Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2017/13/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 20
Показані документи з 1 по 20

Кравчун, Н. О.
Поверхнева електроміографія в діагностиці урогенітальної форми діабетичної автономної нейропатії в пацієнток із цукровим діабетом 1-го типу [Текст] / Н. О. Кравчун, О. Ю. Ткачук // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 13-18. - Бібліогр.: с. 17-18

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (диагностика, осложнения)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕВРОПАТИИ -- DIABETIC NEUROPATHIES (диагностика, осложнения, этиология)
МОЧЕИСПУСКАНИЯ НАРУШЕНИЯ -- URINATION DISORDERS (диагностика, этиология)
ЭЛЕКТРОМИОГРАФИЯ -- ELECTROMYOGRAPHY (методы)
Анотація: Мета дослідження — оцінити ефективність використання неінвазивних методів дослідження при діагностиці порушень сечовипускання в пацієнток із цукровим діабетом (ЦД) 1-го типу. Матеріали та методи. У роботі проведено дослідження порушень сечовипускання в 184 пацієнток із ЦД 1-го типу, ускладненим урогенітальною формою діабетичної автономної нейропатії, за допомогою неінвазивних методів дослідження. До останніх віднесені поверхнева електроміографія та ультразвукове дослідження сечового міхура. Результати. Установлено, що вивчення скоротливої здатності м’язів тазового дна і сфінктерного апарата уретри дозволяє визначити клінічну форму порушень сечовипускання. Вивчення скоротливої здатності м’язів тазового дна і сфінктерного апарата уретри дозволяє додатково до результатів шкали-опитувальника при ЦД визначити можливу клінічну форму порушень сечовипускання в пацієнток із ЦД 1-го типу. Показники поверхневої електроміографії змінюються залежно від клінічної форми порушення сечовипускання. При затримці відзначається підвищення тонусу м’язів урогенітальної зони як наслідок формування феномена денерваційної гіперчутливості. Висновки. Нетримання сечі супроводжується дифузною демієлінізацією сенсорних і моторних нервових стовбурів із грубим аксональним компонентом унаслідок посилення вегетативно-трофічних порушень м’язового апарата урогенітальної зони. Кількість залишкової сечі, що визначається за допомогою УЗД-контролю, у пацієнток із затримкою збільшується з підвищенням ступеня порушення сечовипускання
Дод.точки доступу:
Ткачук, О. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сорокман, Т. В.
Зниження маси тіла - наріжний камінь терапії метаболічного синдрому в підлітків [Текст] / Т. В. Сорокман, О.-М. В. Попелюк, О. В. Макарова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 19-24. - Бібліогр.: с. 22-23

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ У ДЕТЕЙ -- PEDIATRIC OBESITY (осложнения, эпидемиология)
ОБМЕНА ВЕЩЕСТВ БОЛЕЗНИ -- METABOLIC DISEASES (профилактика и контроль, эпидемиология, этиология)
ПРОФИЛАКТИКА ПЕРВИЧНАЯ -- PRIMARY PREVENTION (методы)
ВЕСА ТЕЛА ПОТЕРЯ -- WEIGHT LOSS
Анотація: В останнє десятиліття активно обговорюється зв’язок метаболічного синдрому (МС) з ожирінням. Раннє виявлення порушення жирового обміну і лікування здорових підлітків є важливим компонентом первинної профілактики МС. Мета дослідження: вивчити клініко-епідеміологічну характеристику ожиріння у підлітків та встановити ефективність первинної профілактики МС. Матеріали та методи. У процесі дослідження було проаналізовано медичні форми 026/о «Медична карта дитини (для дошкільного та загальноосвітнього навчальних закладів)» 656 підлітків 16–18 років, які навчаються в коледжах ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет» упродовж 2014–2016 рр. За результатами аналізу була сформована група підлітків із надлишковою масою тіла та ожирінням із 50 осіб, які становили групу дослідження. Порушення жирового обміну верифікували з використанням перцентильних таблиць: індекс маси тіла у межах 85–95-го перцентилів оцінювався як надлишок маси, понад 95-го перцентиля — як ожиріння. Серед лабораторних показників аналізу підлягали рівні холестерину, гормонів щитоподібної залози, глюкози крові натще і після проведення глюкозотолерантного тесту, рівень еластази-1 в калі, а також результати додаткових інструментальних досліджень. Серед підлітків була сформована клінічна група із 20 осіб, яким проводився комплекс заходів, зокрема категоричне виключення з харчування рафінованих легкозасвоюваних вуглеводів, дозоване фізичне навантаження, корекція режиму дня. Результати. Аналіз даних медичної документації 656 підлітків встановив порушення фізичного розвитку у 50 (7,6 %) осіб, серед них надлишок маси тіла у 28 (56 %), ожиріння — у 22 (44 %). Клінічно у половини обстежених із надлишковою масою тіла та ожирінням визначалися ознаки гормонального дисбалансу (стрії, гіпергідроз, чорний акантоз, гіперкератоз, акне, гірсутизм, гінекомастія, жирна себорея). Підвищення артеріального тиску встановлено у 72,6 % підлітків. Різні варіанти порушення вуглеводного обміну встановлено у 42,7 % осіб. Майже у половини підлітків виявили зміни ліпідного спектра крові, у кожного сьомого виявлено порушення в системі гемокоагуляції, у 17,1 % підлітків відзначалося зниження функціональної активності підшлункової залози, що проявлялося зниженням еластази-1 в калі. Абсолютна більшість підлітків мали спадкову обтяженість щодо ожиріння, цукрового діабету 2-го типу та артеріальної гіпертензії. У 92,5 % підлітків із ожирінням визначені окремі компоненти МС. Поєднання ожиріння з одним із компонентів МС становить 56,4 %, з двома — 32,2 %, з трьома — 11,2 % випадків. Із 20 пацієнтів, які перебували в програмі, у 12 (60 %) осіб маса тіла нормалізувалася, у 8 (40 %) залишилось ожиріння. Ефективність програми підтверджена зниженням поширеності модифікованих факторів ризику: нераціонального харчування — на 13 %, куріння — на 6,9 %, порушення фізичної активності — на 25,2 %, підвищенням інформованості — на 54 %, зниженням компонентів МС (маса тіла — на 30 %, артеріальна гіпертензія — на 33,7 %, порушення вуглеводного обміну — на 20 %, дисліпопротеїнемія — на 33,3 %). Висновки. Порушення жирового обміну серед підлітків становить 7,6 %, зокрема надлишок маси тіла — 56 %, ожиріння — 44 %. Компоненти МС мають 92,5 % підлітків із ожирінням. Поєднання абдомінального ожиріння з одним із компонентів МС — 56,4 %, із двома — 32,2 %, із трьома — 11,2 % випадків. Ефективність запропонованої програми щодо зниження маси тіла становить 60 % і підтверджена зниженням поширеності модифікованих факторів ризику розвитку МС
Дод.точки доступу:
Попелюк, О.-М. В.
Макарова, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Жердьова, Н. М.
Взаємозв’язок між депресивними розладами та станом когнітивної функції в пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом 2-го типу [Текст] / Н. М. Жердьова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 25-28. - Бібліогр.: с. 27

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, осложнения, психология)
ДЕПРЕССИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- DEPRESSIVE DISORDER (диагностика, осложнения, этиология)
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (диагностика, этиология)
АНКЕТИРОВАНИЕ -- QUESTIONNAIRES
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Анотація: Депресія є фактором ризику виникнення цукрового діабету (ЦД) та негативно впливає на його перебіг, підвищуючи ризик розвитку ускладнень. Метою дослідження було оцінити стан когнітивної функції у хворих на ЦД 2-го типу похилого віку з депресивними розладами та без них. Матеріали та методи. Було обстежено 115 хворих на ЦД 2-го типу, із них жінок було 78, чоловіків — 37. Пацієнти були розподілені на дві групи: з депресивними розладами та без них. Оцінка депресивних виявів проводилася за допомогою самоопитувальника депресії. Оцінка когнітивних порушень здійснювалася зранку за допомогою таких методів: тесту «5 слів», шкали оцінки психічного статусу, батареї тестів на лобну дисфункцію, тесту малювання годинника. Результати. У 68,7 % хворих на ЦД 2-го типу похилого віку не відзначаються депресивні розлади за даними самоопитувальника депресії, легкі вияви спостерігались у 17,4 % обстежених, помірні — у 10,4 % та 3,5 % хворих мали тяжкі вияви депресії. У пацієнтів із депресивними розладами спостерігаються вірогідно гірші показники когнітивної функції. У хворих на ЦД із помірними та тяжкими виявами депресії стан когнітивної функції вірогідно гірший порівняно з пацієнтами, які мають легкі вияви депресії чи без депресивних розладів. Висновки. Необхідно проводити скринінг у всіх пацієнтів із ЦД 2-го типу на наявність депресивних розладів із метою профілактики порушень когнітивних функцій
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Паньків, В. І.
Переваги комбінованої терапії метформіном і глімепіридом у хворих на цукровий діабет 2-го типу [Текст] / В. І. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 31-35. - Бібліогр.: с. 34-35

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, лекарственная терапия)
МЕТФОРМИН -- METFORMIN (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ГЛИКЛАЗИД -- GLICLAZIDE (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION
ГЕМОГЛОБИН A ГЛИКОЗИЛИРОВАННЫЙ -- HEMOGLOBIN A, GLYCOSYLATED
Анотація: Використання глімепіриду в терапії цукрового діабету (ЦД) 2-го типу порівняно з іншими препаратами сульфонілсечовини значно менше стимулює підшлункову залозу, зберігаючи тим самим її ресурс, і не призводить до гіперінсулінемії, а також забезпечує найбільш високий профіль безпеки при найменшому стимулюючому впливі на секрецію інсуліну. Мета дослідження: визначення ефективності й безпеки комбінації метформіну й глімепіриду в умовах застосування в повсякденній клінічній практиці в пацієнтів з ЦД 2-го типу з рівнем глікованого гемоглобіну (HbA1c) 8,5–9,5 %. Матеріали і методи. Під спостереженням перебувало 29 хворих на ЦД 2-го типу (середня тривалість ЦД 2-го типу становила 8,7 ± 3,2 року). Хворі перебували в стані декомпенсації ЦД 2-го типу на тлі терапії метформіном і гліклазидом пролонгованої дії в максимальних дозах упродовж не менше трьох попередніх місяців. Пацієнтам було призначено метформін і глімепірид. Початкова доза для усіх пацієнтів з ЦД 2-го типу становила 2500 мг метформіну і 4 мг глімепіриду. Результати. Через 3 місяці лікування рівень HbA1c вірогідно знизився — з 9,02 ± 0,41 % до 7,53 ± 0,48 % (p 0,05). Середнє зниження HbA1c після переведення на терапію метформіном з глімепіридом становило 1,49 ± 0,42 %. Ефективність додаткового призначення глімепіриду підтверджується й високим відсотком пацієнтів, які досягли рівня HbA1c 7,0 %, — 13,8 % (p 0,05). Рівень глікемії натще знизився в середньому з 10,18 ± 1,32 ммоль/л до 7,02 ± 1,08 ммоль/л через 3 місяці. Середнє зниження досягло 3,07 ± 1,06 ммоль/л, що у відносному вираженні становило –31,2 ± 9,4 % від початкового значення. Рівень постпрандіальної глікемії (ППГ) знизився з 11,80 ± 2,14 ммоль/л на початку до 8,16 ± 1,02 ммоль/л через 3 місяці. Зміни рівня ППГ становили –3,62 ± 1,09 ммоль/л, що у відносному вираженні досягало –30,7 ± 10,2 % від початкового значення. Висновки. З огляду на прогресуючий характер перебігу ЦД 2-го типу глімепірид має переваги перед гліклазидом пролонгованої дії при застосуванні в комбінації з метформіном у цукрознижувальній терапії, особливо в осіб із тривалим перебігом ЦД
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Исмаилов, С. И.
Динамика антропометрических показателей у женщин фертильного возраста с ожирением при различных схемах терапии [Текст] / С. И. Исмаилов, М. Б. Абдувахабова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 36-40. - Библиогр.: с. 39-40

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, лекарственная терапия, терапия)
АНТРОПОМЕТРИЯ -- ANTHROPOMETRY (методы)
ВЕСА ТЕЛА ПОТЕРЯ -- WEIGHT LOSS
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС -- BODY MASS INDEX
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
ЖЕНЩИНЫ -- WOMEN
Анотація: Цель исследования: изучить эффективность патогенетической терапии и динамику антропометрических показателей у женщин с ожирением фертильного возраста при различных эндокринопатиях. Материалы и методы. По этиологическому фактору пациентки с ожирением были распределены на три группы: с синдромом поликистозных яичников (n = 30), с гипоталамическим ожирением (n = 21) и с ожирением при первичном гипотиреозе (n = 20). Больным проведены общеклинические, биохимические, гормональные методы исследования, магнитно-резонансная томография гипофиза. Результаты. В первой и второй группах пациенток отмечалось достоверное снижение индекса массы тела (ИМТ) после 6 мес. лечения, в то время как у пациенток третьей группы достоверных изменений показателя ИМТ через 6 мес. лечения не было достигнуто. У 10 больных первой группы на фоне лечения наступила беременность. В первой и второй группах пациенток отмечалось достоверное улучшение показателей объема талии и бедер на фоне лечения, в то время как у пациенток третьей группы достоверных изменений не установлено. Выводы. Включение метформина в схему лечения больных с ожирением способствует достоверному улучшению клинических показателей и снижению ИМТ. Оптимизация лечения ожирения у женщин репродуктивного возраста основана на составлении индивидуальных программ, выбор которых определяется значениями антропометрических показателей, состоянием гормонального и метаболического статуса, особенностями пищевого поведения и личностно-эмоциональной сферы, состоянием менструальной и репродуктивной функции. Проведение комплекса лечебных мероприятий с учетом разработанного алгоритма индивидуального подбора терапии ожирения позволяет эффективно снижать и удерживать достигнутую массу тела, способствует улучшению соматического и репродуктивного здоровья у женщин детородного возраста
Дод.точки доступу:
Абдувахабова, М. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Колоскова, О. К.
Особливості персистування бронхіальної астми у школярів залежно від кортизол-продукуючої функції надниркових залоз [Текст] / О. К. Колоскова, Х. П. Буринюк-Глов’як, Н. М. Крецу // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 41-46. - Бібліогр.: с. 45

MeSH-головна:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (диагностика, кровь, лекарственная терапия)
СТЕРОИДЫ -- STEROIDS (терапевтическое применение)
ВВЕДЕНИЕ ЛЕКАРСТВ ИНГАЛЯЦИОННОЕ -- ADMINISTRATION, INHALATION
ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (кровь)
ШКОЛЬНИКИ -- SCHOOL STUDENTS
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Інгаляційні глюкокортикостероїди (іГКС) відіграють зараз провідну роль у лікуванні бронхіальної астми (БА) на етапі як досягнення, так і підтримки повного контролю за клінічними симптомами захворювання. Відомо, що застосування іГКС у високих дозах може супроводжуватися системними побічними ефектами, найбільш тривожним із них є пригнічення функціональної активності гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. Проте особливості перебігу захворювання та зміни кортизол-продукуючої функції надниркових залоз у дітей, які отримують іГКС, вивчені недостатньо. Мета роботи. Дослідження клінічних особливостей БА у дітей, які отримують базисну протизапальну терапію іГКС, з урахуванням стану кортизол-продукуючої функції надниркових залоз. Матеріали та методи. Для досягнення мети дослідження методом простої випадкової вибірки комплексно обстежено когорту з 45 дітей шкільного віку, хворих на БА, які отримували іГКС у складі базисного лікування. Вивчення особливостей перебігу БА у хворих проводили у двох групах, залежно від значення сироваткового кортизолу (СК), що або не досягало мінімального показника норми ( 50,0 нг/мл, 20 дітей), або перевищувало його (СК 50,0 нг/мл, 25 дітей). Результати. Захворювання мало тенденцію до тяжчого варіанта клінічних проявів у хворих зі зниженням кортизол-продукуючої функції надниркових залоз. Попри відсутність статистично вірогідних розбіжностей за маркерами тяжкості перебігу БА, показники її контролю за даними клініко-інструментальної оцінної шкали виявилися вірогідно гіршими у хворих із показниками СК 50,0 нг/мл, у першу чергу за рахунок клінічної складової цієї шкали. За даними клініко-епідеміологічного аналізу встановлений ризик вмісту СК 50,0 нг/мл (як маркера збереженої кортизол-продукуючої функції надниркових залоз) за використання низьких доз іГКС. Так, відношення шансів даної події становило 3,14, відносний ризик — 1,5, абсолютний ризик — 0,26. При цьому використання середніх доз іГКС асоціювало з незначно підвищеним ризиком пригнічення кортизол-продукуючої функції надниркових залоз (за даними СК 50,0 нг/мл): відношення шансів — 3,14, відносний ризик — 2,1, абсолютний ризик — 0,26. Висновки. Перебіг БА у школярів з умістом СК 50,0 нг/мл характеризується вираженими клінічними ознаками атопії з «накопиченням» коморбідності, тяжчим перебігом у міжприступному і приступному періодах, а також гіршим контролем за захворюванням при незначно довшій його тривалості. При цьому низькі дози іГКС у 3,14 раза підвищують імовірність збереження кортизол-продукуючої функції надниркових залоз, а середні дози асоціюють з аналогічним пригніченням даної функції
Дод.точки доступу:
Буринюк-Глов’як, Х. П.
Крецу, Н. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Турчина, С. І.
Цинк та соматостатевий розвиток підлітків [Текст] / С. І. Турчина // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 49-54. - Бібліогр.: с. 53

MeSH-головна:
ПОЛОВОГО РАЗВИТИЯ ЗАДЕРЖКА -- PUBERTY, DELAYED (кровь)
ЗАДЕРЖКА ФИЗИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ -- FAILURE TO THRIVE (кровь)
РОСТ -- GROWTH
ЦИНК -- ZINC (кровь)
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Анотація: Вивчена вікова динаміка вмісту цинку (Zn) у хлопців пубертатного віку та його зміни при затримці росту та статевого розвитку. Мета дослідження: поглиблення існуючих уявлень щодо впливу дефіциту Zn на формування порушень фізичного та статевого розвитку в підлітків. Матеріали та методи. У 70 хлопців-підлітків 10–17 років оцінено вміст Zn з урахуванням характеру соматостатевого розвитку, наявності дифузного нетоксичного зоба (ДНЗ). Підлітки розподілені на групи: 1) 20 хлопців 10–17 років із нормальним об’ємом щитоподібної залози, нормальним фізичним та статевим розвитком; 2) 17 хлопців 14–17 років із нормальним статевим розвитком та ДНЗ; 3) 15 хлопців 14–17 років із затримкою статевого розвитку (ЗСР) та нормальним об’ємом щитоподібної залози; 4) 18 хлопців 14–17 років із ДНЗ та ЗСР. Результати. Найбільший рівень Zn визначали у період власне пубертату при фізіологічному його перебігу ((16,52; 14,27–18,66) ммоль/л), що вірогідно більше, ніж у препубертатному віці ((13,53; 12,77–16,41) ммоль/л; p 0,05) та в період пізнього пубертату ((12,59; 10,22–16,07) ммоль/л; p 0,05). У хлопців із ЗСР ((14,41; 12,67–15,83) ммоль/л) та низьким зростом ((12,53; 8,80–15,46) ммоль/л) діагностовано зменшення рівня Zn, особливо в разі наявності в них ДНЗ ((10,03; 8,51–13,76) ммоль/л). Під час регресійного та факторного аналізу вивчено характер взаємозв’язку між антропометричними показниками, ступенем розвиненості вторинних статевих ознак і рівнем Zn, функціональним станом статевої та тиреоїдної системи. Визначена необхідність проведення вторинної профілактики та корекції дефіциту Zn із застосуванням «Цинкіту» у вигляді моно- або комплексної терапії. Висновки. Протягом пубертату змінюються показники Zn із максимальним його рівнем у період власне пубертату. Затримка росту та статевого розвитку відбувається на тлі зменшення концентрації Zn у крові. Найменший рівень Zn притаманний підліткам із ДНЗ та ЗСР. Вивчено характер взаємозв’язку між антропометричними показниками, ступенем розвиненості вторинних статевих ознак із Zn, функціональним станом статевої та тиреоїдної системи. Обґрунтовано доцільність застосування «Цинкіту» при проведенні вторинної профілактики та лікування дефіциту Zn у підлітків із порушенням соматостатевого розвитку
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Наримова, Г. Дж.
Оценка качества жизни больных с синдромом Кушинга при хирургическом и консервативном лечении [Текст] / Г. Дж. Наримова, Х. Р. Мадаминова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 55-61. - Библиогр.: с. 60-61

MeSH-головна:
КУШИНГА СИНДРОМ -- CUSHING SYNDROME (кровь, лекарственная терапия, психология, хирургия)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
Анотація: Цель исследования: изучить качество жизни (КЖ) больных с синдромом Кушинга (СК) в зависимости от давности заболевания и применяемых методов лечения. Материалы и методы. Изучены особенности КЖ у 60 больных с СК, обратившихся по поводу бесплодия в Республиканский специализированный научно-практический медицинский центр эндокринологии (г. Ташкент) в 2015–2016 гг. Средний возраст пациентов составил 33,9 ± 12,5 года, длительность заболевания — от трех месяцев до пяти лет. Всем больным проводились общеклинические, биохимические (липидограмма, электролиты крови), гормональные исследования крови (определение уровня адренокортикотропного гормона (АКТГ), пролактина, кортизола, эстрадиола, прогестерона, свободного тестостерона, ритма секреции кортизола, а также большая проба с дексаметазоном), электрокардиография, ультразвуковая денситометрия, магнитно-резонансная томография гипофиза и компьютерная томография надпочечников. При необходимости выполнялся пероральный глюкозотолерантный тест. Для оценки КЖ пациентов использовали короткую версию опросника здоровья (MOS 36-Item Short-Form Health Survey — MOS SF-36). 36 пунктов опросника были сгруппированы в восемь шкал. Результаты. До лечения у женщин с СК в подгруппе с осложнениями отмечалось достоверное повышение базальных значений АКТГ, кортизола, пролактина на фоне гиперандрогенемии и яичниковой недостаточности. У пациенток с СК второй подгруппы (без осложнений) на фоне достоверного повышения базальных значений кортизола, пролактина, гиперандрогенемии отмечалось недостоверное снижение эстрадиола и прогестерона. У пациентов с СК с хирургическим лечением в подгруппе с осложнениями и подгруппе без них через 1 мес. после операции отмечалась нормализация уровней АКТГ и кортизола. Выводы. Спустя 6 месяцев у всех пациентов с хирургическим лечением развилась компенсация состояния. Кроме того, у пациентов этой группы отмечалось достоверное улучшение показателей КЖ, не отличающихся от показателей КЖ здоровых лиц
Дод.точки доступу:
Мадаминова, Х. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Паньків, В. І.
Вміст тиреотропного гормону в крові як основний діагностичний маркер і критерій успішності лікування захворювань щитоподібної залози [Текст] / В. І. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 63-67. - Бібліогр.: с. 66-67

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (кровь, лекарственная терапия)
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES (кровь, лекарственная терапия)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (кровь)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: У статті узагальнена інформація щодо аспектів ранньої діагностики порушень функції щитоподібної залози. Підкреслюється, що визначення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) є основним тестом для виявлення функціонального стану щитоподібної залози, а рівень ТТГ є критерієм успішності лікування тиреоїдних захворювань
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Камінський, О. В.
Гіпотиреоз і вагітність: нові рекомендації щодо особливостей діагностики й тактики лікування [Текст] / О. В. Камінський, Т. Ф. Татарчук // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 68-73. - Бібліогр.: с. 72

MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (кровь, лекарственная терапия)
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND (патофизиология)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (кровь)
ТИРОКСИН -- THYROXINE (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ИОДА СОЕДИНЕНИЯ -- IODINE COMPOUNDS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Анотація: Патологія щитоподібної залози є досить частою, особливо у йододефіцитних регіонах, до яких належить вся Україна. Тому вірогідність виявлення порушень функціонального стану щитоподібної залози у вагітних є високою, що підвищує ризики, які обтяжують перебіг вагітності або унеможливлюють її. У 2017 році Американською тиреоїдною асоціацією опубліковані нові рекомендації до ведення вагітних, в яких уточнено діагностичні та лікувальні підходи до таких жінок. Зазначено, що нормальний діапазон концентрації тиреотропного гормона у них відрізняється від такого для невагітних осіб, залежить від триместру вагітності. Рівень тиреотропного гормона понад 2,5–3,0 мМО/л є критичним, свідчить про наявність гіпотиреозу, що потребує негайного проведення замісної гормональної терапії препаратами L-тироксину. Також кожна вагітна повинна доповнювати свій раціон харчування додатковим вживанням препаратів калію йодиду у дозі 150–200 мкг/добу щодня впродовж усієї вагітності та годування немовляти
Дод.точки доступу:
Татарчук, Т. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

    Саволюк, С. І.
    Особливості лікувальної тактики та періопераційного супроводу при гострому панкреатиті біліарної етіології у хворих на цукровий діабет [Текст] / С. І. Саволюк, Я. В. Томашевський // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 74-82. - Бібліогр.: с. 81

Рубрики: Берлитион

   Цибор

MeSH-головна:
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- DIABETES COMPLICATIONS
ПАНКРЕАТИТ -- PANCREATITIS (хирургия, этиология)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE
ОТЕК -- EDEMA (лекарственная терапия, этиология)
ЭНДОТЕЛИЙ -- ENDOTHELIUM (патофизиология)
ЭНДОТОКСЕМИЯ -- ENDOTOXEMIA (лекарственная терапия, этиология)
Анотація: Мета роботи — клініко-лабораторна оцінка ефективності традиційних та оптимізованих лікувально-діагностичних технологій при гострому панкреатиті біліарної етіології у хворих на цукровий діабет (ЦД). Матеріали і методи. У роботі проаналізовано результати лікування 122 хворих на ЦД, у яких виник гострий панкреатит біліарної етіології. Лабораторний аналіз здійснювали в межах моніторингу маркерів цитопатичної гіпоксії залежно від морфологічної форми гострого панкреатиту та ефективності оптимізованого й традиційного лікувального комплексів консервативної терапії. Результати. Гострий панкреатит біліарної етіології у хворих на ЦД супроводжується послідовними закономірностями дисбалансу при цитопатичній гіпоксії, ступінь тяжкості якого визначається морфологічними змінами в підшлунковій залозі. Так, набрякова форма супроводжується зростанням рівня карбонільних груп на 30,7 %, аденозиндезамінази — на 38,75 % та зниженням умісту аргініну на 18,05 %. Відокремлений панкреонекроз характеризується підвищенням маркерів ендотеліальної дисфункції (нітратів та нітритів на 18,35 %, гомоцистеїну на 52 %); поширений панкреонекроз характеризується зростанням маркерів стимульованого катаболізму пуринових нуклеотидів (ксантину і гіпоксантину на 85,2 %); субтотально-тотальний панкреонекроз — зростанням рівня відповідних ферментів (ксантиноксидаза та ксантиндегідрогеназа) на 44,39 %. Закономірність динаміки маркерів цитопатичної гіпоксії дозволяє їх використання як предикторів функціональної недостатності печінки та поліорганної недостатності у хворих із некротичними формами гострого панкреатиту біліарної етіології на тлі ЦД. Висновки. Методи традиційної терапії не дозволяють здійснювати ефективну корекцію виявлених порушень при цитопатичній гіпоксії, ендотоксикозу та печінкової дисфункції. Натомість запропонований комплекс оптимізованої консервативної терапії дозволяє здійснити ефективну та своєчасну їх корекцію, а саме: при набряковій формі на четверту добу, при відокремленій формі панкреонекрозу — на сьому, при поширеній формі — на десяту добу, при субтотально-тотальній формі — на чотирнадцяту добу від початку консервативного лікування. Включення до стандартних схем консервативного лікування набрякової форми гострого панкреатиту системного поліфункціонального метаболічного коректора дозволяє здійснити лікування зумовлених ферментною токсемією порушень гомеостазу, зокрема впливати на метаболічні та ішемічно-реперфузійні механізми формування печінкової дисфункції, які за умови деструктивних форм вимагають додаткового застосування препаратів групи низькомолекулярних гепаринів для впливу на гемореологічні порушення на системному та інтраорганному рівнях
Дод.точки доступу:
Томашевський, Я. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Маслянко, В. А.
Рання діагностика й частота розвитку діабетичної нефропатії залежно від тривалості цукрового діабету 1-го типу [Текст] / В. А. Маслянко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 83-86. - Бібліогр.: с. 85-86

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (диагностика, кровь, осложнения)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ -- DIABETIC NEPHROPATHIES (диагностика, кровь, этиология)
ПОЧЕЧНЫХ КЛУБОЧКОВ ФИЛЬТРАЦИИ СКОРОСТЬ -- GLOMERULAR FILTRATION RATE
ЦИСТАТИН C -- CYSTATIN C (кровь)
Анотація: Мета дослідження — встановити частоту розвитку діабетичної нефропатії (ДН) залежно від тривалості цукрового діабету (ЦД) 1-го типу, а також вміст цистатину С як маркера раннього ураження нирок. Матеріали та методи. В одномоментне суцільне дослідження було включено 28 пацієнтів з ЦД 1-го типу, з них 11 чоловіків і 17 жінок віком 34,8 ± 7,2 року. Клініко-функціональне обстеження включало стандартну оцінку функції нирок, а також дослідження сироваткового рівня цистатину С. Результати. У 17 з обстежених 28 хворих показники швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), розраховані за формулами CKD-ЕРIcreat і CKD-ЕРIcys, свідчили про різні стадії хронічної хвороби нирок. Висновки. Визначення рівня цистатину С і розрахунок ШКФ з використанням цього показника дозволяє діагностувати доклінічні стадії ниркової дисфункції у хворих на ЦД 1-го типу при нормальному рівні креатиніну в крові і відсутності зниження ШКФ, розрахованої з використанням показника креатиніну. За даними ретроспективного дослідження, частота розвитку й тяжкість перебігу ДН у хворих на ЦД 1-го типу збільшується при тривалості захворювання понад 10 років
Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Марунчин, Н. А.
Застосування принципу мультипараметричного ультразвуку для діагностики неалкогольної жирової хвороби печінки в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу [Текст] / Н. А. Марунчин, О. Б. Динник, Л. С. Ковалеренко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 87-92. - Бібліогр.: с. 91

Рубрики: Стеатография

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, осложнения, ультрасонография)
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER (диагностика, ультрасонография, этиология)
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ ДОППЛЕРОВСКАЯ -- ULTRASONOGRAPHY, DOPPLER (методы)
ЭЛАСТИЧНОСТИ ТКАНИ ВИЗУАЛИЗАЦИИ МЕТОДЫ -- ELASTICITY IMAGING TECHNIQUES (методы)
Анотація: Метою дослідження є оцінка застосування мультипараметричного ультразвуку (мп-УЗ) для діагностики неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2). Матеріали й методи. Дослідження проводилось на базі Київського міського клінічного ендокринологічного центру у 2015–2017 рр. Під спостереженням перебувало 105 хворих на ЦД2. Хворим проводилось одномоментне ультразвукове дослідження органів черевної порожнини на приладі Soneus P7 (Ultrasign, Україна), що включало В-режим, допплерографію й допплерометрію, зсувнохвильову та компресійну еластографію (еластометрію), стеатографію (стеатометрію). Результати. У 105 пацієнтів із НАЖХП і ЦД2 було проведено кількісне визначення стеатогепатозу, жорсткості паренхіми печінки, гепаторенального індексу. Висновки. Застосування мп-УЗ для діагностики НАЖХП у пацієнтів з ЦД2 є сучасним і комплексним методом діагностики НАЖХП, дозволяє кількісно визначити ступінь жирового гепатозу за допомогою вимірювання коефіцієнта затухання, жорсткість паренхіми печінки, стан органів черевної порожнини
Дод.точки доступу:
Динник, О. Б.
Ковалеренко, Л. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Ахмедова, Ш. У.
Особенности поражения почек у больных сахарным диабетом 2-го типа с ожирением [Текст] / Ш. У. Ахмедова, З. С. Кадырова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 93-96. - Библиогр.: с. 96

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, осложнения)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (кровь, осложнения)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ -- DIABETIC NEPHROPATHIES (кровь, этиология)
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС -- BODY MASS INDEX
КРОВИ ХИМИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ -- BLOOD CHEMICAL ANALYSIS
Анотація: В статье авторы приводят результаты исследований особенностей прогрессирования диабетической нефропатии (ДН) у больных сахарным диабетом (СД) 2-го типа с ожирением. Цель. Изучение особенностей сочетания ожирения и поражения почек у больных СД 2-го типа. Материалы и методы. Обследовано 50 больных СД 2-го типа: 17 мужчин и 33 женщины (средний возраст — 58,5 ± 7,0 года), находившихся на стационарном лечении в Республиканском специализированном научно-практическом центре эндокринологии в 2014–2016 гг. Выделяли группы больных с ожирением (индекс массы тела (ИМТ) 30 кг/м2) — 38 человек (76 %) и без ожирения (ИМТ 30 кг/м2) — 12 человек (24 %). Критериями исключения были: выраженные стадии ДН (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) 60 мл/мин/1,73 м2, протеинурия более 2 г/сутки), гематурия, острые сердечно-сосудистые события в течение последних 6 месяцев, возраст старше 70 лет. У всех больных определяли антропометрические показатели, ИМТ, окружность талии (ОТ), окружность бедер (ОБ), соотношение ОТ/ОБ. В сыворотке крови определяли уровни креатинина, мочевой кислоты, триглицеридов, липопротеины высокой плотности, липопротеины низкой плотности, гликированный гемоглобин. Поражение почек оценивали по уровню СКФ и альбуминурии. Результаты. В группе больных СД 2-го типа с ожирением частота гиперфильтрации, микроальбуминурии и протеинурии выше (15; 26,6; 50 % соответственно) в отличие от группы без ожирения (8; 11; 11 %) при длительности СД более 5 лет. У больных с ИМТ 30 кг/м2 в сравнении с больными с ИМТ 30 кг/м2 чаще констатировали более высокие уровни артериального давления (артериальная гипертензия 3-й ст. — 13 %), мочевой кислоты, чаще отмечали снижение липопротеинов высокой плотности (55,1 %). Выводы. У больных СД 2-го типа с ожирением выявлена большая распространенность поражения почек по сравнению с больными без ожирения, что свидетельствует о том, что, помимо свойственных СД специфических механизмов поражения почек, ожирение вносит свой собственный вклад в развитие ДН. Влияние ожирения на функцию почек реализуется из-за усиления гемодинамических расстройств, метаболических нарушений
Дод.точки доступу:
Кадырова, З. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Марченко, О. В.
Аналіз негативних результатів лікування синдрому діабетичної стопи в амбулаторних умовах [Текст] / О. В. Марченко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 97-101. - Бібліогр.: с. 100

MeSH-головна:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT (диагностика, осложнения, хирургия, этиология)
ЛЕЧЕНИЯ НЕБЛАГОПРИЯТНЫЙ ИСХОД -- TREATMENT FAILURE
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
Анотація: Гнійно-некротичні ураження нижніх кінцівок належать до одних із найчастіших хірургічних ускладнень цукрового діабету (ЦД), результати лікування яких не можна визнати задовільними. Мета дослідження. Аналіз причин розвитку синдрому діабетичної стопи (СДС) і негативних результатів лікування в амбулаторних умовах. Матеріали та методи. Аналіз причин розвитку і негативних результатів лікування проведено у 142 хворих на ЦД із виразковими дефектами стоп. Використано карту спостереження з детальною оцінкою анамнезу захворювання, способу життя, наявності шкідливих звичок та інших ускладнень ЦД. Результати. Летальні випадки зареєстровано у 17 хворих, ампутації нижніх кінцівок з причини ЦД зазнало 19 пацієнтів. Ампутації пальців виконані у 61 % випадків, у межах стопи — у 15 % осіб, 6 % пацієнтів прооперовано на рівні гомілки, у 18 % випадків здійснено ампутацію на рівні стегна. Найбільший ризик ампутації пов’язаний із наявністю деформації стопи. Висновки. У більшості хворих на ЦД при надходженні до стаціонару з приводу СДС відзначається тривала декомпенсація вуглеводного обміну, порушення ліпідного метаболізму і супутня серцево-судинна патологія. На момент виявлення виразки у більшості пацієнтів спостерігається поєднання сенсомоторної нейропатії з іншими чинниками ризику — деформацією стоп, наявністю виразок і/або ампутацій в анамнезі
Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Гончарова, О. А.
Саркопения при сахарном диабете 2-го типа (обзор и собственные наблюдения) [Текст] / О. А. Гончарова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 102-110. - Библиогр.: с. 108-110

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, осложнения, терапия)
САРКОПЕНИЯ -- SARCOPENIA (диагностика, классификация, терапия, этиология)
ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА -- EXERCISE
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС -- BODY MASS INDEX
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: В огляді літератури подано визначення синдрому саркопенії (СП), його класифікація та етіологічні чинники. Основну увагу приділено зв’язку між СП і вуглеводним обміном, у тому числі між вмістом глікогену та чутливістю до інсуліну. Проаналізовано публікації, що стосуються механізмів впливу фізичного навантаження (короткочасного і тривалого) на вуглеводний обмін. Підкреслено, що сьогодні існує доказова база ролі скелетної мускулатури в підтримці глюкозного гомеостазу, і це обґрунтовує важливість фізичного навантаження в профілактиці цукрового діабету (ЦД) 2-го типу та моніторингу таких хворих. Власні спостереження проведені з метою порівняти частоту підвищення відсотка вмісту жирової тканини (ЖТ) та зниження — м’язової тканини в осіб із різним рівнем індексу маси тіла і вплив на ці показники наявності ЦД 2-го типу. Матеріали та методи. Проведено біоімпедансне дослідження 114 хворих на ЦД 2-го типу віком 52,3 ± 1,7 року й 110 осіб такого ж віку без ЦД 2-го типу (контрольна група). Результати. У всіх обстежених із надлишковою масою тіла (надлМТ) і ожирінням (Ож) виявлено перевищення вікових норм процентного вмісту ЖТ незалежно від наявності або відсутності ЦД 2-го типу. При нормальній масі тіла (нормМТ) у контрольній групі практично в половини обстежених (52,0 %) відзначалося підвищення питомої ваги ЖТ, а за наявності ЦД 2-го типу цей показник був вірогідно вищим (94,1 %). Це дає підставу припустити, що перевищення понад вікових норм процентного вмісту ЖТ в осіб із нормМТ можна розцінювати як фактор ризику ЦД 2-го типу. Частота зниження частки м’язової тканини в контрольній групі становила 8,0 % при нормМТ, 20,0 % — при надлМТ і 80,0 % — при Ож, що свідчить про важливість проблеми СП насамперед для осіб з Ож. На тлі ЦД 2-го типу ці показники були вірогідно вищими при нормМТ (41,2 %, р 0,02), вірогідно удвічі вищими — при надлМТ (40,0 %), але нижчими (невірогідно) — при Ож (61,1 %). Висновки. Проблема СП при ЦД 2-го типу актуальна для хворих із будь-яким індексом маси тіла
Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Пішак, В. П.
Адреногенітальний синдром: молекулярні механізми розвитку [Текст] / В. П. Пішак, М. О. Ризничук // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 111-118. - Бібліогр.: с. 116-117

MeSH-головна:
АДРЕНОГЕНИТАЛЬНЫЙ СИНДРОМ -- ADRENOGENITAL SYNDROME (генетика, диагностика)
ДИАГНОСТИКИ МОЛЕКУЛЯРНОЙ МЕТОДЫ -- MOLECULAR DIAGNOSTIC TECHNIQUES (методы)
Анотація: На довгому, багатоступінчастому шляху біосинтезу стероїдних гормонів від холестеролу до кортизолу, тестостерону й естрадіолу внаслідок мутацій генів виникає недостатність ферментів стероїдогенезу в надниркових залозах: холестерол-десмолази, 3β-гідроксистероїддегідрогенази, 17α-гідроксилази, 21-гідроксилази, а також ферментів стероїдогенезу в сім’яниках: 17,20-десмолази, 17β-гідроксилстеролдегідроредуктази тощо, формується комплекс поширених уроджених захворювань гетерогенної групи з автосомно-рецесивним успадкуванням — адреногенітальний синдром (АГС). Дефіцит будь-якого із зазначених ферментів чи транспортних білків призводить до часткової або повної втрати їх активності. Фенотипові прояви АГС досить поліморфні: явища гіпокортицизму; порушення характеру та темпів статевого розвитку; двобічне збільшення надниркових залоз; гіперкортикотропінемія, чутлива до дексаметазону; оліго- чи аменорея; ановуляторна безплідність, невиношування в ранніх термінах вагітності. Патогенетичною складовою зазначених ознак є вроджене порушення стероїдогенезу, викликане дефіцитом 11β-гідроксилази та явищами надлишку андрогенів. При АГС розрізняють фенотип та некласичні форми нестачі ферментів стероїдогенезу. Здебільшого обидва варіанти захворювання трапляються в осіб обох статей і мають різний перебіг — від легкої до тяжкої форми захворювання
Дод.точки доступу:
Ризничук, М. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Linguistic aspects of eponymic professional endocrinologic terminology [Text] / N. I. Bytsko [et al.] = Лінгвістичні аспекти епонімічної фахової ендокринної термінології / Н. І. Бицко [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - P119-124. - Библиогр.: с. 123

MeSH-головна:
ЛИНГВИСТИКА -- LINGUISTICS
ТЕРМИНОЛОГИЯ -- TERMINOLOGY
ЭПОНИМЫ -- EPONYMS
ЭНДОКРИНОЛОГИЯ -- ENDOCRINOLOGY
Анотація: Special linguistic researches of terminological units of different branches of medicine allow analyzing in details the ways of creating the systems of clinical terminology from different aspects: historical, scientific, cultural, linguistic and semantic. There is a wide area of terminology related to the clinical and experimental endocrinology within general medical terminological system. The purpose of the study: to demonstrate the structure of endocrine medical terms — eponyms through the prism of systematization of methodological researches on eponymic vocabulary. Materials and methods. The actual material received as a result of a total choice of eponyms (there were 296 terms) from the “Reference dictionary for endocrinologist”, which was composed by the scientists of V. Danilevsky Institute of Endocrine Pathology Problems and Kharkiv Medical Academy of Postgraduate education — A.V. Kozakov, N.A. Kravchun, I.M. Ilyina, M.I. Zubko, O.A. Goncharova, I.V. Cherniavska has 10,000 endocrine terms, the authors successfully streamlined medical terms of the clinical and experimental endocrinology into the vocabulary. The method of total choice of terms from professional literature, the descriptive method and distributive method were used in the study that allowed distinguishing lexical and semantic features of eponymic terms in the branch of endocrinology. Results. The obtained results point out to the modernity of studies in the field of clinical and experimental endocrinology, which is due to the fact that this is the oldest terminology, by the example of which it is possible to trace the ways of formation, development and improvement of terms, the realization of semantic processes, certain trends, ways and means of word formation. Conclusions. The results of the research on the above mentioned sublanguage of clinical medicine at the level of linguistic observations of the functioning in dictionaries and scientific works will not only highlight the linguistic aspects of professional medical terms, but also will help the linguists to master the etymology of professional terms
Спеціальні лінгвістичні дослідження термінологічних одиниць різних медичних спеціальностей дозволяють детально простежити шляхи формування системи клінічної термінології з урахуванням різних аспектів: історичних, наукових, культурологічних та лінгвосемантичних. У системі загальномедичної термінології існує розгалужена сфера клінічної термінології, що стосується клінічної та експериментальної ендокринології. Мета дослідження: продемонструвати через призму систематизації методологічних досліджень епонімічної лексики особливості структури ендокринних медичних термінів-епонімів. Матеріали та методи. Методом тотальної вибірки для проведення лінгвістичного спостереження нами було виявлено 296 вербальних одиниць зі «Словника-довідника ендокринолога», розробленого співробітниками ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України» та Харківської медичної академії післядипломної освіти О.В. Козаковим, Н.О. Кравчун, І.М. Ільїною, М.І. Зубко, О.А. Гончаровою, І.В. Чернявською, що нараховує 10 000 ендокринологічних термінів. У процесі дослідження використано метод суцільної вибірки термінів із фахової літератури, описовий та дистрибутивний методи, що дозволили виокремити лексико-семантичні особливості епонімічних термінів у галузі ендокринології. Результати. Отримані результати вказують на сучасність досліджень у галузі клінічної та експериментальної ендокринології, зумовлених тим, що це найдавніша термінологія, на прикладі якої можна простежити шляхи становлення, розвитку та вдосконалення термінів, реалізацію семантичних процесів, певні тенденції, способи і методи словотворення, а також функціонування цих методів саме в галузі медицини. Висновки. Дослідження клінічної термінології на рівні лінгвістичного спостереження функціонування в словниках та наукових працях не лише дозволяють виокремити лінгвістичні аспекти фахових термінів, але й допомагають фахівцям цієї галузі медицини досконало володіти етимологією спеціалізованих термінів
Дод.точки доступу:
Bytsko, N. I.
Pavlovich, L. B.
Bilous, I. I.
Semenko, I. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Баянова, Е. Г.
Взаимосвязь между компонентами метаболического синдрома у больных ожирением [Текст] / Е. Г. Баянова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 125-128. - Библиогр.: с. 127-128

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (кровь)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (кровь)
ТИРЕОИДНЫЕ ГОРМОНЫ -- THYROID HORMONES (кровь)
ЛЕПТИН -- LEPTIN (кровь)
Анотація: Цель исследования: установить взаимосвязь между показателями инсулинорезистентности, С-пептида, лептина, кортизола, гормонов щитовидной железы у больных с ожирением. Материалы и методы. Исследования проведены у 30 человек со средним индексом массы тела (ИМТ) 35,1 кг/м2, разделенных по этому показателю на три группы по степени ожирения. Результаты. Показатели уровня инсулина, С-пептида, индекса HOMA с увеличением ИМТ имели тенденцию к повышению. Средние их показатели наиболее высокими были у больных с ожирением III степени. Повышенный уровень тиреотропного гормона установлен у 31 % пациентов первой группы, у 25 % — второй группы и у 50 % — третьей группы. Уровень свободного тироксина (свТ4) был самым высоким у пациентов второй группы, низкие показатели свТ4 0,93 нг/дл наблюдались у 25 % пациентов первой группы и у 50 % пациентов третьей группы. Уровень кортизола максимально повышался у пациентов второй группы и несколько снижался у пациентов третьей группы. Показатели лептина с увеличением ИМТ повышались. Выводы. Метаболический синдром развивается на фоне снижения функции щитовидной железы и увеличения секреции инсулина
Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Нікберг, І. І.
Гомеопатичні методи в лікуванні цукрового діабету: факти та вигадки [Текст] / І. І. Нікберг // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 2. - С. 129-133

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (лекарственная терапия)
ГОМЕОПАТИЯ -- HOMEOPATHY (методы)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: При сумлінному дотриманні відповідного повсякденного лікувально-профілактичного режиму значна частина хворих на цукровий діабет (ЦД) багато років може поєднувати гідне життя і працездатність. Але і медики, і самі хворі знають, що на сьогодні ЦД продовжує залишатися невиліковним, довічним захворюванням. І тому боротьба з ним є одним із головних напрямків наукових медичних досліджень. При цьому зрозумілі бажання та прагнення самих хворих, їх батьків і близьких вишукувати й альтернативні способи лікування ЦД. Нерідко в таких людей виникає віра в ефективність гомеопатичних препаратів, що спонукає до звернення до цього виду лікування. Яке ж ставлення класичної медицини до можливості використання гомеопатичних засобів для ефективного лікування ЦД?
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)