Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ПУ40/2021/18/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 15
Показані документи з 1 по 15

Zakhartseva, L. M.
Predictive value of morphological features and proliferative markers (mitotic index, Ki-67, PHH3) in bronchopulmonary neuroendocrine tumors / L. M. Zakhartseva, H. Ye. Chytaieva // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - P254-262

MeSH-головна:
ЛЕГКИХ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- LUNG NEOPLASMS (диагностика, хирургия, этиология)
НЕЙРОЭНДОКРИННЫЕ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEUROENDOCRINE TUMORS (диагностика, хирургия, этиология)
НОВООБРАЗОВАНИЙ МЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM METASTASIS (патология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование, методы)
ВЫЖИВАЕМОСТИ АНАЛИЗ -- SURVIVAL ANALYSIS
Анотація: Мета роботи – оцінювання зв’язку мітотичного індексу (MI), некрозу, імуногістохімічних (ІГХ) маркерів проліферації Ki-67, PHH3 та їхньої цінності як предикторів агресивності нейроендокринних пухлин (НЕП) легень. Матеріали та методи. Дослідження здійснили, використавши операційний і біопсійний матеріал, що отримали від 64 пацієнтів із НЕП легень до призначення їм хімієтерапії. Виконали морфологічне та ІГХ дослідження. MI, вираженість некрозу, експресію Ki-67 і PHH3, метастатичні ураження та виживаність хворих оцінювали за допомогою методів непараметричної статистики. Результати. Виявили статистично вірогідний зв’язок між вираженістю некрозу та виживаністю пацієнтів (р = 0,021). Це стосувалося порівняння груп хворих без вогнищ некрозу у тканині пухлини та з екстенсивними вогнищами некрозу (p = 0,023). MI достовірно пов’язаний із наявністю метастазів у лімфатичних вузлах (p = 0,003) і віддалених метастазів (p = 0,029). Визначили значущий прямий зв’язок між рівнем Ki-67 і MI (р 0,001), MI та експресією PHH3 (p 0,001). Але не виявили вірогідний зв’язок між рівнями Ki-67 і PHH3 (p
Дод.точки доступу:
Chytaieva, H. Ye.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Konovalova, M. O.
The impact of concomitant anemic syndrome on the clinical course of coronary artery disease / M. O. Konovalova, N. S. Mykhailovska // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - P263-268

MeSH-головна:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (диагностика, кровь, лекарственная терапия, этиология)
АНЕМИЯ -- ANEMIA (диагностика, кровь, лекарственная терапия, этиология)
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
Анотація: Наявність коморбідної патології негативно впливає на прогноз пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС). Актуальним є уточнення особливостей перебігу ІХС на тлі супутньої анемії та визначення основних факторів ризику розвитку ускладнень для удосконалення тактики ведення таких хворих. Мета роботи – дослідити вплив супутнього анемічного синдрому на клінічний перебіг ІХС, частоту виникнення та особливості основних кардіоваскулярних подій. Матеріали та методи. У дослідження залучили 91 хворого на ІХС (42 чоловіки, 49 жінок віком 70 (49; 93) років), яких поділили на дві групи: основна (n = 46) – пацієнти з ІХС та супутньою залізодефіцитною анемією; група порівняння (n = 45) – ІХС без анемії. Вивчаючи основні кардіоваскулярні події, враховували повторні госпіталізації з приводу аритмічних порушень, прогресування серцевої недостатності (СН), дестабілізацію ІХС протягом року спостереження, а також летальні наслідки від серцево-судинних причин. Статистично результати опрацювали в ліцензованій програмі Statistica 13.0. Результати. Протягом року у хворих обох груп зафіксували 42 нефатальні кардіоваскулярні події: в основній – 30 (67 %), у групі порівняння – 12 (27 %) (?2 = 13,603; p 0,05). Наявність супутньої анемії у хворих на ІХС вірогідно підвищувала відносний ризик повторних госпіталізацій (ВР
Дод.точки доступу:
Mykhailovska, N. S.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Clinical and pathomorphological analysis of deaths from COVID-19 in 2020 / O. V. Riabokon [et al.] // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - P269-277

MeSH-головна:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, смертность, этиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
ПНЕВМОНИЯ ВИРУСНАЯ -- PNEUMONIA, VIRAL (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, смертность, этиология)
Анотація: Мета роботи - здійснити клініко-патоморфологічний аналіз летальних випадків від коронавірусної хвороби (COVID-19) у 2020 році. Матеріали та методи. Проаналізували 41 історію хвороби та результати патологоанатомічного дослідження пацієнтів, які померли внаслідок COVID-19 протягом 2020 року. Результати. Летальний наслідок від COVID-19 зафіксований на 22 (16; 27) добу захворювання із переважанням серед померлих чоловіків (73,2 %), пацієнтів похилого та старечого віку (75,6 %) із наявністю коморбідної патології (92,7 %). Раннє ураження легень при COVID-19 у померлих визначали як виразний інтерстиційний та інтерстиційно-альвеолярний набряк, наявність у легеневих мікросудинах стазу еритроцитів, мікрозгустків крові та гіпоперфузійних лейкоцитарних стазів, а також наявність в альвеолах еритроцитів, рідше – «гіалінових мембран». Двобічна полісегментарна субтотальна вірусна пневмонія в 90,2 % померлих хворих виявлялася як суттєвий набряк і потовщення стінок альвеол із помірною інфільтрацією лімфоцитами, вогнищевою перибронхіальною та периваскулярною запальною поліморфноклітинною інфільтрацією, множинними дрібними вогнищами ателектазів і дислектазів, наявністю в альвеолах скупчень еритроцитів, гемосидерофагів і макрофагів, злущеного альвеолярного епітелію (87,8 %), а також метаплазії нечисленних альвеолоцитів, що збереглися на люмінальній поверхні альвеол (82,9 %). У кожного десятого померлого від COVID-19 зафіксували ознаки приєднання вторинної бактеріальної мікрофлори. У 85,4 % померлих на 22–27 добу хвороби встановили великовогнищевий або сублобарний пневмофіброз. У померлих унаслідок COVID-19 поліорганна недостатність характеризувалася вогнищевим некрозом епітелію канальців нирок (73,2 %), вогнищевою лімфоцитарно-лейкоцитарною інфільтрацією (12,2 %), тромбозом мікросудин (17,1 %) нирок, вогнищевими центролобулярними некрозами (90,2 %) та вогнищевою лімфоцитарно-лейкоцитарною інфільтрацією часток (7,3 %) печінки. Тромботичні ускладнення патоморфологічно підтверджені у 22,0 % померлих: ішемічний інфаркт головного мозку, трансмуральний інфаркт міокарда, інфаркт міокарда, що ускладнився вогнищевою інфаркт-пневмонією через ТЕЛА дрібних гілок легеневої артерії, рецидивна ТЕЛА дрібних гілок легеневої артерії з формуванням множинних інфарктів легень різної давнини, тромбоз глибоких вен верхньої кінцівки. У більшості померлих унаслідок COVID-19 виявляли морфологічні ознаки хронічної серцево-судинної патології. Ішемічна хвороба серця та гіпертонічна хвороба в деяких випадках не були діагностовані за життя пацієнтів. Висновки. Раннє ураження легень при COVID-19 у померлих визначали за виразним інтерстиційно-альвеолярним набряком, мікрозгустками крові та лейкоцитарними стазами в мікросудинах, рідше – за наявністю «гіалінових мембран». У 90,2 % померлих виявлена двобічна полісегментарна субтотальна пневмонія з набряком і лімфоцитарною інфільтрацією легеневого інтерстицію, запальними перибронхіальними та периваскулярними вогнищевими поліморфноклітинними інфільтратами, вогнищами ателектазів і дислектазів, наявністю в альвеолах еритроцитів, гемосидерофагів, макрофагів, диспластично зміненого та злущеного альвеолярного епітелію. У 9,7 % хворих виникла двобічна субтотальна вірусно-бактерійна фібринозно-гнійна бронхопневмонія. У померлих на 22–27 добу хвороби реєстрували великовогнищевий пневмофіброз. Патоморфологічно тромботичні ускладнення підтверджені у 22,0 % померлих, які за життя вдалося діагностувати не в усіх пацієнтів. У більшості померлих унаслідок COVID-19 виявляли морфологічні ознаки хронічної серцево-судинної патології.
Дод.точки доступу:
Riabokon, O. V.
Tumanska, L. M.
Cherkaskyi, V. V.
Riabokon, Yu. Yu.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Морфологічні особливості змін периферичних ольфакторних структур при ураженні коронавірусом SARS-COV-2 [Текст] / І. С. Шпонька [та ін.] // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - С. 278-285

MeSH-головна:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ОБОНЯНИЯ РАССТРОЙСТВА -- OLFACTION DISORDERS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ОБОНЯТЕЛЬНОЕ ВОСПРИЯТИЕ -- OLFACTORY PERCEPTION (физиология)
Анотація: Коронавірусна інфекція, спричинена вірусом SARS-CoV-2, – надзвичайно важлива й актуальна проблема сучасної медицини. Захворювання швидко поширюється, має високу ймовірність тяжкого перебігу та викликає чимало критичних ускладнень у пацієнтів групи ризику. Наявність патогномонічних симптомів, одним із них є розвиток гіпо- або аносмії, дає змогу швидко диференціювати коронавірусну від інших гострих респіраторних вірусних інфекцій, тобто вчасно ізолювати пацієнта та почати коректне лікування, враховуючи можливі ризики. Мета роботи – з’ясування морфологічних особливостей ольфакторних структурних елементів хворих на коронавірусну хворобу (COVID-19) для кращого розуміння механізмів розвитку нюхових розладів при інфікуванні коронавірусом SARS-CoV-2. Матеріали та методи. Здійснили ретроспективний аналіз аутопсійного матеріалу – слизової оболонки верхніх відділів носової порожнини (ольфакторного епітелію) та ольфакторних цибулин 9 померлих (4 жінки, 5 чоловіків) віком від 53 до 79 років з лабораторно підтвердженим діагнозом COVID-19 та аносмією в анамнезі. Застосували стандартне забарвлення гематоксиліном та еозином, виконали імуногістохімічне дослідження за протоколами TermoScientific (США) з антитілами до нейроспецифічного бета-III тубуліну (клон TuJ-1) та протоколами RnDsystems з антитілами до ольфакторного маркерного протеїну (OMP), ангіотензинперетворювального ензиму (ACE-2). Для порівняння результатів сформували контрольну групу з 9 померлих (3 жінки, 6 чоловіків) віком від 59 до 68 років із лабораторно спростованим діагнозом COVID-19; причини смерті – ускладнення цукрового діабету, ішемічна хвороба серця та порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом. Результати. Середній вік померлих із лабораторно підтвердженим діагнозом COVID-19, аносмією в анамнезі та осіб групи контролю – 64,67 ± 7,73 та 62,33 ± 6,48 року відповідно. У семи з дев’яти зрізів ольфакторної слизової оболонки носової порожнини померлих із лабораторно підтвердженим діагнозом COVID-19 та аносмією в анамнезі експресія ольфакторного маркерного протеїну (OMP) та нейроспецифічного бета-III тубуліну (клон TuJ-1) частково позитивна (40,89 (25,00; 52,00) та 42,44 (29,00;55,00) клітини в полі зору відповідно при збільшенні 200?); а реакція з антитілами до ангіотензинперетворювального ензиму (ACE-2) вогнищево або субтотально відсутня (34,33 (14,00; 49,00) клітини в полі зору при збільшенні 200?). У контрольних зрізах ольфакторної слизової оболонки носової порожнини померлих із лабораторно спростованим діагнозом COVID-19 та відсутністю симптомів аносмії (тест Манна–Вітні, р 0,05) виявлена експресія цих трьох маркерів. У зрізах ольфакторних цибулин хворих на COVID-19 визначили слабку (тест Манна–Вітні, р 0,05) експресію рецепторів до ангіотензинперетворювального ензиму (ACE-2) (26,78 (15,00; 39,00) клітини в полі зору при збільшенні 200?) на відміну від контрольних зрізів (100,56 (94,00; 107,00) клітини в полі зору при збільшенні 200?). Висновки. Розвиток аносмії за умов інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 має специфічні саме для цього інфекційного агента риси, може бути зумовлений первинним зруйнуванням клітин, які експресують рецептори до ангіотензинперетворювального ензиму (ACE-2-позитивних сустентакулярних клітин ольфакторної слизової оболонки носової порожнини, нейронів ольфакторних цибулин), із можливою наступною дисфункцією безпосередньо ольфакторних клітин (OMP- та TuJ-1-позитивних).
Дод.точки доступу:
Шпонька, І. С.
Попович, В. І.
Усова, О. М.
Бондаренко, О. О.
Гаман, Ю. В.
Щурук, Г. З.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Структурно-функціональний стан лімфоцитів крові хворих на інфекційний мононуклеоз із різним його перебігом [Текст] / Я. В. Колесник [та ін.] // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - С. 286-294

MeSH-головна:
МОНОНУКЛЕОЗ ИНФЕКЦИОННЫЙ -- INFECTIOUS MONONUCLEOSIS (диагностика, кровь, лекарственная терапия, этиология)
ЛИМФОЦИТЫ -- LYMPHOCYTES (физиология)
ПРОГНОЗИРОВАНИЕ -- FORECASTING
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
ЛАБОРАТОРНЫЕ КЛИНИЧЕСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ -- CLINICAL LABORATORY TECHNIQUES (использование)
Анотація: У статті наведені результати власних досліджень. Мета роботи – визначення структурно-функціонального стану лімфоцитів крові дітей із гострим і тривалим перебігом інфекційного мононуклеозу (ІМ). Матеріали та методи. Під клінічним і лабораторно-інструментальним наглядом перебували 102 дитини. Пацієнтів поділили на групи: перша – 65 дітей із гострим перебігом ІМ; друга – 37 хворих на ІМ тривалого перебігу. Всім дітям здійснили стандартне клінічне та лабораторно-інструментальне обстеження. Діагноз ІМ верифікували методами ПЛР (виявлення ДНК ВЕБ у крові) та ІФА (анти-ВЕБ IgM та IgG). Результати. У результаті дослідження структурного стану цитоплазматичної мембрани лімфоцитів крові хворих на ІМ у дебюті захворювання виявили: середні значення швидкості проникнення електронного парамагнітного резонансу спінових зондів (ШП ЕПР с. з.) у дітей обох груп вірогідно перевищували нормативні (р 0,001). Виявили також відмінності між групами хворих. Значення ШП ЕПР с. з. у хворих із тривалим перебігом на 15,8 % перевищували такі в пацієнтів із гострим ІМ (р 0,001). Щодо показника мікров’язкості внутрішньоклітинного вмісту, то його значення виявилися зниженими порівняно з контролем: на 22,1 % (р 0,001) у хворих із гострим перебігом захворювання, на 25,1 % у пацієнтів із тривалим перебігом ІМ (р 0,001). У дітей із тривалим перебігом хвороби цей показник на 9 % нижчий, ніж у групі з гострим перебігом ІМ. Оцінюючи імунологічні дані, встановили: з-поміж показників Т-системи імунітету для хворих із тривалим перебігом хвороби порівняно з альтернативною групою характерне зниження вмісту СD3 50 % (у 51,3 % і 26,2 % пацієнтів за групами відповідно; р 0,05); СD4 31 % (у 62,1 % і 32,4 % відповідно, р 0,05), СD8 15 % (у 37,8 % і 10,8 % відповідно, р 0,01). Щодо цитокінового профілю, то в пацієнтів із тривалим перебігом хвороби порівняно з дітьми з гострим перебігом у 3,5 раза частіше визначали ІЛ-1 20,0 пг/мл (у 64,8 % і 18,5 % хворих відповідно); ФНП? 20,0 пг/мл в 1,9 раза частіше (у 48,6 % і 24,6 % відповідно) і дуже високий (30,1 пг/мл) рівень ІЛ-4 (у 40,5 % і 20,0 % відповідно). З боку В-системи імунітету в пацієнтів із тривалим перебігом ІМ порівняно з дітьми з гострим перебігом частіше визначали підвищені концентрації СD22, а також низький рівень IgА, IgМ (1,1 г/л) і IgG (10,0 г/л). Висновки. У результаті спостережень встановили патогенетичну роль порушення структурної організації лімфоцитів крові у формуванні перебігу ІМ. Наведені порушення (підвищення проникності цитоплазматичної мембрани лімфоцитів і зниження в’язкоеластичних властивостей їхнього внутрішньоклітинного середовища) більше виражені в пацієнтів із тривалим перебігом хвороби, і це – фактор пролонгації захворювання. Показники клітинної та гуморальної ланок імунітету впливають на варіант перебігу ІМ. При формуванні гострого перебігу ІМ у дітей у гострому періоді захворювання спостерігають активацію і клітинної, і гуморальної ланки імунітету (збільшення відносного вмісту CD3+, CD4+, CD8+ та СD22+ і рівнів імуноглобулінів М, А). Для тривалого перебігу ІМ у дебюті хвороби характерна депресія Т-клітинної ланки імунітету (зниження відносного вмісту CD3+, CD4+ та CD8+ лімфоцитів, підвищення СD22+), а також гальмування антитілоґенезу. Варіант перебігу ІМ залежить від типу реакції Т-хелперних клонів: у початковому періоді маніфестації ІМ із гострим перебігом відбувається активація Т1 і Т2 хелперної відповіді (суттєве підвищення ІЛ-1, ФНП?, помірне – ІЛ-4). Тривалий перебіг хвороби формується на тлі слабкої активації прозапальних інтерлейкінів (ІЛ-1, ФНП?), значущої – протизапального ІЛ-4.
Дод.точки доступу:
Колесник, Я. В.
Брюханова, Т. О.
Слєпченко, М. Ю.
Наконечна, О. А.
Сорокіна, О. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Shulyatnikova, T. V.
Immunohistochemical analysis of GFAP expression in the experimental sepsis-associated encephalopathy / T. V. Shulyatnikova, V. O. Tumaskyi // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - P295-302

MeSH-головна:
АСТРОЦИТЫ -- ASTROCYTES (патология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование, методы)
СЕПСИС -- SEPSIS (иммунология)
Анотація: Патогенез сепсис-асоційованої енцефалопатії (САЕ) пов’язують із пошкодженням гематоенцефалічного бар’єра, нейрозапаленням і дисбалансом нейромедіаторів у мозковій тканині. Астроглія, найчисленніша популяція клітин у головному мозку, відіграє критичну роль у контролі всіх видів гомеостатичних процесів, регулюючи адаптивні реакції мозку у відповідь на різні фактори його пошкодження. Астроглія дуже неоднорідна в різних відділах мозку, тому фактори, що викликають пошкодження тканини, ініціюють гетерогенні клітинні реакції. Мета роботи – визначення імуногістохімічних особливостей експресії GFAP у різних відділах мозку за умов експериментальної моделі сепсису в щурів. Матеріали та методи. Дослідження здійснили на щурах лінії Вістар: контрольна група включала 5 хибнооперованих щурів; 20 тваринам виконали перев’язку та пункцію сліпої кишки (CLP). Здійснили імуногістохімічне дослідження експресії маркера GFAP у сенсомоторній корі, підкірковій білій речовині, гіпокампі, таламусі, хвостатому ядрі/лушпині в період з 20 до 48 години після CLP-процедури. Результати. Починаючи з 12 години після CLP-процедури, у тварин почали прогресувати ознаки періорбітальної ексудації, пілоерекція, гіпер-/гіпотермія, діарея, соціальна ізоляція, летаргія та респіраторні порушення. У період з 20 до 38 години 9 тварин на тлі суттєвого погіршення стану були евтаназовані (підгрупа CLP-B – загиблі щури), 11 особин вижили до кінця експерименту, 48 годин (підгрупа CLP-A – тварини, які вижили). У підгрупі CLP-B у строк із 20 до 38 години після процедури CLP у головному мозку спостерігали вірогідне (щодо контролю) регіонально-специфічне динамічне збільшення рівня експресії GFAP: у корі – на 465 %, підкірковій білій речовині – на 198 %, гіпокампі – на 250 %; з 23 години – на 18 % у хвостатому ядрі/лушпині. У таламусі не визначили вірогідну зміну рівня експресії GFAP. У корі та гіпокампі тварин, які вижили, через 48 годин після CLP встановили вищі значення експресії GFAP порівняно з групою загиблих щурів. Висновки. В умовах експериментальної САЕ спостерігали раннє динамічне підвищення реактивності астроглії в корі, гіпокампі, білій речовині і хвостатому ядрі/лушпині головного мозку з найбільшим підвищенням показників у корі та гіпокампі. Це потенційно вказує на відносно вразливіші для факторів пошкодження ділянки мозку, а також на місця найактивнішої міжклітинної взаємодії під час системного запалення. Вищі значення експресії GFAP у корі та гіпокампі тварин, які вижили до 48 години експерименту, щодо показників групи загиблих щурів указують на посилення астрогліальної реактивності в названих ділянках мозку в цей період на тлі відносно сприятливішого клінічного перебігу захворювання.
Дод.точки доступу:
Tumaskyi, V. O.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особливості складу мікробіоти кишечника у хворих на артеріальну гіпертензію з абдомінальним ожирінням [Текст] / С. М. Коваль [та ін.] // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - С. 303-310

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ОЖИРЕНИЕ АБДОМИНАЛЬНОЕ -- OBESITY, ABDOMINAL (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
КИШЕЧНИК -- INTESTINES (микробиология)
Анотація: Мета роботи – вивчити особливості складу мікробіоти кишечника (МК) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ), яка перебігає на тлі абдомінального ожиріння (АО). Матеріали та методи. Наведено результати обстеження 70 хворих на АГ 2–3 ступенів (46 пацієнтів з АО, 24 без ожиріння – з нормальною масою тіла (НМТ)). Група контролю включала 20 практично здорових осіб із НМТ. Хворим здійснили детальне клінічне, лабораторне й інструментальне обстеження. Кількісний склад МК визначали методом полімеразної ланцюгової реакції з гібридизаційно-флуоресцентною детекцією результатів у режимі реального часу з використанням тест-системи «КОЛОНОФЛОР-16 (біоценоз)» («АЛЬФА-ЛАБ»). Статистичний аналіз результатів виконали за допомогою Microsoft Exсel 17.0, використали стандартні методи. Результати. Встановили суттєві зміни складу МК у пацієнтів з АГ, що перебігає на тлі АО, порівняно з практично здоровими особами та хворими на АГ без ожиріння (з НМТ). У групі хворих на АГ з АО виявили вірогідне зменшення кількості Lactobacillus spp., Bifidobacterium spp., Faecalibacterium prausnitzii і Аkkermansia muciniphila порівняно з практично здоровими особами. Кількість Faecalibacterium prausnitzii і Аkkermansia muciniphila у цих пацієнтів також вірогідно нижча, ніж у хворих на АГ із НМТ. Співвідношення Bacteroides fragilis/Faecalibacterium prausnitzii вірогідно вище, ніж у групі контролю та групі хворих з АГ без ожиріння (з НМТ). Висновки. Результати дослідження вказують на можливу роль дефіциту таких представників МК, як Lactobacillus spp., Bifidobacterium spp., Faecalibacterium prausnitzii, Аkkermansia muciniphila та підвищення показника співвідношення Bacteroides fragilis/Faecalibacterium prausnitzii в патогенезі АГ, що перебігає на тлі АО.
Дод.точки доступу:
Коваль, С. М.
Снігурська, І. О.
Юшко, К. О.
Мисниченко, О. В.
Гальчінська, В. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ніколаєв, М. В.
Біліарний рефлюкс після лапароскопічного модифікованого антирефлюксного моноанастомозного шунтування шлунка [Текст] / М. В. Ніколаєв // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - С. 311-320

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ ПАТОЛОГИЧЕСКОЕ -- OBESITY, MORBID (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ЖЕЛУДКА ШУНТИРОВАНИЕ -- GASTRIC BYPASS (использование, методы)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Мета роботи – визначення біліарного рефлюксу в пацієнтів із морбідним ожирінням після операції моноанастомозного шунтування шлунка в модифікації клініки та за класичною методикою Roux-en-Y, розроблення діагностичних критеріїв жовчного рефлюксу. Матеріали та методи. Вивчили результати лікування 36 пацієнтів із морбідним ожирінням, яким здійснили шунтувальні операції. Хворих поділили на дві групи: 25 пацієнтам (основна група) виконали модифіковане у клініці лапароскопічне моноанастомозне шунтування шлунка; контрольна група включала 11 осіб після стандартної методики лапароскопічного шунтування шлунка за Roux-en-Y. У дослідження залучали чоловіків і жінок віком 18–60 років, які хворі на морбідне ожиріння з індексом маси тіла 40 кг/м2 і більше, а також 35 кг/м2 і більше за наявності коморбідних захворювань (цукровий діабет 2 типу, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, синдром сонного апное). В обох групах виконали рН-імпедансометрію в післяопераційному періоді. Статистично результати опрацювали за допомогою програмного пакета Statistica 13.0, використали параметричні та непараметричні методи статистики. Результати. Клінічні прояви ентерогастрального біліарного рефлюксу виявили в обох групах, на клінічні прояви відповідних симптомів скаржилися пацієнти також обох груп. Аналіз показників добової рН-метрії у групах дослідження показав, що у стравоході час із рН 4 в основній групі становив 2,83 (1,55; 3,95) %, у контрольній – 3,00 (2,30; 3,50) %; час із рН 4,0–6,9 (фізіологічний для стравоходу) – 92,40 (90,65; 94,20) % та 94,10 (89,80; 95,50) % відповідно; час із рН 7 (слаболужний) – 4,80 (3,45; 5,85) % і 2,90 (1,20; 7,20) % відповідно. Статистично значущу різницю за цими показниками не встановили (p 0,05). Висновки. Моноанастомозне шунтування шлунка в модифікації клініки має такі самі позитивні властивості, як і методика Roux-en-Y, дає змогу запобігти ризикам, що пов’язані з можливим патологічним рефлюксом жовчі у стравохід. Пацієнти, яким виконали операцію моноанастомозного шунтування, потребують ретельного обстеження з виконанням фіброгастроскопії в комбінації з рН імпедансометрією щонайменше один раз на рік для визначення біліарного рефлюксу та морфологічних змін у просвіті стравоходу та культі шлунка. Рівень якості життя хворих після операції основної та контрольної груп вірогідно не відрізнявся, що підтверджує результат анкетування за опитувальником GERD-Q. Це вказує на ефективність і безпечність модифікованого у клініці лапароскопічного моноанастомозного шунтування шлунка.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Денисенко, А. І.
Періопераційний метаболізм у хворих на вторинний гіперпаратиреоз і способи його корекції [Текст] / А. І. Денисенко, В. І. Черній // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - С. 321-327

MeSH-головна:
ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ ВТОРИЧНЫЙ -- HYPERPARATHYROIDISM, SECONDARY (диагностика, лекарственная терапия, метаболизм, хирургия)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PERIOPERATIVE PERIOD
ПАРАЩИТОВИДНЫЕ ЖЕЛЕЗЫ -- PARATHYROID GLANDS (хирургия)
Анотація: Актуальним є вивчення змін метаболізму у хворих на вторинний гіперпаратиреоз (ВГПТ) при паратиреоїдних хірургічних втручаннях (ПТХВ) і пошуки способів їхньої корекції. Мета роботи – вивчити метаболізм у хворих на ВГПТ при ПТХВ, оцінити можливості його корекції. Матеріали та методи. Виконали проспективне нерандомізоване дослідження. Обстежили 135 хворих на ВГПТ із термінальною стадією хронічної ниркової недостатності, яким виконали ПТХВ (72 чоловіки, 63 жінки віком 19–73 роки). Передопераційний ризик ASA – IІI–ІV. Здійснили загальне знеболювання з використанням інгаляційного анестетика севофлурану та наркотичного анальгетика фентанілу в умовах низькопотокової штучної вентиляції легень. Операційний моніторинг доповнений непрямою калориметрією. У І групі (n = 70) визначали поточний (ПМ) і базальний метаболізм (БМ) на тлі стандартної інтенсивної терапії. У ІІ групі (n = 65) додатково визначали цільовий метаболізм (ЦМ) і ступінь порушення метаболізму (СПМ = (ЦМ – ПМ)/ЦМ ? 100 %), а до інтенсивної терапії додано глюкокортикоїди. Результати. Вихідні значення метаболізму в обох групах низькі, близькі до базального рівня. Метаболізм пацієнтів групи І залишався низьким протягом усього ПТХВ (р 0,05). У групі ІІ з етапу видалення паращитоподібних залоз спостерігали стійке зростання поточного метаболізму з суттєвим перевищенням вихідного та базального рівнів (р 0,05). Цільовий метаболізм знижувався, але перевищував рівень поточного метаболізму (р 0,05). Пацієнти групи ІІ швидше прокидалися, їх швидше переводили в палату порівняно з І групою, а нудота та блювота у них були у 2,5 раза рідше (9,2 % у групі ІІ, 22,9 % у групі І, р 0,05). Через 12 годин після ПТХВ відчуття болю за шкалою ВАШ у ІІ групі було нижчим, ніж у І групі (р 0,05). Упродовж доби після ПТХВ кислотно-лужний стан венозної крові пацієнтів обох груп суттєво не змінювався, а рівень іонізованого кальцію знижувався (р 0,05); це зумовило необхідність додаткового внутрішньовенного введення 10 % глюконату кальцію. Висновки. Періопераційний енергомоніторинг робить безпечнішим виконання ПТХВ у пацієнтів із ВГПТ. Додаткове визначення цільового метаболізму та ступеня порушення метаболізму дає змогу ефективніше будувати інтенсивну терапію.
Дод.точки доступу:
Черній, В. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Плацентарні маркери невиношування вагітності [Текст] / А. А. Живецька-Денисова [та ін.] // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - С. 328-339

MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ХОРИОН -- CHORION (патофизиология)
ПЛАЦЕНТА -- PLACENTA (патология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование, методы)
Анотація: Успішна імплантація передбачає високий рівень розвитку спіральних артерій, проліферативну активність, що забезпечує повноцінний матково-плацентарний кровообіг і народження здорової дитини. Дисфункція ангіогенезу, проліферації, міграції та інвазії трофобласта ускладнює перебіг вагітності. Плацента – унікальний орган біологічного моніторингу, «дзеркало» вагітності. Визначення плацентарних маркерів невиношування вагітності (НВ) – перспективний напрям запобігання репродуктивним утратам. Мета роботи – визначити маркери невиношування вагітності у структурах хоріона та плаценти. Матеріали та методи. В основну групу включили жінок із репродуктивними втратами в анамнезі та передчасним перериванням поточної вагітності; в контрольну – вагітних із фізіологічним перебігом гестації та неускладненим анамнезом. Дослідили 22 зразки хоріона та 64 плаценти від жінок основної групи, а також 20 зразків хоріона після штучного аборту, 20 плацент після термінових пологів у жінок контрольної групи. У названих структурах імуногістохімічним методом вивчали експресію VEGF, CD31/PECAM-1, CD105/Endoglin/TGF? 1/3 Receptor, Bcl-2? Ab-1, TNF-?, CD45/T200/LCA, CD56/NCAM-1. Результати. На підставі гістологічного й імуногістохімічного дослідження зразків хоріона та плаценти в жінок із репродуктивними втратами в анамнезі та перериванням поточної вагітності встановили: ембріо-ендометріальна дисфункція – причина НВ ранніх термінів, а запалення – передумова передчасних пологів. Визначили маркери невиношування вагітності різних термінів гестації. Висновки. Патоморфологічні зміни ендометрія та ворсинчастого хоріона на тлі виразної експресії TNF-? і NK-CD56, слабкої експресії CD31/PECAM-1, негативної експресії VEGF – прояви порушеної цитотрофобластичної інвазії та маркери невиношування у I триместрі гестації. Вирішальну роль запалення в розвитку передчасних пологів підтверджують структурні та функціональні зміни плаценти на тлі помірної експресії TNF-? в синцитії, виразної експресії NK-CD56 у стромі ворсин, виразної експресії CD45 у децидуальній оболонці, що є маркерами невиношування у II триместрі гестації.
Дод.точки доступу:
Живецька-Денисова, А. А.
Воробйова, І. І.
Скрипченко, Н. Я.
Толкач, С. М.
Раздайбєдін, С. М.
Бондаренко, Ю. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Danilevska, N. V.
COVID-19 pandemic and quarantine-related health disorders in combatants of Ukraine / N. V. Danilevska // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - P340-345

MeSH-головна:
ВОЕННОСЛУЖАЩИЕ -- MILITARY PERSONNEL (психология)
КОМБАТАНТНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COMBAT DISORDERS (диагностика, лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология)
КАРАНТИННЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ -- QUARANTINE (использование)
Анотація: У статті розширюємо наявні знання про розлади здоров’я, пов’язані з COVID-19-зумовленими пандемією та карантином. Показано, що пандемія COVID-19 і карантин здатні призводити до зниження боєздатності військовослужбовців, спричиняючи погіршення здоров’я, яке потребує екстреної госпіталізації. Мета роботи – дослідити вплив пандемії COVID-19 та карантину на здоров’я комбатантів України. Матеріали та методи. Дослідження здійснили в період із 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на кафедрі психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології, наркології та сексології Запорізького державного медичного університету та Запорізького військового госпіталю (Україна). В рамках дослідження обстежили всіх учасників бойових дій, яких госпіталізували в цей період. Здійснили клініко-анамнестичне, психопатологічне та психодіагностичне обстеження контингенту. Результати. У 56 % учасників бойових дій, які госпіталізовані в період найжорсткіших карантинних заходів у країні, в ґенезі причин порушень здоров’я лежали стресогенні переживання, асоційовані з пандемією COVID-19 і карантином. Ці стресогенні переживання – чинники розвитку гіпертонічного кризу (57 % vs 18 %), тривожного синдрому (29 %), дисоціативного [конверсійного] розладу (7 %), екзацербували прояви передпандемічних захворювань: гіпертонічної хвороби (43 % vs 27 %), соматоформної вегетативної дисфункції серцево-судинної системи (29 %), панічного розладу [епізодичної пароксизмальної тривоги] (7 %), розладу адаптації (7 %), післятравматичного стресового розладу (7 %). Висновки. Виявили зв’язок між пандемією COVID-19, карантином і погіршенням здоров’я військовослужбовців. Це вказує на необхідність розроблення та впровадження профілактичних заходів для учасників бойових дій, аби запобігти погіршенню їхнього здоров’я під впливом стресогенних переживань, що пов’язані з COVID-19-зумовленими пандемією та карантином.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Пухлинне брунькування як критерій прогнозу колоректального раку [Текст] / І. І. Яковцова [та ін.] // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - С. 346-351

MeSH-головна:
КОЛОРЕКТАЛЬНЫЕ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- COLORECTAL NEOPLASMS (диагностика, лекарственная терапия, смертность, этиология)
НОВООБРАЗОВАНИЙ РЕЦИДИВ МЕСТНЫЙ -- NEOPLASM RECURRENCE, LOCAL (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
НОВООБРАЗОВАНИЙ МЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM METASTASIS (лекарственная терапия, патология)
Анотація: У структурі смертності від злоякісних новоутворень (ЗН) колоректальному раку (КРР) належить друге місце після ЗН дихальної системи. Один із найбільш значущих критеріїв прогнозу КРР – пухлинне брунькування (ПБ), але його досі широко не застосовують у клінічній практиці. Мета роботи – оцінювання прогностичного значення ПБ для рецидивування та настання летального наслідку у хворих на КРР ІІА, ІІІВ стадій (рТ3N0-2M0) при рівному співвідношенні пухлин за диференціюванням у групах дослідження. Матеріали та методи. У I групу включили первинні КРР без рецидивування; в середньому безрецидивний період тривав 5 років (62,5 ± 16,5 місяця). ІІ група – первинні КРР із рецидивуванням: ІІА – з рецидивами впродовж 5 років після видалення пухлини, що не призвели до летального наслідку; ІІВ – із виникненням рецидиву та летальним наслідком від генералізації пухлинного процесу протягом 5 років після видалення первинної пухлини. Досліджували мікропрепарати КРР, що виготовлені за стандартною методикою та забарвлені гематоксиліном та еозином. Результати. Пухлинне брунькування виявили в 46,66 % (28/60) КРР рТ3N0-2M0. Визначили пряму залежність між диференціюванням КРР і наявністю ПБ (р 0,05), але ПБ не визначало диференціювання КРР. Виявили статистично значущу залежність між ПБ КРР і метастазуванням у реґіонарні лімфатичні вузли (р 0,001). Метастазування асоціювалося з 3 ст. ПБ, відсутність метастазування характерна для КРР без ПБ. Визначили тенденцію до більшої кількості випадків КРР ІІА–ІІІВ стадій із ПБ 3 ст. серед рецидивних КРР порівняно з нерецидивними передусім через пацієнтів підгрупи ІІВ. Встановили зворотну кореляційну залежність між ступенем ПБ і терміном виникнення рецидиву (р 0,05). ПБ у центральних відділах КРР супроводжувалося наявністю та більшим ступенем ПБ у периферичних зонах (р 0,05); це можна враховувати під час біопсії КРР. Висновки. Пухлинне брунькування – прогностичний критерій метастазування та терміну рецидивування КРР рТ3N0-2M0, характерний здебільшого для пухлин пацієнтів із рецидивуванням і летальним наслідком при рівному співвідношенні пухлин за диференціюванням.
Дод.точки доступу:
Яковцова, І. І.
Чеверда, В. М.
Долгая, О. В.
Якименко, А. С.
Івахно, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Demchenko, V.
Impact of neuroprotective therapy on cognition and oxidative stress in the early stages of Parkinson’s disease / V. Demchenko, V. V. Biriuk // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - P352-355

MeSH-головна:
ПАРКИНСОНА БОЛЕЗНЬ -- PARKINSON DISEASE (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ЦИТИДИНДИФОСФАТХОЛИН -- CYTIDINE DIPHOSPHATE CHOLINE (терапевтическое применение)
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
Анотація: Мета роботи – визначення клінічної та біохімічної ефективності цитиколіну в корекції когнітивних розладів і рівня глутатіонпероксидази (ГПО) плазми крові у пацієнтів на ранніх стадіях хвороби Паркінсона (ХП). Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 42 пацієнти з І–ІІ стадіями ХП за Хен–Яром і 20 здорових осіб групи контролю. Для оцінювання когнітивних функцій (КФ) використали Монреальську шкалу когнітивного оцінювання (MoCA) в пацієнтів із ХП до початку терапії цитиколіном, після завершення парентерального курсу та перорального приймання препарату, а також у здорових осіб групи контролю (один раз). Плазму крові брали для дослідження один раз у здорових осіб групи контролю та двічі (на перший та останній день спостереження) в пацієнтів із ХП. Цитиколін призначали 23 із 42 пацієнтів із ХП на додаток до базисної протипаркінсонічної терапії внутрішньовенно протягом 10 днів і в таблетках протягом наступних 30 днів. Решта 19 із 42 пацієнтів із ХП отримували тільки базисну протипаркінсонічну терапію (група порівняння). Результати. Спостерігали вірогідне покращення КФ за балами шкали МоСА в пацієнтів із ХП, які отримували цитиколін (ХП-Ц) кожного контрольного дня. Незважаючи на покращення КФ на 10 день спостереження у пацієнтів з ХП, яким призначили тільки базисну протипаркінсонічну терапію (ХП-Б), вони не змогли утримати позитивний результат до останнього дня дослідження (p 0,001). Після лікування рівень ГПО плазми в пацієнтів групи ХП-Ц суттєво вищий, ніж у хворих групи ХП-Б (p 0,001). Активність ГПО у плазмі після курсу цитиколіну вірогідно вища, ніж до призначення додаткової нейропротективної терапії; це не спостерігали в пацієнтів групи ХП-Б. Висновки. Когнітивні функції (відповідно до показників шкали МоСА) пацієнтів на ранніх стадіях ХП суттєво поліпшилися після терапії цитиколіном. Курс цитиколіну вірогідно вплинув на підвищення активності антиоксиданта ГПО в пацієнтів на ранніх стадіях ХП.
Дод.точки доступу:
Biriuk, V. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Thoracic aortic aneurysm in pregnancy: morphological analysis of 6 cases / V. P. Zakharova [et al.] // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - P356-364

MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
АОРТЫ ГРУДНОЙ АНЕВРИЗМА -- AORTIC ANEURYSM, THORACIC (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ЛИПИДОЗЫ -- LIPIDOSES (диагностика, метаболизм, этиология)
Анотація: Розшарування аневризми аорти – рідкісне, але небезпечне для життя ускладнення вагітності, що призводить до чималих материнських і перинатальних утрат. У фаховій літературі обмаль даних про структурні зміни аортальних стінок під час вагітності, що ускладнена розшаруванням аорти. Мета роботи – вивчення патогістологічних особливостей стінки висхідної аорти (ВА) під час або безпосередньо після вагітності. Матеріали та методи. Дослідили матеріал після хірургічної корекції ВА в пацієнток під час вагітності та в ранньому післяпологовому періоді. З однієї частини зразка робили заморожені зрізи, забарвлювали гематоксиліном та еозином (H&E), а також суданом III–IV для виявлення ліпідів. Парафінові зрізи забарвлювали H&E та пікрофуксином (забарвлення за ван Гізоном) для диференціації колагенових і м’язових волокон, а також фукселіном (забарвлення за Вейгертом). Результати. У дослідження залучили шість пацієнток, яким виконали операцію на аорті під час вагітності (n = 1) або в ранньому післяпологовому періоді (n = 5): із важкою аортопатією, спричиненою синдромом Марфана (СМ) (n = 3), коарктацією аорти та двостулковим аортальним клапаном (n = 1), нирковою гіпертензією (n = 1), гіпертензією, що зумовлена вагітністю (n = 1). Патогістологічні дослідження показали: в усіх пацієнток, яких прооперували наприкінці ІІІ триместру гестації, в перші дні після розродження у стінках аорти реєстрували зміни колагену – набрякання та зниження тинкторіальних властивостей. У вагітної, яку прооперували превентивно на 19 тижні гестації, незважаючи на аортопатію, що спричинена СМ, такі зміни колагену не зафіксували; навпаки, у препаратах аорти цієї жінки були ділянки рубцевих змін. У всіх 6 пацієнток у стінках ВА спостерігали ознаки ліпоїдозу. Наведені відомості потребують продовження теоретичного вивчення, але перед клініцистами вже зараз стоїть питання про доцільність превентивних операцій у пацієнток із тяжкими аортопатіями на етапі преконцепції або під час вагітності. Висновки. Специфічний вплив вагітності на стінку ВА призводить до набрякання колагену та появи ліпоїдозу на пізніх термінах вагітності, що є важливим патоморфологічним субстратом для виникнення гострої патології аорти.
Дод.точки доступу:
Zakharova, V. P.
Siromakha, S. O.
Roos-Hesselink, J. W.
Kravchenko, V. I.
Davydova, Yu. V.
Lazoryshynets, V. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Diagnosis difficulties in elderly patients with atrial fibrillation and complete atrioventricular block / V. Shop [et al.] // Патологія. - 2021. - Т. 18, N 3. - P365-370

MeSH-головна:
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
АТРИОВЕНТРИКУЛЯРНАЯ БЛОКАДА -- ATRIOVENTRICULAR BLOCK (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
МОРГАНЬИ-АДАМСА-СТОКСА СИНДРОМ -- ADAMS-STOKES SYNDROME (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ИСКУССТВЕННЫЙ ВОДИТЕЛЬ РИТМА -- PACEMAKER, ARTIFICIAL (использование)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
Анотація: Зв’язок фібриляції передсердь із повною атріовентрикулярною блокадою – поширена клінічна особливість у пацієнтів старечого віку. Клінічна картина характеризується втратою специфічних симптомів фібриляції передсердь (серцебиття, перебої в роботі серця); поряд із цим на перше місце можуть вийти симптоми повної атріовентрикулярної блокади, як-от запаморочення, слабкість, напади Морганьї–Адамса–Стокса. Мета роботи – на прикладі клінічного випадку показати динамічні зміни у клінічному перебігу фібриляції передсердь, що виникають у зв’язку з розвитком повної атріовентрикулярної блокади, а також обговорити труднощі своєчасної діагностики та терапевтичної корекції в пацієнтів старечого віку з цією патологією. Клінічний випадок. У чоловіка віком 75 років діагностували тахісистолічну форму фібриляції передсердь. Виникнення повної атріовентрикулярної блокади спричинило перехід від тахісистолічної форми фібриляції передсердь до брадисистолічної, що спочатку супроводжувалася суб’єктивним поліпшенням стану. З прогресуванням захворювання стан хворого погіршився, що передусім пов’язано з виникненням нападів Морганьї–Адамса–Стокса. Хворі похилого віку з постійною формою фібриляції передсердь потребують постійного контролю серцевої діяльності в досвідченого спеціаліста, який має відповідну пильність у веденні пацієнтів з аритміями та обізнаність про можливі супутні порушення провідності. Це забезпечує комплексну й адекватну підтримку серцевої діяльності, включаючи своєчасну імплантацію кардіостимулятора, а отже більше можливостей для моніторингу симптомів фібриляції передсердь і контролю частоти серцевих скорочень, має позитивний вплив на медикаментозну терапію. Висновки. Зміни клінічної картини в пацієнтів похилого віку з фібриляцією передсердь після розвитку повної атріовентрикулярної блокади можуть призвести до її пізньої діагностики, неадекватної терапії та несвоєчасної імплантації кардіостимулятора, врешті до прогресування супутньої патології та розвитку ускладнень, що загрожують життю, як у наведеному клінічному випадку.
Дод.точки доступу:
Shop, V.
Holubkina, Ye. О.
Tykhonova, T. M.
Derienko, T. A.
Al-Trawneh, O. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)