Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ65/2022/18/7<.>

Загальна кількість знайдених документів : 9
Показані документи з 1 по 9

Kamyshna, I.
The role of vitamin D for the management of depression in the Western Ukrainian population with autoimmune thyroiditis and hypothyroidism [Text] / I. Kamyshna // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 7. - P7-11. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (патофизиология)
ХАШИМОТО БОЛЕЗНЬ -- HASHIMOTO DISEASE (патофизиология)
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (патофизиология)
ДЕПРЕССИЯ -- DEPRESSION (лекарственная терапия, этиология)
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (терапевтическое применение)
Анотація: Hashimoto’s thyroiditis is known to be an essential endocrine disease that affects the population and may lead to hypothyroidism. This disease is one of the most common autoimmune diseases. Hypothyroid patients frequently experience signs of depression, which is prevalent among other symptoms in hypothyroidism. Data from recent research has proved that vitamin D deficiency may cause depression manifestations in the population. The aim of our work is to study the effect of cholecalciferol on the level of depression in the Western Ukrainian population with autoimmune thyroiditis and hypothyroidism. Materials and methods. The study included 56 patients with hypothyroidism caused by autoimmune thyroiditis. We identified the severity of depression levels using the Hamilton Depression Rating Scale. Examinations were performed at the beginning and by the end of a 12-week treatment. Results. In patients of group 1 who received cholecalciferol and L-thyroxine, the level of depression on the Hamilton Depression Rating Scale decreased by 40 %, while in those who received only L-thyroxine, by 25 %. In addition, there was a significant difference between patients in groups 1 and 2 after treatment (p = 0.003). That is, additional cholecalciferol on the background of L-thyroxine was more effective than therapy with L-thyroxine alone. Analysis of the effect of treatment in group 1 with the additional administration of cholecalciferol on the background of L-thyroxine has shown that depression disappeared in 21.4 % of patients. In addition, there was a decrease in depression in other participants from this group. Thus, in the remaining patients, the severity of depressive manifestations decreased from moderate to mild depressive disorder. At the same time, after treatment with L-thyroxine alone, depressive disorder of moderate severity decreased from 78.6 to 35.7 %, but complete disappearance of depression in this group of patients after treatment was not observed. Conclusions. Vitamin D supplementation should be administered in patients suffering from autoimmune thyroiditis and hypothyroidism, which may correct depression disorders
Тиреоїдит Хашимото — одне з найчастіших ендокринних захворювань, що може призвести до гіпотиреозу. Це захворювання також є одним з найбільш поширених автоімунних захворювань. Пацієнти з гіпотиреозом часто відчувають ознаки депресії, яка переважає серед інших симптомів гіпотиреозу. Дані останніх досліджень довели, що дефіцит вітаміну D може викликати прояви депресії в населення. Метою нашої роботи є вивчення впливу холекальциферолу в пацієнтів з автоімунним тиреоїдитом (АІТ) і гіпотиреозом у західноукраїнській популяції на рівень депресії у цих хворих. Матеріали та методи. У дослідження було включено 56 пацієнтів з гіпотиреозом, спричиненим АІТ. Ми визначали наявність депресії за допомогою шкали депресії Гамільтона. Обстеження проводили на початку й наприкінці 12-тижневого лікування. Результати. У пацієнтів першої групи, які отримували холекальциферол і L-тироксин, рівень депресії за шкалою депресії Гамільтона знизився на 40 %, тоді як у пацієнтів, які отримували тільки L-тироксин, рівень депресії знизився на 25 %. Крім того, спостерігалася вірогідна різниця між пацієнтами першої і другої груп після лікування (р = 0,003). При аналізі ефекту лікування в пацієнтів першої групи з додатковим призначенням холекальциферолу на тлі L-тироксину у 21,4 % пацієнтів зникли прояви депресії. Крім того, спостерігалося зниження рівня депресії в решти пацієнтів цієї групи. Так, у пацієнтів ступінь вираженості депресивних проявів зменшився від середньої тяжкості до легкого депресивного розладу. При цьому після лікування лише L-тироксином частота депресивних розладів середнього ступеня тяжкості знизилася з 78,6 до 35,7 %, але повного зникнення депресії в цієї групи пацієнтів після лікування не спостерігалося. Висновок. Пацієнтам з автоімунним тиреоїдитом і гіпотиреозом слід додатково призначати препарати вітаміну D, які справляють позитивний вплив на депресивні розлади
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Дослідження альфа-дефензину при ішемічній хворобі серця і цукровому діабеті 2-го типу на ґрунті метаболічного синдрому [Текст] / Н. В. Чмир [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 7. - С. 12-18. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (кровь)
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (кровь, осложнения)
АЛЬФА-ДЕФЕНСИНЫ -- ALPHA-DEFENSINS (анализ, кровь)
Анотація: Поширеність метаболічного синдрому (МС), кластера факторів ризику виникнення цукрового діабету (ЦД) та ішемічної хвороби серця (ІХС), щорічно зростає. МС пов’язаний із зростанням практично вдвічі ризику виникнення серцево-судинних ускладнень і збільшенням у півтора раза смертності від усіх причин. Однією з патогенетичних ланок розвитку метаболічного синдрому є системне запалення. Зростає поширеність досліджень у хворих з метаболічним синдромом альфа-дефензинів — індукторів запалення з антимікробними властивостями. Однак зміни рівня альфа-дефензину в сироватці крові при метаболічному синдромі за наявності й відсутності ЦД 2-го типу й синтропічної ішемічної хвороби серця залишаються вивченими недостатньо, що й зумовлює доцільність проведення цього дослідження. Мета роботи: дослідити рівні альфа-дефензину в сироватці крові осіб з метаболічним синдромом, цукровим діабетом 2-го типу та ішемічною хворобою серця. Матеріали та методи. Обстежено 54 пацієнтів (27 жінок, 27 чоловіків) з МС, ЦД 2-го типу та ІХС. Дослідження проводили в Львівському обласному державному клінічному лікувально-діагностичному ендокринологічному центрі та КНП «Львівське територіальне медичне об’єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», КНП «5-та міська клінічна лікарня м. Львова». Хворих із МС поділено на 3 підгрупи залежно від наявності ЦД 2-го типу та ІХС. До першої підгрупи (2а) увійшло 18 пацієнтів з МС без ЦД 2-го типу та без ІХС, до другої (2b) — 18 осіб з МС із ЦД 2-го типу, до третьої (2c) — 18 осіб з МС, ЦД 2-го типу та ІХС. Контрольну групу становили 16 здорових осіб (чоловіків — 8, жінок — 8) із числа працівників КНП «Львівське територіальне медичне об’єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», КНП «5-та міська клінічна лікарня м. Львова». Пацієнтам визначали рівень альфа-дефензину, а також показники ліпідного спектра (рівень ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ)), досліджували кореляційні взаємозв’язки між вищевказаними величинами. Результати. У роботі досліджено рівень альфа-дефензину й показники ліпідного спектра у хворих на МС, ІХС і ЦД 2-го типу. Рівень альфа-дефензину в усіх досліджуваних пацієнтів з МС, як без ЦД 2-го типу та ІХС, так і з ЦД 2-го типу та ІХС (18,4 ± 0,89 нг/мл; 24,4 ± 1,2 нг/мл і 29,1 ± 1,1 нг/мл), був вірогідно підвищений і перевищував контрольні показники (3,72 ± 0,36 нг/мл) у 4,95; 6,56 і 7,82 раза (р 0,05). Найвищими параметрами альфа-дефензину характеризувалась синтропічна патологія МС, ЦД 2-го типу та ІХС (29,1 ± 1,1 нг/мл), що вірогідно перевищувало показники групи МС із ЦД 2-го типу (24,4 ± 1,2 нг/мл) і групи МС без ЦД та ІХС (18,40 ± 0,89 нг/мл) (р 0,05). Величини ХС ЛПВЩ у пацієнтів групи з МС (1,12 ± 0,08 нг/ мл), групи з МС і ЦД 2-го типу (1,01 ± 0,07 нг/ мл), з МС, ЦД 2-го типу та ІХС (0,95 ± 0,05 нг/мл) вірогідно знижені порівняно з параметрами групи здорових осіб (1,40 ± 0,14 нг/мл) (р 0,5), проте вірогідної різниці між окремими підгрупами не виявлено (р 0,5). Параметри ХС ЛПДНЩ були найвищими в пацієнтів із синтропічною патологією МС, ЦД 2-го типу та ІХС (1,32 ± 0,05 нг/мл) і вірогідно перевищували рівні ХС ЛПДНЩ як в осіб із МС із ЦД 2-го типу (0,87 ± 0,10 нг/мл), так і в пацієнтів із МС (0,73 ± 0,06 нг/мл) (р 0,05). Проведено кореляційний аналіз між альфа-дефензином і показниками ліпідного обміну. Виявлено прямий сильний кореляційний зв’язок (r = 0,72; р 0,5) між альфа-дефензином і ХС ЛПДНЩ у пацієнтів з МС. У хворих з МС із ЦД 2-го типу та ІХС також виявлено прямий сильний кореляційний зв’язок між альфа-дефензином і ХС ЛПДНЩ (r
Дод.точки доступу:
Чмир, Н. В.
Дутка, Р. Я.
Абрагамович, Х. Я.
Федечко, Й. М.
Курбан, М. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Паньків, В. І.
Шляхи корекції ранніх порушень вуглеводного обміну: сучасні можливості фітотерапії [Текст] / В. І. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 7. - С. 19-24. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Сахніл

MeSH-головна:
УГЛЕВОДНЫЙ ОБМЕН -- CARBOHYDRATE METABOLISM (действие лекарственных препаратов)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (лекарственная терапия)
ФИТОТЕРАПИЯ -- PHYTOTHERAPY (использование)
Анотація: Фітотерапія є методом вибору в лікуванні початкових проявів цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. В осіб із порушеною глікемією натще й порушенням толерантності до глюкози (ПТГ) фітотерапія у поєднанні з корекцією стилю життя може зупинити подальший розвиток хвороби. При виявленні легкої форми ЦД своєчасне призначення адекватної фітотерапії забезпечує компенсацію обмінних порушень і запобігає прогресуванню захворювання. У багатьох країнах накопичено значний досвід успішного лікування ЦД із використанням фітотерапії. Мета: оцінка ефективності й безпеки дієтичної добавки Сахніл як додаткового комплексу біологічно активних речовин рослинного походження в пацієнтів з порушенням вуглеводного обміну. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 50 осіб із ПТГ. Пацієнти першої групи (n = 20) дотримувалися рекомендацій щодо зміни способу життя й фізичної активності. Пацієнти другої групи (n = 30) отримували дієтичну добавку Сахніл. Сахніл призначали по 2 таблетки двічі на добу за 30 хвилин до їди впродовж трьох місяців. Результати. У першій групі наприкінці спостереження рівень глікемії натще практично не змінився і становив 6,76 ± 0,11 ммоль/л. Через 12 тижнів у групі пацієнтів, які отримували Сахніл, рівень глікемії натще вірогідно знизився на 18,9 % і становив 5,62 ± 0,09 ммоль/л. Наприкінці лікування в осіб першої групи відзначалося незначне зниження рівня глікемії через 2 години після навантаження (р = 0,08). Терапія із застосуванням дієтичної добавки Сахніл привела до суттєвого зниження (на 20,8 %, р = 0,001) рівня глікемії через 2 години після навантаження, що становило 7,14 ± 0,19 ммоль/л. При аналізі показників ліпідного обміну в динаміці спостереження й лікування встановлено, що в другій групі пацієнтів, які приймали Сахніл, концентрація загального холестерину вірогідно знизилася на 10,8 % (до лікування 6,09 ± 0,17 ммоль/л, після лікування — 5,43 ± 0,11 ммоль/л; р = 0,03). В осіб першої групи рівень загального холестерину за час спостереження не змінився (на початку — 6,32 ± 0,19 ммоль/л і після лікування — 6,16 ± 0,21 ммоль/л). Висновки. Дієтична добавка Сахніл є ефективним засобом для лікування хворих з порушеною толерантністю до глюкози. Терапія із застосуванням дієтичної добавки Сахніл у добовій дозі 2 таблетки двічі на день приводить до зниження й нормалізації параметрів вуглеводного обміну. Ці зміни мають статистично значущий характер порівняно з початковим рівнем глікемії. Сахніл добре переноситься хворими, не викликає побічних ефектів
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Бойчук, А. В.
Взаємозв’язок недостатності вітаміну D з інсулінорезистентністю під час вагітності [Текст] / А. В. Бойчук, Т. О. Буднік // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 7. - С. 25-30. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (кровь)
ГИДРОКСИХОЛЕКАЛЬЦИФЕРОЛЫ -- HYDROXYCHOLECALCIFEROLS (анализ, кровь)
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS
Анотація: Фітотерапія є методом вибору в лікуванні початкових проявів цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. В осіб із порушеною глікемією натще й порушенням толерантності до глюкози (ПТГ) фітотерапія у поєднанні з корекцією стилю життя може зупинити подальший розвиток хвороби. При виявленні легкої форми ЦД своєчасне призначення адекватної фітотерапії забезпечує компенсацію обмінних порушень і запобігає прогресуванню захворювання. У багатьох країнах накопичено значний досвід успішного лікування ЦД із використанням фітотерапії. Мета: оцінка ефективності й безпеки дієтичної добавки Сахніл як додаткового комплексу біологічно активних речовин рослинного походження в пацієнтів з порушенням вуглеводного обміну. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 50 осіб із ПТГ. Пацієнти першої групи (n = 20) дотримувалися рекомендацій щодо зміни способу життя й фізичної активності. Пацієнти другої групи (n = 30) отримували дієтичну добавку Сахніл. Сахніл призначали по 2 таблетки двічі на добу за 30 хвилин до їди впродовж трьох місяців. Результати. У першій групі наприкінці спостереження рівень глікемії натще практично не змінився і становив 6,76 ± 0,11 ммоль/л. Через 12 тижнів у групі пацієнтів, які отримували Сахніл, рівень глікемії натще вірогідно знизився на 18,9 % і становив 5,62 ± 0,09 ммоль/л. Наприкінці лікування в осіб першої групи відзначалося незначне зниження рівня глікемії через 2 години після навантаження (р = 0,08). Терапія із застосуванням дієтичної добавки Сахніл привела до суттєвого зниження (на 20,8 %, р = 0,001) рівня глікемії через 2 години після навантаження, що становило 7,14 ± 0,19 ммоль/л. При аналізі показників ліпідного обміну в динаміці спостереження й лікування встановлено, що в другій групі пацієнтів, які приймали Сахніл, концентрація загального холестерину вірогідно знизилася на 10,8 % (до лікування 6,09 ± 0,17 ммоль/л, після лікування — 5,43 ± 0,11 ммоль/л; р = 0,03). В осіб першої групи рівень загального холестерину за час спостереження не змінився (на початку — 6,32 ± 0,19 ммоль/л і після лікування — 6,16 ± 0,21 ммоль/л). Висновки. Дієтична добавка Сахніл є ефективним засобом для лікування хворих з порушеною толерантністю до глюкози. Терапія із застосуванням дієтичної добавки Сахніл у добовій дозі 2 таблетки двічі на день приводить до зниження й нормалізації параметрів вуглеводного обміну. Ці зміни мають статистично значущий характер порівняно з початковим рівнем глікемії. Сахніл добре переноситься хворими, не викликає побічних ефектів
Дод.точки доступу:
Буднік, Т. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Соколова, Л. К.
Лікування гіперліпідемії та інших метаболічних порушень біоактивними препаратами червоного ферментованого рису [Текст] / Л. К. Соколова, В. М. Пушкарьов, М. Д. Тронько // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 7. - С. 31-46. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРЛИПИДЕМИИ -- HYPERLIPIDEMIAS (лекарственная терапия)
ДИСЛИПИДЕМИЯ -- DYSLIPIDEMIAS (лекарственная терапия)
АТЕРОСКЛЕРОЗ -- ATHEROSCLEROSIS (лекарственная терапия)
БИОПРЕПАРАТЫ -- BIOLOGICAL PRODUCTS (терапевтическое применение)
ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ПРОДУКТЫ -- FUNCTIONAL FOOD
ФИТОТЕРАПИЯ -- PHYTOTHERAPY
Анотація: Червоний дріжджовий, або ферментований, рис (RYR) виготовляється шляхом ферментації пропареного рису (Oryza sativa) їстівним грибом (Monascus purpureus та ін.). До складу RYR входять різні хімічні компоненти, що включають монаколіни, пігменти, органічні кислоти, амінокислоти, стерини, похідні декаліну, флавоноїди, лігнани, кумарин, терпеноїди та інші. Крім того, з RYR були виділені полісахариди й монаскан. Монаколіни й пігменти є найбільш поширеними й біологічно активними складовими RYR. RYR демонструє широкий спектр біологічних властивостей, що включають гіполіпідемічні, антиатеросклеротичні, антидіабетичні, антиадипогенні, гепатопротекторні, імуномодулюючі, протизапальні, антигіпертензивні, протиракові, нейроцитопротекторні й антиостеопоротичні ефекти. Серед них гіполіпідемічна й антиатеросклеротична активність є найбільш вираженою. У результаті численних аналізів були зроблені надійні висновки про те, що препарати RYR впливають на фактори ризику метаболічного синдрому (МС). Докази свідчать, що препарати RYR суттєво знижують частоту смерті й серцево-судинних подій при МС, покращують рівень глюкози в крові, ліпідний профіль і артеріальний тиск. Отже, препарати RYR можуть бути ефективним засобом лікування — зменшують фактори ризику МС і запобігають прогресуванню серцево-судинних захворювань. Завдяки складній системі компонентів RYR, які взаємодіють між собою і підсилюють один одного, препарати RYR більш ефективні, ніж комерційні статини, рідко викликають нетолерантність у пацієнтів і рідше призводять до діабету. Ще більш перспективним є використання сумішей ліпідознижуючих препаратів, таких як бергамот, артишок, берберин тощо. Хоча хронічне застосування монаколінів може спричинити легкі побічні ефекти, вони зазвичай безпечні й добре переносяться
Дод.точки доступу:
Пушкарьов, В. М.
Тронько, М. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Rao, A.
The effects of yoga on cardiovascular risk factors [Text] / A. Rao, S. Kacker, N. Saboo // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 7. - P47-54. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (профилактика и контроль)
ЙОГА -- YOGA
ПРОФИЛАКТИКА ПЕРВИЧНАЯ -- PRIMARY PREVENTION (методы)
ПРОФИЛАКТИКА ВТОРИЧНАЯ -- SECONDARY PREVENTION (методы)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Cardiovascular diseases is a group of disorders of the heart and blood vessels, including coronary heart disease, cerebrovascular disease, rheumatic heart disease, peripheral artery disease, congenital heart disease, deep vein thrombosis, and pulmonary embolism. The most important behavioral risk factors for heart disease and stroke are poor diet, physical inactivity, smoking, and harmful alcohol use. The impact of behavioral risk factors may manifest in each individual as high blood pressure, hyperglycemia, hyperlipidemia, overweight, and obesity. The purpose of this study was to give a thorough scientific analysis of yoga’s contribution to the management and prevention of cardiovascular diseases and related risk factors. The records are collected from several databases. We performed an extensive search of the PubMed/Medline electronic database. However, it is believed that the risk of cardiovascular disease can be reduced by adjusting for several risk factors, such as increasing physical activity and using relaxation to reduce stress, both of which are elements of yoga. As yoga has become an increasingly popular form of exercise, it could be an important intervention for primary and secondary cardiovascular disease prevention. Evidence suggests that regular exercise can reduce the risk of death from cardiovascular disease, and it is beneficial when included in primary and secondary prevention strategies. This review assessed the effectiveness of yoga in reducing various cardiovascular risk factors (blood pressure, weight, body mass index, lipid profile, blood sugar). There is promising evidence that the practice of yoga improves cardiovascular health. Yoga practice length has a beneficial relationship with reducing the risk of сardiovascular diseases. Numerous studies used limited sample numbers, varied the forms and lengths of their yoga treatments, and omitted information on the processes behind change. The prevention and management of cardiovascular illnesses and associated risk factors, however, might be greatly aided by yoga. To even further understand the numerous possible mechanisms behind yoga’s effects, more research is necessary
Серцево-судинні захворювання — це група захворювань серця й кровоносних судин, включно з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною хворобою, хворобою периферичних артерій, тромбозом глибоких вен і емболією легеневої артерії. Найважливішими поведінковими факторами ризику серцево-судинних захворювань та інсульту є незбалансоване харчування, відсутність фізичної активності, куріння й зловживання алкоголем. Вплив поведінкових факторів ризику може проявлятися в кожної людини у вигляді підвищеного артеріального тиску, гіперглікемії, гіперліпідемії, надмірної маси тіла й ожиріння. Метою цього дослідження було провести науковий аналіз внеску йоги в лікування й профілактику серцево-судинних захворювань і пов’язаних з ними факторів ризику. Нами проведено широкий пошук в електронній базі даних PubMed/Medline. Встановлено, що ризик серцево-судинних захворювань можна зменшити, враховуючи декілька факторів ризику, наприклад посилення фізичної активності й використання релаксації для зменшення стресу, обидва з яких є елементами йоги. Оскільки йога стає все більш популярною формою фізичних вправ, вона може стати важливим заходом первинної і вторинної профілактики серцево-судинних захворювань. Результати свідчать, що регулярні фізичні вправи можуть знизити ризик смерті від серцево-судинних захворювань, і вони корисні, якщо їх включити до стратегій первинної і вторинної профілактики. У цьому огляді оцінювалася ефективність йоги в зниженні різних серцево-судинних факторів ризику (артеріальний тиск, маса тіла, індекс маси тіла, ліпідний профіль, рівень цукру в крові). Існують багатообіцяючі дані, що заняття йогою покращують стан серцево-судинної системи. Тривалість занять йогою сприятливо впливає на зниження ризику серцево-судинних захворювань. Численні дослідження використовували обмежену кількість вибірок, змінювали форми й тривалість занять йогою і пропускали інформацію про процеси, що стоять за змінами. Йога значною мірою може сприяти профілактиці й лікуванню серцево-судинних захворювань і пов’язаних з ними факторів ризику. Щоб ще краще зрозуміти численні можливі механізми впливу йоги, необхідні додаткові дослідження
Дод.точки доступу:
Kacker, S.
Saboo, N.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гончарова, О. А.
Медикаментозне лікування первинного гіперпаратиреозу [Текст] / О. А. Гончарова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 7. - С. 55-59. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ ПЕРВИЧНЫЙ -- HYPERPARATHYROIDISM, PRIMARY (лекарственная терапия, патофизиология)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
КАЛЬЦИМИМЕТИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- CALCIMIMETIC AGENTS (терапевтическое применение)
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (терапевтическое применение)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Первинний гіперпаратиреоз (ПГПТ) — це не спровоковане зниженням рівня кальцію у крові гіперпродукування паратгормону (ПТГ), яке призводить до порушення гомеостазу кальцію. Поширеність ПГПТ упродовж останнього 10-річчя зростає у зв’язку з покращенням його діагностики. Сьогодні він посідає третє місце за цим показником після цукрового діабету та тиреоїдної патології. Провідними клінічними проявами ПГПТ є демінералізація та резорбція кісткової тканини, а також нефролітіаз і розвиток ниркової недостатності. Встановлено, що зниження швидкості гломерулярної фільтрації зворотно корелює з рівнем ПТГ та асоціюється з більшим зниженням мінеральної щільності кісткової тканини. Крім того, на тлі значного стійкого підвищення кальціємії підвищується частота гіпертрофії лівого шлуночка серця. Хворі із вказаною симптоматикою внаслідок невстановленого ПГПТ перебувають під наглядом ортопедів, кардіологів, сімейних лікарів. Моніторинг ПГПТ є сьогодні не до кінця відрегульованою проблемою. Це, зокрема, пов’язано з тим, що функціонуюча організаційна система діагностики цієї патології сприяла значному підвищенню як кількості виявлених хворих, так і частки серед них асимптомного ПГПТ. Частина хворих відмовляється від хірургічного втручання, яке зараз визнано оптимальним варіантом лікування ПГПТ. Ще у певної групи хворих мають місце протипоказання до операції у зв’язку з тяжкою коморбідною патологією. Ці фактори підвищують актуальність розробки принципів медикаментозної терапії патології, що потребує серйозного аналізу існуючих на сьогодні медикаментозних препаратів, їх терапевтичних можливостей, ризику ускладнень для відпрацювання клінічних рекомендацій. Саме ці питання й стали основою даної оглядової статті. Проаналізовано базу наукових публікацій за темою ПГПТ і фармакологічні аспекти дії лікарських засобів у хворих на цю патологію. Встановлено, що у повнотекстових статтях з аналізом результативності терапії найчастіше препаратами вибору були бісфосфонати, кальциміметик цинакальцет і вітамін D та його аналоги. Ретельно розглянуто їх перспективи щодо впливу на провідну симптоматику ПГПТ. Результати аналізу дадуть змогу клініцистам вибрати індивідуальну тактику лікування конкретного хворого
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Pankiv, I. V.
Use of thyroid stimulating hormone receptor antibodies test in an outpatient endocrinology clinic for differential diagnosis of hyperthyroidism [Text] / I. V. Pankiv // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 7. - P60-63. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРТИРЕОЗ -- HYPERTHYROIDISM (диагностика, кровь)
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE (диагностика, кровь)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (анализ, кровь)
АНТИТЕЛА -- ANTIBODIES (анализ)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Antibodies (Abs) to the thyroid stimulating hormone receptor (TSHR) play an important role in the pathogenesis of autoimmune thyroid disease (AITD). We define the complex terminology that has arisen to describe TSHR-Abs, and discuss significant advances that have been made in the development of clinically useful TSHR-Abs assays. Methods. Literature review and discussion. Results. TSHR-Abs may mimic or block the action of TSH or be functionally neutral. Stimulating TSHR-Abs are specific biomarkers for Graves’ disease and responsible for many of its clinical manifestations. TSHR-Abs may also be found in patients with Hashimoto thyroiditis in whom they may contribute to the hypothyroidism. Measurement of TSHR-Abs in general, and functional Abs in particular is recommended for the rapid diagnosis of Graves’ disease, differential diagnosis and management of patients with AITD, especially during pregnancy, and in AITD patients with extrathyroidal manifestations such as orbitopathy. Measurement of TSHR-Abs can be done with either immunoassays that detect specific binding of Abs to the TSHR or cell-based bioassays, which also provide information on their functional activity and potency. Application of molecular cloning techniques has led to significant advances in methodology that have enabled the development of clinically useful bioassays. When ordering TSHR-Abs, clinicians should be aware of the different tests available and how to interpret results based on which assay is performed. The availability of an international standard and continued improvement in bioassays will help promote their routine performance by clinical laboratories and provide the most clinically useful TSHR-Abs results. Conclusion. Measurement of TSHR-Abs in general, and functional (especially stimulating) Abs in particular is recommended for the rapid diagnosis, differential diagnosis, and management of patients with Graves hyperthyroidism, related thyroid eye disease, during pregnancy, as well as in Hashimoto thyroiditis patients with extrathyroidal manifestations and/or thyroid-binding inhibiting immunoglobulin positivity
Антитіла (AТ) до рецептора тиреотропного гормона (ТТГ) (рТТГ) відіграють важливу роль у патогенезі автоімунних захворювань щитоподібної залози. В огляді наводиться термінологія для опису антитіл до рТТГ (АТ-рТТГ), обговорюються методика і показання до використання тесту на АТ-рТТГ в амбулаторній практиці. Методи. Огляд літератури та обговорення. Результати. АТ-рТТГ можуть імітувати або блокувати дію ТТГ чи бути функціонально нейтральними. Стимулюючі АТ-рТТГ є специфічними біомаркерами хвороби Грейвса (ХГ) і відповідають за її клінічні прояви. АТ-рТТГ також можуть бути виявлені у пацієнтів з тиреоїдитом Хашимото, у яких вони можуть сприяти виникненню в подальшому гіпотиреозу. Визначення АТ-рТТГ можна проводити за допомогою імунологічних аналізів, які виявляють специфічне зв’язування АТ з рТТГ, або аналізів, які також надають інформацію про їх функціональну активність і ефективність. Застосування методів молекулярного клонування призвело до значного прогресу в методології, що дозволило розробити клінічно корисні біологічні аналізи. Рецептори до ТТГ внаслідок взаємодії з тиреостимулювальними антитілами при ХГ або з надлишком ТТГ при первинному гіпотиреозі відіграють роль автоантигена, ініціюючи автоімунний процес. Існують свідчення, які вказують на пряму кореляцію рівнів АТ-рТТГ із клінічною активністю автоімунного процесу, що визначає тяжкість та прогноз захворювання. Рецептор ТТГ містить домен і для стимулюючих, і для блокуючих антитіл. При ХГ стимулюючі імуноглобуліни, зв’язуючись із рТТГ, імітують стимуляцію щитоподібної залози за допомогою ТТГ, що призводить до гіпертиреоїдизму. Частка стимулюючих антитіл становить близько 60–80 %, проте при сумарному визначенні антитіл поєднання ефекту стимулюючих та блокуючих антитіл може призводити до розбіжностей клініко-лабораторних даних у пацієнта. Висновок. Вимірювання АТ-рТТГ (особливо стимулюючих) рекомендується для швидкої діагностики, диференційної діагностики та лікування пацієнтів із ХГ, ендокринною орбітопатією
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рибаков, С. Й.
Медулярний рак щитоподібної залози: трохи історії [Текст] / С. Й. Рибаков // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 7. - С. 64-71. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (история, хирургия)
КАРЦИНОМА МЕДУЛЛЯРНАЯ -- CARCINOMA, MEDULLARY (история)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: В огляді літератури представлена історія розвитку сучасних уявлень про медулярний рак щитоподібної залози, яка налічує трохи більше п’ятдесяти років. Вона демонструє вражаючі досягнення сучасної науки, які дозволили протягом короткого проміжку часу перейти від клініко-морфологічних описів окремих випадків та варіантів захворювань до вивчення та з’ясування механізмів їх розвитку на молекулярно-генетичному рівні. Значною мірою це стало можливим завдяки відкриттю низки поєднаних форм ендокринної патології, зокрема синдромів множинної ендокринної неоплазії, серед яких провідна роль належить медулярному раку щитоподібної залози. На основі досягнень у цій галузі було запропоновано спосіб хірургічної корекції медулярного раку ще до його виникнення, що знаменувало появу нового напрямку у хірургії — профілактичної хірургії. Історія вивчення медулярного раку щитоподібної залози розпочинається з відкриття окремої популяції клітин, присутніх у невеликій кількості тканини щитоподібної залози. У своєму повідомленні, зробленому на засіданні Королівського товариства лікарів у Лондоні 27 січня 1876 року, «Про мікроскопічну будову щитоподібної залози собак» E. Cresswell Barber вперше описав наявність у залозі скупчень незвичайних клітин, які морфологічно відрізнялися від відомих фолікулярних клітин. Нині формується новий напрямок клінічної хірургії — профілактична хірургія. Основним принципом профілактичної хірургії є видалення того чи іншого органа, якщо доведено абсолютний ризик розвитку у ньому конкретного патологічного процесу. У ситуації, що розглядається, таким є медулярний рак щитоподібної залози, який виникає у 100 % осіб, які є спадковими носіями мутантного RET-протоонкогена. Подібна можливість існує для осіб з деякими формами колоректального раку, злоякісними пухлинами молочної залози, яєчників, при яких доведено їхнє спадкове походження на ґрунті виявлених мутацій певних генів. Резекція кишечника, мастектомія, оваріектомія призводять до ліквідації потенційної загрози розвитку пухлини або видалення її in situ, коли вона ще не набула характеру сформованого злоякісного новоутворення
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)