Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2021/17/6<.>

Загальна кількість знайдених документів : 13
Показані документи з 1 по 13

Dikha, Ayu Kurnia.
Understanding food selection and dieting patterns: type 2 diabetes mellitus patients and their families [Текст] / Ayu Kurnia Dikha, Yulia Yulia // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 11-13. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диетотерапия, патофизиология)
ДИЕТОТЕРАПИЯ -- DIET THERAPY
ПИЩЕВОЕ ПОВЕДЕНИЕ -- FEEDING BEHAVIOR
ПИЩЕВЫЕ ПРИВЫЧКИ -- FOOD HABITS
Анотація: The prevalence of type 2 diabetes mellitus (T2DM) is increasing from year to year, especially in Indonesia. The risk of T2DM starts at the dinner table in the family. Meal planning plays an important role in reducing the potential complications associated with poor glycemic, lipid and blood pressure control. Focusing on reducing sugar, fat and sodium intake and incorporating culture-appropriate foods will improve adherence. However, T2DM patients develop conflicting eating disorders in which there is a gap between nutrition and self-fulfillment regarding eating control. The purpose of this research is to explore the understanding of the diabetes patient and their family in determining the selection of food and eating pattern during the disease. Materials and methods. This study explores the understanding of T2DM patients and their families in the Depok and Jakarta. The purposive sampling method used 14 participants and 7 family members. The data obtained from participant observation and in-depth interviews then analyzed using thematic analysis. Using a descriptive phenomenological method with a semi structured in-depth interview. The interviews were conducted face to face from October 2017 — July 2018 and were analyzed by thematic analysis Collaizi’s method. Results. This study found 4 important themes: 1) food is believed to affect high blood sugar; 2) changes in diet after diabetes; 3) the main concern of the family is to keep eating but not make it a burden; and 4) the challenge faced by participants and their families is the lack of information. This study recommends continuing education and partnerships from nurses about the importance of the relationship between diet and blood glucose levels. Conclusions. People are inclined to rely on simple strategies that limit search when making food choices. The ability of patients and families regarding food ingredients to maintain blood sugar stability is the concern of nurses in providing nutritional education. Food labels can (and to some extent do) provide a wide variety of desirable information, ranging from food content to production details, the food’s carbon footprint, and its origins
Поширеність цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) зростає з року в рік, особливо в Індонезії. Ризик виникнення ЦД2 розпочинається за обіднім столом у родині. Планування харчування відіграє важливу роль у зменшенні можливих ускладнень, пов’язаних з поганим контролем глікемії, ліпідограми й артеріального тиску. Акцент на зменшення споживання цукру, жиру і солі та дотримання відповідного режиму харчування сприяють покращенню прихильності до менеджменту ЦД. Однак у пацієнтів з ЦД2 виникають різноманітні розлади харчування, при яких існує розрив між реальним харчуванням і контролем за його режимом. Метою дослідження є вивчення навичок і знань пацієнта з цукровим діабетом та членів його родини щодо вибору їжі та способу харчування під час захворювання. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували пацієнти з ЦД2 та члени їх родин у Джакарті (Індонезія): 14 хворих і 7 членів їх родин. Аналізували дані, отримані під час спостереження за учасниками дослідження та шляхом їх детального опитування. Використовували описовий феноменологічний метод із напівструктурованим поглибленим опитуванням. Інтерв’ю проводилися віч-на-віч із жовтня 2017 року по липень 2018 року та аналізувалися за допомогою тематичного аналізу за методом Collaizi. Результати. Це дослідження виявило 4 важливі аспекти: 1) доведено, що надмірне вживання їжі впливає на високий рівень цукру у крові; 2) необхідно змінювати режим харчування на тлі ЦД; 3) головна турбота родини — забезпечити раціональне харчування, але не робити це тягарем для хворого; 4) виклик, з яким стикаються учасники дослідження та члени їх родини, — це відсутність належної інформації. Дослідження рекомендує продовжувати навчання хворих і посилювати співпрацю середнього медичного персоналу щодо важливості взаємозв’язку між режимом харчування та рівнем глюкози у крові. Висновки. Люди схильні покладатися на прості стратегії, що забезпечують раціональне харчування. Здатність пацієнтів і членів їх родин підбирати харчові інгредієнти та підтримувати стабільність цукру у крові — це завдання середнього медичного персоналу. Етикетки харчових продуктів можуть надавати (і певною мірою надають) широкий спектр необхідної інформації, починаючи від складу харчових продуктів і закінчуючи деталями виробництва, вмістом вуглеводів
Дод.точки доступу:
Yulia, Yulia

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Значення вітаміну D у формуванні дисфункції ендотелію у хворих на синдром полікістозних яєчників [Текст] / Т. Л. Архипкіна [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 14-19. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ -- POLYCYSTIC OVARY SYNDROME
C-РЕАКТИВНЫЙ БЕЛОК -- C-REACTIVE PROTEIN (анализ)
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (анализ)
ГОМОЦИСТЕИН -- HOMOCYSTEINE (анализ)
Анотація: Мета: визначити наявність зв’язку між концентрацією вітаміну D у крові та факторами, що впливають на функцію ендотелію та відображають стан гемодинаміки гонад у жінок із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ). Матеріали та методи. Обстежено 60 жінок віком 18–26 років: основна група — 30 хворих із СПКЯ, контрольна — 30 здорових жінок. У сироватці крові досліджували: вміст вітаміну D, С-реактивного білка (СРБ), інтерлейкіну-6 (IL-6), гомоцистеїну (ГЦ), нітритів і нітратів (NOx) та аргініну. Проводили ультразвукове та допплерометричне дослідження, оцінювали максимальну систолічну швидкість кровотоку (Vmax), індекс резистентності (RI), пульсаційний індекс (РІ). Для корекції дефіциту вітаміну D застосовували холекальциферол у дозі 4000 МО на добу впродовж 12 тижнів. Результати. Хворі із СПКЯ мали більш низький (Р 0,001) середній рівень вітаміну D, ніж здорові жінки. Знижена концентрація вітаміну D поєднувалась з підвищенням (Р 0,001) середньої концентрації NОx та зниженням аргініну. Встановлено наявність позитивної асоціації між вітаміном D та аргініном (r 0,05), ГЦ (r = 0,176; Р 0,05); між вітаміном D і Vmax (r = 0,231; Р 0,05), RI (r = 0,201; Р 0,05), РІ (r = 0,181; Р 0,05). Призначення холекальциферолу супроводжувалось підвищенням (Р 0,001) концентрації вітаміну D, аргініну (Р 0,05) та зменшенням показників сумарної кількості нітратів/нітритів (Р 0,02), IL-6 (Р 0,05), СРБ (Р 0,001), ГЦ (Р 0,001), Vmax (Р 0,001), RI (Р 0,001), РІ (Р 0,01), кількості антральних фолікулів (Р 0,001) та зростанням середнього розміру фолікулів (Р 0,001). Однак жоден з досліджуваних показників не досягав значень здорових жінок. Висновки. Недостатність вітаміну D асоціюється з підвищеними показниками маркерів хронічного запалення, гомоцистеїну, метаболітів NOx, зниженим рівнем аргініну, що є підґрунтям для розвитку дисфункції ендотелію і, як наслідок, для формування порушень гемодинаміки та фолікулогенезу в яєчниках
Дод.точки доступу:
Архипкіна, Т. Л.
Бондаренко, В. О.
Любимова, Л. П.
Бєлкіна, І. О.
Величко, Н. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Покращення інтраопераційної верифікації навколощитоподібних залоз через визначення їх автофлуоресценції в інфрачервоному спектрі [Текст] / М. Б. Горобейко [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 20-26. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (диагностика)
ГИПОПАРАТИРЕОЗ -- HYPOPARATHYROIDISM (диагностика)
СПЕКТРАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- SPECTRUM ANALYSIS (использование, методы)
ИНДОЦИАНИН ЗЕЛЕНЫЙ -- INDOCYANINE GREEN (диагностическое применение)
ИНФРАКРАСНЫЕ ЛУЧИ -- INFRARED RAYS
Анотація: Виявлення навколощитоподібних залоз методом спектроскопії їх автофлуоресценції в ближній інфрачервоній ділянці (АФБІЧ) розцінюється як перспективний метод інтраопераційної детекції в комплексі з візуальною ідентифікацією. Мета цього дослідження — оцінити роль спектроскопії АФБІЧ за допомогою двох різних візуалізаційних систем для ідентифікації навколощитоподібних залоз під час операцій з приводу доброякісних та злоякісних утворень щитоподібної та навколощитоподібних залоз. Матеріали та методи. У дослідження були залучені 62 пацієнти, у яких під час оперативного втручання була проведена верифікація АФБІЧ навколощитоподібних залоз за допомогою двох різних систем візуалізації, оснащених камерою БІЧ. Для посилення АФБІЧ-сигналу використовувалось внутрішньовенне введення флуорофору індоціаніну зеленого. Результати. Нормальні навколощитоподібні залози були ідентифіковані та мобілізовані після візуального контролю у 50 пацієнтів (80 %), що підтвердилося оцінкою спектроскопії АФБІЧ навколощитоподібних залоз. Визначення АФБІЧ навколощитоподібних залоз та їх диференціація від лімфатичних вузлів були досягнуті у 8 (13 %) пацієнтів з папілярним раком щитоподібної залози. У 3 (5 %) пацієнтів навколощитоподібні залози були ідентифіковані у ділянці післяопераційних рубцевих змін за допомогою АФБІЧ, але не при візуальній ідентифікації. У 2 (3 %) випадках визначалось збереження сигналу, проте зі зниженням інтенсивності сигналу АФБІЧ від навколощитоподібних залоз при їх випадковому видаленні. Краща інтенсивність сигналу АФБІЧ відзначалася від навколощитоподібних залоз після зміни положення БІЧ-камери при використанні апарата Fluobeam 800 на кут приблизно 45–65° щодо ділянки ймовірного розташування навколощитоподібної залози. Апарат Fluobeam LX продемонстрував задовільний сигнал АФБІЧ без будь-яких специфічних змін у позиції камери. АФБІЧ-сигнал визначався в тканині токсичних аденом щитоподібної залози. АФБІЧ-сигнал зниженої інтенсивності відмічався при інвазії карциноми в капсулу щитоподібної залози. При оцінці сигналу АФБІЧ не отримано сигналу від метастатичних та нормальних лімфатичних вузлів. Висновки. Застосування технології спектроскопії АФБІЧ навколощитоподібних залоз дозволяє покращити їх візуалізацію та верифікацію як додатковий метод до оцінки навколощитоподібних залоз неозброєним оком під час оперативного втручання на шиї. Практична цінність спектроскопії АФБІЧ навколощитоподібних залоз підвищується у випадку повторного хірургічного втручання через ризик випадкового видалення навколощитоподібних залоз, а також для диференціальної діагностики між навколощитоподібною залозою та метастатичними лімфатичними вузлами
Дод.точки доступу:
Горобейко, М. Б.
Дінець, А. В.
Хоперія, В. Г.
Абдалла, К. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Characteristics of the type 2 diabetic patients with hypoglycemia in a tertiary referral hospital [Текст] / S. Bilgin [et al.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 27-31. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОГЛИКЕМИЯ -- HYPOGLYCEMIA (диагностика)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
ГЕМОГЛОБИН A ГЛИКОЗИЛИРОВАННЫЙ -- HEMOGLOBIN A, GLYCOSYLATED (анализ)
Анотація: Hypoglycemia is an important complication of the treatment of type 2 diabetes mellitus, which constitutes a barrier in stringent diabetic control. Beside it constitutes nearly 10 % of emergency department admissions that caused by adverse drug events, it may also increase morbidities and mortality by inducing, cardiac arrhythmias, neurological impairment and ischemic events. Hypoglycemia is the most common side effect of insulin treatment, however, oral antidiabetic agents may also induce hypoglycemic complications. In present retrospective study, we purposed to observe general characteristics and laboratory data of the type 2 diabetic patients whom presented with mild or moderate/severe hypoglycemia. Materials and methods. Patients with type 2 diabetes mellitus whom presented to our institution with hypoglycemia between January 2019 and January 2020 were retrospectively analyzed. General characteristics and laboratory data of the subjects recorded. Patients grouped into two groups, group I consisted of subjects with mild hypoglycemia and group II consisted of patients with moderate/severe hypoglycemia. Data of the subjects in groups I and II were compared. Results. There were 15 subjects in group I and 23 in group II. HbA1c and other laboratory markers were not significantly different in study groups. Similarly diabetes duration and anti-diabetic treatment were not significantly different in study groups. The rate of geriatric patients was significantly higher in group II compared to group I (p = 0.04). Conclusions. Subjects with moderate/severe hypoglycemia tend to be more frequently in geriatric age and HbA1c not correlates with the degree of the hypoglycemia. Since neither duration of diabetes, nor anti-diabetic treatment were associated with the severity of the hypoglycemia, each case should be evaluated individually to prevent further episodes which could increase morbidity and mortality in diabetic population
Гіпоглікемія — важливе ускладнення при лікуванні цукрового діабету 2-го типу, що створює труднощі для досягнення контролю захворювання. Крім того, явища гіпоглікемії зумовлюють майже 10 % випадків госпіталізацій у відділення невідкладної допомоги, вони також збільшують захворюваність та смертність шляхом виникнення кардіологічних, неврологічних порушень тощо. Гіпоглікемія залишається найпоширенішим побічним ефектом лікування інсуліном, однак пероральні протидіабетичні засоби також можуть викликати гіпоглікемічні ускладнення. Мета дослідження: у даному ретроспективному дослідженні авторами наведена динаміка клінічних та лабораторних показників хворих на цукровий діабет 2-го типу, у яких спостерігалася гіпоглікемія легкого або середнього ступеня тяжкості. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу з явищами гіпоглікемії, які перебували на стаціонарному лікуванні упродовж періоду із січня 2019 року по січень 2020 року. Обстежені пацієнти були розподілені на дві групи. До першої групи увійшли пацієнти з легкою гіпоглікемією, до другої — пацієнти з помірною чи тяжкою гіпоглікемією. Наведено порівняльну характеристику осіб першої та другої груп. Результати. У першій групі було 15 хворих на ЦД 2-го типу, у другій — 23. Показники глікованого гемоглобіну (HbA1c) та інші лабораторні маркери істотно не відрізнялися в досліджуваних групах. Аналогічно тривалість ЦД та антидіабетичне лікування істотно не відрізнялися в досліджуваних групах. Частка осіб старшої вікової групи була вірогідно вищою в другій групі порівняно з першою групою (р = 0,04). Висновки. Пацієнти з помірною чи тяжкою гіпоглікемією належать до старшої вікової групи, а рівень HbA1c не корелює зі ступенем гіпоглікемії. Оскільки ані тривалість цукрового діабету, ані антидіабетичне лікування не були пов’язані з тяжкістю гіпоглікемії, кожен випадок слід оцінювати індивідуально, щоб запобігти подальшим епізодам, які можуть збільшити захворюваність та смертність у діабетичній популяції
Дод.точки доступу:
Bilgin, S.
Aktas, G.
Kurtkulagi, Ozge
Atak, Burcin M.
Kahveci, Gizem
Demirkol, Muhammed E.
Duman, Tuba T.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особливості характеру харчування жінок, хворих на артеріальну гіпертензію з абдомінальним ожирінням [Текст] / С. М. Коваль [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 32-36. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
ОЖИРЕНИЕ АБДОМИНАЛЬНОЕ -- OBESITY, ABDOMINAL (патофизиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ПИЩЕВЫЕ ПРИВЫЧКИ -- FOOD HABITS
ПИЩЕВОЕ ПОВЕДЕНИЕ -- FEEDING BEHAVIOR
Анотація: На сьогодні відмічається суттєве збільшення відсотка жінок з артеріальною гіпертензією (АГ) та абдомінальним ожирінням (АО), що обумовлено значною мірою порушеннями норм здорового харчування. Тому проблема визначення особливостей характеру харчування жінок, хворих на АГ в поєднанні з АО, потребує подальших досліджень. Мета: вивчення особливостей характеру харчування жінок (мешканок України), хворих на артеріальну гіпертензію з абдомінальним ожирінням. Матеріали та методи. Обстежено 75 жінок (мешканок України), хворих на АГ II стадії, 2–3-го ступеня, віком від 40 до 59 років (40 жінок з АО (І–ІІ ступеня) і 35 — з нормальною масою тіла (НМТ)). Усім хворим проводили загальноприйняте обстеження. Особливості характеру харчування хворих вивчали за допомогою аналізу анкети — щоденника добового харчування. Отримані дані були проаналізовані з використанням комп’ютерної програми SPSS 19.0 для Windows XP. Результати. У групі жінок з АГ та АО у переважної більшості осіб (від 73 до 100 %) характер харчування не відповідав рекомендаціям щодо здорового харчування. У групі жінок з АГ та нормальною масою тіла характер харчування не відповідав рекомендаціям щодо здорового харчування тільки у третини осіб. Добовий раціон жінок з АГ та АО відрізнявся від добового раціону жінок з АГ та НМТ вірогідно вищою енергетичною цінністю спожитої їжі, більшою частотою вживання їжі у вечірній час, більшим споживанням жирів (у тому числі насичених жирних кислот і трансненасичених жирних кислот), вуглеводів (особливо моносахаридів) та меншим споживанням харчових волокон, що доцільно враховувати при розробці оптимальних схем корекції дієти в указаних хворих. В обох групах жінок виявлялась звичка досолювати їжу, але тільки у третини осіб. Висновки. Встановлені суттєві порушення норм здорового харчування жінок, хворих на АГ, які значно більшою мірою були виражені у жінок з АО, що необхідно враховувати при розробці оптимальних схем корекції дієти в указаних хворих
Дод.точки доступу:
Коваль, С. М.
Рєзнік, Л. А.
Старченко, Т. Г.
Пенькова, М. Ю.
Милославський, Д. К.
Мисниченко, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Первинний гіпотиреоз як предиктор розвитку гіпогонадизму [Текст] / Н. В. Пасєчко [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 37-40. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (диагностика)
ГИПОГОНАДИЗМ -- HYPOGONADISM (этиология)
ТЕСТОСТЕРОН -- TESTOSTERONE (анализ)
ЛИПИДНОГО МЕТАБОЛИЗМА РАССТРОЙСТВА -- LIPID METABOLISM DISORDERS (диагностика, этиология)
Анотація: Спосіб життя людини істотно впливає на її здоров’я та репродуктивні функції. Наявність гіпотиреозу негативно відображається на самопочутті, активності й репродуктивному статусі. Мета даного дослідження — оцінити гормональний статус, метаболічні й антропометричні показники в чоловіків активного репродуктивного віку з первинним гіпотиреозом. Матеріали та методи. Проведений порівняльний аналіз гормональних, антропометричних і метаболічних показників у 60 чоловіків з гіпотирео-зом (основна група) і 25 чоловіків без гіпотиреозу й інших хронічних соматичних захворювань (контрольна група). Середній вік випробовуваних осіб становив 42,4 ± 2,7 року. Результати. У чоловіків з гіпотиреозом рівень тестостерону у крові виявився вірогідно нижчим порівняно з чоловіками контрольної групи. При цьому вміст тестостерону в групі осіб з гіпотиреозом не досягав нижньої межі нормальних значень (12 нмоль/л), і, отже, андрогенний дефіцит був виражений у відносно помірній формі. Результати дослідження вказують на вірогідне підвищення рівня фолікулостимулюючого гормону у хворих на гіпотиреоз порівняно з чоловіками контрольної групи. Водночас вміст лютеїнізуючого гормону, естрадіолу і кортизолу в чоловіків з гіпотиреозом не відрізнявся від аналогічних показників контрольної групи. Висновки. У чоловіків з гіпотиреозом встановлені зміни гормонального статусу, що проявляються зниженням вмісту тестостерону та підвищенням рівня фолікулостимулюючого гормону у крові. При цьому не встановлено вплив гіпотиреозу на рівень інших гормонів у крові (лютеїнізуючого, естрадіолу, кортизолу). Гіпотиреоз у чоловіків супроводжується змінами ліпідного обміну (підвищенням у крові вмісту загального холестерину і холестерину ліпопротеїнів низької щільності)
Дод.точки доступу:
Пасєчко, Н. В.
Крицький, Т. І.
Кадубець, С. В.
Наумова, У. В.
Наумова, Л. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Холиков, А. Ю.
Состояние церебральной гемодинамики у пациентов с сахарным диабетом 2-го типа и хронической болезнью почек [Текст] / А. Ю. Холиков, Ю. М. Урманова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 41-45. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES (патофизиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ГЕМОДИНАМИКА -- HEMODYNAMICS
КРОВОТОКА СКОРОСТЬ -- BLOOD FLOW VELOCITY
Анотація: Главными факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний (ССЗ) являются сахарный диабет, анемия, микроальбуминурия, протеинурия, азотемия, гиперлипидемия, ожирение, курение, отсутствие физической активности, а нетрадиционными факторами — метаболические и гемодинамические нарушения. Сочетанное влияние сахарного диабета и почечной недостаточности увеличивает риск ССЗ и подтверждает худший прогноз выживаемости этих пациентов по сравнению с населением в целом. Цель исследования — изучить изменения параметров церебральной гемодинамики у больных сахарным диабетом 2-го типа, получающих программный гемодиализ. Материалы и методы. За период с 1 января 2019 по 1 июня 2021 г. осмотрено и обследовано 117 пациентов, страдающих сахарным диабетом 2-го типа, с хронической почечной недостаточностью V ст. на программном гемодиализе. Из них женщин было 58, мужчин — 59. Средний возраст мужчин составил 67,0 ± 4,2 года, женщин — 64,0 ± 5,6 года. 20 больных соответствующего возраста составили группу контроля. Число сеансов гемодиализа у пациентов варьировало от двух до 162. Всем пациентам выполнялись исследования, включавшие общеклинические биохимические, гормональные исследования крови, допплерографию магистральных артерий головы. Результаты. По мере возрастания степени ишемии мозга уменьшалась линейная скорость кровотока (ЛСК) во всех магистральных артериях головы: общей сонной артерии, внутренней сонной артерии, позвоночной артерии с обеих сторон (р 0,05). При этом отличия в ЛСК от здоровых лиц были достоверными. Наиболее часто стеноз просвета магистральных сосудов головы встречался у больных третьей группы с диабетической нефропатией V стадии и хронической ишемией мозга III степени, при этом у них чаще всего наблюдалось множественное стенозирование сосудов. Выводы. Допплерография магистральных артерий головы является информативным методом для определения прогноза ишемии головного мозга у пациентов с сахарным диабетом 2-го типа с хронической болезнью почек. Линейная скорость кровотока была сниженной во всех группах больных с сахарным диабетом 2-го типа с хронической болезнью почек
Головними факторами ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ) є цукровий діабет, анемія, мікроальбумінурія, протеїнурія, азотемія, гіперліпідемія, ожиріння, куріння, відсутність фізичної активності, а нетрадиційними факторами — метаболічні та гемодинамічні порушення. Одночасний вплив цукрового діабету і ниркової недостатності збільшує ризик ССЗ і підтверджує незадовільний прогноз виживання цих пацієнтів порівняно з населенням у цілому. Мета дослідження — вивчити зміни параметрів церебральної гемодинаміки у хворих на цукровий діабет 2-го типу, які отримують програмний гемодіаліз. Матеріали та методи. За період з 1 січня 2019 по 1 червня 2021 р. оглянуто і обстежено 117 пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 2-го типу з хронічною нирковою недостатністю V ст. на програмному гемодіалізі. З них жінок було 58, чоловіків — 59. Середній вік чоловіків становив 67,0 ± 4,2 року, жінок — 64,0 ± 5,6 року. 20 хворих відповідного віку становили групу контролю. Число сеансів гемодіалізу в пацієнтів становило від 2 до 162. Усім пацієнтам виконувалися дослідження, що включали загальноклінічні біохімічні, гормональні дослідження крові, допплерографію магістральних артерій голови. Результати. У міру зростання ступеня ішемії мозку зменшувалася лінійна швидкість кровотоку (ЛШК) у всіх магістральних артеріях голови: загальній сонній артерії, внутрішній сонній артерії, хребетній артерії з обох сторін (р 0,05). При цьому відмінності в ЛШК від здорових осіб були вірогідними. Найчастіше стеноз просвіту магістральних судин голови траплявся у хворих третьої групи з діабетичною нефропатією V стадії і хронічною ішемією мозку III ступеня, при цьому в них найчастіше спостерігалося множинне стенозування судин. Висновки. Допплерографія магістральних артерій голови є інформативним методом для визначення прогнозу ішемії головного мозку в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу з хронічною хворобою нирок. Лінійна швидкість кровотоку була зниженою в усіх групах хворих на цукровий діабет 2-го типу з хронічною хворобою нирок
Дод.точки доступу:
Урманова, Ю. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Паньків, В. І.
Корекція неврологічних ускладнень у хворих на цукровий діабет 2-го типу на етапі реабілітації [Текст] / В. І. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 46-50. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (реабилитация)
НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ -- NERVOUS SYSTEM DISEASES (лекарственная терапия, этиология)
УРИДИН -- URIDINE (терапевтическое применение)
Анотація: Попри те, що домінуючим клінічним виявом COVID-19 є захворювання дихальних шляхів, усе частіше спостерігається різна неврологічна симптоматика, зокрема, діабетична полінейропатія діагностується в більшої частини хворих на цукровий діабет, уражаючи великі й малі нервові волокна. Засоби, що традиційно застосовуються при нейропатичному болі (трициклічні антидепресанти, габапентиноїди тощо), попри їх позитивну дію щодо усунення симптомів полінейропатії, часто викликають побічні ефекти й не впливають на регенерацію нервів. Протягом останнього десятиліття досить активно використовується група так званих нуклеотидів. Накопичуються додаткові відомості про ефекти цих препаратів і відбувається поступова трансформація їх складу. Так, останнім часом увага дослідників приділяється вивченню ефективності комбінації уридину, холіну, вітамінів групи В і фолієвої кислоти, для якої характерний досить високий профіль безпеки й регенеративний потенціал. В огляді висвітлено механізми дії і результати клінічного застосування цієї комбінації. Уридинмонофосфат, вітаміни групи В, фолієва кислота беруть участь у метаболічних процесах, підсилюючи регенерацію нервів. Це сприяє розвитку непрямого (вторинного) знеболюючого ефекту. Крім того, дані нових досліджень свідчать про здатність похідних уридинмонофосфату впливати на пуринергічні P2Y-рецептори, що обумовлює пряму знеболюючу й пряму регенеративну дію. У дослідженнях була продемонстрована клінічна ефективність зазначеної комбінації при основних видах периферичного нейропатичного болю. При цьому комбінація не викликала побічних ефектів і добре переносилася. Було відзначено зменшення або повну відміну прийому супутніх анальгетиків на тлі підвищення якості життя пацієнтів. Комбінація уридину, холіну, вітамінів групи В і фолієвої кислоти є досить ефективним доповненням до стандартної терапії периферичного нейропатичного болю різного генезу й реабілітації після перенесеного COVID-19
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Шупрович, А. А.
Нейротропні ефекти респіраторних вірусних інфекцій: ментальні та нейропсихологічні аспекти [Текст] / А. А. Шупрович // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 53-59

MeSH-головна:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (осложнения)
РЕСПИРОВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- RESPIROVIRUS INFECTIONS (осложнения)
НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ -- NERVOUS SYSTEM DISEASES (диагностика, этиология)
КОГНИТИВНОЕ НАРУШЕНИЕ УМЕРЕННОЕ -- MILD COGNITIVE IMPAIRMENT (диагностика, этиология)
Анотація: Огляд присвячений проблемі неврологічних ускладнень, які виникають внаслідок респіраторних вірусних інфекцій через ураження вірусами центральної та периферичної нервової системи. Окремо розглянуті психоневрологічні наслідки після перенесеного захворювання на COVID-19. Вірусні патогени можуть проникати до центральної нервової системи різними шляхами, зокрема через зараження ендотелію гематогенним шляхом (механізм «троянського коня»), а також через периферичні нерви або нюхові сенсорні нейрони. Останній шлях здебільшого використовують респіраторні віруси, такі як коронавіруси (CoV), які потрапляють в організм інтраназально, адже нюховий нерв з’єднує носовий епітелій із нюховою цибулиною — шляхом до центральної нервової системи. CoV у мозку людини здатні спричинити тривалі наслідки, пов’язані з розвитком або загостренням хронічних неврологічних захворювань, наприклад розсіяного склерозу. Коронавірус COVID-19, що викликає коронавірусну хворобу, вже після одужання пацієнта може призводити до довгострокових результатів, таких як психіатричні симптоми та когнітивні порушення, що виявляють за допомогою засобів когнітивного скринінгу. У постковідному періоді в пацієнтів продемонстровано погану пізнавальну діяльність у сфері уваги, виконавчих функцій та пам’яті, а також підвищений рівень депресії, тривоги, посттравматичного стресу, втоми та порушення сну. Перелічені ефекти необхідно розглядати як можливі поствірусні порушення, що потребують спеціальної діагностики та відповідного лікування. Значна неоднорідність застосованих підходів та методів перешкоджає всебічній характеристиці когнітивних функцій у конкретних сферах, оскільки дослідження часто виключали осіб із попередніми когнітивними порушеннями. Попри це більшість досліджень свідчить про певний ступінь когнітивних порушень у пацієнтів, які перехворіли на COVID-19. Незважаючи на те, що показники різняться, значна частина пацієнтів, які вижили, демонструє погану пізнавальну діяльність у сферах уваги, виконавчих функцій та пам’яті. Такі результати мають кілька важливих наслідків для подальших досліджень, клінічного ведення та лікування хворих, які перенесли COVID-19
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Рыбаков, С. И.
Субклинический синдром Кушинга: много вопросов — мало ответов [Текст] / С. И. Рыбаков // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 60-69. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КУШИНГА СИНДРОМ -- CUSHING SYNDROME (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, эпидемиология)
ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (анализ)
АДРЕНАЛЭКТОМИЯ -- ADRENALECTOMY (использование)
ДЕКСАМЕТАЗОН -- DEXAMETHASONE (диагностическое применение)
Анотація: В обзоре литературы приводится определение сущности субклинического синдрома Кушинга. Субклинический синдром Кушинга (субклинический гиперкортизолизм) — это патологическое состояние организма, которое характеризуется автономной избыточной секрецией глюкокортикоидов, чаще всего аденомой коры надпочечника; подавлением адренокортикотропной функции гипофиза и функционального состояния противоположного надпочечника. Подобное состояние может быть клинически бессимптомным или сопровождаться некоторыми неспецифическими признаками гиперкортицизма (артериальная гипертензия, сахарный диабет, ожирение, остеопороз). Обращает на себя внимание большая вариабельность частоты его обнаружения, что, возможно, связано с использованием различных критериев для отнесения отдельных случаев к этой категории. В качестве базового скринингового теста для выявления субклинического гиперкортизолизма большинство исследователей считают наиболее приемлемой и эффективной ночную супрессивную пробу с 1,0 мг дексаметазона. Современные тактико-технические подходы к лечению субклинического синдрома Кушинга довольно разнообразны и чаще строятся на прагматических принципах, чем на достоверно обоснованных. Автор поднимает вопрос: не может ли субклинический синдром Кушинга быть плодом гиперфункции нормальных или диффузно увеличенных (гиперплазированных) надпочечников в результате каких-то нарушений в гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой иерархии? И наконец, являются ли сопутствующие субклиническому синдрому Кушинга нарушения следствием гиперпродукции кортизола, хотя нередко и незначительной, или они могут быть причиной возникновения субклинического гиперкортизолизма? Для лечения субклинического гиперкортизолизма в настоящее время предлагается адреналэктомия, имеющая целью снизить поступление в организм больного избыточного количества глюкокортикоидов, приводящего к развитию названных нарушений. Известны медикаментозные способы подавления функции коры надпочечников — используя препараты хлодитан, митотан, кетоконазол1
В огляді літератури наводиться визначення сутності субклінічного синдрому Кушинга. Субклінічний синдром Кушинга (субклінічний гіперкортизолізм) — це патологічний стан організму, що характеризується автономною надмірною секрецією глюкокортикоїдів, найчастіше аденомою кори наднирника; пригніченням адренокортикотропної функції гіпофіза і функціонального стану протилежної надниркової залози. Подібний стан може бути клінічно безсимптомним або супроводжуватися деякими неспецифічними ознаками гіперкортицизму (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ожиріння, остеопороз). Звертає на себе увагу велика варіабельність частоти його виявлення, що, можливо, пов’язано з використанням різних критеріїв для віднесення окремих випадків до цієї категорії. Як базовий скринінговий тест для виявлення субклінічного гіперкортизолізму більшість дослідників вважають найбільш прийнятною і ефективною нічну супресивну пробу з 1,0 мг дексаметазону. Сучасні тактико-технічні підходи до лікування субклінічного синдрому Кушинга досить різноманітні й частіше будуються на прагматичних засадах, ніж на вірогідно обґрунтованих. Автор ставить питання: чи не може субклінічний синдром Кушинга бути плодом гіперфункції нормальних або дифузно збільшених (гіперплазованих) наднирників у результаті якихось порушень у гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковій ієрархії? І нарешті, чи є супутні субклінічному синдрому Кушинга порушення наслідком гіперпродукції кортизолу, хоча нерідко і незначної, або вони можуть бути причиною виникнення субклінічного гіперкортизолізму? Для лікування субклінічного гіперкортизолізму на сьогодні пропонується адреналектомія, що має на меті знизити надходження в організм хворого надлишкової кількості глюкокортикоїдів, що приводить до розвитку названих порушень. Відомі медикаментозні способи пригнічення функції кори надниркових залоз — використовуючи препарати хлодитан, мітотан, кетоконазол.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Лучицький, Є. В.
Еректильна дисфункція у чоловіків, хворих на цукровий діабет (огляд літератури). Частина 2 [Текст] / Є. В. Лучицький, В. Є. Лучицький // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 70-76. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения)
ЭРЕКТИЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ -- ERECTILE DYSFUNCTION (лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ФОСФОДИЭСТЕРАЗЫ 5 ИНГИБИТОРЫ -- PHOSPHODIESTERASE 5 INHIBITORS (терапевтическое применение)
ТЕСТОСТЕРОН -- TESTOSTERONE (анализ)
Анотація: У другій частині оглядової статті висвітлено сучасні погляди на діагностику, лікування еректильної дисфункції (ЕД) у чоловіків, хворих на цукровий діабет (ЦД). Для пошуку літературних джерел використовувалися бази даних Google Scholar та PubMed. Показано роль коморбідних захворювань в розвитку ЕД у чоловіків із цукровим діабетом. Наведено узагальнені дані щодо основних клінічних проявів еректильної дисфункції, методів її діагностики та лікування. В низці епідеміологічних досліджень, проведених протягом останніх 20 років, встановлено, що еректильна дисфункція у чоловіків із ЦД може бути раннім маркером серцево-судинних ускладнень. Отже, в алгоритмі діагностики ЕД у пацієнтів із ЦД необхідним є проведення ретельного обстеження серцево-судинної системи. У статті описано сучасні терапевтичні та хірургічні методи лікування еректильної дисфункції. Численні літературні джерела вказують на вагому роль корекції андрогенного дефіциту у чоловіків, хворих на ЦД 2-го типу, з метою посилення ефективності застосування препаратів інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу (ІФДЕ-5). В огляді літератури висвітлюються дані про появу нових препаратів ІФДЕ-5, що мають вищу селективність порівняно із наявними, що забезпечує кращий терапевтичний ефект і зменшує частоту та вираженість побічних ефектів. Сучасний алгоритм терапії ЕД у чоловіків передбачає послідовну етапність застосування різних методів лікування. Останньою ланкою терапії, за умови неефективності попередніх, є фалопротезування. Імплантація трикомпонентних фалопротезів є ефективним методом лікування еректильної дисфункції. Перспективним вважається застосування цього методу у пацієнтів з тяжкими формами ЕД на фоні ЦД, у разі неефективності ІФДЕ-5 та інтракавернозних ін’єкцій вазоактивних препаратів
Дод.точки доступу:
Лучицький, В. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Pelin, Uymaz.
Occupational Аccidents and Near-Miss Events in the Internal Medicine Services: Turkey Sample in University Hospital [Текст] / Uymaz Pelin, Ozpinar Sinem // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 77-86. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
НЕСЧАСТНЫЕ СЛУЧАИ ПРОИЗВОДСТВЕННЫЕ -- ACCIDENTS, OCCUPATIONAL
ВРАЧИ -- PHYSICIANS
МЕДСЕСТРЫ -- NURSES
Анотація: Health institutions are considered occupational areas with high risk due to the need for human resources, including numerous specialists with distinct characteristics, use of intensive technology, and complex occupational processes. The importance of occupational health and safety, which aims to eliminate or minimize all these negativities, is increasing rapidly. The purpose of this study is to examine the frequency of exposure to occupational accidents and near-miss events of the nurses and physicians working in the internal medicine units of a university hospital, and their reporting status and factors affecting these characteristics. Materials and methods. This research is a descriptive study, and the data of the recent year have been evaluated. The research was carried out in internal medicine units of a university hospital in Istanbul. The data in this study were collected by using the “Evaluation Form for Occupational Accidents and Near-Miss Events” which was created by the researchers. Results. A total of 117 individuals, 83 women (70.94 %), and 34 men (29.06 %) participated in this study. Of the participants, 59 were nurses (50.43 %), and 58 were physicians (49.57 %). There was a significant moderate positive correlation (r = 0.305) between age and the number of occupational accidents (p = 0.039). The average number of occupational accidents experienced by nurses (1.31 ± 0.74) was found to be lower than physicians (2.80 ± 2.53) (p = 0.006). The number of near-miss incidents experienced by physicians (2.79 ± 4.30) was higher than the nurses (1.29 ± 83.00) (p = 0.032). Conclusions. Every workplace accident or near-miss event experienced by healthcare professionals should be reported and analyzed carefully to prevent future workplace accidents. Training of health professionals on health risks they may encounter and protective measures against occupational accidents have vital importance
Заклади охорони здоров’я вважаються професійними сферами з високим ризиком внаслідок потреби в людських ресурсах, включаючи численних спеціалістів із чіткими характеристиками, використання інтенсивних технологій та складних професійних процесів. Важливість охорони праці та безпеки, спрямованої на усунення або мінімізацію всіх даних негативних явищ, стрімко зростає. Метою даного дослідження є вивчення частоти нещасних випадків на виробництві та інших подій серед медичних сестер та лікарів, які працюють у відділеннях внутрішньої медицини університетської лікарні, та різних чинників, що впливають на ці характеристики. Матеріали та методи. Описове дослідження з оцінкою даних впродовж року проводилося у відділеннях внутрішньої медицини університетської лікарні в Стамбулі. Дані були зібрані за допомогою розробленої авторами «Форми оцінки нещасних випадків на виробництві». Результати. Загалом у проведеному дослідженні брали участь 117 осіб, серед яких 83 жінки (70,94 %) та 34 чоловіки (29,06 %). Із числа учасників медичні сестри становили 59 осіб (50,43 %) і лікарі — 58 (49,57 %). Установлено вірогідно позитивну кореляцію (r = 0,305) між віком та кількістю нещасних випадків на виробництві (p = 0,039). Середня кількість нещасних випадків на виробництві, яких зазнали медичні сестри (1,31 ± 0,74), виявилася нижчою, ніж серед лікарів (2,80 ± 2,53) (р = 0,006). Висновки. Про будь-які нещасні випадки на робочому місці слід повідомляти та ретельно їх аналізувати, щоб запобігти майбутнім нещасним випадкам на виробництві. Підготовка медичних працівників щодо ризиків для здоров’я, з якими вони можуть зіткнутися, та заходи захисту від нещасних випадків на виробництві мають життєво важливе значення
Дод.точки доступу:
Sinem, Ozpinar

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Світлій пам’яті профессора Владислава Володимировича Поворознюка (1954–2021) [Текст] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 87

MeSH-головна:
ОРТОПЕДИЯ -- ORTHOPEDICS (кадры)
Дод.точки доступу:
Поворознюк, Владислав Володимирович (ортопед-травматолог ; 1954-2021) \про нього\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)