Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ104/2020/16/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 20
Показані документи з 1 по 20

З когорти захоплених наукою і навчально-педагогічною діяльністю. До 75-річчя Ігоря Васильовича Кочіна // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 9-17

MeSH-головна:
ГРАЖДАНСКАЯ ОБОРОНА -- CIVIL DEFENSE (история, кадры)
МЕДИЦИНА КАТАСТРОФ -- DISASTER MEDICINE (история, кадры)
Анотація: Із 75-річчям вітаємо Ігоря Васильовича Кочіна — завідувача кафедри цивільного захисту та медицини катастроф Державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України», доктора медичних наук, доктора філософії, професора, академіка Української міжнародної академії оригінальних ідей, голову науково-методичної ради з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності населення Запорізької області, заступника отамана Спілки громадських організацій «Запорозький козацький округ», генерал-хорунжого Війська Запорозького Низового!
Дод.точки доступу:
Кочин, Игорь Васильевич (1945-) \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кочін, І. В.
Організація охорони медичних закладів / І. В. Кочін // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 18-26. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЗДРАВООХРАНЕНИЯ УЧРЕЖДЕНИЯ -- HEALTH FACILITIES (законодательство и юриспруденция)
БЕЗОПАСНОСТИ МЕРЫ -- SECURITY MEASURES (законодательство и юриспруденция, организация и управление)
ОРГАНИЗАЦИЯ И УПРАВЛЕНИЕ -- ORGANIZATION AND ADMINISTRATION
Анотація: Медичні установи часто стають об’єктами вчинення протиправних дій через наявність наркотичних, спиртовмісних і дорогих медичних препаратів, а також цінного діагностичного обладнання й оргтехніки. Ситуація ускладнюється тим, що медичний і допоміжний персонал, пацієнти й відвідувачі в разі нападу не можуть повною мірою протистояти злочинним елементам. Керівництво закладів охорони здоров’я в першу чергу повинно забезпечити безпеку, тобто охорону закладів, персоналу, пацієнтів і відвідувачів, тому слід виконати необхідне планування, ретельну розробку й запровадження охоронних систем разом із комплексом заходів адміністративного характеру. Метою роботи є визначення особливостей охоронної діяльності у сфері захисту закладів охорони здоров’я, проведення аналізу законодавчого й нормативно-правового забезпечення діяльності ліцензованих охоронних структур, а також їх діяльності у сфері галузі охорони здоров’я, визначення потреби в організації таких служб та обґрунтування концептуальних засад побудови інтегрованих систем безпеки закладів охорони здоров’я. Проведено загальний і цілеспрямований аналіз і виконано оцінку законодавчої і нормативно-правової бази охоронної діяльності в Україні щодо її використання для створення служб охорони й забезпечення запобігання скоєнню злочинів у закладах охорони здоров’я. Проведено аналітичне дослідження з опрацювання великої кількості інформаційних джерел (понад 110) щодо створення й діяльності служб охорони в Україні й іноземних державах із використанням методів Content analysis і Open Source Intelligence (OSINT). Досліджена фахова вітчизняна й іноземна спеціальна література, а також інформація з Інтернету про організацію, діяльність, управління й технічне оснащення служб охорони в різних установах, у тому числі в закладах галузі охорони здоров’я. У результаті дослідження, проведеного із залученням фахових експертів служби охорони праці, служби безпеки, пожежної охорони, Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, щодо організації й налагодження оптимального функціонування служб охорони в закладах галузі охорони здоров’я виявлено нагальну необхідність їх створення для забезпечення безпеки, захисту персоналу й пацієнтів, що сприятиме запобіганню вчиненню протиправних дій. Розглянута проблематика функціонування служб охорони в закладах галузі охорони здоров’я є актуальною, вимагає подальшої розробки й обговорення на шпальтах журналу із залученням керівників галузі й закладів охорони здоров’я, фахівців охоронних служб і правоохоронних органів
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Яковлева, Л. М.
Ушкодження міокарда / Л. М. Яковлева, О. Е. Матузок // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 27-31. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КАРДИОМИОПАТИИ -- CARDIOMYOPATHIES (диагностика, патофизиология, этиология)
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (диагностика, патофизиология)
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (диагностика, патофизиология)
КАРДИОМИОПАТИЯ ТАКОТСУБО -- TAKOTSUBO CARDIOMYOPATHY (патофизиология)
ТРОПОНИН -- TROPONIN (диагностическое применение)
Анотація: В огляді подані відомості про клінічні відмінності між типами інфаркту міокарда, викладені відповідно до Четвертого універсального визначення інфаркту міокарда. Показано центральне місце тропоніну як маркера ушкодження серцевого м’яза в сучасній діагностиці інфаркту міокарда, зокрема важливість контролю цього показника в динаміці. Позначено місце неішемічного ушкодження міокарда як стану з підвищенням тропоніну за відсутності клінічних даних на користь міокардіальної ішемії. Викладена патофізіологія ішемічного ушкодження як динамічного процесу, короткострокових змін у вигляді «ішемічного каскаду», в тому числі механізми перевантаження кардіоміоцитів кальцієм. Показані механізми адаптивних реакцій серця до умов ішемії — глибокого сну й оглушення міокарда, а також клінічні ситуації, в яких можливий розвиток цих станів. Наведено можливі причини неішемічного ушкодження серцевого м’яза, зокрема серцева недостатність, запальні захворювання, кардіоміопатії, порушення ритму і повторні дефібриляції, інвазивні процедури і механічне ушкодження серця, інфільтрація міокарда, тромбоемболія легеневої артерії, хронічні захворювання нирок, сепсис, токсична дія деяких ліків, зокрема хіміопрепаратів, що застосовуються в онкологічній практиці. При серцевій недостатності показана можливість витоку тропоніну з ушкоджених кардіоміоцитів за відсутності некрозу клітин, при перерозтяганні стінки серця внаслідок перевантаження тиском і/або об’ємом. При сепсис-індукованій кардіоміопатії показано вплив на міокард запальних цитокінів і механізму, що призводять до активації індуцибельної синтази оксиду азоту, порушення функції мітохондрій, енергетичного дефіциту в клітинах. На прикладі кардіоміопатії такоцубо описаний механізм ушкодження міокарда під дією катехоламінів, зі специфічною локалізацією зони порушеної скоротливості, яка не відповідає розподілу коронарного кровотоку
Дод.точки доступу:
Матузок, О. Е.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сорокіна, О. Ю.
Скринінг і діагностика сепсису при тяжких опіках / О. Ю. Сорокіна, М. Г. Коваль // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 32-39. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОЖОГИ -- BURNS (осложнения, патофизиология)
СЕПСИС -- SEPSIS (диагностика)
Анотація: На сьогодні багато зусиль докладається для розробки більш точної діагностики, профілактики та своєчасного виявлення сепсису у хворих різних вікових груп. Незважаючи на сучасні досягнення в профілактиці і лікуванні, сепсис залишається основною причиною смертності тяжкої опікової травми. Загроза розвитку сепсису в опікових хворих залишається до тих пір, поки рани не будуть повністю закриті. Мета огляду: розглянути сучасні дані літератури щодо скринінгу та ранньої діагностики сепсису у хворих з опіками. У статті проведено аналіз літератури з використанням PubMed, Scopus, GoogleScholar і висвітлені актуальні проблеми діагностики опікового сепсису, що виникає у хворих різних вікових груп. На третьому міжнародному консенсусі «Сепсис-3» у 2016 році сепсис був визначений як загрозлива для життя органна дисфункція, яка викликає порушення реакції організму пацієнта на інфекцію. У статті розглянуті відмінності патофізіологічних змін у ранню та пізню фази перебігу опікової хвороби, коли проявляється органна недостатність. Визначено, що при проведенні стратифікації сепсису для дорослих і дітей визначаються критерії високого, помірного та низького ризику на підставі анамнезу, змін з боку дихальної та серцево-судинної систем, шкіри, циркуляції та гідратації пацієнта. Хоча критерії розвитку опікового сепсису відповідають загальноприйнятим, проте слід враховувати розвиток системної запальної відповіді з перших днів тяжкої опікової хвороби, що відрізняє опіковий сепсис від сепсису в загальній популяції інтенсивної терапії і ускладнює діагностику і лікування. У статті розглянуті питання інформативності біохімічних маркерів, зокрема динаміки прокальцитоніну, С-реактивного білка, пресепсину. Зроблено висновок, що у хворих з термічною травмою до моменту закриття опікових ран мають місце синдром системної запальної відповіді, гіперметаболізму-гіперкатаболізму та можливі прояви органної недостатності. Тому багато наукових робот спрямовані на пошук та розробку точного алгоритму діагностики опікового сепсису. Розвиток генетичних методів дослідження опікового сепсису — один з перспективних напрямків в прогнозуванні та запобіганні тяжким ускладненням, що дозволить своєчасно спрогнозувати та корегувати розвиток сепсису
Дод.точки доступу:
Коваль, М. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Лысенко, В. И.
Оксидативный стресс как неспецифический фактор патогенеза органных повреждений (обзор литературы и собственных исследований) / В. И. Лысенко // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 40-51. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
СВОБОДНЫЕ РАДИКАЛЫ -- FREE RADICALS
КЛЕТОЧНАЯ ГИПОКСИЯ -- CELL HYPOXIA
МИТОХОНДРИИ -- MITOCHONDRIA
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS
АПОПТОЗ -- APOPTOSIS
КРИТИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ -- CRITICAL ILLNESS
ОРГАНА ДИСФУНКЦИИ ОЦЕНКА -- ORGAN DYSFUNCTION SCORES
Анотація: В огляді висвітлені сучасні літературні дані та власні дослідження в галузі клінічної медицини та біології молекулярних механізмів оксидативного стресу, його роль у патогенезі багатьох захворювань та органних ушкоджень. Подані нові дані про загальнобіологічні закономірності загибелі клітин, органу й організму взагалі. Установлено, що одним із центральних неспецифічних механізмів стресорного пошкодження є стимуляція вільнорадикальних процесів внаслідок досить частої супутньої гіпоксемії/гіпоксії та прооксидантних ефектів катехоламінів. Розкриваються причини та механізми порушень окисно-відновних реакцій у дихальному ланцюзі мітохондрій. Встановлено, що окисно-відновні реакції в мітохондріальних мембранах чітко регулюються генами локально. Роз’єднання дихання пов’язують не тільки з механічним пошкодженням мембран, але й також із впливом цілої низки отруйних речовин, бактеріальних токсинів і лікарських препаратів на цей процес. Розглянуто зв’язок загальної швидкості дихання та межі аеробної продуктивності. Важлива роль відводиться саморегулюючій, так званій квазізакритій системі організму, що діє проти ентропії. У клінічних дослідженнях установлені шляхи катастрофічного накопичення вільнорадикальних і цитотоксичних метаболітів їх катаболізму, тригерні механізми оксидативного стресу та його роль у розвитку апоптозу й тяжких післяопераційних ускладнень. Зниження активності ферментів катаболізму ендогенних альдегідів у тканинах і субклітинних фракціях зменшує адаптаційні можливості організму. Визначення рівня ферментів катаболізму ендогенних альдегідів може бути одним із критеріїв тяжкості стресу та мітохондріального дисгомеостазу у критичних станах. Визначено роль оксидазного й оксигеназного окислення в мікросомах при гіпоксії та під впливом ксенобіотиків. Наводяться дані про регуляторний та адаптивний вплив вільнорадикальних продуктів (АФК та азоту) на регуляцію експресії генів і посилення продукції антистресорних білків, стимуляцію біогенеза мітохондрій і нормалізацію енергообміну. Звернено увагу на причини недостатньої клінічної ефективності застосування антиоксидантів і шляхи метаболічної адаптації у критичних станах
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Энтеральная толерантность у критических пациентов (обзор литературы) / Л. А. Мальцева [и др.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 52-60. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ПИТАНИЕ ЭНТЕРАЛЬНОЕ -- ENTERAL NUTRITION
КЛИНИЧЕСКИЕ ПРОТОКОЛЫ -- CLINICAL PROTOCOLS
КРИТИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ -- CRITICAL ILLNESS (уход)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНЫЙ ТРАКТ -- GASTROINTESTINAL TRACT (патофизиология)
ДИАРЕЯ -- DIARRHEA (классификация, лекарственная терапия, осложнения, профилактика и контроль, этиология)
Анотація: Энтеральное питание (ЭП) у критических пациентов лучше поддерживает структуру и функцию слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта (ЖКТ), чем парентеральное питание. Трудности и осложнения, связанные с ЭП, включают нарушение обмена веществ, желудочно-кишечные осложнения. Независимо от пути введения ЭП желудочно-кишечные расстройства могут быть вызваны основным заболеванием, режимом механической вентиляции, приемом медикаментозных препаратов и т.д. Большую роль играет кишечная непереносимость ЭП. Механизмы расстройств со стороны ЖКТ у критически больных и послеоперационных пациентов можно классифицировать как недостаточность слизистых барьеров, ослабление перистальтики, атрофию слизистой оболочки кишечника, уменьшение кишечной ткани, связанной с лимфатической системой, и т.д. Чтобы избежать осложнений со стороны ЖКТ, ЭП следует начинать с небольшого количества питательной смеси и постепенно увеличивать объем. Меры по снижению риска рефлюкса и аспирации включают: подъем головного конца кровати (от 30 до 45°), переключение на постоянное введение ЭП, введение прокинетиков или наркотических антагонистов для повышения моторики ЖКТ, переключение ЭП на постпилорический путь. Важен контроль движения кишечника. Как критерии диареи используются частота дефекации 3–5 раз в сутки или объем дефекации 200–300 г/сут. Длительная диарея может вызвать: уменьшение объема циркулирующей крови; метаболический ацидоз с потерей электролитов и бикарбоната путем выведения большого количества пищеварительных соков; нарушения электролитного баланса с потерей калия, магния, цинка; контаминацию хирургических ран и пролежней, увеличение смертности. Важно установить причину диареи, которая часто возникает после начала ЭП в зависимости от методов введения, количества, скорости потока, типа формулы питательной смеси. Меры по профилактике диареи, связанной с ЭП, включают: переход с прерывистой инфузии на постоянную; изменение маршрута кормления с постпилорического на желудочный; детальную настройку агентов, улучшающих перистальтику ЖКТ; применение фитотерапии или противодиарейных препаратов; изменение типа формулы ЭП, которая должна включать пищевые волокна, гипоосмотический раствор, пептид в качестве источника азота; не должна содержать жир, лактозу или молочный белок. К предполагаемым причинам и факторам риска диареи, не связанной с ЭП, относят: передозировку гиперосмотического препарата; применение антибиотиков широкого спектра действия; псевдомембранозный энтерит, вызванный Clostridioides (Clostridium difficile); воспалительные заболевания кишечника; трансплантацию гемопоэтических стволовых клеток; применение противоопухолевых препаратов; лихорадку или переохлаждение; наличие инфекции; гипоальбуминемию; сепсис; синдром полиорганной недостаточности; предыдущее общее парентеральное питание. ЭП не следует без необходимости останавливать, а необходимо продолжать в небольших количествах. Если диарея не разрешается при соответствующем лечении, ЭП должно быть прекращено или прервано и начато парентеральное питание
Дод.точки доступу:
Мальцева, Л. А.
Мищенко, Е. А.
Кутовой, А. Б.
Мосенцев, Н. Ф.
Лисничая, В. Н.
Казимирова, Н. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Стаднік, С. М.
Серцеві тропоніни в клінічній практиці / С. М. Стаднік // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 61-67. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТРОПОНИН -- TROPONIN (диагностическое применение)
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (диагностика, патофизиология)
ИНСУЛЬТ -- STROKE (диагностика)
АОРТЫ АНЕВРИЗМА -- AORTIC ANEURYSM (диагностика)
АНЕВРИЗМА РАССЛАИВАЮЩАЯ -- ANEURYSM, DISSECTING (диагностика)
ЛЕГОЧНАЯ ЭМБОЛИЯ -- PULMONARY EMBOLISM (диагностика)
РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ХРОНИЧЕСКАЯ -- RENAL INSUFFICIENCY, CHRONIC (диагностика)
СЕПСИС -- SEPSIS (диагностика)
Анотація: Мета нашого літературного огляду полягає в описі причин і механізмів, що лежать в основі підвищення рівня кардіальних тропонінів у пацієнтів без встановленого інфаркту міокарда. Широкомасштабне впровадження високочутливих аналізів для визначення тропонінів у повсякденну практику, що досягло найбільшого поширення у країнах Європи, спричинило значне прискорення лікувально-діагностичного процесу і покращення прогнозу пацієнтів. Проте є і негативна сторона методів із підвищеною чутливістю: чим вища здатність із виявлення тропонінів, тим нижча специфічність, що може ускладнити і/або призвести до помилок диференціальної діагностики, особливо в тому випадку, якщо лікарі-клініцисти будуть покладатися на одні лише лабораторні дані. Актуальним напрямком для покращення диференціальної діагностики є встановлення точних механізмів підвищення рівня тропонінів для оцінки порівняльної кінетики концентрації, що, безумовно, слід враховувати для удосконалення швидких алгоритмів діагностики гострого коронарного синдрому. Огляд присвячений клініко-діагностичному значенню і механізмам підвищення рівня кардіальних тропонінів при станах, не пов’язаних із гострим коронарним синдромом: інсультах, розшаровуючій аневризмі аорти, запальних захворюваннях міокарда, тромбоемболії легеневої артерії, артеріальній гіпотензії, серцевій недостатності, синдромі такоцубо, закритій травмі грудної клітки, гострому респіраторному дистрес-синдромі, хронічній нирковій недостатності, сепсисі, рабдоміолізі, кровотечах із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, хірургічних втручаннях, фізичному навантаженні
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рандомізоване дослідження медикаментозної профілактики тромбозів глибоких вен беміпарином та еноскапарином у пацієнтів із помірним і високим рівнем тромбогенного ризику, яким проводяться пластичні й реконструктивні хірургічні втручання / F. Revilla-Penaloza [et al.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 68-78. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Бемипарин

MeSH-головна:
ХИРУРГИЯ ПЛАСТИЧЕСКАЯ -- SURGERY, PLASTIC (вредные воздействия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ -- RECONSTRUCTIVE SURGICAL PROCEDURES (вредные воздействия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (профилактика и контроль, этиология)
ТРОМБОЗ ВЕНОЗНЫЙ -- VENOUS THROMBOSIS (профилактика и контроль, этиология)
ЭНОКСАПАРИН -- ENOXAPARIN (терапевтическое применение)
Анотація: Тромбоз глибоких вен (ТГВ) — поширене ускладнення післяопераційного періоду, що характеризується гіперкоагуляцією, ураженням судинного ендотелію і стазом крові. Його частота помітно збільшується в пері-/післяопераційній фазі хірургічних втручань. Легенева емболія, вторинна щодо ілеофеморального ТГВ, є частою причиною смерті. Матеріали та методи. Були обрані дорослі пацієнти, яким заплановано проведення пластичного й реконструктивного хірургічного втручання (ПРХВ) із середнім і високим рівнем тромбогенного ризику. Ми оцінювали ефективність і безпеку беміпарину порівняно з еноксапарином, які призначалися як засіб фармакологічної профілактики ТГВ. Дотримуючись збалансованих методів загальної анестезії, пацієнтам у випадковому порядку призначали підшкірно еноксапарин 40 МО (група E) або беміпарин 3500 МО (група Б) кожні 24 години принаймні 10 днів, починаючи через 6 год після завершення хірургічного втручання. У всіх пацієнтів оцінювали можливість наявності ТГВ за допомогою допплерівського ультразвукового картографування нижніх кінцівок. Результати. Проводили оцінку стану 78 пацієнтів, серед яких були переважно жінки (83 %), фізичний стан яких за класифікацією ASA розцінювався як ASA II (59 %), ASA III (10 %); тромбогенний ризик за шкалою Капріні 3–4 (помірний) — 58 %, 5–6 (високий) — 29 %, 6 (занадто високий) — 13 %; демографічні показники й клінічні змінні були подібними між групами. Середній час використання дренажу при операціях на молочній залозі становив 4 дні в обох групах (p = 0,238), а у випадку оперативних втручань на органах черевної порожнини — 14 днів у групі E та 13 днів у групі Б (p = 0,095). У жодній групі ТГВ не розвивався. Висновки. Використання беміпарину запобігало розвитку ТГВ без вірогідного збільшення кровотечі й розвитку побічних явищ; крім того, вартість беміпарину нижча, ніж еноксапарину. Беміпарин може розглядатися як альтернативний препарат для фармакологічної профілактики ТГВ при ПРХВ
Дод.точки доступу:
Revilla-Penaloza, F.
Olsoff-Pagovich, P. J.
Ochoa-Gomez, J. R.
Castaneda-Gaxiola, R.
Rubio-Gayosso, A. I.
Ceballos, G.
Molina-Guarrneros, J. A.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Олейник, Г. И.
Опыт клинического применения Имибацида при ожоговой травме / Г. И. Олейник, А. В. Коршунов // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 81-86. - Библиогр. в конце ст.

Рубрики: Имибацид

MeSH-головна:
ОЖОГИ -- BURNS (лекарственная терапия, микробиология, патофизиология)
РАНЕВАЯ ИНФЕКЦИЯ -- WOUND INFECTION (лекарственная терапия, микробиология, профилактика и контроль)
ИМИПЕНЕМ -- IMIPENEM (терапевтическое применение)
ЦИЛАСТАТИН -- CILASTATIN (терапевтическое применение)
Анотація: По данным различных авторов, микрофлора ожоговых ран представлена, как правило, ассоциациями условно-патогенных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. При этом наиболее часто выделяются ассоциации метициллинрезистентных стафилококков и бета-лактамазопродуцирующих штаммов синегнойной палочки с энтерококками, протеем, кишечной палочкой, грибами, ацинетобактером. Основными возбудителями ожоговой инфекции в настоящее время являются Staphylococcus aureus и Pseudomonas aeruginosa. Наибольшую опасность представляют госпитальные штаммы микроорганизмов, обладающие высокой степенью резистентности к антимикробным препаратам. Кроме непосредственной угрозы для жизни больного, имеющаяся инфекция значительно замедляет эпителизацию ожоговых ран, в том числе препятствуя своевременному оперативному лечению с целью восстановления кожного покрова, а также ведет к формированию гипертрофических и келоидных рубцов. Инфекция ожоговых ран при длительном существовании может осложняться генерализацией, развитием сепсиса, ведет к развитию системного воспалительного ответа, результатом которого может явиться полиорганная недостаточность и смерть. Системная антибактериальная терапия наряду с такими методами лечения, как терапия в абактериальной среде, своевременная хирургическая обработка или эксцизия ожоговой раны, иммунотерапия и иммунопрофилактика, энтеральное и парентеральное питание, и многими другими является важным методом борьбы с инфекцией ожоговой раны и инфекционными осложнениями ожоговой болезни. Рост количества полирезистентных штаммов микроорганизмов, высеваемых из ожоговых ран, в основном штаммов P.aeruginosa и S.aureus, обладающих высокой устойчивостью к большинству используемых сегодня противомикробных средств, приводит к необходимости применения новых эффективных антибактериальных препаратов для борьбы с ожоговой инфекцией. В последние годы одно из ведущих мест в системной антибактериальной химиотерапии различных инфекций принадлежит препаратам группы карбапенемов, обладающим широким спектром противомикробного действия, высокой степенью противомикробной активности, хорошей биодоступностью, способностью накапливаться в различных органах и тканях и создавать высокие концентрации в крови больных, превышающие максимальное потребление кислорода для большинства возбудителей ожоговой болезни. Таким образом, приведенные выше данные свидетельствуют, что на современном этапе при тяжелых инфекциях принципиально важно назначение уже на первом этапе лечения адекватного режима антибактериальной терапии. В представленной работе обобщен небольшой опыт применения в комплексной терапии обожженных препарата Имибацид. Проанализированы результаты обследования и лечения 16 обожженных (3 женщины и 13 мужчин) в возрасте от 17 до 79 лет (средний возраст — 37,9 ± 4,0 года), у 6 из которых ожоги кожи сочетались с термоингаляционным поражением дыхательных путей. Общая площадь поражения у больных исследуемой группы составляла от 3 до 70 % поверхности тела, при этом площадь глубоких ожогов ІІІБ–IV степени занимала от 1 до 40 % поверхности тела, у 4 больных были обширные поверхностные и пограничные инфицированные ожоги. Как показали клинико-лабораторные наблюдения, Имибацид является эффективным в лечении и профилактике инфекционных осложнений у обожженных и в дозировке 500/500 мг каждые 12 часов показан в качестве лечебного средства при начальной и легкой степени воспалительного процесса в ране, а также для профилактики развития инфекционного осложнения у обожженных на протяжении 3–5 дней. Применение препарата в период ожогового шока и ожоговой токсемии позволяет купировать развитие инфекционных осложнений в ранах и быстрее подготовить больных к раннему оперативному лечению. Это подтверждает и проведение цитологических исследований мазков-отпечатков из ран в период лечения: отмечается его более благоприятное по сравнению с обычной терапией действие на репаративные процессы и морфологический (клеточный) состав ожоговых ран
Дод.точки доступу:
Коршунов, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Філик, О. В.
Рівень транстиретину сироватки крові та динаміка співвідношення транстиретину та С-реактивного протеїну в дітей із гострою гіпоксемічною дихальною недостатністю: поширеність порушень та вплив на результати лікування / О. В. Філик // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 87-93. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДЫХАТЕЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- RESPIRATORY INSUFFICIENCY (метаболизм, патофизиология, смертность)
АНОКСИЯ -- ANOXIA (метаболизм, патофизиология, смертность)
БЕЛКОВО-ЭНЕРГЕТИЧЕСКАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ПИЩЕВАЯ -- PROTEIN DEFICIENCY (диагностика, осложнения)
БЕЛКИ ТИРОКСИН-СВЯЗЫВАЮЩИЕ -- THYROXINE-BINDING PROTEINS (диагностическое применение)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE
Анотація: Протеїндефіцитна мальнутриція — одне з поширених порушень нутритивного статусу, що впливає на клінічний стан, перебіг та прогноз захворювань у дітей. Метою цього дослідження було вивчити поширеність зниження рівня транстиретину (TTR), динаміку співвідношення «TTR/С-реактивний протеїн», тривалість госпіталізації у відділенні інтенсивної терапії та рівень 28-денної летальності в дітей із гострою гіпоксемічною дихальною недостатністю. Матеріали та методи. Із травня 2018 р. по травень 2019 р. нами проведено проспективне когортне одноцентрове дослідження на клінічній базі кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «ОХМАТДИТ») серед пацієнтів віком 3–12 років. Рівень транстиретину та С-реактивного протеїну сироватки крові оцінювали в 1-шу (d1), 3-тю (d3), 5-ту (d5), 7-му та 9-ту добу (d7 та d9). До дослідження були включені 19 пацієнтів. Ретроспективно всіх пацієнтів було розподілено на такі підгрупи: 1-ша підгрупа — діти з рівнем TTR понад 150 мг/л (відсутня мальнутриція), 2-га — рівень TTR сироватки крові 120–150 мг/л (легка мальнутриція), 3-тя — рівень TTR 80–100 мг/л (помірна мальнутриція), 4-та — рівень TTR менше 80 мг/л (тяжка мальнутриція). Результати. Установлено, що зниження рівня транстиретину нижче 150 мг/л було виявлено в 10 з 19 включених у дослідження пацієнтів (52,6 %) на етапі дослідження d1, у 7 пацієнтів із 15 (46,7 %) — на етапі дослідження d3, у 6 пацієнтів із 10 (60 %) — на етапі дослідження d5 та в 3 пацієнтів із 4 (75 %) і 1 пацієнта з 4 (25 %) — на етапах дослідження d7 та d9 відповідно. У пацієнтів 1-ї підгрупи виявлено прогресивне зростання співвідношення транстиретину та С-реактивного протеїну впродовж дослідження з 2,83 на етапі дослідження d1 до 13 та 31 на етапах дослідження d5 та d9 відповідно (p = 0,12 та p = 0,06 порівняно з етапом дослідження d1). У пацієнтів 4-ї підгрупи дане співвідношення впродовж дослідження становило 0,53 на етапі дослідження d1, на етапах дослідження d5 та d9 — 0,25 та 0,33 (p = 0,72 та p = 0,56 порівняно з етапом дослідження d1). Частка 28-денної летальності серед пацієнтів 1-ї підгрупи становила 11,1 %. Усі пацієнти з 2-ї та 3-ї підгруп вижили. У 4-й підгрупі пацієнтів рівень летальності становив 42,9 % (p = 0,18 порівняно з 1-ю підгрупою пацієнтів). Тривалість госпіталізації серед пацієнтів 1-ї підгрупи становила 14,8 доби (12,5–19,7 доби); серед пацієнтів 4-ї підгрупи — 23,2 доби (19,1–29,5 доби) (p = 0,11). Висновки. Гострі порушення нутритивного статусу були верифіковані в 52,6 % пацієнтів із гіпоксемічною дихальною недостатністю при надходженні на лікування. У пацієнтів із тяжким нутритивним дефіцитом співвідношення транстиретину та С-реактивного протеїну було зниженим упродовж усього дослідження. Рівень 28-денної летальності в пацієнтів без гострих нутритивних порушень становив 11,1 %, у пацієнтів із гострим тяжким нутритивним дефіцитом — 42,9 % (p = 0,18)
Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Реникса в медицине, или Критика механического внедрения физических принципов в биологию и медицицну / К. Г. Михневич [и др.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 94-100. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
КВАНТОВАЯ ТЕОРИЯ -- QUANTUM THEORY
ФИЗИКА -- PHYSICS
БИОЛОГИЯ -- BIOLOGY
МЕДИЦИНА -- MEDICINE
Анотація: В статье подвергается критике необоснованное внедрение принципов квантовой механики в биологию и медицину, а именно принципа квантования, принципа неопределенности Гейзенберга и принципа корпускулярно-волнового дуализма. Рассмотрено значение этих принципов в современной физике, затем описаны представления некоторых исследователей о том, как эти принципы могут быть использованы в биологии и медицине. Показано, что квантово-механические представления не могут играть существенной роли в биологической науке, за исключением случаев рассмотрения строения живых систем на субмолекулярном уровне. В конце статьи даются собственные представления авторов о соответствии биологических явлений некоторым квантово-механическим принципам. Принципу квантования соответствует дискретность живых систем, однако на этом соответствие заканчивается, поскольку живая система не является в отличие от квантов неделимой, ее структура известна, поэтому живая система не может быть названа элементарной в отличие от элементарных частиц, структура которых в настоящее время еще неизвестна. Принцип неопределенности корректно трансформирован Рашмером в принцип биологической неопределенности, заключающийся в невозможности точно предсказать поведение конкретной живой системы при внешних воздействиях (например, при введении медикаментов), а также в том, что неопределенностью состояния обладает не одна живая система, а их большая совокупность, что делает медицину как науку статистической, а как профессию — искусством. Корпускулярно-волновому дуализму можно привести в соответствие невозможность измерения параметров живой системы без влияния на них, а также биологическое явление, известное как «волны жизни»
Дод.точки доступу:
Михневич, К. Г.
Волкова, Ю. В.
Баранова, Н. В.
Науменко, В. А.
Долженко, М. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Кришевський, Ю. П.
Мікробіологічна структура та чутливість патогенної флори до антибіотиків у пацієнтів із пораненнями черевної порожнини / Ю. П. Кришевський, В. Р. Горошко, Г. П. Хитрий // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 101-106. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БРЮШНОЙ ПОЛОСТИ ТРАВМЫ -- ABDOMINAL INJURIES (лекарственная терапия, микробиология, осложнения)
РАНЕВАЯ ИНФЕКЦИЯ -- WOUND INFECTION (лекарственная терапия, микробиология)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ У МИКРООРГАНИЗМОВ -- DRUG RESISTANCE, MICROBIAL
Анотація: Від початку збройного конфлікту на сході України значно збільшилася актуальність лікування військовослужбовців із вогнепальними пораненнями черевної порожнини. Летальність після таких ушкоджень становить близько 31 %. Поранення, отримані під час бойових дій, забруднені та інфіковані з моменту поранення. Під час перебування хворого в стаціонарі та відділеннях інтенсивної терапії більше 10 діб на 50 % збільшується імовірність приєднання нозокоміальних штамів та може початися процес динамічної зміни збудників захворювання. Метою нашого дослідження було вивчити зміну мікробіологічної структури, чутливості та резистентності мікроорганізмів при пораненнях черевної порожнини. Матеріали та методи. Виконано ретроспективний аналіз 15 медичних карт стаціонарних хворих із пораненнями черевної порожнини і не менше як двома мікробіологічними посівами. Досліджувалися результати посівів та чутливості з рани черевної порожнини, мокроти та сечі, які було розподілено на 2 групи: перший посів та наступні з кожного середовища. Результати. Усі поранені чоловічої статі, середній вік яких становив 31,9 ± 10,4 року, середня тривалість стаціонарного лікування — 48,6 ± 31,4 ліжко-дня. У всіх хворих були поранення порожнистих органів черевної порожнини. Летальність становила 33 %. Виділено 106 культур мікроорганізмів. Отримані результати показали зміну видового та кількісного складу бактерій між першою та другою групами з кожного біологічного матеріалу, який забирався для мікробіологічного дослідження. Спостерігається кількісне переважання грамнегативної флори над грампозитивною у всіх середовищах першої та другої групи, окрім крові, де відмічається переважання грампозитивних мікроорганізмів. Виявлено появу нових збудників у наступних посівах, що характерні для нозокоміальної флори. Під час дослідження чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів спостерігаються переважання грамнегативних штамів над грампозитивними та тенденція до розширення резистентності в обох групах. Висновки. Динаміка мікробіологічної структури вказує на те, що причиною запального процесу в черевній порожнині є переважно грамнегативні збудники, меншою мірою — грампозитивні з вираженою стійкістю до антибіотиків. У подальшому відбувається приєднання внутрішньолікарняної флори, що має збільшену резистентність, у тому числі до резервних препаратів
Дод.точки доступу:
Горошко, В. Р.
Хитрий, Г. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

    Машин, О. М.
    Порівняння показників гемодинаміки й вентиляції при використанні різних методик анестезіологічного забезпечення лапароскопічної холецистектомії / О. М. Машин // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 107-113. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Севофлуран

MeSH-головна:
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ -- CHOLECYSTECTOMY, LAPAROSCOPIC
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL (вредные воздействия, методы)
АНЕСТЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- ANESTHETICS
ПРОПОФОЛ -- PROPOFOL (терапевтическое применение)
ГЕМОДИНАМИКА -- HEMODYNAMICS (действие лекарственных препаратов)
ЛЕГКИХ ВЕНТИЛЯЦИЯ -- PULMONARY VENTILATION (действие лекарственных препаратов)
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- INTRAOPERATIVE COMPLICATIONS
Анотація: Поширюється використання лапароскопічних оперативних втручань, у тому числі в осіб похилого віку з серйозними супутніми захворюваннями. Ретроспективне вивчення ускладнень, що мали місце при проведенні лапароскопічних оперативних втручань, продемонструвало, що абсолютна їх більшість не пов’язана з технікою операції, а обумовлена розвитком серцевих і легеневих порушень. Мета: оцінка ефективності та безпеки різних варіантів анестезіологічного забезпечення лапароскопічної холецистектомії на підставі дослідження динаміки основних гемодинамічних і вентиляційних параметрів гомеостазу у хворих у періопераційному періоді. Матеріали та методи. Обстежено 120 пацієнтів (середній вік — 50 (38–63) років), яким виконувались оперативні втручання з приводу жовчнокам’яної хвороби та гострого холециститу методом лапароскопічної холецистектомії. Хворі були розподілені на 3 групи дослідження. Група TIVA (n = 40) — тотальна внутрішньовенна анестезія (ТВА) на основі пропофолу та фентанілу з інфузією гіпнотика через перфузор. Швидкість інфузії пропофолу за розробленою болюсно-інфузійною схемою 10–8–6; анестезіолог самостійно вибирав достатню, на його думку, швидкість інфузії пропофолу. Група SEVO (n = 40) — інгаляційна анестезія на основі севофлурану методом низького потоку та фентанілу. Група ТСІ (n = 40) — ТВА на основі пропофолу та фентанілу з інфузією гіпнотика за цільовою концентрацією за допомогою перфузора B. Braun perfusor space; анестезіолог не повинен був порушувати нижню (3,5 мкг/мл) і верхню (5,5 мкг/мл) межі цільових концентрацій препарату в ефекторних зонах (математична модель Shnеider). Результати. Показники гемодинаміки в усіх групах мали закономірні коливання під час анестезіологічної підготовки пацієнтів на етапах інсуфляції вуглекислого газу в черевну порожнину та десуфляції. Внутрішньочеревний тиск у пацієнтів усіх груп не перевищував 10 мм рт.ст. Під час індукції в анестезію відмічалося зниження показників системної та центральної гемодинаміки. Так, показники середнього артеріального тиску порівняно з вихідними даними зменшувалися на 17,70 ± 2,33 %, особливо у пацієнтів групи TIVA (p  0,001). Подібні зміни пов’язані з тим, що препарати, які використовувалися для індукції анестезії, знижували тонус симпатичної нервової системи, перерозподіляли обсяг циркулюючої крові в ємнісну судинну мережу, шо сприяло зменшенню переднавантаження, а також за рахунок периферичної вазодилатації. На етапі інтубації також відзначалася зміна показників гемодинаміки за типом гіпердинамічної реакції, що було обумовлено симпатоадреналовою реакцією на ларингоскопію та інтубацію. Більш виражені зміни відзначалися в групі TIVA. Так, показники середнього артеріального тиску порівняно з попереднім етапом збільшувалися на 22,2 ± 2,9 % (р  0,001). Співставлення змін показників гемодинаміки залежно від варіанту анестезіологічного забезпечення показало їх статистичну порівнянність (p 0,05) і менш виражені коливання у групах TCI і SEVO, ніж у групі з тотальною внутрішньовенною анестезією (TIVA). Аналіз показників вентиляції легень та оксигенації (SaO2, EtCO2) в умовах пневмоперитонеуму показав їх стабільність та керованість у пацієнтів усіх груп. Випадків підвищення EtCO2 більше 45 мм рт.ст. не виявлено, всі анестезії проводилися в умовах помірної гіпервентиляції. Водночас показники середнього тиску у дихальних шляхах були вірогідно вищими при застосуванні тотальної внутрішньовенної анестезії з цільовою концентрацією анестетика (група ТСІ) та при застосуванні тотальної внутрішньовенної анестезії (група TIVA), ніж при використанні інгаляційного анестетика. Це обумовлено бронходилатаційним ефектом севофлурану, проведенням низькопоточної інгаляційної анестезії. Висновки. Порівняльні дослідження між групами мають незначні відмінності при використанні севофлурану та пропофолу за методом ТСІ як складової анестезіологічного забезпечення. Найкраща стабільність та передбачуваність змін гемодинаміки в інтраопераційному періоді були виявлені в групах із застосуванням інгаляційної низькопоточної анестезії севофлураном та інфузією пропофолу за цільовою концентрацією (ТСІ). Підвищений внутрішньочеревний тиск до 10 мм вод.ст. за рахунок карбоксіперитонеуму тривалістю до 1 години на умовах використання інгаляційного агента севофлуран методом низького потоку або при внутрішньовенній анестезії пропофолом не викликає суттєвих змін показників вентиляції й оксигенації та легко піддається корекції зміною налаштування параметрів вентиляції
Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

    Дослідження впливу адемолу на обмін монооксиду азоту в головному мозку щурів із черепно-мозковою травмою / С. І. Семененко [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 114-117. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Адемол

MeSH-головна:
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA (лекарственная терапия, метаболизм, патофизиология)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS (действие лекарственных препаратов)
НЕЙРОЗАЩИТНЫЕ СРЕДСТВА -- NEUROPROTECTIVE AGENTS (терапевтическое применение)
АРГИНИН -- ARGININE (действие лекарственных препаратов)
АЗОТА ОКИСИ СИНТАЗА -- NITRIC OXIDE SYNTHASE (действие лекарственных препаратов)
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
Анотація: Високі концентрації оксиду азоту (NO) призводять до прогресування порушень мозкового кровообігу на фоні черепно-мозкової травми (ЧМТ). Одним із провідних молекулярних механізмів нейроцитопротекторної дії сучасних фармакологічних препаратів є їх коригувальний вплив на обмін NO. Мета: оцінити вплив адемолу порівняно з амантадином сульфатом на стан системи L-аргінін/NO в головному мозку щурів з ЧМТ. Матеріали та методи. Досліди проведено на щурах-самцях. Експериментальну модель тяжкої ЧМТ створювали із використанням пневматичного пістолета. Терапевтичну дію адемолу при ЧМТ оцінювали в дозі 2 мг/кг внутрішньовенно з інтервалом 2 р/добу протягом 8 діб. Як лікарський засіб для контрольної групи застосовували 0,9% NаСl в дозі 2 мл/кг, а препарат порівняння — амантадину сульфат — у дозі 5 мг/кг. Для визначення ефективності досліджуваних препаратів використовували рівень L-аргініну та сумарну активність NO-синтази. Результати. Порівняльний аналіз ефективності адемолу та амантадину сульфату на 8-му добу спостереження показав, що в групі тварин з ЧМТ, яким застосовували адемол, вміст L-аргініну в мозку був більшим на 112 % (р  0,05), ніж в групі контролю. За цих умов сумарна активність NO-синтази в головному мозку була меншою на 26,6 % (р  0,05) відносно нелікованих тварин з ЧМТ. Натомість у тварин, лікованих амантадином сульфатом, рівень L-аргініну в головному мозку був більшим на 72 % (р  0,05), ніж в групі контрольної патології. При цьому сумарна активність NO-синтази в головному мозку була меншою на 15,4 % (р  0,05). Висновки. Експериментальне моделювання травматичного ураження головного мозку супроводжувалось розвитком в його структурах пертурбацій в системі L-аргінін/NO-синтаза. Одним із патогенетичних механізмів захисної дії на головний мозок при ЧМТ є спроможність адемолу попереджувати виснаження в пошкодженому головному мозку запасів амінокислоти L-аргініну та гіперактивацію NO-синтази, причому за вказаним ефектом адемол перевершував амантадину сульфат (р  0,05)
Дод.точки доступу:
Семененко, С. І.
Семененко, А. І.
Поліщук, С. С.
Вознюк, Л. А.
Семененко, О. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Романенко, І. Ю.
Головний біль напруження й мігрень у жінок із загрозливим перериванням вагітності: клініко-діагностичні аспекти / І. Ю. Романенко // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 118-123. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS (диагностика, патофизиология, эпидемиология)
АБОРТ УГРОЖАЮЩИЙ -- ABORTION, THREATENED (патофизиология)
ГОЛОВНАЯ БОЛЬ НАПРЯЖЕНИЯ -- TENSION-TYPE HEADACHE (диагностика, патофизиология)
МИГРЕНОЗНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- MIGRAINE DISORDERS (диагностика, патофизиология)
БОЛЕЙ ИССЛЕДОВАНИЕ -- PAIN MEASUREMENT
Анотація: Загроза переривання вагітності (ЗПВ) — найпоширеніше ускладнення вагітності, що виникає в 15–20 % випадків триваючої вагітності. Головний біль (ГБ) — одна з частих скарг під час вагітності, поширеність ГБ у вагітних жінок досягає 35 %. Мета дослідження: вивчити поширеність і клінічні особливості головного болю напруження (ГБН) та мігрені у вагітних із ЗПВ в I і II триместрах, які проживають в Луганській області, для удосконалення лікувально-профілактичних заходів та профілактики акушерських і перинатальних ускладнень у таких жінок. Матеріали та методи. Обстежені 84 вагітні у I і II триместрах вагітності, які знаходилися на стаціонарному лікуванні з приводу ЗПВ в лікарнях, що розташовані в Луганській області (група I). Контрольну групу становили 47 вагітних жінок із необтяженим анамнезом та фізіологічним перебігом вагітності аналогічного гестаційного терміну та місця проживання (група II). Усім вагітним було проведено клініко-акушерське обстеження, для оцінки суб’єктивної вираженості ГБ використовувався метод візуально-аналогової шкали (ВАШ), для якісної характеристики ГБ — больовий опитувальник Мак-Гілла. Результати. Встановлено, що інтенсивність ГБН за ВАШ становила Ме (Q1–Q3) = 3,40 (2,90–3,78) у групі I та 2,05 (1,43–3,05) — у групі II (р = 0,015). Інтенсивність мігрені за ВАШ становила Ме (Q1–Q3) = 6,45 (4,30–7,18) і 5,15 (5,10–5,20) відповідно (р = 0,533). Пацієнти групи I більш емоційно описують свій ГБ та використовують більше дескрипторів для сенсорної й афективної характеристики ГБ. У вагітних групи I виявлено позитивний кореляційний зв’язок між віком та афективними характеристиками ГБН: індекс числа вибраних дескрипторів для афективної шкали (r = 0,590, р = 0,002), ранговий індекс болю для афективної шкали (r = 0,478, р = 0,018). Висновки. Поширеність ГБН серед вагітних із ЗПВ зустрічається в 1,92, мігрені — в 1,12 раза частіше порівняно із здоровими вагітними і становить 28,57 і 4,76% відповідно. У вагітних із ЗПВ показники інтенсивності за ВАШ ГБН в 1,66, мігрені — в 1,25 раза перевищували дані контрольної групи, медіанне значення інтенсивності ГБН було вірогідно вище
Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Шмидт, Е. Ю.
Расслаивающая аневризма аорты как одна из ведущих причин летальности при синдроме Марфана на примере клинического случая / Е. Ю. Шмидт, Е. Ю. Прилуцкая, А. О. Грицай // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 124-128. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
МАРФАНА СИНДРОМ -- MARFAN SYNDROME (осложнения, патофизиология)
АОРТЫ АНЕВРИЗМА -- AORTIC ANEURYSM (патофизиология, рентгенография, смертность)
АНЕВРИЗМА РАССЛАИВАЮЩАЯ -- ANEURYSM, DISSECTING (патофизиология, рентгенография, смертность)
АОРТЫ РАЗРЫВ -- AORTIC RUPTURE (патофизиология, смертность)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Синдром Марфана поряд з іншими спадковими захворюваннями сполучної тканини посідає друге місце серед причин аневризми аорти. Прогноз пацієнтів з аневризмою аорти залежить від ранньої діагностики та, відповідно, раннього хірургічного лікування. У нашій статті подано клінічний випадок пацієнтки з пізно діагностованим синдромом Марфана, що був ускладнений на момент діагностики розшаруванням аневризми аорти і в подальшому (на тлі нестабільних цифр артеріального тиску) — розривом висхідного відділу аорти
Дод.точки доступу:
Прилуцкая, Е. Ю.
Грицай, А. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Ехалов, В. В.
Повешение: патофизиологические и клинические аспекты, маршрут пострадавшего (клиническая лекция) / В. В. Ехалов, Н. В. Хоботова, Д. А. Криштафор // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 129-137. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
АСФИКСИЯ -- ASPHYXIA (патофизиология)
САМОУБИЙСТВО -- SUICIDE
САМОУБИЙСТВО, ПОПЫТКА -- SUICIDE, ATTEMPTED
СУДЕБНАЯ ПАТОЛОГИЯ -- FORENSIC PATHOLOGY
ПЕРВАЯ МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ -- FIRST AID
Анотація: Странгуляционная асфиксия — острое нарушение проходимости дыхательных путей за счет прямого сдавления трахеи, сосудов и нервных стволов шеи. При этом быстро нарастают гипоксемия и гиперкапния, возникают глубокие нарушения мозгового кровообращения и гипоксическая/аноксическая энцефалопатия. В Украине повешение является самым частым способом самоубийства, летальность при котором может достигать 70 %. Объем повреждений и прогноз зависят от длительности странгуляции, материала и подвижности петли, расположения узла и странгуляционной борозды, а также механизма повешения — с рывком, быстро или медленно. В статье рассматриваются патофизиологические изменения и их клинические проявления в зависимости от перечисленных факторов, а также алгоритмы оказания первой помощи на догоспитальном этапе и схемы последующего обследования и лечения в стационаре. Странгуляционная асфиксия сопровождается полиорганной недостаточностью с развитием смешанного или метаболического ацидоза, гиперлактатемии, гиперкалиемии, воспалительной реакции, возможностью развития рабдомиолиза, цитолитического синдрома, острого повреждения почек, синдрома диссеминированного внутрисосудистого свертывания (ДВС-синдрома). Она может сопровождаться травмами шейного отдела позвоночника, трахеи и гортани, размозжением мышц шеи, разрывами шейных артерий, повреждением спинного и продолговатого мозга, внутренними кровоизлияниями. Мероприятия первой помощи включают освобождение из петли, иммобилизацию шейного отдела позвоночника, экстренную оксигенацию, противосудорожную, противоотечную, инфузионную терапию, профилактику миоглобинурийного нефроза, при необходимости — сердечно-легочную реанимацию и/или антиаритмическую терапию. На госпитальном этапе проводятся инструментальные исследования, при необходимости — искусственная вентиляция легких, задействуются профильные специалисты в зависимости от преобладающей патологии. Посиндромная терапия возникающих нарушений может включать лечение острого респираторного дистресс-синдрома и пневмонии, ДВС-синдрома, хирургические вмешательства на шейном отделе позвоночника, назначение негемоглобиновых переносчиков кислорода, противоотечную, диуретическую, противосудорожную терапию, коррекцию нарушений кислотно-основного и водно-электролитного баланса, а также ноотропную терапию для лечения постгипоксической/постаноксической энцефалопатии. Пациентам, имеющим странгуляционную травму в результате суицидальной попытки, после завершения курса лечения должна быть обеспечена психиатрическая помощь
Дод.точки доступу:
Хоботова, Н. В.
Криштафор, Д. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Бильченко, А. В.
Тропонины. Клиническое значение и интерпретация результатов лабораторных тестов / А. В. Бильченко // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 138-143. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (диагностика)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (кровь)
ТРОПОНИН -- TROPONIN (диагностическое применение, кровь)
КЛИНИЧЕСКИЕ ПРОТОКОЛЫ -- CLINICAL PROTOCOLS
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Анотація: Использование в клинической практике тропонинов привело к прорыву в диагностике инфаркта миокарда (ИМ), однако до настоящего времени остается причиной и большого количества ошибочных диагнозов из-за неправильной оценки получаемых результатов тропониновых тестов. Сердечный тропонин (cTn) представляет собой комплекс, состоящий из трех субъединиц. Поскольку сердечные тропонины I (cTnI) и T (cTnT) являются компонентами сократительного аппарата миокардиальных клеток и экспрессируются почти исключительно в сердце, это определяет их высокую специфичность в качестве биомаркера повреждения миокарда. Оценка выделения в кровоток пула быстро высвобождаемых тропонинов в клинической практике, с одной стороны, может уменьшить время для диагностики инфаркта миокарда, а с другой стороны, привести к значительному снижению специфичности определения тропонинов в отношении структурных повреждений и некроза миокарда. Высвобождение тропонинов происходит при различных вариантах повреждения миокарда, а не только вследствие некроза. Повышение уровня тропонинов в плазме крови свидетельствует о наличии повреждения миокарда, но не указывает на причину и механизм повреждения. Диагноз «инфаркт миокарда» подтверждается при выявлении динамического повышения уровня тропонинов выше указанного референтного значения только в том случае, когда имеются доказательства, что причиной повреждения миокарда является его необратимая ишемия. Ключевой отличительной чертой высокочувствительных тропониновых тестов по сравнению с прежними анализами является повышенная чувствительность, которая проявляется только при значениях, близких к 99-му процентилю верхнего референтного уровня. С 1-го по 4-е поколения тропониновых тестов могут определять только значительные количества тропонина вследствие массивного повреждения миокарда. Количество тропонина, соответствующее выделению цитозольного тропонина или вследствие микронекроза кардиомиоцитов, может определяться 5-м поколением тропониновых тестов. Ключевым преимуществом 5-го поколения тропониновых тестов является не увеличение точности диагностики ИМ, а уменьшение времени до верификации диагноза с помощью тропонинового теста. Алгоритм, сочетающий в себе оценку как абсолютного уровня, так и относительного изменения уровня тропонинов, позволяет повысить специфичность (при некотором снижении чувствительности) в отношении диагностики инфаркта миокарда. Результаты тропониновых высокочувствительных тестов могут широко использоваться для оценки прогноза
Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Конфликтные ситуации в медицинской практике: этические и правовые аспекты / Л. В. Усенко [и др.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 144-148. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ВРАЧ-БОЛЬНОЙ ОТНОШЕНИЯ -- PHYSICIAN-PATIENT RELATIONS (этика)
КОНФЛИКТ (ПСИХОЛОГИЯ) -- CONFLICT (PSYCHOLOGY)
ПРАВА ЧЕЛОВЕКА -- HUMAN RIGHTS (психология)
БОЛЬНОГО ПРАВА -- PATIENT RIGHTS
ЭТИКА -- ETHICS
Анотація: В работе анализируются причины возникновения конфликтных ситуаций в медицине и пути их решения. В настоящее время наблюдается высокая распространенность нервно-психических расстройств у больных с соматической патологией, что приводит к развитию психологической дезадаптации и повышает риск возникновения конфликтных ситуаций. Характерные черты современного общества, такие как постоянное напряжение, стрессы, перегрузки, дефицит времени, переинформированность, наряду со сложившимися неблагоприятными социально-экономическими факторами, выраженность которых в нашей стране с каждым годом увеличивается, сопровождаются ростом невротизации и психопатизации населения, что в комплексе делает общество более агрессивным и усложняет взаимодействие медицинских работников с пациентами, что обусловливает увеличение частоты развития конфликтных ситуаций. В случаях их возникновения прежде всего важна психологическая готовность врача управлять конфликтом. Навыки коммуникативного взаимодействия с больным углубляют профессиональную гибкость. При возникновении конфликтных ситуаций одной из самых распространенных методик диагностики поведения личности в этих ситуациях является двухмерная модель регулирования конфликтов Томаса — Килманна, которая включает показатели внимания к интересам партнера и своим собственным. Наиболее эффективными способами выхода из конфликтов являются сотрудничество и компромисс. Значимым моментом в возникновении конфликтов «врач — больной» является усиливающаяся неудовлетворенность общества качеством медицинской помощи. Развитие гражданского общества и рост гражданской грамотности населения привели к нарастающей активности больных в сфере защиты своих прав. Поэтому актуально предупреждение конфликтов, а в случаях их возникновения — конструктивное разрешение. Основным направлением предупреждения конфликта является повышение правовой культуры с разработкой активных моделей поведения врача в соответствии с существующими в настоящее время социально-экономическими условиями и правовыми гражданскими актами. Таким образом, наиболее эффективным методом предупреждения конфликта является недопущение его возникновения
Дод.точки доступу:
Усенко, Л. В.
Кобеляцкий, Ю. Ю.
Клопоцкая, Н. Г.
Царев, А. В.
Усенко, А. А.
Оленюк, Д. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Ткачишин, В. С.
Інтоксикації тетраетилсвинцем / В. С. Ткачишин // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 149-151. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТЕТРАЭТИЛСВИНЕЦ -- TETRAETHYL LEAD (вредные воздействия, отравления, токсичность)
ОТРАВЛЕНИЕ -- POISONING (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
СВИНЦОМ ОТРАВЛЕНИЯ -- LEAD POISONING (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
Анотація: Тетраетилсвинець і його суміші належать до групи сильних нейротропних отрут І класу небезпечності. Гострі та хронічні інтоксикації тетраетилсвинцем і його сумішами характеризуються, головним чином, ураженням центральної нервової системи. За тяжкістю перебігу розрізняють три стадії гострої інтоксикації, викликаної тетраетилсвинцем: початкову (астенічний синдром, органічний синдром за типом енцефалопатії, або псевдопаралітичний, передделіріозний синдром), передкульмінаційну і кульмінаційну. За ступенем тяжкості розрізняють три стадії хронічної інтоксикації: початкова, токсичної енцефалопатії та психомоторних порушень. Діагностика отруєння ґрунтується на анамнестичних даних, клінічній картині захворювання і наявності свинцю в сечі внаслідок розпаду тетраетилсвинцю в організмі. При гострих і хронічних інтоксикаціях, викликаних тетраетилсвинцем і його сумішами, зміни в крові та порфіриновому обміні відсутні, що характерно для впливу неорганічних сполук свинцю. Лікування симптоматичне. Специфічних антидотів немає. Необхідно обробити шкіру та змінити забруднений одяг. При заковтуванні етилованого бензину слід неодноразово промивати шлунок з використанням активованого вугілля до зникнення запаху в промивних водах. Хворим із гострою та хронічною інтоксикацією, викликаною тетраетилсвинцем, необхідні повний спокій, снодійні та седативні засоби, вітаміни, теплі ванни (37 °С) перед сном. Внутрішньовенно вводять розчин глюкози з аскорбіновою кислотою
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)