Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=НУ45/2020/10/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 13
Показані документи з 1 по 13

Бабінцева, А. Г.
Синдром професійного вигорання у медичного персоналу неонатальних відділень: міф чи сумна реальність? [Текст] / А. Г. Бабінцева, Ю. Д. Годованець // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 3. - С. 5-14. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ ВЫГОРАНИЕ -- BURNOUT, PROFESSIONAL (диагностика)
Анотація: Згідно із визначенням ВООЗ «синдром професійного вигорання» (СПВ) або «Burnout» – це фізичне, емоційне або мотиваційне виснаження, яке характеризується порушенням продуктивності в роботі та втомою, безсонням, підвищеною схильністю до соматичних захворювань, а також вживанням алкоголю або інших психоактивних речовин з метою отримання тимчасового полегшення, що має тенденцію до розвитку фізіологічної залежності та (у багатьох випадках) суїцидальної поведінки. Цей синдром звичайно розцінюється як стрес-реакція у відповідь на безжалісні виробничі та емоційні вимоги, що є наслідком надмірної відданості людини своїй роботі, що одночасно супроводжується зневагою до сімейного життя та/або відпочинку. Формування СПВ у персоналу неонатальних відділень пов’язано з негативними змінами його психо-емоційного стану та безпосередньо впливає на рівень надання медичної допомоги пацієнтам, особливо дітям, які народилися з екстремально малою масою тіла, з вродженими вадами розвитку, у стані тяжкої асфіксії та знаходяться в умовах end-of-life. Мета дослідження. Вивчити частоту формування та потенційні чинники ризику СПВ у лікарів, які надають медичну допомогу пацієнтам неонатального віку, шляхом персоналізованої оцінки його ризику за допомогою тесту Maslach Burnout Inventory (MBI) та розробленого дослідниками опитувальника NeoBurn. Матеріали та методи дослідження. У ході дослідження проведено персоналізоване опитування 50 лікарів-неонатологів та дитячих анестезіологів, які надають медичну допомогу пацієнтам неонатального віку (до 28 діб життя), на базі 8 відділень 6 стаціонарів (м. Київ, м. Чернівці, Україна) з вересня 2019 року по лютий 2020 року. Опитувальник NeoBurn розроблено дослідниками з урахуванням даних сучасної наукової літератури щодо найбільш вагомих чинників ризику СПВ у медичного персоналу неонатальних відділень. Даний опитувальник включає перелік питань загального характеру; питання, які визначають особливості праці; питання, які характеризують власну оцінку особистості тощо. Тест Maslach Burnout Inventory (MBI) включає три блока питань, відповіді на які можуть допомогти у визначенні ознак виснаження або депресивного тривожного синдрому (Розділ А), ознак деперсоналізації або втрати емпатії (Розділ В) та ознак зниження особистісних досягнень (Розділ С). Результати дослідження. В опитуванні прийняло участь 36 лікарів-неонатологів (72 %) та 14 лікарів-дитячих анестезіологів (28 %), при цьому, у 80 % випадків респондентами були представниці жіночої статті, а біля 1/3 неонатальної спільноти мали вік старше 50 років. Більшість респондентів (72 %) на момент опитування працювали на посаді лікарів-ординаторів відділень, 8 (16 %) – завідувачів відділень, 6 (12%) – наукових співробітників профільних кафедр. Основним робочим місцем лікарів у 70 % випадків були відділення інтенсивної терапії новонароджених, у 30 % випадків – відділення неонатального догляду. У 21 людини (42 %) стаж роботи в неонатології склав більше 20 років. Більше половини респондентів (54 %) працювали більше ніж на 1 ставку, 37 лікарів (74 %) мали нічні чергування. Переважна більшість лікарів (94 %) зазначили, що рівень їх доходів є недостатнім для комфортного життя в Україні. Опитування за допомогою тесту MBI засвідчило, що найбільш вразливою є сфера деперсоналізації, важкий ступінь якої встановлено у 24 % випадків, помірний ступінь – у 40 % випадків. Виражене зниження значимості особистісних досягнень виявлено у 22 % випадків, помірного ступеня – у 30 % випадків. Найбільш «збереженою» виявилася опція виснаження, важкий ступінь якого діагностовано лише у 4 % випадків, помірного ступеня – у 24 % випадків. Слід зазначити, що при опитуванні не виявлено жодного лікаря з відсутністю порушень усіх трьох характеристик тесту MBI. Висновки. Медичний персонал, який надає допомогу пацієнтам неонатального віку (у перші 28 діб життя) складає групу високого ризику щодо формування СПВ, що пов’язано зі значним потенційним рівнем смертності та захворюваності пацієнтів, високими вимогами до професійного рівня лікарів, необхідністю постійного удосконалення для впровадження нових сучасних перинатальних технологій, наявністю нічних чергувань, недостатньо високою заробітною платою тощо. При опитуванні українських лікарів-неонатологів і дитячих анестезіологів з використанням тесту MBI найбільш виражені порушення встановлено у сфері деперсоналізації та зниження значимості особистісних досягнень, що потребує впровадження у практику роботи лікувальних закладів програми ідентифікації, профілактики та корекції СПВ із залученням міждисциплінарної команди спеціалістів.
Дод.точки доступу:
Годованець, Ю. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Неонатальний скринінг в Україні: нові виклики [Текст] / Т. В. Гаріян [та ін.] // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 3. - С. 15-19. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
НОВОРОЖДЕННЫХ СКРИНИНГ -- NEONATAL SCREENING
Анотація: Пріоритетним завданням сучасної педіатрії та неонатології є удосконалення організаційних форм та способів надання медичної допомоги дітям, зменшення захворюваності, смертності та профілактика інвалідності. Тяжкий комбінований імунодефіцит (ТКІД) – група первинних імунодефіцитних станів з особливо тяжким порушенням функції або відсутністю T- і B-клітин, а іноді й NK-лімфоцитів. Пізня діагностика первинних імунодефіцитів, а саме ТКІД призводить до розвитку важких інфекційних ускладнень, значно ускладнює подальше лікування, знижує виживання пацієнтів, нерідко призводить до летальних наслідків, починаючи з періоду новонародженості. На сьогоднішній день у світі існують позитивні результати лікування ТКІД - при ранній діагностиці ефективність терапії та виживання дітей становить більше 90%. Ряд країн світу для ранньої діагностики ТКІД проводять неонатальний скринінг на державному рівні. Сучасний неонатальний скринінг в Україні передбачено для 4 нозологій, тоді як в інших країнах він охоплює від 8 до 60 генетичних патологій. Метою дослідження є раннє виявлення та діагностика тяжких первинних імунодефіцитів шляхом неонатального скринінгу, запобігання розвитку тяжких інфекцій і ускладнень у даної групи хворих, вчасне проведення радикального лікування, покращення виживання та якості життя дітей з тяжкими первинними імунодефіцитами. Матеріали та методи дослідження. Вперше в Україні планується проведення пілотного дослідження - скринінгу новонароджених дітей для виявлення тяжких первинних імунодефіцитів, який буде базуватися на визначенні Т- і В-лімфопеній методом TRECs і KRECs. Буде визначено поширеність Т- і В-лімфопеній серед новонароджених, їх значення у діагностиці тяжких комбінованих імунодефіцитів та тяжких порушень антитілоутворення. На основі результатів дослідження буде розроблено протокол виявлення первинних імунодефіцитів методом TRECs і KRECs і подальша тактика попередження розвитку інфекцій, лікування та спостереження за такими дітьми. Вперше буде обгрунтовано клінічну та економічну доцільність впровадження неонатального скринінгу тяжких імунодефіцитів в Україні. Очікувані результати. Після дослідження поширеності Т- і В-лімфопеній у дітей періоду новонародженості буде сформульовано їх значення у діагностиці ТКІД та тяжких порушень антитілоутворення. Висновки. Рання діагностика первинних імунодефіцитів є надзвичайно важливою для покращення якості життя пацієнта, оскільки затримка в діагностиці призводить до відсутності адекватної терапії та, відповідно, до подальших серйозних інфекцій, які заважають щоденному життю, збільшують ризик різноманітних неінфекційних ускладнень. Відомо, що ці порушення негативно впливають на стан здоров’я пацієнта, якість життя його сім’ї та людей, що доглядають за ним. Окрім цього, існуючі в Світі дослідження доводять, що рання діагностика та трансплантація кісткового мозку є ефективним засобом для зниження захворюваності та летальності пацієнтів із ТКІД та лімфопеніями.
Дод.точки доступу:
Гаріян, Т. В.
Боярчук, О. Р.
Ярема, Н. М.
Волянська, Л. А.
Кінаш, М. І.
Шульгай, Л. М.
Чорномидз, І. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Методи моніторингу та лікування больового синдрому у новонароджених в умовах відділення анестезіології та інтенсивної терапії [Текст] / В. І. Похилько [та ін.] // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 3. - С. 20-25. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОМПЛЕКСНЫЕ РЕГИОНАРНЫЕ БОЛЕВЫЕ СИНДРОМЫ -- COMPLEX REGIONAL PAIN SYNDROMES (лекарственная терапия)
НОВОРОЖДЕННЫЙ, БОЛЕЗНИ -- INFANT, NEWBORN, DISEASES (лекарственная терапия)
ИНТЕНСИВНОЙ ТЕРАПИИ ОТДЕЛЕНИЕ ДЛЯ НОВОРОЖДЕННЫХ -- INTENSIVE CARE UNITS, NEONATAL
Анотація: Питання больового синдрому у новонароджених набуває все більшої актуальності, особливо це стосується дітей, що перебувають у відділеннях інтенсивної терапії. Нелікований біль призводить до зниження ефективності терапії основного захворювання, погіршення результатів виходжування, формування хронічного болю та астенічного синдрому в катамнезі. Мета дослідження. Провести аналіз ефективності методів терапії больового синдрому у новонароджених, які знаходяться на лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. Матеріали і методи дослідження. Проведене когортне проспективне дослідження, до якого увійшли 20 доношених новонароджених з больовим синдромом після тривалого оперативного втручання з приводу вродженої кишкової непрохідності. Достовірно діти не відрізнялись між собою за статтю, вагою, не мали ентеральної недостатності та тяжкої супутньої патології. Діти були розподілені на дві групи в залежності від методу знеболення. І група (n = 10) – новонароджені, яким проводилась аналгоседація введенням морфіну внутрішньовенно крапельно. ІІ група (n = 10) – новонароджені, яким морфін вводився ентерально в комбінації з внутрішньовенним введенням парацетамолу при проривному болі (тимчасове посилення інтенсивності болю вище попереднього рівня). З метою визначення ефективності знеболювальної терапії в умовах ВАІТ використовувався розроблений нами чек-лист моніторингу болю у дітей від 0 до 3 років включно. Результати дослідження. Результати дослідження свідчать, що після призначення морфіну внутрішньовенно відразу досягався достатній рівень аналгоседації, тоді як повноцінний ефект після ентерального застосування відбувався лише на другу добу і виникала необхідність додаткового знеболення із застосуванням парацетамолу. Проте діти, що отримували таблетовану форму морфіну, мали істотно менше ускладнень з боку гемодинаміки і не потребували тривалої респіраторної підтримки. До того ж у дітей, що отримували внутрішньовенну форму морфіну, на 7-му добу післяопераційного періоду спостерігався виражений синдром відміни і новонароджені потребували знеболення парацетамолом, тоді як дітям ІІ групи достатньо було перорального введення глюкози під час маніпуляцій. Тривалість перебування у ВАІТ значно менша у дітей ІІ групи, що також свідчить про кращу переносимість ентеральних форм морфіну. Наш чек-лист моніторингу болю дозволяє додатково проводити ефективну діагностику болю, оцінку динаміки больового синдрому та вчасно корегувати знеболювальну терапію. Висновки. Раннє виявлення больового синдрому, визначення його інтенсивності дозволяє вчасно підібрати ефективне лікування. Використання ентеральної форми морфіну у новонароджених з хірургічною патологією має кращу ефективність, зменшує відсоток несприятливих подій та є золотим стандартом лікування болю згідно світових рекомендацій. Необхідні додаткові дослідження застосування ентеральних форм морфіну у новонароджених з нехірургічною патологією.
Дод.точки доступу:
Похилько, В. І.
Шкурупій, Д. А.
Адамчук, Н. М.
Чернявська, Ю. І.
Бодулєв, О. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Редько, И. И.
Значимость своевременного выявления эндокринных заболеваний у детей на этапе первичного звена [Текст] / И. И. Редько, Е. Н. Чакмазова // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 3. - С. 26-31. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ЭНДОКРИННОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ -- ENDOCRINE SYSTEM DISEASES (диагностика)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Вступ. В умовах реформування сучасної медицини з ендокринною патологією доводиться зустрічатися не тільки дитячим ендокринологам, а й лікарям інших спеціальностей, в першу чергу, лікарям первинної ланки - педіатрам і сімейним лікарям. В даний час зберігається тенденція до збільшення поширеності ендокринної патології у всіх вікових групах дитячого населення України. Мета дослідження. Оцінити частоту та структуру ендокринної патології у дітей на етапі первинної ланки. Матеріали та методи дослідження. В умовах дитячих амбулаторій проконсультовано та обстежено 4273 дитини у віці від 0 до 18 років з експертною оцінкою карт індивідуального розвитку дитини. Дітям оцінювали антропометричні показники, стан щитовидної залози і статевий розвиток. Обстеження всіх дітей на наявність ендокринної патології та підтвердження діагнозу проводили на підставі Наказу МОЗ України № 254 від 27.04.2006 р. «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча ендокрінологія» і Наказу МОЗ України № 55 від 03.02.2009 р. «Про затвердження протоколів лікування дітей з ендокринними захворюваннями». Результати дослідження. Серед загальної кількості про консультованих дітей ендокринну патологію виявлено у 36,7 %. Діагноз вперше виявленої ендокринної патології підтверджено у 29, 9 % дітей. Серед ендокринної патології перше місце займає ожиріння (39,9 %), друге – патологія щитовидної залози (36,4 %), трете – порушення росту (18,3 %), четверте - порушення статевого розвитку (7,4 %). У 40 % випадків порушення статевого розвитку поєднується з порушенням росту. Встановлено, що лікарями первинної ланки в 40-50 % випадків не проводиться антропометрія дітям взагалі, не оцінюється стан статевого розвитку в 70 % випадків, що призводить до несвоєчасного направлення до дитячого ендокринолога і ускладнює подальше лікування. Висновки. Встановлено високий відсоток дітей з вперше виявленою ендокринною патологією на етапі первинної ланки і несвоєчасного направлення лікарями дітей до дитячого ендокринолога, що пов’язано з відсутністю оцінки лікарями первинної ланки антропометричних показників фізичного розвитку дитини, оцінки щитовидної залози і статевого розвитку.
Дод.точки доступу:
Чакмазова, Е. Н.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Горбатюк, О. М.
Сучасні підходи до діагностики та лікування новонароджених з аноректальними атрезіями (дані літератури і власний досвід) [Текст] / О. М. Горбатюк, І. О. Македонський // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 3. - С. 32-37. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АНАЛЬНАЯ АТРЕЗИЯ -- ANUS, IMPERFORATE (хирургия)
НОВОРОЖДЕННЫЙ, БОЛЕЗНИ -- INFANT, NEWBORN, DISEASES (диагностика, терапия)
Анотація: Стаття присвячена проблемі аноректальних атрезій у новонароджених, які широко розповсюджені і займають одне з перших місць серед причин інвалідності у дітей. Спираючись на результати літературних джерел і власного досвіду, представлені сучасні підходи до діагностики та лікування вроджених аномалій ануса і прямої кишки у новонароджених. В статті представлені епідеміологічні дані щодо частоти аноректальних атрезій, сучасні погляди на діагностику і лікування основного захворювання та післяопераційних ускладнень. Обгрунтована необхідність удосконалення і широкого впровадження пренатальної діагностики. Наголошено на необхідності впровадження комплексу сучасних діагностичних і лікувальних стратегій та технічно удосконалених хірургічних методик корекції вади. Узагальнення власного досвіду щодо сучасних підходів до діагностики та лікування аноректальних атрезій у новонароджених матиме велике теоретичне і практичне значення для лікарів - хірургів дитячих, які займаються питаннями раннього виявлення вроджених вад розвитку та їх лікування, та сприятиме скоординованим зусиллям суміжних спеціалістів щодо підвищення ефективності пренатальної діагностики і зниження летальності.
Дод.точки доступу:
Македонський, І. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Хірургічна тактика збереження стравоходу при його атрезії з великим діастазом [Текст] / Є. О. Руденко [та ін.] // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 3. - С. 38-45. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АМИЛАЗЫ -- AMYLASES
ПИЩЕВОДА АТРЕЗИЯ -- ESOPHAGEAL ATRESIA (хирургия)
Анотація: Відсутність єдиної хірургічної тактики лікування атрезії стравоходу (АС) з великим діастазом, а також часті незадовільні результати при застосуванні існуючих методик, спонукають до пошуку та впровадження нового хірургічного підходу до корекції вади. Мета. Оптимізувати хірургічне лікування АС з великим діастазом та забезпечити збереження власного стравоходу шляхом елонгації за рахунок індукції росту атрезованих сегментів. Матеріали та методи. Проаналізовано 6 клінічних випадків пацієнтів з АС з великим діастазом. Всім пацієнтам виконувалась етапна корекція вади шляхом елонгації сегментів стравоходу тракційними швами з наступним формуванням анастомозу. Результати. Проведене хірургічне лікування у 6 пацієнтів, що мали АС з великим діастазом між сегментами, із застосуванням методики індукції росту стравоходу за допомогою тракційних швів за Фокером. Тривалість тракції становила від 6 до 19 днів, середня щоденна дистанція тракції кожного з сегментів складала від 2,4 до 4,8 мм. Ефективність росту сегментів контролювалась рентгенографічно за допомогою оцінки положення рентген-контрастних міток на кінцях сегментів стравоходу або езофагографії. В усіх 6 випадках після застосування дозованої етапної тракції спостерігалось подовження стравоходу зі зменшенням діастазу між його сегментами до 0-1,0 см, що дало змогу сформувати анастомоз кінець в кінець. У всіх випадках відновлене повноцінне харчування через рот зі збереженням власного стравоходу. Висновки. Методика індукції росту власного стравоходу дозволяє подолати великий діастаз між сегментами атрезованого стравоходу, створити умови для формування анастомозу та зберегти власний стравохід з відновленням вікового перорального харчування. Концепція індукції росту стравоходу виключає або зменшує застосування кишкових пластик. Процедура Фокера є органозберігаючим методом і є альтернативою операціям з втратою стравоходу.
Дод.точки доступу:
Руденко, Є. О.
Кривченя, Д. Ю.
Дубровін, О. Г.
Метленко, О. В.
Максакова, І. С.
Янчук, О. О.
Воробей, Н. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Щербина, М. О.
Релаксин та імунні фактори як предиктори біологічної готовності до пологів [Текст] / М. О. Щербина, Н. В. Шелест // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 3. - С. 46-52. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РЕЛАКСИН -- RELAXIN
РОДЫ СВОЕВРЕМЕННЫЕ -- TERM BIRTH (физиология)
ИММУННАЯ СИСТЕМА -- IMMUNE SYSTEM
Анотація: Біологічна готовність до пологів відіграє значиму роль у забезпеченні нормального перебігу спонтанних пологів, а також визначає критерії преіндукції та індукції пологів при наявності певних патологічних акушерських ситуацій. Дослідженнями останніх десятиліть встановлено, що пологи є результатом складної взаємодії між факторами матері і плоду, які сприяють дозріванню шийки матки і скороченню міометрію, це обумовлює необхідність пошуку предикторних маркерів, що сприяють ранній ідентифікації загрозливих станів і здатних підвищити точність прогнозування. Таким предиктором може стати гормон релаксин, увага до якого обумовлена доказами його причетності до патогенезу переривання вагітності. Дані різних авторів показують, що важлива роль, яку цей гормон грає в адаптації материнського організму до пологів полягає в реалізації його біологічних ефектів за рахунок перетворення органів-мішеней, насамперед шийки матки, шляхом регуляції процесів деградації компонентів екстрацелюлярного матриксу через активацію протеолітичних ферментів, до яких відносяться матриксні металопротеїнази (ММП), одним з механізмів цього процесу є синтез прозапальних цитокінів, які поряд з релаксином є важливими регуляторами продукції ММП. Мета дослідження - встановити нові прогностичні критерії дозрівання шийки матки шляхом вивчення взаємозв’язку релаксину, цитокінів і їх ролі в системних механізмах регуляції активності протеолітичних ферментів. Матеріал і методи дослідження. Обстежено 69 вагітних при терміні вагітності 38-40 тижнів. Всім вагітним проводили стандартизоване клінічне обстеження, імунологічні дослідження - вивчення сироваткової концентрації цитокінів IL-6 та TNF-?, матриксних металопротеїназ - ММП-1 та ММП-9 та рівню релаксину, визначення проводили методом імуноферментного аналізу з використанням комерційних наборів. Статистичну обробку отриманих результатів проводили на персональному комп’ютері з використанням програми «STATISTICA-6». Достовірність відмінностей розраховували за t-критерієм Стьюдента. Між отриманими показниками визначали r-коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Відмінності вважали достовірними при рівні значимості р ?0,05. Результати дослідження. Середній вік обстежених вагітних склав 25,7 (18-33) років. Всі пацієнтки обстежених груп були порівняні між собою за віком, особливостям статевої і менструальної функції (р ? 0,05). Що стосується концентрації релаксину в сироватці крові обстежених вагітних, найнижчий рівень зустрічався в групі жінок з незрілою або недостатньо зрілою шийкою матки і склав 189,7±34,6 пг/мл, і 208,9±27,6 пг/мл, що дозволяє розцінювати зміст сироваткового релаксину як можливий предиктор біологічної готовності організму до пологів, зміст релаксину може стати прогностичним маркером ефективності індукції і преіндукціі пологів. Наведені дані показують, що в групі жінок з «зрілої» шийкою матки рівень ММП-9 і ММП-1 був максимальним і в середньому в 1,8 рази перевищував аналогічний показник в групі з незрілою шийкою матки, таким чином в процесі дозрівання шийки матки відбувається достовірне збільшення концентрації ММП з поступовим підвищенням їх протеолітичної активності. Наші дослідження показали високі концентрації вивчених прозапальних цитокінів в сироватці крові вагітних із зрілої шийкою матки напередодні пологів у порівнянні з жінками з незрілою або недостатньо зрілої шийкою матки. Взаємозв’язок пропорцій вивчених біорегуляторів процесів підготовки організму до пологів підкреслюється результатами проведеного кореляційного аналізу. Виявлено прямий кореляційний зв’язок між рівнем релаксину і матриксних металопротеіназ (r = 0, 78), а також тенденцію до позитивної кореляції між їх вмістом і вивченими цитокінами. Висновок. Таким чином результати дослідження дозволяють виявити найбільш прогностично значимі предиктори , що характеризують процеси підготовки організму до пологів, до яких можна віднести «гормон пологів» релаксин, а також імунні механізми регуляції дозрівання шийки матки перед пологами.
Дод.точки доступу:
Шелест, Н. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вереснюк, Н. С.
Синдром Херліна-Вернера-Вундерліха - діагностично-лікувальні підходи [Текст] / Н. С. Вереснюк, В. І. Пирогова, А. Й. Наконечний // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 3. - С. 53-58. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВЕРНЕРА СИНДРОМ -- WERNER SYNDROME (диагностика)
ПОЛОВЫЕ ОРГАНЫ ЖЕНСКИЕ -- GENITALIA, FEMALE (аномалии)
Анотація: Синдром Херліна-Вернера-Вундерліха – комплексна аномалія розвитку жіночої сечостатевої системи, яка включає подвоєння матки, повздовжню перегородку піхви з обструкцією однієї її половини та іпсілатеральну агенезію нирки. Точна поширеність даного синдрому невідома, однак окремі публікації свідчать про те, що частота даної патології коливається від 0,16 до 10% серед усіх аномалій розвитку жіночих статевих органів. Клінічний випадок. В статті презентовано клінічний випадок 14-річної пацієнтки із синдромом Херліна-Вернера-Вундерліха, який був вчасно діагностований та хірургічно пролікований, обговорено діагностичні підходи та лікування. Пацієнтка скаржилась на прогресуючу дисменорею з віку менархе впродовж 6 місяців, яка ставала нестерпною і не проходила після прийому симптоматичної терапії. При проведенні ультразвукового обстеження органів малого тазу та нирок було діагностовано поєднану аномалію розвитку сечостатевої системи: подвоєння матки, правобічний гематокольпос та гематоцервікс, агенезія правої нирки. Магнітнорезонансна томографія органів малого тазу та черевної порожнини підтвердила наявність у пацієнтки синдрому Херліна-Вернера-Вундерліха. Проведено висічення повздовжньої перегородки піхви з утворенням єдиної піхви. Під час висічення перетинки зі “сліпої” правої піхви виділилось біля 200 мл густої, темної крові. Жодних інтраопераційних та післяопераційних ускладнень не було. Пацієнтку на 5-ту добу в задовільному стані виписано додому. Через 12 днів після виписки зі стаціонару у пацієнтки розпочалася чергова менструація, яка тривала 6 днів, і пройшла безболісно. Будь-яких інших скарг пацієнтка не висловлювала. Висновки. Рання діагностика синдрому Херліна-Вернера-Вундерліха та його хірургічна корекція дасть змогу попередити виникнення серйозних гінекологічних ускладнень. В діагностиці даного синдрому визначальну роль відіграє поєднане використання експертного ультразвукового обстеження та магнітно-резонансної томографії. Запорукою успіху у веденні пацієнток із синдромом Херліна-Вернера-Вундерліха є злагоджена робота мультидисциплінарної команди із залученням дитячого гінеколога, уролога, рентгенолога, спеціаліста ультразвукової діагностики та анестезіолога. У випадках внутрішньоутробної діагностики агенезії одної нирки чи іншої патології розвитку нирок у плодів жіночої статі слід в подальшому до настання віку менархе провести диференційну діагностику з синдромом Херліна-Вернера-Вундерліха.
Дод.точки доступу:
Пирогова, В. І.
Наконечний, А. Й.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Добрянський, Д. О.
Екзогенні сурфактанти природного походження у лікуванні респіраторного дистрес-синдрому - порівняльні склад, біофізичні властивості та клінічна ефективність [Текст] / Д. О. Добрянський // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 3. - С. 59-71. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РЕСПИРАТОРНЫЙ ДИСТРЕСС-СИНДРОМ НОВОРОЖДЕННЫХ -- RESPIRATORY DISTRESS SYNDROME, NEWBORN (терапия)
ЛЕГОЧНЫЕ СУРФАКТАНТЫ -- PULMONARY SURFACTANTS (терапевтическое применение)
Анотація: Респіраторний дистрес-синдром (РДС) залишається важливою причиною захворюваності та смертності передчасно народжених дітей в Україні та світі. Від моменту визначення нестачі сурфактанту як основної причини цього захворювання було досягнуто значного прогресу у вивченні структури і функції легеневої сурфактантної системи, а також можливостей створення й ефективного застосування препаратів екзогенного сурфактанту. Безпрецедентні багаторічні фундаментальні, експериментальні та клінічні дослідження забезпечили клінічну доступність численних препаратів екзогенного сурфактанту, використання яких на сьогодні вважається одним із стандартів неонатологічної допомоги незалежно від рівня розвитку країни. Однак, всі ці препарати є різними. Незважаючи на те, що всі сурфактанти, ліцензовані для клінічної практики, вірогідно зменшують летальність у недоношених новонароджених від РДС, вони відрізняються за фосфоліпідним та білковим складом, концентрацією фосфоліпідів, біофізичними властивостями, дозуванням, можливостями неінвазивного введення, практичністю застосування та клінічною ефективністю. Порівняльні клінічні дослідження засвідчили переваги порактанту-?, який може призначатись у дозі, що забезпечує отримання більшої кількості фосфоліпідів у меншому об’ємі препарату, містить більшу кількість сурфактант-специфічних білків (насамперед, SP-B) і ліцензований для введення менш інвазивним методом. Саме на імітацію цих властивостей покладають основні надії розробники синтетичних сурфактантів третьої генерації, які вже продемонстрували свою клінічну ефективність. Цей огляд представляє сучасні дані про структуру, склад і біофізичні властивості легеневого сурфактанту, подає порівняльну характеристику найбільш уживаних препаратів екзогенного сурфактанту тваринного походження і характеризує додаткові передумови ефективного застосування сурфактантної терапії.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Клименко, Т. М.
Нові дефініції ведення новонароджених із хворобами окислювального стресу [Текст] / Т. М. Клименко, Г. А. Кузєнкова // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 3. - С. 72-80. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS
НОВОРОЖДЕННЫЙ, БОЛЕЗНИ -- INFANT, NEWBORN, DISEASES (терапия)
Анотація: Проблема виходжування передчасно народжених дітей залишається надзвичайно актуальною і має гостре медико-соціальне та економічне значення. Важливим патогенетичним фактором провідних захворювань передчасно народжених дітей є ушкодження тканин внаслідок окислювального стресу. Одним з перспективних напрямків у терапевтичному підході до хвороб окислювального стресу є корекція антиоксидантного статусу новонародженого. У сучасному пошуку безпечного та ефективного засобу велику увагу дослідники приділяють мелатоніну, - нейрогормону, що секретується шишкоподібною залозою, та має виражену антиоксидантну та протизапальну дію. Мета роботи - проаналізувати сучасні дані щодо онтогенезу епіфізу, світового досвіду терапії мелатоніном для етіопатогенетичного обґрунтування використання мелатоніну у виходжуванні новонароджених з перинатальною патологією та висвітлення проблем і перспектив. Результати дослідження. Реактивність та адаптивність пінеальної залози є вагомою ланкою компенсації перинатальної патології. Становлення нейроендокринної функції епіфізу відбувається постнатально, внутрішньоутробний плід повністю залежить від трансплацентарного мелатоніну. Передчасно народжені діти мають суттєву затримку ритмічної продукції мелатоніну і істотний його дефіцит порівняно із доношеними новонародженими, окрім того, доведеним фактом є наявність десинхронозу у дітей з перинатальною патологією та у передчасно народжених. Сучасні наукові дані щодо використання екзогенного мелатоніну в якості замісної антиоксидантної терапії хвороб окислювального стресу у передчасно народжених дітей виявляються досить обгрунтованим та перспективним. Численні дослідження довели ефективність мелатоніну у комплексній терапії таких перинатальних патологій, як гіпоксичне ураження центральної нервової системи, респіраторний дистрес синдром, бронхолегенева дисплазія, ретинопатія недоношених, неонатальний сепсис, а також, у якості антенатального нейропротекторного засобу. Проте не існує єдиного погляду на цільову терапевтичну концентрацію та дозування мелатоніну в неонатальній практиці. Контраверсійність фармакокінетичних даних є одним з обмежень широкого використання мелатоніну у виходжуванні передчасно народжених дітей. Для етіопатогенетичного обґрунтування оптимальної терапевтичної дози мелатоніну необхідні подальші дослідження адаптивних та компенсаторних можливостей пінеальної залози у передчасно народжених дітей. Висновки. Напрямок майбутніх клінічних досліджень щодо розширення панелі використання мелатоніну у передчасно народжених дітей, уточнення терапевтичного діапазону та можливості динамічного коригування дози в залежності від встановлення власної пінеальної функції є перспективним.
Дод.точки доступу:
Кузєнкова, Г. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Добрянський, Д. О.
Сучасні рекомендації з парентерального харчування новонароджених [Текст] / Д. О. Добрянський, Т. К. Знаменська, О. В. Воробйова // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 3. - С. 81-98. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПИТАНИЕ ПАРЕНТЕРАЛЬНОЕ -- PARENTERAL NUTRITION (использование)
НОВОРОЖДЕННЫЙ -- INFANT, NEWBORN (рост и развитие)
Анотація: Проблема нутрітивної недостатності та формування постнатального дефіциту маси тіла в перші дні після народження характерна переважно для передчасно народжених дітей. Діти з дуже малою масою при народжені мають запаси енергії, які забезпечують їх потреби лише протягом перших 2-3 днів життя. Навіть у доношених дітей спостерігається пролонгований характер катаболічного типу обміну речовин, якщо вони не будуть отримувати достатню кількість білків і калорій. У всіх передчасно народжених дітей існує ризик ранньої постнатальної затримки фізичного розвитку, пов’язаний з формуванням кумулятивного дефіциту поживних речовин і негативними віддаленими неврологічними наслідками. Тому, важливим результатом якісної медичної допомоги новонародженим є досягнення адекватного (або якомога адекватнішого) харчування, що запобігає харчовому дефіциту або коригує його, а також забезпечує належні темпи росту і розвитку дитини. При відсутності повноцінного ентерального вигодовування за медичними показами використовується парентеральне харчування. Мета представлених клінічних рекомендацій - покращити якість медичної допомоги значно недоношеним новонародженим (термін гестації менше 32 тиж.), новонародженим з некротизуючим ентероколітом, хірургічною патологією травного каналу та ін., шляхом впровадження сучасних підходів до ефективного і безпечного парентерального харчування. Представлені дані базуються на Настановах ESPGHAN / ESPEN / ESPR щодо Педіатричного парентерального харчування (2018) та NICE Неонатального парентерального харчування (2020) та призначені для лікарів-неонатологів, лікарів-дитячих анестезіологів, лікарів-педіатрів, середнього медичного персоналу, інших медичних працівників, які беруть участь у наданні медичної допомоги новонародженим для щоденної практики.
Дод.точки доступу:
Знаменська, Т. К.
Воробйова, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Новітні концепції дитячого харчування: постбіотики й довголанцюгові поліненасичені жирні кислоти [Текст] / С. Л. Няньковський [та ін.] // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 3. - С. 99-106. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МОЛОЧНЫЕ СМЕСИ ДЛЯ ВСКАРМЛИВАНИЯ МЛАДЕНЦА -- INFANT FORMULA (прием и дозировка)
ЖИРНЫЕ КИСЛОТЫ НЕНАСЫЩЕННЫЕ -- FATTY ACIDS, UNSATURATED (прием и дозировка)
Анотація: Харчування у ранньому дитинстві суттєво впливає на ріст і розвиток в цілому, а також на здоров’я, в т.ч. у старшому віці. Постбіотики – це сполуки, що продукуються мікроорганізмами й виділяються з харчових або мікробних компонентів, включаючи нежиттєздатні клітини, які при введенні у достатній кількості в організм зміцнюють здоров’я хазяїна. До постбіотиків належать з’єднання, отримані в результаті бактеріального метаболізму, такі як екзополісахариди, вітаміни, молочна кислота, бактеріоцини, ферменти, поверхнево-активні речовини, антиоксиданти й коротколанцюгові жирні кислоти; складні молекули, що виділяються з харчових сполук (ферментативно утворюються під час бродіння їжі), такі як пептиди й галактоолігосахариди, наприклад, 3- і 6-галактозиллактоза; компоненти, що виділяються з лізованих клітин, включаючи ДНК, РНК, клітинні стінки та, можливо, інші цитоплазматичні компоненти й білки поверхневого шару. Нещодавно розроблено нову технологію ферментації, що використовується при виготовленні дитячих сумішей. У ній задіяно два типи мікроорганізмів, які продукують молочну кислоту (Bifidobacterium breve C50 і Streptococcus thermophilus 065), що забезпечує отримання природних постбіотиків. Поліненасичені жирні кислоти з довгим ланцюгом відіграють важливу роль у регуляції імунної системи, утворенні тромбів, нейромедіаторів, метаболізмі холестерину, а також у структурі мембранних фосфоліпідів у мозку й сітківці ока. З лютого 2020 року в Європейському Союзі діють нові стандарти щодо дитячих сумішей. Вони передбачають обов’язкове додавання докозагексаєнової кислоти у концентраціях, що в два-три рази перевищують звичайні концентрації у грудному молоці. Першими і на даний час єдиними на ринку України ферментованими сумішами, що містять пребіотики коротколанцюгові галакто- і довголанцюгові фруктоолігосахариди (9:1, 0,8 г/100 мл), постбіотик 3-галактозиллактозу й належну кількість омега-3 жирних кислот, є нові рецептури сумішей Nutrilon Premium+ для вигодовування дітей раннього віку.
Дод.точки доступу:
Няньковський, С. Л.
Няньковська, О. С.
Яцула, М. С.
Городиловська, М. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Знаменська, Т. К.
Аналіз використання жирових емульсій у парентеральному харчуванні новонароджених в Україні [Текст] / Т. К. Знаменська, О. В. Воробйова, Л. І. Нікуліна // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 3. - С. 107-114. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЖИРОВЫЕ ЭМУЛЬСИИ ВНУТРИВЕННЫЕ -- FAT EMULSIONS, INTRAVENOUS (прием и дозировка)
ПИТАНИЕ ПАРЕНТЕРАЛЬНОЕ -- PARENTERAL NUTRITION
Анотація: Жирові емульсії вкрай важливі для новонародженої дитини, особливо це стосується важкохворих, передчасно народжених дітей з дуже малою та екстремально малою масою тіла (природжена або набута хвороба, яка спричиняє шлунково-кишкову недостатність), якщо рутинне ентеральне годування проблематичне, а часом і неможливе. Усі сучасні оновлені дані щодо якості, ефективності та доцільності використання ліпідних емульсій у парентеральному харчуванні за медичними показами, були опубліковані в 2019 році в Кокрейнівському обзорі «Systematic review of lipid emulsions for intravenous nutrition in term and late preterm infants». Відносно недавно жирові емульсії, отримані з декількох джерел, стали доступними для клінічного використання. SMOFLipid - одна з таких жирових емульсій; це суміш соєвої олії, середньоланцюгових тригліцеридів, оливкової олії та риб’ячого жиру в співвідношенні - 30: 30: 25: 15, яка має певні переваги. Завдяки вмісту середньо ланцюгових тригліцеридів - швидко метаболізується; соєвій олії – як джерело поліненасичених жирних кислот; оливковій олії - менше імунних ефектів та риб’ячому жиру - посилюється протизапальний ефект. Крім того, відзначено зменшення частоти реалізації бронхолегеневої дисплазії та інфекції в передчасно народжених дітей. На сьогодні в Україні для покриття потреб у енергії, калоріях та незамінних жирних кислотах у доношених і недоношених дітей, коли пероральне або ентеральне харчування неможливе, недостатнє або протипоказане, у складі загального ПХ активно використовується ліпідна емульсія SMOFLipid. Загальна динаміка призначень ліпідних емульсій в Україні має регресивний характер за рахунок окремих регіонів, де практика проведення парентерального харчування новонародженим відрізняється від інших областей спорадичністю та меншою пріоритетністю за об’єктивними та суб’єктивними обставинами. Одним із ключових шляхів вирішення проблеми підвищення якості надання медичної допомоги новонародженим у неонатальних стаціонарах має бути впровадження системи навчання (семінарів, практичних тренінгів тощо) лікарів-неонатологів сучасним принципам проведення та міжнародним клінічним рекомендаціям парентерального харчування новонароджених на усіх рівнях у всіх регіонах України.
Дод.точки доступу:
Воробйова, О. В.
Нікуліна, Л. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)