Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ104/2021/17/5<.>

Загальна кількість знайдених документів : 17
Показані документи з 1 по 17

    Черній, В. І.
    Сучасні принципи діагностики й лікування тяжкої черепно-мозкової травми / В. І. Черній, Т. В. Черній // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 9-15. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Нейроцитин

   Лодиксем

MeSH-головна:
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
ДЕКСМЕДЕТОМИДИН -- DEXMEDETOMIDINE (терапевтическое применение)
ПРОПОФОЛ -- PROPOFOL (терапевтическое применение)
КЛЕТКИ ЗАЩИТА -- CYTOPROTECTION (действие лекарственных препаратов)
Анотація: Черепно-мозкова травма (ЧМТ) — гетерогенний синдром, що включає різні типи травм. Близько 10–15 % пацієнтів мають тяжку ЧМТ, що супроводжується високими показниками інвалідності й смертності. У даний час для їх лікування широко впроваджені методи інтенсивної терапії з позиції доказової медицини (evidence-based medicine). Поряд з інтенсивною терапією велике значення має комплексна цитопротекторна програма, здійснювана препаратом Нейроцитин®, до складу якого входять цитиколін і електроліти. Нейроцитин® чинить комплексну дію, спрямовану на корекцію метаболічних і волемічних порушень, а саме підтримання адекватної церебральної перфузії, своєчасне усунення водно-електролітних порушень, енергозабезпечення тканин мозку і захист нейроваскулярного юніту від пошкодження. Лактат у складі Нейроцитину® забезпечує дезінтоксикаційну дію, зберігає і підвищує запас енергії нейронів, покращує метаболізм, мозковий кровотік і активність нейронів. Для лікування ЧМТ також застосовується нейрометаболічний препарат етилметилгідроксипіридину сукцинат (Лодиксем®). Лодиксем® нормалізує церебральний кровотік, забезпечує більш раннє завершення посттравматичної енцефалопатії і відновлення свідомості, приводить до зменшення вираженості синдрому ендогенної інтоксикації, ліквідації патологічних порочних кіл, що виникають на тлі гіпоксії, ішемії та енергодефіциту в різних органах і тканинах
Дод.точки доступу:
Черній, Т. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Новицкая-Усенко, Л. В.
Колокольный звон: в жизни и медицине / Л. В. Новицкая-Усенко, А. А. Усенко, Т. Д. Литвицкая // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 16-20. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПСИХИЧЕСКОЕ ЗДОРОВЬЕ -- MENTAL HEALTH
МУЗЫКОЙ ТЕРАПИЯ -- MUSIC THERAPY (методы)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы)
Анотація: В статье приведены данные о месте колоколов и колокольчиков в культурной жизни человека, механизмах воздействия колокольного звона на организм. Названы возможные сферы применения колоколотерапии как одного из методов немедикаментозного лечения в качестве профилактического и лечебного средства самостоятельно или в дополнение к традиционной медикаментозной терапии для коррекции психоэмоционального и соматического здоровья человека
У статті наведені дані про місце дзвонів і дзвіночків у культурному житті людини, механізми впливу дзвону на організм. Названі можливі сфери застосування дзвонотерапії — одного з методів немедикаментозного лікування — як профілактичного і лікувального засобу самостійно або на додаток до традиційної медикаментозної терапії для корекції психоемоційного та соматичного здоров’я людини
Дод.точки доступу:
Усенко, А. А.
Литвицкая, Т. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Воротинцев, С. І.
Періопераційна аналгезія у пацієнтів з ожирінням / С. І. Воротинцев // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 21-29. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ ПАТОЛОГИЧЕСКОЕ -- OBESITY, MORBID (осложнения, патофизиология)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PERIOPERATIVE PERIOD (использование)
АНЕСТЕЗИЯ И АНАЛГЕЗИЯ -- ANESTHESIA AND ANALGESIA (использование, классификация)
БОЛИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ -- PAIN, POSTOPERATIVE (лекарственная терапия)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Ожиріння та, зокрема, морбідне ожиріння (МО) набувають дедалі більшого поширення в усьому світі. МО пов’язане із зміненою фізіологією організму та збільшенням супутніх захворювань, що може зробити особливо тяжким управління періопераційним болем у таких пацієнтів. З урахуванням більшої частоти респіраторних розладів традиційне опіоїд-орієнтоване лікування болю у пацієнтів з МО може призвести до вентиляційних порушень та збільшення захворюваності та/або смертності. Мультимодальні стратегії знеболювання, засновані на поетапному, відповідно до ступеня тяжкості болю, опіоїд-зберігаючому підході, можуть покращити безпеку пацієнтів та результати лікування. Подальший прогрес у розумінні механізмів утворення гострого болю змушує лікарів активно виявляти та лікувати як ноцицептивні, так і проноцицептивні його компоненти (гіпералгезію тощо). Такі протоколи мультимодальної аналгезії слід стандартизувати та впроваджувати в періопераційну допомогу пацієнтам з МО. На додаток до стандартизації лікування післяопераційного болю, незалежно від застосованого режиму анестезії та аналгезії, деяким пацієнтам з МО необхідний розширений респіраторний моніторинг для запобігання можливим побічним явищам з боку дихальних шляхів. У цьому огляді коротко описані фізіологічні зміни при ожирінні, патофізіологія болю та засноване на доказах клінічне оновлення щодо лікування болю при МО. Також обговорюється роль опіоїд-зберігаючих фармакологічних ад’ювантів, висвітлюються майбутні напрями досліджень в галузі управління періопераційним болем у пацієнтів з МО
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Отруєння дихлоретаном / О. М. Арустомян [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 30-35. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РАСТВОРИТЕЛИ -- SOLVENTS (вредные воздействия, токсичность)
ОТРАВЛЕНИЕ -- POISONING (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, профилактика и контроль)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
Анотація: Діагностика й лікування гострих отруєнь дихлоретаном залишаються досить актуальним завданням для клінічної токсикології і клінічної лабораторної діагностики, оскільки він належить до групи сильнодіючих отруйних речовин, отруєння якими є найбільш тяжкими. Дихлоретан належить до хлорорганічних сполук і являє собою летку рідину зі специфічним солодкуватим запахом, добре розчинну в спиртах і жирах. Дана речовина використовується не тільки у виробничих цілях, але й у побутових. Його застосовують як сировину для виробництва пластмас. Він має приємний запах, що сприяє вживанню всередину з метою сп’яніння. Дихлоретан випускається у величезних кількостях і використовується у виробництві поліхлорвінілу і інших полімерних матеріалів, фумігантів, клею. Смертельний наслідок може настати навіть після прийому 10–20 мл дихлоретану. Після прийому всередину найвища концентрація речовин у крові спостерігається через 3–4 год, причому швидкість всмоктування підвищується при сумісному прийомі з алкоголем і жирами. Всмоктуючись у кров, токсичні речовини накопичуються в тканинах, багатих на ліпіди (мозок, печінка, сальник, надниркові залози). Токсичність дихлоретану обумовлена метаболізмом його до хлоретанолу й монохлороцтової кислоти, які обумовлюють у 1-шу добу клінічну картину наркотичної і депресивної дії на центральну нервову систему й екзотоксичного шоку (при дозах, вищих від летальної), токсичної дистрофії печінки (на 2-гу — 5-ту добу), токсичної нефропатії, гастроінтестинального синдрому. Заходи з профілактики отруєнь дихлоретаном включають дотримання всіх правил техніки безпеки на виробництві й у домашніх умовах. Працівники підприємств, що мають справу з даною токсичною речовиною, повинні працювати в приміщеннях з постійною примусовою вентиляцією, у промислових фільтруючих респіраторах (протигазах) і в захисному спецодязі
Дод.точки доступу:
Арустомян, О. М.
Ткачишин, В. С.
Кондратюк, В. Є.
Алексійчук, О. Ю.
Думка, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гогія, М.
Вплив надмірної ваги на перебіг механічної травми / М. Гогія, М. Водка // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 36-40. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES (патофизиология)
ВЕС ИЗБЫТОЧНЫЙ -- OVERWEIGHT (осложнения)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (осложнения)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Огляд літератури присвячено значенню надмірної ваги у постраждалих з тяжкою механічною травмою. Механічна травма залишається важливою медичною та соціальною проблемою людства. Перебіг травми та її наслідки залежать не тільки від особливостей травми, але й від вихідного стану постраждалого. Велике значення мають індивідуальні особливості постраждалого (стать, вік, супутня соматична патологія та ін.) та застосована лікувальна тактика, зокрема своєчасність та обсяг хірургічних втручань. У цьому аспекті заслуговує на увагу роль надмірної ваги, яка є серйозною проблемою охорони здоров’я в усьому світі. За результатами багатьох клінічних досліджень та метааналізів встановлено наявність впливу надмірної ваги та ожиріння на тяжкість окремих ушкоджень, на перебіг посттравматичного періоду, частоту загальних і місцевих ускладнень та летальність. У більшості досліджень встановлено, що ожиріння є маркером негативного прогнозу абдомінальної травми та збільшує ризик тяжких ускладнень і ризик смерті. Ожиріння визнано фактором ризику ранових ускладнень, внутрішньочеревної гіпертензії та абдомінального компартмент-синдрому, гострого ураження нирок, інфекційних ускладнень, частоти тромбозу глибоких вен, тромбоемболії та пневмонії. У постраждалих з ожирінням, які перенесли лапаротомію з приводу абдомінальної травми, виявлено більшу летальність, більшу тривалість стаціонарного лікування, більшу тривалість знаходження у відділенні інтенсивної терапії. Крім цього, ожиріння утруднює здійснення інтервенційних маніпуляцій (встановлення центральних венозних катетерів, інтубація трахеї, штучна вентиляція легень) та оперативних втручань (стабілізація переломів, абдомінальні та торакальні втручання), а також зменшує діагностичну цінність традиційних методів обстеження постраждалих. Негативний вплив надмірної ваги та ожиріння необхідно враховувати під час планування діагностичної та лікувальної тактики, однак це потребує подальшого вивчення
Дод.точки доступу:
Водка, М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Гітальчук, О. А.
    Комбінована терапія Медотиліном/Елфунатом у профілактиці й лікуванні психоневрологічних ускладнень після операцій на відкритому серці / О. А. Гітальчук, А. Калужа // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 43-50. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Медотилін

   Елфунат

   Мексидол

   Холіну альфосцерат

MeSH-головна:
СЕРДЦА ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- CARDIAC SURGICAL PROCEDURES (использование, методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
АЦЕТИЛХОЛИН -- ACETYLCHOLINE (дефицит)
ИНСУЛЬТ -- STROKE (профилактика и контроль, этиология)
ДЕЛИРИЙ, ДЕМЕНЦИЯ, АМНЕСТИЧЕСКИЕ И КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- DELIRIUM, DEMENTIA, AMNESTIC, COGNITIVE DISORDERS (профилактика и контроль, этиология)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: При проведенні операцій на відкритому серці в післяопераційному періоді нерідко виникають психоневрологічні ускладнення: інсульт — у 4,8 % випадків, дифузна енцефалопатія — у 12 %, зміни поведінки — у 5–40 %, когнітивні порушення — у 12–79 %, психічні розлади — у 13–64 %. Причинами їх розвитку є дефіцит ацетилхоліну з подальшою дисфункцією холінергічної системи й оксидативний стрес, що виникають унаслідок гіпоксії, гіпоперфузії і системної запальної реакції. У зв’язку з цим перспективним напрямком профілактики й лікування психоневрологічних ускладнень вважається призначення препаратів, що відновлюють синтез ацетилхоліну, — холіну альфосцерату (Медотилін), і препаратів, що пригнічують оксидативний стрес, — мексидолу (Елфунат). У дослідженні, проведеному на базі регіонального кардіохірургічного центру Одеської обласної лікарні, було продемонстровано, що комплексне застосування Медотиліну й Елфунату дозволяє зменшити частоту психоневрологічних ускладнень, а також скоротити тривалість лікування в стаціонарі
Дод.точки доступу:
Калужа, А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рання діагностика та профілактика гострого пошкодження нирок у пацієнтів похилого віку після ургентної абдомінальної хірургії / Н. В. Момот [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 51-60. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПИЩЕВАРИТЕЛЬНАЯ СИСТЕМА, ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- DIGESTIVE SYSTEM SURGICAL PROCEDURES (использование)
ПОЧЕК ОСТРОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- ACUTE KIDNEY INJURY (диагностика, лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, профилактика и контроль)
ДЕКСМЕДЕТОМИДИН -- DEXMEDETOMIDINE (терапевтическое применение)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Анотація: У зв’язку зі стрімким старінням населення кількість пацієнтів похилого віку швидко зростає. Літні хворі — особлива когорта пацієнтів внаслідок характерних для них фізіологічних та анатомічних вікових змін, тендітності й коморбідності. Одним із загрозливих періопераційних ускладнень у пацієнтів похилого віку є гостре пошкодження нирок (ГПН), яке пов’язане з більш тривалим перебуванням в стаціонарі, підвищенням короткочасної та довгострокової летальності. Незважаючи на постійні зусилля щодо стандартизації визначення ГПН з використанням креатиніну сироватки крові, цей метод має низку недоліків, що обумовлює актуальність пошуків інших діагностичних критеріїв пошкодження нирок. Останнім часом усе більшої популярності набуває визначення біомаркерів (ліпокалін-2, інтерлейкін-18, цистатин С), які можуть бути корисними у ранній діагностиці ГПН. Зважаючи на те, що фільтруюча здатність нирок — єдиний фактор, що визначає концентрацію цистатину С в сироватці крові, цей маркер є найбільш цінним. Перспективним також вважається використання ультразвуку для ранньої діагностики ГПН. Декілька досліджень демонструють, що нирковий резистивний індекс і напівкількісна оцінка ниркового кровотоку добре зарекомендували себе для діагностики стійкого ГПН. Високий рівень смертності та відсутність спеціального лікування підсилюють необхідність профілактики ГПН у літніх людей, основою якої є ретельний клінічний моніторинг зі своєчасною корекцією гіповолемії і гіпотензії. При виконанні інвазивних процедур ризик ГПН можна зменшити, підтримуючи середній артеріальний тиск 80 мм рт.ст. і гематокрит 30 %, а також забезпечуючи адекватну оксигенацію та відновлення об’єму крові. Призначення препаратів має бути індивідуалізованим шляхом коригування доз відповідно до швидкості клубочкової фільтрації та віку пацієнта. Проте відкритим залишається питання специфічної медикаментозної профілактики ГПН. Ренопротективні властивості дексмедетомідину були підтверджені в декільках дослідженнях у кардіохірургії, також в літературі описано певний позитивний вплив пентоксифіліну при лікуванні патології нирок. Даний огляд розкриває тему ГПН у пацієнтів похилого віку в абдомінальній хірургії та зосереджує увагу на питаннях ранньої діагностики і профілактики цього синдрому
Дод.точки доступу:
Момот, Н. В.
Туманська, Н. В.
Петренко, Ю. М.
Воротинцев, С. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Физиология обмена магния и применение магнезии в интенсивной терапии (литературный обзор с результатами собственных наблюдений, часть 1) / С. В. Курсов [и др.] // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 61-72. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВОДНО-ЭЛЕКТРОЛИТНОГО БАЛАНСА НАРУШЕНИЯ -- PHOSPHORUS METABOLISM DISORDERS (лекарственная терапия, патофизиология)
МАГНИЙ -- MAGNESIUM (терапевтическое применение)
МАГНИЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- MAGNESIUM DEFICIENCY (лекарственная терапия, патофизиология)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: В первой части обзора представлены данные о содержании магния в органах и тканях организма человека, описана роль магния в реализации множественных функций, особенности поступления и выведения его из организма. Значительная часть обзора посвящена методам определения концентрации магния в биологических жидкостях организма человека. Представлены преимущества, недостатки и ограничения применения различных методов. Наиболее распространенными методами изучения концентрации магния в биологических жидкостях организма, которые используются в клинической медицине, во всем мире остаются фотометрические методы с использованием красителей. Роль в организме фракции ионизированного магния, содержание которого определяется электрохимически, до сих пор остается неопределенной. Исследования содержания магния в клетках чрезвычайно сложны и трудоемки. Клетки разных органов и тканей содержат в норме очень разное количество магния. Не представляется возможным судить о наличии дефицита магния в организме по его концентрации в плазме или сыворотке крови. Для выявления снижения содержания магния в тканях применяются тесты с магниевой нагрузкой и последующим наблюдением за темпом выведения его из организма. Причины развития гипомагниемии чрезвычайно многочисленны. Главные среди них: любой тяжелый стресс, ограничение поступления магния в организм, увеличение его потерь через желудочно-кишечный тракт и через почки при различных патологических состояниях. Формированию гипомагниемии способствует терапия многочисленными медикаментами, которые очень широко используются в клинической практике, и особенно в практике интенсивной терапии. Исследования, посвященные изучению распределения магния в организме после его внутривенного введения, показали, что, несмотря на большие размеры гидратированных ионов магния, они не только могут парадоксально быстро распространяться в объеме внеклеточного водного пространства, но и, скорее всего, способны быстро проникать через клеточные мембраны, распространяясь во внутриклеточном водном компартменте
першій частині огляду наведені дані про вміст магнію в органах і тканинах організму людини, описана роль магнію в реалізації множинних функцій, особливості надходження й виведення його з організму. Значна частина огляду присвячена методам визначення концентрації магнію в біологічних рідинах організму людини. Наведені переваги, недоліки й обмеження застосування різних методів. Найбільш поширеними методами вивчення концентрації магнію в біологічних рідинах організму, що використовуються у клінічній медицині, в усьому світі залишаються фотометричні методи з використанням барвників. Роль в організмі фракції іонізованого магнію, вміст якого визначається електрохімічно, досі залишається невизначеною. Дослідження вмісту магнію в клітинах надзвичайно складні і трудомісткі. Клітини різних органів і тканин містять у нормі дуже різну кількість магнію. Видається неможливим судити про наявність дефіциту магнію в організмі за його концентрацією у плазмі або сироватці крові. Для виявлення зниження вмісту магнію у тканинах застосовуються тести з магнієвим навантаженням і подальшим спостереженням за темпом виведення його з організму. Причини розвитку гіпомагніємії надзвичайно численні. Головні серед них: будь-який важкий стрес, обмеження надходження магнію в організм, збільшення його втрат через шлунково-кишковий тракт і через нирки при різних патологічних станах. Формуванню гіпомагніємії сприяє терапія численними медикаментами, що дуже широко використовуються в клінічній практиці, й особливо в практиці інтенсивної терапії. Дослідження, присвячені вивченню розподілу магнію в організмі після його внутрішньовенного введення, показали, що, незважаючи на великі розміри гідратованих іонів магнію, вони не тільки можуть парадоксально швидко поширюватися в обсязі позаклітинного водного простору, але й, швидше за все, здатні швидко проникати через клітинні мембрани, поширюючись у внутрішньоклітинному водному компартменті
Дод.точки доступу:
Курсов, С. В.
Никонов, В. В.
Белецкий, А. В.
Федец, О. И.
Хоменко, В. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вплив декскетопрофену трометамолу на розвиток панкреатиту після проведення ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії / A. Ari [et al.] // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 73-78. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Декскетопрофену трометамол

MeSH-головна:
ХОЛАНГИОПАНКРЕАТОГРАФИЯ ЭНДОСКОПИЧЕСКАЯ РЕТРОГРАДНАЯ -- CHOLANGIOPANCREATOGRAPHY, ENDOSCOPIC RETROGRADE (использование)
ПАНКРЕАТИТ -- PANCREATITIS (профилактика и контроль, этиология)
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Анотація: Мета: оцінити ефективність розчину декскетопрофену трометамолу після введення контрастної речовини для проведення ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ЕРХПГ) з метою зменшення частоти розвитку панкреатиту на експериментальній щурячій моделі. Матеріали та методи. На базі науково-дослідної лабораторії тварин медичного факультету університету Безміалема, Стамбул, Туреччина, у січні 2018 року було проведене експериментальне дослідження. 40 самців щурівальбіносів лінії Wistar ® вагою 250–300 г було розподілено на 4 однакові групи. У І групі тваринам було проведено катетеризацію, у II групі — катетеризацію з уведенням фізіологічного розчину; у III групі — катетеризацію з уведенням контрастної речовини; у IV групі — катетеризацію з уведенням контрастної речовини та внутрішньом’язовою (в/м) ін’єкцією декскетопрофену трометамолу. Через 24 години після процедури щурів умертвляли та проводили гістопатологічне дослідження тканин підшлункової залози з оцінкою рівня лейкоцитів, глюкози, аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, амілази та С-реактивного білка у крові. Гістопатологічну класифікацію гострого панкреатиту здійснювали за допомогою забарвлення гематоксиліном та еозином. Результати. Було встановлено, що середні рівні амілази та лейкоцитів були вірогідно вищими у II, III, IV групах порівняно з I групою (р = 0,001). Рівень CРБ був найвищим у III групі (р = 0,001). Композитна гістопатологічна оцінка панкреатиту була значно вищою у II, III, IV групах порівняно з I групою (р = 0,001; 0,001; 0,028 та 0,001 відповідно). Оцінки набряку, ацинарного некрозу, запалення та периваскулярної інфільтрації у III групі були вищими, ніж у IV групі (р = 0,001). Висновки. В/м уведення декскетопрофену трометамолу під час процедури ЕРХПГ може бути корисним у зменшенні частоти розвитку панкреатиту після проведення ЕРХПГ, як було доведено за допомогою гістологічних та лабораторних профілів
Дод.точки доступу:
Ari, A.
Gurbulak, B.
Okmen, H.
Tatar, C.
Ufuk, Oguz Idiz
Ucuncu, M. Z.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Analgesic choice in patients presenting to emergency department with cancer pain: a prospective study / Seref Emre Atis [et al.] // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 79-84. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS (осложнения, патофизиология)
ОСТРАЯ БОЛЬ -- ACUTE PAIN (лекарственная терапия)
ПАРАЦЕТАМОЛ -- ACETAMINOPHEN (терапевтическое применение)
АНАЛГЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА ОПИОИДНЫЕ -- ANALGESICS, OPIOID (терапевтическое применение)
Анотація: Acute onset pain is one of the common reasons for cancer patients to present to the emergency department. In our study, we compared painkillers used in cancer patients admitted to the emergency department with pain complaints and their effectiveness and the superiorities of these painkillers in pain relief and their superiorities over each other. Materials and methods. The pain scores of the patients were asked at the time of admission by showing a visual analogue scale. Before treatment, pain scores were recorded. The patients were divided into four different groups according to the type of given treatment: non-steroidal anti-inflammatory drugs; opioid painkillers; paracetamol; paracetamol and opioid therapy. After the treatment, we asked which painkiller written in the treatment form was administered to the patient and recorded the pain score. Results. It was observed that the median pain score before and after treatment of the patients in all painkiller groups differed statically. When the median scores before and after treatment were compared according to drug types, no difference was found between the decrease in pain scores (p = 0.956 and p = 0.705, respectively). It was concluded that the pre-treatment and post-treatment median pain scores of patients who are using non-steroid anti-inflammatory drugs and opioids at home did not differ statistically (p = 0.063). Conclusions. The use of non-steroidal anti-inflammatory drugs, paracetamol or opioids was not found to be superior to each other in patients with acute severe cancer pain
Гострий біль є однією з найпоширеніших причин, через які пацієнти з раком можуть потрапляти до відділення невідкладної допомоги. У нашому дослідженні ми порівняли ефективність знеболювальних препаратів, що застосовуються в онкохворих, які надійшли до відділення невідкладної допомоги зі скаргами на біль, а також переваги цих засобів одного над одним. Матеріали та методи. Біль у пацієнтів оцінювали під час надходження за допомогою візуальної аналогової шкали. Перед лікуванням реєстрували оцінку болю в балах. Хворих розподілили на чотири різні групи за типом проведеного лікування: нестероїдні протизапальні препарати; опіоїдні знеболювальні; парацетамол; парацетамол з опіоїдною терапією. Після лікування ми запитували, яке знеболювальне отримував пацієнт, і реєстрували оцінку болю. Результати. Було відзначено, що середній показник болю до і після лікування хворих у всіх групах знеболювальних препаратів статистично відрізнявся. Коли середні показники до і після лікування порівнювали за типами препаратів, не було виявлено різниці в зменшенні показників болю (p = 0,956 і p = 0,705, відповідно). Зроблено висновок, що середній показник болю до і після лікування пацієнтів, які вдома використовують нестероїдні протизапальні препарати й опіоїди, статистично не відрізнявся (p = 0,063). Висновки. При використанні нестероїдних протизапальних препаратів, парацетамолу або опіоїдів не встановлено переваги жодного засобу над іншими в онко-хворих із сильними гострими болями
Дод.точки доступу:
Atis, Seref Emre
Cekmen, Bora
Kalkan, A.
Bozan, Oner
Senturk, Mucahit
Karaaslan, Edip Burak

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Дорофєєва, Г. С.
Аналіз впливу комбінації дексмедетомідину з регіонарною анестезією на когнітивний стан у постнаркозному періоді в офтальмохірургії / Г. С. Дорофєєва // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 85-89. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОФТАЛЬМОЛОГИЧЕСКИЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- OPHTHALMOLOGIC SURGICAL PROCEDURES (использование)
ПОСТНАРКОЗНЫЙ ПЕРИОД БЛИЖАЙШИЙ -- ANESTHESIA RECOVERY PERIOD
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (лекарственная терапия)
ДЕКСМЕДЕТОМИДИН -- DEXMEDETOMIDINE (терапевтическое применение)
КРЫЛОНЕБНАЯ ЯМКА -- PTERYGOPALATINE FOSSA (действие лекарственных препаратов)
Анотація: Враховуючи знижений початковий когнітивний резерв у пацієнтів в офтальмохірургії, лікарю-анестезіологу потрібно звернути особливу увагу при виборі методу анестезії на запобігання розвитку післяопераційних когнітивних дисфункцій (ПОКД). Концепція мультимодального знеболювання дає змогу знизити загальну кількість використаних під час оперативного втручання наркотичних анальгетиків та атарактиків зі збереженням адекватного рівня анестезії та седації як інтраопераційно, так і в післяопераційному періоді. В офтальмохірургії використовується регіонарна анестезія (блокада крилопіднебінної ямки) в поєднанні з інфузією дексмедетомідину до оперативного втручання. Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня», обстежено 61 пацієнт після операції з наскрізної кератопластики. Вік обстежених коливався від 18 до 60 років (середній вік — 52,1 ± 2,0 року). Пацієнти були рандомізовані на дві групи. Група d (n = 30) — це пацієнти, яким анестезіологічне забезпечення було виконано за такою схемою: премедикація за 40 хв — інфузійно дексмедетомідин, ондансетрон 4 мг, дексаметазон 4 мг, кеторолак 30 мг внутрішньовенно; індукція — пропофол 2–2,5 мг/кг фракційно до досягнення клінічних симптомів наркозу, фентаніл 0,005% 0,1 мг; релаксації на тлі атракурію безилату 0,3–0,6 мг/кг, інтубація трахеї; підтримка анестезії — киснево-севофлуранова суміш FiO2 50–55 %, севофлуран 1,4–1,8 об.% на видиху (1–1,5 МАС), використання методики низьких потоків. У другій групі (db, n = 31) анестезіологічне забезпечення було виконано, як і в групі d, з додаванням блокади крилопіднебінної ямки. У групі d було 18 (60 %) чоловіків і 12 (40 %) жінок, середній вік — 49,5 ± 2,5 року; у групі db — 16 (51,6 %) чоловіків і 15 (48,38 %) жінок (р = 0,583 за критерієм χ2), середній вік — 55,5 ± 3,2 року (р = 0,142 за t-критерієм). Результати. При проведенні порівняльного аналізу змін когнітивного стану між групами db та d за шкалою оцінки психічного статусу (MMSE) та за краткою шкалою оцінювання лобної дисфункції (FAB) отримали результат без суттєвих відмінностей (p 0,05) на різних етапах нейропсихологічного тестування. При розгляді результатів тестування для оцінювання короткострокової вербальної пам’яті в групах db та d відмічається зниження показників на 25 % в перші 6 годин після оперативного втручання. У групі d показники залишалися зниженими порівняно з вихідним рівнем до 7-ї доби післяопераційного періоду. У той час як у групі db відновлення показників короткострокової пам’яті відбулося через 1 добу після перенесеного оперативного втручання. В обох групах результат тесту Лурія на 21-шу добу перевищив вихідний рівень на 12,5 %. При оцінюванні за візуально-аналоговою шкалою пацієнти групи db почували себе краще, ніж в групі d. Висновки. Таким чином, бачимо, що поєднання дексмедетомідину з регіонарним знеболюванням, окрім меншого впливу на когнітивний стан пацієнтів, покращує суб’єктивне самопочуття в післяопераційному періоді у пацієнтів в офтальмохірургії, завдяки чому утворюється ще одна ланка впливу на етіологічні фактори формування ПОКД
Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Павлиш, О. С.
Особливості моніторингу біспектрального індексу у дітей раннього віку з гідроцефалією / О. С. Павлиш, В. І. Снісарь // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 90-94. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИДРОЦЕФАЛИЯ -- HYDROCEPHALUS (хирургия)
СЕДАТИВНЫЙ ЭФФЕКТ ГЛУБОКИЙ -- DEEP SEDATION (использование)
ПРОПОФОЛ -- PROPOFOL
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ И НЕБЛАГОПРИЯТНЫЕ РЕАКЦИИ, СВЯЗАННЫЕ С ЛЕКАРСТВАМИ -- DRUG-RELATED SIDE EFFECTS AND ADVERSE REACTIONS
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Щорічно мільйони дітей з неврологічними захворюваннями піддаються загальній анестезії. Умови, при яких здійснюються операції у таких дітей, залежать від низки взаємопов’язаних факторів, що виникають в умовах неврологічного дефіциту та є нерідко причиною анестезіологічних ускладнень. Певний інтерес викликає можливість використання моніторингу біспектрального індексу у педіатричних пацієнтів з неврологічними порушеннями, а саме в дітей з гідроцефалією на фоні вентрикуломегалії. Мета: оцінка динаміки показників BIS-моніторингу (від англ. Bispectral index — біспектральний індекс) у дітей раннього віку з гідроцефалією при проведенні вентрикулоперитонеального шунтування. Матеріали та методи. У дослідження було включено 109 дітей. Дітям з набутою формою гідроцефалії (n = 59) проводилося вентрикулоперитонеальне шунтування, а у дітей без неврологічних (n = 50) порушень здійснювалися реконструктивні операції. Дослідження проводилось у 5 етапів: вихідний, індукція в анестезію, інтубація трахеї, травматичний етап операції, пробудження. Результати. Аналіз електроенцефалографічного дослідження у хворих дітей з гідроцефалією показав однорідність перебудов біоелектричного патерну, які відображали широке і стійке залучення в патологічний процес різних мозкових систем із дисфункцією мезенцефально-діенцефальних, зокрема гіпоталамічних утворень, в поєднанні з порушенням корково-підкорково-стовбурових взаємовідносин. При аналізі початкових показників біспектрального індексу в дітей з гідроцефалією були виявлені значно менші значення порівняно з неврологічно здоровими дітьми (89,25 ± 2,52 та 94,80 ± 1,55 відповідно). Аналіз змін інтраопераційного BIS-індексу показав, що в групі пацієнтів із гідроцефалією з використанням пропофолу під час індукції при досягненні першої хірургічної стадії анестезії за клінічними показниками значення BIS значно зменшувалися до 36,00 ± 2,74, що на 30 % менше порівняно з дітьми без неврологічних порушень та на 29 % при використанні севофлюрану. В групах, де використовувався пропофол, була виявлена вірогідна різниця показників BIS між дітьми з гідроцефалією та неврологічно здоровими дітьми під час усіх етапів операції. Це вказувало на те, що патерн інтраопераційного сну в дітей з гідроцефалією знаходиться на аномально низьких рівнях. Висновки. Гіпоперфузія мозкової речовини разом з порушеннями корково-підкоркових взаємовідносин впливають на значення BIS-індексу. Використання пропофолу в дітей з гідроцефалією може призводити до розвитку церебральної ішемії зі зниженням електричної активності головного мозку
Дод.точки доступу:
Снісарь, В. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Мокіна, М. В.
Вплив внутрішньовенного імуноглобуліну на перебіг гострої респіраторної хвороби COVID-19. Власні спостереження / М. В. Мокіна, О. Д. Мельник // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 95-99. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (лекарственная терапия, патофизиология)
ИММУНОГЛОБУЛИНЫ ВНУТРИВЕННЫЕ -- IMMUNOGLOBULINS, INTRAVENOUS (терапевтическое применение)
НЕИНВАЗИВНАЯ ВЕНТИЛЯЦИЯ -- NONINVASIVE VENTILATION (использование)
Анотація: Коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) заразила людей у багатьох країнах світу. Виявлення ефективного лікування цієї хвороби, особливо у тяжких випадках, стало предметом інтенсивних наукових досліджень. Отже, метою цього дослідження було оцінити ефективність внутрішньовенного введення імуноглобуліну (ВВІГ) у пацієнтів з тяжкою інфекцією COVID-19. Проведено спостереження хворих з гострою респіраторною хворобою COVID-19, які отримували внутрішньовенний імуноглобулін у відділенні інтенсивної терапії. Усім пацієнтам проводилась неінвазивна вентиляція легень (НІВЛ), усі пацієнти мали супутню патологію. У дослідженні брали участь 20 хворих, 10 хворим була проведена інфузія внутрішньовенного імуноглобуліну. Хворі, які отримували ВВІГ, знаходились на НІВЛ в середньому 7 діб, стан хворих покращувався на 2-гу — 3-тю добу. На момент переводу в суміжні відділення (у середньому 14-та доба) динаміка захворювання покращувалася. Частота дихання — 23 за 1 хв. SpO2 без О2 — 92 % У всіх хворих спостерігались лімфопенія та підвищення трансаміназ, показники яких нормалізувалися до 2–3-ї доби. У хворих при ультразвуковому обстеженні легень були відсутні консолідації легень. Смертність у групі пацієнтів, які отримували ВВІГ, була нижче, ніж у хворих, які не отримували ВВІГ
Дод.точки доступу:
Мельник, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Максимець, Т. О.
Фактори ризику тромбоемболічних ускладнень у пацієнток із підвищеним індексом маси тіла в періопераційному періоді лапароскопічної міомектомії / Т. О. Максимець // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 100-106. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МАТКИ МИОМЭКТОМИЯ -- UTERINE MYOMECTOMY (использование)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PERIOPERATIVE PERIOD (использование)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ТРОМБОЭМБОЛИЯ -- THROMBOEMBOLISM (лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология)
ВЕС ИЗБЫТОЧНЫЙ -- OVERWEIGHT (осложнения)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС -- BODY MASS INDEX
Анотація: Міома матки — одне з найпоширеніших захворювань у гінекологічний практиці та становить, за даними різних авторів, від 32 до 70 %. У 80 % випадків міома спостерігається у жінок репродуктивного віку. Одним з основних методів хірургічного лікування міоми матки у жінок репродуктивного віку є лапароскопічна міомектомія. Велика кількість переваг даного методу хірургічного лікування призводить в багатьох випадках до недооцінки наявного ризику, такого як тромбонебезпека у жінок із підвищеним індексом маси тіла (ІМТ). Мета даного дослідження — виявлення стану тромбонебезпеки для проведення адекватної комплексної тромбопрофілактики пацієнток із підвищеним індексом маси тіла в періопераційному періоді при лапароскопічній міомектомії, використовуючи інструментальний метод діагностики — низькочастотний п’єзоелектричний гемовіскозиметр. Матеріали та методи. Пацієнтки 30–45 років, які підлягають лапароскопічній міомектомії (n = 60). Пацієнтки були розподілені на 3 групи залежно від величини індексу маси тіла та вибору методу тромбопрофілактики. До 1-ї групи (16 пацієнток) увійшли хворі з ІМТ 30 кг/м2, яким медикаментозна тромбопрофілактика не проводилась. До 2-ї групи (18 пацієнток) увійшли хворі з ІМТ 30 кг/м2, які з метою тромбопрофілактики отримували еноксапарин в дозі 2000 анти-Ха МО/0,2 мл підшкірно (при ІМТ 30–40 кг/м2) та 4000 анти-Ха МО/0,4 мл підшкірно (при ІМТ 40 кг/м2). До 3-ї групи (26 пацієнток) увійшли хворі з ІМТ 30 кг/м2, які з метою тромбопрофілактики отримували еноксапарин та пентоксифілін. Результати. За даними низькочастотного вібраційного п’єзоелектричного гемовіскозиметра були виявлені статистично вірогідні (р 0,05) відхилення від референтних величин показників гемостазіограми в бік структурної (збільшення показника максимальної щільності згустка (МА)) та хронометричної (прискорення часу утворення фібрин-тромбоцитарної структури згустка (Т5), зміщення точки желювання (Т3) вліво, підвищення показника інтенсивності коагуляційного драйву (ІКД)) гіперкоагуляції, підвищення тромбінової активності (підйом показника константи тромбінової активності (КТА), скорочення часу досягнення константи тромбіну (Т2)), активації судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу (скорочення періоду початку реакції (Т1), збільшення показника інтенсивності контактної коагуляції (ІКК)), пригнічення літичної активності (зниження показника інтенсивності лізису та ретракції згустка) крові в 2-й і 3-й групах пацієнтів. На першу добу після оперативного втручання в 2-й і 3-й групах відмічається вірогідне збільшення (порівняно з доопераційними показниками) таких хронометричних показників, як Т1, Т2, Т5; зниження структурного показника МА, а також вірогідне зниження КТА, ІКД, що підтверджує ефективність антитромботичної терапії. Однак у 2-й групі спостерігається підвищена активність судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу порівняно з 3-ю групою, вищий показник ІКК, коротший час Т1, Т2, а також вищий показник КТА. На 5-ту добу після оперативного втручання в усіх групах пацієнтів відмічався нормокоагуляційний тренд гемостатичного потенціалу. Висновки. Використання низькочастотної п’єзоелектричної гемовіскозиметрії дозволяє вірогідно та швидко оцінити кінетику тромбоутворення
Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Риски в периоперационном периоде // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 107

MeSH-головна:
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PERIOPERATIVE PERIOD
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Значение оценки рисков недопустимо недооценивается. «При оценке успеха лечения мы обращаем в первую очередь внимание на исход, а не на осложнения, которых можно было избежать»
Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Дигоксин — «життєздатна альтернатива» при фібриляції передсердь та СН // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 108

Рубрики: Дигоксин

MeSH-головна:
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (лекарственная терапия)
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (лекарственная терапия)
СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА -- HEART RATE (действие лекарственных препаратов)
Анотація: Результати рандомізованого дослідження не продемонстрували значної різниці в первинній кінцевій точці якості життя через 6 місяців між лікуванням дигоксином і бета-блокатором бісопрололом у пацієнтів із фібриляцією передсердь (ФП) і симптомами серцевої недостатності (СН)
Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Медикаментозно-асоційована міопатія // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 109-112

MeSH-головна:
МИОТОНИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА -- MYOTONIC DISORDERS (диагностика, патофизиология, этиология)
АЛКОГОЛЕМ ВЫЗВАННЫЕ РАССТРОЙСТВА -- ALCOHOL-RELATED DISORDERS
ХИМИЧЕСКИ-ВЫЗВАННЫЕ РАССТРОЙСТВА -- SUBSTANCE-RELATED DISORDERS (диагностика, патофизиология)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
Анотація: Медикаментозно-асоційована міопатія є однією з найпоширеніших причин розвитку захворювань м’язової тканини, але точна частота даного захворювання невідома. Медикаментозна міопатія може проявлятися легкою міалгією з невираженою слабкістю або без неї, хронічною міопатією з вираженою слабкістю, масивним рабдоміолізом із гострою нирковою недостатністю. Особливий акцент у даній публікації — на міопатію внаслідок вживання медикаментів та алкогольну міопатію (тому в період свят споживайте алкоголь обережно, у розумних кількостях!)
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)