Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ПУ40/2018/15/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 22
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-22

Стан репродуктивних органів молодих і старіючих самців щурів при тривалому введенні летрозолу та після його відміни [Текст] / O. Г. Резніков [та ін.] // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 268-277

MeSH-головна:
РЕПРОДУКТИВНОЙ СИСТЕМЫ ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ -- REPRODUCTIVE PHYSIOLOGICAL PROCESSES
СТАРЕНИЕ -- AGING (действие лекарственных препаратов)
ТЕСТОСТЕРОН -- TESTOSTERONE (кровь)
ЭСТРАДИОЛ -- ESTRADIOL (кровь)
Анотація: Мета роботи – дослідження стану органів репродуктивної системи після тривалого введення інгібітора ароматази стероїдів летрозолу та його відміни в молодих самців щурів і на тлі вікової інволюції. Матеріали та методи. Досліди виконали на щурах Вістар із початковим віком 5 міс. і 15 міс., яким протягом 3 міс. вводили перорально за допомогою шлункового металевого катетера летрозол через день у дозі 1 мг/кг м. т., та через 2 міс. після його скасування. Визначали рівні тестостерону та естрадіолу у плазмі крові імуноферментним методом, вміст сперматозоїдів у придатках сім’яників, масу гонад і додаткових статевих залоз, виконали морфологічне дослідження гонад і вентральної частки передміхурової залози. Результати досліджень порівнювали з показниками в контрольних тварин відповідного віку. Результати. У старіючих самців під впливом летрозолу зростало співвідношення рівнів тестостерону й естрадіолу у плазмі крові. Вміст сперматозоїдів в епідидимісах збільшувався в середньому на 28 %. Гістологічне дослідження показало функціональну активацію клітин Лейдіга, істотне зменшення інволютивних змін їхньої кількості та гістологічної будови. Частина клітин Лейдіга мала ознаки функціонального виснаження. Летрозол збільшував відносну масу коагулюючої залози в середньому на 40 %, сім’яних пухирців на 31 % та вентральної частки передміхурової залози на 33% порівняно з показниками в контрольних тварин. Через 2 міс. після припинення введення летрозолу не було різниці між показниками контрольних і дослідних тварин. У молодих щурів ефекти летрозолу майже не виявляли. Висновки. Введення летрозолу збільшує співвідношення рівнів тестостерону та естрадіолу у плазмі крові, вміст сперматозоїдів в епідидимісах і масу андрогензалежних додаткових статевих залоз самців щурів із віковою інволюцією статевої системи. Це супроводжується уповільненням вікових змін гонад і передміхурової залози. Ознаки стимулювального впливу летрозолу на органи репродуктивної системи старіючих тварин зникали через 2 міс. після скасування застосування препарату.
Дод.точки доступу:
Резніков, O. Г.
Сачинська, О. В.
Полякова, Л. І.
Фалюш, О. А.
Янішевський, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Characteristics of the nitric oxide system indicators in the left ventricle myocardium in SHR [Текст] / Yu. M. Kolesnyk [et al.] // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 278-283

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (патофизиология)
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА РЕМОДЕЛИРОВАНИЕ -- VENTRICULAR REMODELING
АЗОТА ОКИСИ СИНТАЗА -- NITRIC OXIDE SYNTHASE
Анотація: Mета роботи – визначення морфофункціональних показників системи NO міокарда лівого шлуночка в щурів з есенціальною артеріальною гіпертензією (лінії SHR). Матеріали та методи. Використали комплексний підхід із застосуванням сучасних і високоінформативних методів:дослідження у зрізах міокарда ізоформного профілю NOS (nNOS, iNOS eNOS) з оцінюванням їхнього синтезу за експресією відповідних мРНК; визначення рівня кінцевого метаболіту NO-нітритів безпосередньо в гомогенатах міокарда й концентрації нітротирозину у плазмі крові щурів. Результати. Показано, що формування стійкого підвищення артеріального тиску в щурів лінії SHR супроводжувалося вірогідним збільшенням у зрізах міокарда концентрацій усіх ізоформ NOS і збільшенням показників експресії їх мРНК. У групі SHR встановлена вища концентрація нітритів (на 18,8 %) порівняно з показником контрольних тварин. Щодо концентрації нітротирозину у плазмі крові щурів, то у групі щурів з есенціальною артеріальною гіпертензією також встановили збільшення показника на 25 %. Висновки. У щурів контрольної групи в міокарді виявили переважання ІРМ до конститутивних ізоформ NOS із низьким значенням вмісту ІРМ до iNOS, а в щурів SHR встановили вищий вміст ІРМ до всіх ізоформ NOS. Формування артеріальної гіпертензії супроводжується збільшеним вмістом кінцевих метаболітів NO та формуванням системного нітрозо-оксидативного стресу з підвищенням концентрації нітротирозину.
The aim was to determine the morpho-functional parameters of the left ventricular myocardium NO system in the rats with essential hypertension (SHR line). Material and methods. We used a combination of modern highly informative methods, namely: research of NOS isoform profie (nNOS, iNOS eNOS) in the myocardial slices along with an assessment of their synthesis and expression of the corresponding mRNA; NO derived nitrites level determination directly in the myocardium homogenates and concentration of nitrotyrosine in blood plasma of rats. The results of the performed studies have shown that high blood pressure in the SHR was accompanied by a signifiant increase in the concentrations of all three NOS isoforms in the myocardium and increased expression of their mRNA. Higher concentration of nitrites by 18.8 % was detected in the SHR group compared with the control animals. The concentration of nitrotyrosine in blood plasma of rats with essential hypertension was also increased by 25 %. Conclusions. The predominance of IRM to constitutive isoforms of NOS with low IRM content to iNOS was noted in the myocardium of the control group rats while in SHR rats higher IRM values were marked for all NOS isoforms. The formation of hypertension is accompanied by high content of NO end metabolites and the development of systemic nitroso-oxidative stress with the increase of nitrotyrosine concentration.
Дод.точки доступу:
Kolesnyk, Yu. M.
Isachenko, M. I.
Melnikova, O. V.
Hrekova, T. A.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Шелест, Б. О.
Клініко-анамнестичні параметри та їхня прогностична вагомість у терапії артеріальної гіпертензії з коморбідною патологією [Текст] / Б. О. Шелест // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 284-289

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (терапия)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (терапия)
РЕЦЕПТОР АНГИОТЕНЗИНА ТИПА 2 -- RECEPTOR, ANGIOTENSIN, TYPE 2 (терапевтическое применение)
Анотація: Гіпотензивне лікування приводить до регресу гіпертрофії лівого шлуночка, знижує частоту серцево-судинних ускладнень і поліпшує показники виживання, і це відбувається незалежно від ступеня зниження артеріального тиску (АТ). Мета роботи – визначення прогностичної значущості клініко-анамнестичних чинників щодо оцінювання ефективності терапії артеріальної гіпертензії (АГ) на тлі супутньої патології (ожиріння та цукрового діабету) з використанням інгібітора рецепторів ангіотензина II телмісартану. Матеріали та методи. Протягом 3 місяців обстежили 135 хворих на АГ I–II стадії з ожирінням 1–2 ступеня (середній вік – 61,6 ± 6,7 року). Хронічна серцева недостатність була не більше ніж II стадія за NYHA. Оцінювання прогностичних властивостей досліджуваних чинників виконали за допомогою неоднорідної процедури Вальда–Генкіна, згідно з нею всі показники поділяли на градації з визначенням надалі прогностичного коефіцієнта (ПК) і загальної інформативності ознаки (I). Групи зіставні за статтю, віком обстежених, тяжкістю клінічного стану, супутньою патологією. Контрольна група – 20 практично здорових осіб аналогічного віку, статі без ознак захворювання. Результати. Здійснили аналіз предикторної цінності клініко-анамнестичних параметрів щодо ефективності терапії артеріальної гіпертензії з ожирінням. Результати демонструють, що для визначення ефективності приймання телмісартану в лікуванні АГ з ожирінням можна використовувати деякі клініко-анамнестичні чинники цього захворювання. Найбільш інформативними критеріями (I 1,0) є тривалість артеріальної гіпертензії, а також вік хворого та наявність супутньої патології, зокрема цукрового діабету 2 типу й ожиріння. Висновки. На підставі даних про ступінь значущості клініко-анамнестичних факторів в оцінюванні ефективності терапії хворих із поєднаною патологією передбачається, що пацієнти зі стажем АГ понад 11 років із супутніми ожирінням і цукровим діабетом і віком понад 71 рік потребують особливої тактики під час вибору антигіпертензивної терапії. У зв’язку з цим такі пацієнти мають необхідність частішого коригування дози препарату.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Патологічні зміни серця на тлі вживання психостимуляторів [Текст] / С. В. Козлов [та ін.] // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 290-295

MeSH-головна:
СЕРДЦЕ -- HEART (патофизиология)
АМФЕТАМИН -- AMPHETAMINE (вредные воздействия)
МЕТАМФЕТАМИН -- METHAMPHETAMINE (вредные воздействия)
Анотація: Мета роботи – вивчення патоморфологічних змін у серці у випадках смерті на тлі вживання похідних фенілакліамінів. Матеріали та методи. Матеріал – 58 судово-медичних досліджень померлих від отруєнь наркотичними речовинами в період 2015–2017 рр. у Дніпропетровській області. Усі померлі були чоловіками, середній вік – 28,8 ± 6,7 року. Контроль – 15 осіб віком 21–36 років, які померли внаслідок зовнішніх причин, що не пов’язані з дією наркотичних речовин; усі померлі – чоловіки віку 28,1 ± 6,2 року. В усіх випадках проаналізували аналіз обставин справи, результати аутопсій, дані судово-гістологічного, судово-токсикологічного та полум’яно-фотометричного досліджень. Результати. Морфометричний аналіз сердець у групі померлих від похідних фенілалкіламінів не виявив достовірних змін лінійно-вагових характеристик порівняно з контрольною групою. Середні значення вмісту K і Na у зразках, що досліджували, становили 172,4 ± 15,6 мг% та 125,5 ± 9,4 мг%. K/Na співвідношення в досліджених шматочках міокарда – в межах від 0,94 до 1,85. У кожному дослідженому серці померлих внаслідок вживання амфетаміну та метамфетаміну виявлені вірогідні зміни K/Na рівноваги, і кількість відділів серця, де K/Na співвідношення становило менше ніж 2, коливалася від 1 до 6. У результаті аналізу мікроскопічних змін міокарда померлих, які вживали похідні фенілалкіламінів (амфетамін, метафетамін), встановили комплекс мікроскопічних ознак: внутрішньоклітинні зміни (вакуолізація) з боку кардіоміоцитів, дифузно-осередкові ділянки периваскулярного та інтерстиційного кардіосклерозу поряд з осередковим міоцитолізом і вогнищевою гіпертрофією кардіоміоцитів без ознак ураження інтрамуральних вінцевих судин. Висновки. Протягом дослідження сердець померлих, які вживали похідні фенілалкіламінів, виявили патологічні зміни на тканинному (комплекс характерних мікроскопічних ознак) і молекулярному (порушення калій-натрієвої рівноваги) рівнях, що свідчать про розвиток гострої серцевої дисфункції.
Дод.точки доступу:
Козлов, С. В.
Сулоєв, К. М.
Колдунов, В. В.
Козлова, Ю. В.
Мамедов, Ш. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Metabolic myocardial disorders in children with bronchial asthma [Текст] / О. V. Herasymova [et al.] // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 296-301

MeSH-головна:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (осложнения)
КАРДИОМИОПАТИИ -- CARDIOMYOPATHIES (метаболизм)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (осложнения)
Анотація: Мета роботи – дослідити особливості обміну калію та маркерів ушкодження міокарда в дітей, які хворі на бронхіальну астму (БА) з різним рівнем контролю. Матеріали та методи. Обстежили 189 дітей віком від 6 до 17 років, які хворі на БА, що персистує. Перша група – 124 дитини з неконтрольованим перебігом (НК) хвороби, друга – 30 пацієнтів із частково контрольованою (ЧК) і 35 пацієнтів із контрольованою БА. Група порівняння – 30 дітей із контрольованим (К) перебігом БА без змін із боку серцево-судинної системи (ССС). Контрольна група – 95 практично здорових дітей. Для визначення калію в еритроцитах застосовували уніфікований метод фотометрії полум’я за допомогою аналізатора рідини ПАЖ-1. Для визначення загальної креатинфосфокінази (КФК) використовували кінетичний UV-тест. Для визначення креатинфосфокінази-МВ (КФК-МВ) застосовували метод імуноінгібування М-субодиниць із наступним визначенням UV-кінетичним методом. Для встановлення загальної лактатдегідрогенази (ЛДГ) застосовували модифікований колориметричний метод, використовуючи набір реактивів для колориметричного визначення загальної ЛДГ. Рівень лактатдегідрогенази-1 (ЛДГ1) у сироватці крові встановили кінетичним УФ методом. Результати. Протягом дослідження встановили, що в дітей із НК БА рівень K+ у сироватці та еритроцитах крові був вірогідно нижчим порівняно з дітьми з ЧК БА, К БА, К БА без змін у ССС і контрольної групи. У дітей із ЧК БА рівень K+ у сироватці крові був вірогідно знижений порівняно з дітьми із К БА, групою порівняння та контрольною групою. Рівень загальної КФК та ізоферменту КФК-МВ фракції в дітей із НК БА виявився вірогідно вищим порівняно з дітьми із ЧК БА, К БА, К БА без змін у ССС та контрольної групи. У дітей із ЧК БА рівень загальної КФК у сироватці крові також був вірогідно підвищений порівняно з К БА, К БА без змін у ССС і дітьми контрольної групи. Висновки. Результати дослідження вказують на вірогідне зниження рівня калію в сироватці крові, еритроцитах і збільшення вдвічі рівня загальної креатинфосфокінази та ізоферменту лактатдегідрогенази-1, втричі – ізоферменту креатинфосфокінази-МВ фракції, в 1,5 раза – загальної лактатдегідрогенази в дітей із неконтрольованим перебігом бронхіальної астми.
Objective. To study specific features of potassium metabolism and myocardial damage markers in the children with bronchial asthma, depending on the level of BA control. Materials and methods. Comprehensive examination was carried out in 189 children with persistent BA aged 6–17 years: group 1 consisted of 124 with uncontrolled course of the disease, group 2 – 30 patients with partially controlled BA and 35 patients with controlled BA. The comparison group consisted of 30 patients with controlled asthma without changes from the cardiovascular system. The unified flame photometry method with fluid analyzer FFA-1 was used to determine the erythrocyte potassium level. Total creatine phosphokinase level was estimated by UV-test. Creatine phosphokinase-MB level was determined by M-subunit immunoinhibition. Total lactic dehydrogenase-1 level was calculated by modified colorimetric method using an assay kit for colorimetric determination of total LDH. Serum LDH1 level was estimated by UV-method with the kit for determination of isoenzyme LDH1 activity. Results. In the children with UC BA serum K+ and erythrocyte K+ level was significantly lower compared to the children with PC BA, C BA, C BA with no changes in CVS and the control group. Total CPK and CPK-MB isoenzyme level in the children with UC BA, was significantly higher compared to those with PC BA, C BA, C BA without CVS changes and the control group. In the children with PC BA, total serum CPK level was also significantly higher compared to C BA (P = 0.007), C BA without CVS (P = 0.0002) changes and the control group (P = 0.001). Conclusion. Thus, the study demonstrated significant decrease of potassium level in blood serum and erythrocytes, twofold increase of total creatine phosphokinase and lactic dehydrogenase-1 isoenzyme levels, threefold increase in creatine phosphokinase-MB isoenzyme level, and one and a half time increase of total lactic dehydrogenase in the children with uncontrolled course of bronchial asthma.
Дод.точки доступу:
Herasymova, О. V.
Protsiuk, T. L.
Protsiuk, L. O.
Dudarenko, O. B.
Kuleshov, O. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Барковський, Д. Є.
Нейроімуноендокринні маркери прогнозування прееклампсії [Текст] / Д. Є. Барковський // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 302-308

MeSH-головна:
ПРЕЭКЛАМПСИЯ -- PRE-ECLAMPSIA (метаболизм)
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS (иммунология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE (иммунология)
Анотація: Мета роботи – встановити особливості нейроендокринної регуляції гомеостазу та імунної системи жінки в 1 триместрі вагітності, що ускладнена прееклампсією, та визначити прогностичні критерії цього акушерського ускладнення. Матеріали та методи. Здійснили динамічне спостереження за перебігом вагітності, пологів і післяпологового періоду у 294 першовагітних від ранніх термінів гестації (7–8 тижнів). Із них відібрали 46 жінок, вагітність яких ускладнилася прееклампсією та які сформували клінічні групи: 1 – 32 вагітні з прееклампсією легкого ступеня; 2 – 14 вагітних із прееклампсією важкого ступеня. Контрольна група – 48 соматично здорових вагітних із фізіологічним перебігом вагітності. У сироватці крові вагітних клінічних груп у 1 (10–14 тижнів), 2 (23–26 тижнів) та 3 (32–35 тижнів) триместрах методом ІФА визначили концентрацію адренокортикотропного гормону, ?-ендорфіну, кортизолу, інсуліну, плацентарного лактогену, хоріонічного гонадотропіну, ?-фетопротеїну; імунофлуоресцентним методом із використанням моноклональних антитіл встановили концентрації лімфоцитів і маркерів їхньої активації (СD3, СD4, СD8, СD14, СD16, СD19, СD25, СD71, СD95, HLA DR). Результати. У жінок із прееклампсією легкого ступеня нейроендокринна регуляція гомеостазу набуває розладів від 1 триместру вагітності (первинна плацентарна недостатність, пригнічення стрес-реалізуючої функції гіпоталамо-гіпофізарної системи, розвиток інсулінорезистентності), що свідчить про дизадаптацію організму жінки до вагітності. У 1 триместрі стан фетоплацентарного комплексу у вагітних із прееклампсією, незалежно від ступеня її тяжкості, характеризується дисбалансом продукції гормонів, що свідчить про розвиток первинної плацентарної недостатності. Висновки. У жінок із прееклампсією легкого ступеня вже у 1 триместрі вагітності відбувається дисбаланс імунної системи, а саме відносне збільшення загальної кількості Т-лімфоцитів при одночасному зниженні їхньої функціональної активності, особливо T-хелперів 2 типу, що супроводжується зменшенням продукції протизапальних цитокінів. У жінок із прееклампсією важкого ступеня вже в 1 триместрі вагітності знижені кількісні показники неспецифічного і клітинного імунітету (CD3, CD4, CD8, CD16, HLA-DR) при одночасному підвищенні величини імунорегуляторного індексу (CD4/CD8) та функціональної активності T-хелперів 1 типу на тлі пригнічення активності T-хелперів 2 типу.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Любомирська, К. С.
Імуногенетичні чинники розвитку передчасного розриву плодових оболонок при недоношеній вагітності в Запорізькій області [Текст] / К. С. Любомирська // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 309-318

MeSH-головна:
РОДЫ ПРЕЖДЕВРЕМЕННЫЕ (29-38 НЕДЕЛЬ) -- OBSTETRIC LABOR, PREMATURE (генетика, иммунология)
ПЛОДНЫХ ОБОЛОЧЕК ПРЕЖДЕВРЕМЕННЫЙ РАЗРЫВ -- FETAL MEMBRANES, PREMATURE RUPTURE (генетика, иммунология)
ПОЛИМОРФИЗМ МОНОНУКЛЕОТИДНЫЙ -- POLYMORPHISM, SINGLE NUCLEOTIDE
Анотація: Мета роботи – дослідити однонуклеотидний поліморфізм генів прозапальних цитокінів IL1? (rs 1143627) і TNF? (rs 1800629) і визначити рівень мРНК генів IL1? та IL17A на місцевому рівні при передчасному розриві плодових оболонок (ПРПО) в терміні гестації 26–34 тижні в популяції Запорізького регіону. Матеріали та методи. Дослідили маркери генів цитокінів у 50 жінок із ПРПО в терміні гестації 26–34 тижні та 50 вагітних із фізіологічним перебігом вагітності та терміновими пологами без ускладнень. Генотипування за допомогою TaqMan проб виконали на ампліфікаторі CFX96™Real-Time PCR Detection Systems («Bio-Rad Laboratories, Inc.», США). Для визначення рівня мРНК генів прозапальних цитокінів IL1? (NM_000576.2) та IL17A (NM_002190.2) використовували метод ПЛР зі зворотною транскрипцією в режимі реального часу (ЗТ-ПЛР-РЧ) і набір реактивів Luminaris HiGreen Fluorescein qPCR MasterMix (Thermo Scientifi, США). Результати. Не вдалось виявити статистично значущі відмінності за кожним генотипом поліморфізму rs1143627 (GG, GA та AA) гена IL1? між основною групою дослідження та групою контролю (?2 = 0,18, OR (GG) = 1,13; 95 % CI: 0,65–1,98; OR (GA) = 1,54; 95 % CI: 0,68–3,49; OR (AA) = 0,89; 95 % CI: 0,50–1,55 відповідно, p 0,05). Між основною та групою контролю за всіма алелями поліморфізму rs1800629 (AA, GG та AG) гена TNF? спостерігали тенденцію, що не набула статистичної значущості – ?2 = 0,44, OR (AA) = 0,8; 95 % CI: 0,42–1,54; OR (GG) = 1,25; 95 % CI: 0,65–2,39; та OR (AG)= 0,67; 95 % CI: 0,28–1,62 відповідно, p 0,05. Діапазон усіх значень відносної нормалізованої експресії мРНК гена IL1? у плаценті становив 1,43–227,93 (mean – 25,08), у плодових оболонках – 1,23–139,24 (mean – 23,83). Розмах значень відносної нормалізованої експресії мРНК гена IL-17А був меншим, ніж IL1? та у плаценті становив 1,15–62,76 (mean – 5,69), у плодових оболонках – 1,63–130,67 (mean – 19,31). Висновки. У популяції Запорізького регіону відсутня вірогідна клінічна асоціація між генами IL1? (rs1143627) та TNF? (rs1800629) і високим ризиком розвитку передчасного розриву плодових оболонок при недоношеній вагітності. Метод ЗТ-ПЛР-РЧ дав змогу виявити імуноопосередковані ланки розвитку ПРПО в плаценті та плодових оболонках у терміні гестації 26–34 тижні, а саме значне зростання транскрипційної активності генів прозапальних цитокінів IL1? та IL17А.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Степанченко, К. А.
Аналіз варіабельності серцевого ритму у хворих із первинною та повторною інвазією гостриками до та після курсу специфічної терапії [Текст] / К. А. Степанченко // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 319-324

MeSH-головна:
ЭНТЕРОБИОЗ -- ENTEROBIASIS (лекарственная терапия, осложнения)
ОСТРИЦА, ИНФЕКЦИИ -- OXYURIDA INFECTIONS (лекарственная терапия, осложнения)
СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА -- HEART RATE
Анотація: Мета роботи – вивчити стан вегетативної нервової системи й адаптаційно-компенсаторних механізмів у дорослих хворих на ентеробіоз із різною тривалістю інвазії гостриками до та після курсу антигельмінтної терапії за допомогою методу варіабельності серцевого ритму. Матеріали та методи. Обстежили 60 дорослих чоловіків (віком 19–24 роки) з ентеробіозом (основна група), яких протягом дослідження поділили на дві групи хворих із різною тривалістю ентеробіозної інвазії. В 1 групу ввійшли 35 курсантів із первинною ентеробіозною інвазією. Друга група з повторною інвазією гостриками (реінвазією) – 25 осіб. Як контроль обстежили 30 практично здорових осіб. Курс специфічної терапії проводили мебендазолом. Для оцінювання стану вегетативного гомеостазу використовували метод математичного аналізу серцевого ритму за результатами варіабельності серцевого ритму. Результати. За даними варіабельності серцевого ритму, для хворих із первинною ентеробіозною інвазією характерні високі показники абсолютних і відносних значень високочастотної HF-компоненти варіабельності серцевого ритму (2314,9 ± 314,7 мс2 і 55,6 ± 3,1 %), а для пацієнтів із повторною інвазією гостриками – високі показники абсолютних і відносних значень дуже низькочастотної VLF-компоненти варіабельності серцевого ритму (1918,4 ± 205,9 мс2 і 49,7 ± 2,9 %). Після курсу антигельмінтної терапії у хворих із первинною ентеробіозною інвазією спостерігали нор- малізацію показників варіабельності серцевого ритму до рівня групи контролю, а у хворих із повторною інвазією гостриками зберігалися високі показники абсолютних і відносних значень дуже низькочастотної VLF-компоненти варіабельності серцевого ритму. Висновки. У хворих із первинною інвазією гостриками переважає парасимпатична регуляція в модуляції ритму серця за показниками варіабельності серцевого ритму. При повторній ентеробіозній інвазії відзначають явища надлишкової централізації управлінням серцевим ритмом унаслідок порушення взаємодії надсегментарного та сегментарного відділів вегетативної нервової системи за показниками варіабельності серцевого ритму, які зберігаються після курсу антигельмінтної терапії.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Onishchenko, N. V.
The role of interleukin-10 gene polymorphism (rs 1800872) in the course of herpes zoster in adults [Текст] / N. V. Onishchenko, Yu. Yu. Riabokon, O. V. Riabokon // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 325-329

MeSH-головна:
HERPESVIRIDAE -- HERPESVIRIDAE
ИНТЕРЛЕЙКИН-10 -- INTERLEUKIN-10 (генетика)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
Анотація: Мета роботи – визначити роль поліморфізму гена інтерлейкіну-10 (rs 1800872) в перебігу оперізувального герпесу в дорослих. Матеріали та методи. У дослідження залучили 50 дорослих хворих на оперізувальний герпес. Проаналізували клінічний перебіг захворювання та розвиток певного характеру ускладнень залежно від наявності поліморфізму гена інтерлейкіну-10. Статистичне опрацювання даних здійснили з використанням сформованої бази даних пацієнтів у програмі Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J). Результати. Встановили, що генотип ТТ гена ІЛ-10 (rs 1800872) зареєстрували у 30 (60,0 %) хворих на оперізувальний герпес проти 14 (35,0 %) здорових осіб контрольної групи (р = 0,02), що підтверджувало значення поліморфізму гена ІЛ-10 у реактивації Varicella Zoster Virus і маніфестації оперізувального герпесу. Аналіз поліморфізму гена ІЛ- 10 (rs 1800872) залежно від клінічної форми та ступеня тяжкості оперізувального герпесу показав, що ТТ генотип вірогідно частіше реєстрували у хворих із тяжким перебігом захворювання (86,7 % проти 48,6 %, р = 0,01), проте не впливав на формування певних клінічних форм захворювання (р 0,05). У хворих на оперізувальний герпес поліморфізм гена ІЛ-10 (rs 1800872) впливав на тяжкість перебігу захворювання: генотип TT асоціювався з тяжким перебігом захворювання (р = 0,01) і розвитком ускладнень неврологічного характеру (р = 0,03), що були представлені менінгітом (6), синдромом Рамсея-Ханта (3) та наступним формуванням постгерпетичної невралгії (3), а також офтальмологічного характеру (р = 0,0001), які були представлені герпетичним блефарокон’юнктивітом (16), кератоувеїтом (3), іридоциклітом (1), субкон’юнктивальним крововиливом (1). На відміну від генотипу TT, генотип TG гена ІЛ-10 (rs 1800872) мав асоціацію з розвитком ускладнень, що пов’язані з приєднанням вторинної бактеріальної мікрофлори (?2 = 4,5, р = 0,03), частота розвитку яких не залежала від тяжкості перебігу оперізувального герпесу (р 0,05). Висновки. У хворих на оперізувальний герпес генотип ТТ гена ІЛ-10 (rs 1800872) асоціюється з реактивацією Varicella Zoster Virus і розвитком тяжкого перебігу захворювання з формуванням ускладнень неврологічного (?2 = 4,75, р = 0,03) та офтальмологічного (?2 = 14,75, р = 0,0001) характеру. Генотип TG гена ІЛ-10 (rs 1800872) асоціюється з розвитком ускладнень, котрі пов’язані з приєднанням вторинної бактеріальної мікрофлори (?2 = 4,5, р = 0,03).
Aim. The aim of the work was to determine the role of polymorphism of the interleukin-10 gene (rs 1800872) in the course of herpes zoster in adults. Materials and methods. 50 adult patients with herpes zoster were included into the study. The clinical course of the disease and development of the certain nature of complications were analyzed depending on the genetic polymorphism of the interleukin-10 gene. Statistical data processing was performed with using the formed patient database in the program STATISTICA for Windows 13 (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J). Results. It was established that genotype TT of the IL-10 gene (rs 1800872) was recorded in 30 (60.0 %) patients with herpes zoster versus 14 (35.0 %) healthy people from the control group (P = 0.02), which confirmed the significance of the gene polymorphism IL-10 in reactivation of the varicella zoster virus and the manifestation of shingles. Analysis of the polymorphism of the IL-10 gene depending on the clinical form and the severity of shingle showed that genotype TT was significantly more frequently recorded in patients with severe course disease (86.7 % vs. 48.6 %, P = 0.01), however, did not influenced on the formation of certain clinical forms of the disease (P 0.05). In patients with herpes zoster polymorphism of the IL-10 gene (rs 1800872) influenced the severity of the course of the disease, namely, the TT genotype was associated with a severe course of the disease (P = 0.01) and the development of neurological complications (P = 0.03), which were represented by meningitis (6), Ramsey-Hunt syndrome (3) and the subsequent formation of postherpetic neuralgia (3), as well as of ophthalmic nature (P = 0.0001), which were represented by herpetic blepharoconjunctivitis (16), keratouveitis (3), iridocyclitis (1), subconjunctival hemorrhages (1). Unlike the TT genotype, genotype TG of the IL-10 gene (rs 1800872) was associated with the development of complications with the addition of secondary bacterial microflora (?2 = 4.5, P = 0.03), the incidence of which did not depend n the severity of herpes zoster (P 0.05). Conclusions. In patients with herpes zoster, the TT-genotype of the IL-10 gene (rs 1800872) was associated with reactivation of the varicella zoster virus and development of a severe disease course, with formation of neurological (?2 = 4.75, P = 0.03) and ophthalmic (?2 = 14.75, P = 0.0001) complications. The TG genotype of the IL-10 gene (rs 1800872) is associated with the development of complications associated with the addition of secondary bacterial microflora (?2 = 4.5, P = 0.03).
Дод.точки доступу:
Riabokon, Yu. Yu.
Riabokon, O. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Морфологічні та ультразвукові особливості фіброзу печінки в дітей з автоімунним гепатитом [Текст] / В. С. Березенко [та ін.] // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 330-336

MeSH-головна:
ГЕПАТИТ АУТОИММУННЫЙ -- HEPATITIS, AUTOIMMUNE (осложнения)
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS (осложнения, патофизиология)
ЭЛАСТИЧНОСТИ ТКАНИ ВИЗУАЛИЗАЦИИ МЕТОДЫ -- ELASTICITY IMAGING TECHNIQUES (использование)
Анотація: Мета роботи – вивчити ультразвукові особливості жорсткості паренхіми печінки в дітей з автоімунним гепатитом (АГ) методом еластографії зсувної хвилі в зіставленні з результатами морфологічного дослідження біоптату печінки. Матеріали та методи. Обстежили 40 дітей, які хворі на автоімунний гепатит, за період 2015–2018 рр. Усім дітям виконали комплекс лабораторних тестів згідно з протоколом, еластографію печінки методом зсувної хвилі та пункційну біопсію з морфологічним дослідженням біоптату. Активність захворювання визначали за допомогою індексу гістологічної активності (ІГА) за Knodell за результатами морфологічного дослідження біоптату печінки та біохімічними показниками (аланінамінотрансфереза, загальний білірубін, гамма-глобуліни, імуноглобулін G). Cтадію захворювання оцінювали за гістологічним індексом фіброзу (ГІС) METAVIR та напівкількісно за допомогою еластографії зсувної хвилі паренхіми. Визначили взаємозв’язок гістологічної активності гепатиту з показниками жорсткості паренхіми. Дослідили зміни показників жорсткості печінки в динаміці (через 6 та 12 місяців лікування) у 23 дітей з АГ. Результати. У 72,5 % (n = 29) дітей діагностовано виразний фіброз (стадія фіброзу F2 за METAVIR (?2 = 16,2; р 0,001 між групою дітей із F1–2 і F3–4 METAVIR). ROC аналіз показав, що оптимальною «точкою відсічення» для діагностики фіброзу F3 METAVIR був показник жорсткості 9,4 кПа, а для F4 METAVIR – 13,0 кПа. Активність гепатиту впливала на жорсткість паренхіми печінки – зі зменшенням активності запального процесу зменшувався показник жорсткості паренхіми печінки (р 0,05). Висновки. У 50,0 % дітей з АГ стадія фіброзу, яку визначали методом еластографії до лікування, відповідала даним морфологічного дослідження біоптатів печінки. Активність гепатиту впливає на жорсткість паренхіми печінки, зі зменшенням активності запального процесу цей показник також зменшується. Дослідження показало, що в процесі лікування (антифібротична й імуносупресивна терапія) через 6 та 12 місяців показники жорсткості паренхіми печінки вірогідно знижуються (р 0,05).
Дод.точки доступу:
Березенко, В. С.
Задорожна, Т. Д.
Михайлюк, Х. З.
Тарасюк, Б. А.
Коробко, В. Ф.
Келихевич, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Результати вивчення in vitro антибактеріальної активності модифікованого магнієвого сплаву щодо тест-штамів E. coli та P. aeruginosa [Текст] / В. М. Чорний [та ін.] // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 337-340

MeSH-головна:
СПЛАВЫ -- ALLOYS
МАГНИЙ -- MAGNESIUM (фармакокинетика)
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (фармакокинетика)
Анотація: Мета роботи – визначити чутливість грамнегативних мікроорганізмів – основних збудників імплантат-асоційованих інфекцій – до продуктів біодеградації магнієвого сплаву МЛ-10, з наступним обґрунтуванням можливості використання в травматологічній практиці у складі штучних імплантатів, що характеризуються антибактеріальною активністю. Матеріали та методи. Вивчили чутливість еталонних тест-штамів мікроорганізмів Escheriсhia coli ATCC 25922, Pseudomonas aeruginosa АТСС 27853 до екстракту магнієвого сплаву МЛ-10, що приготовлений на основі бульйону Мюллера–Хінтона (рН 7,4). Бактеріостатичну активність екстракту сплаву оцінювали за наявністю/відсутністю візуального росту у пробірках із посівами, бактерицидну – за наявністю/відсутністю росту колоній мікроорганізмів на чашках з агаром після висіву з пробірок. Результати. Встановили, що досліджуваний екстракт магнієвого сплаву МЛ-10 характеризується високою бактеріостатичною та бактерицидною активністю щодо еталонних штамів E. coli та P. aeruginosa. Зростання культур кишкової та синьогнійної паличок на агарі спостерігали тільки у висівах із пробірок, в які напередодні додано мікроорганізми в концентрації 109 КУО/мл, 108 КУО/мл, 107 КУО/мл. Максимальне зростання колоній на агарі після висіву з цих пробірок зафіксовано тільки після першої доби інкубації. Протягом термостатування кількість колоній, що виростала на агарі після другого й третього висівів, істотно зменшувалась. Так, загальна кількість колоній E. coli, що виросла після висіву на агар із пробірок із найбільшим бактеріальним навантаженням (109 КУО/мл), зменшилась із 220 (після першої доби інкубації екстракту) до 2 колоній після 72 годин витримування рідини в термостаті, а в дослідах із P. aeruginosa – з 192 до 1. Аналогічні результати отримали в дослідах із меншими мікробними концентраціями, що свідчить про високу чутливість грамнегативних мікроорганізмів до екстракту магнієвого сплаву МЛ-10. Висновки. Магнієвий сплав МЛ-10 у рідкому середовищі виявляє високу бактерицидну активність щодо грамнегативних мікроорганізмів, ефективно пригнічуючи зростання еталонних тест-штамів E. coli АТСС 25922 і P. aeruginosa АТСС 27853 впродовж 72 годин.
Дод.точки доступу:
Чорний, В.М.
Поліщук, Н. М.
Камишний, О. М.
Головаха, М. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Кривенко, В. І.
Стан кісткового метаболізму в пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу [Текст] / В. І. Кривенко, О. І. Бородавко // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 341-345

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (метаболизм)
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS (осложнения)
КОСТЕЙ БОЛЕЗНИ МЕТАБОЛИЧЕСКИЕ -- BONE DISEASES, METABOLIC (диагностика)
Анотація: Мета роботи – дослідити стан кісткового метаболізму та його взаємозв’язок із показниками вуглеводного обміну у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу. Матеріали та методи. Обстежили 94 пацієнти. У 1 групу включили 22 особи, які хворі на остеопороз (ОП), у 2 – 22 пацієнти з ЦД 2 типу, 3 групу – 50 хворих із поєднаним перебігом ЦД 2 типу та ОП. Усім пацієнтам виконали ультразвукову денситометрію на ультразвуковому денситометрі Omnisense 7000 (BeamMed Ltd, Ізраїль). Стан кісткової тканини оцінювали за критеріями ВООЗ. Усім хворим визначали рівень остеокальцину (ОК), паратгормону (ПТГ), кальцитоніну в сироватці крові, рівень дезоксипіридиноліну (ДПІД) визначали у ранковій сечі. У пацієнтів із ЦД 2 типу визначали с-пептид, інсулін, глюкозу натще, HbA1с, розраховували індекс НОМА. Результати. Виявили, що в пацієнтів 3 групи відбувалось вірогідне зниження рівня ОК на 44 %, ДПІД на 24 %, ПТГ на 28 % порівняно з пацієнтами 1 групи (p 0,05). У 53 % хворих 3 групи розвиток ОП характеризувався зниженням кісткоутворення на тлі підвищеної резорбції. Пацієнти 3 групи мали вірогідно вищий рівень HbA1с на 11,5 %, глюкози – на 25,0 %, індекс НОМА – на 7,2 % (p 0,05), а рівень ОК і ДПІД був нижчим на 8,5 % та 17,0 % (p 0,05) відповідно порівняно з пацієнтами 2 групи. Рівень HbA1c суттєво впливає на стан кісткового метаболізму. При підвищенні HbA1c понад 7,5 %, рівень ОК знижується на 12,0 %, а ДПІД – на 17,0 % (p 0,05). Висновки. Результати свідчать, що ЦД 2 типу призводить до уповільнення кісткового метаболізму, оскільки в пацієнтів 3 групи вірогідно знижуються рівні ОК і ДПІД порівняно з пацієнтами 1 групи. Недостатній вуглеводний контроль може бути одним із факторів, що зумовлює зниження рівнів маркерів кісткового обміну.
Дод.точки доступу:
Бородавко, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Сучасні ендоскопічні критерії стратифікації хворих на атрофічний гастрит при розвитку передракових змін шлунка [Текст] / Ю. М. Степанов [та ін.] // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 346-353

MeSH-головна:
ГАСТРИТ АТРОФИЧЕСКИЙ -- GASTRITIS, ATROPHIC (классификация)
ПРЕДРАКОВЫЕ СОСТОЯНИЯ -- PRECANCEROUS CONDITIONS (диагностика)
МЕТАПЛАЗИЯ -- METAPLASIA (диагностика)
ЭНДОСКОПИЯ ОРГАНОВ ПИЩЕВАРЕНИЯ -- ENDOSCOPY, DIGESTIVE SYSTEM (использование)
Анотація: Мета роботи – встановити найбільш значущі ендоскопічні діагностичні критерії при розвитку змін слизової оболонки (СО) шлунка передракової спрямованості. Матеріали та методи. Обстежили 80 хворих на атрофічний гастрит, із них 34 (42,5 %) чоловіки та 46 (57,5 %) жінок, середній вік – 57,7 ± 2,1 року. Діагноз встановили під час ендоскопічних досліджень і підтвердили морфологічно в усіх випадках. Езофагогастродуоденоскопію виконували за допомогою відеоендоскопічної системи EVIS EXERA III з гастроскопом Olympus 190 (Японія). Здійснили огляд шлунка в білому світлі, в режимах збільшення (ближній фокус) і NBI. Усіх обстежених поділили на групи за поширеністю кишкової метаплазії (КМ) і наявністю дисплазії СО шлунка: І група – атрофія СО шлунка без КМ (10 пацієнтів), ІІ – атрофія СО шлунка з КМ, що обмежена антральним відділом (20 хворих), ІІІ – атрофія СО шлунка з дифузною (мультифокальною) КМ (39 хворих), ІV – дисплазія СО шлунка (11 хворих). Результати. Визначили діагностичні критерії структурних змін СО шлунка передракової спрямованості для формування групи ризику. При ендоскопії в білому світлі діагностичним критерієм за показниками чутливості (81,4 %) та специфічності (60,0 %) можна вважати вузлуватий/бугристий рельєф СО шлунка. Ксантоматоз шлунка у 5 разів збільшує ризик визначення під час морфологічного дослідження КМ або дисплазії у хворих на атрофічний гастрит (чутливість – 47,1 %, специфічність – 90,0 %). Ендоскопія в режимі збільшення та вузькосмугової візуалізації дала змогу встановити ще один діагностичний критерій для формування групи високого ризику: пілоричну метаплазію (псевдопілоризацію) СО тіла шлунка, що майже в 7 разів підвищує частоту виявлення в пацієнта структурних передракових змін (чутливість – 71,4 %, специфічність – 70,0 %). Висновки. Визначені ендоскопічні критерії можуть бути застосовані під час формування групи хворих на атрофічний гастрит, які мають високий потенціал розвитку раку шлунка й потребують ретельного обстеження з застосуванням сучасного ендоскопічного обладнання і динамічного спостереження (вузлуватий рельєф шлунка (OR = 4,96), ксантоматоз шлунка (OR = 4,94), пілорична метаплазія тіла шлунка (OR = 6,72)).
Дод.точки доступу:
Степанов, Ю. М.
Сімонова, О. В.
Мосійчук, Л. М.
Петішко, О. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Koziolkin, O. A.
Prediction of the functional outcome of acute recurrent cerebral ischemic hemispheric stroke [Текст] / O. A. Koziolkin, A. A. Kuznietsov, L. V. Novikova // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 354-359

MeSH-головна:
ИНСУЛЬТ -- STROKE (профилактика и контроль)
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Анотація: Мета роботи – розроблення критеріїв прогнозування функціонального результату гострого періоду повторного мозкового ішемічного півкульового інсульту (ПМІПІ) на підставі комплексного клініко-параклінічного дослідження. Матеріали та методи. Виконали відкрите, порівняльне, проспективне, когортне дослідження 111 хворих (49 (44,1 %) жінок і 62 (55,9 %) чоловіки віком 72,0 (64,0; 77,0) року) в гострому періоді ПМІПІ. Усім пацієнтам провели детальне клініко-неврологічне обстеження з використанням National Institutes of Health Stroke Scale, mRS (modifid Rankin scale), виконали комп’ютерну томографію головного мозку, а також гематологічне та біохімічне дослідження. Результати. На підставі уніваріантного логістичного регресійного аналізу встановлено, що на функціональний результат гострого періоду ПМІПІ впливали вік хворих (ВШ 1,06 95 % ДІ 1,00–1,11, р = 0,0284), контралатеральна локалізація ПМІПІ (ВШ 2,86 95 % ДІ 1,05–7,79, р = 0,0391), значення сумарного бала за NIHSS на 1 добу (ВШ 1,76 95 % ДІ 1,38–2,26, р 0,0001), об’єм осередку ураження (ВШ 1,03 95 % ДІ 1,00–1,05, р 10 на 1 добу захворювання (чутливість 73,3 %, специфічність 90,5 %). Розробили математичну модель, котра враховує ініціальні рівні неврологічного дефіциту та глікемії і дає змогу визначати прогноз функціонального результату гострого періоду ПМІПІ з точністю до 87,5 % (AUC = 0,92, p ? 0,05).
The aim of the work is to develop criteria for predicting the functional outcome of the acute period of recurrent cerebral ischemic hemispheric stroke (RCIHS) based on a comprehensive clinical and paraclinical examinations. Materials and methods. An open, comparative, prospective, cohort study of 111 patients (49 (44.1 %) women and 62 (55.9 %) men, age 72.0 (64.0; 77.0) years) with acute RCIHS was performed. All patients underwent a detailed clinical and neurological examination using National Institutes of Health Stroke Scale, mRS (modifid Rankin scale), computed tomography of the brain, hematological and biochemical investigation. Results. Based on a univariate logistic regression analysis, it was found that the functional outcome of the acute RCIHS is inflenced by the following parameters: age of patient (OR 1.06, 95 % CI 1.00–1.11, P = 0.0284), contralateral localization of RCIHS (OR 2.86 95 % CI 1.05–7.79, P = 0.0391), the baseline NIHSS score (OR 1.76. 95 % CI 1.38–2.26; P 0. 0001), the infarct volume (OR 1.03, 95 % CI 1.00–1.05, P 10 at baseline (sensitivity 73.3 %, specifiity 90.5 %). The mathematical model, which included the baseline levels of neurological defiit was developed and it could determine the prognosis of the functional outcome of the acute period of RCIHS with an accuracy of 87.5 % (AUC = 0.92, P ? 0.05).
Дод.точки доступу:
Kuznietsov, A. A.
Novikova, L. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Абрамов, А. В.
Сравнительная характеристика реакции вазопрессинергических нейронов супраоптическоего и паравентрикулярного ядер гипоталамуса при прерывистом действии гипоксической гипоксии [Текст] / А. В. Абрамов, В. А. Шаменко, Ю. М. Колесник // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 360-366

MeSH-головна:
МОЗГА ГОЛОВНОГО ГИПОКСИЯ -- HYPOXIA, BRAIN (метаболизм)
ВАЗОПРЕССИНЫ -- VASOPRESSINS (метаболизм)
АДАПТАЦИЯ ФИЗИОЛОГИЧЕСКАЯ -- ADAPTATION, PHYSIOLOGICAL (физиология)
Анотація: Bазопресинергічна система гіпоталамуса посідає чільне місце в нейроендокринних механізмах підтримки гомеостазу, контролю вегетативних реакцій і процесах адаптації організму до дії гострих і хронічних стресорів. Основна частина великоклітинних вазопресин-синтезуючих нейронів локалізується в супраоптичному ядрі (SON) і в латеральній частині заднього великоклітинного суб’ядра паравентрикулярного ядра гіпоталамуса (PVNpml). Мета роботи – вивчити особливості функціонального стану вазопресинергічних нейронів великоклітинних ядер гіпоталамуса при багатоденній дії переривчастої гіпоксичної гіпоксії та в постгіпоксичний період. Матеріали та методи. Дослідження виконали на 30 самцях щурів лінії Wistar. Переривчасту гіпоксію моделювали щоденним 6-годинним перебуванням щурів на висоті 6000 м (pO2 = 9,8 %) протягом 15 днів, постгіпоксичний період тривав 10 днів. Розподіл [Arg8]-вазопресину (AVP), білків cFos, HIF-1? та HIF-3? досліджували методами кількісної імунофлуоресценції в серійних фронтальних зрізах гіпоталамуса. Результати. Дія гіпоксичної гіпоксії призводила до дегенеративних змін у нейронах SON, гальмування на 40 % синтезу AVP у SON, зниженню на 56 % вмісту білка cFos і відсутності реакції нейроцитів на гіпоксію з боку білків сімейства HIF. У нейронах PVNpml переривчаста гіпоксія стимулювала підвищення вмісту AVP у 6 разів і збільшення на 80 % білка cFos. Реакція нейронів PVNpml на гіпоксію супроводжувалася підвищенням вмісту білків сімейства HIF утричі. У постгіпоксичний період у нейронах SON вміст AVP частково відновлювався, але зберігалася депресія синтезу білка секреторної активності cFos. У нейронах PVNpml у постгіпоксичний період вміст AVP і білків сімейства HIF істотно знижувався, але залишався вищим, ніж у групі контролю. Показники синтезу білка секреторної активності cFos суттєво не змінювалися порівняно з гіпоксичним періодом. Ці дані вказують на збереження високого рівня функціональної активності великоклітинних вазопресинергічних нейронів паравентрикулярного ядра гіпоталамуса протягом 10-денного постгіпоксичного періоду. Висновки. Переривчаста гіпоксія стимулює функціональну активність великоклітинних нейронів PVNpml, що проявляється посиленням синтезу вазопресину, білків cFos, HIF-1? і HIF-3?. У постгіпоксичний період у PVNpml спостерігають незначне зменшення синтезу вазопресину, білків HIF-1? і HIF-3? без зменшення вмісту білка cFos. Переривчаста гіпоксія гальмує функціональну активність нейронів SON, що частково відновлюється в постгіпоксичний період.
Вазопрессинергическая система гипоталамуса занимает важное место в нейроэндокринных механизмах поддержания гомеостаза, контроля вегетативных реакций и процессах адаптации организма к действию острых и хронических стрессоров. Основная часть крупноклеточных вазопрессин-синтезирующих нейронов локализуется в супраоптическом ядре (SON), а также в латеральной части заднего крупноклеточного субъядра паравентрикулярного ядра гипоталамуса (PVNpml). Цель работы – изучить особенности функционального состояния вазопрессинергических нейронов крупноклеточных ядер гипоталамуса при многодневном действии прерывистой гипоксической гипоксии и в постгипоксический период. Материалы и методы. Исследование проведено на 30 самцах крыс линии Wistar. Прерывистую гипоксию моделировали ежедневным 6-часовым пребыванием крыс на высоте 6000 м (pO2 = 9,8 %) в течение 15 дней, постгипоксический период длился 10 дней. Распределение [Arg8]-вазопрессина (AVP), белков cFos, HIF-1? и HIF-3? исследовали методами количественной иммунофлуоресценции в серийных фронтальных срезах гипоталамуса. Результаты. Действие гипоксической гипоксии приводило к дегенеративным изменениям в нейронах SON, торможению на 40 % синтеза AVP в SON, снижению на 56 % содержания белка cFos и отсутствию реакции нейроцитов на гипоксию со стороны белков семейства HIF. В нейронах PVNpml прерывистая гипоксия стимулировала повышение содержания AVP в 6 раз и на 80 % белка cFos. Реакция нейронов PVNpml на гипоксию сопровождалась повышением содержания белков семейства HIF в 3 раза. В постгипоксический период в нейронах SON содержание AVP частично восстанавливалось, однако сохранялась депрессия синтеза белка секреторной активности cFos. В нейронах PVNpml в постгипоксический период содержание AVP и белков семейства HIF существенно снижалось, но оставалось выше, чем в группе контроля. Показатели синтеза белка секреторной активности cFos существенно не изменялись по сравнению с гипоксическим периодом. Эти данные указывают на сохранение высокого уровня функциональной активности крупноклеточных вазопрессинергических нейронов паравентрикулярного ядра гипоталамуса в 10-дневный постгипоксический период. Выводы. Прерывистая гипоксия стимулирует функциональную активность крупноклеточных нейронов PVNpml, что проявляется усилением синтеза вазопрессина, белков cFos, HIF-1? и HIF-3?. В постгипоксический период в PVNpml наблюдали незначительное уменьшение синтеза вазопрессина, белков HIF-1? и HIF-3? без уменьшения содержания белка cFos. Прерывистая гипоксия тормозит функциональную активность нейронов SON, которая частично восстанавливается в постгипоксический период.
Дод.точки доступу:
Шаменко, В. А.
Колесник, Ю. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Тіщенко, С. В.
Особливості експресії ангіотензину II в аркуатному ядрі гіпоталамуса експериментальних щурів при різних за етіологією артеріальних гіпертензіях [Текст] / С. В. Тіщенко // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 367-371

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (метаболизм)
АРКУАТНОЕ ЯДРО ГИПОТАЛАМУСА -- ARCUATE NUCLEUS OF HYPOTHALAMUS (патофизиология)
АНГИОТЕНЗИН II -- ANGIOTENSIN II (метаболизм)
Анотація: Доведено, що ефективність регуляції артеріального тиску (АТ) залежить від тих нейромодуляторів і нейрогормонів, які утворюються або надходять до гіпоталамуса. Встановлена важлива роль аркуатного ядра (АрЯ) як внутрішньогіпоталамічного регулятора функціональної активності його ядерних структур і координатора надсегментарних, сегментарних центрів контролю АТ. Є дані про залежність АТ від вмісту пресорного нейрогормона ангіотензину II в АрЯ гіпоталамуса. Мета роботи – визначити особливості вмісту ангіотензину II в АрЯ гіпоталамуса в щурів ліній Wistar і SHR при етіологічно різних артеріальних гіпертензіях: ендокринно-сольовій та есенціальній. Матеріали та методи. Дослідження виконали на 24 статевозрілих щурах-самцях масою 250–270 г віком 13–14 місяців, яких поділили на 3 експериментальні групи по 8 тварин у кожній: 1 – контрольна – щури лінії Wistar із нормальними показниками АТ (Рс/Рд = 110/75 ± 5 мм рт. ст.), 2 – щури лінії Wistar з ендокринно-сольовою моделлю АГ (Рс/Рд 145/110 ± 10 мм рт. ст.), 3 – щури лінії SHR зі спонтанною АГ (Рс/Рд = 150/110 ± 10 мм рт. ст.). Для вивчення вмісту ангіотензину II в аркуатному ядрі використали імуногістохімічний метод із наступним цифровим опрацюванням даних програмою Image J та EXCEL-7.0. Висновки. У щурів зі сформованою АГ незалежно від етіології та патогенезу формування в АрЯ гіпоталамуса спостерігають зниження вмісту та концентрації ангіотензину II. Особливості вмісту ангіотензину II в АрЯ гіпоталамуса залежать від етіологічного чинника розвитку артеріальної гіпертензії та патогенезу. При есенціальній гіпертензії (SHR) спостерігають нижчі показники експресії ангіотензину II у структурі АрЯ гіпоталамуса, ніж при змодельованій вторинній ендокринно асоційованій АГ.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Бучакчийская, Н. М.
Прогностическое значение сывороточного уровня копептина у пациентов с субарахноидальным кровоизлиянием [Текст] / Н. М. Бучакчийская, К. Ю. Полковникова // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 372-377

MeSH-головна:
СУБАРАХНОИДАЛЬНЫЕ КРОВОИЗЛИЯНИЯ -- SUBARACHNOID HEMORRHAGE (кровь, осложнения)
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Дод.точки доступу:
Полковникова, К. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Kuznietsov, A. A.
Diagnostic value of the integral assessment of electroencephalographic pattern in patients in the acute period of spontaneous supratentorial intracerebral hemorrhage [Текст] / A. A. Kuznietsov // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 378-385

MeSH-головна:
ВНУТРИЧЕРЕПНЫЕ КРОВОИЗЛИЯНИЯ -- INTRACRANIAL HEMORRHAGES (диагностика)
ЭЛЕКТРОЭНЦЕФАЛОГРАФИЯ -- ELECTROENCEPHALOGRAPHY (использование)
ТОМОГРАФИЯ РЕНТГЕНОВСКАЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ -- TOMOGRAPHY, X-RAY COMPUTED (история)
Анотація: Мета роботи – визначити діагностичну інформативність інтегральної оцінки електроенцефалографічного (ЕЕГ) патерну в пацієнтів зі спонтанним супратенторіальним внутрішньомозковим крововиливом (ССВМК) на підставі зіставлення показників біоелектричної активності головного мозку з клініко-нейровізуалізаційними даними. Матеріали та методи. Здійснили проспективне, когорне дослідження 46 пацієнтів у гострому періоді ССВМК, що включав комплексне клінічне (з використанням Glasgow Coma Scale, Full Outline of UnResponsiveness (FOUR) score, National Institute of Health Stroke Scale, Intracerebral hemorrhage (ICH) score) та нейровізуалізаційне оцінювання тяжкості ураження церебральних структур у дебюті захворювання. Дослідження спонтанної біоелектричної активності головного мозку виконали в перші 24–48 годин від дебюту ССВМК із визначенням абсолютної спектральної потужності ритмів (АСПР), відносної спектральної потужності ритмів (ВСПР), лобно-потиличних градієнтів ритмів (ЛПГР) різних діапазонів ЕЕГ-патерну в ураженій півкулі (УП) та інтактній півкулі (ІП), а також показників міжпівкульової асиметрії ритмів. Результати. На підставі кластерного аналізу виділили 2 типи змін біоелектричної активності головного мозку в пацієнтів із ССВМК. І тип ЕЕГ-патерну, зареєстрований в 56,5 % випадків, представлений переважно іпсилатеральним підвищенням ВСПР ?-діапазону з домінуванням у структурі повільнохвильової активності ритмів ?-діапазону в комбінації зі збереженням зональних відмінностей ритмів ?-діапазону в УП, а ІІ тип характеризувався білатеральним домінуванням ВСПР ?-діапазону з акцентом в ІП в комбінації з інверсією ЛПГР ?-діапазону шляхом елевації АСПР ?2-піддіапазону в передніх відділах ІП. Пацієнти з ІІ типом ЕЕГ-патерну відрізнялися тяжчим пошкодженням церебральних структур (ICH score 3 (2; 4) проти 0 (0; 1), р 0,0001). У 94,7 % пацієнтів із клінічними ознаками середньої тяжкості дисфункції субтенторіальних структур (FOUR score ?14) виявили ІІ тип ЕЕГ-патерну, у 92,6 % пацієнтів із клінічними ознаками легкої дисфункції або без такої (FOUR score 14) – І тип. Висновки. Комплексний аналіз показників біоелектричної активності головного мозку в пацієнтів зі ССВМК дає змогу ідентифікувати інтегральні типи ЕЕГ-патерну, які показують функціональний стан церебральних структур та асоційовані з вираженістю дислокаційного синдрому.
The main purpose of the study was to verify the diagnostic informative value of the integral evaluation of the electroencephalographic pattern in patients with spontaneous supratentorial intracerebral hemorrhage (SSICH) on the basis of the comparison of brain activity changes with clinical and neuroimaging data. Material and methods. Prospective cohort study of 46 patients in acute period of SSICH was conducted. It included complex clinical (using Glasgow Coma Scale, Full Outline of UnResponsiveness (FOUR) score, National Institute of Health Stroke Scale, Intracerebral hemorrhage score) and neuroimaging estimation of cerebral injury severity in the onset of the disease. Investigation of brain bioelectrical activity was made during fist 24–48 hours from the onset with determination of average absolute spectral rhythm power (AASRP), relative spectral rhythm power (RSRP), fronto-occipital rhythm gradient (FORG) in the affcted hemisphere (AH) and intact hemisphere (IH), interhemispheric rhythm asymmetry values. Results. On the basis of cluster analysis 2 types of the brain bioelectric activity changes were identifid in patients with SSICH. Type I of EEG pattern was registered in 56.5 % patients, it was characterized by ipsilateral increase of RSRP of ?-range with the dominance of ?-range rhythms in slow-wave activity structure in combination with smoothing of zonal diffrences of ?-range rhythms in AH, whereas type II was characterized by bilateral domination of the RSRP ?-range with an accent in IH in combination with FORG inversion of ?-range due to elevation of the ?2-subrange in the anterior areas of IH. The patients with type II of EEG pattern were characterized by ipsilateral increase of RSRP of ?-range with the dominance of ?-range rhythms in slow-wave activity structure in combination with smoothing of zonal diffrences of ?-range rhythms in AH. The patients with type II of EEG pattern were characterized by more severe brain impairment (ICH score 3 (2; 4) versus 0 (0; 1), P 0.0001). Type II of EEG pattern was revealed in 94.7 % of patients with medium/severe dysfunction of subtentorial structures (FOUR score ?14), type I – in 92.6 % of patients with low dysfunction or without any dysfunction (FOUR score 14). Conclusions. Complex analysis of bioelectric activity of the brain in patients with SSICH allows to identify the integral types of EEG pattern, which represent the functional state of cerebral structures and are associated with the clinical and neuroimaging criteria of midline shift severity.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Войценко, К. І.
Ранні морфологічні зміни колінного суглоба щурів після опіоїдного впливу [Текст] / К. І. Войценко // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 386-389

MeSH-головна:
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (патофизиология)
ХРЯЩ СУСТАВНОЙ -- CARTILAGE, ARTICULAR (патофизиология)
(вредные воздействия, фармакокинетика)
Анотація: Мета роботи – вивчити ранні морфологічні зміни колінного суглоба щурів після експериментального опіоїдного впливу. Матеріали та методи. Матеріал дослідження – статевозрілі безпородні щури-самці (n = 16) масою 80 г, віком 4,5 місяця. Тварин поділили на 2 групи: експериментальну і контрольну. Експериментальним щурам (n = 10) робили ін’єкції розчину налбуфіну гідрохлориду дигідрату в/м’язово, щоденно 1 раз на добу впродовж 7 діб; початкова доза препарату – 8 мг/кг. Так створювали умови хронічного опіоїдного впливу. Щури контрольної групи (n = 6) протягом 7 діб отримували ін’єкції фізіологічного розчину в/м’язово. Для гістологічного дослідження використали дистальний епіфіз стегнової та проксимальний епіфіз великогомілкової кісток щурів, враховуючи збереження топографічного співвідношення струк- турних компонентів колінного суглоба. Гістологічні препарати після декальцинації забарвлювали гематоксиліном та еозином, азуром та азаном за Гейденгайном. Вимірювали товщину покривного синовіального шару суглобового хряща. Результати. В експериментальних тварин після дії опіатів порушується архітектоніка суглобового хряща, відбувається потоншення покривного синовіального шару суглобового хряща. Визначена тенденція до зменшення кількості хондроцитів у зоні проліферації, а також до загального стоншення хряща. Висновки. У ранньому періоді опіоїдного впливу у структурах колінного суглоба експериментальних щурів виникають зміни в синовіальному шарі та в зоні проліферації хондроцитів, які можуть бути передумовою наступних патологічних проявів опіоїдної хондропатії.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Право на евтаназію: за чи проти? [Текст] / Р. О. Стефанчук [та ін.] // Патологія. - 2018. - Том 15, N 3. - С. 390-395

MeSH-головна:
ЭВТАНАЗИЯ -- EUTHANASIA (законодательство и юриспруденция, этика)
ПРАВО НА СМЕРТЬ -- RIGHT TO DIE (законодательство и юриспруденция, этика)
Анотація: Мета роботи – на підставі аналізу світового досвіду визначити доцільність запровадження евтаназії в Україні. Евтаназія – найбільш суперечлива та неоднозначна тема наукових досліджень, що перебуває на межі медицини та права. Під поняттям евтаназії розуміють вид поведінки медичного працівника (дія, бездіяльність чи рішення), який вчиняється свідомо та умисно, а також спрямований на припинення нестерпних страждань (фізичного, психічного, морального характеру тощо), здійснюється за неодноразовим та однозначним проханням пацієнта (а у випадках, що передбачені законом, його законного представника), за умови його повної, своєчасної та об’єктивної інформованості про наслідки такого втручання, що має результатом смерть. У світі немає єдиного підходу до питань легалізації евтаназії. Нині формується тенденція щодо легалізації пасивної евтаназії у правових порядках окремих економічно розвинутих країн. Однак цьому передувала серйозна суспільна полеміка з найширшим залученням до неї крім юристів представників медицини, біоетики, філософії, соціології, інших наук. Попри сформовані тренди, евтаназія в жодному своєму прояві, формі не може вважатись достатньою правовою підставою для позбавлення людини життя та відповідного припинення її права на життя. Пріоритетним напрямом розвитку повинна бути не легалізація евтаназії, а розвиток паліативної допомоги, котра має на меті усунення болю та всебічну підтримку пацієнтів, членів їхніх сімей, а також інших осіб.
Дод.точки доступу:
Стефанчук, Р. О.
Янчук, А. О.
Стефанчук, М. М.
Стефанчук, М. О.
Блажівська, Н. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-22

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)