Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ПУ17/2020/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 17
Показані документи з 1 по 17

Дячук, Д. Д.
Анамнестичне анкетування як складова запровадження медико-соціального моніторингу ожиріння у дітей на рівні закладу охорони здоров’я (результати пілотного опитування респондентів) / Д. Д. Дячук, Ю. Б. Ященко, I. Е. Заболотна // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - С. 7-15

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ У ДЕТЕЙ -- PEDIATRIC OBESITY (диагностика, этиология)
Анотація: Мета: вивчити серед дітей шкільного віку, які прикріплені для медичного обслуговування до закладу охорони здоров’я, сімейну (спадкову та поведінкову) обтяженість щодо ризику розвитку ожиріння. До програми профілактичних оглядів школярів включено анамнестичне опитування батьків із формалізацією відповідей за шкалами із наростанням ознак. В ході анкетування отримано 90 заповнених анкет. Встановлено, що у розвитку зайвої ваги у школярів серед біологічних факторів провідне місце займають: обтяжена спадковість дитини на надлишкову масу тіла та ожиріння (ВР = 1,88, 95%ДІ: 1,27–2,77; А Р = 43,8%), ц укровий д іабет 2 т ипу ( ВР = 1,31, 95%ДІ: 1,09–1,57; А Р = 22,4%) та на артеріальну гіпертензію (ВР = 1,24, 95%ДІ: 1,04–1,47; АР = 17,9%). Вірогідність розвитку зайвої ваги у школярів за умов наявності у них у віці 2 років маси тіла 90 центиля становить 41,0% (ВР = 1,89, 95%ДІ: 1,04–3,42). Вірогідність розвитку зайвої ваги у школярів за умов наявності у них маси тіла у віці 5 років 90 центиля — 57,7% (ВР = 2,92, 95%ДІ: 1,13–7,56). Соціально-гігієнічні фактори — нераціональне харчування та низька фізична активність складають несприятливий фон середньої сили щодо формування та розвитку у дитини зайвої ваги (AUC = 0,6–0,7). Запровадження заходів з виявлення несприятливих спадкових та поведінкових предикторів ожиріння у дітей дозволить своєчасно організувати заходи з профілактики розвитку зайвої ваги шляхом формування прихильності батьків до збалансованого харчування дитини та орієнтації сімейного стереотипу на здоровий спосіб життя
Дод.точки доступу:
Ященко, Ю. Б.
Заболотна, І. Е.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Assessment of carbacetam effect with cerebral mitochondrial dysfunction of rats with type 2 diabetes mellitus / O. G. Kmet [et al.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - P16-24

Рубрики: Карбацетам

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
МОЗГА ГОЛОВНОГО БОЛЕЗНИ МЕТАБОЛИЧЕСКИЕ -- BRAIN DISEASES, METABOLIC (лекарственная терапия, патофизиология)
МИТОХОНДРИИ -- MITOCHONDRIA (действие лекарственных препаратов)
ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION
Анотація: Neurodegenerative disorders in the cerebral cortex and hippocampus are one of the most common causes of disability and mortality in patients with diabetes. Excessive glucose concentration causes a toxic effect due to an increased amount of glycolysis products, lipid and protein peroxide oxidation, decreased membranous potential of the mitochondria and deficiency of neuron energy supply due to mitochondrial dysfunction. Gammaamino butyric acid is known to localize to the mitochondria, and its functional cycle is closely linked to glucose metabolism. Objective of the study: experimental investigation of сarbacetam effect with cerebral mitochondrial dysfunction of rats with type 2 diabetes mellitus. The experiments were conducted on laboratory nonlinear albino male rats with the body weight 0.18–0.20 kg. Type 2 diabetes is modeled on streptozotocin and a highfat diet. Carbacetam was administered intraperitoneally at a dose of 5 mg/kg, once daily for 14 days. Under conditions of central nervous system damage induced by type 2 diabetes mellitus, lipid and protein peroxide oxidation increases in the mitochondrial fraction of the cerebral cortex and hippocampus of rats; activity of superoxide dismutase, catalase, α-ketoglutarate dehydrogenase, succinate dehydrogenase decreases; a relative rate of mitochondrial swelling increases. After carbacetam administration during 14 days the content of products reacting with 2-thiobarbituric acid and protein oxidation modification decrease in the mitochondria of the brain and hippocampus of rats with type 2 diabetes mellitus; activity of catalase in the cerebral cortex and α-ketoglutarate dehydrogenase in the hippocampus increases, activity of succinate dehydrogenase increases in both structures examined which is indicative of its antioxidant properties. Decrease of a relative rate of mitochondrial swelling in the cerebral cortex and hippocampus of rats confirms a protective effect of carbacetam under conditions of mitochondrial dysfunction
Одними з найбільш поширених причин інвалідизації та летальності хворих при діабеті є нейродегенеративні порушення у корі головного мозку та гіпокампі. Надмірна концентрація глюкози чинить токсичний вплив через зростання кількості продуктів гліколізу, пероксидного окислення ліпідів і білків, зниження мембранного потенціалу мітохондрій та дефіцит енергозабезпечення нейронів унаслідок мітохондріальної дисфункції. Відомо, що гама-аміномасляна кислота локалізується у мітохондріях, її функціональний цикл тісно пов’язаний із метаболізмом глюкози. Тому метою роботи було експериментальне вивчення впливу карбацетаму, модулятора ГАМК-ергічної системи, при мітохондріальній дисфункції головного мозку щурів із цукровим діабетом 2 типу. Експерименти проводили на нелінійних лабораторних білих щурах самцях масою 0,18–0,20 кг. Цукровий діабет 2 типу змодельовано стрептозотоцином і високожировою дієтою. Карбацетам вводили внутрішньоочеревинно дозою 5 мг/кг, один раз у день упродовж 14 днів. Встановлено, що за умов індукованого цукровим діабетом 2 типу пошкодження центральної нервової системи в мітохондріальній фракції кори головного мозку та гіпокампа щурів збільшується пероксидне окиснення ліпідів та білків; знижується активність супероксиддисмутази, каталази, α-кетоглутаратдегідрогенази та сукцинатдегідрогенази; зростає відносна швидкість набухання мітохондрій. Після введення 14 днів карбацетаму у щурів із цукровим діабетом 2 типу в мітохондріях головного мозку та гіпокампа знижується вміст продуктів, що реагують із 2-тіобарбітуровою кислотою та окисної модифікації білків; зростає активність каталази у корі, α-кетоглутаратдегідрогенази у гіпокампі, а сукцинатдегідрогенази — в обох досліджуваних структурах, що вказує на його антиоксидантні властивості
Дод.точки доступу:
Kmet, O. G.
Filipets, N. D.
Rohovyi, Yu. Ye.
Hrachova, T. I.
Vepriuk, Y. M.
Vlasova, K. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особливості первинного гіпотиреозу у вимушено переміщених осіб як базис формування когнітивних та тривожно-депресивних розладів / Г. М. Кожина [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - С. 25-32

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (патофизиология, психология)
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (этиология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (этиология)
ДЕПРЕССИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- DEPRESSIVE DISORDER (этиология)
Анотація: Метою даного дослідження є вивчення клінічних та психопатологічних особливостей формування та перебігу тривожно-депресивних розладів у вимушено переміщених осіб хворих на первинний гіпотиреоз. Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети на базі ННМК Університетська клініка ХНМУ з дотриманням принципів біоетики та медичної деонтології було проведено комплексне обстеження 144 хворих обох статей у віці 30–55 років з первинним гіпотиреозом різного ступеня тяжкості та етіології у яких було діагностовано тривожно-депресивні розлади. Основну групу склали 85 хворих вимушених переселенців, группу порівняння — 59 хворих, які постійно проживають в Харківської області. У роботі було використано наступні методи обстеження: анамнестичний, клініко-неврологічний, клініко-психопатологічний, клініко-біохімічний. Результати. Проведений клініко-психопатологічний аналіз дозволив нам виділити депресивний, тривожно-депресивний та тривожний варіанти емоційних розладів у обстежених хворих. Встановлено, що у вимушених переселенців хворих на первинний гіпотиреоз частіше спостерігається депресивний синдромокомплекс (37,1 % обстежених с легкою, 35,1 % з середньою та 22,1 % з важкою формою ПГ), у співставленні з обстеженими групи порівняння (22,5 %, 23,6 % та 20,9 % відповідно). Доведено, що зниження вмісту тиреотропного гормону (нижче 2,0 мМО/л) у обстежених хворих приводило до активації тривожних проявів як у хворих основної групи (40,7 % обстежених с легкою, 45,3 % з середньою та 57,5 % з важкою формою ПГ), так і групи порівняння (41,35 %, 48,9 % та 59,9 % відповідно), при цьому рівень вільного Т4 знаходився у діапазоні 13,0–15,6 пмоль/л в обох групах. Порушення когнітивних функцій займали провідне місце в клініці дисметаболічної енцефалопатії на тлі гіпотиреозу і проявлялися зниженням пам’яті та концентрацію уваги, неуважністю, неможливістю довгого зосередження на виконанні певного завдання, уповільненням темпу мислення, іноді зниженням інтелекту. Таким чином, в умовах дефіциту тиреоїдних гормонів в обох групах порівняння спостерігалося значне зниження здатності до концентрації уваги, підвищення стомлюваності, зниження толерантності до навантажень та загальної когнітивної продуктивності, іноді значне
Дод.точки доступу:
Кожина, Г. М.
Товажнянська, О. Л.
Маркова, М. В.
Зеленська, К. О.
Каук, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особливості дії ксилату за умови застосування інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту на волюмо- та осморегуляторну функцію нирок у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу ускладненим синдромом ендогенної інтоксикації / В. М. Коновчук [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - С. 33-39

Рубрики: Ксилат

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения)
ЭНДОТОКСЕМИЯ -- ENDOTOXEMIA (лекарственная терапия, патофизиология)
ПОЧКИ -- KIDNEY (действие лекарственных препаратов)
АНГИОТЕНЗИН-ПРЕВРАЩАЮЩЕГО ФЕРМЕНТА ИНГИБИТОРЫ -- ANGIOTENSIN-CONVERTING ENZYME INHIBITORS (терапевтическое применение)
Анотація: У перебігу цукрового діабету часто приєднується гнійно-септична патологія та розвивається синдром ендогенної інтоксикації (ЦДСЕІ). Виникають порушення компенсаторних механізмів забезпечення гомеостазу — волюмо- та осморегуляторної функції нирок. Препарати п’ятиатомного спирту (ксилат) та інгібітору ангітензинперетворюючого ферменту (ІАПФ, лізиноприл) відповідають запитам корекції. Мета роботи. Дослідити вплив ксилату в поєднанні з інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту на волюмо- та осморегуляторну функцію нирок у пацієнтів із ЦДСЕІ. Матеріали та методи. Досліджувані групи складалися з 31 пацієнтів (І гр.) ЦДСЕІ (АТ 140/90 мм рт. ст.), котрі отримували належну терапію, в т.ч. ксилат (3 мл/кг/год в/в, щоденно) та 22 пацієнти (ІІ гр.: АТс ≥ 140 мм рт. ст. та/або АТд ≥ 90 мм рт. ст., лізиноприл 10 мг/добу, ксилат 7 діб). Результати. У пацієнтів ІІгр.-А кліренс натрію був вищим на 63 %, стандартизована екскреція — на 68 %, екскретована фракція — на 72 % (р 0,05), ніж Ігр.-А. Відповідні показники осморегуляторної функції — кліренс, стандартизована екскреція та екскреторна фракції ОАР складали: 12 %, 13 %, 18 % (р 0,05). Ксилат на тлі фармакодинаміки ІАПФ збільшував кліренс натрію, та перевищував дані цього показника в групі порівнянна на 58 %, а кліренс ОАР на 39 % переважав дані показника без застосування ІАПФ. Висновки. ІАПФ у поєднанні з ксилатом взаємоактивують волюмо- та осморегуляторну функції нирок у хворих з цукровим діабетом 2 типу ускладненим синдромом ендогенної інтоксикації. К л ю ч о в і с л о в а : цукровий діабет, ендогенна інтоксикація, волюмо- та осморегуляторна функція нирок, ксилат, ІАПФ
Дод.точки доступу:
Коновчук, В. М.
Андрущак, А. В.
Кушнір, С. В.
Кокалко, М. М.
Мороз, П. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Психологічні чинники комплаєнтної поведінки у підлітків із цукровим діабетом І типу / Г. В. Кукуруза [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - С. 40-46

MeSH-головна:
ПОДРОСТКОВ ПОВЕДЕНИЕ -- ADOLESCENT BEHAVIOR (психология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (патофизиология, психология)
Анотація: Метою дослідження було вивчення особливостей комплаєнтної поведінки у підлітків із цукровим діабетом І типу та визначення психологічних чинників, які впливають на її якість. У дослідженні брали участь 60 підлітків із ЦД І типу віком 12–18 років. Комплаєнтність поведінки пацієнтів визначалась за допомогою показників, які становлять тріаду самоконтролю: регулярність вимірювання рівня цукру в крові на протязі дня, дотримання режиму харчування та регулярність введення інсуліну. Встановлено, що більшість підлітків здійснюють регулярне вимірювання рівня цукру в крові протягом дня та дотримуються режиму інсулінотерапії. Дієтарні обмеження та спеціальний режим харчування викликає труднощі майже у половини підлітків. Визначено чотири рівня комплаєнтної поведінки, у 30,3 % підлітків зафіксовано високий рівень, у 34,8 % — середній, у 21,3 % — низький її рівень, нонкомплаєнтність встановлена у 13,6 %. Показано, що якість комплаєнтної поведінки визначається спрямованістю локусу контролю, рівнем інформованості підлітків та пов’язані з рівнем глікованого гемоглобіну як інтегрального показника компенсації вуглеводного обміну. Інтернальний локус контролю позитивно впливає на комплаєнтність підлітків та тим самим забезпечує оптимальний рівень глікемічного контролю. Екстернальний локус контролю є чинником, який перешкоджає досягненню оптимального рівня глікемічного контролю. Встановлено, що чим вище рівень знань, тим краще рівень глікемічного контролю. Наявність уявлень щодо самовідповідальності за власне здоров’я та знань щодо способів контролю хвороби є важливим для розробки програм психологічного супроводу підлітків з ЦД 1 типу, їх освіти щодо самоконтролю та формування у них комплаєнтної поведінки. Показано, що адаптація до пожиттєвих змін способу життя та поведінки підлітків з діабетом 1 типа потребує включення в терапію спеціально організованих заходів
Дод.точки доступу:
Кукуруза, Г. В.
Кирилова, О. О.
Шестопалова, Л. Ф.
Підкоритов, В. С.
Михайлова, Е. А.
Кришталь, Є. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особливості ендотеліальних факторів у вагітних з плацентарною дисфункцією, обумовленою цукровим діабетом / В. В. Лазуренко [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - С. 47-53

MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS (патофизиология)
ПЛАЦЕНТАРНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- PLACENTAL INSUFFICIENCY (патофизиология)
ДИАБЕТ ГЕСТАЦИОННЫЙ -- DIABETES, GESTATIONAL (патофизиология)
ЭНДОТЕЛИАЛЬНЫЕ ФАКТОРЫ РОСТА -- ENDOTHELIAL GROWTH FACTORS
Анотація: Мета — рання діагностика плацентарної дисфункції (ПД) у жінок з цукровим діабетом (ЦД) за даними ендотеліальних факторів для оптимізації розродження. Був проведений аналіз ведення вагітності та пологів у 94 вагітних у віці від 23 до 38 років. Вагітні були розподілені на наступні клінічні групи: 30 вагітних з ЦД (перша група), 34 — з цукровим діабетом та плацентарною дисфункцією (друга група) та 30 практично здорових вагітних (контрольна група). В терміні вагітності 36–38 тижнів відзначалось достовірне зниження (р 0,05) сироваткових показників СЕФР у пацієнток із ПД, зумовленою ЦД (69,3 ± 2,9 пг/мл) не лише порівняно з показниками у жінок із фізіологічним перебігом вагітності (119,6 ± 5,2 пг/мл), але й у вагітних із ЦД без плацентарної дисфункції (87,4 ± 3,4 пг/мл) (р 0,05). При дослідженні ЕТ-1 виявлене зниження показників у вагітних з ЦД та ПД майже втричі (0,97 ± 0,18 пг/мл) у порівнянні з жінками контрольної групи (3,12 ± 0,41 пг/мл) та вагітними з діабетом, але без ПД (1,54 ± 0,12 пг/мл), у яких рівень ЕТ-1 був знижений вдвічі в порівнянні з контрольними показниками (р 0,05). Також спостерігалося зниження показника еNOS при ЦД (від 58 пг/мл у вагітних з ЦД та ПД до 68 пг/мл при ЦД, при нормі 79–82 пг/мл). У жінок з ЦД та ПД переважали індуковані пологи, майже половина з яких закінчилася кесаревим розтином. Серед перинатальних ускладнень зустрічалися дістоція плечиків, обумовлена макросомією (19 %), гіпоглікемія (15 %), жовтяниця (8 %), респіраторний дистрес синдром (5 %). Перинатальна смертність склала 9,4 %. Зміни ендотеліальних факторів в крові вагітних з цукровим діабетом (СЕФР, ЕТ-1, еNOS) можуть вказувати на розвиток плацентарної дисфункції, що потребує негайного обстеження плода та своєчасного розродження з використанням, при необхідності, індукції пологової діяльності для покращення материнських та перинатальних наслідків
Дод.точки доступу:
Лазуренко, В. В.
Тертишник, Д. Ю.
Борзенко, І. Б.
Кондратова, І. Ю.
Овчаренко, О. Б.
Сафонов, Р. А.
Пасієшвілі, Н. М.
Карпенко, В. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Thyroid status, major and trace elements content in patients with autoimmune thyroiditdis living in Chernobyl-affected areas of Zhytomyr region / I. A. Luzanchuk [et al.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - P54-61

MeSH-головна:
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (диагностика, этиология)
ЧЕРНОБЫЛЬСКАЯ ЯДЕРНАЯ КАТАСТРОФА -- CHERNOBYL NUCLEAR ACCIDENT
Анотація: Fifteen patients with autoimmune thyroiditis (AIT) and 45 individuals without thyroid pathology comprising control group were examined for the Ca, Mg, Zn, Fe, I, Se, Cu, thyroid dose, and thyroid status in the biological samples (blood serum and urine). The AIT group was exposed to radioactive doses of radiation, which exceed 1 Gy, whereas participants in the control group were exposed to less than 0.3 Gy during Chernobyl disaster. The individuals mentioned above participated in the cohort of US-Ukrainian-Belorussian collaborative project, and their blood samples were obtained from the database. In the present study, thyroid gland sizes were examined using a real-time portable scanner (Terason 2000, Burlington, MA, USA) with linear transducer, and frequency of 10 MHz. Iodine concentration in urine samples was measured by Sandell-Kolthoff reaction with the Dunn’s modification. Thyroid hormones status was assessed by concentrations of: thyroid stimulating hormone (TSH), free thyroxine (FT4) and thyroglobulin (Tg) in serum by radioimmunoassay analysis. Concentration of thyroglobulin antibodies (TgAbs) and thyroxine peroxidase antibodies (TPOAb) were measured in serum by immunochemiluminescence assays. Significantly higher parameters of the thyroid gland volume (Tvol), thyroxine peroxidase antibodies (TPOAb), and thyroid stimulating hormone (TSH) in blood serum were observed in the patients with AIT as compared to the control group. The median level of urinary iodine excretion urine (UIE) in the AIT group was significantly higher (p 0.05) as compared to control group, which indicated the presence of mild iodine deficiency in the AIT group. Concentrations of calcium, magnesium, zinc, copper, iron, and selenium in serum were determined by atomic optical emission spectrometry coupled by inductively coupled plasma (ICP-OES, Perkin-Elmer, model Optima 2100, USA). In this study, patients with AIT had statistically significant (p 0.001) lower level of Mg, Ca, Zn, and Cu in blood serum than in the control group. The relative risk (RR) of AIT development AIT low magnesium content in blood serum (p 0.001) was RR
Обстежено 61 мешканців з постраждалих після Чорнобильської аварії районів Житомирської області: з них 45 без тиреоїдної патології — контрольна група, та 16 з із автоімунним тиреоїдитом — дослідна група. Всі обстежені з дозою опромінення щитоподібної залози (ЩЗ) 0,3Гр – ≥1Гр, та є членами когортних досліджень Українсько-Білорусько-Американського проекту. Проводились ультразвукові дослідження стану ЩЗ сканером Terason 2000 з лінійним датчиком частотою 10 мГц, визначення вмісту йоду в сечі — церій-арсенітним методом Sandell–Kolthoff в модифікації Dunn. Функціональний стан ЩЗ досліджували за вмістом тиреотропного гормону (ТТГ), вільного тироксину (вТ4), тиреоглобуліну (ТГ) в сироватці крові методом радіоімунного аналізу. Дослідження рівнів антитіл до тиреоглобуліну та тироксин-пероксидази в сироватці крові проводили імуноферментним методом. При дослідженні показників тиреоїдного статусу група пацієнтів з аутоімунним тиреоїдитом відрізнялась від контролю збільшеним тиреоїдним об’ємом, підвищеним рівнем антитіл до тиреопероксидази та підвищеним рівнем тиреотропного гормону. Медіана екскреції йоду з сечею в досліджених групах достовірно відрізнялась (p 0,05), її показник в контрольній групі становив 80,5 мкг/л, в дослідній групі 51,7 що вказувало на наявність йододефіциту слабкого ступеня. Концентрацію кальцію, магнію, цинку, міді, заліза та селену в зразках сироватки крові визначали методом оптично-емісійної спектроскопії з індуктивно зв’язаною плазмою (ІЗП-ОЕС, Perkin-Elmer, модель Optima 2100, США).У обстежених пацієнтів з аутоімунним тиреоїдитом встановлено знижений (p 0,001) рівень магнію, кальцію, цинку та міді в сироватці крові у порівнянні з відповідним показником у контрольній групі. Відносний ризик розвитку АІТ при низькому вмісту магнію (Р 0,001) становив RR
Дод.точки доступу:
Luzanchuk, I. A.
Kravchenko, V. I.
Polumbryk, M. O.
Tarashchenko, Yu. M.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Нетяженко, В. З.
Вплив мутації гена інтегрин бета-3 та цукрового діабету 2 типу на активність тромбоцитарного гемостазу у хворих на гострі та хронічні коронарні синдроми / В. З. Нетяженко, О. О. Карпенко // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - С. 62-70

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ -- ACUTE CORONARY SYNDROME (генетика, осложнения, этиология)
ТРОМБОЦИТОВ АГРЕГАЦИЯ -- PLATELET AGGREGATION
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
Анотація: Реактивність тромбоцитарної складової гемостазу розглядається останнім часом як про- відна ланка розвитку, перебігу та формування ускладнень багатьох захворювань. І у цьому зв’язку найбільш часте на сьогоднішній день та загрозливе поєднання становить ішемічна хвороба серця та цукровий діабет. Саме судинні ускладнення останнього вважаються найбільш частою причиною ран- ньої інвалідизації та смерті цієї когорти хворих. У своїй роботі автори зробили акцент на виключну роль тромбоцитів у патогенезі коронаротромбозу та значення глікопротеїнових рецепторів у його реалізації, що дає змогу стверджувати про важливість генетичної схильності до перебігу захворювання саме за цим сценарієм. Метою роботи було встановлення особливостей змін тромбоцитарної ланки гемостазу у хворих на ішемічну хворобу серця із супутнім цукровим діабетом 2 типу, залежно від поліморфізму T1565C гена GPIIIa. Матеріали та методи. Аналізуючи сучасні геномні бази (National Center for Biotechnology Information, Online Mendelian Inheritance in Man) серед SNP генів, що залучені до патогенезу серцево-судин- них захворювань нами був обраний ген тромбоцитарного інтегрину бета-3. Ген локалізується на дов- гому (q) плечі 17 хромосоми (17q21.32), має 15 екзонів, а ділянка ДНК, де відбувається заміна тиміну на цитозин в позиції 1565, позначається як генетичний маркер T1565C (rs5918). В результаті такої заміни змінюються біохімічні властивості білка GPIIIa, в якому амінокислота лейцин заміщається на пролін в позиції 33 (Leu33Pro). Результати. Отримані у дослідженні результати функціональної активності тромбоцитів дозво- ляють розглядати цукровий діабет 2 типу у хворих із гострими та хронічними коронарними синдрома- ми як додатковий фактор ризику у формуванні підвищеного агрегаційного потенціалу саме у когорті пацієнтів з гетеро- та, особливо, гомозиготною мутацією С-алелі гена тромбоцитарного інтегрину бета-3
Дод.точки доступу:
Карпенко, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особливості спадкової схильності до аденом гіпофіза за даними Українського нейроендокринологічного центру / Р. С. Ніколаєв [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - С. 71-80

MeSH-головна:
ГИПОФИЗА НОВООБРАЗОВАНИЯ -- PITUITARY NEOPLASMS (врожденный, генетика, диагностика, патофизиология)
АДЕНОМА -- ADENOMA (врожденный, генетика, диагностика, патофизиология)
Анотація: Гормонально-активні пухлини (аденоми) гіпофіза сомато- (СТ) і соматомамотропіноми (СМТ), клінічними проявами яких є синдром акромегалії відносяться до класу рідкісних (органних) захворювань. Розвиток пухлини є складний багатоетапний процес, на який впливають генетичні, епігенетичні фактори і фактори навколишнього середовища, а також стан центральної нервової системи та мікрооточення пухлини. У більшості випадків моноклональні пухлини гіпофіза, що продукують соматотропний гормон (СТГ), виникають de novo в результаті спорадичних мутацій. Між тим, на сьогодні залишаються невизначеними особливості успадкування спорадичних СТ — аденом гіпофізу. Мета дослідження було дослідити особливості спадкової схильності до доброякісних новоутворень гіпофізу. Матеріали і методи. Аналіз родинного накопичення захворювань та спадкової схильності до акромегалії проводилося за допомогою генетичного обстеження 30 хворих на акромегалію, середній вік яких складав (41,62 ± 2,71) років. Для визначення спрямованості добору вивчались дані акушерського анамнезу жінок у пострепродуктивному віці (більш ніж 45 років) у 2106 здорових мешканок м. Харкова та 15 хворих на акромегалію. Отримання генеалогічних відомостей здійснювалось загальноприйнятими методами з використанням анкети опитування. Фенотип пробанда оцінювався за даними історії хвороби, а при визначенні фенотипу хворих родичів застосовувався анкетний метод та дані з історії хвороби пробанда. Генетичний аналіз виконувався за допомогою послідовного тестування моногенної менделевської та полігенної (D. Falconer’a) моделей успадкування. Проведено оцінку «популяційної частоти» або «накопиченої захворюваності». Було розраховано відносну адаптивність (w) та коефіцієнт добору (s), при цьому w оцінювалась як добуток плодючості та виживаності, а s = 1 – w . Спрямованість добору оцінювали за різницею між коефіцієнтами добору в популяції та серед хворих (Δs = sпоп – sВЗ). Статистичну обробку результатів виконували із використанням критеріїв F та χ2. Результати та їх обговорення. Генетичний аналіз визначив відповідність успадкування акро- мегалії параметрам полігенної моделі D.Falconer’a. Генетична складова схильності до захворювання складає 92,20 %. Не визначено впливу ступеня метізації на розвиток акромегалії. Факторами ризику розвитку акромегалії є спадкова обтяженість на захворювання опорно-рухового апарату та різні злоякісні новоутворення. Існує позитивна спрямованість добору акромегалії, що призводить до зростання в популяції частоти генів схильності до цього захворювання
Дод.точки доступу:
Ніколаєв, Р. С.
Штандель, С. А.
Хижняк, О. О.
Микитюк, М. Р.
Манська, К. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

    Вміст мікроРНК-126 у сироватці крові хворих на діабет 2 типу при лікуванні деякими цукрознижуючими препаратами / В. В. Пушкарьов [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - С. 81-88

Рубрики: Дапаглифлозин

   Инсулин

   Метформин

   Гликлазид

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (лекарственная терапия)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (использование, методы)
Анотація: МікроРНК — невеликі ендогенні некодуючі РНК, які беруть участь у численних процесах регуляції експресії генів. Недавно встановлений зв’язок ендотеліальної мікроРНК-126 із цукровим діабетом 2 типу (ЦД2). Дослідження показали помітне зниження мікроРНК-126 у хворих ЦД2. Мета. Профіль експресії мікроРНК-126 у циркуляції аналізували з метою розробки нових підходів щодо прогнозування розвитку та прогресування діабету. У поточному дослідженні вивчали рівень циркулюючої мікроРНК-126 у хворих з T2DM за умов лікування різними цукрознижуючими препаратами. Матеріали і методи. Профіль циркулюючої мікроРНК-126 оцінювався у пілотному дослідженні 12 осіб: 6 здорових добровольців та 6 пацієнтів з ЦД2. Для визначення відносної експресії мікроРНК використовували метод напівкількісної ПЛР у реальному часі. Як референтну використовували U6 snРНК, що кодує малу ядерну РНК. Результати. Комбіноване лікування дапагліфлозином, інсуліном та метформіном підвищує рівень мікроРНК-126 до контрольного, що може пояснюватись зниженням рівня глюкози за дії цих препаратів. Дапагліфлозин підвищує кількість мікроРНК більш ніж в 4 рази, в порівнянні з контролем. Також показано, що лікування дапагліфлозином майже у 2 рази зменшує рівень ендотеліну-1 в крові хворих на діабет, що свідчить про суттєвий вплив препарату на функцію ендотелію. Ефект дапагліфлозину у комбінації з метформіном та інсуліном щодо експресії мікроРНК-126 був значно нижчим, що, можливо, пояснюється конкурентними взаємовідносинами між цукрознижуючими препаратами щодо ендотелію. Лікування хворих бігуанідами не призводило до вірогідного зниження кількості ЕТ-1, порівняно з середнім рівнем ендотеліну при діабеті. Монотерапія гліклазидом також посилювала експресію мікроРНК-126 майже в 3 рази. Висновок. Таким чином, рівень мікроРНК-126, що циркулює в крові, може використовуватися в якості діагностичного маркера ендотеліальної дисфункції при діабеті 2 типу. Визначення вмісту мікроРНК-126 може також бути корисним для оцінки ефективності лікування діабету цукрознижуючими препаратами
Дод.точки доступу:
Пушкарьов, В. В.
Соколова, Л. К.
Ковзун, О. І.
Бельчіна, Ю. Б.
Вацеба, Т. С.
Пушкарьов, В. М.
Тронько, М. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Purine metabolism disorders as a predictor of type 2 diabetes mellitus in the population / A. O. Chernyaeva [et al.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - P89-97

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (этиология)
ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA (диагностика, патофизиология)
КОЛОРИМЕТРИЯ -- COLORIMETRY (использование, методы)
ФОТОМЕТРИЯ -- PHOTOMETRY (использование, методы)
АНТРОПОМЕТРИЯ -- ANTHROPOMETRY (методы)
Анотація: To determine the significance of hyperuricemia (HU) as a predictor of type 2 diabetes mellitus (DM) in apparently healthy (according to epidemiological criteria) individuals, an analysis of the relationship between elevated uric acid (UA) in the blood and all components of the metabolic syndrome (MS) was performed in randomized population samples. Material and methods. The reporting panel was formed according to the generally accepted epidemiological approach by the randomized sampling of the workers and employees of the industrial enterprise (n = 727 people). The age of the subjects ranged from 18 to 65 years; the average age was (38.13 ± 5.1) years. MS was confirmed by the IDF criteria. The glucose homeostasis condition was assessed according to the ADA recommendations. The purine metabolites were studied by the S. V. Oreshnikov et al. method (2008). The levels of uric acid were determined by the colorimetric method, xanthine oxidase activity by the photometric method. Anthropometric parameters, glycemia, immunoreactive insulin, blood lipid profile were studied, blood pressure was measured. Results and their discussion. In a random population sample, impaired glucose homeostasis was diagnosed in 11.8 % of subjects (including those with type 2 diabetes in 3.03 % cases, impaired glucose tolerance 6.50 %, fasting hyperglycemia 0.96 %, respectively). It was found that for each diagnosed earlier patient with type 2 diabetes, about three cases of type 2 diabetes de novo (ratio 1 : 2.75) are revealed, which confirms the feasibility of more active screening of the population for type 2 DM. Asymptomatic hyperuricemia was diagnosed in 16.2 % of the examined subjects. Positive statistically significant linear associations of the concentration of purine metabolism intermediates among them and UA with xanthine oxidase activity indicate a predominantly metabolic nature of hyperuricemia in the subjects of the randomized sample. The relative risk of impaired glucose homeostasis in subjects with established hyperuricemia is found to be 5.09 (95 % CI (3.82–6.79), type 2 diabetes 3.7 (95 % CI (2.28–6.02) Among all components of MS, the statistical value of hyperuricemia as a risk factor is the most significant for the disorders of glucose homeostasis (type 2 diabetes and impaired glucose tolerance (CA = 0.64)
З метою з’ясування значення гіперурикемії як предиктора цукрового діабету (ЦД) 2 типу у практично здорових осіб (за епідеміологічними критеріями), було проведено аналіз зв’язку підвищеного рівня сечової кислоти (СК) в крові з усіма компонентами метаболічного синдрому (МС) у випадкових популяційних вибірках. Матеріали і методи. Група обстежених сформована за загальноприйнятими епідеміологічними підходами методом випадкової вибірки з числа робочих і службовців промислового підприємства (n = 727 осіб). Вік обстежених від 18 до 65 років, середній — (38,13 ± 5,1) років. МС верифікували за критеріями IDF. Оцінку стану гомеостазу глюкози здійснювали згідно рекомендацій ADA. Метаболіти пуринового обміну досліджували методом С. В. Орешнікова та співавт. (2008 р.). Рівні СК визначали колориметричним методом, активність ксантиноксидази — фотометричним методом. Досліджували антропометричні показники, рівень глікемії, імунореактивного інсуліну, ліпідний спектр крові, вимірювали артеріальний тиск. Результати і їх обговорення. У випадковій популяційній вибірці порушення глюкозного гомеостазу діагностовано у 11,8 % обстежених (в тому числі ЦД 2 типу у 3,03 %, порушення толерантності до глюкози — 6,5 %, гіперглікемію натще — у 0,96 %, відповідно). Встановлено, що на кожний випадок ЦД 2 типу, який було діагностовано раніше, припадає близько трьох випадків ЦД 2 типу de novo (співвідношення 1 : 2,75), що підтверджує доцільність більш активного скринінгу населення на ЦД 2 типу. Асимптоматичну гіперурикемію діагностовано у 16,2 % обстежених. Позитивні статистично значущі лінійні асоціації концентрації інтермедіатів пуринового обміну між собою і СК з активністю ксантиноксидази вказують на переважно метаболічну природу гіперурикемії у обстежених випадкової популяційної вибірки. Встановлено, що відносний ризик порушень глюкозного гомеостазу у обстежених з верифікованою гіперурикемією становить 5,09 (95 % СІ (3,82–6,79), ЦД 2 типу — 3,7 (95 % СІ (2,28–6,02), відповідно. Серед усіх компонентів МС статистична значущість гіперурикемії як фактору ризику найбільш вагома для порушень глюкозного гомеостазу (ЦД 2 типу і порушення толерантності до глюкози (КА = 0,64)
Дод.точки доступу:
Chernyaeva, A. O.
Mykytyuk, M. R.
Karachentsev, Yu. I.
Dorosh, O. G.
Ashurov, E. M.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Гормональні та репродуктивні розлади у самців щурів внаслідок надмірного споживання рафінованої соняшникової олії / Р. В. Антіпова [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - С. 98-103

MeSH-головна:
ЭНДОКРИННОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ -- ENDOCRINE SYSTEM DISEASES (этиология)
ФЕРТИЛЬНОСТЬ -- FERTILITY (действие лекарственных препаратов)
СПЕРМАТОГЕНЕЗ -- SPERMATOGENESIS (действие лекарственных препаратов)
МАСЛА РАСТИТЕЛЬНЫЕ -- PLANT OILS (вредные воздействия)
ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION
Анотація: У експериментальних 7-ми місячних самців щурів доповнення стандартного раціону рафінованою соняшниковою олією у дозі 3 г/кг маси (перевищення норми жирів у 1,5 рази) впродовж 75 діб призвело до андрогенного дефіциту (зниження вмісту вільного і загального тестостерону), гіперестрогенії, порушення фізіологічного співвідношення статевих гормонів. Гормональні розлади супроводжувалися дефектами сперматогенезу: зниженням загальної концентрації гамет, морфологічно нормальних форм, підвищенням відсотку кількості патологічних форм. У экспериментальных 7-ми месячных самцов крыс дополнение стандартного рациона рафинированым подсолнечным маслом в дозе 3 г/кг (превышение нормы жиров в 1,5 раза) в течение 75 суток привело к андрогенному дефициту (снижению содержания свободного и общего тестостерона), гиперэстрогении, нарушению физиологического соотношения половых гормонов. Гормональные нарушения сопровождались дефектами сперматогенеза: снижением общей концентрации гамет, морфологически нормальных форм, повышением процента количества патологических форм. In experimental 7-month-old male rats, supplementation of the standard diet with refined sunflower oil at a dose of 3 g/kg body weight (excess fat by 1.5 times) for 75 days led to androgen deficiency (decreased free and total testosterone), hyperestrogenism, disorders physiological ratio of sex hormones. Hormonal disorders were accompanied by defects in spermatogenesis: a decrease in the total concentration of gametes, morphologically normal forms, an increase in pathological forms
Дод.точки доступу:
Антіпова, Р. В.
Комісова, Т. Є.
Величко, Н. Ф.
Сак, А. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Ivanova, O. V.
The impact of type 2 diabetes on the cardiovascular system in male and female rats / O. V. Ivanova // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - P104-108

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (этиология)
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: Type 2 diabetes mellitus is one of the main factors of the cardiovascular risk, which leads to a disproportionate increase in cardiovascular events in women and men. While the greater excess risk of diabetic vascular complications in women compared with men has been described, mechanisms underpinning the sex difference have not been identified in full. The aim of this study was to determine the impact of type 2 diabetes (T2D) on the functional state of the cardiovascular system in male and female rats. Materials and Methods. T2D was induced in male and female Wistar rats by a high-caloric diet during 14 weeks combined with intraperitoneal injections of 25 mg/kg streptozotocin twice per week. At the end of the study electrocardiograms were recorded in leads II. A comparative analysis of changes in the functional state of the heart in male and female rats with experimental T2D was conducted. Results. It was established that T2D, independently of gender, results in the formation of pathologically accelerated rhythm and sinus tachycardia in experimental animals. Experimental T2D led to the prolongation of the systole in rats of both sex and decreasing of R-wave voltage in males in comparison with control group. In addition, T2D was accompanied by multidirectional impact on the atrial function in the heart of both sexes: P wave’ amplitude was increased in females while it was decreased in males, what can indicate either right or left atrial enlargement. It was found that T2D promotes the development of myocardial diastolic dysfunction in females, in contrast to males, which was confirmed by prolongation of T-P interval and a decrease of amplitude and duration of the T wave in comparison with intact female rats. Conclusions. T2D, independently of gender, caused cardiac arrhythmias, functional changes in atrial and ventricular conduction, but only in females, in contrast to males, was accompanied by the development of myocardial diastolic dysfunction. This data justify the necessity of personalized- and gender-specific therapy development for the prevention and management of diabetic cardiovascular complications
Цукровий діабет 2 типу є одним з основних факторів ризику серцево-судинних захворювань, що призводить до диспропорційного їх збільшення у жінок і чоловіків. Відомо, що ризик розвитку діабетичних кардіо-васкулярних ускладнень у жінок вищій в порівнянні з чоловіками, але механізми, які обумовлюють гендерні відмінності, встановлено не в повній мірі. Метою даного дослідження було визначити вплив цукрового діабету 2 типу на функціональний стан серцево-судинної системи у самців і самиць щурів. Матеріали та методи. Діабет 2 типу індукували у самців і самиць щурів Вістар висококалорійної дієтою протягом 14 тижнів в поєднанні з двома внутрішньочеревними ін’єкціями стрептозотоцину в дозі 25 мг/кг через тиждень. В кінці дослідження функціональний стан серцево-судинної системи тварин було досліджено методом електрокардіографії і проведено порівняльний аналіз отриманих показників в залежності від статі. Результати. В становлено, щ о д іабет 2 т ипу, н езалежно в ід с таті, п ризводить д о ф ормування патологічно прискореного ритму і синусової тахікардії в експериментальних тварин. Діабет 2 типу індукував подовження систолічного інтервалу у щурів обох статей та зниження амплітуди зубців R у самців у порівнянні з інтактною контрольною групою. Крім того, діабет 2 типу супроводжувався різноспрямованим впливом на порушення процесів активації передсердь у щурів обох статей: амплітуда зубця P була збільшена у самиць, в той час як у самців вона була знижена в порівнянні з відповідними інтактними контрольними групами, що може свідчити про збільшення або правого, або лівого передсердя. Визначено, що діабет 2 типу сприяє розвитку діастолічної дисфункції міокарда у самиць, на відміну від самців, що підтверджувалося пролонгацією діастолічного інтервалу T-P, а також зменшенням амплітуди і тривалості зубця T в порівнянні з інтактними щурами. Висновки. Встановлено, що діабет 2 типу, незалежно від статі тварин, супроводжується серцевою аритмією, функціональними змінами в передсердній та шлуночковій провідності, але тільки у самиць, на відміну від самців, викликає розвиток діастолічної дисфункції міокарда. Отримані результати обґрунтовують необхідність розробки персоналізованої і гендерно-специфічної терапії для профілактики і лікування діабетичних серцево-судинних ускладнень
Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Дослідження простатопротекторної та спермомоделюючої дії наночастинок на основі оксидів рідкісноземельних елементів / Н. О. Карпенко [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - С. 109-118

MeSH-головна:
ПРОСТАТИТ -- PROSTATITIS (лекарственная терапия, этиология)
НАНОЧАСТИЦЫ МЕТАЛЛОВ -- METAL NANOPARTICLES (терапевтическое применение)
ГИДРОГЕЛЬ -- HYDROGEL (терапевтическое применение)
ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION
Анотація: У статевозрілих самців щурів моделювали хронічний простатит шляхом кріоабляції передньої поверхні (перешийок та вентральні частини) передміхурової залози. Вивчали ефективність експериментальної корекції за допомогою або гідрогеля НЧ LaVO4:Eu3+, або гідрогеля суміші НЧ LaVO4:Eu3+ та НЧ Ag порівняно з препаратом Простатилен. Ректальне застосування гелю НЧ LaVO4:Eu3+ зменшувало інтенсивність запалення (за лейкоцитарною реакцією), нормалізувало вміст стабільних метаболітів циклу оксиду азоту в крові щурів та не позначалося на масі передміхурової залози та статевих органів. У щурів із кріоіндукованим хронічним простатитом ректальне введення комплексного гелю з наночастинками LaVO4:Eu3+ та наночастинками срібла покращує якість спермограми, показники якої не поступалися даним щурів, що отримували лікувальний засіб із простатопротекторним ефектом простатилен, або хибнооперованих щурів. Крім того, відмічено нормалізацію приросту маси тіла, збільшення абсолютної та відносної маси епідидимісів, прискорене згасання загальної запальної реакції
Дод.точки доступу:
Карпенко, Н. О.
Коренєва, Є. М.
Чистякова, Е. Є.
Смолєнко, Н. П.
Бєлкіна, І. О.
Кустова, С. П.
Бойко, М. О.
Кавок, Н. С.
Медведовська, Н. В.
Клочков, В. К.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Ланюш, Ф. В.
Порушення харчової поведінки у хворих на цукровий діабет 2 типу (огляд літератури) / Ф. В. Ланюш, А. М. Урбанович // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - С. 119-125

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
ПИЩЕВОЕ ПОВЕДЕНИЕ -- FEEDING BEHAVIOR
Анотація: У даному огляді проаналізований вплив порушень харчової поведінки на перебіг цукрового діабету (ЦД) 2 типу. Найпоширенішими видами порушення харчової поведінки серед осіб, які страждають на ЦД, є компульсивне переїдання та синдром нічного переїдання. Вони супроводжуються надмірним прийомом їжі та погіршують перебіг ЦД 2 типу: утруднюють досягнення цільових рівнів глікемії та ліпідограми, нормалізацію маси тіла. Зміна способу життя, а саме дієта та фізичні навантаження, є одним з основних способів лікування ЦД. Проте при наявності вищезгаданих синдромів дотримання дієтичних рекомендаціє стає важким завданням для даної категорії пацієнтів. Крім того, існує великий відсоток хворих на компульсивне переїдання або синдром нічного переїдання, які не усвідомлюють своєї проблеми та, відповідно, не намагаються змінити власний стиль життя, що утруднює лікування основного захворювання – ЦД 2типу. Основними регуляторами харчової поведінки в організмі людини є лептин та грелін. Зв’язуючись із рецепторами центру голоду та насичення, який знаходиться в гіпоталамусі, дані гормональноподібні речовини впливають на частоту споживання їжі та контролюють енергетичний баланс організму. Лептин володіє орексогенними властивостями, тобто формує відчуття насичення в організмі. Проте у пацієнтів з ожирінням та ЦД його рівень підвищений через розвиток лептинорезистентності. В свою чергу грелін виявляє протилежні властивості: він формує відчуття голоду. Щодо його концентрації при ожирінні та ЦД, то вона залишається низькою в порівнянні з здоровими особами. Згідно з даними наукової літератури, рівні лептину та греліну у хворих із ожирінням, ЦД 2 типу та порушеннями харчової поведінки відрізняються від здорових осіб. Проте їх роль у формуванні харчових звичок та їх розладів досі залишаються маловивченою. Необхідні подальші дослідження для встановлення ефективності визначення рівнів лептину та греліну у хворих на ЦД 2 типу для прогнозування розвитку порушень харчової поведінки. Припускається, що вчасне лікування розладів харчування дозволить швидше досягти стійкої компенсації основного захворювання, цільових рівнів глікемії та ліпідограми, нормалізації маси тіла, що, в сукупності, знизить серцево-судинний ризик у хворих на ЦД 2 типу. Активне дослідження впливу аналогів глюкагоноподібного пептиду-1 та інгібіторів найтрій-глюкозного котранспортера 2 типу на регуляцію апетиту є одним з пріоритетних напрямів сучасної діабетології
Дод.точки доступу:
Урбанович, А. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Adrenal metastases of renal cell carcinoma with intravenous tumor thrombi of the inferior vena cava (two case reports with literature review) / D. V. Shchukin [et al.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - P126-135

MeSH-головна:
КАРЦИНОМА ПОЧЕЧНО-КЛЕТОЧНАЯ -- CARCINOMA, RENAL CELL (осложнения)
НОВООБРАЗОВАНИЙ МЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM METASTASIS (патофизиология)
ПОЛАЯ ВЕНА, НИЖНЯЯ -- VENA CAVA, INFERIOR (патофизиология)
Анотація: Intrvenous extension is one of the features of neoplastic process and is very characteristic for tumors of the kidneys and adrenal glands. However, reports about the penetration of adrenal metastases into the venous system are extremely rare. We have presented two case reports on intravenous extension of renal cell carci-noma adrenal metastases. One of them for the first time in worldwide literature presents intravenous exten-sion of synchronous bilateral adrenal metastases RCC into inferior vena cava and left renal vein. The patient underwent bilateral adrenalectomy with the use of hormone replacement therapy and targeted therapy with pazopanib. MDCT after 2 and 6 months did not show tumor progression. Lungs metastases are reduced in size or remained unchanged. The patient does not complain. Blood pressure 110/70 mm Hg. Symptoms of Addison’s disease are absent
Внутрішньовенозне поширення є однією з особливостей неопластического процесу і дуже характерно для пухлин нирок і надниркових залоз. Однак повідомлення про проростання у венозну систему адренальних метастазів є дуже рідкісними. Ми представили два клінічних спостереження внутрішньовенозного поширення адренальних метастазів нирково-клітинного раку. Одне з них вперше в світовій літературі описує синхронну внутрішньовенозну інвазію білатеральних адренальних ме-тастазів нирково-клітинного раку в нижню порожнисту вену праворуч і в основну ліву ниркову вену ліворуч. Пацієнту була виконана білатеральна адреналектомія з подальшою замісною гормональною і таргетною терапією пазопанібом. МДКТ через 2 і 6 місяців не продемонструвала прогресії пухли-ни. Більшість об’ємних утворень легенів зменшилася в розмірах або залишалося без змін. Пацієнт не пред’являє скарг. Артеріальний тиск 110/70 мм рт. ст. Симптоми хвороби Аддісона відсутні.У другому випадку мав місце метахронний контралатеральний метастаз НКР, який через праву адренальнуо вену проникав до підпечінкового відділу нижньої порожнистої вени. Пацієнтці була ви-конана правобічна адреналектомія з тромбектомією. Через 6 місяців у неї виявлені множинні легеневі метастази. Розпочато терапія пазопанібом. Три місяці по тому була ідентифікована прогресія пухлини. Пацієнтка померла через 5 місяців (через 14 місяців після операції) від пухлинної інтоксикації.Хоча ці клінічні випадки є екстремально рідкісними (7 випадків), необхідно враховувати можливість існування пухлинних венозних тромбів при метастазах нирково-клітинного раку в наднирники. За частотою зустрічаємості даного феномена нирково-клітинний рак посідає друге місце після гепато-целюлярного раку (15 випадків). Органозберігаюча хірургічна тактика у даних пацієнтів не можлива. Таргетная терапія на тлі замісної гормональної терапії не супроводжувалася збільшенням кількості побічних ефектів або посиленням адренальної недостатності у пацієнта після видалення обох наднирників
Дод.точки доступу:
Shchukin, D. V.
Lesovoy, V. N.
Balarabe, U. M.
Khareba, G. G.
Antonian, I. M.
Kopytsya, M. P.
Harahatyi, A. I.
Shus, A. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

    Дідушко, О. М.
    Переваги ранньої комбінованої терапії вілдагліптином і метформіном у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу / О. М. Дідушко // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 3. - С. 136-142

Рубрики: Вилдаглиптин

   Метформин

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (лекарственная терапия)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (использование, методы)
Анотація: Останні роки спостерігається тенденція до зростання кількості людей, які живуть із цукровим діабетом. Серед всіх пацієнтів з діабетом — понад 90 % припадає на цукровий діабет другого типу (ЦД 2 типу). Важливо, що зі збільшенням захворюваності на ЦД 2 типу частота діабетичних ускладнень також зростає. Однією із причин збільшення ризику макросудинних ускладнень розглядають клінічну інерцію, а раннім предиктором усладнень діабету — позитивну «метаболічну пам’ять» у пацієнтів із вперше виявленим ЦД 2 типу. Концепція «метаболічної пам’яті» передбачає необхідність досягнення максимально ефективного контролю глікемії вже при перших ознаках порушення вуглеводного обміну (наприклад, шляхом призначення комбінації ліків). За даними мета-аналізу досліджень із відносно коротким періодом спостереження комбінована терапія на ранніх стадіях метформіном з іДПП-4 є найбільш ефективною і безпечною. Особлива увага у статті приділяється нещодавно представленому дослідженню VERIFY. Це п’ятирічне дослідження довгострокових результатів ранньої комбінованої терапії вілдагліптином і метформіном. Дослідження проводилося в 254 центрах 34 країн за участю 2001 пацієнта різної етнічної приналежності з недавньо діагностованим ЦД 2 типу, які раніше не отримували лікування (рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c) у межах 6,5–7,5 %) або отримували метформін не більше 1 місяця. Пацієнти були розділені на дві групи: одна отримувала монотерапію метформіном, друга — відразу комбінацію метформіну з вілдагліптіном. Основним параметром дослідження був час до невдачі стартової терапії і необхідності старту інсулінотерапії. Результати дослідження VERIFY однозначно демонструють, що рання комбінована терапія вілдагліптином і метформіном забезпечує більш значущі і тривалі довгострокові переваги для пацієнтів. Рекомендований нині метод стартової монотерапії з подальшою інтенсифікацією при лікуванні пацієнтів із ЦД 2 типу є менш ефективною стратегією лікування
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)