Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ104/2020/16/5<.>

Загальна кількість знайдених документів : 18
Показані документи з 1 по 18

Лысенко, В. И.
60-летний путь становления и развития кафедры анестезиологии и интенсивной терапии Харьковской медицинской академии последипломного образования / В. И. Лысенко // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 8-12

MeSH-головна:
ПРЕПОДАВАТЕЛЬСКИЙ СОСТАВ МЕДИЦИНСКИХ УЧЕБНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ -- FACULTY, MEDICAL (история)
ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ, ПОВЫШЕНИЕ КВАЛИФИКАЦИИ -- EDUCATION, MEDICAL, CONTINUING (история, кадры)
АНЕСТЕЗИОЛОГИЯ -- ANESTHESIOLOGY (история, обучение)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (история, кадры)
Анотація: В этом году мы отмечаем 60-летие основания кафедры анестезиологии и интенсивной терапии Харьковской медицинской академии последипломного образования. Кафедра открыта одной из первых на просторах бывшего СССР. Начало становления кафедры анестезиологии и реанимационной службы в Харькове связано с именем выдающегося хирурга, ученого, Героя Украины, академика НАН и АМН Украины, профессора А.А. Шалимова. В 1959 году по предложению ректора Украинского института усовершенствования врачей (УИУВ) проф. И.И. Овсиенко под руководством проф. А.А. Шалимова на базе 2-й городской клинической больницы г. Харькова была организована кафедра торакальной хирургии и анестезиологии
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Токсикологія кумаринів: огляд літератури й аналіз випадку отруєння похідними 4-гідроксикумарину / С. О. Маркова [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 13-22. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РОДЕНТИЦИДЫ -- RODENTICIDES (отравления, токсичность)
4-ГИДРОКСИКУМАРИНЫ -- 4-HYDROXYCOUMARINS (отравления, токсичность)
ОТРАВЛЕНИЕ -- POISONING (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ГЕМОРРАГИИ -- HEMORRHAGE (диагностика, этиология)
НОСОВОЕ КРОВОТЕЧЕНИЕ -- EPISTAXIS (кровь, лекарственная терапия, этиология)
ВИТАМИН K -- VITAMIN K (терапевтическое применение)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Широкое применение антикоагулянтных родентицидов на основе кумаринов в большинстве стран мира и в Украине определяет регулярное возникновение случаев отравлений среди населения. Цель — ознакомление практических врачей с биологическими и токсическими эффектами производных 4-гидроксикумарина на примере отдельного клинического наблюдения. Материалы и методы. Проведен анализ современных источников научной информации за последние 20 лет, посвященных исследованию биологических и токсических эффектов кумаринов. Рассмотрен клинический случай отравления производными 4-гидроксикумарина у женщины 40 лет, проходившей лечение на базе токсикологического отделения больницы скорой медицинской помощи г. Николаева. Применены следующие методы: аналитический, системного и сравнительного анализа. Результаты. Пациентка Д., 40 лет, доставлена в ургентном порядке в лор-отделение городской больницы № 4 г. Николаева с носовым кровотечением в июне 2018 года. После осмотра врачом пациентка была госпитализирована, назначена гемостатическая, антибактериальная терапия и выполнена передняя тампонада носовых ходов. Через двое суток на фоне прогрессирующей коагулопатии (протромбиновый индекс (ПТИ) 5 %; международное нормализованное соотношение (INR) 10) пациентка была переведена в реанимационное отделение, где начато усиленное введение гемостатических препаратов (витамин К 20 мг 3–4 раза в сутки), антибиотиков, кристаллоидов, донорской одногруппной плазмы. На 4-е сутки с момента поступления в больницу выяснилось, что пациентка Д. страдает шизофренией и, по словам матери, вероятно, приняла неизвестную дозу крысиного яда на основе производных 4-гидроксикумарина. В реанимационном отделении пациентка находилась в течение 14 дней и после стабилизации состояния была переведена в токсикологическое отделение больницы скорой медицинской помощи г. Николаева, где продолжила лечение и реабилитацию еще в течение 25 суток, после чего была переведена в психиатрическую больницу. Выводы. Проблема острых отравлений производными 4-гидроксикумарина остается актуальной в клинической практике. Использование антидота (витамина К) дает положительный результат при своевременном обращении пациента за медицинской помощью. Биологическими маркерами токсического процесса являются показатели INR, ПТИ, число тромбоцитов, а также другие показатели, характеризующие систему свертывания крови. Следует помнить, что тяжелая коагулопатия с развитием внутренних кровотечений затрудняет диагностику острого отравления антикоагулянтами и нередко является причиной, по которой хирургические осложнения в виде кровотечения трактуются как основное заболевание
Дод.точки доступу:
Маркова, С. О.
Курділь, Н. В.
Зінов’єва, М. Л.
Студзинська, Я. В.
Ващенко, Л. К.
Пісоченко, К. В.
Зацаринська, О. Ш.
Прийма, Т. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Лизогуб, К. І.
Роль збалансованих розчинів у практиці лікаря / К. І. Лизогуб, В. В. Ніконов, М. В. Лизогуб // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 23-27. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Плазмовен

MeSH-головна:
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY
СОЛЕВОЙ РАСТВОР ГИПЕРТОНИЧЕСКИЙ -- SALINE SOLUTION, HYPERTONIC (терапевтическое применение)
ИЗОТОНИЧЕСКИЕ РАСТВОРЫ -- ISOTONIC SOLUTIONS (терапевтическое применение)
ГИПОВОЛЕМИЯ -- HYPOVOLEMIA (этиология)
Анотація: Інфузійна терапія відіграє головну роль у лікуванні хворих на догоспітальному етапі, у відділеннях інтенсивної терапії, в періопераційному та постопераційному періоді. При розрахунку необхідного об’єму флюїдної терапії враховується багато факторів: із якого розчину почати рідинну ресусцитацію (кількісний та якісний склад розчину), необхідний об’єм, швидкість та цільові показники, які визначають коректність проведення рідинної ресусцитації. На сьогодні не існує ідеального розчину для інфузійної терапії, але є спроби вдосконалення розчинів, особливо за рахунок зменшення ускладнень. Історично сольовий розчин (0,9% хлорид натрію) є найбільш часто застосовуваним внутрішньовенним розчином, але наслідки його використання вагомі: порушення функції нирок, гіперхлоремічний ацидоз, дилюційний ацидоз. Збалансовані кристалоїди стали гідною заміною фізіологічного розчину, головною особливістю є зменшення ускладнень при їх застосуванні, у тому числі і ятрогенних, що сприяє поліпшенню клінічного стану хворих. В Україні представлений збалансований ізоплазматичний кристалоїд Плазмовен®, що відповідає вимогам ідеального фізіологічного розчину, є оптимальним вибором для пацієнтів із гіповолемією, опіковою хворобою, панкреатитами, травмами, в пері- та постопераційному періоді
Дод.точки доступу:
Ніконов, В. В.
Лизогуб, М. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гуменюк, К. В.
Погляд із минулого в майбутнє: безпілотні літаючі дрони як елемент евакуації поранених у медичній службі Збройних сил України / К. В. Гуменюк, В. Р. Горошко // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 28-33. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВОЕННАЯ МЕДИЦИНА -- MILITARY MEDICINE (оборудование)
ТРАНСПОРТИРОВКА БОЛЬНЫХ -- TRANSPORTATION OF PATIENTS (методы)
ПРИСПОСОБЛЕНИЯ ДЛЯ ТРАНСПОРТИРОВКИ -- STRETCHERS
ВОЗДУШНО-ТРАНСПОРТНЫЕ САНИТАРНЫЕ СРЕДСТВА -- AIR AMBULANCES (использование, история)
УКРАИНА -- UKRAINE
Анотація: Добре та чітко організоване проведення евакуаційних заходів є фактором, що значною мірою визначає ефективність діяльності медичної служби. Застосування новітніх технологій, сучасних засобів та впровадження їх у реальність, що диктує нам сьогодення, є пріоритетом в управлінні лікувально-евакуаційного забезпечення медичної служби Збройних сил України. Такий підхід в окремих випадках може виявитись вирішальним та єдиним на шляху до збереження життя пораненого. Безпілотні літаючі засоби для забезпечення заходів медичної евакуації є перспективним напрямком подальшого вдосконалення системи лікувально-евакуаційного забезпечення Збройних сил України
Дод.точки доступу:
Горошко, В. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ніконов, В. В.
Застосування декскетопрофену в сучасних підходах до мультимодальної аналгезії / В. В. Ніконов, К. І. Лизогуб, М. В. Лизогуб // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 34-38. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Декспро (декскетопрофен)

MeSH-головна:
БОЛИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ -- PAIN, POSTOPERATIVE (лекарственная терапия)
АНАЛГЕЗИЯ -- ANALGESIA (методы)
АНАЛГЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- ANALGESICS (терапевтическое применение)
Анотація: Одним із першочергових завдань ведення хворих в інтраопераційному та ранньому післяопераційному періоді є відповідне знеболювання, що забезпечує не тільки рівний клінічний перебіг захворювання та якість життя пацієнтів, а й успіх хірургічного лікування в цілому завдяки зниженню кількості стрес-реалізованих ускладнень. Тривалий післяопераційний гострий біль може бути причиною розвитку функціональних порушень із боку легень, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, центральної нервової системи, системи гемостазу тощо. Застосування опіоїдів збільшує кількість ускладнень у ранньому післяопераційному періоді. Тому на сьогодні перспективним напрямком є застосування схем мультимодальної аналгезії, що сприяє кращому знеболюванню, більш рівному клінічному перебігу, ранній мобілізації хворих завдяки мінімізації кількості ускладнень, спричинених опіоїдами. Вибір адекватної моделі післяопераційного знеболювання повинен ґрунтуватися на розумінні багатоплановості больового синдрому, який може включати як соматичний компонент, зумовлений хірургічною травмою, так і нейропатичний, спричинений хронічним запаленням, нейропатією, ішемічними розладами. У статті наведені дані сучасних досліджень щодо концепції мультимодальної аналгезії, які демонструють, що застосування в її складі декскетопрофену (Декспро) сприяє більш якісній та тривалій аналгезії, запобігає розвитку хронічного післяопераційного болю, зменшує потребу в застосуванні наркотичних анальгетиків
Дод.точки доступу:
Лизогуб, К. І.
Лизогуб, М. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Курсов, С. В.
Кокаиновая интоксикация / С. В. Курсов // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 39-50. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ХИМИЧЕСКИ-ВЫЗВАННЫЕ РАССТРОЙСТВА -- SUBSTANCE-RELATED DISORDERS (лекарственная терапия, патофизиология)
КОКАИНА УПОТРЕБЛЕНИЕ, РАССТРОЙСТВА ЗДОРОВЬЯ -- COCAINE-RELATED DISORDERS (лекарственная терапия, осложнения, патофизиология)
ОТРАВЛЕНИЕ -- POISONING (лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
КОКАИН -- COCAINE (отравления)
Анотація: Острые отравления психостимулирующими препаратами — нередкое явление в современном обществе. Кокаин является достаточно распространенным наркотиком, оказывающим мощное стимулирующее действие на центральную нервную систему, а также местноанестезирующее действие. Данная лекция посвящена проблеме кокаиновой интоксикации и ее лечению на догоспитальном и госпитальном этапах
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Раціональна фармакологічна профілактика беміпарином венозного тромбоемболізму у хворих онкологічного профілю / В. І. Черній [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 51-55. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Бемипарин

MeSH-головна:
ТРОМБОЗ ВЕНОЗНЫЙ -- VENOUS THROMBOSIS (профилактика и контроль, этиология)
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS (хирургия)
ПРЕДОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- PREOPERATIVE CARE
ГЕПАРИН НИЗКОМОЛЕКУЛЯРНЫЙ -- HEPARIN, LOW-MOLECULAR-WEIGHT (терапевтическое применение)
Анотація: В онкологічних хворих спостерігається багаторазове збільшення ризику виникнення венозного тромбоемболізму порівняно з неонкологічними хворими. Мета дослідження: оцінити ефективність і безпеку застосування беміпарину для профілактики венозного тромбоемболізму в деяких галузях оперативної онкології. Матеріали та методи. Пропонується проведення в періопераційному періоді профілактичної антикоагулянтної терапії із застосуванням низькомолекулярного гепарину — беміпарину (препарат Цибор) у пацієнтів онкологічного профілю за запропонованою авторами схемою. Дослідження проведені у хворих, оперованих з приводу раку щитоподібної залози, раку легенів, раку печінки. Застосування беміпарину згідно з рекомендаціями фірми-виробника (за 2 години до оперативного втручання, через 6 годин після операції) призводило до значного посилення інтраопераційної кровоточивості, розвитку масивних гематом у ділянці післяопераційної рани. Для оцінки ефективності режиму введення беміпарину було зроблено дослідження анти-Ха активності гепарину плазми. Результати. Встановлено, що при введенні беміпарину в дозі 2500 МО (при середньому ризику венозного тромбоемболізму) і в дозі 3500 МО (при високому й дуже високому ризику венозного тромбоемболізму за шкалою J. Caprini et al.) підшкірно за 12 годин до операції ми спостерігали зміщення анти-Ха активності гепарину плазми крові пацієнтів під час і після операції в профілактичну ділянку (0,1–0,3 од/мл). Доведено, що застосування транексамової кислоти не приводить до зниження ефективності беміпарину. Значення анти-Ха активності гепарину плазми крові пацієнтів залишаються в межах профілактичного діапазону (0,1–0,3 од/мл) протягом оперативного втручання. Висновки. Для проведення ефективної і безпечної періопераційної антитромботичної профілактики в онкологічних хворих доцільне використання низькомолекулярного гепарину (беміпарину). При високому ризику інтраопераційної кровотечі рекомендується фармакологічна профілактика венозного тромбоемболізму беміпарином із передопераційним стартом за 12 год у поєднанні з передопераційним (за 20–40 хв) введенням транексамової кислоти
Дод.точки доступу:
Черній, В. І.
Смірнова, Н. М.
Єгоров, О. О.
Колганова, К. О.
Босько, І. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Філик, О. В.
Діафрагм-протективна штучна вентиляція легень на етапі відлучення від респіраторної терапії в дітей / О. В. Філик // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 56-61. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДЫХАНИЕ ИСКУССТВЕННОЕ -- RESPIRATION, ARTIFICIAL (методы)
ДЫХАТЕЛЬНОГО АППАРАТА ОТКЛЮЧЕНИЕ -- VENTILATOR WEANING (методы)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE
ОДЫШКА -- DYSPNEA (профилактика и контроль, этиология)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Штучна вентиляція легень (ШВЛ) у значної частини пацієнтів може спричиняти діафрагмальну дисфункцію, яку пов’язують з несприятливими результатами лікування, тривалим відлученням від респіраторної терапії та тривалим перебуванням у відділенні інтенсивної терапії. Метою нашого дослідження було встановити ефективність діафрагм-протективної стратегії на додачу до легенево-протективної стратегії при проведенні відлучення від ШВЛ у дітей. Робочою була гіпотеза, що проведення діафрагм-протективної та легенево-протективної стратегій ШВЛ не впливатиме на рівень диспное, тривалість відлучення від ШВЛ, тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії. Матеріали та методи. Нами проведено проспективне когортне одноцентрове дослідження у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії КНП «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ». До дослідження було включено 89 пацієнтів віком від 1 міс. до 18 років. Всі пацієнти були розподілені випадковим чином на 2 групи (за допомогою сервісу random.org). До І групи увійшли пацієнти, в яких застосовували легенево-протективну стратегію ШВЛ, до ІІ групи — пацієнти, в яких застосовували легенево-протективну та діафрагм-протективну стратегії ШВЛ. До аналізу даних включено 82 пацієнти. Ми вивчали показники функції діафрагми (фракцію її стоншення й амплітуду рухів), показники кислотно-лужної рівноваги крові. Нами було проаналізовано рівень диспное за шкалою D-VAS для пацієнтів 6–18 років, частоту успішного відлучення від ШВЛ (відсутність потреби проводити ШВЛ впродовж понад 48 год від моменту екстубації пацієнта та припинення механічної підтримки його дихання), а також тривалість проведення ШВЛ та тривалість госпіталізації у відділенні інтенсивної терапії. Результати. В нашому дослідженні встановлено, що в І групі успішно відлучилися від ШВЛ 72,1 % пацієнтів, тоді як у ІІ групі — 86,8 % (p = 0,05). Тривалість проведення ШВЛ була вищою в ІІ групі пацієнтів порівняно з І групою і становила 19,4 ± 2,6 та 23,1 ± 2,2 дня відповідно (p = 0,12). Таке збільшення тривалості ШВЛ серед пацієнтів ІІ групи варто інтерпретувати разом з показником успішності відлучення від ШВЛ, що був вищим у даній групі хворих. Можна припустити, що більшу клінічну цінність для пацієнта мала успішність відлучення, аніж власне тривалість ШВЛ, проте таке трактування потребує подальших досліджень. Тривалість госпіталізації у відділенні інтенсивної терапії була вищою серед пацієнтів І групи порівняно з ІІ групою та становила 29,2 ± 3,1 та 26,5 ± 3,6 дня відповідно (p = 0,06). Висновки. Комплексний підхід на етапі відлучення від ШВЛ, що включає проведення діафрагм-протективної стратегії на додачу до легенево-протективної, дозволяє зменшити частоту диспное у пацієнтів, підвищити ймовірність успішного відлучення від штучної вентиляції легень та зменшити час перебування пацієнта у відділенні інтенсивної терапії
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кришевський, Ю. П.
Антибіотикорезистентність та чутливість мікроорганізмів, виділених у хворих із пораненнями черевної порожнини / Ю. П. Кришевський, В. Р. Горошко // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 62-70. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ У МИКРООРГАНИЗМОВ -- DRUG RESISTANCE, MICROBIAL (действие лекарственных препаратов)
РАНЫ ПРОНИКАЮЩИЕ -- WOUNDS, PENETRATING (лекарственная терапия, микробиология)
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT (лекарственная терапия, микробиология)
ГРАМОТРИЦАТЕЛЬНЫЕ БАКТЕРИИ -- GRAM-NEGATIVE BACTERIA (действие лекарственных препаратов, патогенность)
ГРАМПОЛОЖИТЕЛЬНЫЕ БАКТЕРИИ -- GRAM-POSITIVE BACTERIA (действие лекарственных препаратов, патогенность)
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (терапевтическое применение)
Анотація: Від початку збройного конфлікту на Сході України значно збільшилась актуальність лікування військовослужбовців із різноманітними пораненнями, зокрема з ушкодженнями черевної порожнини. Поранення, отримані в умовах ведення бою, — забруднені й інфіковані з моменту поранення. Під час перебування хворого у стаціонарі та відділеннях інтенсивної терапії понад 10 діб на 50 % збільшується ймовірність приєднання внутрішньолікарняних штамів та можливий процес динамічної зміни збудників і їх антибіотикорезистентності під час лікування. Мета: вивчення антибіотикорезистентності та чутливості мікроорганізмів при пораненнях черевної порожнини. Матеріали та методи. Виконано ретроспективний аналіз 15 історій хвороб хворих із пораненнями черевної порожнини і не менш як двома мікробіологічними посівами. Досліджувалися результати посівів та чутливості з рани черевної порожнини, мокроти та сечі, які було розділено на 2 групи: перший посів та наступні з кожного середовища. Результати. Всі поранені були чоловічої статі, середній вік яких становив 31,9 ± 10,4 року, середня тривалість стаціонарного лікування — 48,6 ± 31,4 ліжко-дня. В усіх хворих відзначалося поранення порожнистих органів черевної порожнини. Летальність становила 33 %. Виділено 106 культур мікроорганізмів. Отримані результати показали зміну видового та кількісного складу бактерій між першою та другою групами з кожного біологічного матеріалу. Наявне кількісне переважання грамнегативної флори над грампозитивною. Під час дослідження чутливості мікроорганізмів до антибіотиків спостерігалося переважання резистентності грамнегативних штамів над грампозитивними. Характерною є значна стійкість відносно пеніцилінів серед грамнегативних мікроорганізмів і переважне збереження чутливості до цієї групи препаратів для грампозитивних. У подальшому спостерігалася тенденція до розширення резистентності в обох групах дослідження, грамнегативні та грампозитивні бактерії залишаються чутливими переважно до антибіотиків резерву. Висновки. З мікробіологічної структури випливає зміна видового складу та збільшення кількості мікроорганізмів у бік превалювання грамнегативної флори. Під час тривалого лікування в умовах відділення реанімації та інтенсивної терапії відбувається приєднання нозокоміальних мікроорганізмів із розширеною резистентністю, зокрема до резервних препаратів
Дод.точки доступу:
Горошко, В. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Загуровський, В. М.
Психологічна дезадаптація при гострих коронарних станах / В. М. Загуровський, Н. Л. Калайтан // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 71-79. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ -- ACUTE CORONARY SYNDROME (лекарственная терапия, осложнения, психология, хирургия)
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (лекарственная терапия, осложнения, психология, хирургия)
ТРОМБОЛИТИЧЕСКАЯ ТЕРАПИЯ -- THROMBOLYTIC THERAPY (психология)
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL (осложнения, терапия, этиология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
Анотація: Гострі порушення коронарного кровообігу займають значне місце серед патології серцево-судинної системи. Зараз є можливості в нагальному часі позбутися їх фатального впливу. Такі маніпуляції, як аортокоронарне шунтування, стентування, тромболітична терапія, дозволяють деякою мірою назавжди вирішити проблему порушення коронарного кровообігу. Але як самі невідкладні стани, так і їх лікування залишають сліди на психічній сфері хворого, викликаючи психічні порушення, вплив реальних і надуманих подальших загроз для хворого, розвиток різних обмежень в сферах життя. В подальшому досить часто виникають грізні рецидиви та ускладнення, що пов’язані з порушеннями коронарного кровообігу. Мета дослідження: наведене дослідження спрямоване на вивчення характеристик впливу стресового стану під час перенесених гострих порушень коронарного кровообігу на подальший стан психічної сфери особистості хворих. Матеріали та методи. В дослідженні брали участь 168 хворих на ішемічну хворобу серця віком 55–65 років, з яких 64 перенесли екстрено проведене аортокоронарне шунтування з приводу оклюзії коронарної артерії, 54 — стентування коронарних артерій, 50 — тромболітичну терапію. До групи порівняння ввійшло 56 хворих з неускладненою формою ішемічної хвороби серця. Дослідження проведено в амбулаторних умовах через 30–45 днів після виписки з лікарні. Для обстеження застосовували клініко-патологічне дослідження, психодіагностичне з використанням методик: шкала Спілбергера — Ханіна для визначення особистісної й ситуативної тривожності, тест «Діагностика копінг-стратегій Хайма», опитувальник якості життя Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗЯЖ-100). Результати оброблялись статистичними методами з вирахуванням вірогідності. Результати. Після проведення терапії гострого порушення коронарного кровообігу з застосуванням аортокоронарного шунтування, стентування та тромболізису хворі перебувають у стресовому стані. Це зумовлено як гострою психічною травмою при розвитку гострого порушення коронарного кровообігу, так і самим процесом терапії. Крім того, у них виявляються прояви хронічного стресового стану. Це зумовлено наявністю загроз повторних гострих порушень коронарного кровообігу та ускладнень. Найбільш виражені стресові стани виявлені при проведенні тромболітичної терапії. Після терапії гострого порушення коронарного кровообігу у пацієнтів встановлено наявність явищ дезадаптації, які найбільш виражені після тромболітичної терапії. Це зумовлено наявністю стресового стану, необхідністю відмови від звичних копінг-стратегій та освоєння нових (адаптивних, компенсаторних) стратегій. Наявність стресового стану та явища дезадаптації значно погіршують якість життя після терапії та змінюють значимість для особистості сфер життя. Наявність психічних змін після терапії свідчить про необхідність проведення психокорекції. Наведена орієнтовна схема психокорекції з урахуванням індивідуальних особистісних характеристик та проявів дозволила значно нівелювати психічні зміни. Висновки. Подальші дослідження слід спрямовувати на індивідуалізацію методів психокорекції психічного стану після терапії гострого порушення коронарного кровообігу
Дод.точки доступу:
Калайтан, Н. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Голдовський, Б. М.
Диференційоване купірування неускладненого гіпертонічного кризу на догоспітальному етапі / Б. М. Гоолдовський, Д. В. Лелюк // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 80-85. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
НЕОТЛОЖНАЯ МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ -- EMERGENCY MEDICAL SERVICES
Анотація: Артеріальна гіпертензія — один з основних факторів ризику розвитку ішемічної хвороби серця та цереброваскулярної патології, що на 88,1 % визначає рівень смертності від серцево-судинних захворювань. Серцево-судинні захворювання є основною причиною інвалідизації населення в усіх розвинутих країнах світу, а також в Україні. Мета: поліпшити результати лікування неускладнених гіпертонічних кризів на догоспітальному етапі шляхом вивчення стану системної гемодинаміки, визначення балансу вегетативної нервової системи, маркерів системної запальної відповіді у хворих на артеріальну гіпертензію при неускладнених гіпертонічних кризах. Матеріали та методи. Було проведено дослідження 206 хворих із документованою гіпертонічною хворобою II стадії, серед них — 75 осіб, які мали стабільний перебіг захворювання та були обстежені амбулаторно; практично здорових — 31 особа. Проаналізовано показники варіабельності серцевого ритму в досліджених осіб. Усіх хворих обстежено фізикально, для чого було використано загальноклінічні, інструментальні та лабораторні методи діагностики; електрокардіограму реєстрували за загальноприйнятою методикою на 12-канальному комп’ютерному електрокардіографічному комплексі «Кардіолаб» («ХАІ-Медика», Харків). Обстеження проводили до початку надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) та після купірування гіпертонічного кризу. Результати. Оцінювання вихідного вегетативного статусу хворих на артеріальну гіпертензію та спрямованості його змін після прийому антигіпертензивних препаратів, проведене в рамках гострих медикаментозних проб, дозволяє говорити про можливості диференційованого вибору медикаментозної терапії та прогнозувати її ефективність. Зниження артеріального тиску (АТ) вірогідно зменшувало ризик як за шкалою Systematic COronary Risk Evaluation (SCORE) — з 5,83 [3,68; 8,66] % до 3,39 [1,87; 6,65] % (p 0,05), так і за шкалою Framingham Risk Score (FRS) — з 31,93 [22,72; 43,25] % до 21,74 [15,35; 31,43] % (p 0,05). Висновки. Надання ЕМД хворим із гіпертонічною хворобою було в цілому ефективним і супроводжувалось вірогідним зниженням систолічного АТ на –63,93 % і діастолічного АТ на –12,5 %. Ефективне зниження АТ сприяло зниженню кардіоваскулярного ризику як за шкалою SCORE, так і за шкалою FRS. Призначення диференційованої ЕМД пацієнтам із гіпертонічним кризом залежно від балансу вегетативної нервової системи було ефективним і супроводжувалось нормалізацією загального періферійного опору судин
Дод.точки доступу:
Лелюк, Д. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

    Можливості профілактики ранньої післяопераційної когнітивної дисфункції в отоларингологічних хворих після загальної анестезії з використанням керованої гіпотензії / Р. А. Бондар [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 86-92. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Холина альфосцерат

   Этилметилгидроксипиридина сукцинат

MeSH-головна:
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология)
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL (вредные воздействия)
ГИПОТЕНЗИЯ КОНТРОЛИРУЕМАЯ -- HYPOTENSION, CONTROLLED (вредные воздействия)
ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГИЧЕСКИЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- OTORHINOLARYNGOLOGIC SURGICAL PROCEDURES (вредные воздействия)
ГЛИЦЕРИЛФОСФОРИЛХОЛИН -- GLYCERYLPHOSPHORYLCHOLINE (терапевтическое применение)
Анотація: Актуальність проблеми післяопераційної когнітивної дисфункції (ПОКД) обумовлена високою частотою розвитку (до 30 % у некардіохірургічних пацієнтів), істотними економічними витратами на відновлення когнітивних функцій, а також потребою в соціальній адаптації таких пацієнтів. Мета: визначити актуальність проблеми ПОКД для отоларингологічних пацієнтів після виконання оперативних втручань в умовах загальної анестезії з використанням керованої артеріальної гіпотензії та дослідити ефективність профілактики ПОКД призначенням холіну альфосцерату та етилметилгідроксипіридину сукцинату. Матеріали та методи. У дослідження включено 127 хворих (74 чоловіки, 53 жінки) — отоларингологічних пацієнтів, яким були проведені оперативні втручання під загальною анестезією з використанням керованої гіпотензії. Пацієнтів розподілили на 4 групи: група 1 — контролю (n = 33), група 2 — етилметилгідроксипіридину сукцинату (n = 32), група 3 — холіну альфосцерату (n = 30), група 4 — холіну альфосцерату в комбінації з етилметилгідроксипіридину сукцинатом (n = 32). Результати. В групі контролю ПОКД діагностували у 39,4 % пацієнтів. Встановлено, що у пацієнтів контрольної групи в ранньому післяопераційному періоді підвищення продуктів пероксидації (карбонільних груп протеїнів, дієнових кон’югатів, малонового діальдегіду) та інтерлейкіну-18) було більшим, ніж у групах пацієнтів, які отримували етилметилгідроксипіридину сукцинат. У групах пацієнтів, які отримували холіну альфосцерат, не виявлено вірогідного збільшення рівня нейронспецифічної єнолази порівняно з групами пацієнтів, які не отримували холіну альфосцерат. Призначення холіну альфосцерату асоціювалося з вірогідним зниженням ризику виникнення ПОКД з 39,4 до 16,7 % (відношення шансів (ВШ) 3,25; 95% довірчий інтервал (ДІ) [1,40–10,65]; p 0,05), а холіну альфосцерат у комбінації з етилметилгідроксипіридину сукцинатом — з 39,4 до 12,5 % (ВШ 4,55; 95% ДІ [1,29–16,02]), p 0,05). Висновки. Призначення холіну альфосцерату в комбінації з етилметилгідроксипіридину сукцинатом дозволяє знизити ризик розвитку ПОКД в ранньому післяопераційному періоді
Дод.точки доступу:
Бондар, Р. А.
Дацюк, О. І.
Титаренко, Н. В.
Костюченко, А. В.
Дацюк, Л. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Прогнозирование исхода тяжелой черепно-мозговой травмы / Т. В. Черний [и др.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 93-100. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA (диагностика, патофизиология)
КОМА ПОСЛЕ ЧЕРЕПНОМОЗГОВОЙ ТРАВМЫ -- COMA, POST-HEAD INJURY (диагностика, патофизиология)
ЭЛЕКТРОЭНЦЕФАЛОГРАФИЯ -- ELECTROENCEPHALOGRAPHY (использование)
ПЕРСИСТИРУЮЩЕЕ ВЕГЕТАТИВНОЕ СОСТОЯНИЕ -- PERSISTENT VEGETATIVE STATE (диагностика)
МОЗГА ГОЛОВНОГО СМЕРТЬ -- BRAIN DEATH (диагностика)
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Анотація: Актуальной проблемой интенсивной терапии является своевременное прогнозирование исхода у пациентов с тяжелой черепно-мозговой травмой (ТЧМТ). Цель исследования: у пациентов с ТЧМТ, находящихся в коматозном состоянии, выявить прогностически значимые электроэнцефалографические предикторы прогноза течения коматозного состояния: выход из комы, развитие вегетативного состояния, формирование смерти мозга. Материалы и методы. Открытое проспективное исследование по типу «случай-контроль». В исследовании принимали участие 89 пациентов с диагнозом: ТЧМТ, осложненная комой I–II cт. По результатам лечения 89 больных были разделены на три подгруппы. Первую подгруппу составили 69 пациентов, вышедшие из комы. Вторая включала 7 исследуемых больных, у которых был зафиксирован исход ТЧМТ в вегетативное состояние. В третью подгруппу вошли 13 пациентов с летальным исходом ТЧМТ, причем у 6 из них было диагностировано формирование смерти мозга. В динамике терапии проводили анализ уровня сознания по шкале комы Глазго, данных компьютерной томографии (Philips Brilliance CT), количественной электроэнцефалографии (кЭЭГ). Результаты. Прогностически значимыми ЭЭГ-предикторами выхода из коматозного состояния являются восстановление межполушарных когерентных связей в альфа-диапазоне ЭЭГ в отведениях Fp1-Fp2, T3-T4, C3-О2, Fp2-T3 и повышение сопряженности в диапазоне высокочастотной бета-2-активности в отведениях Fp1-Fp2. Прогностически значимым ЭЭГ-предиктором развития вегетативного состояния является падение сопряженности когерентных связей в парах центральных отведений (С3-С4) во всех диапазонах, кроме дельта-диапазона. Развитие вегетативного состояния связано с межполушарным разобщением и снижением уровня взаимодействия между ретикулярной формацией верхнестволового уровня и системой неспецифической регуляции ЦНС на диэнцефальном уровне. Резкое падение показателей когерентности в лобно-височных областях коры Fp1-T4, Fp2-T3 — показатель разрыва прямых и обратных когерентных связей, первый признак распада нервной системы. Выводы. Применение количественной ЭЭГ позволяет выявить прогностически значимые ЭЭГ-предикторы прогноза течения коматозного состояния: выход из комы, развитие вегетативного состояния, формирование смерти мозга
Дод.точки доступу:
Черний, Т. В.
Андронова, И. А.
Черний, В. И.
Городник, Г. А.
Назаренко, К. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Коломаченко, В. І.
Дексмедетомідин як ад’ювант до бупівакаїну при спінальній анестезії для артропластики кульшового суглоба / В. І. Коломаченко, В. С. Фесенко // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 101-105. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP
АНЕСТЕЗИЯ СПИННОМОЗГОВАЯ -- ANESTHESIA, SPINAL
БУПИВАКАИН -- BUPIVACAINE (терапевтическое применение)
ДЕКСМЕДЕТОМИДИН -- DEXMEDETOMIDINE (терапевтическое применение)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (использование)
Анотація: Спінальна анестезія є економічно ефективним методом для хірургії нижніх кінцівок. Одним із її недоліків є невелика тривалість післяопераційної аналгезії. Мета дослідження: виявити ефект від додавання 5 або 10 мкг дексмедетомідину до 12 мг бупівакаїну на характеристики блоку в пацієнтів, які підлягають артропластиці кульшового суглоба. Матеріали та методи. 45 пацієнтів були випадковим чином розподілені на три групи (по 15 у кожній): Б — введення лише бупівакаїну, БД5 — бупівакаїну і 5 мкг дексмедетомідину та БД10 — бупівакаїну і 10 мкг дексмедетомідину. Перед операцією та після неї оцінювався моторний блок за модифікованою шкалою Bromage. Після операції також реєструвався час до першої потреби в системній аналгезії. Результати. Перед операцією час настання повного моторного блоку (Me [25 %; 75 %]) у групі БД10 (6,5 [5,0; 10] хвилини) був незначуще меншим, ніж у групах БД5 (10,0 [7,0; 15,0] хвилини; p = 0,35) та Б (13,5 [10,0; 15,0] хвилини; p = 0,08). Після операції час часткового зникнення моторного блоку в групі БД10 (540 [360; 660] хвилин) був значуще (p 0,001) більшим, ніж у групах БД5 (330 [300; 420] хвилин) та Б (200 [190; 240] хвилин); різниця між групами БД10 та БД5 також була великою (p
Дод.точки доступу:
Фесенко, В. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Радченко, В. О.
Результати лікування неускладнених неповних вибухових переломів тіл хребців грудного й поперекового відділу хребта / В. О. Радченко, К. О. Попсуйшапка, Н. С. Куфтеріна // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 106-119. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГРУДНЫЕ ПОЗВОНКИ -- THORACIC VERTEBRAE (повреждения)
ПОЯСНИЧНЫЕ ПОЗВОНКИ -- LUMBAR VERTEBRAE (повреждения)
ПОЗВОНОЧНИКА ПЕРЕЛОМЫ -- SPINAL FRACTURES (терапия, хирургия)
ПЕРЕЛОМЫ ОСКОЛЬЧАТЫЕ -- FRACTURES, COMMINUTED
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ОСТЕОСИНТЕЗ, ВИНТЫ -- BONE SCREWS (использование)
ПЕДИКУЛЯРНЫЕ ВИНТЫ -- PEDICLE SCREWS (использование)
Анотація: Під впливом високоенергетичного осьового стискання виникає багатовідламковий (вибуховий) перелом тіла хребця, що характеризується проникненням кісткових фрагментів у хребтовий канал або паравертебральні тканини. Мета: проаналізувати результати лікування пацієнтів із вибуховими переломами грудного та поперекового відділів хребта з використанням консервативної терапії і хірургічного методу задньої короткої транспедикулярної фіксації. Матеріали та методи. Проведений ретроспективний аналіз результатів лікування 22 хворі з неповним вибуховим переломом типу А3.1 і неповним вибуховим переломом з розколюванням типу А3.2 грудного і поперекового відділів хребта без неврологічної симптоматики. Пацієнтів розподілили на дві групи: А (консервативне лікування) і Б (хірургічний метод, коротка задня транспедикулярна фіксація). Оцінювали інтенсивність больового синдрому, величину кіфотичної деформації, ступінь компресії тіла хребця та стенозу хребетного каналу, показники сагітального балансу. Результати. Консервативна терапія показана в лікуванні пацієнтів із вибуховими переломами типу А3.1 без неврологічної симптоматики, стенозу хребетного каналу (або до 10 %) і пошкодження заднього лігаментозного комплексу. Метод заднього спондилодезу (коротка транспедикулярна фіксація) рекомендований для лікування неповних вибухових переломів типу А3.1 і А3.2 без неврологічної симптоматики, з цілими коренями дуг хребців і ступенем фрагментації тіла хребця до 50 % від його загальної площі. Коротка шестигвинтова фіксація забезпечує корекцію деформації до 5°, мінімальну її втрату та стабільний остеосинтез. Висновки. Консервативний і хірургічний методи лікування гарантують задовільний клінічний результат, але аналіз рентгенограм показав перевагу хірургічного втручання
Дод.точки доступу:
Попсуйшапка, К. О.
Куфтеріна, Н. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Черній, В. І.
Застосування багатокомпонентного гіперосмолярного первинного об’єму заповнення оксигенатора при операціях на серці в умовах штучного кровообігу / В. І. Черній, Л. О. Собанська // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 120-128. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СЕРДЦА ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- CARDIAC SURGICAL PROCEDURES
КРОВООБРАЩЕНИЕ ЭКСТРАКОРПОРАЛЬНОЕ -- EXTRACORPOREAL CIRCULATION (вредные воздействия, методы)
ЭКСТРАКОРПОРАЛЬНАЯ МЕМБРАННАЯ ОКСИГЕНАЦИЯ -- EXTRACORPOREAL MEMBRANE OXYGENATION (вредные воздействия, методы)
ОКСИГЕНАТОРЫ -- OXYGENATORS
РАСТВОРЫ -- SOLUTIONS
КИСЛОРОДА ПОГЛОЩЕНИЕ -- OXYGEN CONSUMPTION
Анотація: Штучний кровообіг (ШК) справляє істотний вплив на організм пацієнтів. Першим потенційним фактором, здатним негативно впливати на функції органів і тканин під час перфузії, є первинний об’єм заповнення (ПОЗ) оксигенатора. Навіть при сучасному розвитку перфузіологічного забезпечення немає єдиного протоколу щодо того, які розчини і в якому співвідношенні необхідно використовувати в програмі первинного заповнення оксигенатора. Тому питання пошуку розчинів для заповнення контура оксигенатора дуже важливе для уникнення факторів, що спричиняють ускладнення після ШК. Матеріали та методи. На базі хірургічного центру ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС був застосований багатокомпонентний гіперосмолярний ПОЗ у 90 пацієнтів під час кардіохірургічних операцій в умовах штучного кровообігу. Чоловіків було 69 (76,6 %), жінок — 21 (23,4 %), вік пацієнтів — від 37 до 81 року, у середньому 65,0 ± 2,5 року. Вага пацієнтів — від 55 до 115 кг, у середньому 86,40 ± 5,85 кг. За функціональним класом (ФК) за NYHA пацієнти розподілилися таким чином: II ФК — 79 (87,7 %), III ФК — 11 (12,3 %). У 73 пацієнтів операції виконані на фібриляції шлуночків (група 1), у 17 пацієнтів операції виконані з використанням кардіоплегічного розчину кустодіол (група 2). При виборі розчинів для ПОЗ оксигенатора використовували комплексний підхід. Базовим розчином був препарат волютенз, основою якого є 4% модифікований желатин, іншими гіперосмолярними розчинами первинного об’єму заповнення оксигенатора були реосорбiлакт і маніт 15%, для корекції порушень кислотно-лужного балансу застосовували розчин сода-буфер 4,2%. Для внутрішньовенної інфузії під час операції використовували Рінгера малат ізотонічний, який як носій резервної лужності містить ацетат і малат. Сумарний об’єм розчинів у перфузаті становив 1600–1200 мл. Сумарна осмолярність розчинів у перфузаті — 817,4 мосмоль у 1600 мл, що становило 510,9 мосмоль/л. Результати. Відзначений позитивний результат при використанні багатокомпонентного гіперосмолярного ПОЗ. Вивчення газотранспортної функції крові відображає поточні метаболічні потреби організму. При оцінці кисневотранспортної функції системи кровообігу було виявлено, що на передперфузійному етапі (за 10 хв до початку ШК) відзначався нормальний рівень доставки кисню — 571,70 ± 30,35 мл/(хв • м2) (р 0,001), але рівень його споживання був дещо знижений — 74,20 ± 6,32 мл/(хв • м2) (p 0,001) за рахунок вазодилатаційного ефекту севофлюрану й зменшення загального периферичного опору, зниження інтенсивності загального метаболізму через анестезію і спонтанне охолодження пацієнтів на операційному столі. На 10-й хвилині штучного кровообігу індекс доставки кисню (IDO2) знизився до 336,5 ± 24,03 мл/(хв • м2), це пов’язано зі зменшенням вмісту кисню в артеріальній крові, що відбувається через зниження гемоглобіну до 84,8 ± 8,6 г/л унаслідок гемодилюції. Індекс споживання кисню (IVO2) на цьому етапі досягав 23,85 ± 3,79 мл/(хв • м2) за рахунок зниження метаболізму при температурі тіла хворого 32,6 ± 0,4 °С. Після виконання основного етапу операції і зігрівання пацієнта IDO2 був 348,60 ± 18,02 мл/(хв • м2), IVO2 збільшився до 101,90 ± 13,04 мл/(хв • м2) при температурі 36,8 ± 0,2 °С. Через 30 хв після ШК кровообігу показник гемоглобіну становив 96,7 ± 9,9 г/л, IDO2 — 478,70 ± 29,12 мл/(хв • м2), що відповідає рівню нормальних показників. Індекс екстракції кисню в нашому дослідженні відповідав етапам операції, температурному статусу і наприкінці операції — фізіологічній нормі. При використанні багатокомпонентного гіперосмолярного первинного об’єму заповнення оксигенатора середній перфузійний тиск становить 68,4 ± 5,7 мм рт.ст., не спостерігається різкого коливання тиску. Відносний гідробаланс після ШК для операцій, виконаних на фібриляції серця, і для операції, виконаних на кустодіолі, становив +2,7 ± 1,1 мл/кг і +5,1 ± 2,4 мл/кг відповідно, що свідчить про відсутність волемічного навантаження після ШК. Висновки. Використання багатокомпонентного гіперосмолярного ПОЗ, спрямоване на запобігання набряку тканин з початком штучного кровообігу, синдрому капілярного витоку, сприяє більш фізіологічній корекції електролітів і кислотно-лужного стану, дозволяє знизити обсяг волемічного навантаження в періопераційному періоді на тлі стабільних показників центральної гемодинаміки
Дод.точки доступу:
Собанська, Л. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Діагностика й лікування гострого панкреатиту: огляд сучасних рекомендацій (частина 2) / С. М. Чуклін [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 120-139. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПАНКРЕАТИТ ОСТРЫЙ НЕКРОТИЗИРУЮЩИЙ -- PANCREATITIS, ACUTE NECROTIZING (диагностика, лекарственная терапия, хирургия)
Анотація: Хоча очікуються специфічні методи лікування хворих на гострий панкреатит і поки немає клінічно корисного лабораторного маркера для моніторингу клінічної траєкторії пацієнтів, були накопичені нові докази, що стосуються раннього лікування пацієнтів з цією патологією. Коли ж у хворих на гострий панкреатит виникає інфікування скупчень рідини, некротичних скупчень і відмежованих некрозів, може знадобитися інтервенційне лікування. У статті наведений огляд сучасних національних і міжнародних рекомендацій з гострого панкреатиту, отриманих з бази Medline з 2013 до 2020 року. Розглянуто показання до лікування хворих на гострий панкреатит у відділеннях інтенсивної терапії, обсяг консервативної допомоги. Висвітлено сучасні методи інтервенційних втручань, що ґрунтуються на концепції step-up. Визначений малоінвазійний підхід до лікування пацієнтів із гострим біліарним панкреатитом
Дод.точки доступу:
Чуклін, С. М.
Чуклін, С. С.
Попик, П. М.
Шершень, Г. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Діагностика й інтенсивна терапія гострого гепатиту, обумовленого парацетамолом: дослідження випадку / С. О. Маркова [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 140-146. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЕЧЕНИ ЛЕКАРСТВЕННОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- DRUG-INDUCED LIVER INJURY (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПАРАЦЕТАМОЛ -- ACETAMINOPHEN (вредные воздействия, отравления, токсичность)
ОТРАВЛЕНИЕ -- POISONING (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПЕЧЕНОЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ОСТРАЯ -- LIVER FAILURE, ACUTE (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
АЦЕТИЛЦИСТЕИН -- ACETYLCYSTEINE (терапевтическое применение)
Анотація: На сьогодні отруєння парацетамолом є одним з найбільш поширених і небезпечних видів отруєння лікарськими засобами. В Україні кількість суїцидальних спроб за участю парацетамолу в 2018 році зросла вдвічі порівняно з 2017 роком. Мета: дослідити динаміку клінічних і лабораторних показників при отруєнні парацетамолом тяжкого ступеня, що ускладнилося розвитком гострої печінкової недостатності, та оцінити ефективність застосування антидотів і засобів фармакологічної корекції. Матеріали та методи. Випадок отруєння таблетками парацетамолу тяжкого ступеня у жінки 22 років. Результати. Громадянка Я., 22 років, з суїцидальної метою прийняла 110 таблеток парацетамолу і 10 таблеток снодійного засобу. Загальна доза парацетамолу перевищила 250 мг/кг маси тіла. Проведене промивання шлунка й очищення кишечника. Розпочата інфузійна терапія розчинами кристалоїдів, глюкози, сорбітолу, натрію гідрокарбонату 4%. Призначене лікування: ацетилцистеїн (АЦЦ) (140 мг/кг/добу); тіоктова кислота (20 мг/кг/добу); силібінін (20 мг/кг/добу); адеметіонін (400 мг/добу); аргініну глутамат (40%, 5,0 мл/добу), дексаметазон (8 мг/добу). Через 24 години зареєстровано різке підвищення рівня ферментів АсАт, АлАт, гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП), явища коагулопатії. Зміни набули максимальних значень через 48 годин після надходження: АсАт — 19 740 Од/л (норма — до 32 Од/л), АлАт — 14 800 Од/л (норма — до 33 Од/л), ГГТП — 157 Од/л (норма — до 32 Од/л); протромбіновий індекс (ПТІ) — 13,0 %, міжнародне нормалізоване відношення — 4, активований частковий тромбопластиновий час — 48. Відмічені пожовтіння склери очей і шкіри, збільшення живота, печінки, асцит, з’явилися кров’янисті виділення з піхви, зниження діурезу. Призначено свіжозаморожену плазму, вітамін К, етамзилат, фуросемід, спіронолактон, дексаметазон, пентоксифілін. На 5-ту добу лікування була відмічена позитивна динаміка біохімічних показників крові, а на 16-ту добу лікування пацієнтка була виписана в задовільному стані. Висновки. Проблема гострих отруєнь парацетамолом залишається актуальною в практиці лікаря-токсиколога. Використання антидоту — АЦЦ дає позитивний результат при своєчасному зверненні пацієнта за медичною допомогою. Токсичний гепатит, панкреатит і ниркова недостатність — типові ускладнення тяжкого отруєння парацетамолом і потребують складного комплексного лікування. Біологічними маркерами токсичного процесу є рівні в крові АсАт, АлАт, ГГТП і ПТІ
Дод.точки доступу:
Маркова, С. О.
Курділь, Н. В.
Студзинська, Я. В.
Ващенко, Л. К.
Пісоченко, К. В.
Зацаринська, О. І.
Прийма, Т. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)