Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2019/15/8<.>

Загальна кількість знайдених документів : 11
Показані документи з 1 по 11

Liu, J.
The reno-protective effect of metformin against type 2 diabetic rats via up-regulating renal tissue pigment epithelium-derived factor expression [Text] = Ренопротекторний ефект метформіну в щурів із цукровим діабетом 2-го типу реалізується шляхом посилення експресії фактора пігментного епітелію в тканині нирок / J. Liu, S. Bi, S. Ye // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 8. - P11-18. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- DIABETES MELLITUS, EXPERIMENTAL
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
СТРЕПТОЗОТОЦИН -- STREPTOZOCIN
МЕТФОРМИН -- METFORMIN
МЕТФОРМИН -- METFORMIN
ПОЧКИ -- KIDNEY (действие лекарственных препаратов)
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: Diabetic nephropathy has become the primary cause of end-stage renal disease worldwide. Pigment epithelium-derived factor (PEDF) is an endogenous anti-inflammatory factor in vivo, which can inhibit the expression of pathogenic factors — transforming growth factor β1 and connective tissue growth factor, and suppresses extracellular matrix protein production in diabetic kidney, suggesting an antifibrogenic activity. The aim of this study was to investigate the effect of metformin on renal tissue PEDF expression in type 2 diabetic rats and explore its possible underlying protective mechanisms in renal injury. Materials and methods. Ten clean male Sprague-Dawley rats were randomly selected as the normal control group. Type 2 diabetes model were induced by a high-fat diet and intraperitoneal injection of 30 mg/kg streptozotocin. A total of 30 type 2 diabetic rats were divided into 3 groups, which were treated with metformin 300 mg/kg/day (MET group, n = 10), glibenclamide 5 mg/kg/day (GLY group, n = 10), or saline (DM group, n = 10) by gavage for 8 weeks. Various biochemical parameters, kidney histopathology and renal tissue PEDF expression levels were examined. Results. At the 8th week, fasting blood glucose, glycated hemoglobin, triglyceride levels, urinary albumin and PEDF excretion, serum creatinine and blood urea nitrogen in MET group and GLY group decreased significantly compared to DM group, there were no significant differences in fasting blood glucose and glycated hemoglobin between MET group and GLY group. The histological examinations revealed amelioration of diabetes-induced glomerular pathological changes following treatment with MET and GLY when compared to DM group. In addition, urinary albumin and PEDF excretion were decreased, glomerular pathological changes was lightened and protein and mRNA expression of renal tissue PEDF were increased more in MET group compared with GLY group. Conclusions. Metformin reduced urinary albumin excretion in diabetic rats, and improved podocyte morphology and structural damage. The mechanism may be partly related to its role in restoring PEDF expression and inhibiting urinary excretion of PEDF
Діабетична нефропатія стала основною причиною термінальної стадії ниркової недостатності. Фактор пігментного епітелію (ФПЕ) є ендогенним протизапальним фактором in vivo, що може пригнічувати експресію патогенних чинників трансформуючого фактора росту β1 и фактора росту сполучної тканини, а також продукцію білка позаклітинного матриксу в нирці за наявності цукрового діабету. Мета дослідження: вивчити вплив метформіну на експресію ФПЕ у тканині нирок щурів із цукровим діабетом 2-го типу і встановити його можливі основні захисні механізми при ураженні нирок. Матеріали та методи. Десять самців щурів лінії Sprague-Dawley були рандомізовані як нормальна контрольна група. Цукровий діабет 2-го типу індукували дієтою з високим вмістом жиру і внутрішньоперитонеальним введенням 30 мг/кг стрептозотоцину. Загалом 30 щурів із діабетом 2-го типу були розподілені на 3 групи, які отримували метформін 300 мг/(кг • д) (група МЕТ, n = 10), глібенкламід 5 мг/(кг • д) (група ГЛІ, n = 10) або фізіологічний розчин (група ФР, n = 10) шляхом введення протягом восьми тижнів. Аналізували різні біохімічні показники, дані гістопатологічного дослідження нирок і рівні експресії ФПЕ у нирковій тканині. Результати. На восьмому тижні рівні глюкози крові натще (ГН), глікованого гемоглобіну (HbA1c), тригліцеридів, екскреції альбуміну із сечею і ФПЕ, сироваткового креатиніну й азоту сечовини крові в групі МЕТ і групі ГЛІ вірогідно знизилися порівняно з групою ФР, вірогідних відмінностей у показниках глюкози крові натщесерце і глікованого гемоглобіну між групою МЕТ і групою ГЛІ не виявлено. При гістологічному дослідженні виявлено поліпшення гломерулярних патологічних змін, спричинених цукровим діабетом, після лікування МЕТ і ГЛІ порівняно з групою ФР. Крім того, зменшувалася екскреція альбуміну із сечею і ФПЕ, спостерігалася менша вираженість патологічних змін у клубочках і підвищувалася експресія білка і мРНК ФПЕ ниркової тканини в групі MЕТ порівняно з групою ГЛІ. Висновки. Метформін знижує екскрецію альбуміну із сечею в діабетичних щурів, покращує морфологію і зменшує вираженість структурних уражень подоцитів. Це може бути частково пов’язане з його роллю у відновленні експресії ФПЕ та інгібуванні екскреції ФПЕ із сечею
Дод.точки доступу:
Bi, S.
Ye, S.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Місюра, К. В.
Прогнозування гормонально-метаболічних порушень у молодих жінок із надлишковою масою тіла та ожирінням: ефективність застосування штучних нейронних мереж [Текст] / К. В. Місюра, К. Г. Манська // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 8. - С. 19-30. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, кровь, моча, осложнения)
ВЕС ИЗБЫТОЧНЫЙ -- OVERWEIGHT (диагностика, кровь, моча, осложнения)
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (диагностика, этиология)
ПРОГНОЗИРОВАНИЕ -- FORECASTING
ЖЕНЩИНЫ -- WOMEN
МОЛОДЫЕ -- YOUNG ADULT
НЕЙРОННЫЕ СЕТИ (КОМПЬЮТЕР) -- NEURAL NETWORKS (COMPUTER)
Анотація: Актуальність дослідження обумовлена необхідністю створення методологічних підходів до формування груп ризику щодо розвитку метаболічного синдрому — основи виникнення хронічної неінфекційної патології з боку серцево-судинної системи у молодих жінок із надлишком маси тіла різного ступеня. Мета: створення моделей прогнозування розвитку метаболічного синдрому у жінок молодого віку із надлишковою масою тіла та ожирінням — представниць української популяції — з використанням класичних методів статистичного аналізу (дискримінантного аналізу, логістичної регресії) і штучної нейронної мережі та проведення порівняльного аналізу прогностичної точності створених моделей. Матеріали та методи. Обстежено 130 жінок, середній вік яких становив 28,64 ± 6,91 року, з екзогенно-конституційним надлишком маси тіла різного ступеня. Визначали індекс маси тіла, окружність талії. Методом біоімпедансного аналізу — склад тіла (жирову, відносну жирову, безжирову, активну клітинну масу тіла). Імуноферментним методом — рівні інсулін- та лептинемії. Розраховувався індекс НОМA-IR. Секреція мелатоніну оцінювалася за вмістом у сечі його метаболіту 6-сульфатоксимелатоніну за методом Друекса в модифікації Г.В. Зубкова; серотоніну — флуориметричним методом В.І. Кулинського та Л.С. Костюковської. Шляхом анкетування оцінювалась наявність порушень сну та харчової поведінки. Результати. За результатами комплексного лабораторно-інструментального обстеження із використанням методів дискримінантного аналізу, логістичної регресії та штучних нейронних систем створено чотири математичні моделі, що дозволяють за рівнями антропометричних показників, параметрів складу тіла, вуглеводного та ліпідного обміну, показників, що характеризують особливості секреції мелатоніну, оцінити ризик розвитку метаболічного синдрому у жінок молодого віку із надлишком маси тіла різного ступеня — представниць української популяції. Діагностичні характеристики усіх запропонованих моделей (чутливість, специфічність, точність, відношення шансів) досить високі, але найбільша діагностична інформативність визначена щодо моделі з застосуванням штучних нейронних систем, побудованої з використанням програми Statistica StatSoft. Висновки. Застосування такої моделі як інструменту визначення ризику розвитку метаболічного синдрому у конкретних жінок молодого віку із надлишком маси тіла різного ступеня в системі практичної охорони здоров’я дозволить поліпшити ризик-стратифікацію метаболічного синдрому, своєчасно проводити терапію для запобігання його ускладненням
Дод.точки доступу:
Манська, К. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Товкай, О. А.
Діагностично-лікувальний алгоритм комплексного хірургічного менеджменту хворих з новоутвореннями надниркових залоз [Текст] / О. А. Товкай // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 8. - С. 31-37. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
НАДПОЧЕЧНИКОВ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ADRENAL GLAND NEOPLASMS (диагностика, хирургия)
АДРЕНАЛЭКТОМИЯ -- ADRENALECTOMY (методы)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (методы)
АЛГОРИТМЫ -- ALGORITHMS
Анотація: Проблемне поле застосування лапароскопічної адреналектомії зводиться до формулювання універсальних показань і протипоказань до операції у пацієнтів з пухлинами надниркових залоз (НЗ). Мета дослідження — розробити діагностично-лікувальний алгоритм комплексного хірургічного менеджменту хворих на патологію надниркових залоз із використанням відеоендоскопічних втручань та оцінити його клінічну ефективність. Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування 813 пацієнтів, яким було виконане відеоендоскопічне втручання з приводу патології НЗ. Результати. Проаналізовано результати оперативних втручань в Українському науково-практичному центрі ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України впродовж трьох основних етапів. На першому етапі (1995–2003 рр.) проводились оперативні втручання на НЗ відкритим доступом. Другий етап (2004–2014 рр.) бере початок від дати виконання першої лапароскопічної адреналектомії в клініці центру. Третій етап (2015–2016 рр.) характеризується періодом впровадження розробок в медичну практику та їх використання. Запропонований діагностично-лікувальний алгоритм покращив результати лікування пацієнтів із захворюваннями надниркових залоз завдяки диференціальному підходу до вибору методів обстеження та визначення лікувальної тактики, вибору методу оперативного втручання. Це дозволило знизити частоту післяопераційних ускладнень до 0,5 %, післяопераційної летальності — до 0,2 %, скоротити час перебування в стаціонарі та час соціальної і трудової реабілітації хворих. Висновки. Сучасні підходи до хірургічного лікування захворювань НЗ ґрунтуються на широкому впровадженні високоефективних і малоінвазивних технологій, сприяють перегляду деяких традиційних позицій діагностичної та лікувальної тактики. Вибір операційного доступу має бути строго індивідуальним і враховувати розміри, характер новоутворення, його анатомо-топографічні взаємовідносини з оточуючими органами і тканинами, конституційні особливості пацієнта
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Захарченко, Т. Ф.
Статеві й вікові особливості змін імунологічних показників у хворих на рак щитоподібної залози і хворих на токсичний зоб після радіойодтерапії [Текст] / Т. Ф. Захарченко, С. В. Гулеватий, І. П. Волинець // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 8. - С. 38-46. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (иммунология, радиотерапия)
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE (иммунология, радиотерапия)
ИОДА РАДИОАКТИВНЫЕ ИЗОТОПЫ -- IODINE RADIOISOTOPES (терапевтическое применение)
КЛЕТКИ-КИЛЛЕРЫ ЕСТЕСТВЕННЫЕ -- KILLER CELLS, NATURAL
ЦИТОТОКСИЧНОСТЬ ИММУНОЛОГИЧЕСКАЯ -- CYTOTOXICITY, IMMUNOLOGIC
НЕЙТРОФИЛЫ -- NEUTROPHILS
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
ПОЛОВЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ -- SEX CHARACTERISTICS
Анотація: Мета: провести порівняльний аналіз цитотоксичної активності NK-клітин і метаболічної активності нейтрофілів (НФ) до і після радіойодотерапії (РЙТ) у хворих на диференційований рак щитоподібної залози (ДРЩЗ) залежно від статі, віку, наявності віддалених метастазів і у хворих на токсичний зоб (ТЗ) залежно від статі. Матеріали та методи. Визначили імунологічні показники в трьох групах тиреоїдектомованих хворих із ДРЩЗ. У групу 1 ввійшли 48 осіб (30 жінок, 18 чоловіків) молодого віку (від 11 до 39 років) без віддалених метастазів ДРЩЗ. Групу 2 становили 40 хворих (23 жінки, 17 чоловіків) молодого віку (від 16 до 40 років) із віддаленими метастазами ДРЩЗ. Групу 3 становили 55 хворих (30 жінок, 25 чоловіків) старшого віку (від 41 до 75 років) із віддаленими метастазами ДРЩЗ. Середня кількість курсів РЙТ у жінок групи 1 становила 1,10 ± 0,04, у чоловіків — 1,50 ± 0,24, у жінок групи 2 — 5,4 ± 0,7, у чоловіків — 6,3 ± 0,8. У хворих старшого віку (група 3) середня кількість курсів РЙТ у жінок становила 5,4 ± 0,3, у чоловіків — 5,5 ± 0,7. Визначали імунологічні показники в 30 хворих (22 жінки, 8 чоловіків) із ТЗ віком від 23 до 67 років. Хворі на ТЗ отримали курс РЙТ. Імунологічне дослідження проводили напередодні й у ранній термін (5 чи 6 діб) після РЙТ. Цитотоксичну активність NК-клітин проти індикаторних клітин-мішеней визначали, використовуючи спектрофотометрію. Метаболічну активність НФ досліджували в стандартному тесті відновлення нітросинього тетразолію. Результати. У ранній термін після РЙТ активність NK-клітин знижується в чоловіків молодого віку групи 1. У чоловіків молодого віку групи 2 активність NК-клітин після РЙТ знижується більшою мірою, ніж у групі 1. Активність NК-клітин у чоловіків старшого віку (група 3) і до, і після РЙТ істотно нижча, ніж у жінок, і значно нижча, ніж у чоловіків молодого віку. Після РЙТ метаболічна активність НФ у хворих на ДРЩЗ чоловіків і жінок збільшується в групі 1 і в чоловіків групи 2. У жінок групи 1 цей показник значно більший, ніж у чоловіків. У чоловіків і жінок групи 2 метаболічна активність НФ після РЙТ істотно менша, ніж у хворих групи 1. У хворих на ТЗ осіб чоловічої статі активність NK-клітин напередодні РЙТ нижча, а метаболічна активність НФ значно вища, ніж у жінок. Після РЙТ збільшення активності NК-клітин у хворих на ТЗ більшою мірою відбувається в осіб жіночої статі, а метаболічної активності НФ — в осіб чоловічої статі. Висновки. Порівняльний аналіз результатів дослідження раннього впливу 131І на цитотоксичну активність NK-клітин і метаболічну активність НФ виявив особливості змін цих показників у хворих на ДРЩЗ залежно від віку, статі, наявності віддалених метастазів, у хворих на ТЗ — залежно від статі
Дод.точки доступу:
Гулеватий, С. В.
Волинець, І. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Серцеві наслідки тяжкого тиреотоксикозу та їх зміни у віддаленому періоді після хірургічного лікування [Текст] / В. О. Шідловський [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 8. - С. 47-55. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ТИРЕОТОКСИКОЗ -- THYROTOXICOSIS (диагностика, кровь, лекарственная терапия, ультрасонография, хирургия, этиология)
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE (диагностика, кровь, лекарственная терапия, осложнения, ультрасонография, хирургия)
СЕРДЦА БОЛЕЗНИ -- HEART DISEASES (диагностика, кровь, терапия, ультрасонография, этиология)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
Анотація: Результатом хірургічного лікування зоба з тяжким тиреотоксикозом може бути поліпшення загального стану і фізичної активності, зменшення та/або ліквідація клінічних проявів тиреотоксичної кардіоміопатії (ефективне лікування) або ж погіршення загального стану (неефективне лікування). З позицій такого підходу віддалені результати хірургічного лікування токсичного зоба з тяжким тиреотоксикозом вивчені недостатньо. Мета. Вивчити віддалені результати хірургічного лікування хворих на токсичний зоб з тяжким тиреотоксикозом із пріоритетним дослідженням змін серцевої діяльності і фізичної активності. Матеріали та методи. Дослідження проведено у 123 лікованих хірургічним методом хворих на тяжку форму токсичного зоба. Вік пацієнтів становив від 21 до 74 років. Тривалість тиреотоксикозу перебувала в межах від 18 до 74 місяців. Показаннями до хірургічного лікування були часті рецидиви тиреотоксикозу, прогресування тиреотоксичної кардіоміопатії на тлі тиреостатичної терапії з розвитком розладів ритму серцевої діяльності й серцевої недостатності. Вивчали структурні й функціональні зміни в серці за даними ехокардіографії в режимі В, розлади серцевої діяльності за результатами добового холтерівського моніторингу ЕКГ, фізичну активність за даними тесту шестихвилинної ходьби. Віддалені наслідки лікування оцінювали за розробленими градаціями: добрий, задовільний, незадовільний результат і неефективне лікування. Результати. Встановлено, що хірургічне лікування хворих на токсичний зоб з тяжким тиреотоксикозом дозволяє ліквідувати тиреотоксикоз, а в частини пацієнтів — розлади ритму серцевої діяльності, зменшити інтенсивність клінічних проявів тиреотоксичної кардіоміопатії, поліпшити фізичну активність і загальний стан хворих. Проведені дослідження показали, що результати хірургічного лікування залежать від тяжкості розладів ритму серцевої діяльності й серцевої недостатності, тобто наслідків тиреотоксикозу, що розвиваються на основі тиреотоксичної кардіоміопатії. Добрий і задовільний результати хірургічного лікування отримано в 55 (44,7 %) випадках, незадовільний результат — у 40 (32,5 %) хворих, і неефективним лікування було у 28 (22,8 %) пацієнтів. Висновки. Хірургічне лікування хворих на токсичний зоб з тяжким тиреотоксикозом дозволяє досягнути позитивних результатів: ліквідувати тиреотоксикоз, зменшити інтенсивність клінічних проявів тиреотоксичної кардіоміопатії, поліпшити серцеву діяльність, фізичну активність і загальний стан пацієнтів. Віддалені результати хірургічного лікування хворих на тяжкий тиреотоксикоз залежать від тривалості захворювання, медикаментозної терапії тиреотоксикозу і віку пацієнтів. Зі збільшенням значень цих показників результати лікування погіршуються. Серед існуючих показань до хірургічного лікування хворих на токсичний зоб з проявами тяжкого тиреотоксикозу першим і основним є наявність тиреотоксичної кардіоміопатії з розладами ритму серцевої діяльності. Універсальним показником для прогнозування віддалених результатів хірургічного лікування хворих на токсичний зоб є довжина пройденої відстані тесту шестихвилинної ходьби
Дод.точки доступу:
Шідловський, В. О.
Шідловський, О. В.
Шеремет, М. І.
Павловський, І. М.
Курочкін, Г. С.
Кравців, В. В.
Скочило, О. В.
Гаплик, Г. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Коритко, О. О.
Віддалені результати корекції метаболічних порушень при синдромі полікістозних яєчників після лікування метформіном [Текст] / О. О. Коритко, І. В. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 8. - С. 56-60. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ -- POLYCYSTIC OVARY SYNDROME (диагностика, кровь, лекарственная терапия)
МЕТФОРМИН -- METFORMIN (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
Анотація: Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) — поліморфне захворювання з надзвичайно варіабельною клінічною картиною та різними фенотипами, що відзначається у 5–10 % жінок репродуктивного віку. Протягом життя у жінок із СПКЯ в 10 разів підвищується ризик розвитку цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, в 7 разів — артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця, в тому числі інфаркту міокарда, більш ніж удвічі — онкологічних захворювань яєчників, ендометрію, молочної залози. Мета дослідження — проведення аналізу динаміки показників інсулінорезистентності, дисліпідемії, порушеної толерантності до глюкози після лікування метформіном у пацієнток із СПКЯ з використанням показників індексів Caro та НОМА-IR. Матеріали та методи. Проаналізовані 26 історій хвороби пацієнток із СПКЯ, яким за період з 2012 по 2018 р. проводили терапію метформіном протягом шести місяців з моменту постановки діагнозу. Всім пацієнткам в 2018 р. було проведене дослідження ліпідного спектра крові, стандартний глюкозотолерантний тест і дослідження вмісту імунореактивного інсуліну в плазмі венозної крові. Оцінку стану вуглеводного обміну проводили за допомогою розрахункових показників індексів Caro та НОМА-IR. Результати. Результатом застосування метформіну у 26 жінок із СПКЯ й інсулінорезистентністю стало вірогідне зниження рівня імунореактивного інсуліну натще (з 21,4 ± 2,3 до 6,9 ± 0,8 мкОД/мл; р = 0,005) через 6 місяців, в той час як значущих змін рівня глікемії натще не спостерігалося. Відповідно, показник НОМА-IR знизився з 4,38 ± 1,26 до 1,17 ± 0,18 (р = 0,01), а індекс Caro підвищився з 0,24 ± 0,05 до 0,58 ± 0,14 (р = 0,02). Оцінка показників ліпідного обміну через 6 місяців після початку лікування метформіном підтвердила вірогідне зниження рівня холестерину з 5,4 ± 0,3 до 3,6 ± 0,5 ммоль/л (р = 0,01) і рівня тригліцеридів з 1,7 ± 0,2 до 0,8 ± 0,2 ммоль/л (р = 0,03). Обстеження, проведене у 2018 р. в цих же пацієнток, засвідчило збільшення маси тіла не тільки порівняно з показниками через 6 місяців після лікування метформіном, але і з початковими. Спостерігалося вірогідне підвищення рівня холестерину при обстеженні в 2018 р. до 6,7 ± 0,4 ммоль/л (р = 0,01 порівняно з показником після лікування метформіном). Висновки. Жінки із СПКЯ та інсулінорезистентністю, дисліпідемією мають найбільший ризик розвитку ЦД і серцево-судинної патології. Застосування метформіну розглядається як потенційно ефективний метод для подолання інсулінорезистентності, поліпшення гормональних, біохімічних параметрів і можливого зниження кардіоваскулярного ризику при СПКЯ
Дод.точки доступу:
Паньків, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Пасєчко, Н. В.
Особливості взаємозв’язків між вмістом тиреотропного гормону і деякими маркерами серцево-судинного ризику при субклінічному гіпотиреозі [Текст] / Н. В. Пасєчко, Ю. В. Євстратьєва // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 8. - С. 61-66. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (кровь, осложнения)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (кровь)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (кровь, этиология)
Анотація: Гіпотиреоз, у тому числі субклінічний, асоціюється з підвищенням ризику розвитку хронічної серцевої недостатності. Згідно з даними дослідження Cardiovascular Health Study, підвищений рівень тиреотропного гормона (ТТГ) можна розглядати як фактор ризику розвитку серцевої недостатності. Мета дослідження — вивчення взаємозв’язків між рівнем ТТГ і наявністю серцево-судинних порушень у пацієнток із субклінічним гіпотиреозом. Матеріали та методи. В одномоментне поперечне дослідження були включені 26 жінок репродуктивного віку (від 32 до 47 років) із субклінічним гіпотиреозом (група 1) і 25 жінок без порушення функціонального стану щитоподібної залози (ЩЗ) і кардіальної патології в анамнезі (група 2). У всіх жінок оцінювали наявність факторів і маркерів серцево-судинного ризику, ранніх ознак ураження міокарда. Для порівняння груп пацієнток із нормальною функцією ЩЗ та із субклінічним гіпотиреозом (групи 1 і 2) був застосований ROC-аналіз для ідентифікації рівнів ТТГ, асоційованих із найбільшою ймовірністю виявлення досліджуваних порушень. Результати. За даними ROC-аналізу, рівень ТТГ ≥ 4,67 мМО/л прогнозував розвиток діастолічної дисфункції лівого та/або правого шлуночків із чутливістю 70,6 (49,8; 89,1) % і специфічністю 69,3 (53,2; 80,6) % (AUC 0,672 (0,561; 0,787), p = 0,032). Аналогічно значення ТТГ ≥ 4,8 мМО/л вказувало на можливість виявлення сегментарних порушень релаксації з чутливістю 61,9 (46,2; 77,7) % і специфічністю 73,1 (42,9; 91,0) % (AUC 0,680 (0,543; 0,831), p = 0,042). Висновки. Початкові прояви серцево-судинних порушень частіше виникають при значеннях ТТГ у діапазоні 4,6–5,9 мМО/л. Рівень ТТГ понад 5,45 мМО/л може розглядатися як предиктор розвитку асоційованих із субклінічним гіпотиреозом кардіоваскулярних розладів
Дод.точки доступу:
Євстратьєва, Ю. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

До ювілею професора Яреми Ілліча Томашевського [Текст] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 8. - С. 67-68

Анотація: 3 грудня 2019 року виповнилося 90 років із дня народження і 66 років лікарської, науково-педагогічної і громадської діяльності Яреми Ілліча Томашевського — доктора медичних наук, заслуженого професора Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, засновника кафедри ендокринології, відмінника охорони здоров’я України
Дод.точки доступу:
Томашевский, Ярема Ильич (профессор, эндокринолог ; 1929-) \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рикова, О. В.
Тиреотропний гормон: важливі фактори впливу, які потрібно врахувати. Частина 2 [Текст] / О. В. Рикова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 8. - С. 71-75. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (кровь)
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES (кровь, лекарственная терапия)
ТИРОКСИН -- THYROXINE (терапевтическое применение)
Анотація: Патологія щитоподібної залози є однією з найбільш поширених ендокринопатій, і саме ендокринолог ставить діагноз і визначає тактику лікування. Але вона характеризується великою різноманітністю клінічних проявів, що потребують специфічного лікування, без якого неможливо досягнути ефективності. З ними пацієнт на першому етапі звертається до інших спеціалістів. Це обумовлює необхідність виключення даної ендокринопатії лікарями різних спеціальностей: кардіологами, гінекологами, неврологами, сімейними лікарями та іншими спеціалістами, тобто своєчасного включення визначення тиреотропного гормону (ТТГ), визнаного у світі як скринінговий тест, в алгоритм обстеження пацієнтів або направлення хворого на консультацію до ендокринолога. На підставі рівнів ТТГ визначається подальша тактика обстеження пацієнта. Сьогодні іноді трапляються ситуації, коли пацієнт обстежується в різних лабораторіях і отримані результати, за якими визначається гормональний статус пацієнта, дещо різняться. Які можливі причини дискордантних результатів? На що потрібно зважати? Які фактори слід враховувати при направлені на визначення рівня ТТГ і при інтерпретації результатів? Алгоритми інтерпретації: референтні межі чи діагностичні пороги? Чому на тлі достатньої дози препарату й дотримання режиму прийому лабораторія видає результати ТТГ, які свідчать про неефективність лікування? Відповіді на ці питання ми дамо в даній статті з урахуванням деяких факторів впливу на рівні ТТГ
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Исмаилов, С. И.
Роль дислипидемии в развитии нефропатии у больных сахарным диабетом 2-го типа (обзор литературы) [Текст] / С. И. Исмаилов, С. У. Муминова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 8. - С. 76-80. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, осложнения)
ДИСЛИПИДЕМИЯ -- DYSLIPIDEMIAS (кровь, осложнения, этиология)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ -- DIABETIC NEPHROPATHIES (кровь, этиология)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: Обзор литературы посвящен описанию роли дислипидемии в развитии нефропатии у больных сахарным диабетом (СД) 2-го типа. Хроническая гиперлипидемия при СД сопровождается повреждением и дисфункцией различных органов и тканей, обусловленными специфическим генерализованным изменением микроциркуляторного русла или микроангиопатией. Микро- и макроангиопатии приводят к повышенной сердечно-сосудистой летальности у больных СД 2-го типа. У пациентов с СД с хронической болезнью почек дислипидемия может усугубляться гипергликемией и инсулинорезистентностью. Контроль дислипидемии является важной терапевтической мишенью, нормализация липидного обмена и гликемического статуса снижает риск почечных осложнений при СД 2-го типа
Дод.точки доступу:
Муминова, С. У.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Маслянко, В. А.
Особливості діагностики та лікування вторинного гіпотиреозу [Текст] / В. А. Маслянко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 8. - С. 81-88. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (кровь, лекарственная терапия, этиология)
ТИРОКСИН -- THYROXINE (терапевтическое применение)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: Огляд літератури присвячений вторинному гіпотиреозу — рідкісній патології, при діагностиці та лікуванні якої виникає низка питань і труднощів. Основними причинами вторинного гіпотиреозу у дорослих є пухлини гіпоталамо-гіпофізарної ділянки, а також стан після оперативного і променевого впливу на цю ділянку. Гормонально активні та неактивні макроаденоми гіпофіза є причиною розвитку набутого вторинного гіпотиреозу в більше ніж 50 % випадків. При променевій терапії пухлин головного мозку розвиток вторинного гіпотиреозу можливий через декілька років після проведеного лікування. Як і при первинному гіпотиреозі, клінічні прояви вторинного гіпотиреозу неспецифічні. Діагностика та лікування цього захворювання найчастіше ускладнюються його поєднанням з недостатністю інших тропних гормонів. Основу діагностики вторинного гіпотиреозу становлять анамнестичні дані і лабораторні показники — одночасне визначення концентрації тиреотропного гормона і вільного тироксину. Вміст вільного тироксину також використовують як основний маркер адекватності дози левотироксину при лікуванні вторинного гіпотиреозу. Результати нещодавно опублікованих праць дозволяють оптимізувати замісну терапію при вторинному гіпотиреозі, однак дотепер залишається невивченим питання використання додаткових біохімічних маркерів для оцінки адекватності замісної терапії
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)