Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ95/2018/3/2 додаток 1: Реабілітаційна медицина<.>

Загальна кількість знайдених документів : 40
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-40

Shitikov, T.
A Role of Complementary Medicine in Rehabilitation of Military Traumatic Brain Injuries [Text] / T. Shitikov, T. Shitikov, L. Danilko // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - P7

MeSH-головна:
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA (осложнения, реабилитация, терапия)
ВИСЦЕРАЛЬНЫЕ БОЛИ -- VISCERAL PAIN (реабилитация, терапия)
МЕДИЦИНА АЛЬТЕРНАТИВНАЯ -- COMPLEMENTARY THERAPIES (использование, методы)
НЕРВНО-МЫШЕЧНАЯ БЛОКАДА -- NEUROMUSCULAR BLOCKADE (использование, методы)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы)
ВОЕННОСЛУЖАЩИЕ -- MILITARY PERSONNEL
Анотація: Background: Military service members and veterans face health issues related to traumat-ic brain injury (TBI), especially during combat, use of heavy equipment, and exposures to environmental hazards and explosives. There were 1.000 TBIs reported in deployed Ukra-nian troops during Russian-Ukranian war in 2014–2017. Studies have indicated that some manual therapies could be helpful for treating patients who have post-concussive syndrome. Objective: This case series report de-scribes the effects of CranioSacral Therapy (CST), Visceral Manipulation (VM), and Neu-ro-muscular Manipulation (NM) modalities for treating patients who have post-concussion syndrome. The goal of this study was to evalu-ate these effects on immobility, pain intensity, quality of life, sleep disorders, and cognition in these patients. Materials and Methods: This single-blind-ed case series was conducted at the Volunteer rehabilitation center, Dnipro, Ukraine. The pa-tients were 45 male participationers of Ukra-nian military forces who had been medically diagnosed with post-concussion syndrome. Each participant received a morning and af-ternoon 1-hour session of these three spe-cific manual therapies, which were capable of accessing and addressing the structural, vascular, and neuro-muscular tissues of the Cranium, Neck, Diafragm, Peritoneal bag and brain-as well addressing far-reaching ramifi-cations throughout the body following trauma. The main outcome measures were scores on the: Impact Neurocognitive Test; Blood Oxigen Saturation Test; Short Form-36 Quality of Life Survey, Headache Impact Test, a numeric pain rating scale; orthopedic range of motion tests (ROM); and vestibular testing. Hours of sleep were also checked. These outcome measures were registered at baseline, after treatment, and after a 3–6-month follow up. Results: Statistically significant differenc-es were seen with a decrease in overall pain rating scale scores (P = 0.034), and cranio-cer-vicogenic pain levels decreased (P = 0.047). There were statistically significant increases of blood oxigen saturation (P = 0.033), Mem-ory Test (P = 0.017) scores, and cervical ROM scores (P = 0.036). Hours of sleep averaged 1 hours on the first day of treatment and in-creased to 2.0 hours at the end of treatment. Results were continuing to increase, as noted at a 5-month evaluation. Conclusions: Six sessions of specific CST/VM/NM therapy resulted in statistically great-er improvements in pain intensity, ROM, mem-ory, cognition, blood oxigen saturation and breathing in concussed patients.
Дод.точки доступу:
Danilko, L.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Баранова, І. В.
Поєднання різних шляхів уведення хондропротекторних препаратів у лікуванні хворих на остеоартрит колінних суглобів І–ІІ рентгенологічних стадій [Текст] / І. В. Баранова, А. Ф. Гуменюк // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 8

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ КОЛЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, KNEE (лекарственная терапия, рентгенография)
Кл.слова (ненормовані):
ХОНДОПРОТЕКТОРЫ
Анотація: Актуальність. Остеоартрит (ОА) відносить-ся до найбільш розповсюдженої патології суглобів, що охоплює близько 15 % населення планети. Згідно з Європейськими рекомендаціями (ESCEO, 2014, 2017), застосування препаратів хондропротекторної дії є перспективним напрямком лікування гонартриту. Дослідження останніх років неодноразово підтвердили симптомомодифікуючу та структурно-модифікуючу дію хондропротекторів, продемонстрували високу безпечність їх призначення при загостренні захворювання й на етапі реабілітації (Cochrane Database of Systematic Reviews, 2015; J. Martel-Pelletier et al., 2015; Raynauld J. P. et al., 2016). Мета. порівняти ефективність різних шляхів уведення хондропротекторних препаратів у хворих на гонартрит І–ІІ рентгенологічної стадії. Матеріали та методи. Протягом 2015–2017 рр. під спостереженням перебувало 57 хворих (20 чоловіків та 37 жінок у віці 56 ± 2,3 року) з гонартритом І–ІІ стадії за Н. Kellgren, J. S. Lawrence і тривалістю захворювання від 2 до 8 років. Усі хворі отримували парентеральне (в/м) введення хондроїтину сульфату 200 мг/2 мл No 25 через день. Пацієнти були рандомізовані на 2 групи. В основній групі додатково щоденно проводили процедури електрофорезу з 5 % хондроксид-гелем в імпульсному рухомому режимі, потужністю 0,6–0,8 Вт/см2, No 15. Курси базисної парентеральної терапії хондроїтину сульфату та фізіотерапію повторювали двічі на рік про-тягом двох років. Методи обстеження хворих включали рентгенологічне та ультразвукове дослідження колінних суглобів, 100-бальну шкалу Лісхольма та опитувальник EQ-5D. Отримані результати. Проведене лікування позитивно вплинуло на якість життя в обох групах згідно з опитувальником EQ-5D. Однак пацієнти основної групи достовірно вирізнялись покращенням функціональної здатності колінних суглобів за шкалою Лісхольма та відсутністю загострень захворювання. Через 2 роки спостереження у 87 % пацієнтів основної групи та у 58 % пацієнтів 2 групи не зафіксовано негативної УЗД-динаміки по звуженню міжсуглобової щілини (p < 0,05). Перспективи подальших досліджень. Планується продовження зазначених курсів лікування у сформованих групах до 6 років з верифікацією подальшого терапевтичного ефекту із залученням інструментальних методів (УЗД та МРТ суглобів) і за допомогою опитувальників. Висновки. Тривалі курси хондропротекторної терапії, що проводились парентерально в поєднанні з електрофорезом, мають переваги перед ізольованими системними курсами введення препаратів і здатні покращувати метаболічні процеси в суглобах, відновлювати їх функціональний стан та профілактувати загострення у пацієнтів з початковими стадіями ОА.
Дод.точки доступу:
Гуменюк, А. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Бас, О. А.
Реабілітаційне обстеження жінок з лімфостазом [Текст] / О. А. Бас, В. М. Гречин // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 9

MeSH-головна:
ЛИМФАТИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ -- LYMPHATIC DISEASES (диагностика, реабилитация)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
ЖЕНЩИН ЗДОРОВЬЕ -- WOMEN'S HEALTH
Анотація: Актуальність. Лімфостаз – гостре порушення лімфатичного відтоку, що супроводжується стійким набряком і збільшенням кінцівки в розмірі з подальшим фіброзом шкіри та підшкірної клітковини, утворенням виразок і розвитком слоновості. Набряк, який не лікується, може перейти в хронічну стадію і викликати обмеження рухливості, у важких випадках – злоякісні пухлини в ушкодженій ділянці (лімфангіосаркома). Якісне реабілітаційне обстеження дозволить розробити програму фізичної терапії для тривалого терапевтичного ефекту. Мета дослідження. розробити базове реабілітаційне обстеження жінок з лімфостазом. Матеріали та методи. Аналіз літературних джерел за темою дослідження. Результати дослідження та їх обговорення. Анкетування та збір анамнезу проводиться для визначення обізнаності пацієнток про захворювання, рівень рухової активності та функціональних порушень. Для визначення рівня якості життя рекомендовано опитувальник функціонального оцінювання FACT-B+4 (Functional Assessment of Cancer Therapy) та Lymphoedema Quality of Life ARM. Для виявлeння психоeмоційного стaну рекомендовано «Шпитaльну шкaлу дeпрeсії тa тривоги» (HADS). Діагностика болю включає локaлізaцію, інтeнсивність, хaрaктeр та мeхaнізм виникнeння, рекомендовано використовувати шкaлу болю ВAШ та опитувальник Мак-Гілла. Складовими фізикального обстеження є огляд: виявлeння порушeнь постaви, пaтологічних положeнь кінцівок і тулубa, локалізація набряку; наявність деформацій, шкірних складок, еритеми та інших змін на шкірі. Для визначення консистенції набряку та ознаки Стеммера проводиться пальпація.Обстеження стану опорно-рухового апарату включає вимірювання обхватів урaжeної кінцівки, гоніометрію. Для визнaчeння функціонaльності кінцівки рекомендовано тест Constant Score або Simple Shoulder Test. При змeншeнні сили м’язів рекомендовано проводити кистьову динaмомeтрію та мануальне м’язове тестування, при неврологічних порушеннях – тестування чутливості та рефлексів кінцівки. Висновки. За результатами аналізу літературних джерел та власних досліджень підібрано ефективні методи реабілітаційного обстеження, розроблено картку реабілітаціійного обстеження жінок з лімфостазом. Перспективи подальших досліджень. Розширення кількості методів обстеження для моніторингу за станом здоров’я жінок з лімфостазом
Дод.точки доступу:
Гречин, В. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Бас, О. А.
Больовий синдром при дорсопатії шийного та грудного відділів хребта [Текст] / О. А. Бас, В. І. Абасов, Л. М. Ціж // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 10

MeSH-головна:
КОСТНО-МЫШЕЧНОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ -- MUSCULOSKELETAL DISEASES (осложнения, реабилитация)
СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ БОЛЕЗНИ -- CONNECTIVE TISSUE DISEASES (осложнения, реабилитация)
КОМПЛЕКСНЫЕ РЕГИОНАРНЫЕ БОЛЕВЫЕ СИНДРОМЫ -- COMPLEX REGIONAL PAIN SYNDROMES (реабилитация, терапия)
МАССАЖ -- MASSAGE (использование)
Анотація: Актуальність. Дорсопатія – це група захворювань зі схожими клінічними проява- ми, характеризується процесами дистрофії, дегенерації і деструкції міжхребцевих дисків з послідовним ураженням заднього опорного комплексу і тіл хребців, що провокує больовий синдром тулуба і кінцівок та обмеження рухливості. Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10) дорсопатії поділяються на деформуючі дорсопатії, спондилопатії, інші види дорсопатій. Серед деформуючих дорсопатій найчастіше зустрічається остеохондроз хребта, що при- зводить до зниження фізичної активності пацієнтів, якості їх життя. Фізична терапія з правильно підібраними засобами дає стійкий терапевтичний ефект. Мета дослідження. проаналізувати вплив програми фізичної терапії на зменшення больового синдрому. Матеріали та методи. У дослідженні взяло участь 10 жінок, які займались за розробленою програмою фізичної терапії (фізичні вправи, дозована ходьба, сегментарно-рефлекторний масаж). Тривалість курсу – один місяць. Результати дослідження та їх обговорення. За тестом Вернона і Майора після курсу терапії в усіх шкалах показники кращі від початкових. У пацієнток зменшилась інтенсивність болю, покращились працездатність, концентрація уваги, сон та можливість виконання побутових завдань. Після проходження фізичної терапії скарги на біль були поодинокими і тільки як залишкове явище після масажу або фізичних вправ, пальпаторно у всіх пацієнток визначався нормальний тонус м’язів. Больовий синдром характеризувався як легкий дискомфорт або ниючий біль після занять. Інтeнсивність болю за ВАШ вказує на слабкий біль, який не завдає пацієнткам ніяких труднощів у самообслуговуванні. Висновки. Розроблена програма фізичної терапії сприяла зменшенню больового синдрому у жінок з деформуючою дорсопатією шийного та грудного відділів хребта. Перспективи подальших досліджень. полягають у подальшому визначенні впливу різних методик масажу на зменшення больового синдрому
Дод.точки доступу:
Абасов, В. І.
Ціж, Л. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Безсмертний, Ю. О.
Аналіз рекомендацій з медичної реабілітації осіб з інвалідністю [Текст] / Ю. О. Безсмертний, Г. В. Безсмертна // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 11-12

MeSH-головна:
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы)
ИНВАЛИДЫ -- DISABLED PERSONS (реабилитация)
Анотація: Основними формами реабілітаційних заходів, що представлені в індивідуальній програмі реабілітації (ІПР) особи з інвалідністю, є: надання реабілітаційних послуг (з медичної, професійно-трудової та соціальної реабілітації); забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення; матеріальне забезпечення. Обсяг рекомендацій з усіх видів реабілітації, що призначаються щороку медико-соціальними експертними комісіями України, є масштабним. Так, у 2017 р. рекомендації з медичної реабілітації в ІПР були визначені 511 855 особам з інвалідністю, в т. ч. з відновної терапії – 495 779 особам, що склало 96,86 % від усіх рекомендацій з медичної реабілітації, з реконструктивної хірургії – 11 455 особам (2,24 %), ортезування – 4621 особам (0,90 %), причому відносні показники практично не відрізнялись від минулорічних. Рекомендації з медичної реабілітації здебільшого визначались особам з інвалідністю ІІІ групи (61,69 % від загальної кількості), потім – з інвалідністю ІІ групи (30,63 %) і лише 7,68 % – з інвалідністю І групи (більшість рекомендацій з медичної реабілітації надавалась особам з І-Б групи), хоча ця категорія осіб потребує більшої уваги лікувально-профілактичних закладів
Дод.точки доступу:
Безсмертна, Г. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Лечение и профилактика изменений шейного отдела позвоночника у студентов [Текст] / Е. А. Якименко [та ін.] // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 13

MeSH-головна:
ПОЗВОНОЧНИКА БОЛЕЗНИ -- SPINAL DISEASES (профилактика и контроль, терапия)
ШЕЙНЫЙ ОТДЕЛ СПИННОГО МОЗГА -- CERVICAL CORD (патофизиология, повреждения)
СТУДЕНТЫ -- STUDENTS
ОЗДОРОВИТЕЛЬНЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ -- HEALTH PROMOTION (использование)
Анотація: Актуальность. В настоящее время среди студентов распространенными жалобами являются утомляемость, головокружение, боли в области шейного отдела позвоночника, эмоциональная напряженность. Цель исследования. Изучить влияние лечебных мероприятий на состояние шейного отдела позвоночника и состоятельность кровообращения в вертебробазилярной зоне у студентов. Материалы и методы. Группа наблюдения представлена 100 студентами в возрасте от 17 до 23 лет, из них мужчин и женщин соответственно 73 и 27. Был разработан опросник, где отражались основные жалобы и данные относительно образа жизни студентов. Всем лицам было проведено дуплексное сканирование брахиоцефальных сосудов, рентгенография шейного отдела позвоночника в 2-х проекциях, исследование состояния глазного дна. Проведена терапия хондропротекторами (глюкозамин гидрохлорид в комбинации с хондроитином сульфатом в дозе 1500 мг и 1200 мг/сут), продолжительность 30 дней, ницерголин 30 мг/сут в течение 1 мес, фонофрез карипаина на область шейного отдела позвоночника в количестве 20 процедур, комплекс специальных упражнений для шейного отдела позвоночника в течение 1 месяца. Результаты исследования и их обсуждение. В результате проведенных исследований у 55 % лиц наблюдались жалобы на снижение умственной работоспособности, головокружение, головные боли и т.д. Рентгенологически определены изменения шейного отдела позвоночника в виде начальных проявлений остеохондроза, выпрямление шейного лордоза. По данным дуплексного исследования брахиоцефальных сосудов определены у 35 % явления нарушения венозного оттока из полости черепа, асимметрия кровотока с явлениями экстраваскулярной компрессии, склонность к ангиоспазму. У этих же лиц на глазном дне определены сужения артериальных сосудов, некоторое расширение вен. В результате проведенного комплексного лечения определено субъективное улучшение общего состояния (уменьшение головных болей и головокружений, психоэмоциональной неустойчивости). По данным дуплексного исследования в 100 % случаев наблюдалось улучшение кровотока (уменьшение явлений венозного застоя, асимметрии кровотока, наклонности к ангиоспазму). По данным рентгенологического исследования – появление шейного лордоза. При исследовании глазного дна – уменьшение явлений ангиоспазма и венозного застоя. Выводы. Комплескное лечение в сочетании медикаментозной терапии и фонофореза карипаином оказывает положительные эффекты и может быть терапией выбора у данной категории пациентов. Перспективы дальнейших исследований. В дальнейшем этим лицам рекомендованы повторные курсы медикаментозной терапии в сочетании с фонофорезом карипаина под контролем рентгенологических данных. Постоянные занятия лечебной физкультурой, ограничение избыточных нагрузок на шейный отдел позвоночника (интенсивные занятия спортом), ограничение времени работы за компьютером (чередование с физическими упражнениями)
Дод.точки доступу:
Якименко, Е. А.
Кравчук, О. Е.
Богдан, Н. М.
Гриценко, М. В.
Мазниченко, Е. А.
Мариновская, И. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Богдановська, Н. В.
Лікування рухом, індукованим обмеженням, у реабілітації хворих з наслідками ішемічного інсульту [Текст] / Н. В. Богдановська, І. В. Кальонова // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 14

MeSH-головна:
ИНСУЛЬТ -- STROKE (реабилитация)
ПАРЕЗ -- PARESIS (реабилитация)
ПСИХОМОТОРНАЯ АКТИВНОСТЬ -- PSYCHOMOTOR PERFORMANCE
ЗДОРОВЬЯ СОСТОЯНИЯ ПОКАЗАТЕЛИ, ШКАЛА -- SICKNESS IMPACT PROFILE
Анотація: Актуальність. На сьогодні рання комплексна нейрореабілітація визнана невід’ємним елементом надання медичної допомоги пацієнтам, які перенесли інсульт, здатним зменшити тяжкість його наслідків. Результати досліджень демонструють можливість стимуляції пластичності мозку терапією вимушеними рухами (Constraint-Induced Movement Therapy – CIMT), що проявляється збільшенням кіркового представництва кисті, ступінь якого корелює з поліпшенням функції руки. Мета дослідження. Вивчення ефективності методики фізичної терапії вимушеними рухами в реабілітації хворих з постінсультними порушеннями рухової функції верхньої кінцівки. Матеріали та методи. У рамках дослідження нами була застосована терапія рухом, індукованим обмеженням, у 38 хворих у пізньому відновлювальному періоді мозкового інсульту. Групу контролю склали 34 особи; групи були зіставні за статевими, віковими характеристиками, ступенем геміпарезу, давністю інсульту тощо (середній вік хворих склав 63,2 ± 4,8 роки). Критеріями включення в основну групу за характером порушення рухової функції були можливість активного розгинання зап’ястя не менше 20 градусів, суглобів кисті – 10 градусів. Оцінку функціональної активності верхньої кінцівки про- водили за шкалою Фугл-Мейєра (Fugl-Meyer Assessment оf Physical Performance, FMA). Повторне обстеження хворих обох груп проводилось через 4 тижні реабілітації, протягом яких в основній групі застосовувалась мето- дика CIMT тривалістю не менше 4-х годин на день. Результати дослідження та їх обговорення. Первинне обстеження пацієнтів показало, що в обох групах виявлено ознаки порушення рухової функції верхньої кінцівки за всіма доменами шкали FMA: загальний бал в основній групі склав 39,44 ± 4,37 бала при оптимальному значенні 64 бали, в контрольній – 37,55 ± 3,51 бали. При повторному обстеженні зафіксовано покращення показників рухової функції верхньої кінцівки за доменом “плече – передпліччя” 26,44 ± 1,11 % і 21,96 ± 2,72 % (р 0,05), за доменом “зап’ястя” – 8,18 ± 0,11 % і 7,21 ± 0,38 % (р 0,05), за доменом “кисть” – 11,17 ± 0,42 % і 9,53 ± 0,31 % (р 0,05) в основній та контрольній групах відповідно. Висновки. Застосування в реабілітації хворих з легкими й помірними парезами руки постінсультного ґенезу методики кінезотерапії з обмеженням функції неушкодженої кінцівки сприяє кращому відновленню рухової функції паретичної руки. Перспективи подальших досліджень. Подальше вивчення застосування методики CIMT для відновлення рухової функції при синдромі центрального геміпарезу
Дод.точки доступу:
Кальонова, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Васильєва, Н. О.
Комплексний підхід у реабілітації дітей дошкільного віку з логоневрозом [Текст] / Н. О. Васильєва // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 15-16

MeSH-головна:
ДОШКОЛЬНИКИ (обучение)
ЗАИКАНИЕ -- STUTTERING (реабилитация)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы, обучение)
Анотація: Актуальність. Відомо, що логоневроз – це руховий невротичний розлад, який характеризується порушенням плавності, темпу і ритму мовлення. Дана патологія досить поширена серед осіб дитячого віку. Процес становлення мовленнєвої поведінки – складний за структурною і функціональною організацією (Wada J., 1975; Levy J., 1977; Андріанов O. C., 1999; Боголєпова І. Н., 1999, 2000, 2001, та ін.). Аналіз літературних джерел з проблеми, що стосується формування електричної активності мозку дітей, показує, що ступінь функціональної зрілості різних структур мозку на ключових етапах індивідуального розвитку має доволі значні розбіжності. Матеріали та методи. При застосуванні методів і засобів фізичної реабілітації при логоневрозі у дітей дошкільного віку обов’язково необхідно враховувати індивідуальні особливості розвитку даної категорії дітей. Особливо це стосується дослідження стану діяльності мозкових структур, що забезпечують формування мовлення дитини. До таких методів можна віднести електроенцефалографію (ЕЕГ) – метод реєстрації електричної активності головного мозку за допомогою системи комп’ютерної електроенцефалографії у стані функціонального спокою та з використанням функціональних проб – відкривання очей, ритмічної фото- стимуляції, гіпервентиляційної проби
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Волянський, О. М.
Проблемосфокусована реабілітація військовослужбовців з вогнепальними пораненнями кінцівок [Текст] / О. М. Волянський, А. Ю. Кіх // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 17

MeSH-головна:
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы)
ВОЕННОСЛУЖАЩИЕ -- MILITARY PERSONNEL
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT (реабилитация)
КОНЕЧНОСТИ -- EXTREMITIES (повреждения)
Анотація: Актуальність роботи обумовлена значною кількістю поранень кінцівок у військово- службовців, яка в структурі бойової травми складала 52,4 %. Тому ефективна реабілітація цієї категорії осіб після надання їм невідкладної медичної допомоги є важливим завданням військової медицини. Мета дослідження полягала в застосуванні проблемосфокусованого методологічного підходу реабілітації військовослужбовців з вогнепальними ураженнями кінцівок. Матеріали і методи. Організацію реабілітаційного процесу та оцінку його ефективності розглянуто на окремому прикладі військовослужбовця М., 26 років, з вогнепальними кульовими пораненнями правого стегна та лівого передпліччя. Реабілітаційні заходи цьому військовослужбовцю проводили окремо для кожної з виявлених медичних і функціональних проблем у відповідності до стандартів, які розроблені в країнах Європи та США. Результати дослідження та їх обговорення. На підставі клініко-діагностичного обстеження у військовослужбовця було ви- явлено наявність таких медичних і функціональних проблем, як консолідуючий перелом кісток лівого передпліччя та правої стегнової кістки, посттравматична невропатія сідничного нерва справа, променевого, ліктьового і серединного нервів зліва, біль у правій нижній кінцівці, зниження сили м’язів у лівій верхній та правій нижній кінцівках, контрактури в ліктьовому і променево-зап’ястковому суглобах зліва, кульшовому і колінному суглобах справа, порушення мобільності й активності пацієнта в повсякденному житті. Для кожної з виявлених проблем встановлювались цілі реабілітації і застосовувались відповідні реабілітаційні заходи. Висновки. Проблемно-орієнтована реабілітація військовослужбовця з вогнепальними пораненнями кінцівок дозволила йому повною мірою реалізувати функціональний потенціал, прискорила відновлення порушень функціонування і повернення його до активного життя. Перспективи подальших досліджень. З метою удосконалення реабілітаційного процесу необхідні подальші дослідження методології проблемосфокусованої реабілітації військовослужбовців з вогнепальними пораненнями кінцівок.
Дод.точки доступу:
Кіх, А. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Аравіцька, М. Г.
Вплив реабілітаційної програми на фізичну активність хворих ожирінням [Текст] / М. Г. Аравіцька // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 18

MeSH-головна:
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы)
ДВИГАТЕЛЬНАЯ АКТИВНОСТЬ -- MOTOR ACTIVITY
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (реабилитация)
Анотація: Актуальність. Ожиріння – одне з найпоширеніших хронічних неінфекційних захворювань. Основою його корекції є довготривала зміна стилю життя за рахунок збільшення фізичної активності на тлі модифікації харчування. Мета дослідження. визначення динаміки фізичної активності хворих на ожиріння під впливом реабілітації. Матеріали та методи. Проведено опитування 124 осіб другого зрілого віку з аліментарно-конституційним ожирінням (56 – І ступеня, 41 – ІІ ступеня, 27 – ІІІ ступеня, встановленим за індексом маси тіла) та 63 осіб без ознак ожиріння. Для оцінки рівня фізичної активності застосовували International Physical Activity Questionnaire (IPAQ) у скороченому варіанті. Тестування хворих ожирінням проводили до та після впровадження річної індивідуально-орієнтованої комплексної програми реабілітації, що включала збільшення фізичної активності, зміну стилю харчування, рефлексотерапію, масаж, покращення психоемоційного стану, вироблення свідомого активного ставлення до процесу схуднення. Результати дослідження та їх обговорення. Для хворих на ожиріння І–ІІІ ступеня важкості притаманний вірогідно нижчий рівень фізичної активності, прямо пропорцій ний ступеню ожиріння, порівняно з особами з нормальною масою тіла. Відповідно найбільший ступінь гіподинамії виявлявся у хворих ожирінням ІІІ ступеня. Річне впровадження індивідуально-орієнтованої комплексної програми реабілітації дозволило досягнути статистично значущого (р 0,05) покращення відносно вихідних показників усіх досліджу- ваних параметрів фізичної активності (інтенсивної, помірної, ходи пішки) осіб з ожирінням. Хворі ожирінням І ступеня досягли рівня фізичної активності осіб з нормальною масою тіла (р 0,05). Найбільший приріст тижневих енерговитрат виявили хворі ожирінням ІІІ ступеня, переважно за рахунок виконання інтенсивної фізичної активності. Висновки. Внаслідок впровадження розробленої комплексної реабілітаційної про- грами визначено статистично значуще збільшення всіх видів фізичної активності хворих ожирінням І–ІІІ ступеня порівняно з вихідним результатом. Перспективи подальших досліджень полягають у поглибленому дослідженні впливу засобів реабілітації на стан організму хворих ожирінням
Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Вітрова, Ю. О.
Вплив фізичних вправ з різним механізмом дії на мікроциркуляторне русло у пацієнтів з різним типом реакції серцево-судинної системи на навантаження [Текст] / Ю. О. Вітрова, С. П. Колісник, С. П. Шавула // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 19

MeSH-головна:
МИКРОЦИРКУЛЯЦИЯ -- MICROCIRCULATION
ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА, ТЕСТ -- EXERCISE TEST (использование)
БИОМЕТРИЯ -- BIOMETRY (методы)
Анотація: Актуальність. Ожиріння – одне з найпоширеніших хронічних неінфекційних захворювань. Основою його корекції є довготривала зміна стилю життя за рахунок збільшення фізичної активності на тлі модифікації харчування. Мета дослідження. визначення динаміки фізичної активності хворих на ожиріння під впливом реабілітації. Матеріали та методи. Проведено опитування 124 осіб другого зрілого віку з аліментарно-конституційним ожирінням (56 – І ступеня, 41 – ІІ ступеня, 27 – ІІІ ступеня, встановленим за індексом маси тіла) та 63 осіб без ознак ожиріння. Для оцінки рівня фізичної активності застосовували International Physical Activity Questionnaire (IPAQ) у скороченому варіанті. Тестування хворих ожирінням проводили до та після впровадження річної індивідуально-орієнтованої комплексної програми реабілітації, що включала збільшення фізичної активності, зміну стилю харчування, рефлексотерапію, масаж, покращення психоемоційного стану, вироблення свідомого активного ставлення до процесу схуднення. Результати дослідження та їх обговорення. Для хворих на ожиріння І–ІІІ ступеня важкості притаманний вірогідно нижчий рівень фізичної активності, прямо пропорцій ний ступеню ожиріння, порівняно з особами з нормальною масою тіла. Відповідно найбільший ступінь гіподинамії виявлявся у хворих ожирінням ІІІ ступеня. Річне впровадження індивідуально-орієнтованої комплексної програми реабілітації дозволило досягнути статистично значущого (р 0,05) покращення відносно вихідних показників усіх досліджу- ваних параметрів фізичної активності (інтенсивної, помірної, ходи пішки) осіб з ожирінням. Хворі ожирінням І ступеня досягли рівня фізичної активності осіб з нормальною масою тіла (р 0,05). Найбільший приріст тижневих енерговитрат виявили хворі ожирінням ІІІ ступеня, переважно за рахунок виконання інтенсивної фізичної активності. Висновки. Внаслідок впровадження розробленої комплексної реабілітаційної про- грами визначено статистично значуще збільшення всіх видів фізичної активності хворих ожирінням І–ІІІ ступеня порівняно з вихідним результатом. Перспективи подальших досліджень полягають у поглибленому дослідженні впливу засобів реабілітації на стан організму хворих ожирінням
Дод.точки доступу:
Колісник, С. П.
Шавула, С. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Гончаренко, А. Ю.
Влияние самостоятельной ишемической компрессии триггерных точек с помощью ролла у лиц с миофасциальным болевым синдромом [Текст] / А. Ю. Гончаренко // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 20

MeSH-головна:
МЕДИЦИНА АЛЬТЕРНАТИВНАЯ -- COMPLEMENTARY THERAPIES (использование, методы)
ТРИГГЕРНЫЕ ТОЧКИ -- TRIGGER POINTS (иннервация, кровоснабжение)
МИОФАСЦИАЛЬНЫЕ БОЛЕВЫЕ СИНДРОМЫ -- MYOFASCIAL PAIN SYNDROMES (реабилитация, терапия)
Анотація: Актуальность. Современный образ жизни, предполагающий низкую физическую активность, выполнение однотипных физических операций, высокий уровень психоэмоционального напряжения, длительное пребывание в сидячем положении, приводит к нарушениям осанки и жалобам на появление мышечных болей. Влияние вышеперечисленных причин негативно сказывается на всех контингентах населения и требует использования в борьбе с ними всех средств, форм и методов физической реабилитации, физической культуры и спорта. В общей популяции распространенность миофасциального болевого синдрома (МФБС) составляет 12 %, а среди лиц, обращающихся за медицинской помощью, достигает 30 % (Yap E.C., 2007). МФБС является наиболее частым патологическим состоянием опорно-двигательного аппарата (Иваничев Г. А., 1990). Цель исследования. Изучить влияние самостоятельной ишемической компрессии триггерных точек с помощью ролла у лиц с миофасциальным болевым синдромом. Материалы и методы. Теоретический анализ и обобщение специальной и научно-методической литературы, документов и информационных ресурсов сети Internet. Результаты исследований и их обсуждение. Многие авторы отмечают положительное действие ишемической компрессии триггерных точек (ТТ) с помощью кончиков пальцев на МФБС (Simons D. G., Travell J. G., 1999; Шостак Н. А., Правдюк Н. Г., 2010). Зарубежные авторы показывают, что влияние самостоятельной ишемической компрессии (СИК) на ТТ с помощью роллов и мячей разного диаметра имеют эффективное влияние в качестве дополнительного метода устранения боли в пояснице, спине и плечах при условии регулярного воздействия (Minyoung L., 2017). Результаты, полученные другими исследователями, показывают, что постоянное применение специальной программы СИК на ТТ, которые развивают адекватное постепенно увеличивающееся давление с использованием роллов разного диаметра и плотности, может улучшить качество жизни людей с МФБС и при этом иметь положительные эффекты устранения или уменьшения боли (Ceca D., 2017). Выводы. Несмотря на существующие исследования, многие авторы полагают, что необходимо провести дополнительные исследования аналогичного характера, чтобы подтвердить выводы, а также отмечают недостаточность исследований в данном направлении. Перспективы дальнейших исследований. Разработка целостной программы воздействия на ТТ с помощью ролла и проведение педагогического эксперимента
Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Основні показники оцінювання придатності санаторно-курортного закладу для здійснення лікувально-оздоровчого туризму [Текст] / К. Д. Бабов [та ін.] // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 21

MeSH-головна:
КУРОРТЫ -- HEALTH RESORTS
МЕДИЦИНСКИЙ ТУРИЗМ -- MEDICAL TOURISM (тенденции)
ОЗДОРОВИТЕЛЬНЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ -- HEALTH PROMOTION (методы)
Анотація: Актуальність. Багатий та різноманітний ресурсно-ландшафтний потенціал країни, наявність широкого арсеналу функціонуючих санаторно-курортних закладів, кожний з яких має свої неповторні особливості, потребують постійного удосконалення їхньої діяльності, особливо в сучасних економічних умовах, а саме – спрямування їх на здійснення лікувально-оздоровчого туризму. Мета дослідження: розробити анкету обстеження санаторно-курортного закладу щодо його придатності до здійснення лікувально-оздоровчого туризму. Матеріали та методи дослідження. Соціологічні, методи системного аналізу, емпіричні. Результати дослідження та їх обговорення. Розроблено анкету обстеження санаторно-курортного закладу щодо його можливостей до здійснення лікувально-оздоровчого туризму, яку опрацьовано на 30 оздоровчих закладах різних форм власності та відомчого підпорядкування. Чинниками перспективності закладу для медичного туризму є: ● загальна характеристика санаторно- курортного закладу (назва, адреса, контакти, форма власності, підпорядкованість, кількість ліжок, сезонність, акредитація, географічна, природна, кліматична характеристики й ін.); ● інфраструктурна характеристика (територія, сервіс проживання, харчування, відпочинку); ● медична характеристика (діагностично-інструментальне та лабораторне оснащення); ● лікувальна база (методи лікування, лікувальні кабінети, використання природних лікувальних ресурсів, апаратна фізіотерапія, ЛФК тощо); ● штати (категорія, науковий ступінь, знання іноземної мови); ● наявність умов для оздоровлення та відпочинку (басейн, косметологічний кабінет, СПА-терапія, сауна, концерт- ний зал, екскурсії тощо). Висновки. Аналіз анкети дозволяє оцінити придатність закладу для здійснення лікувально-оздоровчого туризму. Перспективи подальших досліджень. Буде визначено напрями медичного туризму, обґрунтовано комплексні програми з різними термінами перебування та створе- но мапу лікувально-оздоровчого туризму на курортах України
Дод.точки доступу:
Бабов, К. Д.
Дмитрієва, Г. О.
Тихохід, Л. В.
Кубиніна, Л. В.
Рожков, В. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Відмінності постурального балансу у пацієнтів з деформуючими дорсопатіями та болем у шийному відділі хребта після виконання аеробних динамічних вправ [Текст] / П. Ф. Колісник [та ін.] // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 22-23

MeSH-головна:
ПОЗВОНОЧНИКА БОЛЕЗНИ -- SPINAL DISEASES
ШЕЙНЫЙ ОТДЕЛ СПИННОГО МОЗГА -- CERVICAL CORD
ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА -- EXERCISE
БОЛИ -- PAIN
Анотація: Актуальність. Деформуючі дорсопатії (ДД) шийного відділу хребта (ШВХ) часто зустрічаються в структурі коморбідної патології, можуть супроводжуватись больовим синдромом та призводити до порушень постурального балансу (ПБ). Сабілометрія є одним із методів оцінки контролю балансу тіла. Доведений зв’язок між показниками стабілометричного аналізу та ризиком падінь. Вивчення порушень ПБ та можливостей їх корекції дозволить розробити програми реабілітації, знизити ризик травматизму та виникнення обмежень життєдіяльності у пацієнтів з ДД. Мета: вивчити особливості ПБ у пацієнтів з ДД та болем у ШВХ до і після виконання АДВ. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 16 пацієнтів з ДД (середній вік 43,9 ± 10,0 років), розділені на дві групи (основна – хворі з цервікалгією, група по- рівняння – без болю в ШВХ). ПБ оцінено за допомогою силової платформи до і після виконання АДВ. Стабілометрія виконувалась з візуальним контролем і закритими очима, в біподальній позиції, стоячи. ДД ШВХ діагностовано за даними рентгенографії. Статистичний аналіз отриманих даних проведено за допомогою програми SPSS. Різниця рівня ознак (відхилення тіла у сагітальній (ВСП) та фронтальній площинах (ВФП), середнє відхилення (СВ) від центру протягом часу дослідження – 30 секунд) в групах розрахована за допомогою U-критерію Манна – Уїтні
Дод.точки доступу:
Колісник, П. Ф.
Долинна, О. В.
Гончарова, Н. С.
Колісник, С. П.
Марчук, О. В.
Лісков, Я. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Постуральний баланс у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та деформуючими дорсопатіями шийного відділу хребта [Текст] / П. Ф. Колісник [та ін.] // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 24

MeSH-головна:
ПОЗВОНОЧНИКА БОЛЕЗНИ -- SPINAL DISEASES
ШЕЙНЫЙ ОТДЕЛ СПИННОГО МОЗГА -- CERVICAL CORD
БОЛИ -- PAIN
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Актуальність. Порушення постурального балансу (ПБ) у пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) можуть виникати внаслідок підвищення артеріального тиску, побічних реакцій на ліки, ураження органів-мішеней, супутніх захворювань, зокрема патології шийного відділу хребта (ШВХ). Деформуючі дорсопатії (ДД) ШВХ також сприяють виникненню порушень ПБ за рахунок змін кровотоку у вертебробазилярному басейні. Мета: вивчити відмінності стабілометричних показників ПБ у пацієнтів з ГХ та ДД ШВХ. Матеріали та методи. Обстежено 16 пацієнтів з ГХ та ДД ШВХ (середній вік – 43,9 ± 10,0 років). ДД діагностовано за допомогою рентгенографії ШВХ. ПБ оцінювався під час аналізу стабілометричних показників, отриманих за допомогою силової платформи. Вимірювання проводилось у біподальній позиції з відкритими очима протягом 30 секунд до виконання фізичних вправ та після фізичного навантаження. Визначено відхилення тіла у сагітальній (ВСП) та фронтальній площинах (ВФП), середнє відхилення (СВ) від центру. Статистичний аналіз отриманих даних проведено за допомогою програми SPSS. Різниця рівня ознак розрахована за допомогою U-критерію Манна – Уїтні. Результати та їх обговорення. Виявлена статистично значима різниця рівня ВСП, ВФП, СВ до виконання фізичних вправ та після фізичного навантаження. Результати представлені в таблиці 1. Висновки. Встановлено достовірне покращення показників постурального балансу у пацієнтів з ГХ та осіб з нормальним артеріальним тиском до виконання фізичних вправ та після фізичного навантаження. Перспективи подальших досліджень. Дослідження являється фрагментом дисертаційної наукової роботи та науково-дослідної роботи кафедри. Продовжується обстеження пацієнтів та вивчення особливостей ПБ у пацієнтів з ГХ, їх значення під час створення реабілітаційних програм
Дод.точки доступу:
Колісник, П. Ф.
Долинна, О. В.
Баранова, І. В.
Гончарова, Н. С.
Колісник, С. П.
Рудий, Ю. Й.
Лісков, Я. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Драцюк, М. В.
Механізм нейропластичності в осіб із черепно-мозковою травмою [Текст] / М. В. Драцюк // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 25. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
НЕЙРОНА ПЛАСТИЧНОСТЬ -- NEURONAL PLASTICITY (иммунология, физиология)
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA
Анотація: Актуальність. При пошкодженні головного мозку в ньому виникають значні зміни в частинах, які відносяться до вогнища ураження чи віддалені від них, але структурно-функціонально пов’язані з ним. Нейропластичністю називають здатність мозку видозмінювати свої структури, як реакцію пристосування у відповідь на зміну зовнішнього середовища, життєдіяльності чи пошкодження. Вона лежить в основі діяльності мозку здорових і в основі відновлення функцій при пошкодженні тих чи інших ділянок мозку. Мета дослідження: проаналізувати сучасний погляд на механізм нейропластичності в осіб із черепно-мозковою травмою. Матеріали та методи. Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури та всесвітньої інформаційної мережі Інтернет. Результати дослідження та їх обговорення. Різні відділи центральної нервової системи (ЦНС) мають різний нейропластичний потенціал: найбільш пластичною частиною ЦНС вважають кору головного мозку, що зумовлено різноманітним складом клітинних елементів та їх зв’язків. Окрім того, має значення функціональне зонування кори головного мозку: з одного боку, чітка локалізація в певних зонах, з іншого - паралельні зони перекриття, то в першу чергу характерно для таких функцій, як увага, складні рухові акти, мовлення. Після пошкодження пластичні зміни мозку виникають як пряма відповідь на структурне пошкодження чи як результат інтервенції. Найпростішою формою нейропластичності є звикання, яке характеризується зменшенням деяких рефлекторних рухів у відповідь на повторні подразнення. Це так зване короткочасне звикання, яке триває декілька секунд. Однак при довготривалих повтореннях ці зміни носитимуть уже довготривалий ефект. Фізичні вправи є прикладом використання механізму нейропластичності: при багаторазовому повторенні у хворого виникає звикання до певного типу руху. Пластичність може змінюватися внаслідок дії зовнішнього подразника. Важливим завданням нейрореабілітації є вивчення можливості управління нейропластичними процесами за допомогою різних методів і засобів фізичної терапії в осіб із ЧМТ. Висновок. Концепція пластичності відіграє важливу роль у роботі фізичного терапевта в неврології, тому що більшість методів базуються на основі знань про вроджений механізм пластичності
Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Бабов, К. Д.
Реабілітація хворих на хронічний неспецифічний біль у нижній ділянці спини [Текст] / К. Д. Бабов, Є. О. Косоверов, О. С. Зоярнюк // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 26

MeSH-головна:
СПИНА, БОЛИ -- BACK PAIN (реабилитация)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION
Анотація: Актуальність. Зростаюча розповсюдженість хронічного неспецифічного болю у нижній ділянці спини (ХНБНДС), а також численна кількість ускладнень, розвиток резистентності при тривалій медикаментозній терапії зумовлює важливість застосування нефармакологічних методів відновлювального лікування у даного контингенту хворих. Мета дослідження: розробка та вивчення ефективності реабілітаційних комплексів на основі методів фізичної реабілітації та преформованих чинників у відновлювальній терапії хворих на ХНБНДС. Матеріали і методи дослідження: Під нашим спостереженням перебувало 28 хворих з ХНБНДС. Для об’єктивізації больового синдрому та контролю за ефективністю терапії використано візуальну аналогову шкалу (ВАШ). Інтенсивність больового синдрому у хворих становила 5–7 балів за даними ВАШ. При обстеженні неврологічного статусу було виявлено ознаки міофасціального больового синдрому (МФСБ). Усім пацієнтам було призначено патогенетично обґрунтований реабілітаційний комплекс із багаторівневим впливом на механізм розвитку хронічного болю: ЛФК з модифікацією рухової активності та методиками, спрямованими на відновлення рухового стереотипу сполучнотканинний масаж, голкорефлексотерапію, трансорбітальний електрофорез брому, магнітно-лазерну терапію за методиками багаторівневої дії, ультрафонофорез хондропротекторів на поперекову ділянку хребта. Результати дослідження та їх обговорення. За результатами аналізу, у 21 (73 %) пацієнта інтенсивність больового синдрому за ВАШ зменшилась до 1–2 балів, що відповідало больовому синдрому слабкої інтенсивності. У неврологічному статусі спостерігалася позитивна динаміка в рефлекторній діяльності, зменшення м’язового тонусу, покращення рухової активності. Висновки. Зважаючи на складність і багаторівневість патогенезу ХНБНДС, сучасний підхід до його лікування полягає в комплексному застосуванні нефармакологічних методів відновлювальної терапії. Перспективи подальших досліджень. Полягають у розробці, апробації та подальшому впровадженні реабілітаційних комплексів з використанням методів фізичної реабілітації та преформованих фізичних чинників у хворих на ХНБНДС
Дод.точки доступу:
Косоверов, Є. О.
Зоярнюк, О. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Канюка, Є. В.
Оптимізація процесу фізичної реабілітації пацієнтів з наслідками травм дистальних відділів верхніх кінцівок у післяопераційному періоді [Текст] / Є. В. Канюка, С. А. Чернігівська, О. Ю. Забара // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 27

MeSH-головна:
КОСТНО-МЫШЕЧНОЙ СИСТЕМЫ БОЛИ -- MUSCULOSKELETAL PAIN (реабилитация)
КОНЕЧНОСТЬ ВЕРХНЯЯ -- UPPER EXTREMITY
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION
Анотація: Актуальність. В сучасних умовах соціальні наслідки травм опорно-рухового апарату значні як в економічному, так і в медико-демографічному плані через вагу патології, тривалість реабілітаційного періоду, високу частоту виходу на інвалідність та значні витрати на лікування. За даними вітчизняних дослідників (Іпатов А. В. та співавт., 2015), ушкодження верхньої кінцівки посідають друге місце серед травм органів опори та руху, що становить 76,3 %, при цьому в 31–48 % випадків вони призводять до стійкої втрати працездатності. Мета дослідження: удосконалення та підвищення ефективності засобів фізичної реабілітації пацієнтів з наслідками травм дистальних відділів верхніх кінцівок у післяопераційному періоді. Методи дослідження: психологічне тестування, гоніометрія. Результати дослідження та їх обговорення. В ході роботи обґрунтована комплексна методика лікувальної фізкультури (ЛФК) у пацієнтів з наслідками травм дистальних відділів верхніх кінцівок у післяопераційному періоді, яка включає диференційоване застосування лікувальної гімнастики залежно від зони ураження дистальних відділів верхньої кінцівки, визначення клініко-морфологічних критеріїв початку та принципів дозування раннього функціонального навантаження, періоду дозованої мобілізації та методики колового комбінованого навантаження, що сприяє поліпшенню ефективності лікування, скороченню терміну непрацездатності та попередженню ускладнень. Зазначимо, що розроблена методика дозованої (конторольованої) мобілізації застосовувалась для профілактики розривів сухожилкового шва при сильному навантаженні на травмований сегмент кінцівки, з одного боку, та для запобігання формування адгезій і спайок у прооперованій ділянці сухожилків – з іншого. На протязі першого тижня після оперативного втручання на час заняття накладалась долонна шина, яка обмежувала згинання пальця в дистальному міжфаланговому (ДМФ) суглобі більше ніж на 20˚, на другому тижні допустиму амплітуду рухів збільшували до 40˚, а з третього тижня здійснювалась лише іммобілізація ДМФ суглоба на період сну. Заняття проводились 4–6 разів на протязі дня тривалістю до 15 хвилин. У проміжках часу між заняттями ДМФ суглоб іммобілізували за допомогою шини в положенні повного розгинання. Зазначимо, що коловий метод тренування – це організаційно-методична форма роботи, яка передбачає послідовне виконання спеціально підібраного комплексу фізичних вправ для розвитку, вдосконалення та відновлення фізичних якостей. Принципом колового тренування є почергове дозоване виконання комплексу із 5–10 вправ (станцій), тренувальний вплив яких спрямований на розвиток конкретної рухової якості чи певних функціональних систем організму. Тренувальне завдання складається із 2–4-разового повторення певного комплексу за точно визначений час. Застосування запропонованої методики ЛФК показало більшу ефективність щодо відновлення функціонального стану верхньої кінцівки порівняно зі стандартними заходами. В основній підгрупі амплітуда рухів у п’ястково-фалангових суглобах перевищувала показники контрольної підгрупи на 21,3 %, у проксимальних міжфалангових суглобах – на 25,4 %, у променево-зап’ястковому суглобі – на 36,9 % (р 0,05). Після проведеного лікування показники “важливість” та “задоволення” були достовірно вищі в основній підгрупі (35,6 ± 0,2 та відповідно 33,5 ± 0,4 балів), порівняно з показниками контрольної підгрупи, де вони становили 34,4 ± 0,4 та 26,9 ± 0,9 балів (р 0,05). Отже, запропонована вдосконалена методика фізичної реабілітації пацієнтів з наслідками травм дистальних відділів верхніх кінцівок у післяопераційному періоді сприяла ефективному відновленню функцій травмованих кінцівок, тим самим покращуючи якість життя пацієнтів
Дод.точки доступу:
Чернігівська, С. А.
Забара, О. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Балух, М. М.
Прикладна кінезіологія в фізичній реабілітації при нестабільності опорно-рухового апарату [Текст] / М. М. Балух // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 28

MeSH-головна:
ВЕСОВАЯ НАГРУЗКА НА ОПОРНО-ДВИГАТЕЛЬНЫЙ АППАРАТ -- WEIGHT-BEARING
КИНЕЗ -- KINESIS
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION
Анотація: Актуальність. Чи не найважливішою умовою правильної, злагодженої та продуктивної роботи будь-якої системи людського організму є принцип стабільності. Не є винятком і фундаментально вагомий опорноруховий апарат людини. Мета дослідження: показати застосування методів та засобів прикладної кінезіології у фізичній реабілітації. Матеріали та методи. Ми спостерігали за реабілітаційним процесом осіб з остеохондрозом 2–3 ступеня. Були використані: ортопедичний огляд, мануально-м’язове тестування, МРТ, КТ. Результати дослідження та їх обговорення. Використання основного діагностичного методу прикладної кінезіології – мануального м’язового тестування – на початку реабілітаційного процесу людини дає можливість своєчасного виявлення морфофункціональних порушень з боку усіх м’язів організму. Особливістю використання кінезіологічного підходу в реабілітації є те, що стан м’язового тонусу вивчається не лише в спокої (як передбачено стандартними тестами у неврології та ортопедії), а й у динаміці (в русі), у безпосередньому взаємозв’язку з регулюючою функцією нервової системи. Застосування методів прикладної кінезіології на етапі розробки програми реабілітації дає змогу всебічно оцінити адаптаційні можливості м’язів до подальших фізичних навантажень. Як приклад, комплекси фізичних вправ у процесі підготовки військових спецпризначенців уже не носитимуть тренуючий характер, а лише суттєво посилять дисфункцію м’язово-зв’язкового апарату й загальну нестабільність суглобів нижніх кінцівок і хребта. Висновки. Використання методів прикладної кінезіології у фізичній реабілітації дає змогу зрозуміти, що відбувається з м’язом не лише в статиці, а й у динаміці. Кінезіологічні методи можуть використовуватися і як монотерапія, і в комплексі реабілітаційного процесу. Перспективи подальших досліджень: використання засобів прикладної кінезіології на початковому етапі реабілітації дозволить зберегти наявні фізичні показники та покращити функціональні можливості організму людини в цілому
Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Мультидисциплінарний підхід до реабілітації пацієнтів з порушеннями рухових функцій внаслідок перенесеного інсульту [Текст] / С. В. Ковальова, І. С. Дондарєва, Г. В. Пономарьова // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2 (додаток 1: Реабілітаційна медицина). - С. 29

MeSH-головна:
ДВИГАТЕЛЬНАЯ НАГРУЗКА, МЕТОДЫ ИССЛЕДОВАНИЯ -- EXERCISE MOVEMENT TECHNIQUES
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION
ИНСУЛЬТ -- STROKE
Анотація: Актуальність. На сьогодні проблема реабілітації пацієнтів після перенесеного інсульту в Україні, як і в усьому світі, дуже актуальна. Він є однією з основних причин інвалідизації населення. Мета дослідження: підвищення ефективності організації відновлювального лікування пацієнтів після перенесеного інсульту шляхом застосування організаційної моделі реабілітаційного процесу “мультидисциплінарна команда”. Матеріали та методи. Було вивчено та інтегровано в практику застосування моделі організації реабілітації “Мультидисциплінарна команда”. Визначено склад команди та етапи її діяльності. Результати дослідження та їх обговорення. До складу мультидисциплінарної команди увійшли наступні фахівці: невропатолог, терапевт, фізичний терапевт, психолог, ортопед-травматолог, ортезист. На початковому етапі проводилися визначення функціональних можливостей пацієнтів шляхом проведення тестування та міографічного дослідження. Після отримання та опрацювання даних для визначення мети реабілітаційного курсу проводились співбесіди з пацієнтами та обговорювалися шляхи досягнення мети на засіданнях мультидисциплінарної команди. На даному етапі також відбувалось формування індивідуальної програми реабілітації, яка містить у собі план дій кожного фахівця, що входить до мультидисциплінарної команди, таким чином, щоб одночасно вирішувалися комплексні завдання, проводилися заходи відновного лікування, що не виключали одне одного та мали взаємно посилюючий вплив. Далі визначались терміни проміжного контролю ефективності реабілітаційних дій задля подальшого коректування реабілітаційної програми. На наступному етапі проводилися програми реабілітації та проміжний контроль шляхом здійснення повторного тестування й інших методів дослідження. Також, враховуючи функціональні можливості пацієнта, визначались показання щодо призначення ортезних систем. На заключному етапі курсу відновлювального лікування проводилась оцінка ефективності реабілітаційних дій в цілому і кожного окремого фахівця, що входив до складу команди, та оцінка досягнення мети реабілітаційного курсу. Висновки. Впровадження моделі організації реабілітаційного процесу «Мультидисциплінарна команда» дає змогу побудувати і виконати комплексну реабілітацію пацієнтів після перенесеного інсульту: якомога раніше відновити, досягти компенсації порушених функцій, зменшити ускладнення та ступінь інвалідизації
Дод.точки доступу:
Ковальова, С. В.
Дондарєва, І. С.
Пономарьова, Г. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-40

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)