Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ОУ4/2018/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 19
Показані документи з 1 по 19

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Snyder M. A., Sympson A. N., Gregg J. L., Levit A. R.
Назва : A comparsion of patient reported outcomes between total knee arthroplasty patients receiving the journey II bi-cruciate stabilizing knee system and total hip arthroplasty patients
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 5-10 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Библиогр.: с. 9-10
MeSH-головна: КОЛЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, KNEE
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP
Анотація: Patients who have undergone total hip arthroplasties (THA) tend to report greater satisfaction than those who underwent total knee arthroplasties (TKA). Progress in TKA and THA procedures requires maximizing perceived patient satisfaction, joint-specific and overall function, as well as the return to previously enjoyed physical activities. Dissatisfaction persists in 11–20 % of primary TKA patients while THA dissatisfaction remains low. This study examined if the use of the journey II bi-cruciate stabilizing (JIIBCS) knee implant (Smith & Nephew, Memphis, TN, USA) in TKA patients improved patient satisfaction to equal those reported by equivalent THA patients. Methods: this retrospective analysis matched 48 JIIBCS TKA and 48 THA patients to compare satisfaction at 3 months and 1 year post-operatively. Patient UCLA, and EQ-5D scores were also compared between the JIIBCS TKA and THA. Results: An independent samples t- test or Mann-Whitney U test, showed no difference in outcomes between 96 JIIBCS TKA and THA procedures. Demographics, gender, ASA score, comorbidity and diagnosis were found to be equivalent between groups. There was no statistical significance between JIIBCS TKA and THA patient satisfaction scores at either 3 months (p = 0.398), or one year post-operatively (p = 0.590). The JIIBCS group experienced higher UCLA scores than the THA group at both 3 months (p = 0.028) and 1 year post-operatively (p 0.001). At 3 months post-operatively, the JIIBCS TKA patients reported superior EQ-5D scores (p 0.001), but there was no statistically significant difference between groups in EQ-5D scores at one post-operatively, nor in the time taken to return to work, sports, or activities of daily living. Discussion: This retrospective review demonstrated that TKA patients receiving an optimized knee implant experienced non-inferior outcomes and satisfaction compared with clinically similar THA patientsНезадоволеність результатами лікування відзначається у 11–20 % випадків у разі первинного тотального ендопротезування колінного суглоба (ТЕКС), водночас після тотального ендопротезування кульшового суглоба (ТЕКуС) цей показник залишається низьким. Мета: показати, наскільки використання системи ендопротеза колінного суглоба journey II bi-cruciate stabilizing (JIIBCS) зі збереженням обох схрещених зв’язок (виробництво компанії Smith & Nephew, США) в разі ТЕКС дає змогу поліпшити результати лікування порівняно з результатами після ТЕКуС. Методи: проведено ретроспективний аналіз підсумків лікування 48 хворих після ТЕКС із використанням конструкції JIIBCS і 48 хворих після ТЕКуС, оцінена задоволеність пацієнтів результатом лікування через 3 міс. і рік після операції. Демографічні показники, стать, шкала ASA, супутня патологія та діагноз були еквівалентні між групами. Результати: виявлено відсутність різниці в задоволеності лікуванням 96 пацієнтів після ТЕКС конструкцією JIIBCS і ТЕКуС. Не відмічено значущих відмінностей між групами через 3 міс. (р = 0,398, і через рік після операції (p = 0,590). У групі JIIBCS зафіксовано вищий бал за шкалою UCLA, ніж у групі після ТЕКуС через 3 міс. (р = 0,028) і через рік (p 0,001). Через 3 міс. після операції в групі JIIBCS після ТЕКС хворі відзначали вищий бал за шкалою EQ-5D (p 0,001), проте достовірних відмінностей цього показника між групами через рік після операції не виявлено. Також не визначено різниці в часі, коли пацієнти повернулися до роботи, спорту або щоденної фізичної активності. Висновки: використання оптимізованої конструкції ендопротеза колінного суглоба приводить до результатів, які не гірше після ТЕКуС
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Бондаренко С. Е. , Філіпенко В. А., Лизогуб М. В., Баднауі С. Є., Мойсей А. О., Лизогуб К. І.
Назва : Мультимодальна анальгезія з використанням Анапірону, нестероїдних протизапальних препаратів, локальної інфільтраційної анестезії та прегабаліну в разі первинного ендопротезування кульшового суглоба
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 11-15 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Бібліогр.: с. 14
Предметні рубрики: Прегабалин
Анапирон
MeSH-головна: ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE
БОЛИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ -- PAIN, POSTOPERATIVE
АНАЛГЕЗИЯ -- ANALGESIA
АНАЛГЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- ANALGESICS
АНЕСТЕЗИЯ МЕСТНАЯ -- ANESTHESIA, LOCAL
ПАРАЦЕТАМОЛ -- ACETAMINOPHEN
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL
ПРОТИВОСУДОРОЖНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTICONVULSANTS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Мета: оцінити ефективність знеболювання, побічні явища і час до самостійного підйому з ліжка пацієнтів із коксартрозом IV стадії після ендопротезування кульшового суглоба (ЕКС) за умов використання мультимодальной аналгезії із застосуванням Анапірона, нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), локальної інфільтраційної анальгезії (ЛІА) і прегабаліну в порівнянні зі стандартною анальгезією на основі опіоїдів. Методи: у проспективне рандомізоване порівняльне дослідження включено 100 пацієнтів (вік від 51 до 72 років) із коксартрозом IV стадії різної етіології після первинного ЕКС. У досліджуваній групі (50 осіб) використано протокол мультимодальної анальгезії: прегабалін 150 мг напередодні операції, потім по 150 мг двічі на добу протягом 5 діб, інтраопераційно — ЛІА ділянки КС сумішшю (бупівакаїн 0,25 % 40 мл, адреналін 0,3 мл, кеторолак 30 мг, дексаметазон 4 мг); після операції — Анапірон 1 г, 6 разів протягом 2 діб; парекоксиб 20 мг, 2 рази протягом доби; далі — декскетопрофен 50 мг у разі болю більш 3 балів за ВАШ. 50 пацієнтам контрольної групи протягом 2–3 діб після операції парентерально вводили опіоїдні препарати та декскетопрофен 50 мг/доб. Визначали больовий синдром за ВАШ на 1, 2 і 3-тю добу після операції, побічні явища і час до самостійного підйому з ліжка. Результати: в обох групах досягнуто ефективне знеболювання без значущої різниці за параметром «больовий синдром». Побічні явища (нудота, блювота, запаморочення) в досліджуваній групі виявлено набагато рідше, ніж у контрольній. Пацієнти контрольної групи самостійно піднімалися з ліжка на добу пізніше, ніж досліджуваної (р = 0,047). Висновки: використання мультимодальної анальгезії зі застосуванням Анапірона, НПЗП, ЛІА і прегаболіна в пацієнтів із коксартрозом IV стадії в разі первинного ЕКС дає змогу отримати ефективне знеболювання, знизити кількість побічних явищ і раніше активізувати хворих порівняно з використанням стандартних схем на основі опіоїдних анальгетиків
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Анкин Н. Л., Петрик Т. М., Анкин Л. Н., Ладыка В. А.
Назва : Проблемы улучшения результатов хирургического лечения повреждений таза
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 16-23 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Библиогр.: с. 22-23
MeSH-головна: ТАЗА КОСТИ -- PELVIC BONES
ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Серед усіх переломів на ушкодження кісток таза припадає 5 - 8 %, а за поєднаних травм - 30 - 58 %. Рівень летальності внаслідок нестабільних переломів таза варіює від 10 до 18 %, а в пацієнтів із політравмою - 36,5 - 50 %. Мета роботи - проаналізувати організаційні проблеми лікування пацієнтів з ушкодженнями таза в клініках України та запропонувати варіанти їх вирішень. Проведено ретроспективне дослідження результатів хірургічного лікування пацієнтів із переломами таза. Хворим групи 1 остеосинтез переломів кісток таза здійснено на базі травматологічних відділень Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги у 1991 - 2007 рр. - ортопедо-травматологічного центру Київської обласної клінічної лікарні (КОКЛ) у 2002 - 2009 рр., групи 2 - у КОКЛ у 2010 - 2017 рр. Вивчено відмінності між тактичними та хірургічними підходами, одержано результати. Для аналізу окремих показників застосовано систему функціональної характеристики переломів кісток таза Majeed. Наслідки хірургічного лікування в групі 1 вивчено в 119 пацієнтів (58,3 %) із нестабільними ушкодженнями таза через 12 міс і більше після травми. Відмінний показник зареєстровано в 11 постраждалих (9,2 %), хороший - у 48 (40,3 %), задовільний - у 51 (42,9 %), незадовільний - у 9 (7,6 %). У групі 2 оцінено результати лікування в 114 (61,2 %) пацієнтів: відмінні одержано у 21 (18,4 %), хороші - у 55 (48,2 %), задовільні - у 31 (27,2 %), незадовільні - 7 (6,2 %). Висновки: завдяки оволодінню методами остеосинтезу ушкоджень таза на спеціальних курсах та впровадженню їх у практику роботи, відповідному оснащенню відділення й операційної кількість ускладнень зменшено на 11,1 %, незадовільних - на 1,4 %, а відсоток хороших і відмінних функціональний результатів збільшено на 17,1 %
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Петров В. Г., Шевченко С. Д., Баєв П. О., Корнєєв С. В., Нагорна В. В.
Назва : Шарнірний відвідний ортез на кульшовий суглоб та методика його застосування в дітей зі спастичними парезами
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 24-28 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Бібліогр.: с. 27-28
MeSH-головна: ЦЕРЕБРАЛЬНЫЙ ПАРАЛИЧ -- CEREBRAL PALSY
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT
МЫШЕЧНАЯ СПАСТИЧНОСТЬ -- MUSCLE SPASTICITY
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПОДДЕРЖИВАЮЩИЕ ПРИСПОСОБЛЕНИЯ -- BRACES
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Реабілітація хворих із спастичними парезами із відновленням функції ходьби є актуальною проблемою. В Україні лише дітей, хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП), понад 23 000 осіб, захворюваність – 0,15 %, поширеність – 2,62 %. Основною причиною виникнення крайніх ступенів нестабільності кульшового суглоба (ТБС) у дітей з ДЦП є виражений м'язовий дисбаланс як причина згинально-привідної контрактури в суглобі. Ортезування - один із видів профілактики та лікування даної патології. Мета роботи – визначити можливості застосування відвідних ортезів на ТБС у дітей зі спастичними паралічами у комплексі реабілітаційних заходів. В роботі використаний шарнірний ортез, що відводить, на ТБС, що складається з поперекової гільзи з подвійним переднім бандажом, індивідуальних манжеток для стегон, шарнірних стегнових стійок діаметром 8 мм, вузлів регулювання положення манжеток стегон і стійок, що відводять. Основна дія ортезу полягає у зменшенні гіпертонусу м'язів стегна, що приводять, завдяки чому стає можливим відведення стегон, випрямлення тулуба, розгинання в ТБС. Відвідний ортез забезпечує стабільність ТБС, нормалізує розподіл тиску між головкою кістки стегна і вертлужної западиною, зменшує ймовірність дислокації стегна в 2 рази. Подано порядок надягання та користування ортезом. Клінічна оцінка ефективності його дії проведена у 49 пацієнтів. Найбільший ефект впливу на хворого зі спастичною диплегією отримали у разі поєднання відвідного ортезу з ортопедичним взуттям або ортезами на гомілковостопний суглоб і стопу. Висновки: застосування шарнірного ортезу, що відводить, дозволяє виправити положення тіла і зменшити спастику м'язів кінцівок. У хворого відбувається розгинання в ТБС та випрямлення тулуба, збільшується навантаження на м'язи стегна та гомілки, що утримують ТБС, що необхідно для надійної опори
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Корж Н. А., Стауде В. А., Радзишевская Е. Б.
Назва : Взаимосвязь рентгенометрических параметров нижнесегментарного лордоза и опороспособности крестцово-подвздошного сустава у больных с его дисфункцией при консервативном лечении
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 29-38 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Библиогр.: с. 37-38
MeSH-головна: ЛОРДОЗ -- LORDOSIS
ПОЯСНИЧНО-КРЕСТЦОВАЯ ОБЛАСТЬ -- LUMBOSACRAL REGION
КРЕСТЦОВО-ПОДВЗДОШНОЕ СОЧЛЕНЕНИЕ -- SACROILIAC JOINT
Анотація: Мета: вивчити рентгенометричні параметри нижньосегментарного LIV–LV, LV–SI, поперекового лордозів у пацієнтів із дисфункцією крижово-клубового суглоба (ККС) після консервативного лікування та взаємозв’язок із параметрами крижів, таза у фронтальній площині, які впливають на опороспроможність ККС. Методи: обстежено 26 здорових волонтерів (вік 18–34 роки), які регулярно займаються спортом, і 51 пацієнт (18–71 рік) до і після консервативного лікування. Критерії включення хворих у дослідження: біль понад 3 міс. у зоні spinae iliаca posterior superior, який іррадіює в пах, сідниці або стегно; безуспішність попереднього консервативного лікування; позитивні 4 та більше з 6 провокативних тестів. На передньо-задніх рентгенограмах вимірювали кути нахилу краніальної пластинки крижів, таза, ротації крижів навколо аксіальної осі; ширину суглобових щілин (ШСЩ) ККС у вентральному, медіальному та дорсальному відділах; у сагітальній — кути поперекового лордозу й Альбрехта, сегментарний лордоз LIV–LV, LV–SI. Результати: у пацієнтів кластера 1 встановлено зменшення асиметрії ШСЩ у вентральному відділі; кластера 2 — вирівнювання ШСЩ, зменшення її асиметрії у вентральному відділі та збільшення в дорсальному; кластера 3 — переважне зменшення асиметрії ШСЩ у медіальному відділі; кластера 4 — тенденцію до найбільшого зменшення асиметрії ШСЩ у дорсальному відділі. У всіх хворих зменшувалися нахил таза і крижів у фронтальній площині, ротація крижів. Висновки: у пацієнтів із дисфункцією ККС показано вирівнювання ШСЩ, значне зменшення нахилу таза, крижів, ротації крижів у фронтальній площині та зменшення сегментарного лордозу LIV–LV, LV–SI після консервативного лікування, що сприяло відновленню опороспроможності ККС
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Мезенцев А. О., Демченко Д. О., Петренко Д. Є.
Назва : Ретроспективний аналіз ускладнень після хірургічного лікування уродженого кіфозу в дітей
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 39-44 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Бібліогр.: с. 43-44
MeSH-головна: КИФОЗ -- KYPHOSIS
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ORTHOPEDIC PROCEDURES
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Уроджений кіфоз виникає внаслідок порушення формування або сегментації хребців і за наявності активного напівхребця, характеризується швидким прогресуванням і, зазвичай, розвитком значних неврологічних ускладнень. Основними хірургічними втручаннями в разі уродженого кіфозу є: вентральний та/або задній аутоспондилодез in situ, із металевими конструкціями або без них, вертебректомії й остеотомії в різних модифікаціях. Серед післяопераційних ускладнень у пацієнтів із уродженим кіфозом найчастіше трапляються неврологічні та переломи елементів конструкції. Мета: провести ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування уродженого кіфозу в дітей. Методи: проаналізовано історії хвороби пацієнтів із уродженим кіфозом, вік яких не перевищував 18 років, а термін спостереження був не менше ніж 2 роки після операції. Оцінювали величину загального та локального кіфозів, поперекового лордозу, інфекційні ускладнення, прогресування деформації, а також ускладнення, пов’язані з нестабільністю металоконструкції. Результати: серед 25 пацієнтів у 5 виявлені ускладнення: нестабільність конструкції з втратою корекції — 3, інфекційні — 1, збільшення загального кіфозу — 1. У 4 із 5 хворих проведені ревізійні операції. Висновки: використання наявних технологій хірургічного лікування пацієнтів з уродженим кіфозом призводить до розвитку післяопераційних ускладнень. Основними їхніми причинами стали тактичні помилки, пов’язані з неадекватною оцінкою потенціалу зростання хребта, а також нестабільність металоконструкції через відсутність зрілого кісткового блоку. Необхідним є створення технології, яка моделювала б зростання хребта і сприяла формуванню кісткового блоку в місці остеотомії
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Бистрицька М. А.
Назва : Частота остеопорозу та переломів у пацієнтів із травмою хребта і спинного мозку
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 45-49 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Бібліогр.: с. 49
MeSH-головна: ПОЗВОНОЧНИКА ПЕРЕЛОМЫ -- SPINAL FRACTURES
МОЗГА СПИННОГО ТРАВМЫ -- SPINAL CORD INJURIES
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS
ПЕРЕЛОМЫ ПРИ ОСТЕОПОРОЗЕ -- OSTEOPOROTIC FRACTURES
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
ДЕНСИТОМЕТРИЯ -- DENSITOMETRY
Анотація: Збільшення тривалості життя хворих із травмами хребта і спинного мозку (ТХСМ) призводить до підвищення ризику пізніх ускладнень, до яких відносять остеопороз і переломи внаслідок низькоенергетичної травми. Мета: визначити частоту остеопорозу та переломів в осіб із ТХСМ. Методи: обстежено 137 пацієнтів із ТХСМ (90 чоловіків і 47 жінок) із тривалістю посттравматичного періоду від 3 міс. до 38 років із повним поперечним ушкодженням спинного мозку та 137 осіб групи порівняння. Визначали мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ). Результати: у хворих із ТХСМ і тривалістю періоду після травми менше ніж 5 років остеопороз виявлений у 40,6 % випадків, а в групі порівняння зареєстрована нормальна МЩКТ (ДІ: 28,4–51,1; χс2 = 37,4; р 0,0001). Зі збільшенням посттравматичного періоду більше ніж 5 років виявлено остеопороз або низьку МЩКТ (у жінок репродуктивного віку та чоловіків молодших за 50 років). В осіб групи порівняння остеопороз не діагностовано, а низьку МЩКТ виявлено у 10 осіб (3 чоловіки, 7 жінок). Серед пацієнтів із ТХСМ частота переломів становила 18,2 % — 25 осіб (10 чоловіків, 15 жінок). Середня тривалість посттравматичного періоду на момент перелому — (9,7 ± 7,8) років. У групі порівняння переломи спостерігали достовірно рідше — у 2 (1,5 %) пацієнтів (χс2
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Радченко В. О., Скіданов А. Г.
Назва : Зміни в паравертебральних м’язах пацієнтів із дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 50-56 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Бібліогр.: с. 55-56
MeSH-головна: ПОЗВОНОЧНИКА БОЛЕЗНИ -- SPINAL DISEASES
ПОЯСНИЧНЫЕ ПОЗВОНКИ -- LUMBAR VERTEBRAE
МЫШЦА СКЕЛЕТНАЯ -- MUSCLE, SKELETAL
САРКОПЕНИЯ -- SARCOPENIA
ТОМОГРАФИЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ СПИРАЛЬНАЯ -- TOMOGRAPHY, SPIRAL COMPUTED
Анотація: Дослідження змін у паравертебральних м’язах необхідно для розуміння прогнозування перебігу, розроблення стратегій профілактики та лікування пацієнтів із дегенеративними захворюваннями хребта. Мета: визначити зміни в паравертебральних м’язах у пацієнтів із дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта. Методи: на спіральному комп’ютерному томографі SOMATOM Emotion обстежено 129 пацієнтів, прооперованих із приводу нестабільності, гриж міжхребцевого диска, спондилолістезу, стенозу хребтового каналу, та 11 умовно здорових добровольців. Вміст жирової, м’язової та сполучної тканин у паравертебральних м’язах визначали за допомогою оригінальної комп’ютерної програми. Для оцінювання виконано кореляційний аналіз. Результати: у пацієнтів із грижами міжхребцевих дисків, спондилолістезом і стенозом хребтового каналу вміст жирової тканини в паравертебральних м’язах перевищував показники контрольної групи (7,24 ± 1,56) і (16,03 ± 1,62); (18,40 ± 2,17) і (19,70 ± 2,36)% відповідно. Відмінності були більш вираженими в m. multifidus і m. erector spinаe. Встановлено значиме зменшення кількості власне м’язової тканини у хворих на спондилолістез (M–W U = 95, Z = –2,51082, p = 0,01) і стеноз (M–W U = 39, p = 0,007). Найбільш виражені зміни, як і у випадку з жировою тканиною, виявлені в m. erector spine та m. multifidus. Вміст сполучної тканини в групах із грижами міжхребцевих дисків, спондилолістезом і стенозом хребтового каналу не відрізнявся від показників контролю, а в пацієнтів із нестабільністю її кількість була значимо більшою. Висновки: дегенеративні зміни в м’язах прямо корелюють із порушеннями в інших структурах хребта і прогресують залежно від діагнозу в порядку: «нестабільність – грижі міжхребцевого диска – спондилолістез – стеноз хребтового каналу»
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Радченко В. А., Палкин А. В., Колесниченко В. А., Ашукина Н. А., Данищук З. Н.
Назва : Результаты экспериментального поясничного заднебокового спондилодеза с использованием обогащенного тромбоцитами фибрина
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 57-65 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Библиогр.: с. 64-65
MeSH-головна: ПОЗВОНКОВ АРТРОДЕЗ -- SPINAL FUSION
АЛЛОТРАНСПЛАНТАТЫ -- ALLOGRAFTS
ФИБРИН -- FIBRIN
ПОЯСНИЧНЫЕ ПОЗВОНКИ -- LUMBAR VERTEBRAE
ОСТЕОГЕНЕЗ -- OSTEOGENESIS
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- MODELS, ANIMAL
Анотація: У разі інструментального спондилодезу з досягнутою біомеханічною жорсткістю оперованого сегмента використання збагаченого тромбоцитами фібрину (PRF) для стимуляції остеогенезу є перспективним. Мета роботи - дослідити можливість формування поперекового задньобічного спондилодезу за умов використання PRF в експерименті. Моделювання спондилодезу виконано в 42 статевозрілих самцях каліфорнійських кроликів, розподілених на 6 груп по 7 у кожній. У групі 1 (контроль) трансплантати не застосовували; у групі 2 встановлено кісткові автотрансплантати; 3 - кісткові автотрансплантати у поєднанні з PRF; 4 - алотрансплантати з крила клубової кістки; 5 - алотрансплантати з крила клубової кістки в поєднанні з PRF; 6 - PRF. У дослідженні використано методи: рентгенологічний, морфологічний, статистичний. Хибнопозитивні результати спондилодезу під час рентгенологічної діагностики виявлено в групі 1 у 28,6 % випадків; у групі 6 - у 7,1 %; хибнонегативні - в групах 2 і 3 (по 7,1 %). У контрольній групі 1 утворення кісткового блоку не зафіксовано. В інших дослідних групах спостерігали формування регенерату з різним вмістом кісткової, хрящової та сполучної тканин. У цих групах на рентгенограмах показники оптичної щільності новоутвореної кісткової тканини різною мірою перевищували ці самі параметри губчастої кістки прилеглих тіл хребців. Висновки: найбільші остеогенні властивості виявлено в разі комбінації кісткових автотрансплантатів із PRF: зареєстровано найвищу частоту спондилодезу (71,4 %), в зоні якого сформувалася переважно зріла кісткова тканина. Незалежно від варіанта остеопластичного матеріалу (авто- або алотрансплантат) PRF підвищував його репаративні можливості, забезпечуючи більшу частоту формування кісткового зрощення за результатами рентгенографії і гістології
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хмизов С. О., Рокутов В. С., Єршов Д. В., Ашукіна Н. О., Данищук З. М., Мальцева В. Є.
Назва : Морфологічні зміни епіфізарного хряща дистального відділу стегнової кістки кролів в умовах його двобічного блокування пластинами з гвинтами
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 66-73 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Бібліогр.: с. 72-73
MeSH-головна: РОСТА ЗОНА ЭПИФИЗАРНАЯ -- GROWTH PLATE
БЕДРЕННАЯ КОСТЬ -- FEMUR
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ORTHOPEDIC PROCEDURES
ГИСТОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- HISTOLOGICAL TECHNIQUES
КОСТИ УДЛИНЕНИЕ -- BONE LENGTHENING
ОСТЕОГЕНЕЗ -- OSTEOGENESIS
МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- MODELS, ANIMAL
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: Для лікування помірної різниці (2–6 см) довжини нижніх кінцівок у дітей використовують тимчасове блокування наросткової зони (НЗ або епіфізарний хрящ) пластинами з гвинтами. Мета: дослідити морфологічні зміни НЗ дистального відділу стегнової кістки кроликів в умовах її двобічного блокування неблокованими пластинами з гвинтами. Методи: блокували дистальну НЗ правої стегнової кістки 9 кроликів у віці 8 тижнів. Через 3, 5 і 7 тижнів виконаний гістологічний аналіз (з морфометрією) дистальних відділів обох стегнових кісток. Результати: через 3 тижні після операції висота кістки з блокуванням була зниженою в латеральному та медіальному відділах у 2,06 і 1,98 разу (p 0,001), у центральному — навпаки, збільшеною в 1,18 разу (p 0,001) порівняно з контралатеральною кінцівкою (КК). Через 5 тижнів на всій території НЗ прооперованої кістки виявлені порушення структури, зменшення висоти порівняно з КК у латеральному відділі в 1,3 разу (p 0,001), медіальному — в 1,14 (p 0,01). Через 7 тижнів деструктивні порушення в НЗ прогресували, її висота була зниженою порівняно з КК у латеральному відділі в 3,29 разу, у медіальному — в 3,5 (p 0,001). Висновки: через 3, 5 і 7 тижнів після двобічного блокування дистальної НЗ стегнової кістки кроликів у ній виявлені всі відповідні зони. Деструктивні зміни (порушення гістоархітектоніки, щільності клітин тощо) прогресували зі збільшенням терміну експерименту. Висота НЗ і зони первинного остеогенезу зменшувалися порівняно з КК зі збільшенням терміну спостереження, що свідчить про затримку лінійного росту кістки
Знайти схожі

11.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Корольков О. І. , Рахман П. М., Карпінський М. Ю., Шишка І. В., Яресько О. В.
Назва : Напружено-деформований стан моделі плоско-вальгусної деформації стопи за умов використання імплантатів для піднадп’яткового артроризу
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 74-79 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Бібліогр.: с. 78
MeSH-головна: ПЛОСКОСТОПИЕ -- FLATFOOT
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ORTHOPEDIC PROCEDURES
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
Анотація: Плоско-вальгусна деформація стопи (ПВДС) є однією з найпоширеніших патологій опорно-рухової системи. ПВДС призводить до розвитку hallux valgus, надлишкової торсії гомілки, вальгусної деформації на рівні надп’ятково-гомілкового та колінного суглобів. Мета: проаналізувати напружено-деформований стан елементів стопи в разі ПВДС і після її корекції з використанням гвинтів для піднадп’яткового артроризу. Методи: проведено біомеханічне (математичне) дослідження з використанням методу скінчених елементів на моделі стопи в нормі та з ПВДС. Відтворювали піднадп’ятковий артрориз із коригувальними гвинтами, встановленими в п’яткову або надп’яткову кістки. Результати: за умов ПВДС збільшується рівень напруження в усіх елементах її кісткової системи, особливо на опорній поверхні п’яткової кістки та поверхнях піднадп’яткового суглоба. У разі використання гвинтів виникають дві зони підвищених напружень (у місцях контакту кісткових елементів моделі з коригувальними гвинтами) з абсолютними значеннями, які перевищують показники моделі з ПВДС. Випадки встановлення гвинтів у п’яткову або надп’яткову кістки за розподілом напружень майже ідентичні. Максимальне напруження в надп’ятковій кістці (12,5 МПа) є трохи нижчим у моделі з гвинтом, встановленим в п’яткову кістку (11,1 МПа), тому можна вважати цей варіант найкращим. Висновки: використання гвинтів для піднадп’яткового артрориуа дає змогу зменшити напруження порівняно з моделлю з імплантатами для артроерезу, за винятком точок контакту гвинтів із кістковою тканиною
Знайти схожі

12.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Омельченко Т. М., Бур’янов О. А., Лябах А. П., Мазевич В. Б., Шидловський М. С., Мусієнко О. С.
Назва : Кореляція модуля пружності та рентгенологічної щільності кісткової тканини в зоні надп’ятково-гомілкового суглоба
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 80-84 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Бібліогр.: с. 84
MeSH-головна: СТОПЫ СУСТАВЫ -- FOOT JOINTS
ТАРАННАЯ КОСТЬ -- TALUS
МАЛОБЕРЦОВАЯ КОСТЬ -- FIBULA
БОЛЬШЕБЕРЦОВАЯ КОСТЬ -- TIBIA
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
УПРУГОСТИ МОДУЛЬ -- ELASTIC MODULUS
Анотація: Мета: емпіричним шляхом (у натурному експериментальному дослідженні) визначити взаємозв’язок між рентгенологічною щільністю та модулем пружності кісткової тканини в ділянці надп’ятково-гомілкового суглоба. Методи: визначено модуль пружності 10 зразків коркової кісткової тканини великогомілкової кістки і 42 — спонгіозної кісткової тканини дистального відділу великогомілкової (ВГК), малогомілкової (МГК), надп’яткової кісток. Дослідження модуля пружності кісткової тканини проводили шляхом реєстрації лінійних переміщень за умов статичних і квазістатичних компресійних навантажень. Рентгенологічну щільність в одиницях Хаунсфілда (HU) оцінювали за допомогою комп’ютерної томографії (КТ). Результати: встановлено, що середній показник рентгенологічної щільності для спонгіозної кісткової тканини ВГК становить 314,8 HU, модуля пружності — 581,5 МПа. Для МГК середні значення відповідних показників були рівними 258,9 HU і 374,7 МПа; для надп’яткової кістки — 255,6 HU і 445,3 МПа відповідно. Для коркової тканини діафіза ВГК середнє значення рентгенологічної щільності склало 1 887,7 HU, модуля пружності — 10 002,8 МПа. У результаті регресійного аналізу встановлена кореляція між рентгенологічною щільністю кісткової тканини та її модулем пружності в зоні надп’ятково-гомілкового суглоба. Виявлена залежність для коркової кістки описується формулою E = 6,3 ∙ HU – 1905, а для спонгіозної — E = 3 ∙ HU – 407. Висновки: застосування отриманих формул дає змогу неінвазивно визначати модуль пружності кісткової тканини пацієнтів на підставі вимірювання рентгенологічної щільності під час стандартного КТ-дослідження з достатньою точністю
Знайти схожі

13.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Корольков О. І. , Кацалап Є. С., Карпінський М. Ю., Яресько О. В.
Назва : Напружено-деформований стан кульшового суглоба в дітей з асептичним некрозом головки стегнової кістки (повідомлення перше)
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 85-92 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Бібліогр.: с. 91-92
MeSH-головна: БЕДРА ГОЛОВКИ НЕКРОЗ -- FEMUR HEAD NECROSIS
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
ФИЗИЧЕСКОЕ НАПРЯЖЕНИЕ -- PHYSICAL EXERTION
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Асептичний некроз головки стегнової кістки (ГСК) у дітей має поліетіологічну структуру та призводить до формування різних її деформацій або всього проксимального відділу стегнової кістки. Наслідками цього може бути ранній розвиток коксартрозу. Мета: вивчити напружено-деформований стан (НДС) компонентів кульшового суглоба у випадках дефектів ГСК розміром 25 % від її обсягу різної локалізації внаслідок асептичного некрозу в дітей. Методи: побудована спрощена скінчено-елементна модель (СЕМ) кульшового суглоба дитини та проведені математичні дослідження НДС у нормі та в разі моделювання дефекту ГСК розміром 25 % її обсягу. Дефект розміщували в нижній і середній частинах ГСК, у зоні її навантаження та на межі верхнього краю кульшової западини. Дослідження НДС моделі проводили під впливом вертикального навантаження величиною 270 Н, також імітували дію середнього (450 Н) і малого (200 Н) сідничних м’язів. Результати: у нормі основне навантаження припадає на корковий шар стегнової кістки, напруження в губчастій кістці незначні. Найбільш навантаженої зоною є шийка стегнової кістки, особливо у верхній частині, на ділянці її переходу в головку під наростковою зоною. У разі розташування дефекту в медіальній і верхній частинах ГСК виявлені незначні зміни НДС, а на межі верхнього краю кульшової западини та наросткової зони ГСК — виражені. Максимальний рівень напружень досягав 22,0 МПа, що вище за показники норми у 2,5 рази. Висновки: стосовно розподілу напружень у моделях кульшового суглоба найбільш несприятливим є розташування дефекту розміром 25 % від обсягу ГСК на межі верхнього краю кульшової западини та у верхній частині ГСК, у зоні її основного навантаження. Саме при цьому варіанті спостерігається найвищий рівень напружень практично на всіх досліджених ділянках стегнової кістки
Знайти схожі

14.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Корж Н. А., Романенко К. К., Никитин П. В.
Назва : Новая редакция классификации переломов по АО/ОТА
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 93-98 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Библиогр.: с. 98
MeSH-головна: ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE
Анотація: Статтю присвячено новій класифікації переломів згідно з принципами АО (Arbeitsgemeinschaft Fиr Osteosynthesefragen) і ОТА (Orthopedic Trauma Association). Наведено коротку історичну довідку про створення та поширення класифікації переломів довгих кісток. Пояснено, яку мету ставили перед собою автори останнього компендіуму та що спричинило зміни в класифікації. Описано підстави, через які вилучено з класифікації діафізарні переломи типу В1 і С1, зміни в розподілі переломів проксимального відділу плечової та стегнової кісток. Новим став підхід до класифікації ушкоджень двокісткових сегментів. На сьогодні переломи кісток передпліччя класифікують окремо один від одного, але при цьому переломи як ліктьової, так і променевої кісток розподіляють згідно зі стандартними підходами до класифікування переломів довгих кісток. Показано застосування характеристик-кваліфікаторів для позначення ушкоджень Monteggia та Galeazzi. Схожим є підхід до класифікації переломів кісток гомілки. Принципово новими частинами класифікації є універсальні модифікатори та характеристики. Автори навели приклади як ці нововведення допомагають простіше, але точніше охарактеризувати ушкодження кістково-м’язової системи. Подано класифікацію вивихів у різних суглобах як за наявності перелому, так і за його відсутності. Указано, до якої локалізації та виду ушкодження слід відносити ізольовані переломи внутрішньої кісточки або заднього краю великогомілкової кістки за умов інтактної (43В) та зламаної малогомілкової (44). Зауважено на зміні форми запису різноманітних переломів (відсутність дефісу, поява нових позначок у квадратних і круглих скобках). Наведено новітні підходи до рубрикації ушкоджень ділянок, які поєднують декілька кісток, наприклад, кисті та ступні. Подано назви класифікацій, які увійшли в компендіум-2018, а саме: перипротезних переломів, ушкоджень відділів хребта, грудини, ребер, лопатки, тазового кільця та крижів
Знайти схожі

15.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Косяков О. М., Бур’янов О. А., Бондар В. К.
Назва : Віддалені результати тотального ендопротезування кульшового суглоба з використанням трабекулярно-біонічної ніжки "Physiohip"
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 99-103 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-головна: ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА ПРОТЕЗ -- HIP PROSTHESIS
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ПРОТЕЗА НЕСОСТОЯТЕЛЬНОСТЬ -- PROSTHESIS FAILURE
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
Анотація: Усе частіше в Україні знаходять застосування короткі стегнові компоненти ендопротезів, у тому числі трабекулярно-біонічні ніжки «Physiohip». Мета: проаналізувати результати тотального ендопротезування кульшового суглоба (ЕКС) з використанням трабекулярного-біонічної ніжки «Physiohip», визначити фактори, які впливають на розвиток асептичної нестабільності ендопротеза. Методи: проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 37 пацієнтів у терміни від 1 до 7 років після операцій ЕКС. Чоловіків було 25 (68 %), жінок 12 (32 %). Середній вік склав 46 років (від 28 до 77). Операції виконані в разі ідіопатичного коксартрозу III–IV ст., диспластичного коксартрозу III–IV ст., асептичного некрозу головки стегнової кістки III–IV ст. та перелому шийки. Функціональні результати оцінювали за шкалою Harris Hip Score. Результати: через 7 років після операції у 16 пацієнтів (43 %) отримано відмінний результат, у 9 (24 %) — хороший, у 4 (11 %) — задовільний, а у 8 (22 %) — незадовільний. Кращі функціональні результати досягнуті в пацієнтів з асептичним некрозом головки стегнової кістки та ідіопатичним коксартрозом. Висновки: застосування трабекулярно-біонічної ніжки «Physiohip» має чіткі показання, виконання операції вимагає суворого дотримання хірургічної техніки, а післяопераційне реабілітаційне лікування необхідно проводити з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта. Чинниками розвитку асептичної нестабільності були неточності вибору розміру ніжки ендопротеза, недостатнє дотримання техніки встановлення ніжки ендопротеза, явища остеопорозу та рання активна післяопераційна реабілітація, особливо пацієнтів із надмірною масою тіла
Знайти схожі

16.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Назва : Юрій Віталійович Сухін
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 104 (Шифр ОУ4/2018/3)
Анотація: Стаття присвячена 50-річчю з дня народження заслуженого лікаря України, доктора медичних наук, професора, завідувача кафедри травматології та ортопедії Одеського національного медичного університету, президента Асоціації ортопедів-травматологів Одеської області, члена президії правління Української Асоціації ортопедів-травматологів, члена SICOT Сухіна Ю. В.
Знайти схожі

17.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Назва : Борис Анатолійович Пустовойт
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 105 (Шифр ОУ4/2018/3)
Анотація: Стаття присвячена 70-річчю з дня народження завідувача кафедри фізичної терапії Харківської державної академії фізичної культури, доктора медичних наук професора Пустовойта Б. А.
Знайти схожі

18.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Назва : Євген Анатолійович Побєл : [некролог]
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 106 (Шифр ОУ4/2018/3)
Анотація: Стаття присвячена пам’яті видатного вченого Є. А. Побєла
Знайти схожі

19.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Поворознюк В. В., Дєдух Н. В., Шинкаренко Т. Є.
Назва : Дефіцит і недостатність вітаміну D, поліморфізм гена рецептора вітаміну D та їхній вплив на міжхребцевий диск і біль у спині (огляд літератури)
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 3. - С. 107-116 (Шифр ОУ4/2018/3)
Примітки : Бібліогр.: с. 114-116
MeSH-головна: СПИНА, БОЛИ -- BACK PAIN
ПОЯСНИЧНО-КРЕСТЦОВАЯ ОБЛАСТЬ -- LUMBOSACRAL REGION
ПОЗВОНОЧНИКА БОЛЕЗНИ -- SPINAL DISEASES
МЕЖПОЗВОНКОВЫЕ ДИСКИ -- INTERVERTEBRAL DISC
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY
ВИТАМИН D -- VITAMIN D
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
РЕЦЕПТОРЫ КАЛЬЦИТРИОЛА -- RECEPTORS, CALCITRIOL
Анотація: Вітамін D має виражену метаболічну дію на кісткову та хрящову тканини, що може мати вирішальне значення для підтримки структурної організації та метаболізму міжхребцевого диска (МД). Мета: на підставі аналізу джерел літератури оцінити вплив дефіциту та недостатності вітаміну D, поліморфізму рецептора вітаміну D на МД у нормі та за умов дегенеративних захворювань хребта, а також на прояв болю в нижній частині спини. В огляді наведені дані про особливості структурної організації МД в нормі та за умов дегенерації, чинники ризику, які роблять внесок у дегенерацію та оцінено вплив вітаміну D на структури МД. Відзначено, що в пацієнтів із дегенеративними захворюваннями хребта, зазвичай, спостерігають дефіцит вітаміну D, що впливає на прогноз хірургічного лікування. Стратегією профілактики вказаних захворювань може бути оцінювання рівня цього вітаміну з подальшою його корекцією. Дефіцит вітаміну D у пацієнтів асоціюється з неспецифічним больовим синдромом у поперековому відділі хребта. Встановлено, що гіповітаміноз D призводить до порушення метаболізму кісткової та функції м’язової тканин, підвищення біосинтезу прозапальних цитокінів, впливає на сенсорні нейрони, які модулюють біль. Механізми, що спричиняють ці порушення, вимагають подальшого вивчення. Велике значення має дослідження поліморфізму гена рецептора вітаміну D (VDR), що стосується дегенерації МД, який неоднаковий для різних популяцій пацієнтів. Генетичні дослідження поліморфізму гена VDR мають вирішальне значення для розуміння механізмів дегенерації МД. Генетична інформація важлива для визначення групи ризику пацієнтів із дегенеративними захворюваннями хребта, зокрема, симптоматичними проявами дегенерації МД.
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)