Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ПУ40/2022/19/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 13
Показані документи з 1 по 13

Цитокіни, інсулінорезистентність і жорсткість артеріальної стінки в оцінюванні перебігу неалкогольної жирової хвороби печінки / Ю. М. Степанов [та ін.] // Патологія. - 2022. - Т. 19, N 1. - С. 5-11

MeSH-головна:
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ЖЕСТКОСТЬ -- VASCULAR STIFFNESS (действие лекарственных препаратов, физиология)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (кровь)
ИММУНОФЕРМЕНТНЫЕ МЕТОДЫ -- IMMUNOENZYME TECHNIQUES (использование)
Анотація: Прогресування неалкогольної жирової хвороби печінки асоціюється зі збільшенням поширеності серцево-судинних захворювань.Мета роботи – оцінити рівень цитокінів, інсулінорезистентності, жорсткість артеріальної стінки при прогресуванні стеатозу печінки в пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки. Матеріали та методи. Обстежили 87 пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки. Хворих поділили на групи: І – 14 осіб без стеатозу; ІІ – 32 пацієнти зі стеатозом 1 ступеня; ІІІ – 30 хворих зі стеатозом 2 ступеня; ІV – 11 осіб зі стеатозом 3 ступеня. Контрольна група – 30 практично здорових осіб. Стеатометрію з кількісним оцінюванням ступеня стеатозу печінки здійснили на ультразвуковому апараті Soneus P7. Вміст цитокінів (інтерлейкін-6, інтерлейкін-10, TNF-?) визначали за допомогою імуноферментного аналізу з використанням аналізатора Stat Fax 303 Plus. Рівень інсулінорезистентності визначали за допомогою індексу HOMA-IR. Результати. Вміст інтерлейкіну-6 у сироватці крові хворих ІV групи вірогідно підвищений щодо рівня в групі контролю (в 1,8 раза, р 0,05), хворих І (у 3,2 раза, р 0,05), ІІ (в 3,0 раза, р 0,05) та ІІІ (у 2,3 раза, р 0,05) груп. В обстежених рівень TNF-? збільшувався з прогресуванням структурних змін печінки, і при 4 ступені стеатозу його вміст підвищений у 6,4 раза (р 0,05) щодо показника групи контролю, у 8,0 раза (р 0,05) щодо І групи хворих, у 3,4 раза (р 0,05) – ІІ, в 1,8 раза (р 0,05) – ІІІ групи пацієнтів. Підвищення індексу HOMA-IR у 3,2 раза (р 0,05) визначили у хворих із помірним стеатозом, 3,9 раза (р 0,05) – у пацієнтів із вираженим стеатозом щодо показників контролю. Встановили кореляційний зв’язок між товщиною інтима-медіа лівої загальної сонної артерії та рівнем TNF-? (r
Дод.точки доступу:
Степанов, Ю. М.
Діденко, В. І.
Татарчук, О. М.
Коненко, І. С.
Петішко, О. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Михайловський, Я. М.
Вплив клінічних і генетичних чинників на стабільність антикоагуляції варфарином у хворих із фібриляцією передсердь / Я. М. Михайловський // Патологія. - 2022. - Т. 19, N 1. - С. 12-17

MeSH-головна:
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (генетика, диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC (физиология)
АНТИКОАГУЛЯНТЫ -- ANTICOAGULANTS (терапевтическое применение, фармакокинетика)
ПОЛИМЕРАЗНАЯ ЦЕПНАЯ РЕАКЦИЯ -- POLYMERASE CHAIN REACTION (использование)
Анотація: Мета роботи – визначити вплив клінічних і генетичних чинників на стабільність антикоагуляції варфарином у хворих із фібриляцією передсердь (ФП) протягом року. Матеріали та методи. У дослідження залучили 60 хворих із ФП віком 70,50 (64,25; 76,25) року (32 чоловіки, 28 жінок). Показники коагулограми з розрахунком міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) визначали на апараті Coag Chrome 3003 щомісяця; встановлювали бали за шкалами CHA2DS2-VASC, HAS-BLED, SAMe-TT2R2; TTR обчислювали за методом Rosendaal et al. Поліморфізми генів CYP2C9, CYP4F2, VKORC1 визначали за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з використанням термоциклера CFХ-96 (BioRad). Результати. Медіани TTR у групах хворих із балом за шкалою SAMe-TT2R2 2 (n 0,05). У групі з прогнозованим лабільним МНВ зареєстрували достовірно більшу кількість хворих зі значенням TTR 70 % (59,36 % проти 30,30 %; χ2 4) протягом року зафіксували у 24 (40 %) хворих. Надмірна гіпокоагуляція вірогідно частіше розвивалася в носіїв поліморфного алеля A гена VKORC1 порівняно з диким генотипом G/G (51,43 % проти 24,00 %; χ2 = 4,57, p 0,05). Наявність мутантного алеля A гена VKORC1 підвищувала ризик виникнення надмірної гіпокоагуляції в 2,14 раза (RR
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Толерантність до фізичного навантаження в підлітків із ревматичними захворюваннями, враховуючи систолічну функцію серця / Т. О. Головко [та ін.] // Патологія. - 2022. - Т. 19, N 1. - С. 18-23

MeSH-головна:
РЕВМАТИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ -- RHEUMATIC DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
СИСТОЛА -- SYSTOLE (физиология)
ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА, ТОЛЕРАНТНОСТЬ -- EXERCISE TOLERANCE (физиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Мета роботи – визначити систолічну функцію серця та адаптивні можливості до фізичного навантаження в підлітків із ювенільним ідіопатичним артритом (ЮІА) і системним червоним вовчаком. Матеріали та методи. Обстежили 72 підлітків із ревматичними захворюваннями (РЗ) віком 10–18 (13,11 ± 0,89) років; 58 дівчат і 14 хлопців. Група контролю – 46 здорових підлітків зіставного віку (14,73 ± 0,32 року); 29 дівчат і 17 хлопців. Усім хворим здійснили ультразвукове дослідження серця на апараті LOGIO V2 General Electric (США). Для визначення толерантності до мінімального фізичного навантаження виконали тест шестихвилинної ходьби (ТШХ). До тесту та після його завершення протягом першої хвилини відновлювального періоду підрахували частоту серцевих скорочень (ЧСС), виміряли артеріальний тиск, розрахували індекс Алговера (ІА). Пройдену дистанцію виміряли в метрах. Результати. Встановили, що в підлітків із РЗ відбувається вірогідне зниження фракції викиду (ФВ) правого шлуночка (ПШ) на тлі істотного збільшення ударного об’єму (УО) та хвилинного об’єму кровообігу (ХОК) ПШ, що супроводжується вищими значеннями ЧСС. У пацієнтів з ЮІА визначили вірогідно меншу ФВ обох шлуночків серця на тлі до-стовірно вищих значень ЧСС, а також знижені УО лівого шлуночка (ЛШ) та ХОКлш; УОпш та ХОКпш були вірогідно вищими. Аналізуючи показники ТШХ, виявили: дистанція вірогідно менша в підлітків із РЗ, а відсоток приросту ЧСС після тесту – більший. Індекс Алговера вірогідно вищий до ТШХ, істотно підвищився після тесту. У підлітків із низь-кою ФВпш спостерігали достовірне зниження УОпш і ХОКпш на тлі вірогідно нижчої ЧСС, але ІА після ТШХ значущо вищий.Висновки. У підлітків із РЗ на тлі збереження систолічної функції лівого шлуночка виявили зниження систолічної функції правого шлуночка серця, збільшення УОпш та ХОКпш на тлі підвищення ЧСС. Толерантність до фізичного навантаження зберігалася в межах нормальних значень внаслідок суттєвого підвищення активності систем регуляції. При зниженні систолічної функції правого шлуночка, що прогресує, виявили зниження його ударного та хвилинного об’ємів; це може вказувати на участь інших систем регуляції в адекватній підтримці системи кровообігу.
Дод.точки доступу:
Головко, Т. О.
Шевченко, Н. С.
Богмат, Л. Ф.
Ніконова, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ivanenko, T. V.
Optimization of endocrine pancreas fluorescence analysis using machine methods / T. V. Ivanenko, A. V. Abramov // Патологія. - 2022. - Т. 19, N 1. - P24-31

MeSH-головна:
ПОДЖЕЛУДОЧНАЯ ЖЕЛЕЗА -- PANCREAS (анатомия и гистология, ультраструктура)
МИКРОСКОПИЯ ФЛЮОРЕСЦЕНТНАЯ -- MICROSCOPY, FLUORESCENCE (использование, методы)
ИММУНОФЛЮОРЕСЦЕНТНЫЙ АНАЛИЗ -- FLUOROIMMUNOASSAY (использование)
Анотація: Мета роботи – встановити оптимальні параметри інтенсивності, тривалості безперервного УФ-випромінювання на фотодинамічне знебарвлення досліджуваних тканин підшлункової залози, а також на співвідношення інтенсивності корисного сигналу в зоні дослідження флуоресценції та інтенсивності неспецифічної флуоресценції фону.Матеріали та методи. Підшлункову залозу трьох дорослих щурів лінії Wistar фіксували в розчині Буена (20 годин) і за-ливали в парапласт після стандартної гістологічної обробки. Дослідження здійснили на парафінових зрізах підшлункової залози, в яких імунофлуоресцентним методом визначали інсулін і глюкагон у панкреатичних острівцях за допомогою антитіл виробництва Santa Cruz Biotechnology. Реакцію імунофлуоресценції вивчали на мікроскопі AxioImager-M2. Для зйомки флуоресценції використали систему аналізу цифрових зображень AxioVision, а для кількісного аналізу зображення – систему аналізу зображень ImageJ. Проаналізували 30 панкреатичних острівців площею 3000–5000 мкм2 (8–13 % площі кадра).Результати. Вимірювання, здійснені при постійних величинах концентрації гормонів в ендокриноцитах, показали різну оцінку середньої інтенсивності флуоресценції для інсуліну та глюкагону, що залежала від інтенсивності УФ радіації. З посиленням дії УФ радіації середня інтенсивність флуоресценції для інсуліну та глюкагону збільшувалась, але внаслідок корекції експозиції камери ставала майже однаковою. Незалежно від цього інтенсивність неспецифічної флуоресценції фону монотонно зростала. Використання в розрахунках відношення логарифмів флуоресценції фону препарату та флуоресценції ендокриноцитів дає стійку оцінку відносної концентрації гормонів, що не залежить від інтенсивності обраного режиму УФ радіації, а також від тривалості УФ опромінення препарату. Це дає змогу нівелювати ефект фотодинамічного знебарвлення препарату, спричиненого безперервним УФ опроміненням. Методи машинного виділення ділянки інтересу різними алгоритмами програми ImageJ дають різну оцінку її площі, інтегральної та середньої величини флуоресценції. Результат, наближений до «ідеального» інтерактивного способу виділення ділянки інтересу для інсуліну та глюкагону, показав метод сегментації Оцу.Висновки. Під час імунофлуоресцентного дослідження підшлункової залози слід обирати помірний режим УФ радіації, корегувати експозицію CCD камери перед кожним кадром, а загальний час дослідження поля зору зразка обмежити 1–2 хвилинами. Для виділення ділянки дослідження інсуліну та глюкагону під час автоматичного аналізу рекомендо-вано застосовувати алгоритм Оцу. Для отримання кількісної оцінки середньої інтенсивності флуоресценції у сфері дослідження рекомендоване використання в розрахунках відношення логарифмів флуоресценції фону препарату та ендокриноцитів.
Дод.точки доступу:
Abramov, A. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Modulating effect of HERV-W ENV on peripheral blood monocytes in patients with different types of multiple sclerosis / O. M. Koliada [et al.] // Патологія. - 2022. - Т. 19, N 1. - P32-39

MeSH-головна:
СКЛЕРОЗ РАССЕЯННЫЙ -- MULTIPLE SCLEROSIS (диагностика, кровь, лекарственная терапия, этиология)
ГЛИКОПРОТЕИНЫ -- GLYCOPROTEINS (кровь, метаболизм)
МОНОЦИТЫ -- MONOCYTES (метаболизм, патология)
TOLL-ПОДОБНЫЕ РЕЦЕПТОРЫ -- TOLL-LIKE RECEPTORS
Анотація: Мета роботи – визначити вплив глікопротеїну HERV-W ENV на функціональні та метаболічні особливості інтактних і стимульованих моноцитів периферичної крові залежно від типу перебігу розсіяного склерозу (РС), що є дуже важливим для розуміння їхньої патогенетичної ролі в розвитку неврологічних розладів і для розроблення нових терапевтичних засобів. Матеріали та методи. Для визначення індексу резервної здатності продукції цитокінів у збагачену моноцитами суспензію клітин додавали глікопротеїн HERV-W ENV, ліпополісахарид E. coli або ssRNA40/LyoVec як агоністи TLR4 і TLR7/8. Оцінювали активність аргінази в лізатах клітин моноцитарної фракції.У дослідженні взяли участь 37 пацієнтів із рецидивно-ремітуючим та 19 осіб із прогресуючим типом РС. Контрольна група – 32 здорові особи.Результати. У пацієнтів із РС обох груп резервна здатність моноцитів до продукції IL-1? була меншою, ніж у здорових осіб, а резервна здатність до продукції TNF-? та IL-10 майже вдвічі вища за показник контрольної групи. Резервна здатність моноцитів до IL-1RА у групі пацієнтів із прогресуючим РС під дією HERV-W ENV вдвічі нижча за контроль, а отже підвищені показники IL-1? спричиняють хронічне запалення. Найбільшу активність аргінази в пацієнтів із рецидивно-ремітуючим РС спостерігали під час культивування моноцитів за наявності HERV-W ENV і LPS. У хворих на прогресуючий РС при культивуванні моноцитів з LPS аргіназна активність вірогідно знижена щодо контролю. Висновки. Результати дослідження вказують на функціональні та метаболічні зміни моноцитів периферичної крові при стимуляції TLR4 і TLR7/8, що можуть бути асоційовані з типом клінічного перебігу захворювання. При прогресуючому перебігу РС індукція HERV-W ENV призводить до порушення балансу прозапальних і регуляторних цитокінів, спричиняючи хронічне запалення, а отже тяжчий перебіг захворювання.
Дод.точки доступу:
Koliada, O. M.
Vdovichenko, N. I.
Koliada, T. I.
Tupotilov, O. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Demchenko, A. V.
Diagnostic value of motor evoked potential parameters in patients with Parkinson’s disease stage II / A. V. Demchenko, Dzh. N. Aravitska // Патологія. - 2022. - Т. 19, N 1. - P40-46

MeSH-головна:
ПАРКИНСОНА БОЛЕЗНЬ -- PARKINSON DISEASE (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ВЫЗВАННЫЕ ПОТЕНЦИАЛЫ -- EVOKED POTENTIALS (физиология)
(использование, методы)
Анотація: Мета роботи – визначити найбільш інформативні параметри моторного викликаного потенціалу (МВП) у пацієнтів із хворобою Паркінсона (ХП) ІІ стадії на підставі клініко-нейрофізіологічних зіставлень. Матеріали та методи. У дослідження залучили 90 хворих віком від 45 до 75 років із ХП II стадії за Хен–Яром. Хворим здійснили клініко-неврологічне обстеження з оцінюванням за шкалою MDS UPDRS, а також нейрофізіологічне досліджен-ня з визначенням латентності, амплітуди, площі та тривалості МВП після проведення 4 проб з поступовим підвищенням індукції магнітного поля. У дослідженні брали участь переважно пацієнти з право- та лівобічними моторними симптомами, тому для коректного статистичного аналізу домінантний бік вважали дебютним або боком із більш вираженими руховими симптомами, субдомінантний бік вважали протилежним домінантному. Результати. Виявили, що в обстежених із ХП ІІ стадії латентність МВП вірогідно зменшувалася, а амплітуда та тривалість МВП достовірно збільшувались у пробах із підвищенням індукції магнітного поля у правій і лівій гемісферах головного мозку. Визначили вірогідну помірну кореляцію між загальним балом UPDRS частини III та латентністю MВП в іпсилатеральній премоторній корі до домінантного боку моторних симптомів у пробах із магнітною індукцією (1,1 Tл – r = 0,34, p 0,05; 1,32 Tл – r
Дод.точки доступу:
Aravitska, Dzh. N.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Shulyatnikova, T. V.
Immunohistochemical study of the brain glutamine synthetase expression in the rat septic model / T. V. Shulyatnikova, V. O. Tumanskyi // Патологія. - 2022. - Т. 19, N 1. - P47-52

MeSH-головна:
СЕПСИС -- SEPSIS (иммунология, этиология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование, методы)
ПЕЧЕНОЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ОСТРАЯ -- LIVER FAILURE, ACUTE (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
АСТРОЦИТЫ -- ASTROCYTES (метаболизм, патология)
Анотація: Тяжкий перебіг сепсису супроводжується синдромом поліорганної недостатності, в якому гостра печінкова недостатність (ГПН) відіграє одну з найважливіших ролей. Головна ознака гострої печінкової енцефалопатії, що супроводжує ГПН, – набряк астроцитів, індукований аміаком. У разі розвитку ГПН під час сепсису можна також припустити підвищення рівнів системного та мозкового аміаку. Астроцити – ключові клітини для метаболізму аміаку в мозку, оскільки є основним джерелом глутамінсинтетази (GS). Попередні дослідження показали: ГПН призводить до підвищення рівнів астрогліальної GS, що корелює з погіршенням стану експериментальних тварин. Мета роботи – визначення рівня експресії глутамінсинтетази в різних відділах мозку щурів в умовах експериментального сепсису. Матеріали та методи. Дослідження здійснили на щурах лінії Вістар: 5 хибнооперованих (контрольних) і 20 тварин із септичною моделлю перев’язки та пункції сліпої кишки (CLP). Імуногістохімічне дослідження експресії GS виконали в корі, білій речовині, гіпокампі, таламусі, хвостатому ядрі/лушпині в період між 20 і 48 год після CLP. Результати. Починаючи з 12 години після CLP, у прооперованих тварин спостерігали погіршення стану, що прогресувало. У 9 тварин між 20 і 38 год клінічний перебіг завершився розвитком летаргії та важких респіраторних порушень; вони були евтаназовані – група "тварин,які загинули", CLP-B. В 11 щурів спостерігали менш виражені порушення стану до 48 год – група "тих, які вижили", CLP-A. Через 23 год у щурів групи CLP-B, а також через 48 год у тварин групи CLP-A у тканині печінки виявили морфологічні ознаки вогнищевого незворотного пошкодження, що мало тенденцію до прогресування з часом після CLP-процедури. У CLP-A і CLP-B щурів спостерігали поступове підвищення рівня GS у всіх ділянках мозку, що дослідили. Від 24 до 38 год після CLP у групі CLP-B визначили вірогідне регіон-специфічне динамічне збільшення експресії GS: у корі – на 69,35 %, гіпокампі – на 53,6 %, таламусі – на 50,0 %; найістотніше підвищення – в корі, збільшення в 1,69 раза порівняно з контролем. Висновки. У моделі CLP через 24 години після операції спостерігали вірогідне динамічне підвищення рівня GS у корковій, гіпокампальній і таламічній ділянках мозку щура, найсуттєвіше підвищення – в корі. Гетерогенне підвищення рівнів GS вказує на регіони мозку, що більше чи менше вразливі до системних нейротоксичних чинників, а також підтверджує регіональну специфічність реактивності мозкової тканини, в тому числі місцевої астроглії, до системних впливів в умовах сепсису. Морфологічні ознаки сепсис-асоційованого пошкодження печінки, що на 1 годину передують вірогідному збільшенню GS в мозку, можуть вказувати на приєднання печінкової недостатності до перебігу сепсису з підвищенням рівня гепатогенних токсинів (імовірно, включаючи аміак) у крові та мозковій тканині через 23 години після CLP. Отже, можна припустити активну участь гепатогенних шкідливих молекул у патофізіології сепсису, а також це свідчить про залучення реактивно підвищених рівнів мозкової GS у комплексних механізмах сепсис-асоційованої енцефалопатії.
Дод.точки доступу:
Tumanskyi, V. O.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Цимбал, А. Ю.
Кількісне ультразвукове оцінювання стану кісткової тканини в недоношених новонароджених близнюків / А. Ю. Цимбал, Ю. В. Котлова // Патологія. - 2022. - Т. 19, N 1. - С. 53-57

MeSH-головна:
МЛАДЕНЕЦ НЕДОНОШЕННЫЙ -- INFANT, PREMATURE (метаболизм, физиология)
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY (физиология)
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY (использование)
ДЕНСИТОМЕТРИЯ -- DENSITOMETRY (использование)
Анотація: Багатоплідна вагітність пов’язана з високим ризиком народження недоношених новонароджених близнюків (ННБ) та формуванням у них зменшеної кісткової маси. Визначення стану кісткової тканини (КТ) після народження важливе для розуміння динаміки її змін у зростанні ННБ. Мета роботи – проаналізувати результати кількісного ультразвукового оцінювання стану кісткової тканини у ННБ. Матеріали та методи. Обстежили 24 пари близнюків раннього неонатального віку, а також 39 дітей від одноплідної вагітності (ОВ) в гестаційному віці (ГВ) народження 30–36 тижнів. Залучали пари близнюків з різницею в масі тіла 5 % і більше. Стан КТ визначали ультразвуковим денситометром "Sunlight Omnisense 9000", вимірюючи швидкість проходження ультразвуку (SOS, м/с). Результати. У ГВ до 34 тижнів формування КТ за SOS у близнюків не відрізнялися ні між собою, ні від новонароджених від ОВ відповідного ГВ. У ННБ, починаючи з 34 тижня гестації та більше, SOS збільшувався (p 0,05) у сибсів із меншою масою тіла проти більших за масою тіла – 2925 (2887; 3036) м/с та 2866 (2801; 2895) м/с відповідно. За кореляційними зв’язками масу тіла ННБ не визначили як суттєвий фактор, що впливав на стан КТ. SOS у ННБ мав слабку позитивну кореляційну залежність (R
Дод.точки доступу:
Котлова, Ю. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Nykonenko, A. O.
Endoscopic signs of gastroesophageal reflux disease with different hiatal hernias types / A. O. Nykonenko, Ye. I. Haidarzhi, O. M. Kiosov // Патологія. - 2022. - Т. 19, N 1. - P58-64

MeSH-головна:
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ГРЫЖА ПИЩЕВОДНОГО ОТВЕРСТИЯ -- HERNIA, HIATAL (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ЭНДОСКОПИЯ ОРГАНОВ ПИЩЕВАРЕНИЯ -- ENDOSCOPY, DIGESTIVE SYSTEM (использование, методы)
Анотація: Грижі стравохідного отвору діафрагми виявляють у 83–94 % пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). Проблеми діагностики ендоскопічних ознак шлунково-стравохідного рефлюксу при поєднанні з найпоши-ренішими I та III типами гриж стравохідного отвору діафрагми залишаються актуальними. Несвоєчасна та неточна ендоскопічна інтерпретація цих патологічних змін істотно знижує ефективність лікування. Мета роботи – вивчити ендоскопічні ознаки гастроезофагеальної рефлюксної хвороби при найпоширеніших I та III типах грижі стравохідного отвору діафрагми на етапі підготовки до хірургічного лікування. Матеріали та методи. Обстежили 153 пацієнтів із ГЕРХ і найпоширенішими I та III типами гриж стравохідного отвору діафрагми під час підготовки до лапароскопічної антирефлюксної операції. Середній вік – 54,5 ± 11,3 року, 48 (31,4 %) чоловіків, 105 (68,6 %) жінок. У І групі – 85 пацієнтів із ГЕРХ і грижею стравохідного отвору діафрагми І типу; у ІІ групі – 68 хворих на ГЕРХ і з грижею стравохідного отвору діафрагми III типу. Повне передопераційне обстеження обов’язково передбачало ендоскопію з хромоендоскопією (передусім NBI або FICE), біопсією з підозрілих вогнищ слизової оболонки шлунка та нижньої третини стравоходу, гістологічний аналіз. Cтатистичне опрацювання та математичний аналіз результатів виконали, використавши пакет прикладних програм Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., No JPZ804I382130ARCN10-J). Для порівняльного аналізу розрахували середнє арифметичне та середнє квадратичне відхилення – M ± s. Розбіжності між групами оцінювали за допомогою підмодуля "Диференціальні тести" в модулі "Основні статистики та таблиц". Статистично значущими вважали відмінності при p 0,05. Результати. В обох групах переважали неерозивні форми ГЕРХ: 57 (67,1 %) та 39 (57,4 %) хворих відповідно у групах. З-поміж ерозивних форм виявляли переважно LA A стадії езофагіту – 20 (23,5 %) та 17 (25,0 %) у І та ІІ групі відповідно. СLE ознаки слизової оболонки стравоходу переважали в І групі – у 16 (18,8 %), у ІІ – у 5 (7,4 %) хворих. Орієнтиром справжнього стравохідно-шлункового з’єднання вважали проксимальні краї шлункових складок, візуалізовані в усіх хворих. Ускладнений перебіг ГЕРХ визначили в обох групах хворих. Висновки. Ендоскопічні ознаки ГЕРХ при I та III типах гриж стравохідного отвору діафрагми мають характерні особливості, ступінь прояву яких не залежить від типу грижі. Надійна ознака розташування справжнього стравохідно-шлунко-вого з’єднання – проксимальний край шлункових складок. Ускладнений перебіг ГЕРХ виявили в обох групах: стравохід Баррета та кільце Шацького переважають у І, стриктури та виразки стравоходу – у ІІ групі.
Дод.точки доступу:
Haidarzhi, Ye. I.
Kiosov, O. M.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Сиволап, Д. В.
Зміни резервуарної та моторно-евакуаторної функції жовчного міхура у хворих на безсимптомний холецистолітіаз після органозберігальної операції - лапароскопічної холецистолітотомії / Д. В. Сиволап // Патологія. - 2022. - Т. 19, N 1. - С. 65-69

MeSH-головна:
ХОЛЕЦИСТИТ КАЛЬКУЛЕЗНЫЙ -- CHOLECYSTOLITHIASIS (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (использование)
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY (использование, методы)
Анотація: Сонографічне оцінювання структури та функції жовчного міхура у хворих на жовчнокам’яну хворобу потребує удосконалення не тільки для уточнення показань до органозберігальних операцій, як-от лапароскопічної холецистолітотомії, але й покращення результатів хірургічного лікування безсимптомного холецистолітіазу шляхом прогнозування імовір-ного відновлення моторно-евакуаторної функції жовчного міхура та зменшення кількості рецидивів холецистолітіазу. Мета роботи – дослідити зміни структури та функції жовчного міхура у хворих на безсимптомний холецистолітіаз до та після лапароскопічної холецистолітотомії. Матеріали та методи. У дослідження залучили 33 хворих на безсимптомний холецистолітіаз. Переважна більшість хворих – жінки (82 %, n = 27) віком від 23 до 54 років, середній вік – 48,0 ± 11,9 року; решта – чоловіки (18 %, n = 6) віком 25–58 років, середній вік – 46,2 ± 12,4 року. Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини виконали всім хворим на апаратах "Philips" No МА2540R і "LOGIQ General Electric" Ser No 52993WX3 до та після лапароскопічної холецистолітотомії. Під час обстеження здійснили сонографічне оцінювання форми, розмірів, контурів, товщини стінки жовчного міхура, а також його зв’язків із навколишніми органами та судинними структурами. Цілеспрямовано визначали розміри холе-доху, кількість і розміри конкрементів у порожнині жовчного міхура, його моторно-евакуаторну функцію. Статистично результати опрацювали за допомогою Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., No JPZ804I382130ARCN10-J). Результати. Показники резервуарної функції жовчного міхура до та після лапароскопічної холецистолітотомії вірогідно не відрізнялись. Виявили вірогідне збільшення фракції викиду жовчного міхура з 54,5 ± 2,1 % до 64,4 ± 2,9% (р = 0,0001) та скорочення "латентного періоду" з 15,6 ± 2,5 хв до 8,3 ± 1,7 хв (р = 0,001). Висновки. Дотримання сонографічних показань (поодинокі конкременти жовчного міхура, товщина його стінки менша за 3 мм та фракція викиду понад 50 %) під час відбору хворих на безсимптомний холецистолітіаз для лапароскопічної холецистолітотомії дає змогу не тільки зберегти резервуарну, але й поліпшити моторно-евакуаторну функцію невидаленого під час операції жовчного міхура. Це знижує ризики імовірного рецидивного каменеутворення в наближеному та віддаленому періодах спостереження.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Морфологічне обґрунтування місцевого застосування мезенхімальних стовбурових клітин у лікуванні експериментальних хронічних гнійно-некротичних pан / С. В. Слободяник [та ін.] // Патологія. - 2022. - Т. 19, N 1. - С. 70-78

MeSH-головна:
РАНЕВАЯ ИНФЕКЦИЯ -- WOUND INFECTION (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
РАНЫ ЗАЖИВЛЕНИЕ -- WOUND HEALING (действие лекарственных препаратов)
СТРОМАЛЬНЫЕ КЛЕТКИ МЕЗЕНХИМНЫЕ -- MESENCHYMAL STROMAL CELLS
ВВЕДЕНИЕ ЛЕКАРСТВ МЕСТНОЕ -- ADMINISTRATION, TOPICAL
Анотація: Мета роботи – вивчення морфологічних параметрів загоєння хронічних гнійно-некротичних ран у білих щурів при місцевому застосуванні 0,025 % розчину декаметоксину та мезенхімальних стовбурових клітин. Матеріали та методи. Експериментальне дослідження виконали на 120 щурах, яких поділили на групи: І – контроль (без лікування); ІІ – «класичне» лікування ран з використанням антисептика (0,025 % розчин декаметоксину); ІІІ – за-стосування мезенхімальних стовбурових клітин із пупкового канатика; IV – застосування мезенхімальних стовбурових клітин, клонованих в інертних газах. Для оцінювання морфологічних змін із країв ран вирізали фрагменти розмірами 0,5 см ? 1,0 см ? 1,0 см, фіксували у 10 % розчині нейтрального формаліну та заливали парафіном. Гістологічні зрізи завтовшки 5–7 мкм забарвлювали гематоксиліном і еозином, основним коричневим, пікрофуксином за ван Гізоном, трихромом за Масоном. Для імуногістохімічних досліджень використовували моноклональні антитіла компанії DAKO: до проміжних філаментів, мезенхімальних клітин і міофібробластів – Vimentin (Clone V9), гладком’язового актину (?SMA, Clone 1A4), трансмемб-ранного білка ендотеліальних клітин, стовбурових і ембріональних фібробластів – CD34 (Clone QBEnd 10), а також систему візуалізації En VisionTMFLEX.Результати. Позитивну динаміку загоєння хронічних ран у разі застосування 0,025 % розчину декаметоксину спосте-рігали тільки на ранніх термінах (3–7 доба), зокрема виявили зменшення запальної клітинної інфільтрації порівняно з МСК і МСК-ІГ. Останні були ефективними на всіх етапах дослідження, що підтверджувалося швидшим очищенням поверхні рани від гнійно-некротичних тканин, зменшенням площі, прискоренням формування грануляційної тканини та епітелізації рани. Висновки. Використання МСК і МСК-ІГ створюють сприятливі умови для нормального перебігу регенераторних процесів та епітелізації ран з активацією фібробластів, що підвищує ефективність загоєння хронічних ран.
Дод.точки доступу:
Слободяник, С. В.
Хіміч, С. Д.
Вернигородський, С. В.
Школьніков, В. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Clinical experience with tocilizumab in the treatment of pregnant woman with severe COVID-19 / O. V. Riabokon [et al.] // Патологія. - 2022. - Т. 19, N 1. - P79-83

MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ ИНФЕКЦИОННЫЕ -- PREGNANCY COMPLICATIONS, INFECTIOUS (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, этиология)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
АНТИТЕЛА МОНОКЛОНАЛЬНЫЕ -- ANTIBODIES, MONOCLONAL (терапевтическое применение)
Анотація: Мета роботи – описати випадок позитивного застосування тоцилізумабу в лікуванні вагітної з тяжким перебігом коронавірусної хвороби COVID-19. Матеріали та методи. Наведено клінічний випадок власного спостереження тяжкого перебігу коронавірусної хвороби (COVID-19) у вагітної К., 40 років, яка перебувала на лікуванні в КНП "Обласна інфекційна клінічна лікарня" ЗОР. Лікування хворої здійснили згідно з "Протоколом надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)". Результати. Показано формування тяжкого перебігу COVID-19 у жінки віком 40 років у ІІ триместрі вагітності. Комплексне лікування з застосуванням глюкокортикоїдів у разі виникнення кисневої залежності на 11 добу хвороби виявилося неефективним протягом двох діб спостереження за клініко-лабораторними параметрами; це потребувало розв’язання питання щодо додаткового призначення тоцилізумабу. Про розвиток клініко-лабораторних ознак "цитокінового шторму" на 12 добу хвороби свідчило збереження підвищеної температури тіла в межах 37,5–37,8 °С, відсутність регресії кисневої залежності. За результатами лабораторних досліджень, зафіксували збільшення виразності лімфопенії – і відносної (до 5 %), й абсолютної (до 0,5 ? 109/л), підвищення фібриногену – до 5,8 г/л, D-димеру – до 1,9 нг/мл, високий рівень С-реактивного протеїну – до 190 мг/л. Це підтвердило доцільність додаткового призначення тоцилізумабу, який ввели у дозі 8 мг/кг, протипоказань не було. Введення тоцилізумабу виявилось ефективним, сприяло регресу кисневої залежності та відновленню лабораторних показників протягом тижня. Висновки. Наведене власне клінічне спостереження демонструє формування тяжкого перебігу COVID-19 у вагітної в ІІ триместрі вагітності. Враховуючи неефективність терапії глюкокортикостероїдами та наявність чітких клініко-лабораторних ознак "цитокінового шторму", введення тоцилізумабу на 12 добу хвороби було ефективним, сприяло регресу кисневої залежності та відновленню лабораторних показників протягом тижня. Лікування вагітних із тяжким перебігом COVID-19 потребує чіткого дотримання чинних протоколів.
Дод.точки доступу:
Riabokon, O. V.
Kuliesh, I. O.
Furyk, O. О.
Matvieieva, T. B.
Kalashnyk, K. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

A case of successful treatment of an extremely preterm infant with necrotic enterocolitis complicated by sepsis of bacterial and fungal etiology [Текст] / M. Yu. Kurochkin [et al.] // Патологія. - 2022. - Т. 19, N 1. - С. 84-88

MeSH-головна:
МЛАДЕНЕЦ КРАЙНЕ НЕДОНОШЕННЫЙ -- INFANT, EXTREMELY PREMATURE (рост и развитие, физиология)
МЛАДЕНЕЦ С ОЧЕНЬ НИЗКИМ ВЕСОМ ПРИ РОЖДЕНИИ -- INFANT, VERY LOW BIRTH WEIGHT (метаболизм, рост и развитие, физиология)
ЭНТЕРОКОЛИТ НЕКРОТИЧЕСКИЙ -- ENTEROCOLITIS, NECROTIZING (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
СЕПСИС -- SEPSIS (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
Анотація: Мета роботи – ознайомити лікарів-практиків з випадком успішного хірургічного лікування та інтенсивної терапії гли-боконедоношеної дитини з некротичним ентероколітом (НЕК), що ускладнений перфорацією кишечника та сепсисом змішаної бактеріально-грибкової етіології. Матеріали та методи. Дитина перебувала на лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії новонаро-джених КНП "Міська дитяча лікарня No 5" ЗМР. Дитині виконали клінічні та біохімічні аналізи крові, мікробіологічні, рентгенологічні та ультразвукові дослідження на обладнанні лікарні. Результати. Глибоконедоношена дитина з дуже низькою масою тіла перенесла дев’ять травматичних оперативних втручань з приводу НЕК з перфорацією шлунка та кишківника, розлитого перитоніту, спайкової кишкової непрохідності. Стан дитини ускладнився сепсисом змішаної бактеріально-грибкової етіології. Передопераційна підготовка передбачала антибактеріальну терапію, інфузійну терапію з включенням сучасних збалансованих полііонних розчинів, інотропну підтримку. Під час і після оперативних втручань дитині призначали мультимодальні комбіновані антистресові анестезії з ви-користанням нейроаксіальних блокад, подовжену штучну вентиляцію легень, антибактеріальну терапію сучасними препаратами за деескалаційним принципом, враховуючи висіви дитини та мікробіологічні особливості відділення, протигрибкову терапію препаратами резерву, імунозамісну терапію; дитина отримувала парентеральне харчування, їй була призначена інфузійна програма з використанням препаратів крові за показаннями. Незважаючи на критично тяжкий стан дитини та морфофункціональну незрілість, у результаті лікування вона вижила, не має неврологічного дефіциту, маса її тіла збільшилася вчетверо від вихідної. Висновки. Застосування мультимодальної комбінованої анестезії з використанням каудально-епідуральних блокад в інтра- та післяопераційному періодах, адекватна респіраторна та гемодинамічна підтримка, парентеральне на раннє ентеральне харчування у глибоконедоношеної дитини з НЕК, імовірно, позначилися на антиноцицептивному захисті та сприяли позитивному результату лікування після дев’яти ургентних операцій. Призначення антибіотиків резерву за принципом деескалації, враховуючи чутливість бактеріальної флори, здійснення бактеріологічного моніторингу й імунозамісної терапії мали позитивний ефект під час лікування сепсису, що ускладнив перебіг НЕК у новонародженого.
Дод.точки доступу:
Kurochkin, M. Yu.
Davydova, A. H.
Makarova, M. O.
Denysenko, I. H.
Horodkova, Yu. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)