Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ПУ74/2018/1/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 10
Показані документи з 1 по 10

Побережный, В. И.
К вопросам истории и формализации понятия “анестезиологическое пособие” [Текст] / В. И. Побережный, А. С. Логвинов, Д. В. Дмитриев // Періопераційна медицина. - 2018. - Том 1, N 1. - С. 4-9. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
АНЕСТЕЗИОЛОГИЯ -- ANESTHESIOLOGY (история, методы, обучение, организация и управление, тенденции)
АНЕСТЕЗИЯ -- ANESTHESIA (использование, история, методы)
БОЛИ -- PAIN (лекарственная терапия, этиология)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE (методы)
ИННОВАЦИЙ РАСПРОСТРАНЕНИЕ -- DIFFUSION OF INNOVATION
ФИЛОСОФСКИЕ ВОПРОСЫ МЕДИЦИНЫ -- PHILOSOPHY, MEDICAL (история)
Анотація: Анестезиология как наука прошла длительный путь развития. Эмпирический его период начинается с момента осознания людьми возможности уменьшения болевых ощущений и избавления от них. Реальные предпосылки для разработки эффективных методов обезболивания начали складываться в конце XVIII века. Это обусловило возникновение второго (донаучного) периода развития анестезиологии. Активное применение в хирургии методов обезболивания востребовало специальную подготовку персонала для проведения наркоза. Усовершенствованные методы общего обезболивания, разработанные способы замещения и управления функций жизненно важных органов и организма в целом, научные открытия и систематизация результатов научных исследований легли в основу формирования анестезиологии и интенсивной терапии как отдельной научно-практической дисциплины. В научный профессиональный язык было введено понятие “анестезиологическое пособие” – это физиологически обоснованный, комбинированный и многокомпонентный, селективно направленный и сбалансированный комплекс лечебно-профилактических мероприятий, направленный на оптимизацию алгоритма выполнения физиологических функций организма человека в периоперационном периоде хирургического способа лечения либо при выполнении процедуры, сопровождающейся формированием и развитием феномена боли. Его компонентами являются: 1) модуляция психоэмоционального состояния; 2) модуляция нейровегетативного состояния; 3) аналгезия; 4) наркоз; 5) миорелаксация
Anesthesiology as a science has passed a long way of development. The empirical period begins with the moment when people realize that they can reduce pain and get rid of it. Real prerequisites for the development of effective methods of anesthesia began to take shape at the end of the 18th century. It conditioned the emergence of a second (pre-scientific) period of development of anesthesiology. The active use of anesthesia in surgery led to special training for anesthesia. Improved methods of general anesthesia, developed methods for replacing and managing the functions of vital organs and the organism as a whole, scientific discoveries and systematization of the results of scientific research formed the basis for the formation of anesthesiology and intensive therapy as a separate scientific and practical discipline. The concept of “anesthesia” was introduced in the scientific professional language – a physiologically based, combined and multicomponent, selectively directed and balanced set of therapeutic and prophylactic measures aimed at optimizing the algorithm for performing physiological functions of the human body during the perioperative period of the surgical method of treatment or in the procedure followed by the formation and development of the phenomenon of pain. Its components: 1) modulation of the psychoemotional state; 2) modulation of the neurovegetative state; 3) analgesia; 4) anesthesia; 5) miorelaxation
Дод.точки доступу:
Логвинов, А. С.
Дмитриев, Д. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Артеменко, В. Ю.
Обзор респираторной терапии у пациентов со спинальной мышечной атрофией [Текст] / В. Ю. Артеменко, Е. В. Плотная // Періопераційна медицина. - 2018. - Том 1, N 1. - С. 10-17. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
МЫШЕЧНАЯ АТРОФИЯ СПИНАЛЬНАЯ -- MUSCULAR ATROPHY, SPINAL (генетика, диагностика, патофизиология, смертность, терапия, этиология)
ОБЗОР -- REVIEW
РЕСПИРАТОРНАЯ ТЕРАПИЯ -- RESPIRATORY THERAPY (методы, тенденции)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE (психология)
Анотація: Целью данной статьи было – систематизировать имеющиеся литературные данные и представить общие рекомендации к респираторной терапии у пациентов со спинально-мышечной атрофией. Спинальная мышечная атрофия (СМА) – это тяжелое нейромышечное заболевание с аутосомно-рецессивным наследованием с дегенерацией альфа-моторных нейронов в передних рогах спинного мозга, приводящее к прогрессирующей проксимальной мышечной слабости и параличу. Гены SMN 1–2 потенциально кодируют идентичные белки, хотя большинство транскриптов гена SMN1 являются полноразмерными, тогда как большинство транскриптов гена SMN2 не содержат 7-й экзон. Поэтому ген SMN2 только частично функционален, и у пациентов со СМА (СМА-пациенты) вырабатывается мало полноценного белка SMN. При этом число копий SMN2 нельзя считать точным прогностическим фактором ни для какого определенного пациента. Основными причинами летальности и ухудшения качества жизни является развитие вторичной дыхательной недостаточности
Тип 1 (a, b, с) – самый тяжелый: раннее начало и отсутствие двигательных способностей, обычно пациенты с заболеванием данного типа доживают не более чем до 2-х лет
Тип 2 – промежуточный тип, характеризуемый более поздним началом, пациент может принимать сидячее положение, выживаемость может достигать взрослого возраста
Тип 3 – самая мягкая форма, проявляющаяся в возрасте от 1 года, пациент может ходить и стоять. Прогноз более благоприятен
Тип 4 – “взрослая форма”, проявляется в возрасте от 10 до 20 или от 20 до 30 лет и имеет благоприятный прогноз
Основными причинами дыхательной недостаточности у пациентов с нейромышечными заболеваниями являются слабость дыхательных мышц, непродуктивный кашель и нарушение дыхания во сне. Слабость дыхательных мышц, определяемая как неспособность находящихся в состоянии покоя дыхательных мышц создавать нормальный уровень давления и скорости потока воздуха при входе и выдохе, встречается часто. Пациенты с нейромышечными заболеваниями подвержены нарушению дыхания во сне, особенно в RЕМ-фазе сна, при этом наиболее частой формой такого нарушения является гиповентиляция. Со временем гиповентиляция во сне может приобрести более длительный характер, приводя к развитию тяжелой формы гипоксии, повышению уровня углекислого газа в крови и подавлению активности дыхательного центра. Таким образом, в результате проведенного обзора литературных данных предложена стратегия респираторной поддержки у СМА-пациентов
The purpose of this article was to systematize available literary data and to provide general recommendations for respiratory therapy in patients with spinal muscular atrophy. Spinal muscular atrophy (SMA) is a severe neuromuscular disease with autosomal recessive inheritance with degeneration of alpha motor neurons in the anterior horns of the spinal cord, leading to progressive proximal muscle weakness and paralysis. SMN 1–2 genes potentially encode identical proteins, although most of the transcripts of the SMN1 genes are halfsized, whereas most transcripts of the SMN2 genes do not contain the seventh exon. Therefore, the SMN2 gene is only partially functional, and a low-level SMN protein is produced in SMA patients. Moreover, the number of copies of the SMN2 can not be considered an exact predictive factor for any particular patient. The main causes of mortality and deterioration in the quality of life are the development of secondary respiratory failure
Type 1 (a, b, c) is the heaviest: early onset and lack of motor abilities, usually patients with a disease of this type survive no more than 2 years
Type 2 – an intermediate type characterized by a later onset, the patient may take a sedentary position, survival may reach the adult height
Type 3 is the softest form that manifests itself at the age of 1 year, the patient can walk and stand. The forecast is more favorable
Type 4 “adult form” manifests itself at the age from 10 to 20 or from 20 to 30 years and has a favorable outlook
The main causes of respiratory failure in patients with neuromuscular diseases are weakness of the respiratory muscles, unproductive cough and sleep disturbances. The weakness of the respiratory muscles, defined as the inability of resting respiratory muscles in the state of rest to create a normal level of pressure and air flow velocity when entering and exhaling, is common. Patients with neuromuscular diseases are susceptible to sleep disruption, especially in the REM sleep phase, with the most frequent form of this disorder being hypoventilation. Over time, hypoventilation in a dream can become more prolonged, resulting in the development of a severe form of hypoxia, an increase in the level of carbon dioxide in the blood and the suppression of the activity of the respiratory center. Thus, as a result of the review of literary data, a strategy of respiratory support in patients with CMA was proposed
Дод.точки доступу:
Плотная, Е. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Катриченко, М. О.
Вплив імунологічного харчування на лікування хворих онкологічного профілю [Текст] / М. О. Катриченко, І. І. Лісний // Періопераційна медицина. - 2018. - Том 1, N 1. - С. 19-24. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
НУТРИЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- NUTRITION THERAPY (использование, методы, тенденции)
ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
ОБЗОР -- REVIEW
ЦИТОТОКСИЧНОСТЬ ИММУНОЛОГИЧЕСКАЯ -- CYTOTOXICITY, IMMUNOLOGIC
Анотація: В оглядовій статті розглянуто епідеміологічні та лабораторні дані, які підтверджують захисні ефекти біологічно активних нутрієнтів у нашому раціоні при різних захворюваннях. Поряд з різними факторами, такими як алкоголь та куріння, харчування відіграє життєво важливу роль у впливі на імунну реакцію пацієнта, перетворюючи клітини або шляхом запобігання, або прискорення малігнізації. Багато даних свідчать, що імуноактивні нутрієнти контролюють запальні і передракові реакції в імунних клітинах. Імунопрофілактика зазвичай асоціюється з модуляцією імунної відповіді при запаленні, тим самим покращуючи клінічні результати. Різні нутрієнти, в тому числі глютамін, аргінін, вітаміни, мінерали і довголанцюжкові жирні кислоти, є важливими компонентами імунологічного харчування. Клінічні дослідження, пов’язані з цими речовинами, показують різні результати з мінімальним ефектом. Тим не менш, деякі дослідження свідчать, що ці нутрієнти можуть мати імуномодулюючі ефекти, які здатні знизити ризик розвитку раку. Доклінічні дослідження стверджують, що більшість цих нутрієнтів мають позитивний ефект у комплексному лікуванні онкологічних пацієнтів. У даній роботі ми розглянемо вплив вищевказаних нутрієнтів на імунну систему в пацієнтів онкологічного профілю
Останні дані свідчать про те, що імунологічне харчування відіграє важливу роль у розвитку раку та його прогресії. Дані досліджень, проведених на тваринах, чітко показали, що використання імуномодулюючих нутрієнтів, виділених з продуктів харчування, запускаючи каскад імунологічних реакцій, можуть визначати і ліквідувати пухлину. Хоча технологія розвинулася до такого ступеня, що ми можемо вивчати кожен окремий цитокін або функцію імунної клітини, проте важко продемонструвати потужну роль імунної системи в запобіганні або лікуванні раку через складність пухлинної клітини або неоднорідність у різних популяціях пацієнтів. Однак дослідження проливає світло на взаємодію в імунних реакціях і розвитку раку, профілактику і терапевтичні стратегії, які включають модуляцію через біологічно активні агенти
In the reviewed article, we consider epidemiological and laboratory data that confirm the protective effects of biologically active nutrients in our diet for various diseases. Along with various factors such as alcohol, smoking, nutrition plays a vital role in influencing the patient’s immune response by transforming cells or by preventing, or acceleration of malignancy. Many data suggest that immunoactive nutrients control inflammatory and precancerous reactions in immune cells. Immunoprophylaxis is usually associated with modulation of the immune response when inflamed, thereby improving clinical outcomes. Different nutrients, including glutamine, arginine, vitamins, minerals and long-chain fatty acids, are important components of immunological nutrition. Clinical studies associated with these substances show different results with minimal effect. However, some studies have shown that these nutrients may have immunomodulatory effects that can reduce the risk of developing cancer. Pre-clinical studies claim that most of these nutrients have a positive effect in the complex treatment of cancer patients. In this article, we will consider the effect of the above nutrients on the immune system in patients of oncologic profile
Recent evidences suggest that immunological nutrition plays an important role in the development of cancer and its progression. Data from animal studies have clearly shown that the use of immunomodulatory nutrients isolated from food, by launching a cascade of immunological reactions, can detect and eliminate the tumor. Although the technology has evolved to such an extent that we can study each individual cytokine or function of the immune cell, it is difficult to demonstrate the powerful role of the immune system in preventing or treating cancer due to the complexity of the tumor cell or heterogeneity in different patients’ populations. However, the study sheds light on interactions in immune responses and cancer development, prevention and therapeutic strategies that involve modulation through biologically active agent
Дод.точки доступу:
Лісний, І. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сорокина, Е. Ю.
Пропофол в современной поликомпонентной общей анестезии [Текст] / Е. Ю. Сорокина // Періопераційна медицина. - 2018. - Том 1, N 1. - С. 25-32. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PERIOPERATIVE PERIOD (тенденции)
АНЕСТЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА КОМБИНИРОВАННЫЕ -- ANESTHETICS, COMBINED (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
ПРОПОФОЛ -- PROPOFOL (анализ, метаболизм, терапевтическое применение, фармакология)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: В данной статье расмотрены вопросы использования пропофола в периоперационный период. Известно, что один из главных принципов современной анестезиологии – это обеспечение максимальной безопасности пациента во время и после наркоза. По мере расширения знаний о механизмах боли и обезболивания продолжается развитие и совершенствование методов общей анестезии. Общая анестезия должна обеспечивать быструю и приятную индукцию, предсказуемую потерю сознания, стабильность витальных функций, минимальное количество побочных эффектов, быстрое и плавное восстановление защитных рефлексов и психомоторных функций. В связи с внедрением в практику новых анестетиков с улучшенными свойствами, в литературе продолжается дискуссия о выборе гипнотического компонента общей анестезии. Таким образом, в статье обговорено, что использование пропофола в повседневной практике анестезиолога улучшает качество анестезиологического обеспечения в целом и повышает безопасность пациентов
При использовании пропофола, где в качестве растворителя жировой эмульсии содержатся триглицериды со средней длиной цепи (МСТ) и триглицериды с длинной цепью (ЛСТ), снижаются болевые проявления при введении препарата, что ценно для проведения комфортной анестезии. Пропофол LCT/MCT оказывает меньшее влияние на уровень липидов крови при трансплантации печени, способствует уменьшению частоты возникновения тромбофлебитов после введения и снижению негативного влияния на липидный обмен у больных с его выраженным исходным нарушением (несмотря на относительно небольшие количества жировой эмульсии, вводимые в процессе анестезии). Значение этого фактора увеличивается с возрастанием длительности анестезии
This article examines the use of propofrol in the perioperative period. It is known that one of the main principles of modern anesthesiology is to ensure maximum safety of the patient during and after anesthesia. As the knowledge about the mechanisms of pain and anesthesia increases, the development and improvement of methods of general anesthesia continues. General anesthesia should provide rapid and pleasant induction, predictable loss of consciousness, stability of vital functions, minimal side effects, rapid and smooth recovery of protective reflexes and psychomotor functions. In connection with the introduction of new anesthetics with improved properties, a discussion continues in the publications about the choosing of the hypnotic component of general anesthesia. Thus, the article stipulates that the use of propofol in daily practice of an anesthesiologist improves the quality of anesthetic care in general and increases the safety of patients
When propofol is used, where medium fatty chain triglycerides (MST) and long chain triglycerides (LST) are used as the fat emulsion solvent, pain manifestations upon administration of the drug are reduced, that is valuable for comfortable anesthesia. Propofol LCT/MST has a lesser effect on blood lipid levels in liver transplantation, it helps to reduce the incidence of thrombophlebitis after administration and to reduce the negative effect on lipid metabolism in patients with a severe initial disturbance (despite the relatively small amounts of fat emulsion administered during anesthesia). The significance of this factor increases with the duration of anesthesia
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вплив L-aргініну на швидкість розрішення післяопераційного парезу кишечника у хворих з ургентною абдомінальною патологією [Текст] / Л. В. Новицька-Усенко [та ін.] // Періопераційна медицина. - 2018. - Том 1, N 1. - С. 34-40. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (патофизиология, профилактика и контроль, терапия, этиология)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНАЯ МОТОРИКА -- GASTROINTESTINAL MOTILITY (действие лекарственных препаратов)
АРГИНИН -- ARGININE (анализ, терапевтическое применение, физиология)
ГЕМОДИНАМИКА -- HEMODYNAMICS (действие лекарственных препаратов)
МЕТОКЛОПРАМИД -- METOCLOPRAMIDE (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
Анотація: Актуальність. Моторно-евакуаторна дисфункція шлунково-кишкового тракту широко розповсюджена в післяопераційному періоді і виникає не тільки після великих операцій на черевній порожнині, заочеревиннному просторі, а й після невеликих за обсягом оперативних втручань, у тому числі виконаних лапароскопічно. Порушення моторики шлунка та кишечника зазвичай триває перші 3–5 діб після операції, що підвищує тривалість перебування в стаціонарі, летальність та вартість лікування
Мета дослідження. Підвищення ефективності інтенсивної терапії після невідкладних абдомінальних операцій шляхом розробки та обґрунтування медикаментозної корекції порушень моторики кишок на підставі вивчення моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту, маркерів запалення, показників гемодинаміки та електролітного складу крові
Матеріали та методи. Обстежено 51 хворих, яким у КЗ “Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня” ДОР проводилися оперативні втручання лапаротомним доступом з приводу защемлених кил, гострої кишкової непрохідності, перфорації виразок 12-палої кишки з розлитим перитонітом. Залежно від варіанта медикаментозної корекції післяопераційного порушення моторики кишок хворих було поділено на дві групи. До 1 (контрольної) групи увійшло 27 пацієнтів. Тривалість оперативного втручання у хворих цієї групи становила 81,5 ± 29,0 хвилин. Медикаментозна корекція порушень моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту у них проводилася комбінацією метоклопраміду та неостигміну броміду. До 2 (основної) групи увійшло 24 хворих, серед яких було 9 чоловіків і 15 жінок. Тривалість оперативного втручання складала 104,6 ± 48,3 хвилини. Хворим цієї групи медикаментозна корекція моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту проводилася комбінацією розчину 0,5 % метоклопраміду та L-аргініну (Тівортін, “Юрія-Фарм”, Україна). Моторно-евакуаторні порушення шлунково-кишкового тракту, вимірювання внутрішньочеревного тиску, параметрів гемодинаміки, маркерів запалення здійстнювали до операції, через 1, 3 і 7 діб після неї. Прикінцевими результатами лікування були: тривалість перебування у BAIT та у стаціонарі, летальність у BAIT та у стаціонарі, строки відновлення самостійного відходження газів та відновлення самостійної дефекації. Кінцевою точкою дослідження була 28 доба після оперативного втручання, коли оцінювали якість життя за шкалою Rancho Los Amigos Scale (RLAS)
Результати. До операції гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини супроводжуються моторно-евакуаторними розладами шлунково-кишкового тракту, помірною внутрішньочеревною гіпертензією, гемодинамічними змінами у вигляді підвищення роботи лівого шлуночка при зменшенні його потужності, збільшенням периферичного судинного опору на тлі зменшення ударного об’єму. В післяопераційному періоді стандартної стимуляції шлунково-кишкового тракту у більшості хворих порушення моторики шлунково-кишкового тракту досягають свого максимуму на 2–3 добу та супроводжуються підвищенням внутрішньочеревного тиску, наростаючим збільшенням судинного опору, підвищеною роботою лівого шлуночка при зменшеній його потужності та запальною відповіддю організму, яка зберігається понад 7 діб після операції. Прискорення відновлення перистальтики настає при включенні до терапії L-аргініну і супроводжується зменшенням постнавантаження, сталою роботою лівого шлуночка при збільшенні його потужності та прискореним розрішенням запальної відповіді організму.
Background. Postoperative ileus is widespread in the postoperative period and occurs not only after extended operations on the abdominal cavity, retroperitoneal cavity, but also after minor surgical interventions, including laparoscopic operations [1, 2]. The aim of this study is to increase the effectiveness of intensive care after urgent abdominal surgeries by developing a drug correction for bowel motility disorders based on studying of the motor and evacuator function of the gastrointestinal tract, inflammatory markers, hemodynamic parameters and electrolyte blood composition
Materials and methods. 51 patients were examined, who underwent urgent surgical interventions with laparotomy access for infringed hernias, acute intestinal obstruction, perforation of duodenal ulcers. Depending on the variant of drug correction of postoperative intestinal motility disorder, patients were divided into 2 groups. The first (control) group (n = 27). In the postoperative period, the pharmacological correction of the motor-evacuator function of the gastrointestinal tract was performed by combining a solution of 0,5% metoclopramide and neostigmine bromide. The second (main) group (n = 24). In the postoperative period, the pharmacological correction of the motor-evacuator function of the gastrointestinal tract was performed by combining 0.5% metoclopramide solution and L-arginine (Tivortin, Yuriya-Farm, Ukraine). Motorevacuation disorders of the gastrointestinal tract (the frequency of development of bloating, nausea, vomiting, delay in the escape of gases, an independent moving of gases, measurement of intra-abdominal pressure), parameters of hemodynamics, the level of systolic, diastolic, mean arterial pressure, cardiac index, stroke volume, total peripheral vascular resistance, heart rate, minute volume of blood circulation and left ventricular power, markers of inflammation (leukocyte count, fibrinogen, IL-lα, TNFα, IL-10, calculation of leukocyte intoxication index, the study of electrolytes of blood serum (Na+, K+, Ca2+, Cl- ) were studied before and after 1st, 3rd and 7th days after the operation
Results. The use of L-arginine leads to a decrease in the phenomena of peripheral vasospasm, which, improving the microcirculation of the intestinal wall leads to a faster recovery of the motor-evacuation function of the gastrointestinal tract. With standard prokinetic therapy (combination of metoclopramide with neostigmine bromide), the number of patients with elevated intra-abdominal pressure increases in 92,1%, оn the second day after surgery, the number of patients with elevated intra-abdominal pressure exceeds the norm in 100%. The resumption of intestinal motility 3 days after the operation is accompanied by the normalization of intra-abdominal pressure in 55% of patients. Against the backdrop of the use of L-arginine with metoclopramide on day 1 after the operation, the number of patients with an increase in intra-abdominal pressure does not exceed 50%. 37,5% of them have elevated intra-abdominal pressure, 8,3% have abdominal hypertension of the 1st degree. On the second day of the observation, intraabdominal pressure in 41,7% patients normalized, abdominal hypertension of 1 degree was noted in 16,7%. of them. On the 3rd day after surgery, intra-abdominal pressure corresponded to the norm in 79,2% of patients, abdominal hypertension of 1st degree was registered in 8,3% of patients
Сonclusions. The use of a combination of metoclopramide with L-arginine reduces the stress on the myocardium, activates - anti-inflammatory link of the cytokine system, accelerates the normalization of intra-abdominal pressure, increases the rate of self-evacuation, independent defecation, and reduces the patients’ stay in the intensive care, which makes it possible to recommend it as the most optimal remedy for resuming motor activity intestines after urgent operations in abdominal surgery.
Дод.точки доступу:
Новицька-Усенко, Л. В.
Клигуненко, О. М.
Дьомін, С. Г.
Захарчук, О. В.
Лаврова, Г. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Інтенсивна терапія у хворих при рубцевих стриктурах стравоходу [Текст] / В. О. Шапринський [та ін.] // Періопераційна медицина. - 2018. - Том 1, N 1. - С. 42-45. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПИЩЕВОДА СТЕНОЗ -- ESOPHAGEAL STENOSIS (диагностика, осложнения, патофизиология, терапия, этиология)
ЛЕЧЕБНО-ДИАГНОСТИЧЕСКАЯ ТАКТИКА -- CRITICAL PATHWAYS (тенденции)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PERIOPERATIVE PERIOD (методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
Анотація: У статті представлено запропоновану лікувальну тактику й інтенсивну терапію при рубцевих стриктурах стравоходу. Причинами їх виникнення є опіки стравоходу, перенесені раніше оперативні втручання на стравоході, рефлюкс-езофагіт, а також злоякісного ґенезу – рак стравоходу. Значна частина хворих з рубцевими стриктурами стравоходу госпіталізується на пізніх стадіях стриктури: з 4 та 5 ступенями їх непрохідності. Це призводить до збільшення кількості виснажених хворих та занедбаних випадків, що сприяє підвищенню рівнів післяопераційної летальності та ускладнень
Проаналізовано результати хірургічного лікування 116 хворих при стриктурах стравоходу за період з 2003 по 2017 рр. Нами було використано метод логістичної регресії з визначенням факторів ризику виникнення післяопераційних ускладнень. Встановлено, що ризик достовірно зростає із наявністю технічних труднощів під час операцій, цукрового діабету, рівня альбумінів плазми крові менше 25 г/л, повної непрохідності стравоходу. Запропонована програма лікування хворих з рубцевими стриктурами стравоходу достовірно зменшує ризик виникнення післяопераційних ускладнень. У хворих основної групи застосовувався діагностичний алгоритм, запропонована програма лікування хворих з передопераційною інфузійною терапією та парентеральним харчуванням системами “все в одному”. При застосуванні запропонованої програми лікування та інтенсивної терапії кількість післяопераційних ускладнень зменшилася з 27,27 % до 12,0 %, летальність – із 6,06 % до 2,0 %.
The proposed medical tactics and intensive therapy of scar strictures of the esophagus we represent in this article. The causes of their occurrence: burns in the esophagus, surgical interventions on the esophagus, reflux esophagitis, and malignant genesis – esophageal cancer. A considerable part of patients with scar strictures of the esophagus is hospitalized at later stages of the stricture: with 4th and 5th degrees of obstruction. This leads to increasing of the number of exhausted patients and neglected cases, that contributes to increasing of levels of postoperative lethality and complications
The sults of surgical treatment of 116 patients with esophageal strictures at the period of 2003–2017 were analyzed. We used a logistic regression method to determine the risk factors for postoperative complications. It was established that the risk increases significantly with the presence of technical difficulties during operation, diabetes mellitus, blood plasma albumin levels less than 25 g/l, complete obstruction of the esophagus. The proposed program of treatment of patients with scar strictures of the esophagus reliably reduces the risk of postoperative complications. The diagnostic algorithm, the program of treatment of patients with preoperative infusion therapy and parenteral nutrition with “all in one” system were applied in patients of the main group. Due to the treatment program and intensive therapy, the number of postoperative complications has decreased from 27,27% to 12,0%, and mortality – from 6,06% to 2,0%
Дод.точки доступу:
Шапринський, В. О.
Шапринський, Є. В.
Кривецький, В. Ф.
Мустафа

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Валенко, О. О.
Практичні аспекти використання ургентного сонографічного дослідження в диференційній діагностиці критичних респіраторних інцидентів (BLUE-protocol “Bedside Lung Ultrasound in Emergency”) [Текст] / О. О. Валенко, О. О. Волков, А. С. Бессараб // Періопераційна медицина. - 2018. - Том 1, N 1. - С. 46-59. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ОБЗОР -- REVIEW
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ДЫХАТЕЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- RESPIRATORY INSUFFICIENCY (диагностика, осложнения, патофизиология, ультрасонография, этиология)
МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ -- GUIDELINE
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
Анотація: Дана стаття несе в собі інформацію більш мотивуючого, аніж навчального характеру. Вона є синтезом аналізу авторитетних світових наукових публікацій та власного досвіду. В ній представлено сучасні підходи до діагностики критичних респіраторних інцидентів за допомогою ультразвуку, поверхневий теоретичний огляд суті методу та власні напрацювання щодо ефективного протоколювання сонологічного дослідження легень. Розглянуто декілька яскравих клінічних випадків, які підкреслюють доцільність рутинного застосування діагностичного ультразвуку, як у хворих з критичною некомпенсованою респіраторною катастрофою, так і у суб- та компенсованих хворих
Основними принципами ургентної приліжкової сонографії легень, які повинні спонукати на ширше запровадження та використання методу лікарями різних спеціальностей, є: “Ультразвук легень дуже добре виконується за допомогою простого обладнання”, та “BLUE-protoсol – є простим протоколом, який дозволяє швидко (близько 3 хв) діагностувати причину дихальної недостатності”. Сонографічне дослідження легень дозволяє не тільки швидко виявити причину критичної респіраторної недостатності та протидіяти саме їй, розпочинаючи якомога раніше етіотропне лікування, а й візуально відслідковувати динаміку патоморфологічних змін у відповідь на терапевтичні дії, що дозволяє адекватно оцінити їх ефективність. Використання діагностичного ультразвуку дає можливість більш адекватного прийняття рішень щодо необхідності інтервенційної терапії, приводить до швидшої постановки влучних діагнозів, покращення надання медичної допомоги, зменшення строків перебування пацієнтів у ВІТ, зменшення сумарних затрат на лікування. Розпізнавання та аналіз кількості сонографічних ознак “В-лінії – легеневі ракети” дає змогу адекватно оцінювати кількість інтерстиційної рідини легень та відслідковувати цей показник в динаміці у відповідь на терапевтичні дії. Задля підвищення ефективності, а також об’єктивізації оцінки та динамічної переоцінки патоморфологічних змін одним і тим же або різними лікарями, варто використовувати єдиний метод протоколювання дослідження в межах медичного закладу. Діагностичний ультразвук має дуже низьку собівартість та відсутність радіологічного навантаження, що дозволяє виконувати необхідну кількість досліджень, без обмежень.
This article contains rather motivating than teaching information. It is a synthesis of analysis of authoritative global scientific publications and personal experience. The modern approaches to diagnosis of critical respiratory incidents using ultrasound, superficial theoretical review of the core of the method and our own experiences regarding effective protocol of sonographic lung assessment are presented here. Several interesting clinical cases emphasize the advantages of routine use of diagnostic ultrasound in patients with critical uncompensated respiratory disaster as well as in sub-compensated and compensated patients
The main principles of bedside lung ultrasound in emergency that should encourage wider implementation and use of this method by doctors of different specialties are: “Lung ultrasound is very easy to perform using simple equipment”, and “BLUE-protocol is a simple protocol that allows quick ( 3 min) diagnosis of the cause of respiratory failure”. Lung sonographic assessment allows not only to determine quickly the cause of critical respiratory failure and counteract it starting the etiotropic treatment as soon as possible, but also visualize the dynamics of pathological changes in response to therapy, thus allowing us to evaluate its effectiveness properly. The use of ultrasound in diagnosing enables more adequate decision making regarding the need of interventional therapy. It also leads to setting the right diagnosis faster, improving the quality of medical care, shortening the length of stay of patients in ICU, decreasing the total cost of the treatment. Identification and analysis of the amount of sonographic signs “B-lines – lung rockets” provides an opportunity to measure the volume/amount of interstitial lung fluid properly and track this marker/indicator in dynamics in response to the treatment. The unified method of protocolized assessment should be used within one medical facility in order to boost effectiveness and make evaluation and dynamic evaluation of pathological changes more objective by the same one or different medical specialists. Diagnostic ultrasound has a very low cost and there is no radiation exposure to patients which allows performing as many examinations as needed, without limitations
Дод.точки доступу:
Волков, О. О.
Бессараб, А. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Титаренко, Н. В.
Випадок множинних спонтанних розривів печінки та огляд літератури [Текст] / Н. В. Титаренко, О. В. Сергійчук // Періопераційна медицина. - 2018. - Том 1, N 1. - С. 60-65. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
ПЕЛИОЗ ПЕЧЕНИ -- PELIOSIS HEPATIS (диагностика, патофизиология, хирургия, этиология)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
РАЗРЫВ СПОНТАННЫЙ -- RUPTURE, SPONTANEOUS (диагностика, осложнения, патофизиология, хирургия, этиология)
БРЮШНОЙ ПОЛОСТИ ТРАВМЫ -- ABDOMINAL INJURIES (осложнения, патофизиология, этиология)
ЛЕЧЕБНО-ДИАГНОСТИЧЕСКАЯ ТАКТИКА -- CRITICAL PATHWAYS (тенденции)
Анотація: Розрив печінки найчастіше є наслідком тупої травми живота. Нами описано випадок пеліозу печінки у пацієнтки, у якої в післяпологовому періоді розвинувся гемоперитонеум внаслідок множинних спонтанних розривів печінки на тлі цього рідкісного захворювання. Лікарі повинні бути в курсі щодо цього рідкісного захворювання у пацієнтів, які звертаються з розривами печінки нетравматичного ґенезу та з гемоперитонеумом. Пеліоз печінки, як правило, має безсимптомний перебіг і є випадковою знахідкою при аутопсії. Ця патологія потрапляє у фокус уваги хірурга у випадку спонтанного розриву вогнища ураження, результатом якого є розвиток масивного гемоперитонеуму. Тому в диференційно-діагностичному ряду раптової внутрішньочеревної кровотечі необхідно розглядати пеліоз печінки, особливо тоді, коли причина розриву органа незрозуміла
Liver rupture most commonly occurs because of a blunt abdominal trauma. We present a case of peliosis hepatis in a postpartum patient who developed hemoperitoneum due to spontaneous hepatic rupture from this rare liver condition. Physicians should be aware of this rare condition in patients with non-traumatic liver rupture and with hemoperitoneum. Peliosis hepatis is most often asymptomatic and incidentally found during autopsy. It comes to the surgeon’s attention just after the spontaneous rupture of the lesion, resulting in a massive hemoperitoneum. Peliosis hepatis should always be considered in the differential diagnosis of sudden intraperitoneal hemorrhage, especially when the cause of hepatic rupture is unknown
Дод.точки доступу:
Сергійчук, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Погляд анестезіолога на періопераційні особливості ВІЛ-інфікованих пацієнтів [Текст] / Є. В. Гріжимальський [та ін.] // Періопераційна медицина. - 2018. - Том 1, N 1. - С. 66-69. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PERIOPERATIVE PERIOD (методы, тенденции)
ВИЧ ИНФЕКЦИИ -- HIV INFECTIONS (осложнения, патофизиология, этиология)
КЕСАРЕВО СЕЧЕНИЕ -- CESAREAN SECTION (методы, тенденции)
АНЕСТЕЗИЯ В АКУШЕРСТВЕ -- ANESTHESIA, OBSTETRICAL (методы, тенденции)
ЛЕЧЕБНО-ДИАГНОСТИЧЕСКАЯ ТАКТИКА -- CRITICAL PATHWAYS (статистика, тенденции)
МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ -- GUIDELINE
Анотація: У даний час ВІЛ-інфекція набуває характеру епідемії. Понад 42 % ВІЛ-інфікованих у світі – це жінки фертильного віку. З початком застосування антиретровірусної терапії (АРВТ), хіміопрофілактики під час вагітності, а також планового кесаревого розтину – ризик перинатальної передачі ВІЛ знизився до 1–2 %. Однак на тлі проведення АРВТ можуть виникати різноманітні побічні ефекти, такі як анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, жирова дистрофія печінки, токсичний гепатит, гострий панкреатит, підвищення рівня сироваткових трансаміназ, зміна біохімічних показників функції печінки, порушення толерантності до глюкози, гіпокоагуляція. Це ставить перед анестезіологом цілий ряд нових завдань щодо забезпечення безпеки пацієнтки в періопераційному періоді
Currently, HIV infection is becoming epidemic. More than 42% of HIV-infected people in the world are women of childbearing age. With the onset of antiretroviral therapy, chemoprophylaxis during pregnancy, and planned cesarean section, the risk of perinatal HIV transmission decreases to 1–2%. However, various side effects such as anemia, neutropenia, thrombocytopenia, fatty liver dystrophy, toxic hepatitis, acute pancreatitis, increased serum transaminases, changes in biochemical parameters of liver function, impaired glucose tolerance, and hypocoagulation may occur in the context of antiretroviral therapy. This poses to the anesthesiologist a number of new tasks to ensure patient safety during the perioperative period
Дод.точки доступу:
Гріжимальський, Є. В.
Гарга, А. Й.
Тарасов, О. В.
Довгий, І. М.
Буднік, Н. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Математичне моделювання прогнозування ускладненого перебігу гострого апендициту у дітей [Текст] / В. С. Коноплицький, В. В. Мотигін, О. Г. Якименко // Періопераційна медицина. - 2018. - Том 1, N 1. - С. 70-80. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ВРЕДНЫХ ФАКТОРОВ МОДЕЛИ ПРОПОРЦИОНАЛЬНЫЕ -- PROPORTIONAL HAZARDS MODELS
МАТЕМАТИЧЕСКИЕ КОНЦЕПЦИИ -- MATHEMATICAL CONCEPTS
АППЕНДИЦИТ -- APPENDICITIS (диагностика, осложнения, патофизиология, хирургия)
ДЕТИ -- CHILD
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (патофизиология, профилактика и контроль, этиология)
Анотація: Ендогенна інтоксикація, що супроводжує ускладнений перебіг гострого апендициту у дітей, є одним із важких ускладнень, яке слугує основною причиною розвитку ускладнень в післяопераційному періоді. Всебічні клінічні спостереження клініцистів свідчать, що, незважаючи на застосування новітніх технологій в операційній техніці, анестезіологічному забезпеченні, кількість ускладнень у післяопераційному періоді не має тенденції до зниження, а основною причиною летальних наслідків при апендикулярному перитоніті є блискавичний розвиток важкого ступеня ендотоксикозу, який виникає внаслідок резорбції токсичних речовин, що утворилися з численних компонентів, у тому числі з патогенної мікрофлори та зруйнованого метаболізму. Мета. Створення математичної моделі прогнозування ускладненого перебігу гострого апендициту у дітей за допомогою використання функцій регресійного аналізу електронної таблиці EXCEL шляхом апроксимації експериментальних даних. Матеріали та методи. В роботі використана інформація із 59 МКСХ, які перебували на лікуванні в клініці дитячої хірургії ВНМУ ім. М. І. Пирогова з діагнозом “гострий апендицит”. Дані про хворих були зведені у дві групи: хворі з неускладненим перебігом патології – 24 пацієнти і хворі з ускладненим перебігом гострого апендициту – 35 дітей. Нормою служили дані обстеження 37 здорових дітей. У кожній з трьох груп вивчались наступні критерії: стать, вік, ліжко-день, тривалість захворювання, пульс, температура тіла, наявність симптомів подразнення очеревини, характер ексудату в черевній порожнині, кількість еритроцитів, гемоглобін, лейкоцитоз, кількісна характеристика формули білої крові, ШОЕ, рівні клітинних критеріїв ендогенної інтоксикації: лейкоцитарного індексу інтоксикації та гематологічного показника інтоксикації. Усі дані визначалися безпосередньо на момент госпіталізації хворого в стаціонар. Результати. Обговорення. На основі множинної кореляції х = f (х1 , х2 ) створена двофакторна математична модель ймовірності ускладненого перебігу гострого апендициту у дітей. Згідно з отриманими результатами дослідження системи трьох рівнянь з трьома невідомими з’ясовано, що якщо показник форми захворювання складає у = 2,67 і вище, що в цифровому обчисленні результат потрапляє в зону ускладненого перебігу гострого апендициту і повністю збігається з даними аналізу трьох груп хворих. Висновки. До чинників, що визначають ускладнений перебіг гострого апендициту у дітей, згідно з розробленою двофакторною моделлю, відносяться величини ЛІІ і ГПІ, які перевершують значення певних визначуваних інтервалів на момент госпіталізації. Значення аналізованих індексів визначалися ступенем вираженості патологічного процесу, тривалістю захворювання, вірулентністю мікрофлори і віком пацієнтів на тлі сформованого синдрому ендогенної інтоксикації
Endogenous intoxication, which accompanies the complicated course of acute appendicitis in children, is one of the serious conditions, which are the main cause of complications in the postoperative period. Diverse clinical observations done by clinicians suggest that despite the use of modern technologies in operating equipment, anesthetic support, the number of complications in the postoperative period has no tendency to decrease, and the main cause of lethal outcomes with appendicular peritonitis is lightning development of severe degree of endotoxicosis, which develops as a result of resorbing toxic substances formed of many components, including pathogenic microflora and destruction metabolism. Purpose. Creation of a mathematical model for prediction of complicated acute appendicitis in children using the functions of regression analysis of EXCEL spreadsheet by approximating experimental data. Materials and methods. In the work, there is information about 59 patients with acute appendicitis treated at the clinic of pediatric surgery at the National Pirogov Memorial Medical University. The data on patients were divided into two groups: patients with not complicated course of pathology – 24 patients, and patients with complicated course of acute appendicitis – 35 children. The control group served the data of 37 healthy children. In each of the three groups, the following parameters were studied: gender, age, bed day, duration of the disease, presence of symptoms of peritoneal irritation, the nature of exudate in the abdominal cavity, the number of red blood cells, hemoglobin, leukocytosis, quantitative characteristics of white blood formula, ESR, cellogenic endogenous intoxication: leukocyte index of intoxication and hematological index of intoxication. All the data were determined directly at the time of hospitalization of a patient to the hospital. Results. Discussion. Based on multiple correlation x = f (x1 , x2 ) a two-factor mathematical model of probability of the complicated course of acute appendicitis in children was created. According to the obtained results of the study of the system of three equations with three unknowns, it was established that if the indicator of the form of the disease is y = 2.67 and above, when, in numerical terms, the result falls into the zone of complicated flow of acute appendicitis and completely coincides with data analysis of the three groups of patients. Conclusions. The components that determine the uncomplicated course of acute appendicitis in children, according to the developed two-factor model, include LII and GPI, which exceed the values intoxication of certain intervals studied at the time of hospitalization. The analyzed indices were determined by the degree of severity of the pathological process, duration of disease, virulence of microflora and age of patients against the background of the formed endogenous intoxication syndrome.
Дод.точки доступу:
Коноплицький, В. С.
Мотигін, В. В.
Якименко, О. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)