Головна Спрощенний режим Відео-інструкція Опис
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку
Книги
Періодичні видання
Бібліотечні видання
Вища освіта
Краєзнавство
Рідкісні видання
Зона пошуку
у знайденому
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: <.>II=МУ104/2019/1<.>
Загальна кількість знайдених документів : 21
Показані документи з 1 по 20
 1-20    21-21 
1.


    Курсов, С. В.
    Кровопотеря / С. В. Курсов, В. В. Никонов, С. Н. Скороплет // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 11-25. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-головна:
ГЕМОРРАГИИ -- HEMORRHAGE (диагностика, классификация, кровь, осложнения, терапия, этиология)
ОЦЕНКА СТЕПЕНИ ТЯЖЕСТИ ЗАБОЛЕВАНИЯ БОЛЬНОГО -- PATIENT ACUITY
ШОК ГЕМОРРАГИЧЕСКИЙ -- SHOCK, HEMORRHAGIC (диагностика, терапия)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY (методы)
ПЛАЗМОЗАМЕНИТЕЛИ -- PLASMA SUBSTITUTES (терапевтическое применение)
РЕГИДРАТАЦИОННЫЕ РАСТВОРЫ -- REHYDRATION SOLUTIONS (терапевтическое применение)
ПЕРЕЛИВАНИЕ КРОВИ -- BLOOD TRANSFUSION
ГЕМОСТАТИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- HEMOSTATICS (терапевтическое применение)
Анотація: В лекции освещаются механизмы повреждения организма при тяжелой кровопотере, вопросы классификации кровопотери, методы определения ее объема и современные взгляды на проведение жидкостной ресусцитации и гемостатической терапии у больных с тяжелой кровопотерей
У лекції висвітлюються механізми пошкодження організму при тяжкій крововтраті, класифікації крововтрати, методи визначення її обсягу та сучасні погляди на проведення рідинної ресусцитації та гемостатичної терапії у хворих із тяжкою крововтратою
The lecture covers the mechanisms of body damage in severe blood loss, issues of blood loss classification, methods for determining its volume and modern views on conducting fluid resuscitation and hemostatic therapy in patients with severe blood loss
Дод.точки доступу:
Никонов, В. В.
Скороплет, С. Н.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
2.


   
    Некоторые вопросы патологии гемостаза и ДВС-синдрома / В. В. Никонов [и др.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 26-37. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-головна:
ГЕМОСТАЗ -- HEMOSTASIS
СВЕРТЫВАНИЯ КРОВИ НАРУШЕНИЯ -- BLOOD COAGULATION DISORDERS (этиология)
ДВС-СИНДРОМ -- DISSEMINATED INTRAVASCULAR COAGULATION (диагностика, классификация, осложнения, этиология)
Анотація: В представленном материале раскрываются основные звенья патогенеза патологии гемостаза. В частности, уделено внимание значению легких, печени и других органов в развитии этого процесса. Подробно описана роль сосудистой стенки и форменных элементов крови в регуляции агрегатного состояния крови. Указаны наиболее частые факторы, приводящие к гиперкоагуляции. Показана разница между гиперкоагуляцией и тромбофилиями. Последние встречаются в клинической практике достаточно часто, но в то же время плохо диагностируются. Описано такое грозное осложнение патологии гемостаза, как синдром диссеминированного внутрисосудистого свертывания (ДВС-синдром). Читателям предложены его классификация, стадии развития, клинические проявления
У наведеному матеріалі розкриваються основні ланки патогенезу патології гемостазу. Зокрема, приділено увагу значенню легень, печінки й інших органів у розвитку цього процесу. Детально описана роль судинної стінки та формених елементів крові в регуляції агрегатного стану крові. Вказані найбільш часті фактори, що призводять до гіперкоагуляції. Показана різниця між гіперкоагуляцією та тромбофіліями. Останні зустрічаються в клінічній практиці досить часто, але в той же час погано діагностуються. Описано таке грізне ускладнення патології гемостазу, як синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВС-синдром). Читачам запропоновані його класифікація, стадії розвитку, клінічні прояви
The presented material reveals the main links of the pathogenesis of hemostasis pathology. In particular, attention is paid to the value of the lungs, liver and other organs in the development of this process. The role of the vascular wall and formed elements in the regulation of the aggregative state of the blood is described in detail. The most frequent factors leading to hypercoagulation are indicated. The difference between hypercoagulation and thrombophilias is shown. The latter are found in clinical practice quite often, but at the same time, they are poorly diagnosed. Such a terrible complication of hemostasis pathology as disseminated intravascular coagulation has been described. Readers are offered its classification, stages of development, clinical manifestations
Дод.точки доступу:
Никонов, В. В.
Соколов, А. С.
Курсов, С. В.
Киношенко, Е. И.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
3.


    Pisano, A.
    Риск введения инфузионных растворов желатина. Стойкие заблуждения и забытые (или игнорируемые) истины / A. Pisano, G. Landonni, R. Bellomo // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 38-46. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-головна:
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY (вредные воздействия, методы)
ГИДРОКСИЭТИЛОВОГО КРАХМАЛА ПРОИЗВОДНЫЕ -- HYDROXYETHYL STARCH DERIVATIVES (вредные воздействия, терапевтическое применение)
ЖЕЛАТИНА -- GELATIN (вредные воздействия, терапевтическое применение)
ПОЧЕК ОСТРОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- ACUTE KIDNEY INJURY (терапия, химически вызванный)
Дод.точки доступу:
Landonni, G.
Bellomo, R.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
4.


   
    Затримка циклів та редукція дози хіміотерапії знижують ефективність лікування хворих на рак яєчників / О. П. Колеснік [та ін.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 47-52. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-головна:
ЯИЧНИКОВ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- OVARIAN NEOPLASMS (лекарственная терапия, эпидемиология)
ПРОТИВООПУХОЛЕВОЙ КОМБИНИРОВАННОЙ ХИМИОТЕРАПИИ ПРОТОКОЛЫ -- ANTINEOPLASTIC COMBINED CHEMOTHERAPY PROTOCOLS (вредные воздействия, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
ВЫЖИВАЕМОСТИ АНАЛИЗ -- SURVIVAL ANALYSIS
Анотація: Щорічно у всьому світі діагностується 205 тис. нових випадків раку яєчників (РЯ) та 125 тис. смертей від даної патології. Стандартним підходом до лікування пацієнток з III–IV стадіями епітеліального РЯ є первинна циторедукція з подальшою ад’ювантною хіміотерапією або неоад’ювантна хіміотерапія з подальшою циторедукцією. Численні дослідження продемонстрували безпеку і добру переносимість комбінованої паліативної хіміотерапії (ПХТ) на основі препаратів платини у пацієнток з РЯ, однак у частини пацієнток токсичність, викликана використанням хіміопрепаратів, призводить до затримки циклів та редукції доз ПХТ. У метааналізі, який провели Olawaiye і співавт. (2018 р.), оцінено вплив модифікації дози ПХТ на результат лікування пацієнток з РЯ. У дослідженні в групі пацієнток без модифікації доз ПХТ медіана безрецидивної виживаності становила 17,5 місяця, в той час як у пацієнток з модифікаціями доз ПХТ даний показник становив 9,9 місяця (р = 0,001). У пацієнток без модифікації доз ПХТ спостерігалася статистично значуща перевага за показником загальної виживаності (ЗВ) (48,0 проти 28,7 місяця у пацієнток з модифікаціями доз ПХТ) (р = 0,021). В іншому дослідженні в пацієнток, у яких затримка циклів спостерігалася 1 раз, медіана ЗВ становила 2,5 року, у жінок з 2 та більше затримками циклів медіана ЗВ становила 1,7 року (p = 0,03), в той час як у жінок без затримки доз даний показник становив 4,0 року (p = 0,02). І затримка з проведенням циклів ПХТ, і редукція доз хіміопрепаратів є факторами, здатними знижувати ефективність хіміотерапії. Необхідно уникати вищевказаних явищ для забезпечення ефективності хіміотерапії раку яєчників
Every year, 205,000 new cases of ovarian cancer (OC) and 125,000 deaths from this pathology are diagnosed worldwide. The standard approach to treating patients with epithelial OC stages III–IV is primary cytoreduction with subsequent adjuvant chemotherapy or neoadjuvant chemotherapy followed by cytoreduction. Numerous studies have shown the safety and good tolerability of combined platinum-based palliative chemotherapy (PCT) in patients with OC, but in some patients, the toxicity caused by the use of chemotherapeutic agents results in delay in cycles and reduced PCT doses. In the meta-analysis conducted by Olawaiye et al. (2018), the effect of PCT dose modification on treatment outcomes in patients with OC was evaluated. In the study, in the group of patients without PCT dose modification, the median of disease-free survival was 17.5 months, whereas in patients with PCT dose modification, this indicator was 9.9 months (p = 0.001). Patients without PCT dose modification showed a statistically significant advantage in terms of the overall survival (OS) (48.0 versus 28.7 months in patients with PCT dose modification) (p = 0.021). In another study, in patients with one time delay in cycles, the median OS was 2.5 years, in women with 2 or more delays in cycles, median OS was 1.7 years (p = 0.03), while in women without dose delays, this indicator was 4.0 years (p = 0.02). The delay in PCT cycles, as well as the reduction of chemotherapy doses, are factors that can reduce the effectiveness of treatment, so the above phenomena must be avoided to ensure the effectiveness of chemotherapy for ovarian cance
Дод.точки доступу:
Колеснік, О. П.
Каджоян, А. В.
Кабаков, А. О.
Кузьменко, А. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
5.


    Олейник, Г. А.
    Профилактика и лечение абдоминального компартмент-синдрома у больных с тяжелой термической травмой / Г. А. Олейник, А. Н. Литовченко, Е. Ю. Литовченко // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 53-60. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-головна:
ВНУТРИБРЮШНАЯ ГИПЕРТЕНЗИЯ -- INTRA-ABDOMINAL HYPERTENSION (диагностика, осложнения, профилактика и контроль, терапия, этиология)
ОЖОГИ -- BURNS (осложнения, терапия)
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY (вредные воздействия, методы)
Анотація: Внутрибрюшная гипертензия и абдоминальный компартмент-синдром тесно связаны с заболеваемостью и смертностью среди критически больных. Несмотря на достаточно большое количество специальных публикаций, посвященных данной проблеме, очень мало внимания уделяется абдоминальному компартмент-синдрому у больных с тяжелой термической травмой. В ряде исследований показано, что тяжелые ожоги являются фактором риска развития внутрибрюшной гипертензии. Большие объемы инфузионной терапии, используемые при лечении тяжелой ожоговой травмы, дополнительно предрасполагают пациентов к увеличению внутрибрюшного давления. Частота развития внутрибрюшной гипертензии у больных с тяжелой термической травмой составляет, по данным разных авторов, 57,8–82,6 %. После возникновения абдоминального компартмент-синдрома и связанной с ним полиорганной дисфункции летальность при обширных ожогах очень высока. Цель данной работы — проанализировать проблему развития абдоминальной гипертензии и абдоминального компартмент-синдрома у ожоговых больных, а также сделать выводы о профилактике данного состояния и улучшении результатов лечения пострадавших с тяжелой термической травмой
Abdominal compartment syndrome (ACS) is defined as a sustained intra-abdominal pressure (IAP) 20 mmHg (with or without an abdominal perfusion pressure 60 mmHg) that is associated with new organ dysfunction/failure. Intra-abdominal hypertension (IAH) and ACS are associated with increased morbidity and mortality of patients. There are a lot of risk factors for IAH and ACS. Major burns are one of these factors. The generalized increase in capillary permeability that occurs in severe burn patients contributes to extensive edema formation and intra-peritoneal accumulation of “third-space” fluid. IAH/ACS should be suspected in all patients with severe burns. So, monitoring the IAP is the first step for establishing the importance of IAH/ACS in these patients. The use of excessive fluid resuscitation in combination with increased capillary permeability makes burned patients particularly vulnerable to the development of IAH, ACS, cardiovascular, respiratory, and renal system dysfunction. Key to the prevention of ACS is the early recognition and treatment of IAH. Resuscitation in the very first hours after a burn is of great importance in the treatment of severe burn shock. The choice of resuscitation fluid in severe burned patients also may have a clinical importance. For patients with severe burn injury, it is necessary to strive to restore microcirculation in the shortest possible time, using the minimum amount of fluid necessary to maintain the physiological functions of the body. Now novel resuscitation strategies to avoid IAH/ACS in burned patients are evolving. Recent evidence supports the use of hypertonic sodium chloride solution and colloids that can decrease overall fluid volume resuscitation. The use of saline only can be limited in cases where dehydration does not reach the stage of reducing the volume of circulating blood. If dehydration progresses to the stage of intravascular space reduction, then early administration of colloids is necessary. And later, saline can be administered to rehydrate the interstitial space. There is also growing evidence that vitamin C supplementation in the early post-burn period seems to decrease the required fluid volumes. Non-operative and percutaneous interventions may be used before surgical decompression. Nasogastric decompression, the use of neuromuscular blocking agents, prokinetic agents, enemas, or colonic decompression, the removal of excess fluid by percutaneous drainage, or by a combination of continuous veno-venous hemofiltration with ultrafiltration and/or diuretics are simple and possibly effective tools to reduce IAP. Circumferential abdominal burn eschars might also lead to ACS. Urgent decompressive escharotomy of the abdominal wall is a safe surgical procedure that provides rapid decrease of IAP. It improves ventilation, hemodynamic parameters, oxygen metabolism and can decrease morbidity and mortality. The open abdomen in trauma and non-trauma patients has been proposed to be effective in treating ACS if there are no other treatment options. However, it is necessary to pay a great attention to the high mortality with an open abdomen in patients with severe burns. Therefore, its use should be considered as the last step of despair, when other methods cannot be used. IAH is a common complication in patients with severe burn injuries. The development of ACS in these patients is associated with high mortality. Prevention, early detection and proper treatment of IAH will help avoid this usually fatal complication. The use of the minimum amount of solutions required to restore circulating blood volume and microcirculation helps prevent IAH and ACS in patients with severe burn injury
Дод.точки доступу:
Литовченко, А. Н.
Литовченко, Е. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
6.


    Черемський, А. П.
    Кровоспинні турнікети - від минулого до сьогодення / А. П. Черемський, М. К. Голобородько // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 61-66. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-головна:
ГЕМОСТАТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- HEMOSTATIC TECHNIQUES (оборудование)
ТУРНИКЕТЫ -- TOURNIQUETS
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: У статті подано огляд літератури, присвяченої темі кровоспинних турнікетів у історичній перспективі. Розглянуто походження й еволюцію основних моделей турнікетів від їх появи до сьогодення, проаналізовано їхні основні переваги та недоліки. Особливу увагу звернено на коректне вживання епонімічних і історичних назв турнікетів, для чого до огляду залучено автентичні першоджерела з відкритих цифрових бібліотек
The article presents a literature review devoted to the emergency tourniquets through history. The article considers the origin and evolution of basic tourniquet models from their early days to the present time as well as analyzes their main advantages and disadvantages. The authors give particular attention to the proper use of the eponymous and historical names of tourniquets. For this purpose, authentic resources from the open digital libraries have been reviewed
Дод.точки доступу:
Голобородько, М. К.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
7.


    Сорокина, Е. Ю.
    Поддержание мышечной массы у больных отделения интенсивной терапии: от сути проблемы к современным тенденциям терапии / Е. Ю. Сорокина, Н. В. Матолинец // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 67-74. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-головна:
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
ПИТАТЕЛЬНАЯ ПОДДЕРЖКА -- NUTRITIONAL SUPPORT
МЫШЦА СКЕЛЕТНАЯ -- MUSCLE, SKELETAL (патология, патофизиология)
Анотація: В статье приведен обзор современных данных о проблеме поддержания мышечной массы у больных отделения интенсивной терапии (ОИТ). Известно, что общей проблемой пациентов в ОИТ является недостаточность питания на фоне метаболического стресса. Считается, что скелетная мускулатура управляет метаболическими процессами и регулирует гомеостаз. Потеря мышечной массы ассоциируется с развитием осложнений, снижением ресурсов для восстановления после болезни и увеличением риска смерти больного. Комплексный подход, включающий нутритивную поддержку и физические упражнения, направленные на увеличение объема мышц и их выносливости, является важным компонентом интенсивной терапии, направленной на предупреждение потери мышечной массы у пациентов в критическом состоянии. Контроль массы тела, стимуляция поступления пищи, уменьшение воспаления могут содействовать сохранению скелетной мускулатуры. Экзогенно введенные белки/аминокислоты могут благоприятно влиять на баланс белка в организме у больных в критическом состоянии. Оригинальный L-орнитина-L-аспартат (Гепа-Мерц) является патогенетически обоснованным препаратом для снижения метаболической нагрузки, которая возникает при увеличении распада собственных белков организма на фоне катаболизма и нарушения утилизации аммиака
У статті наведено огляд сучасних даних про проблему підтримки м’язової маси у хворих відділення інтенсивної терапії (ВІТ). Відомо, що загальною проблемою пацієнтів у ВІТ є недостатність харчування на тлі метаболічного стресу. Вважається, що скелетні м’язи керують метаболічними процесами і регулюють гомеостаз. Втрата м’язової маси асоціюється з розвитком ускладнень, зниженням ресурсів для відновлення після хвороби і збільшенням ризику смерті хворого. Комплексний підхід, що включає нутритивну підтримку і фізичні вправи, спрямовані на збільшення об’єму м’язів та їх витривалості, є важливим компонентом інтенсивної терапії, спрямованої на запобігання втраті м’язової маси в пацієнтів у критичному стані. Контроль маси тіла, стимуляція надходження їжі, зменшення запалення можуть сприяти збереженню скелетної мускулатури. Екзогенно введені білки/амінокислоти можуть сприятливо впливати на баланс білка в організмі хворих у критичному стані. Оригінальний L-орнітину-L-аспартат (Гепа-Мерц) є патогенетично обґрунтованим препаратом для зниження метаболічного навантаження, що виникає при збільшенні розпаду власних білків організму на тлі катаболізму і порушення утилізації аміаку.
The article provides an overview of the current data on the problem of maintaining muscle mass in patients of the intensive care unit. It is known that a common problem of patients in the intensive care unit is nutritional deficiency due to metabolic stress. It is believed that skeletal muscles control metabolic processes and regulate homeostasis. Loss of muscle mass is associated with the development of complications, reduced resources for recovery from the disease and an increased risk of patient’s death. An integrated approach, including nutritional support and physical exercises aimed at increasing muscle volume and their endurance, is an important component of intensive care aimed at preventing muscle loss in critically ill patients. Body weight control, food intake stimulation, inflammation reduction can serve to preserve skeletal muscles. Proteins/amino acids administered exogenously can have a positive impact on the protein balance in the body of critically ill patients. The original L-ornithine-L-aspartate (Hepa-Merz®) is a pathogenetically justified drug to reduce the metabolic load that occurs when the body’s own proteins break down due to catabolism and impaired ammonia utilization
Дод.точки доступу:
Матолинец, Н. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
8.


    Усенко, О. Ю.
    Улсепан (пантопразол) як ефективний засіб профілактики ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони в пацієнтів під час оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту / О. Ю. Усенко, М. В. Манойло, І. В. Бабій // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 77-82. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-головна:
ПЕПТИЧЕСКАЯ ЯЗВА -- PEPTIC ULCER (профилактика и контроль, этиология)
ПИЩЕВАРИТЕЛЬНАЯ СИСТЕМА, ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- DIGESTIVE SYSTEM SURGICAL PROCEDURES (вредные воздействия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ПРОТОННЫХ НАСОСОВ ИНГИБИТОРЫ -- PROTON PUMP INHIBITORS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Анотація: Мета: дослідження проблеми виникнення ерозивно-виразкових уражень верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, вивчення функціональних механізмів захисту слизового бар’єру шлунка й порівняння ефективності медикаментозних засобів, що використовуються для профілактики. Матеріали та методи. У дослідженні проаналізовано досвід лікування 58 хворих, яким було виконано оперативні втручання. Усім хворим проводилась профілактика розвитку ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони препаратами групи інгібіторів протонної помпи (інтраопераційно й у ранньому післяопераційному періоді) і порівнювалась їх ефективність. Результати. За даними дослідження, препарат Улсепан (пантопразол) порівняно з омепразолом має більшу ефективність щодо регуляції рН шлунка й запобігання виникненню стресових уражень слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Висновки. Препарат Улсепан (пантопразол ) є ефективним і безпечним засобом для профілактики ерозивно-виразкових уражень у пацієнтів, які мають фактори ризику, під час оперативних втручань
Background. The purpose was to study the problem of erosive and ulcerative lesions of the upper gastrointestinal tract, the functional mechanisms for the protection of gastric mucosal barrier and to compare the effectiveness of the drugs used for prevention. Materials and methods. The study analyzed the experience of treatment of 58 patients who underwent surgical intervention. All patients were prevented from developing erosive and ulcerative lesions of the gastroduodenal zone using proton pomp inhibitors (intraoperatively and in the early postoperative period), their effectiveness was compared. Results. According to the study, Ulsepan (pantoprazole) compared with omeprazole has a greater efficacy in regulating the pH of the stomach and preventing the occurrence of stress lesions of the mucous membrane of the upper gastrointestinal tract. Conclusions. Ulsepan (pantoprazole) is an effective and safe mean for preventing erosive and ulcerative lesions in patients at risk during surgical interventions
Дод.точки доступу:
Манойло, М. В.
Бабій, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
9.


   
    Features of lipid profile and cardiohemodynamics in chronic obstructive pulmonary disease and comorbidities = Особливості ліпідного профілю та кардіогемодинаміки при хронічному обструктивному захворюванні легень та коморбідності / T. S. Ospanova [et al.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - P83-89. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-головна:
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE (кровь, осложнения, ультрасонография)
ЛИПИДЫ (кровь)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (кровь, осложнения, ультрасонография)
Анотація: Background. Chronic obstructive pulmonary disease is a classic example of a comorbid condition characterized by a combination with coronary artery disease, hypertension, and metabolic syndrome. The purpose of the study was to investigate the features of the correlation between the lipid spectrum and echocardiography parameters in patients with chronic obstructive pulmonary disease, coronary artery disease and hypertension. Materials and methods. Thirty-five patients with chronic obstructive pulmonary disease and comorbidity (57.14 % of males, 42.86 % of females) were examined. The average age was 57.0 years, the mean duration of the disease — 10.02 [5.0–15.0] years. Twenty three patients had comorbidity with coronary artery disease and hypertension, 11 persons had type 2 diabetes mellitus, 8 patients — coronary artery disease (cardiosclerosis, angina pectoris), 4 individuals — stage 2 hypertension. Results. Patients were divided into 3 groups: B (n = 12), C (n = 14), D (n = 9). In group B, 3 positive significant correlations of aortic diameter with total cholesterol, low and very low density lipoproteins were revealed. In group C, there are 2 correlations with systolic pressure in pulmonary artery: positive — of low density lipoproteins and negative — of high-density lipoproteins, and negative association between triglycerides and left ventricular diastolic volume. In group D, the number of correlations increases to 6: correlations of low density lipoproteins with parameters of right atrium and right ventricle appear, as well as left ventricle. It was noted that an increase in the severity of chronic obstructive pulmonary disease and comorbidity with hypertension does not lead to increased number of correlations, but coronary artery disease increases the number of correlations 2-fold. Conclusions. As the severity of the chronic obstructive pulmonary disease progresses, the number of correlations between the lipid spectrum and structural and functional state of the myocardium increases according to the echocardiography data
Актуальність. Хронічне обструктивне захворювання легень є класичним прикладом коморбідного стану, що характеризується поєднанням ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії та метаболічного синдрому. Метою дослідження було вивчення особливостей взаємозв’язку між параметрами ліпідного спектра та ехокардіографії в пацієнтів iз хронічним обструктивним захворюванням легень, ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією. Матеріали та методи. Обстежено 35 пацієнтів iз хронічним обструктивним захворюванням легень і коморбідною патологією (57,14 % чоловіків, 42,86 % жінок). Середній вік становив 57,0 рокiв, середня тривалість захворювання — 10,02 [5,0–15,0] року. У 23 пацієнтiв виявлено коморбідність з ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією, 11 осіб мали цукровий діабет 2-го типу, 8 — ішемічну хворобу серця (кардіосклероз, стенокардія), 4 — артеріальну гіпертензію. Результати. Пацієнти були розділені на 3 групи: В (n = 12), С (n = 14), D (n = 9). У групі B виявлено 3 позитивні вірогідні кореляції діаметра аорти з рiвнями загального холестерину, ліпопротеїнiв низької та дуже низької щільності. У групі С є 2 кореляції з тиском у легеневій артерії: позитивна — вмiсту ліпопротеїнiв низької щільності та негативна — ліпопротеїнiв високої щільності, а також негативний зв’язок між рiвнем тригліцеридiв та діастолічним об’ємом лівого шлуночка. У групі D кількість кореляцій збільшується до 6: з’являються кореляції вмiста ліпопротеїнів низької щільності з параметрами правого передсердя та шлуночка, а також лівого шлуночка. Було зазначено, що кількість кореляцій зростає удвічі за умови коморбідності з ішемічною хворобою серця. Висновки. Прогресування хронічного обструктивного захворювання легень та його поєднання iз супутнiми станами приводить до збільшення кількості кореляційних зв’язків між ліпідним спектром та показниками ехокардіографії, особливо при коморбідності з ішемічною хворобою серця
Дод.точки доступу:
Ospanova, T. S.
Semydotska, Zh.
Chernyakova, I. O.
Avdeyeva, O. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
10.


    Горкавый, Е. А.
    Анализ изменений в популяциях лимфоцитов в зависимости от метода обезболивания при хирургическом лечении рака прямой кишки / Е. А. Горкавый, И. И. Лесной // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 90-96. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-головна:
ПРЯМОЙ КИШКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- RECTAL NEOPLASMS (кровь, хирургия)
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL (методы)
БОЛИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ -- PAIN, POSTOPERATIVE (лекарственная терапия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
АНАЛГЕЗИЯ ЭПИДУРАЛЬНАЯ -- ANALGESIA, EPIDURAL (методы)
ИММУНОФЕНОТИПИРОВАНИЕ ЛИМФОЦИТОВ -- IMMUNOPHENOTYPING (методы)
T-ЛИМФОЦИТОВ ПОДГРУППЫ -- T-LYMPHOCYTE SUBSETS
Анотація: Цель. Изучение влияния различных методов периоперационного обезболивания на некоторые показатели иммунной системы и уровня иммунодепрессии через количественные изменения в популяциях лимфоцитов и активность Т-лимфоцитов при хирургическом лечении рака прямой кишки. Материалы и методы. В исследование включены 60 пациентов, оперированных по поводу рака прямой кишки. Проведен анализ количественных изменений в популяциях лимфоцитов и активности Т-лимфоцитов при хирургическом лечении рака прямой кишки в раннем и отдаленном послеоперационном периоде в зависимости от метода периоперационного обезболивания. Результаты. В результате исследования установлено, что в группе пациентов с использованием ингаляционного анестетика севоран для общей анестезии отмечалось уменьшение активности Т-лимфоцитов и минимальное влияние на количество всех исследуемых популяций лимфоцитов в раннем послеоперационном периоде. Применение в исследуемой группе пропофола для общей анестезии менее влияло на активность Т-лимфоцитов по сравнению с севораном в раннем послеоперационном периоде. В исследуемой группе с эпидуральной анальгезией для периоперационного обезболивания наблюдали длительный положительный эффект на иммунную систему в отдаленном послеоперационном периоде, что сопровождалось восстановлением и усилением активности Т-лимфоцитов в отдаленном послеоперационном периоде в сравнении с парентеральным опиоидным анальгетиком для обезболивания после операции. Севоран и эпидуральная анальгезия имели минимальное влияние на количественную популяцию лимфоцитов в сравнении с пропофолом в исследуемых группах. Выводы. Использование эпидуральной анальгезии в сочетании с парентеральным декскетопрофеном и парацетамолом для периоперационного обезболивания оказывает меньший иммунодепрессивный эффект на иммунную систему в сравнении с применением парентерального опиоида омнопон. Пропофол лучше сохраняет активность Т-лимфоцитов, чем ингаляционный анестетик севоран, и предпочтителен в качестве гипнотика для общей анестезии у пациентов с факторами риска иммунодепрессии при хирургическом лечении рака прямой кишки.
Мета. Вивчення впливу різних методів періопераційного знеболювання на деякі показники імунної системи та рівня імунодепресії через кількісні зміни у популяціях лімфоцитів і активність Т-лімфоцитів при хірургічному лікуванні раку прямої кишки. Матеріали та методи. У дослідження включено 60 пацієнтів, оперованих з приводу раку прямої кишки. Проведено аналіз кількісних змін у популяціях лімфоцитів і активності Т-лімфоцитів при хірургічному лікуванні раку прямої кишки в ранньому та віддаленому післяопераційному періоді залежно від методу періопераційного знеболювання. Результати. В результаті дослідження встановлено, що в групі пацієнтів із використанням інгаляційного анестетика севоран для загальної анестезії відзначали зменшення активності Т-лімфоцитів і мінімальний вплив на кількість усіх досліджуваних популяцій лімфоцитів у ранньому післяопераційному періоді. Застосування в досліджуваній групі пропофолу для загальної анестезії менше впливало на активність Т-лімфоцитів порівняно з севораном у ранньому післяопераційному періоді. У досліджуваній групі з епідуральною аналгезією для періопераційного знеболювання спостерігали тривалий позитивний ефект на імунну систему у віддаленому післяопераційному періоді, що супроводжувалося відновленням і посиленням активності Т-лімфоцитів у віддаленому післяопераційному періоді порівняно з парентеральним опіоїдним анальгетиком для знеболювання після операції. Севоран та епідуральна анальгезія мали мінімальний вплив на кількісну популяцію лімфоцитів порівняно з пропофолом у досліджуваних групах. Висновки. Використання епідуральної аналгезії в поєднанні з парентеральним декскетопрофеном і парацетамолом для періопераційного знеболювання чинить менший імунодепресивний ефект на імунну систему порівняно з парентеральним опіоїдом омнопон, тому має переваги для застосування для післяопераційного знеболювання онкологічних пацієнтів при хірургічному лікуванні раку прямої кишки. Пропофол краще зберігає активність Т-лімфоцитів порівняно з інгаляційним анестетиком севоран і може бути кращим як гіпнотик для загальної анестезії у пацієнтів із факторами ризику імунодепресії при хірургічному лікуванні раку прямої кишки
Background. In the perioperative period, stress response induced by surgery together with some anesthetics and analgesics can cause immunosuppression. That can be accompanied by a decrease in the number of lymphocyte populations and their activity, thus forming an immunosuppressive state. Recent retrospective studies and meta-analyzes show that mitigation of surgical stress can reduce cancer mortality and cancer recurrence due to reduced immunosuppression after the surgical treatment of colon cancer, therefore the choice of method of perioperative analgesia in colorectal surgery with minimal effect on the immune system remains relevant. The purpose of the study was to study the effect of various methods of perioperative analgesia on some indicators of the immune system and level of immunosuppression through quantitative changes in lymphocyte populations and T-lymphocyte activity during surgical treatment of colorectal cancer. Materials and methods. The study included 60 patients operated for colorectal cancer. The patients were randomized into two groups with diagnosed colorectal cancer (T2-3N0-2M0). The control points for the studying the number of CD3+, CD4+, CD8+, CD3-CD56+/CD16+, CD4/CD8 were: the first point — before the operation, the second point — in three days after the operation, the point 3 — in 7–10 days after the operation, the point four — 3 months after the operation. Results. The study found the patients after inhalation anesthetic sevorane to be used for general anesthesia to have reduced T-lymphocyte activity and a minimal effect on the number of all lymphocyte populations studied in the early postoperative period. The administration of propofol for general anesthesia less influenced on the activity of T-lymphocytes in comparison with sevorane administration in the early postoperative period. Patients with epidural analgesia for perioperative analgesia had long-lasting positive effect on the immune system in the late postoperative period, which was accompanied by the restoration and increasing of T-lymphocyte activity at the late postoperative period in comparison with parenteral opioid analgesia after surgery. Propofol and epidural analgesia had a minimal effect on the quantitative lymphocyte population in comparison with sevorane in the studied groups. The parenteral opioid analgesic omnopon for postoperative analgesia caused a significant decrease in T-lymphocyte activity, which was observed in the late postoperative period compared with the group with epidural analgesia. Conclusions. The use of epidural analgesia in combination with parenteral dexketoprofen and paracetamol for perioperative analgesia had a lower immunosuppressive effect in comparison with parenteral opioid omnopon and is more preferable for analgesia in patients with colorectal cancer. Propofol save T-lymphocyte activity compared with inhaled anesthetic sevorane and may be preferable as a hypnotic for general anesthesia in patients during surgical treatment of colorectal cancer
Дод.точки доступу:
Лесной, И. И.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
11.


    Вовк, В. А.
    Поєднання застосування ендоскопічних і лапароскопічних методик при лікуванні хворих на гострий холангіт / В. А. Вовк // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 97-100. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-головна:
ХОЛАНГИТ -- CHOLANGITIS (хирургия)
ЭНДОСКОПИЯ ОРГАНОВ ПИЩЕВАРЕНИЯ -- ENDOSCOPY, DIGESTIVE SYSTEM (методы)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (методы)
Анотація: Актуальність. Лікувальні заходи при гострому холангіті обов’язково передбачають два головних напрями: усунення біліарної гіпертензії та боротьбу з інфекцією в жовчовивідних шляхах. Без своєчасного адекватного лікування це захворювання веде до летального кінця. При холангіті будь-яке хірургічне втручання, що забезпечує достатнє дренування жовчного дерева, вважається адекватним, тому що ліквідує одну з принципових ланок (біліарна гіпертензія) в ланцюгу патогенезу гострого холангіту. У міру досягнення ліквідації гострого процесу проводиться корекція причини виникнення гострого холангіту для запобігання подальшим біліарним ускладненням. Застосування лапароскопічних методик проведення хірургічних втручань при виникненні гострого холангіту переважно обмежується тільки проведенням лапароскопічної холецистектомії після усунення проявів холангіту. Мета. Вдосконалення застосування комплексу лапароскопічних та ендоскопічних хірургічних втручань при лікуванні хворих на гострий холангіт. Матеріали та методи. Лапароскопічні та відеоасистовані операції проведені 125 хворим на гострий холангіт у різні строки щодо ендоскопічних трансдуоденальних втручань. Загалом вищевказаним пацієнтам виконані 151 відеолапароскопічне та 102 ендоскопічних хірургічних втручання. Серед них ендоскопічні: ендоскопічна папілосфінктеротомія — 102, в тому числі: механічна літотрипсія — 87, літоекстракція — 25; відеолапароскопічні: лапароскопічна холецистектомія — 113, лапароскопічна холецистостомія — 12, лапароскопічне розкриття та дренування холангіогенних абсцесів печінки — 9, лапароскопічне та відеоасистоване дренування гепатикохоледоха — 8, лапароскопічна та відеоасистована холедохолітотомія — 5, лапароскопічна та відеоасистована холецистоєюностомія — 4. Результати. Післяопераційні ускладнення виникли у 9 (7,2 %) хворих. Летальних випадків не було. Лапароскопічні хірургічні втручання та ендоскопічні транспапілярні втручання проведені в різній послідовності залежно від наявності деструктивних змін у жовчному міхурі та доповнювали одне одного. Висновки. Оперативні втручання із застосуванням відеолапароскопічних технологій дозволяють в багатьох випадках усунути біліарну гіпертензію як один із патогенетичних факторів гострого холангіту, а також причину його виникнення
Background. Therapeutic measures for acute cholangitis must necessarily envisage two main directions: elimination of biliary hypertension and the fight against inflation in the biliary tract. Without timely adequate treatment, this disease is fatal. In acute cholangitis, any surgical intervention that provides sufficient drainage of the biliary tree is considered adequate, since it eliminates one of the principal links (biliary hypertension) in the chain of the pathogenesis of acute cholangitis. After the acute process has been eliminated, the causes of acute cholangitis are reduced in order to prevent subsequent biliary complications. The use of laparoscopic surgical procedures in acute cholangitis in most cases is limited only to laparoscopic cholecystectomy after the cholangitis elimination. Material and methods. Laparoscopic and video-assisted surgeries were performed in 125 patients with acute cholangitis at different times in relation to endoscopic transduction interventions. In total, these patients underwent 151 video laparoscopic and 102 endoscopic surgical interventions. Among them, endoscopic: endoscopic papillosphincterotomy — 102, including 87 mechanical lithotripsies, 25 lithoextractions; and videolaparoscopic: 113 laparoscopic cholecystectomies, 12 laparoscopic cholecystostomies, laparoscopic dissection and drainage of cholangiogenic liver abscess — 9, laparoscopic and video-assisted drainage of the choledoch — 8, laparoscopic and video-assisted choledocholithotomy — 5, laparoscopic and video-assisted cholecystojejunostomy — 4. Results. Postoperative complications occurred in 9 patients (7.2 %). There were no lethal outcomes. Laparoscopic surgeries and endoscopic transpapillar interventions were performed in a different sequence depending on the presence of destructive changes in the gallbladder and complemented each other. Conclusions. Operative interventions using video-laparoscopic technology in most cases make it possible to eliminate biliary hypertension as one of the pathogenetic factors of acute cholangitis and to eliminate the cause of its occurrence
Вільних прим. немає

Знайти схожі
12.


    Максимчук, Н. О.
    Динаміка впливу комплексного застосування сорбілакту і L-аргініну на перебіг синдрому ендогенної інтоксикації гнійно-септичного генезу / Н. О. Максимчук, В. М. Коновчук // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 101-105. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-головна:
СЕПСИС -- SEPSIS (кровь, осложнения, терапия)
ЭНДОТОКСЕМИЯ -- ENDOTOXEMIA (терапия, этиология)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY (методы)
РЕГИДРАТАЦИОННЫЕ РАСТВОРЫ -- REHYDRATION SOLUTIONS (терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Актуальність. Перебіг усіх захворювань, що мають системний характер ушкоджень середньотяжкого ступеня, супроводжується синдромом ендогенної інтоксикації (СЕI). У статті наведено результати динамічного спостереження за показниками СЕІ гнійно-септичного генезу. Мета роботи — вивчити вплив поєднаного застосування сорбілакту і L-аргініну за умови стандартної терапії в динаміці (перший — сьомий дні спостереження) на детоксикаційну функцію нирок і рівень показників CЕІ. Матеріали та методи. У дослідження включені рандомізовані групи: І група (контрольна) — пацієнти з синдромом системної запальної відповіді; ІІ група — хворі з СЕІ, яким проводилась стандартна терапія; ІІІ група — хворі з СЕІ, яким на базі стандартної терапії вводили сорбілакт; IV група — хворі з СЕІ, стандартне лікування яких доповнювалось поєднаним застосуванням сорбілакту і L-аргініну. Результати. Встановлено, що в середовищі фармакотерапевтичних засобів застосування сорбілакт-L-аргінінового комплексу активує детоксикаційну функцію нирок (за кліренсовими характеристиками токсичних речовин — на 216 %; молекул середньої маси — на 244 %) та суттєво зменшує ендогенну інтоксикацію (за клітинно-гуморальним індексом інтоксикації — на 204 %). Висновки. Використання сорбілакт-L-аргінінового комплексу — ефективний засіб впливу на перебіг синдрому ендогенної інтоксикації та активність детоксикаційної функції нирок шляхом зростання активності механізмів елімінації токсинів, що супроводжувалося зниженням токсемії
Background. The course of all diseases with systemic lesions of moderate severity is accompanied by an endogenous intoxication syndrome (EIS). The article presents the results of dynamic observation of the indicators of EIS of purulent-septic origin. The purpose of the study is to investigate the effect of combined use of sorbilact and L-arginine with standard therapy in dynamics (days 1–7 of observation) on the detoxification function of the kidneys and the level of EIS indices. Materials and methods. The study included randomized groups: group I — patients with systemic inflammatory response syndrome; group II — those with EIS, who received standard therapy; group III — patients with EIS, who on the basis of standard therapy received sorbilact; IV group — patients with EIS, whose standard treatment was supplemented by combined use of sorbilact and L-arginine. Results. The use of pharmacotherapeutic agents sorbilact and L-arginine activates the detoxification function of the kidneys (in terms of the clearance characteristics of toxic substances — by 216 %, the middle molecules — by 244 %) and significantly reduces the endogenous intoxication (cell-humoral index of intoxication — by 204 %). Conclusions. The combined use of sorbilact and L-arginine is an effective mean for influencing the course of endogenous intoxication syndrome and the activity of detoxification function of the kidneys, by increasing the activity of the toxin elimination mechanisms, followed by the reduction of toxemia
Дод.точки доступу:
Коновчук, В. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
13.


    Туркевич, О. М.
    Періопераційна протективна штучна вентиляція легень при лапароскопічних операціях у пацієнтів з ожирінням / О. М. Туркевич // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 106-110. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (осложнения)
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ -- CHOLECYSTECTOMY, LAPAROSCOPIC
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL (методы)
ДЫХАНИЕ ИСКУССТВЕННОЕ -- RESPIRATION, ARTIFICIAL (методы)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Актуальність. Пацієнти з ожирінням є основною групою ризику для формування резорбційних ателектазів та виникнення післяопераційних легеневих ускладнень. Мета дослідження: дослідити ефективність та безпечність принципів протективної штучної вентиляції легень (ШВЛ) у пацієнтів з ожирінням при абдомінальних лапароскопічних операціях. На сьогодні доведено, що резорбційні ателектази формуються в 90 % пацієнтів, яким проводиться загальна анестезія з ШВЛ. На фоні підвищеного внутрішньочеревного тиску та гіповентиляції базальних відділів легень ателектазування ще більше прогресує та може призвести до суттєвих змін респіраторної механіки та гіпоксемії. Основні компоненти протективної ШВЛ включають у себе: використання невеликих дихальних об’ємів, позитивного тиску в кінці видиху (ПТКВ), вищого від фізіологічного рівня, та проведення інтраопераційного альвеолярного рекрутменту (аРМ). Матеріали та методи. Загалом було 24 пацієнти, які були розподілені на 3 групи: контрольну (ПТКВ5) та дві основні (ПТКВ(10)/аРМ + ПТКВ (10)). У 4 контрольних точках загальної анестезії досліджувались: статичний тораколегеневий комплаєнс, середній внутрішньогрудний тиск та середній артеріальний тиск. Результати. Проаналізувавши статичний тораколегеневий комплаєнс, найкращі результати ми спостерігали у групі, в якій проводились аРМ у поєднанні з наступним підвищенням ПТКВ. Щодо середнього внутрішньогрудного тиску та середнього артеріального тиску суттєвих відмінностей та негативних змін у всіх групах пацієнтів не спостерігалось. Висновки. Інтраопераційне поєднання альвеолярних рекрутментів та наступного підвищеного рівня ПТКВ показує збільшення тораколегеневого комплаєнсу, що може свідчити про зменшення відсотка ателектазованої легеневої тканини. В основній групі пацієнтів не спостерігалось гемодинамічної нестабільності після проведення рекрутменту та встановлення ПТКВ. Попередньо дані методи можна вважати безпечними при лапароскопічних операціях
Background. In this clinical study, main methods of lung-protective ventilation were used in patients with obesity class 2–3 during laparoscopic abdominal operations. The main purpose of the study was to determine the effectiveness of lung-protective ventilation towards resorption atelectasis. Materials and methods. Totally 24 patients were divided into 3 groups: 1 control group and 2 study groups. Patients from group 1 were ventilated without using high positive end-expiratory pressure (PEEP) levels and recruitment maneuvers (RMs). High levels of PEEP (10–15 cm H2O) were used for patients in group 2; RMs plus high PEEP levels were used in group 3. Static lung compliance, middle intrathoracic pressure and average arterial blood pressure were measured in four control points of general anesthesia: control point 1 — after the intubation, control point 2 — after raising the intraabdominal pressure to 15 mmHg, control point 3 — after decreasing intraabdominal pressure to 10 mmHg and control point 4 — after normalizing the level of intraabdominal pressure. RMs were performed using sustained inflation method (40 × 40), after each control point. Results. The best results were obtained in group 3 of patients (RMs + PEEP), in which static lung compliance was significantly higher than in other groups. Conclusions. An intraoperative combination of alveolar recruitment and elevated PEEP level leads to improvement of static lung compliance, which may indicate a decrease in the percentage of atelectatic pulmonary tissue. Hemodynamic instability was not observed after the recruitment and PEEP. Previously, these methods can be considered to be safe during laparoscopic operations
Вільних прим. немає

Знайти схожі
14.


    Матолінець, Н. В.
    Неінвазивний моніторинг серцевого викиду в пацієнтів із політравмою / Н. В. Матолінець // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 111-116. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (диагностика, терапия)
СЕРДЦА МИНУТНЫЙ ОБЪЕМ -- CARDIAC OUTPUT
СЕРДЦА ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ТЕСТЫ -- HEART FUNCTION TESTS (методы)
Анотація: Актуальність. Стандартом оцінки параметрів центральної гемодинаміки й відповіді на інфузійну терапію вважають моніторинг серцевого викиду. Інноваційна технологія неінвазивного розрахункового безперервного вимірювання серцевого викиду (Estimated Continuous Cardiac Output — esCCO) дозволяє вимірювати його в online-режимі й може забезпечувати покращений моніторинг гемодинамічного статусу пацієнтів. Мета: оцінити ефективність і доцільність неінвазивного безперервного моніторингу серцевого викиду за допомогою технології esCCO у пацієнтів у гострому періоді політравми. Матеріали та методи. Наведені дані клінічного обстеження й лікування 40 пацієнтів із політравмою, доставлених у відділення анестезіології й інтенсивної терапії КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова». У 20 пацієнтів 1-ї групи, окрім визначення рутинних параметрів, проводили моніторинг показників центральної гемодинаміки за допомогою модуля esCCO, інтегрованого в монітор Life Scope (Nihon Kohden, Японія). У 2-й (контрольній) групі (n = 20) для порівняльного аналізу реєстрували тільки традиційні показники — артеріальний тиск (АТ), електрокардіограму, сатурацію крові (SpO2) — за допомогою багатофункціональних моніторів Philips IntelliVue (MP20), виконували стандартні лабораторні аналізи. Результати. З першої по другу добу в обох групах пацієнтів спостерігались статистично значущі зміни лабораторних показників: рівень гематокриту знижувався з 32,0 ± 1,0 % до 29,0 ± 0,8 % (р 0,01); вміст гемоглобіну знижувався в середньому з 91,5 ± 2,1 г/л до 87,0 ± 1,9 г/л (р 0,05); рівень лейкоцитів зростав у середньому з (9,8 ± 0,4) • 106 до (12,0 ± 0,5) • 106 (р 0,001). Ці зміни свідчать про розвиток анемії, системної запальної реакції, що має суттєвий вплив на реологічні властивості крові й гемодинаміку. У пацієнтів 1-ї групи визначалися стабільні показники АТ (систолічний АТ — 122,9 ± 6,2 мм рт.ст., діастолічний АТ — 69,7 ± 2,3 мм рт.ст.) порівняно з контрольною групою (систолічний АТ — 112,2 ± 5,9 мм рт.ст., діастолічний АТ — 67,5 ± 2,1 мм рт.ст.). У хворих 1-ї групи спостерігалося зменшення обсягу інфузійної терапії на 13,5 % і зниження на 11,5 % ранніх ускладнень порівняно з пацієнтами контрольної групи. Висновки. Ми встановили, що в умовах гострого періоду політравми на фоні загальної запальної відповіді організму розвиваються реологічні зміни, що потенціюють недостатність кровообігу. Неінвазивний моніторинг показників центральної гемодинаміки за допомогою модуля esCCO є простим та інформативним методом, що дозволяє ефективно прискорити оптимізацію гемодинамічного статусу пацієнтів при політравмі
Background. Cardiac output monitoring is considered to be a standard for evaluation of central hemodynamic parameters and response to fluid therapy. Innovative technology for non-invasive estimated continuous cardiac output (esCCO) allows measure it in on-line mode, which is designed to enhance monitoring of patients’ hemodynamic status. The purpose of the study was to evaluate the effectiveness and expediency of non-invasive continuous monitoring of cardiac output using esCCO technology in polytrauma patients during the acute stage. Materials and methods. Data from clinical examination and treatment of 40 patients with polytrauma who were admitted to the intensive care unit of Lviv Municipal Clinical Emergency Hospital are presented. In addition to routine measurements, central hemodynamic parameters were monitored in 20 patients from group 1 using the esCCO integrated into the Life Scope monitor (Nihon Kohden, Japan). In the control group (n = 20), only traditional indexes such as non-invasive blood pressure (BP), electrocardiogram, hemoglobin oxygen saturation (SpO2) were registered using multifunctional Philips IntelliVue (MP20) monitors, and standard laboratory tests were conducted for the comparative analysis. Results. From the first to the second day in both groups, statistically significant changes in laboratory tests were observed: the level of hematocrit decreased from 32.0 ± 1.0 % to 29.0 ± 0.8 % (p 0.01); the hemoglobin content reduced from 91.5 ± 2.1 g/l to 87.0 ± 1.9 g/l (p 0.05) on average; the leukocyte count increased from (9.8 ± 0.4) • 106 to (12.0 ± 0.5) • 106 (р 0.001) on average. These changes indicate the development of anemia, systemic inflammatory reaction that has a significant effect on the rheological properties of the blood and hemodynamics. Stable blood pressure parameters were registered in patients from group 1 (systolic BP 122.9 ± 6.2 mm Hg, diastolic BP 69.7 ± 2.3 mm Hg) compared to the control group (systolic BP 112.2 ± 5.9 mmHg, diastolic BP 67.5 ± 2.1 mmHg). The decrease in the volume of infusion therapy by 13.5 % and of early complications by 11.5 % was observed in patients from group 1 compared to the controls. Conclusions. We have established that in the state of traumatic shock with a following systemic inflammatory reaction, rheological changes that potentiate hemodynamic insufficiency occur. EsCCO is a simple non-invasive monitoring method, which provides an opportunity to accelerate the optimization of patient’s hemodynamic status in polytrauma
Вільних прим. немає

Знайти схожі
15.


    Кріштафор, А. А.
    Структура сучасної цивільної політравми на етапі надання третинної допомоги у відділенні інтенсивної терапії обласної лікарні / А. А. Кріштафор // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 117-121. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (диагностика, смертность)
ТРАВМ ПОКАЗАТЕЛЕЙ ТЯЖЕСТИ ОЦЕНОЧНАЯ ШКАЛА -- INJURY SEVERITY SCORE
Анотація: Актуальність. Травматичні пошкодження залишаються однією з провідних причин смерті та інвалідизації, що зумовлює високу соціальну й медичну значимість цієї патології. Мета: визначення структури політравми, демографічних і клінічних особливостей і летальності постраждалих із політравмою на етапі надання третинної медичної допомоги у відділенні інтенсивної терапії обласної лікарні. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 785 історій хвороби постраждалих, які протягом першої доби надійшли до обласної лікарні в період з 2008 року по 2012 рік. Аналізувалися діагнози, ступінь тяжкості травми за шкалою Injury Severity Score (ISS), тяжкість стану постраждалих при надходженні до лікарні за шкалою Emergency Trauma Score (EmTraS), виживаність на 28-му добу. Статистична обробка й аналіз отриманих даних проводились з використанням LibreOffice та статистичного онлайн-калькулятора Social Science Statistics (https://www.socscistatistics.com). Результати. Понад 55 % постраждалих були особами віком ≤ 40 років, понад 25 % — від 41 до 60 років. Середній вік чоловіків становив 38,9 ± 13,0 року, жінок — 41,3 ± 15,6 року. У всіх вікових групах переважали чоловіки. Середня летальність протягом досліджуваного періоду становила 17,45 % без вірогідної різниці між хворими за статтю. Статистично вірогідну значимість з p 0,05 щодо ризику летального кінця мали: травма органів черевної порожнини (відносний ризик (ВР) 0,05). Найменший ризик летального кінця був у пацієнтів, які отримали скелетно-м’язову травму (ВР = 1,149), закриту черепно-мозкову травму (ВР = 0,914) і хребетно-спинномозкову травму (ВР = 0,510). Середнє значення вихідного рівня за ISS у хворих, які вижили, було 23,47 ± 0,43 бала, у тих, які померли, — 48,80 ± 0,72 бала (p 0,00001). За шкалою EmTraS вихідна тяжкість стану в тих постраждалих, які вижили, становила 3,14 ± 0,10 бала, а в тих, які померли, — 7,50 ± 0,08 бала. Величина 50% виживаності, розрахована для показника тяжкості травми за шкалою ISS, становила 32,94 бала, а для показника тяжкості стану за шкалою EmTraS — 5,57 бала. Висновки. Найбільший ризик летального кінця при надходженні до лікарні третинного рівня надання допомоги мають потерпілі з внутрішньочеревними й внутрішньоторакальними травмами, а також з внутрішньочерепними крововиливами. Показник тяжкості травми за шкалою ISS, що дорівнює 32,94 бала, і показник тяжкості вихідного стану за шкалою EmTraS, що дорівнює 5,75 бала, є межею виживання й можуть використовуватися як прогностичний маркер при надходженні хворого до лікарні третинного рівня надання медичної допомоги в першу добу після отримання травми
Background. Traumatic injuries remain one of the leading causes of death and disability, which grounds a high social and medical significance of this pathology. Objective: to determine the structure of multiple trauma, demographic and clinical features and mortality of victims with multiple trauma at the stage of providing tertiary medical care in the intensive care unit of the regional hospital. Materials and methods. A retrospective analysis of 785 case histories of victims who were admitted to the regional hospital from 2008 to 2012 was carried out. We have analyzed diagnoses, severity of the injury according to the Injury Severity Score (ISS), severity of the patients’ state upon admission to the hospital on the Emergency Trauma Score (EmTraS), and the survival rate for 28 days. Statistical processing and analysis of the obtained data were performed using LibreOffice and the Social Science Statistics online statistical calculator (https://www.socscistatistics.com). Results. More than 55 % of victims were people under the age of 40 years, over 25 % were 41–60 years old. The average age of men was 38.9 ± 13.0 years, women — 41.3 ± 15.6 years. In all age groups, men prevailed. The average mortality during the studied time interval was 17.45 % without a significant difference between patients by gender. Given the risk of death with p 0.05, abdominal trauma (risk ratio (RR) 0.05). The lowest risk of death was in patients with musculoskeletal injury (RR = 1.149), closed head injury (RR = 0.914) and spinal injury (RR = 0.510). The average initial ISS in patients who survived was 23.47 ± 0.43 points, in the dead — 48.80 ± 0.72 points (p 0.00001). On the EmTraS, the initial severity of the condition among the survivors was 3.14 ± 0.10 points, and in the dead — 7.50 ± 0.08 points. The 50% survival rate calculated for the severity of injury on the ISS was 32.94 points, and on the EmTraS — 5.57 points. Conclusions. The victims with intraabdominal and intrathoracic injuries, as well as intracranial hemorrhages have the greatest risk of death after admission to the tertiary hospital. The severity of injury on the ISS of 32.94 points and the severity of the initial state on the EmTraS of 5.75 points are the limit of survival, and can be used as a prognostic marker when patients are admitted to tertiary hospital on the first day after injury
Вільних прим. немає

Знайти схожі
16.


    Сухонос, Р. Е.
    Диагностика и коррекция тромботических осложнений у пациентов, подлежащих бариатрической хирургии / Р. Е. Сухонос // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 122-127. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ ПАТОЛОГИЧЕСКОЕ -- OBESITY, MORBID (кровь, хирургия)
БАРИАТРИЧЕСКАЯ ХИРУРГИЯ -- BARIATRIC SURGERY (вредные воздействия, противопоказания)
ТРОМБОЭЛАСТОГРАФИЯ -- THROMBELASTOGRAPHY (методы)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE
ЛЕГОЧНАЯ ЭМБОЛИЯ -- PULMONARY EMBOLISM (диагностика, лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология)
ТРОМБОЗ ВЕНОЗНЫЙ -- VENOUS THROMBOSIS (диагностика, лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION
ЭНОКСАПАРИН -- ENOXAPARIN (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ПЕНТОКСИФИЛЛИН -- PENTOXIFYLLINE (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Актуальность. В мире от ожирения и его осложнений ежегодно умирает около 2,8 млн человек. Ожирение является независимым фактором риска венозной тромбоэмболии (ВТЭ), так как вмешивается во внутренние и внешние пути коагуляции, а также в антикоагулянтные механизмы, что приводит к гиперкоагуляционному состоянию. Снижение избытка массы тела у пациентов с морбидным ожирением путем бариатрической хирургии становится все популярнее, ведь бариатрия является эффективным средством в терапии ожирения и связанных с ним сопутствующих заболеваний. Преимущества бариатрической хирургии неоспоримы, так же как и риски. Несмотря на проведение многих исследований свертывающей системы крови, случаи тромбоэмболических осложнений у таких пациентов становятся все более частыми, особенно во время оперативных вмешательств и в послеоперационный период, учитывая то, что операция является триггерным фактором в развитии тромбоэмболии. Материалы и методы. Была изучена система гемостаза у 53 пациентов с индексом массы тела (ИМТ) 35 кг/м2. Все пациенты были разделены на 3 группы. Первую группу составили 15 больных, которым была проведена комбинированная терапия: эноксапарин натрия 0,1% 0,2 мл подкожно (п/к) 2 раза в сутки каждые 12 ч и пентоксифиллин 100 мг 2 раза в сутки каждые 12 ч. Вторую группу составили 17 пациентов, которым проведено лечение: эноксапарин натрия 0,1% 0,2 мл п/к 2 раза в сутки каждые 12 ч. Третья группа — контрольная: 21 человек с ожирением, с ИМТ 35 кг/м2, которые не подлежали бариатрическому вмешательству. Исследование системы гемостаза проводилось с помощью низкочастотной пьезоэлектрической тромбоэластографии (НПТЭГ) сразу после госпитализации и на 1-е, 3-и, 5-е сутки после бариатрии. Были проверены следующие константы свертывания крови: интенсивность контактной коагуляции; интенсивность коагуляционного драйва; максимальная плотность сгустка; фибринолитическая активность — индекс ретракции и лизиса сгустка. Результаты. У пациентов 1-й группы (антикоагулянты + антиагреганты) риск тромботических осложнений ниже, поскольку данная терапия снизила значения на всех этапах гемокоагуляции к референтным величинам; пациенты 2-й группы (антикоагулянты), несмотря на нормализацию коагуляционного звена, имели повышение значений агрегации и фибринолиза относительно нормы, а значит, риск тромботических осложнений остается высоким. Выводы. Инструментальный метод НПТЭГ позволил адекватно оценить систему гемокоагуляции в динамике у пациентов с морбидным ожирением, с ИМТ ≥ 35 кг/м2; у данной категории пациентов доказана высокая степень риска ВТЭ, а также то, что для адекватной профилактики ВТЭ у пациентов с ожирением, подлежащим бариатрической хирургии, комбинация антикоагулянтов и антиагрегантов является наиболее эффективной, чем монотерапия антикоагулянтами
Актуальність. У світі від ожиріння та його ускладнень щорічно помирає близько 2,8 млн чоловік. Ожиріння є незалежним чинником ризику венозної тромбоемболії (ВТЕ), тому що втручається у внутрішній і зовнішній шляхи коагуляції, а також у антикоагулянтні механізми, що призводить до гіперкоагуляційного стану. Зменшення надлишкової маси тіла у пацієнтів з морбідним ожирінням шляхом баріатричної хірургії стає все популярнішим, адже баріатрія є ефективним засобом в терапії ожиріння і пов’язаних із ним супутніх захворювань. Переваги баріатричної хірургії незаперечні, так само як і ризики. Незважаючи на проведення багатьох досліджень згортання крові, випадки тромбоемболій у таких пацієнтів стають все більш частими, особливо під час оперативних втручань і в післяопераційному періоді, зважаючи на те, що операція є тригерним фактором у розвитку тромбоемболії. Матеріали та методи. Була вивчена система гемостазу у 53 пацієнтів з індексом маси тіла (ІМТ) 35 кг/м2. Усі пацієнти були розподілені на 3 групи. Першу групу становили 15 хворих, яким було проведено комбіновану терапію: еноксапарин натрію 0,1% 0,2 мл підшкірно (п/ш) 2 рази на добу кожні 12 год і пентоксифілін 100 мг 2 рази на добу кожні 12 год. Другу групу становили 17 пацієнтів, яким проведено лікування: еноксапарин натрію 0,1% 0,2 мл п/ш 2 рази на добу кожні 12 год. Третя група — контрольна: 21 людина з ожирінням, з ІМТ 35 кг/м2, які не підлягали баріатричному втручанню. Дослідження системи гемостазу проводилось за допомогою низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії (НПТЕГ) відразу після госпіталізації та на 1-шу, 3-тю, 5-ту добу після баріатрії. Були перевірені наступні константи згортання крові: інтенсивність контактної коагуляції; інтенсивність коагуляційного драйву; максимальна щільність згустку; фібринолітична активність — індекс ретракції та лізису згустку. Результати. У пацієнтів 1-ї групи (антикоагулянти + антиагреганти) ризик тромботичних ускладнень нижче, оскільки дана терапія знизила значення на всіх етапах гемокоагуляції до референтних величин; пацієнти 2-ї групи (антикоагулянти), незважаючи на нормалізацію коагуляційної ланки, мали підвищення значень агрегації і фібринолізу щодо норми, а отже, ризик тромботичних ускладнень залишається високим. Висновки. Інструментальний метод НПТЕГ дозволив адекватно оцінити систему гемокоагуляції в динаміці у пацієнтів з морбідним ожирінням, з ІМТ ≥ 35 кг/м2; у даній категорії пацієнтів доведено високий ступінь ризику ВТЕ, а також те, що для адекватної профілактики ВТЕ у пацієнтів з ожирінням, які підлягають баріатричній хірургії, комбінація антикоагулянтів і антиагрегантів є більш ефективною, ніж монотерапія антикоагулянтами.
Background. About 2.8 million people die annually from obesity and its complications worldwide. Obesity is an independent risk factor for venous thromboembolism (VTE), as it interferes with the internal and external pathways of coagulation, as well as anticoagulant mechanisms, which leads to hypercoagulation. Reducing excess body weight in patients with morbid obesity by bariatric surgery is becoming increasingly popular, as bariatric therapy is an effective mean of treating obesity and related concomitant diseases. Advantages of bariatric surgery are undeniable, as well as risks. Despite many blood coagulation studies, cases of thromboembolism in such patients are becoming more frequent, especially during surgical interventions and in the postoperative period, given that the operation is a trigger factor for the development of thromboembolism. Materials and methods. Hemostatic system was studied in 53 patients with body mass index (BMI) 35 kg/m2. All patients were divided into 3 groups: group 1 (n = 15) — patients who received combined therapy: 0.1% enoxaparin sodium 0.2 ml/kg 2 times a day every 12 hours, and pentoxifylline 100 mg 2 times a day every 12 hours; group 2 (n = 17) — patients treated with 0.1% enoxaparin sodium 0.2 ml/kg 2 times daily for every 12 hours; group 3 (control) — 21 people with obesity, BMI 35 kg/m2, not amenable to bariatric surgery. The study of the hemostatic system was carried out using low-frequency piezoelectric thromboelastography (LPTEG) immediately after hospitalization and on days 1, 3, 5 after surgery. The following blood coagulation constants were checked: constants of coagulation intensity; intensity of coagulation drive; maximum clot density; fibrinolytic activity — the index of retraction and lysis of the clot. Results. In patients of group 1 (anticoagulants + antiplatelet agents), the risk of thrombotic complications was lower, since this therapy has reduced the values at all stages of hemocoagulation to the reference values. Patients in group 2 (anticoagulants), despite the normalization of the coagulation link, had an increase in aggregation and fibrinolysis, relative to the norm, which means that the risk of thrombotic complications remains high. Conclusions. The instrumental method of LPTEG allowed to adequately estimate the system of hemocoagulation in dynamics in patients with morbid obesity, with BMI ≥ 35 kg/m2; this category of patients has shown a high risk of VTE; it has been proved that for an adequate prevention of VTE in obese patients undergoing bariatric surgery, the combination of anticoagulants and antiplatelet agents is more effective than monotherapy with anticoagulants
Вільних прим. немає

Знайти схожі
17.


    Тютюнник, А. Г.
    Односторонняя спинальная анестезия с использованием малой дозы (5 мг) гипербарического бупивакаина при артроскопических операциях на коленном суставе / А. Г. тютюнник, Г. В. Панченко, А. В. Царев // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 128-133. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-головна:
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (хирургия)
АРТРОСКОПИЯ -- ARTHROSCOPY (методы)
АНЕСТЕЗИЯ СПИННОМОЗГОВАЯ -- ANESTHESIA, SPINAL (методы)
БУПИВАКАИН -- BUPIVACAINE (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Анотація: Актуальность. Односторонняя спинальная анестезия с использованием малых доз местных анестетиков является недорогой, эффективной и быстро проводимой методикой. Особое значение при одностороннем блоке придается предотвращению гипотензии, контролю уровня и продолжительности блока, что может быть достигнуто применением малой дозы местного анестетика. Продолжается поиск эффективной и безопасной малой дозы гипербарического бупивакаина при проведении артроскопических операций на коленном суставе с возможностью быстрой и надежной выписки. Цель: оценка эффективности и безопасности односторонней спинальной анестезии малой дозой (5 мг) гипербарического бупивакаина при артроскопических операциях на коленном суставе с возможностью быстрой и надежной выписки. Материалы и методы. Тридцать пациентов, запланированных на проведение артроскопических операций на коленном суставе, были распределены на 2 группы по 15 человек. В группе 1 применялась спинальная анестезия с использованием стандартной дозы (7,5 мг) гипербарического бупивакаина, в группе 2 — односторонняя спинальная анестезия с использованием малой дозы (5 мг) гипербарического бупивакаина. Проводилось изучение характеристики блока, частоты развития побочных явлений и возможности выписки. Результаты. Увеличивалась частота получения сенсорного блока на уровне T12 в группе 2. При этом не отмечалось получение сенсорного блока на уровне Т10–T8 на оперируемой стороне, также не было обнаружено развитие двустороннего сенсорного и моторного блока в группе 2. Не было выявлено развития гипотензии и брадикардии в обеих группах. Более быстрое восстановление возможности ходьбы (145,6 ± 21,7 в сравнении с 180,3 ± 24,7 мин, p 0,05, в группе 2 и 1 соответственно) и самостоятельного мочеиспускания (151,9 ± 23,2 в сравнении с 275,4 ± 32,5 мин, p 0,05, в группе 2 и 1 соответственно) позволило обеспечить возможность более быстрой выписки пациентов (166,7 ± 28,1 в сравнении с 317,5 ± 33,9 мин, p 0,05, в группе 2 и 1 соответственно). Выводы. Односторонняя спинальная анестезия с использованием малой дозы (5 мг) гипербарического бупивакаина может эффективно и безопасно использоваться при артроскопических операциях на коленном суставе и обеспечивать быструю и надежную выписку из больницы
Актуальність. Одностороння спінальна анестезія із застосуванням малих доз місцевих анестетиків є недорогою, ефективною та швидко проводимою методикою. Особливе значення при односторонньому блоці надається запобіганню гіпотензії, контролю рівня й тривалості блока, що може бути досягнуто застосуванням малої дози місцевого анестетика. Продовжується пошук ефективної та безпечної малої дози гіпербаричного бупівакаїну при проведенні артроскопічних операцій на колінному суглобі із можливістю швидкої та надійної виписки. Мета: оцінка ефективності й безпеки односторонньої спинальної анестезії малою дозою (5 мг) гіпербаричного бупівакаїну при артроскопічних операціях на колінному суглобі із можливістю швидкої та надійної виписки. Матеріали та методи. Тридцять хворих, запланованих на проведення артроскопічних операцій на колінному суглобі, були розподілені на 2 групи по 15 хворих. У групі 1 була проведена одностороння спінальна анестезія із застосуванням стандартної дози (7,5 мг) гіпербаричного бупівакаїну, у групі 2 — одностороння спінальна анестезія із застосуванням 5 мг гіпербаричного бупівакаїну. Досліджувались характеристики блока, частота розвитку побічних явищ і можливості виписки. Результати. Збільшувалась частота отримання сенсорного блоку на рівні T12 у групі 2. При цьому не відзначалося отримання сенсорного блоку на рівні Т10–T8 на стороні, яка оперувалася, а також не було виявлено розвитку двостороннього сенсорного та моторного блоку в групі 2. Не було виявлено розвитку гіпотензії та брадикардії в обох групах. Більш швидке відновлення можливості ходьби (145,6 ± 21,7 порівняно з 180,3 ± 24,7 хв, p 0,05, у групі 2 та 1 відповідно) та самостійного сечовиділення (151,9 ± 23,2 порівняно з 275,4 ± 32,5 хв, p 0,05, у групі 2 та 1 відповідно) дозволило забезпечити можливість більш швидкої виписки пацієнтів (166,7 ± 28,1 порівняно з 317,5 ± 33,9 хв, p 0,05, у групі 2 та 1 відповідно). Висновки. Одностороння спінальна анестезія із застосуванням малої дози (5 мг) гіпербаричного бупівакаїну може ефективно та безпечно застосовуватися при артроскопічних операціях на колінному суглобі та забезпечити швидку та безпечну виписку з лікарні
Background. In the last two decades, there has been a clear trend towards an increase in the number of outpatient operations in order to reduce the cost of treatment and reduce the length of the patient’s stay in the hospital. Arthroscopic knee surgery is one of these cases. Among the broad spectrum of techniques, spinal anesthesia (general anesthesia with propofol, fentanil, sevoflurane and laryngeal mask; nerve blocks) holds important but not the leading place. The ability of spinal anesthesia to provide sensory and motor blockade in conjunction with low cost and simplicity makes it indispensible. Arthroscopic knee surgery requires sensory block T12 for tourniquet use, second grade motor block for knee immobility and preservation of patient’s ability to communicate during the operation. Average dose of local anesthetics may lead to protracted blockade and development of adverse reactions which postpone hospital discharge. In order to increase safety, the unilateral spinal anesthesia is recommended. Unilateral spinal anesthesia with low-dose of local anesthetics is a cost-effective and rapidly performed anesthetic technique. In case of unilateral block, one should pay special attention for very slow rate of injection and keeping patient lying in lateral position for proper fixation of local anesthetic. Dose from 3 to 5 mg of hyperbaric bupivacaine is usually recommended. Prevention of hypotension, control of the level and duration of block may be achieved by using low-dose of local anesthetic. Search for effective and safe low-dose of hyperbaric bupivacaine for unilateral spinal anesthesia in arthroscopic knee surgery with fast and safe hospital discharge is continuing. Materials and methods. Thirty patients scheduled for arthroscopic knee surgery were divided into 2 groups. Before the procedure, patients were given normal saline 10 ml/kg for 15 min. During the operation, the saline solution was administered at 7 ml/kg/h. Subarachnoid space was accessed via a 25G Quincke spinal needle through L3–4 in the midline. In group 1 (n = 15), an average dose of hyperbaric bupivacaine (7.5 mg) for spinal anesthesia was injected over 3 min. Group 2 (n = 15) — low-dose of hyperbaric bupivacaine (5 mg) for spinal anesthesia was injected over 3 min. Patients were kept lying in lateral position for 20-minute fixation time. Upon achieving level T12 sensory blockade, patients were placed on their back and the operation started. Level of sensory and motor block on the operated and non-operated side, time to S2 regression, first time an analgetic was needed, walking time, voiding time, release time, quality of anesthesia, blood pressure, heart rate, postdural puncture headache, transient neurologic symptoms were evaluated. Data obtained during the study were evaluated using Microsoft Excel 2007 and Statistica 8.0. Results. The increase in obtaining sensory block level T12, without development of sensory block on the operation side at the level T10–T8, or bilateral sensory and motor block in group 2 was observed. There was no statistically significant difference in blood pressure and heart rate between the groups. Neither hypotension nor bradycardia was observed in both groups. Anesthesia was effective and didn’t require additional interventions in both groups. Quality of anesthesia was accessed as “very good” in all cases in both groups. There was no statistically significant difference in time to S2 regression between the groups. Faster restoration of ability to walk (180.3 ± 24.7 min vs 145.6 ± 21.7 min, p 0.05, in groups 1 and 2, respectively) and voiding time (275.4 ± 32.5 min vs 151.9 ± 23.2 min, p 0.05, in groups 1 and 2, respectively) with faster and safe hospital discharge criteria (317.5 ± 33.9 min vs 166.7 ± 28.1 min, p 0.05, in groups 1 and 2, respectively) were observed in group 2. No cases of postdural puncture headache and transient neurologic symptoms were observed in both groups. Conclusions. Low-dose of hyperbaric bupivacaine (5 mg) for unilateral spinal anesthesia is effective and safe in arthroscopic knee surgery and can provide fast and safe hospital discharge
Дод.точки доступу:
Панченко, Г. В.
Царев, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
18.


    Вашадзе, Ш.
    Серотонинергическая система и когнитивная функция / Ш. Вашадзе // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 134-138. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-головна:
ДЕМЕНЦИЯ -- DEMENTIA (диагностика, кровь)
СЕРОТОНИН -- SEROTONIN (кровь)
Анотація: Известно об увеличении количества доказательств того, что комбинация нарушений холинергической и серотонинергической функций может играть роль в когнитивных нарушениях при болезни Альцгеймера с серотонинергической дисфункцией, потенциально ответственной за значительную часть поведенческих аспектов заболевания. Это роль системы рецепторов 5-НТ в старении и связанных с возрастом когнитивных расстройствах и расстройствах настроения. Исследовали 200 пациентов с деменцией в возрасте от 40 до 75 лет. Мужчин было 120, женщин — 80. Средний возраст больных составил 66 лет. Средняя продолжительность заболевания в группе больных составляла 1 год. По нашим данным, деменция легкой степени была у 70 больных (35 %), умеренной — у 35 (17,5 %), тяжелой — у 60 (30 %). У больных с деменцией отмечалась тенденция к снижению уровня серотонина в крови (208,72 ± 6,84 нг/мл). Среди них у 85 больных наблюдалось выраженное снижение количества серотонина в крови (129,38 ± 8,42 нг/мл). Таким образом, уровень серотонина в сыворотке крови может быть маркером деменции
Відомо про збільшення кількості доказів того, що комбінація порушень холінергічної та серотонінергічної функцій може відігравати роль у когнітивних порушеннях при хворобі Альцгеймера із серотонінергічною дисфункцією, потенційно відповідальною за значну частину поведінкових аспектів захворювання. Це роль системи рецепторів 5-НТ у старінні і пов’язаних із віком когнітивних розладах і розладах настрою. Досліджували 200 пацієнтів із деменцією віком від 40 до 75 років. Чоловіків було 120, жінок — 80. Середній вік хворих становив 66 років. Середня тривалість захворювання в групі хворих становила 1 рік. За нашими даними, деменція легкого ступеня була в 70 хворих (35 %), помірного — у 35 (17,5 %), тяжкого — у 60 (30 %). У хворих із деменцією відзначалася тенденція до зниження рівня серотоніну в крові (208,72 ± 6,84 нг/мл). Серед них у 85 хворих спостерігалося виражене зниження кількості серотоніну в крові (129,38 ± 8,42 нг/мл). Таким чином, рівень серотоніну в сироватці крові може бути маркером деменції
Worldwide, there are about 50 million people with dementia, 60 % of them live in low- and middle-income countries. About 10 million new cases occur every year. According to the World Health Organization (WHO) estimates, the proportion of the total population aged 60 years and older with dementia at any time point is from 5 to 8 people for every 100 people. According to forecasts, the total number of people with dementia will be about 82 million in 2030 and 152 by 2050.This growth will occur largely due to the increase in the number of people with dementia in low- and middle-income countries. WHO recognizes dementia as a public health priority. In May 2017, the World Health Assembly endorsed the Global Health Sector Action Plan for the Response to Dementia for 2017–2025. Worldwide, dementia is not sufficiently diagnosed, and when a diagnosis is made, it usually happens at a relatively late stage of the disease. The world’s population is aging and the number of people with dementia is increasing. The criteria for dementia according to the International Classification of Diseases, 10th revision, are memory disorders, both verbal and non-verbal, which manifest themselves in the inability to memorize new material, and in more severe cases, in the difficulty of reproducing previously learned information. The severity of dementia is determined by the violation of personal activity in life and professionalism. The duration of the symptoms should be 6 months. Violations must be objectified with the help of neuropsychological tests. Experts clarified that a decrease in serotonin is associated with a risk of dementia. Serotonin is produced as a result of the breakdown of L-tryptophan and its synthesis occurs in neurons, the mucous membrane of the gastrointestinal tract and the epiphysis. In the intestine, up to 95 % of serotonin is adsorbed and enters the blood and is contained in platelets. Only 2 % of serotonin is localized in neurons. Objective: analysis of clinical features in patients with dementia, the study of their serum serotonin levels. Two hundred patients (120 men, 80 women) with dementia aged 40 to 75 years were examined. Their average age was 68 years. For the diagnosis of dementia, a brief scale for assessing mental status (Mini-Mental State Examination) was used. According to our data, the examination should be carried out for all patients suffering from dementia. Mini-Mental State Examination provides an opportunity to identify cognitive changes in a patient’s personality, as well as to determine serum serotonin levels and methods of neuroimaging (magnetic resonance imaging and computed tomography), which helps in clarifying the clinical diagnosis, allows prescribe therapy temporarily and predict the disease. Diagnosis and prevention of dementia at an early stage is the indispensable problem in medicine
Вільних прим. немає

Знайти схожі
19.


    Вашадзе, Ш.
    Выгорание у медицинских работников / Ш. Вашадзе, М. Кекенадзе // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 139-141. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-головна:
МЕДИКО-САНИТАРНЫЙ ПЕРСОНАЛ -- HEALTH PERSONNEL
ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ ВЫГОРАНИЕ -- BURNOUT, PROFESSIONAL
ЗДОРОВЬЯ СОСТОЯНИЕ -- HEALTH STATUS
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
Анотація: Проведено изучение состояния медицинских работников. Использованы анкетирование и психометрический метод. Выполнена коррекция выявленных нарушений здоровья. Показано, что комплексные рекомендации и их выполнение приводят к улучшению качества жизни медицинских работников
Проведено вивчення стану медичних працівників. Використані анкетування і психометричний метод. Виконана корекція виявлених порушень здоров’я. Показано, що комплексні рекомендації та їх виконання призводять до поліпшення якості життя медичних працівників
Health status and quality of life were studied in medical personnel. Psychometric methods as well as questioning were used. It was proved that comprehensive recommendations and complying with them resulted in an improvement of quality of life in medical personnel
Дод.точки доступу:
Кекенадзе, М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
20.


   
    Діагностика та лікування кортикостероїдної недостатності в пацієнтів, які перебувають у критичному стані / пер. А. Огниста // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 1. - С. 142-143


MeSH-головна:
КРИТИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ -- CRITICAL ILLNESS
НАДПОЧЕЧНИКОВ КОРЫ ГОРМОНЫ -- ADRENAL CORTEX HORMONES (дефицит)
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS (терапевтическое применение)
Дод.точки доступу:
Огниста, А. \пер.\

Вільних прим. немає

Знайти схожі
 1-20    21-21 
 
Стандартний
Розширений
Професійний
За словником
УДК-навігатор
Тематичний навігатор
Статистика звернень
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)