Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2018/14/8<.>

Загальна кількість знайдених документів : 12
Показані документи з 1 по 12

Большова, О. В.
Вміст греліну та лептину в плазмі крові в дітей та підлітків із дисфункцією гіпоталамуса [Текст] / О. В. Большова, Т. М. Маліновська // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Том 14, N 8. - С. 11-16. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОТАЛАМУС -- HYPOTHALAMUS (патофизиология)
ОЖИРЕНИЕ У ДЕТЕЙ -- PEDIATRIC OBESITY (кровь, этиология)
ГРЕЛИН -- GHRELIN (кровь)
ЛЕПТИН -- LEPTIN (кровь)
Анотація: Мета дослідження — проведення порівняльного аналізу рівнів лептину та греліну в плазмі крові дітей і підлітків залежно від форми та ступеня ожиріння на тлі дисфункції гіпоталамуса. Матеріали та методи. Обстежено 39 дітей віком від 10 до 18 років із дисфункцією гіпоталамуса. Серед них 16 пацієнтів (41,03 %) — із вісцероабдомінальним ожирінням, 23 пацієнти (58,97 %) — із глютеофеморальним ожирінням та 14 здорових дітей відповідного віку та статі. У всіх пацієнтів проводили вивчення анамнезу життя, оцінку антропометричних параметрів (маса тіла, індекс маси тіла, окружність талії та стегон, їх співвідношення). Рівень лептину у крові визначали імуноферментним методом із використанням наборів фірми Roche Diagnostics GmbH Mannheim (Німеччина). Рівень греліну визначали радіоімунологічним методом із використанням наборів фірми DLAsource ImmunoAssays S.A. (Бельгія). Результати. Надлишкова маса тіла встановлена у 15 із 39 пацієнтів (38,5 %), ожиріння I ступеня — у 8 дітей (20,5 %), II ступеня — у 10 дітей (25,6 %), III ступеня — у 6 дітей (15,4 %). Середній рівень лептину в дітей із вісцероабдомінальним ожирінням становив 47,20 ± 5,54 нг/мл (індекс маси тіла — 35,20 ± 5,07 кг/м2) і виявився вірогідно вищим, ніж у дітей у групі з глютеофеморальним ожирінням (26,50 ± 7,13 нг/мл, p 0,05) у поєднанні з аналогічними метаболічними порушеннями. Рівень греліну в дітей з ожирінням був вірогідно нижчим, ніж у контрольній групі, і залежав від ступеня ожиріння. При ожирінні III ступеня рівень греліну був найнижчим — 582,58 ± 59,37 нг/мл. Висновки. Ожиріння на тлі дисфункції гіпоталамуса в дітей та підлітків супроводжується низьким рівнем греліну та високим рівнем лептину в плазмі крові. Незалежно від статі в дітей і підлітків гіперлептинемія та гіпогрелінемія значною мірою пов’язані зі ступенем та формою ожиріння. При вісцероабдомінальній формі ожиріння (порівняно з глютеофеморальною формою) зафіксовано істотно нижчий рівень греліну та вищий рівень лептину
Background. The purpose of the study was to carry out a comparative analysis the levels of leptin and ghrelin in the blood plasma of children and adolescents with hypothalamic dysfunction and various forms of obesity. Materials and methods. Thirty nine children aged 10 to 18 years with hypothalamic dysfunction were examined: 16 patients (41.03 %) with visceroabdominal obesity, 23 patients (58.97 %) with gluteofemoral obesity, and 14 healthy children of the same age and gender. History of life, anthropometric parameters (body mass index, waist and hip circumference were evaluated in all patients. The level of leptin in the blood was determined by the enzyme immunoassay using the kit of Roche Diagnostics GmbH (Mannheim, Germany). The ghrelin level was determined by the radioimmunological method using the DIAsource ImmunoAssays SA kit (Belgium). Results. Overweight was found in 15 of 39 patients (38.5 %), obesity degree I — in 8 (20.5 %), degree II — in 10 (25.6 %), degree III — in 6 (15.4 %) children. The average leptin level in children with visceroabdominal obesity was 47.20 ± 5.54 ng/ml (body mass index 35.20 ± 5.07 kg/m2) and was significantly higher than in children with gluteofemoral obesity (26.50 ± 7.13 ng/ml, p 0.05) associated with similar metabolic disorders. The level of ghrelin in obese children was significantly lower than in the control group, and depended on the degree of obesity. With obesity degreee III, the level of ghrelin was lowest — 582.58 ± 59.37 ng/ml. Conclusions. Obesity associated with hypothalamic dysfunction in children and adolescents is accompanied by a low level of ghrelin and a high level of leptin in the blood plasma. Regardless of sex, hyperleptinemia and hypoghrelinemia in children and adolescents are largely associated with the degree and form of obesity. In visceroabdominal obesity (as compared to the gluteofemoral form), a statistically low level of ghrelin and a high level of leptin were recorded
Дод.точки доступу:
Маліновська, Т. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Спринчук, Н. А.
Психологічний стан дітей, хворих на синдром біологічно неактивного гормона росту [Текст] / Н. А. Спринчук // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Том 14, N 8. - С. 19-23. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
РОСТА НАРУШЕНИЯ -- GROWTH DISORDERS (лекарственная терапия, психология, терапия)
АНКЕТИРОВАНИЕ -- QUESTIONNAIRES
ДИАГНОСТИЧЕСКАЯ САМООЦЕНКА -- DIAGNOSTIC SELF EVALUATION
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Мета дослідження: вивчити психологічний стан дітей із синдромом біологічно неактивного гормона росту (СБНГР) та оцінити вплив специфічної рістстимулюючої терапії на поліпшення психосоціальної адаптації хворих у суспільстві. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 46 дітей із СБНГР у період статевого дозрівання, серед них — 30 хлопців і 16 дівчат. Для дослідження психологічного стану дітей із СБНГР проводили анкетування за шкалою самооцінки депресії до початку застосування специфічної гормональної рістстимулюючої терапії та через 6 місяців після безперервного лікування. Контрольну групу становили 25 здорових дітей. Результати. Проведене нами тестування показало, що 72 % серед опитуваних пацієнтів із СБНГР мали схильність до депресивних станів, тоді як серед здорових дітей схильність до депресивних станів мали тільки 24 %. За умов початку лікування дітей із низькорослістю рекомбінантним гормоном росту (рГР) та аналогами гонадотропін-рилізинг-гормона протягом шести місяців і при досягненні більшої швидкості росту в них схильність до депресії залишилася тільки у 27,6 % хворих. Висновки. Низькорослість серед дітей із СБНГР призводить до заниженої самооцінки та проявів схильності до депресивного стану. Лікування дітей рГР із мотивацією на позитивний ростовий ефект значно покращує їх психологічний стан та адаптацію в суспільстві. Рекомендовано проводити анкетування пацієнтів із СБНГР за шкалою самооцінки депресії, за наявності проявів схильності до депресивного стану бажано консультуватися в медичного психолога або фахівця із психосоматичної медицини
Background. The purpose was to study the psychological state of children with syndrome of biologically inactive growth hormone (SBIGH) and to evaluate the effect of specific growth-stimulating therapy on improving the psychosocial adaptation of patients in society. Materials and methods. The study involved 46 children with SBIGH during puberty, including 30 boys and 16 girls. To investigate the psychological state of children with SBIGH, the patients were examined on the scale of depression self-esteem prior to the application of specific hormonal growth-stimulating therapy and 6 months after continuous treatment. The control group consisted of 25 healthy children. Results. Our testing showed that 72 % of the respondents with SBIGH had a predisposition to depression, while among healthy children, this index was only 24 %. When the treatment was initiated using recombinant growth hormone and gonadotropin-releasing hormone analogues for 6 consecutive months in children with short stature, and when a higher rate of growth in them was reached, the susceptibility to depression remained only in 27.6 % of patients. Conclusions. Short stature among children with SBIGH results in a lower self-esteem and manifestations of depression. The treatment of children using recombinant growth hormone with motivation for a positive growth effect significantly improves their psychological state and adaptation in society. It is recommended to conduct a questionnaire survey of patients with SBIGH on the scale of depression self-esteem, and in the presence of manifestations of a tendency to depressive state, it is advisable to consult with a medical psychologist or specialist in psychosomatic medicine
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Крицький, Т. І.
Вплив гіпотиреозу в чоловіків на андрогенну функцію [Текст] / Т. І. Крицький // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Том 14, N 8. - С. 24-27. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (кровь)
АНДРОГЕНЫ -- ANDROGENS (кровь)
ПОЛОВЫХ ЖЕЛЕЗ ГОРМОНЫ -- GONADAL HORMONES (кровь)
МУЖЧИНЫ -- MEN
Анотація: Актуальність. Результати сучасних досліджень вказують на роль тиреоїдних гормонів, метаболічного дисбалансу, психічного стресу в підтриманні загального й гормонального гомеостазу організму. У той же час взаємодія тиреоїдних і статевих гормонів при гіпотиреозі в чоловіків залишається предметом дискусій. Мета: вивчити частоту клінічних і лабораторних ознак андрогенного дефіциту, а також вплив недостатнього рівня тиреоїдних гормонів на андрогенну функцію в чоловіків із гіпотиреозом. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 55 чоловіків із первинним гіпотиреозом віком від 36 до 60 років, а також 25 практично здорових чоловіків. Результати. У хворих на гіпотиреоз спостерігалося вірогідне зниження вмісту глобуліну, що зв’язує статеві гормони (ГЗСГ), загального тестостерону, а також вільного й біодоступного тестостерону порівняно зі здоровими чоловіками. У хворих на гіпотиреоз сироваткова концентрація вільного тироксину позитивно корелює із ГЗСГ. Виявлені негативні кореляції середнього ступеня вираженості між ГЗСГ і вільним і біодоступним тестостероном. Висновки. У чоловіків середнього віку з гіпотиреозом рекомендується визначення вмісту андрогенів в крові для виявлення синдрому андрогенного дефіциту
Background. The results of modern researches specify the role of thyroid hormones, metabolic imbalance, psychological stress involved in the maintenance of general and hormonal homoeostasis. At the same time, correlation between thyroid and sexual hormones in men with hypothyroidism remains controversial issue. Research purpose was to study the frequency of clinical and laboratory signs of androgenic deficiency, as well as the influence of insufficient level of thyroid hormones on the androgenic function in men with primary hypothyroidism. Materials and methods. Under a supervision, there were 55 men with primary hypothyroidism aged 36 to 60 years, and also 25 apparently healthy men. Results. Patients with hypothyroidism had a significant decrease in the concentration of sex hormone-binding globulin (SHBG), total testosterone, and also free and bioavailable testosterone compared to healthy men. In patients with hypothyroidism, the serum concentration of free thyroxine positively correlates with SHBG. Negative moderate correlations were detected between SHBG and free and bioavailable testosterone. Conclusions. For the middle-aged men with hypothyroidism, determination of androgen content is recommended to detect the syndrome of androgenic deficiency
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Золотухіна, Ю. О.
Особливості змін згортальної та фібринолітичної активності у пацієнтів з ішемічною хворобою серця із супутнім цукровим діабетом 2-го типу залежно від наявності діабетичних судинних ускладнень [Текст] / Ю. О. Золотухіна // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Том 14, N 8. - С. 28-33. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, осложнения)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (кровь, осложнения)
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR (патофизиология)
СВЕРТЫВАНИЯ КРОВИ НАРУШЕНИЯ -- BLOOD COAGULATION DISORDERS (кровь)
ФИБРИНОЛИЗ -- FIBRINOLYSIS
Анотація: Мета. Вивчення маркерів ендогенної коагуляції/фібринолізу у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) із супутнім цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу та порівняння цих показників стосовно мікросудинних ускладнень. Матеріали та методи. Обстежено 54 пацієнти з ІХС і супутнім ЦД 2-го типу (розподілено на дві групи: з ускладненнями та без них), яких було госпіталізовано в кардіологічне та ендокринологічне відділення Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті. Результати. При оцінюванні показників у двох групах (ІХС + ЦД 2-го типу та ІХС + ЦД 2-го типу + діабетичні ускладнення) у згортальній системі було виявлено подовжений протромбіновий час (на 7,64 % у пацієнтів без мікросудинних ускладнень і на 7,49 % — з ускладненнями) та значне підвищення вмісту фібриногену (на 36 та 42 % відповідно), але вірогідних змін між групами не було. Під час дослідження показників антикоагулянтної системи крові встановлено, що активність антитромбіну ІІІ і протеїну С у групі пацієнтів з ІХС і супутнім ЦД 2-го типу та діабетичними ускладненнями була нижчою (на 26 та 19,4 % відповідно) від значень контрольної групи. З боку фібринолітичної системи було виявлено значне пригнічення фібринолітичної активності плазми крові. Висновки. Отримані дані вказують на пригнічення фібринолітичної та антикоагулянтної активності плазми крові, що найбільше проявлялося у пацієнтів з ІХС і супутнім ЦД 2-го типу та мікросудинними ускладненнями. Зв’язок між фібринолізом і судинними захворюваннями залежить від стану судинного русла, що є значним збільшенням ризику розвитку макро- та мікросудинних уражень у пацієнтів з ІХС і супутнім ЦД 2-го типу
The purpose of this work was to study endogenous coagulation/fibrinolysis markers in patients with coronary heart disease (CHD) and concomitant type 2 diabetes mellitus (DM) and to compare these indices with respect to microvascular complications. Materials and methods. We have examined fifty four patients with CHD and concomitant type 2 DM (divided into 2 groups, with and without complications), who were hospitalized in the cardiology and endocrinology unit of the Kyiv Clinical Railway Hospital. Results. Prolonged prothrombin time in the coagulation system was detected in two groups (CHD + type 2 DM and CHD + type 2 DM + diabetic complications): by 7.64 % — in patients without microvascular complications and by 7.49 % — with complications, as well as and a significant increase in fibrinogen (by 36 and 42 %, respectively), but no significant changes were observed between the groups. The study of the anticoagulant blood system indexes revealed that the activity of antithrombin III and protein C in patients with CHD and concomitant type 2 DM with diabetic complications was lower (by 26 and 19.4 %, respectively) compared to the control group. A significant inhibition of the fibrinolytic activity of the blood plasma was detected. Conclusions. The obtained data indicate an inhibition of fibrinolytic and anticoagulant plasma activity, which was most pronounced in patients with CHD and concomitant type 2 DM with microvascular complications. The correlation between fibrinolysis and vascular diseases may depend on the condition of the vascular bed, which significantly increases with the development of macro- and microvascular lesions in patients with CHD and concomitant type 2 DM
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Чмир, Н. В.
Роль щитоподібної залози при метаболічному синдромі та в поєднанні з хронічною ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2-го типу [Текст] / Н. В. Чмир // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Том 14, N 8. - С. 34-37. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ОБМЕНА ВЕЩЕСТВ БОЛЕЗНИ -- METABOLIC DISEASES (кровь, осложнения)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (кровь, осложнения)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, осложнения)
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES (кровь, осложнения)
Анотація: Актуальність. Метаболічний синдром (МС), в основі якого лежать порушення ліпідного, вуглеводного обміну та гормонального статусу, зокрема функціонального стану гіпоталамо-гіпофізарної і тиреоїдної систем, є актуальною проблемою ХХІ століття, виступає як критерій тяжкості перебігу цукрового діабету (ЦД) 2-го типу та ішемічної хвороби серця (ІХС). Функціональний стан щитоподібної залози (ЩЗ) при МС дедалі частіше стає об’єктом досліджень багатьох вчених. Доведено, що в регуляції секреції інсуліну важливе місце посідають гормони ЩЗ, відома концепція гіпотиреозіндукованого МС. Субклінічний гіпотиреоз є незалежним фактором ризику атеросклерозу та гострого коронарного синдрому у жінок старшого віку. З огляду на це важливо приділити значну увагу дослідженню ЩЗ при коморбідній патології. Мета дослідження: вивчення функціонального стану щитоподібної залози при метаболічному синдромі та в поєднанні з хронічною ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2-го типу в стані компенсації та декомпенсації. Матеріали та методи. Обстежено 319 пацієнтів із МС в поєднанні його з хронічною ІХС і ЦД 2-го типу в стані компенсації та декомпенсації. Залежно від наявності чи відсутності поєднаної патології сформовано шість груп пацієнтів із МС. Першу групу становили пацієнти з МС без ускладнень, другу групу — особи з МС та компенсованим ЦД 2-го типу, третю групу — хворі з МС та декомпенсованим ЦД 2-го типу, четверту групу — особи з МС у поєднанні з хронічною ІХС, п’яту групу — хворі з МС у поєднанні з хронічною ІХС та компенсованим ЦД 2-го типу, шосту групу — пацієнти з МС, хронічною ІХС та декомпенсованим ЦД 2-го типу. Пацієнтам визначали рівні тиреотропного гормону (ТТГ), кортизолу, вільного тироксину (вТ4), а також антитіл до тиреоглобуліну і тиреоїдної пероксидази з метою з’ясування функціонального стану ЩЗ і підтвердження її патогенетичної участі в цій комплексній патології. Результати. Для МС без ускладнень, а також для МС із хронічною ІХС і МС з хронічною ІХС та ЦД в стані компенсації властиве збільшення рівня ТТГ. Ці зміни вказують на наявність субклінічного гіпотиреозу, беручи до уваги нормальні рівні вТ4. Зрушення кортизолу при цьому характерні спочатку в сторону його підвищення при МС без ускладнень, з подальшим його зниженням. При МС з хронічною ІХС та декомпенсованому ЦД рівень ТТГ перебуває на рівні контрольної групи, що вказує на нормалізацію функції ЩЗ, з одночасним підвищенням рівня кортизолу. Висновки. Рівні ТТГ та кортизолу є маркерами тяжкості перебігу поєднаної патології (МС з хронічною ІХС та ЦД 2-го типу)
Background. Metabolic syndrome (MS) is a topical issue of 21st century, a criterion for type 2 diabetes mellitus (DM) and coronary heart disease (CHD) severity. Violations of lipid, carbohydrate exchange and hormonal state, in particular the functional state of hypothalamic pituitary and thyroid systems, underlie MS. The functional state of thyroid gland in MS becomes the object of many researches. It is proved that thyroid hormones regulate secretion of insulin. The concept of hypothyroidism-induced MS is well-known. Subclinical hypothyroidism is an independent risk factor of atherosclerosis and acute coronary syndrome for the elderly women. It is important to pay a considerable attention to the study of thyroid function in comorbid pathology. The purpose of research is to study the thyroid function in MS and in combination with chronic CHD and type 2 DM, both compensated and decompensated. Materials and methods. Three hundred nineteen patients with MS combined with chronic CHD, compensated and decompensated type 2 DM were examined. Depending on a presence or absence of the combined pathology, six groups of patients with MS were formed. The first group was represented by patients with MS without complications, second group — MS and compensated type 2 DM, third group — MS and decompensated type 2 DM, fourth group — MS in combination with chronic CHD, fifth group — MS combined with chronic CHD and compensated type 2 DM, sixth group included patients with MS, chronic CHD and decompensated type 2 DM. The levels of thyroid-stimulating hormone (TSH), cortisol, free thyroxine, antithyroglobulin and thyroid peroxidase antibodies were determined to study the thyroid functional state and to confirm of its pathogenic role in this combined pathology. Results. According to the results of research, increase of TSH level was observed in patients with MS without complications, MS with chronic CHD, MS with chronic CHD and compensated type 2 DM. These changes are specific for subclinical hypothyroidism, having regard to the normal levels of free thyroxine. The level of cortisol was increased in MS without complications, with its further decrease. In MS with chronic CHD and decompensated type 2 DM, TSH was at the level in control group that indicates normalization of thyroid function, the cortisol level was increase. Conclusions. Levels of TSH and cortisol are the markers of severity of the combined pathology of MS with CHD and type 2 DM
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Паньків, І. В.
Частота і структура основних чинників ризику у жінок із постменопаузальним остеопорозом [Текст] / І. В. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Том 14, N 8. - С. 38-42. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОПОРОЗ ПОСТКЛИМАКТЕРИЧЕСКИЙ -- OSTEOPOROSIS, POSTMENOPAUSAL (диагностика, осложнения)
ПЕРЕЛОМЫ ПРИ ОСТЕОПОРОЗЕ -- OSTEOPOROTIC FRACTURES (диагностика, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Вступ. Порушення мінеральної щільності кісткової тканини як причина інвалідизації і смертності хворих внаслідок переломів кісток, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, посідає четверте місце у світі за поширеністю після за серцево-судинних, онкологічних захворювань і цукрового діабету (ЦД). Мета. Вивчення частоти і структури основних факторів ризику остеопорозу і переломів у жінок із постменопаузним остеопорозом. Матеріали та методи. Обстежені 42 жінки віком від 53 до 72 років (середній вік — 63,9 ± 6,2 року), які перебували в періоді менопаузи. Остеопороз верифіковано за наявністю відповідного остеоденситометричного Т-критерію і/або низькоенергетичного перелому. Проведено цілеспрямоване опитування з виявленням факторів ризику остеопорозу і переломів відповідно до чинних клінічних рекомендацій і з використанням інструмента FRAX. Оцінено показники кісткового мінерального обміну і сироваткові рівні 25(ОН)D. Результати. З найбільшою частотою відзначалися такі фактори, як неадекватне забезпечення вітаміном D, порушення репродуктивної функції, а також ендокринопатії як соматогенні причини вторинного остеопорозу (цукровий діабет, ожиріння, гіпотиреоз), захворювання шлунково-кишкового тракту і асоційовані з остеопорозом стани (серцево-судинні захворювання). Висновки. Розроблено алгоритм діагностики і моніторингу остеопорозу у жінок менопаузного періоду на первинному рівні надання медичної допомоги
Background. Violation of bone mineral density as a cause of disability and mortality due to fractures, according to the data of World Health Organization, rank fourth in the world in terms of the prevalence after cardiovascular diseases, cancer and diabetes mellitus. The purpose is to study the frequency and structure of the main risk factors for osteoporosis and fractures in women with postmenopausal osteoporosis. Materials and methods. The structure and prevalence of major risk factors of osteoporosis and fractures were studied in 42 women with postmenopausal osteoporosis. Osteoporosis was verified by the low-energy fracture and/or appropriate densitometry T-criterion. A focused survey was conducted to identify the risk factors of osteoporosis and fractures in accordance with clinical guidelines and by using the FRAX (Fracture Risk Calculator). The indicators of bone mineral metabolism and the level of circulating 25(OH)D were evaluated. Results. An inadequate supply of vitamin D, previous fractures and impaired reproductive function were the most frequent factors. Also, other factors were determined, such as the somatic causes of secondary osteoporosis (diabetes mellitus, obesity, hypothyroidism), diseases of the gastrointestinal tract and those associated with the osteoporosis. Conclusions. The algorithm is developed to diagnose and monitor osteoporosis in postmenopausal women at the level of primary medical care
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Дисекція лімфатичних вузлів за диференційованого раку щитоподібної залози: огляд сучасних тенденцій [Текст] / В. А. Смоляр [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Том 14, N 8. - С. 43-49. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (хирургия)
ЛИМФАТИЧЕСКАЯ СИСТЕМА, МЕТАСТАЗЫ -- LYMPHATIC METASTASIS
ЛИМФАТИЧЕСКОГО УЗЛА УДАЛЕНИЕ -- LYMPH NODE EXCISION (методы)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: Протягом останніх десятиліть відзначається значне зростання захворюваності на рак щитоподібної залози (РЩЗ), пов’язане як із несприятливим впливом навколишнього середовища, так і зі швидким розвитком методів візуалізації дослідження. Це призвело до пошуку адаптованих та менш агресивних терапевтичних протоколів з метою уникнути ризику ускладнень та неадекватних утручань. Незважаючи на переважно сприятливий прогноз за диференційованого РЩЗ (ДРЩЗ), наявність метастазів до лімфатичних вузлів пов’язана з підвищеним ризиком рецидивів, що значно погіршує якість життя та негативно впливає на прогноз хвороби. До цього часу лікуванням РЩЗ займаються в загальнохірургічних лікувальних закладах, що супроводжується великою кількістю неадекватно виконаних оперативних утручань і високою частотою післяопераційних ускладнень. Крім цього, в нашій країні радіойодотерапія залишається малодоступною процедурою для більшості пацієнтів, також відсутній реєстр даної патології для оцінки ефективності лікування. З огляду на останні рекомендації ендокринних товариств ми проаналізували основні підходи щодо визначення показань та обсягу дисекції лімфатичних вузлів за ДРЩЗ, беручи до уваги їх переваги та ризики. Дані літератури показали, що дискусія все ще відкрита, і хірурги розподілились на прихильників та противників його застосування. Через те існує необхідність у додаткових клінічних і перспективних довгострокових рандомізованих дослідженнях прогностично значущих чинників у виборі тактики дисекції лімфатичних вузлів за ДРЩЗ
Recently, there has been a significant increase in the incidence of thyroid cancer (TC), both due to the adverse environmental effects and the rapid development of imaging methods. This led to the search for adapted and less aggressive therapeutic protocols, avoiding the risk of complications and inadequate interventions. Despite the predominantly favorable prognosis for differentiated thyroid cancer (DTC), the presence of metastases to the lymph nodes is associated with an increased risk of relapse, which significantly deteriorates the quality of life and adversely affects the prognosis of the disease. Currently, TC treatment is being carried out in general surgical hospitals, which is accompanied by a large number of inadequately executed surgical procedures and a high frequency of postoperative complications. In addition, in our country, radioiodine therapy remains unavailable to most patients, and there is no registry of this pathology to assess the effectiveness of treatment. Taking into account the latest guidelines of endocrine societies, we analyzed the main approaches to determining the indications and volume of lymph node dissection for DTC in terms of their benefits and risks. The literature data showed that the discussion is still open, and surgeons are divided between supporters and opponents of its use. That is why there is a need for additional clinical and perspective long-term randomized studies of prognostically significant factors when choosing approaches to lymph node dissection in DTC
Дод.точки доступу:
Смоляр, В. А.
Товкай, О. А.
Паламарчук, В. О.
Хоперія, В. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кваченюк, А. Н.
Особенности ведения больных со злокачественными опухолями мозгового слоя надпочечных желез [Текст] / А. Н. Кваченюк, Д. А. Кваченюк // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Том 14, N 8. - С. 51-55. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
НАДПОЧЕЧНИКОВ МОЗГОВОЙ СЛОЙ -- ADRENAL MEDULLA (патология)
НАДПОЧЕЧНИКОВ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ADRENAL GLAND NEOPLASMS (диагностика, кровь, хирургия)
ПРЕДОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- PREOPERATIVE CARE
НОВООБРАЗОВАНИЙ РЕЦИДИВ МЕСТНЫЙ -- NEOPLASM RECURRENCE, LOCAL
Анотація: Феохромобластома (ФБ) — пухлина, що розвивається з мозкового шару надниркових залоз. Хвороба характеризується тяжким перебігом і високою летальністю (15 %). Її тяжкість обумовлена не тільки наявністю злоякісної пухлини, але й гіперпродукцією катехоламинів. Автор проаналізував результати оперативного лікування 60 хворих із ФБ, які знаходилися на лікуванні у хірургічній клініці в 1968–2017 рр. Найбільш ефективний метод лікування — хірургічне втручання. Методом вибору є люмботомний позаочеревинний доступ. Онкологічна радикальність потребує не тільки цілісного видалення первинної пухлини в єдиній капсулі разом з наднирковою залозою, але й ревізії паранефральної, паракавальної та парааортальної клітковини. Із 60 хворих радикальне втручання з наступною тривалою ремісією було виконано у 38 (63,3 %). Ще у 3 (5 %) ремісії вдалося досягти при повторних втручаннях. Двоє хворих (3,3 %) живуть із персистенцією хвороби, яка легше контролюється медикаментозно, ніж до операції. У 8 (13,3 %) пацієнтів було констатовано поширений метастатичний процес, і вони були направлені для симптоматичної терапії за місцем проживання. Поява рецидиву пухлини після первинної операції — сприятлива прогностична ознака. Більшість хворих (55,8 %) при виникненні рецидиву є некурабельними. У решті випадків оперативне лікування викликає ремісію хвороби тільки у 71,9 % хворих
Pheochromoblastoma is a tumor developing from adrenal medulla and characterizing the severe course and high mortality level (15 %). Its severity is due to presence of not only malignancy but also catecholamine hyperproduction. The authors analysed the results of surgical treatment of 60 patients with pheochromoblastoma who were treated in surgical clinic in 1968–2017. The most effective method of treatment is surgery. The method of choice is a lumbotomic extraperitoneal access. The oncological radicality demands the complete tumor removal in a single capsule with the adrenal gland and revision of paranephric, paracaval and paraaortal tissues. Thirty eight (63.3 %) of 60 patients had 38 radical surgical procedures with following long-term remission. Three (5 %) patients had disease remission only after repeated surgery. Two patients live with the disease persistence, the drug management of which is easier than before surgery. Eight (13.3 %) patients had widespread metastatic process and they were referred for the symptomatic treatment. The recurrence after the primary surgery is a poor prognostic factor. The majority of patients (55.8 %) with the recurrence were incurable. In the rest of the cases, the operative treatment led to the long-term remission only in 71.9 % patients
Дод.точки доступу:
Кваченюк, Д. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Соколова, Л. К.
Перспективы использования ресвератрола для лечения сахарного диабета и его осложнений [Текст] / Л. К. Соколова, В. М. Пушкарев // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Том 14, N 8. - С. 56-63. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (лекарственная терапия)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- DIABETES COMPLICATIONS (лекарственная терапия)
СТИЛЬБЕНЫ -- STILBENES (прием и дозировка, терапевтическое применение, фармакология)
Анотація: Ресвератрол характеризуется широким спектром фармакологических эффектов и обладает множественной биологической активностью в отношении хронических заболеваний, как противовоспалительное, противоопухолевое, антидиабетическое, нейро- и кардиопротекторное средство. Ресвератрол оказывает положительный эффект при сахарном диабете (СД) и диабетических осложнениях сосудов, что обусловлено его способностью усиливать опосредованную оксидом азота вазодилатацию. Продукты, богатые ресвератролом, оказывают защитный эффект при таких возрастных заболеваниях, как СД 2-го типа, атеросклероз, рак, артрит, катаракта, остеопороз, артериальная гипертензия и болезнь Альцгеймера. Эффекты ресвератрола свидетельствуют о его перспективности в качестве диетической добавки, позволяющей улучшить состояние больных тяжелыми хроническими заболеваниями, а также для профилактики этих заболеваний у здоровых людей и замедления процессов старения
Ресвератрол характеризується широким спектром фармакологічних ефектів і має множинну біологічну активність щодо хронічних захворювань, як протизапальний, протипухлинний, антидіабетичний, нейро- і кардіопротекторний засіб. Ресвератрол здійснює позитивний ефект при цукровому діабеті (ЦД) та діабетичних ускладненнях судин, що обумовлено його здатністю посилювати опосередковану оксидом азоту вазодилатацію. Продукти, багаті на ресвератрол, надають захисний ефект при таких вікових захворюваннях, як ЦД 2-го типу, атеросклероз, рак, артрит, катаракта, остеопороз, артеріальна гіпертензія і хвороба Альцгеймера. Ефекти ресвератролу свідчать про його перспективність як дієтичної добавки, що дозволяє поліпшити стан хворих на тяжкі хронічні захворювання, а також для профілактики цих захворювань у здорових людей і уповільнення процесів старіння
Resveratrol is characterized by a wide range of pharmacological effects and has multiple biological activity against chronic diseases, as an anti-inflammatory, antitumor, antidiabetic, neuro- and cardioprotective agent. Resveratrol has a positive effect in diabetes mellitus and diabetic vascular complications, due to its ability to enhance nitrogen oxide-mediated vasodilation. Resveratrol-rich foods have a protective effect on age-related diseases such as type 2 diabetes mellitus, atherosclerosis, cancer, arthritis, cataract, osteoporosis, hypertension, and Alzheimer’s disease. The effects of resveratrol indicate its potential as a dietary supplement, allowing improve the condition of patients with severe chronic diseases, as well as for the prevention of these diseases in healthy people and slowing down the aging process
Дод.точки доступу:
Пушкарев, В. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Контроль стану кровообігу нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет [Текст] / М. В. Гульчій [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Том 14, N 8. - С. 64-70. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ АНГИОПАТИИ -- DIABETIC ANGIOPATHIES (диагностика, этиология)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- DIABETES COMPLICATIONS (диагностика)
РЕЙНО БОЛЕЗНЬ -- RAYNAUD DISEASE (диагностика, этиология)
ТЕРМОГРАФИЯ -- THERMOGRAPHY (методы)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Дослідження проблеми ураження нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет (ЦД) набуває все більшого значення у зв’язку зі значним поширенням кількості хворих. Важливим є питання ранньої діагностики діабетичної ангіопатії нижніх кінцівок. У проявах хвороби Рейно й ураження нижніх кінцівок у хворих на ЦД є багато спільного. При хворобі Рейно, як правило, спостерігається спазм дрібних артерій дистальних відділів кінцівок. У хворих на ЦД відбувається порушення магістрального кровотоку в артеріях нижніх кінцівок різного ступеня тяжкості, що також призводить до спазму дрібних артерій дистальних відділів. Впровадження термографічної діагностики дозволяє диференціювати хворобу Рейно від проявів ускладнень ЦД
Background. Diabetes mellitus (DM) is a current medical and social problem. According to the data from International Diabetes Federation, 415 million people worldwide suffer from DM, and bу 2030, the number of patients is expected to be 552 millions. Diabetic foot syndrome is the most severe form of DM, manifestation of purulent-necrotic complications in the lower extremities, nearly 30–60 % of patients have it. After comparative analysis, the authors of this work noted that in people with diabetic foot syndrome, amputations of lower extremities are being performed 30 times more often than in persons without DM. There are two factors in the pathogenesis of diabetic neuropathy: metabolic and vascular, which may change with time; at early stages, metabolic forms prevail, then — vascular. The use of new examination methods will allow diagnose complications of diabetes mellitus in a timely manner, in particular, diabetic foot syndrome, which will significantly increase the effectiveness of treatment and quality of life. Raynaud’s syndrome manifests itself as a spasm of the large arteries of the distal limb, the tip of the nose. Among non-invasive diagnostic methods, the method of remote infrared thermography is quite informative. The use of thermography allows you to identify an early stage and to monitor the course of this disease. As can be seen from the set forth, Raynaud’s disease and the affection of the lower extremities in patients with DM have much in common. The aim of the study was to use remote infrared therapy for the differential diagnosis of major blood flow disorders in the arteries of the lower extremities of varying severity, which may be the result of Raynaud’s disease or the complication of DM or diabetic foot syndrome. Materials and methods. Patients’ examination was carried out according to the worked out methodology with the use of domestic thermographer with matrix photodetector. Results. A typical thermographic picture is a reduced temperature in the zone of the tip of the nose, hands and feet. Depending on the degree of disease development, the temperature gradient in cold zones may vary from 0.8 to –1.4… –12 °C. The highest temperature gradient is observed when patients are close to so-called thermoamputations of the hand or lower limb. Thermograms in Raynaud’s disease, as a rule, do not have signs of disturbed blood flow in the major vessels of the lower extremities. We observed another thermographic picture of the lower extremities when patients have DM. Patient S. with type 2 diabetes mellitus complained of pain and sensory impairment in the right lower limb. On the thermogram, the disturbance is visualized in the blood supply to the lower limb with the zones of the thermal asymmetry — hypo- and hyperthermia. The temperature of the front surface of the right foot is 2.03 °C degrees lower than the temperature of the front surface of the left foot. There is a thermal asymmetry of the right and left legs, the temperature difference in the zones marked equals –0.94 °C. Despite the disturbed blood supply to the lower extremities, a sharp decrease in the temperature of the toe bones is not visualized thermograpically. Depending on in-patient and preventive treatment, which is associated with the constant intake of antihyperglycemic drugs, blood sugar levels ranged 19–14–7 mmol/l. Thermographic diagnosis allows non-invasive, easy for the patient dynamic monitoring of the treatment process. Conclusions. The conducted research showed the possibilities of remote infrared therapy in various forms of disturbed blood supply to the lower limbs in patients with DM. Triad of simultaneous thermographic signs, which are characteristic of Raynaud’s disease (violation of blood supply to the nose, hands, feet), is rarely observed when patients have diabetes mellitus, which makes it possible to carry out differential diagnosis of the above-mentioned pathologies. In order to detect the disorders of the micro- and macrocirculation system in a timely manner, it is expedient to use remote infrared therapy as one of the modern non-invasive methods for determining comprehensive treatment and the prognosis of limb preservation with diabetic foot syndrome
Дод.точки доступу:
Гульчій, М. В.
Назарчук, С. С.
Дунаєвський, В. І.
Котовський, В. Й.
Тимофеєв, В. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Гострий тромбоз стента при інфаркті міокарда, ускладненому кардіогенним шоком, за наявності цукрового діабету 2-го типу [Текст] / Ю. Г. Кияк [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Том 14, N 8. - С. 71-77. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, осложнения, хирургия)
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (диагностика, осложнения, хирургия)
СТЕНТЫ -- STENTS (вредные воздействия)
КОРОНАРНАЯ АНГИОГРАФИЯ -- CORONARY ANGIOGRAPHY (методы)
ТРОМБОЗ -- THROMBOSIS (диагностика, профилактика и контроль, этиология)
Анотація: Актуальність. Гострий тромбоз стента (ТС) є нечастим, але грізним ускладненням при стентуванні вінцевих артерій. Він виникає під час черезшкірних коронарних втручань або впродовж 24 годин після цієї процедури. Мета дослідження: з’ясувати причини та проаналізувати фактори, що призвели до гострого ТС при гострому коронарному синдромі і цукровому діабеті (ЦД) 2-го типу, для уникнення подібних ускладнень. Матеріали та методи. Обстежено 119 пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST, які лікувалися в інфарктному відділенні комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова». Усім пацієнтам проводили коронарографію та стентування вінцевих артерій, ультраструктурні дослідження тромбоцитів венозної крові за допомогою електронної мікроскопії. Результати. Пацієнти із ЦД 2-го типу мають вищий кардіоваскулярний ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, що пов’язано з ендотеліальною дисфункцією, схильністю до гіперкоагуляції і, як наслідок, тенденцією до вазоконстрикції, запальних реакцій та порушень гемостазу. У цієї категорії пацієнтів спостерігається підвищена адгезивність тромбоцитів і збільшена концентрація тканинного активатора плазміногену. В експрес-некроптатах і періопераційних біоптатах міокарда пацієнтів із ЦД нами виявлено домінування процесів гіперкоагуляції в мікросудинах міокарда в результаті активності системи згортання крові за відсутності безпосередньої участі тромбоцитів, оскільки частина з них була кальцифікована (осміофільні) і мала знижену функціональну здатність, в результаті чого відмічається резистентність до аспірину. В осіб із ЦД 2-го типу виникає зазвичай тяжкий і більш генералізований коронаросклероз, що призводить до погіршення перебігу гострого коронарного синдрому і частішого виникнення ТС, що робить доцільним додаткове призначення ривароксабану цій категорії пацієнтів. Висновки. Враховуючи виявлені нами ознаки зниженої реактивності тромбоцитів і домінування активації системи згортання крові у хворих на ЦД і з підвищеним ризиком коронаротромбозу, вважаємо, що застосування нових пероральних антикоагулянтів є актуальним і заслуговує подальших досліджень
Background. Acute stent thrombosis is a rare, but life-threatening complication of coronary stenting. It occurs during percutaneous coronary intervention or within 24 hours after this procedure. The purpose of the study was to find out the causes and analyze the factors that led to acute stent thrombosis in patients with acute coronary syndrome and type 2 diabetes mellitus (DM) in order to avoid such complications. Materials and methods. There were 119 patients with acute ST-segment elevation myocardial infarction. They were treated in the cardiology unit of the Municipal Non-Profit Enterprise “Lviv Clinical Emergency Hospital”. All patients were treated using coronary angiography and coronary stenting. An ultrastructural study of venous blood platelets was performed using electron microscopy. Results. Patients with type 2 DM have a higher cardiovascular risk of cardiovascular complications associated with endothelial dysfunction and risk of hypercoagulation and, as a consequence, a tendency towards vasoconstriction, inflammatory reactions, and hemostatiс disorders. In these patients, there is an increased platelet adhesion and an increased concentration of tissue plasminogen activator. During express necropsy and perioperative biopsy of myocardium in patients with DM, we identified the dominance of hypercoagulation in myocardial microvessels as a result of the activity of the blood coagulation system in the absence of direct involvement of the platelets, since some of them were calcified and had reduced functional capacity, and therefore, resistance to aspirin was detected. Persons with type 2 DM usually have severe and more generalized coronary sclerosis, which leads to a more severe course of acute coronary syndrome and a more frequent occurrence of stent thrombosis, which makes expedient the additional prescription of rivaroxaban. Conclusions. Given the signs of decreased platelet reactivity, the dominance of activated coagulation system in patients with DM and an increased risk of coronary artery disease, the use of new oral anticoagulants is relevant and deserves further research
Дод.точки доступу:
Кияк, Ю. Г.
Лабінська, О. Є.
Галькевич, М. П.
Барнетт, О. Ю.
Кияк, Г. Ю.
Ковалишин, В. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Динник, О. Б.
Ураження ендотелію і методи корекції у клінічній практиці: роль лазерної допплеровської флоуметрії (огляд літератури) [Текст] / О. Б. Динник, Н. А. Марунчин, С. Є. Мостовий // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Том 14, N 8. - С. 78-84. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, осложнения)
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR (патофизиология)
ФЛОУМЕТРИЯ ДОППЛЕРОВСКАЯ ЛАЗЕРНАЯ -- LASER-DOPPLER FLOWMETRY (методы)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: В огляді літератури розкрито поняття та етіологія ураження ендотелію як патології, що є проявом неінфекційних захворювань ХХІ століття і предиктором серцево-судинних і цереброваскулярних подій, особливо у хворих на цукровий діабет 2-го типу. Сучасним неінвазивним методом первинної оцінки стану мікроциркуляції, виявлення порушень ендотелію, доказовості щодо ефективності впливу фармакологічних інфузійних препаратів, прогнозування перебігу захворювання, менеджменту пацієнтів у клінічній практиці є лазерна допплерівська флоуметрія (ЛДФ). На основі аналізу об’єктивних параметрів ЛДФ згідно з європейськими настановами встановлюється тип кровотоку і фактори ураження ендотелію пацієнта. Не менш важливим є питання щодо способів корекції розладів мікроциркуляції (здебільшого — інфузійна терапія), оскільки саме вплив препаратів на пре- і посткапілярні сфінктери дозволяє встановити ефективність/неефективність проведеної терапії
In this literature review, the etiology of endothelial dysfunction is described. Endothelial dysfunction is presented in noninfectious diseases of the 21st century and at the same moment is predictor of cardiovascular and cerebrovascular events, especially in patients with diabetes mellitus type 2. Laser Doppler flowmetry is comprehensive noninvasive method for primary evaluation of microcirculation, detection of endothelial injury, substantiation of infusion therapy, disease prognosis and management of the patients. Based on the results of laser Doppler flowmetry, according to the European guidelines, the type of circulation and possible etiological factors of endothelial injury are determined. It is also important to define the possible treatment of endothelial injury (mostly infusion therapy), since the effects of drugs on the pre- and postcapillar sphincter help determine whether the therapy was effectiveness/ineffective
Дод.точки доступу:
Марунчин, Н. А.
Мостовий, С. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)