Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2021/17/7<.>

Загальна кількість знайдених документів : 9
Показані документи з 1 по 9

Цитокины в крови больных сахарным диабетом 2-го типа в зависимости от величины избыточной массы тела/ожирения (анализ литературы и собственных исследований) [Текст] / К. П. Зак [и др.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 7. - С. 13-30. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (кровь)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (анализ)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: В работе приведены анализ современных данных литературы и результаты собственных исследований, касающихся состояния цитокиновой сети: про- и антивоспалительных цитокинов (интерлейкин (ИЛ) 1α, ИЛ-1β, ИЛ-4, ИЛ-6, ИЛ-10, ИЛ-17 и фактор некроза опухоли альфа — ФНОα), α- и β-хемокинов, в том числе ИЛ-8 и ИЛ-16, а также адипокинов (лептин и адипонектин) в периферической крови больных сахарным диабетом 2-го типа (СД-2) с нормальной и повышенной массой тела/ожирением. Показано, что для больных СД-2 характерно повышенное содержание в периферической крови провоспалительных цитокинов (ИЛ-1, ИЛ-6, ИЛ-17, ФНОα) и α- и β-хемокинов, в том числе ИЛ-8 и ИЛ-16, а также лептина при снижении содержания адипонектина. У худых больных (индекс массы тела (ИМТ) 25,5 кг/м2) по сравнению с худыми нормогликемическими лицами контрольной группы (ИМТ 25,5 кг/м2) отмечается небольшое, но достоверное повышение ИЛ-1β, ИЛ-6, ИЛ-17, ФНОα и лептина, которое по мере увеличения ИМТ значительно возрастает при выраженном ожирении (ИМТ 30,0 кг/м2), особенно у тучных женщин (ИМТ 35,0 кг/м2). Аналогично увеличение содержания провоспалительных цитокинов наблюдается и у нормогликемических людей, но не такое значительное, как при СД-2. Менее четкие данные были получены при определении антивоспалительных цитокинов ИЛ-4 и ИЛ-10, что объясняется значительным полиморфизмом их генов, как защитным, так и компенсаторным ответом на подъем уровня провоспалительных цитокинов. У больных СД-2, особенно с ожирением, наблюдается повышенный уровень лептина со снижением уровня адипонектина. Тяжесть течения и процент смертности тесно ассоциированы с величиной ИМТ больных. Борьба с увеличением частоты заболеваемости СД-2 должна быть в первую очередь направлена на профилактику ожирения, а при уже развившемся заболевании СД-2 — на снижение сопутствующего ожирения. Анализ приведенных данных наводит также на мысль, что резкое повышение содержания провоспалительных цитокинов («цитокиновый шторм»), наблюдаемое у больных СД-2 и ожирением, инфицированных COVID-19, является следствием суммирования и потенцирования уже имеющегося ранее воспалительного процесса
У роботі наведено аналіз сучасних даних літератури та результати власних досліджень щодо стану цитокінової мережі: про- та антизапальних цитокінів (інтерлейкіни (ІЛ) 1α, ІЛ-1β, ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-10, ІЛ-17 та фактор некрозу пухлини альфа — ФНОα), α- та β-хемокінів, у тому числі ІЛ-8 та ІЛ-16, а також адипокінів (лептин та адипонектин) у периферичній крові хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД-2) з нормальною та підвищеною масою тіла/ожирінням. Показано, що для хворих на ЦД-2 характерний підвищений вміст у периферичній крові прозапальних цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-17, ФНПα) та α- і β-хемокінів, у тому числі ІЛ-8 та ІЛ-16, а також лептину при зниженні вмісту адипонектину. У худих хворих (індекс маси тіла (ІМТ) 25,5 кг/м2) порівняно з худими нормоглікемічними особами контрольної групи (ІМТ 25,5 кг/м2) відзначається невелике, але вірогідне підвищення ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-17, ФНПα та лептину, що в міру збільшення ІМТ значно зростає при вираженому ожирінні (ІМТ 30,0 кг/м2), особливо у гладких жінок (ІМТ 35,0 кг/м2). Аналогічно збільшення вмісту прозапальних цитокінів спостерігається і в нормоглікемічних людей, але не таке значне, як при ЦД-2. Менш чіткі дані були отримані при визначенні протизапальних цитокінів ІЛ-4 та ІЛ-10, що пояснюється значним поліморфізмом їх генів, як захисною, так і компенсаторною відповіддю на підйом рівня прозапальних цитокінів. У хворих на ЦД-2, особливо з ожирінням, спостерігається підвищений рівень лептину зі зниженням рівня адипонектину. Тяжкість перебігу та відсоток смертності тісно асоційовані з величиною ІМТ хворих. Боротьба зі збільшенням частоти захворюваності на ЦД-2 повинна бути в першу чергу спрямована на профілактику ожиріння, а при вже розвиненому захворюванні на ЦД-2 — на зниження супутнього ожиріння. Аналіз даних наводить також на думку, що різке підвищення вмісту прозапальних цитокінів («цитокіновий шторм»), що спостерігається у хворих на ЦД-2 та ожиріння, інфікованих COVID-19, є наслідком підсумовування та потенціювання вже наявного раніше запального процесу.
Дод.точки доступу:
Зак, К. П.
Попова, В. В.
Орленко, В. Л.
Фурманова, О. В.
Тронько, Н. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мошенець, К. І.
Фактори прогнозу прогресування діабетичної хвороби нирок у хворих на цукровий діабет 2-го типу за даними тривалого моніторингу глікемії [Текст] / К. І. Мошенець, Н. О. Перцева // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 7. - С. 31-35. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ -- DIABETIC NEPHROPATHIES (этиология)
ГЛИКЕМИИ ИНДЕКС -- GLYCEMIC INDEX
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Анотація: Поряд зі зростанням захворюваності на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу збільшується кількість хворих з тяжкими хронічними ускладненнями. Діабетична хвороба нирок (ДХН) посідає провідне місце серед причин смерті цих хворих після серцево-судинних захворювань. Мета дослідження: спрогнозувати прогресування ДХН у хворих на ЦД 2-го типу залежно від варіабельності глікемії (ВГ) за даними тривалого моніторингу глікемії. Матеріали та методи. Обстежені 53 пацієнти з ЦД 2-го типу віком 57,0 (51,0; 64,0) року із середньою тривалістю захворювання 9,0 (6,0; 13,0) року. Лабораторне дослідження включало визначення глікованого гемоглобіну, креатиніну крові, альбумінурії (АУ), швидкості клубочкової фільтрації за формулою CKD-EPI. Визначення ВГ відбувалось за допомогою системи iPro2 GMS. Враховували максимальне, мінімальне значення глікемії та стандартне відхилення (SD) глікемії. Прогнозування прогресування ДХН залежно від варіабельності глікемії встановлювалось із застосуванням множинного регресійного аналізу з використанням покрокового методу. Результати. ДХН відзначалася у 41,51 % обстежених хворих. За даними регресійного аналізу винайдено рівняння лінійної багатофакторної регресії для опису залежності рівня АУ від показників ВГ, F = 10,39 (p 0,001). Варіативність АУ на 36,7 % обумовлена мінімальним рівнем глікемії та SD глікемії — коефіцієнт множинної кореляції R
Дод.точки доступу:
Перцева, Н. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Nikitiuk, L. A.
Relation between the vitamin D status and the occurrence and severity of thyroid malignancy [Текст] / L. A. Nikitiuk, Yu. Korsak // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 7. - С. 36-40. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (кровь)
КАЛЬЦИФЕДИОЛ -- CALCIFEDIOL
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (диагностика)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: In spite of large volume of data linking vitamin D with cardiovascular morbidity, autoimmunity, cancer, and virtually every organ system, vitamin D and thyroid is a lesser-known aspect of vitamin D in clinical practice. The association between vitamin D deficiency and thyroid cancer is controversial. Some studies have demonstrated that higher serum vitamin D levels might protect against thyroid cancer, whereas others have not, or have even indicated the opposite to to be the case. This review intends to highlight the current literature on the impact of vitamin D status on thyroid cancer. Materials and methods. References for this review were identified through searches of PubMed for articles published to from 2005 to June 2021 using the terms “thyroid cancer” and “vitamin D”. Results. A large volume of medical literature is available from observational studies linking vitamin D with thyroid cancer. Data from interventional studies documenting beneficial effects of vitamin D on thyroid autoimmunity is also available, but lesser than that from observational studies. Short-term high dose oral vitamin D supplementation reduces TPOAb titers. Certain vitamin D receptor (VDR) gene polymorphism have been linked to increased occurrence of autoimmune thyroid disorders. Vitamin D deficiency, decreased circulating calcitriol has been linked to increased thyroid cancer. Certain VDR gene polymorphisms have been linked with increased as well as decreased occurrence of thyroid cancer. Data is scant on use of vitamin D and its analogues for treating thyroid cancer. The results suggest that Vitamin D deficiency may have value as a negative prognostic indicator in papillary thyroid cancer and that pre-operative laboratory evaluation may be less useful. This is important because Vitamin D deficiency is modifiable. Conclusions. In spite of large volume of medical literature from observational studies linking vitamin D with thyroid cancer, meaningful concrete clinical data on impact of vitamin D supplementation on hard clinical end points in these disorders is lacking, and should be the primary area of research in the next decade
Попри великий обсяг даних, які вказують на зв’язок вітаміну D із серцево-судинною захворюваністю, автоімунітетом, раком і з ураженнями практично усіх систем й органів, взаємозв’язок між вітаміном D і щитоподібною залозою належить до менш відомих аспектів вітаміну D у клінічній практиці. Зв’язок між дефіцитом вітаміну D і раком щитоподібної залози є суперечливим. Деякі дослідження продемонстрували, що більш високий рівень вітаміну D у сироватці крові справляє протективний ефект стосовно раку щитоподібної залози. У той же час інші дослідження вказують на протилежне. Мета даного огляду літератури — висвітлити дані сучасної літератури про вплив статусу вітаміну D на рак щитоподібної залози. Методи. Джерела літератури для огляду, опубліковані з 2005 року по червень 2021 року, були знайдені за допомогою пошуку PubMed із використанням термінів «рак щитоподібної залози» та «вітамін D». Результати. На сьогодні великий обсяг медичної літератури доступний щодо обсерваційних досліджень, які пов’язують вітамін D із раком щитоподібної залози. Дані інтервенційних досліджень, які підтверджують позитивний вплив вітаміну D на перебіг раку щитоподібної залози, також доступні, але їх значно менше, ніж результатів обсерваційних досліджень. Короткочасний прийом високих доз перорального вітаміну D знижує рівні антитіл до тиреоїдної пероксидази. Поліморфізм гена рецептора вітаміну D пов’язують зі збільшенням частоти автоімунних захворювань щитоподібної залози. Дефіцит вітаміну D, зниження рівня циркулюючого кальцитріолу пов’язують зі збільшенням частоти раку щитоподібної залози. Поліморфізм генів рецептора вітаміну D пов’язують із впливом на частоту тиреоїдного раку. Даних про використання вітаміну D та його аналогів для лікування раку щитоподібної залози небагато. Результати свідчать про те, що дефіцит вітаміну D може мати значення як негативний прогностичний показник при папілярному раку щитоподібної залози. Тому доцільна передопераційна лабораторна оцінка вмісту вітаміну D із подальшою корекцією. Висновки. Незважаючи на велику кількість медичної літератури з обсерваційних досліджень, що пов’язують вітамін D із раком щитоподібної залози, значимі конкретні клінічні дані про вплив додаткового призначення вітаміну D на клінічні кінцеві точки при даних розладах відсутні, і вони повинні стати основною сферою досліджень у наступному десятилітті
Дод.точки доступу:
Korsak, Yu.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ткач, С. М.
Депресивні розлади у хворих на цукровий діабет. Вплив фітопрепарату Седаристон на вуглеводний обмін та психоемоційний стан пацієнтів з тривожно-депресивним синдромом [Текст] / С. М. Ткач, Т. Л. Мілютіна // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 7. - С. 41-49. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Седаристон

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (психология)
ДЕПРЕССИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- DEPRESSIVE DISORDER (лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ФИТОТЕРАПИЯ -- PHYTOTHERAPY (использование)
Анотація: Депресивні розлади є досить частими у хворих на цукровий діабет (ЦД). Депресія асоціюється з погіршенням контролю глікемії. Спроби покращити його шляхом використання в комплексній терапії синтетичних антидепресантів мали неоднозначні результати. Мета дослідження — оцінити поширеність депресивних розладів у хворих на ЦД, які лікуються в стаціонарі ендокринологічного профілю, та оцінити вплив комбінованого фітопрепарату Седаристон, що містить стандартизовані сухі екстракти звіробою (100 мг) та валеріани (50 мг) (компанія Esparma GmbH, Німеччина), на вуглеводний обмін та психоемоційний стан пацієнтів з тривожно-депресивним синдромом. Матеріали та методи. У дослідження були включені 122 хворі на ЦД 1-го та 2-го типів, 103 жінки та 19 чоловіків, віком від 18 до 75 років. 33 з них з тривожно-депресивним синдромом взяли участь у 3-місячному дослідженні, 16 з яких додатково приймали Седаристон по дві капсули двічі на день упродовж 2 місяців. На початку спостереження, а також через 2 тижні, 1, 2, 3 місяці проводилася оцінка психоемоційного стану з визначенням ступеня тяжкості депресивного синдрому за шкалами PHQ-9, Бека, а також особистісної і реактивної тривожності за шкалами Спілбергера — Ханіна. Глікований гемоглобін визначали на початку та через 3 місяці моніторингу. Усі пацієнти протягом спостереження приймали інсулінотерапію і/або цукрознижувальні пероральні препарати в постійних дозах. Результати. Депресивні розлади визначалися у 80,3 та 67,2 % обстежених відповідно за даними шкал PHQ-9 та Бека. У більшості пацієнтів відзначалися депресивні розлади легкого та середнього ступенів тяжкості. Висока особистісна тривожність виявлена у 66,4 %, висока реактивна тривожність — у 50,8 % хворих. У пацієнтів основної групи, які приймали Седаристон, зареєстроване суттєве покращення депресивної симптоматики зі зниженням балів за шкалою PHQ-9 з 13,7 ± 1,6 до 9,3 ± 1,4 (p 0,05) вже після першого місяця лікування та за шкалою Бека з 23,9 ± 1,8 до 18,2 ± 1,9 (p 0,05) після другого місяця лікування, на відміну від хворих контрольної групи без Седаристону: 11,9 ± 1,2 та 10,8 ± 1,1 бала (p 0,1) за шкалою PHQ-9 і 19,7 ± 1,7 та 18,9 ± 2,3 бала (p 0,1) за шкалою Бека відповідно. Досягнуте покращення психоемоційного стану хворих після закінчення лікування Седаристоном зберігалося через 3 місяці від початку моніторингу: 7,1 ± 1,3 бала за шкалою PHQ-9 і 16,1 ± 2,1 бала за шкалою Бека відповідно (p 0,01). Після 2 місяців терапії Седаристоном у групі пацієнтів з тривожно-депресивним синдромом, на відміну від хворих контрольної групи, знизилася особистісна тривожність з 59,5 ± 2,2 до 53,5 ± 1,9 бала (р 0,05). У пацієнтів з високою реактивною тривожністю через 2 місяці лікування суттєво знизився її рівень з 57,4 ± 2,5 до 49,3 ± 2,7 бала і залишався таким до кінця спостереження. На тлі позитивної динаміки депресивної симптоматики у хворих, які приймали Седаристон, через 3 місяці після початку терапії відбулося суттєве зниження рівня глікованого гемоглобіну: з 9,4 ± 0,5 % до 8,1 ± 0,2 % (р 0,05), на відміну від хворих контрольної групи. Висновки. У 63,1 % хворих діабетологічного стаціонару визначається тривожно-депресивний синдром з депресивними розладами головним чином легкого та середнього ступенів тяжкості, високою особистісною та реактивною тривожністю і у 19,7 % пацієнтів — депресивний синдром без порушень тривожності, що вказує на доцільність їх діагностики та проведення відповідного лікування. Комбінований фітопрепарат Седаристон у комплексній терапії хворих на ЦД на тлі позитивного і пролонгованого ефекту щодо тривожно-депресивної симптоматики сприяє покращенню вуглеводного обміну зі зниженням за 3 місяці рівня глікованого гемоглобіну на 1,3 %. Це вказує на можливість використання фітопрепарату Седаристон не тільки з метою лікування тривожно-депресивного синдрому, але й для покращення вуглеводного обміну у хворих на ЦД
Дод.точки доступу:
Мілютіна, Т. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Паньків, І. В.
Інсулінорезистентність у хворих на псоріаз [Текст] / І. В. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 7. - С. 50-54. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПСОРИАЗ -- PSORIASIS
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
Анотація: Псоріаз розглядається як хронічне системне запальне захворювання з активацією дендритних клітин шкіри з накопиченням у вогнищах запалення інтерлейкіну-23 та активованих Th-1-лімфоцитів (Th-17, Th-22). Останнім часом відзначається велика кількість даних, що виявляють зв’язок псоріазу з іншими запальними захворюваннями, до яких, зокрема, належать ожиріння, цукровий діабет, атеросклероз, артеріальна гіпертензія, неалкогольна жирова хвороба печінки, синдром полікістозних яєчників, доброякісна гіперплазія передміхурової залози та ін. Усі зазначені стани пов’язані із системним запаленням та індукованою ним інсулінорезистентністю. Псоріаз належить до найпоширеніших хронічних дерматозів і діагностується в 1–2 % населення розвинутих країн. Псоріаз як хронічне імунозапальне захворювання шкіри часто асоціюється з компонентами метаболічного синдрому: ожирінням, артеріальною гіпертензією, інсулінорезистентністю, дисліпідемією. Ризик розвитку метаболічного синдрому в пацієнтів із псоріазом на 40 % вищий, ніж у загальній популяції. Спільними ланками патогенезу псоріазу та метаболічного синдрому є хронічне системне запалення та підвищення рівня прозапальних цитокінів. Системне запалення сприяє розвитку ожиріння, захворювань серцево-судинної системи, цукрового діабету 2-го типу. Ці стани призводять до коморбідності серед пацієнтів із псоріазом. Існує позитивний зв’язок між тяжкістю перебігу псоріазу та наявністю метаболічного синдрому, що проявляється більшою поширеністю висипів, скороченням термінів ремісії та підвищеним ризиком розвитку псоріатичного артриту. У носіїв алелей ризику ожиріння гена FTO спостерігаються тяжчий перебіг псоріазу, наявність псоріатичного артриту, підвищення індексу маси тіла. Огляд літератури присвячений питанням взаємозв’язків між інсулінорезистентністю та патогенезом псоріазу
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Паєнок, О. С.
Вплив надмірної маси тіла та ожиріння на розвиток порушень репродуктивної функції в жінок [Текст] / О. С. Паєнок // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 7. - С. 55-60. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (осложнения)
РЕПРОДУКТИВНОЕ ЗДОРОВЬЕ -- REPRODUCTIVE HEALTH
ЛЕПТИН -- LEPTIN (анализ)
ГРЕЛИН -- GHRELIN (анализ)
АДИПОНЕКТИН -- ADIPONECTIN (анализ)
Анотація: На сьогодні ожиріння залишається серйозною проблемою охорони здоров’я у всіх країнах через його поширеність та розвиток істотних наслідків для здоров’я, пов’язаних із високою захворюваністю та смертністю. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від надмірної маси тіла в сучасному світі страждає приблизно 1,5 млрд дорослого населення. За даними вітчизняних досліджень, близько 40 % населення України має надмірну масу тіла, а 25 % — ожиріння. В огляді літератури акцентується увага на проблемі ожиріння в періоди пери- і постменопаузи. Оскільки жирова тканина є місцем конверсії біоактивних естрогенів з андрогенних попередників, можна було б вважати, що у жінок з ожирінням повинні рідше розвиватися такі прояви клімактеричних розладів, як вегетосудинні порушення, остеопороз. Ожиріння впливає на овуляцію, дозрівання ооцитів, на процеси в ендометрії, процес імплантації. Ожиріння порушує репродуктивну функцію не тільки через механізми порушення овуляції: зниження фертильності відзначається і в пацієнток із регулярними овуляторними циклами. До інших механізмів належать такі: комплексний вплив психосоціальних факторів; секретовані жировою тканиною прозапальні цитокіни, рівень яких підвищується при ожирінні, не тільки справляють прямий ембріотоксичний ефект, але також обмежують інвазію трофобласту, порушуючи його нормальне формування. Надмірна кількість прозапальних цитокінів призводить до локальної активації протромбінази і як результат — до тромбозу, інфаркту трофобласту, його відшарування та, зрештою, раннього викидня. Взаємозв’язок між ожирінням та порушенням репродуктивної функції давно доведений. У той же час відомо, що зниження маси тіла покращує дану функцію в жінок із надмірною масою тіла та ожирінням. Особливо важливо, щоб жінки з даною патологією, які відвідують профільних фахівців, отримували необхідні рекомендації та підтримку, спрямовані на зниження маси тіла
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Неборачко, М. В.
Чи всі докази говорять про те, що аналоги інсуліну більш ефективні, ніж інсуліни людини? [Текст] / М. В. Неборачко, О. Г. Пхакадзе // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 7. - С. 61-68. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (лекарственная терапия)
ИНСУЛИН -- INSULIN (аналоги и дериваты, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: На сьогодні накопичений великий обсяг даних, що дозволяє порівняти рекомбінантний інсулін людини (РІЛ) з аналогами інсуліну (АІ), включаючи метааналізи порівняльної ефективності та безпеки, а також дані щодо економічної ефективності і дані, що стосуються можливої канцерогенної дії нових продуктів. Лікування інсуліном — вимушена необхідність для частини людей з цукровим діабетом (ЦД), пов’язана з потребою в підтримці оптимального рівня глюкози в крові. Автори підкреслюють необхідність враховувати, що нові препарати інсуліну коштують значно дорожче, що може обмежувати їх застосування. Такі фактори, як ефективність лікування, його безпека і задоволеність пацієнтів, повинні прийматися до уваги при прийнятті рішення про вибір терапії, але вартість лікування також не можна ігнорувати, враховуючи, що вона, як правило, підлягає відшкодуванню за бюджетні кошти. У зв’язку з цим інсулінотерапія повинна бути індивідуально підібрана з урахуванням потреб пацієнтів, цілей лікування, його безпеки і вартості. Автори пропонують аналіз цих даних щодо доцільності використання АІ порівняно з РІЛ для пацієнтів з ЦД 1-го типу і пацієнтів з ЦД 2-го типу й їх ефективності при ЦД обох типів. Необхідно розробити розумну політику використання інсулінової терапії на основі наявних клінічних даних, заснованих на порівняльних дослідженнях у різних групах хворих на цукровий діабет і всебічному аналізі економічних даних. Доцільність застосування нового препарату повинна оцінюватися і регулярно переглядатися з урахуванням практичних результатів його застосування в клінічній практиці. Необхідно також регулярно проводити ретроспективний економічний аналіз для оцінки фармакоекономічних переваг. Усі ці кроки повинні допомогти особам, які приймають рішення, та регуляторним органам у реалізації ефективних національних програм з розробкою нових ефективних систем закупівлі інсуліну
Дод.точки доступу:
Пхакадзе, О. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Яргин, С. В.
Инсулиновый индекс продуктов питания, его роль при сахарном диабете 2-го типа у больных с избыточной массой тела [Текст] / С. В. Яргин // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 7. - С. 69-71. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диетотерапия, патофизиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диетотерапия)
ДИЕТОТЕРАПИЯ -- DIET THERAPY
Анотація: Известно, что длительная гиперинсулинемия способствует инсулинорезистентности и увеличению массы тела. Секреция инсулина зависит от углеводного состава пищи и уровня постпрандиальной гликемии. Помимо углеводов, известны другие пищевые и эндокринные факторы, стимулирующие секрецию инсулина: аминокислоты и жирные кислоты, глюкагон и холецистокинин, инкретины, в том числе глюкагоноподобный пептид 1 (ГПП-1) [1–4]. Гликемический индекс (ГИ) характеризует влияние продуктов питания на уровень глюкозы крови. Инсулиновый ответ также зависит от ГИ диеты. Белки в сочетании с углеводами и свободные жирные кислоты могут дополнительно стимулировать секрецию инсулина
Вільних прим. немає

Знайти схожі

У Києві з успіхом пройшла ювілейна 30-та Міжнародна виставка Public Health 2021 [Текст] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 7. - С. 72

MeSH-головна:
ЗДРАВООХРАНЕНИЕ, ВЫСТАВКИ -- HEALTH FAIRS
Анотація: Із 6 по 8 жовтня в Міжнародному виставковому центрі в Києві відбулася ювілейна Міжнародна медична виставка Public Health 2021. Цьогоріч виставка продемонструвала ринку ефективність прямих комунікацій для налагодження та зміцнення контактів між представниками усіх сегментів галузі охорони здоров’я. Це не просто майданчик для презентації нових продуктів та технологій, а дієвий інструмент для пошуку партнерів та укладання вигідних угод, це сприятливе середовище для проведення переговорів, що веде до нового рівня ділового та професійного розвитку
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)