Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2017/13/5<.>

Загальна кількість знайдених документів : 16
Показані документи з 1 по 16

Волошина, Л. О.
Патоморфоз метаболічного фенотипу остеоартрозу: роль ожиріння, цукрового діабету та гіпотиреозу (вікові та гендерні аспекти) [Текст] / Л. О. Волошина, С. І. Сміян // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - С. 11-18. - Бібліогр.: с. 17

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, кровь, лекарственная терапия, осложнения)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, кровь, лекарственная терапия, осложнения)
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (диагностика, кровь, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (диагностика, кровь, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ФЕНОТИП -- PHENOTYPE
ВОЗРАСТНЫЕ ГРУППЫ -- AGE GROUPS
ПОЛОВЫЕ ФАКТОРЫ -- SEX FACTORS
Анотація: Остеоартроз (ОА) — одне із найпоширеніших захворювань опорно-рухового апарату, якому притаманний високий рівень коморбідності. Серед коморбідних явищ заслуговують на увагу зростаюча частота ожиріння, цукрового діабету (ЦД) та гіпотиреозу як складових частин метаболічного фенотипу ОА. Мета дослідження: дослідити вікові та гендерні особливості патоморфозу метаболічного фенотипу ОА з коморбідними явищами ожиріння, ЦД 2-го типу та гіпотиреозу. Матеріали та методи. Обстеженням охоплено 312 хворих на первинний ОА віком від 37 до 76 років. Методи дослідження: клінічні, рентгенологічні, ультрасонографічні, біохімічні, радіоімунологічні, статистичні. Результати. Серед обраної вибірки хворих метаболічний фенотип ОА був домінуючим (62,9 %), основною його складовою було ожиріння, але у 19 % випадків цього фенотипу згодом нашаровувався ЦД 2-го типу, а у 18 % інших випадків виявляли гіпотиреоз (субклінічна форма становить 13,78 %), переважно у жінок. Відзначається суттєва різниця у вікових періодах виникнення ожиріння, ЦД та гіпотиреозу. Верифіковані ендокринні недуги вагомо погіршували прояви, перебіг, ступінь дисліпідемії та результати лікування ОА й коморбідних захворювань серцево-судинної і травної систем. За клінічних, прогностичних і лікувально-профілактичних особливостей із метаболічного фенотипу ОА пропонується виділення підтипу А — ожиріння та цукровий діабет та підтипу Б — ожиріння та гіпотиреоз. Висновки. Метаболічний фенотип ОА є домінуючим в його структурі, а виділення підтипів А (ОА, ожиріння та ЦД) і Б (ОА, ожиріння та гіпотиреоз) сприятиме обґрунтованим вдосконаленням в лікувально-профілактичній стратегії в аспекті персоніфікованого лікування
Дод.точки доступу:
Сміян, С. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Іщук, В. В.
Особливості мотиваційної сфери хворих із психоендокринним синдромом на тлі гіпогонадизму [Текст] / В. В. Іщук, М. Л. Кирилюк // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - С. 19-22. - Бібліогр.: с. 22

MeSH-головна:
ГИПОГОНАДИЗМ -- HYPOGONADISM (осложнения, психология)
ЛИЧНОСТИ РАССТРОЙСТВА -- PERSONALITY DISORDERS (диагностика, этиология)
ПОВЕДЕНИЕ ИМПУЛЬСИВНОЕ -- IMPULSIVE BEHAVIOR
АГРЕССИВНОСТЬ -- AGGRESSION
Анотація: У структурі ендокринологічних захворювань відзначаються порушення психіки, увесь комплекс яких об’єднано під назвою психоендокринний синдром (ПС). До складу ПС входять психопатологічні феномени емоційної, вольової, інтелектуальної та інстинктивної сфер. Мета. Встановлення особливостей мотиваційно-вольової сфери в осіб із ПС на тлі гіпогонадизму (ГГ). Матеріали та методи. Для встановлення особливостей мотиваційно-вольової сфери в осіб із ПС на тлі первинного нормогонадотропного ГГ було обстежено 100 хворих, у яких використано тест Басса — Даркі та шкали імпульсивності Плутчика. Результати. За результатами дослідження визначено клініко-психопатологічну структуру імпульсивності хворих із ПС на тлі первинного нормогонадотропного ГГ. Серед хворих у стані компенсації гормонального статусу було визначено вірогідне переважання евазивно-вікарного та диспрозектичного корелятів імпульсивних форм поведінки. За нормогонадотропного ГГ відзначалось переважання тимолабільного та дизретенційного корелятів. Висновки. Визначено вірогідне переважання інтенсивності агресивних форм реагування серед хворих на ГГ (за феноменами опосередкованої агресії, дратівливості, негативізму, образи, вербальної агресії та почуття провини)
Дод.точки доступу:
Кирилюк, М. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сергієнко, В. О.
Порівняльна характеристика впливу омега-3 поліненасичених жирних кислот, статинів та їх комбінування на показники ліпідного спектра крові, судинно-тромбоцитарного гомеостазу і варіативності ритму серця у хворих на цукровий діабет 2-го типу з кардіоваскулярною автономною нейропатією [Текст] / В. О. Сергієнко, С. Ажмі, О. О. Сергієнко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - С. 25-33. - Бібліогр.: с. 31-32

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, лекарственная терапия, осложнения)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕВРОПАТИИ -- DIABETIC NEUROPATHIES (диагностика, кровь, лекарственная терапия, этиология)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (диагностика, кровь, лекарственная терапия, этиология)
ДИСЛИПИДЕМИЯ -- DYSLIPIDEMIAS (кровь, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION
ЖИРНЫЕ КИСЛОТЫ, ОМЕГА-3 -- FATTY ACIDS, OMEGA-3 (прием и дозировка, терапевтическое применение)
СИМВАСТАТИН -- SIMVASTATIN (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛИПИДНЫЙ ОБМЕН -- LIPID METABOLISM (действие лекарственных препаратов)
СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА -- HEART RATE (действие лекарственных препаратов)
ТРОМБОЦИТОВ АГРЕГАЦИЯ -- PLATELET AGGREGATION (действие лекарственных препаратов)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Особливу зацікавленість у лікуванні дисліпопротеїнемій (ДЛП) у хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД-2) з кардіоваскулярною автономною нейропатією (КАН) викликає аналіз ефективності комбінування омега-3 поліненасичених жирних кислот (w-3 ПНЖК) і статинів, однак інформація про особливості їх використання неоднозначна, має фрагментарний характер, є предметом дискусії, а тому потребує подальшого уточнення. Мета. Проведення порівняльної характеристики впливу w-3 ПНЖК, статинів та їх комбінування на показники ліпідного спектра крові, судинно-тромбоцитарного гомеостазу і варіативності ритму серця (ВРС) у хворих на ЦД-2 з КАН. Матеріали та методи. Обстежено 75 хворих на ЦД-2 із функціональною стадією КАН. У крові визначали концентрацію глюкози, глікозильваного гемоглобіну, загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїнів високої (ХС ЛПВЩ) і низької щільності (ХС ЛПНЩ); вміст ендотеліну-1 (ЕТ-1), тромбоксану B2 (TXB2), 6-кетопростагландину F1α (6-ketoPGF1α), розраховували коефіцієнт атерогенності (КА), співвідношення TXB2/6-ketoPGF1α. З метою оцінки результатів короткотривалої ВРС використовували часові й спектральні параметри. Пацієнти з ЦД-2 та функціональною стадією КАН були стратифіковані на чотири групи і протягом трьох місяців, окрім цукрознижувальної терапії, отримували: 1-ша група (n = 21) — препарат w-3 ПНЖК 1 капс/добу; 2-га група (n = 22) — симвастатин 20 мг/добу; 3-тя група (n = 17) — препарат ω-3-ПНЖК 1 г/добу і симвастатин 10 мг/добу; у контрольній (n = 15) — стандартну цукрознижувальну терапію протягом трьох місяців. Результати. Включення в лікувальні заходи препарату ω-3 ПНЖК виявляло більш значуще порівняно з симвастатином зниження рівня ТГ, зменшення вмісту КА та збільшення концентрації ХС ЛПВЩ і не впливало на концентрацію ЗХС і ХС ЛПНЩ. Використання симвастатину супроводжувалось більш вірогідним зменшенням рівня ЗХС, ХС ЛПНЩ, КА, ТХВ2, TXB2/6-ketoPGF1α і зростанням вмісту ХС ЛПВЩ, ЕТ-1, 6-ketoPGF1α; часових і спектральних параметрів ВРС. Комбінація ω-3 ПНЖК і симвастатину супроводжувалась найбільш вираженими, позитивними, вірогідними змінами ліпідного обміну, ендотеліальної функції, ТХВ2, TXB2/6-ketoPGF1α; часових і спектральних параметрів ВРС. Висновки. Отримані результати дозволяють вважати, що ефективність комбінованої терапії ω-3 ПНЖК і симвастатином не пов’язана зі станом компенсації захворювання, а є результатом безпосереднього впливу цих фармакологічних агентів на досліджувані показники, що обґрунтовує доцільність її використання в лікуванні ДЛП у хворих на ЦД-2 і функціональну стадію КАН
Дод.точки доступу:
Ажмі, С.
Сергієнко, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Жердьова, Н. М.
Стан когнітивних функцій у хворих на цукровий діабет 2-го типу зрілого віку залежно від статі, віку та рівня освіти [Текст] / Н. М. Жердьова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - С. 34-38. - Бібліогр.: с. 36-37

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения, психология)
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (диагностика, этиология)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
ПОЛОВЫЕ ФАКТОРЫ -- SEX FACTORS
ОБРАЗОВАНИЕ -- EDUCATION
Анотація: Згідно з даними метааналізу досліджень, хворі на цукровий діабет (ЦД) мають гірші показники пам’яті, швидкості обробки інформації, виконавчих функцій порівняно з пацієнтами без ЦД. Рівень освіти, вік пацієнта також є важливими факторами в розвитку деменції. Однак дослідження проводились на окремих популяціях населення, а вплив демографічних та соціальних факторів вивчався на конкретній території. Метою роботи було вивчити вплив статі, віку, рівня освіти на стан когнітивної функції у хворих на ЦД 2-го типу зрілого віку в українській популяції. Матеріали та методи. Під спостереженням перебував 81 пацієнт з ЦД 2-го типу: 43 жінки та 38 чоловіків. Оцінка порушення когнітивних проявів проводилась зранку за допомогою таких методів: тесту «5 слів», шкали оцінки психічного статусу, батареї тестів на лобну дисфункцію, тесту малювання годинника. Результати. Середній вік хворих становив 55,03 ± 0,37 року, середній рівень глікованого гемоглобіну — 8,75 ± 0,16 %, середня тривалість захворювання — 10,03 ± 1,03 року. Не було знайдено вірогідної різниці між чоловіками та жінками у виконанні нейропсихологічних тестів. Також не було знайдено різниці між групами за віком, рівнем освіти та станом когнітивної функції. Встановлений негативний вплив віку на когнітивну функцію за даними шкали MMSE. Висновки. Встановлено негативний взаємозв’язок між віком та станом когнітивних функцій. Необхідно проводити подальші дослідження з вивчення впливу інших соціально-культурних факторів на стан когнітивної функції у хворих на ЦД 2-го типу зрілого віку
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Каминский, А. В.
Особенности ведения беременных с воспалительными заболеваниями щитовидной железы и антителопозитивных женщин [Текст] / А. В. Каминский // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - С. 39-45. - Библиогр.: с. 45

MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (диагностика, иммунология, кровь, лекарственная терапия, осложнения, профилактика и контроль, ультрасонография, эпидемиология, этиология)
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (иммунология, кровь, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ТИРОКСИН -- THYROXINE (терапевтическое применение)
КАЛИЯ ИОДИД -- POTASSIUM IODIDE (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЭУТИРЕОИДНЫЕ СИНДРОМЫ -- EUTHYROID SICK SYNDROMES (иммунология, осложнения)
ТИРЕОИДИТ ПОСЛЕРОДОВОЙ -- POSTPARTUM THYROIDITIS (иммунология, кровь, лекарственная терапия)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
СЕЛЕНА СОЕДИНЕНИЯ -- SELENIUM COMPOUNDS (терапевтическое применение)
Анотація: В статье анализируются новые рекомендации по ведению беременных с воспалительными заболеваниями щитовидной железы, составленные ведущими экспертами Американской тиреоидной ассоциации (2017 г.)
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Паньків, І. В.
Частота автоімунного тиреоїдиту в жінок на тлі гіповітамінозу D [Текст] / І. В. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - С. 46-49. - Бібліогр.: с. 48-49

MeSH-головна:
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (иммунология, кровь, этиология)
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (иммунология, кровь, осложнения)
ЖЕНЩИНЫ -- WOMEN
Анотація: Отримані на сьогодні результати численних наукових досліджень підтверджують багатогранний вплив вітаміну D на різні органи і системи людського організму. Тому дефіцит або недостатність вищезгаданого вітаміну набуває значущості предиктора розвитку широкого спектра патологічних станів. Мета дослідження: встановити взаємозв’язок між частотою автоімунного тиреоїдиту і дефіцитом вітаміну D. Матеріали та методи. Дослідження здійснене за методом «випадок — контроль». У дослідження включено 376 жінок, з яких у 52 відзначався нормальний вміст вітаміну D в крові, а у 324 — недостатність або дефіцит вітаміну D. Усім обстеженим проведено визначення рівня вітаміну D у сироватці крові, тиреотропного гормона, вільного тироксину, паратгормона, а також антитіл до тиреоїдної пероксидази. Результати. Демографічні характеристики обстежених жінок обох груп не відрізнялися (p 0,05). Частота автоімунного тиреоїдиту виявилася вірогідно вищою в групі жінок із недостатністю та дефіцитом вітаміну D. Рівень антитіл до тиреоїдної пероксидази перебував у вірогідній кореляції з умістом вітаміну D. Висновки. Установлено взаємозв’язок між гіповітамінозом D та частотою автоімунного тиреоїдиту в жінок Карпатського регіону
Вільних прим. немає

Знайти схожі

The role of the immune system in mechanism of metformin therapeutic effect in patients with type 2 diabetes [Text] / K. P. Zak [et al.] = Роль імунної системи у механізмі терапевтичної дії метформіну у хворих на цукровий діабет 2-го типу / К. П. Зак [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - P50-56. - Бібліогр.: с. 54-55

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (иммунология, лекарственная терапия)
МЕТФОРМИН -- METFORMIN (терапевтическое применение)
Анотація: Metformin is one of the most prescribed hypoglycemic drugs of the first line of treatment for patients with type 2 diabetes (T2D). However, the mechanism of its therapeutic effect has not been sufficiently studied. At the same time, T2D is considered a disease of an inflammatory nature, wherein different immune responses are disturbed. However, only single articles are devoted to the role of the immune system in the mechanism of the therapeutic action of metformin. Purpose of the study. Elucidation of the question to what extent different types of leukocytes, immunophenotype of lymphocytes and some cytokines are involved in the mechanism of the therapeutic action of metformin. Materials and methods. A group of patients of both sexes with a newly diagnosed T2D with BMI of 33.1 ± 1.3 kg/m2 who had not yet taken hypoglycemic agents and a group of normoglycemic healthy individuals of the same age and sex were examined. The number of leukocytes in blood was determined using the hematological analyzers, and the leukocyte composition — in Pappenheim stained smears. Immunophenotype of lymphocytes (CD3+ T, CD4+ T, CD8+ T, CD56+) — by flow cytometry using the FACStar plus cytofluorimeter. The content of different cytokines (I-1β, TNF-α and IL-10) — with immunosorbent ELISA assay. Results. The metformin therapy of newly diagnosed T2D patients with obesity leads to normalization of the increased number of leukocytes, neutrophils and monocytes, as well as a decrease in CD4+ T cells in the blood, especially in patients with high BMI. A characteristic feature of the therapy is a sharp decrease in anti-inflammatory cytokines (IL-1β and TNF-α) that were elevated before treatment. The obtained data indicate significant disorders of natural and adaptive immunity in T2D and confirm the hypothesis about the inflammatory nature of this disease. Conclusions. The favorable therapeutic effect of metformin in T2D, especially complicated by obesity, is largely due to the normalization of inflammation and immunity indices
Метформін — один із цукрознижувальних засобів першої лінії, що найчастіше призначається для лікування хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД2). Однак механізм його лікувальної дії ще недостатньо вивчений. У той же час ЦД2 вважається захворюванням запальної природи, при якому порушені різні імунні реакції. Однак вивченню ролі імунної системи в механізмі цього захворювання присвячені лише одиничні роботи. Мета дослідження: висвітлення питання про те, якою мірою різні види лейкоцитів, імунофенотип лімфоцитів та низка цитокінів беруть участь у механізмі терапевтичної дії метформіну. Матеріали та методи. Обстежені група хворих обох статей з уперше виявленим ЦД2 з індексом маси тіла 33,1 ± 1,3 кг/м2, яких ще не лікували цукрознижувальними засобами, та група нормоглікемічних здорових осіб того ж віку та статі. Кількість лейкоцитів у периферичній крові (ПК) визначали
Дод.точки доступу:
Zak, K. P.
Orlenko, V. L.
Popova, V. V.
Melnichenko, S. V.
Saenko, Ya. A.
Tronko, K. M.
Kulikovskaya, A. V.
Ivaskiva, K. Yu.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рыкова, О. В.
Индекс свободного тестостерона или тестостерон общий и свободный: что оптимально выбрать для диагностики биохимической гиперандрогении? [Текст] / О. В. Рыкова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - С. 59-61. - Библиогр.: с. 61

MeSH-головна:
ГИПЕРАНДРОГЕНИЗМ -- HYPERANDROGENISM (кровь, осложнения)
ТЕСТОСТЕРОН -- TESTOSTERONE (кровь)
ПОЛОВОЙ ГОРМОН-СВЯЗЫВАЮЩИЙ ГЛОБУЛИН -- SEX HORMONE-BINDING GLOBULIN (анализ)
КРОВИ ХИМИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ -- BLOOD CHEMICAL ANALYSIS (методы)
ЖЕНЩИНЫ -- WOMEN
Анотація: Одной из самых распространенных причин нарушений в репродуктивной сфере (нарушения менструальной функции и овуляции, бесплодия и невынашивания беременности) является гиперандрогения. По данным разных авторов, данная эндокринопатия наблюдается у 10–20% женщин. Это состояние, клинически проявляющееся сходной клинической картиной различной степени выраженности, патогенетически значительно варьирует в зависимости от этиологической причины: от избыточной продукции андрогенов яичниками или надпочечниками, повышенной конверсии на периферии, снижения продукции глобулина, связывающего половые гормоны (ГСПГ) до повышенной тканевой чувствительности. Именно поэтому, при сходной клинической симптоматике, потребуется различная тактика ведения женщины, направленная на конкретную патогенетическую причину. В данном случае, лабораторная диагностика позволяет разобраться в этиологических причинах патологии
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Nizhynska-Astapenko, Z. P.
Nuances of insulin therapy in the treatment of the diabetic ketoacidosis [Text] / Z. P. Nizhynska-Astapenko, M. V. Vlasenko = Нюанси інсулінотерапії при лікуванні діабетичного кетоацидозу / З. П. Ніжинська-Астапенко, М. В. Власенко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - P62-68. - Бібліогр.: с. 67-68

MeSH-головна:
ДИАБЕТИЧЕСКИЙ КЕТОАЦИДОЗ -- DIABETIC KETOACIDOSIS (лекарственная терапия)
ИНСУЛИН -- INSULIN (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ИНСУЛИН, ИНФУЗИИ СИСТЕМЫ -- INSULIN INFUSION SYSTEMS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: The well-defined program of the insulin therapy is a guarantee of efficient treatment of a patient with the diabetic ketoacidosis. The approaches to the treatment varied depending on the gained experience, however, the experts’ opinions about the dose and methods of the insulin therapy are still ambiguous. The evaluation of the insulin therapy efficacy via continuous infusion by means of a syringe pump with the initial dose 0.1 unit/kg/h under the control of the glycemia without the usage of a bolus insulin dose IV and the determination of the necessary daily insulin dose on the first day of the diabetic ketoacidosis treatment. The purpose of the study — the evaluation of the insulin therapy efficacy for the diabetic ketoacidosis with syringe pump by means of the continuous infusion with the initial dose 0.1 unit/kg/h under the control of the glycemia as the principal component of the pathogenetic treatment and the determination of the necessary daily insulin dose on the first day of the diabetic ketoacidosis treatment in parallel with the rehydration start by means of physiological solution. Materials and methods. 55 patients with diabetic ketoacidosis aged from 9 to 65 years were examined. The average age of the patients was 31.58 ± 17.18 years. The specific weight of the female patients was 56 %, and male patients — 44 %. 80 % of patients had the type 1 diabetes mellitus. The determination of the glucose level was carried out in the capillary blood by means of the automatic glucose analyzer. For all the patients the glycemia was controlled in an hour after the injection of 0.1 unit/kg/h of insulin and then the dose was corrected in case of necessity with the control of the glucose level. For the treatment the fast-acting insulin was used and analogues of ultra fast-acting insulins, their total dose was calculated during the first day of treatment. Results. The glycemia level during the hospitalization fluctuated from 6.7 mmol/l to 62.2 mmol/l, at average it was 23.37 ± 10.16 mmol/l. 13 % of the patients had the glycemia of 13 mmol/l. 29 % of patients had the glycemia to 20 mmol/l, and 58 % of patients had the hyperglycemia of more than 20 mmol/l. 63,6 % of patients had the desirable dynamics of glycemia level in an hour after the injection of the calculated insulin dose, the glycemia decrease within an hour was 0.5–5.3 mmol/l, but it was noted the individual sensitivity to the injected insulin dose. The daily insulin dose fluctuated from 0.5 unit/kg daily to 5.83 unit/kg a day. The median of the daily insulin dose amidst the patients was 1.36 unit/kg and more often it was 0.92–1.88 unit/kg a day (25 %; 75 %). Conclusions. The insulin dose calculated as 0.1 unit/kg/h is efficient in most cases but due to the individual sensitivity to the injected insulin and the significant factor of the treatment efficiency is the glycemia control hourly for the opportune correction of the insulin dose
Чітка програма інсулінотерапії є запорукою ефективного лікування пацієнта в стані діабетичного кетоацидозу (ДКА). Підходи до лікування змінювались разом із накопиченням досвіду, проте і зараз думки фахівців стосовно дози та методики проведення інсулінотерапії неоднозначні. Мета дослідження: оцінка ефективності використання інсулінотерапії шляхом постійної інфузії шприцевим насосом в стартовій дозі 0,1 ОД/кг/год під контролем глікемії без використання внутрішньовенної болюсної дози інсуліну та визначення необхідної добової дози інсуліну в першу добу лікування ДКА. Матеріали та методи. Обстежені 55 хворих із ДКА віком від 9 до 65 років. Середній вік хворих становив 31,58 ± 17,18 року, частка пацієнтів жіночої статі серед досліджуваних становила 56 %, чоловічої — 44 %. Пацієнти з цукровим діабетом 1-го типу становили 80 %. Визначення рівня глюкози проводилось у свіжій капілярній крові автоматичним аналізатором глюкози, всім контролювали глікемію через годину після введення 0,1 ОД/кг/год інсуліну та в подальшому проводили корекцію дози за потребою під контролем рівня глюкози. При лікуванні використовували інсуліни короткої дії та аналоги інсулінів ультракороткої дії, підраховували їх сумарну дозу за першу добу лікування. Результати. Рівень глікемії при госпіталізації перебував в межах від 6,7 до 62,2 ммоль/л, у середньому — 23,37 ± 10,16 ммоль/л. Серед досліджуваних глікемія до 13 ммоль/л траплялася у 13 % хворих. Глікемія від 13 до 20 ммоль/л була у 29 % хворих, а гіперглікемія понад 20 ммоль/л — у 58 %. Динаміка рівня глікемії через годину після введення вирахуваної дози інсуліну у 63,6 % хворих була бажаною, зниження глікемії за годину становило 0,5–5,3 ммоль/л, проте відзначалася індивідуальна чутливість до введеної дози інсуліну. Добова доза інсуліну становила від 0,5 до 5,83 ОД/кг. Медіана добової дози інсуліну серед досліджуваних становила 1,36 ОД/кг, найчастіше — 0,92–1,88 ОД/кг за добу [25 %; 75 %]. Висновки. Доза інсуліну в розрахунку 0,1 ОД/кг/год є дієвою, проте через встановлену індивідуальну чутливість до інсуліну вагомим чинником ефективності лікування є контроль глікемії щогодини для своєчасної корекції дози інсуліну
Дод.точки доступу:
Vlasenko, M. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Полиморфизм гена альдостеронсинтазы при алиментарном ожирении, компонентах метаболического синдрома, некоторых формах вторичных артериальных гипертензий и патологии коры надпочечников (обзор литературы) [Текст] / С. Н. Коваль [и др.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - С. 69-80. - Библиогр.: с. 76-79

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (генетика, кровь, осложнения)
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (генетика, кровь, осложнения, этиология)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (генетика, кровь, лекарственная терапия, этиология)
НАДПОЧЕЧНИКОВ КОРЫ БОЛЕЗНИ -- ADRENAL CORTEX DISEASES (генетика, кровь, осложнения)
ГИПЕРАЛЬДОСТЕРОНИЗМ -- HYPERALDOSTERONISM (генетика, кровь, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
АЛЬДОСТЕРОН -- ALDOSTERONE (кровь, физиология)
ЦИТОХРОМ P-450 CYP11B2 -- CYTOCHROME P-450 CYP11B2 (генетика)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
МИНЕРАЛОКОРТИКОИДНЫХ РЕЦЕПТОРОВ АНТАГОНИСТЫ -- MINERALOCORTICOID RECEPTOR ANTAGONISTS (терапевтическое применение)
Анотація: В обзоре представлены данные литературы о патогенетической роли альдостерона, уровней альдостеронсинтазы и полиморфизмов гена данного фермента при алиментарном ожирении, наличии компонентов метаболического синдрома, у больных некоторыми вторичными формами артериальной гипертензии, при патологии коры надпочечников и других эндокринных нарушениях. Ген альдостеронсинтазы представляет собой перспективный кандидатный ген в европейской и азиатской популяции при метаболическом синдроме, сахарном диабете, алиментарном ожирении, ряде вторичных форм артериальной гипертензии, патологии коры надпочечников, диабетической нефропатии, гестационной гипертензии. Генотипирование полиморфизмов гена альдостеронсинтазы может помочь в дифференциально-диагностических алгоритмах у больных с вторичными формами артериальной гипертензии, опухолями надпочечников, первичным и вторичным гиперальдостеронизмом. Рассматриваются перспективы терапевтического использования ингибиторов альдостеронсинтазы среди различных категорий больных с признаками артериальной гипертензии, ожирения и эндокринными нарушениями
Дод.точки доступу:
Коваль, С. Н.
Милославский, Д. К.
Снегурская, И. А.
Мысниченко, О. В.
Пенькова, М. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Нормогонадотропна оваріальна недостатність у підлітковому віці (огляд літератури й клінічний випадок) [Текст] / Т. В. Сорокман [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - С. 81-88. - Бібліогр.: с. 87-88

MeSH-головна:
ЯИЧНИКОВ БОЛЕЗНИ -- OVARIAN DISEASES (генетика, диагностика, кровь, этиология)
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ -- POLYCYSTIC OVARY SYNDROME (генетика, диагностика, кровь, осложнения, патофизиология, этиология)
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Мета огляду — аналіз даних літератури щодо нормогонадотропої оваріальної недостатності в підлітковому віці. Наведено дані огляду літератури та клінічний випадок нормогонадотропної оваріальної недостатності в дівчинки 16 років. Виділені основні клінічно-лабораторні та генетичні критерії. Проведений огляд наукової літератури за ключовими словами «нормогонадотропна оваріальна недостатність», «ароматаза», «молекулярна діагностика», «синдром полікістозних яєчників», «підлітки», «клінічні випадки» з використанням PubMed як пошукової системи. Беручи до уваги дослідження, проведені за останні 15 років, проаналізували тези 256 статей. Критерій для відбору статей для дослідження — тісний зв’язок з темою. Більш детально вивчено результати досліджень, висвітлені в 34 статтях. Оскільки в підлітковому віці можуть проявлятися деякі особливості синдрому полікістозних яєчників, рекомендується застосовувати лише основні критерії для встановлення діагнозу в підлітковому віці: гіперандрогенність, олігоменорея та морфологічні зміни яєчників. Найчастішими клінічними проявами дефіциту ароматази оваріальних фолікулів є опсоменорея та андрогензалежна дермопатія, а генотипом за геном CYP19 ((TTTA)n поліморфізм) — (TTTA)7(TTTA)
Дод.точки доступу:
Сорокман, Т. В.
Сокольник, С. В.
Молдован, П. М.
Попелюк, Н. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Gavrylenko, Yu. V.
The impact of BNO 1030 on phagocytic activity of white blood cells in rats with type 1 diabetes mellitus [Text] / Yu. V. Gavrylenko = Вплив фітопрепарату BNO 1030 на фагоцитарну активність лейкоцитів крові при цукровому діабеті 1-го типу у щурів / Ю.В. Гавриленко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - P89-94. - Бібліогр.: с. 93

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- DIABETES MELLITUS, EXPERIMENTAL
СТРЕПТОЗОТОЦИН -- STREPTOZOCIN
ФАГОЦИТОЗ -- PHAGOCYTOSIS (действие лекарственных препаратов)
ЛЕЙКОЦИТЫ -- LEUKOCYTES
РАСТИТЕЛЬНЫЕ ПРЕПАРАТЫ -- PLANT PREPARATIONS
ЖИВОТНЫЕ -- ANIMALS
Анотація: In the pathogenesis of type 1 diabetes mellitus (DM1) and many of its complications, an important place belongs to a violation of the functional capacity of the immune system, which is the subject of numerous studies. Considering the effectiveness of immunomodulating therapy for DM1 and its complications, one of the most important problems is the search for new effective and harmless immunocorrecting agents with high pharmacological activity. The purpose of this study was to evaluate the effect of the phytopreparation BNO 1030 on the phagocytic activity of blood leukocytes in rats with DM1. Materials and methods. Experimental DM1 in rats was induced by a single intraperitoneal injection of streptozotocin. The percentage of phagocytic cells and macrophage uptake of live fluorescent bacteria in the samples were determined using fluorescent live bacteria Escherichia coli. Results. The effect of the drug BNO 1030 on the phagocytic activity of white blood cells with DM1 in rats was investigated. Under hyperglycemia it was found changes in the redistribution of the main types of leukocytes, namely granulocytes and agranulocytes. The administration of the drug BNO 1030 to both control and diabetic animals resulted in an increase in the number of agranulocytes, which may indicate a modulating effect of the drug on the immune system of animals. Under these conditions, phagocytic activity of leukocytes was decreased as phagocytic number in group of diabetic rats was reduced by 42 % in comparison with group of control animals. BNO 1030 administration to diabetic rats caused an increase of phagocyte number by 24 % compared to the group of diabetic animals. These changes, in turn, are also accompanied by a decrease of phagocytic index as in diabetes, and when drug was administered to experimental groups, indicating disorders in nonspecific cellular immune system. Conclusions. BNO 1030 due to its immunomodulatory effect is effective in the treatment of DM1 and its comorbidity with other chronic diseases
У патогенезі цукрового діабету 1-го типу (ЦД1) і багатьох його ускладнень важливе місце посідають порушення функціональної здатності імунної системи, що є предметом численних досліджень. З огляду на ефективність імуномодулюючої терапії при ЦД1 і його ускладненнях однією з найважливіших проблем є пошук нових ефективних і безпечних імунокоригуючих засобів з високою фармакологічною активністю. Мета дослідження: оцінити вплив фітопрепарату BNO 1030 на фагоцитарну активність лейкоцитів крові при ЦД1 у щурів. Матеріали та методи. Експериментальний ЦД1 у щурів індукували шляхом одноразового внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину. Відсоток фагоцитуючих клітин і поглинання макрофагами живих флуоресцентних бактерій у зразках було визначено з використанням флуоресцентних живих бактерій Escherichia coli. Результати. На тлі гіперглікемії відбуваються зміни в перерозподілі основних типів лейкоцитів, а саме гранулоцитів і агранулоцитів. Введення препарату BNO 1030 як контрольним, так і діабетичним тваринам приводило до збільшення кількості агранулоцитів, що може свідчити про модулюючий вплив препарату на імунну систему організму тварин. За цих умов знижувалася фагоцитарна активність лейкоцитів: фагоцитарне число в групі хворих на ЦД1 щурів менше ніж на 42 % було знижене порівняно з групою контрольних тварин. Уведення діабетичним щурам препарату BNO 1030 призводило до підвищення фагоцитарного числа на 24 % порівняно з групою діабетичних тварин. Висновки. Зміни супроводжувалися зниженням фагоцитарного індексу як при діабеті, так і при введенні препарату піддослідним групам, що свідчить про порушення в системі неспецифічного клітинного імунітету. Препарат BNO 1030 завдяки його імуномодулюючій дії є ефективним засобом лікування цукрового діабету при його коморбідності з іншими хронічними захворюваннями
Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Сидорчук, Л. І.
Таксономічний склад і популяційний рівень мікробіому вмісту порожнини товстої кишки білих щурів з експериментальним тиреотоксикозом [Текст] / Л. І. Сидорчук // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - С. 95-100. - Бібліогр.: с. 99

MeSH-головна:
ТИРЕОТОКСИКОЗ -- THYROTOXICOSIS
ТОЛСТАЯ КИШКА -- INTESTINE, LARGE (микробиология)
МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ЖИВОТНЫЕ -- ANIMALS
Анотація: Продукування мікрофлорою кишечника численних біологічно активних сполук та їх метаболітів, взаємодія з імунною та іншими системами актуалізують питання вивчення її змін при різних захворюваннях, одним з яких є тиреотоксикоз. Мета дослідження: встановити ступінь порушення мікробіому вмісту порожнини товстої кишки білих щурів з експериментальним тиреотоксикозом (ЕТ). Матеріали та методи. Дослідження проведені на 25 статевозрілих самцях білих щурів (15 — контрольна група, 10 — дослідна). Моделювали ЕТ шляхом внутрішньошлункового введення L-тироксину упродовж 14 днів. У стерильних умовах проводили лапаротомію, брали відрізок (2–3 см) товстої кишки з її вмістом. До вмісту додавали стерильний 0,9% розчин хлориду натрію. Готували серію десятикратних розведень з концентрацією вихідної суміші від 10–2 до 10–11. З кожної пробірки 0,01 мл висівали на тверді живильні середовища з подальшим виділенням та ідентифікацією мікробів за морфологічними, тинкторіальними, культуральними та біохімічними властивостями. Результати. Показано, що у тварин з ЕТ головний мікробіом представлений бактеріями роду Bifidobacterium, Lactobacillus, Bacteroides, а також умовно-патогенними ентеробактеріями (Escherichia, Proteus, Klebsiella), пептококом, стафілококами й клостридіями. Це супроводжується елімінацією з біотопу бактерій родів Peptostreptococcus, Enterococcus та контамінацією К.oxytoca та стафілококами. Відзначається виражений дефіцит біфідобактерій на 42,81 %, лактобактерій — на 22,57 %, нормальних кишкових паличок — на 16,48 %. За популяційним рівнем, коефіцієнтом кількісного домінування й коефіцієнтом значущості провідне місце посідають бактероїди, роль яких підвищується на 21,72 %, а лактобактерій — знижується на 39,31 %, біфідобактерій — знижується на 51,48 % та кишкової палички — знижується на 57,49 %. При цьому підвищується роль пептокока у 3,37 раза, клостридій — у 4,53 раза, протеїв — на 72,93 %. Висновки. При ЕТ відбувається елімінація бактерій роду Bifidobacterium, Lactobacillus, Peptostreptococcus, Enterococcus і контамінація біотопу умовно-патогенними ентеробактеріями (Proteus, Klebsiella) і стафілококами. Дефіцит біфідобактерій і лактобактерій призводить до змін таксономічного складу й формування дисбактеріозу ІІ і ІІІ ступеня
Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Члену-кореспонденту НАМН України, професору Юрію Івановичу Караченцеву - 60 років [Текст] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - С. 101-102

Дод.точки доступу:
Караченцев, Юрий Иванович (профессор, эндокринолог ; 1957-) \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Лучицький, Є. В.
Чоловічий гіпогонадизм (частина 2) [Текст] / Є. В. Лучицький, В. Є. Лучицький, М. Д. Тронько // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - С. 105-112. - Бібліогр.: с. 111-112

MeSH-головна:
ГИПОГОНАДИЗМ -- HYPOGONADISM (диагностика, кровь, лекарственная терапия, рентгенография, ультрасонография)
ФИЗИКАЛЬНОЕ ОБСЛЕДОВАНИЕ ДИАГНОСТИЧЕСКОЕ -- PHYSICAL EXAMINATION (методы)
АНАМНЕЗА СБОР -- MEDICAL HISTORY TAKING
ГОРМОНЫ -- HORMONES (кровь)
ДИАГНОСТИЧЕСКОЕ ИЗОБРАЖЕНИЕ -- DIAGNOSTIC IMAGING (методы)
ТЕСТОСТЕРОН -- TESTOSTERONE (прием и дозировка, противопоказания, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
МУЖЧИНЫ -- MEN
Анотація: У другій частині лекції наведені сучасні дані щодо методів діагностики різних форм гіпогонадизму, описано лікування найбільш поширених форм цієї патології
Дод.точки доступу:
Лучицький, В. Є.
Тронько, М. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Абдувахабова, М. Б.
Редкий случай глиомы хиазмы у женщины, страдающей гипогонадотропным гипогонадизмом и ожирением [Текст] / М. Б. Абдувахабова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 5. - С. 113-114. - Библиогр.: с. 114

MeSH-головна:
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫХ НЕРВОВ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- CRANIAL NERVE NEOPLASMS (осложнения)
ЗРИТЕЛЬНЫЙ ПЕРЕКРЕСТ -- OPTIC CHIASM (патология)
ГЛИОМА -- GLIOMA (осложнения)
ГИПОГОНАДИЗМ -- HYPOGONADISM (осложнения, этиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (осложнения, этиология)
ЖЕНЩИНЫ -- WOMEN
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Опухоль хиазмы — редкое заболевание, характеризующееся снижением полей зрения. Описан случай из практики опухоли хиазмы с сопутствующим гипогонадизмом и ожирением. Установлено, что репродуктивная функция у пациентки в возрасте 25 лет с опухолью хиазмы нарушена вследствие сопутствующего гипоталамо-гипофизарного заболевания, вызвавшего развитие гипогонадотропного гипогонадизма, центрального несахарного диабета, дефицита соматотропного гормона (пангипопитуитаризм)
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)