Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ104/2019/7<.>

Загальна кількість знайдених документів : 15
Показані документи з 1 по 15

Філик, О. В.
Порушення вмісту фосфору в сироватці крові критично хворих дітей із гострою дихальною недостатністю: проспективне обсерваційне когортне дослідження / О. В. Філик // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 78-86. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ДЫХАТЕЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- RESPIRATORY INSUFFICIENCY (кровь, терапия, этиология)
ГИПОФОСФАТЕМИЯ -- HYPOPHOSPHATEMIA (кровь, осложнения, этиология)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Тяжка гіпофосфатемія призводить до загрожуючих життю порушень. Даних про те, як впливає гіпофосфатемія на кінцеві результати лікування дітей із гострою дихальною недостатністю, до сьогодні залишається мало. Метою даного дослідження було встановити поширеність, причини та фактори ризику гіпофосфатемії в дітей із гострою дихальною недостатністю. Матеріали та методи. Із травня 2018 р. по травень 2019 р. нами проведено проспективне когортне одноцентрове дослідження на клінічній базі кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії КНП «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ») серед пацієнтів віком від 1 міс. до 3 років. Рівень фосфору сироватки крові оцінювали в 1-шу (d1), 3-тю (d3), 5-ту (d5), 7-му та 9-ту добу (d7 та d9). Клінічні дані, що публікуються в даній статті, є частиною результатів клінічного дослідження «Diaphragm ultrasound and trends in electrolyte disorders and transthyretin level as a method to predict ventilation outcome in children: the prospective observational cohort study» (ISRCTN84734652; https://doi.org/10.1186/ISRCTN84734652). Упродовж часу дослідження у відділення були прийняті 57 пацієнтів із гострою дихальною недостатністю, у 4 із них рівень фосфору не моніторували. Таким чином, до дослідження були включені 53 пацієнти
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Kravets, O. V.
Clinical efficacy of different infusion regimens in high surgical risk patients with urgent abdominal pathology = Клінічна ефективність різних режимів інфузійної терапії в пацієнтів високого хірургічного ризику з ургентною абдомінальною патологією / O. V. Kravets // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - P71-77. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ОСТРЫЙ ЖИВОТ -- ABDOMEN, ACUTE (хирургия)
РИСКА ОЦЕНКА -- RISK ASSESSMENT
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY (методы)
КИШЕЧНАЯ НЕПРОХОДИМОСТЬ -- INTESTINAL OBSTRUCTION (диагностика, профилактика и контроль, этиология)
ВНУТРИБРЮШНАЯ ГИПЕРТЕНЗИЯ -- INTRA-ABDOMINAL HYPERTENSION (диагностика, профилактика и контроль, этиология)
Анотація: Long-term inpatient treatment and associated significant mortality are specifically attributed to urgent surgeries, 53 % of which are accounted for acute surgical pathology. The prolonged postoperative ileus is considered as one of the most severe complications. The purpose: to assess the efficacy of restrictive and goal-directed regimens of infusion therapy based on comparative analysis of clinical resolution of postoperative motor bowel disorders in high surgical risk patients with urgent abdominal pathology. Materials and methods. We examined 80 patients with urgent abdominal pathology. All patients underwent emergency laparotomy and were divided into 2 groups. In the first one (n = 40), the persons received goal-directed infusion therapy. The patients of the second group (n = 40) received infusion therapy in restrictive regimen. We measured fluid compartments of the body by the method of noninvasive bioelectrical impedance analysis of the body structure, function of gastrointestinal tract — by clinical implications, intra-abdominal pressure and ultrasound visualization of the intestinal wall condition. Results. Goal-directed infusion therapy formed the interstitial edema on the 1st day (p 0.04), it correlated with an increase in the small intestine wall thickness (R
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Коваль, М. Г.
Порушення функції нирок у гострий період опікової хвороби і їх прогностичне значення / М. Г. Коваль, О. Ю. Сорокіна, С. В. Тацюк // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 67-70. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ОЖОГИ -- BURNS (кровь, моча, осложнения)
ПОЧЕК ОСТРОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- ACUTE KIDNEY INJURY (диагностика, кровь, моча, этиология)
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Анотація: Мета дослідження: визначити вплив тяжкої термічної травми на зміну показників функції нирок у гострий період опікової хвороби. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 132 пацієнтів із тяжкою опіковою травмою, які були розподілені на дві групи залежно від наслідку опікової хвороби. Результати. Було досліджено 132 історії хвороби пацієнтів із тяжкою опіковою хворобою. У 5,4 % (n = 3) пацієнтів І групи і 85,5 % (n = 65) пацієнтів ІІ групи спостерігався розвиток гострого ураження нирок. Також у 10,5 % (n = 8) пацієнтів ІІ групи в анамнезі було хронічне захворювання нирок. У першу добу гострого перебігу опікової хвороби відмічалося підвищення рівня креатиніну в ІІ групі — 84,8 ± 4,2 мкмоль/л, що перевищувало показники І групи, які були нижчими за норму, — 67,9 ± 2,1 мкмоль/л. Показники рівня сечовини сироватки крові були підвищені з першої доби опікової хвороби в І і ІІ групах і сягали максимуму на 14-ту добу гострої фази опікової хвороби (р = 0,304 і р = 0,694) відповідно. Протеїнурія в досліджуваних групах спостерігалася з першої доби опікової хвороби й сягнула максимуму на 7-му добу в І групі (0,22 ± 0,10 г/л, p = 0,115) і на 14-ту добу в ІІ групі (0,2 ± 0,1 г/л, p = 0,069). Темп добового діурезу протягом усього періоду опікової хвороби суттєво не змінювався в обох групах. Висновки. Перебіг тяжкої опікової хвороби у хворих супроводжується розвитком ниркового ураження, що разом з віком, ступенем ураження й наявністю супутньої патології зумовлює високу летальність
Дод.точки доступу:
Сорокіна, О. Ю.
Тацюк, С. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Тютюнник, А. Г.
Рестриктивная (5 мл/кг) и либеральная (10 мл/кг) преднагрузка при односторонней спинальной анестезии малой дозой (5 мг) гипербарического бупивакаина при артоскопических операциях на коленном суставе / А. Г. Тютюнник, Ю. Ю. Кобеляцкий // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 87-93. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (патология, хирургия)
АРТРОСКОПИЯ -- ARTHROSCOPY (методы)
АНЕСТЕЗИЯ СПИННОМОЗГОВАЯ -- ANESTHESIA, SPINAL (вредные воздействия, методы)
БУПИВАКАИН -- BUPIVACAINE (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ГИПОТЕНЗИЯ -- HYPOTENSION (профилактика и контроль, этиология)
ПРЕДОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- PREOPERATIVE CARE (методы)
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY (методы)
НАТРИЯ ХЛОРИД -- SODIUM CHLORIDE (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Анотація: При проведении артроскопических операций на коленном суставе применяется односторонняя спинальная анестезия малой дозой бупивакаина. Особое значение при одностороннем блоке придается профилактике гипотензии и быстрой выписке из больницы. Одним из методов такой профилактики является преднагрузка инфузионными растворами. Рестриктивная преднагрузка позволяет снизить объем вводимых растворов по сравнению с либеральной преднагрузкой. Продолжается поиск объема преднагрузки, достаточного для предотвращения гипотензии и обеспечения быстрой выписки, при односторонней спинальной анестезии малой дозой гипербарического бупивакаина при проведении артроскопических операций на коленном суставе. Цель исследования — выбор оптимального метода преднагрузки (либеральной — 10 мл/кг или рестриктивной — 5 мл/кг 0,9% раствора NaCl) для профилактики гипотензии и поддержания гемодинамической стабильности при проведении односторонней спинальной анестезии малой дозой (5 мг) гипербарического бупивакаина при артроскопических операциях на коленном суставе с возможностью быстрой выписки пациентов из больницы. Материалы и методы. 30 пациентов, которым было запланировано проведение артроскопических операций на коленном суставе, были распределены на 2 группы по 15 человек. В группе 1 применялась либеральная преднагрузка (10 мл/кг) при односторонней спинальной анестезии малой дозой гипербарического бупивакаина. В группе 2 использовалась рестриктивная преднагрузка (5 мл/кг) при односторонней спинальной анестезии малой дозой гипербарического бупивакаина. Проводилась оценка гемодинамических показателей и критериев выписки
Дод.точки доступу:
Кобеляцкий, Ю. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Специфика комплексного подхода к профессиональному отбору на специальность "анестезиология" на этапе последипломной подготовки / Л. А. Мальцева [и др.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 108-113. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ, ПОВЫШЕНИЕ КВАЛИФИКАЦИИ -- EDUCATION, MEDICAL, CONTINUING
АНЕСТЕЗИОЛОГИЯ -- ANESTHESIOLOGY (кадры)
ВРАЧИ БОЛЬНИЧНЫЕ -- HOSPITALISTS
ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ ВЫГОРАНИЕ -- BURNOUT, PROFESSIONAL (профилактика и контроль)
Анотація: Профессиональный отбор занимает особое место в профилактике синдрома профессионального выгорания у анестезиологов. Цель отбора: исключить лиц, отличающихся низкой стрессовой толерантностью, и тем самым еще на этапе, предшествующем воздействию экстремальных факторов, повысить у отбираемого контингента один из компонентов психофизиологического обеспечения стрессоустойчивости. Комплексное тестирование претендентов на специализацию осуществлялось в два этапа. Критерии включения в группу (n = 72) на первом этапе в порядке значимости выглядят так: 1) информированное согласие на участие в исследовании; 2) документальное подтверждение отсутствия психической и соматической патологии; 3) достаточный уровень теоретической подготовки: средний балл «Додатка до диплома» 4,5 и более, успешность входного вводного контроля более 75 %. В результате анализа данных первого этапа к окончательному тестированию были допущены 55,5 % исследуемых (n = 40). На втором этапе оценивались: функционирование нейрогуморальных систем, принимающих участие в формировании стрессовых состояний; психофизиологические, психологические, личностные характеристики. Разработаны параметры, которым должен соответствовать претендент на специализацию «анестезиология». Системный анализ деятельности анестезиологов, прошедших отбор на специальность, последующие 10–15 лет свидетельствует о профессиональной успешности, существенном карьерном росте, отсутствии разочарования в профессии, размышлений о том, чтобы оставить специальность «анестезиология»
Дод.точки доступу:
Мальцева, Л. А.
Усенко, Л. В.
Кобеляцкий, Ю. Ю.
Базиленко, Д. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Клінічний випадок катастрофічного антифосфоліпідного синдрому / У. А. Фесенко [та ін.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 97-107. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
АНТИФОСФОЛИПИДНЫЙ СИНДРОМ -- ANTIPHOSPHOLIPID SYNDROME (диагностика, терапия)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: У статті описаний клінічний випадок тромбофілії з тромбоцитопенією в пацієнта 75 років з клінічними ознаками катастрофічного антифосфоліпідного синдрому у вигляді мультифокального венозного й артеріального тромбозу, поліорганної недостатності (ниркова, печінкова, церебральна, серцево-судинна), дистальних некрозів на усіх кінцівках, тромбоцитопенії. Лікування антикоагулянтами, антиагрегантами, кортикостероїдами, плазмаферезом привело до покращення стану. Через дистальні некрози ампутовані пальці на обох кистях, права нижня кінцівка на рівні середньої третини гомілки. Наведено аналіз літератури, клінічних рекомендацій і можливі варіанти діагнозу, на тлі якого, імовірно, виникла тромбофілія з тромбоцитопенією. Обговорені дискусійні питання й складні рішення у веденні таких пацієнтів
Дод.точки доступу:
Фесенко, У. А.
Кльофа, Т. Г.
Скуратівський, Ю. Є.
Якимович, Ю. С.
Павчак, Р. М.
Родзоняк, А. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Приоритеты дорожной карты дальнейшего изучения сепсиса и септического шока, разработанной экспертами Surviving Sepsis Research Committee - SSRC 2018 / Л. А. Мальцева [и др.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 94-96. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
СЕПСИС -- SEPSIS
ШОК ТОКСИЧЕСКИЙ -- SHOCK, SEPTIC
Анотація: Согласительный комитет из 16 международных экспертов, представляющих Европейское общество интенсивной терапии (ESICM) и SCCM, совместно определили последовательные приоритеты в лечении, эпидемиологии, исходах сепсиса и септического шока. Исследовательский комитет по выживаемости при сепсисе (Surviving Sepsis Research Committee — SSRC) выделяет 26 приоритетов при сепсисе и септическом шоке с анализом рекомендаций руководства по лечению сепсиса SSC Guidelines 2016, определяя провалы в понимании механизмов развития и прогрессирования сепсиса и его лечении, составляя дорожную карту для исследований при сепсисе и септическом шоке. Исследовательские приоритеты определены, и результаты представлены в виде вопросов, сгруппированных по алфавиту: А. Топ-6 исследовательских приоритетов; В. Инфекции; С. Жидкости и вазопрессоры; D. Адъювантная терапия; Е. Диагностические шкалы/идентификация; F. Управление/эпидемиология; G. Состояние пациентов после ОИТ (POST-ICU); H. Базисные/транснациональные знания
Дод.точки доступу:
Мальцева, Л. А.
Мосенцев, Н. Н.
Мосенцев, Н. Ф.
Базиленко, Д. В.
Лисничая, В. Н.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Битчук, Н. Д.
Миокардиальный станнинг в медицине неотложных и критических состояний, ассоциированных с системной гипоксией / Н. Д. Битчук // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 57-66. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
МИОКАРДА СОКРАЩЕНИЕ -- MYOCARDIAL CONTRACTION
КРИТИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ -- CRITICAL ILLNESS
МИОКАРД -- MYOCARDIUM (патология)
Анотація: Миокардиальный станнинг — феномен, заключающийся в продолжительном снижении сократительной способности миокарда после краткого периода ишемии/реперфузии, при котором не происходит омертвения ткани сердечной мышцы. Если изначально феномен станнинга ассоциировали исключительно с проявлениями ишемической болезни сердца, то в настоящее время имеется все больше свидетельств о том, что миокардиальный станнинг может осложнять совсем другую патологию. Цель: изучение результатов работ оте-чественных и зарубежных ученых, посвященных наблюдению феномена станнинга в медицине неотложных состояний, и систематизация накопленного клинического материала. Материалы и методы. Детальное изучение результатов современных клинических исследований, посвященных диагностике снижения сократительной способности миокарда у пациентов, находящихся в критических состояниях, которые развились не вследствие манифестации острого коронарного синдрома, обсуждению механизмов патогенеза миокардиальной дисфункции при этих состояниях и принципам оказания таким больным экстренной и специализированной медицинской помощи. Результаты. Для феномена миокардиального станнинга характерны следующие отличительные признаки: 1. Коронарный кровоток после перенесенного эпизода ишемии практически полностью восстанавливается. После ишемии очень часто регистрируется кратковременный период гиперперфузии. 2. Несмотря на восстановление коронарного кровотока, имеет место продолжительное снижение сократимости миокарда. 3. Необратимого повреждения кардиомиоцитов в период ишемии не происходит. 4. Снижение сократительной способности сердца, наблюдающееся после ишемии и последующей реперфузии, является полностью обратимым. Основными механизмами развития миокардиального станнинга являются: усиленная генерация активных форм кислорода в период реперфузии; перегрузка кардиомиоцитов кальцием; снижение сопряженности между процессами электрического возбуждения миокарда и его сократимостью. Продукция простациклина, активность ангиотензина I, II и ангиотензинпревращающего фермента, продукция брадикинина моделируют тяжесть мио-кардиальной дисфункции при станнинге. Причиной станнинга может быть индуцированная катехоламинами кардиотоксичность. Миокардиальный станнинг можно наблюдать у пациентов с геморрагическим, септическим шоком, субарахноидальными кровоизлияниями, на фоне проведения гемодиализа, после криза при феохромоцитоме, после реанимационной акции. Выводы. Миокардиальный станнинг требует своевременной диагностики, поскольку проведение гемодинамической коррекции не с помощью инотропной поддержки, а по другим направлениям, а именно за счет увеличения скорости объемной нагрузки (агрессивная инфузионная терапия) или применения вазопрессоров, может резко ухудшить состояние пациента вследствие увеличения нагрузки на ослабленное сердце
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Тривале використання беміпарину для тромбопрофілактики під час баріатричних хірургічних втручань: результати вимірювань активності антифактора Ха / V. Munoz-Atienza [et al.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 17-25. - Бібліогр. наприкінці ст.

Рубрики: Бемипарин

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ ПАТОЛОГИЧЕСКОЕ -- OBESITY, MORBID (кровь, хирургия)
БАРИАТРИЧЕСКАЯ ХИРУРГИЯ -- BARIATRIC SURGERY (вредные воздействия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ВЕНОЗНАЯ ТРОМБОЭМБОЛИЯ -- VENOUS THROMBOEMBOLISM (кровь, профилактика и контроль, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE
ФАКТОР XA -- FACTOR XA
ГЕПАРИН НИЗКОМОЛЕКУЛЯРНЫЙ -- HEPARIN, LOW-MOLECULAR-WEIGHT (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Дод.точки доступу:
Munoz-Atienza, V.
Gil-Rendo, A.
Amo-Salas, M.
Nunez-Guerrero, P.
Martin-Fernandez, J.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Семененко, С. І.
Дослідження впливу амантадину сульфату на динаміку нейроапоптозу при експериментальній черепно-мозковій травмі / С. І. Семененко, А. І. Семененко, О. М. Семененко // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 12-16. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA
МОЗГА ГОЛОВНОГО КОРА -- CEREBRAL CORTEX (цитология)
ДНК ФРАГМЕНТАЦИЯ -- DNA FRAGMENTATION
АПОПТОЗ -- APOPTOSIS
АМАНТАДИН -- AMANTADINE
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: Залежно від характеру травми мозку та тяжкості постраждалих летальність при черепно-мозковій травмі (ЧМТ) коливається від 5 до 65 %. Частка некротичної та апоптотичної смерті нейронів у загальній масі ушкодженої нервової тканини на фоні ЧМТ є досить варіабельною і залежить від багатьох умов. Мета: охарактеризувати вплив амантадину сульфату та 0,9% розчину NaCl на фрагментацію ДНК (апоптоз) клітин кори головного мозку щурів на фоні ЧМТ. Матеріали та методи. Досліди проведено на щурах-самцях. Експериментальну модель тяжкої ЧМТ створювали із використанням пневматичного пістолету. Терапевтичну дію амантадину сульфату при ЧМТ оцінювали в дозі 5 мг/кг внутрішньовенно з інтервалом 2 рази на добу протягом 8 діб. Як лікувальний засіб для контрольної групи застосовували 0,9% NаСl в дозі 2 мл/кг. На 8-му добу після ЧМТ та декапітації тварин частини кори головного мозку були взяті для подальшої оцінки фрагментації ДНК у клітинах. Дослідження проводили проточною цитометрією. Результати. У контрольній групі інтенсивність фрагментації ДНК в ядрах нейронів часток кори головного мозку щурів на 8-му добу після моделювання ЧМТ вірогідно підвищилася на 198,2 %. Після курсового (упродовж 8 діб) введення щурам у гострий період травматичного пошкодження головного мозку амантадину сульфату в дозі 5 мг/кг в ядрах клітин кори головного мозку щурів визначались менші значення показників інтервалу Sub-G1 відносно аналогічного показника тварин контрольної групи в середньому на 26,2 %, але все ж таки досліджуваний показник залишався вищим за показники групи псевдооперованих тварин на 120,1 % (р 0,05). Висновки. Посттравматичний період модельної ЧМТ у щурів супроводжується вірогідним зростанням відносно інтактних тварин рівня фрагментації ДНК в ядрах клітин кори головного мозку на 8-му добу експерименту в середньому у 3 рази. За величиною антиапоптотичного ефекту в умовах посттравматичного пошкодження головного мозку терапія розчином амантадину сульфату виявилась вірогідно кращою за інфузію 0,9% розчину NaCl в середньому на 26,2 % (р 0,05)
Дод.точки доступу:
Семененко, А. І.
Семененко, О. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Антибіотикотерапія в хірургічній практиці: огляд рекомендацій : підгот. Т. Чистик / підгот Т. Чистик // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 7-11. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ВНУТРИБРЮШНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- INTRAABDOMINAL INFECTIONS (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Анотація: Термін «интраабдомінальна інфекція» (ІАІ) використовують для позначення широкого спектра інфекцій, які, як правило, викликаються мікроорганізмами, що колонізують шлунково–кишковий тракт і проникають в інші, зазвичай стерильні ділянки черевної порожнини. З клінічних позицій планування програми антибактеріальної терапії доцільне виділення двох основних категорій інтраабдомінальних інфекцій — неускладнених і ускладнених. Неускладненою ІАІ називають інфекційне ураження одного органа без поширення на очеревину. Пацієнтів з такими інфекціями можна лікувати за допомогою хірургічного втручання або антибіотикотерапії. У випадках, коли контроль над інфекцією успішно досягнутий за допомогою хірургічного втручання, достатньо, як правило, 24–годинного курсу періопераційної антибіотикотерапії. При неускладнених ІАІ, таких як гострий дивертикуліт, гострий холецистит, гострий апендицит, можливе неоперативне лікування за допомогою антибактеріальної терапії. Для ускладненої ІАІ характерне поширення інфекційного процесу за межі одного органа з розвитком локального або поширеного перитоніту. Лікування хворих з ускладненими ІАІ включає і хірургічне втручання, і антибіотикотерапію
Дод.точки доступу:
Чистик, Т. \підгот.\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Мартолінець, Н. В.
Раннє ентеральне харчування з розширеним білково-калорійним забезпеченням у комплексі інтенсивної терапії пацієнтів з тяжкою політравмою як засіб профілактики поліорганної недостатності / Н. В. Мартолінець // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 26-32. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (осложнения, терапия)
МУЛЬТИОРГАННАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- MULTIPLE ORGAN FAILURE (профилактика и контроль, этиология)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
ПИТАНИЕ ЭНТЕРАЛЬНОЕ -- ENTERAL NUTRITION (методы)
Анотація: Необхідність ідентифікувати, лікувати, запобігати тяжким порушенням нутритивного балансу у пацієнтів з політравмою залишається одним з основних компонентів інтенсивної терапії. Правильний вибір часу та методу нутритивної терапії, складу та енергетичної цінності харчових сумішей покликаний сприяти зниженню частоти важко коригованих ускладнень, в тому числі синдрому поліорганної недостатності. Мета: оцінити ефективність раннього ентерального харчування з розширеним білково-калорійним забезпеченням згідно з протоколом Enhanced Protein-Energy Provision via the Enteral Route Feeding Protocol in Critically III Patients (PEP uP) у комплексі інтенсивної терапії пацієнтів з тяжкою політравмою. Матеріали та методи. Обстежено 40 хворих із тяжкою політравмою, доставлених у відділення анестезії та інтенсивної терапії (ВАІТ) в середньому через 0,5 години після травми. Середній вік постраждалих — 41,9 ± 2,4 року. Основна група (група А) — 15 пацієнтів, яким проводилась нутритивна терапія згідно з протоколом PEP uP. Групу порівняння (група Б) становили 25 хворих, у яких нутритивна підтримка проводилася відповідно до європейських рекомендацій з клінічного харчування пацієнтів у ВАІТ із застосуванням стандартних полімерних сумішей. З метою оцінки ризику поліорганної недостатності застосовували шкалу Sequential Organ Failure Assessment (SOFA) при надходженні, на 2-гу, 3-тю та 5-ту добу лікування. Визначали в динаміці рівень загального білка та альбуміну сироватки крові. Результати. Тяжкість органної дисфункції за шкалою SOFA в обох групах при госпіталізації була однорідною. В групі Б з 2-ї доби відзначено розвиток стійкої гіпопротеїнемії, чого в групі А не спостерігалось. На 5-ту добу лікування в групі А виявлено вірогідно вищий рівень альбуміну, ніж у групі Б. На 3-тю добу лікування у групі Б зросла частка пацієнтів з проявами ушкодження нирок: 31,8 % — 0 балів, 54,5 % — 1 бал, 13,7 % — 2 бали за шкалою SOFA. В групі А оцінки у 2 бали за шкалою SOFA не спостерігалось, 84,6 % мали 1 бал, 15,4 % — 0 балів. Протягом перших трьох діб відзначено зменшення проявів ушкодження легенів в обох групах. Вплив ранньої нутритивної підтримки на динаміку індексу оксигенації залишається, на нашу думку, невизначеним. Висновки. Досягнуто скорочення терміну перебування пацієнтів з тяжкою політравмою у ВАІТ в середньому на 3 доби (у групі А — 16,9 ± 1,4 доби, в групі Б — 19,9 ± 1,2 доби). Перші 3–5 діб інтенсивної терапії з використанням протоколу PEP uP дозволяють знизити ризики розвитку поліорганної недостатності, що випливає з нижчого на даний термін сумарного бала за шкалою SOFA в групі А (1–4 бали) порівняно з групою Б (4–7 балів). Нутритивна терапія методом раннього ентерального харчування з розширеним білково-калорійним забезпеченням дозволяє покращити адекватність покриття білково-енергетичних потреб у пацієнтів в гострому періоді політравми, що може позитивно впливати на зменшення частоти розвитку ускладнень та тривалість перебування пацієнтів у ВАІТ
Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Синицин, М. М.
Вплив рівня протизапального гормону кортизолу в сироватці крові на частоту виникнення хронічного больового синдрому у хворих після торакотомії залежно від застосованих методів післяопераційного знеболювання / М. М. Синицин // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 48-56. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНИ -- LUNG DISEASES (иммунология, кровь, хирургия)
ТОРАКОТОМИЯ -- THORACOTOMY (вредные воздействия, использование)
БОЛИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ -- PAIN, POSTOPERATIVE (иммунология, кровь, лекарственная терапия, этиология)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
АНАЛГЕЗИЯ -- ANALGESIA (методы)
ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (кровь)
Анотація: Торакотомія належить до одного з найбільш травматичних доступів з вираженим гострим болем і розвитком хронічного больового синдрому. Пошкодження тканин супроводжується підвищенням у крові маркерів запалення, що впливають на розвиток хронічного больового синдрому. Мета дослідження: вивчити вплив різних методів післяопераційного знеболювання на стан гормонів гіпофізарно-наднирникової системи (гормонів стресу) і імуноцитокіновий статус у хворих після торакотомії. Матеріали та методи. 85 хворих після торакотомії було розподілено на три групи. Знеболювання проводили за допомогою пролонгованої паравертебральної аналгезії (ПВА) (n = 19) та пролонгованої епідуральної аналгезії (ЕДА) (n = 36) 0,2% розчином ропівакаїну, у контрольній групі (n = 30) — внутрішньовенною контрольованою пацієнтом аналгезією (КПА) розчином морфіну. Протягом трьох діб після операції досліджували рівні глюкози крові, інсуліну, інтерлейкіну (IL)-6, кортизолу, фібриногену і С-реактивного протеїну. Для оцінки впливу різних методів знеболювання на формування хронічного болю проводили опитування хворих через 6 місяців після торакотомії. Результати. У хворих усіх груп протягом 72 годин післяопераційного періоду зберігалась нормоглікемія. Максимальне зростання рівня інсуліну спостерігалося в контрольній групі на третю добу післяопераційного періоду і становило 62,54 ± 5,56 мкМЕ/мл. У дослідних групах рівень інсуліну також підвищився, але був значно нижче від контрольної групи. Максимальний підйом рівня IL-6 спостерігався на першу добу післяопераційного періоду в усіх групах: у контрольній — 81,63 ± 38,40 пг/мл, у групі ЕДА — 70,69 ± 27,29 пг/мл, у групі ПВА — 80,12 ± ± 25,14 пг/мл. На третю добу рівень IL-6 знижувався і був приблизно однаковий у всіх групах дослідження. Максимальне збільшення С-реактивного протеїну спостерігалося в контрольній групі — з 0,05 ± 0,02 мг/дл до 1,53 ± 0,60 мг/дл. У групі ЕДА — з 0,38 ± 0,23 мг/дл до 2,34 ± ± 0,84 мг/дл, у групі ПВА — з 0,32 ± 0,16 мг/дл до 2,14 ± 0,95 мг/дл. Рівень кортизолу в групі ПВА через 24 години після операції збільшився з 16,80 ± 2,33 мкг/дл до 27,78 ± 7,92 мкг/дл. В інших дослідних групах рівень кортизолу залишався практично незмінним. Через 72 години післяопераційного періоду найбільш виражена протизапальна реакція зберігалась в групі ПВА, де рівень кортизолу становив 25,95 ± 7,87 мкг/дл (у контрольній групі — 23,64 ± 3,01 мкг/дл; у групі ЕДА — 23,26 ± 3,06 мкг/дл). У контрольній групі хронічний біль розвинувся через 6 міс. у 8 хворих (53 %); у групі ЕДА — у 5 хворих (33,3 %); у групі ПВА — у 3 хворих (20 %). Висновки. У всіх групах спостерігалися стабільні показники глікемії. При дослідженні рівня інсуліну в контрольній групі його рівень був значно вищим. Застосування нейроаксіальної та регіонарної аналгезії забезпечувало кращу стрес-протективну дію, але пріоритет залишався за епідуральною аналгезією. Динаміка рівня кортизолу показала, що найбільш виражена системна протизапальна реакція спостерігалась в групі з використанням ПВА. Відзначений зв’язок між частотою виникнення хронічного больового синдрому та якістю знеболювання і рівнем кортизолу плазми крові в ранньому післяопераційному періоді
Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Нові підходи у лікуванні больового синдрому в попереково-крижовому відділі хребта / Г. С. Московко [та ін.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 41-47. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
СПИНА, БОЛИ -- BACK PAIN (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПОЯСНИЧНО-КРЕСТЦОВАЯ ОБЛАСТЬ -- LUMBOSACRAL REGION (патология)
АНАЛГЕЗИЯ ЭПИДУРАЛЬНАЯ -- ANALGESIA, EPIDURAL (методы)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Біль у попереково-крижовому відділі хребта залишається однією з найбільш актуальних медичних і соціальних проблем. Метою дослідження було оцінити ефективність комбінованого використання трансфорамінальної та каудальної епідуральних блокад для лікування больового синдрому попереково-крижового відділу хребта на тлі дегенеративно-дистрофічних захворювань. Матеріали та методи. У дослідження було включено 228 (85 чоловіків, 143 жінки) хворих із болем у попереково-крижовому відділі хребта віком 52,07 ± 13,95 року, яким було проведено трансфорамінальні епідуральні блокади (n = 114) або каудальні епідуральні блокади (n = 114). Результати. Позитивний ефект був зареєстрований у 150 (65,8 %) випадках. У решти 78 пацієнтів при відновленні больового синдрому до 5 і більше балів за візуальною аналоговою шкалою були виконані повторні процедури загальною кількістю до чотирьох через 4–14 днів після першої блокади. Їх розподілили на три групи: у групі 1 пацієнтам повторно проводили трансфорамінальні епідуральні блокади (n = 26), у групі 2 — каудальні епідуральні блокади (n = 26), у групі 3 — комбіноване застосування трансфорамінальної та каудальної епідуральних блокад (n = 26). На початку інтервенції, через 1 годину, 3 тижні та 3 місяці в усіх групах визначали інтенсивність больового синдрому, симптоми натягу (проба Ласега), обсяг активних рухів у поперековому відділі хребта та якість життя (індекс інвалідності Освестрі). Висновки. Встановлено, що комбіноване використання трансфорамінальних і каудальних епідуральних блокад є найбільш ефективним методом лікування больового синдрому в попереково-крижовому відділі хребта та пов’язане з позитивною динамікою якості життя пацієнтів. Трансфорамінальні або каудальні епідуральні блокади були також ефективні, але лише в короткостроковій перспективі
Дод.точки доступу:
Московко, Г. С.
Дацюк, О. І.
Нікітчук, Я. В.
Костюченко, А. В.
Титаренко, Н. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Муризіна, О. Ю.
Визначення ризику ускладненого перебігу гострого панреатиту за результатами клінічної відповіді пацієнта на стартову інфузію / О. Ю. Муризіна, О. С. Устіянович // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 7. - С. 33-40. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ПАНКРЕАТИТ -- PANCREATITIS (диагностика, терапия, этиология)
РИСКА ОЦЕНКА -- RISK ASSESSMENT
Анотація: Стратегія рідинної ресусцитації при гострому панкреатиті (ГП) базується на своєчасному оцінюванні вихідного волемічного статусу пацієнта й обґрунтованій корекції рідинних порушень, що забезпечує ефективну системну й органну циркуляцію і тканинну перфузію, усуваючи ішемію підшлункової залози, запобігаючи поліорганній недостатності — виникненню і маніфестації синдрому системної запальної відповіді (Systemic Inflammatory Response Syndrome — SIRS). Мета: визначити ризики подальшого ускладненого перебігу ГП за результатами клінічної відповіді пацієнтів на стартову рідинну ресусцитацію. Матеріали та методи. Подано результати когортного проспективного спостереження, проведеного у 2015–2018 рр. Проаналізовано клінічні дані 61 пацієнта з ГП віком 47,1 ± 6,4 року; з них 25 (41 %) жінок і 36 (59 %) чоловіків; середня маса тіла — 79,4 ± 5,1 кг. Вихідна α-амілаза — 213 ± 34 Од/л, діастаза сечі — 1019 ± 65 Од/л. Вибірка стратифікована методом випадкового відбору: 1-ша група — аліментарний ГП — 53 пацієнти (76,8 %) із різною тяжкістю перебігу, 2-га група — біліарний ГП — 14 пацієнтів (20,3 %). Перебіг ГП визначений за класифікацією Atlanta-2012. Не включено пацієнтів у критичному декомпенсованому стані. Результати. При надходженні до відділення інтенсивної терапії у пацієнтів домінувала гіповолемія через втрату плазми на фоні гострої хірургічної дегідратації II–III ступеня. У подальшому визначено перебіг ГП усіх ступенів тяжкості у 1-й групі: I — n = 12/23 %, II — n = 26/49 %, III — n = 15/28 %. При неускладненому перебігу ГП (підгрупа І) одразу визначено нормотонічний тип дегідратації, при тяжкому перебігу панкреонекрозу (підгрупа ІІІ) — гіпертонічний. Клінічна відповідь на проведену стартову інфузію асоціювалася з тяжкістю подальшого перебігу з вірогідним і клінічно значущим (16 ± 2 %; р 0,01) зменшенням ЧСС і Ht проти вихідного рівня, водночас перевищуючи верхню межу референтного діапазону. При неускладненому перебігу ГП (І підгрупа) органна недостатність не формувалася, наприкінці другої доби відновлювалися спонтанний діурез (до 0,8‒1,0 мл/кг/год) і кишкова перистальтика на фоні ентерального харчування і зменшення об’єму інфузії. При середньому ступені перебігу ГП (ІІ підгрупа) домінували прояви транзиторної гепатоспланхнічної недостатності з посиленням SIRS, Acute Physiology And Chronic Health Evaluation (АРАСНЕ) ІІ — 5 [5, 6] балів, Multiple Organ Dysfunction Score (MODS) — 1 [1; 2], гранично зменшився рівень загального білка. Ремобілізація депонованої рідини відбувалася із затримкою. При тяжкому перебігу ГП (ІІІ підгрупа) після стартової ресусцитації ЧСС і Ht були більшими (до 20 %; р 0,001), ніж у І і ІІ підгрупах; посилювалась органна недостатність: АРАСНЕ ІІ — 8 [7; 10], MODS — 3 [2; 4], прогресував SIRS, своєчасно не відновлювалась перистальтика, спостерігалась затримка спонтанного відновлення діурезу до 24–32 год, збільшувалася гіпопротеїнемія — 59,7 ± 2,3 г/л, сироватковий креатинін — 149 ± 14 мкмоль/л, сечовина — 9,8 ммоль/л. Підвищеною виявлялася глюкоза крові (9,1 ммоль/л) за відсутності цукрового діабету. Тривала персистуюча, переважно гепатоспланхнічна, недостатність, формувались секвестровані рідинні вогнища, не відбувалась ремобілізація депонованої рідини, зумовлюючи вторинну гіповолемію, гіпергідратацію інтерстиційного простору і певну рефрактерність до консервативного лікування. При біліарному ГП домінували вісцеральні порушення із запаленням жовчних шляхів і проявами біліарної гіпертензії та холестазу, зумовлених переважно холедохолітіазом. Висновки. Після стартової інфузії у ранню фазу ускладнений і тяжкий перебіг ГП клінічно прогнозується за триваючими системними вторинними рідинними порушеннями на фоні транзиторної або персистуючої, переважно гепатоспланхнічної, органної недостатності різного ступеня тяжкості на тлі SIRS, підсилюється формуванням секвестрованих утворень, що унеможливлює належну ремобілізацію секвестрованої і депонованої рідини
Дод.точки доступу:
Устіянович, О. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)