Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ОУ3/2019/21/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 41
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-41 41-41

Цип, Н. П.
Рак шейки матки у беременных: современное руководство и вектор развития лечебных подходов [Текст] / Н. П. Цип // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 5-9. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ НЕОПЛАСТИЧЕСКИЕ -- PREGNANCY COMPLICATIONS, NEOPLASTIC
ШЕЙКИ МАТКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- UTERINE CERVICAL NEOPLASMS (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, хирургия, эпидемиология)
ЗАБОЛЕВАЕМОСТЬ -- MORBIDITY
АЛГОРИТМЫ -- ALGORITHMS
ВОЗРАСТНЫЕ ГРУППЫ -- AGE GROUPS
Анотація: В последнюю четверть столетия наблюдается тенденция к позднему рождению детей. Сегодня 22% женщин Европы на момент первых родов старше 35 лет. Общеевропейская тенденция, к сожалению, охватила и Украину. С учетом того, что онкозаболеваемость с возрастом увеличивается, возрастает и число женщин, у которых диагностируют рак во время беременности. Рак шейки матки является одним из наиболее часто выявляемых во время беременности злокачественных новообразований женской репродуктивной системы. Частота рака шейки матки во время беременности, по данным отдельных национальных канцер-регистров, составляет 1,8–4,0/100 000 беременностей. В Украине аналогичной статистики нет, однако участившиеся случаи обращения таких пациенток в Национальный институт рака свидетельствуют об актуальности этой проблемы для нашей страны. В данной статье проанализированы современные подходы к диагностике и стратегии лечения рака шейки матки на разных сроках беременности, одобренные Европейским обществом гинекологической онкологии (ESGO) и Международной сетью по раку, бесплодию и беременности (INCIP). Срок беременности, болезнь матери, токсичность лечения, выбор времени вмешательства — факторы, влияющие на ранние постнатальные и долгосрочные результаты у детей, родившихся у женщин, у которых во время беременности был диагностирован рак шейки матки. Сложности, возникающие в планировании и проведении лечения больных с данной патологией во время беременности, требуют работы мультидисциплинарной команды в составе неонатолога, онкогинеколога, акушера, тератолога, токсиколога и оказания психологической поддержки как на протяжении всей беременности, так и в послеродовом периоде
Over the past quarter-century, there has been a trend of the late birth of children. Today 22% of women in Europe are over 35 at the time of first birth. The Pan-European trend, unfortunately, has embraced Ukraine. As the cancer incidence increases with age, the number of women diagnosed with cancer during pregnancy increases. One of the most frequently diagnosed gynecological cancers in pregnancy is cervical cancer. The frequency of cervical cancer during pregnancy according to world national cancer registries is 1.8–4.0/100,000 pregnancies. There is no similar statistics in Ukraine, but the increasing frequency of referring such patients to the National Cancer Institute indicates the relevance of this problem for our country. The lecture was analyzed current approaches to the diagnosis and treatment of cervical cancer at different terms of pregnancy, approved by the European Society of Gynecological Oncology (ESGO) and The International Network on Cancer, Infertility and Pregnancy (INCIP). Pregnancy, mother’s illness, toxicity of treatment, and choice of intervention time are factors that affect early postnatal and long-term results in children born to women who have been diagnosed with cervical cancer during pregnancy. The complexities that arise in the planning and treatment of patients with this pathology during pregnancy require the work of a multidisciplinary team consisting of a neonatologist, an oncogynecologist, an obstetrician, a teratologist, a toxicologist, and also need psychological support, both during the entire pregnancy and in the postpartum period
Вільних прим. немає

Знайти схожі

мікроРНК-126, -205, -214 при доброякісних і злоякісних новоутвореннях передміхурової залози: обгрунтування можливого діагностичного та прогностичного значення [Текст] / Т. В. Задворний [та ін.] // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 10-16. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- PROSTATIC NEOPLASMS (диагностика, кровь)
МИКРО-РНК -- MICRORNAS (анализ, кровь)
ПОЛИМЕРАЗНАЯ ЦЕПНАЯ РЕАКЦИЯ С ОБРАТНОЙ ТРАНСКРИПТАЗОЙ -- REVERSE TRANSCRIPTASE POLYMERASE CHAIN REACTION (методы)
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Анотація: Необхідність ранньої діагностики раку передміхурової залози (РПЗ) та вибір оптимальної тактики лікування спонукають до пошуку і впровадження в клінічну практику нових, більш чутливих, специфічних і ефективних діагностичних та предиктивних маркерів. Найбільш перспективним в цьому напрямку вважається використання мікроРНК. Доведено, що вони мають суттєву перевагу перед іншими біомаркерами завдяки своїй стабільності, оскільки вже на ранніх стадіях канцерогенезу пухлини характеризуються унікальним профілем експресії мікроРНК. Мета: дослідити рівень мікро- РНК-126, -205 та -214 у сироватці крові (СК) і пухлинній тканині (ПТ) хворих з доброякісними та злоякісними новоутвореннями передміхурової залози та оцінити можливість їх використання як діагностичних і прогностичних маркерів. Об’єкт і методи: дослідження проводили на клінічному матеріалі 70 хворих на РПЗ ІІ—ІІІ стадії та 20хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). Контролем слугували показники досліджуваних мікроРНК у СК 20 умовно здорових осіб (донорів). Рівн і мікроРНК-126, -205та -214у СКта ПТ визначали за допомогою зворотно- транскрипційної полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі. Результати: продемонстровано, що розвиток новоутворень у передміхуровій залозі супроводжується зміною показників експресії мікроРНК-126, -205 та -214 як на рівні пухлини, так і на рівні організму. Зокрема, в СК хворих на РПЗ та із ДГПЗ рівень мікроРНК-126 був достовірно нижчим, н іж у донорів; рівні мікроРНК-205 та -214 були достовірно підвищеними. Експресія всіх досліджених мікроРНК в тканині РПЗ була достовірно вищою порівняно з такою в тканині ДГПЗ. Встановлено існування зв’язку між рівнем досліджених мікроРНК у СК та ПТ з такими клініко-патологічними характеристиками РПЗ, як вік хворих, стадія пухлинного процесу, наявність метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах, градація за Глісоном та рівень ПСА в СК. Висновок: отримані результати свідчать про зв’язок основних клініко-патологічних характеристик хворих на РПЗ з рівнями експресії у СК та ПТ досліджених мікроРНК, що свідчить про участь останніх у формуванні ступеня злоякісності РПЗ та обґрунтовує необхідність продовження вивчення запропонованої панелі мікроРНК для їх використання як додаткових прогностичних та діагностичних маркерів
The need for early diagnosis of prostate cancer (PCa) and the choice of optimal treatment tactics encourage the search and introduction of new, more sensitive, specific and effective diagnostic and predictive markers into the clinical practice. The most promising in this direction is the use of miRNAs. It has been shown that they have a significant advantage over other biomarkers due to their stability, since miRNA profile changes in the early stages of carcinogenesis. Aim: to investigate the level of miRNA-126, -205 and -214 expression in blood serum and tumor tissue from patients with benign and malignant neoplasms of the prostate and evaluate the possibility of their use as diagnostic and prognostic markers. Object and methods: The research was conducted on the clinical material of 70 patients with stage II and III PCa and 20 patients with benign prostatic hyperplasia (BPH). The control of the miRNAs in the peripheral blood of 20 healthy donors served as control. Expression of miRNA-126, -205 and -214 in blood serum and tumor tissue was determined by RT-PCR. Results: the development of neoplasms in the prostate gland has been shown to be accompanied by a change in the expression of miRNA-126 and miRNA-205 and -214 both in tumor and in blood serum. We observed a decrease in the miRNA-126 levels is serum from PCa and BPH patients, at the same time, the levels of miRNA-214 and -205 were increased in comparison with healthy donors. The levels of all investigated miRNAs were higher in tissue of PCa when compared with BPH samples. We established a link between the expression of the investigated miRNAs in serum and tumor tissue with such clinical and pathological characteristics of PC as age, cancer stage, presence of metastases in regional lymph nodes, Glison score and PSA level. Conclusion: the obtained results indicate the connection of miRNA-126, -205 and -214 expression in blood serum and tumor tissue with the main clinical and pathological characteristics of patients with PCa. This evidence proves the involvement of these miRNAs in the development of the malignancy degree of PCa, and substantiates the need to continue the study of the proposed miRNAs panel for their use as additional prognostic and diagnostic markers
Дод.точки доступу:
Задворний, Т. В.
Борікун, Т. В.
Лук’янова, Н. Ю.
Вітрук, Ю. В.
Стаховський, Е. О.
Чехун, В. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вміст адипонектину і лептину у сироватці периферичної крові хворих на рак молочної залози і ендометрія з ожирінням [Текст] / І. П. Несіна [та ін.] // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 17-22. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BREAST NEOPLASMS (диагностика, кровь, осложнения)
ЭНДОМЕТРИЯ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ENDOMETRIAL NEOPLASMS (диагностика, кровь, осложнения)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (кровь, осложнения)
АДИПОНЕКТИН -- ADIPONECTIN (кровь)
ЛЕПТИН -- LEPTIN (кровь)
Анотація: Мета: визначити зв’язок між концентрацією адипонектину (Ad) і лептину (Leр) у сироватці периферичної крові (СПК) хворих на рак молочної залози (РМЗ) та рак ендометрія (РЕ) з ожирінням і клініко-патологіч- ними показниками. Об’єкт і методи: СПК 35хворих на РМЗ І—ІІ стадії захворювання (середній вік 57,9 ± 4,1 року), 34 хворих на РЕ І—ІІ стадії захворювання (середній вік 58,8 ± 4,5 року) і 13 умовно здорових осіб (середній вік ± 4,3 року), яких розглядали як групу контролю. При проведенні досліджень використано такі методи: антропометричний, клінічний, морфологічний, імуноферментний аналіз, статистичний. Результати: визначено, що у СПК хворих на РМЗ та РЕ спостерігається дисбаланс вмісту гормонів жирової тканини Ad і Leр порівняно із показниками умовно здорових осіб. У хворих на РМЗ з пухлинами базального підтипу співвідношення Ad/Leр було нижчим (0,05), ніж у хворих з пухлинами люмінального А підтипу (0,17). Показано, що при ожирінні (індекс маси тіла 31,0 кг/м2) і артеріальній гіпертензії (артеріальний тиск 140/80мм рт. ст.) у СПКхворих на РМЗ і РЕ концентрація Leр була значно вищою (відповідно 44,5 ± 5,9і 45,6 ± 4,7нг/мл), ніж у хворих з нормальною масою тіла і без артеріальної гіпертензії (відповідно 9,7 ± 3,5 і 10,6 ± 3,9 нг/мл; р 0,05). При цьому співвідношення Ad/Leр у хворих на РМЗ з ожирінням і гіпертензією було у 7,3раза нижчим (0,15), ніж у хворих на РМЗ з нормальними масою тіла й артеріальним тиском (1,10). У групі хворих на РЕ ці зміни були більш виражені, показники співвідношення становили відповідно 0,04 та 0,4. Висновки: підвищення концентрації Leр у СПК обстежених хворих пов’язане з ожирінням і гіпертензією. Зниження співвідношення Ad/Leр у хворих на РМЗ асоціюється з базальним молекулярним підтипом і такими ознаками агресивності пухлинного процесу, як низький ступінь диференціювання, високий проліферативний потенціал, а у хворих на РЕ — низький ступінь диференціювання та глибока інвазія пухлини у міо- метрій. Компоненти метаболічного синдрому можуть детермінувати біологічні особливості гормонозалежних пухлин жіночої репродуктивної системи
Objective: to determine the relationship between adiponectin (Ad) and leptin (Lep) in peripheral blood serum (PBS) of breast (BC) and endometrial cancer (EC) patients with the presence of obesity and clinically pathological parameters. Materials and methods: PBS of 35 BC patients of the І–ІІ stage of the disease (average age — 57.9 ± 4.1 years), 34 ЕC patients І–ІІ stage of the disease (average age — 58.8 ± 4.5 years) and 13 conditionally healthy persons (mean age 44,9 ± 4,3 years) that were used as a control. Methods: anthropometrical, clinical, morphological, enzyme-linked immunoaassay (ELISA), statistical. Results: found that in PBS of BC and PE patients there are an imbalance in the content of adipose tissue hormones Ad and Lep in comparison with the rates of conditionally healthy persons. In BC patients with basal subtype tumors, the ratio of Ad/Lep in the PBS was lower (0.05) than in patients with tumors of the lumen A subtype (0.17). It was shown that for obese (body mass index ≥ 31.0 kg/m2) and hypertension (blood pressure ≥ 140/80) in PBS with BC and EC patients the Lep concentration was significantly higher (44.5 ± 5.9 and 45.6 ± 4.7) than in patients with normal weight and without hypertension (respectively 9.7 ± 3.5 and 10.6 ± 3.9, p 0.05). At the same time, the ratio of Ad/Lehr in the PBS of BC patients with obesity and hypertension was 7.3 times lower (0.15) than in patients with BC patients with normal weight and arterial pressure (1.1). In the group of EC patients with these changes were more pronounced, amounting respectively to 0.04 and 0.4. Conclusions: an increase of Lep concentration in the PBS of the examined patients was connected with obesity and hypertension. The reduction of the Ad to Lep ratio in PBS of BC patients are associated with a basal molecular subtype and such signs of aggressiveness of the tumor process as a low degree of differentiation, a high proliferative potential, and in EC patients, a low degree of differentiation and a profound invasion of the tumor in myometrium. Components of metabolic syndrome can determine the biological peculiarities of hormone-dependent tumors of the female reproductive system
Дод.точки доступу:
Несіна, І. П.
Задворний, Т. В.
Неспрядько, С. В.
Клюсов, О. М.
Бучинська, Л. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Пухлиноасоційовані адипоцити, редокс-стан жирової тканини та мікрометастази при раку шлунка [Текст] / І. І. Ганусевич [та ін.] // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 23-30. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЖЕЛУДКА НОВООБРАЗОВАНИЯ -- STOMACH NEOPLASMS (диагностика, осложнения, хирургия)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, осложнения)
НОВООБРАЗОВАНИЙ МИКРООКРУЖЕНИЕ -- TUMOR MICROENVIRONMENT
ЖИРОВАЯ ТКАНЬ -- ADIPOSE TISSUE
ОКИСЛИТЕЛЬНО-ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ РЕАКЦИИ -- OXIDATION-REDUCTION
АДИПОЦИТЫ -- ADIPOCYTES
НОВООБРАЗОВАНИЙ МИКРОМЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM MICROMETASTASIS
ВЫЖИВАЕМОСТИ АНАЛИЗ -- SURVIVAL ANALYSIS
Анотація: Відомо, що ожиріння може бути фактором ризику та несприятливого перебігу низки пухлин. Зокрема, рак шлунка (РШ), молочної залози, товстої кишки, яєчника розвивається в оточенні дисфункціональної жирової тканини (ЖТ), здатної впливати на пухлинне мікрооточення. З іншого боку, дисбаланс редокс-стану пухлини є чинником, що пошкоджує мітохондрії адипоцитів та перепрограмовує їх в пухлиноасоційовані адипоцити (ПАА) із пропухлинними властивостями. ПАА є важливим джерелом адипокінів та енергії для пухлини, що сприяє її прогресії. Розуміння механізмів клітинного та метаболічного симбіозів ПАА з пухлинними клітинами є підґрунтям для нових терапевтичних та діагностичних підходів, зокрема за наявності ожиріння у хворих онкологічного профілю. Одним із них може стати індивідуалізація протипухлинної терапії хворих на мінімальну залишкову хворобу (МЗХ) із надмірною масою тіла з урахуванням впливу ПАА на перебіг мікрометастазів. Мета: виявити взаємозв’язки між кількістю ПАА та клініко-патологічними характеристиками, показниками редокс-стану прилеглої до пухлини жирової тканини (ППЖТ), кількістю дисемінованих пухлинних клітин (ДПК) в кістковому мозку (КМ) і тривалістю життя хворих на РШ з надмірною масою тіла. Методи: імуногісто- та імуноцитохімічні, зимографії, ЕПР-спектрометрії, статистичні (t-критерій Стьюдента, кореляційний аналіз за Спірманом, аналіз виживаності за Капланом — Мейєром). Результати: виявлено достовірну кореляцію між кількістю ПАА в пухлині та індексом маси тіла (ІМТ) хворих на РШ (rho = 0,41; p = 0,032). Вміст ПАА зростає зі збільшенням розмірів пухлини і у хворих категорії рТ4 у 1,3 раза (р 0,05) вищий за показники в пухлинах хворих категорії рТ1. Як при регіонарному, так і віддаленому метастазуванні в пухлинах виявлено достовірно більше ПАА, ніж за відсутності метастазів. На противагу цьому у пацієнтів з віддаленими метастазами середнє значення ІМТ достовірно нижче, ніж у пацієнтів без віддалених метастазів, і хворі з ожирінням живуть достовірно довше, ніж хворі з нормальною масою тіла. Висока швидкість генерування супероксидних радикалів (СР) та активність желатиназ у ППЖТ також асоційовані з віддаленим метастазуванням РШ. Для хворих категорії М1 характерні на 83,0 та 64,0% відповідно вищі показники швидкості СР та сумарної активності желатиназ у ППЖТ і на 30% більша кількість ПАА в пухлині, ніж для хворих категорії М0. Для хворих без клінічно виявлених метастазів (категорії М0) характерна достовірно більша кількість ПАА при наявності ДПК у КМ порівняно з їх відсутністю. Пацієнти з меншою, ніж 26,5%, кількістю ПАА у пухлині живуть достовірно довше та мають у 2,9 раза нижчий ризик несприятливого перебігу захворювання у порівнянні з пацієнтами, в пухлинах яких кількість ПАА 26,5%. Для групи хворих з наявними ДПК в КМ не виявлено достовірної залежності виживаності від кількості ПАА (р = 0,6203), але відмічено таку залежність для хворих без мікрометастазів (р = 0,005). Висновки: редокс-стан ЖТ пов’язаний з кількістю ПАА в пухлині, тобто є модифікатором її пропухлинного мікрооточення. Кількість ПАА пов’язана з ростом пухлини, її регіонарним і віддаленим метастазуванням, осіданням ДПК у місцях віддаленого метастазування та може бути використана у контролі за утворенням мікрометастазів та перебігом МЗХ у хворих на РШ з надмірною масою тіла
It is well known that a number of tumors (such as gastric, breast, rectal, ovarian cancers etc.) develop in places of anatomical accumulation of adipose tissue (AT). The modified redox state of the tumor is a factor that damages the mitochondria of adipocytes and reprogramms them into tumor-associated adipocytes (TAAs) that are characterized by pro-oncogenic properties. TAAs are an important source of adipokines and energy supply for the tumor, so studying the mechanisms of cellular and metabolic symbiosis of adipocytes and tumor cells opens up a new therapeutic and diagnostic possibilities. In particular, they include prediction of the course of micrometastasis taking into account the amount of TAAs, which will allow to develop an individualized antitumor therapy for patients with a minimal residual disease (MRD) and overweight. Objective: to identify interrelations between the amount of TAAs and body mass index (BMI), clinical and pathological characteristics, generation rate of superoxide radicals (SR) and the activity of gelatinases (matrix metalloproteinases-2 and -9) in tumor associated adipose tissue (TAAT), the amount of disseminated tumor cells (DTCs) in the bone marrow (BM) and life expectancy of patients with gastric cancer (GC). Methods: immunocyto- and immunohistochemistry, zimography, NMR-spectroscopy, statistical analysis (Student’s t-test, Spearman’s rank correlation analysis, Kaplan — Meier’s survival analysis). Results: a reliable correlation was found between the amount of TAAs in the tumor and the BMI of the patients with GC (rho = 0.41; p = 0.032). The content of TAAs increases with the growth of tumor size in patients with pT4 category in 1.3 times (p 0.05), which is higher than in the tumors of patients with pT1. Both regional and remote metastases revealed significantly more TAAs in tumors than in case of the absence of metastases. People with obesity and GC live reliably longer than patients with normal weight. Age of patients affects survival only in the presence of obesity: elderly patients live less than patients of middle age. A large number of TAAs in the tumor are associated, on the one hand, with a high rate of SR generation and activity of gelatinases in the TAAT, and on the other, with distant metastasis of GC. For patients with M1 category, 83% and 64%, respectively, have higher rates of SR and total activity of gelatinases in TAAT, and a 30% increase in TAAs in the tumor than in patients of the M0 category. For patients without clinically detectable metastases (category M0), a significantly higher amount of TAAs in the presence of DTC in the BM is characteristic of their absence. Patients with less than 26.5% of TAAs in the tumor live reliably longer and have a 2.9-times lower risk of adverse illness pared to patients whose tumors had TAAs higher than 26.5%. For the group of patients with the existing DTCs in the BM, no reliable dependence of survival on the values of the amount of TAAs (p
Дод.точки доступу:
Ганусевич, І. І.
Бурлака, А. П.
Вовк, А. В.
Скороход, А. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Зелінська, Г. В.
Цитокератин 17 і тиреоїдна пероксидаза в якості імуноцитохімічних маркерів доопераційного прогнозування радіойодрезистентності та ефективності радіойодтерапії папілярного раку щитоподібної залози [Текст] / Г. В. Зелінська // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 31-35. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (диагностика, радиотерапия, хирургия)
КАРЦИНОМА ПАПИЛЛЯРНАЯ -- CARCINOMA, PAPILLARY (диагностика, радиотерапия, хирургия)
ПРЕДОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- PREOPERATIVE CARE
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (методы)
КЕРАТИН-17 -- KERATIN-17 (анализ)
ПЕРОКСИДАЗЫ -- PEROXIDASES (анализ)
ИОДА РАДИОАКТИВНЫЕ ИЗОТОПЫ -- IODINE RADIOISOTOPES (терапевтическое применение)
РАДИОТОЛЕРАНТНОСТЬ -- RADIATION TOLERANCE
Анотація: Мета: дослідження експресії тиреоїдної пероксидази та цитокератину 17 (ЦК17) у клітинах папілярних карцином (ПК) щитоподібної залози (ЩЗ) і їх метастазів та оцінка можливості використання цих антигенів для прогнозування радіойодрезистентності пухлин. Об’єкт і методи: імуноцитохімічні дослідження з використанням МкАТ до тиреоїдної пероксидази та ЦК17 проводили на матеріалі тонкоголкових аспіраційних пункційних біопсій 32 первинних ПК ЩЗ та 103 метастазів, виявлених у післяопераційний період (79 — радіойодрезистентні, 24 — радіойодчутливі) у пацієнтів обох статей віком 8–40 років. Результати: на основі проведеного дослідження було показано існування залежності між вмістом клітин, які експресують ЦК17, у пунктатах первинних ПК та ефективністю радіойодтерапії. Для пацієнтів, у клітинах пунктатів ПК яких вміст тиреоцитів з ЦК17 становив менше 5%, проведення радіойодтерапії було ефективним. У більшої частини хворих (70%) з наявністю цього антигену більше ніж в 5% тиреоцитів спостерігався розвиток радіойодрезистентних метастазів. Таким чином, ЦК17 може бути використаний як цитологічний маркер раннього доопераційного прогнозування радіойодрезистентності з вірогідністю 70%. Це дозволяє виділити групу ризику хворих на папілярний рак ЩЗ з високою вірогідністю появи радіойодрезистентних метастазів та більш ретельно ставитися до спостереження за ними, навіть при отриманні радіойоднегативних скенограм. Для прогнозування радіойодрезистентності метастазів папілярного тиреоїдного раку, які виникли в післяопераційний період, запропоновано імуноцитохімічне визначення експресії тиреоїдної пероксидази. При відсутності або незначній експресії цього антигену прогнозується неефективність радіойодтерапії, радіойодрезистентність метастазу та необхідність його хірургічного видалення. Якщо вміст пухлинних клітин, які містять тиреоїдну пероксидазу, перевищує 77,5%, прогнозується можливість проведення успішної радіойодтерапії. Висновки: виявлення за допомогою імуноцитохімічних методів маркерів ЦК17 та тиреоїдної пероксидази в клітинах пункційного матеріалу пухлини та її метастазів може бути використане для доопераційного моніторингу радіойодрезистентних метастазів ПК ЩЗ; дозволить досить точно прогнозувати радіойодрезистентність та обирати правильну тактику лікування (радіойодтерапія або хірургічне видалення метастазів)
Objective: immunocytochemical studies of the expression of thyroid peroxidase and cytokeratin 17 in thyroid papillary carcinomas and their metastases in order to determine the correlation between the expression of these antigens and the radioiodine resistance of papillary carcinoma. Object and methods: imunocytochemical studies with using monoclonal antibody against cytokeratin 17, thyroid peroxidase of the epithelium were performed on the material of Fine Needle Aspiration Biopsy of 32 papillary thyroid carcinomas and their metastases detected in the postoperative period (79 — radioiodine-resistant metastases, 24 — radioiodine-sensitive metastases) in patients of both sexes aged 8–40 years. Results: it was shown the correlation between the content of the cytokeratin 17-positive cells in the punctates of primary papillary carcinoma and the efficacy of radioiodine therapy for them. When the percentage of cells with cytokeratin 17 in punctates exceeded 5%, radio-resistant metastases were developed in 70% of cases. Thus, cytokeratin 17 can be used as a cytologic marker of preoperative prediction of radioactivity with a 70% concurrence, which will provide a similar indicator for natrium-iodine symporter protein and increase the level of early preoperative testing. This allows to identify the risk group of patients with papillary thyroid cancer with a high probability of occurrence of radioiodine-resistant metastases and more closely to observe them, even when receiving radiiode negative scenograms. To predict the radioiodine resistance of papillary thyroid cancer metastases that arose in the postoperative period, immunocytochemical determination of the expression of thyroid peroxidase was proposed. In the absence or insignificant expression of this antigen, the ineffectiveness of radioiodine therapy, the radioiodine resistance of the metastasis and the need for its surgical removal are projected. If the content of tumor cells containing thyroid peroxidase exceeds 77.5%, the possibility of successful radioiodine therapy is predicted. Conclusions: detection by immunocytochemical methods of markers of cytokeratin 17 and thyroid peroxidase in tumor puncture cells and its metastases can be used for preoperative monitoring of radioiodine resistant metastases of papillary carcinoma thyroid gland; and will allow accurately predict radioiodine resistance and choose the right treatment tactics (radioiodine therapy or surgical removal of metastases)
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Применение препарата Эрбисол® Ультрафарм в лечении больных раком поджелудочной железы [Текст] / Г. И. Максимяк [и др.] // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 36-43. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- PANCREATIC NEOPLASMS (лекарственная терапия, осложнения, хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION
ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Цель: изучение эффективности применения препарата Эрбисол® Ультрафарм в комплексном лечении больных раком поджелудочной железы (РПЖ). Объект и методы: 88 пациентов с РПЖ стадии Т2–4N0–1М0–1. 36 пациентам с механической обтурационной непроходимостью желчевыводящих путей и двенадцатиперстной кишки проведены хирургические вмешательства по показаниям. У всех пациентов применяли монохимиотерапию гемцитабином (1000 мг/м2 внутривенно, 1-, 8-, 15-й день, 4 курса с интервалом 28 дней). Контрольная группа — 42 пациента, которым проводили только монохимиотерапию; основная — 46 больных, получавших химиотерапию (ХТ) и препарат Эрбисол® Ультрафарм. Последний вводили внутримышечно циклами по 7 дней: 5 дней — 2 раза в сутки (утром по 4 мл, вечером по 2 мл), 2 дня — 1 раз в сутки (вечером по 2 мл); всего 16 циклов: 12 — параллельно с ХТ, 4 — в восстановительные периоды. Спустя 2 мес после окончания ХТ проводили 2 курса поддержки и реабилитации препаратом Эрбисол® Ультрафарм. Использованы стандартные клинические, лабораторные и инструментальные методы ежемесячного обследования больных. Срок наблюдения — 1 год. Эффективность препарата оценивали, сравнивая уровни объективного ответа опухоли, продолжительность периода стабилизации заболевания и выживаемость пациентов, характеристики качества их жизни, параметры токсичности проведенной ХТ в контрольной и опытной группах. Результаты: включение препарата Эрбисол® Ультрафарм в базисную терапию способствовало улучшению клинической симптоматики, обеспечивало снижение последствий проводимой ХТ, содействовало уменьшению выраженности субъективных жалоб, улучшало качество жизни больных (индекс Карновского в основной группе: 67,8% — до лечения и 70,0% — в конце исследования, в контрольной группе — 67,9% и 60,0% соответственно). Отмечена частичная регрессия первичной опухоли у 39,1% пациентов в основной группе и у 19,1% — в контрольной (р 0,05). В основной группе длительность стабилизации и общая выживаемость были существенно больше (р 0,05), чем в контрольной. Выводы: применение препарата Эрбисол® Ультрафарм позволило повысить эффективность лечения и снизить токсичность ХТ больных РПЖ стадии Т2–4N0–1М0–1
Мета: вивчення ефективності застосування препарату Ербісол® Ультрафарм при комплексному лікуванні хворих на рак підшлункової залози (РПЗ). Об’єкт і методи: 88 пацієнтів з РПЗ в стадії захворювання Т2–4N0–1М0–1. У. 36 пацієнтів з механічною обтураційною непрохідністю жовчовивідних шляхів і дванадцятипалої кишки виконано хірургічні втручання за показаннями. У всіх пацієнтів проводили монохіміотерапію гемцитабіном (1000 мг/м2 внутрішньом’язово, 1-, 8-, 15-й день, 4 курси з інтервалом 28 днів). Контрольна група — 42 пацієнти, яким проводили тільки монохіміотерапію; основна — 46 хворих, які отримували хіміотерапію (ХТ) і препарат Ербісол® Ультрафарм. Останній вводили внутрішньом’язово циклами по 7 днів: 5 днів — 2 рази на добу (вранці по 4 мл, ввечері по 2 мл), 2 дні — 1 раз на добу (ввечері по 2 мл); всього 16 циклів: 12 — паралельно з ХТ, 4 — в періоди відновлення. Через 2 міс після завершення ХТ проводили 2 курси підтримки і реабілітації препаратом Ербісол® Ультрафарм. Використано стандартні клінічні, лабораторні та інструментальні методи обстеження хворих. Термін спостереження — 1 рік. Ефективність препарату оцінювали за рівнем об’єктивної відповіді пухлини, тривалістю періоду стабілізації захворювання та виживаності пацієнтів, характеристиками якості їх життя, параметрами токсичності проведеної ХТ. Результати: включення препарату Ербісол® Ультрафарм в базисну терапію сприяло поліпшенню показників клінічної симптоматики, забезпечувало зниження наслідків проведення ХТ, сприяло зменшенню вираженості суб’єктивних скарг, покращувало якість життя хворих (індекс Карновського у хворих основної групи: 67,8% — до лікування та 70,0% — наприкінці дослідження; в контрольній групі — 67,9% і 60,0% відповідно). Відзначена часткова регресія первинної пухлини у 39,1% пацієнтів в основній групі та у 19,1% — в контрольній (р 0,05). В основній групі тривалість стабілізації хвороби і загальна виживаність були суттєво більшими, ніж в контрольній (р 0,05). Висновки: застосування препарату Ербісол® Ультрафарм дозволило підвищити ефективність лікування та знизити токсичність ХТ хворих на РПЗ стадії Т2–4N0–1М0–1
Aim: to study the effectiveness of the use of Erbisol® Ultrapharm in the complex treatment of patients with pancreatic cancer (PC). Object and methods: 88 patients with PC in the Т2–4N0–1М0–1. 36 patients with mechanical obstructive obstruction of the biliary tract and duodenum have undergone surgical intervention according to indications. All patients received monochemotherapy with gemcitabine (1000 mg/m2, intravenously, 1-, 8-, 15-day, 4 courses at 28-day intervals). Control group — 42 patients received only monochemotherapy; main group — 46 patients received chemotherapy (CT) and Erbisol® Ultrapharm (intramuscularly; 16 cycles of 7 days: 5 days — 2 times a day (4 ml in the morning, 2 ml in the evening), 2 days — 1 time (2 ml in the evening). Two months after CT completion, 2 courses of support and rehabilitation with Erbisol® Ultrapharm were conducted. The standard clinical, laboratory and instrumental methods of examination of patients were used. The observation time was 1 year. The efficacy of Erbisol® Ultrapharm was assessed by the levels of objective tumor response, the duration of the period of disease stabilization and survival of patients, the characteristics of their quality of life, and the parameters of toxicity. Results: the inclusion of Erbisol® Ultrapharm in basіс therapy contributed to improve the parameters clinical symptoms, reduced the effects of CT, decreased the severity of subjective complaints, improved quality of life for patients (Karnovsky-index in patients main group: 67.8% — before treatment and 70.0% — at the end of the investigation; in the control group — 67.9% and 60.0%, respectively). Partial regression of the primary tumor was noted in 39.1% in the main group and in 19.1% in the control group (p 0.05). The duration of disease stabilization and overall survival were significantly higher in the main group compared with the control group (p 0.05). Conclusion: the use of the drug Erbisol® Ultrapharm allowed to increase the effectiveness of treatment and to reduce the toxicity of CT of patients with PC stage T2–4N0–1M0–1
Дод.точки доступу:
Максимяк, Г. И.
Жильчук, В. Е.
Жильчук, А. В.
Кудрявец, Ю. И.
Созонюк, Л. И.
Николаенко, А. Н.
Корнилина, Е. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Досвід хірургічного лікування хворих на спадковий BRCA1/2-асоційований рак молочної залози [Текст] / І. М. Мотузюк [та ін.] // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 44-49. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BREAST NEOPLASMS (генетика, лекарственная терапия, радиотерапия, хирургия)
НЕОПЛАСТИЧЕСКИЕ СИНДРОМЫ НАСЛЕДСТВЕННЫЕ -- NEOPLASTIC SYNDROMES, HEREDITARY
ГЕНЫ BRCA1 -- GENES, BRCA1
ГЕНЫ BRCA2 -- GENES, BRCA2
МУТАЦИЯ ТОЧЕЧНАЯ -- POINT MUTATION
МАСТЭКТОМИЯ -- MASTECTOMY
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Рак молочної залози (РМЗ) віднесено до найбільш вагомих медичних проблем сучасності. Одним із напрямків покращення діагностики РМЗ на ранніх стадіях та підвищення ефективності лікування хворих є правильна профілактична робота (зокрема з жінками груп підвищеного та високого ризику), включаючи визначення специфічних для РМЗ мутацій. Мета: аналіз досвіду Національного інституту раку з оптимізації хірургічного лікування хворих на спадковий та сімейний РМЗ (у тому числі BRCA1/2-позитивний) з використанням реконструктивно-відновних та профілактичних операцій. Об’єкт і методи: досліджувана вибірка включає 221 пацієнтку з РМЗ стадії І–ІІІС (Т1–4N0–3M0), які отримували спеціальне лікування в 2008–2015 рр. та яким було рекомендовано дослідження на наявність BRCA1/2 мутацій. Критеріями залучення у дослідження були діагностування РМЗ у віці до 40 років (підгрупа молодого віку, «МВ»); синхронний або метахронний первинно-множинний РМЗ (підгрупа «ПМРМЗ»); онкологічно обтяжений сімейний анамнез (підгрупа «ОСА»). Мутації BRCA1/2 визначали за допомогою полімеразної ланцюгової реакції в ліцензованих лабораторіях. Усім хворим проведено відповідне хірургічне та спеціальне лікування (променева терапія, неоад’ювантна та ад’ювантна хіміотерапія) згідно з національними стандартами. Результати: мутації BRCA1/2 виявлено у 25 хворих (11,3%), що склали основну групу; до контрольної групи увійшли 196 пацієнток. Залежно від чинників підвищеного ризику розвитку РМЗ всі пацієнтки розподілилися наступним чином: «ПМРМЗ» — 60 (27,1%); «МВ» — 66 (29,9%); «ОСА» — 95 (43,0%); розподіл пацієнток в основній і контрольній групах був практично однаковим. За частотою виявлення BRCA1/2 мутацій різниця між підгрупами недостовірна. Основна та контрольна групи були зіставні за розподілом за стадіями РМЗ. У контрольній групі у 55,1% пацієнток виконано мастектомію, 44,9% — квадрантектомію. При обранні тактики лікування у пацієнток основної групи до уваги брали стан контралатеральної молочної залози. У 96,0% випадків проводили мастектомію (радикальну за Мадденом або підшкірну), в 4% — органозберігаючі операції. У 88,0% випадків операції були з реконструкцією власними тканинами (20,0%) або імплантами (68,0%). За необхідності виконували мамопластику або ліпофілінг. При спостереженні протягом 3 років загальна частка рецидивів — 3,2% (основна група 4,0%, контрольна — 3,1%), віддалених метастазів — 14,0% (4,0 і 15,3% відповідно; р 0,05). В основній групі рецидиви та метастази встановлено лише в підгрупі «ПМРМЗ», у контрольній групі — в усіх підгрупах з переважанням підгруп «МВ» та «ОСА». Висновки: з урахуванням світової практики, результатів доказової медицини та власних даних варіантом вибору оперативного лікування при спадковому РМЗ (у тому числі з мутаціями BRCA1/2) можна вважати виконання двосторонньої мастектомії з одномоментною реконструкцією молочних залоз
Breast cancer (BC) is one of the major health problems of our time. One of the ways to improve the level of BC early diagnostics is to effectively realize preventive work and to properly manage high risk groups of population, especially hereditary BC mutations carriers. Aim: to analyze the experience of the National Cancer Institute in optimizing the surgical treatment of hereditary and familial BC patients (i.e. BRCA1/2-positive) with the use of risk-reducing and reconstructive surgery. Object and methods: the research sample includes 221 BC patients stage I–IIIC (T1–4N0–3M0) who received special treatment in 2008–2015, and who were recommended to have genetic testing for BRCA1 and BRCA2 mutations. The criteria for engaging in the study were the diagnosis of BC in the age group under 40 years; synchronous or metachronous primary multiple BC; family history of cancer. BRCA1/2 mutations were being detected using polymerase chain reaction method in licensed laboratories. All patients had appropriate special treatment (surgical treatment, neoadvocative or/and adjuvant chemotherapy, radiation therapy) in accordance with national standards. Results: BRCA1/2 mutations were detected in 25 patients (11.3%), which were included to the main group; the control group included other 196 patients. Depending on the BC genetic risk factor all patients were distributed as following: primary multiple BC — 60 (27.1%); young age patients — 66 (29.9%); positive family history patients — 95 (43.0%); the distributions of patients in the main and the control group were not different. There was no difference between subgroups by the frequency of BRCA1/2 mutation detection (p 0.05). In the control group, 55.1% of patients had mastectomy, 44.9% — breast-conserving surgery. In the main group, the state of the contralateral breast was taken into account while choosing the tactics of treatment. In 96.0% of cases, a mastectomy was performed (modified radical or skin/nipple-sparing mastectomy) and only in 4% of patients BCS was performed. All these patients had bilateral surgery. In 88.0% of the cases, the reconstruction surgery was done, using own tissues (20.0%) or implants (68.0%). If necessary, mammoplasty or lipofilling could have been done for correction. During 3 years of observation period, the overall relapse rate was 3.2% (main group — 4.0%, control group — 3.1%), the distant metastases rate was 14.0% (4.0 and 15.3%, respectively, p 0.05). In the main group, relapses and distant metastases were found only in the subgroup multiple primary BC patients. While in the control group relapses and distant metastases were found in all subgroups. Conclusion: taking into account the world’s practice, evidence-based medicine and our own results we can conclude that the most sufficient surgical treatment of hereditary BC (for BRCA1/2 mutation carriers) is bilateral mastectomy with immediate breast reconstruction.
Дод.точки доступу:
Мотузюк, І. М.
Сидорчук, О. І.
Костюченко, Є. В.
Ковтун, Н. В.
Ляшенко, А. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Брєєва, О. В.
Науково-практична конференція молодих вчених "Фундаментальна медицина: інтегральні підходи до терапії хворих з онкопатологією" [Текст] / О. В. Брєєва // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 51-52

MeSH-головна:
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS (терапия)
КОНФЕРЕНЦИЯ ДЛЯ ДОСТИЖЕНИЯ КОНСЕНСУСА -- CONSENSUS DEVELOPMENT CONFERENCE
Анотація: 4–5 лютого 2019 р. в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології (ІЕПОР) ім. Р.Є. Кавецького Національної академії наук (НАН) України пройшла науково-практична конференція молодих вчених «Фундаментальна медицина: інтегральні підходи до терапії хворих з онкопатологією», присвячена Всесвітньому дню боротьби проти раку. Захід відбувся за ініціативи та підтримки Ради молодих вчених ІЕПОР ім. Р.Є. Кавецького НАН України
Основна мета конференції полягала у висвітленні вагомих наукових досягнень молодих учених у сфері розв’язання найгостріших проблем сучасної онкології та обміну передовими знаннями і досвідом із провідними фахівцями цієї галузі
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Науково-практична конференція молодих вчених "Фундаментальна медицина: інтегральні підходи до терапії хворих з онкопатологією" [Текст] : (4-5 лютого 2019 р., Київ) // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 54-82

MeSH-головна:
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS (терапия)
КОНФЕРЕНЦИЯ ДЛЯ ДОСТИЖЕНИЯ КОНСЕНСУСА -- CONSENSUS DEVELOPMENT CONFERENCE
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Чехун, В. Ф.
Сучасні вектори фундаментальних досліджень в контексті проблем клінічної онкології [Текст] / В. Ф. Чехун // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 54

MeSH-головна:
ОНКОЛОГИЯ МЕДИЦИНСКАЯ -- MEDICAL ONCOLOGY
НАУЧНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RESEARCH
Анотація: Дослідження та виклики ХХІ століття в галузі клінічної онкології впливають на зміну парадигми в структурі фундаментальних досліджень. Стратегія «швидкого поступу широким фронтом» до горизонту, за яким знаходиться успішне подолання раку, змінюється на тактику «захоплення» молекулярно-біологічних вершин, що дозволяє виявляти маркери і підбирати засоби до ключових мішеней у гетерогенній популяції пухлинних клітин з ознаками величезної міжіндивідуальної мінливості злоякісного процесу. Так, зокрема, Нобелівською премією 2018 року в галузі медицини відзначено відкриття протипухлинної терапії, здійснюваної шляхом прицільного сповільнення негативної імунної регуляції. Застосування таргетних препаратів — антагоністів рецептора PD-1 або його ліганда PD-L1, спрямованих на інгібування контрольних ланок у мережі Т-клітинного протипухлинного імунітету, здійснило революцію в клінічній онкології
Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Мінченко, О. Г.
Розшифрування інтегральних механізмів регуляції метаболізму є фундаментом для розробки інтегральних шляхів терапії онкологічних захворювань [Текст] / О. Г. Мінченко, Д. О. Цимбал // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 54

MeSH-головна:
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS (метаболизм, терапия)
Дод.точки доступу:
Цимбал, Д. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Ганусевич, І. І.
Метаболічний синдром і рак: роль дисфункціональної жирової тканини [Текст] / І. І. Ганусевич, А. П. Бурлака // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 56

MeSH-головна:
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X
Дод.точки доступу:
Бурлака, А. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Барановська, В. В.
Онкоцитома нирки: епідеміологічна та макроскопічна характеристика [Текст] / В. В. Барановська, Л. М. Захарцева, А. М. Романенко // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 57

MeSH-головна:
ПОЧЕК НОВООБРАЗОВАНИЯ -- KIDNEY NEOPLASMS (диагностика, эпидемиология)
Дод.точки доступу:
Захарцева, Л. М.
Романенко, А. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Біленко, О. А.
Нові підходи до хірургічного лікування раку правої половини ободової кишки [Текст] / О. А. Біленко, І. Л. Маланченко // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 57

MeSH-головна:
ОБОДОЧНОЙ КИШКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- COLONIC NEOPLASMS (хирургия)
ЛИМФАТИЧЕСКОГО УЗЛА УДАЛЕНИЕ -- LYMPH NODE EXCISION (методы)
Дод.точки доступу:
Маланченко, І. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Борікун, Т. В.
Зв’язок експресії онкосупресорних мікроРНК-320a та -200b з чутливістю до неоад’ювантної поліхіміотерапії у хворих на рак молочної залози [Текст] / Т. В. Борікун // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 57-58

MeSH-головна:
МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BREAST NEOPLASMS (диагностика, кровь, лекарственная терапия, хирургия)
МИКРО-РНК -- MICRORNAS (анализ)
ПРОТИВООПУХОЛЕВОЙ КОМБИНИРОВАННОЙ ХИМИОТЕРАПИИ ПРОТОКОЛЫ -- ANTINEOPLASTIC COMBINED CHEMOTHERAPY PROTOCOLS (терапевтическое применение)
НЕОАДЪЮВАНТНАЯ ТЕРАПИЯ -- NEOADJUVANT THERAPY (методы)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ НОВООБРАЗОВАНИЙ -- DRUG RESISTANCE, NEOPLASM
Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Асоціація ампліфікації та оверекспресії ERBB2 та CCNE1 з показниками агресивності пухлинного процесу в ендометрії [Текст] / О. В. Брєєва [та ін.] // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 58

MeSH-головна:
ЭНДОМЕТРИЯ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ENDOMETRIAL NEOPLASMS (генетика, диагностика)
ГЕНЫ ERBB-2 -- GENES, ERBB-2
ГЕНА АМПЛИФИКАЦИЯ -- GENE AMPLIFICATION
ЦИКЛИН E -- CYCLIN E
ГЕННАЯ ЭКСПРЕССИЯ -- GENE EXPRESSION
Дод.точки доступу:
Брєєва, О. В.
Горлакова, О. О.
Юрченко, Н. П.
Бучинська, Л. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Брєєва, О. В.
c-MYC як маркер агресивності раку ендометрія [Текст] / О. В. Брєєва, Н. І. Кухарчук, Л. Г. Бучинська // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 58

MeSH-головна:
ЭНДОМЕТРИЯ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ENDOMETRIAL NEOPLASMS (генетика, диагностика)
ОНКОГЕНА БЕЛКИ -- ONCOGENE PROTEINS (анализ)
НОВООБРАЗОВАНИЙ МАРКЕРЫ БИОЛОГИЧЕСКИЕ -- TUMOR MARKERS, BIOLOGICAL (анализ)
Дод.точки доступу:
Кухарчук, Н. І.
Бучинська, Л. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Особливості метаболізму в жировій тканині у хворих на тричі негативний рак молочної залози [Текст] / А. П. Бурлака [та ін.] // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 59

MeSH-головна:
ТРОЙНОЕ НЕГАТИВНОЕ НОВООБРАЗОВАНИЕ МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ -- TRIPLE NEGATIVE BREAST NEOPLASMS (метаболизм)
ЖИРОВАЯ ТКАНЬ -- ADIPOSE TISSUE (метаболизм)
Дод.точки доступу:
Бурлака, А. П.
Вовк, А. В.
Ганусевич, І. І.
Мотузюк, І. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Вплив інсуліну на метаболізм глюкози та проліферативну активність клітин раку молочної залози людини з фенотипом медикаментозної резистентності до доксорубіцину або цисплатину [Текст] / Н. В. Видасов [та ін.] // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 59-60

MeSH-головна:
МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BREAST NEOPLASMS
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ НОВООБРАЗОВАНИЙ -- DRUG RESISTANCE, NEOPLASM
ЦИСПЛАТИН -- CISPLATIN
ДОКСОРУБИЦИН -- DOXORUBICIN
ГЛЮКОЗА -- GLUCOSE (метаболизм)
КЛЕТКИ ПРОЛИФЕРАЦИЯ -- CELL PROLIFERATION (действие лекарственных препаратов)
ИНСУЛИН -- INSULIN
Дод.точки доступу:
Видасов, Н. В.
Лихова, О. О.
Бездєнєжних, Н. О.
Козак, Т. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Визначення рівня експресії мікро РНК miR-30c-5p у плазмі крові як діагностичного біомаркера світлоклітинного раку нирки [Текст] / Т. В. Войціцький [та ін.] // Онкология. - 2019. - Том 21, N 1. - С. 60

MeSH-головна:
ПОЧЕК НОВООБРАЗОВАНИЯ -- KIDNEY NEOPLASMS (кровь)
МЕЗОНЕФРОМА -- MESONEPHROMA (кровь)
ДИАГНОСТИКА РАННЯЯ -- EARLY DIAGNOSIS
МИКРО-РНК -- MICRORNAS (кровь)
НОВООБРАЗОВАНИЙ МАРКЕРЫ БИОЛОГИЧЕСКИЕ -- TUMOR MARKERS, BIOLOGICAL (кровь)
Дод.точки доступу:
Войціцький, Т. В.
Дащенко, М. С.
Онищенко, К. В.
Григоренко, В. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-41 41-41

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)