Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2017/13/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 19
Показані документи з 1 по 19

Prysyazhnyuk, V. P.
Peculiarities of biochemical blood parameters and cytokine profile in patients with non-alcoholic fatty liver disease depending on the form of hypothyroidism [Text] / V. P. Prysyazhnyuk, O. I. Voloshyn, N. V. Pashkovska = Особливості біохімічних показників крові та цитокінового профілю у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки залежно від форми гіпотиреозу / В. П. Присяжнюк, О. І. Волошин, Н. В. Пашковська // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - P11-16. - Библиогр.: с. 14-15

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (иммунология, кровь, осложнения)
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (иммунология, кровь, осложнения)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (кровь)
ЛАКТАТДЕГИДРОГЕНАЗЫ -- LACTATE DEHYDROGENASES (кровь)
ФОСФАТАЗА ЩЕЛОЧНАЯ -- ALKALINE PHOSPHATASE (кровь)
ЛЕПТИН -- LEPTIN (кровь)
АДИПОНЕКТИН -- ADIPONECTIN (кровь)
Анотація: The purpose of the study was to investigate the biochemical blood peculiarities and cytokine profile in non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) patients depending on the form of hypothyroidism. Material and methods. The study involved 188 NAFLD patients (average age 53.60 ± 12.34 years). Among the examined individuals 44 of them had diagnosed hypothyroidism in addition to NAFLD (20 patients had subclinical form and 24 patients had manifest hypothyroidism). A comparison group consisted of 144 NAFLD patients with thyroid normal functional activity. The control group consisted of 45 healthy individuals represented by their age and gender similar to the patients of the studied groups. Biochemical blood parameters, tumor necrosis factor α, interleukin-10, leptin, adiponectin blood levels were investigated in the observed patients and healthy individuals. Results. Total lactate dehydrogenase blood activity in NAFLD patients with subclinical and manifest hypothyroidism was found to be 13.5 % increased compared to the NAFLD patients with normal functional activity of the thyroid gland (p = 0.02 and p = 0.01, respectively). Higher alkaline phosphatase blood activity by 12.0 % (p = 0.03) was recorded in NAFLD and manifest hypothyroidism patients as compared to the patients with intact thyroid gland. Leptin blood concentration in NAFLD patients with subclinical as well as manifest hypothyroidism was 35.7 % and 72.1 % increased compared to NAFLD patients with normal thyroid functional activity (p = 0.04 and p = 0.009, respectively). Adiponectin blood level in NAFLD patients with manifest hypothyroidism was 2.1 lower (p = 0.004) in comparison
Мета роботи: вивчити особливості біохімічних показників крові та цитокінового профілю у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) залежно від форми гіпотиреозу. Матеріали та методи. Обстежено 188 хворих на НАЖХП (середній вік — 53,6 ± 12,34 року). Серед обстежених у 20 хворих на НАЖХП, окрім захворювання печінки, був діагностований субклінічний гіпотиреоз, у 24 пацієнтів — маніфестний гіпотиреоз. У групу порівняння увійшли 144 пацієнти із НАЖХП із нормальною функціональною активністю щитоподібної залози. Контрольну групу становили 45 практично здорових осіб, репрезентативних за віком та статтю щодо пацієнтів досліджуваних груп. У крові обстежених пацієнтів та практично здорових осіб досліджували біохімічні показники, визначали рівень фактора некрозу пухлин α, інтерлейкіну-10, лептину, адипонектину. Результати. Установлено, що активність загальної лактатдегідрогенази в крові хворих на НАЖХП із субклінічним та маніфестним гіпотиреозом перевищувала таку в пацієнтів із НАЖХП та нормальною функціональною активністю щитоподібної залози на 13,5 % (p = 0,02 і p = 0,01 відповідно). У хворих із поєднанням НАЖХП та маніфестного гіпотиреозу зафіксовано вірогідно вищу активність лужної фосфатази (на 12,0 %, p = 0,03) порівняно з пацієнтами групи порівняння. Концентрація лептину в крові в пацієнтів із НАЖХП як із субклінічним, так і з маніфестним гіпотиреозом перевищувала таку у хворих на НАЖХП із нормальною функціональною активністю щитоподібної залози на 35,7 % (p = 0,04) та 72,1 % (p = 0,009) відповідно. Рівень адипонектину в крові у хворих на НАЖХП та маніфестний гіпотиреоз був вірогідно меншим, ніж у пацієнтів із НАЖХП і нормальною функціональною активністю щитоподібної залози та хворих на субклінічний гіпотиреоз, у 2,1 раза (p = 0,004) та на 50,0 % (p = 0,009) відповідно. При поєднанні НАЖХП та маніфестного гіпотиреозу у хворих виявляли вірогідно більший вертикальний розмір печінки по середньоключичній лінії в середньому на 9,1 мм (p = 0,004) порівняно з пацієнтами з НАЖХП та незміненою функціональною активністю щитоподібної залози та на 8,6 мм (p = 0,04) порівняно з хворими на НАЖХП та субклінічний гіпотиреоз. Висновки. У хворих на НАЖХП із субклінічним та маніфестним гіпотиреозом спостерігаються вища активність загальної лактатдегідрогенази та вищий рівень лептину, а в останніх — ще й більша активність лужної фосфатази та нижчий рівень адипонектину в крові порівняно з відповідними показниками у хворих на НАЖХП та нормальною функціональною активністю щитоподібної залози. За наявності маніфестного гіпотиреозу у хворих на НАЖХП відмічається вірогідне збільшення вертикального розміру печінки по середньоключичній лінії порівняно з таким у пацієнтів із нормальним функціональним станом щитоподібної залози чи субклінічним гіпотиреозом
Дод.точки доступу:
Voloshyn, O.I.
Pashkovska, N.V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мохорт, Т. В.
Нарушения сна при сахарном диабете 1-го типа в зависимости от показателей суточного мониторинга гликемии и достижения целевых уровней гликемии [Текст] / Т. В. Мохорт, И. П. Дорошкевич // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 17-24. - Библиогр.: с. 23

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (кровь, осложнения)
САХАР КРОВИ -- BLOOD GLUCOSE (анализ)
СНА РАССТРОЙСТВА -- SLEEP DISORDERS (диагностика, кровь, этиология)
Анотація: Нарушения сна встречаются более чем у 50 % населения развитых стран. Изменения как структуры, так и продолжительности сна отражаются на соматическом состоянии пациентов. Роль сна значима в регуляции различных функций организма, секреции гормонов, метаболических процессах, отмечается участие сна в регуляции гомеостаза глюкозы. Цель исследования: оценить сомнологические показатели и респираторные события сна в зависимости от уровня гликемии во время сна у пациентов с сахарным диабетом (СД) 1-го типа. Материалы и методы. В исследовании приняли участие 57 пациентов с СД 1-го типа. В зависимости от уровня гликемии во время сна всех пациентов разделили на 3 группы: в группу 1 (n = 14) вошли пациенты со значением гликемии во время сна не более 3,9 ммоль/л; в группу 2 (n = 25) — со значением гликемии 3,9–6,9 ммоль/л; в группу 3 (n = 18) — 7,0–10,0 ммоль/л. Пациентам выполнены: определение гликированного гемоглобина, суточное мониторирование гликемии, полисомнографическое исследование. Результаты. Вне зависимости от компенсации СД и наличия гипогликемий у пациентов отмечаются недостаточная продолжительность общего времени сна, дефицит стадий медленного сна, более выраженный у пациентов с декомпенсацией и ночными гипогликемиями. Обструктивное апноэ сна чаще регистрируется у пациентов с гипогликемиями сна, средняя продолжительность данного апноэ увеличивается при уменьшении среднего значения гликемии в сутки перед сном. Выводы. Выявленные нарушения архитектуры сна и особенности дыхания во сне при СД 1-го типа могут стать одной из причин снижения качества жизни пациентов с СД 1-го типа
Дод.точки доступу:
Дорошкевич, И.П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Малачкова, Н. В.
Уровень гликемии и инсулинорезистентности у больных с сахарным диабетом 2-го типа, диабетической ретинопатией и ожирением [Текст] / Н. В. Малачкова, И. В. Комаровская, М. Л. Кирилюк // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 27-32. - Библиогр.: с. 31

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (кровь, осложнения)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, осложнения)
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ РЕТИНОПАТИЯ -- DIABETIC RETINOPATHY (кровь, осложнения, этиология)
ГИПЕРГЛИКЕМИЯ -- HYPERGLYCEMIA (кровь, осложнения, этиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
Анотація: Диабетическая ретинопатия (ДР) является ведущей причиной потери зрения во всем мире. Цель исследования: изучить уровень гликемии и инсулинорезистентности у больных с ДР на фоне сахарного диабета 2-го типа (СД2) и ожирения. Материалы и методы. Исследования проведены у 137 пациентов (234 глаза), разделенных на две группы. Результаты. Представлены результаты исследования с помощью двухфакторного дисперсионного анализа степени инсулинорезистентности как главного кластера метаболического синдрома на разных стадиях ДР, а также показателей углеводного обмена как одного из ведущих факторов риска прогрессирования ретинопатии при СД2 с учетом отягощающих факторов течения СД2 (возраст больных, длительность диабета, степень его компенсации) и вида сахароснижающей терапии. Показано, что все пациенты с ДР, независимо от исследуемой группы, находятся в состоянии хронической гипергликемии при декомпенсации СД2. Выводы. Показатели углеводного обмена начинают улучшаться только в пролиферативной стадии ДР, однако это происходит на фоне тяжелых гипогликемий. В пролиферативной стадии ДР находится наибольшее количество больных с неблагоприятными индексами инсулинорезистентности по индексу HOMA-IR и сниженной чувствительностью к инсулину по индексу QUICKI
Дод.точки доступу:
Комаровская, И.В.
Кирилюк, М.Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Місюра, К. В.
Динаміка фракталкіну в мешканців м. Харкова з різною масою тіла [Текст] / К. В. Місюра, П. П. Кравчун // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 33-40. - Бібліогр.: с. 39

Рубрики:
MeSH-головна:
ВЕС ИЗБЫТОЧНЫЙ -- OVERWEIGHT (диагностика, кровь)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, кровь)
ХЕМОКИНЫ CX3C -- CHEMOKINES, CX3C (кровь, физиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ИНСУЛИН -- INSULIN (кровь)Харьков
Анотація: При розробці персоніфікованих підходів до лікування ожиріння й коморбідної патології необхідно враховувати наявність та ступінь вираженості запалення в жировій тканині, що істотно впливає на її метаболізм і секреторну функцію. Одним із маркерів активності запального процесу в жировій тканині є циркуляторний рівень фракталкіну крові. Мета: оцінити рівень фракталкіну в представників української популяції — мешканців м. Харкова залежно від індексу маси тіла, ступеня та топографії відкладання жирової тканини. Матеріали та методи. Обстежено 250 дорослих мешканців м. Харкова. Рівень фракталкіну визначено імуноферментним методом. Проведено аналіз взаємозв’язків фракталкіну з індексом маси тіла, наявністю та ступенем абдомінального ожиріння, вмістом жирової тканини, рівнем інсуліну крові та індексом інсулінорезистентності НОМА. Результати. Встановлено, що визначальним фактором щодо некерованого накопичення жирової тканини є зростання рівня фракталкіну крові. Висновки. Доведено прямий зв’язок рівня фракталкіну крові з чутливістю тканин до інсуліну
Дод.точки доступу:
Кравчун, П.П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Костіцька, І. О.
Взаємозв’язок між діабетичним гастропарезом і ризиком розвитку гіпоглікемічних станів [Текст] / І. О. Костіцька, Б. М. Маньковський // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 41-47. - Бібліогр.: с. 45-46

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, лекарственная терапия, осложнения)
ГИПОГЛИКЕМИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- HYPOGLYCEMIC AGENTS (терапевтическое применение)
ГАСТРОПАРЕЗ -- GASTROPARESIS (диагностика, кровь, осложнения, этиология)
ГИПОГЛИКЕМИЯ -- HYPOGLYCEMIA (кровь, этиология)
Анотація: Мета дослідження — вивчити вплив моторно-евакуаторної функції (М-ЕФ) шлунка на ризик розвитку гіпоглікемічних станів у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу. Матеріали та методи. Обстежено 112 (62 чоловіки, 50 жінок віком від 35 до 76 років) хворих на ЦД 2-го типу, які залежно від виду цукрознижувальної терапії розподілені на 4 групи: група 1 — похідні сульфонілсечовини (ПСС) + метформін; група 2 — ПСС + метформін + інгібітор дипептидилпептидази-4/аналог глюкагоноподібного пептиду 1/інгібітори натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу/інгібітори α-глюкозидази; група 3 — інсулінотерапія; група 4 — інсулінотерапія + ПСС + метформін/інсулінотерапія + метформін. Для оцінки моторних властивостей шлунка використано анкетування (PAGI-SYM, GCSI) та 13С-октаноєвий дихальний тест (13С-ОДТ). Частоту виникнення й тяжкість симптомів низького вмісту цукру в крові визначено за шкалами опитувальника страху гіпоглікемій (HFS-Total). Результати. За результатами анкетування (PAGI-SYM, GCSI) і 13С-ОДТ серед досліджуваних груп хворих на ЦД 2-го типу виявлено рівномірний розподіл осіб з ознаками уповільнення М-ЕФ шлунка. При порівнянні груп хворих із симптомами брадигастрії і без них у 2,2–3,5 раза частіше фіксували гіпоглікемічні стани в пацієнтів з ознаками діабетичного гастропарезу. Виявлено кореляційну залежність між сумою балів опитувальника HFS-Total і результатами 13С-ОДТ (r = 0,54, p = 0,001), тому брадигастрія сприяє виникненню симптомів «шлункової» постпрандіальної гіпоглікемії. Висновки. Найвищий ризик розвитку гіпоглікемічних станів виявлено у хворих на діабетичний гастропарез, які для корекції вуглеводного обміну отримували інсулінотерапію. З метою запобігання виникненню постпрандіальних гіпоглікемій хворим на ЦД 2-го типу перед використанням інсулінотерапії слід визначити М-ЕФ шлунка для ранньої діагностики гастропарезу
Дод.точки доступу:
Маньковський, Б.М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вплив аморфного нанокремнезему на показники мультипараметричного ультразвукового дослідження у хворих на цукровий діабет 2-го типу з неалкогольною жировою хворобою печінки [Текст] / П. М. Боднар [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 48-54. - Бібліогр.: с. 53

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (лекарственная терапия, осложнения)
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (терапия, ультрасонография, этиология)
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY (методы)
ЭНТЕРОСОРБЦИЯ -- ENTEROSORPTION (методы)
КРЕМНИЯ ДИОКСИД -- SILICON DIOXIDE (терапевтическое применение)
НАНОТЕХНОЛОГИЯ -- NANOTECHNOLOGY
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Метою дослідження є оцінка впливу аморфного нанорозмірного кремнезему на показники мультипараметричного ультразвукового дослідження неалкогольної жирової хвороби печінки в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу. Матеріали та методи. Дослідження проводилось на базі Київського міського клінічного ендокринологічного центру у 2015–2017 рр. Під нашим спостереженням перебували 105 хворих на цукровий діабет 2-го типу. Для лікування неалкогольної жирової хвороби печінки був застосований аморфний нанорозмірний кремнезем у суспензії. Для контролю ефективності лікування пацієнтам було проведено одномоментне ультразвукове дослідження органів черевної порожнини на приладі Soneus P7 (Ultrasign, Україна), що включало В-режим, допплерографію і допплерометрію, зсувнохвильову та компресійну еластографію (-метрію), вимірювання гепаторенального індексу, стеатографію (-метрію) за допомогою вимірювання коефіцієнта затухання. Результати. В основній групі відзначається зменшення показників еластографії правої частки печінки, розмірів правої частки печінки, а також зниження лінійної швидкості кровотоку ворітної вени. Крім того, в основній групі відмічалося зменшення прогресування жорсткості паренхіми правої частки печінки, розмірів правої і лівої часток печінки, діаметра ворітної вени, лінійної швидкості кровотоку ворітної вени. Висновки. Аморфний нанорозмірний кремнезем має гепатопротекторний ефект, що проявляється зменшенням показників еластографії правої частки печінки, розмірів правої частки печінки, зниженням лінійної швидкості кровотоку, а також зменшенням прогресування жорсткості паренхіми правої частки печінки, розмірів правої і лівої часток печінки, діаметра ворітної вени, лінійної швидкості кровотоку ворітної вени, тому може бути рекомендований для лікування неалкогольної жирової хвороби печінки у хворих на цукровий діабет 2-го типу
Дод.точки доступу:
Боднар, П. М.
Марунчин, Н. А.
Динник, О. Б.
Воронін, Є. П.
Осіння, Л. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Частота и особенности течения субклинического синдрома Кушинга у женщин с синдромом поликистозных яичников [Текст] / Ю. М. Урманова [и др.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 55-59. - Библиогр.: с. 58

MeSH-головна:
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ -- POLYCYSTIC OVARY SYNDROME (диагностика, кровь, осложнения, ультрасонография)
КУШИНГА СИНДРОМ -- CUSHING SYNDROME (диагностика, кровь, этиология)
ГОРМОНЫ -- HORMONES (кровь)
ВОЗРАСТНЫЕ ГРУППЫ -- AGE GROUPS
Анотація: Цель исследования — изучить частоту и особенности течения субклинического синдрома Кушинга у женщин с синдромом поликистозных яичников (СПКЯ). Материалы и методы. Под наблюдением находились 120 пациенток фертильного возраста с СПКЯ. Средний возраст больных составил 25,5 ± 4,3 года. 20 здоровых женщин соответствующего возраста составили группу контроля. Всем больным выполнялся комплекс исследований, включавший общеклинические, биохимические и гормональные, ультразвуковое исследование матки и яичников с фолликулометрией, а также магнитно-резонансную томографию турецкого седла и анкетирование пациентов. Результаты. Пациентки были разделены на три группы: с первичным СПКЯ (19 %), со вторичным СПКЯ при ожирении (74 %), со вторичным СПКЯ и субклиническим синдромом Кушинга (7 %). В группе пациенток с первичным СПКЯ отмечалось достоверное снижение как гипофизарных, так и овариальных гормонов на фоне гиперандрогенемии. В группе пациенток со вторичным СПКЯ и субклиническим синдромом Кушинга было выявлено достоверное снижение гипофизарных гормонов на фоне гиперандрогенемии, однако овариальная функция была в пределах нормы. При этом отмечалась гиперинсулинемия. Выводы. Наиболее выраженные нарушения системы гипофизарно-овариальной функции были обнаружены в группе пациенток с СПКЯ и субклиническим синдромом Кушинга, у которых отмечалось достоверное снижение функционального состояния системы «гипофиз — гонады», а именно снижение уровня лютеинизирующего, фолликулостимулирующего гормона, эстрадиола и прогестерона плазмы крови на 14-й день менструального цикла на фоне гиперандрогенемии и гиперкортизолемии. Частота субклинического синдрома Кушинга среди женщин с СПКЯ составляет 6,6 %.
Дод.точки доступу:
Урманова, Ю. М.
Халимова, З. Ю.
Наримова, Г. Дж.
Мадаминова, Х. Р.
Абдувахабова, М. Б.
Алиева, Д. А.
Холова, Д. Ш.
Алимухамедова, Г. О.
Каримова, М. М.
Ходжаева, Ф. С.
Насырова, Х. К.
Рихсиева, Н. Т.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Наримова, Г. Дж.
Характеристика клинико-инструментальных и гормональных показателей у больных с АКТГ-зависимым синдромом Кушинга до и после лечения [Текст] / Г. Дж. Наримова, Х. Р. Мадаминова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 60-64. - Библиогр.: с. 63-64

MeSH-головна:
КУШИНГА СИНДРОМ -- CUSHING SYNDROME (диагностика, кровь, ультрасонография, хирургия, этиология)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE
Анотація: Эндогенный гиперкортицизм является следствием избыточной секреции синтезируемых корой надпочечников гормонов. Цель исследования: изучить характеристику клинических, биохимических, гормональных и инструментальных показателей у больных с АКТГ-зависимым синдромом Кушинга до лечения и через 6 месяцев после него. Материалы и методы. Под наблюдением находились 60 больных с АКТГ-зависимым синдромом Кушинга. Результаты. В дооперационном периоде у пациентов с АКТГ-зависимым синдромом Кушинга выявлены значительные отклонения как показателей антропометрии (индекс массы тела, окружность талии, окружность бедер), так и липидного спектра крови. В дооперационном периоде у пациентов с АКТГ-зависимым синдромом Кушинга выявлены достоверно низкие базальные уровни лютеинизирующего, фолликулостимулирующего, соматотропного гормона на фоне гиперкортизолемии и гиперинсулинемии. Выводы. Через 6 месяцев после трансназальной селективной аденомэктомии гипофиза наблюдались достоверно низкие значения средних величин лютеинизирующего, фолликулостимулирующего, соматотропного, адренокортикотропного гормона на фоне нормальных показателей кортизола и иммунореактивного инсулина, указывающие на послеоперационный гипопитуитаризм. В послеоперационном периоде пациенты с АКТГ-зависимым синдромом Кушинга нуждаются в заместительной гормональной терапии
Дод.точки доступу:
Мадаминова, Х. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Дисгормональні стани репродуктивної системи в жінок після тиреоїдектомії та радіойодтерапії з приводу диференційованої карциноми щитоподібної залози [Текст] / А. М. Кваченюк [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 67-71. - Бібліогр.: с. 70-71

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (кровь, лекарственная терапия, радиотерапия, ультрасонография, хирургия)
КАРЦИНОМА -- CARCINOMA (кровь, лекарственная терапия, радиотерапия, ультрасонография, хирургия)
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY (вредные воздействия)
ЛУЧЕВАЯ ТЕРАПИЯ -- RADIOTHERAPY (вредные воздействия, методы)
ИОДА РАДИОАКТИВНЫЕ ИЗОТОПЫ -- IODINE RADIOISOTOPES (вредные воздействия, терапевтическое применение)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
ТИРОКСИН -- THYROXINE (прием и дозировка, терапевтическое применение)
МАСТОПАТИЯ ФИБРОЗНО-КИСТОЗНАЯ -- FIBROCYSTIC BREAST DISEASE (кровь, ультрасонография, этиология)
МАТКИ БОЛЕЗНИ -- UTERINE DISEASES (кровь, ультрасонография, этиология)
ЯИЧНИКОВ БОЛЕЗНИ -- OVARIAN DISEASES (кровь, ультрасонография, этиология)
Анотація: Досліджено морфофункціональний стан молочних залоз, матки та яєчників за даними ультразвукового дослідження та вмістом гонадотропних і статевих гормонів у крові в жінок після тиреоїдектомії та радіойодтерапії на супресивній терапії препаратами левотироксину, що дозволяє оцінити гормональну забезпеченість менструального циклу та стан репродуктивної сфери. Виявлено ознаки порушень менструального циклу й недостатності лютеїнової фази в процесі лікування, також унаслідок тривалої відносної гіперестрогенії у 82,6 % випадків визначено дисгормональні гіперплазії молочних залоз та у 80,4 % випадків діагностовано гіперпластичні захворювання матки та яєчників, у тому числі генітальний ендометріоз, гіперплазію ендометрію, міоми матки. Для даної категорії хворих необхідні тривалий моніторинг (раз на 3 місяці) рівня тиреотропного гормону, тиреоглобуліну, антитіл до тиреоглобуліну, фолікулостимулюючого, лютеїнізуючого гормонів, пролактину, прогестерону, тестостерону вільного, естрадіолу, а також корекція забезпеченості циклу за допомогою гормональних і негормональних методів
Дод.точки доступу:
Кваченюк, А. М.
Кучменко, Т. М.
Божок, Ю. М.
Зелінська, А. В.
Шелковой, Є. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Сорокман, Т. В.
Уроджений гіпотиреоз: частота та клінічні особливості різних форм [Текст] / Т. В. Сорокман // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 72-77. - Бібліогр.: с. 76

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ ВРОЖДЕННЫЙ -- CONGENITAL HYPOTHYROIDISM (диагностика, кровь, осложнения, ультрасонография, этиология)
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND (аномалии)
ДЕТЕЙ РАЗВИТИЕ -- CHILD DEVELOPMENT
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Уроджений гіпотиреоз (УГ), як найбільш поширена спадкова патологія щитоподібної залози (ЩЗ), накладає серйозний соціальний, економічний та психологічний тягар як на сім’ю, у якій народилася хвора дитина, так і на суспільство. Мета дослідження — встановити частоту та виявити клінічні особливості різних форм УГ у дітей. Матеріали та методи. Проаналізовано медичну документацію 22 хворих на УГ (14 дівчаток, 8 хлопчиків) віком від одного місяця до шести років (основна група) та 20 здорових дітей відповідного віку з оцінкою їх фізичного й нервово-психічного розвитку. Усім дітям проводилися ультразвукове дослідження ділянки шиї, визначення тиреотропного гормона (ТТГ), вільного тироксину (вТ4), тиреоглобуліну, антитіл до тиреоглобуліну, непряма ларингоскопія. Клінічні ознаки УГ в періоді новонародженості оцінювалися в балах за шкалою Апгар. Статистичний аналіз даних проводився з використанням програми Statistica 6.0. Результати. Дистопія ЩЗ діагностована в 59,1 %, зокрема: в під’язикову ділянку (5 випадків), корінь язика (2), підщелепну ділянку (2), яремну ямку (1), не уточнено (2). Стан атиреозу не встановлено. У типовому місці ЩЗ візуалізувалася в трьох пацієнтів. Медіана ТТГ на першому етапі скринінгу в дітей основної групи становила 38 мОд/л (24,2–122,4 мОд/л), у групі порівняння — 2,03 мОд/л (1,7–2,6 мОд/л). Рівень вТ4 коливався від 0,49 до 14,7 пмоль/л, у середньому становив 2,37 пмоль/л. У третини дітей із УГ встановлено відставання в емоційному розвитку, супутню соматичну патологію, у 13,6 % дітей були виявлені уроджені вади розвитку інших органів (гідронефроз, подвоєння нирок, двосторонні пахові грижі). У 40,9 % хворих з УГ родичі страждали від захворювань ЩЗ. Висновки. Серед різних форм УГ найчастіше трапляється дистопія ЩЗ (59,1 %). Вірогідних відмінностей у рівнях ТТГ і вТ4 у дітей із дистопією ЩЗ і дітей із типово розташованою залозою не виявлено. Кількість клінічних ознак не залежала від віку дитини на момент встановлення діагнозу та форми гіпотиреозу. У дітей з УГ встановлено запізніле формування рухових навичок, емоційних реакцій, компонентів пізнавальної діяльності. Більше ніж третина дітей з уродженим гіпотиреозом мають супутню соматичну патологію
Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Влияние препарата BNO 1030 на про-/антиоксидантный статус крови при экспериментальном сахарном диабете 1-го типа [Текст] / Ю. В. Гавриленко [и др.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 78-83. - Библиогр.: с. 82

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- DIABETES MELLITUS, EXPERIMENTAL (кровь, лекарственная терапия)
СТРЕПТОЗОТОЦИН -- STREPTOZOCIN
РАСТЕНИЙ ЭКСТРАКТЫ -- PLANT EXTRACTS
ЛЕЙКОЦИТЫ -- LEUKOCYTES
КИСЛОРОДА АКТИВНЫЕ ФОРМЫ -- REACTIVE OXYGEN SPECIES
СУПЕРОКСИДДИСМУТАЗА -- SUPEROXIDE DISMUTASE
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS
ЖИВОТНЫЕ -- ANIMALS
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
Анотація: Среди механизмов, которые приводят к развитию и ухудшению течения сахарного диабета (СД) 1-го типа и его осложнений, значительная роль принадлежит интенсификации окислительного стресса. В развитии многих поздних осложнений СД 1-го типа, в частности микро- и макроангиопатий, нефропатии и других, одним из основных патогенетических механизмов является окислительный стресс. Цель: оценить влияние фитопрепарата BNO 1030 на про-/антиоксидантный статус крови при экспериментальном СД 1-го типа. Материалы и методы. Исследования проведены на интактных крысах-самцах линии Wistar, у которых моделировали экспериментальный СД 1-го типа. Продукцию активных форм кислорода (АФК) в лейкоцитах крови измеряли, используя 2’,7’-дихлорфлуоресцеин диацетат. Содержание живых, апоптотических и некротических лейкоцитов определяли, используя аннексин V, конъюгированный с GFP (green fluorescent protein) и РI (Propidium iodide). Результаты. На фоне снижения массы тела и повышения концентрации глюкозы в крови диабетических животных установлено усиленное образование активных форм кислорода по сравнению с контрольной группой животных, что свидетельствует об интенсификации окислительного стресса. В этих условиях снижалась активность супероксиддисмутазы (СОД), что свидетельствует о нарушении регуляции между про- и антиоксидантными процессами. Выводы. Введение препарата BNO 1030 животным при экспериментальном СД 1-го типа приводило к незначительной интенсификации выработки АФК как в контрольной, так и в диабетической группе, однако его влияние повышало жизнеспособность иммунных клеток, предотвращая их гибель. Применение препарата BNO 1030 способствовало повышению активности СОД на 10 % по сравнению с группой диабетических животных
Дод.точки доступу:
Гавриленко, Ю. В.
Лайко, А. А.
Кучмировская, Т. М.
Гудзик, М. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Камінський, О. В.
Офіційні критерії діагностики цукрового діабету, нормоглікемія і самоконтроль глікемії [Текст] / О. В. Камінський // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 84-90. - Бібліогр.: с. 89-90

MeSH-головна:
ПРЕДДИАБЕТИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ -- PREDIABETIC STATE (кровь)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (кровь)
САХАР КРОВИ -- BLOOD GLUCOSE (анализ)
ГЛЮКОЗЫ ПЕРЕНОСИМОСТИ ТЕСТ -- GLUCOSE TOLERANCE TEST (методы)
САХАРА КРОВИ САМОКОНТРОЛЬ -- BLOOD GLUCOSE SELF-MONITORING (методы)
Анотація: У лекції розглядаються питання діагностики цукрового діабету (ЦД) і ранніх порушень вуглеводного обміну. Підкреслюється, що єдиним загальноприйнятим стандартом визначення концентрації глюкози у крові для діагностики предіабету і ЦД є венозна плазма. У країнах третього світу (у тому числі і в Україні) для самоконтролю і діагностики предіабету і ЦД може застосовуватися периферична (капілярна) плазма крові, величина якої натще збігається з венозною плазмою і не потребує жодних перерахунків. При використанні портативних глюкометрів для діагностики порушень вуглеводного обміну післянавантажувальні значення глюкози або отримані після прийому їжі слід оцінювати у конверсії. Нормоглікемією слід вважати концентрацію глюкози у венозній плазмі від рівня 3,9 ммоль/л (відповідає критеріям Американської діабетичної асоціації) до 6,0 ммоль/л (відповідає критеріям Всесвітньої організації охорони здоров’я)
Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Генделека, Г. Ф.
Типичные ошибки при диагностике и лечении сахарного диабета [Текст] / Г. Ф. Генделека, А. Н. Генделека // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 91-96. - Библиогр.: с. 96

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (диагностика, лекарственная терапия)
ДИАГНОСТИЧЕСКИЕ ОШИБКИ -- DIAGNOSTIC ERRORS
ЛЕКАРСТВЕННОГО ЛЕЧЕНИЯ ОШИБКИ -- MEDICATION ERRORS
БОЛЬНОЙ, СЛЕДОВАНИЕ РЕКОМЕНДАЦИЯМ ВРАЧА -- PATIENT COMPLIANCE
Анотація: В лекции подробно разобраны типичные ошибки и трудности терапии с методиками их коррекции, которые допускаются со стороны как врачей, так и больных сахарным диабетом. Приведены рекомендации, основанные на многолетнем клиническом опыте авторов и данных отечественных и зарубежных специалистов. Анализ наиболее частых ошибок при лечении сахарного диабета должен способствовать улучшению результатов лечения, предотвращать развитие осложнений и улучшать качество жизни больных. Немаловажной задачей анализа типичных ошибок является необходимость стимулировать критическое отношение всех участников лечебного процесса к сложившимся во врачебной среде шаблонам и стереотипам
Дод.точки доступу:
Генделека, А. Н.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Исмаилов, С. И.
Результаты эпидемиологических исследований распространенности йододефицитных заболеваний в Республике Узбекистан [Текст] / С. И. Исмаилов, М. М. Рашитов // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 97-101. - Библиогр.: с. 100-101

MeSH-головна:
УЗБЕКИСТАН -- UZBEKISTAN
ИОД -- IODINE (дефицит)
ЗОБ ЭНДЕМИЧЕСКИЙ -- GOITER, ENDEMIC (профилактика и контроль, эпидемиология)
Анотація: Несмотря на проводимые мероприятия, направленные на ликвидацию йодной недостаточности, Республика Узбекистан (РУз) остается зоной высокой распространенности йододефицитных заболеваний. Цель исследования — изучение динамики распространенности йододефицитных заболеваний среди населения в РУз. Материалы и методы. Распространенность йододефицитных заболеваний среди школьников РУз изучалась с учетом рекомендаций Всемирной организации здравоохранения. Были проанализированы такие показатели, как распространенность диффузного зоба, йодурия, употребление йодированной пищевой соли. Данные сравнивались с результатами исследований предыдущих лет. Результаты. Согласно показателям йодурии, доля тяжелого дефицита йода (менее 20 мкг/л) снизилась с 94,4 % в 1998 году до 21,4 % в 2004 году, до 1,9 % — в 2010 и 2016 годах. Оптимальный уровень употребления йода (более 100 мкг/л) увеличился с 0 % в 1998 году до 46,3 % в 2004 году, до 63,7 % — в 2010 и до 76,3 % — в 2016. Сравнительный анализ распространенности диффузного зоба I и II степени показал, что доля данного заболевания составила в целом 72,8 % в 1998 году, 58,8 % — в 2004, 40,2 % — в 2010 и 28,6 % — в 2016. Выводы. Значительную роль в прогрессе в области профилактики йододефицитных заболеваний в РУз сыграл принятый в 2007 году закон «О профилактике йододефицитных заболеваний». Несмотря на проводимые широкомасштабные меры, данные о содержании йода в пищевой соли и моче, полученные в 2016 году, свидетельствуют о том, что 25 % населения РУз все еще остаются в состоянии йодного дефицита
Дод.точки доступу:
Рашитов, М. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Шоріков, Є. І.
Резистентність до інсуліну, її зв’язок з діастолічною дисфункцією лівого шлуночка та еластичністю аорти у хворих з артеріальною гіпертензією [Текст] / Є. І. Шоріков, Д. В. Шорікова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 102-107. - Бібліогр.: с. 106

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (кровь, осложнения)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, осложнения)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА ЛЕВОГО ДИСФУНКЦИЯ -- VENTRICULAR DYSFUNCTION, LEFT (кровь, осложнения, этиология)
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ЖЕСТКОСТЬ -- VASCULAR STIFFNESS
Анотація: На сьогодні відсутні загальноприйнятні порогові значення інсулінорезистентності (ІР) при артеріальній гіпертензії (АГ), тому актуальним є встановлення її ступеня у кожному із окремих досліджень. Також є важливим вивчення взаємозв’язку із синдромом ІР ступеня уражень органів-мішеней. Мета дослідження — встановити ступінь ІР у хворих на АГ, визначити взаємозв’язки між параметрами даної моделі ІР, порушеннями діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) та жорсткістю аорти. Матеріали та методи. Обстежено 229 осіб з АГ та цукровим діабетом (ЦД) типу 2, 108 хворих на ізольовану АГ. Використовувались клінічні, інструментальні (ультразвукове дослідження серця та судин), біохімічні (модель HOMA-2, показники HOMA-IR, %S), статистичні методи. Результати. Перебіг ізольованої АГ та АГ з ЦД типу 2 супроводжується розвитком ІР за моделлю HOMA-2. У хворих на коморбідну патологію чутливість периферичних тканин до інсуліну залежить від тяжкості перебігу АГ. Стан ІР за моделлю HOMA-IR у хворих на ізольовану АГ встановлено у 26,6 % випадків. Рівень інсуліну плазми істотно зростає, а чутливість тканин до інсуліну знижується при діастолічній дисфункції ІІІ типу. Коефіцієнти розтягнення аорти обернено корелюють з параметрами моделі НОМА-2, що вивчалися, — рівнем глюкози (р 0,001), інсуліну (p 0,05), НОМА-IR (p 0,05) та прямо корелюють із ступенем чутливості периферичних тканин до інсуліну %S (p 0,01). Висновки. Межу ІР за HOMA-IR у хворих на АГ встановлено на рівні 1,87; визначено взаємозв’язок між параметрами ІР, діастолічною дисфункцією ЛШ та аортальною жорсткістю
Дод.точки доступу:
Шорікова, Д. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Воробьев, Л. В.
Возможности фотоплетизмографии в ранней диагностике диабетической ангиопатии нижних конечностей [Текст] / Л. В. Воробьев // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 108-114. - Библиогр.: с. 113

MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY (кровоснабжение)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ АНГИОПАТИИ -- DIABETIC ANGIOPATHIES (диагностика)
ДИАГНОСТИКА РАННЯЯ -- EARLY DIAGNOSIS
ФОТОПЛЕТИЗМОГРАФИЯ -- PHOTOPLETHYSMOGRAPHY (методы)
ПУЛЬСОВОЙ ВОЛНЫ АНАЛИЗ -- PULSE WAVE ANALYSIS (методы)
МИКРОЦИРКУЛЯЦИЯ -- MICROCIRCULATION
Анотація: В большинстве случаев сахарного диабета (СД) осложнение в виде диабетической ангиопатии нижних конечностей диагностируется достаточно поздно, при появлении уже клинических проявлений сосудистой патологии. Оздоровительные мероприятия на этом этапе носят паллиативный характер, не останавливая саму патологию. В этой связи становится актуальной диагностика начальных проявлений диабетической ангиопатии на доклиническом этапе. Цель исследования: выявить различие в состоянии микроциркуляции в верхних и нижних конечностях у больных СД для возможности диагностики начальных стадий диабетической ангиопатии нижних конечностей с помощью метода фотоплетизмографии. Материалы и методы. В исследовании приняли участие три группы людей: здоровые лица, больные СД до 5 лет и больные СД более 10 лет, которым проводилась фотоплетизмография ногтевого ложа пальцев кисти и пальцев стопы. Результаты. Выявлено отсутствие разницы в состоянии микроциркуляции в руках и ногах здоровых людей. Выявлена достоверная разница в состоянии микроциркуляции верхних и нижних конечностей при СД, увеличивающаяся по мере срока заболевания диабета и декомпенсации углеводного обмена, что позволяет использовать фотоплетизмографию ногтевого ложа пальцев кистей и стоп для диагностики ранних этапов формирования диабетической ангиопатии нижних конечностей. Выводы. Одним из ранних признаков начала диабетической ангиопатии служит появление асимметрии в микроциркуляции между кистями и стопами, выявляемое фотоплетизмографией. Выявление диабетической ангиопатии на доклиническом этапе открывает возможности для активной и эффективной профилактики сосудистых осложнений при СД, предупреждая развитие синдрома диабетической стопы
Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Гаєвська, В. Ю.
Особливості фагоцитарної активності моноцитів та нейтрофілів у хворих на анкілозивний спондилоартрит з ожирінням залежно від носійства HLA B27-антигена [Текст] / В. Ю. Гаєвська // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 115-118. - Бібліогр.: с. 118

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (генетика, диагностика, иммунология, кровь, осложнения)
СПОНДИЛИТ АНКИЛОЗИРУЮЩИЙ -- SPONDYLITIS, ANKYLOSING (генетика, диагностика, иммунология, кровь, осложнения)
HLA-B27 АНТИГЕН -- HLA-B27 ANTIGEN
МОНОЦИТЫ -- MONOCYTES
НЕЙТРОФИЛЫ -- NEUTROPHILS
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS
Анотація: Анкілозивний спондилоартрит (АС, хвороба Бехтерева) — значно поширена патологія в усьому світі. Мета дослідження: установити взаємозв’язок між носійством гена HLA B27 та станом імунної системи у хворих на АС. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 68 хворих на АС з ожирінням. Усім пацієнтам були проведені загальнолабораторні та спеціальні для АС обстеження, що містили загальний аналіз крові з лейкоформулою (%, г/л), визначення швидкості осідання еритроцитів, рівня С-реактивного протеїну, протеїнограми, ревматоїдного фактора, ВІЛ-носійства, HCV- і HBV-специфічних антитіл та HLA B27-носійства. Результати. У хворих на АС спостерігається більш посилений оксидантний вибух при слабкій стимуляції. Установлені особливості вказують, що у хворих на АС досліджувані зміни функціональної активності фагоцитів є менш вираженими порівняно з полінуклеарними нейтрофілами і в основному страждає резервна слабостимульована їх окисно-відновна функція, що в них стимулюється. Вказані зміни можна охарактеризувати певними генетичними особливостями зміненої продукції окисно-відновних ферментів цими клітинами з включенням компенсаторних механізмів за рахунок спонтанного окисно-відновного вибуху. Висновки. У хворих на АС із носійством HLA B27-гена встановлено посилення спонтанного та фізіологічного оксидантного вибуху нейтрофілів та фізіологічного — моноцитів, що може слугувати раннім предиктором виникнення автоімунного процесу в організмі людини
Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Професору Олександру Олексійовичу Сергієнку - 60 років! [Текст] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 119-120

Анотація: 24 травня 2017 року виповнилося 60 років із дня народження доктора медичних наук, професора кафедри ендокринології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Олександра Олексійовича Сергієнка
Дод.точки доступу:
Сергиенко, Александр Алексеевич (д.мед.н., профессор, эндокринолог ; 1957-) \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Тронько, М. Д.
Історичні аспекти розвитку ендокринології [Текст] / М. Д. Тронько, Я. Г. Бальон, О. Я. Самсон // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 3. - С. 121-127. - Бібліогр.: с. 126

MeSH-головна:
ИСТОРИЯ МЕДИЦИНЫ -- HISTORY OF MEDICINE
ЭНДОКРИНОЛОГИЯ -- ENDOCRINOLOGY (история)
Анотація: Наведені історичні факти становлення медицини як науки з акцентом на розвиток ендокринології. В історичному плані з’ясована роль досліджень іноземних і вітчизняних учених та їхній внесок у розвиток хімії гормонів. З’ясована роль навчальних закладів, академій у формуванні світогляду майбутніх науковців, просуванні передового досвіду. Показано, як поступово накопичувалися знання з медицини: опис клінічних проявів, визначення лабораторних відмінностей. Можливість надання людині з ендокринним захворюванням патогенетично обґрунтованого лікування з’явилась у більшості випадків тільки після розвитку промислового синтезу гормональних препаратів. Праці багатьох учених відзначені Нобелівською премією за досягнення в галузі медицини та фізіології. Наведено визначення поняття «гормон», класифікацію, місця біосинтезу, особливості секреції, промисловий синтез деяких гормонів і сфери використання. Особлива увага приділяється опису нових методів синтезу тироксину, флутафарму та інших речовин
Дод.точки доступу:
Бальон, Я. Г.
Самсон, О. Я.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)