Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ64/2022/18/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 7
Показані документи з 1 по 7

Prokopiv, M. M.
Classification of pontine infarctions [Text] / M. M. Prokopiv, S. K. Yevtushenko, O. Ye. Fartushna // Міжнародний неврологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 1. - P7-11. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИНСУЛЬТ -- STROKE (классификация)
МОЗГА ГОЛОВНОГО ИНФАРКТ -- BRAIN INFARCTION
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: A pontine stroke is challenging to diagnose because of the complexity of presenting symptoms, clinical evaluation, diagnostic testing, and management strategy. Little is published about the classification of pontine stroke. We aimed to provide a narrative review of the classification of pontine stroke. Materials and methods. A comprehensive electronic literature search was performed on Scopus, Web of Science, MEDLINE, SciELO, PubMed, The Cochrane Library, EMBASE, Global Health, CyberLeninka, RINC databases, and databases of government scientific libraries of Ukraine, European Union, United Kingdom, and the USA. It was done to identify scientific publications that discussed the classification of pontine stroke. Results. A narrative review of the classification of pontine stroke is presented and discussed. Conclusions. We provided a comprehensive narrative review of the classification of pontine stroke
Дод.точки доступу:
Yevtushenko, S. K.
Fartushna, O. Ye.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ефективність та безпека Церебролізину після неефективної реканалізації у пацієнтів із тяжким інсультом [Текст] / Z. Poljakovica [et al.] // Міжнародний неврологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 1. - С. 12-19. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Церебролізин

MeSH-головна:
ИНСУЛЬТ -- STROKE (лекарственная терапия, осложнения, патофизиология)
НЕЙРОЗАЩИТНЫЕ СРЕДСТВА -- NEUROPROTECTIVE AGENTS (терапевтическое применение)
НООТРОПНЫЕ СРЕДСТВА -- NOOTROPIC AGENTS (терапевтическое применение)
Анотація: Золотим стандартом лікування гострого інсульту є реканалізаційна терапія. Однак відновлення прохідності закупореної кровоносної судини іноді не дає очікуваного клінічного результату або призводить до геморагічних ускладнень. Оскільки нейрозапалення та нейротоксичність відіграють важливу роль у патофізіології інсульту, у збереженні тканини мозку після неефективної реканалізації можуть допомогти нейропротекторні препарати. Матеріали та методи. Після проведення реканалізації та не пізніше ніж через 24 години після появи симптомів пацієнти з початковим показником NIHSS 8 були розподілені у досліджувану та контрольну групи. Досліджувана група як додаткову терапію отримувала внутрішньовенно Церебролізин. Первинною метою була оцінка клінічної ефективності Церебролізину. Вторинною — дослідити його вплив на геморагічну трансформацію та підтвердити профіль його безпеки. Результати. Вихідні характеристики пацієнтів не продемонстрували вірогідних відмінностей між двома групами. Не вдалося виявити різниці між двома групами за шкалою mRS, хоча в групі застосування Церебролізину була наявна перевага над контрольною групою. Ми виявили статистично вірогідну різницю щодо геморагічної трансформації та рівня смертності на користь групи Церебролізину. Мультимодальний нейротрофічний засіб Церебролізин впливає на пізні наслідки реперфузійного синдрому. Його вплив на зменшення нейрозапалення, підвищення життєздатності нейрональних клітин і нейрогенезу, а також стабілізуючий ефект на гематоенцефалічний бар’єр свідчать про захисну дію на нервово-судинну одиницю, навіть якщо реканалізація не відбувається. Підтверджено відмінний профіль безпеки Церебролізину. Висновки. Церебролізин як додаткова терапія є корисним і безпечним засобом для застосування у пацієнтів із гострим інсультом з точки зору зниження ризику геморагічних ускладнень після реканалізації
Дод.точки доступу:
Poljakovica, Z.
Supea, S.
Ljevak, J.
Starcevic, K.
Perica, I.
Blazevic, N.
Krbot-Skorica, M.
Jovanovic, I.
Ozretic, D.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ефективна терапія тривожних, депресивних розладів та нейропатичного болю: новий погляд на проблему [Текст] // Міжнародний неврологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 1. - С. 21-30. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Дулоксетин

MeSH-головна:
ДЕПРЕССИЯ -- DEPRESSION (лекарственная терапия, патофизиология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (лекарственная терапия, патофизиология)
БОЛИ ХРОНИЧЕСКИЕ -- CHRONIC PAIN (лекарственная терапия)
Анотація: Поширеність депресивних розладів у населення економічно розвинених країн Європи і США досягає 10 %, хоча б один епізод тривожних розладів реєструється у 12–27 % населення Європи. У пацієнтів з нейропатичним болем тривожні і депресивні розлади зустрічаються в 2–3 рази частіше, ніж у загальній популяції. Це пояснюється наявністю загальних механізмів формування хронічного болю, депресії і тривоги, в основі яких лежить дефіцит серотоніну і норадреналіну. Дулоксетин пригнічує зворотний захват серотоніну і норадреналіну, тим самим підвищує серотонінергічну і норадренергічну нейротрансмісію в центральній нервовій системі. Унаслідок цього відбувається підвищення функціональної активності низхідної системи пригнічення болю та порогу больової чутливості, що забезпечує ефективну знеболювальну дію препарату. Дулоксетин рекомендується NICE-2020 як препарат першої лінії для лікування діабетичного периферичного нейропатичного болю з уніполярною депресією або без неї, а також для літніх пацієнтів з депресією із супутніми кардіоваскулярними захворюваннями. У рекомендаціях Німецького товариства неврологів дулоксетин поряд з прегабаліном, габапентином і амітриптиліном є препаратом першої лінії в лікуванні нейропатичного болю, депресії і генералізованого тривожного розладу. Ефективність і безпека дулоксетину у лікуванні літніх пацієнтів з депресією і болем, нейропатичним болем і великим депресивним розладом доведені в численних рандомізованих дослідженнях.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мар’єнко, Л. Б.
Леветирацетам — сучасне рішення проблеми епілепсії в нейропедіатричній практиці [Текст] / Л. Б. Мар’єнко, К. М. Мар’єнко // Міжнародний неврологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 1. - С. 33-41. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Леветирацетам

MeSH-головна:
ЭПИЛЕПСИЯ -- EPILEPSY (лекарственная терапия, патофизиология)
СУДОРОГИ У ДЕТЕЙ ЭПИЛЕПТИЧЕСКИЕ -- SPASMS, INFANTILE (лекарственная терапия, патофизиология)
ПРОТИВОСУДОРОЖНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTICONVULSANTS (терапевтическое применение)
Анотація: Леветирацетам — протиепілептичний препарат, що має принципово інший механізм дії серед усіх препаратів цієї групи. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам зв’язується з глікопротеїном синаптичних везикул SV2A, що містяться в сірій речовині головного і спинного мозку. Таким чином, він впливає на внутрішньонейрональну концентрацію іонів Са2+, частково гальмуючи потік Са2+ через канали N-типу і знижуючи вивільнення кальцію з внутрішньонейрональних депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює потоки через GABA- і гліцин-залежні канали, знижені цинком і β-карболінами. Завдяки цьому леветирацетам пригнічує надлишкову синхронізацію нейронів і реалізує протисудомний ефект. У нейропедіатричній практиці накопичені дані про те, що леветирацетам може призначатися як монотерапія для лікування вогнищевих нападів із переходом (або без нього) у двобічні тоніко-клонічні напади, а також як допоміжна терапія при міоклонічних нападах у пацієнтів із ювенільною міоклонічною та ідіопатичною генералізованою епілепсією. При цьому для леветирацетаму характерні швидке досягнення терапевтичного ефекту й хороша переносимість у дітей і підлітків, що доведено в багатьох рандомізованих клінічних дослідженнях.
Дод.точки доступу:
Мар’єнко, К. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сіделковський, О. Л.
Досвід застосування досягнень хрономедицини у комплексній реабілітації неврологічних хворих [Текст] / О. Л. Сіделковський // Міжнародний неврологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 1. - С. 42-46. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ -- NERVOUS SYSTEM DISEASES (реабилитация)
ХРОНОТЕРАПИЯ -- CHRONOTHERAPY (использование)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ РИТМЫ -- PERIODICITY
БИОЛОГИЧЕСКИЕ ЧАСЫ -- BIOLOGICAL CLOCKS
Анотація: Жива матерія протягом мільйонів років існує в умовах ритмічних змін геофізичних параметрів навколишнього середовища, і кожна фізіологічна реакція, будь-яке біологічне явище має свою, властиву тільки йому унікальну періодичність. Порушення гармонії ритмічних процесів в організмі людини призводить до неузгодженості регуляторних фізіологічних механізмів і, як наслідок, до розладів його індивідуальних біоритмів. Біологічні ритми є найважливішими механізмами регуляції різних функцій організму, що забезпечують гомеостаз та адаптацію людини до зовнішнього середовища. Останнім часом інтерес до хрономедицини значно зріс через відкриття практичного застосування знань про біоритми та їх порушення (десинхроноз). Добові коливання характерні для роботи практично всіх органів і систем: серцево-судинної, дихальної, травної, видільної. Циркадіанні коливання роботи цих систем багато в чому визначаються станом вегетативної нервової системи й ендокринних залоз. Момент народження кожної людини визначає синхронізацію унікальних, індивідуальних біологічних ритмів. Індивідуальні біоритми збігаються з днем народження людини і перебувають під впливом сонячної активності, положення планет, Місяця, зірок та ін. Призначення ліків як з профілактичною, так і з лікувальною метою має здійснюватись в обов’язковому порядку з урахуванням біоритмів пацієнта. Хворобливі стани формують власні ритми, що негативно впливають на стан пацієнта
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Chaulagain, D.
Diagnosis and management of astrocytoma: a literature review [Text] = Діагностика і лікування астроцитоми: огляд літератури / D. Chaulagain, V. Smolanka, A. Smolanka // Міжнародний неврологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 1. - P47-53. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АСТРОЦИТОМА -- ASTROCYTOMA (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, хирургия)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Astrocytoma is a form of a brain tumor that is rather prevalent. It originates in astrocytes, star-shaped cells that make up the “glue-like” or supporting tissue. Astrocytomas are classified by their nature and severity. According to the World Health Organization, there are I–IV grades of these tumours. Pilocytic astrocytoma, grade II astrocytoma, anaplastic astrocytoma, and glioblastoma multiforme are the most common types of astrocytoma. However, depending on the type, its clinical appearance and diagnosis may change. Similarly, surgical management differs depending on the type of astrocytoma. The current study aims to identify the basic characteristics of different forms of astrocytoma, better understand diagnosis and therapy, and search for publications in NCBI, PubMed, and Google Scholar databases. This article provides an overview of astrocytoma therapy based on its type; the findings greatly depend on different forms of astrocytoma, possibility to perform gross total resection, and lastly, the prognosis. Knowledge of astrocytoma types and manifestations may help in the surgical management of astrocytoma. We also presented a review of the literature on the types and diagnosis of astrocytoma and evaluated current surgical treatments and prognosis.
Астроцитома є досить поширеною формою пухлини головного мозку. Вона розвивається з астроцитів — зіркоподібних клітин, що утворюють «клейоподібну» або підтримуючу тканину. Астроцитоми класифікують за характером і тяжкістю. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, виділяють I–IV ступені цих пухлин. Пілоцитарна астроцитома, астроцитома II ступеня, анапластична астроцитома і мультиформна гліобластома є найпоширенішими видами астроцитоми. Однак залежно від виду клінічні прояви і діагноз можуть змінюватися. Хірургічне лікування теж відрізняється залежно від типу астроцитоми. Мета цього дослідження: визначити основні характеристики різних форм астроцитоми, краще зрозуміти діагностику і терапію, а також провести пошук публікацій у базах даних NCBI, PubMed та Google Scholar. У статті наведено огляд лікування астроцитоми на основі її типу; результати значною мірою залежать від різних форм астроцитоми, можливості виконати тотальну резекцію і, нарешті, прогнозу. Знання типів астроцитоми і проявів може допомогти при хірургічному лікуванні. Ми також представили огляд літератури щодо типів і діагностики астроцитоми та оцінили іcнуючі хірургічні методи лікування та прогноз
Дод.точки доступу:
Smolanka, V.
Smolanka, A.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Nassar, A.
Update on sphenoid wing meningiomas [Text] = Оновлена інформація про менінгіоми крила клиноподібної кістки / A. Nassar, V. Smolanka // Міжнародний неврологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 1. - P54-59. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МЕНИНГИОМА -- MENINGIOMA (хирургия)
КЛИНОВИДНАЯ КОСТЬ -- SPHENOID BONE (патология, хирургия)
ДИАГНОСТИКИ МОЛЕКУЛЯРНОЙ МЕТОДЫ -- MOLECULAR DIAGNOSTIC TECHNIQUES (использование)
СТЕРЕОТАКСИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- STEREOTAXIC TECHNIQUES (использование)
Анотація: Meningiomas are the most common non-glial intracranial tumors in adults, which account for 14–19 % of all primary intracranial tumors and occur most commonly in females. They are the most common tumors of the sphenoid wing, and constitute 15–20 % of all intracranial meningiomas, representing the third most common group of intracranial meningiomas. Most sphenoid wing meningiomas are relatively easy to remove; however, they are sometimes a challenge, due to their invasion of the cavernous sinus, the bone and, especially, to their close relationship to main arteries and cranial nerves. In these cases, total excision is extremely difficult, resulting in high morbidity and a high rate of re-growth or recurrence. Here, we review current concepts of diagnosis, treatment, and follow-up with clinical decision-making informed by multimodal imaging and molecular biology
Менінгіоми є найбільш поширеними негліальними внутрішньочерепними пухлинами в дорослих, на частку яких припадає 14–19 % від усіх первинних внутрішньочерепних пухлин і які найчастіше зустрічаються в жінок. Вони є найбільш поширеними пухлинами крила клиноподібної кістки, становлять 15–20 % від усіх внутрішньочерепних менінгіом, являють собою третю за поширеністю групу внутрішньочерепних менінгіом. Більшість менінгіом крила клиноподібної кістки відносно легко видалити; однак іноді вони становлять труднощі у зв’язку з їх проникненням в кавернозний синус, кістку і, особливо, через їхній тісний зв’язок з магістральними артеріями і черепно-мозковими нервами. У цих випадках повне висічення надзвичайно утруднене, що призводить до високої захворюваності та високої частоти повторного зростання або рецидиву [1–4]. У цій статті ми розглядаємо сучасні концепції діагностики, лікування та подальшого спостереження з урахуванням прийняття клінічних рішень, що ґрунтуються на даних мультимодальної візуалізації та молекулярної біології
Дод.точки доступу:
Smolanka, V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)