Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2019/15/4<.>

Загальна кількість знайдених документів : 15
Показані документи з 1 по 15

Лабораторні й інструментальні критерії оцінки персистенції первинного гіперпаратиреозу протягом першої доби після операції. Ретроспективна оцінка ризику [Текст] / П. О. Ліщинський [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 9-15. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ ПЕРВИЧНЫЙ -- HYPERPARATHYROIDISM, PRIMARY (кровь, рентгенография)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
ПАРАЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ГОРМОН -- PARATHYROID HORMONE (кровь)
ТОМОГРАФИЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ СПИРАЛЬНАЯ -- TOMOGRAPHY, SPIRAL COMPUTED (методы)
Анотація: Варіабельність лабораторних результатів спонукає до поглибленого вивчення анамнезу й клінічної картини, а також проведення діагностичних процедур щодо пошуку прищитоподібних залоз (ПЩЗ) зі зміненою функціональною активністю. Мета: визначити найбільш ефективні методи оцінки персистенції первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ) у ранньому післяопераційному періоді й шляхи запобігання такому стану. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний огляд проспективно зібраної бази даних хворих, прооперованих із приводу ПГПТ. На доопераційному етапі всім хворим поруч із визначенням іонізованого кальцію, паратгормону (ПГ) і креатиніну крові проводилось ультразвукове дослідження органів шиї з метою візуалізації аденоми ПЩЗ. Результати. У період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2018 року прооперовано 436 хворих із приводу ПГПТ, 408 жінок (93,6 %) і 28 чоловіків (6,4 %). 7 хворим (1,6 %) потребувалось повторне оперативне втручання з приводу персистенції гіперпаратиреозу. Критеріями персистенції були рівень ПГ та іонізованого кальцію в першу добу післяопераційного періоду. Середній рівень ПГ до операції в указаних хворих — 182,15 ± 31,25 пг/мл, середній рівень Са2+ — 1,44 ± 0,05 ммоль/л. Після проведення першого оперативного втручання рівень ПГ знизився в середньому до 117,55 ± 20,55 пг/мл; Са2+ — до 1,34 ± 0,05 ммоль/л. Слід відзначити, що всім цим хворим виконана унілатеральна ревізія прищитоподібних залоз. З огляду на явні лабораторні ознаки персистенції гіперпаратиреозу 4 хворим проведено додаткове інструментальне дослідження (комп’ютерна томографія органів грудної клітки з контрастуванням) і всім — повторне оперативне втручання. Після повторного оперативного лікування рівень ПГ знизився в середньому до 40,19 ± 13,21 пг/мл, рівень Са2+ знизився в середньому до 1,25 ± 0,03 ммоль/л. Для групи порівняння відібрано 80 хворих, яким було виконано успішне оперативне лікування з приводу ПГПТ. Середній рівень ПГ до операції — 206,3 ± 16,0 пг/мл, середній рівень Са2+ — 1,48 ± 0,02 ммоль/л. Після проведення першого оперативного втручання рівень ПГ знизився в середньому до 16,67 ± 1,28 пг/мл і Са2+ — до 1,19 ± 0,01 ммоль/л. Основна причина персистенції ПГПТ — комбінація гіперплазії й аденоми ПЩЗ (4 хворих (57,14 %)). Рідше причиною персистенції захворювання є подвійна аденома ПЩЗ — 2 хворих (28,57 %) та істинна гіперплазія ПЩЗ — 1 хворий (14,29 %). Висновки. Визначення рівня ПГ у першу добу поопераційного періоду має критичне значення після втручання з приводу ПГПТ для реєстрації гіпокальціємії або персистенції захворювання з подальшим визначенням іонізованого кальцію крові, що характеризує ефективність оперативного лікування. Комбінація аденоми й істинної гіперплазії ПЩЗ, що не була верифікована на доопераційному етапі додатковими інструментальними методами дослідження (мультиспіральна комп’ютерна томографія органів шиї й грудної клітки з контрастуванням), є основною причиною персистенції первинного гіперпаратиреозу. Паратиреосцинтиграфія з 99mTc-MIBI є важливим методом доопераційної діагностики, але тільки в комбінації з іншими радіологічними методами у випадку ураження двох і більше прищитоподібних залоз
Дод.точки доступу:
Ліщинський, П. О.
Паламарчук, В. О.
Нечай, О. П.
Уріна, М. О.
Товкай, О. А.
Куц, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Дослідження макро- й мікроелементного статусу в пацієнтів з автоімунним тиреоїдитом серед мешканців постраждалих після Чорнобильської аварії районів Київської області [Текст] / І. А. Лузанчук [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 16-23. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЧЕРНОБЫЛЬСКАЯ ЯДЕРНАЯ КАТАСТРОФА -- CHERNOBYL NUCLEAR ACCIDENT
ЗДОРОВЬЯ ИЗМЕНЕНИЯ ПРИ ВОЗДЕЙСТВИИ ИЗЛУЧЕНИЙ -- RADIOLOGIC HEALTH
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (кровь)
МИКРОЭЛЕМЕНТЫ -- TRACE ELEMENTS (кровь)
УКРАИНА -- UKRAINE
Анотація: Автоімунний тиреоїдит (АІТ) — комплексне полігенне органоспецифічне захворювання. Рівень захворюваності на АІТ має тенденцію до зростання в усьому світі. Спостерігається тенденція до зростання захворюваності в молодших вікових групах. Циркулюючі антитіла до тиреоїдної пероксидази (ТПО) знаходять у 10–15 % практично здорових ociб, які перебувають у стані еутиреозу. Мета: встановити макро- й мікроелементний статус у пацієнтів з АІТ серед мешканців постраждалих після Чорнобильської аварії районів Київської області. Матеріали та методи. Обстежено 61 мешканця постраждалих після Чорнобильської аварії районів Київської області: з них 45 — без тиреоїдної патології (контрольна група) і 16 — з АІТ (дослідна група). Усі обстежені з дозою опромінення щитоподібної залози (ЩЗ) 0,3 Гр — ≥ 1 Гр входять до когортних досліджень українсько-білорусько-американського проекту. Дослідження мікроелементів і макроелементів здійснювали методом атомно-емісійної спектрометрії з індуктивно-зв’язаною плазмою («Джерело-2003») на приладі Optima 2100 DV фірми PerkinElmer (США). Результати. При дослідженні показників тиреоїдного статусу група пацієнтів з АІТ відрізнялась від контролю збільшеним тиреоїдним об’ємом, підвищеним рівнем антитіл до ТПО і тиреотропного гормону. Медіана екскреції йоду із сечею в досліджуваних групах вірогідно не відрізнялася, її показник у контрольній групі становив 65,0 мкг/л, у дослідній групі — 80,6 мкг/л, що вказувало на наявність йодного дефіциту слабкого ступеня. В обстежених пацієнтів з АІТ встановлено знижений (p 0,01) рівень магнію в сироватці крові (медіанне значення 18,59 мг/л) порівняно з відповідним показником у контрольній групі. Виконана оцінка шансів зв’язку наявного діагнозу АІТ зі зниженим понад медіанне значення рівнем магнію (20,6 мг/л) у загальній групі обстежених: співвідношення шансів (СШ) становить 6,63 (95% довірчий інтервал (ДІ) [1,73; 24,8]; р 0,01). Висновки. Наявний діагноз АІТ вірогідно значимий у пацієнтів, які мали показник дозового опромінення ЩЗ понад медіанне значення (0,12 Гр), у загальній групі обстежених у Київській області: СШ
Дод.точки доступу:
Лузанчук, І. А.
Кравченко, В. І.
Андрусишина, І. М.
Голінько, О. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

До питання оцінки серцево-судинного ризику у хворих на первинну хронічну подагру в поєднанні з метаболічним синдромом [Текст] / А. О. Черняєва [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 24-29. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ПОДАГРА -- GOUT (кровь, осложнения)
ОБМЕНА ВЕЩЕСТВ БОЛЕЗНИ -- METABOLIC DISEASES (кровь, осложнения)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (кровь, этиология)
МОЧЕВАЯ КИСЛОТА -- URIC ACID (кровь)
КРОВИ ХИМИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ -- BLOOD CHEMICAL ANALYSIS
РИСКА ОЦЕНКА -- RISK ASSESSMENT
Анотація: Мета дослідження: з’ясувати частоту метаболічного синдрому (МС) і оцінити сумарний серцево-судинний ризик у хворих на первинну хронічну подагру залежно від наявності МС. Матеріали та методи. Обстежено 82 хворих на первинну хронічну подагру. Захворювання діагностовано на підставі кваліфікаційних критеріїв S.І. Wallаsе і співавт. В основну групу ввійшли хворі на подагру з МС (n = 52), які становили 63,4 % від усіх обстежених. Метаболічний синдром діагностували за критеріями IDF. Групу порівняння становили хворі на МС репрезентативного віку і статі (n = 46). Проведено клінічне (антропометричні параметри, рівень артеріального тиску) і лабораторне обстеження (рівень глікемії натще, сечової кислоти, ліпідограма, пероральний тест толерантності до глюкози), оцінено дані про наявність в анамнезі серцево-судинних захворювань та їх ускладнень, серцево-судинний ризик за шкалами SCORE і PROCAM. Результати. Частота ожиріння в досліджуваних групах становила 65,4 і 63,0 % відповідно. Частота додаткових критеріїв МС була високою в обох досліджуваних групах. Артеріальна гіпертензія (АГ) і гіпертригліцеридемія виявлялися у хворих на МС незалежно від наявності подагричного артриту (р 0,001). Принаймні один додатковий критерій МС виявлено в усіх обстежених. У 28,8 % хворих основної групи і у 4,3 % хворих групи порівняння було виявлено усі п’ять додаткових критеріїв МС (р 0,01). У хворих основної групи частіше, ніж у групі порівняння, виявляли більше трьох додаткових критеріїв МС — 51,9 і 30,4 % відповідно (р 0,01). Сумарний серцево-судинний ризик за шкалами SCORE і PROCAM у хворих основної групи був значуще вищим, ніж у групі порівняння (р 0,05 і р 0,01 відповідно). Висновки. У 63,4 % хворих на первинну хронічну подагру діагностовано МС. Хворі на первинну хронічну подагру з МС мають більш високий сумарний серцево-судинний ризик за шкалами SCORE і PROCAM порівняно з хворими на МС. Оцінка критеріїв МС поряд з оцінкою серцево-судинного ризику може використовуватися в рутинній клінічній практиці для стратифікації хворих на первинну хронічну подагру, які потребують модифікації способу життя і/або диференційованих підходів до медикаментозного лікування
Дод.точки доступу:
Черняєва, А. О.
Микитюк, М. Р.
Караченцев, Ю. І.
Кравчун, Н. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Оцінка інформативності й специфічності діагностичних критеріїв для проведення первинного скринінгу на акромегалію [Текст] / О. О. Хижняк [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 30-36. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
АКРОМЕГАЛИЯ -- ACROMEGALY (диагностика)
МАССОВЫЙ СКРИНИНГ -- MASS SCREENING
АНКЕТИРОВАНИЕ -- QUESTIONNAIRES
Анотація: Найбільш ефективним методом ранньої діагностики будь-якого захворювання, а особливо такого рідкісного, як акромегалія, вважається популяційний скринінг у групах підвищеного ризику, упровадження якого в Україні потребує розробки методологічних підходів і економічного обґрунтування. Мета: на підставі проведення порівнянного аналізу визначити інформативність і специфічність питань, що будуть включені до анкети первинного скринінгу акромегалії. Матеріали та методи. Анкетування проводилося у двох групах осіб: група 1 — хворі, яким діагноз акромегалії був верифікований у Нейроендокринологічному центрі ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України» (n = 123); група 2 (n = 550) — особи з групи ризику, а саме пацієнти, які прийшли на амбулаторний візит до лікаря загальної практики, терапевта, кардіолога, ендокринолога з різних причин і мають соматичну і/або ендокринну патологію. Аналіз отриманих даних проведено методом варіаційної статистики з використанням програмного комплексу SPSS 19.0 Statistical Software (IBM Corp., Armonk, NY, USА). Результати. Перший блок питань розробленої анкети спрямований на виявлення фенотипових ознак, тобто оцінку пацієнтом змін його зовнішності. Другий блок питань анкети спрямований на визначення пацієнтами скарг, які можуть бути ознакою патологічного процесу центральної нервової системи й гіпофіза. На підставі проведеного порівняльного аналізу в остаточному варіанті запропоновано анкету з 11 питань, що відображають найбільш вірогідні ознаки й клінічні прояви перманентної гіперсоматотропінемії. Анкета призначена для опитування осіб із груп ризику з метою проведення опортуністичного скринінгу на акромегалію. Висновки. Запропонована методика виявлення значущості клінічних ознак акромегалії дозволяє з високим ступенем вірогідності визначити остаточні питання для анкети, призначеної для скринінгу на акромегалію
Дод.точки доступу:
Хижняк, О. О.
Микитюк, М. Р.
Ніколаєв, Р. С.
Барабаш, Н. Є.
Манська, К. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Динаміка функціонального стану сім’яників та щитоподібної залози при безплідді в чоловіків із хламідійною інфекцією під впливом патогенетичної терапії [Текст] / В. О. Бондаренко [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 37-42. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
CHLAMYDOPHILA ИНФЕКЦИИ -- CHLAMYDOPHILA INFECTIONS (лекарственная терапия, осложнения)
БЕСПЛОДИЕ МУЖСКОЕ -- INFERTILITY, MALE (лекарственная терапия, этиология)
ЯИЧКИ -- TESTIS (патофизиология)
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND (патофизиология)
Анотація: Хламідійна інфекція (ХІ) у безплідних чоловіків асоціюється, з одного боку, з порушенням андроген-естрогенового балансу, а з іншого — з розвитком дистиреозу і зростанням антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТ ТПО). Наслідком цих змін може стати розвиток автоімунного тиреоїдиту і на його тлі — субклінічного або маніфестного гіпотиреозу. Мета дослідження: встановити особливості порушень функціонального стану сім’яників і щитоподібної залози (ЩЗ) у чоловіків із безпліддям на тлі ХІ і вплив на них антибактеріальної та антиоксидантної терапії. Матеріали та методи. Обстежено 30 чоловіків віком 23–44 роки, які були в безплідному шлюбі понад рік, у тому числі 15 з хронічним простатитом (ХП) на тлі ХІ (перша група) і 15 з латентною ХІ без запалення урогенітального тракту (друга група). Наявність ХІ визначали методом полімеразної ланцюгової реакції та за рівнем антитіл до хламідій. Параметри спермограм аналізували за критеріями ВООЗ. Лікування включало призначення азитроміцину та імуномодулятора лавомакс протягом 15 і 18 днів. Хворі з ХП протягом 20 днів використовували ректальні протизапальні супозиторії вітапрост. Після курсу антибіотикотерапії призначали комплекс антиоксидантів протягом 45 діб: Цефасель по 100 мкг і вітамін Е по 200 мг на добу. До лікування, через 1 і 2 місяці після лікування у хворих досліджували параметри спермограми, рівні в крові тестостерону (Т), естрадіолу (Е2), тиреотропного гормону, вільного тироксину, АТ ТПО. Контрольну групу становили 10 практично здорових чоловіків аналогічного віку з нормозооспермією (НЗС) і без ХІ. Результати. Після завершення антибіотикотерапії у хворих з ХП на тлі ліквідації запалення простато-везикулярного комплексу (перша група) відзначалося вірогідне зростання відсотка рухомих форм сперміїв. У пацієнтів із латентною ХІ (друга група) через місяць лікування НЗС була відсутня. Після терапії антиоксидантами НЗС була встановлена у 73,3 % пацієнтів у першій групі й у 53,3 % — у другій. Через 2 місяці терапії в першій групі підвищилась частота нормалізації Т в крові й співвідношення Т/Е2. У той же час у другій групі нормалізація величин Т і Т/Е2 була невірогідна. Після завершення лікування змін тиреоїдного статусу не виявлено, але спостерігалося вірогідне зниження рівня АТ ТПО. Висновки. Ліквідація запального процесу в передміхуровій залозі й ХІ як фактора, який його викликав, сприяє активації рухливості сперматозоїдів у безплідних чоловіків. Подальше призначення їм антиоксидантної терапії суттєво підвищує інкреторну функцію яєчок і поліпшує андроген-естрогеновий баланс. Застосування специфічної антибіотикотерапії і короткочасне призначення протягом 15 діб Цефаселю й вітаміну Е при латентній ХІ позитивно не впливає на сперматогенез. Надалі використання антиоксидантів протягом місяця істотно стимулює рухливість сперматозоїдів, але не змінює при цьому рівні Т і Е2. Двохетапна терапія безпліддя при ХІ не впливає на функціональний стан ЩЗ, але сприяє зниженню рівнів АТ ТПО в крові
Дод.точки доступу:
Бондаренко, В. О.
Гончарова, О. А.
Мінухін, А. С.
Скорняков, Є. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Паньків, В. І.
Вплив метилкобаламіну на вміст вітаміну В12 і прояви нейропатії у хворих на цукровий діабет 2-го типу з метформін-асоційованим дефіцитом вітаміну В12 [Текст] / В. І. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 45-49. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, лекарственная терапия, осложнения)
МЕТФОРМИН -- METFORMIN (вредные воздействия, терапевтическое применение)
ВИТАМИНА B12 НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN B 12 DEFICIENCY (лекарственная терапия, химически вызванный)
Анотація: До небажаних побічних ефектів при використанні метформіну належить порушення обміну вітаміну В12, що асоціюється зі зниженням рівнів В12 у сироватці крові. Мета: встановити ефективність застосування метилкобаламіну (препарат Діакобал виробництва ТОВ «Кусум Фарм», Україна) у корекції дефіциту вітаміну В12 у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу з метформін-асоційованим дефіцитом вітаміну В12, а також встановити його вплив на прояви діабетичної нейропатії. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 30 хворих на ЦД 2-го типу з метформін-асоційованим дефіцитом вітаміну В12 (рівень вітаміну В12 нижче від 190 пг/мл). Тривалість прийому метформіну становила в середньому 6,1 року, середня доза — 2100 мг/добу. Метилкобаламін призначали в дозі 500 мг тричі на добу впродовж трьох місяців. Визначення вмісту вітаміну В12 і оцінку проявів нейропатії проводили до і після курсу лікування. Результати. Після завершення курсу лікування встановлено, що середній вміст вітаміну В12 у сироватці крові досягнув референсних значень (312,4 ± 39,8 пг/мл). Виявлено позитивний вплив терапії на вираженість клінічних проявів периферичної сенсорно-моторної нейропатії в обстежених хворих: у 17 (56,7 %) пацієнтів значно зменшилася вираженість оніміння стоп, у шести (20 %) хворих було відзначено повне зникнення оніміння. Інтенсивність больового синдрому зменшилася в 19 (63,3 %) пацієнтів, больовий синдром вдалося цілком зняти в трьох (10 %) хворих. Висновки. Підтверджено взаємозв’язок прийому метформіну й гіповітамінозу В12. Діакобал виробництва ТОВ «Кусум Фарм» (Україна) є ефективним і безпечним препаратом метилкобаламіну в комплексній терапії цукрового діабету для профілактики й лікування метформін-індукованого дефіциту вітаміну В12 і діабетичної нейропатії
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Крицький, Т. І.
Стан мінеральної щільності кісткової тканини у чоловіків, хворих на первинний гіпотиреоз [Текст] / Т. І. Крицький // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 50-55. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (осложнения, рентгенография)
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
ДЕНСИТОМЕТРИЯ -- DENSITOMETRY (методы)
Анотація: Питання про вплив гіпотиреозу на стан кісткової тканини вивчене недостатньо, зважаючи на незначне число досліджень. Крім того, встановити вплив зниженої функції щитоподібної залози на стан міцності кістки нелегко у зв’язку з тим, що ці хворі зазвичай похилого віку і мають багато додаткових чинників розвитку остеопорозу. Мета дослідження — оцінити стан мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) у чоловіків, хворих на гіпотиреоз. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 35 чоловіків, хворих на первинний гіпотиреоз, віком від 28 до 69 років. Тривалість захворювання (час від моменту встановлення діагнозу і початку замісної терапії препаратами тиреоїдних гормонів) становила від 3 до 26 років. Середньодобова доза левотироксину (LТ4), яку отримували пацієнти, — 125,5 ± 16,5 мкг. Хворі перебували в стані компенсації (відсутність скарг і нормальний рівень тиреотропного гормону на тлі лікування LТ4). До контрольної групи ввійшли 25 здорових, клінічно еутиреоїдних чоловіків віком від 25 до 49 років. Результати. В 11 (31,4 %) обстежених хворих виявлена остеопенія різного ступеня тяжкості, у 8 (22,9 %) пацієнтів діагностований остеопороз, у решти 16 (45,7 %) МЩКТ перебувала в межах норми. При порівнянні остеоденситограм пацієнтів різних вікових груп виявлено, що з віком частота і тяжкість випадків зниження кісткової щільності збільшується. Найбільш виражений негативний вплив на щільність кісткової тканини у хворих на гіпотиреоз має тривалість захворювання. Хоча частота випадків остеопеній у групі хворих з тривалістю захворювання від 5 до 15 років більша (55 %), ніж у пацієнтів з тривалістю захворювання понад 15 років (41,7 %), проте остеопороз у пацієнтів із більшою тривалістю захворювання спостерігається в 2,5 раза частіше, ніж в осіб з терміном хвороби 5–15 років. Висновки. Порушення мінеральної щільності кісткової тканини, що проявляються розвитком остеопенії та остеопорозу, спостерігаються у 54,3 % чоловіків, хворих на первинний гіпотиреоз. Вираженість змін мінеральної щільності кісткової тканини прямо пропорційно залежить від віку, тривалості замісної терапії препаратами тиреоїдних гормонів і обернено пропорційно — від індексу маси тіла
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Колотило, О. Б.
Стан антиоксидантної, прооксидантної та ендотеліальної систем у пацієнтів із хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок та високим ризиком розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень [Текст] / О. Б. Колотило // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 56-61. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY (кровоснабжение)
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA (кровь)
АРТЕРИОСКЛЕРОЗ ОБЛИТЕРИРУЮЩИЙ -- ARTERIOSCLEROSIS OBLITERANS (кровь)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE
Анотація: Облітеруючий атеросклероз магістральних периферичних судин становить понад 20 % випадків від усієї серцево-судинної патології, тобто відзначається у 3 % від загальної кількості населення. Незважаючи на великий досвід виконання оперативних втручань на артеріях, 3-річна спроможність стегново-підколінних шунтів не перевищує 80 %. Частота реоклюзії судин аорто-клубового сегмента становить від 6 до 42 %. Метою дослідження було вивчення особливостей оксидантної, прооксидантної та ендотеліальної систем у пацієнтів із хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок. Матеріали та методи. В основу роботи покладено аналіз комплексного обстеження та хірургічного лікування 220 хворих на облітеруючий атеросклероз аорти та магістральних артерій нижніх кінцівок. Хворі були розподілені на дві групи за об’ємом операційної реваскуляризації аорто-стегно-підколінного сегмента. Операційне втручання в першій групі пацієнтів включало одномоментну реконструкцію аорто-стегнового та стегно-підколінного сегментів, у пацієнтів другої групи реконструкцію вказаних сегментів було виконано у два етапи. Активність складових прооксидантно-антиоксидантної системи визначали за допомогою спектрофотометричних методів. Результати. Дослідження активності процесів вільнорадикального окислення вказують, що процеси, які відбуваються в тканинах нижніх кінцівок, через вплив на них вільних радикалів кисню не лише активують вільнорадикальні процеси, але й можуть потенціювати процеси ушкоджувального впливу на клітини тканин і передусім на ендотеліальну систему. Висновки. Ризик розвитку реперфузійних ускладнень у післяопераційному періоді в пацієнтів підтверджується високим рівнем запальної відповіді. При реваскуляризації відбувається руйнування, відшарування ендотеліальних клітин, розширення ендотеліальних параклітинних контактів, що сприяє гіперпроникності ендотеліального моношару
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Товстолиткіна, Н.
Вітамін D - чи все так просто, як здається? [Текст] / Н. Товстолиткіна // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 63-67. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (диагностика, кровь, лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология)
Анотація: Навіть через століття після відкриття вітаміну D залишаються прогалини в розумінні ролі його ендокринної системи. Зрозуміло, що вітамін D має велике значення для стимуляції всмоктування кальцію в кишечнику при нормальному/низькому введенні кальцію і, як наслідок, для підтримки нормального гомеостазу кальцію й росту кісток. Крім того, були виявлені плейотропні дії вітаміну D. Ця стаття містить інформацію про метаболізм вітаміну D, його значення для загального здоров’я, основні напрями обстеження, оптимальну тактику лікування й можливі ускладнення при лікуванні. Також було приділено увагу лабораторній діагностиці як методу визначення недостатності й дефіциту вітаміну D і контролю можливих ускладнень при лікуванні препаратами вітаміну D
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Експресія PCNA як маркера проліферації у доброякісних та високодиференційованих злоякісних пухлинах щитоподібної залози людини (огляд літератури та власні дані) [Текст] / Б. Б. Гуда [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 68-72. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (кровь)
ПРОЛИФЕРИРУЮЩИХ КЛЕТОК ЯДЕРНЫЙ АНТИГЕН -- PROLIFERATING CELL NUCLEAR ANTIGEN (кровь)
ДНК РЕПЛИКАЦИЯ -- DNA REPLICATION
Анотація: Визначення пролiферативного потенцiалу клiтин пухлини — важливе завдання для дiагностики раку щитоподібної залози (ЩЗ). Тому необхiдний пошук маркерів, які характеризують стан пролiферативних процесів. Ядерний антиген пролiферуючих клiтин (PCNA) — бiлок, необхiдний для органiзацiї компонентiв, що беруть участь у процесах реплiкацiї та репарацiї ДНК, є поряд із Кі-67 одним з основних маркерів пролiферативних процесів. Останні дослідження продемонстрували його здатність взаємодіяти з багатьма факторами, що беруть участь у кількох метаболічних шляхах, включаючи репарацію ДНК, транслезійний синтез ДНК, метилювання ДНК, ремоделювання хроматину і регуляцію клітинного циклу. В огляді наведені дані щодо його структури, функції, регуляції та участі у злоякісній трансформації клітин. Для визначення біомаркерів, корисних для діагностики раку ЩЗ та встановлення панелі маркерів щодо раннього виявлення метастатичних карцином ЩЗ, було проведено низку досліджень, які показали, що у метастатичних пухлинах рівень PCNA вище майже вдвічі, ніж у неметастатичних. Вiдзначено підвищену експресiю PCNA у карциномах ЩЗ порiвняно з аденомами. Найвищий рiвень експресiї PCNA спостерiгався при найбiльш агресивних типах раку ЩЗ — анапластичнiй та медулярнiй карциномах. У диференцiйованих пухлинах кiлькiсть антигена була дещо меншою, але помiтно зростала в iнвазивних варiантах цих пухлин. Експресія PCNA була посилена у B-RAF V600E-позитивних папілярних карциномах порівняно з B-RAF V600E-негативними. Аналіз виживання хворих, який пов’язували з рівнями маркерів PCNA та Ki-67, показав найкращий прогноз у пацієнтів із низькими значеннями PCNA. Гірші результати спостерігались у пацієнтів із середніми показниками PCNA, а найгірший прогноз характерний для пацієнтів з найвищими рівнями антигена. Обговорюються можливості пригнічення PCNA специфічними інгібіторами для терапії деяких видів раку
Дод.точки доступу:
Гуда, Б. Б.
Пушкарьов, В. В.
Ковзун, О. І.
Пушкарьов, В. М.
Тронько, М. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Кваченюк, Д. А.
Тактика ведення пацієнтів із маніфестним, субклінічним і післяопераційним гіпотиреозом (огляд літератури) [Текст] / Д. А. Кваченюк, А. М. Кваченюк // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 75-81. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (диагностика, кровь, хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
ВОЗРАСТНЫЕ ГРУППЫ -- AGE GROUPS
Анотація: В огляді наведені дані про найбільш поширені види тиреоїдної патології — субклінічний, маніфестний гіпотиреоз (особливо в осіб похилого віку) і гіпотиреоз як ускладнення після проведення гемітиреоїдектомії. Наведено дані щодо післяопераційного гіпотиреозу (субклінічного й маніфестного): частота виникнення, час діагностування після операції, фактори, що впливають на розвиток післяопераційного гіпотиреозу, серед основних — передопераційний рівень тиреотропного гормону, вік і наявність антитиреоїдних антитіл. Також були проаналізовані ризики вузлоутворення у вікарній частці щитоподібної залози після гемітиреоїдектомії. У цілому в короткостроковій перспективі розвиток вузлів у залишковій частці не відзначався
Дод.точки доступу:
Кваченюк, А. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Шідловський, В. О.
Первинний гіперальдостеронізм. Механізми і наслідки патологічного впливу на організм (огляд літератури) [Текст] / В. О. Шідловський, О. В. Шідловський, В. В. Кравців // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 82-88. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРАЛЬДОСТЕРОНИЗМ -- HYPERALDOSTERONISM (патофизиология, этиология)
Анотація: Робота побудована на аналізі даних світової літератури, присвяченій первинному гіперальдостеронізму. Наведені дані про механізми патологічного впливу на системи організму надлишкової автономної секреції альдостерону. Розкриті шляхи впливу надлишку альдостерону на серцево-судинну та нервову системи, нирки, якість і тривалість життя. Показано, що альдостерон активує специфічні внутрішньоклітинні геномні та негеномні шляхи впливу на серцево-судинну систему й індукує розвиток кардіофіброзу, фібриляції передсердь і серцевої недостатності. Звернута увага на те, що гіперальдостеронізм є причиною розвитку метаболічного синдрому, погіршення якості та зменшення тривалості життя
Дод.точки доступу:
Шідловський, О. В.
Кравців, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Динник, О. Б.
Ураження ендотелію у клінічній практиці: роль лазерної допплерівської флоуметрії (огляд літератури) [Текст] / О. Б. Динник, Н. А. Марунчин, С. Є. Мостовий // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 89-93. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR (патофизиология)
ФЛОУМЕТРИЯ ДОППЛЕРОВСКАЯ ЛАЗЕРНАЯ -- LASER-DOPPLER FLOWMETRY (методы)
МИКРОЦИРКУЛЯЦИЯ -- MICROCIRCULATION
Анотація: В огляді літератури розкрито поняття ураження ендотелію як патології, що є проявом неінфекційних захворювань і предиктором серцево-судинних і цереброваскулярних подій, особливо у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу. Мікроциркуляторне русло являє собою сукупність найдрібніших кровоносних судин (артеріол, пре- та посткапілярних сфінктерів, капілярів, венул), лімфатичних капілярів, що підтверджує концепцію мультимодальності судинно-паренхіматозної комунікації. Під час розвитку патологічного процесу (хвороба, стрес) відбувається вивільнення прозапальних цитокінів, що спричинюють клітинну дисфункцію, тромбоз, фіброз і ураження ендотелію. Сучасним неінвазивним методом первинної оцінки стану мікроциркуляції, виявлення порушень ендотелію, доказовості щодо ефективності впливу фармакологічних препаратів, прогнозування перебігу захворювання, менеджменту пацієнтів у клінічній практиці є лазерна допплерівська флоуметрія (ЛДФ). На підставі аналізу об’єктивних параметрів ЛДФ згідно з сучасними європейськими рекомендаціями встановлюється тип кровотоку (нормотонічний, гіперемічний, спастичний, застійно-стазичний) і, відповідно, фактори ураження ендотелію. Не менш важливим питанням є способи корекції розладів мікроциркуляції (здебільшого — інфузійна терапія), оскільки саме вплив препаратів на пре- і посткапілярні сфінктери дозволяє встановити ефективність/неефективність проведеної терапії. ЛДФ застосовується у різних клінічних напрямках, таких як кардіологія, ендокринологія, ревматологія, а також як метод діагностики стану мікроциркуляторного русла у хірургічній практиці
Дод.точки доступу:
Марунчин, Н. А.
Мостовий, С. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Прудиус, П. Г.
Сент-Вінсентська декларація через 30 років: боротьба з цукровим діабетом у ХХІ солітті [Текст] / П. Г. Прудиус, М. О. Сторожук, В. Є. Прудиус // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 94-96

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (профилактика и контроль, эпидемиология)
Анотація: В статті розглядаються заходи щодо втілення Сент-Вінсентської декларації в Україні за минулі 30 років. Попри виконання двох державних програм боротьби з цукровим діабетом (ЦД), на сьогодні залишається більше недоліків, ніж досягнень. В Україні відсутні служба допомоги хворим із синдромом діабетичної стопи, статистика поширеності ЦД і його ускладнень. Акцентується увага на розробці конкретних заходів щодо боротьби з епідемією ЦД на державному і регіональних рівнях
Дод.точки доступу:
Сторожук, М. О.
Прудиус, В. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Вітаємо професора Нонну Олександрівну Кравчун [Текст] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 97-98

Анотація: Нещодавно відсвяткувала свій ювілей Нонна Олександрівна Кравчун — доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут проблем ендокринної патології імені В.Я. Данилевського НАМН України». Нонна Олександрівна — лікар вищої кваліфікації, відомий вчений, керівник, яскрава, неординарна особистість, яка по праву може пишатися духовним та інтелектуальним потенціалом, успіхами й досягненнями. Найвищий професіоналізм, талант, безмежна відданість справі, працьовитість і наполегливість у досягненні поставлених цілей дали змогу професору Н.О. Кравчун досягти значних успіхів у своїй діяльності, здобути шану й повагу серед колег
Дод.точки доступу:
Кравчун, Нонна Олександрівна (1959-) \про неї\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)