Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2021/17/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 16
Показані документи з 1 по 16

Compliance to levothyroxine treatment of the patients with hypothyroidism during SARS-CoV-2 pandemic era [Text] = Комплаєнс до лікування левотироксином хворих на гіпотиреоз під час пандемічної ери SARS-CoV-2 / S. Bilgin [et al.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - P13-17. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (лекарственная терапия, патофизиология)
ТИРОКСИН -- THYROXINE (терапевтическое применение)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (терапевтическое применение)
БОЛЬНОЙ, СЛЕДОВАНИЕ РЕКОМЕНДАЦИЯМ ВРАЧА -- PATIENT COMPLIANCE
Анотація: Hypothyroidism requires treatment with levothyroxine (L-T4) to keep patients euthyroid. The rate of hospital admissions for chronic conditions decreased during COVID-19 era. We aimed to observe whether hospital admissions of the patients with hypothyroidism decreased during COVID-19 compared to the same time period in 2019. We also aimed to find out the rate of treatment compliance in subjects with hypothyroidism during pandemic era. Materials and methods. This cross-sectional study was performed on patients who applied to Internal Medicine Department of Abant Izzet Baysal University Hospital, and who received L-T4 replacement therapy due to hypothyroidism. 108 hypothyroidism patients were included in the study with their consent forms. The patients were divided into 2 groups according to the treatment compliance; either as compliant or incompliant patients. Results. The last TSH level of compliant group was significantly lower than incompliant group (p 0.001). The last fT4 level of the compliant group was significantly higher than that of the incompliant group (p
Гіпотиреоз потребує замісної терапії левотироксином (L-T4), щоб підтримувати в пацієнтів стан еутиреозу. Кількість госпіталізацій з приводу хронічних захворювань зменшилась протягом ери COVID-19. Мета дослідження — встановити частоту госпіталізацій пацієнтів з гіпотиреозом під час пандемії COVID-19 порівняно з аналогічним періодом часу в 2019 році. Матеріали та методи. Дослідження було проведене серед пацієнтів, які звернулись у відділення внутрішньої медицини університетської лікарні Abant Izzet Baysal та отримували замісну терапію L-T4 внаслідок гіпотиреозу. 108 пацієнтів з гіпотиреозом були включені в дослідження, підписавши інформаційну згоду. Пацієнти були розділені на дві групи відповідно до прихильності до лікування: хворі, які відповідали вимогам лікування, і хворі, які не дотримувались режиму лікування. Результати. Рівень тиреотропного гормона (ТТГ) перед включенням у дослідження у групі осіб, які відповідали вимогам лікування, був вірогідно нижчим, ніж у групі хворих, які не дотримувались режиму лікування (p 0,001). При цьому рівень вільного тироксину (вТ4) серед пацієнтів першої групи був вірогідно вищим, ніж в осіб другої групи (p
Дод.точки доступу:
Bilgin, S.
Burcin, Meryem Atak Tel
Tuba, Taslamacioglu Duman
Ozge, Kurtkulagi
Gizem, Bakir Kahveci
Tugrul Sagdic, Gulali Aktas

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Імунофенотип лімфоцитів крові у хворих на цукровий діабет 2-го типу з нормальною масою тіла та ожирінням [Текст] / О. В. Фурманова [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 18-25. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, патофизиология)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (анализ)
B-ЛИМФОЦИТЫ -- B-LYMPHOCYTES
T-ЛИМФОЦИТЫ -- T-LYMPHOCYTES
ФЕНОТИП -- PHENOTYPE
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (кровь)
Анотація: Визначення імунофенотипу лімфоцитів крові є одним із ключових показників функції імунітету у хворої людини. Однак дослідження імунофенотипу лімфоцитів у хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) із найчастішим ускладненням при цьому захворюванні — надмірною масою тіла/ожирінням рідкісні та неоднозначні. Мета дослідження: визначення імунофенотипу лімфоцитів (CD3+ Т-, CD4+ Т-, CD8+ Т-, CD20+- і CD56+-клітин) крові у хворих з уперше виявленим ЦД2 із різним індексом маси тіла (ІМТ). Матеріали та методи. Обстежені 78 хворих з уперше виявленим ЦД2 і 40 нормоглікемічних осіб, які залежно від ІМТ були розділені на 4 підгрупи. Визначення імунофенотипу лімфоцитів крові було виконане проточно-цитометричним методом із використанням лазерного цитофлюориметра FACStar plus і панелі моноклональних антитіл до мембранних антигенів лімфоцитів. Результати. Для всієї групи хворих на ЦД2 характерне невелике, але вірогідне (p 0,05) підвищення абсолютної кількості CD4+ Т-клітин порівняно з групою нормоглікемічних людей. При поділі обстежуваних хворих залежно від ІМТ на 4 підгрупи: 1) ≤ 25,5 кг/м2; 2) 25,9–29,9 кг/м2; 3) 30,0–34,9 кг/м2; 4) 35,0 кг/м2 — виявлено, що у хворих першої підгрупи абсолютна кількість CD3+ Т-, CD4+ Т-, CD8+ Т-, CD20+- і CD56+-клітин була близькою до такої в нормоглікемічних осіб. У хворих другої підгрупи відзначалося вірогідне підвищення абсолютного числа CD4+ Т-клітин на 12,5 % (p 0,05). У хворих третьої підгрупи спостерігали підвищення абсолютного числа CD4+ Т-клітин на 29,2 % (p 0,001). У хворих четвертої підгрупи з морбідним ожирінням, особливо в жінок, було підвищення абсолютних чисел CD3+ Т- на 12,4 % (p 0,01), CD4+ Т- — на 47,7 % (p 0,001) і CD8+ Т-клітин — на 26,2 % (p 0,001). Подібне підвищення абсолютного числа CD4+ Т-клітин залежно від ІМТ відзначалося також і в нормоглікемічних осіб, але було менш вираженим. Висновки. Для хворих з уперше виявленим ЦД2 характерне підвищення вмісту в периферичній крові субпопуляцій Т-лімфоцитів, особливо CD3+ Т- та CD4+ Т-клітин, найбільш виражене при супутньому ожирінні
Дод.точки доступу:
Фурманова, О. В.
Куликовська, А. В.
Попова, В. В.
Зак, К. П.
Тронько, М. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Tsaryk, I. O.
Peculiarities of the course of diabetic kidney disease in patients with latent autoimmune diabetes in adults [Text] = Особливості перебігу діабетичної хвороби нирок у хворих на латентний автоімунний діабет дорослих / I. O. Tsaryk, N. V. Pashkovska // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - P26-30. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (патофизиология)
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES (патофизиология, этиология)
АУТОИММУННЫЕ БОЛЕЗНИ -- AUTOIMMUNE DISEASES (патофизиология)
ФЕНОТИП -- PHENOTYPE
Анотація: Latent autoimmune diabetes in adults (LADA) is a heterogeneous type of diabetes mellitus (DM) that combines symptoms of type 1 (T1DM) and type 2 diabetes mellitus (T2DM). Data about the frequency and structure of microvascular complications in LADA are small and quite contradictory, there is almost no information about the peculiarities of their course, which indicates the need for research in this area. Therefore, the purpose of the study was to determine the characteristics of diabetic kidney disease (DKD) in patients with latent autoimmune diabetes in adults compared with classical types of DM. Materials and methods. The study enrolled 112 patients with DM with DKD. Patients were divided into three groups: I — 54 people with LADA, II — 30 patients with T1DM, III — 28 patients with T2DM. Peculiarities of DKD course were studied based on the anamnesis data, clinical examination, glomerular filtration rate (GFR) values, albuminuria, albumin-creatinine ratio. Results. According to the anamnesis the diagnosis of DKD in patients with LADA was established on average 3 years after the manifestation of diabetes, which is 4.5 years earlier than in T1DM but 1.3 years later than in T2DM. The analysis of GFR stages showed that in LADA the category G3 was the most often (63 %) (G3a — in 46 %, G3b — in 17 %). The other patients had G1 stage (7 %), G2 stage (24 %), and only 6 % of patients had G4 stage. The albuminuria categories A1 and A2 predominated in patients of all groups (in LADA — 43 % of people in each category), while category A3 in LADA was registered twice as often as in T1DM. In LADA, the predominant phenotypes were non-albuminuric renal impairment (NARI) (43 %) and albuminuric phenotype (AP) (35 %), in T1DM — AP (50 %) and NARI (40 %), and in T2DM, all three phenotypes were registered with almost the same frequency (AP — in 32 %, NARI — in 29 %, progressive renal decline — in 39 %). Conclusions. The course of diabetic kidney disease in patients with latent autoimmune diabetes in adults differs from that in the classic types of diabetes, which indicates the need to develop a specific algorithm for this cohort of patients
Латентний автоімунний діабет дорослих (LADA) є гетерогенним типом цукрового діабету (ЦД), що поєднує ознаки цукрового діабету 1-го (ЦД1) та 2-го типу (ЦД2). Дані щодо частоти і структури мікросудинних ускладнень при LADA малочисельні й доволі суперечливі, практично відсутня інформація про особливості їх перебігу, що вказує на необхідність проведення досліджень у цьому напрямку. Мета дослідження: з’ясувати особливості перебігу діабетичної хвороби нирок у хворих на латентний автоімунний діабет дорослих порівняно з класичними типами цукрового діабету. Матеріали та методи. Обстежено 112 хворих на ЦД із діабетичною хворобою нирок (ДХН). Пацієнтів розподілили на три групи: І — 54 особи з LADA, ІІ — 30 хворих на ЦД1, ІІІ — 28 пацієнтів із ЦД2. Особливості перебігу ДХН вивчали на підставі оцінки даних анамнезу, клінічного обстеження, значень швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), альбумінурії, відношення альбуміну до креатиніну в сечі. Результати. За даними анамнезу діагноз ДХН у пацієнтів із LADA встановлювався в середньому через 3 роки після маніфестації ЦД, при цьому на 4,5 року раніше, ніж при ЦД1, але на 1,3 року пізніше, ніж при ЦД2. Аналіз показників ШКФ показав, що при LADА найбільш часто (у 63 % пацієнтів) реєструвалась категорія G3 (G3а — у 46 %, G3b — у 17 % пацієнтів). Решта обстежених мали категорію G1 (7 %), G2 (24 %), і тільки в 6 % пацієнтів виявлено стадію G4. У пацієнтів усіх груп переважали категорії альбумінурії А1 та А2 (при LADА — по 43 % осіб у кожній категорії), водночас категорія A3 при LADA реєструвалась удвічі частіше, ніж при ЦД1. При LADA переважаючими фенотипами ДХН були неальбумінурійне порушення функції нирок (НАПН) (43 %) і альбумінурійний фенотип (АФ) (35 %), при ЦД1 — АФ (50 %) і НАПН (40 %), а при ЦД2 усі три фенотипи реєструвалися майже з однаковою частотою (АФ — у 32 %, НАПН — у 29 % пацієнтів, прогресуюче зниження функції нирок — у 39 % хворих). Висновки. Перебіг діабетичної хвороби нирок в осіб із латентним автоімунним діабетом дорослих відрізняється від такого при класичних типах цукрового діабету, що вказує на необхідність розробки специфічного алгоритму ведення цієї категорії пацієнтів
Дод.точки доступу:
Pashkovska, N. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Джунь, Я. Ю.
Аналіз віддалених результатів комплексного лікування ішемічної хвороби серця у пацієнтів із предіабетом та явним цукровим діабетом [Текст] / Я. Ю. Джунь, Г. Б. Маньковський, Н. М. Руденко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 31-36. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (лекарственная терапия, патофизиология, хирургия)
ПРЕДДИАБЕТИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ -- PREDIABETIC STATE (патофизиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (патофизиология)
ЧРЕСКОЖНОЕ КОРОНАРНОЕ ВМЕШАТЕЛЬСТВО -- PERCUTANEOUS CORONARY INTERVENTION (использование)
КОРОНАРНОЙ АРТЕРИИ ШУНТИРОВАНИЕ -- CORONARY ARTERY BYPASS (использование)
АТЕРОСКЛЕРОЗ -- ATHEROSCLEROSIS (диагностика, патофизиология, хирургия)
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
Анотація: Попри сучасні методи діагностики та лікування порушень обміну глюкози, цукровий діабет (ЦД) залишається незалежним фактором ризику та удвічі збільшує кількість серцево-судинних подій (ішемічна хвороба серця (ІХС), ішемічний інсульт, смерть). Ефективність сучасних методів реваскуляризації міокарда у хворих з цукровим діабетом потребує подальшого вивчення. Мета: оцінка факторів ризику та віддалених результатів реваскуляризації коронарних артерій у пацієнтів із ішемічною хворобою серця та супутнім предіабетом або явним ЦД. Матеріали та методи. У ретроспективному дослідженні брали участь 120 пацієнтів із ІХС, яким було проведено реваскуляризацію коронарних артерій. Залежно від глікемічного статусу пацієнти були розподілені на дві групи: І група (основна група) — хворіли на предіабет або ЦД (n = 58); ІІ група (контрольна група) — пацієнти без порушення глікемії (n = 62). Ступінь ураження коронарних артерій визначали за результатами коронарографії. Результати лікування у пацієнтів обох груп оцінювали за наявністю прогресування атеросклерозу коронарних артерій (повторні втручання з приводу появи нових атеросклеротичних уражень або рестенозу попередньо імплантованого стента) та показниками летальності. Середній термін спостереження хворих у двох групах становить 3 роки (мінімальний — 24 місяці). Результати. У пацієнтів І групи, із предіабетом та явним ЦД, переважає трисудинне ураження коронарних артерій (43,1 vs 16,1 %, p 0,05); хронічна оклюзія судин серця діагностується частіше, ніж у пацієнтів ІІ групи (43,1 vs 25,8 %, p 0,05), що характеризує більш тяжчий перебіг захворювання. У хворих основної групи порівняно із групою контролю захворюваність на інфаркт міокарда (45,9 vs 33,9 %, відношення шансів (OR) 6,1 (95% довірчий інтервал (ДІ) 2,76–13,6) p 0,05), інсульт (13,8 vs 3,2 %, OR 4,8 (95% ДІ 0,97–23,6) p 0,05) та хронічну ниркову недостатність (10,3 vs 1,6 %, OR 7,0 (95% ДІ 0,82–60,4) p 0,05) є вірогідно більшою. На відміну від пацієнтів без ЦД, у хворих першої групи показники систолічної функції серця вірогідно нижчі (48,9 ± 11,9 % vs 54,61 ± 7,56 %, p 0,05). Черезшкірне коронарне втручання є методом вибору реваскуляризації коронарних артерій у пацієнтів із ІХС, проте аортокоронарне шунтування частіше застосовується за наявності ЦД (24,1 vs 6,5 %, p 0,05). Прогресування атеросклерозу коронарних артерій переважає у пацієнтів із порушеним обміном глюкози (19,0 vs 6,5 %, OR 3,4 (95% ДІ 1,01–11,3) p 0,05). Летальність у пацієнтів І групи є вищою (12,1 vs 1,6 %, OR 8,4 (95% ДІ 1,00–70,3) p 0,05). Висновки. Багатосудинне ураження коронарних артерій обумовлює гірший прогноз у пацієнтів із цукровим діабетом. Розвиток повторних порушень кровообігу спостерігається частіше у хворих із порушеним обміном глюкози. Наявність даної патології вірогідно збільшує ризик розвитку інфаркту міокарда, інсульту та хронічної ниркової недостатності
Дод.точки доступу:
Маньковський, Г. Б.
Руденко, Н. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Діагностична та прогностична цінність гормональних показників, ліпідного спектра та ультрасонографічних параметрів міокарда при метаболічному синдромі, ускладненому хронічною ішемічною хворобою серця і цукровим діабетом 2-го типу [Текст] / Р. Я. Дутка [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 37-45

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (диагностика)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (патофизиология)
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (анализ)
ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (анализ)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (анализ)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Синтропічна патологія, зумовлена поєднанням метаболічних і гормональних змін, призводить до розвитку ускладнень серцево-судинної патології як безпосередньої причини смертності та зменшення тривалості чи якості життя населення. Щодо ролі гормонів при даній комплексній патології слід зауважити, що не повністю доведена їх патогенетична і клінічна взаємозалежність та кореляція із морфофункціональними параметрами стану міокарда. Методологічні труднощі таких досліджень полягають у потребі аналізувати десятки лабораторно-клінічних показників у багатьох групах порівняння. Мета дослідження: встановити діагностичні маркери при метаболічному синдромі, а також їх взаємозалежність порівняно із синтропічною патологією, представленою хронічною ішемічною хворобою серця (ІХС) та цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Матеріали та методи. У дослідження залучені 319 пацієнтів, розподілених на 6 груп. Першу групу становили 82 пацієнти з метаболічним синдромом (МС), другу — із МС та ЦД компенсованим (39 осіб), третю — із МС та ЦД декомпенсованим (35 осіб), четверту — 44 особи з МС та появою ІХС, п’яту — 44 хворі на ІХС та ЦД 2-го типу в стані компенсації, що виник на тлі МС, шосту — 75 пацієнтів з ІХС та ЦД 2-го типу в стані декомпенсації на тлі МС. У контрольну групу увійшли 40 практично здорових осіб (чоловіки — 17, жінки — 23). Результати. У жінок віком до 40 років із МС без ЦД 2-го типу при підвищеному рівні пролактину, кортизолу та тиреотропного гормона (ТТГ) діагноз ІХС об’єктивно не підтверджується. При цьому спостерігалися вже початкові зміни ліпідного обміну за рахунок підвищення рівня тригліцеридів та ліпопротеїнів дуже низької щільності. Поява ІХС на фоні МС (лише за умови відсутності ЦД 2-го типу) характеризується наближеними до контролю рівнями пролактину та кортизолу на фоні значного підвищення ТТГ у всіх пацієнтів незалежно від статі. У четвертій групі пацієнтів з ІХС на тлі МС високому значенню суми індексів (∑і) ліпідного спектра відповідає найнижчий показник суми індексів гормонів. Для шостої групи з ІХС у поєднанні з декомпенсованим ЦД 2-го типу характерні найвищі показники ∑і як ліпідного обміну, так і гормонів. При поєднанні МС з ІХС та компенсованим ЦД 2-го типу рівні гормонів та ліпідів не відрізнялися від таких при МС з ІХС без ЦД 2-го типу. При МС, ускладненому декомпенсованим ЦД 2-го типу та ІХС, спостерігались підвищені рівні кортизолу і пролактину, при цьому рівень ТТГ був у нормі. Висновки. Установлено діагностичні маркери (гормональні показники, параметри ліпідного спектра й ультрасонографічні параметри міокарда) при МС, а також виявлено їх взаємозалежність порівняно із синтропічною патологією, представленою ІХС та ЦД 2-го типу
Дод.точки доступу:
Дутка, Р. Я.
Чмир, Н. В.
Лент’єва, З. Р.
Федечко, Й. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Цубанова, Н. А.
Ефективне й безпечне вирішення проблем грудного вигодовування натуропатичним засобом Мамолакт [Текст] / Н. А. Цубанова, Е. С. Чернявські // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 46-54. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Мамолакт

MeSH-головна:
ГРУДНОЕ ВСКАРМЛИВАНИЕ -- BREAST FEEDING
МОЛОКО ЧЕЛОВЕЧЕСКОЕ -- MILK, HUMAN (действие лекарственных препаратов)
ЛАКТАЦИИ НАРУШЕНИЯ -- LACTATION DISORDERS (лекарственная терапия)
ГАЛАКТОГОГИ -- GALACTOGOGUES (терапевтическое применение)
ТЕРАПИЯ ПРИРОДНЫМИ ФАКТОРАМИ -- NATUROPATHY (использование)
Анотація: У статті проаналізовані проблеми з грудним вигодовуванням, що виникають часто, і питання відновлення жінки після пологів. Обґрунтовані переваги застосування натуропатичного препарату Мамолакт, що містить екстракти Pueraria tuberosa, Trigonella foenum-graecum, Asparagus racemosa, Leptadenia reticulata, Withania somnifera, Allium sativum і вітальний мікроелемент цинк. Проаналізований фармакологічний профіль кожного компонента натуропатичного галактогенного засобу, наведені дані щодо вивчення токсикологічних характеристик екстрактів. Обґрунтовано, що натуропатичний препарат Мамолакт фармакологічно ефективний і безпечний у застосуванні для оптимізації грудного вигодовування й відновлення біохімічних і гормональних показників жінки після пологів
Дод.точки доступу:
Чернявські, Е. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Бобрик, М. І.
Чи покращує стандартизація імуноаналізів ведення й безпеку пацієнта із цукровим діабетом? [Текст] / М. І. Бобрик, В. М. Резніченко, І. В. Сідорова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 57-60. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (диагностика, иммунология)
ИММУНОЛОГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ -- IMMUNOASSAY (использование)
БИОМАРКЕРЫ ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ -- BIOMARKERS, PHARMACOLOGICAL (анализ, кровь)
ГЕМОГЛОБИН A ГЛИКОЗИЛИРОВАННЫЙ -- HEMOGLOBIN A, GLYCOSYLATED (анализ)
ПРОИНСУЛИН -- PROINSULIN (анализ)
ИНСУЛИН -- INSULIN (анализ)
ПЕПТИД C -- C-PEPTIDE (анализ)
Анотація: Гармонізація імуноаналізів на біомаркери є важливою для забезпечення міжнародної порівнянності лабораторних значень. Дослідження біомаркерів діабету HbA1c і C-пептиду були гармонізовані; зусилля з гармонізації імуноаналізів інсуліну все ще тривають
Дод.точки доступу:
Резніченко, В. М.
Сідорова, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Епідеміологія автоімунного тиреоїдиту [Текст] / В. І. Кравченко [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 61-69. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (эпидемиология, этиология)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS
ТИРЕОИДИТ ПОСЛЕРОДОВОЙ -- POSTPARTUM THYROIDITIS (эпидемиология, этиология)
ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- EPIDEMIOLOGIC STUDIES
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Наведений огляд літератури з питання епідеміології автоімунного тиреоїдиту (АІТ). В огляді розглянуті етіологічні чинники автоімунного ураження щитоподібної залози (ЩЗ). У виникненні ушкодження клітин ЩЗ важливе значення надається утворенню антитіл та лімфоїдній інфільтрації залози. Відзначено, що генетичні фактори передують виникненню патологічних змін. Втрата імунної толерантності до автоантигенів ЩЗ — тиреоїдної пероксидази (TПO), тиреоглобуліну (TГ) є основою для розвитку АІТ. Зазначена важлива роль оксидативного стресу і реактивних форм кисню в патогенезі захворювання. Показано, що на своєму початку АІТ перебігає безсимптомно, утворення антитіл до ТПО і ТГ передує виникненню захворювання і може свідчити про латентний АІТ. Поширеність латентного АІТ відрізняється в різних країнах світу і сягає від 2 до 20 %, причому серед жінок вона була в 4–6 разів вища, ніж у чоловіків. Згодом латентний АІТ переходить у субклінічний та явний тиреоїдит із гіпотиреозом. Захворюваність на маніфестний АІТ у різних країнах становить від 27 до 273 на 100 000 населення. Нерідко захворювання розпочиналося в дитячому та підлітковому віці. Частота патології, включаючи латентний субклінічний та маніфестний АІТ, у цієї когорти населення, за даними різних авторів, сягає від 0,3 до 9,6 %. Вагітність також супроводжується наявністю антитіл до ТПО, але зі зменшеною агресією клітинних елементів й антитіл до ЩЗ. Післяпологовий період характеризується загостренням захворювання. В Україні захворюваність населення на АІТ становить 43,1 на 100 000, поширеність майже в 10 разів вища — 421,2 на 100 000. Зроблено висновок, що АІТ є найбільш поширеним органоспецифічним автоімунним захворюванням
Дод.точки доступу:
Кравченко, В. І.
Товкай, О. А.
Раков, О. В.
Тронько, М. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Шідловський, В. О.
Вплив автоімунного тиреоїдиту на органи й системи організму (огляд літератури) [Текст] / В. О. Шідловський, О. В. Шідловський, В. В. Кравців // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 70-79. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (патофизиология)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТАЯ СИСТЕМА -- CARDIOVASCULAR SYSTEM (патология, патофизиология)
ФЕРТИЛЬНОСТЬ -- FERTILITY
АУТОИММУННЫЕ БОЛЕЗНИ -- AUTOIMMUNE DISEASES (патофизиология)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Останніми роками в літературі з’явились окремі повідомлення щодо впливу автоімунного тиреоїдиту (АІТ) на організм. Вони стосуються окремих органів і систем, що не дозволяє отримати цілісну картину патологічних реакцій організму на автоімунну агресію. В огляді ми проаналізували дані літератури, що стосуються патологічного значення АІТ для організму в цілому. Джерела отримання інформації. Джерелами інформації були повідомлення у вітчизняних і переважно зарубіжних періодичних виданнях із загальної медицини, патологічної фізіології, імунології та ендокринології. Синтез доказів. Питання впливу АІТ і гіпотиреозу на функцію систем організму розглядаються з позиції взаємовпливу як АІТ на органи й системи, так і систем організму на щитоподібну залозу, зокрема на розвиток її автоімунної патології. Загалом АІТ і його наслідок — гіпотиреоз впливають на всі без винятку органи й системи організму за рахунок зниження рівня метаболічних процесів і накопичення в тканинах організму глюкозоамінгліканів, переважно глюкуронової кислоти. Внаслідок цього розвивається інтерстиціальний набряк переважно у м’язовій тканині, в тому числі й у м’язовому шарі порожнистих органів травного тракту. Клінічна симптоматика таких уражень залежить від тяжкості захворювання та від глибини розладів обмінних процесів і має значні індивідуальні відмінності. Вони стосуються всіх систем та органів організму. Найбільш значущими для здоров’я є наслідки впливу на серцево-судинну й репродуктивну системи, опорно-руховий апарат, шлунково-кишковий тракт. Висновки. Наведені дані розширюють знання та створюють цілісну уяву про автоімунний тиреоїдит не як про місцеву автоімунну хворобу щитоподібної залози, а як локальний прояв загальної автоімунної хвороби організму
Дод.точки доступу:
Шідловський, О. В.
Кравців, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Korsak, Yu.
Diagnosis, clinical importance and management of thyroid nodules [Text] = Діагностика, клінічне значення та лікування вузлів щитоподібної залози / Yu. Korsak, L. Nykytiuk // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - P80-84. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES (диагностика, патофизиология, ультрасонография)
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR (диагностика, ультрасонография)
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY (использование)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: A thyroid nodule is a discrete lesion within the thyroid gland that is radiologically distinct from the surrounding thyroid parenchyma. Thyroid nodules are prevalent in up to 68 % of randomly selected individuals in whom high resolution ultrasound is performed. The majority of nodules are benign. Thyroid nodules are the clinical manifestation of a myriad of pathologic processes. The use of ultrasound has dramatically reduced the number of patients who undergo surgery for nodules. Several risk scoring systems have been developed which aim to reduce interobserver variability and allow clinicians to make decisions regarding further workup and follow-up. The most useful of these is the Thyroid Imaging Reporting and Data System (TIRADS) classification. The six tier Bethesda scoring system has reduced variability and increased the ability to clinicians to guide patients with thyroid nodules. There is good correlation between cytology and histopathologic outcomes. A significant proportion of patients will however fall into an indeterminate category. The American Thyroid Association uses a different system based on an estimated risk of malignancy from centers that deal with a high volume of patients with thyroid nodules and malignancy. The availability of molecular markers enhanced with next generation sequencing technology and the expression classifier are added diagnostic aids that can help in management. However, these are not available in many countries and in resource limited settings. A pragmatic approach to the diagnosis of indeterminate nodules includes utilizing pre- and posttest probability, clinical acumen, correlation of ultrasound findings and expert opinion in some settings. Using this approach high risk patients can be appropriately chosen for surgery while relegating patients with lower risk to watchful follow-up
Огляд літератури присвячений питанням діагностики та лікування вузлів щитоподібної залози (ЩЗ). Вузли ЩЗ виявили у 68 % випадково відібраних осіб, яким проводилося ультразвукове дослідження (УЗД) високої роздільної здатності. При цьому більшість вузлів мала доброякісний характер. Вузли ЩЗ є клінічним проявом багатьох патологічних процесів. Застосування УЗД дозволило різко зменшити число оперативних втручань на ЩЗ з приводу вузлового зоба. Розроблено декілька систем оцінки ризику, спрямованих на поліпшення діагностики вузлового зоба, з подальшою можливістю клініцистів приймати рішення щодо подальшого спостереження за хворими на вузловий зоб. Найкориснішою з них є класифікаційна система TIRADS. Шестирівнева система бальних оцінок Bethesda також надає цінну інформацію клініцистам щодо менеджменту вузлів ЩЗ. При цьому встановлена кореляція між цитологічними та гістопатологічними результатами. Однак частка пацієнтів потрапляє до так званої невизначеної категорії. Американська тиреоїдна асоціація використовує систему, що ґрунтується на оціночному ризику малігнізації вузлів ЩЗ. Наявність молекулярних маркерів вдосконаленої технології найновішого покоління з класифікацією експресії належить до сучасних додаткових діагностичних методів, що можуть сприяти успішному менеджменту тиреоїдних вузлів. Водночас ці методи є недоступними в багатьох країнах. Прагматичний підхід до діагностики таких вузлів містить використання комплексного підходу клініцистів, фахівців з УЗД, цитологів. При використанні цього підходу пацієнтів з високим ризиком можна належним чином відібрати для подальшого хірургічного лікування, а за пацієнтами з меншим ризиком здійснювати динамічне спостереження
Дод.точки доступу:
Nykytiuk, L.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Рыбаков, С. И.
Инсиденталома надпочечника: что это такое? Часть 1 [Текст] / С. И. Рыбаков // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 85-93. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
НАДПОЧЕЧНИКОВ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ADRENAL GLAND NEOPLASMS (диагностика, патофизиология, эпидемиология)
ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- EPIDEMIOLOGIC STUDIES
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Огляд літератури та власні роздуми автора присвячені питанням виявлення різних форм патології, які, будучи часто доброякісними, могли б існувати тривалий час, якщо не все життя. Автором пропонується визначення терміна. Інсиденталома надниркової залози — це збірна робоча категорія (група), що містить різні форми патології надниркової залози, переважно неопластичні, доброякісні або злоякісні, з ознаками гормональної активності або без них, а також утворення запального, інфекційного, паразитарного походження, наслідки травм, аномалії розвитку, які випадково виявляються при обстеженні хворих із приводу позанаднирникових захворювань. Розглядаються епідеміологічні аспекти інсиденталом надниркової залози. В основному це пухлини коркової або мозкової речовини надниркових залоз, пухлиноподібні утворення (кіста, запальна пухлина, гематома). Інсиденталоми наднирників випадково виявляються при обстеженні осіб із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, заочеревинного простору, нирок, хребта, грудної клітки, малого таза. Іншим джерелом виявлення інсиденталом наднирників є системні дані автопсії та рідко — операції на органах черевної порожнини. Поширеність інсиденталом наднирників досягає 2–6 %. Найбільш об’єктивні дані можуть бути отримані за матеріалами автопсії. Частота прижиттєво виявлених інсиденталом надниркових залоз залежить від типу використовуваних візуалізуючих методик дослідження (ультразвукової, комп’ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії), віку, характеру обстежуваних контингентів осіб, наявності супутніх захворювань (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет та ін.), кваліфікації дослідника. Нещодавно опубліковані клінічні настанови, які пропонують діагностичний та терапевтичний алгоритм, що може допомогти в клінічній практиці, однак низка аспектів цієї проблеми все ще залишаються дискусійними і потребують подальших досліджень
Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Яргин, С. В.
Раннее назначение инсулина при сахарном диабете 2-го типа: плюсы и минусы [Текст] / С. В. Яргин // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 94-99. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (лекарственная терапия)
ИНСУЛИН -- INSULIN (терапевтическое применение)
ГЛИКЕМИИ ИНДЕКС -- GLYCEMIC INDEX (действие лекарственных препаратов)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Своєчасне призначення інсуліну дозволяє швидко нормалізувати рівень глікемії. Показання до ранньої інсулінотерапії виникають при дефіциті інсуліну, часто у молодих пацієнтів з низькою масою тіла; у літніх хворих із саркопенією, хронічними інфекціями; при ранній маніфестації мікроангіопатичних ускладнень; при недостатній ефективності дво- або трикомпонентних схем; при вираженій симптоматиці, пов’язаній з гіперглікемією. Адекватна інсулінотерапія зменшує ліпо- і глюкозотоксичність, захищає бета-клітини, інші тканини та органи від ушкодження. Разом з тим є думка, що через несприятливі ефекти екзогенного інсуліну і впровадження нових цукрознижуючих препаратів інсулінотерапію потрібно розпочинати якомога пізніше. До небажаних ефектів належать ризик гіпоглікемії, збільшення маси тіла та, можливо, серцево-судинних ускладнень. Обговорюється поєднання інсулінотерапії з іншими цукрознижуючими препаратами. Відзначається тенденція до збільшення з віком цільових рівнів глікемії. Гіперінсулінемія сама по собі може сприяти дисліпідемії й атеросклерозу. Тяжка гіперглікемія та інші небажані ефекти більш вірогідні при неадекватній інсулінотерапії. Зокрема, збільшення ваги можливе при використанні сумішей інсулінів тривалої та короткої дії. Відзначена кореляція цукрознижуючого ефекту екзогенного інсуліну зі збільшенням маси тіла. У свою чергу, тяжка гіпоглікемія пов’язана з основними несприятливими серцево-судинними подіями, аритмією та іншими ускладненнями. Нарешті, інсулінотерапія пов’язана з низкою незручностей, особливо для літніх пацієнтів
Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Сергієнко, В. О.
Цукровий діабет і артеріальна гіпертензія [Текст] / В. О. Сергієнко, О. О. Сергієнко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 100-113. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, классификация, лекарственная терапия, патофизиология, эпидемиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: В огляді проведений аналіз літературних джерел, присвячених сучасному стану проблеми цукрового діабету (ЦД) і артеріальної гіпертензії (АГ). За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, АГ та ЦД 2-го типу після ожиріння є одними з провідних чинників серцево-судинного ризику, які найбільш поширені серед населення світу. За останні 30 років поширеність АГ зменшилась до однієї четвертої частини населення світу, але захворюваність на ЦД зросла з 4,7 до 8,5 %, і прогноз на майбутнє свідчить про подальший драматичний приріст. Покращення обізнаності, лікування та контролю цих захворювань є основною метою глобальної системи охорони здоров’я. Поширеність АГ у хворих на ЦД 2-го типу до трьох разів вища, ніж у пацієнтів без ЦД, а поєднання АГ і ЦД суттєво збільшує ймовірність розвитку серцево-судинних захворювань. Несприятливий взаємозв’язок цих двох станів, прискорюючи процеси атеросклерозу, може спричинити негативні патофізіологічні зміни серцево-судинної системи. Крім того, відомо, що кардіоваскулярна автономна нейропатія, яка виникає в результаті пошкодження вегетативних нервових волокон, що іннервують серце та судини, є вагомим ускладненням ЦД 2-го типу, особливо за наявності системної АГ. Зокрема, аналізуються питання, пов’язані із спільними патофізіологічними механізмами, основними системними та метаболічними чинниками, що можуть сприяти коморбідності ЦД і АГ. Наведені класифікація, особливості діагностики АГ, особливості оцінки ураження органів, опосередкованого АГ. Аналізуються питання, пов’язані з основними підходами до лікування артеріальної гіпертензії при цукровому діабеті; використанням блокаторів ренін-ангіотензинової системи, блокаторів кальцієвих каналів, тіазидних і тіазидоподібних діуретиків, блокаторів бета-адренергічних рецепторів, альфа-адреноблокаторів, антагоністів мінералокортикоїдних рецепторів; особливостями комбінованої терапії та лікування резистентної артеріальної гіпертензії
Дод.точки доступу:
Сергієнко, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Черенько, С. М.
Неповоротний гортанний нерв, обумовлений аномальним ходом правої підключичної артерії (arteria lusoria), у пацієнтки з рецидивуючим папілярним тиреоїдним раком: перший в Україні документований клінічний випадок [Текст] / С. М. Черенько, М. Р. Боднар, А. Ю. Глаголєва // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 114-120. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (диагностика, патофизиология, рентгенография, хирургия)
ГОРТАНИ НЕРВЫ -- LARYNGEAL NERVES (патология, ультрасонография)
ПОДКЛЮЧИЧНАЯ АРТЕРИЯ -- SUBCLAVIAN ARTERY (аномалии, патология, ультрасонография)
ЭЛЕКТРОФИЗИОЛОГИЯ -- ELECTROPHYSIOLOGY (методы)
ТОМОГРАФИЯ РЕНТГЕНОВСКАЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ -- TOMOGRAPHY, X-RAY COMPUTED (использование)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Аберантна права підключична артерія (аrteria lusoria, AL) є рідкісною судинною аномалією дуги аорти в людини, що спостерігається з частотою 0,1–2,5 % та має важливе клінічне значення через поєднану аномалію ходу нижнього гортанного нерва (неповоротний гортанний нерв, НГН), імовірність пошкодження якого в тиреоїдній хірургії різко зростає. Уперше в Україні детально описаний клінічний випадок передопераційної діагностики AL, інтраопераційної ідентифікації НГН та проаналізований сучасний стан розробки питання. Мета: на прикладі історії пролікованої пацієнтки з папілярним тиреоїдним раком та аналізу світової літератури показати важливість дослідження анатомії дуги аорти з імовірним утворенням AL, що, у свою чергу, викликає ембріональне аномальне формування НГН із високим ризиком його пошкодження при операціях на щитоподібній залозі. Матеріали та методи. Наведений випадок рецидивуючого папілярного раку щитоподібної залози в молодої жінки, яка була двічі оперована (тотальна тиреоїдектомія з лівобічною радикальною дисекцією шиї, правобічна латеральна та центральна редисекція шиї), перед другою операцією при комп’ютерній томографії виявлена аномалія правої підключичної артерії. Запідозрена наявність правобічного НГН, що було підтверджено під час операції за допомогою електрофізіологічного нейромоніторингу. Аналіз відповідної світової літератури засвідчив актуальність питання, відсутність вітчизняних аналогів. Результати. На підставі отриманих при комп’ютерній томографії (із 3D-реконструкцією великих судинних структур шиї) зображень було встановлене аберантне відгалуження правої підключичної артерії від дистальної частини дуги аорти — AL. Було припущене існування нервової аномалії — НГН праворуч. Шляхом застосування електронейромоніторингу та дисекції правого блукаючого нерва під час операції судинно-нервова аномалія була підтверджена, що дозволило уникнути хірургічних ускладнень у вигляді порушення функції гортані, успішно провести хірургічне лікування шийних метастазів тиреоїдного раку. Висновки. Плануючи операції на щитоподібній залозі, слід мати на увазі можливість існування судинної аномалії дуги аорти з відповідним ризиком пошкодження нижнього гортанного нерва, що має неповоротний хід. Рентгенологічне або сонографічне обстеження може виявити аберантне розташування правої підключичної артерії, а застосування електронейромоніторингу — знайти НГН для уникнення його пошкодження при операціях на шиї
Дод.точки доступу:
Боднар, М. Р.
Глаголєва, А. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Досвід застосування аппарату вакуумної терапії V-02 та вакуумного массажу в лікуванні ліподистрофій [Текст] / П. Г. Прудиус [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 121-122. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛИПОДИСТРОФИЯ -- LIPODYSTROPHY (профилактика и контроль, этиология)
ВАКУУМ-ТЕРАПИЯ -- NEGATIVE-PRESSURE WOUND THERAPY (использование, методы, оборудование)
МАССАЖ -- MASSAGE (использование, методы, оборудование)
Анотація: Ліподистрофії в місцях ін’єкцій є найпоширенішим місцевим ускладненням інсулінотерапії. Історія вивчення цього ускладнення розпочалася ще в 1926 р., коли були описані ділянки ліпоатрофії в місцях введення інсуліну. При переході від використання інсулінів тваринного походження до людських інсулінів і до аналогів інсуліну на зміну імуноопосередкованій атрофічній формі ліподистрофії прийшла гіпертрофічна, пов’язана з анаболічною та мітогенною відповіддю на інсулін. Попри тривалу історію вивчення багато питань, пов’язаних з механізмами формування, діагностикою та профілактикою інсулінової ліподистрофії, залишаються невирішеними
Дод.точки доступу:
Прудиус, П. Г.
Поляк, Р. О.
Дідук, О. О.
Прудиус, В. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

До 50-річчя професора Ольги Аркадіївни Гончарової [Текст] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 123-124

MeSH-головна:
ЭНДОКРИНОЛОГИЯ -- ENDOCRINOLOGY (кадры)
Анотація: 18 березня 2021 року виповнилося 50 років доктору медичних наук, професору кафедри ендокринології та дитячої ендокринології Харківської медичної академії післядипломної освіти Гончаровій Ользі Аркадіївні
Дод.точки доступу:
Гончарова, Ольга Аркадіївна (1971-...)

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)