Головна Спрощенний режим Відео-інструкція Опис
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Зона пошуку
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2022/18/4<.>
Загальна кількість знайдених документів : 7
Показані документи з 1 по 7
1.


    Микитюк, М. Р.
    Менеджмент пацієнтів із цукровим діабетом 1-го і 2-го типів в умовах збройного конфлікту [Текст] / М. Р. Микитюк, Ю. І. Караченцев // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 4. - С. 5-9. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
МЕДИЦИНСКОГО ОБСЛУЖИВАНИЯ МЕНЕДЖМЕНТ -- CASE MANAGEMENT
Анотація: Гуманітарні кризи, обумовлені збройними конфліктами, постійно зростають і являють собою серйозну глобальну проблему для систем охорони здоров’я. Війна в Україні змусила близько 4,8 млн українців шукати тимчасовий захист за кордоном, а близько 10 млн отримали статус внутрішньо переміщеної особи. Ситуацію в Україні охарактеризовано як потенційно найбільшу міграційну кризу в Європі за останнє століття. Оскільки гуманітарні кризи стають значно поширеними й тривалими, проблема хронічних захворювань, таких як цукровий діабет (ЦД), стає все більш важливою. Продовольча безпека, обмежений доступ до медичних установ і ліків, а також економічні труднощі — це лише деякі з багатьох труднощів, з якими стикаються хворі на ЦД в умовах збройного конфлікту. Досвід функціонування системи охорони здоров’я в умовах збройного конфлікту на прикладі інших країн свідчить, що в короткостроковій перспективі пріоритетом має бути забезпечення безперервності інсулінотерапії і доступу до основних пероральних цукрознижувальних засобів і освітніх програм для пацієнтів із самоконтролю захворювання з акцентом на розпізнавання симптомів гіпоглікемії, діабетичного кетоацидозу й зневоднення; у довгостроковій перспективі — забезпечення доступу до якісної медичної допомоги й ліків, навчання місцевих і міжнародних постачальників медичних послуг щодо діагностики й лікування ЦД і його гострих ускладнень і розробка клінічної настанови щодо менеджменту хворих у цих умовах. Гуманітарні кризи у світі стали більш затяжними, тому медичні працівники мусять виходити за рамки безпосередньої базової первинної медичної допомоги й вирішувати проблеми довгострокових наслідків для стану здоров’я постраждалих. Необхідні подальші дослідження, спрямовані на підвищення якості надання медичної допомоги хворим на ЦД в умовах гуманітарної кризи, зумовленої збройним конфліктом, є потреба в розробці спрощених, економічно ефективних моделей моніторингу стану хворих, якості медичної допомоги й доступності ліків для хворих цієї категорії
Humanitarian crises caused by armed conflict are constantly growing and present a serious global problem for health systems. The war in Ukraine produced about 4.8 million Ukrainians seeking temporary protection abroad, and about 10 million received the status of an internally displaced person. The situation in Ukraine has been described as potentially the largest migration crisis in Europe in the last century. As humanitarian crises become widespread and prolonged, chronic diseases such as diabetes mellitus (DM) are becoming increasingly important. Food security, li­mited access to medical facilities and medicines, and economic difficulties are just some of the many difficulties faced by patients with DM in armed conflict. The experience of the functioning of the health care system in conditions of armed conflict, on the example of other countries, shows that in the short term, the priority should be to ensure the continuity of insulin therapy and access to basic oral sugar-lowering agents and educational programs for patients on self-control of the disease with an emphasis on recognizing the symptoms of hypoglycemia, diabetic ketoacidosis, and dehydration; in the long term — ensuring access to high-quality medical care and medicines, training of local and international providers of medical services for the diagnosis and treatment of DM and its acute complications and the development of clinical guidance on the management of patients in these conditions. Humanitarian crises in the world have become more protracted, and therefore health workers must go beyond direct basic primary care and address the long-term health consequences of those affected. Further research is needed to be aimed at improving the quality of medical care for patients with DM in the context of the humanitarian crisis caused by the armed conflict, there is a need to develop simplified, cost-effective models of monitoring the condition of patients, the quality of medical care and the availability of medicines to patients in this category
Дод.точки доступу:
Караченцев, Ю. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

2.


    Kamyshna, I. I.
    The role of vitamin D for the management of depression in patients with autoimmune thyroiditis and hypothyroidism in the West-Ukrainian population [Текст] / I. I. Kamyshna // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 4. - С. 10-14. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-головна:
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (патофизиология, психология)
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (патофизиология, психология)
ДЕПРЕССИЯ -- DEPRESSION (лекарственная терапия, этиология)
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (терапевтическое применение)
Анотація: Hashimoto’s thyroiditis is known to be an essential endocrine disease that affects the population and may lead to hypothyroidism. This disease is one of the most commonly spread autoimmune di­seases. Hypothyroid patients frequently experience features of depression, which is prevalent among other symptoms in hypothyroidism. Data from recent research has proved that vitamin D deficiency may cause depression manifestations in the population. The purpose of the work is to study the effect of cholecalciferol in patients with autoimmune thyroiditis and hypothyroidism in the West-Ukrainian population on the level of depression in these patients. Materials and methods. The study included the 56 patients with hypothyroidism (H) caused by autoimmune thyroiditis (AIT). We identified the severity of depression levels using the Hamilton Depression Rating Scale (HDRS), which is reliable for depression assessment. Examinations were performed at the beginning and end of the 12-week treatment. Results. In patients of group 1 who received cholecalciferol and L-thyroxine, the level of depression on the Hamilton scale decreased by 40 %, while in patients who received only L-thyroxine, the level of depression decreased by 25 %. In addition, there was a significant difference between patients in groups 1 and 2 after treatment (p = 0.003). That is, treatment with additional cholecalciferol on the background of L-thyroxine was more effective than treatment with L-thyroxine alone. Analyzing the effect of treatment in patients with Group 1 with the additional appointment of cholecalciferol on the background of L-thyroxine in 21.4 % of patients disappeared depression. In addition, there was a decrease in depression in other patients in this group. Thus, in the remaining patients the severity of depressive manifestations decreased from moderate severity to mild depressive disorder. At the same time, after treatment only L-thyroxine depressive disorder of moderate severity decreased from 78.6 to 35.7 % to mild depressive disorder, but complete disappearance of depression in this group of patients after treatment was not observed. Conclusions. Vitamin D supplementation should be administered in patients suffering from autoimmune thyroiditis and hypothyroidism which may correct depression disorders in these patients
Відомо, що тиреоїдит Хашимото є одним із найчастіших ендокринних захворювань, яке вражає населення різних вікових груп і може призвести до гіпотиреозу. Ця патологія також є одним із найбільш поширених авто­імунних захворювань. Пацієнти з гіпотиреозом часто відчувають ознаки депресії, яка переважає серед інших симптомів гіпотиреозу. Дані останніх досліджень довели, що дефіцит вітаміну D може викликати прояви депресії в населення. Метою проведеної роботи є вивчення впливу холекальциферолу в пацієнтів з автоімунним тиреоїдитом та гіпотиреозом у західноукраїнській популяції на рівень депресії у цих хворих. Матеріали та методи. У дослідження були включені 56 пацієнтів із гіпотиреозом, спричиненим автоімунним тиреоїдитом. Визначали наявність депресії за допомогою шкали депресії Гамільтона (HDRS). Обстеження проводили на початку та в кінці 12-тижневого лікування. Результати. У па­цієнтів першої групи, які отримували холекальциферол і L-тироксин, рівень депресії за шкалою Гамільтона знизився на 40 %, тоді як у пацієнтів, які отримували тільки L-тироксин, рівень депресії знизився на 25 %. Крім того, спостерігалася вірогідна різниця між пацієнтами першої та другої груп після лікування (р = 0,003). При аналізі ефекту лікування в пацієнтів першої групи з додатковим призначенням холекальциферолу на тлі L-тироксину у 21,4 % пацієнтів зникли прояви депресії. Крім того, спостерігалося зниження рівня депресії у решти пацієнтів цієї групи. Ступінь вираженості депресивних проявів зменшився від середньої тяжкості до легкого депресивного розладу. Висновки. Пацієнтам, які страждають на автоімунний тиреоїдит та гіпотиреоз, слід призначати вітамін D, що сприяє зменшенню в них частоти депресивних розладів
Вільних прим. немає

Знайти схожі

3.


   
    Morphological features of thyroid benign focal neoplasms in Graves’ disease [Текст] = Морфологічні особливості доброякісних вогнищевих новоутворень щитоподібної залози при хворобі Грейвса / Yu. V. Buldygina [et al.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 4. - С. 15-20. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-головна:
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE (патофизиология)
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (диагностика)
ГИСТОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- HISTOLOGICAL TECHNIQUES (использование)
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
Анотація: The morphology of the thyroid in Graves’ disease (GD) can be quite diverse: in most cases there is a diffuse enlargement of the thyroid gland (diffuse goiter), in some cases it is not increased, and in some patients there are focal neoplasms (single and multiple), including thyroid cancer. According to some studies, in patients with Graves’ disease, focal formations are observed in 10–31% of cases, and in half of the patients, they appear against the background of treatment with thionamides. The purpose of this paper was a retrospective study of the morphological features of benign thyroid neoplasms due to GD based on the results of cytological and pathomorphological studies. Materials and methods. The study was performed at the clinic of the State Institution “V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine”. All patients with GD who were operated in the Department of Endocrine Surgery from 2008 to 2019 (1854 patients) were first selected, and then those who had benign focal formations according to the pathohistological examination were selected among them. Results. The frequency of benign thyroid neoplasms in GD is 22.06 % in women aged 26 to 55 years. Cytological studies of thyroid neoplasm punctures in GD made it possible to clearly establish their benign nature (BSRTC-2) in 94.3 % of cases. In 5.7 % of cases, cytological categories BSRTC-3 and BSRTC-4 were established. Positive immunocytochemical reactions to thyroid peroxidase and thyroglobulin, and the absence of CK17 allow avoiding cytological overdiagnosis, characteristic of benign neoplasms of the thyroid gland in GD. Conclusions. Among pathohistologically confirmed benign neoplasms of the thyroid gland in GD, in 63.82 % of cases a histological diagnosis was adenomatous or colloid goiter, in 34.47 % — signs of nodular hyperplasia, in 1.71 % — the presence of thyroiditis.
Морфологічні зміни щитоподібної залози при хворобі Грейвса (ХГ) досить різноманітні: у більшості випадків спостерігається дифузне збільшення щитоподібної залози (дифузний зоб), в окремих випадках залоза не збільшена, а в деяких пацієнтів наявні вогнищеві поодинокі й множинні новоутворення, включно з раком щитоподібної залози. За даними деяких досліджень, у пацієнтів із ХГ вогнищеві утворення спостерігаються в 10–31 % випадків, а в половини хворих вони виникають на тлі лікування тіонамідами. Метою даної роботи було ретроспективне вивчення морфологічних особливостей доброякісних новоутворень щитоподібної залози внаслідок ХГ за результатами цитологічних і патоморфологічних досліджень. Матеріали та методи. Дослідження проведено в клініці ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України». Спочатку були відібрані всі пацієнти із ХГ, прооперовані у відділенні ендокринної хірургії з 2008 по 2019 р. (1854 пацієнти). Потім серед них були відібрані ті, у кого за даними патогістологічного дослідження були доброякісні вогнищеві утворення. Результати. Частота доброякісних утворень щитоподібної залози при ХГ становить 22,06 % у жінок віком від 26 до 55 років. Цитологічні дослідження пунктатів новоутворень щитоподібної залози при ХГ дозволили чітко встановити їх доброякісну природу (BSRTC-2) в 94,3 % випадків. У 5,7 % випадків були встановлені цитологічні категорії BSRTC-3 і BSRTC-4. Уникнути цитологічної гіпердіагностики, яка є характерною для доброякісних новоутворень щитоподібної залози на тлі ХГ, дозволяють позитивні імуноцитохімічні реакції до тиреоїдної пероксидази й тиреоглобуліну і відсутність цитокератину-17. Висновки. Серед патогістологічно підтверджених доброякісних новоутворень щитоподібної залози при ХГ у 63,82 % випадків гістологічним діагнозом був аденоматозний або колоїдний зоб, у 34,47 % відзначалися ознаки вузлової гіперплазії, у 1,71 % — наявність тиреоїдиту
Дод.точки доступу:
Buldygina, Yu. V.
Zelinskaya, A. V.
Zurnadzhy, L. Yu.
Tarashchenko, Yu. M.
Shlyakhtych, S. L.
Tronko, M. D.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

4.


    Gromnatska, N. M.
    Insulin resistance: metabolic and somatic changes in children [Текст] = Інсулінорезистентність: метаболічні і соматичні зміни у дітей / N. M. Gromnatska, O. Y. Sklyarova, O. O. Kulya // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 4. - С. 21-27. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-головна:
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Insulin resistance is the major sign of etiology and pathogenesis of type 2 diabetes mellitus and metabolic syndrome and can precede its development for many years. Early identifying the beginning of insulin resistance in children is important to prevent diabetes mellitus in adult life. The purpose was to identify metabolic and somatic changes in children with insulin resistance. Material and methods. Out of 182 children of the general sample, who was estimated fasting plasma insulin and glucose, HOMA-IR, and glucose/insulin ratio, 2 groups were formed: group 1 — children with IR — 56 (30.8 %) and group 2 — 126 (69.2 %) children with normal insulin sensitivity. In children anthropometric data, lipid metabolism (total cholesterol, triglycerides, HDL-C, LDL-C, VLDL-C), blood pressure, leptin were determined. Results. From examined subjects 56 children were generally obese (BMI 95th percentile), 71 children were abdominally obese (WC 90th percentile), 55 children were with normal body mass (BMI 90th percentile). Insulin resistance was identified in 21 (37.5 %) children with general obesity more rarely, than in 38 (39.4 %) children with abdominal obesity (p 95th percentile) diagnosis in insulin-resistant children was by 33.8 % higher (p = .001). Blood leptin concentration was 1.8 falled higher in insulin-resistant children and significantly correlates with waist circumference, fasting insulin, HOMA-IR, and diastolic blood pressure. Conclusions. Insulin resistance is related to cardiometabolic risks, such as general and abdominal obesity, hypertension, dyslipidemia, hyperleptinemia, and leptin resistance, and is a screening biomarker for children and adolescents with an increased risk of cardiometabolic diseases
Інсулінорезистентність є базовим фактором етіології та патогенезу цукрового діабету 2-го типу та метаболічного синдрому і може передувати їм за багато років. Раннє виявлення початку інсулінорезистентності та пов’язаних з нею метаболічних факторів ризику у дітей запобігає розвитку цукрового діабету в дорослому житті. Мета: виявити метаболічні і соматичні зміни у дітей з інсулінорезистентністю. Матеріали та методи. З 182 дітей загальної вибірки, у яких визначено рівень базального інсуліну і глюкози, HOMA-IR та індексу глюкоза/інсулін сформовано дві групи: група 1 — 56 (30,8 %) дітей з інсулінорезистеністю, група 2 — 126 (69,2 %) дітей з нормальною чутливістю до інсуліну. Дітям проведено антропометрію, ліпідограму (загальний холестерин, тригліцериди, ХС ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ), лептин. Результати. З обстеженої когорти 56 дітей мали генералізоване ожиріння (ІМТ 95-го перцентиля), 71 дитина — абдомінальне ожиріння (окружність талії 90-го перцентиля), 55 дітей — нормальну масу тіла (ІМТ 90-го перцентиля). Інсулінорезистентність виявлена у 21 (37,5 %) дитини з генералізованим ожирінням, 38 (39,4 %; p
Дод.точки доступу:
Sklyarova, O. Y.
Kulya, O. O.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

5.


    Tovkai, A. O.
    Iodine deficiency and prevalence of nodular goitre in Ukraine [Текст] = Йодний дефіцит і поширеність вузлового зоба в Україні / A. O. Tovkai // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 4. - С. 28-32. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-головна:
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR (эпидемиология)
ИОД -- IODINE (дефицит)
ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- EPIDEMIOLOGIC STUDIES
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: More than one tenth of the world population is to some degree affected by goitre and most of these harbour nodules. The large differences in thyroid disease prevalence between populations may be caused by genetic and environmental factors. Among the latter, iodine deficiency seems by far to be the most important risk factor. Thus, nodular goitre is a condition predominantly seen in iodine deficient areas of the world. Large thyroid volumes and high frequencies of goitres have been reported in countries affected by iodine deficiency. In the present review, we evaluated prevalences of thyroid nodules in iodine-deficient countries. In 2016 in Ukraine the prevalence of nodular goiter was 707.8 per 100 thousand population, then after 5 years the figure slowly increased to 891.5 cases, respectively (+25.9 %). The existing high indices of newly diagnosed patients with nodular goitre in the country in 2016 were 71.9, and at the end of 2020 — 90.2 initially established cases per 100 thousand population, with a positive increase of +25.5 %. In the Whickham survey, 20 % of women and 5 % of men who had goitres in the initial survey showed no evidence of goitre in a follow-up survey. An average growth rate in the multinodular goitre of 5–20 % was reported in iodine-sufficient areas. On the basis of the results of the Framingham survey, the estimated lifetime risk for developing a nodule is 5–10 %. Thyroid nodule size can increase, decrease, or remain stable, and thyroid nodules may eventually also disappear over time. Solid nodules more frequently increase, whereas cystic nodules can shrink or disappear. If the goitre has been present for some time, autonomous function of the nodules and eventually hyperthyroidism develop. The rate of progression from euthyroidism to subclinical and overt hyperthyroidism is about 10 %
Вузловий зоб діагностується в однієї десятої частини населення світу. Значні відмінності в поширеності захворювань щитоподібної залози між популяціями зумовлені генетичними й екологічними чинниками. Серед останніх найважливішим фактором ризику є дефіцит йоду. Вузловий зоб переважно відзначається в регіонах з йодним дефіцитом. У країнах, які страждають від дефіциту йоду, повідомляється про більші обсяги щитоподібної залози й вищу частоту вузлового зоба. Йодний дефіцит — проблема, актуальна на всій території України. В умовах відсутності масової йодної профілактики в населення відзначається висока частота йододефіцитних захворювань (ЙДЗ). Поширеність зоба в дітей загалом в Україні, навіть за даними офіційної статистики, перевищує 5% бар’єр. Фактична поширеність тиреоїдної патології значно вища за дані у звітах медичних установ, а рівень медіани йодурії відповідає в деяких регіонах йодному дефіциту легкого ступеня. Вирішити проблему профілактики ЙДЗ у населення можна прийняттям на законодавчому рівні постанови про обов’язкове йодування харчової солі в країні, а також проведенням індивідуальної профілактики препаратами калію йодиду в групах особливого ризику. В огляді проведена оцінка поширеності вузлового зоба в Україні порівняно з іншими країнами на тлі йодного дефіциту. У 2016 році в Україні поширеність вузлового зоба становила 707,8 на 100 тис. населення, потім через 5 років цей показник зріс до 891,5 випадку (+25,9 %). Показники захворюваності на вузловий зоб у країні у 2016 році становили 71,9, а на кінець 2020 року — 90,2 на 100 тис. населення (+25,5 %). На основі результатів Фремінгемського дослідження оцінений ризик розвитку вузлового зоба протягом життя, він становить 5–10 %
Вільних прим. немає

Знайти схожі

6.


    Шишкань-Шишова, К. О.
    Продукт метаболічної активності кишкового мікробіому триметиламін-N-оксид (ТМАО) — біомаркер прогресування атеросклерозу й серцево-судинних ускладнень у хворих на цукровий діабет 2-го типу [Текст] / К. О. Шишкань-Шишова, О. В. Зінич // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 4. - С. 33-40. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-головна:
МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
АТЕРОСКЛЕРОЗ -- ATHEROSCLEROSIS
БИОМАРКЕРЫ ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ -- BIOMARKERS, PHARMACOLOGICAL
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Проаналізовані дані літератури про значення кишкової мікробіоти як ендокринного органа — продуцента біологічно активних метаболітів, які виконують ключові функції для підтримки метаболічного гомеостазу всього організму, зокрема стану серцево-судинної системи. Клінічними та експериментальними дослідженнями з використанням метаболомічного підходу встановлено, що розвиток атеросклеротичних серцево-судинних захворювань часто асоціюється з підвищеним рівнем одного з мікробіальних метаболітів — триметиламін-N-оксиду (ТМАО). ТМАО може бути чутливим прогностичним біомаркером розвитку ускладнень цукрового діабету 2-го типу (ЦД2), зокрема атеросклерозу та серцево-судинних захворювань. Попередником ТМАО є триметиламін (ТМА), утворюваний кишковими бактеріями з харчового фосфатидил­холіну та L-карнітину. У печінці триметиламін перетворюється на триметиламін-N-оксид під впливом печінкової флавінмонооксигенази 3. До механізмів проатерогенного ефекту підвищених рівнів ТМАО належать вплив на метаболізм жовчних кислот і холестерину, гіперактивація тромбоцитів, стимуляція запальних процесів та оксидативного стресу, що викликає ендотеліальну дисфункцію, кальцифікацію судин, сприяє піноутворенню макрофагів, а також індукує стрес ендоплазматичного ретикулуму. Встановлено, що TMAO, за умов хронічного підвищення рівня, може сприяти кардіометаболічним захворюванням. Припускають, що підвищення рівня ТМАО при дисметаболічних станах (ожирінні, ЦД2, атеросклерозі або ішемічній хворобі серця) значною мірою пов’язане з профілем мікробіоти кишечника. Тому регулювання співвідношення кишкових мікроорганізмів або їх здатності до утворення попередника ТМАО — ТМА може бути шляхом до розробки нових засобів профілактики та лікування атеросклерозу та запобігання прогресуванню серцево-судинних ускладнень, у тому числі у хворих на ЦД2. Дослідження продемонстрували, що інгібування різних етапів продукції ТМАО може знизити рівень ТМАО та сприяти лікуванню атеросклерозу та цукрового діабету
The literature data on the importance of intestinal microbiota as an endocrine organ — producer of biologically active metabolites, which perform key functions to maintain metabolic homeostasis of the whole organism, in particular the condition of the cardiovascular system, are analyzed. Clinical and experimental studies using a metabolomical approach have shown that the development of atherosclerotic CVD is often associated with ele­vated levels of one of the microbial metabolites, trimethylamine N-oxide (TMAO). TMAO may be a sensitive prognostic biomar­ker of complications of type 2 diabetes, including atherosclerosis and cardiovascular disease. The precursor of TMAO is trimethy­lamine (TMA), formed by intestinal bacteria from food phosphatidylcholine and L-carnitine. In the liver, TMA is converted to TMAO under the influence of hepatic flavin monooxygenase 3. The mecha­nisms of the proatherogenic effect of elevated levels of TMAO include effects on bile acid and cholesterol metabolism, platelet hyperactivation, stimulation of inflammatory processes and oxidative stress, induction of endothelial disfunction and endoplasmic reticulum stress. It has been established that TMAO, in conditions of chronic elevation, can contribute to cardiome­tabolic diseases. Elevated le­vels of TMAO in dysmetabolic conditions (obesity, type 2 diabetes, atherosclerosis, or coronary heart disease) have been suggested to be largely associated with the gut microbiota profile. Therefore, regulating the ratio of intestinal microorganisms or their ability to form a precursor of TMAO — TMA, may be a way to develop new tools for the prevention and treatment of atherosclerosis and prevent the progression of cardiovascular complications, including in patients with type 2 diabetes. Studies have shown that inhibiting various stages of TMAO production can reduce TMAO levels and help treat atherosclerosis and diabetes
Дод.точки доступу:
Зінич, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

7.


   
    Гіпоглікемія: різновиди етіології, патогенезу та клініки. Спостереження з практики [Текст] / П. М. Ляшук [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 4. - С. 41-45. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-головна:
ГИПОГЛИКЕМИЯ -- HYPOGLYCEMIA (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (патофизиология)
ГИПЕРИНСУЛИНИЗМ -- HYPERINSULINISM (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Під час лікування хворих на цукровий діабет (ЦД), особливо за допомогою інсуліну, у клінічній практиці часто відзначають синдром нерозпізнавання гіпоглікемій (СНГ). Цей синдром проявляється симптомами, зумовленими нейроглікопенією (недостатнім надходженням глюкози в головний мозок, який утилізує 20 % усієї глюкози). СНГ трапляється доволі часто, приблизно в 40 % осіб, хворих на ЦД 1-го типу. Розглядається клінічний синдром постпрандіальної (реактивної) гіпоглікемії різної етіології, що проявляється гіпоглікемічним станом у найближчі години після приймання їжі, особливо легкозасвоюваних вуглеводів. У більшості випадків відзначається порушення гіпоталамічної регуляції вуглеводного обміну, а в клінічній картині переважають симптоми активації симпатоадреналової системи. Така гіпоглікемія зазвичай минуща, оскільки рівень глюкози швидко нормалізується внаслідок викиду контрінсулярних гормонів. Про важливе значення останніх у регуляції секреції інсуліну свідчить те, що після перорального навантаження глюкозою визначається вищий рівень секреції інсуліну, ніж у разі внутрішньовенного введення еквівалентної дози. У пацієнтів літнього віку на тлі гіпоглікемії частіше розвиваються неврологічні порушення, ніж адренергічні (серцебиття, тремтіння, відчуття голоду). Ці симптоми можуть бути помилково прийняті за ознаки цереброваскулярної ішемії, як наслідок, гіпоглікемії адекватно не виявляються й не лікуються. Крім гострих несприятливих наслідків гіпоглікемії, гіпоглікемічний епізод може мати довгострокові наслідки. Часті гіпоглікемічні стани справляють значний психологічний вплив, а також є чинником ризику розвитку деменції. Наведені дані літератури та власні спостереження щодо етіології та патогенезу гіпоглікемій, найбільш часті їх клінічні різновиди, зокрема, при синдромі нерозпізнавання гіпоглікемії, постпрандіальній гіпоглікемії, при хронічному передозуванні інсуліну хворим на цукровий діабет у літньому віці та при інсулінізмі
Hypoglycemic syndrome is often noted in clinical practice in the treatment of patients with diabetes mellitus (DM), especially with insulin. This syndrome is manifested by symptoms caused by neuroglycopenia (insufficient supply of glucose to the brain, which utilizes 20 % of all glucose). Hypoglycemia occurs quite often, in about 40 % of people with type 1 DM. The clini­cal syndrome of postprandial (reactive) hypoglycemia of various etio­logies is considered, which is manifested by a hypoglycemic condition in the next hours after eating, especially easily diges­tible carbohydrates. In most cases, there is a violation of the hypothalamic regulation of carbohydrate metabolism, and the clinical picture is dominated by symptoms of activation of the sympathoadrenal system. Such hypoglycemia is usually transient, as glucose levels return to normal rapidly due to the release of counterinsular hormones. The importance of the latter in the regulation of insulin secretion is evidenced by the fact that after oral glucose loa­ding, a higher level of insulin secretion is determined than in the case of intravenous administration of an equivalent dose. Elderly patients with hypoglycemia are more likely to deve­lop neurolo­gical disorders than adrenergic disorders (palpitations, tremors, hunger). These symptoms may be mistaken for signs of cerebrovascular ischemia, as a result, hypoglycemia is not adequately detected and treated. In addition to the acute adverse effects of hypoglycaemia, a hypoglycaemic episode may have long-term consequences. Frequent hypoglycemic conditions have a significant psychological impact and are also a risk factor for dementia. The paper presents the data, based on scientific sources and own observations, on etiopathogenesis of hypoglycemia, as well as their most frequent clinical varieties, in particular, in the syndrome of unrecognization of hypoglycemia, postprandial hypoglycemia, in chronic insulin overdose in patients with diabetes mellitus in old age and insulinism
Дод.точки доступу:
Ляшук, П. М.
Ляшук, Р. П.
Марчук, Ю. Ф.
Станкова, Н. І.
Кудіна, М. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

 
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)