Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=СУ10/2020/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 11
Показані документи з 1 по 11

Цитокератин-18 — патогенетичний чинник прогресування неалкогольної жирової хвороби печінки на тлі метаболічного синдрому [Текст] = Cytokeratin-18 as a pathogenetic factor of progression of non-alcoholic fatty liver disease against the metabolic syndrome background / Г. Д. Фадєєнко [та ін.] // Сучасна гастроентерологія. - 2020. - № 2. - С. 5-10. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КЕРАТИН-18 -- KERATIN-18 (диагностическое применение, иммунология, кровь, метаболизм)
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (диагностика, метаболизм, этиология)
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (патофизиология)
ПРОГНОЗИРОВАНИЕ -- FORECASTING
Анотація: Мета — визначити рівень цитокератину‑18 у сироватці крові хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) у поєднанні з метаболічним синдромом (МС) та чутливість цього показника порівняно з традиційними маркерами запалення. Матеріали та методи. Обстежено 84 хворих на НАЖХП з метаболічними порушеннями. Контрольну групу утворили 30 практично здорових осіб. Додатково до стандартного обстеження при НАЖХП та МС визначали склад тіла пацієнтів, дисфункцію вісцеральної жирової тканини за допомогою індексу вісцерального ожиріння, концентрацію цитокератину‑18, високочутливого С‑реактивного білка та фактора некрозу пухлини a імуноферментним методом. Результати. У пацієнтів з активним системним запаленням у печінці виявлено підвищення сироваткової концентрації цитокератину‑18 навіть у разі нормальної активності аланінамінопептидази та С‑реактивного білка, що свідчить про більшу чутливість цитокератину‑18 як потенційного неінвазивного маркера активності запалення порівняно з традиційними маркерами. Підвищення вмісту циркулюючого цитокератину‑18 спостерігали у хворих на НАЖХП на тлі МС із фіброзом високих градацій (F3—F4), що може бути корисним для прогнозування фіброзу печінки. Висновки. Необхідно провести додаткові дослідження для розробки неінвазивних діагностичних та прогностичних моделей стеатогепатиту і фіброзу у хворих на НАЖХП на тлі МС
Objective — to determine the serum levels of cytokeratin‑18 (CK‑18) in patients with non‑alcoholic fatty liver disease (NAFLD) combined with metabolic syndrome (MS), and to evaluate its sensitivity comparing to traditional inflammatory markers. Materials and methods. The examinations involved 84 NAFLD patients with metabolic disorders; the control group consisted of 30 practically healthy persons. In addition to the standard NAFLD and MS examinations, the monitoring was performed for the composition of patients’ bodies, visceral adipose tissue dysfunction by determining the visceral obesity index; concentration of СК‑18, highly sensitive C‑reactive protein (CRP) and tumor necrosis factor a (TNF‑a) by enzyme immunoassay. Results. The increased serum levels of CK‑18 were observed in patients with active systemic inflammation in the liver, even with the normal ALT activity and CRP levels, indicating greater sensitivity of CK‑18 as a potential non‑invasive marker of inflammatory activity compared to the traditional markers. The increased levels of circulating CK‑18 were observed in NAFLD patients with MS with high‑grade fibrosis (F3 — F4), which may be useful in predicting liver fibrosis. Conclusions. Further investigations are required to develop the non‑invasive diagnostic and prognostic models of steatohepatitis and fibrosis in patients with NAFLD against the MS background
Дод.точки доступу:
Фадєєнко, Г. Д.
Кушнір, І. Є.
Соломенцева, Т. А.
Чернова, В. М.
Курінна, О. Г.
Шуті, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Модель дієт-індукованого стеатогепатиту у щурів: морфологічні та патогенетичні особливості [Текст] = Experimental model of diet-induced steatohepatitis in rats: morphological and pathogenetic features / Г. С. Маслова [та ін.] // Сучасна гастроентерологія. - 2020. - № 2. - С. 11-17. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (метаболизм, патофизиология, этиология)
ПИЩЕВОЕ ПОВЕДЕНИЕ -- FEEDING BEHAVIOR (действие лекарственных препаратов)
ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION
КРЫСЫ -- RATS
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (диетотерапия, метаболизм, патофизиология, этиология)
КАТАЛАЗА -- CATALASE (диагностическое применение)
БЕЛКИ ОСТРОЙ ФАЗЫ -- ACUTE-PHASE PROTEINS (диагностическое применение)
ОРНИТИНДЕКАРБОКСИЛАЗА -- ORNITHINE DECARBOXYLASE (диагностическое применение)
Анотація: Мета — визначити характер морфологічних змін тканин печінки, особливості прооксидантно‑антиоксидантного статусу і регенераційної функції печінки на тлі дієт-індукованого неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) у щурів. Матеріали та методи. Дослідження проведені на 20 білих нелінійних статевозрілих щурах з масою тіла 160 — 220 г. Тварин розподілили на дві групи: дослідну — 5 самців і 5 самок, яким відтворювали модель НАСГ, і контрольну — 5 самців і 5 самок, котрі отримували стандартний раціон. Досліджували масу тіла, зріст тварин, індекс маси тіла (ІМТ), масу вісцерального жиру (ВЖ). У гомогенаті печінки визначали концентрацію ТБК‑реактантів, активність каталази і орнітиндекарбоксилази. Вивчали морфологічні зміни у тканинах печінки. Результати. Застосування фаст‑фуд‑дієти призводило до розвитку ожиріння, яке характеризувалось збільшенням маси тіла та ІМТ. У самців і самок дослідної групи маса тіла та ІМТ відповідно в 1,3 і 1,2 разу перевищували показники контрольної групи (р 0,05). Маса ВЖ у самок дослідної групи була втричі більша, ніж у самців (р 0,05). У гомогенаті печінки тварин дослідної групи порівняно із контрольною виявлено збільшення вмісту ТБК‑реактантів у 2,5 разу (р
Objective — to determine the character of morphological changes in liver tissues, the peculiarities of pro‑antioxidant status, and liver regeneration function in the settings of food‑induced nonalcoholic steatohepatitis (NASH) in rats. Materials and methods. The study was conducted on 20 white nonlinear sexually mature rats, weighted 160 — 220 g, that were divided into 2 groups: experimental NASH was modeled in group І rats (n = 10) consisting of 5 males and 5 females and control group ІІ (n = 10), consisting of 5 males and 5 females with standard diet. The rats’ weight, height, body mass index (BMI) and mass of visceral fat (VF) were assessed. Concentration of TBA‑reactants, catalase activity, and ornithine decarboxylase (ODC) were measured in liver homogenate. Morphological changes were also evaluated in the liver tissues. Results. The use of fast food diet resulted in the onset of obesity, which was characterized by the increase of body weight and BMI raise. Thus, body mass and BMI in males and females of study group were respectively 1.3 and 1.2 times higher than in rodents of control group (р 0.05). The VF mass in females of study group was 3 times lower than in males (р 0.05). The 2.5‑fold increase of TBA‑reactants (р
Дод.точки доступу:
Маслова, Г. С.
Скрипник, Р. І.
Щербак, О. В.
Скрипник, І. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вивчення генетичних особливостей хворих на глютенчутливі захворювання в Україні [Текст] = Study of genetic features of patients with gluten-sensitive diseases in Ukraine / О. Ю. Губська [та ін.] // Сучасна гастроентерологія. - 2020. - № 2. - С. 18-23. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЦЕЛИАКИЯ -- CELIAC DISEASE (генетика, метаболизм, патофизиология, эпидемиология)
ГЛЮТЕНЫ -- GLUTENS (вредные воздействия, генетика, диагностическое применение, иммунология, кровь, метаболизм)
ГАПЛОТИПЫ -- HAPLOTYPES (генетика, иммунология)
АЛЛЕЛИ -- ALLELES
ГЕНЕТИКА ПОПУЛЯЦИОННАЯ -- GENETICS, POPULATION (методы)
УКРАИНА -- UKRAINE (эпидемиология)
Анотація: Мета — дослідити поширення гаплотипів HLA‑DQ2.5 і HLA‑DQ8, алелів DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03 і DRB1*04 або їх відсутність серед українських пацієнтів (на прикладі членів Української спілки целіакії) з попередньо встановленими діагнозами «целіакія» або «непереносність глютену без целіакії» (НГБЦ), а також серед осіб, яким не встановлено ці діагнози. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 148 осіб: 80 учасників Української спілки целіакії, з них 39 хворих на целіакію та 41 — на НГБЦ. Контрольну групу утворили 68 здорових добровольців. Усі пацієнти здали мазок букального епітелію, який піддавали генетичному аналізу в лабораторії «Діаген». Визначали генетичні маркери, відомі як чинники ризику розвитку целіакії, а саме алелі DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04 та гаплотипи DQ2.5 та DQ8, які з них складаються. Результати. Виявлено, що у пацієнтів української популяції з целіакією статистично значущо частіше траплявся гаплотип DQ2.5, ніж серед хворих на НГБЦ (відношення шансів (ВШ) 2,77; 95 % довірчий інтервал (ДІ) 1,12 — 6,87, р = 0,022) чи серед здорового контингенту (ВШ 3,99; 95 % ДІ 1,73 — 9,20, р = 0,0009), та рідше виявляли відсутність жодного з гаплотипів (ВШ 0,19; 95 % ДІ 0,066 — 0,55, р = 0,0014 порівняно з групою НГБЦ та ВШ 0,19; 95 % ДІ 0,068 — 0,49, р = 0,0003 порівняно з контрольною групою). Частота виявлення гаплотипу DQ8 не досягла рівня статистичної значущості (р = 0,052). Між групою НГБЦ та контрольною групою не встановлено статистично значущої різниці за частотою виявлення чи невиявлення гаплотипів (p 0,05). У групі целіакії статистично значущо частіше, ніж у контрольній групі, виявляли алель DQA1*05 (ВШ 2,40; 95 % ДІ 1,03 — 5,58, р = 0,031) та статистично значущо частіше, ніж у групі НГБЦ, — алель DQA1*03 (ВШ 2,87; 95 % ДІ 1,05 — 7,81, р = 0,031). Висновки. У дослідженій нами популяції хворі на целіакію частіше були носіями гаплотипу DQ2.5, ніж хворі на НГБЦ чи здорові особи. Хворі на целіакію частіше, ніж здорові особи, були носіями алеля DQA1*05 та частіше, ніж хворі на НГБЦ, — носіями алеля DQA1*03. Різниця за частотою виявлення гаплотипу DQ8 між групами не досягла порогу статистичної значущості. Для уточнення даних необхідно провести дослідження із залученням більшої кількості осіб
Objective — to investigate the prevalence of HLA‑DQ2.5 and HLA‑DQ8 haplotypes, alleles DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04, or their absence, among Ukrainian patients with the established diagnoses of celiac disease and non‑celiac gluten intolerance (NCGS) on the example of members of the Ukrainian Celiac Disease Society, as well as in the general population of individuals who have not been diagnosed. Materials and methods. The study involved 148 subjects: from 80 members of the Ukrainian Celiac Disease Society, 39 patients with celiac disease and 41 subjects with NCGS. The control group consisted of 68 healthy volunteers. All patients were sampled with a smear of the buccal epithelium, which was subjected to genetic analysis in the Diagen laboratory. The samples were analyzed to determine genetic markers known as risk factors for celiac disease: the alleles DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04 and the haplotypes DQ2.5 and DQ8 that consist of them. Results. It has been revealed that haplotype DQ2.5 was significantly more frequently detected in patients with celiac disease than in subjects with NCGS (OR = 2.77; 95 % CI 1.12 — 6.87; p = 0.022) or healthy controls (OR = 3.99; 95 % CI 1.73 — 9.20; p = 0.0009); the absence of haplotypes was revealed more often in celiac disease patients (OR = 0.19; 95 % CI 0.066 — 0.55; p = 0.0014 compared to the NCGS group and OR = 0.19; 95 % CI 0.068 — 0.49; p = 0.0003 compared to the control group). The frequency of haplotype DQ8 detection did not reach the level of statistical significance (p = 0.052). There was no significant difference in the frequency of haplotype detection or non‑detection (p 0.05) between the NCGS and control groups. In the celiac group, the DQA1*05 allele was detected significantly more often than in the control group (OR = 2.40 95 % CI 1.03 — 5.58, p = 0.031) and the allele DQA1*03 was detected significantly more frequently than in the NCGS group (OR = 2.87; 95 % CI 1.05 — 7.81; p = 0.031). Conclusions. In the investigated population, patients with celiac disease were more likely to be carriers of the DQ2.5 haplotype than patients with NCGS or healthy subjects. The patients with celiac disease were the carriers of the DQA1*05 allele more often that healthy subjects, and more often than patients with NCGS were carriers of the DQA1*03 allele. The difference in the frequency of haplotype DQ8 detection between groups did not reach the threshold of statistical significance. The investigation with involvement of more subjects are needed to refine the obtained data
Дод.точки доступу:
Губська, О. Ю.
Кузьмінець, А. А.
Башинська, В. В.
Мосейко, В. В.
Долько, О. А.
Заплатніков, Я. С.
Борисович, Ю. Г.
Загородня, О. О.
Коляда, О. К.
Наумова, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Скрипник, І. М.
    Оптимізація лікування хворих на НПЗЗ-гастропатію, асоційовану з Helicobacter pylori, у поєднанні з ішемічною хворобою серця [Текст] = Treatment optimization of patients with Helicobacter pylori-associated NSAID gastropathy, combined with ischemic heart disease / І. М. Скрипник, В. В. Пархоменко, О. Ф. Гопко // Сучасна гастроентерологія. - 2020. - № 2. - С. 24-29. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Эупатилин

   Стилен

MeSH-головна:
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL (вредные воздействия, фармакология)
ГАСТРИТ ГИПЕРТРОФИЧЕСКИЙ -- GASTRITIS, HYPERTROPHIC (химически вызванный)
HELICOBACTER PYLORI -- HELICOBACTER PYLORI (действие лекарственных препаратов, патогенность)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (метаболизм, патофизиология)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (использование, методы)
Анотація: Мета — визначити вплив еупатиліну на стан слизового бар’єра гастродуоденальної зони та оксидативний стрес у хворих на гастропатію, спричинену нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) і асоційовану з Helicobacter pylori, в поєднанні з ішемічною хворобою серця. Матеріали та методи. В дослідженні взяли участь 43 хворих, із них 2 (4,7 %) жінки та 41 (95,3 %) чоловік. Середній вік пацієнтів становив (63,8 ± 9,1) року. Критерії залучення в дослідження: наявність стабільної ішемічної хвороби серця, діагностована НПЗЗ‑гастропатія, асоційована з H. pylori. Хворих розділили на дві групи: перша (n = 23) отримувала антигелікобактерну терапію (АГБТ) згідно з рекомендаціями Маастрихт V (2016), друга (n = 20) — АГБТ і еупатилін по 60 мг тричі на добу впродовж 28 днів. Наявність H. pylori діагностували шляхом визначення антигену H. pylori в калі (stool‑test). Стан слизотвірної функції слизової оболонки гастродуоденальної зони визначали за вмістом N‑ацетилнейрамінової кислоти та фукопротеїдів у сироватці крові, активність вільнорадикального окиснення — за концентрацією ТБК‑активних продуктів і активністю каталази у сироватці крові. Результати. Позитивну клінічну динаміку спостерігали у хворих обох груп, про що свідчило зникнення больового та диспепсичного синдрому у хворих першої групи в середньому через (6,1 ± 0,4) доби, у пацієнтів другої групи — через (4,8 ± 0,2) доби (р 0,05). За даними верхньої ендоскопії в динаміці лікування, через 14 днів у 16 (69,5 %) пацієнтів першої групи та у 18 (90,0 %) — другої були відсутні ендоскопічні ознаки ураження слизової оболонки гастродуоденальної зони. Про позитивний ефект еупатиліну через 1,5 міс комплексного лікування свідчили статистично значущо (р 0,05) нижча у 1,2 разу порівняно з показниками хворих першої групи концентрація N‑ацетилнейрамінової кислоти у сироватці крові на тлі підвищення вмісту фукопротеїдів через 14 днів у 1,4 разу (р 0,05), через 1,5 міс — у 1,5 разу (р 0,02). Антиоксидантний ефект еупатиліну підтверджено нижчим у 1,5 разу (р 0,02) рівнем ТБК‑активних продуктів у сироватці крові та вищою у 1,2 разу (р 0,05) активністю каталази в сироватці крові хворих другої групи порівняно з пацієнтами першої групи. Висновки. Комбінована терапія з використанням еупатиліну порівняно з традиційною АГБТ статистично значущо поліпшує клінічний перебіг НПЗЗ‑гастропатії, асоційованої з H. pylori, у поєднанні з ішемічною хворобою серця за рахунок цитопротекторного та антиоксидантного ефектів препарату
Objective — to determine the effects of eupatilin on gastroduodenal (GD) mucosa barrier and oxidative stress in patients with Helicobacter pylori‑associated NSAID gastropathy, combined with ischemic heart disease (IHD). Materials and methods. The study involved 43 patients, including 2 (4.7 %) women and 41 (95.3 %) men. The mean age of the patients was 63.8 ± 9.1 years. Inclusion criteria: presence of stable ischemic heart disease, diagnosis of H. pylori‑associated NSAID gastropathy. The patients were divided into two groups: subjects of group I (n = 23) received antihelicobacter therapy (AHBT), which was performed according to Maastricht‑V (2016) recommendations; group II (n = 20) were administered the AHBT and eupatilin 60 mg 3 times a day for 28 days. The presence of H. pylori was diagnosed by determining the H. pylori antigen in faeces (stool‑test). The state of mucous‑forming function of GD mucosa was assessed by serum levels of N‑acetylneuraminic acid (NANA) and fucoproteins, and activity of free‑radical oxidation was determined by serum levels of TBA‑reactive products and catalase activity. Results. In the course of treatment, positive clinical dynamics was established in patients of both groups, which was confirmed by the disappearance of pain and dyspeptic syndromes in patients of group I after 6.1 ± 0.4 days, in group II — after 4.8 ± 0.2 days (p 0.05). According to the upper endoscopy data in the dynamics of treatment, after 14 days absence of endoscopic signs of GD mucosal injury was observed in 16 (69.5 %) patients of group I and in 18 (90 %) patients of group II. Positive effects of eupatilin after 1.5 months of complex treatment was confirmed by significantly lower 1.2‑fold (p 0.05) serum NANA concentration compared with patients of group I, a significantly higher, in 1.4 times (p 0.05) raise of fucoproteins levels after 14 days of treatment, and in 1.5 times (p 0.02) after 45 days. The antioxidant effect of eupatilin was confirmed by 1.5‑fold lower (p 0.02) concentrations of TBA‑reactive products in serum and 1.2‑fold higher (p 0.05) of serum catalase activity in patients of group II compared to group I. Conclusions. Complex therapy with the inclusion of eupatilin, in comparison with traditional AHBT, significantly improves the clinical course of H. pylori‑associated NSAID gastropathy in combination with ischemic heart disease due to the cytoprotective and antioxidant effects
Дод.точки доступу:
Пархоменко, В. В.
Гопко, О. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Журавльова, Л. В.
Взаємозв’язок між фактором росту фібробластів-19, рівнем жовчних кислот та показниками ліпідограми у хворих на хронічний безкам’яний холецистит із супутнім цукровим діабетом 2 типу та без нього [Текст] = Interrelation of fibroblast growth factor 19 with the bile acids’ levels and lipid profile parameters in patients with chronic non-calculous cholecystitis with and without type 2 diabetes mellitus / Л. В. Журавльова, Г. Ю. Тимошенко // Сучасна гастроентерологія. - 2020. - № 2. - С. 30-36. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ХОЛЕЦИСТИТ НЕКАЛЬКУЛЕЗНЫЙ -- ACALCULOUS CHOLECYSTITIS (диагностика, метаболизм, патофизиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ФИБРОБЛАСТОВ ФАКТОРЫ РОСТА -- FIBROBLAST GROWTH FACTORS (диагностическое применение, иммунология, кровь, метаболизм, секреция)
ПЕРЕКИСНОЕ ОКИСЛЕНИЕ ЛИПИДОВ -- LIPID PEROXIDATION (иммунология)
ЖЕЛЧНЫЕ КИСЛОТЫ И СОЛИ -- BILE ACIDS AND SALTS (диагностическое применение, иммунология, кровь, метаболизм, секреция)
Анотація: Мета — вивчити зміни вмісту фактора росту фібробластів (ФРФ)‑19, жовчних кислот (ЖК) і показників ліпідного профілю, а також характер взаємозв’язків між цими показниками у хворих з хронічним безкам’яним холециститом (ХБХ) та за його поєднання з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу. Матеріали та методи. Обстежено 93 хворих на ХБХ, з них у 62 він поєднувався з ЦД 2 типу (основна група). Групу порівняння утворив 31 пацієнт з ізольованим ХБХ. Вік хворих становив від 44 до 75 років. Тривалість ЦД 2 типу — від 1 до 19 років. Контрольна група представлена 20 практично здоровими особами і була порівнянною з досліджуваними групами за віком пацієнтів та співвідношенням статей. Оцінювали стан ліпідного обміну (загальний холестерин, холестерин ліпопротеїнів високої, низької та дуже низької густини (набори реактивів «Dac spectrum med», Молдова), тригліцериди (набір реактивів «Dac spectrum med», Молдова)). Для визначення вмісту ЖК у сироватці крові використовували набір реактивів фірми «Dialab» (Австрія). Рівень ФРФ‑19 досліджували імуноферментним методом (набір реактивів «BioVendor», Чехія). Результати. Вміст ФРФ‑19 у хворих на ЦД 2 типу і ХБХ та пацієнтів з ізольованим ХБХ був статистично значущо нижчим, ніж в осіб контрольної групи, більш виразне зниження відзначено у пацієнтів з коморбідною патологією. У хворих із коморбідністю ЦД 2 типу та ХБХ сироватковий рівень ЖК був вищим у 4,8 разу, ніж в осіб контрольної групи, у пацієнтів з ізольованим ХБХ — у 2,6 разу (р 0,05). Виявлено збільшення сироваткової концентрації ЖК на 82,0 % та зниження вмісту ФРФ‑19 у сироватці крові на 39,6 % у хворих з ЦД 2 типу в поєднанні з ХБХ порівняно з пацієнтами з ізольованим ХБХ (р 0,05). В усіх обстежених хворих відзначено зміни показників ліпідного профілю щодо норми, найбільш виразні — при поєднанні ЦД 2 типу та ХБХ. Вміст загального холестерину, тригліцеридів і ліпопротеїнів низької густини за коморбідності ЦД 2 типу та ХБХ був вищим на 46,1 %, в 1,4 разу і на 29,8 % відповідно (р 0,05). Рівень ліпопротеїнів високої густини був статистично значущо (р 0,05) нижчим при поєднаному перебігу ЦД 2 типу та ХБХ порівняно з пацієнтами з ізольованим ХБХ. Висновки. За коморбідності ЦД 2 типу та ХБХ і при ізольованому холециститі встановлено зростання рівня ЖК у сироватці крові на тлі низького сироваткового вмісту їх регулятора ФРФ‑19 та зміни ліпідограми атерогенного характеру при порівнянні з контрольною групою. Дисрегуляція гомеостазу ЖК і проатерогенна активність маркерів ліпідного профілю більшою мірою виражені при поєднаному перебігу ЦД 2 типу і ХБХ порівняно з ізольованим ХБХ
Objective — to study changes in the levels of fibroblast growth factor 19 (FGF‑19), bile acids (BAs) and lipid profile parameters in patients with a combined course of type 2 diabetes mellitus (DM2) and chronic non‑calculous cholecystitis (CNC) and with isolated CNC, as well as to investigate the nature of these relationships between the indicators. Materials and methods. Examinations involved 93 patients with CNC, from them CNC was combined with DM2 in 62 cases (the main group). The comparison group consisted of 31 patients with isolated CNC. The age of patients ranged between 44 and 75 years. The DM2 duration varied 1 to 19 years. The control group consisted of 20 practically healthy age‑ and gender‑matching subjects. The assessments included the lipid metabolism status (total cholesterol, high, low and very low density lipoprotein cholesterol («Dac spectrum med reagent» kits, Moldova), triglycerides («Dac spectrum med reagent» kits, Moldova). «Dialab» reagent kit (Austria) was used to determine the blood serum BAs levels. The FRF‑19 level was studied by the enzyme immune method («BioVendor» reagent kit, Czech Republic). Results. It has been established that RFF‑19 levels in the groups of combined CNC‑DM2 pathology and isolated CNC were significantly lower than in patients from the control group, with more pronounced decrease was masked in patients with comorbid pathology. In patients with CNC‑DM2 comorbidity, the serum BAs level was in 4.8 times higher, and in patients with isolated CNC in 2.6 times higher than in subjects from control group (p 0.05). The comparison of the studied parameters in patients with comorbidity of type 2 diabetes and CNC and patients with isolated CNC showed differences. In patients with CNC‑DM2 comorbidity vs isolated CNC, the BAs levels were higher by 82 % and FGF‑19 levels were lower by 39.6 % (p 0.05). The changes in lipid profile vs norm were determined in all investigated patients, the most pronounced they were in case of the CNC and DM2 comorbidity. The levels of total cholesterol, triglycerides and low density lipoproteins levels were higher at CNC and DM2 comorbidity by 46.1 %, in 1.4 times and by 29.8 %, respectively (p 0.05). The levels of high density lipoproteins were significantly lower at the combined course of CNC and DM2 when compared with patients who had isolated CNC (p 0.05). Conclusions. In patients with comorbidity of type 2 diabetes mellitus and CNC and with isolated cholecystitis, an increase in the serum BAs levels have been established against the background of the low serum levels of their regulator FRF‑19 along with the changes in lipid profile of atherogenic nature when compared with the control group. Dysregulation of BAs homeostasis and proatherogenic activity of lipid profile markers are more profound in cases with the simultaneous course of DM2 and CNC compared to the cases with isolated CNC
Дод.точки доступу:
Тимошенко, Г. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сучасні можливості корекції вісцеральної гіперчутливості у хворих на синдром подразненого кишечника [Текст] = Modern possibilities for correction of visceral hypersensitivity in patients with irritable bowel syndrome / І. М. Скрипник [та ін.] // Сучасна гастроентерологія. - 2020. - № 2. - С. 37-44. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КИШЕЧНИКА РАЗДРАЖЕННОГО СИНДРОМ -- IRRITABLE BOWEL SYNDROME (иммунология, лекарственная терапия, метаболизм)
ФИТОТЕРАПИЯ -- PHYTOTHERAPY (использование)
ПИЩЕВЫЕ ДОБАВКИ -- FOOD ADDITIVES (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ВИСЦЕРАЛЬНЫЕ БОЛИ -- VISCERAL PAIN (лекарственная терапия)
МЯТА ПЕРЕЧНАЯ -- MENTHA PIPERITA (действие лекарственных препаратов)
Анотація: Мета — вивчити терапевтичну ефективність та переносність олії м’яти перцевої у пацієнтів з верифікованим діагнозом синдрому подразненого кишечника (СПК) залежно від фенотипу. Матеріали та методи. До клінічного дослідження було залучено 54 амбулаторних пацієнтів (середній вік — (37,6 ± 5,9) року), котрим згідно з Римськими критеріями IV (2016) установлено діагноз СПК, із них СПК із закрепом (СПК‑З) — у 18 хворих, СПК з діареєю (СПК‑Д) — у 19, СПК змішаного типу (СПК‑Зм) — у 17. Спостереження проводили впродовж 28 днів. Усі пацієнти приймали олію м’яти перцевої («Капсумен») за схемою: 1 капсула тричі на добу впродовж 3 діб, потім 1 капсула двічі на добу до 28‑ї доби. Критерії ефективності: динаміка частоти дефекацій, форма калу за Бристольською шкалою, оцінка больового синдрому та метеоризму за візуальною аналоговою шкалою. Оцінку тяжкості симптомів та якості життя (ЯЖ) пацієнтів проводили за допомогою спеціалізованих опитувальників (IBS‑SSI (Irritable Bowel Syndrome‑Symptom Severity Index) і IBS‑QoL (Evaluation of the Irritable Bowel Syndrome Quality of Life)). Результати. Призначення дієтичної добавки «Капсумен» сприяло зниженню тяжкості симптомів у пацієнтів із СПК‑З в 1,7 разу, із СПК‑Зм — в 1,4 разу, із СПК‑Д — в 1,3 разу (р 0,01). У хворих на СПК‑З установлено м’який послаблювальний ефект препарату, що сприяло поліпшенню задоволення випорожненнями в 1,7 разу та зниженню впливу СПК на ЯЖ у 1,8 разу (р 0,01). У групах пацієнтів із СПК‑Зм та СПК‑Д статистично значуще зниження ступеня тяжкості захворювання відбулося лише за рахунок зменшення інтенсивності болю в 1,8 і 1,5 разу (р 0,01) відповідно та кількості днів, коли виникали больові відчуття, в 1,6 та 1,5 разу (р 0,01). Загальний бал ЯЖ за опитувальником IBS‑QoL статистично значущо (р 0,01) зменшився, що підтверджує статистично значуще поліпшення ЯЖ та окремих її складових. Висновки. Олія м’яти перцевої — ефективний засіб для швидкого усунення симптомів СПК, є доступним і безпечним для тривалої терапії захворювання
Objective — to investigate therapeutic efficacy and tolerability of peppermint oil in patients with verified diagnosis of correction (IBS) in dependence to a phenotype. Materials and methods. The clinical trial involved 54 outpatients (mean age 37.6 ± 5.9 years) with the verified IBS diagnosis based on the Rome criteria IV (2016), from them IBS with constipation (IBS‑C) in 18 subjects, IBS with diarrhea (IBS‑D) in 19 and mixed IBS subtype (IBS‑M) in 17 patients. Patients were observed for 28 days. Subjects received peppermint oil (Capsumen) according to the scheme: 1 capsule 3 times a day for 3 days, then 1 capsule 2 times a day until the 28th day. The efficacy criteria included: the dynamics of bowel movement frequency, stool consistency according to the Bristol stool scale, evaluation of pain syndrome and flatulence on a visually analogue scale. The symptoms’ severity and quality of life (QoL) of patients with IBS were assessed using questionnaires (IBS‑SSI (Irritable Bowel Syndrome‑Symptom Severity Index) and IBS‑QoL (Evaluation of the Irritable Bowel Syndrome Quality of Life)). Results. It has been established, that administration of the dietary supplement «Capsumen» promoted reduction of the symptoms’ severity in 1.7 times in patients with IBS‑C, in 1.4 times in patients with IBS‑M and in 1.3 times in patients with IBS‑C (р 0.01). Patients with IBS‑C had a mild laxative drug effect, that contributed to the improvement in bowel movement satisfaction up to 1.7 times and reduction of IBS impact on the QoL to 1.8 times (p 0.01). In the groups of patients with IBS‑M and IBS‑D, a significant reduction in the disease severity occurred exclusively due to the relief of pain intensity in 1.8 and 1.5 times respectively (p 0.01). Patients with IBS‑M and IBS‑D had a significant reduction in the disease severity directly by decreasing the pain intensity to 1.8 and 1.5 times (p 0.01) and in the number of days when pain occurred in 1.6 times (р 0.01) and 1.5 times (р 0.01) respectively. Total QoL score for IBS‑QoL was significantly (p 0.01) reduced. This confirms the significant improvement of QoL and its individual components. Conclusions. Peppermint oil is an effective medication for the rapid elimination of IBS symptoms, it is an affordable and safe remedy for long‑term therapy
Дод.точки доступу:
Скрипник, І. М.
Криворучко, І. Г.
Гопко, О. Ф.
Приходько, Н. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Губергриц, Н. Б.
    Крылья бабочки и кишечный микробиом, или мегаэволюция в мире пробиотиков [Текст] = Butterfly wings and intestinal microbiome, or megaevolution in the world of probiotics / Н. Б. Губергриц, Н. В. Беляева // Сучасна гастроентерологія. - 2020. - № 2. - С. 47-59. - Библиогр. в конце ст.

Рубрики: Субалин--тер прим

   Биоспорин--тер прим

MeSH-головна:
МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA (действие лекарственных препаратов, иммунология)
СПОРЫ БАКТЕРИАЛЬНЫЕ -- SPORES, BACTERIAL (действие лекарственных препаратов, патогенность)
ДИАРЕЯ -- DIARRHEA (лекарственная терапия, химически вызванный)
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (вредные воздействия)
ПРОБИОТИКИ -- PROBIOTICS (терапевтическое применение)
Анотація: Освещены особенности возникновения такого побочного действия антибактериальных препаратов, как дисбиотические нарушения кишечного микробиома и современные способы их коррекции при помощи пробиотических средств. Рассмотрены положения практического руководства Всемирной гастроэнтерологической организации (2017), определяющие понятие «пробиотик», а также механизмы действия пробиотических штаммов (иммунологические и неиммунологические). Изложены особенности возникновения благотворных эффектов при приеме пробиотиков: иммуномодулирующего, противовоспалительного, противобактериального действия, восстановления целостности эпителиального барьера. Приведены данные доказательной медицины (метаанализов и систематических обзоров), подтверждающие эффективность пробиотиков в лечении и профилактике антибиотик‑ассоциированной диареи, Clostridium difficile‑ассоциированной диареи в разных возрастных группах и популяциях больных. Подробно рассмотрены преимущества назначения спорообразующих бактерий на примере вида Bacillus subtilis: высокий профиль безопасности, наличие у них QPS‑ и GRAS‑статусов, способность самоэлиминироваться и синтезировать противомикробные вещества, стимулировать иммунитет и рост нормальной микрофлоры, образовывать и усиливать всасывание некоторых нутритивных веществ. Описаны особенности создания рекомбинантного штамма В. subtilis УКМ В‑5020 и приобретенные им преимущества, выгодно отличающие его от других пробиотиков: противовирусное действие, устойчивость к антибиотикам, способность синтезировать человеческий α₂-интерферон, высокая антидиарейная активность. Приведены показания для назначения пробиотических штаммов В. subtilis УКМ В-5020
Висвітлено особливості виникнення такої побічної дії антибактеріальних препаратів, як дисбіотичні порушення кишкового мікробому і сучасні способи їх корекції за допомогою пробіотичних засобів. Розглянуто положення практичного керівництва Всесвітньої гастроентерологічної організації (2017), які визначають поняття «пробіотик», а також механізми дії пробіотичних штамів (імунологічні та неімунологічні). Викладено особливості виникнення позитивних ефектів при прийомі пробіотиків: імуномоделювальної, протизапальної, протибактеріальної дії, відновлення цілісності епітеліального бар’єра. Наведено дані доказової медицини (метааналізу і систематичних оглядів), які підтверджують ефективність пробіотиків у лікуванні та профілактиці антибіотик‑асоційованої діареї і Clostridium difficile‑асоційованої діареї в різних вікових групах і популяціях хворих. Детально розглянуто переваги призначення споротвірних бактерій на прикладі виду Bacillus subtilis: високий профіль безпечності, наявність у них QPS‑ і GRAS‑статусів, здатність самоелімінуватися і синтезувати протимікробні речовини, стимулювати імунітет та зростання нормальної мікрофлори, утворювати і посилювати всмоктування деяких нутритивних речовин. Описано особливості створення рекомбінантного штаму В. subtilis УКМ В‑5020 і набуті ним переваги, які вигідно відрізняють його від інших пробіотиків: противірусну дію, стійкість до антибіотиків, здатність синтезувати людський α₂-інтерферон, високу антидіарейну активність. Наведено показання для призначення пробіотичних штамів В. subtilis УКМ В-5020
The article deals with the peculiarities of the emergence of such side effects of antibacterial drugs as dysbiotic disorders of the intestinal microbiome and modern methods of its correction with probiotics. The practical guideline of the World Gastroenterological Organization (2017) defining the concept of «probiotic», mechanisms of action of probiotic strains (immunological and non‑immunological) are considered. The peculiarities of the appearance of probiotic’s beneficial effects (immunomodulatory, anti‑inflammatory, antibacterial action, restoration of epithelial barrier integrity) are described. Data of evidence‑based medicine (meta‑analysis and systematic reviews) confirming the efficacy of probiotics in the treatment and prevention of antibiotic‑associated diarrhea, Clostridium difficile‑associated diarrhea in different age groups and patient’s populations are presented. The advantages of prescription of spore‑forming bacteria on the example of Bacillus subtilis species are considered in detail: high safety profile, QPS‑ and GRAS‑status, ability to self‑eliminate and synthesize antimicrobial agents, to stimulate immunity and growth of normal microflora, to form and enhance absorption of some nutritive substances. The peculiarities of creation of recombinant B. subtilis strain UCM B‑5020 and its advantages that favorably distinguish it from other probiotics are described: antiviral action, resistance to antibiotics, ability to synthesize human α2-interferon, high antidiarrheal activity. The indications for the prescription of probiotic strains of B. subtilis UCM B-5020 are listed
Дод.точки доступу:
Беляева, Н. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Швець, О. В.
Синбіотичний вплив з метою корекції композиції та функцій кишкової мікробіоти [Текст] = Synbiotic effects for correction of the intestinal microbiota composition and functions / О. В. Швець // Сучасна гастроентерологія. - 2020. - № 2. - С. 60-65. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA (действие лекарственных препаратов)
СИНБИОТИКИ -- SYNBIOTICS (использование)
ПИЩЕВЫЕ ДОБАВКИ -- FOOD ADDITIVES (терапевтическое применение)
ПИЩЕВЫЕ ВОЛОКНА -- DIETARY FIBER (дефицит, использование, метаболизм)
ИНУЛИН -- INULIN (дефицит, терапевтическое применение)
Анотація: Динамічна взаємодія кишкової мікробіоти з імунною та нервовою системою і вплив на основні функції органів травлення значною мірою залежать від зовнішніх чинників, зокрема від харчування. Раціон більшості міського населення характеризується низьким вмістом клітковини внаслідок обмеження споживання рослинної їжі. Недостатність харчових волокон у дієті зумовлює зміни складу мікробної спільноти, зменшення вмісту коменсальних бактерій, деградацію слизового шару та порушення бар’єрної функції. Регулярне споживання їжі з високим вмістом харчових волокон і пробіотиків забезпечує належний рівень утворення постбіотиків (органічних кислот, пептидогліканів, коротколанцюгових жирних кислот, тейхоєвих кислот, флавоноїдів тощо) з численними корисними ефектами. Коротколанцюгові жирні кислоти чинять різноплановий вплив, зокрема збільшують абсорбцію кальцію, сприяють зниженню апетиту та стабілізації кількості холестерину в крові, живлять клітини епітелію товстого кишечника, виявляють імуномодулювальну, десенсибілізувальну та протизапальну дію. Сукупними ефектами від постійного надходження пребіотиків і пробіотиків є створення умов для збільшення кількості біфідобактерій, лактобацил та інших коменсалів з одночасним обмеженням росту умовно‑патогенних і патогенних бактерій в ободовій кишці. Пребіотична молекула інулін також запобігає руйнуванню слизового бар’єра внаслідок споживання наночастинок ксенобіотиків, зокрема двоокису титану. Вживання дієтичних добавок, до складу яких входять як пробіотики, так і пребіотики (синбіотики), дає змогу відновити порушену кишкову бар’єрну функцію, запобігти антибіотик-асоційованій діареї та побічним ефектам антигелікобактерної терапії, сприяє нормалізації кишкових функцій та усуненню функціональних симптомів
The dynamic interaction between bowel microbiota with nervous and immune system and its effects on the key functions of digestive organs considerably depend on the external factors, including nutrition. Ration of most of the urban population is characterized by low level of dietary fibers due to limited intake of plant foods. The lack of dietary fibers leads to the changes in microbiota composition, decreased number of commensal bacteria, degradation of mucus layer and impaired barrier function. The regular consumption of high fibers foods and probiotic foods provides the optimal level of production of postbiotics (organic acids, short chain fatty acids, peptidoglycans, teichoic acids, flavonoids etc.) with numerous beneficial effects. Short chain fatty acids render an extremely wide range of effects, in particular, they increase calcium absorption, contribute to the decrease of appetite and stabilization of blood cholesterol levels; they serve as a source of nutrition for the colonocytes’ epithelium and provide immunomodulating, anti‑inflammatory and desensibilization effects. The aggregate actions from regular probiotics’ and prebiotics’ intake include the creating of conditions for the increase of the number of bifidobacteria, lactobacilli and other commensals with simultaneous inhibition of pathogens’ colonization in the large bowel. Moreover, the prebiotic molecule inulin prevents disruption of the intestinal barrier due to intake of xenobiotics’ nanoparticles, in particular, titanium dioxide. The intake of dietary supplements, that include both prebiotics and probiotics (synbiotics), allow restoring the impaired intestinal barrier function, preventing antibiotic-associated diarrhea and side effects of antihelicobacter therapy, it facilitates the normalization of bowel functions and relief of functional symptoms
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кишечная микробиота и функциональные заболевания верхних отделов пищеварительного тракта [Текст] = Intestinal microbiota and functional gastroesophageal disorders / Н. Б. Губергриц [та ін.] // Сучасна гастроентерологія. - 2020. - № 2. - С. 66-76. - Библиогр. в конце ст.

Рубрики: Рифаксимин--тер прим

MeSH-головна:
ПИЩЕВАРИТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЫ ПРОЦЕССЫ -- DIGESTIVE SYSTEM PROCESSES (действие лекарственных препаратов, иммунология)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОГО ТРАКТА ВЕРХНИЙ ОТДЕЛ -- UPPER GASTROINTESTINAL TRACT (действие лекарственных препаратов, иммунология, метаболизм, микробиология, патология)
МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA (действие лекарственных препаратов, иммунология)
ОБОДОЧНОЙ КИШКИ БОЛЕЗНИ ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ -- COLONIC DISEASES, FUNCTIONAL (иммунология, лекарственная терапия, метаболизм, микробиология)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (использование, методы)
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Анотація: В последние десятилетия опубликовано большое количество исследований, подтвердивших роль кишечной микробиоты в патогенезе функциональных заболеваний пищеварительного тракта. Рассмотрены основные механизмы, посредством которых микроорганизмы, колонизирующие верхний отдел пищеварительного тракта, оказывают благотворное влияние на организм человека. Приведены данные экспериментальных исследований, подтвердившие способность разных бактерий прикрепляться к эпителию дистального отдела пищевода и населять его, в отличие от ранее существовавшей гипотезы о стерильности пищевода. Рассмотрены доказательные данные, подтверждающие факт колонизации желудка различными микроорганизмами, кроме Helicobacter pylori. Проанализированы последствия назначения ингибиторов протонной помпы, в частности их влияние на микробиоту верхних отделов пищеварительного тракта. Освещены медикаментозные способы влияния на микрофлору желудка, акцент сделан на применение рифаксимина у больных функциональной диспепсией. Приведены доказательные данные, подтверждающие наличие у рифаксимина, кроме бактерицидных и бактериостатических свойств, присущих многим антибиотикам, эубиотической активности, способности ингибировать вирулентность бактерий, снижать активность воспалительного ответа. Приведены результаты клинических и экспериментальных исследований, доказывающих наличие у рифаксимина плейотропного свойства модулировать кишечный микробиом. Подробно рассмотрены и проанализированы результаты рандомизированного контролированного исследования эффективности рифаксимина в терапии функциональной диспепсии; подчеркнуто превосходство рифаксимина над плацебо в нивелировании диспепсического синдрома. Доказана целесообразность включения рифаксимина (невсасывающегося антибиотика с эубиотическими свойствами) в схемы лечения функциональных заболеваний верхних отделов пищеварительного тракта
В останні десятиліття опубліковано велику кількість досліджень, які підтвердили роль кишкової мікробіоти в патогенезі функціональних захворювань травного тракту. Розглянуто основні механізми, за допомогою яких мікроорганізми, котрі колонізують верхній відділ травного тракту, сприятливо впливають на організм людини. Наведено дані експериментальних досліджень, які підтвердили здатність різних бактерій прикріплюватися до епітелію дистального відділу стравоходу і населяти його, на відміну від раніше існуючої гіпотези про стерильність стравоходу. Розглянуто доказові дані, котрі підтверджують факт колонізації шлунка різними мікроорганізмами, крім Helicobacter pylori. Проаналізовано наслідки призначення інгібіторів протонної помпи, зокрема їх вплив на мікробіоту верхніх відділів травного тракту. Висвітлено медикаментозні способи впливу на мікрофлору шлунка, акцент зроблено на застосування рифаксиміну у хворих на функціональну диспепсію. Наведено доказові дані, котрі підтверджують наявність у рифаксиміну, крім бактерицидних і бактеріостатичних властивостей, властивих багатьом антибіотикам, еубіотичної активності, здатності пригнічувати вірулентність бактерій, знижувати активність запальної відповіді. Наведено результати клінічних і експериментальних досліджень, що доводять наявність у рифаксиміну плейотропних властивостей модулювати кишковий мікробіом. Детально розглянуто та проаналізовано результати рандомізованого контрольованого дослідження ефективності рифаксиміну в терапії функціональної диспепсії; підкреслено переваги рифаксиміну над плацебо в нівелюванні диспепсического синдрому. Доведено доцільність включення рифаксиміну (антибіотика, що не всмоктується та володіє еубіотичними властивостями) у схеми лікування функціональних захворювань верхніх відділів травного тракту
Over the last decades, a great number of researches has been published, which confirmed the role of intestinal microbiota in the pathogenesis of functional gastrointestinal disorders. The considerations have been given to the basic mechanisms of the beneficial effect on the human body, that render various microorganisms, colonizing the upper part of the digestive tract. The data of experimental studies presented, confirming the ability of various bacteria to attach themselves to the epithelium of the distal esophagus and to colonize it, despite the previous hypothesis of esophageal sterility. The data confirming the fact of stomach colonization by different microorganisms, other than Helicobacter pylori, have been considered. The analysis has been made for the consequences of proton pump inhibitors’ administration, including their effects on gastroesophageal microbiota. The medicinal methods to affect stomach microflora have been elucidated, the emphasis was made on the use of rifaximin in the treatment of functional dyspepsia. The evidence has been given, confirming the presence of eubiotic activity, the ability to inhibit bacterial virulence, reduce the activity of inflammatory response of rifaximin in addition to the traditional bactericidal and bacteriostatic properties inherent in many antibiotics. The results of clinical and experimental studies have been presented, supporting rifaximin’s pleiotropic property to modulate intestinal microbiome. The detailed analysis was provided to the results of randomized controlled trial of the rifaximin efficacy in the treatment of functional dyspepsia; the advantages of rifaximin over placebo in the dyspeptic syndrome relief have been emphasized. The feasibility of including rifaximin (a non‑absorbable antibiotic with eubiotic properties) in the treatment regimens of functional diseases of the upper gastrointestinal tract has been proved
Дод.точки доступу:
Губергриц, Н. Б.
Беляева, Н. В.
Рахметова, В. С.
Цыс, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Христич, Т. М.
Варіанти перебігу хронічного панкреатиту при цукровому діабеті (можливі патогенетичні механізми) [Текст] = The variants of the chronic pancreatitis course at diabetes mellitus (possible pathogenetic mechanisms) / Т. М. Христич, Д. О. Гонцарюк // Сучасна гастроентерологія. - 2020. - № 2. - С. 77-84. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПАНКРЕАТИТ ХРОНИЧЕСКИЙ -- PANCREATITIS, CHRONIC (патофизиология, этиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (патофизиология, этиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
ЭНДОКРИННАЯ СИСТЕМА -- ENDOCRINE SYSTEM (метаболизм, патология, секреция)
ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ВНЕШНЕСЕКРЕТОРНОЙ ФУНКЦИИ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- EXOCRINE PANCREATIC INSUFFICIENCY (генетика, иммунология, метаболизм, патофизиология)
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (диагностика, метаболизм, патофизиология, этиология)
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (генетика, иммунология, метаболизм, профилактика и контроль)
ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ПРЕДРАСПОЛОЖЕННОСТЬ К БОЛЕЗНИ -- GENETIC PREDISPOSITION TO DISEASE (генетика, эпидемиология)
Анотація: Проаналізовано зв’язки між екзокринною та ендокринною паренхімою підшлункової залози, які можуть спричинити розвиток хронічного панкреатиту та цукрового діабету (зокрема «панкреатогенного»). Останній розвивається при муковісцидозі, кальцифікувальному панкреатиті, після оперативних втручань на підшлунковій залозі (через дисбаланс між гормонами залози). Його клінічно‑діагностичними критеріями є зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози, ознаки хронічного панкреатиту за даними ендоультразвукового дослідження, магнітно‑резонансної томографії, відсутність цукрового діабету 1 типу, зниження рівня С‑пептиду, відсутність інсулінової резистентності, порушення секреції інкретинів і панкреатичного поліпептиду. Наведено літературні дані щодо механізму розвитку зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози при цукровому діабеті 1 і 2 типу, яка свідчить про наявність фіброзу і атрофії залози через хронічне системне запалення, характерне для формування як хронічного панкреатиту, так і цукрового діабету. На цей процес впливають зниження при цукровому діабеті 2 типу трофічного впливу інсуліну на ацинарну тканину підшлункової залози (через менше його надходження до ацинусів), автоімунні механізми, діабетична і автономна нейропатія, молекулярні сигнальні шляхи. Визначено роль ферментної недостатності підшлункової залози у розвитку і прогресуванні хронічного панкреатиту, цукрового діабету 2 типу та метаболічного синдрому. Розглянуто механізми розвитку стеатозу печінки, стеатогепатиту та діагностичні ознаки неалкогольної жирової хвороби підшлункової залози при метаболічному синдромі, складовими якого є цукровий діабет та ожиріння. Акцент зроблено на ролі ацинарно‑острівцево‑ацинарної осі у розвитку стеатозу та стеатопанкреатиту. Зазначено можливість забезпечувати при цьому утилізацію глюкози шляхом інсулінозалежного механізму (у м’язовій та жировій тканині) та амілазозалежного (у кишечнику завдяки участі мікробіоти)
The article presents analysis of the relationship between the endocrine and exocrine parenchyma of the pancreas, which can result in the development of chronic pancreatitis and diabetes mellitus (in particular, of the «pancreatogenic» type). The latter develops at cystic fibrosis, calcifying pancreatitis, after surgical interventions on the pancreas (due to imbalance between the hormones of the gland). Its clinical diagnostic criteria include exocrine pancreatic insufficiency, chronic pancreatitis signs according to the results of Endo ultrasound, MRI, the absence of type 1 diabetes, decrease of C‑peptide, lack of insulin resistance, impaired secretion of incretins and pancreatic polypeptide. The literature data have been presented on the mechanism of the development of exocrine pancreatic insufficiency at type 1 and type 2 diabetes mellitus, evidencing about the pancreas fibrosis and atrophy due to the development of chronic systemic inflammation, specific for the formation of both chronic pancreatitis and diabetes mellitus. This process at type 2 diabetes mellitus is affected by the decreased trophic effects of insulin on the acinar tissue of the pancreas (due to a decrease in its supply to the acini), autoimmune mechanisms, diabetic and autonomic neuropathy, and molecular signaling pathways. The role of the enzymatic pancreatic insufficiency has been defined in the development and progression of chronic pancreatitis, type 2 diabetes mellitus and metabolic syndrome. Considerations have been given to the mechanisms of the development of liver steatosis, steatohepatitis and diagnostic signs of non‑alcoholic pancreatic fatty disease in the metabolic syndrome, including type 2 diabetes and obesity. Attention has been focused on the role of the acinar‑islet‑acinar axis in the development of steatosis and steato‑pancreatitis. The possibility to provide glucose utilization with insulin‑dependent mechanism (in muscle and adipose tissue) and amylase‑dependent (in the intestine due to the participation of microbiota) has been outlined
Дод.точки доступу:
Гонцарюк, Д. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Berezutskyi, V. I.
Treatment of chronic enterocolitis in the first half of the XIX century: Beethoven’s mineral water intake [Text] = Лікування хронічного ентероколіту в першій половині XIX століття: бальнеотерапія Бетховена / V. I. Berezutskyi, M. S. Berezutska // Сучасна гастроентерологія. - 2020. - № 2. - P85-98. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-головна:
ЭНТЕРОКОЛИТ -- ENTEROCOLITIS (история, терапия)
БАЛЬНЕОТЕРАПИЯ -- BALNEOLOGY (история, методы)
КУРОРТЫ -- HEALTH RESORTS (история)
МИНЕРАЛЬНЫЕ ВОДЫ -- MINERAL WATERS (использование, история)
ИСТОРИЯ 19 ВЕКА -- HISTORY, 19TH CENTURY
ЛИЧНОСТИ ВЫДАЮЩИЕСЯ -- FAMOUS PERSONS
ЕВРОПА -- EUROPE
Анотація: The great German composer of the First Viennese School Ludwig van Beethoven suffered from hearing impairment and diseases of the digestive system for most of his life. His health status strongly influenced both his life and creativity. The use of mineral waters in the first half of the 19th century was an important part of the therapeutic arsenal of physicians; it was actively used in the Beethoven’s treatment. Balneotherapy is one of the least‑studied aspects of the composer’s medical history. The purpose of the research was to study the use of mineral water in the treatment of Ludwig van Beethoven. Beethoven’s letters and works of his most authoritative biographers were analyzed with a view to revealing information about the use of mineral waters in his treatment. Scopus, WebOfScience, MedLine and PubMed databases, electronic archives were searched without time restriction for information on the use of mineral waters in European spa resorts in the first half of the 19th century. Since 1796, Beethoven suffered chronic enterocolitis and progressive hearing impairment, since 1820 — portal cirrhosis of the liver. Mineral water intake was an important part of Beethoven’s treatment from 1799 until his death in 1827. The medicine of its time was mainly empirical, the diagnosis was based only on the data of a survey and examination of the patient, methods of physical research have not yet received wide application. Beethoven’s treatment meets the advanced achievements of balneology at the end of the 18th century. The composer annually took mineral water at spa resorts (Baden, Teplice, Carlsbad, Franzenbrunn) during the season (up to 6 months) and continued to receive bottled mineral water in Vienna. Spa therapy (and, in particular, mineral water intake) became part of Ludwig van Beethoven’s life
Великий німецький композитор, представник віденьської музичної школи композитор Людвіг ван Бетховен майже все життя страждав від захворювань травної системи та порушення слуху. Стан здоров’я значною мірою вплинув як на його життя, так і на творчість. Вживання мінеральних вод у першій половині ХІХ ст. було важливою частиною терапевтичного арсеналу лікарів. Їх активно застосовували при лікуванні Бетховена. Бальнеотерапія — один з найменш вивчених аспектів історії життя композитора. Метою нашого дослідження було вивчити використання мінеральної води в лікуванні гастроентерологічних захворювань Бетховена. Проаналізовано листи композитора та праці його найавторитетніших біографів для виявлення даних щодо застосування мінеральних вод у його лікуванні. Проведено пошук у базах даних Scopus, WebOfScience, MedLine та PubMed, електронних архівах (без обмеження часу) інформації щодо використання мінеральних вод на європейських спа‑курортах у першій половині ХІХ ст. Установлено, що з 1796 року Бетховен страждав на хронічний ентероколіт та прогресуюче порушення слуху, з 1820 року — на портальний цироз печінки. Споживання мінеральної води було важливою частиною лікування Бетховена з 1799 року до смерті в 1827 році. Лікування композитора проводили з урахуванням досягнень медицини на початку ХІХ ст. Медицина того часу була переважно емпіричною, діагностика ґрунтувалася лише на опитуванні та огляді, оскільки методики фізикального дослідження ще не набули широкого застосування. Композитор щорічно приймав мінеральну воду на спа‑курортах (Баден, Теплице, Карлсбад, Франценбрунн) протягом сезону (до 6 міс) і продовжував отримувати мінеральну воду у пляшках у Відні. Спа-терапія (зокрема вживання мінеральної води) стала частиною життя композитора. Більшість його творів написано саме під час перебування на спа-курортах
Дод.точки доступу:
Berezutska, M. S.
Бетховен, Людвиг ван (1770-1827) \про нього\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)