Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=КУ4/2017/21/4<.>

Загальна кількість знайдених документів : 9
Показані документи з 1 по 9

The standardized model of alcoholic anesthesia for the purposeful screening of analeptics [Текст] / I. V. Kabachna [et al.] // Клініч. фармація. - 2017. - Том 21, № 4. - С. 4-10

MeSH-головна:
НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ ЦЕНТРАЛЬНОЙ СТИМУЛЯТОРЫ -- CENTRAL NERVOUS SYSTEM STIMULANTS (фармакология)
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL (использование)
ЛЕКАРСТВ ОЦЕНКА ДОКЛИНИЧЕСКАЯ -- DRUG EVALUATION, PRECLINICAL (методы)
ЭТАНОЛ -- ETHANOL
Анотація: Аналіз патогенетичних механізмів розвитку невідкладних станів (шок, колапс, наркоз, асфіксія, гіпоксія, бактеріальна інтоксикація, отруєння хімічними сполуками або ліками, що пригнічують функції ЦНС) свідчить, що серед препаратів ургентної терапії аналептичні препарати (АП) відіграють першорядну роль. За 50 років їх асортимент не тільки не оновлювався, але і скоротився до шести найменувань. Це зумовлено відсутністю стандарту для пошуку АП. Мета досліджень - створення стандарту для відбору АП, що надає змогу кількісно (статистично достовірно) оцінити як рівень пробуджуючого ефекту в цілому, так і його механізм (саме частку аналептичної дії); порівняння і визначення пріоритетів подальшого вивчення субстанцій; створення теоретичних основ цілеспрямованого пошуку АП та оптимізація наукових досліджень. В ході дослідження експериментально відпрацьовано методику відбору АП: внутрішньоочеревинне введення в оптимальній дозі наркотизуючого препарату (етанолу); введення на піку наркозу одній групі мишей стандартної дози класичного аналептика (сульфокамфокаїну), а другій - досліджуваної субстанції (гетерозиду-31) з наступною фіксацією тривалості наркозу, динаміки частоти дихальних рухів, оцінки психомоторного стану і фізіологічних функцій тварин у наркозі і після пробудження за умови, що в ході експерименту дотримано конкретних дозо-часових умов введення речовин. Результати дослідження свідчать, що максимальна ефективність (18,2 %) досягалася гетерозидом-31 в дозі 1 мг/кг, в той же час оптимальна доза СКК (20 мг/кг) прискорювала пробудження тварин на 19,5 %. Таким чином, субстанція гетерозид-31 у концентрації в 20 разів менше, ніж у СКК виявляла майже однакову активність. Той факт, що після її введення вже впродовж першої хвилини частота дихання (ЧД4) достовірно (p 0,05) збільшується в 1,6 разу у порівнянні з контрольною групою, а максимум (125) дихальних рухів/хвилину в групі препарату порівняння досягається тільки через 6 хв (ЧД5) свідчить про 6-ти кратну перевагу гетерозиду-31 за швидкістю стимуляції дихального центру і надає змогу віднести останній до ряду перспективних аналептиків. Висновки: запропонована модель фармакологічного скринінгу прискорює цілеспрямований пошук оригінальних АП, має повну новизну, оригінальність, легкість у разі відтворення, економічні, екологічні та гуманістичні переваги: скорочує кількість часу і лабораторних тварин, зменшує вартість дослідів, збільшує інформативність експериментів. Методику апробовано на гетерозидах та показано, що похідні сірко- і азотовмісних гетероциклів є перспективними для пошуку оригінальних АП, які мають значну перевагу в порівнянні з класичними аналептиками.
Дод.точки доступу:
Kabachna, I. V.
Drogovoz, S. M.
Kabachnyy, V. I.
Serdiukova, Yu. Yu.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Жулай, Т. С.
Дослідження дозозалежності антиексудативної дії нового назального спрею з протизапальними властивостями [Текст] / Т. С. Жулай, С. К. Шебеко, І. А. Зупанець // Клініч. фармація. - 2017. - Том 21, № 4. - С. 11-16

Рубрики: Амизон

MeSH-головна:
ВВЕДЕНИЕ ЛЕКАРСТВ ИНТРАНАЗАЛЬНОЕ -- ADMINISTRATION, INTRANASAL
НАЗАЛЬНЫЕ СПРЕИ -- NASAL SPRAYS
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL (фармакология)
СИНУСИТ -- SINUSITIS (лекарственная терапия)
ИОДИДЫ -- IODIDES (фармакология)
Кл.слова (ненормовані):
ТРУДЫ СОТРУДНИКОВ НФаУ
Анотація: Можна припустити, що інтраназальні форми препаратів, які чинять протизапальну дію (ПЗД), можуть бути ефективними для патогенетичної терапії гострого риносинуситу (ГРС) з урахуванням потенційного зменшення такого симптому як назальна обструкція. Мета роботи - визначити наявність протизапальних властивостей, оцінити їх дозозалежність та обгрунтувати вибір концентрації діючої речовини енісаміуму йодиду у формі назального спрею у разі зовнішнього застосування. Об'єкт дослідження - препарат амізон (спрей назальний) виробництва ПАТ "Фармак" (Україна), діючою речовиною якого є енісаміуму йодид у різних концентраціях. Як референтнтєий об'єкт був використаний ібупрофен (нурофен) - таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 200 мг, який застосовувався у дозі 48 мг/кг внутрішньошлунково. Проведено первинний скринінг з вивчення антиексудативної дії енісаміуму йодиду у трьох концентраціях за умови розвитку експериментального запального процесу з використанням моделі карагенінового запалення стопи у щурів. Протизапальну активність (ПЗА) енісаміуму йодиду у концентраціях 5, 10 та 20 мг/мл у порівнянні з ібупрофеном оцінювали у відсотках на 3-тю годину спостереження. Енісаміуму йодид в усіх вивчених концентраціях чинив статистично значиму протизапальну дію різного ступеня виразності, яка носила нелінійний характер за дослідженого шляху введення й обраного діапазону концентрацій. Тому вибір найбільш оптимальної концентрації енісаміуму йодиду у формі назального спрею було проведено за результатами порівняльного аналізу ПЗА тест-зразків дослідного засобу. Найвищий рівень ПЗА (35,3 %) енісаміуму йодид проявив у разі застосування концентрації 10 мг/мл, яка і є оптимальною для подальших експериментальних досліджень. Висновки: дослідження ПЗА енісаніуму йодиду (спрей назальний) у діапазоні концентрацій 5, 10 та 20 мг/мл показало наявність нелінійної залежності "активність - концентрація". ПЗД досліджуваного засобу є найбільш вираженою за використання концентрації 10 мг/мл. Енісаміуму йодид 10 мг/мл у формі назального спрею є засобом, перспективним для подальших доклінічних досліджень
Дод.точки доступу:
Шебеко, С. К.
Зупанець, І. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Шебеко, С. К.
Дослідження впливу комбінації кверцетину з похідними глюкозаміну на перебіг мембранозного ураження нирок в експерименті [Текст] / С. К. Шебеко // Клініч. фармація. - 2017. - Том 21, № 4. - С. 17-21

MeSH-головна:
ПОЧКИ -- KIDNEY (действие лекарственных препаратов)
КВЕРЦЕТИН -- QUERCETIN (фармакология)
ГЛЮКОЗАМИН -- GLUCOSAMINE (фармакология)
ПОЧЕЧНЫЕ СРЕДСТВА -- RENAL AGENTS (фармакология)
ЛЕКАРСТВА КОМБИНИРОВАННЫЕ -- DRUG COMBINATIONS
Анотація: Пошук ефективних і доступних засобів лікування хронічної хвороби нирок (ХХН) - важлива проблема сучасної медицини. Розвиток ХХН призводить до неминучої ниркової недостатності, інвалідизації хворих та втрати соціальної активності. На теперішній час в Україні більшість хворих на ХХН не може одержати спеціалізовану медичну допомогу. Мета дослідження - експериментальне дослідження впливу комбінації кверцетину з похідними глюкозаміну на перебіг мембранозного ураження нирок у щурів. Дослідження проводили на моделі доксорубіцинової нефропатії на 60 щурах. У тварин проводили дослідження сечі, визначали масовий коефіцієнт нирок, швидкість клубочкової фільтрації та вміст сечовини у крові. У ході дослідження було показано, що під впливом дослідної комбінації кверцетину з похідними глюкозаміну спостерігалось вірогідне зменшення рівня протеїнурії, масового коефіцієнта нирок, сечовини крові та збільшення показника ШКФ, що свідчить про нормалізацію функціонального стану нирок. При цьому за ступенем впливу дослідна комбінація перевершувала активність препаратів порівняння кверцетину та леспефрилу. Висновки: дослідна комбінація кверцетину з похідними глюкозаміну за умов розвитку доксорубіцинової нефропатії у щурів чинить виражену нефропротекторну дію та є перспективним засобом корекції хронічної хвороби нирок
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Товчига, О. В.
Вплив препаратів яглиці звичайної (Aegopodium podagraria L.) та метформіну на обмін сечової кислоти у щурів із порушеннями метаболізму, спричиненими протаміну сульфатом на тлі атерогенного раціону [Текст] / О. В. Товчига // Клініч. фармація. - 2017. - Том 21, № 4. - С. 22-30

MeSH-головна:
РАСТЕНИЙ ЭКСТРАКТЫ -- PLANT EXTRACTS (фармакология)
МОЧЕВОЙ КИСЛОТЫ ВЫВЕДЕНИЕ, ЛЕКАРСТВЕННЫЕ СРЕДСТВА -- URICOSURIC AGENTS (метаболизм, фармакология)
МЕТФОРМИН -- METFORMIN (фармакология)
ЛЕКАРСТВА КОМБИНИРОВАННЫЕ -- DRUG COMBINATIONS
Анотація: Установлено, что настойка сныти обыкновенной в дозах 1 и 5 мл/кг и ее экстракт в дозе 1 г/кг при курсовом введении проявляют достоверный гипогликемический эффект у мышей с аллоксановым сахарным диабетом, превосходя официнальный сбор "Арфазетин". Препараты сныти нормализуют уровень мочевой кислоты в крови. Экстракт проявляет гипоазотемическое действие, связанное с экстраренальными механизмами, и нормализует динамику массы тела, тогда как настойка увеличивает содержание мочевины в крови. Перспективны дальнейшие исследования противодиабетического действия экстракта сныти в дозе 1 г/кг и настойки сныти в дозе 1 мл/кг.Досліджено ефективність екстракту та настойки надземної частини яглиці звичайної за умов одноразового внутрішньошлункового введення етанолу (9 г/кг) щурам. Екстракт у дозах 100 мг/кг і 1 г/кг внутрішньошлунково, а також настойка в дозі 5 мл/кг внутрішньошлунково за профілактичного введення достовірно знижували рівень тригліцеридів і холестеролу і збільшували вміст фосфоліпідів у печінці. За вираженістю цих ефектів дані препарати перевершують фенофібрат у дозі 100 мг/кг або не поступаються йому. Сприятливий вплив настойки яглиці в дозі 1 мл/кг виявлявся тільки щодо рівня фосфоліпідів у печінці. У досліджений термін (8 год після введення етанолу) гіперліпідемії не спостерігали, концентрація тригліцеридів у плазмі крові нелікованих тварин достовірно знижувалася. На тлі екстракту яглиці в обох дозах показники ліпідного складу плазми крові достовірно не відрізнялися від таких інтактних щурів. Фенофібрат зменшував рівень холестеролу (загального та ЛПВЩ) у плазмі крові. Зниження холестеролу ЛПВЩ відбувалося також у щурів, які одержували настойку яглиці. Таким чином, важливою ланкою фармакодинаміки екстракту і, меншою мірою, настойки яглиці звичайної є здатність до нормалізації ліпідного складу печінки. Вона сприятливо доповнює їх відомі органопротекторні властивості, вплив на обмін глюкози й сечової кислоти, а також антиалкогольну активність екстракту.Настойка та екстракт надземної частини яглиці звичайної (Aegopodium podagraria L.) характеризуються сприятливим впливом на обмін сечової кислоти (СК), ліпідів та мають протидіабетичну активність. Настойка здатна підвищувати ефективність метформіну в експерименті. Враховуючи залучення порушень обміну СК до патогенезу "хвороб цивілізації", доцільно оцінити можливість корекції цих порушень препаратами яглиці за поєднаного застосування з метформіном. Мета дослідження - визначити вплив настойки та екстракту яглиці звичайної та їх комбінацій з метформіном на обмін сечової кислоти у щурів із первинним порушенням обміну ліпідів. Модель передбачала поєднання атерогенного раціону із введенням протаміну сульфату. Екстракт та настойку яглиці (1 г/кг та 1 мл/кг відповідно внутрішньошлунково), метформін (50 мг/кг внутрішньошлунково), а також їх комбінації вводили впродовж усього терміну відтворення моделі. Визначено активність ксантиноксидази (КСО) печінки та нирок, вміст СК в цих органах та плазмі крові, а також її ниркову екскрецію за умов водного діурезу. У щурів, які одержували атерогенний раціон у поєднанні зі введенням протаміну сульфату, помірно знижується рівень СК в нирках та її ниркова екскреція за незмінної активності КСО та вмісту СК у печінці та плазмі крові. На тлі метформіну, настойки яглиці, комбінації цих засобів, а також комбінації метформіну з екстрактом яглиці зареєстроване пригнічення активності КСО печінки, на тлі настойки (per se та в комбінації з метформіном) та екстракту яглиці - також і КСО нирок. Вміст сечової кислоти в печінці при цьому достовірно не змінювався в усіх групах, у плазмі крові - зменшувався лише за введення настойки per se та дещо зростав за введення комбінації метформіну з екстрактом (відносно інших груп лікованих тварин, але не відносно інтактного контролю), у нирках - достовірно зменшувався у щурів, яких лікували комбінацією метформіну з екстрактом, та тенденційно знижувався в групі модельної патології та в обох групах тварин, які одержували настойку. На тлі настойки та екстракту per se збільшувалася екскреція СК (при цьому на тлі настойки діурез був вищим, тому не відбувалося зростання концентрації СК в сечі, яке було наявним на тлі екстракту). За поєднання екстракту з метформіном зростання екскреції СК не відбувалося, хоча її вміст у сечі залишався збільшеним на тлі низького діурезу. Стимулювальний вплив настойки на ниркову екскрецію СК не виявлявся у разі її комбінованого введення з метформіном, при цьому була збереженою нормоурикемія та вплив на активність КСО у печінці та нирках. Висновки: комбінація настойки яглиці з метформіном перспективна для подальшого дослідження.Одержано дані, які підтверджують доцільність поєднаного застосування екстракту та настойки надземної частини яглиці звичайної з алопуринолом. Встановлено, що настойка (1 мл/кг) і, особливо екстракт яглиці (1 г/кг), значно зменшують гостру токсичність алопуринолу в мишей. На тлі надлишку похідних пурину та білків (10-денне введення дріжджового екстракту щурам у дозі 10 г/кг з додаванням молібдену в кількості 0,3 мг на тварину та доочеревинним уведенням інозину в дозі 50 мг/150 г) настойка яглиці звичайної (1 мл/кг) виявляє нейтральність щодо гістоструктури нирок як per se, так і за поєднаного введення з алопуринолом (50 мг/кг). За умов гіперурикемії, спричиненої калію оксонатом у мишей, та комбінованого застосування алопуринолу в субтерапевтичній дозі (2,5 мг/кг) з настойкою (1 мл/кг) або екстрактом яглиці звичайної (1 г/кг) забезпечується достовірне інгібування ксантиноксидази, нормоурикемічна активність збережена на тлі екстракту та достовірно підвищується за використання настойки
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Должикова, О. В.
Вплив супозиторіїв вагінальних на гемостаз заліза на тлі експериментального вагініту, обтяженого Escherichia coli [Текст] / О. В. Должикова, Л. М. Малоштан, Р. Ф. Єрьоменко // Клініч. фармація. - 2017. - Том 21, № 4. - С. 31-36

MeSH-головна:
ВАГИНИТ БАКТЕРИАЛЬНЫЙ -- VAGINOSIS, BACTERIAL (кровь, лекарственная терапия, микробиология)
ГЕМОСТАЗ -- HEMOSTASIS (действие лекарственных препаратов)
ПЕССАРИИ -- PESSARIES (использование)
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (кровь, фармакология)
ЖЕЛЕЗО -- IRON (кровь, метаболизм)
Анотація: На теперішній час порушення вагінальної флори спостерігається у 38 % жінок, серед яких аеробний вагініт діагностують у 11 %. Найбільш часто у випадках вагініту виділяють Streptococcus agalactiae та Escherichia coli, які під час бактеріальних інфекцій захоплюють залізо з організму людини. Мета роботи - дослідити вплив вагінальних супозиторіїв клімедекс і меланізол на гемостаз заліза у щурів-самиць на тлі експериментального вагініту, обтяженого Escherichia coli. Експеримент проведений на нелінійних статевозрілих щурах-самицях, яким моделювали вагініт, обтяжений Escherichia coli. Показниками перебігу вагініту служили показники pH піхвового секрету, рівень заліза та залізозв'язуюча здатність сироватки крові. Експериментальний вагініт проявлявся гіперемією слизової оболонки піхви, супроводжувався жовтими виділеннями, достовірним підвищенням pH, зниженням рівня заліза та залізозв'язуючої здатності на 17,4 та 15,1 %, відповідно. Під впливом досліджуваних супозиторіїв меланізол та клімедекс зменшувався рівень pH та підвищувалися рівень заліза (на 26 та 30 %, відповідно) та залізозв'язувальної здатності (на 12,5 та 13 %, відповідно), не поступаючись препарату порівняння вагінальним таблеткам мікожинакс і перевищуючи препарат порівняння супозиторії гравагін. Але супозиторії меланізол дещо поступалися за активністю супозиторіям клімедекс. Висновки: досліджувані супозиторії клімедекс та меланізол чинять лікувальний ефект на тлі вагініту, обтяженого Escherichia coli, впливаючи на гемостаз заліза, і можуть бути рекомендовані для подальшого вивчення як засоби для лікування вагінітів з мікст-інфекцією
Дод.точки доступу:
Малоштан, Л. М.
Єрьоменко, Р. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Садогурська, К. В.
Вплив нанохрому цитрату на осмотичну резистентність мембран еритроцитів крові щурів з експериментальним цукровим діабетом [Текст] / К. В. Садогурська, Р. Б. Косуба, В. Г. Зеленюк // Клініч. фармація. - 2017. - Том 21, № 4. - С. 37-41

MeSH-головна:
ЦИТРАТЫ -- CITRATES (фармакология)
ЭРИТРОЦИТЫ -- ERYTHROCYTES (действие лекарственных препаратов)
(действие лекарственных препаратов)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- DIABETES MELLITUS, EXPERIMENTAL (лекарственная терапия)
НАНОЧАСТИЦЫ -- NANOPARTICLES
ХРОМ -- CHROMIUM (кровь, фармакология)
Анотація: Цукровий діабет (ЦД) - серйозна медико-соціальна проблема, оскільки характеризується значним поширенням у світі та сталою тенденцією до збільшення кількості хворих. Мета роботи - дослідити вплив нанохрому цитрату на осмотичну резистентність мембран еритроцитів крові тварин за ЦД. Роботу виконано на 18-місячних лабораторних щурах-самцях. ЦД викликали дексаметазоном (0,125 мг/кг, п/шк,14 діб). Нанохрому цитрат (НХЦ) вводили в шлунок (0,01 мг/кг, 14 діб). Проникність еритроцитарних мембран (осмотична стійкість еритроцитів) визначали за стійкістю еритроцитів до суміші ізотонічних розчинів сечовини і натрію хлориду з їх різним об'ємним вмістом. Ступінь осмотичного гемолізу (%) вимірювали фотоколориметрично по відношенню до оптичної щільності еталонного розчину сечовини. Осмотичну резистентність мембран еритроцитів (ОРМЕ) - (% гемолізованих клітин) порівнювали з аналогічним показником у контрольних інтактних тварин. Рівень глюкози крові визначали за допомогою глюкометра. У тварин з експериментальним ЦД поряд зі збільшенням рівня глюкози в крові до 14,2 +- 0,4 ммоль/л відсоток гемолізованих еритроцитів у порівнянні з контролем зріс у 8,2 - 2,3 разу відповідно до збільшення концентрації сечовини в розчині. Підвищення проникності еритроцитарних мембран, що призвело до зниження осмотичної стійкості еритроцитів та їх гемолізу, свідчить про активацію ПОЛ і зниження активності систем антиоксидантного захисту у тварин з ЦД. Уведення НХЦ при ЦД зменшило вміст глюкози в крові до 6,6 +- 0,4 ммоль/л і значно підвищило ОРМЕ, що свідчить про наявність у НХЦ мембранопротекторних властивостей. Висновки: за експериментального (дексаметазонового) ЦД знижується осмотична резистентність мембран еритроцитів, активуються деструктивні процеси, що призводить до їх прискореного руйнування. НХЦ зменшує рівень глюкози в крові тварин з ЦД і підвищує осмотичну резистентність мембран еритроцитів
Дод.точки доступу:
Косуба, Р. Б.
Зеленюк, В. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вплив розподілу мометазону фуроату в емульсіях на його протизапальну дію [Текст] / А. М. Ляпунова [та ін.] // Клініч. фармація. - 2017. - Том 21, № 4. - С. 42-50

Рубрики: Мометазон

MeSH-головна:
ТЕХНОЛОГИЯ ФАРМАЦЕВТИЧЕСКАЯ -- TECHNOLOGY, PHARMACEUTICAL (методы)
ЭМУЛЬСИИ -- EMULSIONS (фармакология)
РАСТВОРИТЕЛИ -- SOLVENTS (фармакология)
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL (фармакология)
КРЕМ ДЛЯ КОЖИ -- SKIN CREAM (фармакология)
Анотація: Мета роботи - дослідження можливого розподілу мометазону фуроату (МФ) в емульсіях 1 і 2 роду з різним складом допоміжних речовин, а також порівняльне експериментальне вивчення протизапальної дії 0,1 % кремів МФ на основі таких емульсій. Для кількісного визначення МФ за вивчення його розчинності, розподілу між фазами і солюбілізації міцелами ПАР використовували метод рідинної хроматографії, а для визначення типу дисперсної системи - метод оптичної мікроскопії. Ефективність протизапальної дії препаратів досліджували на моделях декстранового і аеросильного запалення стопи щурів. Досліджено розчинність МФ в різних гідрофільних і ліпофільних розчинниках, розподіл між вазеліновим маслом і гідрофільним розчинником гексиленгліколь - вода (8:2) і солюбілізацію міцелами ПАР, що надає змогу прогнозувати дисперсний стан, розподіл і локалізацію МФ в емульсіях 1 і 2 роду, які є основами для м'яких лікарських засобів. Дисперсний стан МФ в емульсіях 1 і 2 роду підтверджено за допомогою методу оптичної мікроскопії. Досліджено ефективність протизапальної дії препаратів мометазон крем 0,1 % на основі емульсії 1 роду, де МФ знаходиться переважно у вигляді суспензії, і препарату елоком крем 0,1 % на основі емульсії 2 роду, де МФ знаходиться у вигляді розчину в дисперсній гідрофільній фазі. Встановлено, що динаміка протизапальних ефектів (ПЕ) для обох препаратів відрізняється залежно від типу запального набряку, однак порівнювані препарати характеризуються подібною динамікою ПЕ за умов однакового набряку. Це свідчить про те, що визначальним фармацевтичним фактором для динаміки ПЕ є тип і концентрація глюкокортикостероїду. У разі декстранового запалення спостерігається виражена тенденція до більш високого ПЕ препарату мометазон крем 0,1 % на основі емульсії 1 роду у порівнянні з препаратом елоком крем 0,1 %, що свідчить про вплив відмінностей у фармацевтичних факторах цих препаратів на ефективність їх протизапальної дії. За умов більш тривалого (аеросильного) запалення препарат мометазон крем 0,1 % на основі емульсії 1 роду виявляє ПЕ, який в цілому відповідає ПЕ препарату елоком крем 0,1 % на основі емульсії 2 роду. Висновки: за результатами досліджень крем з МФ на основі емульсії 1 роду слід застосовувати в гострій фазі запального процесу, що супроводжується ексудацією, а крем або мазь на основі емульсії 2 роду - за хронічних дерматозів, що супроводжуються сухістю шкіри
Дод.точки доступу:
Ляпунова, А. М.
Безугла, О. П.
Лібіна, В. В.
Тимченко, О. В.
Андріанова, Т. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

The significance of selecting phytopreparations for individualized therapy of acute rhinosinusitis [Текст] / I. A. Zupanets [et al.] // Клініч. фармація. - 2017. - Том 21, № 4. - С. 52-58

Рубрики: Синупрет

MeSH-головна:
СИНУСИТ -- SINUSITIS (лекарственная терапия)
РАСТИТЕЛЬНЫЕ ПРЕПАРАТЫ -- PLANT PREPARATIONS (фармакология)
РАСТЕНИЙ ЭКСТРАКТЫ -- PLANT EXTRACTS (фармакология)
Анотація: The article is devoted to modern approaches to the treatment of acute rhinosinusitis taking into account the basic principles of the rational pharmacotherapy. Today acute rhinosinusitis (ARS) remains in the leading position among other diseases in outpatient practice, therefore, the choice of the optimal treatment tactics and the optimal drug in each clinical case is of particular importance. The drugs of choice for acute uncomplicated rhinosinusitis are herbal preparations. The phytopreparations have an effect on all links of the pathogenesis of the disease due to the complex action of their biologically active substances. The phytopreparation Sinupret® (Bionorica CE, Germany) is very often recommended by doctors and pharmacists for treating rhinitis, sinusitis and their complications. Priority of the choice of the drug is determined by its high efficiency and safety proven by numerous preclinical and clinical studies, the long experience of use and the presence of several dosage forms. Despite the common name each of the drugs of this brand has its own characteristics. They differ in the specificity of the dosage form, the physicochemical state of the active pharmaceutical substance, the dose of the active substances. Various Sinupret® modifications are important for the individualized rational pharmacotherapy of patients with ARS provided by both a physician and a pharmacist. When providing pharmaceutical care a pharmacist select over-the-counter medicines taking into account their effectiveness, safety, quality and economic expediency
Висвітлені сучасні підходи до лікування гострих риносинуситів, які ґрунтуються на основних принципах раціональної фармакотерапії. Зважаючи на значну поширеність гострих риносинуситів, асоційованих з ГРВІ, особливого значення набуває вибір оптимальної тактики лікування та оптимального лікарського препарату у кожній клінічній ситуації. Препаратами вибору при гострих неускладнених риносинуситах вважаються рослинні препарати, які за рахунок комплексної дії біологічно активних речовин впливають на усі ланки патогенезу захворювання. Найбільш рекомендованим лікарями та фармацевтами фітопрепаратом є Синупрет® виробництва компанії Біонорика СЕ (Німеччина). Пріоритетність вибору препарату визначається його високою ефективністю та безпекою, які підтверджуються результатами численних доклінічних і клінічних досліджень, тривалим досвідом застосування, наявністю декількох лікарських форм. Незважаючи на загальну назву, кожен з препаратів цього бренду має свої особливості, які визначаються специфікою лікарської форми, фізико-хімічним станом активної фармацевтичної субстанції, дозою діючих речовин. Різномаїття модифікацій Синупрету® є важливим інструментом забезпечення індивідуалізованої раціональної фармакотерапії хворих на риносинусит не лише лікарем, але й фармацевтичним працівником, який у межах фармацевтичної опіки здійснює вибір безрецептурних лікарських препаратів з урахуванням їхньої ефективності, безпеки, якості та економічної доцільності
Дод.точки доступу:
Zupanets, I. A.
Zhulai, T. S.
Sakharova, T. S.
Andrieieva, O. O.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Olkhovsky, Ye. S.
Ways to improve the therapy of escerichosis in children infected with Epstein-Barr virus [Текст] / Ye. S. Olkhovsky // Клініч. фармація. - 2017. - Том 21, № 4. - С. 59-63

MeSH-головна:
ЭШЕРИХИИ -- ESCHERICHIA (действие лекарственных препаратов, патогенность)
ЭПШТЕЙНА-БАРРА ВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- EPSTEIN-BARR VIRUS INFECTIONS (лекарственная терапия)
ДЕТИ -- CHILD
ИНТЕРФЕРОН-АЛЬФА -- INTERFERON-ALPHA (иммунология, фармакология)
Анотація: Pathogenic escherichia in young children remains one of the main factors of bacterial lesions of the gastrointestinal tract. Aim. To study the effectiveness of the use of interferons in the treatment of escherichiosis in children infected with Epstein-Barr virus (EBV). Materials and methods. At the premises of the Regional Children Infectious Clinical Hospital of Kharkiv a comparison of dynamics of the clinical and laboratory parameters of 68 children aged 1-3 years old with a moderate form of escherichiosis and infected with EBV (inactive persistent form) was performed. The first group consisted of 47 children whose treatment was carried out according to the generally accepted schemes; the second group was 21 children receiving recombinant interferon alfa-2 in the complex therapy in the age-related doses twice a day for 5 days. Results. Significant difference within the time of fever preservation (4.73±0.37 versus 3.25 ± 0.21 days, p0.01) and disappearance of the general intoxication symptoms (4.02 ± 0.29 vs. 2.24 ± 0.35, p0.01) were determined. According to the ultrasound study normalization of defecation (5.91 ± 0.22 vs. 4.34 ± 0.29 days, p0.01) and elimination of signs of the parenchymal liver reaction (5.94 ± 0.39 vs. 4.15 ± 0.50 days, p0.05), as well as mezadenite phenomena (8.67 ± 0.86 vs. 6.19 ± 0.77 days, respectively, p0.05) were statistically significant in children of the first group. The positive effect of interferon therapy on the parameters of the clinical blood analysis was manifested in the faster normalization of the amount of leukocytes and ESR (7.55 ± 0.61 vs. 5.44 ± 0.48 days, p0.05). In general, duration of patient’s staying at hospital in children of the first group was 10.64 ± 0.53 days, while in the second group it was 8.09 ± 0.36 days, p0.01. Conclusions. The use of recombinant interferon alfa-2 in the complex therapy of escherichiosis in children infected with EBV positively affects the regression of clinical manifestations, accelerates normalization of the laboratory and instrumental indices, and reduces duration of patient’s staying at hospital
Патогенні ешерихії у дітей раннього віку залишаються одним із основних чинників бактеріального ураження шлунково-кишкового тракту. Мета роботи – вивчення ефективності застосування інтерферонів у комплексній терапії ешерихіозу у дітей, інфікованих вірусом Епштейна-Барра (ВЕБ). Матеріали та методи. На базі обласної дитячої інфекційної клінічної лікарні м. Харкова проведене співставлення динаміки клініко-лабораторних показників 68 дітей віком від 1 до 3 років, хворих на середньотяжку форму ешерихіозу та інфікованих ВЕБ. Першу групу склали 47 дітей, лікування яких проводили за загальноприйнятими схемами, другу – 21 пацієнт, у комплексній терапії яких використовували рекомбінантний інтерферон альфа-2 у вікових дозах 2 рази на добу впродовж 5 діб. Результати. Визначено вірогідну різницю у строках збереження лихоманки (4,73±0,37 проти 3,25±0,21 доби, р0,05) і зникнення симптомів загальної інтоксикації (4,02±0,29 проти 2,24±0,35 відповідно у групах, р0,05). У дітей першої групи раніше відбувалась нормалізація випорожнень (5,91±0,22 проти 4,34±0,29 доби, р0,05) і зникнення ознак паренхіматозної реакції печінки за даними ультразвукового дослідження (5,94±0,39 проти 3,43±0,30 діб, р0,05). Позитивний вплив інтерферонотерапії на показники клінічного аналізу крові виявлявся у швидшій нормалізації кількості лейкоцитів і ШОЕ (7,55±0,61 проти 5,44±0,48 діб, р0,05). У цілому строки перебування дітей першої групи у стаціонарі склали 10,64±0,53 доби, в той час як другої – 8,09±0,36 доби, р0,05. Висновки. Застосування в комплексній терапії ешерихіозу у дітей, інфікованих ВЕБ, рекомбінантного інтерферону альфа-2 позитивно впливає на регресію клінічних проявів, прискорює нормалізацію лабораторно-інструментальних показників, скорочує строки перебування хворих у стаціонарі
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)