Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ104/2019/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 20
Показані документи з 1 по 20

Ускладнений перебіг цукрового діабету: у центрі уваги гіпоглікемія (лекція з демонстрацією клінічного спостереження) / М. В. Бондар [та ін.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 27-36. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОГЛИКЕМИЯ -- HYPOGLYCEMIA (кровь, терапия, этиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (лекарственная терапия, осложнения)
ГИПОГЛИКЕМИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- HYPOGLYCEMIC AGENTS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛИТОТРИПСИЯ -- LITHOTRIPSY (методы)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: В статті наведені дані щодо етіології, патогенезу, клініки, діагностики та лікування гіпоглікемії як найчастішого невідкладного стану у разі цукрового діабету. Перераховані основні причини виникнення гіпоглікемічного синдрому, а також лікарські помилки, що зумовлюють виникнення цього ускладнення в практиці анестезіології та інтенсивної терапії, вказані методи запобігання йому. У кінці статті наведене власне клінічне спостереження тривалого резистентного до лікування епізоду гіпоглікемії у хворого на цукровий діабет 2-го типу в післяопераційному періоді на фоні постійного прийому цукрознижувальних препаратів та його обговорення
The article presents data on the aetiology, pathoge-nesis, clinical pattern, diagnosis, and treatment of hypoglycaemia as a frequent emergency in diabetes mellitus. The main causes of hypoglycaemic syndrome, as well as medical errors that cause this complication in the practice of anaesthesiology and intensive care and the methods for its prevention are considered in this paper. At the end of the article, we present our own clinical observation of a long-term episode of hypoglycaemia resistant to treatment in a patient with type 2 diabetes mellitus. In the postoperative period, the patient had constantly taken antidiabetic drugs, which caused complications, that is discussed in this case report
Дод.точки доступу:
Бондар, М. В.
Пилипенко, М. М.
Галушко, О. А.
Овсієнко, Т. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Обгрунтування доцільності застосування левофлоксацину 750 мг внутрішньовенно для лікування тяжких негоспітальних пневмоній в умовах стаціонару (огляд літератури) / О. М. Нестеренко [та ін.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 39-48. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ПНЕВМОНИЯ -- PNEUMONIA (диагностика, классификация, лекарственная терапия, смертность, эпидемиология, этиология)
ИНФЕКЦИИ ВНЕБОЛЬНИЧНЫЕ -- COMMUNITY-ACQUIRED INFECTIONS
ЛЕЧЕНИЯ НЕБЛАГОПРИЯТНЫЙ ИСХОД -- TREATMENT FAILURE
РИСКА ОЦЕНКА -- RISK ASSESSMENT
АЛГОРИТМЫ -- ALGORITHMS
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (вредные воздействия, прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕВОФЛОКСАЦИН -- LEVOFLOXACIN (вредные воздействия, прием и дозировка, терапевтическое применение)
Анотація: Проведено епідеміологічний аналіз актуальних (за 2014–2018 роки) показників захворюваності, смертності й розглянуто сучасні підходи до діагностики й лікування тяжкої негоспітальної пневмонії в усьому світі, Європі, Україні. Подано рекомендації міжнародних настанов та української адаптованої клінічної настанови, заснованої на доказах, з уніфікованим протоколом надання медичної допомоги дорослим пацієнтам із негоспітальною пневмонією (2016). Наведено дані міжнародних досліджень щодо доцільності застосування п’ятиденного курсу левофлоксацину 750 мг для внутрішньовенного введення 1 раз на добу в комплексі інтенсивної терапії тяжких негоспітальних пневмоній в умовах стаціонару в дорослих пацієнтів. Зазначений режим введення препарату слід вважати оптимальним із фармакокінетичних, фармакодинамічних та етіотропних позицій як компонент комбінованої протимікробної терапії. Це дозволяє діяти, зокрема, на внутрішньоклітинні патогени — збудники атипової пневмонії; запобігати розвитку бактеріальної резистентності; скорочувати терміни антибактеріальної терапії; знижувати загальні витрати на лікування й частоту розвитку побічних реакцій
An epidemiological analysis of current (2014–2018) morbidity, mortality and current approaches to the diagnosis and treatment of severe community-acquired pneumonia worldwide, in Europe, in Ukraine, has been carried out. The recommendations of the international guidelines and Ukrainian adapted evidence-based clinical guidelines with a unified protocol for providing medical care to adult patients with community-acquired pneumonia (2016) are given. The paper presents data from international studies on the feasibility of using a five-day course of 750 mg levofloxacin for intravenous administration 1 time a day as a part of intensive care of adult patients with severe community-acquired pneumonia in the hospital. The specified mode of drug administration should be considered an optimal one from the pharmacokinetic, pharmacodynamic and etiotropic positions as a component of the combined antimicrobial therapy. This allows affecting, inter alia, the intracellular pathogens — the causative agents of atypical pneumonia; preventing the development of bacterial resistance; reducing the time of antibiotic therapy; reducing the total cost of treatment and the incidence of adverse reactions
Дод.точки доступу:
Нестеренко, О. М.
Прокопенко, Б. Б.
Нестеренко, О. О.
Воробйова, Т. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Марков, Ю. І.
Поширеність психоактивних речовин як анестезіологічна проблема / Ю. І. Марков, О. А. Лоскутов, В. О. Поліщук // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 49-57. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
НАРКОМАНИЯ -- OPIOID-RELATED DISORDERS (эпидемиология, этиология)
НАРКОТИКИ -- NARCOTICS
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL
Анотація: Проблема зловживання наркотиками постає надзвичайно гостро перед сучасним суспільством і є великим викликом для системи охорони здоров’я. За інформацією ООН, близько 275 мільйонів людей по всьому світу, що становить 5,6 % глобальної популяції людей віком 15–64 роки, приймали наркотики хоча б один раз за 2016 рік. Згідно з даними ВООЗ, у 2015 році 450 000 людей померло внаслідок вживання наркотиків, у тому числі від СНІДу та гепатиту С. Останні тендеції вказують, що досягнуто рекордного рівня виробництва наркотиків рослинного походження. Найпоширенішим наркотиком є марихуана, на другому місці — амфетаміни. Останніми роками сотні нових наркотиків було синтезовано і виведено на ринки синтетичних наркотиків, основну їх частину становлять стимулятори, за ними слідують агоністи канабіоїдних рецепторів та класичні галюциногени. Останнім часом особливо характерне вживання молоддю так званих новітніх синтетичних наркотиків, які є синтетичними похідними тетрагідроканабінолу та катінону. Велика кількість свіжих досліджень присвячена фармакодинаміці та механізму дії нових наркотиків на організм людини. Спостерігається високий рівень коморбідності при розладі вживання речовин, зокрема молоддю. Особливе місце займають ускладнення з боку серцево-судинної системи. Амфетамін чинить кардіотоксичну дію, викликає дилатаційну кардіоміопатію, геморагічний інсульт. Мефедрон, який часто вживають разом з алкоголем, характеризується типовим симпатоміметичним токсиндромом. У звіті ВООЗ 2014 року щодо мефедрону була наведена інформація про виникнення у споживачів оборотної дилатаційної кардіоміопатії, пневмомедіастинуму, підшкірної емфіземи, гострого ушкодження нирок, заднього оборотного енцефалопатичного синдрому. Гостра мефедронова інтоксикація викликає серцебиття, біль у грудній клітці, судоми, головний біль; є повідомлення про летальні випадки. Синтетичні канабіоїди порівняно з марихуаною мають більшу кардіотоксичність у зв’язку з більшою вибірковістю до канабіоїдних рецепторів типу 2. Є численні повідомлення про розвиток інфаркту міокарда в молодих людей, пов’язаний із вживанням спайсу, при цьому змін на коронарограмі виявлено не було, а інфаркт міокарда був пов’язаний із коронарним вазоспазмом. Найчастішим кардіальним ускладненням вживання канабісу був гострий коронарний синдром, маємо повідомлення про виникнення аритмії, в тому числі фібриляції передсердь, шлуночків, інсульту, периферичної артеріопатії, кардіоміопатії Такоцубо. Споживачі канабісу показали варіабельну відповідь на індукцію анестезії пропофолом порівняно з особами, які не вживали канабіс. Високі дози пропофолу були необхідні для втрати свідомості, адекватної релаксації щелепи і пригнічення рефлексів із дихальних шляхів. Було повідомлено, що тетрагідроканабінол пролонгує седативні ефекти загальної анестезії на експериментальних моделях і сприяє розвитку періопераційних ускладнень, таких як бронхоспазм, тахікардія, набряк язичка. Паління канабісу, так само як і тютюну, викликає прямий іритаційний ефект на дихальні шляхи. Вживання канабісу, як було відзначено, пов’язане з розвитком дифузної легеневої геморагії в післяопераційний період. Седативні гіпнотики можуть викликати надмірне пригнічення центральної нервової системи в осіб, які вживали канабіс. Бажано уникати застосування барбітуратів, опіоїдів, бензодіазепінів, дози опіоїдів для знеболювання у післяопераційному періоді можуть бути вищими
The problem of drug abuse is extremely actual these days; it is a big challenge for health care system. According to the UN data, about 275 million people around the world aged 15–64 years, which is about 5.6 % of the world’s population, has used illicit drugs at least once in 2016. According to WHO, 45,0000 people died because of drug use in 2015, including cases related to AIDS and hepatitis C. Last trend shows that a record level of herbal drug production was reached. The most popular drug is cannabis; amphetamines are on the second place. During the last few years, hundreds of novel synthetic drugs were synthesized and brought to market, the main amount of them are stimulants, cannabinoid receptor agonists, and classic hallucinogens. Last time there is a trend to increased use of novel synthetic drugs (derivatives of tetrahydrocannabinol and cations) by young adults. A large amount of new researches are dedicated to pharmacology and mechanism of action of novel synthetic drugs on human organism. A high rate of comorbid disorders associated with substance abuse, including those among youngs is observed. Cardiovascular complications hold a special place. Amphetamin has a cardiotoxic effect, induces dilatation cardiomyopathy, hemorrhagic stroke. Mephedrone, frequently used with alcohol, is characterized by typical sympathomimetic toxic syndome. According to WHO report on mephedrone, users of this drug can have related regressive dilatation cardiomyopathy, pneumomediastinum, subcutaneous emphysema, acute kidney disorders and recurrent posterior encephalopathic syndrome. Acute mephedrone intoxication leads to tachycardia, chest pain, seizures, headache; there are reported death cases. Synthetic cannabinoids compared to cannabis has stronger affinity to cannabinoid receptors type 2, due to their more pronounced toxicity. There are numbers of reported cases regarding acute miocardial infarction related to using spice among young people. Despite no angiogram signs of coronary pathology, myocardial infarction was induced by vasospasm. The most often cardial complication of using cannabis was myocardial infarction, as well as reported cases of arrhythmia, including atrial and ventricular fibrillation, stroke, peripheral arteriopathy, Takotsubo cardiomyopathy. Cannabis users showed variable response to propofol anesthesia compared to individuals who haven’t used cannabis. Propofol high doses were needed for conscious loss, adequate relaxation and depression of respiratory reflexes. Tetrahydrocannabinol was reported to prolong a sedative effect of general anesthesia on experimental models and was involved in development of perioperative complications, such as bronchospasm, tachycardia, uvula oedema. Either cannabis and tabacco smoking causes direct airway irritation. Cannabis use was also reported to be likely associated with diffuse alveolar haemorrhage in post-operative period. If sedative hypnotic drugs are used in cannabis users, excessive depression of the central nervous system may occur; therefore, barbiturates, opioids, and benzodiazepines are preferably avoided. Intraoperative and immediate postoperative doses of opiates for analgesia in patients with history of recent or chronic cannabis consumption may be significantly increased
Дод.точки доступу:
Лоскутов, О. А.
Поліщук, В. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Пилипенко, М. М.
Поєднання карбапенемрезистентності та колістинрезистентності збудників тяжких грамнегативних нозокоміальних інфекцій: перші ознаки настання постантибіотичної ери / М. М. Пилипенко, Т. В. Овсієнко, М. В. Бондар // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 58-66. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ИНФЕКЦИЯ ВНУТРИБОЛЬНИЧНАЯ -- CROSS INFECTION (этиология)
ГРАМОТРИЦАТЕЛЬНЫЕ БАКТЕРИАЛЬНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- GRAM-NEGATIVE BACTERIAL INFECTIONS (лекарственная терапия, этиология)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ У БАКТЕРИЙ МНОЖЕСТВЕННАЯ -- DRUG RESISTANCE, MULTIPLE, BACTERIAL
КАРБАПЕНЕМЫ -- CARBAPENEMS
КОЛИСТИН -- COLISTIN
Анотація: В статті окреслено сучасну ситуацію з поліантибіотикорезистентністю, що виникає у тяжких хворих в умовах відділення інтенсивної терапії (ВІТ), у світі і в Україні, наголошено на відмінностях усвідомлення цієї проблеми. Акцентовано увагу на поширеності карбапенемрезистентності і виникненні колістинрезистентності «проблемних» грамнегативних збудників нозокоміальних інфекцій, таких як P.аeruginosa та K.рneumoniae. Саме P.аeruginosa донедавна вважалась найбільш небезпечним (найпоширенішим і найбільш резистентним) збудником, тоді як на сьогодні на провідні позиції виходить саме K.рneumoniae. В статті наведено основні механізми резистентності цих збудників за фенотиповими проявами, а також підкреслені перспективи молекулярно-генетичного визначення механізмів резистентності «проблемного» збудника і відслідковування того, щоб він не поширювався. В роботі наведені також власні дані, які свідчать, що поширеність карбапенемрезистентних штамів у ВІТ неухильно зростає. Окреслено основні напрямки та шляхи запобігання антибіотикорезистентності і подолання її, які довели свою ефективність в розвинених країнах, а також зазначені проблеми та перспективи у цьому напрямку у ВІТ в Україні
This article considers the current situation with multidrug resistance, which occurs in critically ill patients in the intensive care units in the world and in Ukraine, and the differences in the recognition of this problem. It focuses on the spread of carbapenem resistance and the occurrence of colistin resistance of some “problematic” Gram-negative pathogens of nosocomial infections, such as P.aeruginosa and K.pneumoniae. P.aeruginosa until recently has been considered the most dangerous pathogen (the most common and the most resistant), but today K.pneumoniae became a leading one. The main mechanisms of these pathogens’ resistance are presented in relation to their phenotypic manifestations. The prospects of molecular genetic determination of the mechanisms of “problematic” pathogen resistance are emphasized that facilitates control of their spread. The authors present their own data that the prevalence of carbapenem-resistant strains in the intensive care units is steadily increasing. The main directions and ways of preventing and overcoming antibiotic resistance have been identified, which have proved their effectiveness in developed countries, and the problems and prospects in this direction in the intensive care units in Ukraine were pointed out
Дод.точки доступу:
Овсієнко, Т. В.
Бондар, М. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Недашківський, С. М.
Медикаментозно зумовлені ураження печінки: принципи діагностики, патологічні зміни й підходи до лікування / С. М. Недашківський // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 71-78. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ПЕЧЕНИ ЛЕКАРСТВЕННОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- DRUG-INDUCED LIVER INJURY (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, хирургия, эпидемиология, этиология)
Анотація: У роботі наведені дані щодо частоти розвитку медикаментозно зумовлених уражень печінки. Розглянуті патофізіологічні механізми змін, що відбуваються під впливом гепатотоксичних чинників. Лікарі повинні бути пильними щодо медикаментозно зумовлених ушкоджень печінки, тому що раннє їх виявлення і своєчасне припинення прийому препарату можуть зменшити тяжкість гепатотоксичності. Прояви гепатотоксичності, викликаної лікарськими засобами, істотно варіюють: від безсимптомного підвищення рівня ферментів печінки до тяжкої печінкової недостатності. Для правильної діагностики необхідні знання щодо високого ризику розвитку ускладнень при призначенні певних препаратів
The paper presents data on the frequency of drug-induced liver injury. Pathophysiological mechanisms of changes occurring under the influence of hepatotoxic drugs are considered. Physicians must be vigilant in identifying drug-related liver injury because early detection can decrease the severity of hepatotoxicity if the drug is discontinued. The manifestations of drug-induced hepatotoxicity are highly variable, ranging from asymptomatic elevation of liver enzymes to fulminant hepatic failure. Knowledge of the commonly implicated agents and a high index of suspicion are essential in diagnosis
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сравнительное исследование анальгетической эффективности декскетопрофена трометамола и меперидина гидрохлорида при купировании почечной колики / M. O. Ay [et al.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 79-86

MeSH-головна:
ПОЧЕЧНАЯ КОЛИКА -- RENAL COLIC (диагностика, лекарственная терапия)
ЛИДОЛ -- MEPERIDINE (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ ОЦЕНКА -- OUTCOME ASSESSMENT (HEALTH CARE)
Дод.точки доступу:
Ay, M. O.
Sebe, A.
Kozaci, N.
Satar, S.
Acikain, A.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сложные дыхательные пути, экстубация: сложная/неудачная? / А. Э. Доморацкий [и др.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 87-90. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ИНТУБАЦИЯ ИНТРАТРАХЕАЛЬНАЯ -- INTUBATION, INTRATRACHEAL (вредные воздействия, методы)
Анотація: Случаи сложной или неудачной экстубации редко обсуждаются в нашем анестезиологическом сообществе. В то время как значительное внимание уделяется налаживанию контроля над дыхательными путями (включая сложные дыхательные пути), информации о случаях неудачных экстубаций недостаточно. Нужно помнить, что неудачная экстубация является потенциально более угрожающей ситуацией, чем сложности с интубацией, и имеет серьезные последствия, включая юридическую ответственность. В статье рассмотрены предикторы сложной/неудачной экстубации и пути решения и профилактики на основании данных современных исследований и руководств. Также обсуждается методика поэтапной экстубации трахеи, особенности применения, возможность внедрения в современных условиях и опыт авторов
Difficult or failed extubation cases are rarely discussed in our anesthesiology community. While airway mana-gement has received considerable attention (including difficult airway), there is not enough information about cases of failed extubation. It should be remembered that unsuccessful extubation is potentially more serious threat than intubation difficulties, it is associated with greater legal responsibility. The article considers the predictors of difficult/failed extubation, solutions and prevention based on the modern studies and guidelines. It also discusses the method of staged tracheal extubation, its pros and cons, the possibility of using in modern conditions and the authors’ experience
Дод.точки доступу:
Доморацкий, А. Э.
Крылюк, В. Е.
Иванченко, Р. В.
Свинтуковский, М. Ю.
Лисянский, М. С.
Пятковская, Н. В.
Олейник, Ю. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Аналіз геморагічних і тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з імплантованими пристроями механічної підтримки лівого шлуночка / О. П. Мазуренко [та ін.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 91-97. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
СЕРДЦЕ, АППАРАТЫ ДЛЯ ПОДДЕРЖКИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ -- HEART-ASSIST DEVICES (вредные воздействия, использование)
СЕРДЦА ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- CARDIAC SURGICAL PROCEDURES (вредные воздействия, методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
АНТИКОАГУЛЯНТЫ -- ANTICOAGULANTS (вредные воздействия, прием и дозировка, терапевтическое применение)
ГЕМОРРАГИИ -- HEMORRHAGE (профилактика и контроль, этиология)
ТРОМБОЭМБОЛИЯ -- THROMBOEMBOLISM (профилактика и контроль, этиология)
Анотація: Робота присвячена вивченню геморагічних та тромбоемболічних ускладнень у ранньому післяопераційному періоді в пацієнтів з імплантованими приладами механічної підтримки лівого шлуночка (LVAD). У дослідження увійшли 10 пацієнтів чоловічої статті віком 55,0 ± 13,5 року з індексом маси тіла 30,8 ± 8,3, з фракцією викиду лівого шлуночка від 9 до 28 %, яким у період із 11.03.2016 по 22.11.2017 року у Силезькому центрі хвороб серця (Польща) в умовах штучного кровообігу було встановлено LVAD. В ранньому післяопераційному періоді хворі щодоби отримували антикоагулянтну цільову терапію, до якої входили: гепарин (6–11 Од/кг/год), аспірин (75–150 мг), клопідогрель (75–150 мг), варфарин (1,5–7 мг), надропарин кальцію (0,3–0,6 мл 2 р/д), фондапаринукс натрію (2,5–5 мг 2 р/д). Два пацієнти отримували моногепаринотерапію, один пацієнт отримував монотерапію варфарином упродовж 14 днів. Інші пацієнти упродовж того ж терміну отримували комбіновану терапію з гепарином у перші три доби з наступним переходом на варфарин, аспірин, клопідогрель, фраксипарин або блокатор тромбіну. Механічна підтримка лівого шлуночка здійснювалась принципово двома різними імплантованими системами, що виконують одну функцію підтримки лівого шлуночка: POLVAD — програмно-контрольованою пневматично-мембранною механічною циркуляцією крові (2 пацієнти) та LVAD — програмно-контрольованою електроцентрифужною циркуляцією (8 пацієнтів). Тривалість підтримки системою POLVAD становила від 102 до 156 днів. Тривалість підтримки системою LVAD — від 20 до 78 днів. Порівняння проаналізованих результатів дозволило дійти висновків, що антикоагулянтна монотерапія гепарином або варфарином призводить до збільшення відсотка ускладнень та смертності порівняно з альтернативною комбінованою антикоагулянтною цільовою терапією, що складалась із таких препаратів: гепарину (6–11 Од/кг/год), аспірину (75–150 мг), клопідогрелю (75–150 мг), варфарину (1,5–7 мг), надропарину кальцію (0,3–0,6 мл 2 р/д), фондапаринуксу натрію (2,5–5 мг 2 р/д), при застосуванні якої показники виживаності були вірогідно вищими на 60 %
The work deals with the study of hemorrhagic and thromboembolic complications in the early postoperative period in patients with implanted left ventricular assist devices (LVAD). The study included 10 males aged 55.0 ± 13.5 years, with body mass index of 30.8 ± 8.3 kg/m2, left ventricular ejection fraction ranging from 9 to 28 %, who were implanted with LVAD under artificial blood circulation from 11.03.2016 to 22.11.2017 in the Silesian Center for Heart Disease (Poland). In the early postoperative period, patients received daily anticoagulant targeted therapy: heparin (6–11 U/kg/h), aspirin (75–150 mg), сlopidogrel (75–150 mg), warfarin (1.5–7 mg), nadroparin calcium (0.3–0.6 ml twice a day), fondaparinux sodium (2.5–5 mg twice a day). Two patients received heparin monotherapy, one patient — warfarin monotherapy for 14 days. Other patients during the same period received combined heparin therapy in the first three days with a subsequent transition to warfarin, aspirin, clopidogrel, fraxiparin, or thrombin blocker. The mechanical assistance of the left ventricle was carried out essentially by two different implantable systems performing one function of the left ventricular support: POLVAD — program-controlled pneumatic membrane mechanical blood circulation (2 patients), and LVAD — program-controlled electro-centrifugal circulation (8 persons). The duration of support by POLVAD system was from 102 to 156 days, by LVAD — from 20 to 78 days. A comparison of the analyzed results led to the conclusion that anticoagulant monotherapy with heparin or warfarin leads to an increase in the percentage of complications and mortality compared to the alternative combination anticoagulant targeted therapy: heparin (6–11 U/kg/h), aspirin (75–150 mg), clopidogrel (75–150 mg), warfarin (1.5–7 mg), nadroparin calcium (0.3–0.6 ml twice a day), fondaparinux sodium (2.5–5 mg twice a day), where survival rates were significantly higher, by 60 %
Дод.точки доступу:
Мазуренко, О. П.
Надзякевич, П.
Лоскутов, О. А.
Згржебловська, Л. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Лідокаїн у мультимодальній анестезії: панацея сьогодення чи новий модний напрям? / О. А. Лоскутов [та ін.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 98-104. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
КОРОНАРНОЙ АРТЕРИИ ШУНТИРОВАНИЕ -- CORONARY ARTERY BYPASS (методы)
АНЕСТЕЗИЯ ВНУТРИВЕННАЯ -- ANESTHESIA, INTRAVENOUS (методы)
АНЕСТЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- ANESTHETICS (терапевтическое применение)
ЛИДОКАИН -- LIDOCAINE (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Анотація: Робота присвячена дослідженню дії та ефективності методики малоопіоїдної анестезії з використанням внутрішньовенного лідокаїну в кардіохірургії. У дослідження увійшли 28 пацієнтів віком 69,5 ± 6,2 року, яким було виконано аортокоронарне шунтування із штучним кровообігом. Всі пацієнти були прооперовані в умовах ендотрахеального наркозу. Середня тривалість анестезії становила 257,4 ± 19,1 хв. Індукція включала пропофол (1,52 ± 0,05 мг/кг), фентаніл (1–1,5 мкг/кг), лідокаїн — 1 мг/кг, піпекуронію бромід — 0,1 мг/кг. Підтримка анестезії: севофлуран (1,5–2 МАК), кетамін (0,5 мг/кг — одноразово перед розрізом), лідокаїн із безперервною інфузією (1,5–2 мг/кг/год), магнезії сульфат в/в (30 мг/кг). Середня доза фентанілу, що була використана на весь час анестезіологічного забезпечення, становила 1,09 ± 0,03 мкг/кг/год (в середньому — 358,3 ± 27,1 мкг на весь час оперативного втручання). Середній показник оцінки болю за візуальною аналоговою шкалою становив 4,6 ± 1,2, максимальний біль відмічали 27,8 % пацієнтів, а біль середньої та малої інтенсивності — 72,2 %. Запропонована мультимодальна малоопіоїдна методика анестезії з внутрішньовенним лідокаїном забезпечує адекватний аналгезуючий ефект і дозволяє відмовитися від інтраопераційного застосування високих доз наркотичних анальгетиків при виконанні високотравматичних операцій, що підтверджується відсутністю гемодинамічних й ендокринно-метаболічних порушень при її використанні
The paper considers the action and the effectiveness of multimodal low-opioid anaesthesia with intravenous lidocaine in cardiac surgery. The study included 28 patients aged 69.5 ± 6.2 years who underwent coronary artery bypass grafting under artificial blood circulation. The patients received endotracheal anaesthesia. The induction was performed with propofol (1.52 ± 0.05 mg/kg), fentanyl (1–1.5 μg/kg), pipecuronium bromide (0.1 mg/kg), and lidocaine (1 mg/kg bolus) followed by the continuous infusion of lidocaine (1.5–2 mg/kg/h), sevoflurane (1.5–2 MAC), intravenous magnesium sulphate (30 mg/kg) and ketamine (0.5 mg/kg) once before the incision. The average dose of fentanyl used for the entire period of anesthesiology support was 1.09 ± 0.03 μg/kg/h (358.3 ± 27.1 μg for the duration of surgery). The mean pain level on visual analogue scale was 4.6 ± 1.2. At day one, 27.8 % of patients reported the maximum severity of pain, 72.2 % of individuals had medium or low pain. The offered regimen of low-opioid anaesthesia with intravenous lidocaine can ensure adequate analgesia. It allows refusing the intraoperative use of high doses of fentanyl during highly traumatic operations, as indicated by the absence of hemodynamic and endocrine-metabolic changes
Дод.точки доступу:
Лоскутов, О. А.
Данчина, Т. А.
Колесников, В. Г.
Дружина, О. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Порівняння кардіопротекторних властивостей штучної електричної фібриляції серця і розчину Бретшнайдера при операціях аортокоронарного шунтування / О. А. Лоскутов [та ін.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 105-109. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
КОРОНАРНОЙ АРТЕРИИ ШУНТИРОВАНИЕ -- CORONARY ARTERY BYPASS (вредные воздействия, методы)
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- INTRAOPERATIVE COMPLICATIONS (профилактика и контроль)
СЕРДЦА СТИМУЛЯЦИЯ ИСКУССТВЕННАЯ -- CARDIAC PACING, ARTIFICIAL (методы)
КАРДИОПЛЕГИЧЕСКИЕ РАСТВОРЫ -- CARDIOPLEGIC SOLUTIONS (терапевтическое применение)
Анотація: Проблема ішемічного ушкодження міокарда при проведенні кардіохірургічних операцій ще далека від остаточного вирішення. Так, залежно від методики кардіопротекції частота інтраопераційного інфаркту міокарда зустрічається від 2 до 7,2 % випадків, гостра серцева недостатність — від 2,7 до 51,2 %, гострі порушення серцевого ритму — від 20 до 63,6 %. Мета. Вивчення порівняльної ефективності кардіопротекторної дії штучної електричної фібриляції серця і розчину Бретшнайдера при виконанні операцій аортокоронарного шунтування в умовах штучного кровообігу. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 118 пацієнтів з ішемічною хворобою серця, яким на базі ДУ «Інститут серця МОЗ України» (м. Київ), в умовах штучного кровообігу, були виконані операції аортокоронарного шунтування. У 58 пацієнтів (1-ша група) нами використовувалася штучна електрична фібриляція серця. У 60 пацієнтів (2-га група) застосовувалася фармакохолодова кардіоплегія з використанням розчину Бретшнайдера. Результати. Порівняльний аналіз ефективності локальної кардіопротекції показав вірогідну статистичну різницю в показниках середнього артеріального тиску між двома досліджуваними групами в постперфузійному періоді (р = 0,003572). Причому показники середнього артеріального тиску в 1-й групі були на 22,1 ± 1,2 % вище порівняно з аналогічними показниками, зареєстрованими в 2-й групі. Ударний індекс у 1-й групі становив 48,9 ± 1,34 мл/м2, що було на 21,3 ± 1,21 % більше порівняно з показниками, отриманими в аналогічний період у 2-й групі (р 0,05). Фракція викиду, що в постперфузійному періоді була нижчою в 2-й групі порівняно з аналогічними показниками в 1-й групі на 19,0 ± 1,14 % (р 0,05), у подальшому, наприкінці операції, відновлювалася до 49,2 ± 1,35 % і не мала вірогідних статистичних відмінностей із 1-ю групою (p
The problem of ischemic damage to the myocardium during cardiac surgery is still far from its final solution. So, depending on the method of cardioprotection, the incidence of intraoperative myocardial infarction is 2–7.2 %, acute heart failure — 2.7–51.2 %, severe cardiac rhythm disturbances — 20–63.6 %. The objective was to study the comparative efficacy of the cardioprotective effect of artificial electrical fibrillation of the heart and the Bretschneider solution when performing coronary artery bypass grafting with cardiopulmonary bypass. Materials and methods. One hundred eighteen patients with coronary heart disease participated in the study, they underwent coronary artery bypass grafting with cardiopulmonary bypass at the premises of Heart Institute of the Ministry of Health of Ukraine (Kyiv). In 58 patients (group I), we used artificial electrical fibrillation of the heart, in 60 persons (group II) — the cold chemical cardioplegia using Bretschneider solution. Results. A comparative analysis of local cardioprotection effectiveness showed a statistically significant difference in the mean blood pressure between the two study groups in the post-perfusion period (p = 0.003572). Meanwhile, the mean blood pressure in group I was 22.1 ± 1.2 % higher compared to that of group II. Also, the stroke volume index in group I was 48.90 ± 1.34 ml/m2, that is 21.30 ± 1.21 % higher than in group II for the same period (p 0.05). The ejection fraction, which was 19.00 ± 1.14 % (р 0.05) lower in group ІІ compared to group I during the post-perfusion period, subsequently, by the end of surgery, restored to 49.20 ± 1.35 % and had no statistically significant difference with group I (p
Дод.точки доступу:
Лоскутов, О. А.
Дружина, О. М.
Дзюба, Д. О.
Пащенко, С. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Клінічне значення впливу інфузійної терапії за рестриктивним типом на відновлення моторики шлунково-кишкового тракту після панкреатодуоденальної резекції / В. О. Кузьменко [та ін.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 110-116. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ПАНКРЕАТОДУОДЕНЭКТОМИЯ -- PANCREATICODUODENECTOMY (вредные воздействия, методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (профилактика и контроль)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY (методы)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНАЯ МОТОРИКА -- GASTROINTESTINAL MOTILITY
Анотація: Сучасні досягнення в хірургічних та анестезіологічних технологіях дозволили знизити рівень летальності після панкреатодуоденальної резекції (ПДР) до 3 %, але післяопераційні ускладнення при даній патології досягають 29,5–70 %. Тому питання пошуку й уникнення факторів, що спричиняють виникнення ускладнень після ПДР, є одним із найважливіших у розвитку сучасної хірургічної панкреатології. Матеріали та методи. Для оцінки ефективності схем періопераційного лікування було проведено проспективно-ретроспективне дослідження результатів ПДР 78 хворих з доброякісною та злоякісною патологією біліопанкреатодуоденальної зони за період з 2003 по 2017 р. З 2015 року при виконанні операції розпочато застосування програми прискореного відновлення (ППВ). З метою порівняльного аналізу хворих було розподілено на дві групи: у I групу (основна) включено 39 пацієнтів за період із січня 2015 по грудень 2017 р., періопераційне ведення яких проводили відповідно до ППВ, у II групу (група порівняння) ретроспективно відібрано 39 пацієнтів за період із січня 2003 по жовтень 2014 р., періопераційне лікування яких проводилося за традиційним методом. Вивчали об’єм інтраопераційної інфузійної терапії, терміни відновлення моторики шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та частоту розвитку гастростазу. Результати. Об’єм застосованих розчинів при інтраопераційній інфузійній терапії був значно нижчим в І групі (2100 мл, 95% CI: [1988; 2300] проти 3300 мл, 95% CI: [3100; 3500]; p 0,001). Пацієнти І групи повернулися до звичайної дієти швидше, ніж пацієнти у ІІ групі (1,00, 95% CI: [1,00; 1,00] проти 6,00, 95% CI: [6,00; 7,00]; p 0,001). При статистичному аналізі за даними ROC-кривої було виявлено взаємозв’язок між об’ємом інтраопераційної інфузійної терапії та терміном видалення назогастрального зонда й відновленням перорального харчування в післяопераційному періоді. Висновки. Застосування рестриктивного типу інфузійної терапії в концепції ППВ вірогідно скорочує термін відновлення моторики шлунково-кишкового тракту, зменшуючи частоту гастростазу у пацієнтів після ПДР. Виявилося, що статистично вірогідним фактором впливу на можливість проведення раннього перорального харчування є об’єм інтраопераційної інфузії у пацієнтів після ПДР
Modern advances in surgical and anesthetic technologies have reduced mortality rates after pancreaticoduodenectomy (PDE) to 3 %; however, postoperative complications reach 29.5–70 % in this pathology. Therefore, the issue of finding and avoiding the factors that cause complications after PDE is one of the most important ones in modern surgical pancreatology. Materials and methods. To evaluate the efficacy of perioperative treatment regimens, a prospective and retrospective study of PDE outcomes was carried out in 78 patients with benign and malignant pathology of the biliary and pancreatoduodenal zone in 2003–2017. From 2015, we started the use of enhanced recovery program (ERP) in our clinic for patients undergoing PDE. For the purpose of comparative ana-lysis, the patients were divided into two groups: group I included 39 patients who were treated from January 2015 to December 2017 according to ERP; group II consisted of 39 patients who were retrospectively selected for the period from January 2003 to October 2014, their treatment was carried out according to the traditional method. The volume of intraoperative fluid therapy, the реriod of recovery of gastrointestinal motility and the rate of delayed gastric emptying were studied. Results. Intraoperative fluid therapy, in terms of the volume of solutions applied, was significantly lower in group I compared to group II — 2100 ml (95% (confidence interval) CI: 1988–2300) vs 3300 ml (95% CI: 3100–3500), p 0.001. Patients in group I returned to normal diet faster than patients in group II — 1.00 (95% CI: 1.00–1.00) vs 6.00 (95% CI: 6.00–7.00), p 0.001. During the statistical analysis, according to the ROC curve, the correlation was revealed between the volume of intraoperative fluid therapy, time of nasogastric tube removal and restoration of oral nutrition in the postoperative period. Conclusions. The use of the restrictive fluid therapy in the concept of ERP significantly reduces the реriod of gastrointestinal motility recovery, the rate of delayed gastric emptying in patients after PDE. The statistically significant factor influencing the possibility of early oral nutrition was the volume of intraoperative fluid in patients after PDE
Дод.точки доступу:
Кузьменко, В. О.
Скумс, А. В.
Мазур, А. П.
Кучинська, І. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Целуйко, В. Й.
Рівень NT-proBNP як предиктор розвитку фібриляції передсердь у хворих на гострий коронарний синдром / В. Й. Целуйко, Солем Ф. Бен, О. Е. Матузок // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 117-123. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ -- ACUTE CORONARY SYNDROME (кровь, осложнения)
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (кровь, этиология)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (кровь)
РИСКА ОЦЕНКА -- RISK ASSESSMENT
Анотація: Фібриляція передсердь (ФП) обтяжує перебіг інфаркту міокарда в 15,5 % випадків та асоційована зі збільшенням летальності на 40–50 %. Тому пошук маркерів ризику розвитку ФП у хворих на гострий коронарний синдром (ГКС) є актуальним завданням. Метою дослідження було визначення предикторної цінності рівня NT-proBNP щодо ризику розвитку ФП у хворих на ГКС. Матеріали та методи. Було обстежено 125 хворих на ГКС. Хворі, у яких ФП виникла вперше протягом госпіталізації з приводу ГКС, становили підгрупу 1а (n = 41); хворі, у яких ФП спостерігалась в анамнезі, становили підгрупу 1б (n = 24). Групу 2 становили хворі без вказівок на ФП (n = 60). Зразки крові для визначення рівня NT-proBNP методом імуноферментного аналізу забирали у першу добу захворювання. Результати. Хворі групи 2 були молодшими за хворих підгруп 1а (р = 0,019) і 1б (р = 0,002). В групі 2 було більше хворих, ніж у підгрупі 1б, які палили (р = 0,029). Хворі групи 2 мали вищий рівень гемоглобіну, ніж хворі підгрупи 1а (р = 0,014). Хворі підгрупи 1б порівняно з хворими групи 2 мали вищий рівень глікемії при надходженні (р = 0,010). Рівень NT-proBNP виявився найвищим у підгрупі 1а: 1592,00 (439,20; 3281,00) пг/мл. В підгрупі 1б і групі 2 рівні NT-proBNP становили 1281,00 (844,45; 2012,50) пг/мл та 226,50 (54,40; 822,00) пг/мл відповідно (р1а–2 = 0,002; р1б–2 = 0,010). Виявлені кореляційні зв’язки рівня NT-proBNP із віком хворих (r = 0,500; р = 0,00006), жіночою статтю (r = 0,286; р = 0,030), частотою серцевих скорочень та глікемією при надходженні (r = 0,363; р = 0,005 та r = 0,482; р = 0,0001 відповідно), швидкістю клубочкової фільтрації (r = –0,459; р = 0,0003), рівнем гемоглобіну (r = –0,307; р = 0,019). Методом ROC-аналізу, в який були включені хворі підгрупи 1а та групи 2, встановлена предикторна цінність рівня NT-proBNP щодо ризику розвитку ФП у хворих на ГКС: при використанні точки розподілу 1774 пг/мл чутливість становила 48 %, специфічність — 95,2 %, площа під ROC-кривою мала значення 0,77 (95% довірчий інтервал 0,64–0,91). Висновки. В нашому дослідженні рівень NT-proBNP був асоційований із клініко-анамнестичними параметрами. Він був найвищим у групі хворих, у яких ФП виникла вперше на фоні ГКС; рівень NT-proBNP 1774 пг/мл був асоційований із ризиком розвитку ФП
Atrial fibrillation (AF) burdens myocardial infarction in 15.5 % of cases and is associated with 40–50 % mortality increase. The refore, the search for markers of AF risk in patients with acute coronary syndrome (ACS) is a valid task. The aim of present study was to evaluate the predictive value of N-terminal pro B-type natriuretic peptide (NT-proBNP) level regarding the risk of AF in patients with ACS. Materials and methods. We examined 125 patients with ACS. Subgroup 1a consisted of 41 patients with AF newly diagnosed during hospitalization for ACS. Subgroup 1b included 24 patients with history of AF. Patients without AF were included in group 2 (n = 60). Blood samples to determine NT-proBNP level using immunofluorescence assay were taken at admission. Results. Patients in group 2 were younger than those in subgroups 1a (р = 0.019) and 1b (р = 0.002). Persons in group 2 were more likely to be smokers than patients in group 1b (р = 0.029). Patients in group 2 had higher hemoglobin level than those in subgroup 1a (р = 0.014). Patients in subgroup 1b had higher glycemia upon admission compared to those in group 2 (р = 0.010). NT-proBNP level was highest in subgroup 1a: 1592.00 (439.20; 3281.00) pg/ml. In subgroup 1b and group 2, NT-proBNP levels were 1281.00 (844.45; 2012.50) and 226.50 (54.40; 822.00) pg/ml, accordingly (р1а-2 = 0.002; р1b-2 = 0.010). We have found the correlations between NT-proBNP and the age of examined patients (r = 0.500; р = 0.00006), female sex (r = 0.286; р = 0.030), heart rate and glycemia at admission (r = 0.363; р = 0.005 and r = 0.482; р = 0.0001, accordingly), glomerular filtration rate (r = –0.459; р = 0.0003), hemoglobin level (r = –0.307; р = 0.019). In order to study the predictive value of NT-proBNP level regarding the risk of new-onset AF in ACS patients, we performed ROC analysis. Only patients from subgroup 1a and group 2 were included. At the cut-off point 1774 pg/ml, the sensitivity was 48 %, the specificity — 95.2 %, area under ROC curve — 0.77 (95% confidence interval 0.64–0.91). Conclusions. In our study, NT-proBNP level depended on clinical and anamnestic parameters. It was highest in patients who developed new-onset AF on the background of ACS. NT-proBNP level 1774 pg/ml was associated with the risk of AF
Дод.точки доступу:
Бен, Солем Ф.
Матузок, О. Е.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Бишовець, С. М.
Застосування катетерної субарахноїдальної блокади в абдомінальній хірургії / С. М. Бишовець // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 124-129. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
БРЮШНАЯ ПОЛОСТЬ -- ABDOMINAL CAVITY (хирургия)
АНЕСТЕЗИЯ СПИННОМОЗГОВАЯ -- ANESTHESIA, SPINAL (методы)
Анотація: У сучасній абдомінальній хірургії значну частку займають тривалі оперативні втручання. Техніка пролонгованої субарахноїдальної блокади (СБ) катетерами G22, G24 дозволяє надійно ідентифікувати субарахноїдальний простір, швидко вводити анестетик, забезпечуючи його адекватне змішування з ліквором. Швидкість розвитку анестезії, її глибина, надійність, керованість та відсутність системної токсичності характеризують катетерну СБ як перспективну техніку у практиці анестезіолога. Мета. Удосконалення анестезіологічного забезпечення в абдомінальній хірургії шляхом катетеризації спинномозкового каналу і пролонгації СБ відповідно до тривалості операції. Матеріали та методи. Досліджені 15 пацієнтів (64,4 ± 5,2 року; 78,9 ± 6,6 кг; II–III за ASA). Захворювання: деструктивний холецистит (1), післяопераційна вентральна грижа, ожиріння (6), защемлена післяопераційна вентральна грижа з некрозом тонкого кишечника (1), гостра кишкова непрохідність із сегментарним тромбозом — некрозом тонкого кишечника (1), гостра кишкова непрохідність із приводу раку сигмоподібної кишки (2), рак сигмоподібної кишки (2), рак шлунка зі стенозом виходу зі шлунка (2). На рівні L2–3 виконувалась катетеризація спинномозкового каналу за допомогою набору Spinocath із діаметром катетера G22 (B. Braun, ФРН). СБ здійснювали гіпербаричним бупівакаїном у дозі 20 мг у поєднанні з 0,06 мг бупренорфіну. Положення хворого — на боці. Головний кінець операційного столу опущено (кут 10–15º). Після інтратекальної ін’єкції пацієнта повертали на спину, а стіл вирівнювали в горизонтальне положення. Рівень СБ — Th2–3. Подовження анестезії здійснювали за потребою додатковим уведенням гіпербаричного бупівакаїну по 10 мг. Пацієнти отримували до операції: перорально — по 6 мг мелатоніну перед сном напередодні втручання й за 1 год до операції; перорально/внутрішньовенно — 1 г парацетамолу; внутрішньом’язово — 20 мг нефопаму; внутрішньовенно — 8 мг дексаметазону; внутрішньовенно — 8 мг ондансетрону; внутрішньовенно — 50 мг декскетопрофену. Після операції протягом двох-трьох діб: перорально/внутрішньовенно — по 1 г парацетамолу кожні 8 год, внутрішньовенно — по 50 мг декскетопрофену кожні 8 год. Стабілізація гемодинаміки здійснювалася внутрішньовенним застосуванням адреналіну гідротартрату (0,09–0,27 мг/год або 0,019–0,057 мкг/кг/хв). У післяопераційному періоді інтратекально вводили по 0,06 мг бупренорфіну кожні 24 год протягом двох діб і вилучали спінальний катетер. Результати. Після премедикації мелатоніном і нефопамом хворі перебували у відносно спокійному психоемоційному статусі. Адекватність знеболювання визначалася самими пацієнтами, які характеризували свій стан як комфортний, із повною відсутністю болю. Аналгезія поширювалася на зону іннервації Тh2–3–S5. Максимальна доза бупівакаїну за час операції досягала 40 мг. Корекцію гіпотензії та брадикардії ефективно забезпечували інфузією малих доз адреналіну. Залежно від рівня артеріального тиску й частоти серцевих скорочень змінювали швидкість введення адреналіну. Оптимізація артеріального тиску і частоти серцевих скорочень відбувалася реципрокно. Частота дихання була в межах 12–16 за 1 хв, SpO2 — 96–99 %. Після операції пацієнтів переводили до хірургічних відділень. Під час транспортування та подальшого лікування хворі були притомні, гемодинамічні параметри, а також дихальна функція залишалися стабільними, зберігався частковий моторний блок, швидкість регресії якого залежала від інтратекальної дози бупівакаїну. В жодному випадку не відзначали постпункційного головного болю. У першу післяопераційну добу вислуховувалась активна перистальтика. Хворі починали активно рухатися через 2–3 год після переводу з операційної. Із першої доби після операції призначали раннє ентеральне харчування. Динаміка ступеня післяопераційного болю за числовою рейтинговою шкалою болю: через 3 год — 0 балів; через 10 год — 1,60 ± 0,02 бала (р = 0,0001); через 24 год — 1,20 ± 0,02 бала (р = 0,0001); через 48 год — 1,06 ± 0,01 бала (р = 0,0001). Через 30 хв після інтратекального введення бупренорфіну вираженість післяопераційного болю дорівнювала нулю. Висновки. Застосування технології катетеризації субарахноїдального простору дозволяло проводити СБ при абдомінальних операціях будь-якої тривалості й травматичності. Катетерна СБ бупівакаїном і бупренорфіном поєднано з нефопамом, декскетопрофеном та парацетамолом була ефективним методом контролю больового синдрому у післяопераційному періоді. Покращення якості аналгезії дозволяло проводити ранню активізацію та харчування пацієнтів і, відповідно, скорочувало період реабілітації
In modern abdominal surgery, significant proportion belongs to long surgical interventions. The technique of prolonged subarachnoid block (SB) with G22 and G24 catheters helps reliably identify the subarachnoid space, quickly inject the anaesthetic, ensuring its adequate mixing with liquor. The rate of anaesthesia development, its depth, reliability, controllability and the absence of systemic toxicity characterizes catheter SB as a promising technique in the practice of the anaesthesiologist. Materials and methods. The study involved 15 patients (64.4 ± 5.2 years; 78.9 ± 6.6 kg; II–III ASA). Diseases: destructive cholecystitis (1), postoperative ventral hernia, obesity (6), strangulated postoperative ventral hernia with necrosis of the small intestine (1), acute intestinal obstruction with segmental thrombosis — necrosis of the small intestine (1), acute intestinal obstruction due to sigmoid colon cancer (2), sigmoid colon cancer (2), gastric cancer with pyloric stenosis (2). At the L2–3 level, the spinal canal catheterization was performed using Spinocath kit with G22 catheter (B. Braun, Germany). SB was performed with hyperbaric bupivacaine at a dose of 20 mg in combination with 0.06 mg of buprenorphine. The position of the patient was lateral. The head end of the operating table was lowered (angle — 10–15°). After intrathecal injection, the patient was turned on his back, and the table was put in a horizontal position. SB level — Th2–3. The prolongation of anaesthesia was carried out “as needed” by the additional injection of hyperbaric bupivacaine 10 mg. Before the surgery, patients received: orally — 6 mg of melatonin at bedtime the day before intervention and 1 h prior to the surgery; orally/intravenously — 1 g of paracetamol; intramuscularly — 20 mg of nefopam; intravenously — 8 mg of dexamethasone; intravenously — 8 mg of ondansetron; intravenously — 50 mg of dexketoprofen. After the operation, for two/three days: orally/intravenously — 1 g of paracetamol every 8 h, intravenously — 50 mg of dexketoprofen every 8 h. Hemodynamic stabilization was carried out by administration of intravenous adrenaline hydrotartrate (0.09–0.27 mg/h or 0.019–0.057 μg/kg/min). In the postoperative period, 0.06 mg of intrathecal buprenorphine was injected every 24 h for 2 days, and a spinal catheter was removed. Results. After premedication with melatonin and nefopam, patients had a relatively quiet psycho-emotional status. The adequacy of anaesthesia was determined by the patients themselves, who characterized their condition as comfortable with “no pain”. Analgesia covered the Th2–3-S5 innervation zone. The maximum dose of bupivacaine during the operation reached 40 mg. Correction of hypotension and bradycardia was effectively provided by infusion of small doses of adrenaline. Depending on the level of blood pressure and heart rate, the rate of adrenaline injection was changed. Optimization of blood pressure and heart rate occurred reciprocally. Respiratory rate was 12–16 per minute, SpO2 — 96–99 %. After the operation, patients were transferred to the surgical department. During transportation and further treatment, patients were conscious, hemodynamic parameters and respiratory function remained stable, a partial motor block was detected, its regression rate depended on the intrathecal dose of bupivacaine. There was no postdural puncture headache. During the first postoperative day, active peristalsis was noted. Patients began to move actively 2–3 h after the transfer from the operating room. From the first day after the surgery, early enteral feeding was started. The dynamics of postoperative pain severity according to a numerical rating scale was: 3 h after — 0 points; 10 h — 1.60 ± 0.02 points (p = 0.0001); 24 h — 1.20 ± 0.02 points (p = 0.0001); 48 h after — 1.06 ± 0.01 points (p = 0.0001). Thirty minutes after the intrathecal administration of buprenorphine, the severity of postoperative pain was 0. Conclusions. The use of subarachnoid catheterization made it possible to perform SB during abdominal surgeries of any duration and injury rate. Catheter SB with bupivacaine and buprenorphine in combination with nefopam, dexketoprofen and paracetamol was an effective method for pain control in the postoperative period. Improving the quality of analgesia allowed for early activation and nutrition of patients and, accordingly, shortened the rehabilitation period
Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Кучерявенко, В. В.
Функціональний стан ліпідного обміну при травматичній хворобі у пацієнтів із підвищеним індексом маси тіла / В. В. Кучерявенко, Ю. В. Волкова // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 130-134. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (кровь, осложнения)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (кровь, осложнения)
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС -- BODY MASS INDEX
ЛИПИДНЫЙ ОБМЕН -- LIPID METABOLISM
Анотація: Сукупність анатомічних і патофізіологічних особливостей організму хворих, які страждають від ожиріння, створює передумови до ускладненого перебігу захворювання, особливо у пацієнтів із політравмою. Мета. Аналіз функціонального стану ліпідного обміну при травматичній хворобі у пацієнтів із підвищеним індексом маси тіла (ПІМТ) шляхом проведення системного багатофакторного аналізу. Матеріали та методи. За допомогою системного багатофакторного аналізу в результаті вивчення динаміки провідних показників метаболічного синдрому у 224 хворих на політравму із ПІМТ були визначені інтегральні показники і побудовані математичні моделі стану ліпідного обміну. Результати. Аналіз математичних моделей стану ліпідного обміну в обстежених пацієнтів показав, що поза залежністю від ІМТ при надходженні інтегральні показники протягом першого місяця лікування мали позитивні значення з максимумом відхилення в першій групі — на 7-й день лікування (Хві = 0,1293 ± 0,0046), у другій групі — на 14-й день лікування (Хві = 0,1210 ± 0,0076) і в третій групі — на 3-й день лікування (Хві = 0,1348 ± 0,0924). При цьому на 360-ту добу в усіх групах обстежених хворих ці показники набули негативних значень. Аналіз отриманих математичних моделей визначив, що напруження в системі ліпідного обміну мало місце протягом першого місяця з моменту отримання політравми поза залежністю від стартових цифр ІМТ, зрив адаптаційних резервів був більш виражений у третій групі, ІМТ ˃ 40,0, що підтверджує динаміка, представлена на математичному моделюванні. Висновки. Проведений нами системний багатофакторний аналіз стану ліпідного обміну у хворих на політравму із ПІМТ дозволив порівняти зміни залежно від строків обстеження і стартових цифр ІМТ. Математичне моделювання підкреслило значну роль метаболічних порушень у патогенезі травматичної хвороби у хворих на політравму з ПІМТ, що є передумовою для призначення відповідної терапії
The combination of anatomical and pathophysiological features of an organism of patients suffering from obesity creates the prerequisites for a complicated course of the disease, especially in patients with polytrauma. The purpose of our work was to analyze the functional state of lipid metabolism in traumatic disease in patients with an increased body mass index (IBMI) by conducting a systemic multivariate analysis. Materials and methods. Using systemic multivariate analysis as a result of studying the dynamics of the leading indicators of metabolic syndrome in 224 patients with IBMI with polytrauma, integral indicators were determined and mathematical models of lipid metabolism were constructed. Results. Analysis of mathematical models of lipid metabolism in the examined patients showed that, regardless of BMI, the integral indices during the first month of treatment were positive with a maximum deviation in group I — on the 7th (Хві = = 0.1293 ± 0.0046), group II — on the 14th (Хві = 0.1210 ± ± 0.0076) and in group III — on the 3rd (Хві = 0.1348 ± 0.0924) day of treatment. At the same time, on the 360th day in all groups of examined patients, the parameters took negative values. Analysis of the mathematical models obtained determined that the voltage in the lipid exchange system took place during the first month from the moment of receiving polytrauma, regardless of the starting BMI values, the failure of adaptation reserve was more pronounced in group III, BMI ˃ 40.0, which is confirmed by the dynamics presented in mathematical modeling. Conclusions. Thus, our systemic multivariate analysis of lipid metabolism in patients with IBMI with polytrauma allowed us to compare the changes depending on the timing of the survey and the initial BMI indices. Mathematical modeling allowed emphasize the significant role of metabolic disorders in the pathogenesis of traumatic disease in patients with IBMI with polytrauma, which is a prerequisite for the appointment of appropriate therapy
Дод.точки доступу:
Волкова, Ю. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Удосконалення методу штучного кровообігу при кардіохірургічних втручаннях / В. І. Черній [та ін.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 135-145. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- CARDIOVASCULAR SURGICAL PROCEDURES (методы)
КРОВООБРАЩЕНИЕ ЭКСТРАКОРПОРАЛЬНОЕ -- EXTRACORPOREAL CIRCULATION (методы)
Анотація: Використання контура екстракорпорального кровообігу залишається важливою проблемою при кардіохірургічних операціях. Удосконалення методик штучного кровообігу (ШК) не втрачає актуальності і в сучасних умовах. Мета: удосконалити метод штучного кровообігу при проведенні кардіохірургічних втручань за рахунок модифікації поверхні контура штучного кровообігу й внутрішньовенного введення фруктозо-1,6-дифосфату. Матеріали та методи. На базі ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС були обстежені 64 кардіохірургічні хворі, прооперовані із використанням штучного кровообігу. Пацієнти були поділені на 3 групи: Gr1 — пацієнти, яким проводився ШК з використанням езафосфіни (n = 22); Gr2 — пацієнти, яким проводився ШК із використанням екстракорпорального контура, обробленого адаптуючою композицією (n = 21), і Gr3 — група контролю (n = 21). У хворих у кожній групі робили мазки й виконували загальний аналіз крові, вивчали морфометрію мазків крові, еритроцитарні індекси, кислотно-лужний стан, гемоліз і рівень фосфатів. Дослідження проводили перед початком перфузії, на 10, 40, 60-й хвилині (етап зігрівання) штучного кровообігу й через годину після відключення апарата штучного кровообігу. Результати. Показано, що зниження показників гемоглобіну, еритроцитів, гематокриту в усіх трьох групах відбувається за рахунок гемодилюції внаслідок використання розчинів для кардіоплегії. При використанні препарату езафосфіна й обробці контура оксигенатора адаптуючою композицією показник гемолізу після ШК менш виражений, ніж у контрольній групі (p 0,05). Гіпофосфатемія є недооціненою проблемою в кардіохірургічних хворих. У Gr1 введення езафосфіни дозволило скоригувати гіпофосфатемію (р 0,001). У Gr2 рівень фосфору наприкінці перфузії суттєво не відрізнявся від початкових значень (р 0,05). Висновки. Доведена доцільність використання езафосфіни й адаптуючої композиції під час виконання штучного кровообігу при кардіохірургічних втручаннях. Запропоновані методики приводять до корекції гіпофосфатемії, покращують постачання клітин киснем, підвищують опірність гемолізу, збільшують запас багатих енергією фосфорних сполук. Відзначається позитивний вплив на морфометричний стан еритроцитів. Кращі показники змішаної венозної сатурації відзначаються при використанні езафосфіни
The use of extracorporeal circuit remains a significant problem during cardiac surgery. Improving the methods of artificial blood circulation is still relevant now. The purpose was to improve the method of cardiopulmonary bypass (CPB) during cardiac surgery due to modification of the surface of extracorporeal circuit and the use of fructose-1,6-diphosphate. Materials and methods. At the premises of Scientific and Practical Center of Preventive and Clinical Medicine, 64 cardiac surgical patients were examined and operated using CPB. The patients were divided into 3 groups: group 1 — those undergoing CPB using esafosfina (n = 22); group 2 — patients undergoing CPB with extracorporeal circuit processed with adapting composition (n = 21) and group 3 — controls (n = 21). In each group, smears and blood tests were done, the morphometry of blood smears was studied, as well as erythrocyte indices, acid-base balance, hemolysis and phosphate levels. The study was carried out before the start of perfusion, then after 10, 40, 60 minutes (warming stage) of cardiopulmonary bypass and one hour after turning off the heart-lung machine. Results. It is shown that a decrease in the hemoglobin, red blood cells and hematocrit values in all three groups is due to hemodilution, the use of solutions for cardioplegia. When using esafosfina and processing the oxygenator circuit by adapting composition, the hemolysis after CPB is lower than in the control group (p 0.05). Hypophosphatemia is an underestimated problem in cardiac surgery patients. In group 1, the administration of esafosfina allowed correcting hypophosphatemia (р 0.001). In group 2, the level of phosphorus by the end of perfusion was not significantly different from the baseline (p 0.05). Conclusions. The expediency of using esafosfina and adapting composition in artificial blood circulation during cardiac surgery is proved. The proposed methods lead to the correction of hypophosphatemia, improve the supply of cells with oxygen, increase resistance to hemolysis, increase the supply of energy-rich phosphorus compounds. A positive effect on the morphometric state of erythrocytes is noted. The indicators of mixed venous saturation are best when using esafosfina
Дод.точки доступу:
Черній, В. І.
Собанська, Л. О.
Тополов, П. О.
Лазаренко, О. Н.
Алексєєва, Т. А.
Гур’янов, В. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Тхоревский, А. В.
В помощь практикующему врачу: энтеральный путь коррекции синдрома кишечной недостаточности у больных после хирургических вмешательств / А. В. Тхоревский, А. О. Присяжнюк, Р. М. Слободянюк // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 146-153. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
БРЮШНАЯ ПОЛОСТЬ -- ABDOMINAL CAVITY (патология, хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
КИШЕЧНИК -- INTESTINES (патофизиология)
КИШЕЧНИК, ВСАСЫВАНИЕ -- INTESTINAL ABSORPTION
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
ПИТАНИЕ ЭНТЕРАЛЬНОЕ -- ENTERAL NUTRITION (методы)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: У статті на допомогу практикуючому лікарю розглянута така важлива проблема сучасної хірургії, як розвинута кишкова недостатність, і можливі шляхи її вирішення. Метою роботи було вивчення особливостей, необхідності і можливості раннього ентерального харчування в комплексному лікуванні хірургічних хворих із синдромом кишкової недостатності з метою зменшення ускладнень, оптимізації лікування. Ентеральне харчування починали після виведення хворих із стану шоку, проведення невідкладних оперативних втручань і стабілізації гемодинамічних показників. Для аналізу можливості і порівняльної ефективності різних способів і термінів нутриційної підтримки всі хворі залежно від термінів початку харчування були розбиті на три групи: в I групу увійшли хворі з пер-оральним харчуванням, яким починали ентеральне харчування протягом 1–2-ї доби (15 хворих); II група об’єднала пацієнтів, яким призначили харчування протягом 4–5-ї доби (15 хворих); і IІІ група включала хворих, яких почали годувати після 5-ї доби з одночасним проведенням комплексної інтенсивної терапії, спрямованої на стабілізацію вітальних функцій (15 хворих)
To help the practicing doctor, the article discusses the important problem of modern surgery such as intestinal insufficiency and possible ways to solve it. The purpose of the work was to study the features, need and possibility of early enteral nutrition in comprehensive treatment of surgical patients with syndrome of intestinal insufficiency in order to reduce complications, to optimize treatment. The enteral nutrition was started when shock was treated, after performing urgent surge-ries and stabilizing haemodynamic indicators. For the analysis of opportunity and comparative efficiency of various ways and terms of nutrition support, all patients depending on the time when nutrition was started were divided into three groups: group I (n = 15) included patients with oral nutrition whose enteral nutrition was initiated within 1–2 days, group II (n = 15) consisted of patients whose nutrition was started within 4–5 days, and group ІІI (n = 15) included patients who have been fed after 5 days, with comprehensive intensive care aimed at stabilization of vital functions. The features, need and possibility of early enteral nutrition in comprehensive treatment of surgical patients with syndrome of intestinal insufficiency were studied in order to reduce complications, to optimize treatment. Importance was noted of intestines preparation, against the background of comprehensive intensive care aimed at the improvement of splanchnic circulation, to the enteral nutrition by drop introduction of the warm balanced crystalloid solutions, administration of sorbents, pre- and probiotics. The importance of drip introduction of warm semi-element mixtures, the osmolarity of which is close to that of chymus, is noted. Influence of early enteral nutrition on a decrease in infectious complications and duration of hospital stay is shown. Inclusion of early enteral nutrition in the therapy allowed reducing the time for achieving target values of abdominal perfusion pressure, i.e. to optimize blood circulation at the systemic and tissue levels. The method of early (in 6–12 hours) introduction of the balanced solution sterofundin in a gut, with further evaluation of the intestinal absorptive function and initiation of early introduction of a warm enteral nutrition (this method was developed in our clinic), has advantages in decreasing complications in patients
Дод.точки доступу:
Присяжнюк, А. О.
Слободянюк, Р. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Танцюра, Л. Д.
Метаболічний алкалоз у недоношеної новонародженої дитини / Л. Д. Танцюра, І. В. Кисельова // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 154-158. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
МЛАДЕНЕЦ НЕДОНОШЕННЫЙ, БОЛЕЗНИ -- INFANT, PREMATURE, DISEASES
РЕСПИРАТОРНЫЙ ДИСТРЕСС-СИНДРОМ НОВОРОЖДЕННЫХ -- RESPIRATORY DISTRESS SYNDROME, NEWBORN (кровь, осложнения, терапия)
АЛКАЛОЗ -- ALKALOSIS (кровь, терапия, этиология)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Описано випадок метаболічного алкалозу у недоношеної новонародженої дитини, яка перебувала у відділенні інтенсивної терапії з приводу основного захворювання, пов’язаного з незрілістю легень. Виявлений при плановій оцінці кислотно-лужного стану метаболічний алкалоз був хлоридрезистентним, що потребувало проведення додаткових обстежень з метою діагностики причин, які його викликали
The article presents a clinical case of metabolic alkalosis in a premature newborn with lung immaturity, who was treated in the neonatal intensive care unit. The metabo-lic alkalosis was found during the planned assessment of the acid-base balance, and it turned out to be chloride-resistant one. That’s why it required an extensive additional examination of a newborn in order to diagnose causes of metabolic alkalosis
Дод.точки доступу:
Кисельова, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Марков, Ю. І.
Інформована згода в клінічній практиці / Ю. І. Марков, А. О. Жежер // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 159-165. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ИНФОРМИРОВАННОЕ СОГЛАСИЕ БОЛЬНОГО НА ЛЕЧЕНИЕ -- INFORMED CONSENT
Анотація: В оглядовій статті обговорюється питання інформованої згоди пацієнта на проведення діагностики, лікування, операції й знеболювання в різних галузях медицини. Зазначено, що підтримка інформованої згоди в теорії біоетики найчастіше ґрунтується на поняттях автономії й права автономного агента приймати рішення. Висвітлені первинна облікова документація й інформація, якою пацієнт має бути забезпечений у зв’язку з очікуваним лікуванням
The review article examines the issues of informed consent of the patient to diagnosis, treatment, surgery and anesthesia in various fields of medicine. It is noted that the support of informed consent in the theory of bioethics is often based on the concepts of autonomy and the right of an autonomous agent to make decisions. Among other questions, primary records and information the patient should be provided with in connection with the expected treatment are highlighted
Дод.точки доступу:
Жежер, А. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Розвиток анестезіології в Україні: шлях від мистецтва до науки / О. А. Лоскутов [та ін.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 166-170. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ИСТОРИЯ МЕДИЦИНЫ -- HISTORY OF MEDICINE
АНЕСТЕЗИОЛОГИЯ -- ANESTHESIOLOGY (история)
УКРАИНА -- UKRAINE
Анотація: Історію хірургії можна поділити на два основних етапи: до 1846 року і після нього. У цій роботі автори навели в хронологічному порядку основні віхи й етапи розвитку анестезіології в Україні, зосередивши увагу на лікарях, які вперше проводили хірургічні втручання під загальним і місцевим знеболюванням. В 1846 році за ініціативи В.О. Караваєва й А.П. Вальтера, учнів М.І. Пирогова, при Київському університеті було організовано комісію з вивчення впливу ефіру на організм. Дослідивши в експерименті вплив ефіру на тваринний організм, В.О. Караваєв 18 лютого 1847 року зробив першу в Києві операцію під ефірним наркозом. Другу в Україні операцію під ефірним наркозом виконав Т.Л. Ванцетті у Харкові 28 лютого 1847 року. А вже до кінця 1847 року хлороформний наркоз у Києві застосував В.О. Караваєв. В 1871 році в Харкові В.Ф. Грубе здійснив першу операцію під наркозом закисом азоту. У 80–90-х роках ХІХ сторіччя в хірургічну практику широко впроваджуються методи місцевої й провідникової анестезії кокаїном. Українські хірурги були піонерами місцевої анестезії. В 1886 році київський хірург А.І. Лукашевич провів на собі та інших здорових людях досліди із застосування провідникової анестезії. Випускник медичного факультету Київського університету Св. Володимира В.Ф. Войно-Ясенецький у Санкт-Петербурзі в 1915 році видає монографію «Регіонарна анестезія», ілюстровану автором. У післяреволюційний період знеболюванню приділяють усе більше уваги, кількість хірургів, які проводять операції зі знеболюванням, зростає в геометричній прогресії. Виникає потреба в постійному нагляді за станом пацієнта й в медперсоналі, що його проводитиме. Це й був початок формування анестезіології як науки й окремої спеціальності
The history of surgery can be divided into two main parts: before and after 1846. In this work, the authors introduced the main milestones and stages of anesthesiology development in Ukraine in chronological order. We focused on doctors who for the first time ever performed operations under general and local anesthesia. In 1846, Pyrohov’s students V.O. Karavaiev and A.P. Walter investigated the ether influence on the animal organism in experiment in Kyiv. On February 18, 1847, V.O. Karavaiev performed first surgery under the ether anesthesia. T.L. Vanzetti performed the second in Ukraine operation under the ether anesthesia in Kharkiv. And by the end of 1847, chloroform anesthesia was used by V.O. Karavaiev in Kyiv. In 1871, V.F. Grube carried out the first operation under nitrous oxide anesthesia in Kharkiv. In the 19th century, methods of regional cocaine anesthesia were widely implemented in surgical practice. Ukrainian surgeons were pioneers of local anesthesia. In 1886, Kyiv surgeon A.I. Lukashevych conducted experiments on himself and on other healthy people with the use of peripheral nerve anesthesia. In 1915, after the graduation from St. Volodymyr University in Kyiv, V.F. Voino-Yasenetskiy published a book “Regional anesthesia” in St. Petersburg, it was illustrated by the author. The number of surgeries performed under anesthesia increased in geometric progression after the revolution. There was a need for constant supervision of patient’s state and the medical staff that will carry it out. That was the beginning of the formation of anesthesiology as a science and as a specialty
Дод.точки доступу:
Лоскутов, О. А.
Бондар, М. В.
Марков, Ю. І.
Болюк, М. В.
Єфименко, Р. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

"Інноваційні технології та методики в анестезіології та ІТ" (17-20 квітня 2019 року, м. Київ) : тези одинадцятого Британсько-українського симпозіуму (БУС-11) // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів : науково-практичний журнал. - 2019. - N 2. - С. 171-270

MeSH-головна:
АНЕСТЕЗИОЛОГИЯ -- ANESTHESIOLOGY
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE
СЪЕЗДЫ, СИМПОЗИУМЫ -- CONVENTIONS, SYMPOSIUMS
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)