Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=СУ25/2018/4<.>

Загальна кількість знайдених документів : 16
Показані документи з 1 по 16

Амосова, Е. Н.
Сердечная недостаточность с сохраненной фракцией выброса: фантом или реальный самостоятельный синдром с "собственным лицом"? [Текст] / Е. Н. Амосова // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 7-13. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (диагностика)
СЕРДЦА МИНУТНЫЙ ОБЪЕМ -- CARDIAC OUTPUT (физиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Хотя диагноз сердечной недостаточности (СН) с сохраненной фракцией выброса (ФВ) устанавливают не менее чем половине больных с СН [11], зачастую только на основании жалоб и нормальной величины ФВ, и количество таких больных неуклонно возрастает, у большинства врачей этот диагноз не вызывает удовлетворения. Причин тому несколько. Во-первых, отсутствие четких, простых и до недавнего времени общепринятых «положительных» критериев диагностики дополнительно к нормальной ФВ и отсутствию дилатации левого желудочка (ЛЖ). Предлагавшиеся в течение многих лет показатели диастолической дисфункции как основа для диагноза были сложны для восприятия и менялись с каждым обновлением международных рекомендаций по обе стороны Атлантики, что за последние 10 — 15 лет происходило с завидной частотой. Во-вторых, отсутствие сколько-нибудь значительных структурных изменений в миокарде, их неспецифичность и запутанность задекларированных до недавнего времени объяснений патофизиологии. В-третьих, отсутствие методов лечения с доказанной во многочисленных крупных многоцентровых клинических исследованиях эффективностью при достаточно большом арсенале таковых для больных с СН со сниженной ФВ. Это закономерно вызывает серьезные сомнения не только в состоятельности существующих представлений о механизмах развития СН с сохраненной ФВ, но и в существовании такого типа СН как такового
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Відмінності впливу різних класів антигіпертензивних препаратів у складі комбінованої терапії на показники артеріальної гемодинаміки, жорстокості судинної стінки та структурно-функціонального стану серця у пацієнтів з артеріальною гіпертензією 1-2 ступеня з урахуванням віку [Текст] / К. М. Амосова [та ін.] // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 14-26. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
ГЕМОДИНАМИКА -- HEMODYNAMICS (действие лекарственных препаратов)
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ЖЕСТКОСТЬ -- VASCULAR STIFFNESS (действие лекарственных препаратов)
МИОКАРД -- MYOCARDIUM (ультраструктура)
СЕРДЦЕ -- HEART (действие лекарственных препаратов, физиология)
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (терапевтическое применение)
Анотація: Мета роботи — оцінити ефект 6‑місячного лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією 1 — 2 ступеня інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) або блокатором рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) у поєднанні з тіазидоподібним діуретиком (індапамідом) порівняно порівняно з таким дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів (БКК) з діуретиком (індапамідом) або без нього на показники брахіального і центрального артеріального тиску (АТ), пружно‑еластичні властивості артерій та структурно‑функціональний стан серця залежно від віку. Матеріали і методи. До дослідження було залучено 320 пацієнтів (156 чоловіків і 164 жінки віком від 35 до 80 років (у середньому — (62,80 ± 0,61) року) з неускладненою АГ І — ІІ стадії, 1 — 2 ступеня (відповідно 62,0 і 38,1 %). Залежно від віку пацієнтів розподілили на дві групи: 65 років (n 0,05) у групі Б. В обох групах пацієнтів віком 65 років відзначено зниження тиску та індексу аугментації, зокрема нормалізованого за частотою серцевих скорочень (ЧСС) 75 за 1 хв (АР, АІх, АІх75), каротидно‑феморальної і каротидно‑радіальної швидкості поширення пульсової хвилі (усі p 0,01 і p 0,001). Не зафіксовано суттєвих змін систолічної та діастолічної функції ЛШ, за винятком зменшення індексу маси міокарда (ІММ) ЛШ у групі лікування комбінацією БКК з індапамідом на 7,1 % (р 0,05) та е’ септальної на 7,6 % (р 0,05). У пацієнтів віком ≥ 65 років абсолютне зниження центрального систолічного АТ у двох групах становило відповідно (23,20 ± 1,34) і (16,30 ± 1,94) мм рт. ст. (p 0,01). За величиною брахіального і центрального пульсововго АТ групи суттєво не відрізнялися (р 0,05). У групі лікування препаратом «Арифам» вихідне значення ЧСС корелювало з АР (r = –0,357, р 0,01), АІх (r 0,05). У пацієнтів віком ≥ 65 років антигіпертензивний ефект терапії комбінацією ІАПФ/БРА з індапамідом не супроводжувався змінами ІММ ЛШ і показників систолічної та діастолічної функції ЛШ (усі р 0,05). У групі лікування препаратом «Арифам» відзначено зменшення кінцеводіастолічного і кінцевосистолічного об’ємів (на 9,7 % (p 0,05) та 10,8 % (p 0,01)) із підвищенням величини фракції викиду ЛШ на 3,6 % (p 0,05) і зменшенням ІММ ЛШ на 12,5 % (p 0,001), індексу об’єму лівого передсердя на 11,0 % і Е/е’ на 8,83 % (p 0,05). В обох підгрупах пацієнтів віком 65 років однаково значуще знижувались Еа і Еes (p 0,001). На тлі антигіпертензивної терапії у пацієнтів віком ≥ 65 років відзначено зниження величини Еа, що супроводжувалося зменшенням значення Еes у групі лікування комбінацією ІАПФ/БРА з індапамідом (p 0,05), але величина співвідношення Еа/Еes не зазнала суттєвих змін (р 0,05) в обох вікових групах. Висновки. При порівнянному позитивному ефекті 6‑місячної терапії комбінаціями ІАПФ/БРА з індапамідом і БКК з індапамідом на показники брахіального і центрального АТ у пацієнтів з АГ 1 — 2 ступеня в осіб старшого віку фіксована комбінація БКК амлодипіну з індапамідом («Арифам») мала перевагу перед такою на основі ІАПФ/БРА щодо зниження брахіального, центрального, середнього брахіального та середнього центрального, аугментації, швидкості пульсової хвилі, ІММ ЛШ, індексу об’єму лівого передсердя та Е/е’ ЛШ, що асоціювалось із підвищенням ЧСС (у середньому на 4,6 за 1 хв)
Дод.точки доступу:
Амосова, К. М.
Лазарєва, К. П.
Руденко, Ю. В.
Мостбауер, Г. В.
Лазарєв, П. О.
Шишикіна, Н. В.
Василенко, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Клінічна характеристика і виживаність госпіталізованих пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка залежно від динаміки азотовидільної функції нирок за період подолання клінічної декомпенсації [Текст] / Л. Г. Воронков [та ін.] // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 27-33. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (диагностика)
ПОЧКИ -- KIDNEY (патофизиология)
ПОЧЕЧНЫХ КЛУБОЧКОВ ФИЛЬТРАЦИИ СКОРОСТЬ -- GLOMERULAR FILTRATION RATE
ВЫЖИВАЕМОСТИ АНАЛИЗ -- SURVIVAL ANALYSIS
ГОСПИТАЛИЗИРОВАННЫЕ БОЛЬНЫЕ -- INPATIENTS
Анотація: Мета роботи — вивчити основні клініко‑гемодинамічні та лабораторні характеристики у госпіталізованих пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) залежно від динаміки азотовидільної функції нирок у період подолання декомпенсації та оцінити прогностичне значення погіршення ниркової функції (ПНФ) в цієї категорії пацієнтів. Матеріали і методи. Обстежено 134 пацієнти з ХСН, зумовленою ішемічною хворобою серця або дилатаційною кардіоміопатією, та зниженою ( 40 %) фракцією викиду лівого шлуночка, серцевою недостатністю ІІ Б за критеріями Стражеска–Василенка, ІІІ — ІV функціонального класу за критеріями Нью‑Йоркської Асоціації серця (NYHA), госпіталізованих з приводу декомпенсації кровообігу. Медіана віку становила 59,5 (54—68) року. Усім пацієнтам проводили загальноклінічне обстеження, визначали рівень креатиніну, азоту сечовини, сечової кислоти, інтерлейкіну‑6, цитруліну в плазмі крові, N‑термінального фрагмента попередника мозкового натрійуретичного пептиду (NT‑proBNP) при госпіталізації та перед випискою, швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) за допомогою рівняння CKD‑EPI. Хворі отримували стандартне лікування. Пацієнтів розділили на дві групи за величиною приросту вмісту креатиніну перед випискою: перша — з ПНФ (зі збільшенням рівня креатиніну ≥ 17,7 мкмоль/л), друга — без ПНФ. Результати та обговорення. У 110 (82 %) пацієнтів не виявлено ПНФ після подолання клінічної декомпенсації, у 24 (18 %) — рівень креатиніну збільшився на 17,7 мкмоль/л або більше, що відповідало зниженню ШКФ ≥ 5 мл/(хв · 1,73 м2). При госпіталізації пацієнти не відрізнялися статистично значущо за віком, частотою коморбідної патології, основними гемодинамічними показниками, рівнем калію в плазмі крові, азоту сечовини, сечової кислоти, NT‑proBNP, величиною ШКФ. Після досягнення еуволемічного стану в пацієнтів з ПНФ відзначено меншу величину систолічного артеріального тиску, вищий рівень азоту сечовини, сечової кислоти, інтерлейкіну‑6 та цитруліну. Для подолання декомпенсації цим особам знадобилося більше часу, майже вдвічі більші курсових та вищі середньодобові дози петльового та калійзберігаючого діуретиків. Пацієнти з ПНФ мали статистично значущо гірший прогноз щодо тривалої виживаності. Висновки. Серед пацієнтів з ХСН та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка, госпіталізованих з декомпенсацією кровообігу, ПНФ під час терапії виникло у 18 % випадків. На момент виписки у пацієнтів з ПНФ порівняно з пацієнтами без такої відзначено статистично нижчий рівень систолічного артеріального тиску, більшу тривалість періоду подолання декомпенсації, більші середньодобові дози петльового та калійзберігаючого діуретиків, більший вміст сечової кислоти, азоту сечовини, інтерлейкіну‑6 та цитруліну в плазмі крові. Хворі з декомпенсованою ХСН та ПНФ мали меншу виживаність порівняно із пацієнтами без ПНФ
Дод.точки доступу:
Воронков, Л. Г.
Дудник, Г. Є.
Ляшенко, А. В.
Мхітарян, Л. С.
Гавриленко, Т. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гострий інфаркт міокарда у хворих на цукровий діабет: можливість та доцільність кардіопротекції [Текст] / Ю. М. Мостовой [та ін.] // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 34-39. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения, патофизиология)
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
АРГИНИН -- ARGININE (терапевтическое применение)
КАРНИТИН -- CARNITINE (терапевтическое применение)
Анотація: Мета роботи — оцінити ефективність та безпечність додавання до стандартної терапії у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ГКС) з елевацією сегмента ST та супутнім цукровим діабетом (ЦД) 2 типу після реваскуляризації шляхом первинного коронарного втручання інфузії препарату, котрий містить 4,2 г аргініну гідрохлориду та 2,0 г L‑карнітину. Матеріали і методи. У дослідження залучили 60 пацієнтів віком у середньому (64,3 ± 1,6) року з ГКС з елевацією сегмента ST тривалістю до 6 год та супутнім ЦД 2 типу, котрим було проведено ургентну коронарографію та стентування інфарктзалежної артерії. Пацієнтів розподілили на дві групи: групу І — 30 осіб, котрим до стандартної терапії додавали внутрішньовенну інфузію препарату, котрий містив 4,2 г аргініну гідрохлориду та 2,0 г L‑карнітину, по 100 мл протягом 7 діб, і групу ІІ — 30 осіб, які не отримували додаткової терапії. Проведено загальноклінічне обстеження з оцінкою скарг та анамнезу, даних об’єктивного фізикального дослідження і результатів додаткових методів діагностики. Визначено рівень тропоніну І та оцінено резолюцію сегмента ST в 1‑шу, на 3‑тю та 7‑му добу. Результати та обговорення. Пацієнти обох груп були порівнянними за основними клінічними, антропометричними показниками, призначеною медикаментозною терапією, особливостями атеросклеротичного ураження коронарних артерій, тривалістю періоду ішемії, рівнем тропоніну І в 1‑шу, на 3‑тю та 7‑му добу (усі р 0,05). Величина елевації сегмента ST на момент госпіталізації в пацієнтів обох груп статистично значущо не відрізнялася: (4,80 ± 0,17) та (4,50 ± 0,15) мм відповідно, але на 3‑тю добу була меншою в групі І ((2,37 ± 0,14) мм) порівняно із групою ІІ ((3,20 ± 0,17) мм, р = 0,05). У пацієнтів групи І установлено статистично значуще зниження рівня аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази на 7‑му добу, більше, ніж у групі ІІ (р = 0,048 та р = 0,032 відповідно). Висновки. У пацієнтів із ГКС з елевацією сегмента ST та супутнім ЦД 2 типу після реваскуляризації міокарда додавання до медикаментозної терапії комплексу амінокислот (4,2 г аргініну гідрохлориду та 2,0 г L‑карнітину) сприяє швидкому зниженню рівня тропоніну І та зменшенню елевації сегмента ST і не супроводжується виникненням побічних ефектів
Дод.точки доступу:
Мостовой, Ю. М.
Распутіна, Л. В.
Діденко, Д. В.
Распутін, В. В.
Межієвська, І. А.
Бронюк, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Місце допплерівської флоуметрії у визначенні та оцінці характеристик кровотоку в судинах передньої черевної стінки при проведенні ліпоабдомінопластики [Текст] / О. В. Панчук [та ін.] // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 40-44. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БРЮШНАЯ СТЕНКА -- ABDOMINAL WALL (хирургия)
ЛИПЭКТОМИЯ -- LIPECTOMY (использование, методы)
АБДОМИНОПЛАСТИКА -- ABDOMINOPLASTY (использование, методы)
ДОППЛЕРА ЭФФЕКТ -- DOPPLER EFFECT
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY (использование, методы)
Анотація: Мета роботи — визначити можливість використання допплерівського дослідження кровотоку в судинах передньої черевної стінки при проведенні ліпоабдомінопластики для поліпшення результатів та розробки нових методик лікування пацієнтів з косметичними дефектами передньої черевної стінки. Матеріали і методи. Дослідження судин передньої черевної стінки за допомогою допплерівського сканування проведено у 58 хворих. Середній вік пацієнтів становив (38,2 ± 2,8) року. Пацієнти мали або ожиріння І — ІІ ступеня або надмірну масу тіла (середній індекс маси тіла — (30,2 ± 1,5) кг/м2. Пацієнти були обстежені в доопераційний період згідно із стандартами МОЗ України. Всім хворим виконували первинну ліпоабдомінопластику. Допплерівську флоуметрію проводили до операції і на 14‑ту добу після ліпоабдомінопластики для оцінки кровопостачання передньої черевної стінки. Результати та обговорення. Більшість м’язово‑шкірних перфорантів була розташована на відстані в середньому (5,2 ± 0,3) см від серединної лінії. В доопераційний період в одного пацієнта виявлено в середньому (6,12 ± 1,31) перфоранта. Середній діаметр судин становив (1,55 ± 0,80) мм. У післяопераційний період в одного пацієнта виявлено (3,25 ± 1,27) перфоранта. Середній діаметр судин становив (1,68 ± 0,75) мм, що підтверджує збереження артеріальних гілок після операції. Збільшення калібру судин було статистично значущим (p 0,05). Середня швидкість кровотоку в судинах збільшилася на 56 % (з 21,8 мл/хв до операції до 34,3 мл/хв після операції, p 0,05). Вазодилатаційні зміни пояснюються зменшенням кровопостачання тканин, спричиненим хірургічною травмою, зменшенням загальної кількості перфорантів і перевантаженням залишкових судин. Висновки. Доопераційне визначення перфорантних судин дає змогу оцінити можливості резекції клаптів, визначити ділянки можливої дисекції та обсяг операції. Ризик виникнення основних ускладнень після абдомінопластики може бути зменшений завдяки обмеженій дисекції клаптя та збереженню перфорантних судин у клапті. Встановлено, що під час проведення ліпоабдомінопластики не руйнуються перфорантні судини діаметром понад 1 мм у періумбілікальній ділянці та верхніх латеральних квадрантах. Під час допплерівського дослідження в післяопераційний період виявлено збільшення калібру артерій (p 0,05) і швидкості кровотоку в них на 56 % (p 0,05)
Дод.точки доступу:
Панчук, О. В.
Мішалов, В. Г.
Лещишин, І. М.
Охоцька, О. І.
Смольніков, А. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Матвійчук, Б. О.
Віддалені результати лікування варикозної хвороби методом ендовазальної лазерної коагуляції [Текст] / Б. О. Матвійчук, Н. Р. Федчишин // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 45-48. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН -- VARICOSE VEINS (диагностика, хирургия)
ЛАЗЕРНАЯ КОАГУЛЯЦИЯ -- LASER COAGULATION (использование, методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (диагностика)
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
Анотація: Мета роботи — оцінити післяопераційні результати лікування у пацієнтів з варикозною хворобою, прооперованих ендотермальним методом. Матеріали і методи. У дослідження було залучено 129 пацієнтів, прооперованих у клініці з приводу варикозної хвороби С2‑С6 класу за СЕАР великої підшкірної вени за період з 1.03.2016 до 12.09.2017 рр. Середній вік — (43,4 ± 11,2) року. Серед хворих переважали жінки (76,1 %). Клас С2 за СЕАР діагностовано у 39 (30,2 %) пацієнтів, С3 — у 47 (36,3 %), С4 — у 21 (16,3 %), С5 — у 9 (6,9 %), С6 — у 13 (10,3 %). Середній діаметр великої підшкірної вени визначали при ультрасонографічному дослідженні у вертикальному положенні пацієнта. У середній третині стегна він дорівнював (0,9 ± 0,3) см, у ділянці сафено‑феморального співустя у місці впадіння vena epigastrica superficialis — (1,0 ± 0,2) см. Результати та обговорення. Частота реканалізації коагульованої вени через 1 рік становила 4,6 %, рецидиву варикозної хвороби — 8,3 %, шкірного подразнення — 1,8 %, екхімозу — 0,9 %, еритеми — 0,9 %, гіперпігментації — 1,8 %. Висновки. Отримані результати свідчать про високу ефективність методу ендовазальної лазерної коагуляції. Більшість ускладнень є спорадичними і значущо не впливають на загальний задовільний кінцевий результат: частота реканалізації вени через рік — 4,6 %
Дод.точки доступу:
Федчишин, Н. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Василюк, С. М.
Особливості ультразвукових змін вен при варикозній хворобі нижніх кінцівок у вагітних і породіль [Текст] / С. М. Василюк, Б. В. Криса, І. В. Дмитрів // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 49-52. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН -- VARICOSE VEINS
ВЕНЫ -- VEINS (ультрасонография)
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS
Анотація: Мета роботи — дослідити особливості перебудови венозної системи нижніх кінцівок під час вагітності та у післяпологовий період з використанням ультразвукового допплерівського ангіосканування. Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів ультразвукового ангіосканування венозної системи нижніх кінцівок у 54 вагітних (група І) із варикозним розширенням вен нижніх кінцівок та 14 жінок (група ІІ) після пологів і закінчення лактації перед операцією з приводу варикозної хвороби. Результати та обговорення. Під час вагітності стоншуються стінки вен і розширюється їх просвіт, розвивається недостатність остіального клапана з рефлюксом крові до 2 — 3 с, з’являються множинні тонкостінні вени в паховій ділянці та статевих губах, аневризматичні розширення по ходу стовбурових і додаткових вен та їх приток, які особливо часто виявляли при спадковій схильності до варикозу. Після пологів установлено регресування варикозного розширення підшкірних вен порівняно з періодом вагітності. Висновки. Вагітність прискорює розвиток варикозної хвороби, особливо при спадковій схильності. Під час вагітності має місце стоншення стінок вен, прогресування вертикальних і горизонтальних рефлюксів та аневризматичних розширень у ділянках співусть і по ходу венозного стовбура. Після пологів варикоз регресує, зменшуються рефлюкси, нормалізується товщина стінки вен. Інволюція варикозу найбільше виражена в проксимальному сегменті стегна (31,9 %), сафено‑феморальному співусті (24,6 %), менше — в проксимальному сегменті гомілки (9,7 %)
Дод.точки доступу:
Криса, Б. В.
Дмитрів, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вікові та гендерні відмінності фенотипу серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка у пацієнтів з артеріальною гіпертензією [Текст] / К. М. Амосова [та ін.] // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 53-61. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (осложнения, патофизиология)
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ДИАСТОЛИЧЕСКАЯ
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ЖЕСТКОСТЬ -- VASCULAR STIFFNESS (физиология)
ПОЛОВЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ -- SEX CHARACTERISTICS
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
Анотація: Мета роботи — визначити відмінності структурно‑функціонального стану серця, артеріальної жорсткості, резистивного і пульсового навантаження і шлуночково‑артеріального сполучення у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) і підтвердженою серцевою недостатністю (СН) зі збереженою фракцією викиду (ФВ) залежно від віку та статі. Матеріали і методи. В дослідження було залучено 115 пацієнтів (62 (53,9 %) чоловіка та 53 (46,1 %) жінки, середній вік — (67,3 ± 9,7) року) з діагнозом СН зі збереженою ФВ ІІа або ІІб стадії, ІІ — ІІІ функціональним класом за NYHA, з ФВ лівого шлуночка (ЛШ) ≥ 50 % і ознаками діастолічної дисфункції ЛШ за трансторакальну ехокардіографію, яких розділили на дві групи залежно від статі, кожну групу розділили на дві підгрупи залежно від віку (≥ 65 років та 65 років). Усім пацієнтам провели загальноклінічне обстеження, визначення рівня N‑термінального фрагмента мозкового натрійуретичного пептиду (NT‑proBNP), трансторакальну ехокардіографію, аппланаційну тонометрію, тест з 6‑хвилинною ходьбою. Проаналізовано частоту коморбідних станів, некардіальних і кардіальних. Результати та обговорення. При аналізі частоти кардіальних коморбідностей виявлено однакову частоту перенесеного інфаркту міокарда (ІМ) і зокрема Q‑ІМ у чоловіків старшого і молодшого віку, так само, як і у жінок (p 0,05), при меншій частоті ІМ в анамнезі у жінок, ніж чоловіків у кожній віковій групі (p 0,05). Дистанція 6‑хвилинної ходьби була меншою в старших вікових групах та у жінок меншою, ніж у чоловіків, незалежно від віку (p 0,05). Вищий рівень NT‑proBNP асоціювався із старшим віком та жіночою статтю (p 0,05). У молодших жінок відзначено меншу частоту ожиріння, ніж у чоловіків (p 0,05), а у старших жінок — більшу (p 0,05) за однакової частоти цукрового діабету в усіх 4 групах (р 0,05). Швидкість клубочкової фільтрації була нижчою у літніх осіб, а частота анемії в цих групах хворих — більшою, при чому в жінок обох вікових груп — меншою, ніж у чоловіків (p 0,05 — 0,01) з відповідно більшою частотою хронічних захворювань нирок (p 0,05). Виразність гіпертрофії ЛШ за середньою величиною індексу маси міокарда ЛШ була більшою в похилому віці, у жінок обох вікових груп — меншою, ніж у чоловіків (на 13,2 і 12,7 % відповідно, p 0,05), та асоціювалась з віковим погіршенням діастолічної функції у жінок — зменшення середнього е і DT (відповідно на 3,4 і 5,1 %, p 0,05) і збільшення діастолічного еластансу (на 4,1 %, p 0,05 порівняно з пацієнтками віком 65 років). Вищі значення діастолічного еластансу і індексу об’єму лівого передсердя (на 4,2 і 10,0 %, p 0,05) і менший середній рівень DT (на 11,7 %, p 0,05) у цих хворих підтверджував виразнішу діастолічну дисфункцію. Більшим був систолічний тиск у легеневій артерії у жінок, ніж чоловіків, як у віці 65 років (на 20,5 %, p 0,01), так і ≥ 65 років (на 19,6 %, p 0,01). Індекс кінцеводіастолічного об’єму ЛШ збільшувався з віком лише у жінок (на 10,3 %, p 0,05) і в обох вікових групах у них був меншим, ніж у чоловіків (на 18,7 і на 6,5 % відповідно, p 0,05). Це могло бути пов’язане з більшою виразністю діастолічної дисфункції у жінок переважно молодшого віку, про що могла свідчити менша величина у них ударного індексу (на 14,1 %, p 0,05). Певну роль могла відіграти менша частота серед жінок випадків перенесеного ІМ. Остання асоціювалась із більшою ФВ у жінок молодшого віку порівняно з чоловіками (на 4,9 %, p 0,05). За відсутності відмінностей за брахіальним і центральним систолічним артеріальним тиском між усіма групами, резистивне навантаження на ЛШ за середнім брахіальним систолічним артеріальним тиском, системним судинним опором і Еа у жінок було вищим, ніж у чоловіків, як у молодому віці (114,1 ± 9, 1 і 94,7 ± 9,4; 1,8 ± 0,2 і 1,5 ± 0,4; 2,48 ± 0,91 і 1,97 ± 0,38 відповідно, p 0,05 — 0, 01), так і в старшому (106,2 ± 7,7 і 98,6 ± 10,9; 2,2 ± 0,5 і 1,6 ± 0,4; 2,14 ± 0,23 і 1,97 ± 0,39 відповідно, p 0,05 — 0,01), без істотних вікових відмінностей для обох статей за середнім брахіальним артеріальним тиском і Еа (р 0,05). При оцінці пульсового навантаження виявлено підвищення індексу аугментації, стандартизованого до частоти серцевих скорочень 75 за 1 хв і швидкості пульсової хвилі у старших жінок порівняно зі старшими чоловіками (24,9 ± 4,3 і 22,4 ± 5,7; 13,04 ± 1,4 і 12,4 ± 1,9 відповідно p 0,05). Висновки. Серед пацієнтів з АГ і верифікованою СН зі збереженою ФВ молодшого віку у жінок порівняно з чоловіками відзначено більшу виразність діастолічної дисфункції за величиною діастолічного еластансу, індексу об’єму лівого передсердя, DT, з підвищенням систолічного тиску в легеневій артерії і рівня NT‑proBNP за однакової частоти фібриляції передсердь і величини індексу маси тіла. При більшому резистивному навантаженні на ЛШ за величиною системного судинного опору та Еа хворі на АГ із СН зі збереженою ФВ жінки із порівнянним у чоловіків центральним систолічним артеріальним тиском незалежно від віку мали більше пульсове навантаження (за збільшенням індексу аугментації, стандартизованого до частоти серцевих скорочень 75 за 1 хв, і швидкості пульсової хвилі)
Дод.точки доступу:
Амосова, К. М.
Черняєва, К. І.
Руденко, Ю. В.
Мостбауер, Г. В.
Лазарева, К. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Воронков, Л. Г.
Обґрунтування та результати корекції когнітивної дисфункції у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка за допомогою комбінації мельдонію та гамма-бутиробетаїну [Текст] / Л. Г. Воронков, А. С. Солонович, А. В. Ляшенко // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 62-67. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Мельдоний

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (осложнения, патофизиология)
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (лекарственная терапия, этиология)
НЕЙРОПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ТЕСТЫ -- NEUROPSYCHOLOGICAL TESTS
ГАММА-БУТИРОБЕТАИН-ДЕГИДРОГЕНАЗА -- GAMMA-BUTYROBETAINE DIOXYGENASE (терапевтическое применение)
Анотація: Мета роботи — оцінити вплив інноваційної комбінованої лікарської форми у вигляді поєднання мельдонію та γ‑бутиробетаїну (ГББ) на стан когнітивної функції, якість життя та ендотеліальну функцію у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ). Матеріали і методи. Обстежено 24 пацієнти зі стабільною ХСН і зниженою ФВ ЛШ ( 40 %) II — III функціонального класу за NYHA не старше 75 років, які мали когнітивні порушення, виявлені за допомогою стандартизованого тестування. Всім пацієнтам проводили загальноклінічне обстеження з використанням стандартних методів психологічного тестування (короткої шкали дослідження психічного статусу (Mini‑Mental State Examination (MMSE)), проби Шульте, шкала HADS, Міннесотської анкети (The Minnesota Living with Heart Failure Questionnaire (MLHFQ)), самооцінки пацієнтами побутової фізичної активності за допомогою анкети Університету Дюка), ультразвукову діагностику ендотелій‑залежної вазодилатації плечової артерії (ЕЗВД ПА) за допомогою проби з реактивною гіперемією. Комбінацію мельдонію з ГББ призначали у дозі 2 капсули тричі на добу (кожні 8 год) протягом 4 тиж. Результати та обговорення. Після лікування комбінацією мельдонію з ГББ відзначено статистично значуще поліпшення показників когнітивної функції за шкалою MMSE (р 0,001) та пробою Шульте (р 0,001), а також якості життя за MLHFQ (р
Дод.точки доступу:
Солонович, А. С.
Ляшенко, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Веремчук, С. Ф.
Вплив дистанційного ішемічного прекондиціонування на динаміку вмісту тропоніну I у пацієнтів з тяжкими формами гострого коронарного синдрому під час стентування вінцевих артерій [Текст] / С. Ф. Веремчук, Д. О. Дзюба, О. А. Лоскутов // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 68-73. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ -- ACUTE CORONARY SYNDROME (хирургия)
КОРОНАРНОЙ АРТЕРИИ ШУНТИРОВАНИЕ -- CORONARY ARTERY BYPASS (использование, методы)
ШОК КАРДИОГЕННЫЙ -- SHOCK, CARDIOGENIC (диагностика, кровь)
ТРОПОНИН I -- TROPONIN I (биосинтез)
Анотація: Мета роботи — вивчити динаміку рівня тропоніну І при проведенні дистанційного прекондиціонування у пацієнтів з тяжкими формами клінічного перебігу гострого коронарного синдрому під час перкутанної коронарної реканалізації інфаркт‑залежної артерії. Матеріали і методи. В дослідження було залучено 58 пaцієнтів з тяжкими формами клінічного перебігу гострого коронарного синдрому, яким було проведено стентування інфаркт‑пов’язаної коронарної артерії. Вік пацієнтів становив від 65,7 до 75,0 років (середній вік — (68,2 ± 4,3) року). Серед них було 42 чоловіки та 16 жінок. Середня тривалість ангінозного статусу до реканалізації — (138,1 ± 11,52) хв. Пацієнтів розділили на дві групи. В основній групі (n = 30) використано методику дистанційного прекондиціонування, у контрольній (n = 28) — медикаментозне та інтервенційне лікування за протоколами, прийнятими у ДУ «Інститут серця МОЗ України» та клінічній лікарні «Феофанія». Групи були гoмoгeнні та пoрівнянні cтaтиcтичнo. Результати та обговорення. Середнє значення вмісту тропоніну I в основній групі було на (31,2 ± 2,4) % менше, ніж у контрольній групі. Післяопераційний рівень тропоніну I у пацієнтів контрольної групи з кардіогенним шоком був зміщений у бік більших значень, а в основній групі — у бік менших: осіб з рівнем тропоніну І від 0,44 до 1,0 нг/мл в основній групі було на 71,43 % більше, а пацієнтів з цим показником понад 4 нг/мл — на 66,7 % менше, ніж у контрольній групі. Висновки. Післяопераційний рівень тропоніну I у пацієнтів з кардіогенним шоком у контрольній групі був зміщений у бік більших значень, а в основній групі — у бік менших: в основній групі не було випадків збільшення вмісту тропоніну I понад 4 нг/мл (у контрольній групі таких випадків було 20 %), у контрольній групі були відсутні хворі з рівнем тропоніну I менше ніж 2 нг/мл (в основній групі таких хворих було 12,5 %). Виявлено статистично значущу різницю між групами за вмістом тропоніну I 2 — 3 нг/мл (56,25 % випадків в основній групі та 6,7 % — у контрольній групі)
Дод.точки доступу:
Дзюба, Д. О.
Лоскутов, О. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Аксьонов, Є. В.
Чинники ризику ускладнень під час реканалізації хронічних оклюзій коронарних артерій у пацієнтів з ішемічною хворобою серця [Текст] / Є. В. Аксьонов // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 74-78. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОРОНАРНАЯ ОККЛЮЗИЯ -- CORONARY OCCLUSION (диагностика, осложнения, хирургия)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Мета роботи — проаналізувати чинники ризику ускладнень під час реканалізації хронічних оклюзій коронарних артерій (КА) у пациєнтів з ішемічною хворобою серця. Матеріали і методи. У дослідження було залучено 365 пацієнтів з хронічними оклюзіями КА, яким на базі рентген‑ангіографічного відділення Національного інституту серцево‑судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України проводили діагностичні та лікувальні інтервенційні процедури з приводу цієї патології. Вік пацієнтів — від 62 до 73 років (середній вік — (66,96 ± 1,81) року). Оклюзії локалізувалися переважно в проксимальному (167 (45,8 %) випадків) і середньому (198 (54,2 %)) сегментах КА. Тривалість оклюзії визначали від моменту перенесеного інфаркту міокарда в басейні інфаркт‑пов’язаної КА. Тривалість оклюзії від 3 до 6 міс зафіксовано у 98 (26,8 %) пацієнтів, від 6 до 12 міс — у 137 (37,5 %), від 1 до 3 років — у 130 (35,6 %). У 93 (25,5 %) осіб виявлено хронічну оклюзію однієї КА, у 127 (34,79 %) — двох КА, у 56 (15,3 %) — трьох КА. У 89 (24,38 %) пацієнтів діагностовано множинне атеросклеротичне ураження коронарного русла. Середня кількість уражених КА в одного пацієнта становила 2,17 ± 0,34. Результати та обговорення. Із 235 пацієнтів з терміном оклюзії до 1 року в 87,2 % вдалося досягти хорошого ангіографічного результату, із 130 осіб з тривалістю оклюзії 1 — 3 роки — у 72,3 %. Середня кількість імплантованих стентів становила 2,12 ± 0,3 на одного пацієнта. В 51 (13,97 %) пацієнта виникли перипроцедурні ускладнення. На розвиток великих ускладнень при рентген‑ендоваскулярних коронарних втручаннях з приводу хронічних оклюзій КА статистично значущо впливали вік пацієнта і тютюнокуріння (р 0,05), на ймовірність розвитку малих перипроцедурних ускладнень — індекс маси тіла і наявність цукрового діабету. Висновки. Чинниками ризику розвитку великих ускладнень є феморальний доступ, тривалість процедури та флюороскопії, об’єм контрастної речовини, використаної під час процедури
Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Патогенетичне обґрунтування та клінічне значення використання аргініну для профілактики критичної ішемії нижніх кінцівок і фатальних виявів мультифокального атеросклерозу [Текст] / В. Г. Мішалов [та ін.] // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 79-88. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA (лекарственная терапия, профилактика и контроль)
АРТЕРИОСКЛЕРОЗ ОБЛИТЕРИРУЮЩИЙ -- ARTERIOSCLEROSIS OBLITERANS (лекарственная терапия, профилактика и контроль)
АРГИНИН -- ARGININE (терапевтическое применение)
Анотація: Мета роботи — вивчити результати терапії L‑аргініном у хворих з переміжною кульгавістю для профілактики критичних стадій ішемії нижніх кінцівок. Матеріали і методи. Проведено дослідження з участю 86 пацієнтів з переміжною кульгавістю, яких рандомізували на дві групи по 43 хворих. Перша група отримувала по 8 г L‑аргініну («Тівортін») двічі на добу, друга — по 40 мг простагландину Е1 (PGE1) двічі на добу. Результати та обговорення. Прийом L‑аргініну сприяв збільшенню відстані безбольової ходи на (230 ± 63) %, абсолютної відстані — на (155 ± 48) % (p 0,05), прийом PGE1 — відповідно на (209 ± 63) і (144 ± 28) % (p 0,05). Лікування L‑аргініном збільшило значення коефіцієнта L‑аргінін/асиметричний диметиларгінін у плазмі та екскрецію нітратів і рівень циклічного гуанідинмонофосфату у сечі, що свідчить про нормалізацію біосинтезу ендогенного оксиду азоту. Терапія PGE1 істотно не впливала на параметри ендотелій‑залежної вазодилатації. Коефіцієнт якості життя, визначений за допомогою анкет з оцінки розладів функції ходьби і якості життя, збільшився з 3,51 ± 0,18 до 8,3 ± 0,4 у групі аргініну та до 7,0 ± 0,5 у групі PGE1 (усі p 0,05). Висновки. Аргінін є препаратом вибору для запобігання тяжких форм ішемії нижніх кінцівок та інших проявів мультифокального атеросклерозу
Дод.точки доступу:
Мішалов, В. Г.
Черняк, В. А.
Сопко, О. І.
Дубенко, Д. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Петюніна, О. В.
Прогностичне значення розчинного ST2 як предиктора пізнього ремодулювання лівого шлуночка після інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST [Текст] / О. В. Петюніна, М. П. Копиця, О. Є. Березін // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 89-96. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА РЕМОДЕЛИРОВАНИЕ -- VENTRICULAR REMODELING (действие лекарственных препаратов)
ИНТЕРЛЕЙКИН-1 -- INTERLEUKIN-1 (диагностическое применение)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (кровь)
Анотація: Мета роботи — вивчити прогностичне значення розчинного ST2 (sST2) щодо розвитку патологічного ремоделювання лівого шлуночку (РМЛШ) через 6 міс після перенесеного гострого інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI). Матеріали і методи. Для дослідження ретроспективно відібрано 65 пацієнтів з підтвердженим STEMI, госпіталізованих до відділення інтенсивної терапії ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України» в період із січня 2016 р. до червня 2018 р. після реваскуляризації міокарда. В усіх пацієнтів відбулося відновлення кровотоку TIMI III. Серед хворих переважали чоловіки середнім віком (58,71 ± 11,04) року (83,1 %). Проводили ультразвукову діагностику з визначенням поздовжнього стрейну. Рівень sST2 та N‑термінального мозкового натрійуретичного пептиду визначали імуноферментним методом. За пацієнтами спостерігали протягом 6 міс. За результатами повторного обстеження виділили дві підгрупи залежно від розвитку патологічного РМЛШ: у першій групі збільшення кінцеводіастолічного об’єму ЛШ перевищувало 10 % (n = 29), у другій — було менше ніж 10 % (n = 36). Результати та обговорення. За допомогою ROC‑аналізу встановлено, що рівень sST2 35 нг/мл у стаціонарний період STEMI є предиктором патологічного РМЛШ через 6 міс після успішного перкутанного коронарного втручання (AUC = 0,672; 95 % довірчий інтервал — 0,523 — 0,799; р = 0,0344, чутливість — 46,7 %, специфічність — 85,7 %). Одно‑ та мультиваріативний лог‑регресійний аналіз виявив, що вміст sST2 35 нг/мл був незалежним предиктором розвитку пізнього РМЛШ. Висновки. Рівень sST2 у сироватці крові понад 35 нг/мл у пацієнтів з STEMI після успішного перкутанного коронарного втручання з кровотоком в інфаркт‑залежній артерії TIMI III асоціюється з патологічним РМЛШ, що можна використовувати для стратифікації ризику його виникнення в цій когорті хворих
Дод.точки доступу:
Копиця, М. П.
Березін, О. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Молекулярно-генетичні аспекти ранньої діагностики та персоніфікованого лікування облітеруючого атеросклерозу артерій нижніх кінцівок [Текст] / В. Г. Мішалов [та ін.] // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 97-101. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АРТЕРИОСКЛЕРОЗ ОБЛИТЕРИРУЮЩИЙ -- ARTERIOSCLEROSIS OBLITERANS (генетика, диагностика, терапия)
ИНДИВИДУАЛИЗИРОВАННАЯ МЕДИЦИНА -- INDIVIDUALIZED MEDICINE (использование, методы)
Анотація: Облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок (ОААНК) — це мультифакторне захворювання, тобто є наслідком комплексного впливу генетичних, епігенетичних чинників і чинників довкілля. Доведено роль близько 50 однонуклеотидних генетичних поліморфізмів (SNP) у патогенезі ОААНК. Проведення генетичного скринінгу та визначення схильності до розвитку ОААНК дасть змогу здійснити своєчасну профілактику захворювання шляхом модифікації способу життя та дієти. Оскільки сама наявність генетичної мутації не завжди призводить до синтезу дефектного білка, лікування захворювання можна починати ще до появи клінічних симптомів, але лише після виявлення найбільш ранніх патологічних біохімічних маркерів захворювання, у цьому випадку — ендотеліальної дисфункції. Використання сучасних методів молекулярної біології та врахування молекулярно‑генетичних особливостей пацієнта дасть змогу провести своєчасну профілактику, рано діагностувати дебют захворювання при виявленні біохімічних маркерів ендотеліальної дисфункції, індивідуалізувати вибір консервативних лікарських засобів, а отже, підвищити їх ефективність і безпечність, відтермінувати початок оперативного лікування та знизити рівень інвалідизації у пацієнтів з ОААНК
Obliterating atherosclerosis of lower limb arteries (OALLA) is a multifactorial disease, which results from the complex influence of genetic, epigenetic and environmental factors. Nowadays the role of about 50 single‑nucleotide genetic polymorphisms (SNPs) has been proven in the pathogenesis of OALLA. Conducting the genetic screening and determining the susceptibility to the development of OALLA will allow for the timely prevention of the disease by modifying the lifestyle and diet. Since the mere presence of a genetic mutation does not always lead to the synthesis of a defective protein, the treatment of the disease can begin even before the onset of clinical symptoms, but only after the detection of the earliest pathological biochemical markers of the disease, in this case — endothelial dysfunction. The use of modern methods of molecular biology, with consideration of the molecular genetic characteristics of the patient, will allow timely prevention, early diagnosis of the disease after detection of biochemical markers of endothelial dysfunction, individualization of the choice of conservative drugs, and therefore increase in their effectiveness and safety, delay of the start of surgical treatment and reduction of disability in patients with OALLA
Дод.точки доступу:
Мішалов, В. Г.
Черняк, В. А.
Натрус, Л. В.
Коваль, Б. М.
Голінко, В. М.
Махиня, С. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Дубенко, Д. Є.
Брати Черняхівські: від Сяну до Дону [Текст] / Д. Є. Дубенко // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 102-110

Анотація: Українська земля дала світові багатьох видатних історичних постатей та славетних династій. Яскравим прикладом є історія трьох братів, видатних синів українського народу: Михайла, Олександра та Євгена Черняхівських. Їх життєвий шлях неможливо окреслити виключно епітетом “лікарський”, оскільки вони були фундаторами наукових шкіл, громадськими діячами, творцями української держави у 1917-1921 роках, вчителями та патріотами. За період життя, вони очолювали кафедри в університетах від Варшави до Ростова-на-Дону, працювали на теренах нашої Батьківщини від східних до західних її кордонів та за її межами. Вони були першими, хто своїм особистим прикладом втілив у життя рядки з вірша Павла Платоновича Чубинського «Ще не вмерла Україна» про панування братів від Сяну до Дону, перший куплет якого є Національним Гімном нашої держави
Дод.точки доступу:
Черняховский, Михаил Григорьевич (1859-1920) \о нем\
Черняховский, Евгений Григорьевич (1873-1939) \о нем\
Черняховский, Александр Григорьевич (1869-1939) \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Міжнародна науково-практична конференція "Актуальні питання сучасної хірургії" (Київ, 28-29 листопада 2019 року) [Текст] // Серце і судини. - 2018. - № 4. - С. 111

MeSH-головна:
КОНФЕРЕНЦИЯ ДЛЯ ДОСТИЖЕНИЯ КОНСЕНСУСА -- CONSENSUS DEVELOPMENT CONFERENCE
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)