Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ104/2019/4<.>

Загальна кількість знайдених документів : 26
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-26

Оцінка й мінімізація періоперативного ризику кардіологічного пацієнта в несерцевій хірургії / М. О. Гарбар [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 13-19. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (диагностика, кровь, лекарственная терапия, осложнения)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
РИСКА СТЕПЕНИ ОЦЕНКА -- RISK ADJUSTMENT
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE
ПРЕДОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- PREOPERATIVE CARE
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ОБЗОР -- REVIEW
АЛГОРИТМЫ -- ALGORITHMS
Анотація: У статті подана періоперативна оцінка пацієнта, у якого серцева патологія може стати причиною ускладнень під час проведення некардіальних оперативних втручань. Проаналізовані останні рекомендації щодо клінічної оцінки та вибору оптимальної тактики ведення пацієнта з патологією серцево-судинної системи під час несерцевої хірургії, опубліковані Європейським товариством кардіологів спільно з Європейським товариством анестезіологів (2014), Американським коледжем кардіологів та Американською асоціацією серця (2014) і Канадським серцево-судинним товариством (2017). Виникнення ускладнень зі сторони серця в некардіальній хірургії залежить від факторів ризику як з боку пацієнта, так і від оперативного втручання. Передоперативна оцінка пацієнта повинна охоплювати як клінічні фактори ризику, так і результати додаткових обстежень і можливі наслідки передбачуваного стресу від оперативного втручання. Індивідуалізована оцінка серцевого ризику дає можливість розпочати відповідну медикаментозну терапію, прийняти рішення щодо доцільності коронарної інтервенції, визначитись зі специфікою хірургічної та анестезіологічної тактики. Стан пацієнта, його готовність до оперативного втручання оцінюються згідно з алгоритмом «крок за кроком»: виявляється патологія серцево-судинної системи, кардіальні фактори ризику, а також визначається його функціональний статус. Проводиться оцінка ризику хірургічної процедури за індексом Лі (Lee score) та NSQIP MICA, що дозволяє передбачити ймовірність розвитку в післяоперативному періоді гострого інфаркту міокарда, набряку легень, фібриляції шлуночків, зупинки серця, повної атріовентрикулярної блокади. Для індивідуалізованого періоперативного ведення складного пацієнта рекомендовано залучати мультидисциплінарну команду фахівців. У статті висвітлені особливості періоперативної фармакотерапії кардіальної патології, акцентовано на доцільності продовження вживання бета-блокаторів у день оперативного втручання. Описано тактику ведення особи, яка потребує антитромбоцитарної або антикоагулянтної терапії. Для прикладу наведені клінічні випадки покрокової передоперативної оцінки пацієнта згідно з сучасними рекомендаціями
Дод.точки доступу:
Гарбар, М. О.
Підгірний, Я. М.
Світлик, Ю. О.
Надольни, К.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ільчишин, О. Я.
Водно-електролітні порушення при тяжкій черепно-мозковій травмі / О. Я. Ільчишин // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 20-23. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
МОЗГА ГОЛОВНОГО ТРАВМЫ -- BRAIN INJURIES (диагностика, кровь, моча, осложнения, хирургия)
ДИАБЕТ НЕСАХАРНЫЙ НЕЙРОГЕННЫЙ -- DIABETES INSIPIDUS, NEUROGENIC (диагностика, кровь, лекарственная терапия, моча, этиология)
ВОДНО-ЭЛЕКТРОЛИТНОГО БАЛАНСА НАРУШЕНИЯ -- PHOSPHORUS METABOLISM DISORDERS (кровь, лекарственная терапия, моча, этиология)
ДЕЗАМИНОАРГИНИН-ВАЗОПРЕССИН -- DEAMINO ARGININE VASOPRESSIN (терапевтическое применение)
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY (методы)
Анотація: Ця оглядова стаття висвітлює актуальність проблеми сучасних критеріїв діагностики водно-електролітних порушень при черепно-мозковій травмі. Наведено перелік клінічних і візуалізаційних, лабораторних діагностичних критеріїв виникнення центрального нецукрового діабету при відкритих або закритих травматичних ураженнях гіпоталамо-гіпофізарної ділянки головного мозку. Сучасна діагностика, прогнозування та своєчасна корекція водно-електролітного дисбалансу в даних пацієнтів мінімізують ушкоджуючу дію гіпо-/гіпернатріємії при первинному ушкодженні головного мозку і гіпоталамо-гіпофізарної системи різної етіології та сприяють швидшому ефекту терапії в динаміці захворювання пацієнта
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Коломаченко, В. І.
Двадцять років "срібної кулі" проти інтоксикації місцевими анестетиками / В. І. Коломаченко, В. С. Фесенко // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 24-34. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
АНЕСТЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА МЕСТНЫЕ -- ANESTHETICS, LOCAL (вредные воздействия)
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ И НЕБЛАГОПРИЯТНЫЕ РЕАКЦИИ, СВЯЗАННЫЕ С ЛЕКАРСТВАМИ -- DRUG-RELATED SIDE EFFECTS AND ADVERSE REACTIONS (диагностика, профилактика и контроль, терапия, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ЖИРОВЫЕ ЭМУЛЬСИИ ВНУТРИВЕННЫЕ -- FAT EMULSIONS, INTRAVENOUS (терапевтическое применение)
Анотація: Місцеві анестетики (МА), як і всі інші ліки, можуть спричинити небажані явища. На відміну від украй рідкісних (приблизно 1 : 1 000 000) алергічних реакцій на МА інтоксикація місцевими анестетиками (ІМА) є значно більш вірогідною (інцидентність приблизно 1 : 1000), особливо з відносно високими дозами, вживаними для епідуральних або великих блокад нервів. Лікування тяжкої ІМА від сучасних анестетиків потужної та довготривалої дії (наприклад, бупівакаїну) було дуже складним і майже безнадійним до успішного «ліпідного порятунку» доволі високими внутрішньовенними дозами ліпідної емульсії у щурів у 1998 році, потім у пацієнтів у 2006 році. Цей революційний метод (20% ліпідна емульсія болюсом 100 мл упродовж 2–3 хвилин, потім інфузією 200–250 мл упродовж 15–20 хвилин, якщо не відновиться стабільність гемодинаміки — розглянути повторний болюс чи пришвидшення інфузії), образно названий «срібною кулею» проти ІМА, спершу рекомендувався лише як засіб відчаю у випадку безуспішної реанімації. Однак рекомендації Американського товариства регіональної анестезії 2010, 2012 і 2017 років послідовно ставали все менш консервативними, і зараз «ліпідний порятунок» рекомендований за перших ознак серйозної ІМА, одразу після забезпечення прохідності дихальних шляхів. Висновок: один літр 20% ліпідної емульсії має бути наявний на кожному робочому місці, де виконують епідуральну анестезію або великі блокади нервів високими дозами МА
Дод.точки доступу:
Фесенко, В. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ничитайло, М. Е.
Сорбилакт® как средство фармакологической коррекции послеоперационного пареза кишечника / М. Е. Ничитайло // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 37-44. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ПАРЕЗ -- PARESIS (диагностика, лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология)
КИШЕЧНИК -- INTESTINES (патология)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНАЯ МОТОРИКА -- GASTROINTESTINAL MOTILITY (действие лекарственных препаратов)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ФАРМАЦЕВТИЧЕСКИЕ ПРЕПАРАТЫ -- PHARMACEUTICAL PREPARATIONS
РЕГИДРАТАЦИОННЫЕ РАСТВОРЫ -- REHYDRATION SOLUTIONS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Послеоперационный парез кишечника (ППК) возникает после многих хирургических вмешательств, но наиболее часто после абдоминальных операций — с частотой 10–30 %. Данное осложнение повышает послеоперационную заболеваемость, длительность госпитализации и стоимость лечения. В систематическом обзоре сообщества Cochrane было показано, что ни один препарат из рутинно применяемых прокинетиков (неостигмин, метоклопрамид, эритромицин) или слабительных не уменьшает длительность ППК (уровень доказательности Ia). При этом неостигмин (прозерин) связан с риском развития побочных эффектов практически во всех органах и системах. Применение метоклопрамида было ограничено Европейским медицинским агентством из-за потенциала развития серьезных неврологических побочных эффектов. Оба препарата назначаются слишком поздно, на 3–5-й день после операции, часто когда уже имеется картина развитого ППК. В этих условиях заслуживает внимания отечественный инфузионный препарат Сорбилакт® с основным действующим веществом сорбитолом. Во многих клинических исследованиях была продемонстрирована его способность уменьшать длительность ППК в 1,5–2 раза. При этом Сорбилакт® ускорял появление аускультативных признаков перистальтики, отхождение газов, самостоятельный стул. Полученные данные были подтверждены инструментально — с помощью компьютерной пневмокинезографии и ультразвукового исследования. Сорбилакт® можно применять с первых часов после оперативного вмешательства или даже непосредственно во время его выполнения При этом могут преследоваться как профилактические, так и лечебные цели. В выполненных клинических исследованиях Сорбилакт® не вызывал побочных эффектов. В связи с тем, что сорбитол, входящий в состав Сорбилакта®, в организме превращается в фруктозу, препарат не назначают лицам с наследственной непереносимостью фруктозы
Післяопераційний парез кишечника (ППК) виникає після багатьох хірургічних втручань, але найбільш часто після абдомінальних операцій — з частотою 10–30 %. Це ускладнення підвищує післяопераційну захворюваність, тривалість госпіталізації і вартість лікування. У систематичному огляді спільноти Cochrane було показано, що жоден препарат із рутинно застосовуваних прокинетиків (неостигмін, метоклопрамід, еритроміцин) або проносних засобів не зменшує тривалість ППК (рівень доказовості Ia). При цьому неостигмін (прозерин) пов’язаний із ризиком розвитку побічних ефектів практично у всіх органах і системах. Застосування метоклопраміду було обмежено Європейським медичним агентством через потенціал розвитку серйозних неврологічних побічних ефектів. Обидва препарати призначаються занадто пізно, на 3–5-й день після операції, часто коли вже наявна картина розвиненого ППК. У цих умовах заслуговує на увагу вітчизняний інфузійний препарат Сорбілакт® з основною діючою речовиною сорбітолом. У багатьох клінічних дослідженнях була продемонстрована його здатність зменшувати тривалість ППК в 1,5–2 рази. При цьому Сорбілакт® прискорював появу аускультативних ознак перистальтики, відходження газів, самостійний стул. Отримані дані були підтверджені інструментально — за допомогою комп’ютерної пневмокінезографії і ультразвукового дослідження. Сорбілакт® можна застосовувати з перших годин після оперативного втручання або навіть під час його виконання. При цьому можуть переслідуватись як профілактичні, так і лікувальні цілі. У виконаних клінічних дослідженнях Сорбілакт® не викликав побічних ефектів. У зв’язку з тим, що сорбітол, який входить до складу Сорбілакта®, в організмі перетворюється на фруктозу, препарат не призначають особам із спадковою непереносимістю фруктози
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Міщук, В. Р.
Проблемні питання лікування дітей з масивною резекцією кишечника (огляд літератури) / В. Р. Міщук // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 45-50. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
КИШЕЧНИК -- INTESTINES (хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
КОРОТКОГО КИШЕЧНИКА СИНДРОМ -- SHORT BOWEL SYNDROME (терапия, этиология)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
ДЕТИ -- CHILD
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: Лікування дітей, які перенесли масивну резекцію кишечника, є викликом для лікаря-анестезіолога, оскільки більшість пацієнтів у передопераційному періоді перебувають у критичному стані, а терапія в післяопераційному періоді включає як корекцію поліорганної недостатності, так і тривалу нутритивну підтримку, що пов’язано з розвитком синдрому короткої кишки. Проведення парентерального й ентерального харчування у таких пацієнтів супроводжується значним відсотком ускладнень, зокрема катетер-асоційованими інфекціями кровообігу, печінковою недостатністю, прогресуючою бактеріальною колонізацією тонкої кишки. Частина пацієнтів потребують пожиттєвого парентерального харчування з можливою перспективою трансплантації кишечника. У статті наведено сучасні погляди на інтенсивну терапію в ранньому післяопераційному періоді, особливості нутритивної підтримки під час адаптації у дітей, які перенесли масивну резекцію кишечника
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Василів, М.
Черезстравохідна ехокардіографія і її місце в періопераційному моніторінгу (огляд літератури) / М. Василів, Я. Підгірний // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 51-54. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- CARDIOVASCULAR SURGICAL PROCEDURES
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЙ МОНИТОРИНГ -- MONITORING, INTRAOPERATIVE
ЭХОКАРДИОГРАФИЯ ЧРЕСПИЩЕВОДНАЯ -- ECHOCARDIOGRAPHY, TRANSESOPHAGEAL
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: Ехокардіографія (використання ультразвуку для дослідження серця) — це безпечна, потужна, неінвазивна й безболісна техніка. З моменту свого клінічного введення в 80-х роках ХХ ст. інтраопераційна черезстравохідна ехокардіографія (ЧСЕхоКГ) стала одним з найбільших досягнень сучасної анестезіології. Метою статті є всебічний огляд інтраопераційного використання ЧСЕхоКГ у кардіохірургії. Ця напівінвазивна техніка дозволяє здійснювати пряму й швидку візуалізацію структурної анатомії серця й великих судин, а також оцінювати гемодинаміку й функціональний стан серцево-судинної системи. Черезстравохідна ехокардіографія інтраопераційно спочатку застосовувалася для оцінки систолічної функції лівого шлуночка, але за останні два десятиліття клінічне застосування ЧСЕхоКГ значно розширилось і зараз включає: оцінку діастолічної функції, оцінку патології і функції мітрального й аортального клапанів, виявлення залишкових внутрішньосерцевих дефектів і шунтів, виявлення внутрішньосерцевих тромбів і оцінку висхідної аорти. Отже, черезстравохідна ехокардіографія — це безпечне обстеження з низьким рівнем ризику, що використовувалося протягом декількох десятиліть в інтра- й післяопераційному періодах у кардіохірургії. Метод перевершує інші способи серцево-судинного моніторингу завдяки наданню детальної анатомічної й фізіологічної інформації в реальному часі. Черезстравохідна ехокардіографія здатна забезпечити дані, що впливають на хірургічну тактику й анестезію, а також дозволяють виконати негайну оцінку хірургічних результатів. Основні обмеження щодо його повсякденного використання пов’язані з вартістю обладнання й необхідністю професійної підготовки. Анестезіолог розширює свою роль у періопераційній медицині, надаючи життєво необхідну клінічну інформацію для анестезіологічної процедури. З огляду на всі переваги, наведені в статті, і з урахуванням низького ризику автори підтверджують нинішні рекомендації щодо використання інтраопераційної ЧСЕхоКГ у кардіохірургічних пацієнтів
Дод.точки доступу:
Підгірний, Я.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Курсов, С. В.
Стрессовая гипергликемия: обсуждение пути ее устранения с помощью применения многоатомных спиртов / С. В. Курсов, В. В. Никонов // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 57-64. - Библиогр. в конце ст.

Рубрики: Ксилат

MeSH-головна:
ГИПЕРГЛИКЕМИЯ -- HYPERGLYCEMIA (лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
РЕГИДРАТАЦИОННЫЕ РАСТВОРЫ -- REHYDRATION SOLUTIONS (терапевтическое применение)
КСИЛИТ -- XYLITOL (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: В литературном обзоре рассматривается перспектива возобновления активного использования многоатомных спиртов в практике интенсивной терапии. Информация ориентирована на особенности метаболизма и ожидаемые эффекты многоатомного пятиуглеродного спирта ксилита. Целесообразность применения растворов ксилита аргументируется снижением риска развития гипергликемии, уменьшением потребности во введении инсулина и вместе с тем закономерным снижением риска формирования гипогликемических состояний, а также возможностью предупреждения развития эффекта Варбурга. Эффект Варбурга заключается в активном переключении основной клеточной энергетической продукции с митохондриального окислительного фосфорилирования на гликолиз, даже в условиях достаточного обеспечения организма кислородом. Современные исследования показывают, что эффект Варбурга играет важную роль в прогрессировании онкологической патологии, но также присутствует при неонкологических заболеваниях, таких как сепсис, атеросклероз, легочная гипертензия, сердечная недостаточность, болезнь Альцгеймера, туберкулезная инфекция. Большое количество методик, используемых в практике интенсивной терапии, способствует активации процессов гликолиза и формированию лактатацидоза. Опасность этого механизма повреждения организма и эффекта его блокирования клиницистами до сих пор не оценена. В Украине одобрены препараты для инфузионной терапии, приготовленные на основе ксилитола
У літературному огляді розглядається перспектива відновлення активного використання багатоатомних спиртів у практиці інтенсивної терапії. Інформація орієнтована на особливості метаболізму та очікувані ефекти багатоатомного п’ятивуглецевого спирту ксиліту. Доцільність застосування розчинів ксиліту аргументується зниженням ризику розвитку гіперглікемії, зменшенням потреби у введенні інсуліну і разом із тим закономірним зменшенням ризику формування гіпоглікемічних станів, а також попередженням розвитку ефекту Варбурга. Ефект Варбурга полягає в активному переключенні основної клітинної енергетичної продукції з мітохондріального окисного фосфорилювання на гліколіз, навіть в умовах достатнього забезпечення організму киснем. Сучасні дослідження показують, що ефект Варбурга відіграє важливу роль у прогресуванні онкологічної патології, але також присутній при неонкологічних захворюваннях, таких як сепсис, атеросклероз, легенева гіпертензія, серцева недостатність, хвороба Альцгеймера, туберкульозна інфекція. Велика кількість методик, які використовуються в практиці інтенсивної терапії, сприяють активації процесів гліколізу і формуванню лактатацидозу. Небезпека цього механізму пошкодження організму і ефекту його блокування клініцистами досі не оцінена. В Україні схвалені препарати для інфузійної терапії, виготовлені на основі ксиліту
Дод.точки доступу:
Никонов, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Дифференциальные эффекты фондапаринукса и бемипарина на процессы ангиогенеза и васкулогенезоподобные процессы / E. Pozzo [et al.] // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 65-76

MeSH-головна:
ЭНДОТЕЛИАЛЬНЫЕ КЛЕТКИ ПУПОЧНОЙ ВЕНЫ ЧЕЛОВЕКА -- HUMAN UMBILICAL VEIN ENDOTHELIAL CELLS (действие лекарственных препаратов)
ЭНДОТЕЛИАЛЬНЫЕ КЛЕТКИ-ПРЕДШЕСТВЕННИКИ -- ENDOTHELIAL PROGENITOR CELLS (действие лекарственных препаратов)
КЛЕТОК КУЛЬТУРЫ МЕТОДЫ ИССЛЕДОВАНИЯ -- CELL CULTURE TECHNIQUES (методы)
АНТИКОАГУЛЯНТЫ -- ANTICOAGULANTS
АНГИОГЕНЕЗА ИНГИБИТОРЫ -- ANGIOGENESIS INHIBITORS
АНГИОГЕНЕЗ-ИНДУЦИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- ANGIOGENESIS INDUCING AGENTS
Дод.точки доступу:
Pozzo, E.
Barsotti, M.
Martelli, A.
Calderone, V.
Balbarini, A.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Kravets, O. V.
Evaluation of baseline pathophysiological chandes in patients with emergency abdominal pathology = Оцінка вихідних патофізіологічних змін у пацієнтів із невідкладною абдомінальною патологією / O. V. Kravets // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - P77-81. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ОСТРЫЙ ЖИВОТ -- ABDOMEN, ACUTE (диагностика, патофизиология, хирургия)
РИСКА СТЕПЕНИ ОЦЕНКА -- RISK ADJUSTMENT
ГЕМОДИНАМИКА -- HEMODYNAMICS
ГИПОВОЛЕМИЯ -- HYPOVOLEMIA
Анотація: Acute surgical pathology is associated with high rates of postoperative complications and mortality. The aim is to determine baseline pathophysiological changes in patients with acute abdominal pathology and their dependence on the grade of surgical risk. Materials and methods. We examined 200 patients with urgency laparotomy. We have divided the patients into two groups (according to the surgical risk score — P-POSSUM), namely moderate (n = 100) and high (n = 100) surgical risk. We measured routine clinical laboratory characteristics, central hemodynamic state and fluid compartments of the body by the noninvasive bioelectric integral evaluation of the body structure with the Diamant monitor complex. Results. We found significant decrease of extracellular volume due to reduction of plasma volume (83 % of the norm (p 0.05) in the 1st group, 86 % of the norm (p 0.05) in the 2nd group); and dehydration was not defined. All patients had adaptive hemodynamic response. The 1st group was found to have decline in stroke volume by 10 % (p 0.05) due to hypovolemia. We fixed a decrease of stroke volume index by 122 % of the norm (p 0.05), which was compensated with moderate tachycardia and formed relative hyperdynamia (cardiac output was 107 % of the norm (p 0.05)) for the 1st group. As a result, tissue perfusion complied with the standard rate. The relative hypodynamia was determined in the 2nd group (cardiac output was 84.6 % of the norm (p 0.05)) despite tachycardia (heart rate was 45 % over the norm (p 0.05)) and vasospasm (systemic vascular resistance was 184 % of the norm (p 0.05)) while tissue perfusion decreased (peripheral perfusion index accounted for 81.3 % of the norm (p 0.05)). Conclusions. Acute surgery pathology under II rate of dehydration forms the moderate vоlumе dеplеtion/hypovolemia, causes redistribution of extracellular fluid volume. Hypovolemia also deals with loss of plasma volume and causes development of hemodynamic disorder and water redistribution between body sectors. Severity of pathophysiological abnormality depends on the patient’s surgical risk degree. Compensatory raise of heart rate forms relative hyperdynamia and preserves tissue perfusion in patient of moderate surgical risk. Pathognomic development of tachycardia and vasospasm forms relative hypodynamic and tissue perfusion decrease, which is relevant for patient of high surgical risk
Гостра хірургічна патологія характеризується високим ризиком виникнення післяопераційних ускладнень і смертності. Мета дослідження — визначити вихідні патофізіологічні зміни у хворих із невідкладною патологією органів черевної порожнини і їх залежність від ступеня хірургічного ризику пацієнтів. Матеріали та методи. Обстежено 200 хворих, оперованих в обсязі ургентної лапаротомії. Залежно від ступеня операційного ризику, що визначався за шкалою P-POSSUM, хворі були розподілені на 2 групи — середнього (n = 100) і високого (n = 100) хірургічного ризику. Вивчали рутинні клініко-лабораторні показники, стан центральної гемодинаміки та водних секторів організму методом неінвазивної біоелектричної інтегральної оцінки складу тіла за допомогою апаратного комплексу «Діамант». Результати. У всіх пацієнтів середнього хірургічного ризику спостерігалося зменшення позаклітинного об’єму за рахунок зниження об’єму плазми (83 % від норми (p 0,05) у 1-й групі, 86 % від норми (p 0,05) у 2-й групі). Статистично вірогідних змін внутрішньоклітинного об’єму не відзначалось у пацієнтів двох груп. Гемодинамiчна відповідь в усіх хворих мала пристосувальний характер. Так, збільшення ударного об’єму на 105 % від норми (p 0,05) при зниженні ударного індексу на 122 % від норми (p 0,05) і компенсації помірною тахікардією приводило до формування відносно гіпердинамічного типу кровообігу (значення серцевого індексу становили 107 % від норми (p 0,05)) у 1-й групі пацієнтів. Це дозволяло зберігати тканинну перфузію (периферичний перфузійний індекс відповідав 93,7 % від норми; p 0,05). У пацієнтів 2-ї групи відзначався відносно гіподинамічний тип кровообігу (показники серцевого індексу відповідали 84,6 % від норми; p 0,05) при високому напруженні серцево-судинної системи (показники ЧСС перевищували норму на 45 %; p 0,05), загального периферичного опору судин — на 84 % (p 0,05)) і зниженні тканинної перфузії (периферичний перфузійний індекс відповідав 81,3 % від норми; p 0,05). Висновки. Гостра хірургічна патологія, асоційована з II ступенем дегідратації, приводить до помірного виснаження судинного об’єму/гіповолемії при загальному зниженні об’єму позаклітинного простору. Гіповолемія пов’язана з утратою плазмового об’єму і викликає розвиток гемодинамічних порушень, перерозподіл рідини у водних секторах організму. Тяжкість патофізіологічних порушень залежить від ступеня хірургічного ризику пацієнта. У пацієнтів середнього хірургічного ризику компенсаторне підвищення частоти серцевих скорочень приводить до формування відносно гіпердинамічного типу кровообігу й збереження тканинної перфузії. Для хворих високого хірургічного ризику патогномонічне зниження тканинної перфузії на тлі тахікардії та вазоспазму, що підтримують відносно гіподинамічний тип кровообігу
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Підгірний, Я.
Гостре пошкодження нирок у клініці інтенсивної терапії / Я. Підгірний, О. Русин, І. Яковлев // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 82-87. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ПОЧЕК ОСТРОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- ACUTE KIDNEY INJURY (терапия, этиология)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
ПОЧЕЧНАЯ ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ ТЕРАПИЯ -- RENAL REPLACEMENT THERAPY (методы)
Анотація: Мета: проаналізувати частоту виникнення гострого пошкодження нирок (ГПН) у критичних хворих. Матеріали та методи. У 2014–2018 роках у клініці анестезіології та інтенсивної терапії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (клінічні бази: Львівська обласна клінічна лікарня і Львівська міська лікарня швидкої медичної допомоги) перебувало 317 хворих з ознаками ГПН. У 121 хворого причиною виникнення ГПН був сепсис, у 56 хворих ГПН виникло на фоні гострого деструктивного панкреатиту, у 84 хворих ГПН виникло після кардіохірургічних операційних втручань, а в 56 хворих причиною ГПН було отруєння нефротоксичними отрутами. У 64 хворих (2016–2018 р.) технологією нирково-замісної терапії (НЗТ) була низькопотокова пролонгована вено-венозна гемодіафільтрація (апарат multiFiltrate, колонки multiFiltrate Kit14 фірми Fresenius). У 253 хворих проводився інтермітуючий гемодіаліз. Дозу останнього визначали за допомогою формули Kt/V. Діагностику ГПН проводили за допомогою Acute injury criteriа (KDIGO), які були розроблені групою вчених й опубліковані у 2012 році, вони включали рівень креатиніну сироватки крові й величину темпу сечовиділення. Для оцінки рекрутабельності нефронів ми використовували фуросемід-стрес-тест: вводили фуросемід у дозі 1–1,5 мг/кг. Збільшення діурезу понад 200 мл вказувало на наявність кровотоку в ділянці проксимального звивистого канальця. Протилежний випадок ми трактували як предиктор прогресування ГПН і одне з показань до початку НЗТ. Результати. Інфузійна терапія була й залишається одним з головних інструментів впливу на гомеостаз хворих. Вона усуває волемічні, метаболічні, електролітні та інші порушення гомеостазу критичних хворих. Разом з тим надмірний внутрішньосудинний об’єм ятрогенного генезу призводить до ускладнень і зростання періопераційної летальності. На наш погляд, причиною неадекватної інфузійної терапії, з одного боку, є відсутність ідеального препарату, а з другого боку, відсутність адекватного контролю фізіологічних і біохімічних параметрів, на які впливають інфузійні середники й складність їх комплексної оцінки. Об’єм інфузійної терапії для кожного конкретного хворого ми добирали індивідуально за допомогою непрямого визначення серцевого викиду (технологія esCCO, фірма Nihon-Kohden). При проведенні НЗТ важливою технологією інтенсивної терапії є нутритивна терапія. Проведення НЗТ, як і інших операційних втручань, супроводжується активацією катаболізму. Його ефект зумовлений як дифузійним масопереносом і втратою нутрієнтів з ефлюентом, так і активацією комплементу й кінінової системи. Експерти ASPEN (2009) і ESPEN (2016) вважають, що хворі з ГПН можуть отримувати стандартні препарати для нутритивної терапії згідно з рекомендаціями щодо потреби в білках і калоріях для хворих, які перебувають у критичному стані. Але у випадку розвитку певних метаболічних та електролітних порушень і проведення тривалої НЗТ необхідно розглянути питання про використання спеціальних сумішей для парентерального й ентерального харчування хворих із ГПН. Висновки. Нами не було знайдено вірогідної різниці в зменшенні летальності залежно від технології проведення НЗТ. Але слід врахувати, що проведення пролонгованої вено-венозної гемодіафільтрації чинить менший негативний вплив на гемодинаміку (це особливо важливо в критичних пацієнтів) і ця технологія є значно більш маневреною («апарат їде до хворого», а не навпаки). Ця технологія НЗТ добре коригує водний баланс хворих із ГПН і дає можливість проводити нутритивну терапію в даної категорії хворих у повному обсязі
Дод.точки доступу:
Русин, О.
Яковлев, І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Садова-Чуба, З. Т.
Оцінка якості життя дітей із катетер-асоційованими інфекціями сечових шляхів / З. Т. Садова-Чуба // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 88-90. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
МОЧЕВЫХ ПУТЕЙ ИНФЕКЦИИ -- URINARY TRACT INFECTIONS (этиология)
КАТЕТЕР-АССОЦИИРОВАННЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CATHETER-RELATED INFECTIONS
МОЧЕВОГО ПУЗЫРЯ КАТЕТЕРИЗАЦИЯ -- URINARY CATHETERIZATION (вредные воздействия)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Мета: оцінити якість життя дітей віком 8–12 років із катетер-асоційованими інфекціями сечових шляхів. Матеріали та методи. Було використано питальник Pediatric Quality of Life Inventory 2014. Проведено анкетування 60 пацієнтів відділення інтенсивної терапії з хірургічною патологією. Пацієнтів поділили на 3 групи: перша — ті, які мали ознаки інфекції сечових шляхів, дуга — ті, які не мали ознак інфекції сечових шляхів, третя — контрольна група пацієнтів, яким не проводилась катетеризація сечових шляхів. Результати. Результати дослідження показали, що у всіх трьох групах був однаково низький сумарний бал за показником фізичного здоров’я. Проте сумарний бал психологічного здоров’я був дещо вищим у контрольній групі. Висновки. На якість життя у досліджуваних групах більшою мірою впливав об’єм оперативного втручання, ніж наявність інфекції сечових шляхів, а наявність сечового катетера завдавала більше психологічного, ніж фізичного, дискомфорту
Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Матолінець, Н. В.
Патогенетична роль газотрансмітерів та метаболітів орнітинового циклу у формуванні ендотеліальної дисфункції в гострому періоді політравми / Н. В. Матолінець // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 91-98. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (кровь, патофизиология, терапия)
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR (патофизиология)
ГАЗОТРАНСМИТТЕРЫ -- GASOTRANSMITTERS (кровь)
ОРНИТИН -- ORNITHINE (кровь, метаболизм)
КРОВИ ХИМИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ -- BLOOD CHEMICAL ANALYSIS (методы)
Анотація: В гострому періоді політравми спостерігається розвиток значних розладів гомеостазу, метаболізму та енергозабезпечення клітин із високою частотою ускладнень та летальністю. Актуальними є дослідження, спрямовані на пошук показників, які б вже при госпіталізації становили собою чутливі маркери тяжкості політравми і прогнозу. Ендотелій регулює основні гемостатичні функції, такі як тонус судин, циркуляція клітин крові, запалення й активність тромбоцитів, а також проліферацію і ріст підлеглих гладких м’язів, діє як бар’єр для контролю обміну нутрієнтами, біомолекулами і месенджерами між кров’ю і навколишніми тканинами. Вивчається роль ендотеліальної дисфункції в поглибленні гіпоксичного ушкодження тканин при травмі. Мета роботи: визначити патогенетичну роль газотрансмітерів сироватки крові та лізату лімфоцитів і метаболітів циклу сечовини в розвитку ендотеліальної дисфункції в гострому періоді політравми. Матеріали та методи. В роботі наведені дані клінічного обстеження та лікування 37 хворих із середньотяжкою і тяжкою політравмою, доставлених у відділення анестезіології та інтенсивної терапії Клінічної лікарні швидкої допомоги м. Львова. Середній вік постраждалих становив 48,4 ± 5,2 року. У дослідження не включали осіб із декомпенсованою хронічною супутньою патологією. Дослідження біохімічних показників виконували на базі лабораторії кафедри біохімії ЛНМУ імені Данила Галицького. Результати. При госпіталізації в сироватці крові потерпілих відмічене статистично значуще зниження вмісту оксиду азоту (NO) на фоні підвищення вмісту його метаболітів (NOx) та сірководню (H2S). Протягом першої доби інтенсивної терапії спостерігалися тенденція до нормалізації вмісту H2S, зростання до рівня контролю рівня NO на фоні подальшого статистично значущого зростання вмісту NOx, рівень H2S наближався до такого в групі контролю і вірогідно знижувався порівняно з вихідним. Вірогідне зниження протягом 24 годин вмісту аргініну та незмінна активність аргіназ вказують на посилений метаболізм аргініну як засобу поповнення дефіциту NO. Вміст сечовини до кінця першої доби в сироватці крові вірогідно зріс, рівень білка статистично значуще знизився. Встановлена негативна кореляція вмісту H2S і активності NO-синтази, що вказує на регуляторний вплив даного газотрансмітеру на активність ферменту. Звертає на себе увагу зміна відношення iNOS до eNOS, а саме збільшення iNOS у пропорції від 14,2 ± 1,1 % на початку лікування до 21,9 ± 1,0 % через 24 години після травми. При цьому підвищується також рівень eNOS, який у фізіологічному стані відіграє стабілізуючу роль у захисті ендотелію. Таким чином, на тлі збільшення iNOS і eNOS існує переважання iNOS над eNOS. Висновки. В гострому періоді політравми на фоні посилення катаболічних процесів спостерігається розвиток ендотеліальної дисфункції, що підтверджується змінами вмісту газотрансмітерів і їх метаболітів у сироватці крові хворих (NO, NOx і H2S), які становлять собою чутливі маркери тяжкості політравми. Інтенсивна терапія протягом доби сприяє тенденції до нормалізації їх вмісту. Вказані зміни поєднуються зі значним підвищенням активності NO-синтаз на противагу незмінній у цей період активності аргіназ, що свідчить про домінування метаболізму аргініну в напрямі синтезу нітроксиду
Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Туркевич, О. М.
Driving pressure як компонент респіраторного моніторингу пацієнтів з ожирінням при лапароскопічних операціях / О. М. Туркевич // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 99-102. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (осложнения)
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ -- CHOLECYSTECTOMY, LAPAROSCOPIC
ДЫХАНИЕ ИСКУССТВЕННОЕ ПОД ПОЛОЖИТЕЛЬНЫМ ДАВЛЕНИЕМ -- POSITIVE-PRESSURE RESPIRATION (вредные воздействия, методы)
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЙ МОНИТОРИНГ -- MONITORING, INTRAOPERATIVE
Анотація: У статті було досліджено респіраторні показники 20 пацієнтів із 2-м ступенем ожиріння, яким проводилась лапароскопічна холецистектомія. Основна увага була приділена визначенню driving pressure (ΔP) та його оптимізації шляхом використання підвищеного позитивного тиску у кінці видиху (PEEP). Пацієнти були розподілені на основну та контрольну групи, по 10 пацієнтів у кожній. У контрольній групі PEEP встановлювався на рівні 5 см вод.ст., а в основній — на рівні 10 см вод.ст. На етапі підвищення внутрішньочеревного тиску до рівня 15 мм рт.ст. реєструвалися наступні показники: статичний тораколегеневий комплайєнс (CRS), тиск плато (p. plato) — та розраховувався driving pressure. Розрахунок необхідного дихального об’єму проводився, обчислюючи передбачувану масу пацієнта, помножену на 6 мл/кг. Основні параметри налаштовувались згідно зі стратегією протективної вентиляції. Результатом даного дослідження було підвищення CRS та зниження ΔP в основній групі пацієнтів. Дані результати можуть свідчити про доцільність застосування концепції відкритих легень у пацієнтів з ожирінням при підвищеному внутрішньочеревному тиску
Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Туркевич, О. М.
Особливості застосування концепції відкритих легень при респіраторній терапії тяжкої негоспітальної пневмонії / О. М. Туркевич, О. П. Закотянський // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 103-108. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ПНЕВМОНИЯ -- PNEUMONIA (терапия)
РЕСПИРАТОРНАЯ ТЕРАПИЯ -- RESPIRATORY THERAPY (методы)
ДЫХАНИЕ ИСКУССТВЕННОЕ -- RESPIRATION, ARTIFICIAL (методы)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Важливим етапом респіраторної терапії є оцінка рекрутабельності легень пацієнта та підбір оптимального рівня позитивного тиску кінця видиху (PEEP). Некоректне налаштування параметрів штучної вентиляції легень (ШВЛ) може суттєво погіршити результати лікування. Нерекрутабельні легені пацієнта вимагають спроб залучення більш високотехнологічних, адаптивно-інтелектуальних режимів ШВЛ. У даній статті нами був описаний клінічний випадок респіраторної терапії тяжкої негоспітальної пневмонії. Терапія була ускладнена нерекрутабельністю легень пацієнта та клінікою вкрай тяжкої гіпоксії. Високі значення PEEP та використання альвеолярних рекрутментів негативно впливали на показники оксигенації. Як альтернатива традиційним режимам нами був застосований інтелектуальний режим вентиляції ASV, що покращило показники оксигенації. Позитивний ефект спостерігався при проведенні ШВЛ у prone-положенні
Дод.точки доступу:
Закотянський, О. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Аналіз нехірургічних ускладнень у пацієнтів з імплантованими пристроями механічної підтримки лівого шлуночка / О. П. Мазуренко [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 109-115. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
СЕРДЦЕ, АППАРАТЫ ДЛЯ ПОДДЕРЖКИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ -- HEART-ASSIST DEVICES (вредные воздействия)
СЕРДЦА ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- CARDIAC SURGICAL PROCEDURES (вредные воздействия, методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
Анотація: Робота присвячена вивченню інфекційних, нефротичних і неврологічних ускладнень у ранньому післяопераційному періоді в 10 пацієнтів з імплантованими приладами механічної підтримки лівого шлуночка (LVAD). До найбільш поширених нехірургічних ускладнень належать інфекції, ішемічно-геморагічні ураження головного мозку, гостра ниркова недостатність, що виникає в післяопераційному періоді. Проведення оптимальної антитромботичної терапії в таких пацієнтів є важливим методом лікування, особливо в ранньому післяопераційному періоді. Більшість інфекційних ускладнень розвиваються в місці виходу живлення імплантованих приладів. Індивідуальний підхід із застосуванням превентивних стратегій має вирішальне значення для покращання результатів лікування пацієнтів. У даній роботі подано аналіз ускладнень, що розвинулися в ранньому післяопераційному періоді в 10 пацієнтів з імплантованими пристроями LVAD у Сілезькому центрі хвороб серця (Польща). Пацієнти були розділені на дві групи: контрольну, яка отримувала класичну антикоагулянтну цільову терапію, що включала прямі та непрямі антикоагулянти й аспірин, і досліджувану, яка отримувала альтернативну антикоагулянтну цільову терапію, що включала клопідогрель, інгібітори тромбіну в комбінації з класичною антикоагулянтною цільовою терапією
Дод.точки доступу:
Мазуренко, О. П.
Надзякевич, П.
Лоскутов, О. А.
Згржебловська, Л. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Вишинська, М. Б.
Інтенсивна терапія компенсованої гастроінтестинальної дисфункції в пацієнтів із черепно-мозковою травмою / М. Б. Вишинська, О. Р. Яєчник // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 116-121. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (диагностика, кровь, терапия, хирургия)
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA (диагностика, кровь, осложнения, терапия, хирургия)
ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE (диагностика, кровь, осложнения, терапия, хирургия)
МУЛЬТИОРГАННАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- MULTIPLE ORGAN FAILURE (диагностика, кровь, терапия, этиология)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНЫЙ ТРАКТ -- GASTROINTESTINAL TRACT (патофизиология)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
ПИТАНИЕ ЭНТЕРАЛЬНОЕ -- ENTERAL NUTRITION (методы)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Особливе місце в галузі інтенсивної терапії посідає субкомпенсована гастроінтестинальна дисфункція в пацієнтів із черепно-мозковою травмою, поєднаною з травмою кісток скелета. Актуальність даного питання пов’язана з високою смертністю в післятравматичному періоді у зв’язку з розвитком гострої поліорганної дисфункції, а гастроінтестинальна дисфунція є одним з основних компонентів поліорганної недостатності. У даній статті поставлено за мету показати вплив інтенсивної терапії гастроінтестинальної дисфункції в стадії компенсації в пацієнтів із черепно-мозковою травмою, поєднаною з травмою кісток скелета, на результати їх лікування. Під час дослідження було сформовано дві групи пацієнтів, однорідні за тяжкістю стану та тяжкістю основної патології. Обидві групи отримували однакове лікування, окрім якого хворим другої групи проводилось раннє ентеральне харчування. В результатах дослідження звертають на себе увагу більш низька летальність та більш швидкий регрес тяжкості стану пацієнтів, зменшення проявів синдрому поліорганної недостатності та синдрому гастроінтестинальної дисфункції в пацієнтів, яким проводилось раннє ентеральне харчування
Дод.точки доступу:
Яєчник, О. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Експериментальне обгрунтування об’єму локального анестетика при виконанні блокади квадратного м’яза попереку (quadratus lumborum blok) / Б. В. Залецький [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 122-127. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ПОЯСНИЧНЫЕ МЫШЦЫ -- PSOAS MUSCLES
АНЕСТЕЗИЯ ПРОВОДНИКОВАЯ -- ANESTHESIA, CONDUCTION
АНЕСТЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА МЕСТНЫЕ -- ANESTHETICS, LOCAL
Анотація: Блокада квадратного м’яза попереку (qudratus lumborum block) знаходить широке застосування як компонент періопераційного знеболювання в абдомінальній хірургії в дорослих та мало використовується в дитячій практиці. Метою нашого дослідження були вивчення анатомічних особливостей простору квадратного м’яза попереку та розподіл місцевого анальгетика в просторі залежно від введеної дози, що надасть можливість знайти найбільш ефективну та безпечну дозу препаратів для знеболювання. Матеріали та методи. Дослідження проведено на 12 трупах осіб різної статі та віку (20–73 роки). Методом препарування вивчали топографо-анатомічні особливості м’язів, фасціально-клітковинних просторів, судин і нервів поперекової ділянки. Виконано пошарове препарування тканин поперекової ділянки. Потім після візуалізації цільових анатомічних структур за допомогою ультразвуку в техніці in-plane голкою 22 G виконувалося введення в передньо-медіальному напрямку в боковому положенні по задньому краю квадратного м’яза попереку (qudratus lumborum block) барвника метиленового синього для вивчення поширення анестетика. Статистичну обробку отриманих даних проводили із застосуванням методів варіаційної статистики за допомогою програми Stаtistica 5.5 (належить ЦНІТ ВНМУ ім. М.І. Пирогова, ліцензійний № AXXR910A374605FA). Результати. Досліджували площу поверхні поперечного м’яза спини, що коливалась у межах 10,4–14,3 см2 та в середньому становила 12,01 ± 2,3 см2. Дослідження розподілу розчину в просторі квадратного м’яза попереку залежно від дози показало, що при застосуванні дози 0,2 мл/кг ваги тіла розподіл розчину становить у середньому всього 6,2 ± 2,1 см2, що не дозволяє заповнити весь простір розчином, а при використанні дози 0,3 мл/кг ваги тіла — 12,1 ± 1,4 см2, що цілком відповідає середній площі досліджуваного простору. Висновки. Вивчення площі розподілу розчину в просторі квадратного м’яза попереку дозволяє припустити, що для знеболювання буде достатньо місцевого анестетика в дозі 0,3 мл/кг ваги тіла. Ця доза безпечна для використання як дорослими, так і дітьми. Клінічна ефективність потребує подальшого вивчення
Дод.точки доступу:
Залецький, Б. В.
Дмитрієв, Д. В.
Півторак, В. І.
Дусик, А. В.
Калінчук, О. О.
Конопліцький, В. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Роль сукцинатоксидазного окисления в интенсивной терапии тяжелой черепно-мозговой травмы / В. И. Черний [и др.] // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 128-138. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
МОЗГА ГОЛОВНОГО ТРАВМЫ -- BRAIN INJURIES (диагностика, терапия)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
ЯНТАРНАЯ КИСЛОТА -- SUCCINIC ACID (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ИНФУЗИИ ВНУТРИВЕННЫЕ -- INFUSIONS, INTRAVENOUS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Цель: изучение особенностей цереброкардиальных взаимодействий у пациентов с тяжелой черепно-мозговой травмой (ТЧМТ) и их изменений при использовании в интенсивной терапии (ИТ) производных янтарной кислоты — препаратов цитофлавин и этилметилгидроксипиридина сукцинат. Материалы и методы. Группу сравнения составили 12 больных с диагнозом ТЧМТ, которые получали ИТ по стандартному протоколу. Группу исследования (ГИ) составили 74 пациентов с ТЧМТ: 43 больных, получавших, кроме стандартного протокола, цитофлавин (5 мл в 100 мл физиологического раствора внутривенно 1 раз в сутки), и 31 больной, получавший дополнительно к стандартному протоколу этилметилгидроксипиридина сукцинат (5 мл в 100 мл физиологического раствора внутривенно 1 раз в сутки). Длительность ИТ — от 10 суток до 8 мес. Из пациентов ГИ 9 человек умерли, у 5 пациентов острая церебральная недостаточность трансформировалась в вегетативное состояние. Диагноз вегетативного состояния у пациентов ГИ был выставлен в динамике наблюдения на основании принятых международных критериев, утвержденных Американской академией неврологии. В динамике терапии проводили анализ уровня сознания по шкале комы Глазго, Глазго-Питсбургской шкале комы и шкале исходов Глазго, параметров компьютерной томографии (Philips Brilliance CT), количественной электроэнцефалографии (кЭЭГ) (система Nihon Kohden Corporation EEG-1200K), вариабельности сердечного ритма (ВСР) («Ютас ЮМ 200»). Статистическая обработка данных была проведена с помощью программы MedStat. Результаты. В условиях ТЧМТ центральный контур регуляции ВСР смещался от вегетативных центров продолговатого мозга в область ретикулярной формации ствола и среднего мозга и в проекцию дна IV желудочка. Об этом свидетельствуют выявленные средние и сильные прямые корреляционные связи между параметрами ВСР и уровнями мощности дельта-диапазона («патологическая» медленноволновая активность), максимально в проекции окципитальных и лобных отделов коры; активностью нейроглиального пула центральной нервной системы (ЦНС) (спектр-мощность (СМ) кЭЭГ в диапазоне 0,5–1 Гц), максимально в зонах проецирования стволовых образований (С3С4; О1О2); активностью адренергических нейромедиаторных структур ЦНС (СМ кЭЭГ 4–5 Гц), максимально в зонах проецирования стволовых образований (С3С4, Т3Т4); средние обратные корреляционные связи между параметрами ВСР и уровнями мощности тета- и альфа-1-диапазона, максимально в проекции окципитальных и центральных отделов коры; активностью холин- (СМ кЭЭГ 6–7,5 Гц) и дофаминергических (СМ кЭЭГ 11–12 Гц) систем ЦНС, максимально в зонах проекции стволовых образований (С3С4; О1О2). В условиях ТЧМТ c неблагоприятным исходом не существовало единого центрального контура регуляции ВСР, выявлены одновременные конкурентные влияния со стороны таламокортикальных, таламогипоталамических структур; ретикулярной формации диэнцефального уровня. Применение препаратов — производных янтарной кислоты (цитофлавин и этилметилгидроксипиридина сукцинат) у пациентов с ТЧМТ приводило к восстановлению равноправных влияний традиционного центрального контура — центры продолговатого мозга, гипоталамо-гипофизарная область — на формирование ВСР. Интересно, что эффекты этилметилгидроксипиридина сукцината были связаны в большей мере с динамикой параметров кЭЭГ, отражающих изменения на верхнестволовом и корковом уровне ЦНС, а использования цитофлавина — преимущественно с изменениями параметров кЭЭГ, которые являются нейрофизиологическими предикторами динамики на уровне среднего мозга, диэнцефальной, таламической и лимбико-гиппокампальной областей ЦНС. Выводы. Параметры цереброкардиальных взаимодействий при ТЧМТ и их изменения информативны для оценки эффективности ИТ и прогнозирования исхода.
Мета: вивчення особливостей цереброкардіальних взаємодій у пацієнтів із тяжкою черепно-мозковою травмою (ТЧМТ) і їх змін при використанні в інтенсивній терапії (ІТ) похідних бурштинової кислоти — препаратів цитофлавін і етилметилгідроксипіридину сукцинат. Матеріали та методи. Групу порівняння становили 12 хворих із діагнозом ТЧМТ, які отримували ІТ за стандартним протоколом. Групу дослідження (ГД) становили 74 пацієнтів з ТЧМТ: 43 хворих, які отримували, крім стандартного протоколу, цитофлавін (5 мл у 100 мл фізіологічного розчину внутрішньовенно 1 раз на добу), і 31 хворий, який отримував додатково до стандартного протоколу етилметилгідроксипіридину сукцинат (5 мл у 100 мл фізіологічного розчину внутрішньовенно 1 раз на добу). Тривалість ІТ — від 10 діб до 8 міс. Із пацієнтів ГД 9 осіб померли, у 5 пацієнтів гостра церебральна недостатність трансформувалася у вегетативний стан. Діагноз вегетативного стану в пацієнтів ГД був виставлений у динаміці спостереження на підставі прийнятих міжнародних критеріїв, затверджених Американською академією неврології. У динаміці терапії проводили аналіз рівня свідомості за шкалою коми Глазго, Глазго-Пітсбурзькою шкалою коми й шкалою результатів Глазго, параметрами комп’ютерної томографії (Philips Brilliance CT), показниками кількісної електроенцефалографїї (кЕЕГ) (система Nihon Kohden Corporation EEG-1200K), варіабельності серцевого ритму (ВСР) («Ютас ЮМ 200»). Статистична обробка даних була проведена за допомогою програми MedStat. Результати. В умовах ТЧМТ центральний контур регуляції ВСР зміщувався від вегетативних центрів довгастого мозку в ділянку ретикулярної формації стовбура й середнього мозку й проекцію дна IV шлуночка. Про це свідчать виявлені середні й сильні прямі кореляційні зв’язки між параметрами ВСР і рівнями потужності дельта-діапазону («патологічна» повільнохвильова активність), максимально в проекції окципітальних і лобових відділів кори; активністю нейрогліального пулу ЦНС (спектр-потужність (СП) кЕЕГ у діапазоні 0,5–1 Гц), максимально в зонах проекції стовбурових утворень (С3С4; О1О2); активністю адренергічних нейромедіаторних структур ЦНС (СП кЕЕГ 4–5 Гц), максимально в зонах проекції стовбурових утворень (С3С4; Т3Т4); середні зворотні кореляційні зв’язки між параметрами ВРС і рівнями потужності тета- і альфа-1-діапазонів, максимально в проекції окципітальних і центральних відділів кори; активність холін- (СП кЕЕГ 6–7,5 Гц) і дофамінергічних (СП кЕЕГ 11–12 Гц) систем ЦНС, максимально в зонах проекції стовбурових утворень (С3С4; О1О2). В умовах ТЧМТ з несприятливим результатом (летальний кінець) не існувало єдиного центрального контуру регуляції ВРС, виявлені одночасні конкурентні впливи з боку таламокортикальних, таламогіпоталамічних структур; ретикулярної формації діенцефального рівня. Застосування препаратів — похідних бурштинової кислоти (цитофлавін і етилметилгідроксипіридину сукцинат) у пацієнтів із ТЧМТ приводило до відновлення рівноправних впливів традиційного центрального контуру — центри довгастого мозку, гіпоталамо-гіпофізарна ділянка — на формування ВСР. Цікаво, що ефекти етилметилгідроксипіридину сукцинату були пов’язані більшою мірою з динамікою параметрів кЕЕГ, що відображають зміни на верхньостовбуровому й кірковому рівні ЦНС, а використання цитофлавіну — переважно зі змінами параметрів кЕЕГ, які є нейрофізіологічними предикторами динаміки на рівні середнього мозку, діенцефальної, таламічної й лімбіко-гіпокампальної ділянок ЦНС. Висновки. Параметри цереброкардіальних взаємодій при ТЧМТ і їх зміни є інформативними для оцінки ефективності ІТ і прогнозування результату
Дод.точки доступу:
Черний, В. И.
Андронова, И. А.
Городник, Г. А.
Черний, Т. В.
Андронова, М. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Підгірний, Я. М.
Мультимодальне анестезіологічне забезпечення операції струмектомії / Я. М. Підгірний, Ж. О. Ушневич, А. В. Іванів // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 139-142. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY (методы)
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL (методы)
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЙ МОНИТОРИНГ -- MONITORING, INTRAOPERATIVE
Анотація: Причиною тиреотоксикозу є посилена продукція та підвищений вихід у кров йодованих тиреоїдних гормонів (тироксин, трийодтиронін). Це призводить до гіперметаболізму, дизоксії та порушує функцію життєво важливих органів (насамперед серцево-судинну систему). Матеріали та методи. У 2016–2018 рр. у Львівській обласній клінічній лікарні прооперовано 2135 хворих із патологією щитоподібної залози. 1400 хворим була виконана тиреоїдектомія, 531 хворому — гемітиреоїдектомія, та 204 хворим проведена тиреоїдектомія з лімфаденектомією. Всі хворі були розподілені на 2 групи, які не відрізнялися між собою за статтю, віком та тяжкістю стану. В контрольній групі хворих (1422 пацієнти) анестезіологічне забезпечення операційного втручання проводили за технологією TVA (ввідний наркоз: тіопентал натрію — 7–9 мг/кг МТ або пропофол — 2–2,5 мг/кг, фентаніл — ~ 1,5 мкг/кг МТ, атракуріум — 0,6 мг/кг МТ, дитилін — ~ 200 мг). Здійснювали інтубацію трахеї — штучну вентиляцію легень (технологія Volume Control Ventilation). Основний наркоз: пропофол 150 ± 25 мкг/кг/хв + фентаніл 100 мкг кожні 15–20 хв операційного втручання. Основній групі пацієнтів (n = 713) ввечері, напередодні операції призначали препарати валеріани. Перед операцією хворим вводили ондансетрон (4 мг), дексаметазон (8 мг), декскетопрофен (50 мг), парацетамол (1000 мг). Індукцію в наркоз проводили пропофолом (2–2,5 мг/кг) або тіопенталом натрію (5 мг/кг), фентанілом 1,5 мкг/кг, кетаміном (0,5 мг/кг), лідокаїном (0,15 мг/кг). Інтубацію трахеї проводили після введення атракуріуму — 0,4–0,6 мг/кг МТ. Базис-наркоз здійснювали пропофолом (8–6 мг/кг/год) або севофлюраном (flow anestesia) + фентанілом 1,5 мкг/кг (один раз при тривалості операційного втручання до 70 хв). Результати. Тривалість операційного втручання у хворих основної та контрольної групи становила відповідно 70 ± 10 хв і 75 ± 5 хв і вірогідно не відрізнялася. Тривалість наркозу (з моменту інтубації трахеї до екстубації) була меншою у хворих основної групи — 78 ± 4 хв. Цей показник у хворих контрольної групи становив 92 ± 8 хв (р 0,05). Під час операції у хворих обох груп проводили моніторинг біоспектрального індексу (BIS), який відповідно у хворих контрольної та основної групи становив 46 ± 2 та 48 ± 2 і вірогідно не відрізнявся. Гемодинамічні показники хворих обох груп під час операційного втручання вірогідно не відрізнялися між собою. Інтенсивність болю через 30 і 60 хв після операції за ВАШ теж була вірогідно менш вираженою у хворих основної групи і становила 26 ± 4 мм і 34 ± 4 мм. У хворих контрольної групи вираженість болю за ВАШ через 30 і 60 хв післяопераційного періоду становила відповідно 44 ± 4 мм і 48 ± 6 мм та була вірогідно вищою, ніж у хворих основної групи (р 0,05). У хворих основної групи вірогідно зменшилися дози фентанілу, який використовували під час операційного втручання (58,9 ± 4,8 нг/кг/хв операційного втручання). У хворих основної групи доза фентанілу становила 98,8 ± 5,2 нг/кг/хв. Ми вважаємо, що це зумовило більш швидкий вихід хворого з наркозу та менш виражені нудоту та блювання в післяопераційному періоді. Наші дані порівнянні з даними інших дослідників. 60–70 % хворих контрольної групи в післяопераційному періоді жалілися на головні болі. Причиною цьому, на нашу думку, є положення хворого на операційному столі із відкинутою головою під час операційного втручання. Як не дивно, жоден хворий основної групи не мав подібних скарг у післяопераційному періоді. Висновки. Здійснення анестезіологічного забезпечення операційного втручання з приводу патології щитоподібної залози за технологією мультимодальної анестезії забезпечує стабільність гемодинамічних показників під час операції та суттєво зменшує час анестезії та негативні її прояви в післяопераційному періоді
Дод.точки доступу:
Ушневич, Ж. О.
Іванів, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Дружина, О. М.
Коморбідність як фактор ризику післяопераційних ускладнень у пацієнтів при аортокоронарному шунтуванні в умовах штучного кровообігу / О. М. Дружина, О. А. Лоскутов, С. Р. Маруняк // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 143-148. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
КОРОНАРНОЙ АРТЕРИИ ШУНТИРОВАНИЕ -- CORONARY ARTERY BYPASS (вредные воздействия, методы)
КРОВООБРАЩЕНИЕ ВСПОМОГАТЕЛЬНОЕ -- ASSISTED CIRCULATION (вредные воздействия, методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Проведення кардіохірургічних операцій зі штучним кровообігом у пацієнтів літнього й старечого віку пов’язане зі значним ризиком розвитку післяопераційних ускладнень. Пацієнти, старші від 65 років, мають підвищений ризик захворюваності й смертності внаслідок коморбідних станів, таких як цукровий діабет, захворювання периферичних судин і дисфункція нирок. Мета: провести аналіз основних передопераційних факторів ризику в пацієнтів літнього й старечого віку та визначити їх вплив на розвиток ускладнень у післяопераційному періоді. Матеріали та методи. За даними передопераційного збору анамнезу й обстеження встановлено, що з 214 пацієнтів, залучених у дослідження, коморбідні захворювання виявлялися у 102 хворих (перша група). Артеріальна гіпертензія спостерігалась у 73 (34,1 %) осіб, цереброваскулярні захворювання — у 18 (8,4 %), цукровий діабет виявлявся у 27 (12,6 %), хронічні обструктивні захворювання легень — у 9 (4,2 %) і хронічні захворювання нирок — у 8 (3,7 %) осіб. У 112 (52,4 %) пацієнтів не виявлено ознак супутніх захворювань. Усі пацієнти оперувались в умовах загальної анестезії на основі севофлурану (1,5–2 мінімальних альвеолярних концентрації). Штучний кровообіг проводився на апараті System 1 (Terumo, США) із використанням одноразових мембранних оксигенаторів Affinity (Medtronic, США) в умовах помірної гіпотермії (32 °С). Для oцінки гeмoдинaмічних пoкaзників нами викoриcтoвувaвcя мeтoд eхoкaрдіoгрaфії. Результати. Рівень тропоніну в поліморбідних пацієнтів на 35,9 % (р = 0,012) виявлявся вірогідно вищим порівняно з пацієнтами без коморбідної патології. Слід також відзначити наявність статистично вірогідного коефіцієнта кореляції між післяопераційним рівнем тропоніну й коморбідністю пацієнтів (r = 0,315). Між коморбідністю пацієнтів і потребою в тривалішій післяопераційній інотропній підтримці виявлений статистично вірогідний кореляційний зв’язок (r = 0,411). У пацієнтів зі супутніми захворюваннями на 33,1 % (р = 0,001) вищий середній рівень креатиніну для чоловіків і на 33,3 % (р = 0,001) — для жінок порівняно з пацієнтами без коморбідної патології. Коефіцієнти кореляції між рівнями креатиніну й коморбідністю пацієнтів становили 0,452 і 0,486 для чоловіків і жінок відповідно. Тривалість перебування на штучній вентиляції легень у післяопераційний період для пацієнтів із коморбідними захворюваннями виявлялась на 42,9 % (р = 0,002) вірогідно більшою, ніж у пацієнтів без коморбідної патології. При цьому спостерігався істотний кореляційний зв’язок із коморбідністю пацієнтів (r = 0,306). Висновки. Згідно з отриманими результатами, у пацієнтів із коморбідною патологією спостерігались тяжчі метаболічні порушення, ніж у пацієнтів без супутньої патології. Крім того, у пацієнтів із супутніми захворюваннями виявлявся вірогідно вищий ризик розвитку післяопераційних ускладнень, таких як підвищений післяопераційний рівень тропоніну, потреба в інотропах 48 год, гостре пошкодження нирок і більша тривалість штучної вентиляції легень
Дод.точки доступу:
Лоскутов, О. А.
Маруняк, С. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-26

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)