Головна Спрощенний режим Відео-інструкція Опис
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Зона пошуку
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2020/16/4<.>
Загальна кількість знайдених документів : 13
Показані документи з 1 по 13
1.


    Hasret, A.
    Вплив дотримання безглютенової дієти на дефіцит вітамінів і мікроелементів у хворих на целіакію [Текст] / A. Hasret // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 11-15


MeSH-головна:
ЦЕЛИАКИЯ -- CELIAC DISEASE (диетотерапия, кровь)
ДИЕТА БЕЗГЛЮТЕНОВАЯ -- DIET, GLUTEN-FREE (использование, методы)
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (кровь)
ВИТАМИН B12 -- VITAMIN B 12 (кровь)
Анотація: Целіакія — хронічне захворювання імунного генезу, що характеризується затримкою росту та маль­абсорбцією, пов’язаною з пошкодженням слизової оболонки і запаленням тонкої кишки у генетично схильних людей внаслідок впливу глютену. При лікуванні целіакії досягається клінічне, гістологічне та серологічне поліпшення стану шляхом дотримання безглютенової дієти. Мета дослідження: оцінити рівень вітамінів та мікроелементів у хворих на целіакію за умов дотримання безглютенової дієти. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 77 пацієнтів з діагнозом «целіакія», виявленим ретроспективно. Усі випадки були підтверджені гістологічно за класифікацією Marsh, усі па­цієнти обстежені на тлі дотримання безглютенової дієти. Демографічні особливості, вік початку захворювання, результати клінічного обстеження, антропометричні показники та лабораторні результати порівнювали у групах хворих, які дотримувалися дієти, та за її відсутності. Результати. До дослідження були включені 77 хворих (48 жінок і 29 чоловіків) із целіакією, середній вік яких становив 9,81 ± 4,73 року. Переважно у пацієнтів виявлені гістологічно за класифікацією Marsh типи 3a (n = 22) і 3b (n = 20). Результати серологічного скринінгу показали, що у 40,3 % випадків (n = 31) хворі дотримувалися безглютенової дієти, тоді як у 59,7 % (n = 46) — не дотримувалися. У хворих цієї групи відзначалися вірогідно нижчі показники вмісту вітаміну В12, вітаміну D, фолатів, цинку та селену порівняно з групою хворих, які дотримувалися відповідної дієти (p = 0,000; 0,000; 0,000; 0,000 та 0,031 відповідно). Крім того, був виявлений вірогідно вищий середній рівень загального IgA в сироватці крові у групі хворих без дотримання дієти порівняно з групою хворих, які дотримувалися безглютенової дієти (p = 0,027). Висновки. Встановлена висока ефективність безглютенової дієти для корекції недостатності та дефіциту вітамінів і мікроелементів. Необхідно детально інформувати пацієнтів з целіакією та їх родини про неухильне пожиттєве дотримання безглютенової дієти, хоча дотримання такого харчування створює чимало соціальних і практичних труднощів
Celiac disease (CD) is a chronic immune-mediated disorder characterized by growth retardation and malabsorbtion related to mucosal damage and inflammation of small intestine in genetically predisposed people as a result of gluten exposure. In CD treatment, clinical, histological and serological improvement is possible with gluten-free diet. Thus, we aimed to assess the vitamin and trace element levels of CD patients in regard to their compliance with gluten-free diet. Materials and methods. In our study, 77 patients diagnosed with CD were evaluated retrospectively. All individuals were assessed with Marsh classification histopathologically and surveyed when they follow a gluten-free diet. Demographic features, age of disease onset, physical examination findings, anthropometric measurements and laboratory findings along with clinical and laboratory outcomes of patients after a gluten-free diet were compared between compliant to diet and non-compliant to diet groups. Results. A total of 77 individuals, 48 females and 29 males with a diagnosis of CD and mean age of 9.81 ± 4.73 years on admission, were reqruited in our study. Patients were mostly found to have Marsh type 3a (n = 22) and Marsh type 3b (n = 20) histopathologically. The results of serological screening revealed that 40.3 % of people (n = 31) were compliant with diet whereas 59.7 % (n = 46) — non-compliant. Non-compliant group had significantly lower mean vitamin B12, vitamin D, folate, zinc and selenium levels compared to compliant group (p = 0.000; 0.000; 0.000; 0.000 and 0.031, respectively). In addition, a significantly higher mean serum total IgA level was detected in non-compliant group in comparison to compliant group (p = 0.027). Conclusions. High efficacy of gluten-free diet in correcting nutritional insufficiencies and deficiencies was shown. Thus, there is no doubt that informing patients and their families about lifelong gluten-free diet in detail is beneficial although this treatment contains many social and practical difficulties
Вільних прим. немає

Знайти схожі

2.


   
    Кореляція рівня вітаміну D із гормональним станом щитоподібної залози і титром антитіл до рецептора ТТГ у пацієнтів із хворобою Грейвса [Текст] / В. І. Паньків [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 16-20


MeSH-головна:
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE (кровь)
ИММУНОГЛОБУЛИНЫ, СВЯЗАННЫЕ С РЕГУЛЯТОРАМИ ТИРЕОИД-СТИМУЛИРУЮЩЕГО ГОРМОНА -- IMMUNOGLOBULINS, THYROID-STIMULATING (кровь)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (антагонисты и ингибиторы, кровь)
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (кровь)
Анотація: У багатьох дослідженнях встановлено зв’язок дефіциту вітаміну D з автоімунними захворюваннями. Доведено, що рівень вітаміну D у пацієнтів з автоімунними захворюваннями щитоподібної залози, включаючи хворобу Грейвса, був нижчим, ніж у пацієнтів із неавтоімунними тиреоїдними захворюваннями, наприклад токсичним вузловим зобом. Водночас в окремих статтях повідомляють про відсутність такої залежності між рівнем вітаміну D та автоімунними захворюваннями щитоподібної залози. Мета дослідження: порівняти рівень вітаміну D у сироватці крові в пацієнтів із хворобою Грейвса та осіб контрольної групи, оцінити співвідношення вмісту вітаміну D із функціональним станом щитоподібної залози і титром антитіл до рецептора тиреотропного гормону (ТТГ). Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 48 пацієнтів із хворобою Грейвса та 24 здорові особи конт­рольної групи. Усім обстеженим проводили гормональні дослідження, які містили рівень ТТГ сироватки, тироксину, вільного трийодтироніну, паратиреоїдного гормону, а також визначали рівень іонізованого кальцію, 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D), титру антитіл до рецептора ТТГ. Результати. У пацієнтів із хворобою Грейвса спостерігався вірогідно нижчий рівень 25(OH)D (16,3 ± 1,4 нг/мл) порівняно з показниками контрольної групи (22,8 ± 1,6 нг/мл) (p = 0,024). Рівні ТТГ і титри антитіл до рецептора ТТГ вірогідно відрізнялися між групою осіб із хворобою Грейвса з дефіцитом вітаміну D (25(OH)D 20 нг/мл) та групою хворих із хворобою Грейвса без дефіциту вітаміну D (25(OH)D ≥ 20 нг/мл). Обсяг щитоподібної залози істотно не відрізнявся між цими групами хворих. Рівень вітаміну D у сироватці крові вірогідно взаємопов’язаний із вмістом ТТГ і титром антитіл до рецептора ТТГ у пацієнтів із хворобою Грейвса. Висновки. Рівень вітаміну D у сироватці крові вірогідно нижчий у пацієнтів із хворобою Грейвса. У цих пацієнтів встановлено вірогідну кореляцію між вмістом вітаміну D і рівнями ТТГ й антитіл до рецептора ТТГ
Various studies have shown the association of vitamin D deficiency with autoimmune diseases. Studies have found that vitamin D levels in patients with autoimmune thyroid diseases including Graves’ disease were lower than that in patients with non-autoimmune thyroid diseases such as toxic nodular goiter. Some studies have reported no such relationship between vitamin D level and autoimmune thyroid di­seases. The purpose of the study: to compare serum vitamin D level in patients with Graves’ disease versus age and sex matched controls, to assess the correlation of vitamin D with thyroid status and thyrotropin receptor antibody titers. Materials and methods. 48 patients with Graves’ disease and 24 age and sex matched healthy individuals were recruited. Hormonal investigations that included serum thyroid stimulating hormone (TSH), free thyroxine (fT4), free triiodothyronine (fT3), as well as calcium, 25-hydroxyvitamin D (25(OH)D), parathyroid hormone (PTH), thyroid stimulating hormone receptor antibody (TSH-Ab) were done for all subjects. Results. The patients with Graves’ disease had significantly lower 25(OH)D levels (16.3 ± 1.4 ng/ml) as compared to control subjects (22.8 ± 1.6 ng/ml) (p = 0.024). TSH levels and TSH-Ab titers differed significantly between vitamin D deficient Graves’ disease group (25(OH)D 20 ng/ml) and vitamin D non deficient Graves’ disease group (25(OH)D ≥ 20 ng/ml). Thyroid volume did not differ significantly between these groups. Serum vitamin D level correlated significantly with TSH and TSH-Ab titers in patients with Graves’ disease. Conclusions. Serum vitamin D levels are significantly lower in patients with Graves’ disease. Significant correlation between vitamin D and TSH and TSH-Ab titers was found in these patients
Дод.точки доступу:
Паньків, В. І.
Юзвенко, Т. Ю.
Коваль, С. М.
Singh, K.
Паньків, І. В.
Литвинова, О. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

3.


    Халимова, З. Ю.
    Нарушение репродуктивной функции и гормонального профиля у пациенток с АКТГ-секретирующими аденомами гипофиза [Текст] / З. Ю. Халимова, О. Б. Иргашева // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 23-28


MeSH-головна:
ЖЕНЩИНЫ -- WOMEN
КУШИНГА СИНДРОМ -- CUSHING SYNDROME (диагностика, осложнения, патофизиология, ультрасонография, эпидемиология)
МЕНСТРУАЦИИ НАРУШЕНИЯ -- MENSTRUATION DISTURBANCES (диагностика, осложнения, этиология)
РЕПРОДУКЦИЯ -- REPRODUCTION
ГИПЕРАНДРОГЕНИЗМ -- HYPERANDROGENISM (диагностика, осложнения)
Анотація: Синдром Кушинга (СК) — тяжелая нейроэндокринная патология, которая уже многие годы находится под пристальным вниманием различных специалистов вследствие разноплановости ее осложнений. Гиперандрогения и нарушения менструального цикла, такие как аменорея и олигоменорея, дополняют клиническую картину СК. Цель исследования: оценить состояние фертильной функции и гормонального профиля у пациенток с синдромом Кушинга. Материалы и методы. Под наблюдением по поводу СК находились в период с 2000 по 2019 г. 163 пациентки фертильного возраста. Средний возраст обследуемых составил 27,58 ± 3,40 года (от 17 до 49 лет), длительность заболевания — 4,2 ± 0,2 года. 20 здоровых женщин соответствующего возраста составили группу контроля. Результаты. Пациентки с СК были распределены следующим образом: первая группа — с АКТГ-зависимым СК — 130 (79,7 %), вторая группа — с АКТГ-независимым СК — 30 (18,4 %) и третья группа — с АКТГ-эктопированным СК — 3 (1,8 %). Среди различных репродуктивных нарушений у пациенток с СК преобладали нарушения менструального цикла и вторичная аменорея. Для пациенток первой группы на 14-й день менструального цикла характерным было достоверное снижение базальных уровней лютеинизирующего и фолликулостимулирующего гормонов, снижение уровня овариальных гормонов (эстрадиол, прогестерон) на фоне гиперандрогенемии и достоверное повышение уровня кортизола крови при увеличении показателя АКТГ. Гиперплазия обоих надпочечников диагностирована у 110 (84,6 %) больных с АКТГ-зависимым СК, узелковая гиперплазия обоих надпочечников — у 13 (10 %), инциденталома — у 3 (2,3 %), узелковая гиперплазия одного надпочечника — у 2 (1,5 %). Выводы. У пациенток с синдромом Кушинга наблюдались репродуктивные расстройства: нарушение менструального цикла — у 32,9 %, вторичная аменорея — у 20,4 %. Большая часть нарушений менструального цикла установлена в группе больных с АКТГ-зависимым синдромом Кушинга. Нарушения менструального цикла проявлялись в виде олигоменореи (30 % случаев), аменореи (35 %), полименореи (7,5 %) и вариабельности цикла (7,5 %)
Cushing’s syndrome is a severe neuro-endocrine pathology, which for many years has been under the scrutiny of many different specialists due to the diversity of its complications. Hyperandrogenism and menstrual irregularities, such as amenorrhea and oligomenorrhea, complement the clinical picture of Cushing’s syndrome. The purpose of the study was to assess the state of fertile function and hormonal profile in female patients with Cushing’s syndrome. Materials and methods. Under supervision, there were 163 patients of reproductive age with Cu­shing’s syndrome during the period from 2000 to 2019. Their average age was 27.58 ± 3.40 years (from 17 to 49 years), the duration of the disease was 4.2 ± 0.2 years. Twenty healthy women of the corresponding age made up the control group. Results. Patients with Cushing’s syndrome were distributed as follows: the first group with ACTH-dependent Cushing’s syndrome — 130 (79.7 %), the second group with ACTH-independent Cushing’s syndrome — 30 (18.4 %), and the third group with ACTH-ectopic Cushing’s syndrome — 3 (1.8 %) people. Among various reproductive disorders in patients with Cushing’s syndrome, menstrual disorders and secondary amenorrhea dominated. A significant decrease in basal levels of luteinizing and follicle-stimulating hormones, a reduction in ovarian hormones (estradiol, progesterone) against the background of hyperandrogenemia and a significant increase in blood cortisol levels, as well as increase in ACTH were characteristic of patients from the first group on the 14th day of the menstrual cycle. Hyperplasia of both adrenal glands was diagnosed in 110 (84.6 %) people with ACTH-dependent Cushing’s syndrome, nodular hyperplasia of both adrenal glands — in 13 (10 %), incidentaloma — in 3 (2.3 %), and nodular hyperplasia of one adrenal gland — in 2 (1.5 %). Conclusions. Reproductive disorders were observed in patients with Cushing’s syndrome: menstrual irregularities — in 32.9 %, secondary amenorrhea — in 20.4 % individuals. Most of the menstrual irregularities were found in the group of patients with ACTH-dependent Cushing’s syndrome. Menstrual irregularities manifested in the form of oligomenorrhea (30 % of cases), amenorrhea (35 %), polymenorrhea (7.5 %) and cycle variability (7.5 %)
Дод.точки доступу:
Иргашева, О. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

4.


    Романенко, І. Ю.
    Взаємозв’язок гормонального профілю та тривожних розладів у жінок - внутрішньо переміщених осіб із загрозливим перериванням вагітності [Текст] / І. Ю. Романенко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 31-36


MeSH-головна:
АБОРТ САМОПРОИЗВОЛЬНЫЙ -- ABORTION, SPONTANEOUS (профилактика и контроль, психология)
ТРЕВОГИ ШКАЛА ТЕСТИРОВАНИЯ -- TEST ANXIETY SCALE (статистика)
ЭСТРАДИОЛ -- ESTRADIOL (биосинтез, кровь)
ПРОГЕСТЕРОН -- PROGESTERONE (биосинтез, кровь)
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (биосинтез, кровь)
ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (биосинтез, кровь)
Анотація: Вагітність — надзвичайно важливий, критичний етап у житті кожної жінки. Хронічний стрес може впливати на перебіг вагітності, призводячи до збільшення числа ускладнень. Переміщені особи зазвичай мають більш високі показники депресивних і посттравматичних симптомів, ніж населення регіонів, у які вони переселяються. В антенатальному періоді підвищена схильність до психоемоційних розладів, близько 54 % жінок відчувають тривогу протягом всієї вагітності. Загроза переривання вагітності (ЗПВ) — найпоширеніше ускладнення вагітності, що виникає в 15–20 % випадків триваючої вагітності і пов’язане з ускладненим перебігом вагітності й пологів. Гормональний гомеостаз відіграє важливу роль в підтримці й розвитку вагітності. Мета роботи: вивчити особливості взаємозв’язку гормонального профілю й тривожних розладів у жінок — внутрішньо переміщених осіб (ВПО) із загрозливим перериванням вагітності, які проживають в Луганській області, для удосконалення лікувально-профілактичних заходів і профілактики акушерських і перинатальних ускладнень у таких жінок. Матеріали та методи. Обстежено 24 вагітних, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу ЗПВ у закладах охорони здоров’я Луганській області й мали статус ВПО (I група). Контрольну групу (II група) становили 25 вагітних із необтяженим анамнезом із фізіологічним перебігом вагітності аналогічного гестаційного терміну. Визначали концентрацію естрадіолу, прогестерону, пролактину, кортизолу. Для оцінки рівня тривожності застосовувався тест Спілбергера. Результати. У пацієнток групи I виявлено статистично значущий відносний прогестероновий дефіцит, вірогідне перевищення рівнів стрес-асоційованих гормонів пролактину й кортизолу. Показники реактивної та особистісної тривожності вірогідно вищі в групі I. Встановлено позитивний кореляційний зв’язок між показником реактивної тривожності й концентрацією кортизолу. Предикторами розвитку тривожних розладів, за даними множинного регресійного аналізу, виступають рівень особистісної тривожності й концентрації кортизолу й прогестерону. Висновки. Антенатальне вивчення показників тривожності, рівня стрес-асоційованих гормонів, прогестерону у вагітних ВПО із симптомами ЗПВ дозволить індивідуалізувати підхід до ведення й своєчасно розробити в разі потреби корегуючі й реабілітаційні заходи, які будуть сприяти благополучному завершенню вагітності й впливати на здоров’я матері та її потомства
Pregnancy is an important, critical stage in the development of woman personality. Chronic stress can affect the course of pregnancy, leading to an increase in the number of complications. Displaced people usually have higher rates of depressive and post-traumatic symptoms than people from the host regions in which they relocate. In the antenatal period, the propensity to psycho-emotional disorders is increased, about 54 % of women experience anxiety during pregnancy. Threatened miscarriage is the most common complication of pregnancy that occurs in 15–20 % of cases of ongoing pregnancy and is associated with a complicated course of pregnancy and childbirth. Hormonal homeostasis plays an important role in the maintenance and development of pregnancy. The purpose of this research was to study the features of the relationship of the hormonal profile and anxiety disorders in women — internally displaced persons with threatened miscarriage, living in the Luhansk region, to improve treatment and preventive measures and prevent obstetric and perinatal complications in such women. Material and methods. The study included 24 pregnant women with the status of internally displaced persons, who were hospitalized for threatened miscarriage to the hospitals, located in the Luhansk region (group I). The control group (group II) consisted of 25 pregnant women with non-complicated obstetric anamnesis and physiological course of pregnancy with similar gestational period. The concentrations of estradiol, progesterone, cortisol and prolactin were determined. Spielberger State-Trait Anxie­ty Inventory was used to assess the level of anxiety. Results. Group I patients showed a statistically significant relative progesterone deficiency, a significant excess of stress-associated hormones such as prolactin and cortisol. Patients of group I had significantly higher levels of state and trait anxiety. A positive correlation was found between cortisol concentration and indicators of state anxiety in group I. According to multiple regression analysis, the predictors of anxiety disorders are the level of trait anxiety and the concentration of cortisol and progesterone. Conclusions. Antenatal study of indicators of anxiety, the level of stress-associated hormones, progesterone in pregnant women with threatened miscarriage will allow us to individualize the approach to the management of pregnancy and, if needed, to timely develop rehabilitation measures that will contribute to a successful outcome of the pregnancy and influence the health of the mother and her children
Вільних прим. немає

Знайти схожі

5.


   
    Порівняння методів звичайної та магнітно-резонансної дефекографії для діагностики дисфункції тазового дна в пацієнтів з ожирінням [Текст] / E. Gemici [et al.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 37-41


MeSH-головна:
ДЕФЕКОГРАФИЯ -- DEFECOGRAPHY (использование, методы)
ТАЗОВОГО ДНА РАССТРОЙСТВА -- PELVIC FLOOR DISORDERS (диагностика)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, патофизиология)
Анотація: Синдром обструкції належить до всіх дисфункцій тазового дна, які є причиною неповної евакуації калу з прямої кишки. Дефекографія — перший крок для діагностики зазначеного синдрому. Вільний вибір площин візуалізації, роздільна здатність та контраст м’яких тканин із кращою модальністю зображення вказують на переваги цього методу для оцінки дисфункції тазового дна. Мета дослідження — порівняння звичайної та магнітно-резонансної дефекографії в пацієнтів із синдромом обструкції прямої кишки. Матеріали та методи. Двадцять вісім пацієнтів, які страждали від запорів, із січня 2015 року по січень 2020 року були включені в дослідження. Магнітно-резонансна дефекографія проводилася через 1–2 тижні після звичайної дефекографії. Здійснювали порівняльний аналіз методів щодо їх здатності діагностувати патологічне випинання передньої або задньої стінки прямої кишки, що порушує евакуаторну функцію кишечника, ректальний пролапс, прямокишкову грижу, дивертикул прямої кишки. Результати. Порівняння звичайної та магнітно-резонансної дефекографії за їх здатністю діагностувати переднє ректоцеле, інвагінацію внутрішньої слизової оболонки та спазм прямої кишки не доказало істотних відмінностей між двома методами. Статистичний коефіцієнт використання двох методів діагностики переднього ректоцеле, інвагінації внутрішньої слизової оболонки та спазмів прямої кишки становив відповідно 0,146, 0,007 та 1000. Висновки. Хоча звичайна дефекографія є золотим стандартом для діагностики ректоцеле, інвагінації внутрішньої слизової оболонки та пуборектального спазму, магнітно-резонансна дефекографія має переваги завдяки меншому радіаційному навантаженню, підвищеній безпеці та можливості виявлення патології репродуктивної сфери
Outlet obstruction syndrome refers to all pelvic floor dysfunctions that are responsible for incomplete evacuation of fecal contents from the rectum. Defecography is the first step for diagnosis of outlet obstruction syndrome. The free selection of imaging planes, good temporal resolution, and excellent soft tissue contrast has helped to transform this method into the preferred imaging modality for evaluation of patients with pelvic floor dysfunction. The purpose of our study was to compare conventional and magnetic resonance (MR) defecography in patients who were admitted for outlet obstruction syndrome. Materials and methods. Twenty-eight patients who presented with constipation between January 2015 and January 2020 were included in this study. MR defecography was performed 1 to 2 weeks after conventional defecography. The methods were compared with regard to their ability to diagnose anterior rectocele, internal mucosal intussusception with or without rectocele, and puborectal spasm. Additional abnormalities were also noted. Results. Comparison of conventional and MR defecography for their ability to diagnose anterior rectocele, internal mucosal intussusception, and puborectal spasm showed no significant differences between the 2 methods. The continuity correction ratio of the 2 methods for diagnosis of anterior rectocele, internal mucosal intussusception, and puborectal spasm was 0.146, 0.007, and 1.000, respectively. Conclusions. Although conventional defecography is the gold standard for diagnosis of rectocele, intussusception, and puborectal spasm, MR defecography has garnered considerable attention due to the lower radiation, increased safety, and higher incidence for diagnosis of another pathology, such as uterine diversion
Дод.точки доступу:
Gemici, E.
Bozkurt, M.
Kosatas, A.
Surek, A.
Karabulut, M.
Akdogan, Gemici A.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

6.


    Черняєва, А. О.
    Частота асимптоматичної гіперурикемії серед дорослих хворих на цукровий діабет 1-го та 2-го типу [Текст] / А. О. Черняєва // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 42-47


MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (патофизиология)
ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA (диагностика, эпидемиология, этиология)
ПУРИНЫ -- PURINES (вредные воздействия, метаболизм)
МОЧЕВАЯ КИСЛОТА -- URIC ACID (вредные воздействия)
Анотація: Мета дослідження — вивчити частоту асимптоматичної гіперурикемії у хворих на цукровий діабет (ЦД) 1-го та 2-го типу в українській популяції на прикладі жителів м. Харкова та області. Матеріали та методи. Обстежені 316 хворих на ЦД: 81 хворий на ЦД 1-го типу (група 1), 150 хворих на ЦД 2-го типу (група 2) та 85 хворих на ЦД 2-го типу з абсолютною інсулінозалежністю (група 3). Оцінку стану пуринового обміну проводили шляхом визначення концентрації сечової кислоти у сироватці крові та сечі. Рівні сечової кислоти визначали колориметричним методом за допомогою набору реагентів «СпайнЛаб, UricasePOD» (Україна). Для оцінки впливу віку хворого, віку хворого на момент маніфестації захворювання, тривалості захворювання та індексу маси тіла групи обстежених були поділені на дві підгрупи (А і Б відповідно) з урахуванням рівня урикемії й урикурії. Підгрупу 1А становили 60 хворих на ЦД 1-го типу без гіперурикемії (ГУ) та/або гіперурикурії (ГУУ), підгрупу 1Б — 21 хворий із ГУ та/або ГУУ, підгрупу 2А — 76 хворих без ГУ та/або ГУУ, підгрупу 2Б — 74 хворих із ГУ та/або ГУУ, підгрупу 3А — 57 хворих без ГУ та/або ГУУ, підгрупу 3Б — 28 хворих із ГУ та/або ГУУ. Результати. Частота порушень пуринового обміну серед дорослих хворих на ЦД 1-го та 2-го типу становить 38,9 %. Найвища частота порушень пуринового обміну спостерігається у хворих на ЦД 2-го типу (49,3 %). Вік хворого на час проведення дослідження та на момент маніфестації ЦД, тривалість захворювання та індекс маси тіла не є визначальними факторами, що впливають на формування порушень пуринового обміну у хворих на ЦД 1-го та 2-го типу; віковий фактор і тривалість захворювання є факторами ризику порушень пуринового обміну у хворих на ЦД 2-го типу з абсолютною інсулінозалежністю. Висновки. Асимптоматичну гіперурикемію діагностовано у 27,8 % обстежених хворих на ЦД. Частота асимптоматичної гіперурикемії є значуще вищою у хворих на ЦД 2-го типу, ніж у хворих на ЦД 1-го типу (3,48 і 24,4 % відповідно); абсолютна інсулінозалежність у хворих на ЦД 2-го типу не впливає на частоту асимптоматичної гіперурикемії
The purpose is to study the frequency of asymptomatic hyperuricemia (HU) in patients with type 1 and 2 diabetes in the Ukrainian population on the example of residents of Kharkiv and Kharkiv region. Materials and methods. Three hundred and sixteen individuals with diabetes mellitus were examined: 81 — with type 1 diabetes (group 1), 150 — with type 2 diabetes (group 2) and 85 type 2 diabetes patients with absolute insulin dependence (group 3). Assessment of the state of purine metabolism was performed by determining the concentration of uric acid in the blood serum and urine. Uric acid levels were evaluated by colorimetric method using a set of reagents SpinLab, UricasePOD (Ukraine). To assess the impact of patient’s age, patient’s age at the time of disease onset, disease duration and body mass index, the groups were divided into two subgroups (A and B, respectively) depending on the level of uricemia and uricosuria. Subgroup 1A consisted of 60 patients with type 1 diabetes without hyperuricemia and/or hyperuricosuria (HUC), subgroup 1B — 21 people with HU and/or HUC; subgroup 2A — 76 individuals without HU and/or HUC, subgroup 2B — 74 patients with HU and/or HUC, subgroup 3A — 57 people without HU and/or HUC, subgroup 3B — 28 individuals with HU and/or HUC. Results. The frequency of purine exchange disorders among adults with type 1 and 2 diabetes in Kharkiv region is 38.9 %. The highest frequency of purine exchange disorders is observed in patients with type 2 diabetes (49.3 %). The age the of patient during the study and at the time of manifestation of diabetes mellitus, the duration of the disease and the body mass index are not determining factors that affect the formation of disorders of purine metabolism in people with type 1 and 2 diabetes; the age and duration of the disease are risk factors for violations of purine metabolism in individuals with type 2 diabetes with absolute insulin dependence. Conclusions. Asymptomatic hyperuricemia was diagnosed in 27.8 % of the examined patients with diabetes mellitus. The frequency of asymptomatic hyperuricemia is significantly higher in individuals with type 2 diabetes than in those with type 1 diabetes (3.48 and 24.4 %, respectively); absolute insulin dependence in patients with type 2 diabetes does not affect the frequency of asymptomatic hyperuricemia
Вільних прим. немає

Знайти схожі

7.


    Жердьова, Н. М.
    Надлишкова масса тіла та її наслідки. В чому ризик? [Текст] / Н. М. Жердьова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 48-52


MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, осложнения, патофизиология)
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (диагностика, осложнения, профилактика и контроль)
Анотація: Надлишкова маса тіла та ожиріння є однією з провідних медичних проблем у світі — до категорії осіб із надмірною вагою різного ступеня відносяться понад 1,9 мільярда дорослих та понад 340 мільйонів дітей та підлітків. Останніми роками активним напрямком є вивчення взаємозв’язку ожиріння з рівнем вітаміну D. Доведено, що рівень 25(OH)D нижче в осіб з ожирінням порівняно з людьми, що мають нормальну масу тіла. У статті наведений огляд ролі вітаміну D в організмі людини, його впливу на метаболізм та розглядаються його добові дози для різних категорій населення згідно з практичними рекомендаціями щодо вітаміну D у країнах Центральної Європи. Ожиріння супроводжується зниженням біодоступності вітаміну D, причому при збільшенні індексу маси тіла у пацієнтів спостерігається зниження сироваткової концентрації 25(ОН)D і підвищення рівня паратгормону крові. Найчастіше дефіцит вітаміну D відзначається при морбідному ожирінні (до 60 % випадків), у цій же категорії хворих майже в 50 % випадків діагностується вторинний гіперпаратиреоз. При проведенні профілактики і лікування дефіциту вітаміну D особам, які страждають від ожиріння, потрібні більш високі дози препаратів. Патогенетично ця підвищена потреба у вітаміні D обумовлена розподілом вітаміну в більшому обсязі жирової тканини. У даний час отримані численні дані про патогенетичну роль нестачі вітаміну D у розвитку різних захворювань. Однак необхідно проведення великомасштабних рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень, щоб визначити, наскільки доцільно включення вітаміну D в схеми лікування, які оптимальні дози, форми і кратність прийому препарату. Важливе значення має інформованість лікарів різних спеціальностей з цієї проблеми. Своєчасне виявлення дефіциту вітаміну D і його корекція у дітей, підлітків, дорослих і літніх людей, особливо в групах ризику, мінімізує ризик розвитку багатьох хронічних захворювань і відповідно витрати на їх лікування
Overweight and obesity are one of the world’s leading medical problems, with more than 1.9 billion adults and more than 340 million children and adolescents having overweight. In recent years, an active focus has been on the relationship between obesity and vitamin D levels. It has been shown that 25(OH)D levels are lower in obese people than in those with normal weight. The article provides an overview of the role of vitamin D in the human body, its effect on metabolism and considers its daily doses for different ca­tegories of the population according to practical recommendations for vitamin D in Central Europe. Obesity is accompanied by a decrease in the bioavailability of vitamin D, and with increasing body mass index in patients there is a decrease in serum concentrations of 25(OH)D and increased levels of parathyroid hormone in the blood. Most often, vitamin D deficiency is observed in morbid obesity (up to 60 % of cases); in the same category of patients in almost 50 % of cases, secondary hyperparathyroidism is diagnosed. In the prevention and treatment of vitamin D deficiency, obese people need higher doses of drugs. Pathogenetically, this increased need for vitamin D is due to the distribution of the vitamin in a larger volume of adipose tissue. Numerous data on the pathogenetic role of vitamin D deficiency in the development of various diseases are currently avai­lable. However, large-scale randomized placebo-controlled studies are needed to determine the appropriateness of including vitamin D in treatment regimens, the optimal doses, forms, and frequency of administration. It is important that doctors of different specialties are aware of this problem. Timely detection of vitamin D deficiency and its correction in children, adolescents, adults and in the elderly, especially in risk groups, minimizes the risk of many chronic diseases and, accordingly, the cost of their treatment
Вільних прим. немає

Знайти схожі

8.


    Нетяженко, В. З.
    Дисфункція щитоподібної залози й серцево-судинні захворювання: стан проблеми, шляхи вирішення [Текст] / В. З. Нетяженко, А. В. Ляхоцька // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 55-58


MeSH-головна:
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND (патофизиология)
ГИПЕРТИРЕОЗ -- HYPERTHYROIDISM (диагностика, осложнения)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (диагностика, этиология)
АТЕРОСКЛЕРОЗ -- ATHEROSCLEROSIS (диагностика, этиология)
Анотація: Захворювання щитоподібної залози значно поширені і є найбільш частою ендокринною патологією, особливо в регіонах із недостатнім вмістом йоду в довкіллі. Дисфункція щитоподібної залози діагностується в 5–10 % населення, частіше в жінок і у віковій групі старше від 60 років. Зі збільшенням віку частота виникнення коморбідних захворювань у пацієнтів значно зростає. Серед них перше місце посідає патологія серцево-судинної системи. Як один з факторів можна виділити ендотеліальну дисфункцію, що є одним із предикторів морфологічних змін судинної стінки при багатьох хронічних захворюваннях, зокрема при атеросклерозі, артеріальній гіпертензії, хворобах щитоподібної залози тощо
Thyroid diseases are widespread and are the most common endocrine pathology, especially in regions with iodine deficiency in the environment. Thyroid dysfunction is diagnosed in 5–10 % of the population, more often in women and in the age group over 60 years. With increasing age, the occurrence of comorbid diseases in patients is increasing significantly. Among them, the first place belongs to the pathology of the cardiovascular system. One of the factors is endothelial dysfunction, which is one of the predictors of morphological changes in the vascular wall in many chronic diseases, in particular, atherosclerosis, arterial hypertension, thyroid diseases, and others
Дод.точки доступу:
Ляхоцька, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

9.


    Сергієнко, В. О.
    Діабетична кардіоміопатія: епідеміологія, етіологія та патогенез [Текст] / В. О. Сергієнко, О. О. Сергієнко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 59-70


MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (патофизиология)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ КАРДИОМИОПАТИИ -- DIABETIC CARDIOMYOPATHIES (диагностика, патофизиология, эпидемиология, этиология)
Анотація: В огляді детально проаналізовані сучасні погляди на епідеміологію, етіологію та патогенез діабетичної кардіоміопатії. Цукровий діабет спричиняє різні структурні та функціональні модифікації тканини міокарда. Ці патофізіологічні зміни виникають внаслідок метаболічних порушень, викликаних гіперглікемією, інсулінорезистентністю і дисліпідемією. Вільні жирні кислоти можуть стимулювати окиснення і накопичуватися в цитозолі, що призводить до ліпотоксичних ефектів шляхом утворення церамідів, діацилгліцеролу і реактивних форм кисню. Гіперглікемія також викликає збільшення вмісту реактивних форм кисню та утворення кінцевих продуктів глікування, що супроводжується розвитком серцевої глюкотоксичності. Поєднання цих патофізіологічних процесів, нестача АТФ і ліпо-/глюкотоксичність є промоторами дисбалансу Ca2+, стресу мітохондріального/ендоплазматичного ретикулуму та розвитку апоптозу, активації сигнальних шляхів протеїнкінази С, мітоген-активованих протеїнкіназ, убіквітин-протеасомної системи, протеотоксичного стресу, активації циклічного модулятора аденозинових 5’-монофосфатів, ренін-ангіотензинової системи, що викликають хронічне запалення низької інтенсивності, діастолічну, а в подальшому систолічну дисфункцію, фіброз міокарда. Хронічна гіперглікемія, інсулінова резистентність і гіперінсулінемія викликають резистентність кардіоміоцитів до інсуліну та метаболічні розлади, що посилюють дисфункцію мітохондрій, оксидативний стрес, вироблення кінцевих продуктів глікування, порушення обміну Ca2+ в мітохондріях, хронічне запалення низької інтенсивності, активацію системи «ренін — ангіотензин — альдостерон», стрес ендоплазматичного ретикулуму, загибель кардіоміоцитів, а також мікросудинну дисфункцію. Ці патофізіологічні порушення сприяють жорсткості серця, гіпертрофії та фіброзу, розвитку діастолічної та систолічної дисфункції міокарда і серцевої недостатності
This paper presents detailed analysis of current views on the epidemiology, etiology and pathogenesis of diabetic cardiomyopathy. Diabetes mellitus causes various structural and functional modifications of myocardial tissue. These pathophysiological changes occur due to metabolic disorders caused by hyperglycemia, insulin resistance and dyslipidemia. Free fatty acids can stimulate oxidation and accumulate in the cytosol, leading to lipotoxic effects through the formation of ceramides, diacylglycerol and reactive oxygen species. Hyperglycemia also causes an increase in reactive oxygen species and the formation of end products of glycation, which is accompanied by the development of cardiac glucose toxicity. The combination of these pathophysiological processes, adenosine triphosphate deficiency and lipo-/glucose toxicity are promoters of Ca2+ imbalance, mitochondrial/endoplasmic reticulum stress and apoptosis, activation of protein kinase C signaling pathways, mitogen-activated protein kinases, ubiquitin-proteasome system, proteotoxic stress, activation of the cyclic modulator of adenosine 5’-monophosphates, renin-angiotensin system, causing low-grade chronic inflammation, development of diastolic and, subsequently, systolic dysfunction, myocardial fibrosis. Chronic hyperglycemia, insulin resistance and hyperinsulinemia cause cardiomyocyte resistance to insulin and metabolic disorders that exacerbate mitochondrial dysfunction, oxidative stress, production of glycation end products, alteration of Ca2+ metabolism in the mitochondria, chronic low-grade inflammation, activation of the renin-angiotensin-aldosterone system, stress of the endoplasmic reticulum, death of cardiomyocytes, as well as microvascular dysfunction. These pathophysiological disorders contribute to cardiac stiffness, hypertrophy and fibrosis, the development of diastolic and systolic myocardial dysfunction and heart failure
Дод.точки доступу:
Сергієнко, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.


   
    Тиреоїдит Хашимото: сучасні погляди на патогенез (огляд літератури) [Текст] / В. О. Шідловський [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 71-76


MeSH-головна:
ХАШИМОТО БОЛЕЗНЬ -- HASHIMOTO DISEASE (диагностика, иммунология, патофизиология, этиология)
ДИСБАКТЕРИОЗ КИШЕЧНИКА -- DYSBACTERIOSIS INTESTINAL (диагностика, иммунология, осложнения, патофизиология)
Анотація: У всьому світі відзначається постійне зростання захворюваності на автоімунний тиреоїдит Хашимото. Етіологія і патогенетичні механізми його розвитку невідомі. Вважають, що причиною може бути зростаюче антигенне навантаження на імунну систему тригерами зовнішнього середовища, такими як характер і якість їжі, дисбактеріоз кишечника, бактеріальні, вірусні й грибкові інфекції. Унаслідок дії декількох цих факторів чи одного з них імунна система кишечника втрачає здатність ідентифікувати антигени, що надходять з їжею, і помилково починає виробляти антитіла до тканин організму. Провідна роль у розвитку цього процесу надається дисбактеріозу кишечника. В огляді проведений аналіз даних літератури стосовно значення дисбактеріозу й імунної системи кишечника в розвитку автоімунітету і тиреоїдиту Хашимото. Природна мікрофлора кишечника перебуває в тісному й постійному зв’язку з імунною системою слизової оболонки. Імунна система обмежує вторгнення в тканини стінки кишечника великого розмаїття мікробів, а серед них і потенційних патогенів, які можуть потрапляти з їжею. Попри імунні бар’єри бактерії можуть знайти шляхи для переходу через епітеліальний шар. У такому випадку запускаються механізми знищення бактерій — фагоцитоз та елімінація макрофагами. Дисбактеріоз кишечника призводить до автоімунних захворювань і змінює звичні режими процесів травлення і всмоктування, функціонування слизової оболонки й імунної системи. Дисбактеріоз кишечника викликає порушення функціональної щільності його слизової оболонки. Сутність цього процесу полягає в тому, що кількість білка, який заповнює простір між ентероцитами і склеює їх між собою, утворюючи таким чином захисний бар’єр, при дисбактеріозі зменшується. Даний процес регулюється специфічним білком зонуліном, який за фізіологічних умов регулює всмоктування харчових інгредієнтів і створює вибіркову прохідність молекул. При дисбактеріозі втрачається вибіркова проникність стінки кишечника, через неї починають проходити токсини, продукти неповного гідролізу та інші антигени, що створюють навантаження на імунну систему. Ці процеси сприяють виникненню харчової непереносимості, алергії і розвитку автоімунітету
There is a steady increase in the incidence of Hashimoto’s autoimmune thyroiditis worldwide. The etiology and pathogenetic mechanisms of its development are unknown. It is believed that the cause may be increasing and rapidly changing antigenic load on the immune system by environmental triggers such as the nature and quality of food, intestinal dysbacteriosis, bacterial, viral and fungal infections. Due to the action of several of these factors or one of them, the intestinal immune system loses the ability to identify antigens that come with food and mistakenly begins to produce antibodies to body tissues. Leading importance in the development of this process is given to intestinal dysbacteriosis. The review analyzes the literature data on the importance of dysbacteriosis and the intestinal immune system in the deve­lopment of autoimmunity and Hashimoto’s thyroiditis. The natural intestinal microflora is in close and constant contact with the immune system of the mucous membrane. The immune system limits the invasion of intestinal wall tissues by a wide variety of microbes, including potential pathogens that can be ingested with food. Despite immune barriers, bacteria can find ways to cross the epithelial layer. In this case, the mechanisms of bacterial destruction are triggered — phagocytosis and elimination by macrophages. Intestinal dysbacteriosis leads to autoimmune diseases and changes the usual modes of digestion and absorption, the functioning of the mucous membrane and the immune system. Intestinal dysbacteriosis causes a violation of the functional density of its mucous membrane. The essence of this process is that the amount of protein that fills the space between the enterocytes and binds them together, thus forming a protective barrier, is reduced in dysbacteriosis. This process is regulated by a specific protein zonulin, which under physiological conditions regulates the absorption of food ingredients and creates a selective permeability of molecules. In dysbacteriosis, the selective permeability of the intestinal wall is lost. Toxins, products of incomplete hydrolysis and other antigens that create a load on the immune system begin to pass through it. These processes lead to food intolerance, allergies and the deve­lopment of autoimmunity
Дод.точки доступу:
Шідловський, В. О.
Шідловський, О. В.
Шеремет, М. І.
Сидорчук, Л. П.
Паньків, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.


   
    Молекулярно-генетичні дослідження в діагностиці диференційованого тиреоїдного раку: огляд літератури [Текст] / О. П. Нечай [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 77-82


MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (генетика, диагностика)
ГЕНЕТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- GENETIC RESEARCH
МОЛЕКУЛЯРНАЯ БИОЛОГИЯ -- MOLECULAR BIOLOGY (методы)
Анотація: Доопераційна діагностика диференційованого раку щитоподібної залози (ДРЩЗ) залишається актуальною проблемою. При цитологічній оцінці тиреоїдних вузлів в 5–20 % випадків неможливо чітко розмежувати доброякісну і злоякісну патологію, що особливо актуально при категорії Bethesda III і IV. Щоб не пропустити рак і диференціювати процес, у 50–70 % випадків все ще проводять діагностичні гемі-/тиреоїдектомії з лімфодисекцією. Операція спричинює певні фінансові витрати і потенційний ризик для хворого. З метою оптимізації діагностики ДРЩЗ останніми роками в клінічній практиці використовуються методи молекулярно-генетичного аналізу. Даний метод дозволяє виявляти пацієнтів з підвищеним ризиком онкоутворення і прогнозувати якість і активність процесу. При необхідності визначає обсяг оперативного втручання — від гемітиреоїдектомії в разі мікрокарциноми зі сприятливим прогнозом до — в іншому випадку — тиреоїдектомії з лімфаденектомією. Розуміння процесів онкогенезу тиреоїдних пухлин з використанням молекулярно-генетичного тестування дозволяє лікарю аргументовано надавати пацієнту інформацію про можливу наявність ДРЩЗ, його форму, агресивність, можливий спадковий характер, знижує кількість діагностичних хірургічних втручань при сумнівному результаті цитології (до 69 %). З огляду на великий обсяг накопиченої інформації про різновиди мутацій тиреоїдних вузлів, найближчим часом слід очікувати математичного комп’ютерного моделювання стратифікації ризику виявлення ДРЩЗ, його агресивності і подальшої персоналізованої терапії хворого
The preoperative diagnosis of differentiated thyroid cancer (DTC) remains an urgent problem. During cytological evaluation of thyroid nodes, it is impossible to distinguish clearly benign and malignant pathology in 5–20 % of cases, which is especially relevant for Bethesda III and IV. Due to fear of missing the cancer, diagnostic hemi-/thyroidectomy with lymph node dissection are still being carried out in 50–70 % of cases. The operation carries certain financial costs and a potential risk to the patient. In order to optimize the diagnosis of DTC, methods of molecular genetic analysis have been used in clinical practice during recent years. This method allows identifying patients at increased risk of cancer formation and predicting the nature and activity of the process. If necessary, it determines the volume of surgical intervention — from hemithyroidectomy in case of microcarcinoma with a favorable prognosis to, otherwise, thyroidectomy with lymphadenectomy. Understanding the processes of oncogenesis of thyroid tumors using molecular genetic testing allows the doctor to reasonably provide information to the patient about the possible DTC, its form, aggressiveness, possible hereditary nature, and reduce the number (up to 69 %) of diagnostic surgical interventions with a dubious result of cytology. Given the large amount of accumulated information regarding the types of mutations of thyroid nodules and its continued rapid growth, in the near future we should expect mathematical computer modeling of the stratification of the risk of revealing DTC, its aggressiveness and further personalized therapy of the patient
Дод.точки доступу:
Нечай, О. П.
Ліщинський, П. О.
Мазур, О. В.
Паламарчук, В. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.


    Яргин, С. В.
    Фитоэстрогены сои: эффективность в период менопаузы и возможные побочные эффекты [Текст] / С. В. Яргин // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 83-87


MeSH-головна:
ФИТОЭСТРОГЕНЫ -- PHYTOESTROGENS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
СОЯ -- SOYBEANS (вредные воздействия, снабжение и распределение, физиология)
МЕНОПАУЗА -- MENOPAUSE
ЭСТРОГЕНОЗАМЕЩАЮЩАЯ ТЕРАПИЯ -- ESTROGEN REPLACEMENT THERAPY (использование, методы)
Анотація: Фітоестрогени аналогічні естрогенам у структурному та функціональному відношенні, їх основним харчовим джерелом є соя. Фітоестрогени використовують як замісну терапію в період менопаузи. Їх ефективність порівняно з плацебо в корекції пов’язаних з менопаузою симптомів піддавалася сумніву в деяких недавніх оглядах. Соя входить до складу багатьох харчових продуктів, дитячого харчування і кормів для тварин. Фітоестрогени та їх активні метаболіти (еквол) можуть зберігатися в продуктах тваринного походження. Соєвий білок використовується в харчовій промисловості. Порушення функцій репродуктивної системи людини внаслідок надмірного споживання соєвих продуктів вважаються рідкісними і слабо вираженими. Описані поодинокі випадки фемінізації, а також зміни гендерної поведінки дітей при надмірному споживанні соєвих продуктів. У тварин фітоестрогени впливають на фертильність, статевий розвиток і поведінку. Їх називають селективними модуляторами ендокринної системи. Апріорі немає підстав вважати, що користь від модуляції переважає небажані ефекти у всіх споживачів сої. Фемінізуюча дія може бути слабкою, але статистично значущою у великих популяціях. Література щодо фітоестрогенів обширна, багато авторів рекомендують їх практичне використання. Однак у недавніх оглядах був зроблений висновок про відсутність достатніх доказів ефективності фітоестрогенів як засобів замісної терапії в період клімаксу і менопаузи. Повідомлялося також про побічні ефекти фітоестрогенів. Наявні побоювання, що масове споживання сої неадаптованим до неї населенням може надати фемінізуючу дію. Необхідні об’єктивні дослідження високого якісного рівня, зокрема експерименти на тваринах, з метою встановлення ендокринних ефектів
Phytoestrogens are present in certain edible plants ­being most abundant in soy; they are structurally and functionally analogous to estrogens. These substances are used for compensation of hormone deficiency in menopause. Some recent reviews concluded that there is no convincing evidence in favor of relie­ving menopausal symptoms by phytoestrogens compared to placebo. Soy is used as ingredient of infant food and other foodstuffs as well as animal fodder, so that residual phytoestrogens and their active metabolites such as equol can remain in meat products. Soy protein is broadly used by the food industry. Derangements of the reproductive system in humans under the impact of phytoesthrogens are regarded to be rare and mild. There have been singular reports on modified gender-related behavior in children and feminization in consequence of abundant soy consumption. In animals, the intake of phytoestrogens was reported to impact fertility, sexual development and behavior. Phytoestrogens are named disruptors or selective modulators of the endocrine system. There are no reasons to assume that beneficial effects of such modulation would overweigh harm in all soy consumers. Feminizing effects in humans may be subtle but statistically significant in large populations. The li­terature on phytoestrogens is extensive; many authors recommend their practical use. However, in recent reviews, it was concluded about insufficient evidence on the effectiveness of phytoestrogens as a means for replacement therapy during menopause. Side effects of phytoestrogens have also been reported. There are fears that mass consumption of soybeans by a population not adapted to it may have a feminizing effect. Objective studies of a high qua­lity level, including animal experiments, are needed to document endocrine effects
Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.


   
    Історія вивчення цукрового діабету в дзеркалі нумізматики [Текст] / О. В. Синяченко [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 88-93


MeSH-головна:
ЭНДОКРИНОЛОГИЯ -- ENDOCRINOLOGY (история)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (история)
НУМИЗМАТИКА -- NUMISMATICS (история)
Анотація: Галузь історичної науки нумізматика (від латинського «numisma» — монета) зародилася в XIX столітті, стала тісно пов’язаною з економікою, політикою, культурою й правом і містить тематичне вивчення монет, медалей та плакет. Найкраще історію ендокринології ілюструють різні форми медальєрного образотворчого мистецтва (екзонумія, або паранумізматика), а монета стала прообразом пам’ятної (меморіальної) медалі. У цій роботі подано каталог понад 100 нумізматичних матеріалів (у тому числі деяких унікальних, уперше наведених), відображено етапи вивчення цукрового діабету, методів діагностики й лікування хвороби. Наявні посилання на значні історичні події, згадуються короткі біографії медиків, які зробили неоціненний внесок у формування цієї наукової дисципліни
The branch of historical science of numismatics (from the Latin numisma — coin) originated in the 19th century and became closely connected with economics, politics, culture and law, it includes a thematic study of coins, medals and plaques. Best of all, the history of endocrinology is illustrated by various forms of the medallic educational art (exonumia, or paranumismatics), and the coin became the prototype of the memorial medals. This work presents a catalog of more than 100 numismatic materials (including some unique, first cited), reflects the stages of deve­lopment of the study of diabetes mellitus, methods for diagno­sing and treating diseases. There are links to significant historical events, brief biographies of physicians are mentioned who have made an invaluable contribution into the formation of this scientific discipline
Дод.точки доступу:
Синяченко, О. В.
Єрмолаєва, М. В.
Лівенцова, К. В.
Верзілов, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

 
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)