Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ104/2020/16/6<.>

Загальна кількість знайдених документів : 20
Показані документи з 1 по 20

Міщук, В. Р.
Глюкокортикостероїди в лікуванні ГРДС: за і проти. Огляд літератури / В. Р. Міщук // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 7-12. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТЯЖЕЛЫЙ ОСТРЫЙ РЕСПИРАТОРНЫЙ СИНДРОМ -- SEVERE ACUTE RESPIRATORY SYNDROME (лекарственная терапия)
РЕСПИРАТОРНЫЙ ДИСТРЕСС-СИНДРОМ ВЗРОСЛЫХ -- RESPIRATORY DISTRESS SYNDROME, ADULT (лекарственная терапия)
ГЛЮКОКОРТИКОИДЫ -- GLUCOCORTICOIDS (терапевтическое применение)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (лекарственная терапия, патофизиология)
Кл.слова (ненормовані):
COVID-19
Анотація: Летальність від гострого респіраторного дистрес-синдрому залишається високою, незважаючи на впровадження сучасних технологій респіраторної підтримки та екстракорпоральних методів оксигенації. Значною мірою це зумовлено дизрегульованою запальною відповіддю організму на пошкоджуючий фактор, прогресивним ураженням альвеолярно-капілярної мембрани і, як наслідок, критичною редукцією газообміну в легенях. Глюкокортикостероїди належать до потужних протизапальних препаратів, що пояснює мотивацію клініцистів призначати ці ліки у хворих із тяжким перебігом респіраторного дистрес-синдрому. У літературному огляді проведено аналіз наукових досліджень, які як підтримують ефективність, так і заперечують користь від застосування глюкокортикостероїдів при респіраторному дистрес-синдромі. Згідно з наведеними в огляді даними, глюкокортикостероїди можуть бути ефективними, якщо застосовуються в ранній стадії захворювання (перші 5–7 днів) і у низьких дозах із пролонгованим уведенням. Щодо вибору пацієнтів, то такими слід вважати хворих із середньотяжким і тяжким респіраторним дистрес-синдромом (PaO2/FiO2 < 200), в яких, незважаючи на застосування адекватної стратегії штучної вентиляції легень, відбувається прогресивне зниження оксигенації
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Витамин D и ожоговая травма / А. Н. Литовченко [и др.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 13-19. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (биосинтез, метаболизм, терапевтическое применение, фармакология, физиология)
ХОЛЕКАЛЬЦИФЕРОЛ -- CHOLECALCIFEROL (дефицит, терапевтическое применение, физиология)
ЭРГОКАЛЬЦИФЕРОЛЫ -- ERGOCALCIFEROLS (дефицит, метаболизм, терапевтическое применение, физиология)
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (лекарственная терапия, осложнения, патофизиология, этиология)
ОЖОГИ -- BURNS (лекарственная терапия, осложнения, патофизиология)
Анотація: Дефицит витамина D является характерным для общей популяции населения. Он также отмечается у 40–70 % пациентов отделений реанимации и интенсивной терапии. Витамин D обладает широким спектром плейотропных эффектов на различные процессы и системы, включая иммунную воспалительную реакцию. Низкие уровни витамина D у критических больных ассоциируются с более частым развитием сепсиса, респираторного дистресс-синдрома, полиорганной недостаточности, повышенной летальностью. Клиническое понимание гиповитаминоза D остается не совсем оцененным, и поэтому он часто игнорируется в острых клинических ситуациях, включая ожоговую травму, при которой существует ряд факторов, способствующих развитию и длительному сохранению дефицита витамина D. Хотя исследования по изучению уровня витамина D у пациентов с ожогами ограниченны, было показано, что содержание витамина D снижается после термической травмы. Цель данного обзора — выяснение текущего понимания роли витамина D у больных с термической травмой, влияния уровня витамина D на результаты лечения в разные периоды ожоговой болезни, возможности и необходимости коррекции гиповитаминоза D у данной категории больных. В работе проанализирована возможность улучшения результатов лечения ожоговой травмы, предотвращения ряда осложнений ожоговой болезни путем коррекции уровня витамина D
Дод.точки доступу:
Литовченко, А. Н.
Белозеров, И. В.
Олейник, Г. А.
Литовченко, Е. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Місце фторхінолону левофлоксацину в лікуванні пневмонії, викликаної коронавірусом SARS-CoV-2, з точки зору сучасних рекомендацій // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 21-25. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПНЕВМОНИЯ ВИРУСНАЯ -- PNEUMONIA, VIRAL (лекарственная терапия)
ТЯЖЕЛЫЙ ОСТРЫЙ РЕСПИРАТОРНЫЙ СИНДРОМ -- SEVERE ACUTE RESPIRATORY SYNDROME (лекарственная терапия)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (лекарственная терапия, осложнения)
ФТОРХИНОЛОНЫ -- FLUOROQUINOLONES (терапевтическое применение)
ЛЕВОФЛОКСАЦИН -- LEVOFLOXACIN (терапевтическое применение)
Кл.слова (ненормовані):
COVID-19
Анотація: COVID-19 є потенційно тяжкою гострою респіраторною інфекцією, що викликається коронавірусом SARS-CoV-2. Найбільш частим ускладненням цього захворювання є вірусна пневмонія, здатна призводити до гострого респіраторного дистрес-синдрому з подальшим розвитком гострої дихальної недостатності, для лікування яких найчастіше необхідні киснева терапія і респіраторна підтримка. За відсутності етіотропної терапії на початку пандемії, спричиненої COVID-19, зусилля дослідників були зосереджені на пошуку оптимальних підходів до лікування захворювання з використанням існуючих лікарських засобів — антибактеріальних, противірусних і протизапальних препаратів
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Отруєння селеном і його сполуками у промисловості й побуті / О. М. Арустамян [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 26-32. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СЕЛЕН -- SELENIUM (дефицит, кровь, отравления, токсичность)
ОТРАВЛЕНИЕ -- POISONING (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, профилактика и контроль)
Анотація: Селен — хімічний елемент з атомним номером 34. Позначається символом Se. Селен — необхідний для життя мікроелемент. Має виражені антиоксидантні й антиканцерогенні властивості. Бере участь у багатьох процесах в організмі, чим забезпечує функціонування імунної та ендокринної систем. Впливає на фізичний і розумовий розвиток у дітей. Їжа є основним джерелом селену для людини. У промисловості селен отримують як побічний продукт переробки міді. Його використовують в електронних напівпровідниках, як знебарвлюючу речовину для кераміки і скла, як вулканізуючу речовину у виробництві шин. Селен застосовується у фармакології, як антиканцерогенний засіб. Солі селену легко всмоктуються слизовими оболонками шлунково-кишкового тракту. У крові селен зв’язується з гемоглобіном, утворюється селенгемоглобін, у результаті виникає гемічна гіпоксія. У тканинах селен витісняє сірку з сірковмісних амінокислот, порушуються окислювально-відновні процеси. Селеніти як активні антиоксиданти зменшують активність глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази й блокують метаболізм глутатіону. Заміна S-S зв’язків селенотрисульфідними комплексами призводить до зміни третинної структури білків і порушує їх функцію. У великих дозах селен викликає отруєння — селенізм. Для людини токсична доза селену становить 5 мг. Має політропну дію з переважним ураженням печінки, нирок і центральної нервової системи. Гострі тяжкі інгаляційні отруєння протікають бурхливо і фульмінантно. Після вдихання парів селену у великих концентраціях спостерігається втрата свідомості і стан колапсу. Характерним є часниковий запах з рота. При інгаляційному шляху надходження селену в концентрації 1–4 мкг/л описана клініка подразнення верхніх дихальних шляхів із розвитком токсичного набряку легень і пневмонії. Спостерігаються явища гастроентериту, енцефаломієліту, анорексії, вологий і себорейний дерматит. Хронічна інтоксикація селеном нагадує миш’якову інтоксикацію. Характерним є зниження маси тіла, апатія, втома, мігрень, запаморочення, нудота, блювання, діарея, тяжкість в ділянці правого підребер’я, хронічні бронхіти, гіпохромна анемія; також випадіння волосся, білі горизонтальні смуги на нігтях рук, пароніхія, дратівливість, гіперрефлексія, часниковий запах при диханні і металевий присмак у роті; хвороблива чутливість м’язів, тремор, запаморочення і почервоніння обличчя. Лікування включає в себе введення антидотів, промивання слизових оболонок, протишокові заходи та симптоматичну терапію
Дод.точки доступу:
Арустамян, О. М.
Ткачишин, В. С.
Кондратюк, В. Є.
Алексійчук, О. Ю.
Думка, І. В.
Ткачишина, Н. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Підгірний, Я. М.
Неінвазивна вентиляція легень (лекція) / Я. М. Підгірний // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 33-38. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РЕСПИРАТОРНАЯ ТЕРАПИЯ -- RESPIRATORY THERAPY (использование, методы)
ДЫХАТЕЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- RESPIRATORY INSUFFICIENCY (терапия)
ГИПЕРБАРИЧЕСКАЯ ОКСИГЕНАЦИЯ -- HYPERBARIC OXYGENATION
ОКСИГЕНОТЕРАПИЯ ИНГАЛЯЦИОННАЯ -- OXYGEN INHALATION THERAPY
НЕИНВАЗИВНАЯ ВЕНТИЛЯЦИЯ -- NONINVASIVE VENTILATION
Анотація: У лекції висвітлені питання step by step респіраторної терапії у хворих з гострою дихальною дисфункцією (ГДД). Першим кроком лікування хворих з ГДД (за відсутності показань до інвазивної механічної вентиляції легень) є застосування високопотокової оксигенації (ВПО) та неінвазивної вентиляції легень (НІВЛ). Порівняно з інвазивною механічною вентиляцією легень обидва методи мають певні переваги. Зокрема, вони не призводять до вентилятор-асоційованого пошкодження легень, вентилятор-асоційованої діафрагмальної дисфункції, вентилятор-асоційованої пневмонії. НІВЛ забезпечує задана концентрація кисню на вдиху (FiO2) в поєднанні з помірним тиском на кінці видиху (РЕЕР)/постійним позитивним тиском у дихальних шляхах (СРАР) та інспіраторним тиском. На відміну від оксигенації через лицеву маску або носові канюлі вона зменшує ймовірність експіраторного закриття дрібних дихальних шляхів, попереджує колапс альвеол і ймовірність виникнення ателектазів. Перевагою НІВЛ перед стандартною оксигенотерапією через лицеву маску/носові канюлі слід вважати те, що вона забезпечує помірний рівень РЕЕР/СРАР, який зменшує перед- та післянавантаження лівого шлуночка. Це має особливе значення у хворих з гострою лівошлуночковою недостатністю і/або набряком легень. Однією з головних умов проведення адекватної НІВЛ є наявність свідомості у хворого. В основі клінічної ефективності ВПО лежить можливість створення великої швидкості потоку газу (до 60 л/хв). Така швидкість потоку (яка рівна або навіть перевищує швидкість потоку при вдиху хворого) мінімізує «примішування» кімнатного повітря та дозволяє підтримувати високу FiO2. Принципово важливим є наявність можливості методом step by step регулювати швидкість потоку і температури, точного визначення FiO2. Сучасні системи ВПО мають спеціальні контури з напівпроникних матеріалів, які не допускають утворення конденсату та мають оригінальні носові або трахеостомічні канюлі
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Место коммуникативных навыков в клинической практике врача-анестезиолога / Л. В. Усенко [и др.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 39-45. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
АНЕСТЕЗИОЛОГИЯ -- ANESTHESIOLOGY (этика)
ВРАЧ-БОЛЬНОЙ ОТНОШЕНИЯ -- PHYSICIAN-PATIENT RELATIONS (этика)
ОБЩЕНИЕ -- COMMUNICATION
ЭТИКА КЛИНИЧЕСКАЯ -- ETHICS, CLINICAL
ЭТИКА МЕДИЦИНСКАЯ -- ETHICS, MEDICAL
КЛИНИЧЕСКАЯ КОМПЕТЕНТНОСТЬ -- CLINICAL COMPETENCE
ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ КОМПЕТЕНТНОСТЬ -- PROFESSIONAL COMPETENCE
Анотація: В статье рассмотрены проблемы общения анестезиолога с пациентом и его родственниками в ключе возрастающего давления и повышения требований общества к медицинским работникам. С учетом особых условий и специфики работы врача-анестезиолога отмечена важность совершенствования навыков коммуникативной компетентности, приведены ключевые рекомендации из «Полного руководства по навыкам общения в клинической практике», рассмотрены особенности общения в периоперационном периоде и во время пребывания пациента в отделении реанимации и интенсивной терапии (ОРИТ). Во время периоперационного общения важно не только оценить состояние здоровья пациента и его готовность к оперативному вмешательству, но и заручиться доверием пациента, создать ощущение неусыпного врачебного контроля, максимально снизить уровень тревоги, сформировать партнерские взаимоотношения. Условия ОРИТ специфичны, для анестезиолога сложность общения связана с тяжестью состояния пациентов, наличием у них разного уровня сознания, которое может быть угнетено вследствие основного заболевания или на фоне седативных препаратов. Для пациента пребывание в ОРИТ — источник нравственных страданий и страха, это затрудняет сотрудничество с медицинским персоналом. Отдельно рассмотрены вопросы психологии медицинского персонала, подчеркнута важность профессионального сострадания, проведения манипуляций в оптимально комфортных и безопасных условиях. Работа в условиях постоянного стресса требует от врача-анестезиолога высокого профессионализма, морально-нравственной стойкости, навыков коммуникативной компетентности. Качественное общение с пациентом и его родственниками — значимый компонент многогранной профессии врача-анестезиолога, который позволяет найти правильные грани взаимодействия с коллегами, пациентами и осознать свою роль в сохранении личного и общественного здоровья
Дод.точки доступу:
Усенко, Л. В.
Мальцева, Л. А.
Канчура, Т. В.
Панченко, Г. В.
Белоцерковец, О. В.
Усенко, А. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мультимодальне знеболювання як складова частина лікувального комплексу у хворих із незрощенням кісток гомілки в періопераційному періоді / А. К. Рушай [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 46-49. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Декскетопрофен

MeSH-головна:
ПЕРЕЛОМЫ НЕСРОСШИЕСЯ -- FRACTURES, UNUNITED (патофизиология, хирургия)
НОГА -- LEG (кровоснабжение, патофизиология, хирургия)
АНЕСТЕЗИЯ -- ANESTHESIA (методы)
АНЕСТЕЗИЯ СПИННОМОЗГОВАЯ -- ANESTHESIA, SPINAL
ПРЕМЕДИКАЦИЯ АНЕСТЕЗИОЛОГИЧЕСКАЯ -- PREANESTHETIC MEDICATION (использование)
Анотація: З огляду на виявлені порушення кровообігу в кінцівці при незрощенні оптимальним видом періопераційного знеболювання є довготривале знеболювання в періопераційному періоді. Кількісні показники реовазограми свідчили про вірогідне зниження пульсового кровонаповнення ураженої нижньої кінцівки, що було викликане підвищенням тонусу судин — артерій і вен середнього й малого калібру. Виражений больовий синдром у періопераційному періоді міг посилити судинні порушення, що є несприятливим фактором при зрощенні кісток. Тому оптимальним варіантом є проведення спинномозкової анестезії в комбінації з введенням декскетопрофену. Ускладнень лікування не виявлено. Динаміка показників візуально-аналогової шкали свідчить про високу ефективність проведеного знеболювання
Дод.точки доступу:
Рушай, А. К.
Мартинчук, О. О.
Байда, М. В.
Жагдаль, А. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Філик, О. В.
Діафрагмальна дисфункція у дітей на штучній вентиляції легень: проспективне обсерваційне когортне дослідження / О. В. Філик // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 50-59. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАФРАГМА -- DIAPHRAGM (патофизиология)
ДЫХАНИЕ ИСКУССТВЕННОЕ -- RESPIRATION, ARTIFICIAL (вредные воздействия)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: тучна вентиляція легень (ШВЛ) може призводити до ушкодження діафрагми, що називають вентилятор-індукованою діафрагмальною дисфункцією та пов’язують з несприятливими результатами лікування, тривалим відлученням від респіраторної терапії і тривалим перебуванням у відділенні інтенсивної терапії. Метою нашого дослідження було встановити поширеність діафрагмальної дисфункції серед дітей залежно від стратегії проведення ШВЛ. Робочою була гіпотеза, що виникнення діафрагмальної дисфункції не залежить від стратегії проведення ШВЛ. Матеріали та методи. Нами проведено проспективне когортне одноцентрове дослідження у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії КНП «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ». До дослідження включали пацієнтів із гострою дихальною недостатністю, які потребували ШВЛ понад 3 доби. Критеріями виключення з дослідження були: відмова законних представників пацієнта від участі у дослідженні на будь-якому з його етапів, агональний стан пацієнта при надходженні на лікування. До дослідження було включено 89 пацієнтів віком від 1 міс. до 18 років. Усіх пацієнтів було розподілено випадковим чином на 2 групи (за допомогою сервісу random.org). До І групи ввійшли пацієнти, у яких застосовували легенево-протективну стратегію ШВЛ, до ІІ групи — пацієнти, у яких застосовували легенево-протективну та діафрагм-протективну стратегії ШВЛ. До аналізу даних включені 82 пацієнти. Для оцінювання показників, що залежали від віку, пацієнтів було розподілено на вікові підгрупи: 1-ша підгрупа — діти віком 1 міс. — 1 рік; 2-га підгрупа — діти 1–3 років; 3-тя підгрупа — діти 3–6 років; 4-та підгрупа — діти 6–13 років; 5-та підгрупа — діти 13–18 років. Етапи дослідження: 1-ша доба (d1), 3-тя доба (d3), 5-та доба (d5), 7-ма доба (d7), 9-та доба (d9), 14-та доба (d14), 28-ма доба (d28). В обох групах пацієнтів вивчали: зміни амплітуди рухів діафрагми впродовж дослідження; контрактильні властивості діафрагми за допомогою визначення фракції її стоншення та динаміку впродовж дослідження; розглядали зниження даного показника менше 15 % як маркер діафрагмальної слабкості; підвищення його понад 35 % як маркер високої роботи дихання та потенційно ушкоджуючий чинник для діафрагми; час вдиху за ультразвуковими даними; моніторували показники кислотно-лужної рівноваги крові та параметри штучної вентиляції легень. Результати. Нами виявлено специфічні вікові особливості: серед пацієнтів 1-ї вікової підгрупи в І групі реєстрували слабкість для правого купола діафрагми з компенсаторним надмірним рівнем скорочень лівого купола на початку відлучення та на етапі d9, тоді як у ІІ групі епізод надмірної роботи діафрагми був зареєстрований лише на етапі d5. Серед пацієнтів 2-ї вікової групи І групи зміни були діаметрально протилежними порівняно з 1-ю віковою підгрупою щодо куполів діафрагми — переважала надмірна робота правого з низькими показниками скорочення лівого купола на всіх етапах дослідження, тоді як у ІІ групі — епізод діафрагмальної слабкості на етапі d3. У 3-й віковій підгрупі вірогідно пізніше відновлювалася належна діафрагмальна активність у І групі пацієнтів порівняно з ІІ групою. У 4-й віковій підгрупі серед пацієнтів І групи відмічено епізод високої роботи діафрагми на етапі d5, тоді як у ІІ групі всі показники були в рекомендованих діафрагм-протективною стратегією межах. У 5-й віковій підгрупі в І групі вірогідно частіше реєстрували надмірну роботу як правого, так і лівого купола діафрагми, у ІІ групі були епізоди як діафрагмальної слабкості, так і надмірної її роботи. Використання в комплексній інтенсивній терапії діафрагм-протективної стратегії дозволило знизити тривалість відлучення від ШВЛ: у пацієнтів 1-ї вікової підгрупи — в 1,5 раза (p = 0,08); у пацієнтів 2-ї вікової підгрупи — у 2,4 раза (p = 0,18); у 4-й віковій підгрупі — в 1,75 раза (p = 0,1); у 5-й віковій підгрупі — у 4,25 раза (p = 0,009). У пацієнтів 3-ї вікової підгрупи тривалість ШВЛ зросла в 1,1 раза (p = 0,68). Висновки. Поширеність та різноманітність проявів діафрагмальної дисфункції залежить від стратегії проведення механічної вентиляції легень. Комплексний підхід на етапі відлучення від респіраторної терапії, що включає проведення діафрагм-протективної стратегії ШВЛ, дозволяє зменшити інцидентність виникнення дисфункції діафрагми та знизити тривалість відлучення від ШВЛ
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Обгрунтування заходів інтенсивної терапії та екстракорпоральної детоксикації при комбінованих отруєннях метадоном / В. В. Андрющенко [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 60-68. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ФЕНАДОН -- METHADONE (токсичность)
ОТРАВЛЕНИЕ -- POISONING (лекарственная терапия, терапия)
ДЕТОКСИКАЦИЯ СОРБЦИОННАЯ -- SORPTION DETOXIFICATION (использование)
ГЕМОДИАЛИЗ -- RENAL DIALYSIS (использование)
ПЛАЗМАФЕРЕЗ -- PLASMAPHERESIS (использование)
ОЗОН -- OZONE (кровь, терапевтическое применение)
ЭКСТРАКОРПОРАЛЬНАЯ МЕМБРАННАЯ ОКСИГЕНАЦИЯ -- EXTRACORPOREAL MEMBRANE OXYGENATION (использование)
Анотація: Гострі отруєння метадоном у поєднанні з іншими психоактивними речовинами, зокрема етанолом, нерідко ускладнюються синдромом тривалої компресії м’яких тканин і гострим пошкодженням нирок, що потребує застосування методів екстракорпоральної детоксикації. Мета дослідження — вивчення ефективності раннього застосування гемодіалізу з ультрафільтрацією, мембранного плазмаферезу й озонування крові в комплексній терапії гострих отруєнь метадоном тяжкого ступеня. Матеріали та методи. Проведений аналіз результатів лікування 186 пацієнтів з отруєнням метадоном віком від 21 до 43 років обох статей, які становили три групи дослідження. Лікування проведено у відділенні інтенсивної терапії та екстракорпоральної детоксикації Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги у 2018–2019 рр. Використані клінічні, біохімічні, функціональні, хіміко-аналітичні, статистичні методи дослідження. Показники в групах порівнювали за допомогою t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок; відмінності вважали статистично значущими при р ≤ 0,05. Результати. За результатами проведеного клінічного, функціонального і лабораторного обстеження пацієнтів із комбінованими отруєннями метадоном виявлено токсичну гепатонефропатію в 34,3 % пацієнтів, синдром ішемії м’яких тканин й олігурію/анурію — у 22,9 %. Причинами розвитку ниркової недостатності були як преренальні (гіповолемія, низький серцевий викид, зниження тонусу ниркових судин), так і ренальні чинники (токсичне ураження паренхіми нирок). Показанням для гемодіалізу був симптомокомплекс: олігурія/анурія протягом 24 годин, збільшення рівнів КФК плазми крові, збільшення рівня креатиніну, сечовини, лактату, АСАТ, АЛАТ, ЛДГ, водно-електролітний дисбаланс, ішемія м’яких тканин (≥ 5 % площі тіла), загроза набряку мозку, загроза судинного тромбозу внаслідок посилення компресії в зоні ішемії м’яких тканин. Застосовано вено-венозний гемодіаліз й ультрафільтрацію у 86 пацієнтів із гострим пошкодженням нирок. Висновки. Різноманітність порушень гомеостазу при комбінованому отруєнні метадоном, зокрема з наявністю синдрому ішемії м’яких тканин, вимагає раннього використання (протягом 24–48 годин) методів екстракорпоральної терапії. Серед таких методів ефективними є пролонгований вено-венозний гемодіаліз з ультрафільтрацією, мембранний плазмаферез й озонотерапія (внутрішньовенне введення фізіологічного розчину й автогемотрансфузія озонованої крові)
Дод.точки доступу:
Андрющенко, В. В.
Курділь, Н. В.
Калиш, М. М.
Струк, В. Ф.
Падалка, В. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Мерза, Р. О.
Дискусійні питання механічної вентиляції легень у хворих із черепно-мозковою травмою, ускладненою респіраторним дистрес-синдром / Р. О. Мерза, Я. М. Підгірний // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 69-71. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РЕСПИРАТОРНАЯ ТЕРАПИЯ -- RESPIRATORY THERAPY (использование, методы, тенденции)
ДЫХАНИЕ ИСКУССТВЕННОЕ -- RESPIRATION, ARTIFICIAL
ДЫХАНИЕ ИСКУССТВЕННОЕ ПОД ПОЛОЖИТЕЛЬНЫМ ДАВЛЕНИЕМ -- POSITIVE-PRESSURE RESPIRATION
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA
РЕСПИРАТОРНЫЙ ДИСТРЕСС-СИНДРОМ ВЗРОСЛЫХ -- RESPIRATORY DISTRESS SYNDROME, ADULT
Анотація: На підставі власних спостережень, досліджень, а також даних літератури обговорюється сучасний погляд на проблему і обґрунтовується актуальність подальшого вивчення респіраторної терапії в пацієнтів із черепно-мозковою травмою, ускладненою респіраторним дистрес-синдромом, а саме рівня позитивного тиску в кінці видиху (ПТКВ) у пацієнтів із внутрішньочерепною гіпертензією, а також технології підбору цього параметра, оскільки неправильне регулювання параметрів механічної вентиляції легень може суттєво погіршити результати лікування. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 23 хворих із черепно-мозковою травмою (як компонентом політравми), які були розподілені на дві групи за рівнем ПТКВ. Виявлено швидший неврологічний регрес у пацієнтів першої групи, у якій ПТКВ становив 8 ± 2 см вод.ст. Відповідно до результатів можна стверджувати, що проблема технології механічної вентиляції легень у хворих із черепно-мозковою травмою потребує подальшого дослідження, залишаються невирішеними питання про роль церебрального і легеневого комплаєнсу, вплив ПТКВ на внутрішньочерепний тиск
Дод.точки доступу:
Підгірний, Я. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Стаднік, С. М.
Нейронспецифічна єнолаза як маркер пошкодження мозкової тканини у пацієнтів з ішемічним інсультом / С. М. Стаднік, О. В. Сайко, О. І. Думченко // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 72-77. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИНСУЛЬТ -- STROKE (диагностика, осложнения, патофизиология)
МОЗГА ГОЛОВНОГО ИШЕМИЯ -- BRAIN ISCHEMIA (диагностика, осложнения, патофизиология)
МОЗГ ГОЛОВНОЙ -- BRAIN (патофизиология)
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (диагностика, патофизиология, этиология)
ЕНОЛАЗА -- PHOSPHOPYRUVATE HYDRATASE (диагностическое применение, кровь)
Анотація: Перспективним напрямком у сучасній ангіоневрології є дослідження маркерів пошкодження мозкової тканини у сироватці крові пацієнтів у гострому періоді ішемічного інсульту та їх зіставлення з ініціальним рівнем неврологічного дефіциту і наслідком інсульту. Як маркер пошкодження мозкової тканини активно вивчаються функції нейронспецифічної єнолази (НСЄ). Мета — дослідити рівень НСЄ у гострому періоді ішемічного інсульту. Матеріали та методи. У клінічне дослідження включений 151 пацієнт (середній вік 61,5 ± 8,2 року), які розподілені на 2 групи: до 1-ї групи ввійшли 85 пацієнтів з гострим ішемічним інсультом; до 2-ї групи — 66 пацієнтів з хронічною ішемією мозку. Усім пацієнтам визначали рівень НСЄ у плазмі крові. Аналізували кореляції НСЄ з вираженістю неврологічного дефіциту за NIHSS, функціональною активністю за шкалою Бартел, рівнем інвалідизації за шкалою Ренкіна, вираженістю когнітивних розладів за MMSE. Визначали взаємозв’язки між рівнем НСЄ і виживаністю пацієнтів з ішемічним інсультом. Результати. У пацієнтів 1-ї групи рівень НСЄ перевищував показник пацієнтів 2-ї групи в 3,8 раза (p 0,001). Встановили вірогідні відмінності рівня НСЄ залежно від локалізації вогнища ішемії — у басейні лівої середньої мозкової артерії і вертебробазилярному басейні (p
Дод.точки доступу:
Сайко, О. В.
Думченко, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Аналіз періопераційного ведення пацієнтів зі супутньою серцево-судинною патологією при некардіальних операційних втручаннях / М. О. Гарбар [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 78-82. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PERIOPERATIVE PERIOD
ПРЕДОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- PREOPERATIVE CARE
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, патофизиология)
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (профилактика и контроль)
СМЕРТЬ ВНЕЗАПНАЯ СЕРДЕЧНАЯ -- DEATH, SUDDEN, CARDIAC (профилактика и контроль)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (диагностика, профилактика и контроль)
Анотація: Добре спланована та обґрунтована доопераційна підготовка є важливим інструментом зменшення ризику періопераційних ускладнень. Європейським товариством кардіологів (ESC, 2014 р.) та Європейським товариством анестезіологів (ESA, 2018 р.) опубліковано рекомендації щодо підготовки пацієнта із супутньою кардіальною патологією до некардіальних операційних втручань. Проте в нашу клінічну практику дані рекомендації імплементовані недостатньо. Метою нашої роботи було проаналізувати рутинну доопераційну підготовку пацієнта та виявити моменти, які можна наблизити до рекомендованих стандартів із метою зниження періопераційних серцево-судинних ускладнень. Матеріали та методи. Ми проаналізували 242 історії хвороби пацієнтів, які надійшли на планове стаціонарне хірургічне лікування. Була проаналізована доопераційна підготовка з огляду на клінічні кардіальні фактори ризику та фактори ризику операційного втручання. Результати. Пацієнтам проведено стандартні обстеження згідно з встановленими правилами. У всіх осіб зареєстровані показники електрокардіограми, 47 % хворим проведено ехокардіографію спокою, 3 % виконано тропоніновий тест. З урахуванням інтерполяції рекомендацій ESC та ESA на нашу вибірку визначення функціональної спроможності було доцільним у 167 осіб (69 %) із подальшими оцінкою клінічних кардіальних факторів ризику та визначенням потреби проведення неінвазивних стрес-тестів особам високого ризику виникнення інфаркту міокарда та серцевої смерті. Кардіальні біомаркери було доцільно визначити в 44 осіб (18 %), реєструвати показники електрокардіограми спокою — у 127 пацієнтів (53 %), а ехокардіографії спокою — у 38 осіб (16 %). Така тактика вимагає налагодження комунікації між амбулаторною та стаціонарною ланками медичної системи. Висновки. Доопераційна підготовка більшості пацієнтів відбувається протягом 24–48 годин після госпіталізації в хірургічне відділення. Ми не використовуємо визначення функціональної спроможності пацієнта, не застосовуємо шкал оцінки ризику, не проводимо неінвазивні стрес-тести, недостатньо визначаємо кардіальні біомаркери. Однак частіше проводимо рутинні обстеження, які не є вирішальними в даній клінічній ситуації. У сучасних умовах наші клініки мають достатньо ресурсів для імплементації рекомендацій ESC та ESA у клінічну практику
Дод.точки доступу:
Гарбар, М. О.
Фесенко, У. А.
Підгірний, Я. М.
Світлик, Ю. О.
Світлик, Г. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Загуровський, В. М.
Стрес та якість життя після перенесеної транзиторної ішемічної атаки / В. М. Загуровський, Н. Л. Калайтан, О. В. Строна // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 83-90. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МОЗГА ГОЛОВНОГО ИШЕМИЧЕСКАЯ АТАКА ТРАНЗИТОРНАЯ -- ISCHEMIC ATTACK, TRANSIENT (осложнения, психология)
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL (диагностика, патофизиология, терапия, этиология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЯ НЕВРОТИЧЕСКИЕ -- ANXIETY DISORDERS (патофизиология, терапия, этиология)
АДАПТАЦИЯ ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ -- ADAPTATION, PSYCHOLOGICAL
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY
Анотація: Транзиторні ішемічні атаки є одним із варіантів розвитку гострих порушень мозкового кровообігу й посідають значне місце серед патології нервової системи. Як ускладнення вони характерні для перебігу гіпертонічної хвороби. У клінічному перебігу атак відсутня візуалізація вогнищ ураження мозку, спостерігається інволюція неврологічної симптоматики протягом 24 годин. Транзиторні ішемічні атаки є невідкладним станом, що викликає значну стресову реакцію особистості, що залишає після себе зміни у психічній сфері. Дослідження цих чинників украй недостатнє, хоча вони мають досить велику вагу для прогнозу та проведення своєчасної адекватної психокорекції у складі профілактики розвитку повторних ішемічних проявів. Мета. Робота спрямована на вивчення характеристик впливу на сфери особистості стресового стану після перенесеної транзиторної ішемічної атаки у хворих на гіпертонічну хворобу та способів їх психокорекції. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 114 хворих на гіпертонічну хворобу II–III стадії віком від 55 до 65 років, серед яких 59 осіб перенесли транзиторну ішемічну атаку з госпіталізацією. Протокол дослідження було складено згідно з Гельсінською декларацією. Дослідження проведено в амбулаторних умовах через 30–45 днів після виписки з лікарні. Для обстеження застосовували клініко-патологічне дослідження, психодіагностичне дослідження з використанням методик: шкала Спілбергера — Ханіна для визначення тривожності, тест «Діагностика копінг-стратегій Хайма», опитувальник якості життя Всесвітньої організації охорони здоров’я. Результати оброблялись статистичними методами з вирахуванням вірогідності. Результати. Після перенесеної транзиторної ішемічної атаки у хворих виявили ознаки хронічного психічного стресу, що підтверджувалось високими рівнями реактивної та особистісної тривожності. Встановлено, що внаслідок перенесеної транзиторної ішемічної атаки у пацієнтів змінювались копінг-стратегії в бік зменшення ступеня адаптивності. Найбільше змінювались емоційні, а за ними — когнітивні стратегії. Це виражалось у появі непродуктивних та слабопродуктивних способів реагування. На цьому фоні спостерігали покращення продуктивності поведінкових стратегій. У хворих також спостерігалось зниження якості життя у більшості сфер. Можливо, це було наслідком хронічного психічного стресу перед загрозою повторного нападу та інсульту, наявності дезадаптації через необхідність змін поведінки і способів життя, що призводить до внутрішнього спротиву, руйнації звичних стереотипів та відсутності відповідних стратегій компенсаторної поведінки. Встановлена підвищена значимість показників якості життя, особливо особистісного характеру, що пов’язане з обмеженнями через наявність хвороби. Проведення індивідуальної психокорекції після транзиторної ішемічної атаки дозволило досягти значних результатів у покращенні адаптації пацієнтів
Дод.точки доступу:
Калайтан, Н. Л.
Строна, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Вишинська, М. Б.
Аспекти застосування транексамової кислоти в пацієнтів із політравмою / М. Б. Вишинська // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 91-94. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (лекарственная терапия, патофизиология, терапия)
ТРАНЕКСАМОВАЯ КИСЛОТА -- TRANEXAMIC ACID (терапевтическое применение)
ПЕРЕЛИВАНИЕ КРОВИ -- BLOOD TRANSFUSION (использование)
ПЕРЕЛИВАНИЕ КОМПОНЕНТОВ КРОВИ -- BLOOD COMPONENT TRANSFUSION (использование)
Анотація: У статті проаналізовано особливості застосування транексамової кислоти в пацієнтів із політравмою. Мета дослідження: вивчити дані літератури щодо ефективності застосування транексамової кислоти в пацієнтів із політравмою та проаналізувати частоту переливання компонентів крові в пацієнтів із політравмою залежно від часу призначення транексамової кислоти після отримання травми. Матеріали та методи. Проведене ретроспективне когортне дослідження, до якого було включено 40 пацієнтів віком від 22 до 56 років із політравмою. Усіх пацієнтів було розподілено на 2 групи: І група — пацієнти, в яких застосовували транексамову кислоту до 3 годин після виникнення політравми, та ІІ група — хворі, які приймали транексамову кислоту в часовому проміжку 3–8 годин після виникнення політравми. Результати. Основною багатофакторною умовою для виникнення ранньої коагулопатії в пацієнтів із політравмою є поєднання шоку, спричиненого кровотечею, та ушкодження тканин, що призводить до генерації тромбін-тромбомодулінового комплексу, активації антикоагулянтної та фібринолітичної систем. У пацієнтів, включених до аналізу даних у нашому дослідженні, основними причинами політравми були: дорожньо-транспортна пригода — у 34 пацієнтів (85 %), падіння з висоти — у 6 пацієнтів (15 %). Середній вік пацієнтів І групи становив 39,2 ± 17,3 року, у ІІ групі — 41,9 ± 12,8 року. До дослідження увійшли 29 чоловіків та 11 жінок. Не виявлено вірогідних відмінностей у тяжкості стану, структурі компонентів поліорганної недостатності, антропометричних характеристиках пацієнтів обох груп. Ми встановили, що в І групі пацієнтів переливання еритроцитарної маси та свіжозамороженої плазми проводили в 14 випадках із 26, що становило 53 % від усіх випадків політравми в даній групі. У ІІ групі пацієнтів переливання компонентів крові проводили в 9 випадках із 14, тобто в 64 % від усіх випадків із даної групи. Відповідно, частота переливання компонентів крові в пацієнтів ІІ групи на 11 % вище порівняно з пацієнтами І групи (p ≥ 0,05). Висновки. Отримані нами попередні результати свідчать, що введення транексамової кислоти до 3 годин після виникнення політравми може знижувати частоту гемотрансфузій
Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Барса, М. М.
Періопераційний менеджмент хірургічної корекції сколіотичної деформації хребта та застосування фармакокінетичного та фармакодинамічного підходів у дозуванні препаратів для анестезії / М. М. Барса, К. П. Семнчук, Я. М. Підгірний // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 95-101. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СКОЛИОЗ -- SCOLIOSIS (хирургия)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PERIOPERATIVE PERIOD
АНЕСТЕЗИЯ -- ANESTHESIA
АНЕСТЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- ANESTHETICS
ФЕНТАНИЛ -- FENTANYL (прием и дозировка)
КЛИНИЧЕСКИЕ ПРОТОКОЛЫ -- CLINICAL PROTOCOLS
Анотація: Анестезіологія давно стала мультидисциплінарною наукою та набуває все більше рис періопераційної медицини. Підтвердженням цього є розробка та імплементація протоколів ERAS в анестезіологію. Сучасні досягнення в розумінні принципів фармакодинаміки та фармакокінетики дозволяють точно підібрати дозу препарату для досягнення потрібної концентрації в місці дії, уникаючи занадто глибокої анестезії, та створення умов для адекватної роботи нейрофізіологічного моніторингу під час оперативного втручання. Мета дослідження: адаптувати періопераційний менеджмент сколіотичної деформації хребта до рекомендацій ERAS та запровадити фармакокінетичний та фармакодинамічний підхід при дозуванні препаратів для знеболювання та седації. Матеріали та методи. Було проведено 40 планових операційних втручань із приводу сколіотичних та інших деформацій хребта. Пацієнти були розподілені на дві групи залежно від методу дозування та введення фентанілу інтраопераційно: 1-ша група — пацієнти, яким фентаніл вводився кожні 15–20 хв у дозі 100–200 мкг, та 2-га група — пацієнти, яким фентаніл вводився інфузійно до досягнення концентрації в місці дії 3–6 нг/мл. Оцінювалась кількість введеного фентанілу за годину операційного втручання, а також фіксувався час відлучення пацієнта від апарату штучної вентиляції легень (ШВЛ). Результати. При дозуванні фентанілу за цільовою концентрацією та інфузійному введенні його кількість становила 250 ± 50 мкг за годину, що значно відрізнялося від кількості введеного препарату шляхом болюсних ін’єкцій — 350 ± 50 мкг за годину. Тривалість післяопераційної ШВЛ при введенні фентанілу інфузійно за цільовою концентрацією була в межах 14,2 ± 2,1 хв, а при болюсному введенні сягала 25,3 ± 6,8 хв. Висновки. У роботі запропоновано й обґрунтовано необхідність імплементації протоколів ERAS для корекції сколіозів та запровадження фармакокінетичного та фармакодинамічного підходу при дозуванні препаратів для анестезії
Дод.точки доступу:
Семнчук, К. П.
Підгірний, Я. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Перова-Шаронова, В. М.
Вплив методів післяопераційного знеболювання на моторну функцію шлунково-кишкового тракту в дітей із перитонітом, ускладненим інтраабдомінальною гіпертензією / В. М. Перова-Шаронова // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 102-108. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS (осложнения, хирургия)
БОЛИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ -- PAIN, POSTOPERATIVE (лекарственная терапия, осложнения, патофизиология)
ВНУТРИБРЮШНАЯ ГИПЕРТЕНЗИЯ -- INTRA-ABDOMINAL HYPERTENSION (осложнения, патофизиология)
ЛИДОКАИН -- LIDOCAINE (терапевтическое применение)
АНАЛГЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА ОПИОИДНЫЕ -- ANALGESICS, OPIOID (вредные воздействия)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНАЯ МОТОРИКА -- GASTROINTESTINAL MOTILITY (действие лекарственных препаратов)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Метод післяопераційного знеболювання може впливати на швидкість відновлення моторної функції шлунково-кишкового тракту, рівень інтраабдомінального тиску (ІАТ) і розвиток інтраабдомінальної гіпертензії (ІАГ). Мета: дослідити вплив методів післяопераційного знеболювання на моторну функцію кишечника в дітей з перитонітом, ускладненим ІАГ. Матеріали та методи. 115 дітей, яким були проведені оперативні втручання з приводу апендикулярного перитоніту, рандомізовано на групи залежно від методу післяопераційного знеболювання: «Опіоїди» (n = 36, внутрішньовенна інфузія морфіну), «Лідокаїн» (n = 40, внутрішньовенна інфузія лідокаїну), «ЕДА» (n = 39, епідуральна аналгезія). Залежно від рівня ІАТ і наявності органної дисфункції дітей кожної групи було поділено на підгрупи: «без ІАГ» (ІАТ 10 мм рт.ст.), «ІАГ» (ІАТ 10 мм рт.ст.) і «АКС» (абдомінальний компартмент-синдром, ІАГ з органною дисфункцією). Усім дітям у післяопераційному періоді проводилось вимірювання рівня ІАТ та оцінка швидкості відновлення моторної функції шлунково-кишкового тракту. Результати. У всіх підгрупах групи «ЕДА» час до відновлення перистальтики й перших випорожнень та об’єм залишку по назогастральному зонду були статистично значуще меншими порівняно з аналогічними показниками в підгрупах групи «Опіоїди» (Р 0,05). У підгрупах «ІАГ» і «АКС» групи «ЕДА» був також статистично значуще меншим час до перших випорожнень порівняно з аналогічними показниками підгруп групи «Лідокаїн» (Р 0,05). Статистично значуще меншими були час до відновлення перистальтики та об’єм залишку по назогастральному зонду в усіх підгрупах групи «Лідокаїн» порівняно з показниками групи «Опіоїди» (Р 0,05). Епізоди підвищення ІАТ 10 мм рт.ст. значно частіше спостерігались у групі «Опіоїди», ніж у групах «Лідокаїн» та «ЕДА» (Р 0,05). Кількість епізодів ІАТ 10 мм рт.ст. мала пряму кореляцію зі швидкістю відновлення перистальтики в усіх групах, але сила такої кореляції була найбільш вираженою в групах «Опіоїди» (rs = 0,78; p = 0,001 і rs = 0,76; p = 0,01) і «Лідокаїн» (rs = 0,58; p = 0,008 і rs = 0,95; p = 0,01) і помірною — у групі «ЕДА» (rs = 0,39; p = 0,16 і rs = 0,46; p = 0,43). Висновки. ЕДА є оптимальним методом післяопераційного знеболювання в дітей з перитонітом, ускладненим ІАГ, що призводить до раннього відновлення моторної функції шлунково-кишкового тракту й запобігає подальшому зростанню ІАТ. Внутрішньовенна інфузія лідокаїну може бути використана як альтернативний метод знеболювання. Системна опіоїдна аналгезія має негативний вплив на моторику шлунково-кишкового тракту
Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Бондар, Р. А.
Аналіз впливу факторів ризику на розвиток ранньої післяопераційної когнітивної дисфункції після отоларингологічних операцій в умовах загальної анестезії з керованою гіпотензією / Р. А. Бондар // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 109-115. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL (вредные воздействия)
ГИПОТЕНЗИЯ КОНТРОЛИРУЕМАЯ -- HYPOTENSION, CONTROLLED (вредные воздействия)
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГИЧЕСКИЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- OTORHINOLARYNGOLOGIC SURGICAL PROCEDURES (вредные воздействия)
Анотація: Актуальність проблеми післяопераційної когнітивної дисфункції (ПОКД) обумовлена високою частотою її розвитку (до 30 % у некардіохірургічних пацієнтів), потребою в соціальній адаптації таких пацієнтів у подальшому, а також відповідними істотними економічними витратами на відновлення когнітивних функцій. Мета: виявити та проаналізувати фактори ризику розвитку ПОКД після отоларингологічних оперативних втручань в умовах загальної анестезії з керованою гіпотензією. Матеріали та методи. У дослідження було включено 127 хворих. Крім загальноклінічних і лабораторних аналізів, проведено до- та післяопераційне тестування нейрокогнітивних функцій, досліджено періопераційні показники стану антиоксидантної системи та активності вільнорадикального окислення ліпідів і протеїнів, рівні нейронспецифічних і запальних маркерів у крові. Результати. Рання ПОКД розвинулась у 31 (24,4 %) пацієнта. У пацієнтів із ПОКД та без такої виявлені відмінності (p 0,05) між показниками: вік, рівень освіти, повторна операція, тривалість операції та анестезії, керованої інтраопераційної гіпотензії, глибина інтраопераційної седації, результати оцінки когнітивного статусу після операції, рівні продуктів перекисного окислення білків і ліпідів, нейронспецифічної енолази, інтерлейкіну-18 у крові, наявність післяопераційної інфекції. Висновки. Встановлено, що незалежними факторами ризику розвитку ранньої ПОКД після отоларингологічних оперативних втручань і загальної анестезії з керованою гіпотензією в регресійному аналізі є: похилий вік, низький рівень освіти, повторна операція, тривалість керованої інтраопераційної гіпотензії, глибина інтраопераційної седації
Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Худолій, С. О.
Експериментальне моделювання холінореактивності головного мозку при черепно-мозковій травмі: вплив на центральну гемодинаміку / С. О. Худолій, С. В. Зябліцев // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 116-121. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA (лекарственная терапия, патофизиология)
ГЕМОДИНАМИКА -- HEMODYNAMICS (действие лекарственных препаратов)
ХОЛИНЕРГИЧЕСКИЕ НЕЙРОНЫ -- CHOLINERGIC NEURONS (действие лекарственных препаратов)
ХОЛИНЕРГИЧЕСКИЕ НЕРВНЫЕ ВОЛОКНА -- CHOLINERGIC FIBERS (действие лекарственных препаратов)
ХОЛИНЕРГИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- CHOLINERGIC AGENTS (терапевтическое применение)
Анотація: Найбільше значення для адекватної відповіді на черепно-мозкову травму (ЧМТ) має первинна реакція медіаторних систем центральної нервової системи у гострий період, коли формуються основні патогенетичні зрушення. Мета дослідження: визначення впливу стану холінореактивності (активації або блокади центральних холінергічних систем; ЦХС) на летальність, неврологічний дефіцит і стан центральної гемодинаміки в гострому періоді ЧМТ. Матеріали та методи. Травму моделювали при вільному падінні вантажу на фіксовану голову тварини. Для активації ЦХС щурам до травми вводили холіну альфосцерат (гліатилін; 6 мг/кг), для блокування — біперидену гідрохлорид (акінетон; 0,6 мг/кг). Неврологічний дефіцит оцінювали за 100-бальною шкалою Тодда. Параметри центральної гемодинаміки визначали методом тетраполярної імпедансної грудної реографії. Результати. Активація ЦХС у гострому періоді ЧМТ призводила до зменшення летальності й неврологічного дефіциту. Відмічено істотне збільшення серцевого викиду та зниження опору судин (гіпердинамичний тип). Блокада ЦХС супроводжувалося значним неврологічним дефіцитом, зниженням серцевого викиду й артеріального тиску на тлі збільшення опору судин (гіподинамічний тип). Висновки. Отримані результати підтвердили ключову роль ЦХС у реалізації реакції на ЧМТ та обґрунтували можливий напрямок подальших досліджень — застосування холіноміметиків центральної дії для корекції неврологічних порушень. Обмеженням активації ЦХС може бути перенавантаження міокарда з формуванням посттравматичної міокардіодистрофії
Дод.точки доступу:
Зябліцев, С. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Мынка, Н. В.
Операционный стресс-ответ в малоинвазивной хирургии / Н. В. Мынка // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 122-126. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES (вредные воздействия)
ОФТАЛЬМОЛОГИЧЕСКИЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- OPHTHALMOLOGIC SURGICAL PROCEDURES (вредные воздействия)
СТРЕСС ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PHYSIOLOGICAL
БОЛИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ -- PAIN, POSTOPERATIVE (диагностика, патофизиология)
Анотація: В статье представлено описание исследования, направленного на определение маркеров операционного стресс-ответа и динамики послеоперационного болевого синдрома у пациентов офтальмохирургического профиля, перенесших трансплантацию роговицы. Проанализированы данные пациентов, оперированных на базе КУ «Днепропетровская областная клиническая офтальмологическая больница» с 2017 по 2019 г. В процессе исследования у пациентов определялись основные параметры гемодинамики и газообмена, выраженность операционного стресс-ответа путем анализа динамики уровней лейкоцитов, глюкозы крови и С-реактивного белка, а также выраженность болевого синдрома в послеоперационном периоде. Забор крови осуществлялся на 4 этапах исследования. В результате было установлено статистически значимое повышение концентрации глюкозы крови и лейкоцитов у пациентов после операции в сравнении с дооперационным уровнем. Также было установлено, что послеоперационное обезболивание не может считаться адекватным более чем у 70 % пациентов. Полученные данные свидетельствуют о развитии у пациентов офтальмохирургического профиля операционного стресса и делают проблему поиска альтернативных стресс-лимитирующих схем анестезиологического обеспечения в офтальмохирургии актуальной и требующей дальнейшего исследования
Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Туркевич, О. М.
Ключові аспекти лікування тяжкої негоспітальної вірусно-бактеріальної пневмонії / О. М. Туркевич, О. П. Закотянський, М. О. Гарбар // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 127-132. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПНЕВМОНИЯ -- PNEUMONIA (лекарственная терапия, патофизиология, терапия)
ПНЕВМОНИЯ ВИРУСНАЯ -- PNEUMONIA, VIRAL (лекарственная терапия, патофизиология, терапия)
ПНЕВМОНИЯ БАКТЕРИАЛЬНАЯ -- PNEUMONIA, BACTERIAL (лекарственная терапия, патофизиология, терапия)
РЕСПИРАТОРНАЯ ТЕРАПИЯ -- RESPIRATORY THERAPY
ДЫХАНИЕ ИСКУССТВЕННОЕ -- RESPIRATION, ARTIFICIAL
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Висока частота захворюваності на тяжку пневмонію при інфікуванні грипом H5N1, A/H1N1, SARS, MERS та COVID-19 привертає особливу увагу та змушує переглядати та вдосконалювати сучасні ланки комплексної інтенсивної терапії. Мета: проаналізувати основні ланки інтенсивної терапії клінічного випадку тяжкої негоспітальної вірусно-бактеріальної пневмонії, наголосити на основні проблеми та запропонувати шляхи вирішення. Матеріали та методи. Ми проаналізували клінічний випадок лікування тяжкої негоспітальної вірусно-бактеріальної пневмонії пацієнта, який перебував на лікуванні у ВАІТ КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» м. Львів, та виділили основні ключові аспекти інтенсивної терапії: респіраторну терапію, неінвазивну штучну вентиляцію легень (ШВЛ), вчасність інтубації, протективну ШВЛ та початок відлучення; cедацію, анальгезію та міорелаксацію; оцінку волемічного статусу, інфузійну терапію й ентеральне харчування. Результати. Загальний термін проведення ШВЛ становив 26 днів. З 16-го дня розпочато процес відлучення, який становив 10 днів. Основні режими ШВЛ, які застосовувались, такі: SIMV-PC (8 днів), BIPPV (7 днів), CPAP+PS (10 днів). Період застосування дексмедетомідину становив 12 днів. Використання NIV не забезпечило належного ефекту, про що свідчить погіршення стану пацієнта після 24 годин даної респіраторної підтримки. Волемічний статус у критичному періоді (перші 48 годин після інтубації) оцінювався за допомогою ультрасонографії функції серця та стану магістральних судин, що виявилось дуже ефективним. Висновки. Пацієнти з тяжкою негоспітальною вірусною пневмонією потребують раннього початку ШВЛ та обов’язкового застосування протективної стратегії. Саме респіраторна терапія є основною та першочерговою ланкою інтенсивної терапії. Забезпечення адекватної та комфортної седації для пацієнта є однією з важливих ланок комплексу інтенсивної терапії, яка вирішує проблему асинхронії. Ультразвукове дослідження дозволяє провести неінвазивну оцінку волемічного статусу, ризику набряку легень та передбачити відповідь пацієнта на інфузійну терапію. З цією метою слід проводити комплексний УЗД-моніторинг нижньої порожнистої вени, легень та серця у всіх пацієнтів у критичному стані, яким планується чи вже налагоджена інфузійна терапія
Дод.точки доступу:
Закотянський, О. П.
Гарбар, М. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)