Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2021/17/8<.>

Загальна кількість знайдених документів : 10
Показані документи з 1 по 10

Карлович, Н. В.
Лептин и адипонектин у пациентов с хронической болезнью почек и вторичным гиперпаратиреозом [Текст] / Н. В. Карлович, Т. В. Мохорт, Е. Г. Сазонова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 8. - С. 11-18. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES (кровь)
ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ ВТОРИЧНЫЙ -- HYPERPARATHYROIDISM, SECONDARY (кровь)
ЛЕПТИН -- LEPTIN (анализ)
АДИПОНЕКТИН -- ADIPONECTIN (анализ)
Анотація: Результаты исследований по оценке уровней адипонектина, лептина и их соотношения при хронической болезни почек (ХБП) противоречивы. Предполагается, что гиперлептинемия и изменение клиренса адипонектина являются следствием снижения скорости клубочковой фильтрации, усугубляют почечные нарушения и могут влиять на прогноз выживаемости по причине кардиоваскулярных событий. Известно, что вторичный гиперпаратиреоз является наиболее частым осложнением ХБП, не только оказывающим влияние на фосфорно-кальциевый обмен и костную ткань, но и вносящим вклад в развитие патологических процессов с вовлечением иных гормонально-метаболических маркеров. Наи-больший интерес представляет оценка уровня адипоцитокинов при развитии вторичного гиперпаратиреоза (ВГПТ) на фоне ХБП как независимого фактора увеличения сердечно-сосудистых рисков. Цель исследования: оценка уровней адипоцитокинов (адипонектин, лептин) и их соотношения у пациентов с различными стадиями ХБП и их взаимосвязи с проявлениями ВГПТ. Материалы и методы. В одномоментное поперечное исследование были включены 160 человек с хронической почечной недостаточностью и 40 здоровых лиц в качестве группы сравнения. Результаты. Установлено снижение уровней лептина и увеличение доли пациентов с гиполептинемией при уменьшении скорости клубочковой фильтрации, что может быть важным фактором, определяющим нутритивный статус. Отмечено наличие корреляционных связей уровней лептина с индексом массы тела (ИМТ) (ρ = 0,411) и возрастом пациентов (ρ = 0,189), а также соотношений лептин/адипонектин и адипонектин/лептин (ρ = 0,395 и ρ = –0,395) с ИМТ у пациентов с ХБП, сохраняющееся в подгруппах по стадиям почечной недостаточности. Выявлена взаимосвязь с полом для лептина и снижение его уровней ниже нормальных значений у лиц обоих полов. Выводы. Доля пациентов с гиперадипонектинемией была значимо выше у лиц с терминальной стадией ХБП по сравнению с пациентами на стадиях 1–2. У исследуемых пациентов не установлено статистически значимой взаимосвязи адипоцитокинов и уровней паратгормона с наличием ВГПТ
Результати досліджень щодо оцінки рівнів адипонектину, лептину та їх співвідношення при хронічній хворобі нирок (ХХН) суперечливі. Передбачається, що гіперлептинемія та зміна кліренсу адипонектину є наслідком зниження швидкості клубочкової фільтрації, посилюють ниркові порушення та можуть впливати на прогноз виживання через кардіоваскулярні події. Відомо, що вторинний гіперпаратиреоз є найчастішим ускладненням ХХН, що не тільки впливає на фосфорно-кальцієвий обмін і кісткову тканину, але й здійснює внесок у розвиток патологічних процесів із залученням інших гормонально-метаболічних маркерів. Найбільший інтерес становить оцінка рівня адипоцитокінів при розвитку вторинного гіперпаратиреозу (ВГПТ) на тлі ХХН як незалежного фактора збільшення серцево-судинних ризиків. Мета дослідження: оцінка рівнів адипоцитокінів (адипонектин, лептин) та їх співвідношень у пацієнтів із різними стадіями ХХН та їх взаємозв’язку з проявами ВГПТ. Матеріали та методи. До одномоментного поперечного дослідження було включено 160 осіб із хронічною нирковою недостатністю та 40 здорових осіб як групу порівняння. Результати. Встановлено зниження рівнів лептину та збільшення частки пацієнтів із гіполептинемією при зменшенні швидкості клубочкової фільтрації, що може бути важливим фактором, який визначає нутритивний статус. Відзначено наявність кореляційних зв’язків рівнів лептину з індексом маси тіла (ІМТ) (ρ = 0,411) та віком пацієнтів (ρ = 0,189), а також співвідношень лептин/адипонектин та адипонектин/лептин (ρ = 0,395 та ρ = –0,395) у пацієнтів зі ХХН, що зберігається у підгрупах за стадіями ниркової недостатності. Виявлено взаємозв’язок із статтю для лептину та зниження його рівнів нижче нормальних значень в осіб обох статей. Висновки. Частка пацієнтів із гіперадипонектинемією була значно вищою в осіб із термінальною стадією ХХН порівняно з пацієнтами на стадіях 1–2. У досліджуваних пацієнтів не встановлено статистично значущого взаємозв’язку адипоцитокінів та рівнів паратгормону з наявністю ВГПТ
Дод.точки доступу:
Мохорт, Т. В.
Сазонова, Е. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вплив пробіотиків та інкретиноміметиків на рівні глюкагоноподібного пептиду 1 у сироватці крові пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу [Текст] / К. О. Шушкань-Шишова [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 8. - С. 19-27. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ПРОБИОТИКИ -- PROBIOTICS (терапевтическое применение)
ИНКРЕТИНЫ -- INCRETINS
ГЛЮКАГОН-ПОДОБНЫЙ ПЕПТИД 1 -- GLUCAGON-LIKE PEPTIDE 1
Анотація: Захворювання на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу характеризується порушенням ефекту інкретинів, зокрема зменшенням секреції глюкагоноподібного пептиду 1 (ГПП-1) клітинами кишкового ендотелію. Останніми десятиріччями було встановлено, що кишкова мікробіота відіграє ключову роль у регуляції багатьох метаболічних шляхів, активності імунної системи, проникності кишкового бар’єра. Було продемонстровано, що композиція бактеріальних родів у кишечнику може впливати на ефективність протидіабетичних препаратів (наприклад, метформін та агоністи рецепторів ГПП-1), яка може знижуватись за наявності дисбіозу. Тому актуальним є вивчення механізмів, які опосередковують вплив мікробіоти на секрецію інкретинів. Мета: встановлення взаємозв’язку між впливом пробіотикотерапії, інкретинотерапії та рівнем ендогенного ГПП-1 у сироватці крові пацієнтів із ЦД 2-го типу з урахуванням показників антропометрії та композиції тіла. Матеріали та методи. Обстежені 23 хворі на ЦД 2-го типу (11 жінок та 12 чоловіків). Середній вік — 56,4 ± 10,5 року (M ± SD). На початку дослідження середній рівень HbA1c становив 7,7 ± 1,5 %, усі пацієнти приймали метформін у середній добовій дозі 1500 мг/добу. Пацієнти рандомізовані на дві групи: перша група (n = 11) отримувала пробіотик, друга (n = 12) — агоніст рецепторів ГПП-1 пролонгованої дії. У хворих визначали концентрацію ГПП-1 у сироватці крові імуноферментним методом, оцінювали показники антропометрії та композицію тіла за допомогою аналізатора Tanita. Результати. У групі пацієнтів, які приймали пробіотик, спостерігалось вірогідне підвищення ГПП-1, проте менш виражено порівняно зі збільшенням рівня ГПП-1 у групі хворих, які приймали агоністи рецепторів ГПП-1. У другій групі на тлі прийому агоністів рецепторів ГПП-1 виявлене вірогідне зниження маси тіла, вмісту загального та абдомінального жиру та зменшення зневоднення. Висновки. Підвищення концентрації ендогенного ГПП-1 на тлі пробіотикотерапії вказує на можливий позитивний вплив нормалізації кишкової мікробіоти на секрецію ендогенних інкретинів. Отримані дані дають підстави припустити, що застосування комбінації пробіотика та агоністів рецепторів ГПП-1 може чинити адитивний вплив щодо гормонально-метаболічного профілю пацієнтів із ЦД 2-го типу
Дод.точки доступу:
Шушкань-Шишова, К. О.
Зінич, О. В.
Кушнарьова, Н. М.
Ковальчук, А. В.
Прибила, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Шаєнко, З. О.
Перспективи використання лазерної допплерівської флоуметрії для оцінки шкірної мікроциркуляції крові при цукровому діабеті [Текст] / З. О. Шаєнко, О. В. Лігоненко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 8. - С. 28-33. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика)
МИКРОЦИРКУЛЯЦИЯ -- MICROCIRCULATION
ФЛОУМЕТРИЯ ДОППЛЕРОВСКАЯ ЛАЗЕРНАЯ -- LASER-DOPPLER FLOWMETRY (использование)
Анотація: В статті розглянуті наукові та клінічні аспекти лазерної допплерівської флоуметрії (ЛДФ) у діагностиці стану мікроциркуляторного русла при цукровому діабеті (ЦД). ЛДФ — неінвазивний кількісний метод оцінки мікроциркуляції. Його можливості включають аналіз мікроциркуляторних ритмів і функціональне тестування з різними видами провокаційних проб, що забезпечує дослідження стану регуляторних механізмів мікроциркуляції. Труднощі вивчення мікроциркуляції зумовлені дуже малими розмірами мікросудин. Профілактика та лікування різних порушень мікроциркуляції є однією з найважливіших проблем медичної практики. Результати деяких досліджень свідчать про те, що порушення мікроциркуляції не тільки є патогенетичною ланкою в розвитку ускладнень, а й спостерігаються в пацієнтів із ранніми порушеннями вуглеводного обміну і можуть передувати маніфестації ЦД. Використання ЛДФ у наукових дослідженнях дозволить виявити характерні для ЦД зміни функціонування мікроциркуляторного русла. Можливість проведення неінвазивної кількісної оцінки стану мікроциркуляторного кровотоку в реальному часі та відносна простота використання пояснюють високу популярність ЛДФ у наукових дослідженнях та роблять цей метод перспективним для застосування в клінічній практиці. Даний метод може мати важливе діагностичне значення для дослідження стану різних рівнів регуляції мікроциркуляторного русла та динамічного спостереження й контролю ефективності лікування, що призначається. Комплексне застосування ЛДФ щодо виявлення ризику розвитку синдрому діабетичної стопи дозволить персоніфікувати терапію цукрового діабету. Даний метод є найбільш перспективним при вивченні мікроциркуляції в рамках ранньої діагностики ЦД та його ускладнень, уточненні ризику розвитку ускладнень, моніторингу ефективності лікування. Розробка оптимальних методик оцінки мікроциркуляції є передумовою подальших досліджень
Дод.точки доступу:
Лігоненко, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Купріненко, Н.
Абсорбція левотироксину: які фактори впливають? [Текст] / Н. Купріненко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 8. - С. 34-40. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КИШЕЧНИК, ВСАСЫВАНИЕ -- INTESTINAL ABSORPTION
ТИРОКСИН -- THYROXINE (терапевтическое применение)
МАЛЬАБСОРБЦИИ СИНДРОМЫ -- MALABSORPTION SYNDROMES
Анотація: У статті розглядаються фактори, що перешкоджають абсорбції левотироксину в організмі людини. Зокрема, це деякі продукти харчування, у тому числі кава еспресо, харчові волокна, а також низка захворювань шлунково-кишкового тракту, наприклад целіакія, запальні захворювання кишечника, що викликають синдром мальабсорбції, непереносимість лактози, інфекція Helicobacter pylori та атрофічний гастрит. Крім того, згідно з результатами досліджень, на абсорбцію левотироксину впливають деякі лікарські засоби, що широко використовуються в клінічній практиці, такі як секвестранти жовчних кислот, сульфат заліза, сукральфат, карбонат кальцію, алюмінійвмісні антациди, фосфат-біндери, ралоксифен та інгібітори протонної помпи
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кравчун, Н. О.
Корекція харчових звичок у пацієнтів з порушеннями вуглеводного обміну [Текст] / Н. О. Кравчун, І. П. Дунаєва // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 8. - С. 41-45

Рубрики: Файболекс

MeSH-головна:
ПРЕДДИАБЕТИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ -- PREDIABETIC STATE (диетотерапия, лекарственная терапия)
УГЛЕВОДНЫЙ ОБМЕН -- CARBOHYDRATE METABOLISM (действие лекарственных препаратов)
ПИЩЕВЫЕ ПРИВЫЧКИ -- FOOD HABITS
ФИТОТЕРАПИЯ -- PHYTOTHERAPY
Анотація: За підрахунками Міжнародної діабетичної федерації, поширеність предіабету в Україні становить приблизно 10 % серед дорослого населення. За даними багатьох досліджень, предіабет відзначається в кожного другого пацієнта з ожирінням; а в подальшому предіабет може перейти в цукровий діабет (ЦД) 2-го типу. Тому дуже важливе своєчасне виявлення ранніх порушень вуглеводного обміну; виконання рекомендацій щодо змін способу життя, використання сучасних медикаментозних засобів з метою запобігання ЦД 2-го типу і серцево-судинним захворюванням. Останніми роками все більшу увагу привертають харчові волокна (ХВ) як невід’ємна складова раціону здорового харчування. Вони сприяють запобіганню ожирінню, метаболічному синдрому й несприятливим змінам у кишечнику, а також допомагають зростанню популяції корисних бактерій у кишечнику. Саме тому дієтологи рекомендують людям з ожирінням включати у свій раціон ХВ. Одним з найбільш відомих ХВ є псиліум, який отримують з лузги насіння подорожника (Plantago ovata). Численні дослідження свідчать, що псиліум позитивно впливає на функціонування багатьох органів і систем, включно з роботою підшлункової залози, кишечника й серцевого м’яза. Також псиліум забезпечує зниження рівня глюкози, холестерину і є ефективним засобом для схуднення осіб, які мають надмірну масу тіла. Рослинний комплекс Файболекс® містить ХВ (псиліум і натуральні волокна пшениці) та екстракт зеленого чаю. За рахунок комбінованого рослинного складу комплекс Файболекс® можна використовувати в осіб з ожирінням, предіабетом, метаболічним синдромом, ЦД 2-го типу та іншими метаболічними розладами з метою корекції харчових звичок для покращення показників вуглеводного й ліпідного обмінів
Дод.точки доступу:
Дунаєва, І. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Катеренчук, В. І.
Вплив сучасної гіпоглікемізуючої терапії на перебіг хронічної хвороби нирок у хворих на цукровий діабет 2-го типу [Текст] / В. І. Катеренчук // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 8. - С. 46-55. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ -- DIABETIC NEPHROPATHIES (лекарственная терапия)
РЕЦЕПТОРЫ ГЛЮКАГОНА -- RECEPTORS, GLUCAGON (агонисты)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: У статті наведено літературний огляд щодо можливостей сучасної цукрознижувальної терапії в профілактиці прогресування хронічної хвороби нирок у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу. Описані механізми розвитку й особливості перебігу ураження нирок при цукровому діабеті 2-го типу. Визначені проблеми традиційної гіпоглікемізуючої терапії у пацієнтів з патологією нирок. Розглянуті результати сучасних клінічних досліджень щодо можливості застосування нових груп цукрознижувальних препаратів: інгібіторів дипептидилпептидази 4, агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1, інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози в нирках 2-го типу. Визначено переваги застосування та описані нефропротективні властивості агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1 та інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози. Особливу увагу приділено нефропротективному впливу інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2 як єдиному класу препаратів, які продемонстрували зменшення темпів зниження швидкості клубочкової фільтрації у пацієнтів із діабетом. Вказано на доцільність подальшого вивчення ефективності поєднаного застосування інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2 та агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1 при діабетичній хронічній хворобі нирок. Тривалий час підходи до лікування діабетичної хвороби нирок не відрізнялися для пацієнтів із цукровим діабетом 1-го та 2-го типів. Завершені протягом останніх років дослідження продемонстрували, що нові цукро-знижувальні препарати здатні не лише знижувати рівень глікемії, але й сприятливо впливати на функцію нирок. Механізми нефропротективного впливу не повністю вивчені, але зрозуміло, що вони знаходяться поза межами лише поліпшення глікемічного контролю. Не вивченим залишається можливість нефропротективного впливу даних препаратів при швидкості клубочкової фільтрації у діапазоні 30–15 мл/хв/1,73 м2 та нижче. Не з’ясованим залишається також питання впливу поєднаного застосування агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1, інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози в нирках 2-го типу: чи буде дана комбінація переважати монотерапію, якщо так, то наскільки
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кравчун, Н. О.
Ефективність використання R(+)-енантіомеру альфа-ліпоєвої кислоти в клінічній практиці [Текст] / Н. О. Кравчун, І. П. Дунаєва // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 8. - С. 56-59. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТИОКТОВАЯ КИСЛОТА -- THIOCTIC ACID (терапевтическое применение)
ГЕПТАНОАТЫ -- HEPTANOATES
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕВРОПАТИИ -- DIABETIC NEUROPATHIES (лекарственная терапия)
Анотація: У статті наведені сучасні дані наукової медичної літератури щодо ефективного застосування R(+)-енантіомеру α-ліпоєвої кислоти при різних патологічних станах. Подано аналіз літературних даних щодо порівняльної оцінки активності рацемічної і правообертальної форм тіоктової (альфа-ліпоєвої) кислоти при болі в попереку, впливу R(+)-енантіомеру в поєднанні з гіпербаричною кисневою терапією на продукцію інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини α і фактора росту ендотелію судин при загоєнні хронічних виразок нижніх кінцівок, а також щодо використання R-α-ліпоєвої кислоти в пацієнтів із синдромом зап’ястного каналу легкого й середнього ступеня тяжкості. Слід наголосити, що останнім часом в усьому світі спостерігається тенденція до поступового переходу від курсового лікування діабетичної нейропатії до тривалого й безперервного застосування засобів патогенетичної терапії з метою підтримання їх позитивних ефектів. Альфа-ліпоєва кислота широко використовується в неврологічній практиці, це засвідчують наведені нами дані. Також активно застосовується α-ліпоєва кислота в гастроентерології в схемах лікування хронічних захворювань печінки. На сьогодні дія α-ліпоєвої кислоти активно вивчається з метою профілактики й лікування атеросклерозу. Автори на підставі проаналізованих даних роблять висновок, що саме R(+)-енантіомер α-ліпоєвої кислоти реалізує позитивний біологічний ефект, а лікування ним слід проводити практично постійно, роблячи перерви в прийомі. Тривалість застосування R-α-ліпоєвої кислоти залежить від конкретної клінічної ситуації, а з урахуванням нинішнього персоніфікованого підходу до лікування, як показує аналіз сучасних медичних джерел, в осіб із цукровим діабетом у стані декомпенсації вуглеводного обміну її слід призначати на 6 місяців поспіль з перервою на 2 місяці й повторними курсами
Дод.точки доступу:
Дунаєва, І. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Зниження ефективності агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1: у чому причина? [Текст] / Н. М. Кушнарьова [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 8. - С. 60-68. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РЕЦЕПТОРЫ ГЛЮКАГОНА -- RECEPTORS, GLUCAGON (агонисты, терапевтическое применение)
ТАХИФИЛАКСИЯ -- TACHYPHYLAXIS
АНТИТЕЛА -- ANTIBODIES
МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA
Анотація: Огляд присвячено препаратам групи агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1, в основі дії яких лежить інкретиновий ефект. Крім інсулінотропної і глюкагоностатичної дії агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1 сприяють покращанню глікемічного контролю, зниженню маси тіла, а також полегшують серцево-судинні наслідки у хворих на цукровий діабет. Представники даної групи поділяються на препарати короткої і тривалої дії, що визначається їх фармакокінетичними властивостями. Дослідження показали, що агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1, які вводяться один раз на тиждень, демонструють кращий глікемічний контроль при аналогічному або меншому ризику розвитку гіпоглікемії і небажаних ефектів щодо шлунково-кишкового тракту, ніж їх аналоги короткої дії. Однак при тривалому використанні агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1 подовженої дії спостерігається скорочення цукрознижувального ефекту, пов’язане зі зменшенням гальмування кишкової моторики, обумовленим явищем тахіфілаксії (десенситизації) рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1 у результаті вагусної нервової активації. Розглянуто перспективні способи подолання даного недоліку, такі як розробка модифікованих і комбінованих співагоністів рецепторів дипептидилпептидази-1, а також пероральних форм агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1. Крім того, описано можливі механізми впливу на ефективність агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1 з огляду на вироблення антитіл до різних препаратів даної групи, а також взаємозв’язок ефектів інкретиноміметиків зі станом кишкової мікробіоти. Отже, група інкретинових препаратів має широкі перспективи застосування в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу з можливістю корекції як базальної, так і прандіальної глікемії, при цьому активно створюються нові ефективні й безпечні форми препаратів даної групи
Дод.точки доступу:
Кушнарьова, Н. М.
Зінич, О. В.
Корпачев, В. В.
Ковальчук, А. В.
Прибила, О. В.
Шишкань-Шишова, К. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Паньків, І. В.
Vitamin D effects on androgen levels in men [Текст] / І. В. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 8. - С. 69-73. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОГОНАДИЗМ -- HYPOGONADISM (диагностика, этиология)
ТЕСТОСТЕРОН -- TESTOSTERONE (анализ)
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (диагностика)
РЕПРОДУКТИВНОЕ ЗДОРОВЬЕ -- REPRODUCTIVE HEALTH
Анотація: Accumulating evidence from animal and human studies suggests that vitamin D is involved in many functions of the reproductive system. Considering the potential link between vitamin D and human fertility, authors performed this review summarizing current literature on vitamin D and possible mechanisms explaining the link of vitamin D with androgen metabolism in men. The purpose of this review was to provide an overview on the effects of vitamin D on androgen metabolism in men. Methods. Author performed a systematic literature search in PubMed for relevant English language publications published from January 2011 until September 2021. Results. The vitamin D receptor and vitamin D-metabolizing enzymes are found in reproductive tissues. In men, vitamin D status has been associated with androgen levels and hypogonadism. Further, there is some evidence for a favorable effect of vitamin D supplementation on testosterone concentrations, although others failed to show a significant effect on testosterone levels. Vitamin D might play an important role in androgen metabolism. Existing evidence from available trials evaluating the effect of vitamin D supplementation on androgen levels in men is insufficient to recommend measurement of 25(OH)D levels or vitamin D supplementation in hypogonadal men. We cannot exclude vitamin D effects on androgen levels in men with low TT levels or in men with severe vitamin D deficiency. This question remains to be answered in future investigations. Conclusions. Vitamin D deficiency is associated with adverse fertility outcomes including hypogonadism, but the evidence is insufficient to establish causality. High-quality trials are needed to further evaluate the effects of vitamin D supplementation on androgen levels in men
Отримані в попередніх дослідженнях на тваринах і людях дані показують, що вітамін D бере участь у багатьох функціях репродуктивної системи. Розглядаючи потенційний зв’язок між вітаміном D і рівнями андрогенів у чоловіків, автори огляду узагальнили поточну літературу про вітамін D та можливі механізми, що пояснюють зв’язок вітаміну D із метаболізмом андрогенів у чоловіків. Метою цього огляду було оцінити вплив вітаміну D на метаболізм андрогенів у чоловіків. Методи. Проведений систематичний пошук літератури в PubMed, щоб знайти відповідні публікації англійською мовою, опубліковані із січня 2011 року по вересень 2021 року. Результати. Рецептори вітаміну D і ферменти, що метаболізують вітамін D, знаходяться і в репродуктивних тканинах. У чоловіків рівень вітаміну D пов’язаний із концентрацією андрогенів у сироватці крові і наявністю гіпогонадизму. Крім того, наявні деякі докази сприятливого впливу додаткового призначення вітаміну D на концентрацію тестостерону. При цьому в окремих дослідженнях не встановлено істотного впливу адекватного забезпечення вітаміном D на рівень тестостерону. Вітамін D відіграє важливу роль у метаболізмі андрогенів. Більшість опублікованих результатів досліджень підтверджують позитивний вплив додаткового призначення холекальциферолу на рівень андрогенів у чоловіків. Однак цих даних все ще недостатньо, щоб рекомендувати визначення рівня 25(OH)D або включати в комплекс лікування вітамін D у чоловіків із гіпогонадизмом. Автори констатують позитивний вплив вітаміну D на рівень андрогенів у чоловіків із низьким рівнем тестостерону або у чоловіків із тяжким дефіцитом вітаміну D. Остаточну відповідь на розглянуті аспекти проблеми ще потрібно отримати в подальших дослідженнях. Висновки. Дефіцит вітаміну D асоціюється з несприятливими наслідками репродуктивної функції, включаючи гіпогонадизм. При цьому все ще недостатньо доказів для встановлення причинно-наслідкового зв’язку. Для подальшої оцінки впливу додаткового призначення вітаміну D на рівень андрогенів у чоловіків необхідні подальші дослідження
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Ліпоїдний некробіоз: рідкісний клінічний та патоморфологічний випадок [Текст] / З. П. Ніжинська-Астапенко [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 8. - С. 74-78. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
НЕКРОБИОЗ ЛИПОИДНЫЙ -- NECROBIOSIS LIPOIDICA (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, эпидемиология)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Згідно із сучасними науковими дослідженнями, ліпоїдний некробіоз (ЛН) — це захворювання, що характеризується вогнищевою дезорганізацією та ліпідною дистрофією колагену. Вважають, що в основі шкірних змін при цьому дерматозі лежить діабетична мікроангіопатія, яка супроводжується склерозуванням та облітерацією кровоносних судин, що призводить до некробіозу дерми з подальшим відкладанням у ній ліпідів. Цю патологію реєструють порівняно рідко, у середньому в 1 % хворих на цукровий діабет (ЦД). Поєднання ЛН із ЦД, за даними літератури, становить у межах від 25 до 70 %; частіше (у 40–60 % випадків) ЦД передує ЛН, а у 10–25 % випадків вони виникають одночасно. До того ж у 10–50 % випадків ЛН діагностується в осіб без супутнього ЦД. Варіативність клінічних, епідеміологічних особливостей та відносна незначна поширеність цієї патології досить часто є приводом помилкового чи пізнього діагнозу. Описаний клінічний випадок типовий стосовно епідеміологічних даних: стать, вік, наявність ЦД. Одночасно він є рідкісним щодо клінічної картини: не є класично діабетичним за локалізацією (типовими є симетричні ділянки гомілок), за зовнішнім виглядом ділянок некробіозу — гранулематозний тип некробіозу у вигляді кільцеподібної гранульоми, за гістологічною будовою — ділянка хронічного периваскулярного лімфоплазмоцитарного запалення за участі поодиноких гігантських клітин, що потребувало додаткових клінічних та анамнестичних даних для об’єктивного висновку патоморфолога. Біопсія в даному випадку використовувалась для диференціальної діагностики між кільцеподібною гранульомою та некробіотичною некрогранульомою. До того ж цей метод діагностики відіграв додаткову роль у лікуванні. Даний випадок продемонстрував, можливо, активацію клітинної та гуморальної імунної відповіді в зоні хронічного запалення у відповідь на механічне пошкодження та завершення запалення з повним відновленням тканини
Дод.точки доступу:
Ніжинська-Астапенко, З. П.
Власенко, М. В.
Вернигородський, В. С.
Холод, Л. П.
Шведка, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)