Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2022/18/5<.>

Загальна кількість знайдених документів : 10
Показані документи з 1 по 10

Kumari, Neeta.
A study to assess the future 10-year cardiovascular and 8-year diabetic risk by using Framingham heart scale in prediabetic subjects [Текст] = Оцінка 10-річного серцево-судинного ризику і 8-річного ризику цукрового діабету з використанням Фремінгемської шкали в осіб із предіабетом / Neeta Kumari, Verma Deepak Kumar, B. K. Binawara // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 5. - С. 6-11. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПРЕДДИАБЕТИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ -- PREDIABETIC STATE (диагностика, патофизиология, этиология)
САХАР КРОВИ -- BLOOD GLUCOSE
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Prediabetes is a state characterized by impaired fasting glucose or impaired glucose tolerance. This implies that prediabetes bears an increased risk of cardiovascular complications. Various risk factors are the reason of the progression of cardiovascular diseases and type 2 diabetes mellitus (T2DM) in prediabetics if factors are not overt. Hence, the present study was undertaken to determine the future 10-year cardiovascular and 8-year diabetic risk by using Framingham heart scale in prediabetic subjects. Materials and methods. Present cross-sectional study was carried out at Department of Physiology, S.P. Medical College & Hospital in collaboration with Diabetic Research Centre P.B.M. Hospital Bikaner (Rajasthan). Prediabetic subjects were identified from first-degree relatives of T2DM patients, enrolled in Diabetic Research Centre P.B.M. Hospital Bikaner. Prediabetics (impaired fasting glucose) subjects were identified on the basis of fasting blood glucose of 100 to 125 mg/dl and HbA1c (5.7 to 6.4 %) as per American Diabetes Association 2011 guidelines. Consecutive sampling was conducted till sample size satisfied during the period of study. Subjects of age group 20–74 years who had fasting blood glucose of 100–125 mg/dl, HbA1c of 5.7 to 6.4 % and gave informed written consent were included in study. Pre-structured performa was used to collect general information, sociodemographic information, baseline physical characteristics, personal habits, biochemical analysis, and for blood parameters. Future 10-year cardiovascular and 8-year diabetic risk were assessed by using Framingham heart scale. Results. Age, occupation, body mass index, diet, smoking, alcohol, truncal obesity and family history of diabetes were significantly associated with the prevalence of T2DM/prediabetes whereas gender and literacy were not. Conclusions. In the present study, it was observed that advanced age, occupational changes, body mass index, substance abuse like smoking, central obesity, exercise, blood pressure and family history of diabetes were highly associated with future risk of T2DM and cardiovascular diseases among prediabetic subjects of first-degree relatives
Предіабет — це стан, що характеризується порушенням глікемії натще або порушенням толерантності до глюкози. Предіабет сприяє підвищеному ризику виникнення серцево-судинних ускладнень. Різноманітні фактори ризику є причиною прогресування серцево-судинних захворювань і цукрового діабету (ЦД) 2-го типу в осіб із предіабетом. Мета дослідження: визначення 10-річного серцево-судинного ризику і 8-річного ризику ЦД за допомогою Фремінгемської шкали в осіб із предіабетом. Матеріали та методи. Перехресне дослідження було проведено на кафедрі фізіології Медичного коледжу та Університетської лікарні у співпраці з діабетичним дослідницьким центром. Особи з предіабетом були ідентифіковані серед родичів першого ступеня пацієнтів із ЦД 2-го типу, зареєстрованих у дослідницькому центрі діабету. Особи з предіабетом (порушенням рівня глікемії натще, ПГН) були ідентифіковані на основі рівня глюкози в крові натще від 100 до 125 мг/дл і глікованого гемоглобіну HbA1c від 5,7 до 6,4 % згідно з рекомендаціями Американської діабетичної асоціації. Послідовний відбір проб проводився доти, доки розмір вибірки не став відповідати критеріям дослідження. До дослідження були включені суб’єкти вікової групи 20–74 роки, які мали ПГН від 100–125 мг/дл, HbA1c від 5,7 до 6,4 % і дали інформовану письмову згоду. Програма Pre-structured Performa використовувалася для збору загальної інформації, соціально-демографічної інформації, базових характеристик, особистих звичок, біохімічного аналізу й параметрів крові. 10-річний ризик розвитку серцево-судинних захворювань і 8-річний ризик розвитку цукрового діабету оцінювали за допомогою Фремінгемської шкали. Результати. Вік, професія, індекс маси тіла, дієта, куріння, алкоголь, вісцеральне ожиріння та сімейний анамнез цукрового діабету були вірогідно пов’язані з поширеністю цукрового діабету 2-го типу й предіабету, тоді як стать і грамотність — ні. Висновки. У цьому дослідженні було виявлено, що похилий вік, професійні зміни, індекс маси тіла, куріння, ожиріння, недостатня фізична активність, підвищений артеріальний тиск і сімейний анамнез діабету були значною мірою пов’язані з майбутнім ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу і серцево-судинних захворювань серед пацієнтів із предіабетом
Дод.точки доступу:
Kumar, Verma Deepak
Binawara, B. K.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сіренко, Ю. М.
Стрес та артеріальна гіпертензія: С- і Н-тип артеріальної гіпертензії і причини резистентності [Текст] / Ю. М. Сіренко, Г. Д. Радченко, О. Л. Рековець // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 5. - С. 12-25. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (патофизиология, этиология)
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL
ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (анализ)
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (терапевтическое применение)
Анотація: Неконтрольований артеріальний тиск (АТ), особливо на фоні стресу, пов’язаний з чотириразовим збільшенням ризику розвитку серцево-судинних подій порівняно з пацієнтами з артеріальною гіпертензією (АГ), які досягли цільового рівня АТ. Мета дослідження: оцінити механізми впливу стресу на розвиток артеріальної гіпертензії, типів артеріальної гіпертензії і резистентність. Матеріали та методи. У дослідження було включено 1146 пацієнтів з резистентною АГ, які приймали 3 і більше антигіпертензивних препарати і лікувалися у відділенні вторинних і легеневих гіпертензій ДУ «ННЦ «Інститут кардіології, клінічної і регенеративної медицини ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України. Рівень офісного АТ при надходженні у відділення при прийомі трьох і більше антигіпертензивних препаратів становив: систолічного — 174,60 ± 0,64 мм рт.ст., діастолічного — 100,50 ± 0,38 мм рт.ст. Пацієнтам проводили наступні обстеження: вимірювання офісного АТ, добове моніторування артеріального тиску, ехокардіографічне дослідження, визначення нічного апное сну, загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, визначення рівнів тиреотропного гормону, трийодтироніну, тироксину, реніну крові, альдостерону крові та їх співвідношення, визначення метанефринів сечі, кортизолу. Результати. Серед пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією жінок було більше, ніж чоловіків — 62,7 % проти 36,7 % відповідно. У дослідженні пацієнтів з резистентною АГ, у яких не було досягнуто цільового рівня систолічного АТ, спостерігались достовірно вищі показники АТ при надходженні в стаціонар. У них був достовірно вищий рівень кортизолу крові (155,0 ± 44,0 нг/л проти 35,9 ± 20,8 нг/л, р = 0,026), вищий індекс маси міокарда лівого шлуночка (147,50 ± 3,46 г/м2 проти 135,3 ± 1,74 г/м2), частіше відзначалося ожиріння (42,9 % проти 37,5 %). Висновки. Пацієнти з резистентною артеріальною гіпертензією, які не досягли цільового рівня артеріального тиску, мали вищий рівень кортизолу й індекс маси міокарда лівого шлуночка порівняно з пацієнтами, у яких було досягнуто цільових рівнів артеріального тиску
Uncontrolled blood pressure (BP), especially in the context of stress, is associated with a fourfold increase in the risk of developing cardiovascular events compared to patients with hypertension who have reached the target BP level. Aim: to evaluate the mechanisms of the influence of stress on the development of hypertension, types of hypertension and resistance. Materials and methods. The study included 1,146 patients with resistant hypertension who were taking 3 or more antihypertensive drugs and were treated at the department of secondary and pulmonary hypertensions of the State Institution “National Scientific Center “M.D. Strazhesko Institute of Cardiology” of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine”. The level of office blood pressure upon admission to the department when taking 3 or more antihypertensive drugs was: systolic — 174.60 ± 0.64 mmHg, diastolic — 100.50 ± 0.38 mmHg. Patients underwent the following examinations: measurement of office blood pressure, daily blood pressure monitoring, echocardiography, measurement of nocturnal sleep apnea, general blood analysis, biochemical blood analysis, determining the levels of thyroid-stimulating hormone, triiodothyronine, thyroxine, blood renin, blood aldosterone and their ratio, urine metanephrines, blood cortisol. Results. Among patients with resistant hypertension, there were more women than men — 62.7 versus 36.7 %, respectively. In a study of people with resistant hypertension who did not reach the target level of systolic BP, significantly higher indicators of BP were observed upon admission to the hospital. They had a significantly higher blood cortisol level (155.0 ± 44.0 vs. 35.9 ± 20.8 ng/l, p = 0.026), higher left ventricular mass index (147.50 ± 3.46 vs. 135.30 ± 1.74 g/m2), obesity was more common among them (42.9 versus 37.5 %). Conclusions. Patients with resistant hypertension who did not reach the target level of blood pressure had higher level of cortisol and left ventricular mass index compared to those who achieved the target levels of blood pressure
Дод.точки доступу:
Радченко, Г. Д.
Рековець, О. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Investigation of relationship between melatonin level and religious orientation, depression level and sleep quality of students in nursing and different department [Текст] = Дослідження зв’язку рівня мелатоніну з релігійною орієнтацією, рівнем депресії і якістю сну студентів сестринського та інших відділень / Esra Senturk [et al.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 5. - С. 26-33. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДЕПРЕССИЯ -- DEPRESSION (диагностика)
СНА РАССТРОЙСТВА -- SLEEP DISORDERS (диагностика, этиология)
МЕЛАТОНИН -- MELATONIN (анализ)
МЕДСЕСТРИНСКИЙ ПЕРСОНАЛ -- NURSING STAFF
Анотація: With insufficient information about the importance of melatonin in human physiology, this hormone is known to be associated with sleep, mood, reproduction, tumor development, and aging. Chronic sleep problems, stress, fatigue, irritability, confusion, tension, and depressive symptoms can be observed in melatonin deficiency. There is no such study in the literature and it is thought to shed light on the literature. The purpose of the study is to examine the relationship between melatonin level and religious orientation, depression level, and sleep quality of students in nursing and different department. Materials and methods. This cross-sectional study was conducted between April 2019 and April 2020. The target population of the study consisted of 1200 students who studying in 2nd grade to ensure harmony and homogeneity in stress, sleep, and melatonin parameters. The sample of the study consisted of 145 individuals who accepted to participate in the study among the 2nd-grade students. Descriptive Information Form, Religious Orientation Scale, Beck Depression Inventory, and Pittsburg Sleep Quality Index (PSQI) scale were used to collect research data. Results. According to the findings obtained from the study, it was determined that the melatonin level of the students was 0.79 ± 0.52 pg/ml, the total score mean of the Sleep Quality Scale was 7.24 ± 3.35, the Beck Depression Inventory was 16.40 ± 10.84 and the Religious Orientation Scale was 47.41 ± 6.05. It was determined that their sleep quality was “bad”; moderately depressed and religious orientation and the melatonin level was below normal. Conclusions. Since the sleep quality total score of the students was above 5, it was determined that their sleep quality was “bad”. It was found that the group was moderately depressed and had a moderate religious orientation. In the study where the standard was accepted as 0.90, it was found that the melatonin level was below normal. It is recommended that the study be conducted in larger groups
Мелатонін пов’язаний зі сном, настроєм, репродуктивною функцією, розвитком пухлин і старінням. У той же час інформації про важливість мелатоніну для фізіології людини недостатньо. Хронічні проблеми зі сном, стрес, втома, дратівливість, сплутаність свідомості, напруження й симптоми депресії можуть спостерігатися при дефіциті мелатоніну. Подібного дослідження в літературі немає, тому метою дослідження було вивчення зв’язку між рівнем мелатоніну і релігійною орієнтацією, рівнем депресії і якістю сну студентів медсестринського та інших відділень. Матеріали та методи. Це перехресне дослідження проводилося з квітня 2019 року по квітень 2020 року. Цільовою популяцією дослідження були 1200 учасників, які навчаються на другому курсі. Це сприяло отриманню однорідності параметрів стресу, сну й мелатоніну. Вибірка становила 145 осіб, які взяли подальшу участь у дослідженні. Для збору даних використовували описову інформаційну форму, шкали релігійної орієнтації, депресії Бека та індекс якості сну Піттсбурга (PSQI). Результати. Встановлено, що рівень мелатоніну в студентів становив 0,79 ± 0,52 пг/мл, загальний середній бал за шкалою якості сну становив 7,24 ± 3,35, за шкалою депресії Бека — 16,40 ± 10,84 і за шкалою релігійної орієнтації — 47,41 ± 6,05. Було визначено, що якість сну була «поганою», встановлено помірно виражений депресивний стан, а рівень мелатоніну був нижче за норму. Висновки. Оскільки загальна оцінка якості сну студентів перевищувала 5, встановлено, що якість сну була «поганою». У групі обстежених спостерігався помірно виражений стан депресії, учасники вказували на помірно виражену релігійну орієнтацію. У дослідженні, де за стандарт було прийнято 0,90, було виявлено, що рівень мелатоніну перебував нижче за референсні значення. У подальшому рекомендується проводити дослідження в більших за чисельністю групах
Дод.точки доступу:
Senturk, Esra
Varol, Ela
Yildiz, Metin
Okyar, Guray

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Pankiv, V. I.
Thyroid volume and nodules in patients with impaired fasting glucose and type 2 diabetes mellitus [Текст] = Об’єм щитоподібної залози і частота тиреоїдних вузлів у пацієнтів з порушенням глікемії натще і цукровим діабетом 2-го типу / V. I. Pankiv, T. Yu. Yuzvenko, I. V. Pankiv // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 5. - С. 34-38. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика)
ГЛИКЕМИИ ИНДЕКС -- GLYCEMIC INDEX
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ УЗЕЛ -- THYROID NODULE (диагностика)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: The relationship between insulin resistance and thyroid nodules is not clearly understood. Insulin resistance is associated with increased thyroid volume and nodule prevalence in patients with metabolic syndrome. Metformin commonly used in patients with type 2 diabetes mellitus (T2DM) might possibly alter thyroid function and morphology. Data on the association of thyroid morphology and abnormal glucose metabolism are limited. This prospective study was carried out to evaluate impaired fasting glucose (IFG) and T2DM as a risk factor for increased thyroid volume and nodule prevalence in iodine-deficient area. Materials and methods. This was a prospective case-control study in patients with IFG and T2DM. Data were gathered on all patients newly diagnosed with IFG and T2DM between January 2018 and December 2020. Sixty-five patients with IFG and 52 people with T2DM were randomly matched for age, gender, and smoking habits with 38 subjects with normal glucose metabolism. Serum thyroid-stimulating hormone (TSH) was evaluated, and thyroid ultrasonography was performed in all participants. Results. Mean TSH level in the T2DM group (2.1 ± 0.9 mIU/l) was significantly higher than in controls (1.4 ± 0.7 mIU/l) and in the IFG group (1.5 ± 0.8 mIU/l) (p 0.001 for both). Thyroid autoantibody levels were within normal limits and did not differ significantly between 3 groups. Mean thyroid volume was significantly higher in the IFG (16.1 ± 4.2 cm3) and T2DM groups (19.4 ± 5.2 cm3) compared to controls (11.9 ± 3.7 cm3). In the T2DM group, there was a positive correlation between TSH and body mass index (r
Взаємозв’язок між інсулінорезистентністю й наявністю вузлів щитоподібної залози не з’ясований. Інсулінорезистентність асоціюється зі збільшенням об’єму щитоподібної залози й поширеністю тиреоїдних вузлів у пацієнтів з метаболічним синдромом. Зазвичай метформін у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) може впливати на функцію і морфологію щитоподібної залози. Дані про взаємозв’язок морфологічних змін щитоподібної залози з порушенням вуглеводного обміну обмежені. Мета: проспективне дослідження було проведено для оцінки порушення глікемії натще (ПГН) і ЦД2 як факторів ризику збільшення об’єму щитоподібної залози й поширеності вузлів у йододефіцитному регуоні. Матеріали та методи. Проведено проспективне дослідження типу «випадок — контроль» у пацієнтів із ПГН і ЦД2. Дані були зібрані щодо всіх пацієнтів з нещодавно діагностованими ПГН і ЦД2 упродовж періоду із січня 2018 року до грудня 2020 року. 65 пацієнтів із ПГН і 52 пацієнти з ЦД2 були рандомізовані за віком, статтю і статусом куріння з 38 суб’єктами з нормальним вуглеводним метаболізмом. Усім учасникам проводили визначення тиреотропного гормону (ТТГ) і ультразвукове дослідження щитоподібної залози. Результати. Середній рівень ТТГ у групі ЦД2 (2,1 ± 0,9 мМО/л) був вірогідно вищим, ніж у контрольній групі (1,4 ± 0,7 мМО/л) і групі з ПГН (1,5 ± 0,8 мМО/л) (P 0,001 для обох). Рівні автоантитіл до щитоподібної залози перебували в межах референсних значень й істотно не відрізнялися між трьома групами. Середній об’єм щитоподібної залози був вірогідно вищим у групах з ПГН (16,1 ± 4,2 см3) і ЦД2 (19,4 ± 5,2 см3), ніж у контрольній групі (11,9 ± 3,7 см3). У групі ЦД2 спостерігалася позитивна кореляція між ТТГ та ІМТ (r
Дод.точки доступу:
Yuzvenko, T. Yu.
Pankiv, I. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Горобейко, М. Б.
Позитивний ефект вітаміну D на зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням на тлі лікування глюкагоноподібним пептидом 1 та модифікації способу життя [Текст] / М. Б. Горобейко, В. В. Здорна, А. В. Дінець // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 5. - С. 39-45. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Ліраглутид

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (лекарственная терапия)
ГЛЮКАГОН-ПОДОБНЫЙ ПЕПТИД 1 -- GLUCAGON-LIKE PEPTIDE 1 (терапевтическое применение)
МЕТФОРМИН -- METFORMIN (терапевтическое применение)
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (терапевтическое применение)
Анотація: Ожиріння, предіабет та цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) є глобальними хворобами, якими також уражено населення України, з щорічним зростанням захворюваності. Інсулінорезистентність виникає майже у 90 % пацієнтів з ожирінням, сприяє накопиченню білої жирової тканини та має ризики щодо подальшого розвитку предіабету та ЦД2. Проте інші чинники також відіграють негативну роль у плані розвитку ожиріння, зокрема це дефіцит холекальциферолу (вітаміну D). Вітамін D — стероїдний гормон, основна функція якого полягає в регуляції кальцієво-фосфорного метаболізму, проте ця молекула також демонструє різні властивості, зокрема вплив на вуглеводний обмін. Мета дослідження: визначити та оцінити роль підвищення рівня вітаміну D у пацієнтів, які отримували терапію агоністами глюкагоноподібного пептиду 1 (аГПП-1) у комбінації з дозованим фізичним навантаженням для лікування ожиріння, та порівняти ефективність такої комбінації з пацієнтами, у яких у програмі заходів з лікування ожиріння застосовувались метформін та інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (іНЗКТГ-2). Матеріали та методи. У проспективне дослідження були залучені 155 пацієнтів з ожирінням, серед яких дані спостереження були доступні у 49 пацієнтів. Основну групу становили 30 пацієнтів, які отримували в комплексній терапії аГПП-1 ліраглутид (основна група аГПП-1) у дозах від 1,2 до 3 мг на добу. Контрольна група становила 19 пацієнтів і отримувала комплексну терапію із застосуванням метформіну в щоденних дозах від 500 до 2000 мг, іНЗКТГ2 у щоденних дозах від 10 до 12,5 мг. Лікування дефіциту вітаміну D проводилось холекальциферолом у дозі 4000 МО/добу. Результати. В основній групі аГПП-1 маса тіла до лікування була в середньому 104,6 кг, після лікування — 96,36 кг (р = 0,000007); у середньому пацієнти втратили 7,8 % (діапазон 1–23,71 %) від початкової маси тіла. ІМТ до лікування в середньому становив 37,1 кг/м2, після лікування — 34,11 кг/м2 (р = 0,000006). У контрольній групі маса тіла до лікування становила в середньому 99,4 кг, після лікування — 91,74 кг (р = 0,000196); у середньому пацієнти втратили 7,73 % (діапазон 0–16,9 %) від початкової маси тіла. ІМТ до лікування в середньому становив 35,6 кг/м2, після лікування — 34,11 кг/м2 (р = 0,000196). Аналіз параметрів вуглеводного обміну показав вірогідно нижчий рівень глюкози крові — 5,75 ммоль/л в основній групі аГПП-1 порівняно з 8,42 ммоль/л у контрольній (p = 0,00024). Слід зазначити, що аналогічна клінічна картина також спостерігалась після лікування, незважаючи на компенсацію ЦД2 у всіх пацієнтів: вірогідно нижчий рівень глюкози крові — 5,03 ммоль/л в основній групі аГПП-1 порівняно з 5,99 ммоль/л у пацієнтів контрольної групи (p = 0,002453). Проте вірогідно вищі рівні інсуліну спостерігалися в основній групі аГПП-1 до лікування — 27,02 мОд/л порівняно з 18,59 мОд/л у пацієнтів контрольної групи (p = 0,003286). Після лікування спостерігалась аналогічна ситуація щодо вірогідно вищих рівнів інсуліну: 19,41 мОд/л у пацієнтів основної групи аГПП-1 порівняно з 14,42 мОд/л у пацієнтів контрольної групи (р = 0,0024). Відповідні зміни також спостерігались щодо показників індексу НОМА. Висновки. Отримані результати свідчать про високу ефективність підвищення рівня вітаміну D у разі його недостатності у пацієнтів у комплексі заходів з лікування ожиріння ліраглутидом, метформіном або іНЗКТГ-2
Obesity, prediabetes and type 2 diabetes mellitus (T2DM) are global diseases affecting the population of Ukraine, with an annual increase in morbidity. Insulin resistance occurs in up to 90 % of obese patients, contributing to the accumulation of white adipose tissue, and has a risk for the further development of prediabetes and T2DM. However, other factors also play a negative role in the development of obesity, particularly cholecalciferol (vitamin D) deficiency. Vitamin D is a steroid hormone the main function of which is to regulate calcium and phosphorus metabolism, but this molecule also exhibits various properties, including the effects on carbohydrate metabolism. The purpose of this study was to identify and evaluate the role of vitamin D elevation in patients receiving glucagon-like peptide-1 agonists (GLP-1a) in combination with lifestyle interventions for the treatment of obesity and to compare its effectiveness with that in patients treating with metformin and sodium-glucose cotransporter 2 inhibitors (SGLT2i). Materials and methods. A prospective study included 155 obese patients, and follow-up data were available for 49 of them. The study group consisted of 30 patients receiving combination therapy with GLP-1a liraglutide at a dose of 1.2 to 3.0 mg per day. The control group included 19 patients receiving combination therapy with metformin in daily doses of 500 to 2,000 mg, and SGLT2i in daily doses of 10 to 12.5 mg. Treatment of vitamin D deficiency was performed with cholecalciferol at a dose of 4,000 IU/day. Results. In study group GLP-1a, 25 (83.3 %) patients had vitamin D insufficiency, which is statistically similar to control group (p 0.05) — 17 (89.5 %) cases. All patients with vitamin D insufficiency received 4,000 IU of cholecalciferol daily during the follow-up period. In study group GLP-1a, the mean body mass before the treatment was 104.6 kg, after treatment — 96.36 kg (p = 0.000007), the mean weight lost was 7.8 % (range is 1–23.71 %) of the initial level. Mean body mass index (BMI) before treatment was 37.1 kg/m2, after treatment — 34.11 kg/m2 (p = 0.000006). In the control group, the mean weight before the treatment was 99.4 kg, after treatment — 91.74 kg (p = 0.000196), the mean weight lost was 7.73 % (range is 0–16.9 %) of the initial level. BMI before treatment averaged 35.6 kg/m2, after treatment — 34.11 kg/m2 (p = 0.000196). The analysis of carbohydrate metabolism parameters showed a significantly lower blood glucose level — 5.75 mmol/l in the study group GLP-1a compared to 8.42 mmol/l in the control group (p = 0.00024). It should be noted that a similar clinical picture was also observed after treatment, despite the compensation of T2DM in all patients: a significantly lower blood glucose level — 5.03 mmol/l in the study group GLP-1a compared to 5.99 mmol/l in controls (p = 0.002453). However, significantly higher levels of insulin were detected in the study group GLP-1a before treatment — 27.02 mU/L compared to 18.59 mU/L in control patients (p = 0.003286). After treatment, a similar situation was observed in terms of significantly higher levels of insulin: 19.41 mU/l in patients of the study group GLP-1a compared to 14.42 mU/l in controls (p = 0.0024). Corresponding changes were also observed for the HOMA index. Conclusions. Our results suggest high effectiveness of increasing the level of vitamin D in case of its insufficiency as a part of measures for the treatment of obese patients with liraglutide, metformin or SGLT2i
Дод.точки доступу:
Здорна, В. В.
Дінець, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Kavuran, Esin.
Turkish validity and reliability of the Diabetes Medication Self-Efficacy Scale [Текст] = Валідність і надійність шкали оцінки ефективності лікування цукрового діабету в Туреччині / Esin Kavuran, Nihan Turkoglu // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 5. - С. 46-53. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (лекарственная терапия)
БОЛЬНОЙ, СЛЕДОВАНИЕ РЕКОМЕНДАЦИЯМ ВРАЧА -- PATIENT COMPLIANCE
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: As the problem of adaptation to diabetes management in chronic diseases prevents the success of treatment, it causes the disease process to progress negatively, other diseases and deaths to develop and the costs of the disease to increase. Type 2 diabetes mellitus treatment in Turkey concerns the rate of individuals with low compliance and continuity of the disease. In a study of 1,456 individuals with diabetes treated with insulin throughout Turkey, 29.7 % of patients reported that they did not adhere to the prescribed drug regimen. This study was designed to investigate the validity and reliability of the Diabetes Medication Self-Efficacy Scale. Materials and methods. The study was constituted with 197 individuals, who admitted to endocrinology outpatient clinic of a University Hospital between May and June 2019, and had diabetes diagnosis for at least one year and agreed to participate in the research. The descriptive and confirmatory factor analysis and Cronbach’s alpha internal consistency analysis were used during the Turkish adaptation phase of the Diabetes Medication Self-Efficacy Scale. Results. As a result of the analysis, the scale was determined to be consisted of 19 items and three sub-dimensions and explained 68.472 % of the total variance. Cronbach’s alpha values for the whole scale and its sub-scales were 0.94, 0.89, 0.85, and 0.93, respectively. Confirmatory factor analysis was performed to verify the 3-factor structure of the scale. According to the confirmatory factor analysis results, χ2/SD = 3.22 was found to be less than the acceptable reference value of 5. This finding shows that the data are compatible with the model. In addition, the other results were as follows: RMSEA = 0.070, PNFI = 0.82, CFI = 0.99, RMR = 0.27, GFI = 0.94, AGFI = 0.88 and PGFI = 0.61. When we look at these values, they are appeared to be in good alignment. Conclusions. This reliable, validated and standardized 19-item 5-point Likert type scale can be used to determine the medication self-efficacy for patients with diabetes in society
Проблема адаптації до лікування цукрового діабету (ЦД) перешкоджає досягненню компенсації, призводить до прогресування захворювання, а також до зростання витрат через хворобу. Аналіз ефективності лікування ЦД 2-го типу в Туреччині вказує на високу частку осіб з низьким рівнем комплаєнсу і компенсації ЦД. У дослідженні 1456 осіб із ЦД, які отримували інсулінотерапію, 29,7 % хворих повідомили, що вони не дотримуються призначеного режиму лікування. Мета: дослідження розроблено й проведено з метою вивчення валідності й надійності шкали оцінки ефективності лікування діабету (DMSS). Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 197 осіб, які перебували під спостереженням в амбулаторії університетської лікарні в період із травня по червень 2019 року. У них був діагностований ЦД принаймні один рік тому, і хворі погодилися брати участь у дослідженні. Для перевірки надійності (внутрішньої узгодженості) шкали оцінки ефективності медикаментозного лікування ЦД використовувався метод альфа Кронбаха. Результати. У результаті аналізу було встановлено, що шкала складається з 19 пунктів і трьох підпунктів. Значення альфа Кронбаха для всієї шкали та її підшкал становили 0,94; 0,89; 0,85 і 0,93 відповідно. Для перевірки 3-факторної структури шкали було проведено підтверджуючий факторний аналіз. Згідно з результатами підтверджуючого факторного аналізу, χ2/SD = 3,22 виявився меншим за прийнятне контрольне значення 5. Цей результат показує, що дані сумісні з моделлю. Крім того, інші результати були такими: RMSEA = 0,070; PNFI = 0,82; CFI = 0,99; RMR = 0,27; GFI = 0,94; AGFI = 0,88 і PGFI = 0,61. Висновки. Валідну, перевірену й стандартизовану 19-пунктову 5-бальну шкалу типу Лайкерта можна використовувати для визначення оцінки ефективності лікування хворих на цукровий діабет у популяції
Дод.точки доступу:
Turkoglu, Nihan

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Функціональний стан щитоподібної залози в дітей, хворих на виразку дванадцятипалої кишки [Текст] / С. В. Сокольник [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 5. - С. 54-57. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНОЙ КИШКИ ЯЗВА -- DUODENAL ULCER (патофизиология, этиология)
HELICOBACTER ИНФЕКЦИИ -- HELICOBACTER INFECTIONS (диагностика)
ТИРЕОИДНЫЕ ГОРМОНЫ -- THYROID HORMONES (анализ)
ТИРОКСИН -- THYROXINE (анализ)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Більшість фахівців одностайні щодо того, що в дітей значно частіше трапляється виразка дванадцятипалої кишки. Останніми роками став проявлятися дослідницький інтерес відношень тиреоїдної системи з процесами виразки у дванадцятипалій кишці. Мета. Дослідити функціональний стан щитоподібної залози в дітей, хворих на виразку дванадцятипалої кишки. Матеріали та методи. Групу спостереження становили 56 дітей віком від 7 до 18 років із верифікованою виразкою дванадцятипалої кишки та 15 здорових дітей. Усім педіатричним пацієнтам проводили фіброезофагогастродуоденоскопію з прицільною щитковою біопсією та дослідженням на наявність бактерії Helicobacter pylori, внутрішньошлункову рН-метрію, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та щитоподібної залози, досліджували концентрацію тиреоїдних гормонів (ТТГ, Т3, Т4). Оцінка вірогідності здійснювалася за допомогою критерію Стьюдента (t). Різниця вважалася вірогідною при р 0,05. Результати. Середній вік виникнення виразки дванадцятипалої кишки в дітей становив 13,1 ± 3,1 року. У всіх вікових категоріях виразка дванадцятипалої кишки частіше траплялася у хлопчиків — 58,9 %. Під час поглибленого ультразвукового дослідження структура щитоподібної залози в 52 (92,8 %) дітей була однорідною, у 4 (7,1 %) дітей — неоднорідною, але без вузлових утворень. Концентрації ТТГ та Т3 в крові дітей із виразкою дванадцятипалої кишки також не відрізнялися від середніх показників у дітей групи порівняння. При цьому відзначалося зниження концентрації Т4, що можна розглядати як варіант синдрому еутиреоїдної слабкості — синдрому зниженого Т4. Середній рівень Т4 у крові (32,67 ± 3,84 нмоль/л) був значно нижчим (p
Most experts agree that duodenal ulcers are much more common in children. In recent years, the research interest in the relationship between the thyroid system and duodenal ulcer processes has become evident. The purpose of the study is to investigate the thyroid functional state in children with duodenal ulcer. Materials and methods. The observation group consisted of 56 children aged 7 to 18 years with a verified duodenal ulcer and 15 healthy children. All pediatric patients underwent fibroesophagogastroduodenoscopy with a targeted thyroid biopsy and examination for the presence of the Helicobacter pylori bacterium, intragastric pH-metry, ultrasound examination of the abdominal cavity and thyroid gland; the concentration of thyroid hormones (thyroid-stimulating hormone, T3, T4) was also studied. Reliability was assessed using Student’s t-test. The difference was considered significant at p 0.05. Results. The average age of children with duodenal ulcer was 13.1 ± 3.1 years. In all age categories, duodenal ulcer occurred more often in boys — 58.9 %. During an in-depth ultrasound examination, the structure of the thyroid gland in 52 (92.8 %) children was homogeneous, in 4 (7.1 %) individuals it was heterogeneous, but without nodular formations. Serum concentrations of thyroid-stimulating hormone and T3 in children with duodenal ulcer also did not differ from the average levels in children of the comparison group. At the same time, a decrease in the concentration of T4 was noted, which can be considered as a variant of euthyroid sick syndrome — the syndrome of reduced T4. The average serum level of T4 (32.67 ± 3.84 nmol/l) was significantly lower (p
Дод.точки доступу:
Сокольник, С. В.
Нечитайло, Д. Ю.
Лозюк, І. Я.
Остапчук, В. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Камишна, І. І.
Вплив вітаміну D на рівень BDNF у сироватці крові у пацієнтів з гіпотиреозом, спричиненим автоімунним тиреоїдитом [Текст] / І. І. Камишна // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 5. - С. 58-62. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ХАШИМОТО БОЛЕЗНЬ -- HASHIMOTO DISEASE (диагностика, лекарственная терапия)
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
ХОЛЕКАЛЬЦИФЕРОЛ -- CHOLECALCIFEROL (терапевтическое применение)
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (кровь, терапевтическое применение)
Анотація: Тиреоїдит Хашимото — хронічне автоімунне захворювання щитоподібної залози (ЩЗ), спричинене підвищенням тиреоїдних антитіл. Зростаюча кількість досліджень свідчить про те, що пацієнти з тиреоїдитом Хашимото можуть страждати від когнітивних порушень. Тому важливо визначити фактори ризику, що сприяють розвитку когнітивних порушень у пацієнтів з автоімунним тиреоїдитом з метою їх ранньої діагностики та лікування. З огляду на те, що вплив гормонів щитоподібної залози на мозок є незаперечним, а їх нестача призводить до різноманітних неврологічних ускладнень, рання діагностика та лікування неврологічних порушень при тиреоїдних захворюваннях мають вирішальне значення для запобігання подальшому прогресуванню цих ускладнень. Мета дослідження — встановити вплив вітаміну D на рівень brain-derived neurotrophic factor (BDNF, нейротрофічний фактор мозку) у сироватці крові у пацієнтів з гіпотиреозом, спричиненим автоімунним тиреоїдитом (АІТ). Матеріали та методи. У дослідження було включено 28 пацієнтів з гіпотиреозом, спричиненим АІТ. Рівень BDNF у сироватці крові пацієнтів визначали кількісно за допомогою твердофазного імуноферментного аналізу з високочутливим Human BDNF (Brain Derived Neurotrophic Factor) ELISA Kit (Elabscience®, United States, Catalog No: E-EL-H0010) on E.I.A. Reader Sirio S (Seac, Italy). Результати. У нашому дослідженні призначення вітаміну D та L-тироксину призводило до зростання рівня BDNF в 7,4 раза (p 0,001). У групі хворих, які приймали тільки L-тироксин, уміст BDNF у сироватці крові виріс в 2,1 раза. При порівнянні рівня BDNF у сироватці крові у пацієнтів, які приймали холекальциферол та L-тироксин, уміст BDNF був вищим в 2,48 раза порівняно з пацієнтами, які приймали тільки L-тироксин (p 0,001). Висновки. Встановлено позитивний вплив вітаміну D на рівень BDNF у сироватці крові у пацієнтів з гіпотиреозом, спричиненим автоімунним тиреоїдитом. Лікування хворих на гіпотиреоз, спричинений автоімунним тиреоїдитом, шляхом додаткового призначення холекальциферолу на тлі L-тироксину виявилось ефективнішим порівняно з призначенням лише L-тироксину (p 0,001)
Hashimoto’s thyroiditis is a chronic autoimmune disease of the thyroid gland caused by an increase in thyroid antibodies. A growing body of research suggests that patients with Hashimoto’s thyroiditis may suffer from cognitive impairment. Therefore, it is important to identify risk factors that contribute to the development of cognitive impairment in patients with autoimmune thyroiditis to diagnose them early and treat. Given that the influence of thyroid hormones on the brain is undeniable, and their deficiency leads to a variety of neurological complications, early diagnosis and treatment of neurological disorders in thyroid diseases is crucial for preventing further progression of these complications. The purpose of the study is to determine the effect of vitamin D on the level of brain-derived neurotrophic factor (BDNF) in blood serum of patients with hypothyroidism caused by autoimmune thyroiditis. Materials and methods. Twenty-eight patients with hypothyroidism caused by autoimmune thyroiditis were included in the study. The serum level of BDNF was quantified using a solid-phase enzyme-linked immunosorbent assay with a highly sensitive Human BDNF ELISA Kit (Elabscience®, United States, Catalog No E-EL-H0010) on E.I.A. Reader Sirio S (Seac, Italy). Results. In our study, the administration of vitamin D and L-thyroxine led to a 7.4-fold increase in BDNF levels (p 0.001). In the group of patients who took only L-thyroxine, serum content of BDNF increased by 2.1 times. In patients who took cholecalciferol and L-thyroxine, the level of BDNF was 2.48 times higher compared to those who took only L-thyroxine (p 0.001). Conclusions. A positive effect of vitamin D on the serum level of BDNF was found in patients with hypothyroidism caused by autoimmune thyroiditis. Treatment of these individuals using additional administration of cholecalciferol on the background of L-thyroxine proved to be more effective compared to the administration of L-thyroxine alone (p 0.001)
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сергієнко, В. О.
Езетиміб і цукровий діабет: нова стратегія зниження рівня холестерину [Текст] / В. О. Сергієнко, О. О. Сергієнко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 5. - С. 63-75. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Езетиміб

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (лекарственная терапия)
ХОЛЕСТЕРИН ЛНП -- CHOLESTEROL, LDL (действие лекарственных препаратов)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Цукровий діабет (ЦД) — загальновизнаний чинник ризику серцево-судинних захворювань, тому деяким пацієнтам із групи високого ризику необхідний «агресивний» терапевтичний підхід. Холестерин (ХС) ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) є провідним модифікованим чинником ризику розвитку атеросклеротичних серцево-судинних захворювань (АССЗ). Відомо, що статини — золотий стандарт для контролю вмісту ХС ЛПНЩ і зниження ризиків, пов’язаних з АССЗ; однак багато пацієнтів не досягають цільового рівня ХС ЛПНЩ або не можуть вживати препарати цього класу через асоційовані з ними побічні дії. Нещодавні дослідження нестатинових лікарських засобів, що знижують концентрацію холестерину (езетиміб, інгібітори пропротеїнової конвертази субтилізин-кексинового типу 9), продемонстрували переваги в лікуванні АССЗ; і нові препарати (бемпедоєва кислота, інклісиран) дали багатообіцяючі результати в доклінічних і клінічних дослідженнях. Нові дані свідчать про те, що езетиміб як доповнення до статинів забезпечує додатковий кардіопротекторний ефект. Цей огляд має на меті обговорити місце езетимібу в терапії хворих на ЦД з дисліпопротеїнеміями і розглянути його ефективність і безпеку. Комбіноване використання низькоінтенсивної або помірноінтенсивної терапії статинами й езетимібом задіює два комплементарних один щодо одного механізми: зниження внутрішньоклітинної концентрації ХС з посиленням захоплення ХС ЛПНЩ гепатоцитами і зниження абсорбції ХС у кишечнику. Ці механізми діють синергічно й можуть забезпечити такий же сумарний ефект, як і при використанні високоінтенсивної терапії статинами. Безпека комбінованої терапії еквівалентна безпеці монотерапії інгібіторами ГМГ-КoА-редуктази в аналогічних дозах. Ця комбінація, як правило, переноситься краще, ніж високі дози інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, і має переваги у хворих з ризиком розвитку міопатії і статин-індукованого ЦД 2-го типу. Отже, попри деякі застереження, езетиміб залишається препаратом вибору в арсеналі фармакологічних агентів
Diabetes mellitus is a well-recognized risk factor for cardiovascular diseases, so an “aggressive” therapeutic approach is necessary for some high-risk patients. Low-density lipoprotein (LDL) cholesterol is the leading modifiable risk factor for the development of atherosclerotic cardiovascular diseases (ACVD). It is known that statins are the gold standard to control LDL cholesterol and reduce the risks associated with ACVD; however, many patients do not achieve their LDL cholesterol target or are unable to use this class of drugs due to associated side effects. Recent studies of non-statin cholesterol-lowering drugs (ezetimibe, proprotein convertase subtilisin/kexin type 9 inhibitors) have demonstrated benefits in the treatment of ACVD, and new drugs (bempedoic acid, inclisiran) have shown promising results in preclinical and clinical studies. New evidence suggests that prescription of ezetimibe as an addition to statins provides an additional cardioprotective effect. This review aims to discuss the role of ezetimibe in the treatment of patients with diabetes mellitus and dyslipoproteinemia and to consider its efficacy and safety. The combined use of low- or moderate-intensity therapy with statins and ezetimibe involves two complementary mechanisms: a decrease in the intracellular concentration of cholesterol with increased uptake of LDL cholesterol by hepatocytes and a decrease in cholesterol absorption in the intestines. These mechanisms act synergistically and can provide the same overall effect as when using high-intensity statin therapy. The safety of combined therapy is equivalent to that of monotherapy with HMG-CoA reductase inhibitors in similar doses. This combination is generally better tolerated than high doses of HMG-CoA reductase inhibitors and has advantages in patients at risk of myopathy and statin-induced type 2 diabetes. Thus, despite some caveats, ezetimibe remains the drug of choice in the arsenal of pharmacological agents
Дод.точки доступу:
Сергієнко, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Pheochromocytoma manifestation associated with acute infectious disease [Текст] = Маніфестація феохромоцитоми, пов’язана з гострим інфекційним захворюванням / O. Safonova [et al.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 5. - С. 76-78. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОРЬ -- MEASLES (лекарственная терапия, патофизиология)
ФЕОХРОМОЦИТОМА -- PHEOCHROMOCYTOMA (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Pheochromocytoma (PHEO) manifestation can be triggered by many different factors, including infectious diseases. In 2019, measles continued to spread in global outbreaks around the world. According to WHO data, more than 60 % of all measles cases in European Region were reported in Ukraine, a leader in measles occurrence. Measles is a dangerous viral disease, which remains an overwhelmingly important problem for healthcare system. Measles cause various life-threatening complications, which not only affect patients’ health and decrease quality of their lives, but can also lead to onset of many other medical conditions. Authors provide an example from their own clinical experience, which they have observed during the measles outbreak. Patient D., 22 y.o., female, was admitted to Lviv Infectious Diseases Communal Clinical Hospital because of measles. Condition was followed by severe intoxication, fever, hacking cough, skin rash all over the body. On 4th day after the appearance of rash patient developed atypical hypertensive crisis: in supine position started severe tachycardia, thumping headache, tremor of proximities and whole body, arterial blood pressure increased to 180/110 mm Hg; after changing the sitting position, symptoms started slowly decrease, in this regard patient had to spend a few days crouched in bed, she also complained about exaltation, insomnia, psychic tension, asthenia. Patient has undergone surgical treatment — laparoscopic left adrenalectomy. Perform differential diagnostics of hypertension accurately, paying special attention to determining its’ reason. Take into consideration, that PHEO manifestation and hypertonic PHEO crises can be provoked by multiple reasons. If PHEO is suspected, hormonal, visualization and morphological examination methods should be performed. Keep in mind, that PHEO can be a constituent part of number of hereditary diseases: MEN 2A, MEN 2B, Von Recklinghausen’s Disease (Neurofibromatosis 1), Von Hippel-Lindau syndrome and can be possibly malignant
Прояв феохромоцитоми (ФЕО) може бути спровокований багатьма різними факторами, у тому числі інфекційними захворюваннями. У 2019 році відзначалися глобальні спалахи кору. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 60 % усіх випадків кору в Європейському регіоні зареєстровано в Україні, яка є лідером за захворюваністю на кір. Кір — небезпечне вірусне захворювання, що залишається надзвичайно важливою проблемою для системи охорони здоров’я. Кір викликає різні небезпечні для життя ускладнення, що не тільки впливають на здоров’я пацієнтів і погіршують якість їхнього життя, але й можуть призвести до маніфестації багатьох інших захворювань. Автори наводять приклад із власного клінічного досвіду, який вони спостерігали під час спалаху кору. Хвора Д., 22 роки, потрапила до Львівської інфекційної комунальної клінічної лікарні з приводу кору. Стан супроводжувався вираженою інтоксикацією, лихоманкою, надривним кашлем, висипкою на шкірі по всьому тілі. На четверту добу після появи висипки у хворої розвинувся атиповий гіпертонічний криз: у положенні лежачи почалася виражена тахікардія, інтенсивний головний біль, тремтіння рук і всього тіла, артеріальний тиск підвищився до 180/110 мм рт.ст.; після переходу в сидяче положення симптоми повільно зменшувалися. У зв’язку з цим пацієнтка змушена була декілька днів перебувати у вимушеному положенні, також виникли скарги на збудження, безсоння, психічне напруження, астенію. Хворій проведено оперативне лікування — лапароскопічну адреналектомію зліва. Автори рекомендують проводити ретельну диференціальну діагностику гіпертонічної хвороби, приділяючи особливу увагу встановленню її причини. Слід враховувати, що прояви ФЕО і гіпертонічні кризи при ФЕО можуть бути спровоковані різними причинами. При підозрі на ФЕО необхідно застосувати гормональні, візуалізаційні й морфологічні методи дослідження. До того ж ФEO може бути складовою низки спадкових захворювань: MEN 2A, MEN 2B, хвороби фон Реклінгхаузена (нейрофіброматоз 1-го типу), синдрому Гіппеля — Ліндау, і може бути злоякісною
Дод.точки доступу:
Safonova, O.
Borovets, M.
Safonov, A.
Urbanovych, A.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)