Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ14/2020/82/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 8
Показані документи з 1 по 8

Vovchuk, S. I.
The Functional Role of PPN1 and PPX1 polyphosphatases under stresses action and for adaptive response development [Text] / S. I. Vovchuk, O. M. Gromozova // Мікробіологічний журнал. - 2020. - Том 82, N 1. - P3-12

MeSH-головна:
ДРОЖЖИ -- YEASTS
КЛЕТКИ ВЫЖИВАНИЕ -- CELL SURVIVAL
ОСМОРЕГУЛЯЦИЯ -- OSMOREGULATION
ФЕРМЕНТОВ АКТИВНОСТИ ОПРЕДЕЛЕНИЕ -- ENZYME ASSAYS (методы)
ПОЛИФОСФАТЫ -- POLYPHOSPHATES (метаболизм)
ГЕНЕТИЧЕСКИХ АССОЦИАЦИЙ ИССЛЕДОВАНИЯ -- GENETIC ASSOCIATION STUDIES (методы)
Анотація: Ферменти фосфорного метаболізму відіграють важливу роль у підтримці життєдіяльності клітин мікроорганізмів за різних умов існування. Для клітин дріжджів відомі дві основні поліфосфатази (полі(Ф)ази) PPN1 і PPX1, які залучені до метаболізму поліфосфатів і прямо або ж опосередковано залучені до роботи низки внутрішньоклітинних процесів. Метою нашого дослідження було вивчення генетичних взаємозв’язків між цими полі(Ф)азами за умов стресового навантаження та їх участь у формуванні клітинами дріжджів адаптивної відповіді. Методи. В роботі використано дріжджі, дефектні за генами полі(Ф)аз PPN1 і PPX1. Генетичну взаємодію оцінювали за фенотиповими ознаками методом фітнес-тесту. Для встановлення механізму участі полі(Ф)аз в процесах клітинної відповіді на дію стресових факторів оцінювали активність ферментів дегідрогеназного комплексу. Ступенем оцінки прояву адаптивної відповіді слугував показник життєздатності клітин дріжджів за дії різних стресових чинників (кислотний стрес, перекисний стрес, гіпертонічність). Індукцію адаптивної відповіді в клітинах дріжджів проводили за допомогою електромагнітного опромінювання ультрависокочастотного (ЕМВ УВЧ) діапазону. Результати. В результаті проведених досліджень було показано, що обидві полі(Ф)ази PPN1 і PPX1 залучені до формування клітинами дріжджів відповіді на дію досліджених факторів стресу. Ці ферменти перебувають на різних метаболічних шляхах і тому регулюють різні аспекти клітинної діяльності, проте лише полі(Ф) аза PPN1 грає безпосередньо ключову роль у формуванні клітинами дріжджів явища адаптивної відповіді. За відсутності цього ферменту цей ефект відсутній. Дефектність за PPX1 викликає в клітинах індукцію адаптивної відповіді, проте механізм, за яким це відбувається, відрізняється від механізму індукції адаптивної відповіді під дією ЕМВ УВЧ-діапазону. Ферменти дегідрогеназного комплексу відіграють важливу роль у формуванні клітинами дріжджів відповіді на дію факторів стресу, проте не приймають безпосередньої участі у формуванні явища адаптивної відповіді. Висновки. Представлена робота розширює уявлення про функціональну роль полі(Ф)аз PPN1 і PPX1 в умовах стресового навантаження і при формуванні явища адаптивної відповіді.
Дод.точки доступу:
Gromozova, O. M.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кератинолітична і α-L-рамнозидазна активність бактеріальних ізолятів, виділених із черевоногих молюсків Nacella concinna (Nacellidae) - мешканців Антарктики [Текст] / Л. Д. Варбанець [та ін.] // Мікробіологічний журнал. - 2020. - Том 82, N 1. - С. 13-21

MeSH-головна:
МОЛЛЮСКИ -- MOLLUSCA (микробиология)
ФЕРМЕНТОВ АКТИВНОСТИ ОПРЕДЕЛЕНИЕ -- ENZYME ASSAYS (методы)
КУЛЬТУРАЛЬНЫЕ СРЕДЫ -- CULTURE MEDIA (химия)
Анотація: Екстремофільні мікроорганізми, що мешкають в полярних районах Арктики й Антарктики, володіють адаптованою до холоду ферментною системою. Завдяки високій активності і стабільності при низьких температурах такі ферменти можуть використовуватися в промислових процесах, що має економічні переваги. Тому скринінг мікроорганізмів на наявність таких важливих в практичному відношенні ферментів, як протеолітичні і гліколітичні, є актуальною проблемою сьогодення. Мета. Виділити мікроорганізми з молюсків Nacella concinna (Strebel, 1908), які є поширеними мешканцями вод Антарктики, та виявити серед них продуценти протеолітичних і гліколітичних ферментів, зокрема α-L-рамнозидази. Методи. Загальну протеолітичну (казеїнолітичну) активність визначали методом Aнсона в модифікації Петрової, кератиназну активність продуктів гідролізу кератинвмісної сировини - за поглинанням в УФ при 280 нм, α-L-рамнозидазну активність - методом Davis. Результати. Показано, що із культуральних рідин 34 досліджених штамів 26 (76,4%) виявили кератинолітичну активність (КерА). Рівень КерА варіював від 1 до 4 U, як на середовищі з мальтозою і желатином у якості субстрату, так і на середовищі із додаванням пір’я як основного джерела вуглецю і азоту. Найвищу КерА (4 U) спостерігали в культуральних рідинах штамів 8а/1 і 8а/2, які були виділені з одного джерела – донних відкладень протоки Skua Creek (Аргентинські острови), глибина 10 м. Внаслідок скринінгу продуцентів α-L-рамнозидази серед 34 штамів була виявлена активність (від 0,0025 до 0,11 од/мг білка) у 8 штамів (23,5%), в той час як в культуральній рідині штамів 1/9 та 5/4 вона була слідовою. Максимальна α-L-рамнозидазна активність виявлена в культуральній рідині штамів 3/4 та 3/1 (0,11 та 0,095 од/мг білка, відповідно), які були ізольовані зі змиву раковин молюска з акваторії острову Уругвай (глибина 16 м), а також штаму 1/11 (0,085 од/мг білка), ізольованого із м’яких тканин того ж молюска. Висновки. Із молюсків Nacella concinna - мешканців вод Антарктики - виділено продуценти протеолітичних ( кератинолітичних) і гліколітичних (α-L-рамнозидаз) ферментів.
Дод.точки доступу:
Варбанець, Л. Д.
Березкіна, А. Є.
Авдіюк, К. В.
Гудзенко, О. В.
Булигіна, Т. В.
Хархота, М. А.
Утєвський, А. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гармашева, І. Л.
Біологічні властивості ентерококів і лактококів, ізольованих з традиційних кисломолочних продуктів України [Текст] / І. Л. Гармашева, Н. К. Коваленко, Л. Т. Олещенко // Мікробіологічний журнал. - 2020. - Том 82, N 1. - С. 22-32

MeSH-головна:
МОЛОЧНЫЕ ПРОДУКТЫ ПИЩЕВЫЕ -- CULTURED MILK PRODUCTS (микробиология)
НАТРИЯ ХЛОРИД ПИЩЕВОЙ -- SODIUM CHLORIDE, DIETARY (выделение и очистка)
ЭНТЕРОКОККИ -- ENTEROCOCCUS (рост и развитие)
ЛАКТОКОККИ -- LACTOCOCCUS (рост и развитие)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ У МИКРООРГАНИЗМОВ -- DRUG RESISTANCE, MICROBIAL
МИКРОБИОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- MICROBIOLOGICAL TECHNIQUES (методы)
Анотація: Мета. Метою роботи було вивчити біологічні властивості штамів ентерококів, що були ізольовані з традиційних кисломолочних продуктів та оцінити їх потенціал як заквасочних культур в порівнянні зі штамами лактококів. Методи. Здатність до росту при різних температурах та стійкість до NaCl визначали з використанням традиційних мікробіологічних методів. Рівень кислотоутворення визначали за зміною рН молока через 6 і 8 год культивування при температурі 30°C. Результати. Здатність до росту при 10°С виявили 66,3% штамів ентерококів і 73,4% штамів лактококів, до росту при 45°С – 30,8% і 15,0% штамів відповідно. Стійкість до 6,5% NaCl була притаманна лише 10,3% штамів ентерококів і 3,5% – лактококів. Штами ентерококів, стійкі до 6,5% NaCl, найчастіше були ізольовані зі зразків бринзи, найрідше – зі сквашеного молока. Стійкі до 6,5% NaCl лактококи були виділені з сиру кисломолочного і бринзи. Швидкі кислотоутворювачі були виявлені як серед лактококів (44% штамів), так і серед ентерококів (15% штамів). Співставлення визначених раніше профілів антибіотикорезистентності штамів ентерококів з даними щодо їх швидкості кислотоутворення показало, що серед штамів ентерококів, перспективних як заквасочні культури, лише три штами (8,4%) виду E. durans були стійкими до 1–2 препаратів – інгібіторів транскрипції і синтезу нуклеїнових кислот, 52,8% штамів були резистентними до 2–8 препаратів – інгібіторів синтезу білка і нуклеїнових кислот, а 38,8 % – були стійкими до 4–9 антибіотиків, різних за механізмом дії, включаючи ванкоміцин. Висновки. За інтенсивністю кислотоутворення культури ентерококів аналогічні лактококам, що свідчить про можливість їх використання у приготуванні кисломолочних продуктів. Стійкість досліджених штамів ентерококів до антибіотиків не відповідає вимогам до промислових штамів і вказує на необхідність обов’язкового дослідження наявності факторів вірулентності, зокрема, антибіотикорезистентності, у потенційно заквасочних культур.
Дод.точки доступу:
Коваленко, Н. К.
Олещенко, Л. Т.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Броварська, О. С.
Характеристика ліпополісахариду Pseudomonas putida [Текст] / О. С. Броварська, Л. Д. Варбанецъ, А. Ф. Ліханов // Мікробіологічний журнал. - 2020. - Том 82, N 1. - С. 33-42

MeSH-головна:
ЛИПОПОЛИСАХАРИДЫ -- LIPOPOLYSACCHARIDES (биосинтез, химия)
PSEUDOMONAS PUTIDA -- PSEUDOMONAS PUTIDA (выделение и очистка, патогенность)
КУЛЬТУРАЛЬНЫЕ СРЕДЫ -- CULTURE MEDIA (химия)
БАКТЕРИАЛЬНОГО ТИПИРОВАНИЯ МЕТОДЫ -- BACTERIAL TYPING TECHNIQUES (методы)
СЕРОТИПИРОВАНИЕ -- SEROTYPING (методы)
Анотація: Pseudomonas putida, поряд з представниками інших видів, такими як Pseudomonas syringae та Pseudomonas fluorescens, викликають захворювання значної кількості дикорослих та культурних рослин. Одним із факторів патогенності грамнегативних бактерій є ліпополісахариди. В літературі є дані про те, що в залежності від середовища, на якому вирощують бактерії, одержані з них ліпополісахариди можуть різнитися своїм складом і біологічною активністю. Мета. Провести порівняльне вивчення складу та біологічної активності ліпополісахариду (ЛПС) Pseudomonas putida за вирощування на різних середовищах. Методи. У роботі використовували мікробіологічні, біохімічні та серологічні методи. ЛПС отримували з клітин водно-фенольною екстракцією, гетерогенність визначали SDS-PAAG електрофорезом, моносахаридний і жирнокислотний склад визначали хромато-мас-спектрометричним методом, серологічну активність – методом імунодифузії в агарі. Результати. ЛПС, виділені з клітин Pseudomonas putida, вирощених на м’ясо-пептонному агарі (ЛПС-МПА) або на картопляномі агарі (ЛПС-КА), різняться як якісним складом, так і кількісним вмістом моносахаридів. На відміну від ЛПС-КА в ЛПС-МПА були ідентифіковані рамноза (20,38%) та фукоза (13,33%), крім галактози, глюкози, манози і рибози.У складі досліджуваних препаратів ЛПС були ідентифіковані насичені і гідроксикислоти з довжиною вуглецевого ланцюга від С12 до С18. Домінуючою кислотою в препаратах ЛПС виявилася гексадеканова кислота (32,3 і 40,39% відповідно для ЛПС-МПА і ЛПС-КА). Також були виявлені 2-гідроксидодеканова (2-OH-C12:0) (8,47 і 18,79%), 3-гідроксидодеканова (3-OH-C12:0) (4,29 і 9,69%), додеканова (C12:0) (7,97 і 19,25%) кислоти (відповідно для ЛПС-МПА і ЛПС-КА). Встановлено, що LD50 ЛПС-МПА становила 29.73 мкг/мишу, в той час як ЛПС-КА був менш токсичним: його LD50 складало 84.09 мкг/мишу. Досліджувані препарати ЛПС виявилися апірогенними в порівнянні з «Пірогеналом». ЛПС-КА не проявляв антигенної активності. Висновки. ЛПС, одержані з вирощених на різних середовищах клітин P. putidа, різнились за моносахаридним, жирнокислотним складом, токсичністю та серологічною активністю.
Дод.точки доступу:
Варбанець, Л. Д.
Ліханов, А. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Polishchuk, L. V.
Similarity of genomic sequences of five streptomyces globisporus strains [Text] / L. V. Polishchuk // Мікробіологічний журнал. - 2020. - Том 82, N 1. - P43-50

MeSH-головна:
СТРЕПТОМИЦЕТЫ -- STREPTOMYCES (генетика, классификация)
ОСНОВАНИЙ ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНОСТЬ -- BASE SEQUENCE (генетика)
НУКЛЕИНОВЫХ КИСЛОТ ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНОСТИ ПОВТОРЯЮЩИЕСЯ -- REPETITIVE SEQUENCES, NUCLEIC ACID (генетика)
Анотація: Актуальність проведеного дослідження полягає в тому, що його результати, по-перше, будуть корисні при класифікації стрептоміцетів до таксонів нижчого порядку, по-друге – використовуватимуться в дослідженнях по еволюції організмів на молекулярному рівні. Аналогічні дослідження широко проводяться на генах домашнього гоcподарства (наприклад, 16S рРНК). Однак цікаво вивчити успішність застосування в таких дослідженнях генів, що визначають необов’язкові білки. Метою дослідження було встановити схожість нуклеотидних послідовностей геномних ДНК п’яти штамів виду Streptomyces globisporus і визначити можливість використання при визначенні спорідненості стрептоміцетів аналізу нуклеотидних послідовностей генів, що кодують неважливі для виживання білки або кластери таких генів (на прикладі crt-генів). Матеріали і методи. Первинні структури геномів 5-ти штамів Streptomyces globisporus C-1027, TFH56, NRRL B-2709, NRRL B-2293 і 1912-4Сrt були об’єктами наших досліджень. Інформація була отримана з баз даних сервера NCBI. Комп’ютерний аналіз послідовності геномів стрептоміцетів проводився за допомогою програм BLAST. Результати. Послідовності геномів 5-ти штамів S. globisporus були проаналізовані за допомогою програми BLAST. Була виявлена схожість багатьох їх характеристик, але було визначено також існування багатьох відмінностей в послідовностях цих геномів. Виявлено, що нуклеотидна послідовність геному (як всього геному, так і його окремих фрагментів) штаму S. globisporus NRRL B-2293 найбільш відрізняється значеннями аналізованих характеристик від послідовностей інших 4 штамів. Ми передбачаємо, що необхідно переглянути належність штаму NRRL B-2293 до виду S. globisporus. Ексклюзивна організація його сrt-кластера може слугувати вдалим прикладом такого роду. Висновок. При проведенні класифікації буде корисно (як додаток до характеристик геному, що традиційно використовуються) аналізувати як факультативні гени, так і кластери генів – їх присутність в геномах стрептоміцетів, рівень схожості нуклеотидних послідовностей генів і організацію кластерів генів.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Naumenko, K.
Prediction of biological activity of triazoles derivatives [Text] / K. Naumenko, A. Golovan, S. Zagorodnya // Мікробіологічний журнал. - 2020. - Том 82, N 1. - P51-61

MeSH-головна:
ТРИАЗОЛЫ -- TRIAZOLES (химия)
КУЛЬТУРАЛЬНЫЕ СРЕДЫ -- CULTURE MEDIA (химия)
ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS (химический синтез)
ПРОТИВОВИРУСНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIVIRAL AGENTS (химический синтез)
ПРОГНОЗИРОВАНИЕ -- FORECASTING
ЛЕКАРСТВА СОЗДАНИЕ -- DRUG DESIGN
IN VITRO МЕТОДЫ -- IN VITRO TECHNIQUES (методы)
Анотація: З метою вирішення нагальних питань фармакології широко застосовуються методи прогнозування in siliсo, які дозволяють встановити нові структурно-функціональні взаємозв’язки метаболізму вірусу та клітини, проводити попередній скринінг сполук щодо їх біологічної активності та займають ключове місце у відкритті та розробці нових біологічно активних сполук як на науковому, так і на практичному рівнях. На сьогодні віруси родини Herpesviridae займають важливе місце в інфекційній патології людини, але погано контролюються. Тому скринінг нових ефективних препаратів є актуальною і важливою проблемою. Мета. Провести прогнозування біологічної активності похідних 1,2,3-триазолів, що містять атом фтору за напрямками “антивірусна” та “протипухлинна” активність. Методи. Для прогнозування біологічних ефектів досліджуваних сполук застосовували програму PASS (Prediction of Activity Spectra for Substances). Інгібуючий вплив сполук на культуру клітин визначали за допомогою МТТ-тесту. Результати. Встановлено, що антивірусну дію можуть мати перфторпропіл-1,2,3-триазол, трифторметил-1,2,3-триазол та дифторметил-1,2,3-триазол з показниками ймовірності наявності активності від 0,216 до 0,339. Проведено кореляційний аналіз потенційної протипухлинної дії для сполуки фторованих похідних 1,2,3-триазолів з різними радикалами. Ймовірність наявності антинеопластичної активності дещо вища і склала від 0,218 до 0,571. Виявлено кореляцію результатів для сполуки G18 (2-(?-D-рибофуранозил)-4-тозил-5- (трифторметил) -2Н-1,2,3-триазол) in silico та in vitro щодо протипухлинної дії на моделі клітин В-лімфоми людини. Слід відмітити, що для багатьох сполук спрогнозована здатність інгібувати ферменти синтезу нуклеїнових кислот та активувати залучені в апоптотичні каскади білки. Висновки. Із застосуванням програми PASS зпрогнозовано потенційну біологічну активність для новосинтезованих фторовмісних похідних на основі 1,2,3-триазолу. Передбачено, що сполуки здатні реалізувати високу антивірусну, антинеопластичну активність. Отримані дані свідчать про доцільність подальших досліджень in vitro похідних триазолу з перспективою створення на їх основі лікарських засобів.
Дод.точки доступу:
Golovan, A.
Zagorodnya, S.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Патика, M. В.
Симбіонтні мікробні угруповання комах: функціонування та ініціація потенціалу ентомопатогенної дії на прикладі Bacillus thuringiensis [Текст] / M. В. Патика, Т. І. Патика // Мікробіологічний журнал. - 2020. - Том 82, N 1. - С. 62-73

MeSH-головна:
НАСЕКОМЫЕ -- INSECTS (микробиология)
МИКРООРГАНИЗМОВ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ -- MICROBIAL INTERACTIONS (генетика)
СИМБИОЗ -- SYMBIOSIS (генетика)
BACILLUS THURINGIENSIS -- BACILLUS THURINGIENSIS (патогенность)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: В огляді наведено сучасні літературні дані та власні експериментальні дослідження щодо мікросимбіонтів, які функціонують, циркулюють та проявляють різнорівневу експресію ентомопатогенної дії в організмах різних видів комах. На сьогодні особливу наукову та практичну цінність мають комплексні роботи щодо скринінгу, дослідження біому спорових бактерій Bacillus thuringiensis в різних еконішах, аналізу їх специфічних ентомотоксичних взаємодій з цільовим макроорганізмом. Екзоклітинний мікробіом здорових та хворих комах локалізується, в основному, на покривах, ротовому апараті та в кишечнику і найчастіше перерозподіляється у черевній порожнині та внутрішніх органах господаря. Мікробний екзометагеном більш складний і функціонально різноманітніший за внутрішньоклітинний, тому широко досліджується і використовується у мікробіологічному контролі фітофагів. Актуальний науковий напрямок таких досліджень розвивається з поглибленням знань щодо експресії генів Cry B. thuringiensis та регуляторних факторів, що діють на транскрипційному, посттранскрипційному, метаболічному і посттрансляційному рівнях. Тому система «ентомопатогенні бактерії B. thuringiensis – фітофаг» розглядається як ефективна модель для вивчення взаємодії та еволюційної екології бактеріальної вірулентності.
Дод.точки доступу:
Патика, Т. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Patyka, V.
Review of the monograph "Ecological aspects of crops fertilization systems" [Text] / V. Patyka // Мікробіологічний журнал. - 2020. - Том 82, N 1. - P74-75
Рец. на "Ecological aspects of crops fertilization systems" / V. V. Volkogon, O. M. Berdnikova, V. I. Lopushnia (edited by V.V. Volkogon). - Kyiv: Agrarna Nauka, 2019. - 264 p.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)