Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2020/16/5<.>

Загальна кількість знайдених документів : 10
Показані документи з 1 по 10

Уміст селену, антитіл до рецептора ТТГ і їх кореляційні зв’язки в пацієнтів із хворобою Грейвса, ускладненою автоімунною офтальмопатією [Текст] / Ю. В. Булдигіна [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 9-14. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE (диагностика, кровь, осложнения)
ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY (диагностика, кровь)
СЕЛЕН -- SELENIUM (дефицит, кровь, терапевтическое применение)
ИНДИВИДУАЛИЗИРОВАННАЯ МЕДИЦИНА -- INDIVIDUALIZED MEDICINE (использование, методы)
Анотація: Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених ролі селену в патогенезі автоімунних захворювань щитоподібної залози, це питання залишається актуальним і сьогодні. Так, опитування ендокринологів України у 2019 році показало, що третина лікарів хотіли б мати більше інформації стосовно цієї проблеми. Вплив дефіциту селену на перебіг автоімунної офтальмопатії (АО) при хворобі Грейвса (ХГ) останнім часом також привертає увагу дослідників і практикуючих лікарів. Існують повідомлення про негативний кореляційний зв’язок між рівнями селену й концентрацією антитіл до рецептора тиреотропного гормону гіпофіза (АТ-рТТГ) і більш швидке відновлення стану еутиреозу при поєднанні антитиреоїдної терапії з препаратами селену. У той же час інші дослідження не підтверджують наявність такого зв’язку і вказують на відсутність зниження антитиреоїдних антитіл на тлі лікування селеновмісними препаратами. Такі протиріччя стали підставою для проведення нашого дослідження. Мета дослідження: вивчити вміст селену, АТ-рТТГ і їх кореляційні зв’язки в пацієнтів із хворобою Грейвса, ускладненою автоімунною офтальмопатією. Матеріали та методи. У дослідження включено 124 пацієнти із хворобою Грейвса і АО (110 жінок і 14 чоловіків), середній вік яких становив 48,62 ± 10,26 року, а тривалість хвороби — 3,1 ± 2,2 року. Усі пацієнти були розподілені на дві групи: перша група — 47 пацієнтів із ХГ без АО; друга група — 77 пацієнтів із ХГ і АО. Контрольну групу становили 30 здорових жінок віком від 28 до 56 років (середній вік 45,90 ± 3,42 року). У всіх хворих було досліджено вміст селену, ТТГ, АТ-рТТГ. Результати. Рівень селену в крові 124 пацієнтів із ХГ становив 48,00 ± 3,64 мкг/л проти 76,09 ± 4,81 мкг/л у контрольній групі (P 0,05). З’ясовано, що в цілому по групі селенодефіцит різного ступеня відзначався в 72,58 % пацієнтів із ХГ. Помірний селенодефіцит спостерігали в 14,89 % пацієнтів без АО і 15,58 % пацієнтів з АО. Виражений селенодефіцит спостерігався в 61,70 % хворих без АО і 54,55 % хворих з АО. Нормальний рівень селену виявлено у 23,40 % хворих без АО і 29,87 % хворих з АО. Не було виявлено різниці в рівнях селену між групами залежно від наявності офтальмопатії (Р 0,05). Рівні селену були знижені в пацієнтів з ХГ і АО до 42,92 ± 5,58 мкг/л, у групі без АО — до 51,11 ± 4,77 мкг/л (Р 0,05). Як у групі з АО, так і в групі без АО спостерігали вірогідне зниження рівня селену порівняно з показником групи контролю (Р 0,05). Не отримано підтвердження того припущення, що селенодефіцит може бути самостійним чинником розвитку АО, оскільки рівні селену не відрізнялись між групами хворих з АО та без неї. Також не встановлено кореляційних зв’язків між рівнем селену та рівнями АТ-рТТГ і ТТГ як у хворих без АО, так і у хворих з АО. Висновки. Селенодефіцит різного ступеня спостерігається в 72,58 % обстежених пацієнтів із ХГ. Помірний селенодефіцит встановлено в 14,89 % пацієнтів без АО і 15,58 % пацієнтів з АО. Виражений селенодефіцит діагностовано в 61,70 % хворих без АО і 54,55 % хворих з АО. Не виявлено різниці в рівнях селену між групами залежно від наявності офтальмопатії, а також не встановлено кореляційних зв’язків між рівнем селену в крові й рівнями ТТГ і АТ-рТТГ. Нормальний рівень селену виявлено у 23,40 % хворих без АО і 29,87 % хворих з АО. З огляду на ці результати не слід призначати селеновмісні препарати без індивідуального контролю рівня селену в крові
Дод.точки доступу:
Булдигіна, Ю. В.
Терехова, Г. М.
Шляхтич, С. Л.
Савосько, І. І.
Лисова, З. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рівень вітаміну D і показники вуглеводного обміну у жінок із синдромом полікістозних яєчників [Текст] / Т. Л. Архипкіна [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 15-20. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ -- POLYCYSTIC OVARY SYNDROME (диагностика, кровь, метаболизм)
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (диагностика, кровь, метаболизм, осложнения)
УГЛЕВОДНЫЙ ОБМЕН -- CARBOHYDRATE METABOLISM (действие лекарственных препаратов)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ПОЛОВОЙ ГОРМОН-СВЯЗЫВАЮЩИЙ ГЛОБУЛИН -- SEX HORMONE-BINDING GLOBULIN
Анотація: Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) залишається актуальною проблемою гінекологічної ендокринології, а його частота становить приблизно 11–17 % серед жінок репродуктивного віку та досягає 75 % у структурі ендокринної неплідності. Існують докази, що вітамін D впливає на обмін вуглеводів, а його недостатність або дефіцит підвищують ризик розвитку порушення толерантності до глюкози, інсулінорезистентності та цукрового діабету 2-го типу. Мета: визначити зв’язок між рівнем вітаміну D та показниками вуглеводного обміну в жінок із синдромом полікістозних яєчників. Матеріали та методи. Обстежено 60 жінок віком від 19 до 26 років: 30 жінок із діагнозом класичного фенотипу СПКЯ; 30 здорових жінок із нормальною менструальною та репродуктивною функцією. Досліджували вміст вітаміну D, сексстероїдзв’язуючого глобуліну (ССЗГ), імунореактивного інсуліну (ІРІ), індекс НОМА-IR, індекс маси тіла (ІМТ), окружність талії/окружність стегон (ОТ/ОС). Залежно від концентрації вітаміну D обстежених було розподілено на підгрупи: перша — 22 хворі на СПКЯ з вітаміном D ≤ 30 нг/мл (середній рівень — 12,9 ± 0,2 нг/мл); друга — 8 хворих із рівнем вітаміну D ≥ 30 нг/мл (31,4 ± 0,3 нг/мл); третя — 12 здорових жінок з вітаміном D ≤ 30 нг/мл (24,2 ± 0,3 нг/мл); четверта — 18 здорових обстежених із рівнем вітаміну D ≥ 30 нг/мл (35,6 ± 0,3 нг/мл). Результати. Встановлено, що в загальній групі хворих на СПКЯ середній рівень вітаміну D (21,4 ± 0,4 нг/мл) був вірогідно нижчим (Р 0,001) порівняно з показником групи здорових жінок (29,6 ± 0,3 нг/мл). У хворих на СПКЯ низькі концентрації вітаміну D супроводжувались більш високими рівнями глюкози (Р 0,001), ІРІ (Р 0,001), індексу НОМА-IR (Р 0,001) та зниженням ССЗГ (Р 0,001). Встановлено негативний асоціативний зв’язок вітаміну D з ІМТ (r
Дод.точки доступу:
Архипкіна, Т. Л.
Бондаренко, В. О.
Гончарова, О. А.
Любимова, Л. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рівні вітаміну D, статевих гормонів та стан еректильної функції у чоловіків молодого та середнього віку [Текст] / В. О. Бондаренко [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 23-27. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (диагностика, кровь, осложнения, патофизиология)
ЭРЕКТИЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ -- ERECTILE DYSFUNCTION (диагностика, кровь, этиология)
ЭСТРАДИОЛ -- ESTRADIOL (дефицит)
ТЕСТОСТЕРОН -- TESTOSTERONE (дефицит)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
Анотація: Еректильна дисфункція (ЕД) при D-гіповітамінозі у чоловіків асоційована зі зниженням рівня тестостерону (Т) в крові. При цьому в сучасних дослідженнях відсутні дані щодо стану еректильної функції (ЕФ) залежно від змін показника відносної андрогенізації — величин співвідношення Т до естрадіолу (Е2) (Т/Е2) за умов констатації дефіциту та недостатності вітаміну D. Немає порівняльних даних щодо стану ЕД у чоловіків молодого та середнього віку, особливо за наявності та відсутності цукрового діабету 2-го типу (ЦД2). Мета: встановити особливості змін ЕФ залежно від рівнів 25-гідроксихолекальциферолу (25(ОН)D) в крові та андрогенного стану в чоловіків молодого та середнього віку. Матеріали та методи. 47 осіб чоловічої статі віком 23–59 років були розподілені на три групи: перша група (n = 20) — чоловіки молодого віку (32,3 ± 1,1 року); друга група (n = 15) — чоловіки середнього віку (53,0 ± 1,0 року) без ЦД2; третя група (n = 12) — чоловіки, хворі на ЦД2, середнього віку (54,0 ± 1,1 року). В крові імуноферментним методом із застосуванням стандартних наборів визначали вміст 25(ОН)D (ELISA, Німеччина), загального Т («Алкор-Біо») та Е2 (DRG). Стан ЕФ визначали за допомогою опитувальника «Міжнародний індекс еректильної функції-5». Дослідження були проведені в осінньо-зимовий період 2019–2020 р. Результати. Вміст 25(ОН)D у крові в чоловіків середнього віку незалежно від наявності або відсутності у них ЦД2 був суттєво менший порівняно з чоловіками першої групи. Доведено, що формування ЕД у чоловіків як молодого, так і середнього віку обумовлено зменшенням рівнів Т в крові та зниженням величин співвідношення Т/Е2. Висновки. Встановлено, що предиктором розвитку гіпотестостеронемії та порушень андроген-естрогенового балансу в чоловіків незалежно від віку, зокрема хворих на ЦД2, може бути зниження вмісту в крові 25(ОН)D
Дод.точки доступу:
Бондаренко, В. О.
Хижняк, О. О.
Мінухін, А. С.
Скорняков, Є. І.
Дорош, О. Г.
Ніколаєв, Р. С.
Саніна, Є. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Пашковська, Н. В.
Використання Оксиліку у комплексному лікуванні хворих на автоімунний тиреоїдит [Текст] / Н. В. Пашковська, Н. О. Абрамова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 29-32. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Оксилик

MeSH-головна:
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (диагностика, кровь, лекарственная терапия)
СЕЛЕН -- SELENIUM (дефицит)
Анотація: Хронічний автоімунний тиреоїдит (АІТ) — найбільш поширене автоімунне захворювання й основна причина гіпотиреозу. Патогенез АІТ пов’язаний із зниженням активності селеноензимів, які захищають щитоподібну залозу від оксидативного стресу, і, відповідно, посиленням автоімунних процесів, що пов’язано із дефіцитом селену в ендемічних зонах, до яких належать більшість регіонів України. Мета дослідження: вивчити ефективність призначення мінерально-вітамінного комплексу Оксилік у комплексному лікуванні автоімунного тиреоїдиту. Матеріали та методи. Обстежено й проліковано 56 пацієнтів віком від 26 до 54 років із гіпотиреозом на тлі АІТ. Для оцінки ефективності лікування пацієнти були методом рандомізації поділені на дві групи. Представники першої групи (26 осіб) отримували базисне лікування у вигляді замісної терапії препаратами левотироксину в адекватних дозах. Пацієнтам другої групи (30 осіб) на тлі базисної терапії левотироксином призначався комплексний засіб Оксилік по одній капсулі протягом трьох місяців. Результати. Встановлено позитивний вплив прийому комплексу Оксилік на показники тиреоїдного гомеостазу, що проявлялось вірогідним зростанням рівня вільного трийодтироніну на 150 % (р 0,05) і співвідношення вільного трийодтироніну/вільного тироксину в 3,89 раза (р 0,05) без вірогідної міжгрупової різниці. У пацієнтів основної групи встановлено зниження титрів антитіл до тиреоїдної пероксидази (ТПО) на 29,2 % (р 0,05), тоді як у групі порівняння не відбулося статистично значущої зміни даного показника. Загалом зменшення рівня антитіл до ТПО на 25 % і більше досягнуто у 85,2 % хворих. У хворих на АІТ встановлено негативні кореляційні зв’язки між рівнем селену в сироватці венозної крові й титром антитіл до ТПО (r
Дод.точки доступу:
Абрамова, Н. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Камінський, О. В.
Ультразвукове дослідження прищитоподібних залоз. Методологія, клінічна оцінка [Текст] / О. В. Камінський // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 33-44. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПАРАЩИТОВИДНЫЕ ЖЕЛЕЗЫ -- PARATHYROID GLANDS (ультрасонография)
Анотація: Новим аспектом впливу іонізуючої радіації на організм людини є ураження прищитоподібних залоз в поєднанні з дисбалансом у системі вітаміну-гормона D, а також подальший розвиток вторинного гіперпаратиреозу у віддалені терміни опромінення (понад 20–30 років). Мета: дослідити стан прищитоподібних залоз в осіб, які зазнали опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (АЕС), розробити методологію клінічної оцінки ультразвукового дослідження (УЗД) цих залоз з урахуванням клінічних особливостей. Матеріали та методи. Оригінальне проспективне та ретроспективне дослідження є результатом клінічного спостереження стану прищитоподібних залоз понад 6000 пацієнтів протягом шести років, опромінених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Результати. Через 27–32 роки після опромінення нами виявлена висока частота гіперплазій прищитоподібних залоз в осіб, опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС, перш за все в евакуйованих з 30-кілометрової зони відчуження та мешканців радіоактивно забруднених територій. Не встановлено прямої залежності між структурними змінами прищитоподібних залоз та їх функціональним станом. Нормальні незмінені прищитоподібні залози не візуалізуються при проведенні УЗД, хоча є наявними у пацієнтів, за умов відсутності напруження у системі кальцій-фосфорного обміну та вітаміну-гормона D, за структурою та ехогенністю повністю співпадають з тканиною щитоподібної залози. Висновки. При будь-якому виявленні прищитоподібних залоз необхідно оцінювати їх як зміну та гіперплазію, незалежно від розміру/об’єму, ступеня зміни ехогенності або однорідності/неоднорідності з обов’язковим подальшим визначенням гормонально-метаболічних показників (паратгормон, кальцій загальний/кальцій іонізований, 25(OH)D) та клінічною оцінкою отриманих даних
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Обґрунтування застосування натуральних засобів у лікуванні автоімунного тиреоїдиту з різними ступенями гіпотиреозу [Текст] / Н. Є. Барабаш [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 47-53. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Тиреос

MeSH-головна:
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (диагностика, лекарственная терапия)
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (диагностика, лекарственная терапия)
Анотація: Автоімунний тиреоїдит (АІТ) — найчастіша причина гіпофункції щитоподібної залози. Якщо тактика лікування маніфестного гіпотиреозу шляхом призначення замісної гормональної терапії є доволі однозначною, то питання щодо лікування пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом залишається відкритим. Мета: визначення ефективності застосування комбінованого натурального препарату Тіреос при лікуванні АІТ без порушення функції на стадії субклінічного гіпотиреозу як монотерапії і в комплексній терапії маніфестного гіпотиреозу — в комбінації з левотироксином. Матеріали та методи. Обстежено 49 хворих на АІТ віком 48,26 ± 13,52 року, розподілених на три групи. До першої групи залучено 20 хворих на АІТ без порушення функції, до другої групи включено 16 хворих з уперше виявленим субклінічним гіпотиреозом, до третьої групи — 13 хворих, які попередньо отримували терапію L-тироксином з приводу маніфестного гіпотиреозу. Усім пацієнтам було призначено Тіреос по 1 капсулі двічі на добу на період 3 місяці як монотерапію (хворим першої і другої груп) або на додачу до замісної гормональної терапії (хворі третьої групи). Результати. При оцінці скарг виявлено, що через 3 місяці прийому препарату слабкість і швидку втомлюваність відзначали вірогідно менше хворих в усіх трьох групах (р 0,05). Також вірогідно рідше після тримісячної терапії Тіреосом виявлялася скарга на сухість і випадіння волосся у хворих перших двох груп (р 0,05). У результаті лікування сухість шкіри вірогідно зменшилась у хворих лише першої обстежуваної групи (р
Autoimmune thyroiditis is the most common cause of hypothyroidism. If the therapy of overt hypothyroidism by prescribing hormone replacement therapy is quite clear, then the problem of treating the patients with subclinical hypothyroidism remains open. The purpose of this study was to determine the effectiveness of using the combined natural drug Thyreos in the treatment of autoimmune thyroiditis without thyroid dysfunction, at the stage of subclinical hypothyroidism as monotherapy and in the comprehensive therapy of overt hypothyroidism in the combination with L-thyroxine. Materials and methods. Forty-nine patients aged 48.26 ± 13.52 years with autoimmune thyroiditis were examined. All individuals were divided into 3 groups. Group 1 included 20 patients with autoimmune thyroiditis without thyroid dysfunction, group 2 consisted of 16 people with newly diagnosed subclinical hypothyroidism, and group 3 included 13 patients, who previously received L-thyroxine therapy for overt hypothyroidism. All patients were prescribed Thyreos 1 capsule twice a day for a period of 3 months as monotherapy (groups 1 and 2) or in addition to hormone replacement therapy (group 3). Results. When evaluating complaints, it was found that after 3 months of taking the drug, weakness and rapid fatigue were observed in a significantly smaller number of patients in all three groups (p 0.05). Complaints of dryness and hair loss in individuals of the first two groups (p 0.05) were also probably less frequent after 3 months of therapy with Thyreos. As a result of treatment, dry skin was significantly reduced in patients of only the first examined group (p
Дод.точки доступу:
Барабаш, Н. Є.
Сімонова, Є. В.
Тихонова, Т. М.
Нечвоглод, О. М.
Швець, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гончарова, О. А.
Післяпологовий тиреоїдит: проблеми прогнозування й моніторингу [Текст] / О. А. Гончарова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 61-67. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТИРЕОИДИТ ПОСЛЕРОДОВОЙ -- POSTPARTUM THYROIDITIS (диагностика, эпидемиология, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Вагітність супроводжується значними гормональними й імунними коливаннями, спрямованими на забезпечення зростання та розвитку плода, а також імунотолерантності вагітної жінки до білкових компонентів плода. У післяпологовому періоді може розвинутися зворотний синдром, що супроводжується загостренням старих і появою нових гормональних та автоімунних захворювань. До їх числа належить післяпологовий тиреоїдит (ППТ), або післяпологова дисфункція щитоподібної залози. У поданому огляді із сучасних позицій наведені чинники ризику розвитку ППТ, головні ризики для жінки, пов’язані з цим захворюванням, подано клінічний випадок ППТ, запропоновано варіант алгоритму моніторингу жінок із чинниками ризику ППТ, складений з урахуванням даних літератури та власного досвіду. Післяпологовий тиреоїдит — синдром транзиторної (а в деяких випадках — перманентної) тиреоїдної дисфункції, що розвивається впродовж першого року (як правило, через 3–4 місяці) після пологів або аборту. За своєю суттю це автоімунний процес у щитоподібній залозі, якому притаманні зміни гуморальної і клітинної ланок імунітету. Захворювання характеризується трифазовим перебігом: транзиторний тиреотоксикоз тривалістю 1,5–2 місяці; еутиреоїдний стан упродовж 1–1,5 місяців із подальшим зниженням функції щитоподібної залози, що триває до 3–4 місяців. Загальна тривалість ППТ становить 19–32 тижні. Проте такий алгоритм перебігу ППТ зустрічається десь у 22 % випадків, у 30 % спостерігається лише ізольований гіпертиреоз, а в 48 % — гіпотиреоз. Встановлено, що хоча в більшості випадків через рік після пологів функція щитоподібної залози нормалізується, у подальшому підвищується ризик розвитку стійкого гіпотиреозу. Частота ППТ перебуває в досить широких межах у різних регіонах світу — від 1,1 % у Таїланді до 21,1 % у Канаді. У середньому він виявляється у 5–9 % загальної популяції жінок післяпологового періоду, в Європі — у 3,3–8,7 %
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Урманова, Ю. М.
Маркеры агрессивности течения неактивных аденом гипофиза с инвазивным ростом. Обзор литературы [Текст] / Ю. М. Урманова, М. Б. Миртухтаева // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 68-73. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
АДЕНОМА ГИПОФИЗА СОМАТОТРОПИН-СЕКРЕТИРУЮЩАЯ -- GROWTH HORMONE-SECRETING PITUITARY ADENOMA (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, хирургия)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование, методы)
Анотація: Гормонально неактивні аденоми гіпофіза становлять морфологічно гетерогенну групу і поділяються на «німі» аденоми, які мають імунореактивність до тропних гормонів і подібні за будовою до типових аденоцитів, але не призводять до розвитку клінічних ознак гормональної гіперсекреції, і пухлини, що не мають специфічних маркерів і схожості з аденогіпофізарними клітинами (нуль-клітинні пухлини й онкоцитоми). Згідно з проведеними дослідженнями, всі типи «німих» аденом мають різні біологічну активність, секреторний потенціал і результати в післяопераційному періоді. Активне виявлення «німих» аденом гіпофіза при проведенні імуногістохімічного аналізу дозволяє не тільки виявити пацієнтів із групи високого ризику рецидиву захворювання, а й виробити оптимальну тактику лікування і подальшого спостереження, визначити показання та оцінити доцільність медикаментозної і променевої терапії після проведеного нейрохірургічного втручання. Оглядова стаття присвячена питанням пошуку прогностичних маркерів інвазивного росту неактивних аденом гіпофіза. Високий рівень Кі-67 може розглядатися як незалежний фактор і маркер несприятливого прогнозу при аденомах гіпофіза. У хворих, аденоми яких мають високий рівень проліферативної активності, частіше спостерігається інвазивний ріст аденоми, а також її злоякісне переродження — розвиток аденокарциноми. Цей маркер не залежить від інших негативних прогностичних ознак — віку і статі пацієнта, розміру аденоми. Крім того, підвищення рівня проліферації частіше спостерігається в соматотропіномах і пролактиномах. Останнім часом істотно змінилося уявлення про клітинну та молекулярну біологію пухлин гіпофіза. Відомо, що транскрипційні фактори регулюють трансформацію клітин-попередників пітуїцитів у зрілі секреторні клітини під час ембріогенезу. Тому триває пошук прогностичних критеріїв для аденом
Дод.точки доступу:
Миртухтаева, М. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Xhardo, E.
Психосоціальні аспекти цукрового діабету [Текст] / E. Xhardo, F. Agaci // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 74-78. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (диагностика, патофизиология, психология)
СОЦИАЛЬНОЕ ПОВЕДЕНИЕ -- SOCIAL BEHAVIOR
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE (психология)
Анотація: Складні екологічні, соціальні, поведінкові й емоційні чинники, відомі як психосоціальні, впливають на життя осіб із цукровим діабетом (ЦД) як першого, так і другого типу і на досягнення цільових результатів медичного та психологічного самопочуття. Тому особи з ЦД та члени їх родин зазнають складних, багатогранних проблем при інтеграції в повсякденне життя. Для отримання оптимальних медичних результатів та психологічного благополуччя необхідна допомога, орієнтована на пацієнта, яка визначається як «надання допомоги, що поважає та відповідає індивідуальним уподобанням, потребам та цінностям пацієнта та гарантує, що цінності пацієнта керують усіма клінічними рішеннями». Зміни способу життя не менш важливі, крім суто медичних втручань, у лікуванні ЦД. ЦД призводить не лише до розвитку судинних і неврологічних симптомів захворювання, часто емоційний дистрес та психосоціальний вплив на якість життя цих пацієнтів ускладнюють ефективне управління недугою. Медичний менеджмент ЦД потребує від пацієнта виконання призначеного фахівцем лікування. В оглядовій статті підкреслюється необхідність контролю за психосоціальними факторами, які впливають на перебіг захворювання, психологічним станом (наприклад, депресія, тривожність, порушення харчування, когнітивні порушення), а також медичної грамотності та самоконтролю ЦД. Рекомендовано проводити скринінг на наявність когнітивних порушень, деменції та депресії в осіб віком понад 65 років під час першого візиту та щорічно за потреби, оскільки згадані стани можуть бути також проявами хронічного порушення мозкового кровообігу або дисциркуляторної енцефалопатії, а значить, їх своєчасна діагностика й лікування дуже важливі для подовження тривалості життя пацієнтів. Завданням ендокринологів є визначення початкових порушень у психоемоційній сфері для запобігання їх трансформації в більш тяжкі психічні порушення, які потребуватимуть втручання лікаря-психіатра
Дод.точки доступу:
Agaci, F.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Феохромоцитома без артеріальної гіпертензії: рідкісний клінічний випадок із коротким оглядом літератури [Текст] / S. Sen [et al.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 79-84. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ФЕОХРОМОЦИТОМА -- PHEOCHROMOCYTOMA (диагностика, хирургия)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Кл.слова (ненормовані):
эндокринологусписок
Анотація: Феохромоцитома — доволі рідкісна нейроендокринна пухлина, що секретує в кровоток високоактивні адренергічні нейромедіатори — катехоламіни. При цьому не всі випадки феохромоцитом демонструють яскраву симптоматику. У клінічній практиці іноді трапляються приховані й атипові форми, нормотензивні (із нормальним артеріальним тиском) варіанти феохромоцитом. Найважливіший етап діагностики феохромоцитоми полягає у своєчасному розпізнаванні ознак, симптомів й інших проявів захворювання, які можуть вказувати на необхідність подальшого обстеження. Автори навели рідкісний випадок нормотензивної випадково виявленої великої феохромоцитоми лівої надниркової залози. 41-річний чоловік, родом із віддаленого села, без артеріальної гіпертензії і цукрового діабету, надійшов у клініку з попереднім діагнозом інциденталоми надниркових залоз. За даними ультразвукового обстеження черевної порожнини, у пацієнта запідозрено утворення лівої надниркової залози розміром 47 × 36 мм. За винятком скарг на невиражений біль у верхній частині живота, пацієнт не вказував на біль голови, приступи серцебиття, надмірне потовиділення або зміну маси тіла. Сімейний анамнез стосовно нейрофіброматозу або будь-яких пухлин щитоподібної залози, прищитоподібної залози, нирок та інших органів черевної порожнини не обтяжений. Пацієнт правильної будови тіла, у задовільному стану, без кушингоїдних симптомів й уражень шкірних покривів. У лежачому і в стоячому положеннях протягом двох хвилин його частота серцевих скорочень та артеріальний тиск (АТ) становили 76 уд/хв і 132/80 мм рт.ст., 90 уд/хв і 126/76 мм рт.ст. відповідно. Не відзначалося жодних офтальмологічних порушень або змін із боку органів грудної клітки й органів черевної порожнини. Інтенсивний моніторинг АТ не виявив піків пароксизмальної гіпертензії. За відсутності артеріальної гіпертензії та інших класичних клінічних особливостей феохромоцитоми в поєднанні з нормальним рівнем метанефрину в плазмі для авторів було несподіванкою, що утворення при гістологічному дослідженні виявився феохромоцитомою. Лише тимчасове підвищення АТ під час операції видалення пухлини вказувало на можливість феохромоцитоми
Normotensive pheochromocytoma is a rare clinical entity that poses a pre-operative diagnostic challenge. Especially so, when the patient is clinically and biochemically silent. Initially diagnosed as incidentaloma, a biochemical panel of adrenal hormonal levels, cross sectional imaging and metabolic scan are required for pre-operative diagnosis. We present a rare case of a normotensive incidentally discovered large left adrenal pheochromocytoma unfolding to us as a histological surprise along with a brief review of the literature. 41-year-old gentleman, non-hypertensive and non-diabetic, coming from a remote village, who was admitted to our hospital with a provisional diagnosis of an adrenal incidentaloma. He had a 6-month-old abdominal ultra-sonogram report which stated a 47 × 36 mm left suprarenal region mass. Except having complaints of a vague upper abdominal pain since last 1 year he gave no history suggestive of headaches, palpitations, excessive sweating or recent changes in weight. There was no family history of neurofibromatosis or any thyroid, parathyroid, kidney or other abdominal tumors. On examination he had an average built and nutritional status, with no cushingoid features or any dermatological abnormalities. In supine position and upon standing for 2 minutes his baseline pulse rate and blood pressure (BP) were 76 beats/min and 132/80 mm Hg, and 90 beats/min and 126/76 mm Hg respectively. There were no ophthalmological abnormalities or neck lumps, abnormal chest or abnormal abdominal findings. Intensive BP monitoring did not reveal any paroxysmal hypertensive peaks. In the absence of hypertension and other classical clinical features of pheochromocytoma coupled with a normal plasma metanephrine level, it was a sort of histological surprise for us that the lesion turned out to be a pheochromocytoma. Although we did preload the patient with intravenous fluids 36 hrs prior to the surgery but intraoperatively the transient increase in blood pressure while handling the tumor hinted us towards the possibility of a pheochromocytoma
Дод.точки доступу:
Sen, S.
Bhattacharjee, S.
Ghosh, I.
Dasdupta, P.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)