Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ104/2019/5<.>

Загальна кількість знайдених документів : 14
Показані документи з 1 по 14

Застосування в медичній практиці нейролептиків й отруєння ними / О. М. Арустамян [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 11-16. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
АНТИПСИХОТИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- ANTIPSYCHOTIC AGENTS (вредные воздействия, классификация, отравления, терапевтическое применение, фармакология)
ОТРАВЛЕНИЕ -- POISONING (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, терапия, этиология)
КОМБИНИРОВАННОЕ ЛЕЧЕБНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ -- COMBINED MODALITY THERAPY
Анотація: Антипсихотичні засоби (нейролептики) мають заспокійливу, гальмівну дію на нервову систему, особливо активно діючи на стан збудження (афективні розлади), марення, галюцинації, психічні автоматизми й інші прояви психозів. За хімічною будовою вони відносяться до похідних фенотіазину, тіоксантену, бутирофенону та ін. Для нейролептиків характерні ефекти: антипсихотичний (усі нейролептики); седативний (хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, хлорпротиксен, клозапін); потенціювальний (галоперидол (галоприл), хлорпромазин, левомепромазин, перфеназину гідрохлорид, трифлуоперазин, дроперидол, трифлуперидол, клозапін, карбідин); гіпотермічний (хлорпромазин, левомепромазин); протиблювотний (галоперидол (галоприл), сульпірид (еглоніл), хлорпромазин, левомепромазин, перфеназину гідрохлорид, трифлуоперазин, тіопроперазин, хлорпротиксен, сультоприд); α-адренолітичний (галоперидол (галоприл), хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, флуфеназин, хлорпротиксен, клозапін, рисперидон, дикарбіну гідрохлорид), холінолітичний (хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, хлорпротиксен, клозапін); антидепресивний (сульпірид (еглоніл), дикарбіну гідрохлорид); каталептогенний (перфеназину гідрохлорид, трифлуоперазин, флуфеназин, трифлуперидол); анальгетичний (сульпірид (еглоніл)). Отруєння можуть спостерігатися внаслідок навмисного чи випадкового передозування вказаних ліків у психічних хворих або при прийомі із суїцидальною метою в разі комбінованого отруєння алкоголем або снодійними засобами та нейролептиками. Токсична дія: психотропна, нейротоксична (гангліолітичний, адренолітичний ефекти; пригнічення ретикулярної формації мозку; ураження таламокортикальної системи). Ознаки інтоксикації нейролептиками подібні до таких при отруєнні барбітуратами (загальний тремор, атаксія, тахікардія, артеріальна гіпотензія, іноді судоми, пригнічення свідомості з поступовим переходом у коматозний стан). Відмінні ознаки: мідріаз і відсутність підвищеної бронхіальної секреції при інтоксикації нейролептиками
Дод.точки доступу:
Арустамян, О. М.
Ткачишин, В. С.
Кондратюк, В. Є.
Алексійчук, О. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Битчук, Н. Д.
Диагностика присутствия феномена миокардиального скрининга в клинических условиях с помощью инструментальных методов исследования / Н. Д. Битчук // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 17-25. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (диагностика, патофизиология, ультрасонография)
МИОКАРДА СОКРАЩЕНИЕ -- MYOCARDIAL CONTRACTION
СЕРДЦА ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ТЕСТЫ -- HEART FUNCTION TESTS (методы)
ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЯ -- ELECTROCARDIOGRAPHY
ЭХОКАРДИОГРАФИЯ -- ECHOCARDIOGRAPHY (методы)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: В аналитическом обзоре рассматриваются возможности доступных для широкой клинической практики методов диагностики феномена миокардиального станнинга. С учетом определения самого феномена миокардиального станнинга его диагностика должна включать: 1) выявление признаков миокардиальной ишемии с дальнейшей реперфузией; 2) определение клинически значимого снижения производительности сердца, обусловленного именно недостаточностью инотропной функции миокарда. В соответствии с содержанием современных авторитетных руководств, созданных международными группами экспертов, произведена систематизация наиболее характерных и достоверных электрокардиографических признаков наличия миокардиальной ишемии, эхокардиографических признаков снижения сократимости отдельных сегментов миокарда и сердечной мышцы в целом. С учетом всех преимуществ и недостатков дана характеристика самых распространенных инструментальных методов оценки производительности сердца, которые являются основой гемодинамического мониторинга. Электрокардиографическая диагностика с проведением эхокардиографического мониторинга считается наиболее доступным для клинического применения методом выявления ишемии миокарда, наиболее безопасным для пациентов, находящихся в критическом состоянии. Объективная оценка состояния сократительной функции отдельных сегментов миокарда возможна при применении многочисленных методик эхокардиографического исследования. В настоящее время бурно развиваются методы 3D-сонографической диагностики. Однако единые рекомендации по их использованию еще не разработаны. Для выявления наличия глобального уменьшения производительности сердца широко используют современные методы гемодинамического мониторинга: термодилюцию, электрический метод определения биологического импеданса, фотоплетизмографию
В аналітичному огляді розглядаються можливості доступних для широкої клінічної практики методів діагностики феномена міокардіального станнінгу. З урахуванням визначення самого феномена міокардіального станнінгу його діагностика повинна включати: 1) виявлення ознак міокардіальної ішемії з подальшою реперфузією; 2) визначення клінічно значущого зниження продуктивності серця, обумовленого саме недостатністю інотропної функції міокарда. Відповідно до змісту сучасних авторитетних посібників, створених міжнародними групами експертів, проведено систематизацію найбільш характерних і вірогідних електрокардіографічних ознак наявності міокардіальної ішемії, ехокардіографічних ознак зниження скоротливості окремих сегментів міокарда та серцевого м’яза в цілому. З урахуванням усіх переваг і недоліків надана характеристика найпоширеніших інструментальних методів оцінки продуктивності серця, що є основою гемодинамічного моніторингу. Електрокардіографічна діагностика з проведенням ехокардіографічного моніторингу вважається найбільш доступним для клінічного застосування методом виявлення ішемії міокарда, найбільш безпечним для пацієнтів, які перебувають у критичному стані. Об’єктивна оцінка стану скорочувальної функції окремих сегментів міокарда можлива при застосуванні численних методик ехокардіографічного дослідження. У даний час бурхливо розвиваються методи 3D-сонографічної діагностики. Однак єдині рекомендації щодо їх використання ще не розроблені. Для визначення наявності глобального зменшення продуктивності серця широко використовують сучасні методи гемодинамічного моніторингу: термодилюції, електричний метод визначення біологічного імпедансу, фотоплетизмографія
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Лоскутов, О. А.
Клинические аспекты процедурной и послеоперационной седации / О. А. Лоскутов // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 26-32. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
АНЕСТЕЗИЯ И АНАЛГЕЗИЯ -- ANESTHESIA AND ANALGESIA
ДЕКСМЕДЕТОМИДИН -- DEXMEDETOMIDINE (терапевтическое применение, фармакология)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: Статья посвящена вопросам интра- и послеоперационной седации хирургических пациентов. На основании результатов исследования по поисковым интернет-системам «Google» и «PubMed», с введением ключевых слов: «процедурная анальгезия», «процедурная седация», «послеоперационное обезболивание», автор проводит обзор основных направлений и современных подходов в процедурной и послеоперационной седации. В работе приводятся исследования различных авторов по данной проблематике. На примере различных групп пациентов проводится анализ положительных и отрицательных сторон послеоперационной седации. В данном обзоре также освещается концепция мультимодальной анальгезии для лечения послеоперационной боли и приводятся различные комбинации ее клинического использования. Особое внимание в статье уделяется дексмедетомидину, описываются различные аспекты его клинического использования, механизм действия, рассматриваются отличительные особенности препарата. В конце обзора автор делает вывод, что использование описанной сбалансированной тактики процедуральной и постоперационной анальгезии и седации при проведении хирургических процедур, диагностических манипуляций и оперативных вмешательств целесообразно внедрять в протоколы отечественных клиник, что, несомненно, будет способствовать стандартизации подходов и улучшению качества ведения больных
Статтю присвячено питанням інтра- і післяопераційної седації хірургічних пацієнтів. На підставі результатів дослідження за пошуковими інтернет-системами «Google» і «PubMed» із введенням ключових слів: «процедурна анальгезія», «процедурна седація», «післяопераційне знеболювання», автор проводить огляд основних напрямків і сучасних підходів до процедурної та післяопераційної седації. У роботі наводяться дослідження різних авторів із даної проблематики. На прикладі різних груп пацієнтів проводиться аналіз позитивних і негативних сторін післяопераційної седації. У даному огляді також висвітлюється концепція мультимодальної анальгезії для лікування післяопераційного болю і наводяться різні комбінації її клінічного використання. Особлива увага в статті приділяється дексмедетомідину, описуються різні аспекти його клінічного використання, механізм дії, розглядаються відмінні риси препарату. Наприкінці огляду автор робить висновок, що використання описаної збалансованої тактики процедурної і післяопераційної анальгезії і седації при проведенні хірургічних процедур, діагностичних маніпуляцій та оперативних втручань доцільно впроваджувати в протоколи вітчизняних клінік, що, безсумнівно, сприятиме стандартизації підходів і поліпшенню якості ведення хворих
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кочін, І. В.
Аналіз загальних втрат серед військовослужбовців і населення при бойових діях і їх особливості / І. В. Кочін // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 33-43. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЛОКАЛЬНЫЕ ВОЙНЫ И КОНФЛИКТЫ -- LOCAL WARS AND CONFLICTS
ВОЕННОСЛУЖАЩИЕ -- MILITARY PERSONNEL
НАСЕЛЕНИЕ -- POPULATION
СМЕРТНОСТЬ -- MORTALITY
ВОЕННАЯ МЕДИЦИНА -- MILITARY MEDICINE
МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ ОКАЗАНИЕ -- DELIVERY OF HEALTH CARE
Анотація: У статті докладно проаналізовано загальні втрати (безповоротні й санітарні) серед військовослужбовців і населення у численних війнах ХІХ–ХХІ століть, які відбулися у багатьох країнах світу, кожна з яких має свої медико-санітарні особливості. Актуальність дослідження структури санітарних втрат полягає в можливості оптимізації організації й надання екстреної медичної допомоги, вибору необхідних напрямків її покращання, підготовки медичних кадрів, удосконалення забезпечення медичних підрозділів табельним майном, покращення взаємодії військово-медичної служби з екстреними медичними службами галузі охорони здоров’я. Це дозволяє досягти окресленої мети роботи й визначити багатоаспектні організаційно-методологічні, логістичні, управлінські й лікувально-реабілітаційні аспекти удосконалення системи лікувально-евакуаційного забезпечення в зоні бойових дій. Досліджена фахова вітчизняна й іноземна спеціальна література, а також інформація з Інтернету (понад 150 джерел) про загальні втрати у війнах серед військовослужбовців і цивільного населення з використанням методів Content analysis і Open Source Intelligence (OSINT). Виявлені закономірності виникнення, величини й структури загальних втрат у війнах мають визначальне значення для організації системи лікувально-евакуаційного забезпечення військ (сил) і цивільного населення в зонах надзвичайних ситуацій воєнного характеру, оскільки надання екстреної медичної допомоги пораненим і хворим, їх евакуація і лікування є найважливішим складником діяльності військово-медичної служби й територіальної цивільної медичної служби
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ткачишин, В. С.
Інтоксикація марганцем / В. С. Ткачишин // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 44-48. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
МАРГАНЦЕМ ОТРАВЛЕНИЯ -- MANGANESE POISONING (диагностика, лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология)
ТРУДОСПОСОБНОСТИ ОЦЕНКА -- WORK CAPACITY EVALUATION
Анотація: Марганець — дуже токсичний метал. Гострі отруєння чистим марганцем не зустрічаються. В умовах виробництва мають практичне значення хронічні інтоксикації марганцем. В організм марганець проникає через дихальні шляхи, менше — через шлунково-кишковий тракт і шкіру. У разі хронічного отруєння дія марганцю на організм загальнотоксична з переважним ураженням центральної нервової системи (підкіркових структур). При патологоанатомічних дослідженнях відмічаються повнокров’я органів, дегенеративно-дистрофічні зміни дифузного характеру, переважно в центральній нервовій системі. Захворювання розвивається через 2–5 років після початку роботи в умовах підвищених концентрацій марганцю в повітрі робочої зони. Можливий більш ранній і більш пізній його розвиток, навіть після припинення контакту. Симптоматика хронічної інтоксикації, викликаної марганцем, розвивається поступово. У клінічній картині інтоксикації марганцем розрізняють три стадії: І стадія інтоксикації характеризується функціональними змінами в центральній нервовій системі у вигляді астеновегетативного синдрому; ІІ стадія інтоксикації — токсична енцефалопатія; ІІІ стадія — специфічне ураження стріопалідарної системи — марганцевий паркінсонізм. Лікування симптоматичне, проводиться відповідно до стадії хронічної марганцевої інтоксикації. Специфічних антидотів немає. Хронічна марганцева інтоксикація має тенденцію до прогресування навіть при припиненні контакту. Хворим показане раціональне працевлаштування поза контактом із марганцем та іншими токсичними речовинами. Трудовий прогноз загалом сприятливий. При зниженні кваліфікації хворого направляють на медико-соціальну експертну комісію для встановлення ступеня втрати працездатності або групи інвалідності. Особливого значення набувають рання діагностика хронічної інтоксикації, викликаної марганцем, механізація і герметизація технологічного процесу, зменшення утворення пилу і дотримання техніки безпеки при роботі з марганцем. Обов’язковими є попередні при надходженні на роботу і періодичні медичні огляди працівників
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Декскетопрофен/трамадол: рандомізоване подвійне сліпе дослідження й підтвердження емпіричної теорії про комбінування анальгетиків у разі гострого болю / R. A. Moore [et al.] // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 49-61. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЗУБОВ ЭКСТРАКЦИЯ -- TOOTH EXTRACTION
ЗУБ КОРЕННОЙ БОЛЬШОЙ -- MOLAR (хирургия)
БОЛИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ -- PAIN, POSTOPERATIVE (лекарственная терапия, этиология)
ЛЕКАРСТВА КОМБИНИРОВАННЫЕ -- DRUG COMBINATIONS
АНАЛГЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- ANALGESICS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ТРАМАДОЛ -- TRAMADOL (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- CLINICAL TRIAL
Дод.точки доступу:
Moore, R. A.
Gay-Escoda, C.
Figueiredo, R.
Toth-Bagi, Z.
Dietrich, T.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особливості анестезіологічного забезпечення лапароскопічних операцій при гострому холециститі / О. А. Галушко [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 62-66. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ХОЛЕЦИСТИТ ОСТРЫЙ -- CHOLECYSTITIS, ACUTE (хирургия)
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ -- CHOLECYSTECTOMY, LAPAROSCOPIC (методы)
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL (методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
БОЛИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ -- PAIN, POSTOPERATIVE (лекарственная терапия)
Анотація: Після лапароскопічних холецистектомій (ЛХЕ) при гострому холециститі (ГХ) часто виникають післяопераційна нудота і блювання (ПОНБ), седація, дегідратація, післяопераційний біль. Мета: визначити оптимальний метод анестезіологічного забезпечення при ЛХЕ з приводу ГХ. Матеріали та методи. У дослідження залучено 339 хворих, прооперованих з приводу ГХ у КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» за період 2013–2017 роки. Хворі були розподілені на 3 групи відпoвіднo дo схеми анестезіологічного зaбeзпeчeння. У 1-й групі (n = 112) проводилась анестезія без використання опіоїдів (дексмедетомідин, лідокаїн, пропофол) та штучної вентиляції легень (ШВЛ). Друга група (n = 117): прoпoфoл з фентанілом та ШВЛ. У 3-й групі (n = 110) прoвoдився наркоз ceвoфлурaнoм у комбінації з фентанілом та ШВЛ. У післяопераційному періоді всі хворі отримували перорально парацетамол 500 мг (до 4 разів на добу), декскетопрофену трометамол 25 мг (до 3 разів на добу), а при неефективності знеболювання (оцінка за ВАШ понад 4 бали): у 1-й групі — трамадол 100 мг, у 2-й і 3-й групах — морфін 5–10 мг внутрішньом’язово. Результати. В 1-й групі на початку операції показники частоти серцевих скорочень і середні значення артеріального тиску після індукції, при інтубації на 3, 5 та 7-й хвилинах пневмоперитонеуму були значно вищими, ніж у інших групах (p 0,05). Лише один пацієнт 1-ї групи вимагав ондансетрону для лікування ПОНБ проти 8 та 6 хворих 2-ї і 3-ї груп відповідно (р 0,05). Оцінки післяопераційного болю у пацієнтів різних груп були ідентичними і не мали статистичної різниці (p 0,05). Висновки. Для анестезіологічного забезпечення ЛХЕ з приводу ГХ може бути використана будь-яка із запропонованих методик. При використанні безопіоїдної анестезії в інтраопераційному періоді частіше реєструвалися гіпертензивні реакції і тахікардія, проте в післяопераційному періоді були нижчими показник використання анальгетиків порятунку та частота розвитку ПОНБ. Таким чином, безопіоїдна анестезія при ЛХЕ найбільш показана пацієнтам з ризиками розвитку ПОНБ та опійною наркоманією в анамнезі
Дод.точки доступу:
Галушко, О. А.
Мамчин, В. І.
Донець, В. В.
Чайка, М. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Хижняк, К. А.
Динаміка маркерів автоімунної відповіді організму на маркери порушення нервової системи як реакція хворих на проведене оперативне втручання з використанням штучного кровообігу / К. А. Хижняк, Ю. В. Волкова, К. Ю. Шарлай // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 67-74. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
АОРТЫ БОЛЕЗНИ -- AORTIC DISEASES (хирургия)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- CARDIOVASCULAR SURGICAL PROCEDURES (методы)
КРОВООБРАЩЕНИЕ ЭКСТРАКОРПОРАЛЬНОЕ -- EXTRACORPOREAL CIRCULATION
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (профилактика и контроль, этиология)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
АУТОАНТИТЕЛА -- AUTOANTIBODIES (кровь)
БЕЛКИ НЕРВНОЙ ТКАНИ -- NERVE TISSUE PROTEINS (иммунология)
Анотація: Проблема ускладнень з боку центральної нервової системи в структурі кардіохірургічних ускладнень досі залишається актуальною. Тому мета цього дослідження — аналіз динаміки маркерів автоімунної відповіді організму на маркери порушення нервової системи як реакція хворих на проведене оперативне втручання з використанням штучного кровообігу (ШК). Матеріали та методи. В основі даного дослідження лежить аналіз результатів дослідження 118 хворих з хірургічною патологією аорти (ХПА). Пацієнти були розподілені на 2 групи за принципом застосування в складі інтенсивної терапії (ІТ) додаткових речовин. До групи І увійшли 46 пацієнтів, яким додатково до алгоритму ІТ було призначено розчин меглюміну натрію сукцинат (реамберин). До групи ІІ ввійшли 46 пацієнтів, яким додатково до алгоритму ІТ було призначено розчин D-фруктозо-1,6-дифосфат натрієвої солі гідрат (езафосфіна). Контрольну групу (К) становили 26 пацієнтів, які мали хірургічну патологію аорти, за всіма критеріями співпадали із пацієнтами групи І і ІІ, але не мали в складі ІТ додаткового призначення речовин з метою профілактики післяопераційної когнітивної дисфункції. Для вивчення автоімунної відповіді визначали рівні автоантитіл до мозкових антигенів (основного білка мієліну (ОБМ), кальційзв’язуючого білка S-100, нейроспецифічної енолази (НСЕ) та загального людського мозкового антигена (ЗЛМА)) у сироватці крові методом імуноферментного аналізу за день перед операцією і на 1-шу, 3-тю, 7-му і 14-ту добу після оперативного втручання. Результати. Виявлено, що сам по собі факт анестезіологічного забезпечення з використанням ШК негативно впливає на стан головного мозку в цілому. Це доведено динамікою показників А-ОБМ, А-S-100, А-НСЕ й А-ЗЛМА у хворих групи К, тобто без призначення додатково до чинного протоколу речовин з метою протидії наслідкам ШК. Зміни досліджуваних нами автоантитіл, які відповідають за різні гістолого-функціональні структури головного мозку, можна пояснити загальною реакцією організму на фізичні умови ШК. Але визначення найвпливовішого компонента штучної перфузії на функціональний стан головного мозку пацієнтів, який не залежить від вихідного їх стану, але є відмінним від стартового рівня імунних показників, ще потребує подальшого дослідження. Висновки. Таким чином, можна відзначити, що призначення розчину D-фруктозо-1,6-дифосфат натрієвої солі гідрат (езафосфіна) найбільш позитивно впливає на функціональний стан клітин, що відповідають за когнітивні функції пацієнтів з ХПА
Дод.точки доступу:
Волкова, Ю. В.
Шарлай, К. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Перминов, А. Б.
Оценка качества жизни пациентов при остром гнойном риносинусите по данным визуально-аналоговой шкалы / А. Б. Перминов, А. Р. Сакович // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 75-80. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
СИНУСИТ -- SINUSITIS (диагностика)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
Анотація: Данная работа представляет собой исследование и анализ влияния острого гнойного синусита на состояние пациента по данным визуально-аналоговой шкалы. При этом изучалось как общее влияние заболевания, так и вклад отдельных симптомов в общую картину. Актуальность проблемы обусловлена тем, что в периодической литературе преимущественно встречаются работы, посвященные хроническому риносинуситу. При этом острому гнойному риносинуситу посвящено относительно мало работ. Цель исследования: при помощи визуально-аналоговой шкалы оценить клиническую картину острого гнойного риносинусита с учетом отдельных симптомов (боль, заложенность носа, выделения из носа, снижение обоняния), влияния пола, возраста, количества пазух с воспалением, нозологии. Материалы и методы. 172 взрослых пациента с подтвержденным (в том числе пункциями околоносовых пазух) гнойным риносинуситом. Результаты. Острый гнойный риносинусит протекает со значимым снижением качества жизни, при этом доминирующее значение среди симптомов имеют заложенность носа и ринорея. Общее состояние оценивается пациентами тяжелее, чем каждый отдельный симптом, что может говорить о недостаточной оценке интоксикационного компонента заболевания или о взаимном усилении отдельных симптомов острого синусита. Выводы. Не обнаружены достоверные корреляции между отдельными симптомами риносинусита и количеством воспаленных околоносовых пазух, возрастом и полом практически для всех форм риносинусита. Лишь для фронтита выявлена корреляция между количеством воспаленных пазух и болью. Не обнаружено различий в оценке состояния между мужчинами и женщинами. Четыре пятых от количества пациентов (85,9 %) оценили свое состояние как тяжелое или средней тяжести, при этом более половины (59,3 %) имели непосредственное отрицательное влияние заболевания на качество жизни. Корреляционные взаимосвязи между оценкой общего состояния и отдельными симптомами были сопоставимы
Дана робота являє собою дослідження й аналіз впливу гострого гнійного синуситу на стан пацієнта за даними візуально-аналогової шкали. При цьому вивчали як загальний вплив захворювання, так і внесок окремих симптомів у загальну картину. Актуальність проблеми обумовлена тим, що в періодичній літературі переважно зустрічаються роботи, присвячені хронічному риносинуситу. При цьому гострому гнійному риносинуситу присвячено відносно мало робіт. Мета дослідження: за допомогою візуально-аналогової шкали оцінити клінічну картину гострого гнійного риносинуситу з урахуванням окремих симптомів (біль, закладеність носа, виділення з носа, зниження нюху), впливу статі, віку, кількості пазух з запаленням, нозології. Матеріали та методи. 172 дорослих пацієнти з підтвердженим (у тому числі пункціями навколоносових пазух) гнійним риносинуситом. Результати. Гострий гнійний риносинусит перебігає зі значним зниженням якості життя, при цьому домінуюче значення серед симптомів мають закладеність носа і ринорея. Загальний стан оцінюється пацієнтами тяжче, ніж кожен окремий симптом, що може свідчити про недостатню оцінку інтоксикаційного компонента захворювання або про взаємне посилення окремих симптомів гострого синуситу. Висновки. Не виявлені вірогідні кореляції між окремими симптомами риносинуситу і кількістю запалених навколоносових пазух, віком і статтю практично для всіх форм риносинуситу. Лише для фронтиту виявлено кореляцію між кількістю запалених пазух і болем. Не визначено відмінностей в оцінці стану між чоловіками і жінками. Чотири п’ятих від кількості пацієнтів (85,9 %) оцінили свій стан як тяжкий або середньої тяжкості, при цьому більше половини (59,3 %) мали безпосередній негативний вплив захворювання на якість життя. Кореляційні взаємозв’язки між оцінкою загального стану і окремими симптомами можна було порівняти.
Дод.точки доступу:
Сакович, А. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Жадан, А. В.
Влияние артериальной гипертензии на течение аортального стеноза у пациентов, перенесших протезирование аортального клапана / А. В. Жадан // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 81-85. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
АОРТАЛЬНОГО КЛАПАНА СТЕНОЗ -- AORTIC VALVE STENOSIS (диагностика, осложнения, ультрасонография, хирургия, этиология)
СЕРДЕЧНЫХ КЛАПАНОВ ПРОТЕЗОВ ИМПЛАНТАЦИЯ -- HEART VALVE PROSTHESIS IMPLANTATION
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, осложнения)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА РЕМОДЕЛИРОВАНИЕ -- VENTRICULAR REMODELING
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Актуальность. Данная работа представляет собой исследование и анализ влияния острого гнойного синусита на состояние пациента по данным визуально-аналоговой шкалы. При этом изучалось как общее влияние заболевания, так и вклад отдельных симптомов в общую картину. Актуальность проблемы обусловлена тем, что в периодической литературе преимущественно встречаются работы, посвященные хроническому риносинуситу. При этом острому гнойному риносинуситу посвящено относительно мало работ. Цель исследования: при помощи визуально-аналоговой шкалы оценить клиническую картину острого гнойного риносинусита с учетом отдельных симптомов (боль, заложенность носа, выделения из носа, снижение обоняния), влияния пола, возраста, количества пазух с воспалением, нозологии. Материалы и методы. 172 взрослых пациента с подтвержденным (в том числе пункциями околоносовых пазух) гнойным риносинуситом. Результаты. Острый гнойный риносинусит протекает со значимым снижением качества жизни, при этом доминирующее значение среди симптомов имеют заложенность носа и ринорея. Общее состояние оценивается пациентами тяжелее, чем каждый отдельный симптом, что может говорить о недостаточной оценке интоксикационного компонента заболевания или о взаимном усилении отдельных симптомов острого синусита. Выводы. Не обнаружены достоверные корреляции между отдельными симптомами риносинусита и количеством воспаленных околоносовых пазух, возрастом и полом практически для всех форм риносинусита. Лишь для фронтита выявлена корреляция между количеством воспаленных пазух и болью. Не обнаружено различий в оценке состояния между мужчинами и женщинами. Четыре пятых от количества пациентов (85,9 %) оценили свое состояние как тяжелое или средней тяжести, при этом более половины (59,3 %) имели непосредственное отрицательное влияние заболевания на качество жизни. Корреляционные взаимосвязи между оценкой общего состояния и отдельными симптомами были сопоставимы
Дана робота являє собою дослідження й аналіз впливу гострого гнійного синуситу на стан пацієнта за даними візуально-аналогової шкали. При цьому вивчали як загальний вплив захворювання, так і внесок окремих симптомів у загальну картину. Актуальність проблеми обумовлена тим, що в періодичній літературі переважно зустрічаються роботи, присвячені хронічному риносинуситу. При цьому гострому гнійному риносинуситу присвячено відносно мало робіт. Мета дослідження: за допомогою візуально-аналогової шкали оцінити клінічну картину гострого гнійного риносинуситу з урахуванням окремих симптомів (біль, закладеність носа, виділення з носа, зниження нюху), впливу статі, віку, кількості пазух з запаленням, нозології. Матеріали та методи. 172 дорослих пацієнти з підтвердженим (у тому числі пункціями навколоносових пазух) гнійним риносинуситом. Результати. Гострий гнійний риносинусит перебігає зі значним зниженням якості життя, при цьому домінуюче значення серед симптомів мають закладеність носа і ринорея. Загальний стан оцінюється пацієнтами тяжче, ніж кожен окремий симптом, що може свідчити про недостатню оцінку інтоксикаційного компонента захворювання або про взаємне посилення окремих симптомів гострого синуситу. Висновки. Не виявлені вірогідні кореляції між окремими симптомами риносинуситу і кількістю запалених навколоносових пазух, віком і статтю практично для всіх форм риносинуситу. Лише для фронтиту виявлено кореляцію між кількістю запалених пазух і болем. Не визначено відмінностей в оцінці стану між чоловіками і жінками. Чотири п’ятих від кількості пацієнтів (85,9 %) оцінили свій стан як тяжкий або середньої тяжкості, при цьому більше половини (59,3 %) мали безпосередній негативний вплив захворювання на якість життя. Кореляційні взаємозв’язки між оцінкою загального стану і окремими симптомами можна було порівняти
Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Білецький, О. В.
Зміни концентрації електролітів плазми крові в умовах магнезіальної терапії у пацієнтів у стані травматичного шоку на тлі політравми / О. В. Білецький // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 86-90. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (кровь, осложнения, терапия)
ШОК ТРАВМАТИЧЕСКИЙ -- SHOCK, TRAUMATIC (кровь, терапия)
ВОДНО-ЭЛЕКТРОЛИТНОГО БАЛАНСА НАРУШЕНИЯ -- PHOSPHORUS METABOLISM DISORDERS (кровь, терапия, этиология)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY (методы)
МАГНИЯ СУЛЬФАТ -- MAGNESIUM SULFATE (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Терміни виведення пацієнтів із політравмою зі стану травматичного шоку серйозно впливають на кількість ускладнень, тривалість перебування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії та вартість лікування. Раніше показано, що застосування гіпертонічного розчину магнію сульфату сприяє прискоренню стабілізації гемодинаміки у пацієнтів із політравмою. Мета дослідження: визначення концентрації основних електролітів у плазмі крові у процесі застосування гіпертонічного розчину магнію сульфату у постраждалих із політравмою, які перебували у стані гіповолемічного шоку. Матеріали та методи. У 24 пацієнтів із політравмою, які надходили до клініки у стані гіповолемічного травматичного шоку, в умовах операційної проводилася корекція гемодинаміки гіпертонічним розчином магнію сульфату у фізіологічному розчині. 25% розчин магнію сульфату вводився внутрішньовенно із розрахунку 0,35 ± 0,05 мл/кг маси тіла з метою створення осмотичного градієнта між внутрішньосудинною й інтерстиціальною рідиною, а також з метою блокування надходження натрію та кальцію до внутрішньоклітинного простору. У процесі застосування зазначеної методики вивчено зміни вмісту електролітів у плазмі крові. Визначали концентрацію магнію, калію, кальцію, натрію та хлоридів. Кров для вивчення вмісту електролітів забирали на таких етапах: 1) перед застосуванням гіпертонічного розчину магнію сульфату; 2) через 5–10 хвилин після повного закінчення інфузії магнію сульфату в фізіологічному розчині; 3) через 25–35 хвилин після повного закінчення інфузії магнію сульфату в фізіологічному розчині; 4) через 1 годину після повного закінчення інфузії магнію сульфату в фізіологічному розчині; 5) через 2 години; 6) через 6 годин; 7) через 24 години. Результати. Дослідження показало, що застосування цієї методики не було асоційоване із небезпечним підвищенням концентрації магнію в плазмі крові до рівня 4,0 ммоль/л і більше. А отже, не створювалося небезпеки пригнічення серцевої діяльності. Найвищий уміст магнію в плазмі крові спостерігали на 2-му етапі дослідження — через 5–10 хвилин після повного закінчення інфузії 25% розчину магнію сульфату у фізіологічному розчині. У середньому концентрація магнію становила 2,15 ± 0,17 ммоль/л. Таке підвищення концентрації магнію в плазмі крові було закономірно асоційоване із пригніченням сухожильних рефлексів і функції зовнішнього дихання. До кінця дослідження вміст магнію в плазмі крові поступово нормалізувався та становив 0,98 ± 0,09 ммоль/л. Висновки. Швидке введення до організму високої дози іонізованого магнію та сульфату призводило за принципом Гембла до тимчасового зменшення концентрації в плазмі крові інших електролітів. На певних етапах дослідження виявлено вірогідне зменшення вмісту в плазмі крові калію, натрію, хлоридів. Найменше змінювався вміст у плазмі крові кальцію
Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Терів, П. С.
Концентрація цинку в тканинах мозку й кишечника при гострій церебральній недостатності / П. С. Терів // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 91-95. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ИНСУЛЬТ -- STROKE
МОЗГ ГОЛОВНОЙ -- BRAIN
КИШЕЧНИК -- INTESTINES
ЦИНК -- ZINC (анализ)
Анотація: При гострій церебральній недостатності інші органи стають мішенями позацеребральних уражень. Однією з ланок формування церебровісцеральних уражень, зокрема за участю гастроінтестинального тракту, може бути порушення метаболізму цинку. Мета дослідження: встановлення ролі порушення вмісту цинку у формуванні цереброгастроінтестинальних порушень у пацієнтів у критичних станах. Матеріали та методи. Шляхом атомно-абсорбційної спектрофотометрії досліджений вміст цинку в трупному матеріалі 21 пацієнта з гострою церебральною недостатністю: у 71 % випадків (15/21) провідною патологією було гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом, у 29 % — за ішемічним типом (6/21). Досліджували тканини інтактного гіпокампа, зони церебрального ураження, тонкої кишки. Результати. Встановлено, що у хворих із гострою церебральною недостатністю в усіх досліджених тканинах наявна гіпоцинкгістія. У матеріалі інтактного гіпокампа — у 95 % (U = 420; р 0,001), у матеріалі зони церебрального ураження — у 81 % (U
Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Лахтадир, Т. В.
Структурні зміни кіркової речовини нирок щурів у пізні терміни після опікової травми шкіри за умов інфузії HAES-LX-5% / Т. В. Лахтадир // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 96-100. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ОЖОГИ -- BURNS
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY
ПОЧЕК КОРКОВОЕ ВЕЩЕСТВО -- KIDNEY CORTEX
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: У статті наведені та проаналізовані результати експериментального дослідження щодо структурних змін кіркової речовини нирок щурів у пізні терміни після опікової травми шкіри за умов інфузії розчину HAES-LX-5%. Інфузія HAES-LX-5% викликає чітко виражені нефропротекторні ефекти, але кіркова речовина нирок характеризується наявністю морфологічних змін у складових клубочкового і трубочкового апаратів. До позитивних показників належать структурні ознаки наявності функціонального потенціалу подоцитів за рахунок збереженості клітинних ніжок та стабілізації товщини основної перетинки. У щурів з опіком шкіри відбуваються міто-птоз та мікроавтофагічні зміни мітохондрій епітеліоцитів трубочок нефронів. Мікроавтофагічні зміни включають злиття лізосом із невеликими ушкодженими мітохондріями або з невеликими відокремленими фрагментами розгалужених мітохондрій. Утворені таким чином автофаголізосоми проходять шлях поетапного перетворення, що у просторовому вимірі може бути визначене як «базоапікальний градієнт трансформації». Відповідно до цього градієнта трансформація автофаголізосом відбувається в напрямку від електронно-щільної автофаголізосоми у базальній зоні цитоплазми епітеліоцита до вакуолі з електронно-прозорим вмістом в апікальній зоні цитоплазми. Інфузія розчину HAES-LX-5% призводить до стабілізації зазначеного градієнта, що є віддзеркаленням протекторних властивостей розчину щодо мітохондрій. Мітоптозу належить провідна роль в адаптації кількості та якості мітохондрій в епітеліоцитах ниркових трубочок до нових умов мікрооточення, спричинених опіковою хворобою. Масовий мітоптоз, що призводить до автофагії, може закінчитися загибеллю клітини. Проведене дослідження дозволило розкрити одну з ланок патогенезу ускладнень опікової травми шкіри, з’ясувати особливості морфологічних змін кіркової речовини нирок та виявити позитивний вплив проведення своєчасної внутрішньовенної інфузії HAES-LX-5% на структуру одного з головних органів щодо виведення з організму токсинів, яким є нирка
Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Белая, И. Е.
Прогностическая значимость векторкардиографического исследования у больных с острым инфарктом миокарда / И. Е. Белая, В. И. Коломиец, Ю. А. Манищенкова // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 5. - С. 101-106. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (диагностика)
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
ВЕКТОРКАРДИОГРАФИЯ -- VECTORCARDIOGRAPHY (методы)
Анотація: Актуальной является оценка достоверности векторкардиографического (ВКГ) исследования сердца у больных с острым периодом инфаркта миокарда (ИМ) по сравнению с электрокардиографическим (ЭКГ) методом. Цель исследования: определить предсказательную ценность векторкардиографического исследования у больных с острым периодом инфаркта миокарда. Материалы и методы. Обследованы 396 больных с острым ИМ левого желудочка (180 больных с ИМ и 216 больных с сочетанным течением ИМ и стеатоза печени). Возраст больных составил в среднем 61,2 ± 5,1 года. Преобладали лица мужского пола — 54,55 %. Для получения более обширной и глубокой информации о состоянии электрической активности сердца дополнительно к ЭКГ использовалась ВКГ-методика на усовершенствованном кардиодиагностическом многофункциональном комплексе МТМ-СКМ. Для вычисления соотношений между результатами ВКГ-теста и стандартом диагностики (ЭКГ) строилась так называемая четырехпольная таблица. Результаты. Соотношение правильно диагностированных пациентов с помощью ВКГ-исследования позволяет определять его чувствительность и специфичность. Так, чувствительность ВКГ, определяемая отношением a/(a + c) – 395/(395 + 1), составила 99,7 %, т.е. с вероятностью 99,7 % ВКГ покажет положительный результат у больных с ИМ. Специфичность ВКГ, вычисляемая отношением d/(d + b) – 30/(30 + 2), составила 93,8 %, т.е. с вероятностью 93,8 % ВКГ даст отрицательный результат у больного, не имеющего ИМ. Прогностическая ценность метода зависит от его чувствительности и специфичности. Прогностическая ценность положительного результата, т.е. вероятность наличия ИМ при его ВКГ-признаках, составила 99,6 % (a/(a + b) – 395/(395 + 2)). Прогностическая ценность отрицательного результата, т.е. вероятность отсутствия ИМ без его ВКГ-признаков, составила 96,8 % (d/(c + d) – 30/(1 + 30)). Выводы. Чувствительность ВКГ-метода — 99,7 %, специфичность — 93,8 %. Положительная прогностическая значимость ВКГ составила 99,6 %, отрицательная прогностическая значимость ВКГ — 96,8 %.
Актуальною є оцінка вірогідності векторкардіографічного (ВКГ) дослідження серця хворих із гострим періодом інфаркту міокарда (ІМ) порівняно з електрокардіографічним (ЕКГ) методом. Мета дослідження: визначити передбачувану цінність векторкардіографічного дослідження у хворих із гострим періодом інфаркту міокарда. Матеріали та методи. Обстежено 396 хворих з гострим ІМ лівого шлуночка (180 хворих з ІМ та 216 хворих із поєднаним перебігом ІМ і стеатозу печінки). Вік хворих становив у середньому 61,2 ± 5,1 року. Переважали особи чоловічої статі — 54,55 %. Для отримання більш широкої та глибокої інформації про стан електричної активності серця додатково до ЕКГ використовувалась ЕКГ-методика на удосконаленому кардіодіагностичному багатофункціональному комплексі МТМ-СКМ. Для обчислення співвідношень між результатами даного ВКТ-тесту і стандартом діагностики (ЕКГ) будувалась так звана чотирьохпільна таблиця. Результати. Співвідношення правильно діагностованих пацієнтів за допомогою ВКГ-дослідження дозволяє визначити його чутливість та специфічність. Так, чутливість ВКГ, що визначається відношенням а/(а + с) – 395/(395 + 1), становила 99,7 %, тобто з імовірністю 99,7 % ВКГ покаже позитивний результат у хворих з ІМ. Специфічність ВКГ, що обчислена відношенням d/(d + b) – 30/(30 + 2), дорівнювала 93,8 %, тобто з імовірністю 93,8 % ВКГ дасть негативний результат у хворого, який не має ІМ. Прогностична цінність методу залежить від його чутливості та специфічності. Прогностична цінність позитивного результату, тобто ймовірність наявності ІМ при його ВКГ-ознаках, становила 99,6 % (а/(а + b) – 395/(395 + 2)). Прогностична цінність негативного результату, тобто ймовірність відсутності ІМ без його ВКГ-ознак, становила 96,8 % (d/(с + d) – 30/(1 + 30)). Висновки. Чутливість ВКГ-методу — 99,7 %, специфічність — 93,8 %. Позитивна прогностична значущість ВКГ — 99,6 %, негативна прогностична значущість ВКГ — 96,8 %
Дод.точки доступу:
Коломиец, В. И.
Манищенкова, Ю. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)