Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2021/17/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 10
Показані документи з 1 по 10

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Чистик Т.
Назва : Школа ендокринології для сімейних лікарів
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 3. - С. 13-15 (Шифр МУ65/2021/17/3)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Предметні рубрики: Воксид
Глімепірид
MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
МЕТФОРМИН -- METFORMIN
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Щорічно у світі реєструють близько 7 млн випадків цукрового діабету (ЦД), поширеність цього захворювання продовжує підвищуватися в усіх країнах на всіх континентах. За даними Міжнародної діабетичної федерації (International Diabetes Federation), із ЦД пов’язана кожна дев’ята кардіоваскулярна смерть у Європі. Ризик виникнення інфаркту міокарда й інсульту в таких хворих у 2–3 рази вище порівняно із загальною популяцією. ЦД залишається провідною причиною сліпоти, ниркової недостатності й нетравматичних ампутацій нижніх кінцівок у всьому світі. Згідно з даними офіційної статистики Міністерства охорони здоров’я України, у країні налічується близько 1,3 млн хворих на ЦД, інсулін отримують 180 тис. осіб, щорічно реєструють близько 100 тис. нових випадків захворювання
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Atayoglu, Ayten Guner, Atayoglu, Ali Timucin, Ozgur, Rahime, Khan, Hammad
Назва : Glycemic control and awareness of foot care in diabetic foot syndrome
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 3. - С. 16-24 (Шифр МУ65/2021/17/3)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT
ГЕМОГЛОБИН A ГЛИКОЗИЛИРОВАННЫЙ -- HEMOGLOBIN A, GLYCOSYLATED
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
Анотація: The chronic complications of diabetes mellitus (DM) result from a wide variety of effects of disease. The correlation between blood sugar level and chronic complications has been demonstrated in various studies. Patient education, risk factor management, and other preventative measures are critical elements in reducing the incidence of diabetes complications such as Diabetic Foot Syndrome (DFS). We purposed to evaluate knowledge and attitudes towards foot care amongst patients with diabetes mellitus; in addition, we investigated the correlation between glycemic control and DFS. Materials and methods. This was a descriptive cross-sectional evaluation of patients who were diagnosed with diabetes mellitus seeking outpatient medical care with data being collected through patient surveys, clinical evaluation, specialty consultation, and biochemical analysis of glycated haemoglobin (HbA1c) serum levels. The population of the study was composed of 90 patients diagnosed with DM. Results. A total of 90 patients, 42 (46.7 %) females and 48 (53.3 %) males were included in the study. The rate of participants who reported completing daily self-evaluations for wounds, cracks, and discoloration on the feet was significantly higher (68.9 %) than those who reported not evaluating on a daily basis (31.1 %). Almost half of the participants were diagnosed with DFS (n = 43; 47.7 %) with the HbA1c levels of patients with DFS being significantly higher compared to the HbA1c levels of patients without DFS (p 0.05). Conclusions. As a high incidence of DFS was found with a positive and statistically significant correlation between the HbA1c level and DFS presence, our study highlights the importance of close monitoring, education, and treatment given the risk of serious complications of DM such as DFS in setting of poorly controlled DMХронічні ускладнення цукрового діабету (ЦД) є наслідком широкого спектра патогенезу захворювання. Кореляція між рівнем цукру в крові та хронічними ускладненнями була продемонстрована в різних дослідженнях. Навчання пацієнтів, управління факторами ризику та інші профілактичні заходи є найважливішими елементами зменшення частоти ускладнень ЦД, зокрема синдрому діабетичної стопи (СДС). Мета дослідження — оцінити рівень знань та ставлення до догляду за ногами серед хворих на цукровий діабет, а також встановити кореляцію між глікемічним контролем та розвитком СДС. Матеріали та методи. Проведене описове перехресне дослідження хворих на цукровий діабет, які зверталися за амбулаторною медичною допомогою. Проведений аналіз даних, зібраних за допомогою опитувань пацієнтів, клінічної оцінки, консультацій суміжних спеціалістів та визначення рівня глікованого гемоглобіну (HbA1c) у сироватці крові. У дослідження включені 90 пацієнтів із діагнозом ЦД. Результати. Із 90 хворих на ЦД, включених у дослідження, під спостереженням перебували 42 (46,7 %) жінки та 48 (53,3 %) чоловіків. Серед учасників дослідження число осіб, які повідомили про щоденне самооцінювання стану ніг (наявність ран, тріщин та зміни кольору шкіри), було вірогідно вищим (68,9 %), ніж тих, хто повідомив, що не проводив оцінку щодня (31,1 %). Майже в половини учасників діагностований СДС (n = 43; 47,7 %), при цьому рівні HbA1c у пацієнтів із СДС були вірогідно вищими порівняно з показниками HbA1c у пацієнтів без СДС (p 0,05). Висновки. У дослідженні був виявлений високий рівень захворюваності на СДС із позитивною та статистично значущою кореляцією між рівнем HbA1c та наявністю СДС. Проведене дослідження підкреслює важливість ретельного моніторингу, навчання та дотримання рекомендацій лікарів з огляду на ризик серйозних ускладнень ЦД, зокрема СДС, при незадовільно контрольованому ЦД
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Кирилюк М. Л.
Назва : Оцінка прогностичної значущості лептину, адипонектину і резистину в розвитку діабетичної ретинопатії у хворих на цукровий діабет 2-го типу
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 3. - С. 25-29 (Шифр МУ65/2021/17/3)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ РЕТИНОПАТИЯ -- DIABETIC RETINOPATHY
ЛЕПТИН -- LEPTIN
АДИПОНЕКТИН -- ADIPONECTIN
РЕЗИСТИН -- RESISTIN
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Анотація: Встановлені докази участі гормонів жирової тканини лептину, адипонектину і резистину в розвитку метаболічних порушень у сітківці ока, ретинальної неоваскуляризації, діабетичної мікроангіопатії. Розробка методів математичної оцінки прогнозу розвитку діабетичної ретинопатії (ДР) за участю адипокінів залишається актуальною проблемою сучасної діабетології. Мета: розробка математичної моделі оцінки прогностичної значущості лептину, адипонектину і резистину сироватки крові для вивчення ймовірності розвитку і прогресування діабетичної ретинопатії у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу. Матеріали та методи. Проведено відкрите спостережне одноцентрове одномоментне вибіркове дослідження у хворих на ЦД 2-го типу з ДР. У сироватці крові пацієнтів визначали концентрацію лептину, адипонектину і резистину, глікованого гемоглобіну (HbA1с), показники ліпідного обміну, аналізували результати інструментального обстеження очного дна. Використовували дискримінантний аналіз. Статистично значущими вважали відмінності при p 0,05. Була розроблена модель з лінійними комбінаціями досліджуваних показників, і згодом були отримані відповідні формули функцій класифікацій (ФК). Результати. Дослідження проведено у 59 пацієнтів (107 очей) (чоловіки і жінки) з ЦД 2-го типу та ДР: 27 чоловіків (45,76 %) і 32 жінки (54,24 %), середній вік — 58,20 ± 0,18 року, середня тривалість ЦД — 9,19 ± 0,46 року, середній рівень HbA1с — 9,10 ± 0,17 %. У хворих за даними об’єктивного, інструментального та лабораторного обстеження і подальшої оцінки клінічних ознак ЦД 2-го типу (HbA1с), ДР (стадія), даних ліпідограми (тригліцериди), концентрації лептину, адипонектину і резистину сироватки крові і з урахуванням особливостей цукрознижувальної терапії методом дискримінантного аналізу були розраховані формули ФК, на основі яких визначають можливість прогресування або стабілізації ДР. Висновки. Інформативність створеної математичної моделі оцінки прогностичної значущості гормонів жирової тканини в розвитку ДР у хворих на ЦД 2-го типу становить 71,4 %.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Boz, Emine Duygu, Demirtunc, Refik, Sozen, Mehmet
Назва : Are metabolic syndrome and its components a risk factor for gallbladder polyps?
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 3. - С. 30-34 (Шифр МУ65/2021/17/3)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ОЖИРЕНИЕ АБДОМИНАЛЬНОЕ -- OBESITY, ABDOMINAL
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X
ПОЛИПЫ -- POLYPS
ЖЕЛЧНОГО ПУЗЫРЯ БОЛЕЗНИ -- GALLBLADDER DISEASES
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Gallbladder polyps are usually benign lesions originating from the mucosa and are usually detected incidentally during radiological examinations or after cholecystectomy. Gallbladder polyps are common and may have malignant risk. In this study, it was investigated whether metabolic syndrome (MS) is a risk factor for gallbladder polyps. This study aimed to determine the prevalence of MS and its components in patients with gallbladder polyps. Materials and methods. We conducted a retrospective, cross-sectional study. We investigated the age, gender and past medical history of 90 adults (45 with polyps, 45 without polyps). Body height and weight, body mass index, waist circumference and laboratory data were obtained from the hospital data processing system. National Cholesterol Education Program Adult Treatment Panel III (NCEP-ATP III) and International Diabetes Foundation (IDF) MS diagnostic criterion were used for the diagnosis of MS. Results. 51.1 % (n = 46) of the subjects participating in the study were female and 48.8 % (n = 44) were male. The mean age was 58.79 ± 15.70 years. MS was found in 56.7 % (n = 51) of the cases according to the criteria of NCEP-ATP III and, in 64.4 % (n = 58) of the cases according to the IDF criteria. In patients with a gallbladder polyp, MS was detected in 55.55 % according to the criteria of NCEP-ATP III and in 66.66 % according to the IDF criteria. The rates of MS were not similar in the gallbladder polyp group and control group (p 0.01). Abdominal obesity was found to be a risk factor for the development of gallbladder polyp (odds ratio: 14.23, 95% CI: 1.751–15.722; p 0.01). Although it was not statistically significant, low HDL and hypertension were detected approximately 2 times higher in patients with gallbladder polyps than in the control group. Conclusions. While MS is not associated with the development of gallbladder polyp, obesity is seen as a sole risk factor.Поліпи жовчного міхура, як правило, є доброякісними утвореннями, що походять із слизової оболонки, і зазвичай виявляються випадково під час рентгенологічних досліджень або після холецистектомії. Поліпи жовчного міхура доволі поширені і можуть мати ризик злоякісного переродження. У цьому дослідженні було встановлено, чи є метаболічний синдром (МС) фактором ризику для виникнення поліпів жовчного міхура. Мета дослідження — визначити поширеність МС та його компонентів у пацієнтів з поліпами жовчного міхура. Матеріали та методи. Проведено ретроспективне перехресне дослідження. Автори дослідили вік, стать та анамнез хвороби у 90 дорослих осіб (45 — з поліпами жовчного міхура, 45 — без поліпів). Ріст та маса тіла, індекс маси тіла, окружність талії та лабораторні дані були отримані з лікарняної системи обробки даних. Для діагностики МС використовували діагностичний критерій МС NCEP-ATP III та Міжнародної діабетичної федерації (IDF). Результати. У дослідженні під спостереженням перебувало 51,1 % (n = 46) жінок і 48,8 % (n = 44) чоловіків. Середній вік становив 58,79 ± 15,70 року. МС виявлено в 56,7 % (n = 51) випадків за критеріями NCEP-ATP III та в 64,4 % (n = 58) випадків за критеріями IDF. У пацієнтів з поліпом жовчного міхура МС виявлено у 55,55 % за критеріями NCEP-ATP III та у 66,66 % за критеріями IDF. Частота МС не була однаковою у групі осіб з поліпами жовчного міхура та контрольній групі (р 0,01). Встановлено, що абдомінальне ожиріння є фактором ризику розвитку поліпа жовчного міхура (співвідношення шансів 14,23; 95% ДІ: 1,751–15,722; р 0,01). Хоча показники не досягнули рівня статистичної значущості, низький рівень ліпопротеїнів високої щільності та артеріальна гіпертензія були виявлені приблизно удвічі частіше у пацієнтів з поліпами жовчного міхура, ніж у групі контролю. Висновки. Хоча МС не асоціюється з розвитком поліпа жовчного міхура, ожиріння розглядається як єдиний вірогідний фактор ризику
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Пасєчко Н. В., Чукур О. О., Боб А. О., Сверстюк А. С.
Назва : Прогнозування ризику виникнення клімактеричного синдрому тяжкого ступеня у жінок перименопаузного віку з гіпотиреозом
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 3. - С. 35-41 (Шифр МУ65/2021/17/3)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM
МЕНОПАУЗА -- MENOPAUSE
КЛИМАКТЕРИЧЕСКОГО ПЕРИОДА РАССТРОЙСТВА -- CLIMACTERIC DISORDERS
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
Анотація: З кожним роком збільшується чисельність жінок, які вступають у менопаузу. У цьому віці поширеність гіпотиреозу (ГТ) досягає свого піку. Проблема клімактеричного синдрому (КС) актуальна для пацієнтів із ГТ, супутні ендокринні розлади створюють фон, на який накладаються дисгормональні фактори. Мета дослідження: запропонувати підхід прогнозування ризику тяжкого перебігу КС у жінок у перименопаузному віці з ГТ відповідно до розробленого алгоритму та математичної моделі. Матеріали та методи. Для прогнозування розвитку КС було опитано 146 жінок перименопаузного віку з автоімунним ГТ. За допомогою множинного регресійного аналізу була побудована прогностична модель ризику тяжкого перебігу КС. Результати. За допомогою логістичного регресійного аналізу були визначені найбільш значущі мультиколінеарні фактори ризику КС: куріння, вживання алкоголю, несприятливі умови навколишнього середовища, фізична активність, наявність стресу та тривоги в анамнезі, захворювання щитоподібної залози. Побудована кореляційна матриця з розрахунком коефіцієнтів регресії та коефіцієнта детермінації, створена математична модель для визначення фактора ризику прогресування КС. Прогнозоване значення фактора ризику тяжкого КС з високим ступенем ймовірності було визначено у 72 (49,32 %) жінок, із середньою ймовірністю — у 58 (39,73 %) жінок, з низькою ймовірністю — у 16 жінок (10,95 %) з ГT. Відповідність прогнозованих результатів до теоретично очікуваних у групі високого ризику зафіксовано у 104,37 %, середнього — у 94,73 %, низького ризику — у 89,65 % випадків. Висновки. Розроблений алгоритм та математична модель прогнозування тяжкого КС на тлі ГТ є високоінформативними і дозволяють заздалегідь визначити контингент жінок з високою ймовірністю тяжкого КС для своєчасного здійснення відповідних профілактичних заходів
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Duman, Gulhan, Sariakcali, Baris
Назва : Serum WNT-induced secreted protein 1 level as a potential biomarker for thyroid nodules
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 3. - С. 42-49 (Шифр МУ65/2021/17/3)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ УЗЕЛ -- THYROID NODULE
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY
БИОПСИЯ ТОНКОЙ ИГЛОЙ -- BIOPSY, FINE-NEEDLE
WNT БЕЛКИ -- WNT PROTEINS
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
Анотація: Thyroid nodule (TN) is a common thyroid disease worldwide, and it has increased significantly last decades. Most TNs are usually incidental findings of asymptomatic, benign lesions discovered by imaging modalities performed for reasons unrelated to thyroid diseases. The purpose of this study was to investigate the value of serum WNT-induced secreted protein 1 (WISP1) level as a supporting biomarker to perform differential diagnosis of benign and non-benign thyroid nodules. Materials and methods. The study was completed with the 89 patients undergone fine needle aspiration biopsy and 43 controls. The patients were composed of 96 (72.7 %) females and 36 (27.3 %) males. And they were divided into 2 group according to the Bethesda cytological evaluation as Benign (Bethesda 2) and Non-Benign (Bethesda 3–6) groups. Their serum WISP1 levels were measured by an ELISA method. Results. There were 58 (43.9 %) patients in Benign (Bethesda 2) and 31 (23.5 %) in non-Benign (Bethesda 3–6) groups. In the contrary nodule size was bigger in the Non-benign group than that benign group (p = 0.006). The serum WISP1 level in the Benign (Bethesda 2) group was significantly higher than that in the and Non-Benign (Bethesda 3–6) group, and controls (p 0). The difference between benign and non-benign group accordingly to their echogenicitiy was significant (p 0.05). In benign group there was 76.9 % mixed echoic nodules, 76.7 % isoechoic nodules 68.4 % isohypoechoic nodules and 35.7 % hypoechoic nodules. In the non-benign group, the highest hypoechoic echo (64.3 %), the least mixed echo (23.1 %), while in the benign group, the most mixed echo (76.9 %), the least hypoechoic echo (35.7 %) was present. There was no relation between WISP1 levels and echogenicity with Kruskal-Wallis H test. Conclusions. According to the preliminary results of current study, addition of serum WISP1 measurement to the differential diagnostic work-up of thyroid nodules patients may provide supportive information. In thyroid nodules patients with Benign (Bethesda 2) category of cytological evaluation, a higher level of serum WISP1 may support cytological diagnosisВузли щитоподібної залози — поширені тиреоїдні захворювання у всьому світі, та їх частота значно зросла за останні десятиліття. Більшість тиреоїдних вузлів зазвичай випадково діагностуються як безсимптомні доброякісні утворення, виявлені методами візуалізації, проведеними з причин, не пов’язаних із захворюваннями щитоподібної залози. Метою даного дослідження було встановити значення рівня WNT-індукованого протеїну 1 (WISP1) у сироватці крові як допоміжного біомаркера для проведення диференціальної діагностики доброякісних та недоброякісних вузлів щитоподібної залози. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 89 пацієнтів, яким проведено тонкоголкову аспіраційну біопсію, та 43 особи контрольної групи. Серед обстежених жінки становили 72,7 % та 27,3 % — чоловіки. Вони були розподілені на дві групи відповідно до цитологічної оцінки Bethesda: доброякісні (Bethesda 2) та недоброякісні (Bethesda 3–6) утворення. Рівень WISP1 у сироватці крові вимірювали методом імуноферментного аналізу. Результати. У групі з доброякісними вузлами (Bethesda 2) були 58 (43,9 %) пацієнтів, та 31 (23,5 %) — у групі з недоброякісними (Bethesda 3–6) вузлами. Установлено, що розмір утворень був більшим у групі з недоброякісними вузлами, ніж у групі з доброякісними (p = 0,006). Рівень WISP1 у сироватці крові в групі хворих із доброякісними вузлами (Bethesda 2) був вірогідно вищим, ніж у групі з недоброякісними утвореннями (Bethesda 3–6) та осіб контрольної групи (p 0). Різниця між хворими з доброякісними та недоброякісними вузлами відповідно до їх ехогенності була значущою (р 0,05). У групі з доброякісними вузлами 76,9 % утворень мали змішану ехогенність, 76,7 % — були ізоехогенними, 68,4 % — ізогіпоехогенними та 35,7 % — гіпоехогенними. У хворих із доброякісними вузлами відзначалися найвища гіпоехогенність (64,3 %) і найменша змішана ехогенність (23,1 %). Не встановлено зв’язку між рівнями WISP1 та ехогенністю за допомогою критерію Kruskal-Wallis. Висновки. Згідно з результатами проведеного дослідження, вимірювання WISP1 у сироватці крові дозволяє отримати додаткову інформацію при диференціально-діагностичному аналізі пацієнтів із вузлами щитоподібної залози. Більш високий рівень сироваткового WISP1 дозволяє підтвердити цитологічний діагноз у хворих з доброякісними вузлами щитоподібної залози (Bethesda 2)
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Сорокман Т. В., Гінгуляк М. Г., Макарова О. В.
Назва : Антитиреоїдні антитіла при екстратиреоїдних автоімунних захворюваннях
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 3. - С. 50-56 (Шифр МУ65/2021/17/3)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: АУТОИММУННЫЕ БОЛЕЗНИ -- AUTOIMMUNE DISEASES
АНТИТИРЕОИДНЫЕ ВЕЩЕСТВА -- ANTITHYROID AGENTS
ТИРЕОГЛОБУЛИН -- THYROGLOBULIN
ПЕРОКСИДАЗА -- PEROXIDASE
АУТОАНТИТЕЛА -- AUTOANTIBODIES
Анотація: У цьому огляді узагальнені дані про частоту автоімунних захворювань та висвітлена поширеність антитиреоїдних антитіл при екстратиреоїдних автоімунних захворюваннях. У світі близько 5–7 % населення страждають від того чи іншого типу автоімунних хвороб. Серед шести найчастіших автоімунних захворювань переважають хвороби щитоподібної залози й асоційовані з ними захворювання. Висока поширеність автоімунних захворювань щитоподібної залози викликає питання щодо потенційної ролі антитиреоїдних антитіл у перебігу позатиреоїдних автоімунних захворювань. Вважається, що автоімунні захворювання є результатом взаємодії між тригерами, автоантигенами, генетичною схильністю, порушеннями толерантності автоантигенів і механізмами апоптозу. Серед відомих на сьогодні антитиреоїдних автоантитіл варто виділити антитіла до тиреоглобуліну (АТ-ТГ), антитіла до тиреоїдної пероксидази (АТ-ТПО), а також біспецифічні — АТ-ТГ і АТ-ТПО одночасно. До категорій функціонально значущих автоантитіл, що імітують функцію гормона та провокують розвиток автоімунної патології в результаті зв’язування з рецептором та подальшої стимуляції тиреоцитів, відносяться антитіла до рецепторів тиреотропного гормона (АТ-рТТГ). Циркулюючі антитіла проти антигенів щитоподібної залози не обмежуються тільки автоімунними захворюваннями щитоподібної залози, але також виявляються при інших автоімунних захворюваннях. Найчастіше при ревматоїдному артриті, цукровому діабеті типу 1 та целіакії. Зв’язок з іншими імунними патологіями додатково підтверджує те, що АТ-TПO також виявляли в 15 % пацієнтів, які страждали на астму, у 10–29 % пацієнтів з ідіопатичною пурпурою та вітиліго. Поширеність АТ-TПO трохи вища, ніж АТ-ТГ, а АТ-рТТГ рідко реєструються при нетиреоїдних імунологічних захворюваннях
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Рибаков С. Й.
Назва : Інсиденталоми надниркових залоз: що з ними робити? Повідомлення 2
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 3. - С. 57-65 (Шифр МУ65/2021/17/3)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: НАДПОЧЕЧНИКОВ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ADRENAL GLAND NEOPLASMS
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Інсиденталоми надниркових залоз (НЗ) — збірна робоча категорія, що містить широкий діапазон різних форм патології даних залоз. Вони відрізняються за вихідними тканинними структурами, з яких беруть свій початок, клінічними і гормональними характеристиками, діагностичними і тактичними підходами. Настільки широкий спектр захворювань НЗ, які ховаються під маскою випадково виявленої інсиденталоми, висуває перед клініцистом завдання їх ідентифікації (установлення клінічного і, якщо можливо, морфологічного діагнозу) із визначенням тактичних підходів. На підставі аналізу наведених даних, а також численних публікацій пропонується їх робоча класифікація. Приймаючи рішення про оперативне лікування, хірург повинен установити клінічний діагноз: яка саме нозологічна форма адреналової патології підлягає операції. Втручання при діагнозі «інсиденталома НЗ» неприпустимі і є грубою помилкою. Оптимальною операцією для більшості подібних пухлин є лапароскопічна адреналектомія з пухлиною. Відкриті операції показані при злоякісних пухлинах значних розмірів, особливо з ознаками інвазії в навколишні структури. З огляду на те, що більшість інсиденталом НЗ є доброякісними утвореннями, не менш важливим є визначення щодо них подальшої тактики: режим і тривалість спостереження, порядок й обсяги виконання контрольних клініко-гормональних і візуалізуючих досліджень, принципи оцінки отриманих результатів. У низці настанов вказується, що за наявності гормонально-неактивних аденом без ознак злоякісності розміром менше 3–4 см подальше спостереження не показане. Відзначається, що в подібних пухлинах вкрай рідко спостерігається тенденція до росту, озлоякіснення, появи гормональної активності. В інших випадках, особливо при найменших сумнівах первинних результатів, рекомендуються контрольні обстеження через 3, 6, 12 місяців і потім через 1–2 роки, максимальний термін установлюється до п’яти років. Дані параметри є предметами обговорення в різних клініках
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Генделика Г. Ф., Генделика А. М.
Назва : Цукровий діабет, функція тромбоцитів і ацетилсаліцилова кислота
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 3. - С. 66-73 (Шифр МУ65/2021/17/3)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES
ТРОМБОЦИТОВ АГРЕГАЦИЯ -- PLATELET AGGREGATION
АСПИРИН -- ASPIRIN
ПРОФИЛАКТИКА ПЕРВИЧНАЯ -- PRIMARY PREVENTION
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Цукровий діабет (ЦД) — незалежний чинник ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ). Пришвидшений розвиток атеросклерозу у хворих на ЦД є наслідком ендотеліальної дисфункції, низькоградієнтного запалення, оксидативного стресу, дисліпідемії та порушення функції тромбоцитів. Результати проведених досліджень показали, що серед хворих на ЦД відзначається високий відсоток відсутності ефекту при використанні як ацетилсаліцилової кислоти (АСК), так і клопідогрелю. При цьому необхідно розрізняти пацієнтів зі слабкою відповіддю й осіб з відсутністю ефекту, резистентних до прийому аспірину. Частота так званої аспіринорезистентності, згідно з сучасними дослідженнями, різна і залежить від використовуваних методів вивчення функції тромбоцитів. У хворих на ЦД вона перебуває в межах від 5 до 45 % при прийомі АСК і від 4 до 30 % при прийомі клопідогрелю. Останні дослідження свідчать про ще більшу частку таких осіб серед хворих на ЦД. Доцільність довічного прийому АСК для вторинної профілактики, тобто в осіб з діагностованими ССЗ, є безперечною (рівень доказів А). Водночас підходи до первинної профілактики відзрізняються в різних країнах світу. При цьому акцентується, що первинна профілактика АСК у сучасних умовах зберігає вигідний баланс співвідношення користі/ризику. У нових рекомендаціях зазначається, що при прийомі рішення щодо призначення АСК пацієнтам без ССЗ не слід враховувати обчислений 10-річний ризик серцево-судинних подій. Замість цього слід брати до уваги всі наявні фактори ризику в кожного пацієнта, зокрема обтяжений сімейний анамнез, нездатність досягти цільових рівнів ліпідів і глікемії, а також рівень кальцифікації коронарних судин. Підтверджений висновок про те, що АСК має доказову ефективність при проведенні вторинної профілактики у пацієнтів із ССЗ. Щодо первинної профілактики серцево-судинних подій, в тому числі у здорових осіб, доцільність, тривалість прийому і вибір препарату АСК повинні визначатися з урахуванням 10-річного розвитку серйозних подій, наявності супутніх захворювань і ризику виникнення кровотечі
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Кравчун Н. О., Дунаєва І. П., Кравчун П. П.
Назва : R-енантіомер α-ліпоєвої кислоти. Можливості та перспективи клінічного використання
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 3. - С. 74-86 (Шифр МУ65/2021/17/3)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕВРОПАТИИ -- DIABETIC NEUROPATHIES
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
АЛЬЦГЕЙМЕРА БОЛЕЗНЬ -- ALZHEIMER DISEASE
ТИОКТОВАЯ КИСЛОТА -- THIOCTIC ACID
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: У роботі наведено аналіз сучасних літературних даних стосовно застосування R-енантіомеру α-ліпоєвої кислоти як гіпотензивного лікування у хворих з артеріальною гіпертензією та метаболічним синдромом. Проведено аналіз літератури щодо застосування вищезазначеного засобу як протизапального при запальних захворюваннях. Зараз дуже важливим аспектом досліджень є можливість застосування R-α-ліпоєвої кислоти як мікронутрієнту та терапевтичного засобу для лікування діабетичних полінейропатій та нейродегенеративних захворювань, в першу чергу хвороби Альцгеймера, порушень вуглеводного обміну та метаболічного синдрому. Ліпоєва кислота сьогодні стала важливим інгредієнтом у полівітамінних формулах, добавках проти старіння. R-α-ліпоєва кислота — це метаболічний антиоксидант, її молекула вміщує дитіоланове кільце в окисленій формі, яке має здатність до розщеплювання з утворенням дигідроліпоєвої кислоти. А через те, що α-ліпоєва кислота, фізіологічна форма тіоктової кислоти, є сильним антиоксидантом, який знімає симптоми діабетичної нейропатії, то в літературному огляді було проаналізовано дані різних авторів стосовно антиоксидантних ефектів R-енантіомеру α-ліпоєвої кислот і виявлено, що засіб проявляє дуже високі антиоксидантні ефекти, а його доза 300 мг біоеквівалентна 600 мг рацемічної α-ліпоєвої кислоти. Як подано в достатній кількості проаналізованих джерел, біологічна роль ліпоєвої кислоти досить різноманітна. Важливо визначити точний причинно-наслідковий зв’язок між ліпоєвою кислотою та її клітинними мішенями негайної дії. Ліпоєва кислота може чинити низку важливих та різноманітних фізіологічних дій на стимуляцію нейрогормональної функції і, таким чином, опосередковано впливати на множинні клітинні сигнальні шляхи в периферичних тканинах
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)