Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ПУ40/2021/18/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 15
Показані документи з 1 по 15

Савчук, Т. В.
Патоморфологические изменения плаценты при коронавирусной болезни (COVID-19) [Текст] / Т. В. Савчук, С. В. Гичка, И. В. Лещенко // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 128-135

MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ ИНФЕКЦИОННЫЕ -- PREGNANCY COMPLICATIONS, INFECTIOUS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПЛАЦЕНТАРНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- PLACENTAL INSUFFICIENCY (диагностика, патофизиология, этиология)
(патология, этиология)
Анотація: Мета роботи – встановити патоморфологічні зміни плаценти при коронавірусній хворобі (COVID-19) в анамнезі в різні терміни гестації. Матеріали та методи. Дослідили 53 плаценти жінок із коронавірусною хворобою (COVID-19) (визначення РНК SARS-CoV-2), яку діагностували при цій вагітності. Матеріал поділили на групи: 1 та 2 – плаценти у випадках із негативним ПЛР-тестом у доношених новонароджених, народжених у задовільному стані з високими балами за шкалою Апгар. 1 група (n = 29) – COVID-19 у матері на 34–39 тижнях гестації; 2 (n = 17) – COVID-19 на 23–33 тижнях гестації; 3 (n = 7) – плаценти при антенатальній загибелі плода. Результати. Між групами, що досліджували, виявили статистично значущі відмінності: в 1 групі переважав хоріоамніоніт (у 28 випадках (96,6?%); довірчий інтервал (ДІ): 86,4–100 %; р1-2 = 0,004); у 2 і 3 групах – артеріосклероз (у 13 спостереженнях (76,5 %); ДІ: 52,2–93,9 %; р1-2 = 0,0003 та у 7 (100 %); ДІ: 75,7 – 100,0%; р1-3 = 0,001 відповідно). COVID-19 діагностували в 1 групі на 34–39 тижнях гестації (медіана – 36,5), у 2 групі – з 23 до 33 тижня (медіана – 28,0), у 3 – з 13 до 32 тижня (медіана – 24,5). Антенатальна загибель плодів відбулась у термінах вагітності від 14 до 41 тижня (медіана – 31,4). Висновки. Патоморфологічні зміни плаценти при коронавірусній хворобі COVID-19 залежали від тривалості постковідного інтервалу (проміжок часу між діагностуванням COVID-19 і моментом пологів) та зумовлені послідовною зміною фаз запального процесу: альтерації, ексудації, проліферації з дальшим фіброзом. Формування гострої плацентарної недостатності при коронавірусній хворобі, яку діагностовано за 1–6 тижнів до пологів, пов’язане з розвитком виражених дисциркуляторних розладів і гострої ексудативної запальної реакції різного ступеня вираженості. Формування хронічної плацентарної недостатності пов’язане з проліферативною стадією запалення. Ці зміни призводять до розвитку фіброзу стінок артеріол і міжворсинчастого простору. Найбільш істотні структурні зміни плаценти, що призводять до плацентарної недостатності, спостерігали у 2 групі – в термінах інфікування в період 23–33 тижні вагітності. Коронавірусна хвороба COVID-19 у матері у другому триместрі вагітності – фактор ризику перинатальних утрат, що зумовлені описаними вище змінами плаценти зі збільшенням тривалості постковідного інтервалу.
Дод.точки доступу:
Гичка, С. В.
Лещенко, И. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Yakovtsova, I. I.
Immunohistochemical features of gastrointestinal stromal tumors and the role of expression of p16ink4A, Ki-67, VEGF and MMP-9 in their behavior [Текст] / I. I. Yakovtsova, Ya. M. Miroshnychenko, T. M. Chertenko // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 136-141

MeSH-головна:
НОВООБРАЗОВАНИЯ ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНЫЕ СТРОМАЛЬНЫЕ -- GASTROINTESTINAL STROMAL TUMORS (генетика, иммунология, этиология)
НОВООБРАЗОВАНИЙ МЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM METASTASIS (генетика, патология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (методы)
Анотація: Мета роботи – з’ясувати прогностичне значення цитоплазматичної експресії p16ink4A та експресії таких маркерів, як VEGF, MMP-9 і Ki-67 при гастроінтестинальних стромальних пухлинах (ГІСП), виявити зв’язок різних рівнів експресії цих маркерів з агресивною поведінкою ГІСП. Матеріали та методи. Дослідження включало 36 випадків первинних ГІСП і 10 випадків метастазів ГІСП у печінку після первинної комбінованої терапії (хірургічне видалення пухлини та терапія іматинібом), що представлені матеріалом пухлин у парафінових блоках, із них робили зрізи для імуногістохімічного дослідження з маркерами p16ink4A, VEGF, MMP-9 і Ki-67. Результати. Виявили статистично значущий зв’язок між рівнем цитоплазматичної експресії p16ink4A в первинних ГІСП і такими маркерами агресивної поведінки, як Ki-67, MMP-9 і VEGF (p-значення за точним критерієм Фішера становило 0,000753, 0,000101 і 0,000048 відповідно). Між цитоплазматичною експресією p16ink4A і VEGF, а також між p16ink4A і MMP-9 встановили сильний прямий кореляційний зв’язок (??=?0,829, p??0,05 та rs?
Дод.точки доступу:
Miroshnychenko, Ya. M.
Chertenko, T. M.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Момот, Н. В.
Ультразвукове дослідження як метод ранньої "приліжкової" діагностики гострого пошкодження нирок у геріатричних пацієнтів після ургентної абдомінальної хірургії [Текст] / Н. В. Момот, Н. В. Туманська, С. І. Воротинцев // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 142-151

MeSH-головна:
ПОЧЕК ОСТРОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- ACUTE KIDNEY INJURY (диагностика, лекарственная терапия, ультрасонография, этиология)
ПОЖИЛЫЕ -- AGED (физиология)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
Анотація: Геріатричні пацієнти особливо схильні до розвитку післяопераційних ускладнень, одним із яких є гостре пошкодження нирок (ГПН). Рання діагностика ГПН?– важлива складова ефективності його профілактики та лікування. Вважають, що ультразвукове дослідження ниркового кровотоку може бути перспективним методом «приліжкової» діагностики ГПН. Мета роботи?– визначити прогностичну цінність величини ниркового резистивного індексу (RRI) та напівкількісного оцінювання ниркової перфузії (SQP) як методів ранньої діагностики ГПН у геріатричних пацієнтів після ургентної абдомінальної хірургії. Матеріали та методи. У проспективне одноцентрове дослідження залучили 40 пацієнтів (72,5 (65,0; 81,5) року), яким визначали ризик розвитку, наявність і стадію ГПН, додатково вимірювали показники гемодинаміки, внутрішньочеревний тиск (ВЧТ), внутрішньочеревний перфузійний тиск (ВЧПТ). Нирковий резистивний індекс (RRI), SQP визначали за допомогою ультразвукової доплерографії (ультразвуковий датчик CН-6, SIEMENS, Acuson Antares). Статистичний аналіз виконали за допомогою програми Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J). Результати. В післяопераційному періоді ГПН спостерігали у 26 (65?%) осіб. Порівняно з пацієнтами без ГПН вони мали на 14?% нижчий рівень середнього артеріального тиску (р?=?0,008), в середньому на 4?мм рт. ст. вищий ВЧТ (р?=?0,005) та суттєво нижчий ВЧПТ (р?=?0,0348). У пацієнтів із ГПН RRI на 13,9?% вищий, ніж у хворих без ГПН (0,75 (0,72; 0,81) в. од. проти 0,66 (0,61; 0,69) в. од. відповідно, р?=?0,000001), але ступінь SQP нирок вірогідно не відрізнявся у групах (р?=?0,636). Логістичний регресійний аналіз показав, що у хворих із високим RRI в 15 разів частіше виникає ГПН. ROC-аналіз засвідчив, що RRI 0,71 в. од. є пороговим рівнем для розвитку ГПН із чутливістю 87,2?% та специфічністю 73,5?%, має велику прогностичну цінність (площа під кривою AUC 0,868, p??0,0001). СІ, ВЧТ і ВЧПТ вірогідно дуже слабко корелювали з RRI (r?
Дод.точки доступу:
Туманська, Н. В.
Воротинцев, С. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Стрижак, Л. С.
Ризик розвитку гострого пошкодження нирок у доношених новонароджених при використанні метилксантинів [Текст] / Л. С. Стрижак, І. О. Анікін, О. В. Спахі // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 152-158

MeSH-головна:
ПОЧЕК ОСТРОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- ACUTE KIDNEY INJURY (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
АСФИКСИЯ НОВОРОЖДЕННОГО -- ASPHYXIA NEONATORUM (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ТЕОФИЛЛИН -- THEOPHYLLINE (терапевтическое применение)
Анотація: Актуальним є вивчення нових можливостей застосування препаратів групи метилксантинів для запобігання прогресуванню гострого пошкодження нирок (ГПН) у доношених новонароджених із перинатальною асфіксією. Мета роботи?– оцінити ефективність та безпеку використання метилксантинів у доношених новонароджених для профілактики та консервативної терапії гострого пошкодження нирок. Матеріали та методи. Для перевірки ефективності запропонованого способу терапії ГПН методом випадкового вибору обрали 38 немовлят, яких поділили на 2 групи. Догляд та інтенсивну терапію здійснили згідно з чинним законодавством (наказ МОЗ України № 225 від 28.03.2014 р.). Основна група (n?=?20) отримувала терапію кофеїну цитратом, група порівняння (n?=?18) – теофіліном, в яких запобігали розвитку гострого ураження нирок ІІ та ІІІ стадії за KDIGO. Результати. Вірогідна різниця за рівнем сироваткового креатиніну виявлена у групі кофеїну – показник був вищим за такий у групі порівняння, але не виходив за межі фізіологічної норми. Швидкість клубочкової фільтрації на 3 добу життя вища при використанні теофіліну, але в групі з використанням кофеїну була в межах референтних значень норми. Різницю за рівнем сечовини та темпом діурезу у групах не виявили. Результати показали відсутність статистичної значущості при використанні різних препаратів похідних метилксантинів, а саме теофіліну та кофеїну цитрату. Це пояснюється тим, що в основній групі 0 стадію ГПН за KDIGO мали 65,00?% (n?=?13) пацієнтів, а І стадію?– 35,00?% (n?=?7), у групі порівняння?– 55,56?% (n?=?10) і 44,44?% (n?=?8) відповідно. ІІ та ІІІ стадії в обох групах дослідження не виявлені, отримані дані рівнозначні?– U?=?163,00, p?=?0,6296. Однак застосування кофеїну цитрату може стати пріоритетним через кращий профіль безпеки порівняно з теофіліном. Кофеїн рідше викликає негативні наслідки, як-от непатологічне жовчне блювання, та має вірогідно нижчий відносний ризик виникнення цієї патології у малюків (RR 0,26 (95?% CI 0,10; 0,66)). Висновки. Консервативна терапія метилксантинами в доношених новонароджених із перинатальною асфіксією запобігає розвитку ІІ та ІІІ стадій ГПН за KDIGO. Необхідно продовжити накопичення матеріалу для підвищення статистичної вірогідності, а також для вивчення ранніх і віддалених наслідків такої терапії.
Дод.точки доступу:
Анікін, І. О.
Спахі, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Патоморфологічні та імуногістохімічні особливості слизової оболонки стравоходу в дітей із бронхіальною астмою, що поєднана з рефлюкс-езофагітом [Текст] / Т. Д. Задорожна [та ін.] // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 159-166

MeSH-головна:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ЭЗОФАГИТ ПЕПТИЧЕСКИЙ -- ESOPHAGITIS, PEPTIC (диагностика, этиология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование)
СЛИЗИСТАЯ ОБОЛОЧКА -- MUCOUS MEMBRANE (патология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Найбільш поширена коморбідна патологія в дітей із бронхіальною астмою (БА) – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), що асоційована з рефлюкс-езофагітом (РЕ), котра становить від 32?% до 80?%. Гістологічні зміни слизової оболонки стравоходу при РЕ описані в дорослих і дітей, однак є тільки поодинокі дослідження, де наведені морфологічні особливості слизової оболонки стравоходу при поєднаній патології з урахуванням тяжкості перебігу БА. Мета роботи – вивчити гістологічні та імуногістохімічні особливості слизової оболонки стравоходу в дітей із бронхіальною астмою, що поєднана з рефлюкс-езофагітом. Матеріали та методи. У 43 дітей віком 6?17 років із РЕ та БА тяжкого перебігу (1 група), з БА легкого/середньо-тяжкого перебігу (2 група) та без БА (3 група) дослідили біоптати слизової оболонки з дистальних і проксимальних відділів стравоходу гістологічними й імуногістохімічними методами. Імуногістохімічне дослідження виконали в серійних парафінових зрізах відповідно до стандартних протоколів, застосовуючи моноклональні антитіла до Ki-67, MMP-9, VEGF, BCL-2, IgE, СD68. Результати. У дітей із БА, що поєднана з РЕ, структурні зміни слизової оболонки стравоходу відрізнялися залежно від тяжкості БА. Тяжку гіперплазію базального епітелію реєстрували в 92,31?% дітей 1 групи, а її частота вірогідно відрізнялася від такої в дітей 2 і 3 груп спостереження. Характерна ознака дітей із БА та рефлюкс-езофагітом?– дисхроноз, що характеризувався вогнищами гіпо- та гіпертрофії клітин базального шару (у 92,31?% дітей 1 групи та 37,50?% дітей 2 групи). Тяжке подовження «сосочків» виявили тільки у 38,46?% дітей 1 групи. Імуногістохімічні особливості слизової стравоходу дітей із БА та рефлюкс-езофагітом?– експресія антигена Ki-67, IgE та слабка макрофагальна реакція (СD68), ступінь виразності яких відрізнявся від дітей із рефлюкс-езофагітом без БА. Висновки. Морфологічні зміни у слизовій стравоходу дітей із рефлюкс-езофагітом і БА відрізняються від таких у дітей із рефлюкс-езофагітом без БА наявністю тяжких пошкоджень епітелію, дисхронозом змін, тяжким подовженням «сосочків», вираженою клітинною проліферацією (Кі-67), локальною експресією IgE.
Дод.точки доступу:
Задорожна, Т. Д.
Антипкін, Ю. Г.
Уманець, Т. Р.
Буратинська, А. А.
Арчакова, Т. М.
Кюрджієва, М. І.
Килихевич, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Lezhenko, H. O.
Significance of determination of hemodynamic phenotypes in early diagnosis of cardiovascular disorders in children with diabetes mellitus [Текст] / H. O. Lezhenko, O. Ye. Pashkova, K. V. Samoilyk // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 167-173

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ГЕМОДИНАМИКА -- HEMODYNAMICS (физиология)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ФЕНОТИП -- PHENOTYPE
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Мета роботи – здійснити стратифікацію гемодинамічних фенотипів у дітей, які хворі на цукровий діабет, та визначити їхню частоту залежно від тривалості перебігу захворювання. Матеріали та методи. Обстежили 72 дітей, які хворі на цукровий діабет, віком від 10 до 16 років. Пацієнтів поділили на 3 групи: перша – 22 дитини з тривалістю цукрового діабету до 1 року, друга – 24 особи з тривалістю захворювання від 1 до 5 років, третя – 26 пацієнтів із перебігом захворювання понад 5 років. Контрольна група – 20 дітей, репрезентативних за віком і статтю. Усім дітям виконали добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ) на приладі АВРМ-04 (Meditech Ltd, Угорщина). Діагностику латентних гемодинамічних порушень здійснили методом кількісного аналізу зв’язків параметрів артеріального тиску, що передбачав виконання лінійної регресії систолічного артеріального тиску (АТ) за пульсовим АТ. За результатами регресії визначали 6 гемодинамічних фенотипів, які характеризували індивідуальні особливості функціонування системи кровообігу: гармонійний, міокардіально-недостатній підтип гармонійного, пограничний діастоло-гармонійний, пограничний систоло-гармонійний, дисфункціональний діастолічний і дисфункціональний систолічний. За даними ДМАТ за допомогою лінійного регресійного рівняння розраховували амбулаторний артеріальний індекс жорсткості (Ambulatory Arterial Stiffnes Index – AASI). Статистично результати опрацювали за допомогою пакета статистичних програм Statistica 13.0 (StatSoft Inc., № JPZ8041382130ARCN10-J). Результати. Встановили, що в динаміці цукрового діабету відбувається зменшення реєстрації гармонійного фенотипу гемодинаміки протягом доби внаслідок збільшення частки пацієнтів із дисфункціонально-діастолічним гемодинамічним фенотипом. Водночас у дітей, які хворі на цукровий діабет, виявили вірогідне підвищення AASI з першого року захворювання із прогресивним його збільшенням у динаміці. Найбільші значення AASI встановили при дисфункціональних гемодинамічних фенотипах. Висновки. У дітей, які хворі на цукровий діабет, у динаміці захворювання відбувається формування дисгармонічних гемодинамічних фенотипів, що разом зі зростанням жорсткості судин реалізується порушенням системного кровообігу, розвитком діабетичної ангіопатії та, вочевидь, є фактором ризику виникнення артеріальної гіпертензії. Визначення гемодинамічного фенотипу в дітей, які хворі на цукровий діабет, можна використовувати як скринінговий метод доклінічної діагностики прихованих порушень серцево-судинної системи та раннього призначення лікувально-профілактичних заходів.
Дод.точки доступу:
Pashkova, O. Ye.
Samoilyk, K. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Features of the immunoreactivity T and B lymphocytes subpopulations and cytokine imbalance in patients with hepatosplenomegaly of different etiology [Текст] / O. M. Klіmova [et al.] // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 174-182

MeSH-головна:
СПЛЕНОМЕГАЛИЯ -- SPLENOMEGALY (диагностика, иммунология, этиология)
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS (диагностика, осложнения, этиология)
ГЕПАТИТ -- HEPATITIS (вирусология, диагностика, иммунология, этиология)
ИММУНОФЕРМЕНТНЫЕ МЕТОДЫ -- IMMUNOENZYME TECHNIQUES (использование)
Анотація: Мета роботи – вивчення механізмів імунологічної дисрегуляції продукції цитокінів, імуноглобулінів та зміни експресії кластерів диференціювання CD субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів у хворих на гепатоспленомегалію різної етіології. Матеріали та методи. Матеріал для дослідження – лімфоцити та сироватка крові 73 пацієнтів із гепатоспленомегалією на тлі цирозу печінки, що ускладнений портальною гіпертензією та кровотечами з флебектазій. Хворих поділили на 3 групи залежно від етіології: I?– інфіковані вірусами гепатиту HBV/HCV; II – інфіковані вірусами герпесу СMV/VEB; III?– зі спадковими ферментопатіями. Використовували методи імуноферментного аналізу, імунофлуоресценції, проточної цитофлуориметрії. Результати. У пацієнтів із різними етіологічними факторами гепатоспленомегалії виявили підвищення концентрації IgA та IgМ на тлі нормальної кількості CD22+-В-лімфоцитів при інфікуванні вірусами HBV/HCV (група I), високий рівень IgM та їхніх продуцентів, В-лімфоцитів, при інфікуванні вірусами СMV/VEB (група II), III (зі спадковими ферментопатіями) концентрація всіх класів імуноглобулінів відповідала нормі при підвищеному вмісті В-лімфоцитів. Виявили різноспрямовані зміни вмісту цитокінів: у групі I домінував синтез протизапальних цитокінів ІЛ-4, ІЛ-10, у групі II – прозапальних ІЛ-1?, ІНФ-?, ФНП-?; у групі III максимально підвищена концентрація ІЛ-6 і фактора росту судин?– VEGF. Кількість активованих CD3+CD4+CD25+ Т-клітин знижена в пацієнтів І та ІІ груп у 2,3 і 2,0 раза відповідно, а у групі ІІІ збільшена в 1,2 раза. Кількість регуляторних T-лімфоцитів CD3+CD4+CD25+CD127neg знижена вдвічі в I і II групах. Експресія костимулювальних молекул CD3+CD4+CD28+ низька в усіх групах обстежених, максимальне зниження виявили у ІІІ групі. У пацієнтів на тлі вірусів HCV/HBV визначили збільшення експресії маркера пізньої активації лімфоцитів CD3+HLA-DR+ в середньому на 63?%. Висновки. Імунні порушення при гепатоспленомегалії різної етіології характеризуються різноспрямованими змінами. Підходи до лікування пацієнтів з гепатоспленомегалією повинні бути комплексними, враховувати тригерні фактори, які викликають дисрегуляцію імунних реакцій, що надалі призводить до деструкції, і спрямовані на ремоделювання органів-мішеней.
Дод.точки доступу:
Klіmova, O. M.
Kordon, T. I.
Sushkov, S. V.
Drozdova, L. A.
Lavinska, O. V.
Merezhko, O. S.
Bychenko, K. O.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Демченко, А. В.
Активність маркерів оксидативного та нітрозативного стресів у плазмі крові пацієнтів із хворобою Паркінсона на ранніх стадіях [Текст] / А. В. Демченко, В. В. Бірюк, А. В. Абрамов // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 183-188

MeSH-головна:
ПАРКИНСОНА БОЛЕЗНЬ -- PARKINSON DISEASE (диагностика, кровь, лекарственная терапия, этиология)
ПЛАЗМА -- PLASMA (физиология)
ИММУНОФЕРМЕНТНЫЕ МЕТОДЫ -- IMMUNOENZYME TECHNIQUES (использование)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS (физиология)
Анотація: Мета роботи – дослідити активність маркерів оксидативного та нітрозативного стресів у плазмі крові пацієнтів із хворобою Паркінсона (ХП) на І–ІІ стадіях і визначити зв’язок між їхньою концентрацією та вираженістю немоторних симптомів захворювання. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 67 пацієнтів із І–ІІ стадіями ХП і 20 осіб групи контролю. Стан когнітивних функцій визначали за Монреальською шкалою когнітивного оцінювання (МоСА). Для встановлення вираженості психоемоційних порушень застосували анкету оцінювання нічного сну (О. М. Вейн), тест Zung для самооцінювання тривоги, шкалу апатії Starkstein, бостонський тест на стресостійкість, шкалу депресії Бека (BDI-II). Виконали імуноферментний аналіз (ELISA) для визначення активності глутатіонпероксидази (ГПО), глутатіон-S-трансферази (ГТ) і вмісту 3-нітротирозину (3-НТ) у плазмі крові учасників дослідження (набори Elabscience®). Результати. Середній вік пацієнтів із ХП й осіб групи контролю?– 64,35?±?1,22 і 66,40?±?0,70 року відповідно. Активність ГПО в пацієнтів із І–ІІ стадіями ХП вірогідно нижча, ніж в осіб групи контролю (р??0,001), вірогідно вища на І стадії захворювання порівняно з показниками хворих із ІІ стадією (р?
Дод.точки доступу:
Бірюк, В. В.
Абрамов, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ільченко, С. І.
Взаємозв’язок рівня монооксиду азоту з активністю фіброгенного цитокіну TGF-β1 та їхня роль у діагностиці розвитку незворотних морфофункціональних змін бронхів у підлітків, які курять [Текст] / С. І. Ільченко, А. О. Фіалковська, К. В. Скрябіна // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 189-195

MeSH-головна:
БРОНХИТ -- BRONCHITIS (диагностика, этиология)
СПИРОМЕТРИЯ -- SPIROMETRY (использование)
РЕНТГЕНОГРАФИЯ ТОРАКАЛЬНАЯ -- RADIOGRAPHY, THORACIC (использование)
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
(вредные воздействия)
Анотація: Мета роботи – вивчити взаємозв’язок рівня монооксиду азоту в конденсаті повітря, що видихається (FeNO), з активністю фіброгенного цитокіну TGF-?1 у сироватці крові та брашбіоптатах слизової оболонки бронхів для визначення їхньої ролі в розвитку незворотних морфофункціональних змін у підлітків, які курять. Матеріали та методи. Обстежили 20 підлітків-курців із діагнозом хронічний бронхіт (ХБ), середній вік – 17,5 ± 0,2 року. Група порівняння – 37 підлітків, які курять, без респіраторних симптомів (середній вік – 15,9 ± 0,2 року) і 15 здорових осіб, які не курять (середній вік?– 15,9 ± 0,4 року). У підлітків-курців оцінювали статус тютюнокуріння. Для підтвердження активного тютюнокуріння визначали метаболіт нікотину котинін у сечі. Інструментальні методи дослідження включали спірометрію, рентгенографію органів грудної порожнини, фібротрахеобронхоскопію. Концентрацію FeNO вимірювали за допомогою апарата Niox Mino. Рівень TGF-?1 визначали в сироватці крові та брашбіоптатах слизової оболонки бронхів, отриманих під час ендоскопічного дослідження. Результати. Рівень FeNO вірогідно нижчий у підлітків-курців із ХБ порівняно з асимптомними підлітками (6,1?±?0,3 ppb проти 8,8?±?0,6 ppb, р??0,05). Визначили взаємозв’язок між рівнем FeNO та показниками статусу тютюнокуріння у хворих на ХБ й асимптомних курців. Виявили вірогідне збільшення рівня TGF-?1 у сироватці крові хворих на ХБ порівняно з асимптомними курцями (478,7 ± 57,9 пг/мл проти 231,5 ± 23,5 пг/мл, р??0,05). У підлітків, які курять, встановили взаємозв’язок між рівнем FeNO та підвищеною активністю фіброгенного цитокіну TGF-? (r?
Дод.точки доступу:
Фіалковська, А. О.
Скрябіна, К. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Іванько, О. Г.
Кластерний аналіз причин гострих діарей у дітей раннього віку, госпіталізованих в інфекційне відділення [Текст] / О. Г. Іванько, В. М. Бондаренко // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 196-202

MeSH-головна:
ДИАРЕЯ -- DIARRHEA (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
КЛАСТЕРНЫЙ АНАЛИЗ -- CLUSTER ANALYSIS
МЛАДЕНЕЦ -- INFANT
Анотація: Мета роботи – за допомогою кластерного аналізу класифікувати клініко-лабораторні показники дітей віком від 6 до 24 місяців із гострою діареєю, схарактеризувати типові ознаки інфекційних або функціональних розладів кишечника. Матеріали та методи. Обстежили 56 дітей (35 хлопців, 21 дівчина), госпіталізованих із діареєю в дитяче інфекційно-боксоване відділення. У пацієнтів зібрали анамнез, виконали клініко-лабораторні дослідження крові, сечі, мікроскопію та бактеріологічні посіви калу на селективні субстрати, здійснили тести для ідентифікації адено-, ротавірусів. Вивчали наявність у випорожненнях токсинів А/В Clostridium difficile, гемоглобіну, фекального кальпротектину (ФКП), визначали відсотковий вміст неперетравлених вуглеводів (редукуючих субстанцій). Контрольна група включала 31 дитину. Результати. Більшість дітей отримували антибіотики, але тільки у 58,9?% випадків встановлена бактеріальна, вірусна природа захворювання або клінічно високо вірогідна інфекція. Інші 41,1?% пацієнтів мали епізоди неінфекційної діареї. У 7,1?% з усіх випадків діарея спричинена підвищенням вмісту вуглеводів у випорожненнях. Такий самий механізм мала діарея у 3,4?% хворих при інвазії кишечника Giardia lamblia. У 17,9?% пацієнтів часту дефекацію спостерігали при симптоматичній (парентеральній) діареї, спричиненій позакишковими захворюваннями; у 7,1?% хворих кишкова гіпермотильність не пояснена, але за ознаками схожа на синдром подразненого кишечника в дорослих. Додатково кластерний аналіз відокремив 5,4?% хворих із неінфекційною діареєю, в яких виявили тільки значущо підвищені показники ФКП, що може відповідати алергічному або імунному запаленню кишечника. Висновки. Класифікація хворих за причинами діареї стала можливою завдяки застосуванню мікробіологічних тестів і високоінформативних маркерів кишкового здоров’я?– фекального кальпротектину та показника вмісту редукуючих субстанцій (вуглеводів) у випорожненнях.
Дод.точки доступу:
Бондаренко, В. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Peculiarities of ultrasound diagnostics of paraurethral glands in women of fertile age [Текст] / М. О. Grygorenko [et al.] // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 203-210

MeSH-головна:
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY (использование)
МОЧЕВОГО ПУЗЫРЯ КАТЕТЕРИЗАЦИЯ -- URINARY CATHETERIZATION (использование)
УРЕТРА -- URETHRA (иннервация, ультрасонография)
ПОЛОВЫЕ ОРГАНЫ ЖЕНСКИЕ -- GENITALIA, FEMALE (анатомия и гистология, иннервация, ультрасонография)
Анотація: Мета роботи – оцінювання ультрасонографічної діагностики парауретральних залоз, враховуючи типи їхньої локалізації в жінок репродуктивного віку. Матеріали та методи. Здійснили гінекологічне, сексологічне, ультрасонографічне обстеження 94 жінок-волонтерок віком 24–42 роки (середній вік – 31,01 ± 6,60). Парауретральні залози під час УЗД визначали у форматі сірої шкали (В-режимі), використовуючи кольорове доплерівське картування, оцінювали доплерометричні індекси судин парауретральних залоз до та після сексуальної стимуляції (перегляд пацієнткою еротичного фільму впродовж 20 хвилин та нанесення на передню стінку піхви збуджувального лубриканта). На початку дослідження для покращення візуалізації парауретральних залоз виконали катетеризацію сечового міхура, в піхву ввели балон, заповнений гелем. Результати. Передній (меатальний) тип локалізації парауретральних залоз (накопичення залозистої тканини у проєкції дистального відділу уретри) виявили в 67 (71,2?%) обстежених, задній тип (у зоні задньої уретри) – в 19 (20,2?%), дифузний тип (вздовж уретри) – в 7 (7,5?%), рудиментарний – в 1 (1,1?%) випадку. Парауретральні залози візуалізувалися як чітке ізоехогенне овальне утворення, що має такі розміри: довжина – 2,20?±?0,60 см, ширина – 1,52?±?0,40 см, товщина – 1,30?±?0,30 см, об’єм – 4,75 ± 0,50 см3. Діаметр судин у зоні парауретральних залоз у спокої – 0,17–0,21 см, при стимуляції – 0,39–0,41 см. Максимальна систолічна швидкість кровотоку (Vps) у спокої становила 8,90–11,10 см/с, при сексуальній стимуляції – 13,9–14,1 см/с, індекс резистентності (IR)?– 0,60–0,62 та 0,63–0,68, індекс пульсативності (IP)?– 1,22–1,44 та 1,61–1,72 відповідно. Зону G виявили в 90,4?% обстежених. Висновки. Ультрасонографічне дослідження з використанням методу доплерографії судин парауретральних залоз за запропонованою методикою дає змогу не тільки ідентифікувати це анатомічне утворення, але і встановити типи його локалізації, особливості кровотоку судин парауретральної зони, точки G у стані спокою та на тлі сексуальної стимуляції.
Дод.точки доступу:
Grygorenko, М. О.
Romashchenko, O. V.
Biloholovska, V. V.
Kosiukhno, M. O.
Melnykov, M. O.
Klius, A. L.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Слєпченко, М. Ю.
Вплив цитомегаловірусу на клініко-параклінічні та імунні параметри дітей, які хворі на ротавірусну інфекцію [Текст] / М. Ю. Слєпченко, С. В. Кузнєцов // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 211-217

MeSH-головна:
ЦИТОМЕГАЛОВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CYTOMEGALOVIRUS INFECTIONS (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, этиология)
РОТАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- ROTAVIRUS INFECTIONS (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ИММУНОФЕРМЕНТНЫЕ МЕТОДЫ -- IMMUNOENZYME TECHNIQUES (использование)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Мета роботи – оцінити вплив цитомегаловірусу на клініко-параклінічні та імунологічні параметри в дітей, які хворі на ротавірусну інфекцію (РВІ). Матеріали та методи. Обстежили 50 дітей віком 1–3 роки, які хворі на середньої тяжкості та тяжкі форми кишкової інфекції ротавірусної етіології. Всіх дітей обстежили на наявність інфікування вірусами герпесу 1, 2, 4, 5, 6 типів. Методом імуноферментного аналізу (ІФА) визначали рівень специфічних Ig G і Ig M до вірусів герпесу 1, 2, 4, 5, 6 типів. У разі позитивного результату тесту методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) визначали наявність ДНК (якісно) названих герпесвірусів. У 1 групу (моно-РВІ), яку визначили як референсну, залучили 33 дитини, в котрих не виявили інфікування жодним із наведених вірусів групи герпес. У 2 групу ввійшли 17 пацієнтів із РВІ на тлі інфікування цитомегаловірусом (ЦМВ), інфікування іншими вірусами групи герпес виключене. Аналізували показники імунної відповіді (CD 3+, CD 4+, CD 8+, CD 16+, CD 22+, Ig A, Ig M, Ig G, ІЛ 1?, 4, ФНП-?) у гострий період захворювання та в період реконвалесценції. Якісні показники наведені як абсолютне та відносне (%) значення. Вірогідність відмінностей визначали за допомогою тесту ?2 Пірсона (Pearson’s Chi-squared test). Кількісні показники наведені як медіана (Ме) та нижній (LQ) і верхній (UQ) квартилі. Вірогідність відмінностей кількісних показників у двох непов’язаних групах визначали за допомогою U-тесту Манна–Вітні (Mann–Whitney U-test). Порогове значення рівня вірогідності?– 0,05. Результати. Аналіз результатів дослідження показав: у гострому періоді РВІ інфікування дітей ЦМВ призводить до нижчих показників температурної реакції, меншої кратності блювоти, подовження терміну госпіталізації, зменшення вмісту лейкоцитів, CD 16+ (%) клітин і показника імунорегуляторного індексу (CD 4+/CD 8+) на тлі збільшення рівнів моноцитів, CD 8+ (%) Т-лімфоцитів, концентрації IЛ-4 та ФНП-?. У період реконвалесценції наявність ЦМВ асоціюється зі збільшенням тривалості лихоманки та діареї, вмісту моноцитів, CD 8+ (%) Т-клітин, концентрації IЛ-4, ФНП-? та нижчими показниками імунорегуляторного індексу, вмісту СD 16+ (%), CD 22+ (%) Т-клітин і Ig M. Висновки. Латентна цитомегаловірусна інфекція в дітей, які хворі на ротавірусний гастроентерит, вірогідно впливає на низку клініко-параклінічних та імунних показників, що призводить до зменшення інтенсивності клінічних проявів у гострий період захворювання та пролонгації окремих симптомів у період реконвалесценції.
Дод.точки доступу:
Кузнєцов, С. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Зв’язок морфологічних показників ураження великогомілкової кістки та м’яких тканин і деяких біохімічних показників крові у хворих на травматичний остеомієліт [Текст] / В. В. Григоровський [та ін.] // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 218-228

MeSH-головна:
БОЛЬШЕБЕРЦОВАЯ КОСТЬ -- TIBIA (патология)
ОСТЕОМИЕЛИТ -- OSTEOMYELITIS (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
МЯГКИХ ТКАНЕЙ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- SOFT TISSUE INJURIES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
Анотація: Мета роботи – встановити статистичні відмінності біохімічних показників крові та морфометричних показників ураження тканин, зв’язків між ними у хворих на травматичний остеомієліт великогомілкової кістки з трофічними розладами кінцівки. Матеріали та методи. Дослідили матеріал від 28 хворих на травматичний остеомієліт, що супроводжувався трофічними розладами тканин різних ступенів вираженості. Визначали рівні прокальцитоніну, лактатдегідрогенази та ацетилхолінестерази у сироватці крові. Гістологічно у тканинах гомілки вивчали кількісні біохімічні, градаційні морфометричні показники, частоти трапляння випадків різних ступенів вираженості та зв’язки «клініка – біохімія – патоморфологія». Результати. Середні значення прокальцитоніну, лактатдегідрогенази та ацетилхолінестерази у хворих на травматичний остеомієліт великогомілкової кістки, що супроводжується трофічними порушеннями у тканинах гомілки, вірогідно вищі, ніж в інтактних донорів. У більшості хворих на хронічний травматичний остеомієліт у тканинах гомілки виявили патологічні зміни, які за результатами клінічного оцінювання є трофічними порушеннями. Це поєднання дисциркуляторних, ішемічно-некротичних, ексудативних, продуктивно-запальних, а також репаративних процесів, що разом створюють складну картину комплексного ураження та можуть персистувати впродовж багатьох років. Найтісніші зв’язки, за значенням коефіцієнта асоціації, щодо біохімічних показників встановили для таких клінічних даних: ступінь неконсолідованості відламків кістки та вираженість трофічних порушень у кістковій тканині (за клінічними оцінками); щодо морфометричних показників для біохімічних даних: рівні прокальцитоніну та лактатдегідрогенази крові. З-поміж морфометричних показників ураження найтісніші зв’язки щодо біохімічних показників виявляли в кістках (форма патологічного осередку травматичного остеомієліту та наявність секвестрів) і м’яких тканинах (ексудативне запалення у внутрішній оболонці капсули осередку). Висновки. При хронічному травматичному остеомієліті, що поєднується з трофічними розладами тканин гомілки, є залежності між певними клінічними, біохімічними та морфометричними показниками стану тканин кінцівки. Відхилення показників метаболізму від норми можуть бути біохімічними маркерами під час визначення ступеня їхньої вираженості та ефективності лікування хворих.
Дод.точки доступу:
Григоровський, В. В.
Магомедов, С.
Грицай, М. П.
Цокало, В. М.
Кузуб, Т. А.
Поліщук, Л. В.
Григоровська, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Роль мієлопероксидази як діагностичного та прогностичного фактора при серцево-судинній патології (гострому коронарному синдромі) [Текст] / М. П. Копиця [та ін.] // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 229-242

MeSH-головна:
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ -- ACUTE CORONARY SYNDROME (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ПЕРОКСИДАЗА -- PEROXIDASE (физиология)
ЧРЕСКОЖНОЕ КОРОНАРНОЕ ВМЕШАТЕЛЬСТВО -- PERCUTANEOUS CORONARY INTERVENTION (использование)

Анотація: Мієлопероксидаза – один із ключових ферментів, що бере участь в окислювальному стресі та запаленні. Його підвищені рівні визначають у широкому діапазоні при гострих і хронічних формах cерцево-судинних захворювань. Запалення призводить до вивільнення ензиму з лейкоцитів із формуванням таких продуктів, як гіпохлоритна кислота, негативно впливаючи на білки-мішені. Суперечливі наукові дані щодо прогностичної ролі цього біомаркера під час захворювання органів кровообігу породжують науковий інтерес, актуалізують дослідження в цьому напрямі. Мета роботи – аналіз відомостей фахової літератури щодо мієлопероксидази та можливості її клінічного використання для діагностики та стратифікації ризику пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Матеріали та методи. Пошук та узагальнення відомостей провідних фахових джерел, що індексуються наукометричними базами PubMed, Scopus, Web of Science. Результати. Результати досліджень свідчать, що мієлопероксидаза активно залучена в патофізіологію серцево-судинних захворювань через участь у запаленні, окислювальному стресі, надмірному утворенні проатерогенних ліпопротеїнів, зміні активності оксиду азоту, ендотеліальній дисфункції, а також через вплив на нестабільність атеросклеротичних бляшок. У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, включаючи ішемічну хворобу серця, концентрація цього протеїну збільшена та часто пов’язана з поганим прогнозом, зокрема з підвищеним ризиком смертності. Метаболіти мієлопероксидази часто є чинниками, що зумовлюють пошкодження клітин в умовах ішемії. Розглянули також взаємозв’язок ензиму з розвитком рестенозу, ефективністю реваскуляризації після черезшкірного коронарного втручання. Висновки. Відомості, що наводимо, здебільшого визначають мієлопероксидазу як вагомий маркер прогнозування віддалених результатів спостереження та розвитку серйозних несприятливих серцево-судинних подій, смертності в пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Незважаючи на успіхи в вивченні комплексних ефектів мієлопероксидази, привертає увагу суперечливість результатів, що зумовлює необхідність наступних досліджень для з’ясування повного клінічного потенціалу мієлопероксидази у пацієнтів із серцево-судинною патологією.
Дод.точки доступу:
Копиця, М. П.
Родіонова, Ю. В.
Титаренко, Н. В.
Кутя, І. М.
Гільова, Я. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Торонченко, О. М.
Помилки під час надання екстреної медичної допомоги пацієнтам з ЕКГ-ознаками гострого коронарного синдрому на тлі декомпенсації цукрового діабету з гіперкаліємією [Текст] / О. М. Торонченко, Л. О. М’якінькова, Д. Д. Баклицький // Патологія. - 2021. - Том 18, N 2. - С. 243-250

MeSH-головна:
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ -- ACUTE CORONARY SYNDROME (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
НЕОТЛОЖНАЯ МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ -- EMERGENCY MEDICAL SERVICES (использование)
ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЯ -- ELECTROCARDIOGRAPHY (использование)
ГИПЕРКАЛИЕМИЯ -- HYPERKALEMIA (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
Анотація: У статті описано рідкісний клінічний випадок розвитку гіперкаліємії на тлі декомпенсації цукрового діабету 1 типу з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, порушенням ритму та графіки комплексів QRST, первинно діагностований як гострий коронарний синдром (ГКС) з елевацією сегмента ST. За результатами коронароангіографії виключили патологію коронарних артерій. Гіперкаліємію як причину ЕКГ-змін припустили на стаціонарному етапі лікування. Стабілізацію стану пацієнта, відновлення ритму серця та провідності спостерігали на тлі інфузійної підтримки та інсулінотерапії. Патогенез порушення ритму та графіка комплексів QRST мали вторинний ґенез щодо порушень водно-електролітного обміну, тому відновлення синусового ритму відбулося без застосування антиаритмічних препаратів. Використання антиаритмічних препаратів, рекомендованих під час лікування хворих на ГКС із порушенням ритму, може поглиблювати електролітні зрушення та призводити до виникнення фатальних аритмій в умовах дефіциту інсуліну та гіперкаліємії. Наведений приклад підтверджує першочергову необхідність діагностики життєво небезпечних електролітних зрушень, зокрема гіперкаліємії під маскою ГКС, а також поряд з ЕКГ-ознаками ГКС особливу увагу необхідно приділяти оцінюванню анамнезу та клінічних даних для правильного визначення тактики надання невідкладної допомоги та лікування.
Дод.точки доступу:
М’якінькова, Л. О.
Баклицький, Д. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)