Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2022/18/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 9
Показані документи з 1 по 9

Kurtkulagi, O.
Neutrophil to Lymphocyte ratio is significantly reduced after Sodium glucose cotransporter-2 inhibitor treatment in patients with type 2 diabetes mellitus [Текст] = Вірогідне зниження співвідношення вмісту нейтрофілів і лімфоцитів на тлі лікування інгібіторами натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу / O. Kurtkulagi // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 2. - С. 7-10. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, лекарственная терапия, патофизиология)
НАТРИЙ-ГЛЮКОЗЫ ТРАНСПОРТЕР 2 -- SODIUM-GLUCOSE TRANSPORTER 2 (терапевтическое применение)
НЕЙТРОФИЛЫ -- NEUTROPHILS (действие лекарственных препаратов)
ЛИМФОЦИТЫ -- LYMPHOCYTES (действие лекарственных препаратов)
Анотація: Sodium glucose cotransporter-2 inhibitors (SGLT2i) are novel therapeutic agents that became available in the treatment of type 2 diabetes mellitus (T2DM). This group of antidiabetic agents are associated with reduced glycated hemoglobin (HbA1c), fasting glucose, body weight and body mass index (BMI) in diabetic patients. All those beneficial effects may also be associated with a reduction in inflammatory burden. The purpose of the study is to compare neutrophil to lymphocyte ratio (NLR), a novel inflammatory marker derived from hemogram, before and 6 months after SGLT2i treatment in diabetic subjects. We also aimed to compare fasting glucose, HbA1c and other metabolic parameters as well as anthropometric measures (weight, BMI) before and 6 month after initiation of SGLT2i therapy. Materials and methods. The subjects with type T2DM that show up in internal medicine outpatient clinics of Abant Izzet Baysal University Hospital between January 2021 and December 2021 were enrolled to the study. Pretreatment and posttreatment NLR and other parameters were compared. We also obtained pretreatment and posttreatment laboratory data including urea, creatinine, fasting glucose, HbA1c, glomerular filtration rate, aspartate and alanine transaminases, plasma sodium and potassium. Results. Fasting glucose was reduced from 195 ± 72 mg/dl in pretreatment period to 146 ± 53 mg/dl in posttreatment period (p 0.001). HbA1c was reduced from 9.1 ± 1.7 % in pretreatment period to 7.7 ± 1.7 % in posttreatment period (p 0.001). The NLR before treatment was 2.6 ± 1.2 % before SGLT2i treatment and was reduced to 2.2 ± 0.6 % in 6th month of SGLT2i therapy. NLR was significantly decreased after treatment (p
Інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (іНЗКТГ-2) — нові терапевтичні засоби, доступні для лікування цукрового діабету 2-го типу (ЦД2). Ця група протидіабетичних засобів асоціюється зі зниженням глікованого гемоглобіну (HbA1c), глікемії натще, маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ) у пацієнтів з ЦД2. Усі ці сприятливі ефекти також можуть бути пов’язані зі зменшенням запалення. Метою дослідження є порівняння отриманого з гемограми співвідношення нейтрофілів і лімфоцитів, нового маркера запалення, до та через 6 місяців після лікування іНЗКТГ-2 у пацієнтів з ЦД2. Крім того, завданням дослідження було порівняти рівень глікемії натще, глікованого гемоглобіну та інші метаболічні параметри, а також антропометричні показники (маса тіла, ІМТ) до та через 6 місяців після початку терапії іНЗКТГ-2. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували пацієнти з ЦД2 у клініці внутрішніх хвороб університетської лікарні Abant Izzet Baysal у період з січня по грудень 2021 року. Порівнювали співвідношення нейтрофілів і лімфоцитів до та після лікування та інші параметри. Також були отримані лабораторні дані до та після лікування, включаючи вміст сечовини, креатиніну, глікемію натще, HbA1c, швидкість клубочкової фільтрації, аспартат- і аланінтрансамінази, натрій і калій плазми. Результати. Рівень глікемії натще знизився з 195 ± 72 мг/дл у період до лікування до 146 ± 53 мг/дл у період після лікування (p 0,001). Відзначалося вірогідне зниження рівня HbA1c: з 9,1 ± 1,7 % у період до лікування до 7,7 ± 1,7 % у період після лікування (p 0,001). Співвідношення нейтрофілів і лімфоцитів до лікування становило 2,6 ± 1,2 % і вірогідно знижувалося до 2,2 ± 0,6 % на шостому місяці терапії іНЗКТГ-2. Співвідношення нейтрофілів і лімфоцитів вірогідно зменшилося після лікування (p
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гончарова, О. А.
Шляхи оптимізації виявлення та моніторингу первинного гіперпаратиреозу (організаційні аспекти) [Текст] / О. А. Гончарова, В. М. Дубовик, І. В. Чернявська // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 2. - С. 11-14. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ ПЕРВИЧНЫЙ -- HYPERPARATHYROIDISM, PRIMARY (диагностика, эпидемиология)
МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ ОКАЗАНИЕ -- DELIVERY OF HEALTH CARE (организация и управление)
Анотація: Недіагностований первинний гіперпаратиреоз (ПГПТ) значно збільшує ризик остеопорозу та переломів, нефролітіазу та ниркової недостатності, знижуючи якість життя хворих. Усе це обумовлює необхідність удосконалення організаційної системи виявлення та моніторингу захворювання. Метою дослідження було оцінити частоту гіперкальціємії (ГК) у хворих із ендокринною патологією та визначити статевий і віковий склад у підгрупі з ГК. Матеріали та методи. Визначено частоту ГК (за рівнями загального та іонізованого кальцію) у 107 хворих з ендокринною патологією, обстежених упродовж листопада та грудня 2021 року, охарактеризовано статеві та вікові особливості, характер ендокринної патології у підгрупі з ГК. Рівень загального кальцію крові визначали фотоколориметричним методом за допомогою фотометра «Солар РМ 2111», набору «СпЛ» (Україна), рівень іонізованого кальцію крові визначали розрахунковим методом залежно від концентрації альбуміну. Результати. Серед хворих на ендокринну патологію ГК відзначається приблизно в 30 % випадків. Співвідношення між чоловіками та жінками є аналогічним у підгрупах з нормо- та гіперкальціємією. Наявність у хворих ендокринної коморбідності підвищує ризик ГК. Отримані результати свідчать, що існуюча в Україні організація роботи з виявлення та моніторингу хворих із ГК потребує оптимізації. Як зразок можна використати розроблену американськими авторами концептуальну модель дії лікаря системи первинної медичної допомоги, спрямовану на оптимізацію роботи з виявлення та моніторингу ПГПТ. Висновки. Для України є актуальною проблема удосконалення організаційної системи виявлення та моніторингу ГК, що повинна включати контроль рівня кальцію в крові, періодичність досліджень, подальший моніторинг осіб із ГК, забезпечувати комунікації лікарів первинної та спеціалізованої ланок медичної допомоги
The relevance of the study is due to the fact that undiagnosed primary hyperparathyroidism (PHPT) significantly increases the risk of osteoporosis and fractures, nephrolithiasis and renal failure, reducing the quality of life of patients. All this necessitates the improvement of the organizational system of disease detection and monitoring. The purpose of the study was to assess the incidence of hypercalcemia (HCa) in patients with endocrine disorders and to determine the sex and age composition in the subgroup with HA. Materials and methods. The frequency of HCa (by total calcium and ionized calcium levels) in 107 patients with endocrine pathology examined in endocrine clinic during November and December 2021 was determined, gender and age characteristics, the nature of endocrine pathology in the subgroup with HCa were characterized. The level of total calcium was determined by photocolorimetric method using a photometer ”Solar PM 2111“, set ”SpL“ (Ukraine), the level of ionized calcium was determined by a calculated method depending on the concentration of albumin. Results. Among patients with endocrine pathology, HCa occurs in approximately 30 % of cases. The ratio between men and women is similar in the subgroups with normo- and hypercalcemia. The presence of endocrine comorbidity in patients increases the risk of HCa. The obtained results show that the existing organization of work in Ukraine to identify and monitor patients with HCa needs to be optimized. As a sample, we can use the conceptual model of action of a primary care physician developed by American authors, aimed at optimizing the work on the detection and monitoring of PHPT. Conclusions. For Ukraine, the problem of improving the organizational system for detection and monitoring of HCa, which should include deadlines for monitoring blood calcium levels, periodicity of research, further monitoring of people with HCa, provide communications to primary and specialized physicians
Дод.точки доступу:
Дубовик, В. М.
Чернявська, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Скринінг метаболічного синдрому у дітей і підлітків [Текст] / Н. М. Громнацька [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 2. - С. 15-20. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (диагностика, патофизиология)
БИОМАРКЕРЫ ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ -- BIOMARKERS, PHARMACOLOGICAL
ДЕТИ -- CHILD
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Анотація: Метаболічний синдром (МС) трактують як кластер факторів ризику кардіоваскулярних захворювань та цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. Поширеність МС у дітей і підлітків сягає 6–39 % залежно від критеріїв ідентифікації. Незважаючи на значну увагу, яку приділяють МС у дітей, відсутній єдиний узгоджений консенсус для його раннього скринінгу. Мета дослідження: вивчити поряд із загальновизнаними додаткові маркери для скринінгу МС у дітей і підлітків. Матеріали та методи. Дослідження є проспективним популяційним динамічним з метою перевірки гіпотези. Вивчені клінічні та лабораторно-інструментальні показники для скринінгу МС у 155 дітей віком 9–18 років, які сформували дві групи: група дітей з МС — 90 дітей з МС на тлі абдомінального ожиріння та група дітей без МС — 65 дітей з нормальною масою тіла. Верифікацію МС проводили згідно з рекомендаціями IDF Consensus (2007). Результати. Для скринінгу МС поряд із загальновизнаними критеріями згідно з IDF Consensus (2007) — абдомінальне ожиріння за обводом талії 90-го перцентиля, рівень ранішньої глюкози 5,6 ммоль/л, тригліцеридемія 1,7 ммоль/л, артеріальний тиск 130/85 мм рт.ст., встановлені найбільш вірогідні додаткові маркери: антропометричні (обвід шиї, обвід стегон, співвідношення обвід талії/обвід стегон, площа поверхні тіла 90-го перцентиля розподілу згідно з віком і статтю), лабораторні (ранішній інсулін 15,0 мОд/л, індекс НОМА-IR 2,8, загальний холестерин 5,2 ммоль/л, ХС ЛПНЩ 3,25 ммоль/л, ХС ЛПДНЩ 0,78 ммоль/л), гемодинамічні (артеріальний тиск за показниками розподілу 95-го перцентиля згідно з віком і статтю), що сприяє ранньому його виявленню. Висновки. Розширення переліку маркерів для раннього скринінгу МС у дитячій і підлітковій популяції є актуальним і створює основу для його вчасної корекції та профілактики
Metabolic syndrome (MS) is perceived as a cluster of risk factors for cardiovascular disease and type 2 diabetes. The prevalence of MS in children and adolescents reaches 6–39 % depending on the identification criteria. Despite the considerable attention paid to MS in children and adolescents, there is no unified agreed consensus on its early screening. Consequently, the purpose of the study was along with the generally accepted criteria evaluate additional markers for MS early screening in children and adolescents. Materials and methods. A cross sectional study was conducted with 155 children aged 9–18 years, which formed 2 groups: a group of children with MS — 90 children with MS on the background of abdominal obesity and a group of children without MS — 65 children with normal body weight. Clinical (antrometric data, blood pressure) and laboratory (fasting glucose, fasting insulin, lipids) parameters were assessed. MS verification was performed according to the recommendations of the IDF Сonsensus (2007). Results. For MS screening in addition to the generally accepted criteria according to IDF Consensus (2007): abdominal obesity (waist circumference 90th percentile according to age and gender), fasting glucose 5.6 mmol/l, triglycerides 1.7 mmol/l, blood pressure 130/85 mm Hg, the most probable additional markers were established: neck and hip circumference, waist/hip ratio, body surface area 90th percentile of distribution according to age and sex, fasting insulin 15.0 mU/l, homeostasis model assessment for insulin ratio (HOMA-IR) 2.8, total cholesterol 5.2 mmol/l, LDL-C 3.25 mmol/l, VLDL-C 0.78 mmol/l, blood pressure in terms of distribution 95th percentile, which contributes to its early detection and correction. Conclusions. Expanding the list of MS additional markers for its early screening in the pediatric and adolescent population is relevant and provides a basis for its timely correction and prevention
Дод.точки доступу:
Громнацька, Н. М.
Лемішко, Б. Б.
Куля, О. О.
Пасічна, І. О.
Белюсова, В. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сорокман, Т. В.
Показники мелатоніну в слині дівчат-підлітків із синдромом полікістозних яєчників [Текст] / Т. В. Сорокман, О. В. Макарова, В. Г. Остапчук // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 2. - С. 21-24. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ -- POLYCYSTIC OVARY SYNDROME (диагностика, патофизиология)
МЕЛАТОНИН -- MELATONIN (анализ)
СЛЮНА -- SALIVA
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Анотація: Формування синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ) та маніфестація його клінічних проявів часто розпочинаються саме у підлітковому віці. Останніми роками одним із нових та сучасних напрямів у вивченні порушень репродуктивної функції є проблема впливу мелатоніну на гонадотропну функцію гіпофіза (оваріогенез). Мета дослідження: визначити рівень мелатоніну в слині дівчат-підлітків із СПКЯ. Матеріали та методи. Проведено одноцентрове проспективне просте рандомізоване дослідження з обстеженням 23 пацієнток віком 14–18 років включно із СПКЯ. Групу контролю становили 25 дівчаток аналогічного віку без порушень гінекологічного статусу. Визначення рівня мелатоніну в слині проводилося методом високоефективної рідинної хроматографії з тандемною мас-спектрометрією. Пацієнтки перед забором слини за добу та протягом усього періоду забору слини виключали вживання кофеїну, алкоголю, фізичні навантаження, а також не курили впродовж години перед забором, не чистили зубів, не використовували зубної нитки, ополіскувачів порожнини рота та жувальної гумки. Результати. Вірогідних відмінностей за віком дівчата основної групи та групи порівняння не мали (16,70 ± 0,11 року в основній групі та 16,90 ± 0,14 року у групі порівняння, р 0,05). Найчастішими симптомами СПКЯ у дівчат були: гіпоменструальний синдром (86,9 %), дермопатія (82,6 %) та гірсутизм (60,8 %). У дівчат із СПКЯ були вірогідно вищі показники мелатоніну в слині (03:00) (28,89 [18,17; 46,53] пг/мл), ніж у дівчат групи порівняння (12,07 [11,56; 16,27] пг/мл, p 0,01). Вірогідної різниці в рівнях мелатоніну в слині залежно від віку не встановлено. Висновки. Результати дослідження вказують на порушення гормонального балансу при синдромі полікістозних яєчників, зокрема підвищення рівня мелатоніну, що вказує на необхідність його визначення в процесі діагностики та лікування
The formation of polycystic ovary syndrome (PCOS) and the manifestation of its clinical manifestations often begin in adolescence. In recent years, one of the new and modern areas in the study of reproductive dysfunction is the problem of melatonin on the gonadotropic function of the pituitary gland (ovariogenesis). The purpose of the study was to determine the level of melatonin in the saliva of adolescent girls with PCOS. Materials and methods. A single-center prospective simple randomized study was conducted with 23 patients aged 14–18 years (inclusive) with PCOS. The control group consisted of 25 girls of the same age without gynecological status violations. Determination of melatonin levels in saliva was performed by high performance liquid chromatography with tandem mass spectrometry (HPLC-MS). Before salivation during the day and throughout the saliva collection period, patients excluded caffeine, alcohol, and exercise, did not smoke for one hour before collection, did not brush their teeth, did not floss, rinsed their mouths, and did not chew gum. Results. There were no significant differences in the age of the girls in the main group and the comparison group (16.70 ± 0.11 years in the main group and 16.90 ± 0.14 years in the comparison group, p 0.05). The most common symptoms of PCOS in girls were: hypomenstrual syndrome (86.9 %), dermopathy (82.6 %) and hirsutism (60.8 %). Girls with PCOS had significantly higher melatonin levels in saliva (03:00) (28.89 [18.17; 46.53] pg/ml) compared to girls in the comparison group (12.07 [11.56; 16.27] pg/ml, p 0.01). A probable difference in melatonin levels in saliva depending on age has not been established. Conclusions. The results of the study indicate a violation of hormonal balance in polycystic ovary syndrome, in particular an increase in melatonin levels, which indicates the need to determine it in the process of diagnosis and treatment
Дод.точки доступу:
Макарова, О. В.
Остапчук, В. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Karatas, S.
Magnesium deficiency in type 2 diabetes mellitus and its effect on blood glucose control and diabetes complications [Текст] = Дефіцит магнію при цукровому діабеті 2-го типу та його вплив на глікемічний контроль та ускладнення цукрового діабету / S. Karatas, Y. Hacioglu, S. Kose // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 2. - С. 25-29. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
МАГНИЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- MAGNESIUM DEFICIENCY (диагностика, кровь, патофизиология)
АЛЬБУМИНУРИЯ -- ALBUMINURIA (диагностика, кровь)
Анотація: Diabetes has become more often in all over the world, magnesium is an essential element of the body and has lots of vital functions. There has been a trend to investigate magnesium’s effect on type 2 diabetes pathogenesis and its complications. Still, more data is needed to reveal magnesium and T2 diabetes mellitus (DM) association, therefore we aimed to investigate how common magnesium deficiency in Turkish T2DM patients, and its effect on diabetes control and diabetes complications. Materials and methods. 296 patients with type 2 DM and 96 healthy controls aged between 18–65 years were enrolled in the study. After exclusion criteria, T2DM patients were divided into 2 groups according to magnesium deficiency, metabolic and physical properties of the groups were compared. Also, hypertension, metabolic syndrome, coronary artery disease, and microalbuminuria were also compared according to magnesium deficiency. Results. Magnesium deficiency was found 35.5 % (86/242) in patients with type 2 DM, 4.1 % (4/96) in the control group. Magnesium deficiency was more in female patients (64/86, 74.4 %), male patients had more normal magnesium levels 89/166, 53.6 %) (p 0.01). Hypomagnеsemia patients with T2 DM didn’t show difference in HbA1c (9.0 ± 1.9 % vs 8.8 ± 1.6 %, p
У світі спостерігається ріст захворюваності на цукровий діабет (ЦД). Магній належить до важливих елементів організму й виконує безліч життєво важливих функцій. Зараз відзначається тенденція досліджувати вплив магнію на патогенез ЦД 2-го типу та його ускладнення. У той же час потрібно більше доказів, щоб встановити взаємозв’язок між вмістом магнію та ЦД 2-го типу. Тому мета дослідження полягала у встановленні частоти дефіциту магнію в турецьких пацієнтів із ЦД 2-го типу та його впливу на глікемічний контроль та ускладнення ЦД. Матеріали та методи. У дослідження були залучені 296 пацієнтів із ЦД 2-го типу та 96 здорових осіб групи контролю віком 18–65 років. Після критеріїв виключення пацієнтів із ЦД 2-го типу розділили на дві групи за показником вмісту магнію, провели порівняння метаболічних характеристик пацієнтів обох груп. Також порівнювали частоту артеріальної гіпертензії, складових метаболічного синдрому, ішемічної хвороби серця та мікроальбумінурії залежно від наявності дефіциту магнію. Результати. Дефіцит магнію виявлений у 35,5 % (86/242) пацієнтів із ЦД 2-го типу, у 4,1 % (4/96) — у контрольній групі. Дефіцит магнію був більш вираженим у пацієнтів жіночої статі (64/86, 74,4 %). У чоловіків спостерігалася більша частота нормального рівня магнію — 89/166 (53,6 %) (p 0,01). Пацієнти з ЦД 2-го типу зі зниженим вмістом магнію в крові вірогідно не відрізнялися за показником глікованого гемоглобіну HbA1c (9,0 ± 1,9 % проти 8,8 ± 1,6 %, p
Дод.точки доступу:
Hacioglu, Y.
Kose, S.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ткач, С. М.
Сучасні погляди на метаболізм та біологічні ефекти вітаміну D [Текст] / С. М. Ткач, В. І. Паньків, І. В. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 2. - С. 30-38. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВИТАМИН D -- VITAMIN D
ОБМЕН ВЕЩЕСТВ -- METABOLISM
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Вітамін D є стероїдним гормоном, який відіграє вирішальну роль у підтримці нормального стану кісток і гомеостазі кальцію. Останніми роками вітамін D став гарячою темою ендокринологічних досліджень, багато в чому через пандемію COVID-19 та ймовірну кореляцію між гіповітамінозом D та високим ризиком хронічних захворювань легень і пов’язаної з ними смертності. Останніми дослідженнями встановлено, що вітамін D демонструє складний багатоступеневий метаболізм і діє як гормон на багато позаскелетних мішеней. У поданому огляді розглянуто деякі нові інтригуючі і все ще не до кінця прояснені аспекти метаболізму вітаміну D, такі як нові концепції регуляції ферментів, нові плейотропні ефекти активації рецепторів вітаміну D (VDR) та епігенетичні ефекти. Детально розглянуто механізми синтезу вітаміну D у шкірі, його метаболізм у системі печінкового цитохрому Р450, катаболізм, метаболіти та транспорт, генний контроль та епігенетичну модуляцію. Окрім загальновідомої ролі вітаміну D у метаболізмі кальцію та кісток, йому властиві багато плейотропних позаскелетних ефектів, зокрема потужний вплив на імунну систему, серцево-судинну систему, жирову тканину та метаболізм глюкози/ліпідів, м’язи тощо. Останні дослідження показали зв’язок між низькими рівнями вітаміну D і майже всіма аспектами метаболічного синдрому, а саме із цукровим діабетом 2-го типу, порушенням глікемії натще, артеріальною гіпертензією, дисліпідемією, ожирінням та інсулінорезистентністю. Декілька досліджень були зосереджені на ролі вітаміну D в біології жирової тканини. Зокрема, показана негативна кореляція між вітаміном D і лептином або резистином, а також зворотна кореляція з адипонектином. Недавні дослідження на мишах з дефіцитом вітаміну D показали порушення секреції стимульованого глюкозою інсуліну острівцями підшлункової залози. В експериментальних дослідженнях показано, що VDR експресуються лініями ракових клітин. Передбачається, що вітамін D відіграє роль у патогенезі та прогресуванні раку, а аналоги вітаміну D здатні уповільнювати прогресування раку та розвиток метастазів. Зроблено висновок, що вітамін D є молекулою з кількома видами впливу (ендокринними, паракринними та автокринними) на безліч тканин і органів, крім підтримки гомеостазу скелета. Дослідження у цій галузі, що ставлять на меті прояснення плейотропності багатьох ефектів вітаміну D та його метаболітів, продовжуються
Vitamin D is a steroid hormone that plays a crucial role in maintaining normal bone condition and calcium homeostasis. In recent years, vitamin D has become a hot topic of endocrinological research, largely Due to the COVID-19 pandemic and the likely correlation between hypovitaminosis D and a high risk of chronic lung disease and associated mortality. Recent studies have shown that vitamin D exhibits a complex multistage metabolism and acts as a hormone on many extracellular targets. This review examines some new intriguing and as yet unclear aspects of vitamin D metabolism, such as new concepts of enzyme regulation, new pleiotropic effects of vitamin D receptor activation (VDR), and epigenetic effects. The mechanisms of vitamin D synthesis in the skin, its metabolism in the hepatic cytochrome P450 system, catabolism, metabolites and transport, gene control and epigenetic modulation are considered in Detail. In addition to the well-known role of vitamin D in calcium and bone metabolism, it has many pleiotropic extraskeletal effects, including potent effects on the immune system, cardiovascular system, adipose tissue and glucose/lipid metabolism, muscle and more. Experimental studies have shown that VDRs are expressed by cancer cell lines. Recent studies have shown a link between low levels of vitamin D and almost all aspects of the metabolic syndrome, such as type 2 diabetes, fasting blood glucose, hypertension, dyslipidemia, obesity and insulin resistance. Several studies have focused on the role of vitamin D in adipose tissue biology. In particular, a negative correlation between vitamin D and leptin or resistin is shown, as well as an inverse correlation with adiponectin. Recent studies in vitamin D-deficient mice have shown impaired secretion of glucose-stimulated insulin by pancreatic islets. Vitamin D is thought to play a role in the pathogenesis and progression of cancer, and vitamin D analogues can slow cancer progression and metastasis. It is concluded that vitamin D is a molecule with several endocrine, paracrine and autocrine effects on many tissues and organs, in addition to maintaining skeletal homeostasis. Research in this area, which aims to clarify the pleiotropy of many effects of vitamin D and its metabolites, continues
Дод.точки доступу:
Паньків, В. І.
Паньків, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Генделека, Г. Ф.
Аспіринорезистентність: причини виникнення, клінічне значення, шляхи подолання [Текст] / Г. Ф. Генделека, А. М. Генделека // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 2. - С. 39-44. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТРОМБОЦИТОВ АГРЕГАЦИИ ИНГИБИТОРЫ -- PLATELET AGGREGATION INHIBITORS
ГЕМАТОЛОГИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- HEMATOLOGIC AGENTS
АСПИРИН -- ASPIRIN
Анотація: Аспірин (ацетилсаліцилова кислота, АСК) дотепер є найбільш широко застосованим антитромботичним препаратом. Його антиагрегантна дія пов’язана з необоротною інактивацією циклооксигенази тромбоцитів, що призводить до пригнічення синтезу тромбоксану А2. Клінічна користь антитромботичної терапії АСК доведена багаточисленними плацебо-контрольованими дослідженнями. Проте у багатьох пацієнтів при проведенні аспіринотерапії виникають нові серцево-судинні події. Це призвело до виникнення такого поняття, як аспіринорезистентність. Причини аспіринорезистентності дотепер повністю не встановлені. Автори розглядають різні гіпотези стосовно розвитку аспіринорезистентності. В арсеналі клініцистів наявні різні лабораторні тести для виявлення аспіринорезистентності. Поширеність останньої залежить від методу, який використовується, і контингенту обстежених пацієнтів і перебуває в межах від 5 до 60 %. На сьогодні немає чіткого визначення аспіринорезистентності, яке і задовольняло би клініцистів, і водночас співвідносилось з лабораторними тестами. Багаточисленними дослідженнями доведена клінічна значимість відсутності відповіді і той факт, що лабораторно діагностована аспіринорезистентність пов’язана з високим ризиком серцево-судинних подій. Недостатній або надлишковий антиагрегантний ефект АСК може бути обумовлений не тільки зміною ЦОГ-1, що синтезується, але і зміною його кількості. Дані літератури про зв’язок різних поліморфних маркерів генів-кандидатів з ефективністю антиагрегантної терапії АСК нечисленні та суперечливі. У зв’язку з цим у даний час неможливо виділити генетичні предиктори ефективності АСК, як і того чи іншого антиагреганта. Продовження досліджень у цій галузі в майбутньому дозволить прогнозувати реакцію пацієнта на той чи інший лікарський засіб і, отже, індивідуалізувати підхід до вибору та режиму дозування антиагрегантних препаратів, що сприятиме зниженню частоти розвитку побічних реакцій
Aspirin is the most frequently prescribed antiplatelet agent today. It exerts its antiplatelet effect by irreversible inactivation of the platelet cyclooxygenase-1, resulting in an irreversible inhibition of thromboxane-A2 formation. The clinical benefit of antiplatelet therapy with acetylsalicylic acid (ASA) in high risk patients has been convincingly demonstrated through the results of multiple placebo-controlled trials. Nevertheless, a large number of patients treated with aspirin suffers an adverse cardiovascular event. This observation led to the concept of ”aspirin resistance“. The mechanisms of aspirin resistance remain to be determined, although different theories are being discussed. Several tests are used to assess resistance to ASA in vitro. Depending on which assay is used and which population is tested, the prevalence of aspirin resistance varies between 5 % and 60 %. So far, it was not possible to define a clear gold standard for detecting aspirin resistance, which considers both, biochemical data and clinical events, and correlates them in a reproducible way. The clinical implications of aspirin resistance are well-documented through a lot of studies, which conclude that resistance to aspirin in vitro is associated with a significant increased risk for adverse cardiovascular events in cardiovascular patients. Insufficient or excessive antiplatelet effect of acetylsalicylacid may be due not only to changes in the synthesized cyclooxygenase-1, but also to changes in its amount. Literature data on the association of various polymorphic markers of candidate genes with the effectiveness of antiplatelet therapy of ASA are few and contradictory. Therefore, it is currently impossible to identify genetic predictors of the effectiveness of ASA as well as any antiplatelet agent. Continuation of research in this area in the future will predict the patient’s response to a drug and, therefore, individualize the approach to the choice and dosage of antiplatelet drugs, which will reduce the incidence of adverse reactions
Дод.точки доступу:
Генделека, А. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Катеренчук, В. І.
Препарати селену: чи доцільно застосовувати їх в терапії патології щитоподібної залози? [Текст] / В. І. Катеренчук, А. В. Катеренчук // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 2. - С. 45-53. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES (лекарственная терапия)
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (лекарственная терапия)
ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY (лекарственная терапия)
СЕЛЕН -- SELENIUM (терапевтическое применение)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Стаття є оглядом літератури в базах Scopus, Web of Science, MedLine та The Cochrane Library і присвячена аналізу доказової бази застосування препаратів селену з метою терапії тиреоїдної патології. Незважаючи на різноманітність патології щитоподібної залози (ЩЗ), а саме: зміна розміру та структури, гіпо- та гіперфункція, автоімунна, онкопатологія, наявна не така велика кількість препаратів, які використовуються в її медикаментозному лікуванні. До препаратів, застосування яких при різній патології ЩЗ є виправданим, відносяться препарати йоду, левотироксину та певною мірою трийодтироніну, тиреостатики (метимазол, карбімазол, пропілтіоурацил), радіоактивний йод та глюкокортикоїди і бета-блокатори як додаткова симптоматична терапія, наприклад, при хворобі Грейвса та підгострому тиреоїдиті. Гострий тиреоїдит потребує призначення антибактеріальної терапії, а онкопатологія — специфічних хіміотерапевтичних засобів, ефективність яких, на жаль, не є високою, а частота призначення значна. Поряд з цими препаратами протягом останнього десятиріччя небувалого поширення набуло призначення при тиреоїдній патології препаратів селену як компонента можливої патогенетичної терапії. При цьому призначаються ці препарати пацієнтам з діаметрально протилежним функціональним станом ЩЗ, автоімунною патологією, вузлоутвореннями. Складається враження, що канцерогенез у ЩЗ залишився єдиною патологією, за якої застосування препаратів селену не є рекомендованим, хоча є дослідження, які вказують на зв’язок онкопатології ЩЗ та дефіциту селену. Результати клінічних досліджень та метааналізів надаються через призму опитування італійських та європейських лікарів щодо призначення ними препаратів селену з метою терапії відповідної патології щитоподібної залози. Продемонстровано недостатність доказової бази застосування селену при більшості видів патології щитоподібної залози: автоімунного тиреоїдиту, явного та субклінічного гіпотиреозу, хвороби Грейвса. За даними більшості досліджень, додавання до терапії селену підвищує вміст його в крові, впливає на рівні селенопротеїнів та антитиреоїдних антитіл, але ніяким чином не впливає на основні клінічні параметри, такі як рівень гормонів щитоподібної залози, доза левотироксину, клінічна симптоматика. Загалом застосування селену при тиреоїдній патології не може вважатися доцільним, за виключенням легкої форми орбітопатії Грейвса. Вказано на суттєві відмінності в даних клінічних досліджень та рекомендаціях тиреоїдологічних товариств з реальною частотою призначення препаратів селену лікарями-практиками з метою терапії та профілактики тиреоїдної патології
The article is a review of the literature in Scopus, Web of Science, MedLine and The Cochrane Library and is devoted to the analysis of the evidence base of the use of selenium supplements for the treatment of thyroid pathology. Despite the variety of thyroid pathology: changes in size and structure, hypo- and hyperfunction, autoimmune, oncopathology, there are not so many drugs used in its medical treatment. Drugs that are justified for various thyroid pathologies include iodine, levothyroxine and, to some extent, triiodothyronine, thyrostatics (methimazole, carbimazole, propylthiouracil), radioactive iodine and glucocorticoids, such as beta-blockers. Acute thyroiditis requires the appointment of antibacterial therapy, and oncopathology — specific chemotherapeutic agents, the effectiveness of which, unfortunately, is not high, and the frequency of appointment is significant. Along with these drugs, selenium drugs have become unprecedented in the last decade in thyroid pathology as a component of possible pathogenetic therapy. These drugs are prescribed to patients with diametrically opposed functional state of the thyroid gland, autoimmune pathology, nodules. It appears that thyroid carcinogenesis remains the only pathology where the use of selenium drugs is not recommended, although there are studies that indicate a link between thyroid cancer and selenium deficiency. The results of clinical studies and meta-analyzes are provided through the prism of a survey of Italian and European endocrinologists on the appointment of selenium drugs for the treatment of relevant thyroid pathology. The lack of evidence base for the use of selenium in most types of pathology of the thyroid gland: autoimmune thyroiditis, overt and subclinical hypothyroidism, Graves’ disease. According to most studies, the supplementation of selenium to therapy increases its plasma level, affects the activity of selenoproteins and level of antithyroid antibodies, but in no way affects the main clinical parameters such as thyroid hormones, levothyroxine dose, clinical symptoms. In general, the use of selenium in thyroid pathology cannot be considered appropriate, except for a mild form of Graves’ orbitopathy. Significant differences in the data of clinical trials and recommendations of thyroid societies with a real frequency of selenium administration by practitioner for the treatment and prevention of thyroid pathology are indicated
Дод.точки доступу:
Катеренчук, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Kravchenko, V.
Hypercortisolism on the background of recovery of COVID-19 (сase report) [Текст] = Гіперкортицизм на тлі реабілітації після COVID-19 (клінічний випадок) / V. Kravchenko, O. Rakov, L. V. Slipachuk // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 2. - С. 54-58. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
НАДПОЧЕЧНИКОВ ГИПЕРФУНКЦИЯ -- ADRENOCORTICAL HYPERFUNCTION (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS
КУШИНГА СИНДРОМ -- CUSHING SYNDROME (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
КЕТОКОНАЗОЛ -- KETOCONAZOLE (терапевтическое применение)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Damage to the lung tissue is a predominant complication of the viral disease COVID-19. Recently, there have been complications from other organs, including highly vascularized endocrine glands. Regarding the adrenal glands, there are reports of their damage with a decrease in their function. Сhanging the function of the adrenal glands (AG) in patients with or after COVID-19 is important. A few adrenal autopsy studies in patients have revealed vascular thrombosis, cortical lipid degeneration, ischemic necrosis, parenchymal infarcts, and other lesions leading to a decrease in AG function. The central mechanism of adrenal dysfunction through hemorrhage and necrosis of the pituitary gland is also possible. This paper presents a rare case of the development of hypercortisolism in a young woman after recovering from COVID-19. Based on high ACTH levels (157 and 122 pg/ml), a negative nocturnal dexamethasone test, and high 24-hour urinary free (daily) cortisol excretion rates, we tentatively suspected Cushing’s disease. Chromogranin A was within the normal range of 21.35 (reference value 100). Other tests showed an elevated dihydrotestosterone level of 780.6 pg/ml (reference values 24–368 pg/ml). The levels of other anterior pituitary hormones tested were within the normal range. According to clinical guidelines, the drug of choice for the short-term treatment of this disease is steroidogenesis inhibitors — ketoconazole. The effectiveness of such a treatment regimen was previously brought to light by others. In our case, ketoconazole was prescribed at a dose of 400 mg 2 times a day and cabergoline (dostinex) at an initial dose of 1 mg per day. Given the low levels of vitamin D in the blood serum, it was recommended to continue taking vitamin D at a dose of 4000 IU per day. It was recommended to control blood laboratory parameters — serum cortisol, ACTH, AST, ALT, electrolytes, 25(OH)D, blood glucose level after 2 months and decide on further tactics for managing the patient
Ураження легеневої тканини належить до переважних ускладнень вірусного захворювання COVID-19. Також описані ускладнення з боку інших органів, у тому числі з боку ендокринних залоз. Повідомляється про ураження надниркових залоз зі зниженням їх функції на тлі COVID-19. Декілька досліджень автопсії надниркових залоз у пацієнтів виявили судинний тромбоз, ліпідну дегенерацію коркового шару, ішемічний некроз, паренхіматозні інфаркти та інші ураження, що призводять до зниження функції надниркових залоз. Також можливий центральний механізм дисфункції надниркових залоз унаслідок крововиливу та некрозу гіпофіза. У статті подано рідкісний випадок розвитку гіперкортицизму у молодої жінки після одужання від COVID-19. Зважаючи на високий рівень АКТГ (157 і 122 пг/мл), негативний нічний дексаметазоновий тесту і високі 24-годинні показники екскреції вільного (добового) кортизолу з сечею, автори попередньо запідозрили хворобу Кушинга. Хромогранін А був у межах норми — 21,35 (референтне значення 100). Інші тести показали підвищений рівень дигідротестостерону — 780,6 пг/мл (референтні значення 24–368 пг/мл). Рівні інших досліджених гормонів передньої частки гіпофіза були в межах норми. Згідно з клінічними рекомендаціями, препаратом вибору для короткочасного лікування цього захворювання є інгібітори стероїдогенезу — кетоконазол. Ефективність такої схеми лікування раніше була доведена іншими дослідниками. У нашому випадку призначали кетоконазол у дозі 400 мг 2 рази на добу та каберголін (достинекс) у початковій дозі 1 мг на добу. Зважаючи на низький рівень вітаміну D у сироватці крові, рекомендовано продовжувати прийом вітаміну D у дозі 4000 МО на добу. Рекомендовано через 2 місяці контролювати лабораторні показники крові — кортизол сироватки, АКТГ, АСТ, АЛТ, електроліти, 25(OH)D, рівень глюкози в крові та визначитися з подальшою тактикою ведення хворої
Дод.точки доступу:
Rakov, O.
Slipachuk, L. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)