Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ОУ4/2021/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 16
Показані документи з 1 по 16

Особливості надання медичної допомоги хворим із вогнепальними пораненнями ліктьового суглоба [] = Features of medical care in patientswith elbow joint gunshot wounds / О. Є.Л. Лоскутов [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 5-8. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT (терапия, уход)
ЛОКОТЬ -- ELBOW (повреждения)
КОНЕЧНОСТЬ ВЕРХНЯЯ -- UPPER EXTREMITY (повреждения)
Анотація: Вогнепальні ушкодження ліктьового суглоба за частотою посідають третє місце після колінного та плечового. Особливості анатомічної та функціональної будови ліктьового суглоба, близьке розташування судинно-нервових утворень, сприятливі умови для розвитку інфекції визначають тяжкість перебігу вогнепальних поранень й обумовлюють складність лікування. Мета. Оцінити частоту і характер вогнепальних поранень ліктьового суглоба в структурі загальної бойової травми, а також визначити обсяг медичної допомоги та напрямок лікування таких ушкоджень в умовах обласної лікарні як етапу надання допомоги. Методи. У ретроспективне дослідження включено 1 809 пацієнтів (96,0 % чоловіків, середній вік (33,7 ± 0,2) року). Вогнепальні поранення кінцівок виявлено в 1 013 (56,0 %) постраждалих, із них ліктьового суглоба — у 25 (2,47 %). Мінно-вибухові поранення були у 22 (88 %) пацієнтів, кульові — в 3 (12 %). Результати. Тактика лікування вогнепальних ушкоджень ліктьового суглоба залежала від тяжкості стану постраждалих і характеру супутніх травматичних ушкоджень. У структурі бойової травми ліктьового суглоба більшість становили поєднані (52 %) та множинні (40 %) ушкодження та супроводжувались вогнепальним переломом кісток у 60 %. У пацієнтів, які перебували в тяжкому стані, застосовано тактику Damage control із двох етапів. На першому переломи фіксували гіпсовими лонгетами або апаратами зовнішньої фіксації (АЗФ), рани не піддавали повноцінній хірургічній обробці (ХО), а лише промивали антисептиками та видаляли видимі сторонні тіла. У хворих із м’якотканинними ушкодженнями проводили первинну ХО ран відповідно до загальних принципів, травмовані нерви не відновлювали. На другому етапі, після стабілізації хворих, виконували повторну ХО ран. Після їх неускладненого загоєння демонтували АЗФ і замінювали метод фіксації на накістковий остеосинтез. Висновки. Рекомендовано виконувати стабілізацію внутрішньосуглобових вогнепальних переломів ділянки ліктьового суглоба за допомогою АЗФ і після неускладненого загоєння ран переходити на заглибний остеосинтез
Gunshot wounds of the elbow joint are the third most common after knee and shoulder injuries. Features of the anatomical and functional structure of the elbow joint, the close location of the vascular and nervous formations, favorable conditions for the development of infection determine the severity of gunshot wounds and cause the complexity of its treatment. Objective. To evaluate the frequency and nature of the elbow joint gunshot wounds in the structure of the general combat injuries, as well as to determine the volume of medical care and direction of treatment of such injuries in the conditions of the regional hospital as a stage of care. Methods. A retrospective study included 1 809 patients (96.0 % of men, mean age (33.7 ± 0.2) years). Firearms limb injuries were detected in 1 013 (56.0 %) of all victims, of which the elbow joint — 25 (2.47 %). Mines and explosives injuries were in 22 (88 %) of the patients, bullet — in 3 (12 %). Results. Tactics of treatment of elbow joint gunshot wounds depended on the severity of the condition of the victims and the nature of concomitant traumatic injuries. In the structure of combat injury of the elbow joint the majority was combined (52 %) and multiple (40 %) injuries and was accompanied by gunshot fractures in 60 %. In patients who were in severe state, applied the tactics of Damage control in two stages. At the first stage the fractures were fixed with plaster splints or external fixation devices (EF), the wounds were not subjected to full surgical debridment (SD), but only washed with antiseptics and the visible foreign bodies were removed. In patients with soft tissue injuries wounds the primary SD was performed according to general principles, injured nerves were not restored. In the second stage, after patient is stabilized, the repeated SD of the wound was performed. After their uncomplicated healing the EF was removed and the method of fixation was changed to internal osteosyntesis. Conclusions. It is recommended to perform stabilization of intra-articular gunshot fractures of the elbow joint with EF and after uncomplicated wound healing go to the internal osteosynthesis
Дод.точки доступу:
Лоскутов, О. Є.Л.
Доманський, А. М.
Жердєв, І. І.
Лушня, С. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Порівняльний аналіз опороспроможності нижніх кінцівок у дітей із рецидивами вродженої еквіноварусної клишоногості після хірургічного лікування за "традиційними" методами та методикою Понсеті [] = Comparative analysis of weight-bearing function of lower extremities in children with recurrences of congenital equinovarus clubfoot after surgical treatment by «traditional» methods and Ponseti method / С. О. Хмизов [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 9-17. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КОСОЛАПОСТЬ -- CLUBFOOT (хирургия)
ДЕТИ -- CHILD
КОНЕЧНОСТИ НИЖНЕЙ ДЕФОРМАЦИИ ВРОЖДЕННЫЕ -- LOWER EXTREMITY DEFORMITIES, CONGENITAL (хирургия)
СТОПЫ ДЕФОРМАЦИИ ВРОЖДЕННЫЕ -- FOOT DEFORMITIES, CONGENITAL (хирургия)
Кл.слова (ненормовані):
параметри стояння -- статографічні параметри
Анотація: Уроджена еквіноварусна клишоногість (УЕВК) є другою за частотою серед усіх уроджених аномалій кістково-м’язової системи в дітей і однією з найпоширеніших причин дитячої інвалідності в Україні. Частота УЕВК сягає 1–3 випадки на 1 000 новонароджених (35–40 % усіх деформацій стоп). Мета. Визначити особливості опороспроможності дітей із рецидивами УЕВК до та після хірургічного лікування за «традиційними» методами та методикою Понсеті. Методи. Проведено біомеханічні обстеження 65 дітей із рецидивами УЕВК, яких розподілили на дві групи: І (33 пацієнти) — «традиційні» методи, які передбачали початкове хірургічне втручання для повного виправлення всіх компонентів деформації; ІІ (32) — методика Понсеті. Усім хворим до лікування, через 6 і 12 міс. після операції проводили дослідження опороспроможності методом статографії. Результати. Визначено, що параметри стояння в групах статистично не відрізнялися. Через 6 міс. після лікування за даними статограм відмічали збереження зміщення опори за умов двохопорного стояння у бік контралатеральної кінцівки в обох групах хворих. У І групі після лікування цей параметр практично не змінився (р = 0,924), а у ІІ — зменшився на (2,7 ± 4,7) % (р = 0,013). Опора на оперовану кінцівку через 12 міс. після хірургічного лікування в обох групах збільшилася на 45 %. Висновки. У хворих після лікування рецидивів УЕВК за методикою Понсеті показники опороспроможності в разі двохопорного стояння статистично значуще змінилися. У процесі відновлення, коли пацієнти починали навантажувати оперовану стопу, спостерігали незначне погіршення параметрів стояння в пацієнтів І групи через 6 міс. після операції. У хворих ІІ групи повне відновлення статографічних параметрів відбувалося раніше, уже через 6 міс. спостерігали нормалізацію опорності та стійкості. Таким чином, можна стверджувати, що використання методики Понсеті в комплексному лікуванні УЕВК дозволяє відновити опороспроможність нижніх кінцівок пацієнтів значно раніше, ніж застосування «традиційних» методів
Congenital equinovarus clubfoot (EVC) is the second most common congenital anomaly of the musculoskeletal system in children and one of the most common causes of childhood disability in Ukraine. The frequency of EVC reaches 1–3 cases per 1 000 newborns (35–40 % of all foot deformities). Objective. To determine the features of the children ability with EVC recurrences, before and after surgical treatment by «traditional» methods and Ponseti method. Methods. Biomechanical examinations of 65 children with EVC recurrences were performed. They were divided into two groups: group I (33 patients) — treated by «traditional» methods, which provided initial surgery, in order to completely correct all components of the deformity; group II (32 patients) — treatment by Ponseti method. Weight-bearing function was studied for all patients, before treatment, after 6 and 12 months after surgery, with statography. Results. It was determined that the standing parameters in the groups were not statistically different. After 6 months after the treatment, according to the statograms, the weight-bearing displacement remained, under the conditions of two weight-bearing standing towards the contralateral limb, in both groups of patients. In group I, after treatment, this parameter did not change (p = 0.924), and in group II it decreased by (2.7 ± 4.7) % (p = 0.013). Weight-bearing on the operated limb in both groups, in 12 months from surgery increased by 45 %. Conclusions. In patients, after treatment of EVC recurrences by Ponseti method, the weight-bearing function indicators, in the case of two weight-bearing standing, changed statistically significant. During the recovery process, when patients began to load the operated foot, a slight deterioration of standing parameters was observed in patients of group I in 6 months from surgery. In patients of group II, a complete restoration of statographic parameters occurred earlier, in 6 months, a normalization of weight-bearing and stability was observed. Thus, it can be argued that the use of Ponseti method in the complex treatment of EVC allows to restore the ability of weight bearing much earlier than with the «traditional» method
Дод.точки доступу:
Хмизов, С. О.
Кикош, Г. В.
Карпінська, О. Д.
Карпінський, М. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Значення механічних властивостей пластини в разі торакопластики вродженої лійкоподібної деформації грудної клітки [] = The value of the plate mechanical properties in a case of thoracoplasty at the congenital pectus excavatum / В. А. Дігтяр [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 18-22. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ТОРАКОПЛАСТИКА -- THORACOPLASTY (использование, методы)
ТОРАКАЛЬНЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- THORACIC SURGICAL PROCEDURES (методы)
ГРУДНАЯ КЛЕТКА -- THORAX (аномалии)
Анотація: Хірургічне лікування вродженої лійкоподібної деформації грудної клітки (ВЛДГК) передбачає використання пластини, яка тривалий час утримує правильну анатомічну форму грудної клітки. Перед встановленням пластини за грудиною її вигинають так, щоб після корекції деформації вона по боках відтворювала форму ребер та щільно до них прилягала. Проте частими ускладненнями після встановлення пластини є її зміщення та ротація. Тому механічні властивості пластини, а саме: міцність, можливість витримувати навантаження під час хірургічного втручання та у віддаленому періоді, — одна з головних запорук отримання бажаного результату. Мета. Вивчити механічні властивості пластини для торакопластики ВЛДГК за умов порівняних із реальними навантаженнями для досягнення максимальної корекції. Методи. Проведено експериментальні випробування на згинання 5 стандартних пластин товщиною 2,5 мм, шириною 13 мм і довжиною 200 мм, виготовлених із титану марки Ті6–АL4–V (відповідно до ISO 5832-3). Усі пластини вигинали за допомогою спеціального хірургічного інструмента згідно з анатомічною формою грудної клітки, відповідно до методики оперативного втручання за D. Nuss. Опори розташовували на відстані фіксувальних гвинтів. Силу згинального навантаження прикладали до середини пластини, збільшуючи поступово від 150 до 600 Н із кроком 50 Н. На кожній величині навантаження вимірювали висоту підйому краю пластини. Результати. За умов навантаження величиною 600 Н підйом краю пластини не перевищував 3 мм і дорівнював (2700 ± 177) мкм. У разі вдвічі менших навантажень (300 Н) величина підйому краю пластини знижувалась утричі та становила (700 ± 85) мкм. Реакція під час навантаження була однаковою для всіх п’яти типів пластин. Висновки. Доведено, що пластини повністю витримують коригувальні навантаження з мінімальною деформацією після проведеної торакопластики. Невідповідність форми пластини в бічних відділах і відновленої грудної клітки обумовлена зміною конфігурації останньої та збільшенням передньо-заднього розміру
Surgical treatment of a congenital pectus excavatum (CPE) includes using of a plate that holds the correct anatomical shape of the chest for a long time. Before implanting the plate behind a sternum, it is bent so that after correcting the deformation, it reproduces shape of the ribs on both sides and fits close to them. Displacement and rotation are the most frequent complications after plate implantation. Therefore, mechanical properties of the plate, such as: strength, ability to withstand the load during surgery and in the long term period — is one of the main guarantees to obtain the good result. Objective. To study the mechanical properties of the plate which is used for thoracoplasty at CPE under conditions comparable to real loads in order to gain maximal correction. Methods. Experimental bending tests were performed on 5 standard plates of 2.5 mm thick, 13 mm width and 200 mm length, made from titanium Ti6–AL4–V (according to ISO 5832-3). All plates were bent with a special surgical instrument according to the anatomical shape of a chest, using method of surgery by D. Nuss. All plates supports were placed on a distance from the fixing screws. The force of bending load was applied to the middle of the plate, gradually increasing from 150 to 600 H with a step 50 H. At each value of the loading we measured the height of the plate edge elevation. Results. Under load conditions of 600 H, the elevation of a plate edge did not exceed 3 mm and was equal to (2700 ± 177) μcm. In a case of twice lower loads (300 H), value of lifting edge of the plate decreased in three times and was (700 ± 85) μcm. Changes that happened under loading were the same for all five types of the plate. Conclusions. It is proved that the plates can fully withstand corrective loads with a minimal deformation after thoracoplasty. The discrepancy between the plate shape in the lateral parts to the restored thorax is caused by the changing of configuration of the last one and increasing in the anteroposterior size
Дод.точки доступу:
Дігтяр, В. А.
Камінська, М. О.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Головаха, М. Л.
Внутрішньоканальна інкорпорація сухожилкового автотрансплантата передньої схрещеної зв’язки з імплантацією поліпропіленової сітки за даними МРТ [] = MRI analysis of ACL tendon graft Intracanal Incorporation with polypropylene mesh implantation / М. Л. Головаха, О. В. Шевельов, С. А. Бондаренко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 23-33. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОЛИПРОПИЛЕНЫ -- POLYPROPYLENES (терапевтическое применение)
КОСТЬ-СУХОЖИЛИЕ-КОСТЬ ТРАНСПЛАНТАТЫ -- BONE-PATELLAR TENDON-BONE GRAFTS (трансплантация)
АРТРОСКОПИЯ -- ARTHROSCOPY (использование)
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING (использование)
Анотація: Трансплантат із сухожилків згиначів гомілки залишається одним із найпопулярніших для пластики передньої схрещеної зв’язки (ПСЗ). Проте його недоліком є тривалий процес лігаментації та внутрішньоканальної інкорпорації, що затримує реабілітацію. Одним із методів стимуляції росту сполучної тканини є імплантація поліпропіленових сіток (ПС), які широко застосовують у герніопластиці. Мета. Провести порівняльний аналіз МРТ-динаміки внутрішньоканальної інкорпорації сухожилкового трансплантата з імплантацією ПС у кісткових каналах. Методи. Для оцінювання перебудови трансплантата в каналах стегнової та великогомілкової кісток використовували критерії, засновані на аналізі зображень МРТ у PDFS і STIR послідовностях: характер сигналу від трансплантата по центру кісткового каналу; загальний вигляд трансплантата; характер МРТ-сигналу від тканин навколо трансплантата на межі «сухожилок – кістка»; наявність синовіальної рідини в кісткових каналах і кісткового набряку навколо них у стегновій і великогомілковій кістках. Проаналізовано результати МРТ 75 пацієнтів, яким виконана пластика ПСЗ методом «all-inside» автотрансплантатом із сухожилка напівсухожилкового м’яза. У групі дослідження (40 осіб) на відміну від групи порівняння (35) додатково імплантували ПС навколо кінців сухожилкового трансплантата. Результати. Внутрішньоканальна перебудова трансплантата в групі пацієнтів з імплантацією ПС відбувалася швидше. Характер сигналу по центру кісткового каналу і на межі сухожилка з кісткою прогресував достовірно швидше в усі терміни спостереження. У групі дослідження практично не реєстрували затікання рідини уздовж трансплантата в кісткові канали. Висновки. Імплантація ПС навколо кінців сухожилкового автотрансплантата ПСЗ, занурених у кісткові канали, приводить, за даними МРТ, до його швидшої внутрішньоканальної інкорпорації
Hamstring tendon graft remains one of the most popular for ACL reconstruction (ACLR). However, its disadvantage is long term ligamentation process and intracanal incorporation and delayed rehabilitation. One of the methods for stimulation of connective tissue growth is the implantation of polypropylene mesh (PPM), which are widely used in hernioplasty. Objective. To compare the MRI data dynamics of intracanal incorporation of tendon graft with implantation of PPM in bone canals. Methods. For evaluation of graft reconstruction in the femoral and tibial canals we used criteria based on the analysis of MRI images in PD FS and STIR sequences: the nature of the signal from the graft in the center of bone canal; general view of the graft; the nature of the MRI signal from the tissues around the graft on the tendons-bone border; the presence of synovial fluid in the canals and bone edema around them. Results of MRI of 75 patients who underwent «all-inside» ACLR with semitendinosus graft were analyzed. In the study group (40 patients) were compared to control group (35 patients) additionally implanted PPM around the ends of the tendon graft. Results. Intracanal graft incorporation in the group of patients with implantation of PPM occurred faster. The nature of the signal from the center of the bone canal and on the bone-tendon border progressed significantly faster in all observed terms. In the research group there was not presence of synovial fluid in the canals along the graft. Conclusions. Implantation of PPM around the ends of the ACL tendon autograft immersed in bone canals, leads, according to MRI data, to faster intra-canal incorporation
Дод.точки доступу:
Шевельов, О. В.
Бондаренко, С. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Білінський, П. І.
Лікування хворих із ускладненими переломами дистального відділу плечової кістки з використанням фіксаторів малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу [] = Treatment of patients with complicated fractures of the distal humerus using the fixators of limited-contact multiplanar osteosynthesis / П. І. Білінський // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 34-42. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (терапия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, тенденции)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
Анотація: Лікування переломів дистального відділу плечової кістки (ПДВПК) є складною проблемою травматології. Його результат значною мірою визначає вибір оптимальної конструкції для фіксацій конкретної лінії зламу. Мета. Удосконалити технологію лікування хворих із ускладненими ПДВПК на основі використання фіксаторів для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу (МБО) та оцінити її ефективність. Методи. За період із 2000 по 2020 р. проліковано 39 пацієнтів із незрощенням відламків дистального метафіза плечової кістки (типу 12-В1, 12-С1, 12-С2) та 23 — з ускладненими над- і черезвиростковими переломами кістки (більше типу 13-А2, 13-С1, 13-С2). Фіксацію фрагментів нижньої третини плечової кістки здійснювали пристроєм для фіксації кісткових відламків (ПФКВ, пат. 17502 UA). Це — фігурна пластина з пазом, на якій стабілізуються півкільця з різьбовими отворами. Для остеосинтезу над- і черезвиросткових переломів використано V-подібну конструкцію з можливістю регуляції ширини розведення бранш відповідно до ширини виросткової ділянки кістки (ПОВ, пат. 33358 UA). За необхідності виконували пластику аутогенним кістковим матеріалом. Результати. Пластину ПФКВ встановлюють переважно через передній доступ із мінімальною операційною травмою поверх головок репозиційних гвинтів. За необхідності виконують мобілізацію променевого нерва. ПФКВ забезпечує стабільну фіксацію навіть у разі короткого дистального фрагмента. ПОВ встановлюють на задній поверхні виростків і нижній третині плечової кістки через остеотомію ліктьового відростка. Остеосинтез є одним із варіантів ПОВ із спонгіозною автопластикою, може бути методом вибору в разі заміни методу фіксації. Термін спостереження за пацієнтами складав 1–2 роки і більше. У 60 з них відбулося зрощення відламків, отримано добрий клінічний результат. Висновки. Розроблені засоби для МБО можуть бути використані в разі незрощень і ПДВПК. Вони дають змогу зменшити травматичність операції, уникнути багатьох ускладнень, характерних для сучасних традиційних фіксаторів
Treatment of distal humerus fractures is a complex problem in traumatology. The result of treatment depends on the choice of fixator according to the fracture area. Objective. To improve the technology of treatment in patients with complicated distal humerus fractures with fixators of small contact and multiplanar osteosynthesis and to evaluate its efficacy. Methods. 39 patients were treated for the period 2000–2020 with distal humerus nonunion (types 12-B1, 12-C1, 12-C2) and 23 patients with complicated above- and transcondylar humerus fractures (types 13-A2, 13-C1, 13-C2). Fixation of bone fragments of the distal humerus was made with device for fixation (Patent 17502 UA). It is a shaped plate with a groove on which half rings with threaded holes are stabilized. For the osteosynthesis of above- and transcondylar humerus fractures we used V-shaped plate with the possibility to regulate branch spreading width as for the condylar size (Patent 33358 UA). Autografting was performed as for necessity. Results. Plate osteosynthesis was performed mainly through anterior approach with minimal tissues traumatization. Release of radial nerve we made as for necessity. This device provides the stable fixation even in a case of short distal fragment. Device for bone fragments fixation was placed on the posterior condylar surface and lower part of the humerus through olecranon osteotomy. Osteosynthesis with suggested device is one of the options with bone autografting and can be method of choice at repeated surgery. Follow-up period was 1–2 years and later. In 60 patients we obtained good results with completed bone union. Conclusions. Suggested device can be used in cases of distal humerus nonunion. It allows to decrease the damage of surgery, to avoid many complications
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ретроспективний медико-соціальний аналіз результатів лікування хворих із наслідками переломів довгих кісток кінцівок [] = Retrospective medico-social analisys of the results of treatment patients with the concequences of long bone fractures / В. О. Танькут [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 43-50. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ШВЫ ФИКСИРУЮЩИЕ -- SUTURE ANCHORS
ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, тенденции)
Анотація: Проблема лікування переломів довгих кісток кінцівок залишається актуальною, незважаючи на значну кількість проведених досліджень. Такі переломи серед усіх ушкоджень опорно-рухової системи трапляються найчастіше та супроводжуються розвитком різноманітних ускладнень, які значно погіршують якість життя хворих і часто призводять до інвалідності. Мета. Проаналізувати різні типи травматичних ушкоджень у хворих із наслідками переломів довгих кісток кінцівок (НПДКК), оцінити ефективність діагностики, методів лікування, а також стан інвалідності й основні причинні чинники її розвитку. Методи. Проведено ретроспективний медико-соціальний аналіз результатів лікування 333 пацієнтів (232 (69,6 %) чоловіки, 101 (30,4 %) жінка) із НПДКК за матеріалами Харківського обласного центру медико-соціальної експертизи № 2 у період 2018–2019 рр. Результати. Проаналізовано три основні методи хірургічного лікування переломів: накістковий остеосинтез (НО), блокувальний інтрамедулярний остеосинтез (БІОС) і лікування апаратами зовнішньої фіксації (АЗФ). Загалом застосовано: НО — 204 (61,3 %) випадки, БІОС — 98 (29,4 %), АЗФ — 31 (9,3 %). Визначено найбільш типові ускладнення лікування хворих із переломами довгих кісток кінцівок: уповільнене зрощення/незрощення, невропатії сегментів кінцівок, контрактури суглобів, деформівний артроз суміжних суглобів, осьові деформації сегментів кінцівок, остеомієліт. Причинами призначення інвалідності стали: 63 % — тяжкість ушкоджень, 46 % — різні типи ускладнень, 6,5 % — лікарські помилки. Серед останніх найбільш типовими були: діагностичні — 7,1 %, неправильний вибір методу лікування — 29,7 %, порушення техніки виконання операцій — 45 %. Висновки. Одержані дані показали, що удосконалення комплексу організаційних заходів щодо профілактики виникнення ускладнень та інвалідності у хворих із наслідками переломів довгих кісток кінцівок сприятиме підвищенню ефективності та якості надання спеціалізованої медичної допомоги
The problem of long bones fractures treatment remains actual, despite a significant number of studies carried out on this topic. Such fractures of the musculoskeletal system occur more often and are accompanied by various complications, significantly compromise the quality of patients life and often lead to the disability. Objective. To analyze different types of traumatic injuries in patients with the consequences of long bone fractures, to evaluate the effectiveness of diagnostics, treatment and to analyze the state of disability. Methods. A retrospective medical and social analysis of the results of treatment of 333 patients (232 (69.6 %) men, 101 (30.4 %) women) with the consequences of long bone fractures, based on the obtained study group in the Kharkiv Regional Center for Medical and Social Expertise № 2, for the period 2018–2019. Results. Three main methods of surgical treatment were analyzed: internal fixation (ORIF), blocking intramedullary nailing (IMN) and treatment with external fixation devices (EF). They were applied in the following rate: ORIF — 204 (61.3 %) cases, IMN — 98 (29.4 %), EF — 31 (9.3 %). The most typical complications of the treatment of patients with fractures of the long bones were delayed union or nonunion, neuropathies of the treated extrimities, joint contractures, osteoarthritis of adjacent joints, deformities of affected extrimities, osteomyelitis. Causes of disability were: 63 % — severity of injuries, 46 % — different posttraumatic complications, 6.5 % — iatrogenic complications. Among the latter, the most common were: diagnostic — 7.1 %, incorrect method of treatment — 29.7 %, iatrogenic incorrect surgery methods — 45 %. Conclusions. The data obtained showed that the improvement of organization measures for the prevention of complications and disability in patients with consequences of long bones fractures could help to increase the efficiency and quality of specialized medical help
Дод.точки доступу:
Танькут, В. О.
Голубєва, І. В.
Рикун, М. Д.
Беренов, К. В.
Андросенкова, В. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Морфометрія плечового суглоба й обґрунтування типорозмірів нового модульного реверсивного ендопротеза на основі даних спіральної комп’ютерної томографії [] = Morphometry of the shoulder joint and justification of new modular reverse shoulder endoprosthesis sizes using computed tomography data / М. О. Корж [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 51-61. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (хирургия)
СУСТАВНОЙ ПРОТЕЗ -- JOINT PROSTHESIS (тенденции)
ТОМОГРАФИЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ СПИРАЛЬНАЯ -- TOMOGRAPHY, SPIRAL COMPUTED (использование)
Кл.слова (ненормовані):
кореляція Пірсона
Анотація: Реверсивне ендопротезування плечового суглоба є ефективним, оскільки більшість пацієнтів мають позитивні віддалені результати. Проте пошук «ідеального» ендопротеза триває. Мета. Обґрунтувати типорозміри нового модульного реверсивного ендопротеза (МРЕ) плечового суглоба з використанням адитивних технологій на основі даних спіральної комп’ютерної томографії. Методи. Опрацьовано два набори даних здорових плечових суглобів (правого — R, лівого — L) 100 пацієнтів, отриманих на спіральному комп’ютерному томографі AQUILION 128 зрізів (Toshiba, Японія). Кожен набір складався з 11 морфометричних параметрів — лінійних і кутових величин. Для кожного з них за трьома вибірками (об’єднаної, R і L) обчислено: мінімум, максимум, моду, медіану, середнє, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт асиметрії розподілу. Розраховано коефіцієнт кореляції Пірсона, проведено кластерний аналіз. Результати. Доведено, що більшість параметрів вибірок R і L можна вважати однорідними й аналізувати об’єднану вибірку з 200 випадків. Встановлено, що ширина та висота гленоїда є однорідними масивами даних, а значення ендостального діаметра плечової кістки зменшується в дистальному напрямку. Шийково-діафізарний кут у середньому дорівнює 137,4° ± 4,66°. Кореляція між різними параметрами сильніше виражена в межах більшості кластерів, ніж за вибіркою загалом. Висновки. Слід створювати різні типорозміри дистальної частини конічної ніжки, до якої надійно фіксувати широку проксимальну частину, також різних типорозмірів, у вигляді чашки для фіксації вкладиша. Висота проксимальної частини МРЕ має дорівнювати не менш ніж 20 мм, діаметр основи проксимальних частин ніжки МРЕ — 38, 40, 42 мм. Запропоновано застосовувати конічну ніжку ендопротеза з ширшою проксимальною частиною, закласти кут 135° між чашкою проксимальної частини та ніжкою. Визначено три типорозміри базових гленоїдальних пластин діаметром 26, 30, 32 мм
Reverse shoulder arthroplasty is effective surgery because most of patients have positive long-term results. However, the search for the «perfect» endoprosthesis continues. Objective. To justify the dimensions of a new modular reverse shoulder endoprosthesis using additive technologies based on spiral computed tomography data. Methods. Two data sets of healthy shoulder joints (right — R, left — L) of 100 patients obtained on a spiral computed tomography AQUILION 128 sections (Toshiba, Japan) were processed. Each set consisted of 11 morphometric parameters — linear and angular values. For each of them, three data samples (combined, R and L) are calculated: minimum, maximum, mode, median, mean, standard deviation, distribution asymmetry coefficient. Pearson’s correlation coefficient was calculated, cluster analysis was performed. Results. It is proved that most of the parameters of R and L data sets can be considered homogeneous and can be analyzed as a combined group of 200 cases. It was found that the width and height of the glenoid are more homogeneous data sets, and the value of the endosteal diameter of the humerus decreases in the distal direction. The cervical-diaphyseal angle averages 137.4° ± 4.66°. The correlation between different parameters is more pronounced within most clusters than in the sample as a whole. Conclusions. It is necessary to create different sizes of the distal part of the conical stem, to which securely fix a wide proximal part, as well as in different sizes, in the form of a cup for fixing the liner. The height of the proximal part of the reverse shoulder endoprosthesis should be not less than 20 mm, the diameter of the base of the proximal parts of the stem — 38, 40, 42 mm. It is proposed to use a conical stem of the implant with a wider proximal part, to create the angle 135° between the cup of the proximal part and the stem. Three standard sizes of basic glenoid plates with a diameter of 26, 30, 32 mm are defined
Дод.точки доступу:
Корж, М. О.
Макаров, В. Б.
Боцьва, Н. П.
Моргун, О. В.
Підгайська, О. О.
Танькут, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Моделювання дегенеративних змін у паравертебральних м’язах для вивчення їхнього впливу на розвиток захворювань хребта [] = Modelling of degenerative changes in paravertebral muscles for studying of its influence on spine diseases / В. О. Радченко [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 62-68. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПАРАСПИНАЛЬНЫЕ МЫШЦЫ -- PARASPINAL MUSCLES (физиология)
ПОЗВОНОЧНИКА БОЛЕЗНИ -- SPINAL DISEASES (этиология)
ПОЯСНИЧНО-КРЕСТЦОВАЯ ОБЛАСТЬ -- LUMBOSACRAL REGION (патология)
МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- MODELS, ANIMAL
Кл.слова (ненормовані):
метод Фішера-Стьюдента
Анотація: Важливою складовою розвитку дегенеративних змін у хребті є ушкодження й порушення життєдіяльності м’язової тканини паравертебральних м’язів. Мета. На основі аналізу біохімічних показників сироватки крові лабораторних щурів оцінити придатність досліджуваних моделей дистрофічного ураження м’язової тканини для подальшого вивчення розвитку дегенеративно-дистрофічних порушень у хребтових рухових сегментах. Методи. Моделювали: І група (5 самиць щурів) — аліментарне ожиріння шляхом утримання упродовж 3 міс. на висококалорійному раціоні харчування (гіперліпідемічній дієті); ІІ група (5) — ішемію шляхом перев’язування на термін 45 діб великих прямих м’язів спини шовним матеріалом, який не розсмоктується. Контроль — 5 інтактних тварин аналогічного віку та статі, яких утримували на стандартному раціоні харчування. У сироватці крові визначали вміст глікопротеїнів, гаптоглобіну, загальних хондроїтинсульфатів (ХС), глюкози, холестеролу, ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів, загальних ліпідів, активність аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної та кислої фосфатаз, креатинфосфокінази, проводили тимолову пробу. Показники оброблені за методом Фішера–Стьюдента. Результати. У щурів І групи в сироватці крові збільшився вміст глікопротеїнів, загального холестеролу та ліпідів, ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів, глюкози, ХС, активності АЛТ і АСТ, значення тимолової проби та знизилася активність креатинфосфокінази. У тварин ІІ групи зафіксовано підвищення в сироватці крові активності креатинфосфокінази, глікопротеїнів і ХС. Висновки. Зміни біохімічних показників сироватки крові білих щурів, зафіксовані після утримання на гіперліпідемічній дієті, свідчать про розвиток жирової дистрофії, зокрема й у м’язовій тканині. Унаслідок моделювання ішемії паравертебральних м’язів визначено біохімічні ознаки перебігу дегенеративних процесів у м’язовій тканині
An important component of the development of degenerative changes in the spine is damage and disruption of the vital activity of the paravertebral muscles. Objective. Based on the analysis of biochemical parameters of laboratory rats serum we evaluated the suitability of the studied models of dystrophic muscle tissue lesions for further study of the development of degenerative-dystrophic disorders in the spinal motor segments. Methods. Simulated: group I (5 female rats) — alimentary obesity by keeping for 3 months. on a high-calorie diet (hyperlipidemic diet); group II (5) — ischemia by ligation for 45 days of large back rectus muscles the with suture material that is not absorbed. Control — 5 intact animals of the same age and sex, which were kept on a standard diet. Serum levels of glycoproteins, haptoglobin, total chondroitin sulfates (CHS), glucose, cholesterol, low-density lipoproteins, triglycerides, total lipids, activity of alanine aminotransferase (ALT), aspartate aminotransferase (AST), alkaline and acid phosphatases, creatine phosphokinase were defined, thymol test was determined. Parameters were processed by the Fisher–Student method. Results. In the I group of rats, the content of glycoproteins, total cholesterol and lipids, low-density lipoproteins, triglycerides, glucose, CHS, ALT and AST activity, thymol test values were increased and the level of creatine phosphokinase activity was decreased. In animals of group II, an increase in serum activity of creatine phosphokinase, glycoproteins and CHS was recorded. Conclusions. Changes in the serum biochemical parameters of white rats recorded on a hyperlipidemic diet indicate the development of fatty degeneration, including in muscle tissue. Biochemical signs of degenerative processes in muscle tissue have been identified as a result of simulation of paravertebral muscle ischemia
Дод.точки доступу:
Радченко, В. О.
Леонтьєва, Ф. С.
Туляков, В. О.
Скіданов, М. А.
Скіданов, А. Г.
Нікольченко, О. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Чабаненко, Д. С.
Порушення консолідації стегнової кістки після несвоєчасної динамізації інтрамедулярного блокувального стрижня [] = Violation of consolidation of the femur after untimely dynamization of the intramedullary blocking rod / Д. С. Чабаненко, О. М. Полівода // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 69-72. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES (хирургия)
ДИАФИЗЫ -- DIAPHYSES
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ОСТЕОСИНТЕЗ, ВИНТЫ -- BONE SCREWS (использование, тенденции)
Анотація: Порушення консолідації перелому стегнової кістки після блокувального інтрамедулярного остеосинтезу (БІОС) є досить частою патологією. Серед причин виникнення цього ускладнення — нестабільність у системі «кістка – імплантат», несвоєчасна динамізація блокувальних стрижнів. Методи. Наведено випадок статичної імплантації стегнового стрижня, що спричинило формування несправжнього суглоба середньої третини стегнової кістки. Результати. Пацієнт отримав травму 29.12.2018 р., внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Операцію виконано 15.01.2019 р.: закрита репозиція, БІОС перелому середньої третини правої стегнової кістки. Із огляду на характер перелому пацієнту застосовано статичне блокування стрижня в проксимальному та дистальному відділах. Повторне звернення до клініки сталося 02.01.2020 р. Хворий скаржився на біль у середній третині стегна під час осьового навантаження на кінцівку, обмеження згинання в правому колінному суглобі. На контрольних рентгенограмах: ознаки консолідації перелому діафіза стегнової кістки відсутні, виявлено міграцію дистального блокувального гвинта. Проведено повторне оперативне лікування 08.01.2020 р. Ураховуючи наявність у дистальній частині стрижня та п’яти взаємно перпендикулярних отворів, виконано блокування двох із них у передньо-задній проєкції за методикою вільної руки, замінено гвинт, який мігрував, а також застосовано динамізацію стрижня в проксимальному відділі з огляду на його конструктивні особливості. Через 2 міс. зафіксовано ознаки консолідації, а через 5 міс. — зрощення перелому. Рухи в правому колінному та стегновому суглобах у повному обсязі, пересувається самостійно. Висновки. Для нормалізації порушених процесів репарації в пацієнтів із несправжніми суглобами стегнової кістки необхідно враховувати фізіологію кісткової тканини та позитивний вплив компресійних навантажень. Наведений випадок демонструє необхідність своєчасної динамізації блокувального стрижня
Violation of femoral fracture consolidation after blocking intramedullary osteosynthesis is a fairly common pathology, and requires the attention of physicians due to its prevalence. There are several reasons for this complication: it is the instability in the system «bone-implant», and the untimely dynamization of the locking nail. Methods. This article presents a case of fracture violated consolidation after blocking intramedullary osteosynthesis caused a nonunion due to nail failure. Results. Patient was injured on 29.12.2018, as a result of a traffic accident. 01.15.2019, the surgery was performed: closed reduction, blocking intramedullary osteosynthesis of the fracture of the middle shaft of the right thigh, static fixation of the nail. Next visit to the clinic was on 02.01.2020, because of pain in the middle third of the thigh, problems with axial weight-bearing on the right leg, limitation of the flexion in the right knee joint. Control radiographs demonstrated no signs of consolidation of the femoral shaft fracture, and migration of the distal locking screw. 08.01.2020 revision surgical treatment was performed. Given the presence of 5 mutually perpendicular holes in the distal part of the nail, two of them were locked in the anterio-posterior view by the free hand method, the migrated screw in the distal part of the nail was replaced, and the nail was dynamized in the proximal part taking into account its design features. Conclusions. To normalize the consolidation processes in patients with nonunion femoral fractures, bone physiology and the positive effect of autocompression should be considered. The described case demonstrates the necessity for timely dynamization of the blocking nail, which confirms our own observations and literature data. Despite the fact that the dynamization of the nail was performed 1 year after blocking intramedullary osteosynthesis, fracture consolidation occurred 5 months after its implementation
Дод.точки доступу:
Полівода, О. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

The impact of hip-spine relations on the results of total hip arthroplasty (literature review) [] = Вплив хребтово-тазових взаємовідношень на результати ендопротезування кульшового суглоба / M. O. Korzh [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - P73-79. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА ПРОТЕЗ -- HIP PROSTHESIS (использование, тенденции)
ПОЗВОНОЧНИК -- SPINE (физиология)
Кл.слова (ненормовані):
крижовий нахил -- поперековий лордоз -- ендопротез
Анотація: Хребтовий баланс може змінити результати тотального ендопротезування кульшового суглоба (ТЕКС), але точний механізм впливу недостатньо вивчений. Мета. Об’єднати працю хірургів-ортопедів і вертебрологів шляхом аналізу сучасної літератури щодо загальних результатів ТЕКС у пацієнтів зі супутніми захворюваннями хребта. ТЕКС має важливе значення для вільного та стабільного руху. Протягом десятиліть ортопеди орієнтуються на традиційні безпечні параметри ацетабулярної зони, щоб зменшити нестабільність ендопротезів. Проте вивих головки ендопротеза є одним із найпоширеніших ускладнень після ТЕКС. Визначено підвищений рівень вивихів у пацієнтів з аномальною рухомістю у хребтово-тазовому сегменті внаслідок дегенеративних захворювань і після спондилодезу хребта. У роботі описано основні хребтово-тазові параметри (нахил таза, крижовий нахил, поперековий лордоз тощо), рухи у хребті та суглобах і їхні зміни в положенні стоячи та сидячи. Вимірювання цих параметрів необхідне для хірургічного планування перед ТЕКС, особливо тим пацієнтам, яким раніше виконали спондилодез. Встановлено, що сагітальна кінематика таза впливає на ризик виникнення імпінджменту або вивиху ендопротеза. Положення таза є динамічним під час ходьби й інших повсякденних дій. Варіації передньо-заднього нахилу таза впливають на отриману просторову орієнтацію кульшової западини. Рекомендації щодо позиціонування чашки — це перехід від класичної безпечної зони Левінека до індивідуального підходу для пацієнта з урахуванням орієнтації кульшової западини в положенні стоячи, що поступається місцем новому параметру — функціональній орієнтації чашки. Слід ураховувати функціональне положення западини за ендопротезування. Аномальна рухомість хребтово-тазового сегмента є чинником ризику вивихів після ендопротезування. Тобто пацієнти з поєднаною патологією хребта та кульшового суглоба мають більший ризик ускладнень, тому рання діагностика й ретельніше обстеження для них є доцільним
Spine balance can alter THA outcomes, but the exact mechanism is not yet well recognized. We aimed at bridging the gap between hip and spine surgeons with an up-to-date analysis of the best available literature review concerning to data as for total hip arthroplasty results of those patient with concomitant spine disorders. In total hip arthroplasty accurate acetabular cup placement is essential for impingement free and stable range of motion. For decades, hip surgeons have relied on traditional safe acetabular zones to reduce prosthetic instability. Nevertheless, hip dislocation is one of the most common complications following total hip arthroplasty. Numerous studies have shown that patients with abnormal spinopelvic mobility due to degenerative spinal diseases and after spinal fusion surgery had an increased rate of dislocations after THA. In our review we described the main spine-pelvic parameters, such as pelvic tilt, sacral slope, pelvic incidence, lumbar lordosis etc. and spino-pelvic motions and how they can change in standing and sitting postures. Measurements of these parameters are necessary for presurgical planning before hip arthroplasty especially those patients who had previously made spine fusion. A review of literature shows that sagittal pelvic kinematics, but not the pelvic incidence, influences the risk of prosthetic impingement or dislocation. Pelvic position is dynamic during gait and other daily living activities. Variations in anteroposterior pelvic tilt affects the resulting spatial orientation of the acetabulum. Recommendations for cup positioning are switching from a classic Lewinneck safe zone to a patient-specific approach, with the standing cup orientation giving way to a new parameter of interest: the functional orientation of the cup. Thus, functional cup anterversion should be taken into consideration. Abnormal spinopelvic mobility is a risk factor for THA dislocation. Thus patients with combined spine and hip pathology are at higher risk for further complications and they should be identified and screened more carefully
Дод.точки доступу:
Korzh, M. O.
Radchenko, V. O.
Filipenko, V. A.
Popsuishapka, K. O.
Pidgaiska, O. O.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Хмизов, С. О.
Нестабільність колінного суглоба за умов уроджених вад розвитку нижніх кінцівок (огляд літератури) [] = Knee joint instability in conditions of congenital malformations of the lower extremities / С. О. Хмизов, Є. С. Якушкін, Є. С. Кацалап // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 80-85. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (патофизиология)
КОНЕЧНОСТЕЙ ДЕФОРМАЦИИ ВРОЖДЕННЫЕ -- LIMB DEFORMITIES, CONGENITAL (патофизиология)
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY (патофизиология)
Анотація: З’ясувати кількість хворих із нестабільністю колінного суглоба (НКС) у разі вроджених вад розвитку нижніх кінцівок (ВВРНК) неможливо. Діти, підлітки та молоді люди здебільшого добре адаптуються до цієї патології, тому рідко скаржаться на симптоми нестабільності, навіть у разі позитивних клінічних тестів. Основними причинами прояву НКС за ВВРНК є неадекватне навантаження, травми нижньої кінцівки та хірургічна корекція. Мета. На підставі аналізу наукової літератури дати визначення НКС, виділити основні причини її розвитку та клінічні прояви за умов ВВРНК, виявити тенденції щодо лікувальної тактики. Методи. Проведено пошук і проаналізовано понад 500 статей із міжнародних бібліотек PubMed, NCBI, Google Scholar, Medscape, MedlinePlus. Ураховуючи рідкість патології та незначний обсяг досліджень останніми роками, глибина пошуку склала 25 років. Результати. НКС у дітей у разі ВВРНК може бути наслідком уроджених особливостей будови нижньої кінцівки (ізольована вада розвитку у вигляді агенезії схрещених зв’язок або неповноцінність зв’язкового апарата колінного суглоба в складі комплексної патології) та ускладненням хірургічної корекції поздовжніх дефектів кінцівок. Оскільки патологія мало вивчена, то тактика ведення таких пацієнтів дотепер залишається предметом дискусій. Остаточно не доведено доцільність хірургічної стабілізації колінного суглоба через те, що в разі його аномалій формуються певні адаптивні механізми, які, з одного боку, не доречно порушувати, а з іншого — сучасний рівень розвитку медицини дозволяє збільшити функціональні можливості пацієнтів, провокуючи прогресування НКС. Висновки. Діти з ВВРНК добре адаптуються до супутньої НКС, тому в повсякденному житті та до хірургічної корекції ВВРНК вона не турбує пацієнтів. Особливу увагу необхідно приділяти стабільності колінного суглоба як до, так і під час подовження та корекції деформації. Варіабельність і складність ВВРНК обумовлює виконання багатоетапного хірургічного лікування й одним із них може бути хірургічна стабілізація колінного суглоба для покращення функції кінцівки
It is impossible to find out the number of patients with knee joint instability (KJI) in case of congenital malformations of the lower extremities (CMLE). Children, adolescents and young people usually adapt well to this abnormality, so they rarely present with symptoms of instability, even with positive tests. The main reasons for the manifestation of KJI in CMLE are inadequate loading, injuries of the lower extremity and surgical correction. Objective. Based on the assessment of the scientific literature to define the KJI terminology, to identify the main causes of its development and clinical manifestations in conditions of CMLE, to identify trends in the treatment tactics. Methods. More than 500 articles from international libraries PubMed, NCBI, Google Scholar, Medscape, MedlinePlus were searched and analyzed. Taken into account the rarity of the abnormality and the small amount of research in recent years, the depth of the search was 25 years. Results. KJI in children with CMLE may be a consequence of congenital structural features of the lower extremity (isolated malformation in the form of agenesis of the cruciate ligaments or inferiority of the ligament of the knee joint in complex abnormality) and complication of surgical correction of longitudinal defects of the extremities. As the abnormality is not well studied, the tactics for such patients still remain the topic of discussion. The expediency of surgical stabilization of the knee joint has not been conclusively proven due to the fact that in the case of its anomalies certain adaptive mechanisms are formed, which on the one hand are not appropriate to violate, and on the other hand, the current level of medicine allows to promote patients’ functional capabilities, inducing KJI progressing. Conclusions. Children with CMLE adapt well to the concomitant KJI, so in everyday life and prior to surgical correction of CMLE, it does not bother patients. Particular attention should be paid to the stability of the knee joint both before and during prolongation and correction of deformity. The variability and severity of CMLE determines the implementation of multi-stage surgical treatment and surgical stabilization of the knee joint to improve extremity function may be one of them
Дод.точки доступу:
Якушкін, Є. С.
Кацалап, Є. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Вирва, О. Є.
Порівняльне оцінювання поліметилметакрилату та композитного кісткового цементу. Огляд результатів експериментальних досліджень [] = Comparative evaluation of polymethylmethacrylate and composite bone cements. Review of the experimental studies results / О. Є. Вирва, О. В. Гончарук, Н. С. Лисенко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 86-91. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОЛИМЕТИЛМЕТАКРИЛАТ -- POLYMETHYL METHACRYLATE (анализ)
КОСТНЫЕ ЦЕМЕНТЫ -- BONE CEMENTS (анализ)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (тенденции)
ИМПЛАНТАТЫ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЕ -- IMPLANTS, EXPERIMENTAL (тенденции)
Анотація: Наведено огляд експериментальних досліджень різних видів кісткових цементів, їхніх комбінацій. Забезпечення стабільної фіксації кісткових фрагментів під час остеосинтезу складних багатоуламкових переломів, встановлення ендопротезів та інших імплантатів, особливо в умовах дефіциту кісткової тканини через остеопороз, — головне завдання ортопедичних втручань. Першим матеріалом, який максимально відповідав цим вимогам, виявився поліметилметакрилат (ПММА). Еволюція кісткових цементів привела до створення нової композитної речовини — комбінації ПММА і β-трикальційфосфату (β-ТКФ). Поєднання цих компонентів дозволило забезпечити високі біоабсорбтивні, остеокондуктивні й остеоінтегративні якості разом із достатньою міцністю. У проаналізованих роботах оцінено властивості композитного цементу CalCemex в експерименті in vivo. Виявлено, що в разі застосування ПММА проникнення кісткової тканини в структуру полімеру не відбувалося. За умов використання кісткового цементу з домішкою β-ТКФ спостерігали утворення кісткової тканини не лише на поверхні імплантата, а й у зовнішніх і внутрішніх порах. Саме наявністю пор у CalCemex автори пояснюють можливість проростання клітинних елементів, кровоносних судин і формування кісткової тканини. Крім того, до складу цього матеріалу входить β-ТКФ, який резорбується остеокластами, що приводить до вивільнення іонів кальцію та фосфору та, відповідно, спрощення прикріплення новоутвореної кістки до кісткового цементу. Припускаємо, що саме композитний цемент типу CalCemex є перспективним матеріалом для лікування різних видів переломів і заміщення кісткових дефектів. Варто зауважити, що дослідження в цьому напряму тривають і ведеться інтенсивна робота щодо синтезу та вивчення результатів клінічного застосування різновидів композитних кісткових цементів із максимальними біоактивними властивостями, які не лише зміцнюватимуть кісткову тканину, а й виконуватимуть остеоінтегративну функцію
Current article is a review of experimental studies of different bone cements types and their combinations. Providing of bone fragments stable fixation at osteosynthesis in cases of difficult multifragmental fractures, arthroplasties and other implants using especially in the osteoporosis conditions is a main task of orthopaedic surgery procedures. Polymethylmethacrylate (PMMA) is the first material that is answered to these requirements. The evolution of bone cements resulted in creation of a new composite substance — combination of PMMA and β-threecalciumphosfates (β-TCPh). Combination of these two components allowed to provide high bioabsorbal, osteoconductive and osteointegrative properties along with sufficient durability. In the analyzed works the properties of composite cement CalCemex were evaluated in vivo experiment. It was found that in the case of PMMA penetration of bone tissue into the polymer structure did not occur. Under the conditions of using bone cement with β-TCF admixture, the formation of bone tissue was observed not only on the surface of the implant, but also in the external and internal pores. It is the presence of pores in CalCemex that the authors explain the possibility of penetration of cellular elements, blood vessels and bone formation. Moreover, β-TCPh is included into this material and it is bioresorbed by osteoclasts. This leads to the release of calcium and phosphorus ions and, consequently, simplifies the attachment of the newly formed bone to the bone cement. We assume that composite cement like CalCemex type is a promising material for the treatment of various types of fractures and replacement of bone defects. It should be mentioned that research in this area is ongoing and intensive work is underway to synthesize and study the results of clinical application of composite bone cements with maximum bioactive properties that will not only strengthen bone tissue but also perform osteointegrative function
Дод.точки доступу:
Гончарук, О. В.
Лисенко, Н. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Молекулярний водень як можливий терапевтичний чинник у комплексній відновній терапії хворих із патологією органів опори та руху (огляд літератури) [] = Molecular hydrogen as a possible therapeutic factor in complex rehabilitation therapy in patients with muscular skeletal disorders (literature review) / В. І. Маколінець [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 92-97. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (патофизиология)
АНТИОКСИДАНТЫ -- ANTIOXIDANTS (метаболизм)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ВОДОРОД -- HYDROGEN (метаболизм)
Анотація: У роботі подано аналіз закордонних науково-медичних джерел щодо терапевтичного чинника — молекулярного водню. Розкрито ефективність його використання в комплексній терапії багатьох захворювань. Дія досягається завдяки малому розміру молекули, яка проходить через біологічні мембрани та пригнічує небезпечні вільні радикали в мітохондріях, а також в ядрі, що зменшує можливість ушкодження ДНК. Молекулярний водень нейтралізує оксиданти в мозку завдяки здатності долати гематоенцефалічний бар’єр. Він нормалізує функції й обмінні процеси в організмі та, як антиоксидант, відрізняється селективністю: не впливає на корисні вільні радикали, які беруть участь у важливих для організму обмінних процесах і вибірково усуває лише найнебезпечніші оксиданти — гідроксильні радикали. Взаємодіючи з ними, водень перетворює їх на молекули води без утворення побічних продуктів і ланцюгових реакцій. На відміну від інших відомих антиоксидантів, молекулярний водень не порушує нормальний метаболізм, не спричинює негативні зміни в клітинах, активізує власні антиоксидантні системи організму. Підтверджено можливість і доцільність застосування молекулярного водню в разі патології опорно-рухової системи. Показано особливості його впливу на кісткову та хрящову тканини в експерименті. Визначено, що застосування молекулярного водню є новою фармакологічною стратегією, яка спрямована на селективне видалення ONOO—, та може стати ефективним методом у лікуванні захворювань суглобів. Оскільки хрящ отримує поживні речовини шляхом дифузійно-навантажувального механізму, молекулярний водень швидко просочується в тканини. Він може бути корисним для профілактики захворювань суглобів дегенеративного ґенезу, бо знижує окисний стрес і уповільнює зменшення білків матриксу й інгібування розкладання протеїназами. Доведено ефективність його використання після травм спинного мозку, м’язів і сухожилків, таких коморбідних захворювань, як гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет і метаболічний синдром
The paper presents an analysis of foreign scientific and medical data on the therapeutic factor — molecular hydrogen. The effectiveness of its application in the complex therapy of many diseases is revealed. The effect is achieved due to the small size of the molecule, which passes through biological membranes and inhibits dangerous free radicals in the mitochondria, as well as in the nucleus, which reduces the possibility of DNA damaging. Molecular hydrogen neutralizes oxidants in the brain due to its ability to cross the blood-brain barrier. It normalizes the functions and metabolic processes in the body and, as an antioxidant, is selective: it does not affect the useful free radicals involved in important metabolic processes and selectively eliminates only the most dangerous oxidants — hydroxyl radicals. Interacting with them, hydrogen converts them into water molecules without the formation of by-products and chain reactions. Unlike other known antioxidants, molecular hydrogen does not disrupt normal metabolism, does not cause negative changes in cells, activates the body’s own antioxidant systems. The possibility and expediency of the use of molecular hydrogen in the case of pathology of the musculoskeletal system has been confirmed. The peculiarities of its effect on bone and cartilage tissue in the experiment are shown. It has been determined that the use of molecular hydrogen is a new pharmacological strategy aimed at the selective removal of ONOO—, and can be an effective method in the treatment of joint diseases. Because cartilage receives nutrients through a diffusion-loading mechanism, and molecular hydrogen penetrates rapidly into tissues, it can be useful for the prevention of diseases of joints of degenerative origin. It reduces oxidative stress and slows down the reduction of matrix proteins and inhibition of proteinase degradation. Its effectiveness has been proven after injuries to the spinal cord, muscles and tendons, comorbid diseases such as hypertension, coronary heart disease, diabetes and metabolic syndrome
Дод.точки доступу:
Маколінець, В. І.
Гращенкова, Т. М.
Мосейчук, Вол. І.
Маколінець, К. В.
Мосейчук, Вл. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Маргарита Іванівна Хохол [] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 98-99

Анотація: 23 січня 2021 року відсвяткувала свій 90-й рік народження Маргарита Іванівна Хохол — відомий ортопед-травматолог, доктор медичних наук, заслужений лікар України, почесна громадянка міста Новомиргород, лікар від Бога, просто чудова і мудра жінка
On January 23, 2021, Margarita Ivanivna Khokhol celebrated her 90th birthday. and a wise woman
Дод.точки доступу:
Хохол, М. І. \про неї\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Лев Миколайович Анкін [] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 100-101

Анотація: 12 січня виповнилося 85 років видатній особистості, відомому вченому в галузі травматології та ортопедії Льву Миколайовичу Анкіну
January 12 marked the 85th anniversary of the outstanding personality. Known to a scientist in the field of trauma and orthopedics to Lev Mykolayovych Ankin
Дод.точки доступу:
Анкін, Л. М. \про нього\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Наталія Олександрівна Ашукіна [] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 102-103

Анотація: Н. О. Ашукіна зробила чималий внесок у роботу профспілки ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України», функціонування системи внутрішнього аудиту, організацію й інформаційну підтримку профілів установи в міжнародних наукометричних базах
N.O. Ashukina made a significant contribution to the bot of the trade union of the Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kharkiv, The functioning of the internal audit system organization and information support branches of the institution in international scientometric bases
Дод.точки доступу:
Ашукіна, Н. О. \про неї\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)