Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2019/15/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 19
Показані документи з 1 по 19

Дорошкевич, И. П.
Роль синдрома обструктивного апноэ сна в атеросклеротическом повреждении сонных артерий при сахарном диабете 2-го типа [Текст] / И. П. Дорошкевич, Т. В. Мохорт // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 13-19. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, кровь, осложнения)
АПНОЭ ОБСТРУКТИВНОЕ ВО СНЕ -- SLEEP APNEA, OBSTRUCTIVE (диагностика, кровь, осложнения)
АРТЕРИОСКЛЕРОЗ -- ARTERIOSCLEROSIS (кровь, ультрасонография, этиология)
СОННОЙ АРТЕРИИ БОЛЕЗНИ -- CAROTID ARTERY DISEASES (кровь, ультрасонография, этиология)
ЛИПИДЫ (кровь)
СОННОЙ АРТЕРИИ ИНТИМА-МЕДИА ТОЛЩИНА -- CAROTID INTIMA-MEDIA THICKNESS
Анотація: Синдром обструктивного апноэ сна является одним из распространенных нарушений сна. В настоящий момент накоплено достаточно данных о негативном влиянии синдрома обструктивного апноэ сна на развитие хронических осложнений сахарного диабета (СД) 2-го типа. Цель. Оценка состояния липидного профиля крови и атеросклеротических изменений сонных артерий у пациентов с СД 2-го типа в зависимости от наличия синдрома обструктивного апноэ сна. Материалы и методы. В исследовании приняли участие 55 мужчин. Всем пациентам выполнено полисомнографическое исследование, ультразвуковое исследование сонных артерий, определение показателей гликированного гемоглобина, общего холестерина, триглицеридов, липопротеинов высокой и низкой плотности, антропометрических показателей. Участники исследования разделены на 3 группы: группа 1 (n = 15) — пациенты с СД 2-го типа без синдрома обструктивного апноэ сна, группа 2 — пациенты с СД 2-го типа и синдромом обструктивного апноэ сна, группа 3 — пациенты с синдромом обструктивного апноэ сна без нарушений углеводного обмена. Результаты. Анализ результатов указывает на то, что синдром обструктивного апноэ сна встречается в 73 % случаев у пациентов с СД 2-го типа (28 % пациентов — синдром обструктивного апноэ сна средней степени тяжести и 42 % — тяжелой степени). В группах пациентов с синдромом обструктивного апноэ сна отмечается снижение коэффициента эффективности сна, продолжительности сна, удлинение продолжительности бодрствования после засыпания. Увеличение индекса апноэ/гипопноэ сна связано с увеличением уровня общего холестерина, липопротеинов низкой плотности, триглицеридов у пациентов с СД 2-го типа и синдромом обструктивного апноэ сна. Значение толщины комплекса интима-медиа сонной артерии в группах с синдромом обструктивного апноэ сна коррелирует с увеличением индекса апноэ/гипопноэ и снижением насыщения крови кислородом; увеличение толщины комплекса интима-медиа в 100 % случаев связано с наличием храпа. Выводы. Синдром обструктивного апноэ сна у пациентов с СД 2-го типа и избыточной массой тела в сочетании с ночной гипоксемией и храпом связан с развитием атеросклероза сонных артерий
Obstructive sleep apnea syndrome is а common sleep disorders. There is now sufficient evidence of the negative impact of obstructive sleep apnea syndrome on the development of chronic complications of type 2 diabetes mellitus (DM). We investigated blood lipids and atherosclerotic changes in the carotid arteries in patients with type 2 DM depending on the presence of obstructive sleep apnea syndrome. Materials and methods. All participants with type 2 DM underwent polysomnography and ultrasound examination of the carotid arteries as well as the levels of glycated haemoglobin, highdensity lipoprotein cholesterol, lowdensity lipoprotein cholesterol, total cholesterol, triglycerides and anthropometric parameters were assessed. The participants were divided into 3 groups: group 1 included patients with type 2 DM without obstructive sleep apnea syndrome, group 2 consisted of patients with type 2 DM and obstructive sleep apnea syndrome, group 3 involved patients with obstructive sleep apnea syndrome without type 2 DM. Results. Seventythree percent patients with type 2 DM (28 % patients with moderate obstructive sleep apnea syndrome and 42 % — severe obstructive sleep apnea syndrome) experienced obstructive sleep apnea syndrome. The patients with obstructive sleep apnea syndrome were found to have reduced sleep efficiency, sleep duration, extension of hypnagogic state after falling asleep. The increased sleep apnea/hypopnea index is associated with an elevated total cholesterol, lowdensity lipoprotein, triglycerides in patients with type 2 DM and obstructive sleep apnea syndrome. In groups with obstructive sleep apnea syndrome, the carotid artery intimamedia thickness correlates with increased apnea/hypopnea index and the reduction in blood oxygen saturation; the increased carotid artery intimamedia thickness was associated with snoring in 100 % of cases. Conclusions. Obstructive sleep apnea syndrome in patients with type 2 DM and overweight in combination with nocturnal hypoxemia and snoring is associated with the development of carotid atherosclerosis
Дод.точки доступу:
Мохорт, Т. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Орленко, В. Л.
Рівень інсуліну та лептину у хворих на цукровий діабет 1-го та 2-го типу з діабетасоційованим остеоартритом [Текст] / В. Л. Орленко, М. Д. Тронько, О. Т. Єлізарова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 20-27. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (кровь, осложнения)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, осложнения)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- DIABETES COMPLICATIONS (кровь)
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (кровь, этиология)
ИНСУЛИН -- INSULIN (кровь)
ЛЕПТИН -- LEPTIN (кровь)
Анотація: Ураження суглобів у хворих на цукровий діабет належить до поширених ускладнень і пов’язане з виникненням дeгeнepативно-дистpофічних змін у навколосуглобових структурах. Метою нашої роботи було вивчити рівень гормонів інсуліну і лептину в пацієнтів із діабетичним остеоартритом і дослідити їх можливий вплив на розвиток цього ускладнення. Матеріали та методи. Обстежені 77 пацієнтів, які були розподілені на групи за типом цукрового діабету, наявністю та ступенем тяжкості діабетичної артропатії. Вміст інсуліну і лептину в сироватці крові визначали імуноферментним методом. Результати. Серед обстежених пацієнтів діабетична артропатія діагностована більше ніж у 70 % осіб. У пацієнтів із діабетичною артропатією вірогідно підвищені рівні інсуліну (при цукровому діабеті 1-го типу — на 38,5 %, при цукровому діабеті 2-го типу — на 55,6 %) і лептину (при цукровому діабеті 1-го типу — на 43,8 %, при цукровому діабеті 2-го типу — на 53,7 %). Спостерігається прямий кореляційний зв’язок між ступенем тяжкості ураження суглобів і рівнем інсуліну і лептину. Ступінь тяжкості артопатії в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу прямо корелює з показниками інсулінорезистентності. Висновки. Шанси на виявлення артропатії при цукровому діабеті 1-го типу при підвищенні рівня інсуліну збільшуються в 3,8 раза, при підвищенні лептину — в 1,3 раза, у хворих на цукровий діабет 2-го типу — у 2,6 і у 1,2 раза відповідно. Для даної вибірки встановлено, что розвиток артропатії не залежить від типу цукрового діабету. У жінок із цукровим діабетом 2-го типу шанси розвитку артропатії вищі в 6,4 раза, ніж у чоловіків. Таким чином, підвищення рівня інсуліну і лептину може бути маркерами наявності і прогресування артропатії у хворих на цукровий діабет
Background. Joint damage in patients with diabetes mellitus is a common complication and is associated with degenerative dystrophic changes in the periarticular structures. The purpose of our work was to study insulin and leptin hormone levels in patients with diabetic osteoarthritis and to investigate their possible influence on the development of this complication. Materials and methods. Seventyseven patients were examined, they were divided into groups by the type of diabetes mellitus, the presence and severity of diabetic arthropathy. The content of insulin and leptin in the blood serum was determined by enzymelinked immunosorbent assay. Results. Diabetic arthropathy was diagnosed in more than 70 % of patients. In persons with diabetic arthropathy, insulin levels were significantly elevated (for type 1 diabetes mellitus — by 38.5 %, for type 2 diabetes mellitus — by 55.6 %), as well as leptin content (for type 1 diabetes mellitus — by 43.8 %, for type 2 diabetes mellitus — by 53.7 %). There is a direct correlation between the severity of joint damage and the levels of insulin and leptin. The severity of arthropathy in patients with type 2 diabetes mellitus directly correlates with insulin resistance. Conclusions. Risk of developing arthropathy in type 1 diabetes mellitus with elevated insulin levels is increased by 3.8 times, with elevated leptin content — by 1.3 times, in patients with type 2 diabetes mellitus — by 2.6 and 1.2 times, respectively. For this sample, it was found that the development of arthropathy does not depend on the type of diabetes mellitus. In women with type 2 diabetes, the risk of developing arthropathy is 6.4time higher than in men. Thus, an increased insulin and leptin levels can be markers of the presence and progression of arthropathy in patients with diabetes mellitus
Дод.точки доступу:
Тронько, М. Д.
Єлізарова, О. Т.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Zoriy, I. A.
The role of disoders of the endothelial function in the development and progression of diabetic distal symmetric polyneuropathy depending on genetic factors [Text] / I. A. Zoriy, N. V. Pashkovska = Роль розладів функціонального стану ендотелію в розвитку і прогресуванні діабетичної периферичної симетричної полінейропатії залежно від генетичних чинників / І. А. Зорій, Н. В. Пашковська // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - P28-32. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (генетика, кровь, осложнения)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕВРОПАТИИ -- DIABETIC NEUROPATHIES (генетика, диагностика, кровь, этиология)
БОЛЕЗНИ ПРОГРЕССИРОВАНИЕ -- DISEASE PROGRESSION
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR (патофизиология)
АЗОТА ОКИСЬ -- NITRIC OXIDE (кровь, метаболизм)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
АЗОТА ОКИСИ СИНТАЗА -- NITRIC OXIDE SYNTHASE (генетика)
Анотація: The purpose was to examine indicators of endothelial functional status in patients with diabetic distal symmetric polyneuropathy (DDSP) on the background of type 2 diabetes mellitus (DM), which depends on the polymorphism of the endothelial nitric oxide synthase gene (eNOS). Materials and methods. One-hundred and ten patients with DDSP on the background of type 2 DM were examined and composed the basic group. The average age of patients was 54.2 years (from 38 to 72 years). The patients were distributed according to DDSP severity: the first group consisted of 32 (29.1 %) patients with the initial manifestations of DDSP; the second group included 58 (52.7 %) patients with moderate degree; the third group consisted of 20 (18.2 %) patients with severe DDSP. All patients underwent neurological examination using the scale of neuropathic symptomatic and neuropathic functional counting. The endothelial function was investigated by the content of stable metabolites of NO in the blood and the number of circulating endothelial cells in the blood. G894T polymorphism in eNOS gene was detected by polymerase chain reaction. Results. According to the data, most patients (78.5 %) presented with decreased amount of NO2–-NO3–.The number of desquamated endothelial cells was significantly increased in all examined patients compared to control. Comparing endothelial function parameters depending on G894T polymorphism in the eNOS gene, 43.6 % patients with a homozygous genotype for rare T allele were found to have a significant reduction of NO2–-NO3– content compared to control group (p 0.05). Conclusions. There were significantly more pronounced disorders of the endothelial function in patients with moderate to severe DDSP on the background of type 2 DM. The results of the investigation showed the probable effect of G894T polymorphism of eNOS gene on the formation of a phenotype predisposing to the development of microangiopathies
Оцінка показників функціонального статусу ендотелію у хворих на діабетичну периферичну симетричну полінейропатію (ДПСП) внаслідок цукрового діабету (ЦД) 2го типу залежно від поліморфізму ендотеліального гена NOсинтази (eNOS). Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 110 хворих на ДПСП на тлі ЦД 2го типу, які сформували основну групу. Середній вік пацієнтів становив 54,2 року (від 38 до 72 років). Розподіл пацієнтів здійснювався за тяжкістю ДПСП: першу групу становили 32 (29,1 %) пацієнти з початковими проявами ДПСП; друга група включала 58 (52,7 %) пацієнтів із помірним ступенем; третя група — 20 (18,2 %) пацієнтів із вираженим ступенем ДПСП. Усім пацієнтам проведено неврологічний огляд за шкалою нейропатичного симптоматичного і нейропатичного функціонального підрахунку. Функціональний стан ендотелію досліджували за вмістом стійких метаболітів оксиду азоту (NO) в крові й числом циркулюючих ендотеліальних клітин у крові. Поліморфізм G894T в гені eNOS виявлено за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Результати. Згідно з отриманими даними, у більшості пацієнтів (78,5 %) відзначалося зменшення кількості NO2–NO3–. Число десквамованих ендотеліальних клітин було вірогідно збільшене в усіх досліджених пацієнтів порівняно з контрольною групою. При порівняльній оцінці ендотеліальних функціональних параметрів залежно від поліморфізму G894T в гені eNOS встановлено, що у хворих із гомозиготним генотипом для рідкісної T алелі спостерігалося вірогідне зниження вмісту NO2–NO3– — у 43,6 % (p 0,05) порівняно з контрольною групою. Висновки. Встановлені вірогідні порушення функції ендотелію у хворих із помірним і вираженим ступенем діабетичної периферичної симетричної полінейропатії на тлі ЦД 2го типу. Результати дослідження підтвердили ймовірний вплив поліморфізму G894T в гені eNOS на утворення фенотипу, що обумовлює схильнiсть до розвитку мікроангіопатій
Дод.точки доступу:
Pashkovska, N. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Корекція порушень ремоделювання кісткової тканини при довготривалій кортикостероїдній терапії [Текст] / Я. Ф. Кутасевич [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 33-38. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS (вредные воздействия, терапевтическое применение)
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ И НЕБЛАГОПРИЯТНЫЕ РЕАКЦИИ, СВЯЗАННЫЕ С ЛЕКАРСТВАМИ -- DRUG-RELATED SIDE EFFECTS AND ADVERSE REACTIONS
КОСТИ ПЕРЕСТРОЙКА СТРУКТУРНАЯ -- BONE REMODELING (действие лекарственных препаратов)
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS (кровь, лекарственная терапия, профилактика и контроль, химически вызванный)
Анотація: При тяжких дерматозах зазвичай призначаються препарати кортикостероїдних гормонів досить тривалими курсами і навіть довічно, у зв’язку з чим діагностика виникнення побічних ефектів від тривалого використання системних глюкокортикостероїдів (ГКС), зокрема порушень кісткового обміну, а також їх профілактика є важливою складовою комплексної терапії тяжких дерматозів. Тому розробка методів ранньої діагностики, лікування і профілактики появи порушень ремоделювання кісткової тканини під впливом тривалої глюкокортикостероїдної терапії у хворих на тяжкі дерматози вкрай актуальна для сучасної дерматології. Мета дослідження — підвищення ефективності та безпечності лікування хворих на тяжкі дерматози шляхом запобігання або мінімізації розвитку побічних ефектів лікування глюкокортикостероїдними гормонами. Матеріали та методи. У дослідження було залучено 134 хворих на тяжкі дерматози (акантолітична пухирчатка, бульозний пемфігоїд, дерматоз Дюрінга, еритродермія тощо). Використовувалися клініко-анамнестичні, біохімічні, цитологічні, імуноферментні, інструментальні та статистичні методи дослідження. Результати. У хворих у результаті тривалої системної глюкокортикостероїдної терапії виявлялося вірогідне зниження кісткової фракції лужної фосфатази у 2,1 раза, рівня остеокальцину — у 6,6 раза і підвищення рівня С-кінцевого телопептиду у 2,2 раза. За даними ультразвукової денситометрії, остеопенію було виявлено у 35,5 %, остеопороз — у 64,5 % пацієнтів. Для корекції ремоделювання кісткової тканини призначалися препарати кальцію з вітаміном D3 та антирезорбтивний засіб. У результаті відзначалося підвищення зазначених показників, що свідчило про відновлення процесів остеосинтезу та нормалізацію процесів резорбції кісткової тканини, що підтверджувалося підвищенням мінеральної щільності кісткової тканини в 1,8 раза. Для запобігання розвитку порушень процесів ремоделювання кісткової тканини в комплексному лікуванні призначалися препарати антирезорбтивної дії, кальцію і вітаміну D3 в поєднанні із системними ГКС протягом усього курсу терапії. Висновки. Проведене дослідження дозволило підвищити ефективність та безпеку терапії хворих на тяжкі дерматози шляхом запобігання або мінімізації розвитку побічних ефектів лікування глюкокортикостероїдами
In severe dermatoses, corticosteroid drugs are usually prescribed for a long period of time, and even for life; therefore, the detection of side effects caused by prolonged use of systemic glucocorticosteroids, in particular bone metabolism disorders, and their prevention are important components of comprehensive therapy for severe dermatoses. Consequently, the development of methods for early diagnosis, treatment and prevention of bone remodeling disorders under the influence of prolonged corticosteroid therapy in patients with severe dermatosis is extremely relevant for modern dermatology. The purpose of the study is to increase the efficiency and safety of treating patients with severe dermatosis by preventing or minimizing the development of side effects in the treatment with glucocorticosteroid hormones. Materials and methods. The study involved 134 patients with severe dermatosis (acantholytic pemphigus, bullous pemphigoid, Dühring disease, erythroderma, etc.). Clinical anamnestic, biochemical, cytological, immunoenzyme, instrumental and statistical methods of research were used. Results. Patients receiving prolonged systemic corticosteroid therapy showed a significant decrease in the bone fraction of alkaline phosphatase — by 2.1 times, in osteocalcin level — by 6.6 times, and 2.2fold increase in the Cterminal telopeptide. According to ultrasonic densitometry, osteopenia was detected in 35.5 %, osteoporosis — in 64.5 % of patients. Calcium supplements with vitamin D3 and antiresorptive agent were prescribed to correct bone remodeling. As a result, an increase in these parameters was noted, indicating the restoration of osteosynthesis and normalization of bone tissue resorption processes that was confirmed by 1.8fold increase in the bone mineral density. To prevent the development of bone remodeling disorders, antiresorptive drugs, calcium and vitamin D3 were administered as a part of comprehensive treatment, in combination with systemic corticosteroids throughout the whole course of therapy. Conclusions. The conducted research has allowed increasing efficiency and safety of treatment of patients with severe dermatosis by preventing or minimizing the development of side effects of glucocorticosteroid treatment
Дод.точки доступу:
Кутасевич, Я. Ф.
Олійник, І. О.
Маштакова, І. О.
Абдалла, А. Е.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Лучицький, В. Є.
Аспекти безпеки замісної терапії препаратами тестостерону у чоловіків із цукровим діабетом 2-го типу і тестостероновою недостатністю [Текст] / В. Є. Лучицький, М. Д. Тронько, Є. В. Лучицький // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 39-45. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, осложнения)
ГИПОГОНАДИЗМ -- HYPOGONADISM (кровь, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ТЕСТОСТЕРОН -- TESTOSTERONE (дефицит, кровь, прием и дозировка, противопоказания, терапевтическое применение)
ГОРМОНОЗАМЕЩАЮЩАЯ ТЕРАПИЯ -- HORMONE REPLACEMENT THERAPY (вредные воздействия, методы, противопоказания)
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ И НЕБЛАГОПРИЯТНЫЕ РЕАКЦИИ, СВЯЗАННЫЕ С ЛЕКАРСТВАМИ -- DRUG-RELATED SIDE EFFECTS AND ADVERSE REACTIONS
МУЖЧИНЫ -- MEN
Анотація: Тестостеронова недостатність (ТН) — стан, що негативно впливає на чоловічу сексуальність, репродукцію, загальне здоров’я та якість життя. Терапія тестостероном (ТТ) може покращити симптоми ТН і, можливо, призупинити розвиток коморбідних захворювань або полегшити їх прояви. Мета дослідження — визначити безпеку та прояви побічних ефектів замісної тестостеронової терапії у чоловіків із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу і тестостероновою недостатністю. Матеріали та методи. Замісна терапія препаратами тестостерону проводилася 89 чоловікам із цукровим діабетом 2-го типу та андрогенним дефіцитом, віком від 36 до 72 років, із тривалістю ЦД 1–18 років: перша група (35 чоловіків) отримувала тестостерону ундеканоат (1000 мг), друга група (54 пацієнти) — 1 мл масляного розчину (250 мг) суміші ефірів тестостерону. Результати. В обстежених хворих першої групи середні показники вмісту еритроцитів, гемоглобіну та гематокриту після закінчення періоду спостереження вірогідно не змінювалися. Середні показники простатичного специфічного антигена (ПСА) через 9 місяців після початку ТТ у хворих чоловіків першої групи зростали менше ніж на 10 % від початкових — з 1,48 ± 0,26 нг/мл до 1,62 ± 0,20 нг/мл (p 0,05). Збільшення об’єму передміхурової залози в динаміці застосування препарату було невірогідним: перед початком лікування 32,1 ± 1,9 см3 та 35,7 ± 1,9 см3 через 9 місяців. У чоловіків другої групи середні показники еритроцитів, гемоглобіну та гематокриту після закінчення замісної терапії тестостероном вірогідно не змінювалися. Середні показники ПСА через 9 місяців після початку ТТ у хворих другої групи залишалися практично незмінними: 1,22 ± 0,30 нг/мл до початку терапії та 1,24 ± 0,20 нг/мл через 9 місяців (p 0,1). Збільшення об’єму передміхурової залози в обстежених пацієнтів в динаміці застосування препаратів тестостерону було невірогідним: перед початком лікування 28,4 ± 2,2 см3 та 31,6 ± 1,6 см3 через 9 місяців. Висновки. Отримані результати засвідчили, що застосування тестостерону з різною тривалістю дії для компенсації андрогенного дефіциту у чоловіків, хворих на ЦД 2-го типу, є ефективним і безпечним методом
Testosterone deficiency is a medical condition that adversely affects male sexuality, reproduction, general health and quality of life. Testosterone therapy can improve the symptoms of testosterone deficiency and possibly stop the development of comorbid diseases. The purpose of the study is to determine the safety and side effects of substitution testosterone therapy in men with type 2 diabetes mellitus and testosterone deficiency. Materials and methods. Testosterone replacement therapy was carried out in 89 men aged 36–72 years with type 2 diabetes mellitus (duration from 1 to 18 years) and androgen deficiency: first group (35 patients) received testosterone undecanoate (1000 mg), second group (54 individuals) — 1 ml of an oil solution (250 mg) of a mixture of testosterone esters. Results. In the examined patients of the first group, the average values of erythrocytes, hemoglobin and hematocrit after the end of the observation period did not change significantly. Mean prostate-specific antigen level 9 months after the initiation of testosterone therapy increased by less than 10 % of the baseline, from 1.48 ± 0.26 ng/ml to 1.62 ± 0.20 ng/ml (p 0.05). An increase in the volume of the prostate gland was non-significant: 32.1 ± 1.9 cm3 before the start of treatment vs 35.7 ± 1.9 cm3 in 9 months. In men of the second group, the average rates of erythrocytes, hemoglobin and hematocrit after the completion of testosterone replacement therapy did not change significantly. The mean prostate-specific antigen values 9 months after the initiation of testosterone therapy in patients of the second group remained virtually unchanged: 1.22 ± 0.30 ng/ml prior to therapy and 1.24 ± 0.20 ng/ml 9 months after (p 0.1). An increase in the prostate volume in the examined patients was non-significant: 28.4 ± 2.2 cm3 before the start of treatment vs 31.6 ± 1.6 cm3 in 9 months. Conclusions. The results showed that the use of testosterone with different duration of action in men with diabetes mellitus is an effective and safe method.
Дод.точки доступу:
Тронько, М. Д.
Лучицький, Є. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Факторы риска рецидива неактивных аденом гипофиза у больных с дефицитом гормона роста [Текст] / Ю. М. Урманова [и др.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 46-50. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ГИПОФИЗА НОВООБРАЗОВАНИЯ -- PITUITARY NEOPLASMS (диагностика, кровь, осложнения, хирургия)
АДЕНОМА -- ADENOMA (диагностика, кровь, осложнения, хирургия)
НОВООБРАЗОВАНИЙ РЕЦИДИВ МЕСТНЫЙ -- NEOPLASM RECURRENCE, LOCAL
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
РОСТА ГОРМОН ЧЕЛОВЕКА -- HUMAN GROWTH HORMONE (дефицит, кровь)
Анотація: В настоящее время остается актуальным поиск диагностически значимых маркеров агрессивности неактивных аденом гипофиза (НАГ) для определения дальнейшего прогноза в постоперационном периоде. Аденомы гипофиза, не имеющие клинических проявлений гиперсекреции гипофизарных гормонов, являются формами доброкачественных опухолей аденогипофиза. В общей популяции частота НАГ составляет 50 случаев на 1 млн населения. Цель исследования: определить клинико-диагностические маркеры агрессивности опухоли у больных с НАГ и дефицитом гормона роста и их роль в формировании тяжести нейроэндокринной симптоматики заболевания. Материалы и методы. Под наблюдением находилось 87 больных (из них мужчин — 44, женщин — 43) с верифицированным диагнозом НАГ после трансназальной гипофизэктомии, период наблюдения — от одного до трех лет. Результаты. При распределении больных по группам в зависимости от гистологической характеристики НАГ преобладали пациенты с крупноклеточной хромофобной аденомой гипофиза (77,5 %). НАГ у женщин сопровождалась ожирением, первичным и вторичным гипотиреозом, вторичным гипогонадизмом, синдромом персистирующей галактореи — аменореи (симптоматическая и идиопатическая формы), несахарным диабетом, синдромом пустого турецкого седла и др. У мужчин НАГ сопровождалась ожирением, первичным и вторичным гипотиреозом, вторичным гипогонадизмом, несахарным диабетом, гинекомастией. Разработанная шкала маркеров агрессивности НАГ позволила идентифицировать факторы по трем степеням и разработать комплекс профилактических мер, предупреждающих рецидив роста опухоли. Выводы. Маркерами агрессивности течения НАГ являются: молодой возраст пациента, первые симптомы манифестации болезни, большие размеры опухоли, асимметричность и деформация гипофиза, признаки инвазии опухоли в соседние ткани/артерии/кавернозный синус, наличие мелкоклеточных и/или темноклеточных хромофобных аденом, пангипопитуитаризм
Nowadays, a search for diagnostically significant markers of aggressiveness of non-functioning pituitary adenomas remains relevant for further prognosis in the postoperative period. Non-functioning pituitary adenomas without pituitary hypersecretion are the forms of adenohypophysis tumors. In the general population, frequency of non-functioning pituitary adenomas is 50 cases per 1 million people. The purpose of the study is to determine the clinical diagnostic markers of tumor aggressiveness in patients with non-functioning pituitary adenomas and growth hormone deficiency, as well as their role in the severity of the neuroendocrine symptoms of the disease. Materials and methods. Under our supervision, there were 87 patients (44 men, 43 women), of them 31 with a verified diagnosis of non-functioning pituitary adenomas after transnasal hypophysectomy. Follow-up was from 1 to 3 years. Results. When patients were distributed in groups depending on histological description of non-functioning pituitary adenomas, those with chromophobe pituitary adenoma prevailed (77.5 %). Non-functioning pituitary adenomas in women were associated with obesity, primary and secondary hypothyroidism, secondary hypogonadism, syndrome of persistent galactorrhea-amenorrhea (symptomatic and idiopathic forms), diabetes insipidus, empty sella syndrome and others. In men, non-functioning pituitary adenomas was accompanied by obesity, primary and secondary hypothyroidism, secondary hypogonadism, diabetes insipidus, gynecomastia. The scale developed to determine the markers of aggressiveness of non-functioning pituitary adenomas allowed identifying factors by 3 degrees and developing a set of measures to prevent the recurrence of tumor growth. Conclusions. Markers of aggressiveness of non-functioning pituitary adenomas are: young age of the patient, first symptoms of the disease, large tumor sizes, asymmetry and deformation of the pituitary gland, signs of tumor invasion into adjacent tissues/arteries/cavernous sinus, small cell and/or dark cell chromophobe adenomas, panhypopituitarism
Дод.точки доступу:
Урманова, Ю. М.
Шакирова, М. Ю.
Рихсиева, Н. Т.
Ходжаева, Ф. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особливості перебігу та частота клінічних проявів полігландулярного синдрому ІІІА типу у хворих, які проживають у йододефіцитному Тернопільському регіоні [Текст] / Н. В. Пасєчко [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 51-55. - Бібліогр. наприкінці ст.

Рубрики:
MeSH-головна:
ПОЛИЭНДОКРИНОПАТИИ АУТОИММУННЫЕ -- POLYENDOCRINOPATHIES, AUTOIMMUNE (диагностика, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ИОД -- IODINE (дефицит)Тернопольская область
Анотація: Актуальною на сьогодні залишається проблема ранньої діагностики поєднаних ендокринопатій, таких як цукровий діабет (ЦД) 1-го типу, автоімунне ураження щитоподібної залози, надниркових залоз на тлі інших автоімунних патологій. Одним із проявів такого поєднання нозологій є автоімунний полігландулярний синдром (АПС), що характеризується послідовним або одночасним дефіцитом функцій декількох ендокринних залоз і включає широкий спектр автоімунних порушень не тільки ендокринної системи. Ризик розвитку АПС у пацієнтів, які мешкають на йододефіцитних територіях, зростає у декілька разів, що потребує більш ретельного обстеження та уваги. Мета. Вивчення особливостей перебігу та частоти клінічних проявів АПС ІІІА типу у жителів йододефіцитного Тернопільського регіону. Матеріали та методи. Обстежені 184 жінки із АПС ІІІА типу, які проживають на йододефіцитних територіях Тернопільщини. Вік обстежених становив від 19 до 74 років. Результати. В обстежених у Тернопільській університетській лікарні 73,14 % пацієнтів маніфестація АПС ІІІА типу починалася із ЦД 1-го типу. Патологію щитоподібної залози було діагностовано через 5–8 років після виявлення ЦД. Функціональні розлади патології щитоподібної залози проявлялися гіпотиреозом у 31,77 %, еутиреозом — у 48,96 % та гіпертиреозом — у 19,27 %. Компенсація ЦД досягалася важче у хворих із патологією щитоподібної залози з її функціональною недостатністю. Середні титри антитіл до тиреоїдної пероксидази (ТПО) становили 382,46 МО/мл. Максимальний показник антитіл до ТПО дорівнював 873,12 МО/мл. Встановлено, що у хворих із вищим показником антитіл до ТПО складніше було досягнути компенсації ЦД. Висновки. Всіх пацієнтів із ЦД 1-го типу в йододефіцитному регіоні доцільно обстежувати на наявність ознак ураження щитоподібної залози і АПС ІІІА типу
The problem of early diagnosis of endocrinopathies, such as type 1 diabetes mellitus, autoimmune thyroid disease, adrenal gland disorders on the background of other autoimmune pathologies, remains relevant. One of the manifestations of such combination of nosologies is autoimmune polyglandular syndrome, which is characterized by the sequential or simultaneous deficiency of several endocrine glands and includes a wide range of autoimmune disorders, within not only the endocrine system. The risk of developing polyglandular syndrome in patients with iodine deficiency is increasing several times, and this requires more careful examination and attention. The purpose of the study — to investigate the features of the course and frequency of clinical manifestations of polyglandular syndrome type IIIA in the residents of iodine deficient Ternopil region. Materials and methods. One hundred eighty-four women with polyglandular syndrome type ІІІА living in the iodine deficient territories of Ternopil region were examined. Their age ranged from 19 to 74 years. Results. In 73.14 % of the patients with polyglandular syndrome type IIIA who were examined at the Ternopil University Hospital, its manifestation began with diabetes mellitus type 1. Thyroid disease was diagnosed 5–8 years after the diagnosis of diabetes. Functional disorders of thyroid gland manifested in hypothyroidism in 31.77 % of cases, euthyroidism — in 48.96 % and hyperthyroidism — in 19.27 %. It was more difficult to achieve diabetes compensation in patients with thyroid pathology with its functional deficiency. The average level of thyroid peroxidase antibodies was 382.46 IU/ml. The highest index of thyroid peroxidase antibodies accounted for 873.12 IU/ml. It was found that in patients with higher level of thyroid peroxidase antibodies, it was more difficult to achieve the compensation of diabetes mellitus. Conclusions. Therefore, it is advisable to examine all patients with type 1 diabetes mellitus in the iodine deficient region in order to detect the symptoms of thyroid disorders and autoimmune polyglandular syndrome type IIIA
Дод.точки доступу:
Пасєчко, Н. В.
Рожко, І. В.
Наумова, Л. В.
Мігенько, Л. М.
Крицький, Т. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Грицишин, Б. Р.
Аналіз поширеності патології щитоподібної залози під час гестації серед жінок Львівської області [Текст] / Б. Р. Грицишин // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 56-61. - Бібліогр. наприкінці ст.

Рубрики:
MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES (осложнения, эпидемиология, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ИОД -- IODINE (дефицит)Львівська область
Анотація: Єдина теорія йодного дефіциту не забезпечує всебічного розкриття етіологічної та патогенетичної суті зобної трансформації. Встановлено, що на території з однаковим рівнем йодного дефіциту нерідко спостерігається різний рівень ураженості вагітних жінок зобом, а в одному регіоні захворюваність реєструється лише серед частини жінок, при цьому з різними ступенями збільшення щитоподібної залози (ЩЗ). Мета дослідження: встановити частоту захворювань щитоподібної залози у вагітних, які проживають у Львівській області, а також чинники, що впливають на характер розвитку тиреоїдної патології в період гестації. Матеріали та методи. Проведений моніторинг поширеності захворювань ЩЗ у вагітних у Львівській області за період із 2010 до 2015 року. Крім того, вивчено статистичні дані щодо частоти та структури патології ЩЗ серед вагітних, особливостей перебігу вагітності, пологів, стану новонароджених за даними пологових відділень Львівської обласної клінічної лікарні. Для з’ясування структури поширеності та кількісного нозологічного розподілу патології ЩЗ серед вагітних проведений статистичний аналіз історій пологів за 2015 рік пологових відділень (екстрагенітальної патології та відділення патології вагітних). Результати. Моніторинг гірських областей Львівської області вказує на ріст частоти патології ЩЗ у вагітних саме в дефіцитних на вміст йоду гірських районах (Самбірський) і суттєві підвищення показників у промислових передгірних районах (Стрийський), ріст захворюваності на тлі існуючого йодного дефіциту в техногенних зонах (Яворівський, Пустомитівський та місто Львів). При розгляді частоти захворювань ЩЗ у вагітних по Львівській області відзначається відсутність дієвої системи йодної профілактики, що характеризується ростом тиреопатій в абсолютних числах від 1500–2000 випадків у 2010 році до 5000–6000 випадків за 2015 рік (зростання майже у 2,5 раза). Висновки. Клімато-географічні, соціально-економічні, екологічні, промислові особливості Львівської області посилюють тяжкість наявної зобної ендемії, впливають на характер розвитку й епідеміологічні параметри тиреоїдної патології серед вагітних, сприяють росту частоти патологічного перебігу гестації, пологів, погіршенню фізичного й інтелектуального розвитку дітей
The unified theory of iodine deficiency does not provide a comprehensive coverage of the etiological and pathogenetic essence of goiter transformation. It was found that in areas with the same level of iodine deficiency, there is often a different incidence of goiter in pregnant women, and in one region, the incidence is recorded only among a part of women, with different degrees of thyroid gland enlargement. The purpose of the study is to establish the frequency of thyroid diseases in pregnant women who live in Lviv region, as well as factors affecting the nature of thyroid pathology development during gestation. Materials and methods. The prevalence of thyroid diseases in pregnant women in Lviv region was monitored for the period from 2010 to 2015. In addition, statistical data on the frequency and structure of thyroid pathology among pregnant women, the characteristics of the pregnancy course, childbirth, and the condition of newborns according to the data of maternity wards of Lviv Regional Clinical Hospital were studied. To clarify the structure of prevalence and quantitative nosological distribution of thyroid pathology among pregnant women, a statistical analysis of birth histories provided by maternity wards (department of extragenital pathology and department of pathological pregnancy) for the 2015 was conducted. Results. Monitoring the mountainous areas of Lviv region indicates an increase in the frequency of thyroid pathology in pregnant women, specifically in the mountainous areas with iodine deficiency (Sambir), and a significant increases in the industrial foothill areas (Stryi) and Lviv. When evaluating the frequency of thyroid diseases in pregnant women from Lviv region, a lack of an effective system for iodine prophylaxis was detected, which is characterized by an increase in thyropathy in absolute values from 1500–2000 cases in 2010 to 5000–6000 cases in 2015 (almost 2.5-fold increase). Conclusions. Climate-geographical, socio-economic, environmental, industrial features of Lviv region increase the severity of goiter endemia, affect the nature of the development and epidemiological parameters of thyroid pathology among pregnant women, lead to an increase in the frequency of pathological course of gestation, childbirth, deterioration of physical and intellectual development of children.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Золотухіна, Ю. О.
Особливості змін антикоагулянтної та згортальної ланок системи гемостазу в пацієнтів з ішемічною хворобою серця в поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу [Текст] / Ю. О. Золотухіна // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 62-67. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, осложнения)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (кровь, осложнения)
СВЕРТЫВАНИЯ КРОВИ НАРУШЕНИЯ -- BLOOD COAGULATION DISORDERS (диагностика, этиология)
СВЕРТЫВАНИЯ КРОВИ ТЕСТЫ -- BLOOD COAGULATION TESTS (методы)
Анотація: Вияв особливостей регуляторних механізмів плазмового гемостазу у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) із супутнім цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу викликає теоретичний та практичний інтерес, оскільки дасть змогу, з одного боку, встановити їх взаємозв’язок з клінічними проявами і таким чином прогнозувати виникнення і розвиток ускладнень, а з іншого — розробити додаткові діагностичні, лікувальні, профілактичні підходи до ведення цієї категорії хворих. Мета роботи: вивчити та проаналізувати стан антикоагулянтної та згортальної активності крові в пацієнтів з ІХС та ІХС із супутнім ЦД 2-го типу. Матеріали та методи. Обстежено 50 хворих, госпіталізованих у кардіологічне й ендокринологічне відділення Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 з клінічними ознаками ІХС. Хворих розподілено на дві групи: 25 пацієнтів з ІХС, 25 — з ІХС та з ЦД 2-го типу. Результати. Коморбідний перебіг ІХС та ЦД 2-го типу характеризується активацією всіх ланок згортання крові з переважною активацією кінцевого етапу — утворення кров’яного згустка, про що свідчить статистичне значуще вкорочення тромбінового часу на 17,6 % (р 0,001), а також підвищення рівня фібриногену на 39,6 % (р 0,001) порівняно з контрольною групою. У вказаній групі хворих спостерігається суттєве зниження антикоагулянтного потенціалу. Гіперкоагуляційні зрушення в системі гемостазу відбувалися на фоні пригнічення власного антикоагулянтного потенціалу крові. Зміни згортального потенціалу при поєднанні ЦД 2-го типу характеризувалися пришвидшенням процесів згортання одразу в усіх трьох етапах згортання (протромбіназо-, тромбіно- та фібриноутворення). Висновки. У пацієнтів з ІХС без супутньої патології та у хворих на ІХС у поєднанні з ЦД 2-го типу спостерігаються пригнічення антикоагулянтної активності та збільшення згортального потенціалу крові, що, зі свого боку, сприяє збільшенню ризику судинних захворювань
Determining the features of regulatory mechanisms of plasma hemostasis in patients with coronary artery disease (CAD) and concomitant type 2 diabetes mellitus (DM) is of theoretical and practical interest, as it gives an opportunity, on the one hand, to establish their correlation with clinical manifestations and, thus, to predict the occurrence and development of complications, and on the other — to work out the additional diagnostic, curative, preventive approaches to the management of these patients. The purpose of the work is to study and analyze the state of anticoagulant and coagulant activity in patients with CAD and CAD with concomitant type 2 DM. Materials and methods. During the study of the anticoagulant and coagulant system, 50 patients were hospitalized in the cardiology and endocrinology department of the Kyiv Railway Clinical Hospital No. 2 with clinical signs of coronary artery disease. We selected 25 patients with CAD, and 25 — with CAD and type 2 DM. Results. We found that the comorbidity of CAD and type 2 diabetes mellitus is characterized by activation of all blood coagulation units, with a predominant activation of the final stage — the formation of a blood clot, as evidenced by statistically significant shortening of prothrombin time by 17.6 % (p 0.001), and an increase in fibrinogen level by 39.6 % (p 0.001) compared to the control group. In this group of patients, there was a significant decrease in the anticoagulant potential. Hypercoagulation shifts in the hemostasis system occurred against the background of inhibition of its own anticoagulant blood potential. The changes of coagulant potential in case of combination with type 2 DM were characterized by the acceleration of coagulation processes in all three stages of coagulation (prothrombinase, thrombin and fibrin formation). Conclusions. Data have shown that in patients with coronary artery disease without comorbidity and in people with coronary artery disease combined with type 2 diabetes mellitus, there is an inhibition of anticoagulant activity and an increase in the coagulant potential of the blood, which, in turn, increases the risk of vascular diseases
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Особливості ремоделювання міокарда лівого шлуночка при гіпотиреозі й ішемічній хворобі серця на тлі хронічного системного запалення [Текст] / О. Ю. Городинська [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 68-72. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (иммунология, кровь, осложнения)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (иммунология, кровь, осложнения, ультрасонография)
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА ЛЕВОГО ГИПЕРТРОФИЯ -- HYPERTROPHY, LEFT VENTRICULAR (иммунология, кровь, ультрасонография, этиология)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (кровь)
Анотація: Дисфункція щитоподібної залози у сучасній медичній науці розглядається як один із факторів ризику серцево-судинних захворювань, на жаль, непередбачливо недооцінюваний. Вiдомо, що навіть незначнi порушення тиреоїдної функцiї можуть супроводжуватися зростанням кардiометаболiчного ризику. Гіпотиреоз вже на ранній (субклінічній) стадії серйозно впливає на формування і розвиток серцево-судинних захворювань. Результати масштабних досліджень демонструють, що субклінічний гіпотиреоз асоціюється з підвищенням ризику розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС), інфаркту міокарда і смертності від серцево-судинних захворювань. Мета дослідження — вивчення структурно-функціонального стану міокарда лівого шлуночка при гіпотиреозі та ішемічній хворобі серця на тлі хронічного системного запалення. Матеріали та методи. Проаналізовано 140 історій хвороб та обстежено 55 хворих на гіпотиреоз, ІХС та за умов поєднаної патології. Пацієнти були розподілені на 3 групи: І група — хворі на гіпотиреоз — 81, ІІ група — хворі на ІХС — 67, ІІІ група — хворі на гіпотиреоз в поєднанні з ІХС — 67. Групу контролю становили 20 осіб віком від 20 до 25 років. Результати. Виявлено, що гіпертрофія міокарда розвивається у всіх групах хворих, зниження функції щитоподібної залози характеризується ремоделюванням міокарда лівого шлуночка з розвитком ексцентричної гіпертрофії, з прогресуванням систолічної дисфункції серця в умовах коморбідності. Виявлений прямий кореляційний зв’язок зниження фракції викиду з підвищенням рівня IЛ-8. Висновки. Активація хронічного системного запалення більш виражена в умовах коморбідності з негативним прогностичним впливом на стан серцево-судинної системи. Зниження функції щитоподібної залози призводить до розвитку гіпертрофії міокарда лівого шлуночка з подальшою зміною геометрії серця в бік розвитку ексцентричного ремоделювання. Гіпотиреоз характеризується порушенням центральної гемодинаміки, прояви систолічної дисфункції серця наростають за умов поєднання тиреоїдної патології та ІХС. Активація хронічного системного запалення більш виражена в умовах коморбідності з негативним прогностичним впливом на стан серцево-судинної системи
Thyroid dysfunction in modern medical science is regarded as one of the risk factors for cardiovascular diseases, unfortunately, unwittingly underestimated. It is known that even insignificant violations of thyroid function can be accompanied by the increased cardiometabolic risk. Hypothyroidism already on the early (subclinical) stage has a significant influence on formation and development of cardiovascular diseases. The results of large researches demonstrate that subclinical hypothyroidism is associated with increased risk for the development of ischemic heart disease, myocardial infarction and death rate from cardiovascular diseases. The purpose of this research is to study the structural and functional status of the left ventricular myocardium in hypothyroidism, ischemic heart disease and in comorbidity. Materials and methods. One hundred and forty clinical records were analyzed and 55 patients with hypothyroidism, ischemic heart disease and combined pathology were examined. They were divided into 3 groups: the first group — 81 patients with hypothyroidism, the second group — 67 individuals with ischemic heart disease, and the third group — 67 people with combination of hypothyroidism and ischemic heart disease. Control group included 20 persons aged 20 to 25 years. Results. It was found that myocardial hypertrophy developed in all groups of patients; the decrease of thyroid function is characterized by myocardial remodeling with the development of eccentric hypertrophy, with the progression of systolic dysfunction in case of comorbidity. A direct correlation was found between reduced ejection fraction and higher levels of interleukin-8. Conclusions. Activation of chronic systemic inflammation is more significant in comorbidity, with negative prognostic influence on the state of the cardiovascular system. The decline of thyroid function results in the development of left myocardial hypertrophy with subsequent changes in cardiac geometry towards eccentric remodeling. Hypothyroidism is characterized by impaired central hemodynamics; manifestations of systolic dysfunction are increased in combination of thyroid pathology and ischemic heart disease. Activation of chronic systemic inflammation is more significant in comorbidity, with negative prognostic influence on the state of the cardiovascular system
Дод.точки доступу:
Городинська, О. Ю.
Бобирьова, Л. Є.
Весніна, Л. Е.
Ізмайлова, О. В.
Баранова, А. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Маслій, К. О.
Вплив терапії метформіном на рівень вітаміну D у хворих на цукровий діабет 2-го типу [Текст] / К. О. Маслій // Міжнародний ендокринологічний журнал : спеціалізований науково-практичний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 73-77. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, лекарственная терапия, осложнения)
МЕТФОРМИН -- METFORMIN (вредные воздействия, терапевтическое применение)
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (кровь, химически вызванный)
Анотація: Дослідження останніх років продемонстрували, що хворі на цукровий діабет (ЦД) часто мають захворювання скелета, зокрема зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопороз. Окрім самого захворювання у збільшення ризику переломів за ЦД суттєвий вклад може вносити і характер цукрознижувальної терапії. Метою дослідження була оцінка впливу цукрознижувального препарату метформін на рівень вітаміну D в сироватці у хворих на ЦД 2-го типу. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 47 пацієнтів. Основну групу (n = 25) сформували пацієнти, які страждали від ЦД 2-го типу та отримували лікування цукрознижувальним препаратом метформін. Контрольну групу становили практично здорові особи (n = 22). З дослідження виключили пацієнтiв з патологією прищитоподібних залоз, порушенням функції щитоподібної залози, патологією нирок, а також тих, хто приймав препарати вітаміну D або кальцію. Проводилося визначення рівня 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D), паратгормону, кальцію іонізованого, глікованого гемоглобіну (HbA1c). Результати. Вік пацієнтів становив від 42 до 69 років (середній вік 58,0 ± 17,5 року). Дослідження рівня 25(OH)D у сироватці показало, що у більшості пацієнтів він виявився низьким. Середній рівень 25(OH)D в обстежених основної групи становив 18,37 ± 7,62 нг/мл (5,89–32,8 нг/мл). Дослідження продемонструвало більш високу поширеність дефіциту вітаміну D серед пацієнтів з ЦД 2-го типу (66,7 %), які отримували метформін, ніж у групі контролю (7,69 %). Визначено, що більш низькі рівні вітаміну D мали пацієнти з гіршими показниками глікемічного контролю ЦД 2-го типу (HbA1c 7 %) (25(OH)D 15,03 ± 7,60 нг/мл та 22,75 ± 7,62 нг/мл відповідно). Висновки. Дослідження продемонструвало більш високу поширеність дефіциту вітаміну D серед пацієнтів з ЦД 2-го типу (66,7 %), які отримували метформін, ніж у групі контролю (7,69 %). Встановлено вірогідний зворотний зв’язок між підвищеним рівнем HbA1с та зниженням вмісту 25(OH)D. Рівень 25(OH)D виявився вірогідно нижчим в основній групі пацієнтів, які отримували терапію метформіном, порівняно з особами контрольної групи
Recent studies have shown that patients with diabetes mellitus (DM) often have skeletal disorders, in particular, reduced bone mineral density, osteoporosis. Apart from the disease itself, the nature of hypoglycemic therapy can make a significant contribution to increasing the risk of diabetes mellitus. The aim of the study was to evaluate the effect of metformin on the serum vitamin D level in patients with type 2 DM. Materials and methods. There were 47 patients under observation. The main group (n = 25) included patients who suffered from type 2 DM and received treatment with metformin, a hypoglycemic drug. The control group consisted of apparently healthy persons (n = 22). The study excludes patients with pathology of parathyroid glands, thyroid function disorders, kidney disease, and those taking vitamin D or calcium. Levels of 25-hydroxyvitamin D (25(OH)D), parathormone, ionized calcium, glycated hemoglobin (HbA1c) were evaluated. Results. Forty-seven patients aged 42 to 69 years (average age 58.0 ± 17.5 years) were examined. A study of serum 25(OH)D level showed that in most patients it was low. The average level of 25(OH)D in the main group was 18.37 ± 7.62 ng/ml (5.89–32.8 ng/ml). The study showed a higher prevalence of vitamin D deficiency among patients with type 2 DM (66.7 %) receiving metformin than in the control group (7.69 %). It was found that vitamin D levels were lower in patients with poorer glycemic control of type 2 DM (HbA1c 7 %) — 15.03 ± 7.60 ng/ml and 22.75 ± 7.62 ng/ml, respectively. Conclusions. The study showed a higher prevalence of vitamin D deficiency among patients with type 2 DM (66.7 %) receiving metformin than in the control group (7.69 %). A reliable inverse correlation was found between the elevated HbA1c level and reduced 25(OH)D content. The level of 25(OH)D was significantly lower in the main group of patients receiving metformin therapy compared to the control group
Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

    Журавльова, Л. В.
    Місце похідного сульфонілсечовини ІІІ покоління глімепіриду в сучасній терапії цукрового діабету 2-го типу [Текст] / Л. В. Журавльова, М. В. Філоненко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 78-82. - Бібліогр. наприкінці ст.

Рубрики: Глимепирид

   Глимакс

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (лекарственная терапия)
СУЛЬФОНИЛМОЧЕВИНЫ СОЕДИНЕНИЯ -- SULFONYLUREA COMPOUNDS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: У лекції розглянуті фармакологічні й клінічні аспекти використання глімепіриду, препарату сульфонілсечовини ІІІ покоління, у сучасній терапії цукрового діабету 2-го типу. Препарат має доведену ефективність і безпеку, є економічно доступним, характеризується низкою сприятливих позапанкреатичних ефектів, у тому числі кардіопротективними властивостями, що дозволяє з упевненістю рекомендувати його для лікування цукрового діабету 2-го типу
The article considers the pharmacological and clinical aspects of the use of glimepiride, a third generation sulfonylurea, in modern therapy of type 2 diabetes mellitus. The drug is characterized by proven efficacy and safety, economical affordability, a number of favorable non-pancreatic effects, including cardioprotective properties. Everything mentioned above allows us to recommend it confidently for the treatment of type 2 diabetes mellitus
Дод.точки доступу:
Філоненко, М. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Synevo Day 2019: "Лабораторна діагностика - завтра, яке настало" (огляд конференції) [Текст] / підгот. Л. Ончул // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 85-89

MeSH-головна:
ЛАБОРАТОРНЫЕ КЛИНИЧЕСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ -- CLINICAL LABORATORY TECHNIQUES
КОНФЕРЕНЦИИ ДЛЯ ДОСТИЖЕНИЯ КОНСЕНСУСА КАК ТЕМА -- CONSENSUS DEVELOPMENT CONFERENCES AS TOPIC
Анотація: 15 березня 2019 року у Києві відбулася Міжнародна конференція Synevo Day: «Лабораторна діагностика — завтра, яке настало». Synevo Day 2019 був вражаючим потужним заходом, у якому взяли участь близько 1500 учасників — лікарів із різних частин України й далекого зарубіжжя. Уперше організатори конференції зібрали повністю закордонний склад спікерів. Із доповідями виступили найкращі світові спеціалісти в галузі ендокринології, гінекології, інфекційних захворювань і лабораторної діагностики з Великої Британії, Франції, Росії та США
Дод.точки доступу:
Ончул, Л. \підгот.\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Sprinchuk, N. A.
Assessment of somatotropic function in children with syndrome of biologically inactive growth hormone against a background of clonidine and insulin stimulation tests [Text] / N. A. Sprinchuk = Оцінка соматотропної функції в дітей із синдромом біологічно неактивного гормона росту на основі проведення стимуляційних тестів із клонідином та інсуліном / Н. А. Спринчук // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - P91-94. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
РОСТА НАРУШЕНИЯ -- GROWTH DISORDERS (кровь)
РОСТА ГОРМОН ЧЕЛОВЕКА -- HUMAN GROWTH HORMONE (действие лекарственных препаратов, кровь)
ГИПОФИЗАРНО-АДРЕНАЛОВОЙ СИСТЕМЫ ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ТЕСТЫ -- PITUITARY-ADRENAL FUNCTION TESTS (методы)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Growth pathology caused by somatotropic insufficiency is one of the most urgent problems in pediatric endocrinology. An increase in the growth hormone (GH) level less than 10 ng/ml was traditionally considered a criterion for diagnosing somatotropic insufficiency in patients with short stature, when performing provocation tests. The purpose is to evaluate the effectiveness of clonidine and insulin provocation tests for the somatotropic hormone (STH) stimulation in diagnosing the syndrome of biologically inactive growth hormone (SBIGH). Materials and methods. A total of 158 patients with SBIGH (47 girls and 111 boys aged 8.30 ± 0.24 years) were examined. The study included patients with delayed growth more than 2 standard deviations. Basal and stimulated STH levels were determined using insulin and clonidine tests. A 4-day growth hormone sensitivity test was obligatorily performed for determining insulin-like growth factor 1 levels prior to the first GH injection and the day after the test completion. Results. The maximum increase in STH against a background of insulin and clonidine tests was above 10 ng/ml in all patients with SBIGH. Significantly higher maximum increase of STH parameters (p 0.01) was noted in clonidine stimulation test than in insulin one. This was proved both in patients with SBIGH (17.79 ± 0.51 ng/ml and 13.83 ± 0.92 ng/ml, respectively) and in children of control group (16.81 ± 1.60 and 11.18 ± 0.70 ng/ml). Standard deviation score of insulin-like growth factor 1 was significantly lower (p 0.001) in children with SBIGH than in control group. More pronounced changes were observed in prepubertal patients. Conclusions. Clonidine provocation test is more informative than insulin one, and causes a significantly higher stimulating maximum release of GH. It is recommended to start the investigation of STH function with clonidine test, which is safer for patients due to the absence of a risk of severe hypoglycemic conditions
Мета дослідження: оцінити ефективність фармакологічних тестів iз клонідином та інсуліном для стимуляції соматотропного гормона (СТГ) при діагностиці синдрому біологічно неактивного гормонa росту (СБНГР). Матеріали та методи. Обстежено 158 хворих на СБНГР — 47 дівчаток і 111 хлопчиків, середній вік яких становив 8,30 ± 0,24 року. У дослідження включені пацієнти з відставанням у рості понад 2 стандартнi вiдхилення. Визначали базальний та стимульований рівні СТГ із застосуванням тестів з інсуліном та клонідином. Обов’язково проводили чотириденну пробу на чутливість до гормонa росту (ГР) з визначенням рівнів інсуліноподібного фактора росту1 до першої ін’єкції ГР і наступного дня після завершення проби. Результати. Максимальне підвищення рiвня СТГ на тлі тестів з інсуліном та клонідином в усіх пацієнтів iз СБНГР становило понад 10 нг/мл. Максимальне збільшення показників СТГ було вірогідно вищим (р 0,01) при проведенні стимуляційного тесту з клонідином, ніж з інсуліном. Це доведено як у дітей з СБНГР — 17,79 ± 0,51 нг/мл та 13,83 ± 0,92 нг/мл відповідно, так і в контрольній групі — 16,81 ± 1,60 нг/мл і 11,18 ± 0,70 нг/мл. Зафіксовано, що індекс стандартного відхилення інсуліноподібного фактора росту1 у хворих дітей вірогідно нижчий (р 0,001), ніж у контрольнiй групi. Більш вираженими зміни були в пацієнтів препубертатного віку. Висновки. Фармакологічний тест iз клонідином є більш інформативним, ніж з інсуліном, і викликає вірогiдно вищий стимуляційний максимальний викид ГР. Рекомендовано розпочинати дослідження функції СТГ з проведення проби з клонідином, що є більш безпечною завдяки відсутності ризику тяжких гіпоглікемічних станів
Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Tkachenko, V. I.
Morbidity and prevalence of malignant neoplasms of the thyroid gland in Ukraine and Kyiv region after the Chernobyl Nuclear Power Plant accident [Text] / V. I. Tkachenko, Ya. Yu. Rimar = Захворюваність та поширенічсть злоякісних новоутворень щитоподібної залози в Україні та Київській області після аварії на Чорнобильській атомній електростанції / В. І. Ткаченко, Я. Ю. Римар // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - P95-100. - Бібліогр. наприкінці ст.

Рубрики:
MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (эпидемиология, этиология)
ЗАБОЛЕВАЕМОСТЬ -- MORBIDITY
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ЧЕРНОБЫЛЬСКАЯ ЯДЕРНАЯ КАТАСТРОФА -- CHERNOBYL NUCLEAR ACCIDENT
УКРАИНА -- UKRAINEКиевская область
Анотація: The annual increase in the number of newly diagnosed cases of malignant neoplasms of the thyroid gland (MNTG) is observed both in the territories most contaminated with radioiodine after the Chernobyl accident, and in other regions. The heterogeneous nature of the regional increase of this pathology requires a detailed analysis of the prevalence and the morbidity rate of MNTG, taking into account the possible influence of risk factors. The purpose was to analyze the morbidity rate and the prevalence of MNTG among the population of Ukraine and Kyiv region after the Chernobyl Nuclear Power Plant accident. Materials and methods. The analysis of the bulletins of the National Cancer Registry of Ukraine, the data of statistical reports of healthcare institutions of Kyiv region (2005–2016) and literature data since 1981, which contained relevant information on the subject was performed. Statistical analysis of indicators was carried out using software package Windows Office Excel 2016 and StatSoft Statistica 10.0.1011.0. Results. Since 1990 in Ukraine, there has been a sharp increase in the morbidity rate of MNTG compared with the pre-Chernobyl period. From 1989 to 2004, the all-Ukrainian rate of increase in the morbidity rate of thyroid cancer among male population was 90.28 %, and among females — 104.42 %; for Kyiv region — 65.6 and 156.9 %, respectively. In 2005–2016, in addition to increase in the share of MNTG in the structure of all cancer pathologies, there was also a significant increase in the morbidity rate: 1.7-fold in Ukraine (+70 %, p 0.01) and 1.5-fold in the region (+52.6 %, p 0.01), with higher incidence rates for this period in Kyiv region. Gender analysis (2005–2016) revealed the prevalence of thyroid cancer in the female population, and in terms of the age structure, the highest rate of increase in the morbidity rate was observed among men aged 40–44 and women aged 30–34 years. In addition, the heterogeneous nature of the regional distribution of the morbidity rate was clearly observed. The rate of increase in prevalence over the same period in Ukraine as a whole was 112.5 %, and in the region — 98.2 %, the predictive model showed its increase over at least next 5 years. Conclusions. The annual steady increase in the morbidity rate and prevalence of MNTG, as well as the heterogeneous gender, age and regional distribution of the studied parameters indicates the multifactoriality and relevance of studying this problem with the subsequent improvement of the system of preventive measures
Щорічний приріст кількості вперше діагностованих випадків злоякісних новоутворень щитоподібної залози (ЗНЩЗ) відзначається як на територіях, найбільш забруднених радіойодом після аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС), так і в інших регiонах. Неоднорідний характер регіонального зростання цієї патології потребує детального аналізу поширеності і захворюваності на ЗНЩЗ з урахуванням можливого впливу факторів ризику. Мета: провести аналіз динаміки захворюваності та поширеності ЗНЩЗ серед населення України та Київської області після аварії на ЧАЕС. Матеріали та методи. Проведено аналіз бюлетенів Національного канцерреєстру України, даних статистичних звітів закладів охорони здоров’я Київської області (2005–2016) та даних літератури починаючи з 1981 р., що містить актуальну інформацію з поточної теми. Статистичний аналіз показників було проведено за допомогою пакета програм Windows Office Exсel 2016 та StatSoft Statistica 10.0.1011.0. Результати. Починаючи з 1990 р. в Україні простежується різке зростання захворюваності на ЗНЩЗ порівняно з дочорнобильським періодом. З 1989 по 2004 р. збільшення захворюваності на рак щитоподібної залози в цілому по Україні серед чоловічого населення становило 90,28 %, а серед жіночого — 104,42 %; у Київськiй області — 65,6 та 156,9 % відповідно. За період 2005–2016 рр., окрім збільшення частки ЗНЩЗ в структурі всіх онкопатологій, також відбувся значний приріст захворюваності: по Україні — в 1,7 раза (+70 %, p 0,01), по області — в 1,5 раза (+52,6 %, p 0,01), з більш високими показниками захворюваності за цей період у Київській області. При проведенні гендерного аналізу (2005–2016) виявлене переважання ЗНЩЗ в жіночій популяції, а у віковій структурі найвищий приріст захворюваності відмічався серед чоловіків 40–44 i жінок 30–34 рокiв. Крім того, чітко простежувався неоднорідний характер регіонального розподілення захворюваності на ЗНЩЗ. Приріст поширеності за аналогічний період по Україні в цілому дорівнював 112,5 %, а по області — 98,2 %, прогностична модель свідчить про її збільшення протягом щонайменше наступних 5 років. Висновки. Щорічне невпинне зростання захворюваності та поширеності ЗНЩЗ, а також неоднорідне гендерне, вікове та регіональне розподілення досліджуваних показників свідчить про багатофакторність та актуальність вивчення цієї проблеми з подальшим покращанням системи профілактичних заходів
Дод.точки доступу:
Rimar, Ya. Yu.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Макар, Р. Д.
Пухлинні маркери в сироватці крові при захворюваннях щитоподібної залози [Текст] / Р. Д. Макар, В. І. Вовк, І. М. Павловський // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 101-107. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES (диагностика, кровь)
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (диагностика, кровь)
НОВООБРАЗОВАНИЙ МАРКЕРЫ БИОЛОГИЧЕСКИЕ -- TUMOR MARKERS, BIOLOGICAL (кровь)
Анотація: У статті висвітлена роль сироваткових пухлинних маркерів у діагностиці та лікуванні захворювань щитоподібної залози, передусім різних форм раку. Систематизовано клінічні показання до призначення та сучасні рекомендації щодо оцінки результатів визначення тиреоглобуліну, кальцитоніну, раково-ембріонального антигена. Наведено перспективи використання тестів на прокальцитонін, хромогранін А, а також окремих молекулярно-генетичних досліджень
The article highlights the role of serum tumor markers in the diagnosis and treatment of thyroid diseases, primarily various forms of cancer. Clinical indications for the prescription and current recommendations for evaluating the results of thyroglobulin, calcitonin, and carcinoembryonic antigen determination are systematized. Prospects for the use of procalcitonin, chromogranin A tests, as well as individual molecular genetic studies are presented
Дод.точки доступу:
Вовк, В. І.
Павловський, І. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Діагностика й лікування тиреотоксикозу під час вагітності й у післяпологовому періоді. Фрагмент матеріалів Клінічних рекомендацій Американської тиреоїдної асоціації щодо діагностики й лікування захворювань щитоподібної залози під час вагітності й у післяпологовому періоді 2017 року [Текст] / Ю. В. Будигіна [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 108-120. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS
ПОСЛЕРОДОВЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PUERPERAL DISORDERS
ТИРЕОТОКСИКОЗ -- THYROTOXICOSIS (диагностика, осложнения, терапия, хирургия, этиология)
Анотація: У 2017 році були опубліковані настанови Американської тиреоїдної асоціації (АТА) щодо діагностики й лікування захворювань щитоподібної залози під час вагітності й у післяпологовому періоді [1]. Це перший перегляд аналогічних рекомендацій АТА, які вперше були опубліковані в 2011 році. У зв’язку зі швидким збільшенням кількості друкованих праць на цю тему на початку проекту були заплановані перегляди рекомендацій кожні 4–5 років. Президентом АТА за згодою правління було створено робочі групи за участю компетентних фахівців у галузі дорослої й дитячої ендокринології, акушерства, перинатології (материнської й фетальної медицини), ендокринної хірургії, йодного споживання й епідеміології. Задля широкої спеціалізації й географічного представництва, а також забезпечення свіжих поглядів близько третини робочої групи замінювалось для кожної версії/етапу настанов згідно з політикою АТА
In 2017, the American Thyroid Association (ATA) published the guidelines for the diagnosis and treatment of thyroid diseases during pregnancy and the postpartum period [1]. This is the first review of similar ATA recommendations, which were first published in 2011. Due to the rapid increase in the number of publications on this topic, at the beginning of the project, recommendations were planned to be reviewed every 4–5 years. ATA President, with the consent of the Board, created working groups of competent specialists in the field of adult and child endocrinology, obstetrics, perinatology (maternal and fetal medicine), endocrine surgery, iodine intake and epidemiology. For a wide range of specialization and geographical representation, as well as for providing fresh perspective, about a third of the working group has been replaced for each version/stage of guidelines in accordance with the ATA policy
Дод.точки доступу:
Будигіна, Ю. В.
Страфун, Л. С.
Терехова, Г. М.
Шляхтич, С. Л.
Паньків, В. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Генделека, Г. Ф.
Превентивная диабетология на рубеже столетий. Профилактика сахарного диабета второго типа: достижения и перспективы [Текст] / Г. Ф. Генделека, А. Н. Генделека // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 121-128. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (профилактика и контроль)
Анотація: У статті наводяться досягнення в області профілактики цукрового діабету (ЦД) 2го типу. На даний час проведені різні дослідження з профілактики ЦД з різним дизайном, видом втручання, тривалістю спостереження і механізмом дії. Один із можливих механізмів впливу полягає в тому, щоб загальмувати темп досягнення пікової поширеності ЦД. Другий сценарій стосується більшості перевірених медикаментозних втручань, за допомогою яких вдається знизити темп конверсії порушень толерантності до глюкози в маніфестації ЦД. Третя можлива превентивна модель полягає в досягненні стійкої стабілізації толерантності до глюкози. Після виявлення передумов для розвитку ЦД 2го типу профілактичні заходи повинні проводитися протягом 10–12 років, поки бетаклітини функціонально активні
This article presents the key achievements in the field of diabetes mellitus prevention. Currently, various researches have been conducted on the prevention of diabetes mellitus, with different designs, types of intervention, duration of followup and mechanisms of action. One of the possible mechanisms is aimed to slow down the rate of the peak prevalence of the diabetes mellitus. The second possibility is concerned the majority of medical interventions conducted, which enable to decrease the rate of impaired glucose tolerance in manifestation of diabetes mellitus. The third preventive model consists in a strong stabilization of glucose tolerance. After detection of preconditions, which result in diabetes mellitus, preventive methods should be tested for 10–12 years, while beta cells are functionally active
Дод.точки доступу:
Генделека, А. Н.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Академіку Миколі Дмитровичу Троньку - 75! [Текст] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 2. - С. 129-130

Анотація: 28 лютого 2019 р. виповнилося 75 років Миколі Дмитровичу Троньку — видатному науковцю й фахівцю з ендокринології й радіаційної ендокринології. М.Д. Тронько — академік Національної академії медичних наук України, член-кореспондент НАН України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, директор Державної установи «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», завідувач кафедри ендокринології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України
Дод.точки доступу:
Тронько, Николай Дмитриевич (профессор, эндокринолог ; 1944-) \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)