Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2021/17/5<.>

Загальна кількість знайдених документів : 11
Показані документи з 1 по 11

Діагностика та лікування первинного гіперпаратиреозу (власний 20-річний досвід та огляд літератури) [Текст] / Ю. І. Караченцев [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 11-18. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ ПЕРВИЧНЫЙ -- HYPERPARATHYROIDISM, PRIMARY (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, эпидемиология, этиология)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- EPIDEMIOLOGIC STUDIES
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: На сьогодні первинний гіперпаратиреоз (пГПТ) є третьою за поширеністю серед ендокринних патологій після захворювань щитоподібної залози й цукрового діабету. Несвоєчасна діагностика призводить до тяжкого перебігу хвороби з розвитком інвалідизуючих ускладнень — остеопоротичних переломів, рецидивуючого каменеутворення в сечовивідних шляхах, шлунково-кишкових кровотеч та ін., а також підвищеного ризику передчасної смерті. Мета дослідження: оцінити динаміку виявлення захворювань прищитоподібної залози за період 2000–2019 рр. Матеріали та методи. Із 2000 року на базі хірургічного відділення клініки «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського Національної академії медичних наук України» з приводу пГПТ було проведено 205 операцій (у 188 жінок й 17 чоловіків: 91,7 і 8,3 %). Результати. Із 2008 р. фіксується впевнене зростання кількості випадків. Частота виникнення пГПТ у жінок зростає з віком і стає вірогідно вищою у віці 50–69 років. При цьому з віком посилюється розрив між жінками й чоловіками, причина якого потребує дослідження. Кількість пацієнтів із малосимптомною й вираженою клінічною картиною є пропорційною впродовж 20 років і становить приблизно 2 : 1. У країнах, де впроваджений скринінг кальцію крові, питома вага асимптомних форм досягає 80 %. Отримані нами дані підтверджують факт несвоєчасної діагностики пГПТ у сучасній Україні, що потребує впровадження широкомасштабного популяційного скринінгу у вигляді як анкетування, так і дослідження кальцію сироватки крові. Висновки. Позитивний внесок у своєчасне виявлення пГПТ може зробити активація в даному напрямку роботи закладів післядипломної (безперервної) освіти, насамперед кафедр ендокринології, розташованих на базі ендокринологічних клінік із хірургічними відділеннями
Дод.точки доступу:
Караченцев, Ю. І.
Сазонов, М. Є.
Хазієв, В. В.
Дубовик, В. М.
Гончарова, О. А.
Гопкалова, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Карлович, Н. В.
Фактор роста фибробластов 23 и белок Klotho: оценка роли в формировании вторичного гиперпаратиреоза у пациентов с различными стадиями снижения функции почек [Текст] / Н. В. Карлович, Т. В. Мохорт // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 19-26. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ ВТОРИЧНЫЙ -- HYPERPARATHYROIDISM, SECONDARY (диагностика, кровь)
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES (кровь)
ФИБРОБЛАСТОВ ФАКТОРЫ РОСТА -- FIBROBLAST GROWTH FACTORS (анализ, кровь)
ПОЧЕЧНЫХ КЛУБОЧКОВ ФИЛЬТРАЦИИ СКОРОСТЬ -- GLOMERULAR FILTRATION RATE
Анотація: Вторинний гіперпаратиреоз (ВГПТ) — універсальне ускладнення хронічної хвороби нирок (ХХН), імовірність розвитку якого зростає в міру зниження ниркової функції. В даний час ВГПТ розглядається в контексті мінеральних і кісткових порушень, асоційованих із ХХН (МКП-ХХН). МКП-ХХН містять, крім ВГПТ, порушення фосфорно-кальцієвого обміну, кісткову патологію і метастатичну кальцифікацію, які визначають несприятливі наслідки захворювання. Мета дослідження — оцінити сироваткові концентрації FGF-23 і Klotho в пацієнтів із різними стадіями ХХН і їх взаємозв’язок із ВГПТ, рівнем вітаміну D і показниками фосфорно-кальцієвого обміну в пацієнтів із різним ступенем зниження функції нирок. Матеріали та методи. У 229 пацієнтів із різними стадіями хронічної хвороби нирок і 40 осіб без ознак ХХН оцінені сироваткові концентрації: FGF-23, білка Кlotho, ПТГ, 25(ОН)D, кальцію і фосфору. Результати. Для пацієнтів із ХХН характерні гіперпродукція гуморального фосфатоніна FGF-23 і дефіцит білка Klotho, які зростають у міру збільшення ниркової недостатності. Встановлено значущий взаємозв’язок FGF-23 з рівнями ПТГ і фосфору крові; білка Klotho — з віком пацієнта і сироватковим рівнем вітаміну D. Раннім маркером порушень у системі FGF-23 — Klotho є зниження концентрації білка Klotho, що виникає на ранніх стадіях ХХН і посилюється при прогресуванні ниркової недостатності. Статистично значуща й асоційована зі вторинним гіперпаратиреозом гіперпродукція FGF-23 зареєстрована ув пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) менше 35 мл/хв. Висновки. Раннім маркером порушень у системі FGF-23 — Klotho є зниження концентрації білка Klotho, що виникає на ранніх стадіях ХХН і посилюється при прогресуванні ниркової недостатності. Не встановлено взаємозв’язку дефіциту Klotho і формування ВГПТ. У міру зниження функції нирок виникає і зростає надлишкова продукція ПТГ і FGF-23, прогресує гіперфосфатемія. Це підтверджує патогенетичний взаємозв’язок формування ВГПТ з гіперпродукцією гуморального фосфатоніну FGF-23, оскільки саме цей рівень ШКФ визначає зростання ПТГ вище верхньої межі загальнопопуляційного референтного інтервалу
Дод.точки доступу:
Мохорт, Т. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Assessment of factors influencing consultations after bariatric surgery [Text] / M. Barradas-Lagunes [et al.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 5. - P27-33. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ ПАТОЛОГИЧЕСКОЕ -- OBESITY, MORBID (хирургия)
БАРИАТРИЧЕСКАЯ ХИРУРГИЯ -- BARIATRIC SURGERY (использование)
КОНСУЛЬТАТИВНАЯ ПОМОЩЬ -- REFERRAL AND CONSULTATION (использование)
Анотація: Bariatric surgery programs are recognized as the best alternative for patients with severe obesity. Many studies conclude that bariatric surgery programs that include these pre- and postoperative consultations (PPC) by the multidisciplinary team have better overall outcome. The purpose of the present study was to evaluate factors that affect PPC during a bariatric surgery program in Mexico and assess the possible impact on the patients’ post-operative course. Materials and methods. In accordance with the the International Federation for the Surgery of Obesity and Metabolic Disorders guidelines, all patients included were between 18 and 65 age when bariatric surgery was performed. Preoperative assessment of patient eligibility for bariatric surgery included consultation with the main surgeon, a dietician, an internist, and a psychologist. If non-eligible cases were detected, these issues were addressed and fully treated before surgery was considered. Results. A total of 110 patients were included in this study. Eighty-one (74 %) patients were women and 29 (26 %) were men. We observed that women had significantly more consultation attendance than men (54.3 % versus 24.1 %, p = 0.005). Patients with higher initial BMI had significantly more consultation attendance than those with lower BMI (42.9 kg/m2 versus 38.6 kg/m2, p = 0.007). When consultation attendance was evaluated according to occupation, teaching workers had significantly (p = 0.003) more consultation attendance (71.4 %) while the students group had less consultation attendance (0). Patients who had higher percentage of excess of weight loss (EWL) had significantly more general, medical, nutritional and psychological consultation attendance than those with lower percentage of EWL (p = 0.04, p = 0.032, p = 0.039 and p 0.001). Conclusions. Consultation attendance with the multidisciplinary team is associated with better outcomes after bariatric surgery. “Nonattending” patients are at least partly responsible for any suboptimal results observed. Although this is certainly a factor for some patients, many other non-dependent reasons, such as cultural, social, economic or motivational reasons can also affect the loss of consultations in other patients
Програми баріатричної хірургії визнані найкращою альтернативою для пацієнтів із морбідним ожирінням. У багатьох дослідженнях дійшли висновку, що програми баріатричної хірургії, які містять до- та післяопераційні консультації спеціалістів багатопрофільної команди, мають кращі загальні результати. Метою даного дослідження була оцінка факторів, що впливають на до- та післяопераційні консультації спеціалістів під час програми баріатричної хірургії в Мексиці, та оцінка їх можливого впливу на післяопераційний курс реабілітації пацієнтів. Матеріали та методи. Відповідно до настанови Міжнародної федерації хірургічного лікування ожиріння і метаболічних розладів (IFSO), усі пацієнти на час проведення баріатричної операції мали вік від 18 до 65 років. Передопераційна оцінка показань пацієнтів до баріатричної хірургії містила консультації з оперуючим хірургом, дієтологом, терапевтом та психологом. За умов виявлення протипоказань чи наявності супутніх захворювань дані питання розглядалися до прийняття рішення про проведення операції. Результати. Усього в дослідження були включені 110 пацієнтів. З цього числа жінки становили 81 особу (74 %) і 29 (26 %) — чоловіки. Установлено, що жінки отримували консультації спеціалістів вірогідно частіше, ніж чоловіки (54,3 проти 24,1 %, p = 0,005). Пацієнти з вищим початковим індексом маси тіла відвідували спеціалістів вірогідно частіше, ніж пацієнти з нижчим індексом маси тіла (42,9 проти 38,6 кг/м2, р = 0,007). При оцінці частоти консультацій за професією хворих педагогічні працівники вірогідно частіше (p = 0,003) відвідували спеціалістів багатопрофільної команди (71,4 %), тоді як студенти рідше відвідували суміжних спеціалістів. Пацієнти, які мали більший відсоток перевищення маси (EWL), вірогідно частіше відвідували спеціалістів із питань харчування, способу життя та психологічних аспектів, ніж пацієнти з меншим відсотком EWL (p 0,001). Висновки. Проведення консультацій спеціалістами багатопрофільної команди асоціюється з кращими результатами після баріатричної операції. У пацієнтів, яким такий огляд не проводився, частіше спостерігаються неоптимальні результати. При проведенні таких консультацій слід також зважати на культурні, соціальні, економічні та мотиваційні причини з боку пацієнтів.
Дод.точки доступу:
Barradas-Lagunes, M.
Bravo-De Avila, Paola
Colorado-Subizar, Raquel
De Uriarte-Llorente, Maripi
Gamboa-Huerta, Rosario
Romero, Rey Jesus

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ефекти вітаміну D при автоімунних захворюваннях щитоподібної залози: огляд літератури і власні дослідження [Текст] / Ю. В. Булдигіна [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 34-44. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Декрістол

MeSH-головна:
АУТОИММУННЫЕ БОЛЕЗНИ -- AUTOIMMUNE DISEASES (лекарственная терапия, патофизиология)
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES (лекарственная терапия)
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (диагностика, лекарственная терапия)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Вітамін D (VD) — універсальний стероїдний гормон, що регулює активність декількох тисяч генів. За останні десятиліття були зареєстровані численні захворювання, асоційовані з дефіцитом VD, у тому числі рак та автоімунні захворювання щитоподібної залози (ЩЗ). Дослідження показали, що VD може впливати на розвиток і перебіг цих захворювань. Показана участь VD у модуляції осі «гіпоталамус — гіпофіз — ЩЗ» як на рівні гіпофіза, так і на рівні ЩЗ. Вплив вітаміну D на автоімунні захворювання, у тому числі автоімунні захворювання ЩЗ, широко досліджується. Більшість існуючих даних підтверджують взаємозв’язок між дефіцитом вітаміну D і більш значною тенденцією до розвитку тиреоїдиту Хашимото, хвороби Грейвса (ХГ) і післяпологового тиреоїдиту і вищими титрами антитіл, пов’язаних із цими захворюваннями. Важливим фактом є те, що епідеміологічні дослідження продемонстрували високий рівень поширеності дефіциту або недостатності VD у всьому світі. Недостатність VD є сильним дієтичним пусковим механізмом, наслідком якого є тяжкі хронічні захворювання. Виникає питання, наскільки надійним є зв’язок між VD та автоімунними захворюваннями ЩЗ (АЗЩЗ). Хоча результати проведених досліджень є дещо суперечливими, переважна більшість даних вказують на зв’язок між дефіцитом VD і підвищеним ризиком розвитку захворювання, вищими титрами антитіл, труднощами в лікуванні. Поліморфізми в генах, пов’язані з функцією і метаболізмом VD, також мають певний вплив на ризик АЗЩЗ. Щодо точного характеру відносин між VD та АЗЩЗ, то вважається, що VD відіграє невелику, але суттєву роль у патогенезі AЗЩЗ. Після розвитку AЗЩЗ його наслідком може бути посилення дефіциту VD. Безпосередньо для клінічної практики є необхідність визначення ефекту добавок VD у профілактиці й лікуванні AЗЩЗ і його оптимального рівня. У ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» було проведено дослідження, метою якого було вивчення вмісту VD, а саме 25(OH)D, у 176 пацієнтів із ХГ, ускладненою автоімунною офтальмопатією (АО), і визначення його кореляційних зв’язків з антитиреоїдними антитілами (антитіла до тиреопероксидази (АТПО), антитіла до рецепторів тиреотропного гормону (АТ рТТГ)). Матеріали та методи. Визначення 25(OH)D, ТТГ, АТ рТТГ, АТПО проводилось методом імуноферментного аналізу за допомогою стандартних наборів фірми Siemens. Під час дослідження 176 осіб були розподілені на дві групи залежно від наявності АО: перша група — пацієнти з ХГ без АО (62 особи), друга група — пацієнти з ХГ з АО (114 осіб). Результати. Серед пацієнтів із ХГ 91,78 % (161 особа) мають недостатній рівень 25(ОН)D: субоптимальний рівень зафіксовано у 42 осіб (23,86 %), а дефіцит — у 119 осіб (67,61 %). Вірогідний від’ємний кореляційний зв’язок між АТ рТТГ і 25(OH)D виявлено в групі хворих із ХГ і АО — з меншим рівнем 25(OH)D корелюють вищі значення АТ рТТГ. Компенсація нестачі 25(ОН)D призводить до вірогідного (Р 0,05) зменшення рівнів АТ рТТГ та АТПО у пацієнтів із ХГ. Висновки. З перехресних досліджень і спостережень доступний великий обсяг даних, що пов’язують вітамін D з автоімунними захворюваннями ЩЗ. Усе ще існує нагальна потреба у великих багатоцентрових дослідженнях для оцінки впливу добавок вітаміну D на значущі довгострокові клінічні кінцеві точки при AЗЩЗ
Дод.точки доступу:
Булдигіна, Ю. В.
Соколова, Л. К.
Пушкарьов, В. М.
Шляхтич, С. Л.
Тронько, М. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Effects of COVID-19 and diabetes mellitus on apolipoprotein A1 level in the blood plasma of patients [Text] / V. V. Pushkarev [et al.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 5. - P45-51. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (кровь)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (кровь)
ЛИПОПРОТЕИНЫ ВЫСОКОЙ ПЛОТНОСТИ -- LIPOPROTEINS, HDL (анализ, кровь)
АПОЛИПОПРОТЕИН A-I -- APOLIPOPROTEIN A-I (анализ, кровь)
Анотація: Increased level of high-density lipoprotein (HDL) cholesterol and apolipoprotein A1 (ApoA1) in plasma is associated with a reduced risk of developing cardiovascular diseases. In addition to its potential cardioprotective function, HDL and ApoA1, the main HDL apolipoprotein, also have antidiabetic properties. The aim of the study was to determine the level of ApoA1 in the blood of patients (n = 81) with diabetes mellitus and COVID-19. Materials and methods. ApoA1 was determined by enzyme-linked immunosorbent assay kits (Elabscience, USA). The measurements were performed at an optical density of 450 nm. Results. ApoA1 level in the blood of patients with diabetes and especially with COVID-19 was significantly lower than in healthy people. The study of the dependence of plasma ApoA1 content on the level of Hb1Ac, the gender and the type of diabetes showed that in blood of patients with type 2 diabetes the amount of ApoA1 is lower than in those with type 1 diabetes, and with an increase in the level of Hb1Ac the amount of ApoA1 decreases. There was also significant gender difference. With an increase in the body mass index, the content of ApoA1 in blood plasma decreases below normal — 0.9 g/L, and at body mass index 25 kg/m2, the amount of ApoA1 is significantly higher than the average lipoprotein level in diabetic patients. In individuals with newly diagnosed diabetes, the level of ApoA1 is significantly higher, and in patients with more than 10 years of illness, it is below average and below normal. Biguanide treatment, either in combination with other drugs (mainly insulin) or as monothe-rapy, does not significantly affect the level of ApoA1 compared to the entire group average. In patients treated with sulfonylurea, the level of ApoA1 is significantly lower than the average level for the group and the norm. A significant positive effect on the amount of ApoA1 in plasma was observed in people treated with a combination of drugs with sodium-glucose cotransporter type 2 inhibitors, insulin and especially dipeptidyl peptidase-4 inhibitors. However, insulin monotherapy did not significantly affect the ApoA1 content. Possible mechanisms of ApoA1 decrease in COVID-19 and diabetes are discussed. Conclusions. Thus, the level of ApoA1 may be one of the promising markers of severe COVID-19
Підвищений рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А1 (ApoA1) у плазмі асоціюється із зниженим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. Окрім потенційної кардіопротекторної функції, ЛПВЩ та ApoA1, основні аполіпопротеїни ЛПВЩ, також мають протидіабетичні властивості. Метою дослідження було визначити рівень ApoA1 у крові пацієнтів (n = 81) із цукровим діабетом (ЦД) та COVID-19. Матеріали та методи. Уміст ApoA1 визначали за допомогою наборів для імуноферментного аналізу (Elabscience, США). Вимірювання проводили при оптичній щільності 450 нм. Результати. Рівень ApoA1 у крові хворих на цукровий діабет і особливо на COVID-19 був значно нижчим, ніж у здорових людей. Дослідження залежності вмісту ApoA1 у плазмі від рівня Hb1Ac, статі та типу ЦД показало, що в крові хворих на ЦД 2-го типу кількість ApoA1 нижча, ніж в осіб із ЦД 1-го типу, і зі збільшенням рівня HbA1c уміст ApoA1 зменшується. Також була вірогідною гендерна різниця. Зі збільшенням індексу маси тіла рівень ApoA1 у плазмі крові зменшується нижче норми — 0,9 г/л, а при індексі маси тіла 25 кг/м2 кількість ApoA1 значно перевищує середній рівень ліпопротеїну у хворих на ЦД. У пацієнтів із вперше діагностованим ЦД рівень ApoA1 значно вищий, а у пацієнтів із хворобою понад 10 років — нижчий від середнього та норми. Лікування бігуанідами в поєднанні з іншими препаратами (переважно інсуліном) або у вигляді монотерапії суттєво не впливає на вміст ApoA1 порівняно із середнім показником для всієї групи. У пацієнтів, які отримували похідні сульфонілсечовини, рівень ApoA1 значно нижчий від середнього для групи та від норми. Значний позитивний вплив на кількість ApoA1 у плазмі спостерігався в пацієнтів, які отримували комбінацію препаратів з інгібіторами натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу, інсуліном та особливо інгібіторами дипептидилпептидази-4. Однак монотерапія інсуліном суттєво не впливала на вміст ApoA1. Обговорюються можливі механізми зниження ApoA1 за умов COVID-19 та ЦД. Висновки. Рівень ApoA1 може бути одним із перспективних маркерів тяжкого перебігу COVID-19
Дод.точки доступу:
Pushkarev, V. V.
Sokolova, L. K.
Cherviakova, S. A.
Belchina, Yu. B.
Bigun, M. V.
Kovzun, O. I.
Pushkarev, V. M.
Tronko, M. D.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кравчун, Н. О.
Субклінічний гіпотиреоз: чи завжди потрібна замісна гормональна терапія? Сучасний погляд на проблему [Текст] / Н. О. Кравчун, І. П. Дунаєва // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 52-55. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Ендомар

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (лекарственная терапия, патофизиология)
ФИТОТЕРАПИЯ -- PHYTOTHERAPY (использование)
РАСТИТЕЛЬНЫЕ ПРЕПАРАТЫ -- PLANT PREPARATIONS (терапевтическое применение)
ЛАПЧАТКА -- POTENTILLA
РОДИОЛА -- RHODIOLA
ШЛЕМНИК БАЙКАЛЬСКИЙ -- SCUTELLARIA BAICALENSIS
Анотація: Субклінічний гіпотиреоз — початкова стадія розвитку гіпофункції щитоподібної залози (ЩЗ), при якій відсутні виражені клінічні симптоми й спостерігається повільне згасання її функції. Відомо, що субклінічний гіпотиреоз зустрічається в популяції значно частіше від маніфестного, а його поширеність залежить від статі, віку пацієнтів, він значно частіше діагностується в жінок похилого віку. В огляді літератури розглядається ефективність комбінованого фітопрепарату для покращення якості життя при гіпотиреозі — Ендомар, що містить у своєму складі 50 % перстачу білого, 25 % шоломниці байкальської і 25 % родіоли рожевої. Усі три складові Ендомару діють синергічно при гіпотиреозі. Такий багатокомпонентний фітокомплекс має широкий спектр терапевтичних властивостей і може бути рекомендований при субклінічних формах гіпофункції ЩЗ. Перстач білий (Potentilla alba) використовується в медичній практиці з давніх часів. Біологічно активними складовими екстракту перстачу білого є флавоноїди, що регулюють проникність та еластичність стінок кровоносних судин, тим самим нейтралізуючи вільні радикали, фенолкарбонові кислоти, що мають антимутагенні й сечогінні властивості, сапоніни-глікозиди, що справляють кардіотонічний, нейротропний вплив, чинять гіпохолестеринемічну, адаптогенну, седативну дію. Родіола рожева (Rhodiola Rosea), екстракт коренів і кореневищ цієї рослини, — це адаптоген, що підвищує опірність організму стресу, виснаженню, перевтомі. Родіола рожева містить такі активні речовини: феноли і їх похідні аурол, салідрозид; флавоноїди: кемпферол, родіонін, родизин, родіолін, а також мікроелементи. До складу Ендомару входить шоломниця байкальська (Scutellaria baicalensis), що має унікальні властивості. Ця рослина містить флавоноїд байкалін, що чинить нейропротекторну й ноотропну дію, флавоноїди скутелареїн і вагонін, що підтримують нормальний судинний тонус. У цілому всі складові справляють антиоксидантний, спазмолітичний, протизапальний вплив, а також є адаптогенами, містять такі мікроелементи, як магній, цинк, селен
Дод.точки доступу:
Дунаєва, І. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Xhardo, E.
Diabetic ketoacidosis precipitated by COVID-19 in patient with newly diagnosed diabetes mellitus [Text] / E. Xhardo, P. Kapisyzi, A. Rada // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 5. - P56-59. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (осложнения)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (патофизиология)
ДИАБЕТИЧЕСКИЙ КЕТОАЦИДОЗ -- DIABETIC KETOACIDOSIS (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ПНЕВМОНИЯ -- PNEUMONIA (диагностика)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Coronavirus disease 2019 (COVID-19) is a viral infectious disease caused by severe acute respiratory syndrome coronavirus 2 (SARS-CoV-2). Diabetes mellitus (DM) have been reported frequently in patients with the new corona virus disease — 2019, COVID-19. It has been associated with progressive course and worse outcome. There is scarce data on diabetic ketoacidosis (DKA) in COVID-19 infection. There has been several cases reported on COVID-19 infection precipitating a new diagnosis of type 2 DM (T2DM). However, there is a lack of evidence regarding type 1 DM (T1DM). We report a case of DKA precipitated by COVID-19 in a patient with newly diagnosed T1DM. Recently, case reports and small cross-sectional studies described diabetic patients who develop DKA when infected with COVID-19. The incidence of DKA has been found to be high in patients with T1DM and T2DM admitted to hospital with COVID-19. Case presentation. We present a 29 year-old, previously healthy man with 5 days history of fever, fatigue, vomiting, polydipsia and polyuria. His lab results showed high blood glucose, high anion gap metabolic acidosis and ketonuria diagnostic of DKA. He also tested positive for COVID-19 and his Chest CT was consistent with bilateral COVID 19 pneumonia (ground-glass opacity, consolidation, and crazy-paving pattern). He was successfully managed with intravenous fluids and insulin as per DKA protocol. He required intravenous antibiotics, steroids and oxygenotherapy for COVID-19 pneumonia. He was discharged after 14 days in stable condition. Conclusions. COVID-19 infection can be complicated by DKA and development of DM in previously non-diabetic individuals. It is possible that SARS-CoV-2 may aggravate pancreatic beta cell function and precipitate DKA. Very few cases have been reported in the literature on COVID-19 infection precipitating DKA in a newly diagnosed patient of type 1 diabetes mellitus
Коронавірусна хвороба 2019 р. (COVID-19) — це вірусне інфекційне захворювання, спричинене тяжким гострим респіраторним синдромом (SARS-CoV-2). Цукровий діабет (ЦД) часто діагностували в пацієнтів з новою коронавірусною хворобою — 2019, COVID-19. Це призводило до прогресуючого перебігу та гіршого прогнозу. Опубліковано небагато даних про діабетичний кетоацидоз (ДКА) при інфекції COVID-19. Повідомлялося про випадки зараження COVID-19, що спричинило вперше виявлений ЦД 2-го типу. Однак існує недостатня кількість доказів щодо ЦД 1-го типу. Автори наводять клінічний випадок ДКА, спричиненого COVID-19, у пацієнта з вперше виявленим ЦД 1-го типу. Нещодавно у звітах про клінічні випадки та невеликих перехресних дослідженнях описувалися пацієнти з ЦД, у яких розвивається ДКА при інфікуванні COVID-19. Встановлено, що частота ДКА є високою в пацієнтів із ЦД як 1-го, так і 2-го типу, які були госпіталізовані з приводу COVID-19. Виклад випадку. Автори представили 29-річного, до настання COVID-19 здорового чоловіка з 5-денною історією лихоманки, втоми, блювання, полідипсії та поліурії. Його лабораторні результати продемонстрували високий рівень глюкози у крові, метаболічний ацидоз, кетонурію та ДКА. Крім того, у хворого був позитивний тест на COVID-19, і результати комп’ютерної томографії грудної клітки відповідали двобічній пневмонії COVID-19 (непрозорість, ущільнення легеневого рисунка). Його успішно лікували внутрішньовенним введенням рідини та інсуліном згідно з протоколом із ДКА. Хворий потребував внутрішньовенного введення антибіотиків, стероїдів та оксигенотерапії внаслідок пневмонії COVID-19. Через 14 днів він був виписаний у стабільному стані. Висновки. Інфекція COVID-19 може бути ускладнена ДКА та розвитком ЦД у осіб, які раніше не хворіли на цукровий діабет. Можливо, SARS-CoV-2 призводить до погіршення функції бета-клітин підшлункової залози та виникнення ДКА. У літературі повідомляється про незначну кількість випадків, коли інфекція COVID-19 викликала ДКА у хворого з нещодавно діагностованим цукровим діабетом 1-го типу
Дод.точки доступу:
Kapisyzi, P.
Rada, A.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Лучицький, Є. В.
Еректильна дисфункція у чоловіків, хворих на цукровий діабет (огляд літератури) Частина 1 [Текст] / Є. В. Лучицький, В. Є. Лучицький // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 60-68. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
ЭРЕКТИЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ -- ERECTILE DYSFUNCTION (диагностика, этиология)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: У першій частині оглядової статті висвітлено сучасні погляди на поширеність, етіологію та особливості патогенезу еректильної дисфункції (ЕД) у чоловіків, хворих на цукровий діабет (ЦД). Для пошуку літературних джерел використано бази даних Google Scholar та PubMed. Показано роль коморбідних захворювань в розвитку ЕД у чоловіків із цукровим діабетом. Наведено узагальнені дані щодо основних клінічних проявів еректильної дисфункції, методів її діагностики. У низці епідеміологічних досліджень, проведених протягом останніх 20 років, встановлено, що еректильна дисфункція у чоловіків із цукровим діабетом може бути раннім маркером серцево-судинних ускладнень. Отже, в алгоритмі діагностики ЕД у пацієнтів із ЦД необхідним є проведення ретельного обстеження серцево-судинної системи. Численні літературні джерела вказують на вагому роль корекції андрогенодефіциту в чоловіків, хворих на ЦД 2-го типу, з метою посилення ефективності застосування інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу. Еректильна дисфункція включає зміну будь-якого з компонентів еректильної реакції. ЕД може негативно впливати на якість життя чоловіка через те, що в більшості пацієнтів спостерігаються симптоми депресії та тривоги, пов’язані з їхніми сексуальними можливостями. Ці симптоми так само впливають на сексуальний досвід партнера та якість життя пари. Клінічні особливості ЕД містять багато ключових ознак в анамнезі, зокрема й деякі фізичні ознаки при обстеженні залежно від типу цукрового діабету. Зі збільшенням віку пацієнта коморбідні стани відіграють усе більшу роль в розвитку еректильної дисфункції. Цукровий діабет, серцево-судинні захворювання, ожиріння можуть сприяти розвитку ЕД до прискореного погіршення еректильної функції та порушення на молекулярному рівні механізмів, які лежать в основі ерекції. За даними дослідження Natіоnal Health and Nutrіtіоn Examіnatіоn Survey (2001–2002), ЦД належить до модифікованих чинників ризику, незалежно асоційованих з розвитком ЕД (ОR 2,69), ожиріння (ОR 1,60), куріння (ОR 1,74) та гіпертензії (ОR 1,56). Еректильна дисфункція є частим ускладненням цукрового діабету, який також є фактором ризику ЕД; у чоловіків при ЦД ризик розвитку ЕД утричі збільшений
Дод.точки доступу:
Лучицький, В. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Камінський, О. В.
Дозування вітаміну D [Текст] / О. В. Камінський // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 69-76. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ ВТОРИЧНЫЙ -- HYPERPARATHYROIDISM, SECONDARY (лекарственная терапия, патофизиология)
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (анализ, кровь, терапевтическое применение)
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (диагностика, кровь, лекарственная терапия)
Анотація: Попри свою історичну назву, вітамін D — це зовсім не вітамін, а гормон, який в активованому стані є метаболічно активним стероїдним жиророзчинним гормоном, що діє на клітинні рецептори. Вітамін-гормон D синтезується ендогенно і далі метаболізується в організмі, за умови наявності необхідних попередників і деяких чинників — впливу ультрафіолету певної хвилі на шкіру. У той же час самі по собі вітаміни — це поживні речовини, кофактори біохімічних реакцій, які в організмі не синтезуються і не можуть взаємодіяти з рецепторами, споживаються з їжею, тому гормон D не є вітаміном. Протягом усього періоду вивчення вітаміну-гормону D тривають суперечки про його застосування та дозування. Більшість авторитетних експертів Європи та Америки підтримують думку про необхідність поповнення й підтримання нормального рівня вітаміну D, вважаючи його абсолютно безпечним і корисним. У 2011 р. Ендокринне товариство США опублікувало рекомендації з клінічної практики щодо вітаміну D, вказуючи, що бажана концентрація в сироватці крові 25(OH)D3 становить 75 нмоль/л ( 30 нг/л), щоб досягти максимального впливу цього вітаміну на обмін кальцію, кістки та м’язовий метаболізм. Згідно з цими рекомендаціями, для послідовного підвищення рівня сироватки крові 25(OH)D3 понад 75 нмоль/л (30 нг/мл) у дорослих може знадобитися не менше 1500–2000 МО/добу додаткового вітаміну D, принаймні 1000 МО/день у дітей та підлітків. Найчастішою формою порушень функції прищитоподібних залоз є вторинний гіперпаратиреоз, який розвивається внаслідок недостатності/дефіциту вітаміну D (80–90 %). Неоптимальні концентрації 25(OH)D3 у сироватці крові призводять до вторинного гіперпаратиреозу, потенційно ведуть до зниження мінералізації кісток і в кінцевому підсумку до збільшення ризику остеопенії, остеопорозу й переломів, аритмії серця, підвищення артеріального тиску. Найчастіше використовують вітамін D у стартовій дозі 5000 МО щодня протягом 2–3 місяців, потім переводячи пацієнтів на підтримуючі дози 2000–4000 МО/день щодня, які вважаються безпечними. Однак слід зауважити, що частина пацієнтів будуть потребувати постійного застосування 5000 МО вітаміну D на день упродовж тривалого часу (років) для підтримання цільового оптимального рівня 25(OH)D у крові, особливо у хворих з нормокальціємічними формами вторинного гіперпаратиреозу
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Пасєчко, Н. В.
Застосування міо-інозитолу в жінок репродуктивного віку з субклінічним гіпотиреозом та ожирінням на тлі дефіциту вітаміну D [Текст] / Н. В. Пасєчко, В. М. Кульчицька, С. В. Кадубець // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 77-81. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Міо-інозитол

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (лекарственная терапия, патофизиология)
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (лекарственная терапия, патофизиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (патофизиология)
ИНОЗИТ -- INOSITOL (терапевтическое применение)
Анотація: Захворювання щитоподібної залози на сьогодні посідають перше місце серед усієї ендокринної патології. Тісний функціональний взаємозв’язок тиреоїдної та репродуктивної систем зумовлює високу ймовірність розвитку поєднаних порушень при розладах однієї з цих ланок гомеостазу. Проблема порушень репродуктивного здоров’я зумовлює особливо серйозне занепокоєння у всьому світі та є актуальною щодо вивчення характеру впливу захворювань щитоподібної залози як на період фертильності, так і на саму вагітність, особливо за умов коморбідності. Метою дослідження було вивчити вплив міо-інозитолу на репродуктивну функцію жінок із субклінічним гіпотиреозом на тлі автоімунного тиреоїдиту та ожиріння. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 98 пацієнток віком 18–40 років із субклінічним гіпотиреозом, надмірною масою тіла або ожирінням на тлі автоімунного тиреоїдиту, які були рандомізовані на дві групи. Пацієнтки першої групи (n = 49) до основного лікування отримували міо-інозитол у дозі 2000 мг/добу та холекальциферол у дозі 2000 МО/добу. Пацієнтки другої групи (n = 49) до основного лікування отримували лише холекальциферол у дозі 2000 МО/добу. Результати. У 90,81 % жінок із субклінічним гіпотиреозом відзначався дефіцит вітаміну D, у 9,19 % — недостатність вітаміну D. Було виявлено негативний кореляційний зв’язок між рівнем 25(ОН)D та рівнем антитіл до тиреоїдної пероксидази (ТПО) (r = –0,189, р 0,05). Виявлено негативний кореляційний зв’язок слабкої сили між рівнем 25(ОН)D та рівнем індексу НОМА (r
Дод.точки доступу:
Кульчицька, В. М.
Кадубець, С. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Сорокман, Т. В.
Вплив йодної недостатності на перебіг рекурентної респіраторної інфекції в дітей, які мешкають у йододефіцитному регіоні [Текст] / Т. В. Сорокман, О. В. Макарова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 82-86. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РЕСПИРАТОРНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- RESPIRATORY TRACT INFECTIONS (патофизиология, профилактика и контроль, этиология)
ИОД -- IODINE (дефицит, терапевтическое применение)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Наслідком дефіциту йоду є зниження секреції тиреоїдних гормонів, що негативно впливає на імунну систему з розвитком соматичних та схильністю до частих респіраторних захворювань. Мета: вивчити йодну забезпеченість організму дітей із рекурентними респіраторними інфекціями (РРІ) шляхом дослідження органіфікованої та неорганічної фракцій йоду в сироватці крові та екскреції йоду з сечею. Матеріали та методи. Дослідження проводилося методом простої вибірки з урахуванням особливостей клініки респіраторного захворювання. Проведено клініко-лабораторне та інструментальне обстеження 60 дітей віком від 3 до 11 років із діагнозом РРІ. Досліджували концентрацію йоду в сечі, рівень неорганічного й органіфікованого йоду у крові. Результати. У клінічній картині спостерігалися типові для РРІ симптоми інтоксикації, лихоманка та катаральні симптоми. У дітей із тяжким перебігом РРІ чітко простежується зниження рівня показника йодурії до 57,34 мкг/л (p 0,05), вмісту загального й органіфікованого йоду у крові — на 31,12 і 39,11 % (p 0,001) відповідно. При цьому концентрація неорганічного йоду була вірогідно вищою (p 0,001). Такі результати свідчать про «неправильний» субклітинний розподіл йоду на фракції при запальному процесі, зумовленому РРІ. У дітей із виявленим йодним дефіцитом відзначається більш тяжкий перебіг РРІ. Виявлено помірно негативний зв’язок рівня органіфікованого та неорганічного йоду (r
Дод.точки доступу:
Макарова, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)