Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=СУ25/2019/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 11
Показані документи з 1 по 11

Прокопів, М. М.
Вертебробазилярні інфаркти: принципи класифікації, клініко-нейровізуалізаційний аналіз і термінологічні визначення діагнозу [Текст] / М. М. Прокопів // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 7-17. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ РАССТРОЙСТВА -- CEREBROVASCULAR DISORDERS (диагностика, классификация)
МОЗГА ГОЛОВНОГО ИНФАРКТ -- BRAIN INFARCTION (диагностика)
ТЕРМИНОЛОГИЯ -- TERMINOLOGY
Анотація: Мета роботи — описати неврологічну клініку, специфічні симптоми та синдроми у пацієнтів з гострим інфарктом різних анатомічних і судинних територій задньоциркулярного басейну, обґрунтувати використання у клінічній практиці термінологічного формулювання діагнозу, яке відображатиме уражену інтракраніальну судинну територію задньої циркуляції, локалізацію вогнища інфаркту та його клінічний варіант. Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко‑неврологічне та нейровізуалізаційне обстеження 120 пацієнтів з гострим інфарктом різних територій задньоциркулярного басейну. Оцінювали локалізацію та розмір інфарктного вогнища, динаміку ступеня порушення неврологічних функцій і повсякденної життєдіяльності, ступінь соціальної дезадаптації пацієнта. Результати та обговорення. Описано особливості неврологічної клініки лакунарних та нелакунарних інфарктів залежно від ураженої інтракраніальної території задньоциркулярного басейну. Обґрунтовано значення у клінічні практиці термінологічного формулювання діагнозу. Висновки. У разі виникнення ішемічного інфаркту в різних відділах стовбура головного мозку або ділянці мозочка не слід використовувати формулювання діагнозу «ішемічний інсульт у судинах вертебробазилярного басейну», оскільки воно лише частково розкриває суть інсульту. У разі розвитку медулярного, мостового, мезенцефального, мозочкового або таламічного інфаркту методологічно виправданим і адекватним слід вважати використання термінологічного формулювання діагнозу, яке відображатиме судинну територію (проксимальна, серединна, дистальна), клінічний варіант інфаркту і анатомо‑топографічну локалізацію ураженого задньоциркулярного басейну та стовбура головного мозку ізольованого або поєднаного з іншими інтракраніальними територіями. Знання особливостей неврологічної клініки та сучасного термінологічного визначення діагнозу інфарктів у вертебробазилярному басейні має важливе значення для практичного лікаря для вибору адекватних методів терапії та оцінки довгострокового функціонального прогнозу
The aim — to describe the neurological clinic, specific symptoms and syndromes in patients with acute infarction of various anatomical and vascular territories of the posterior circular pool, to justify the use in clinical practice of the terminological formulation of the diagnosis which will reflect the affected intracranial vascular territory of the posterior circulation, localization of the infarction center and its clinical version. Materials and methods. A comprehensive clinical, neurological and neuroimaging examination of 120 patients with acute infarction of various areas of the posterior circular pool was performed. The localization and size of the infarction focus, the dynamics of the degree of impairment of neurological functions, the upset of daily vital activity, the degree of social maladjustment of patients were assessed. Results and discussion. The features of the neurological clinic of lacunar and non‑lacunar infarctions are described depending on the affected intracranial territory of the posterior circular pool. The significance in clinical practice of the terminological formulation of the diagnosis is substantiated. Conclusions. In the event of ischemic infarction in different parts of the brain stem or the cerebellum, it is not appropriate to formulate the diagnosis as «ischemic stroke in the vessels of the vertebrobasilar basin», since it only partially reveals the essence of the stroke. In case a medullary, bridging, mesencephalic, cerebellar or thalamic infarction develops, it is methodologically justified and adequate to use the terminological formulation of the diagnosis which will reflect the damaged vascular territory (proximal, median, distal), the clinical variant of the infarction and the anatomical‑topographic localization of the damaged posterior circular pool, and brain stem isolated or connected to other intracranial territories. Knowledge of the features of the neurological clinic and the modern terminological definition of the diagnosis of infarctions in the vertebrobasilar basin is important for the practitioner, the choice of adequate therapies and the assessment of the long‑term functional prognosis
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Літвінова, Н. Ю.
Віддалені результати комплексної терапії у хворих із нереконструктабельною хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок [Текст] / Н. Ю. Літвінова, Д. Є. Дубенко, О. І. Кефелі-Яновська // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 18-26. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ПЕРИФЕРИЧЕСКИХ БОЛЕЗНИ -- PERIPHERAL VASCULAR DISEASES (диагностика, терапия, хирургия)
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA (диагностика, хирургия)
АМПУТАЦИЯ -- AMPUTATION (использование, методы)
СТВОЛОВЫХ КЛЕТОК МЕЗЕНХИМНЫХ ТРАНСПЛАНТАЦИЯ -- MESENCHYMAL STEM CELL TRANSPLANTATION (использование, методы)
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
Анотація: Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування хворих на хронічну критичну ішемію нижніх кінцівок шляхом розробки методик автологічної трансплантації мультипотентних стовбурових мезенхімальних стромальних клітин, введення факторів росту ендотеліоцитів і лікувально‑діагностичних заходів, що дасть змогу зберегти нижню кінцівку чи знизити рівень її ампутації, зменшити вияви ішемії та частоту інвалідизації таких пацієнтів, поліпшити якість їх життя. Матеріали і методи. В дослідження було залучено 110 пацієнтів з клінічною картиною болю у стані спокою, ішемічного набряку і трофічних змін (IIIA, IIIБ і IV стадія ішемії нижньої кінцівки згідно з класифікацією Європейської асоціації ангіологів і судинних хірургів), спричинених нереконструктабельними оклюзувальними та облітерувальними захворюваннями артеріальних судин нижніх кінцівок. Пацієнтів розподілили на три групи за методом лікування: в 1‑й групі (n = 48) виконано реваскуляризувальну остеотрепанацію як операцію непрямої реваскуляризації, у 2‑й групі (n = 21) вводили препарат фактора росту ендотеліоцитів для стимуляції власного ангіогенезу, у 3‑й групі (n = 41) проведено забір підшкірно‑жирової клітковини, культивування і пересадку автологічних мезенхімальних клітин за розробленою методикою. Контрольну групу пацієнтів (n = 50) відбирали ретроспективно за історіями хвороби відповідно до критеріїв залучення та результати лікування яких можна було простежити у 3‑річний період спостереження. Результати та обговорення. Збереженість нижньої кінцівки у 3‑й групі статистично значущо була більшою, ніж у 1‑й і 2‑й групі та залишалася на рівні 82 % через три роки спостереження. Найменша кількість великих ампутацій була у 3‑й групі (2,3 % — нижче колінного суглоба та 7,3 % — вище, тоді як у контрольній групі — 18 та 24 % відповідно). Висновки. Рівень високих ампутацій безпосередньо впливає на тривалість життя хворих. Лише лікування у 3‑й групі знижувало ризик великої ампутації порівняно із контрольною групою (відношення шансів 6,698 (95 % довірчий інтервал 2,069 — 21,680)). Лише лікування у 3‑й групі знижувало ризик ампутації порівняно із іншими видами лікування (відношення шансів 0,358 (95 % довірчий інтервал 1,111 — 1,158))
The aim — to improve the results of surgical treatment of patients with chronic critical lower limb ischemia by developing methods of autologous transplantation of multipotent stem mesenchymal stromal cells, administration of endothelial cells growth factors and therapeutic and diagnostic measures to preserve the lower limb or reduce the level of its amputation, reduce ischemia and the frequency of disability of such patients, improve their quality of life. Materials and methods. The study included 110 patients with a clinical picture of pain at rest, ischemic edema, and trophic changes (IIIA, IIIB, and IV stage of lower limb ischemia according to the classification of the European Association of Angiologists and Vascular Surgeons) caused by nonreconstructible occlusive and obliterating diseases of lower limb arteries. The patients were divided into three groups according to the method of treatment: in the 1st group (n = 48), revascularization osteotrepanation was performed as an operation of indirect revascularization, in the 2nd group (n = 21) a drug of endothelial cells growth factor was administered to stimulate their own angiogenesis, in the 3rd group (n = 41) subcutaneous fat was collected, autologous mesenchymal cells were cultivated and transplanted according to the developed technique. The control group of patients (n = 50) was selected retrospectively according to the case histories in accordance with the criteria of involvement and the results of treatment which could be followed up in a 3‑year observation period. Results and discussion. The safety of the lower limb in the 3rd group was statistically more significant than in the 1st and 2nd groups and remained at the level of 82 % after three years of observation. The smallest number of large amputations was in the 3rd group (2.3 % — above knee‑joint and 7.3 % — below, knee‑joint whereas in the control group the number was 18 % and 24 %, respectively). Conclusions. The level of high amputations directly affects the life expectancy of patients. Only treatment in the 3rd group reduced the risk of large amputation compared with the control group (odds ratio 2.752 (95 % confidence interval — 1.12 — 6.733)). Only treatment in the 3rd group reduced the risk of amputation compared with other types of treatment (odds ratio 0.358 (95 % confidence interval 1.111 — 1.158)
Дод.точки доступу:
Дубенко, Д. Є.
Кефелі-Яновська, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Можливості застосування лазерної допплеровської флоуметрії для визначення та оцінки характеристик кровотоку під час проведення корекцій косметичних дефектів черевної стінки [Текст] / О. В. Панчук [та ін.] // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 27-32. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АБДОМИНОПЛАСТИКА -- ABDOMINOPLASTY (использование, методы)
ЛИПЭКТОМИЯ -- LIPECTOMY (использование, методы)
ФЛОУМЕТРИЯ ДОППЛЕРОВСКАЯ ЛАЗЕРНАЯ -- LASER-DOPPLER FLOWMETRY (использование, методы)
ПЕРФУЗИИ ИЗОБРАЖЕНИЕ -- PERFUSION IMAGING (использование, методы)
Анотація: Мета роботи — визначити можливість використання лазерної допплерівської флоуметрії (ЛДФ) для дослідження кровотоку в судинах передньої черевної стінки з метою поліпшення результатів лікування хворих з ожирінням І — ІІ ступеня з косметичними дефектами передньої черевної стінки та розробки нових методик. Матеріали і методи. Дослідження кровотоку в передній черевній стінці за допомогою ЛДФ проведено у 132 хворих. Серед них переважали жінки (116 (87,9 %)). Середній вік пацієнтів становив (43,4 ± 10,3) року. Всі пацієнти мали ожиріння І або ІІ ступеня. Середній індекс маси тіла становив (32,8 ± 2,7) кг/м2. Пацієнти були розподілені на дві групи: основну — 64 (48,5 %) пацієнти, яким виконували абдомінопластику в поєднанні з іншою симультанною операцією та ліпосакцією (ліпоабдомінопластику) та контрольну — 68 (51,5 %) пацієнтів, котрим проводили абдомінопластику в поєднанні з іншою симультанною операцією без ліпосакції. Середня тривалість операції в основній групі становила (255,3 ± 23,5) хв, у контрольній — (210,2 ± 21,2) хв. Пацієнти були обстежені в доопераційний період згідно зі стандартами МОЗ України. ЛДФ проводили до та під час хірургічної операції і впродовж 10 днів післяопераційного періоду для визначення показників мікроциркуляції (ПМ) передньої черевної стінки. Результати та обговорення. При дослідженні ПМ у контрольній та основній групах до лікування статистично значущої різниці не виявлено (р = 0,83). Відразу після операції порушується співвідношення між низькочастотними ритмами, які характеризують активний механізм мікроциркуляції, і високочастотними та серцевим ритмами. В нормі амплітуда вазомоцій становить 20 — 25 % від рівня ЛДФ‑сигналу, відразу після операції знижується до 46 — 55 % при частоті коливань 6 — 8 за 1 хв. Середній термін відновлення ПМ до вихідного рівня — 8 діб, максимальний — 11 діб (у курця з цукровим діабетом 2 типу). Виявлено зменшення рівня мікроциркуляції протягом 1 — 2 діб після операції в групі ліпосакції на 5,2 % більше, ніж у контрольній групі. Між групами не виявлено статистично значущої різниці в динаміці змін ПМ протягом періоду дослідження (р = 0,767). Висновки. Встановлено, що під час проведення ліпоабдомінопластики не відбувається критичного зменшення ПМ у клаптях порівняно з класичною абдомінопластикою. «Ішемічний криз» у клаптях після ліпоабдомінопластики припадає на перші 2 доби післяопераційного періоду. В подальшому відзначено прогресивне відновлення мікроциркуляції в клаптях. Доведено безпечність одномоментного проведення абдомінопластики з ліпосакцією. Перевагою ліпоабдомінопластики є краща мобілізація клаптів, що зменшує необхідну дисекцію клаптя, зберігає м’язово‑шкірні перфоранти, сприяє отриманню кращих контурів тіла та зменшенню ризику повторних корекцій у післяопераційний період
The aim — to determine the possibility of using Laser Doppler flowmetry (LDF) for the study of blood flow in the vessels of the anterior abdominal wall in order to improve the results and develop new methods of treatment of patients with cosmetic defects of the anterior abdominal wall in patients with obesity I — II stage. Materials and methods. The study of blood flow on the anterior abdominal wall using LDF scan was performed in 132 patients, predominantly females 116 (87.9 %). The average age of patients was 43.4 ± 10.3 years. All patients had obesity of grade I or II. The average body mass index was 32.8 ± 2.7 kg/m2. The patients were divided into two groups: the main group — 64 (48.5 %) patients who underwent abdominoplasty in combination with other simultaneous operations and liposuction (lipoabdominoplasty), and the control group — 68 (51.5 %) patients who underwent abdominoplasty in combination with other simultaneous operations without liposuction. The mean duration of the operation in the main group was 255.3 ± 23.5 min., in the control group — 210.2 ± 21.2 min. Patients were examined in the preoperative period according to the standards of the Ministry of Health of Ukraine. LDF was performed before and during surgery and within 10 days of the postoperative period to determine the microcirculation indices (MI) of the anterior abdominal wall. Results and discussion. The study of MI in the control and main groups prior to the treatment, no statistically significant difference was found between the groups (p = 0.83). Immediately after the operation, the relationship between low‑frequency rhythms, which characterize the active mechanism of microcirculation, and high‑frequency and heart rhythms is disrupted. Normally, the amplitude of vasomotions is 20 — 25 % of the level of the LDF signal, immediately after the operation it decreases to 46 — 55 % at an oscillatiofrequency of 6 — 8 per minute. The average period of recovery of MI to the initial level is 8 days, the maximum is 11 days (for a smoker with type 2 diabetes). A decrease in the level of microcirculation within 1 — 2 days after surgery was 5.2 % bigger in the liposuction group than in the control group. There was no statistically significant difference between the groups in the dynamics of changes in MI during the study period (p = 0.767). Conclusions. The study showed that during lipoabdominoplasty there is no critical reduction in the microcirculation in the flaps compared to the classical abdominoplasty. «Ischemic crisis» in the flaps after lipoabdominoplasty is present during the first 2 days of the postoperative period. In the future, the progressive recovery of microcirculation in the flaps is noted. The safety of simultaneous abdominoplasty with liposuction has been proven. The advantage of lipoabdominoplasty is better mobilization of flaps which reduces the necessary dissection of the flap, preserves the musculo‑dermal perforants, helps to obtain better body contours and reduce the risk of repeated corrections in the postoperative period.
Дод.точки доступу:
Панчук, О. В.
Мішалов, В. Г.
Лещишин, І. М.
Охоцька, О. І.
Бик, П. Л.
Донець, Є. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Бицай, А. М.
Визначення показань та віддалені результати стегно-підколінних (дистальних) алошунтувань з використанням ПТФЕ-імплантатів у хворих на облітеруючий атеросклероз на тлі критичної ішемії [Текст] / А. М. Бицай // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 33-39. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АТЕРОСКЛЕРОЗ -- ATHEROSCLEROSIS (диагностика, хирургия)
СОСУДИСТЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- VASCULAR SURGICAL PROCEDURES (использование, методы)
Анотація: Мета роботи — поліпшити результати реконструктивних операцій у хворих на облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок з множинними оклюзійно-стенотичними ураженнями на тлі критичної ішемії. Матеріали і методи. Проаналізовано віддалені результати стегно‑підколінних (дистальних) алошунтувань з використанням політетрафторетиленових (ПТФЕ) імплантатів у 121 хворого з дворівневими оклюзійно‑стенотичними ураженнями нижніх кінцівок. Групу пацієнтів із задовільним станом дистального кровотоку за Rutherford було розділено на дві підгрупи залежно від рівня дистального ретроградного кровотоку (за показниками інтраопераційної дебітометрії). Результати та обговорення. Порівняльний ретроспективний аналіз результатів проведених реконструкцій виявив прямо пропорційну залежність ранніх і віддалених результатів операцій від рівня ураження дистального кровотоку гомілки та стопи. Диференційований підхід у хворих із задовільним дистальним кровотоком за Rutherford дав змогу оптимізувати хірургічну тактику та визначити показання до оперативного втручання завдяки використанню інтраопераційної дебітометрії. Висновки. Визначення кількісних показників ретроградного кровообігу за допомогою інтраопераційної дебітометрії дає змогу об’єктивізувати статус дистального русла нижніх кінцівок, поліпшити результати стегно‑підколінних (дистальних) алошунтувань у віддалений термін спостереження (до 4 років). При діагностуванні ретроградного кровотоку по підколінній артерії менш ніж 60 мл/хв пацієнт має високий ризик виникнення тромбозу стегно‑підколінного (дистального) алошунта в перший рік спостереження. Використання препарату «Гінкор форт» дає змогу ефективно зменшити вияви вторинної лімфовенозної недостатності на тлі реперфузійного синдрому у 85 % хворих після виконання стегно‑підколінних (дистальних) алошунтувань
The aim — improvement of the results of reconstructive operations in patients with obliterating atherosclerosis of the vessels of lower extremities with multiple occlusal‑stenotic lesions on the background of critical ischemia. Materials and methods. The distant results were analyzed of femoropopliteal (distal) alloshunting with the use of polytetrafluoroethylene (PTFE) implants in 121 patients with two‑level occlusive‑stenotic lesions of the lower extremities. The group of patients with «satisfactory» state of distal blood flow, according to Rutherford, was divided into 2 subgroups, depending on the level of distal retrograde blood flow (according to the indications of intraoperative debitometry). Results and discussion. A comparative retrospective analysis of the results of the reconstructions showed a direct dependence of early and distant results of operations on the level of lesion of shank and foot distal blood flow. A differentiated approach in patients with «satisfactory» distal blood flow, according to Rutherford, allowed optimizing the surgical tactics and determining the indications for surgical intervention due to the use of intraoperative debitometry. Conclusions. Determination of quantitative indices of retrograde blood circulation with intraoperative debitometry allows objectivizing the status of the distal bed of the lower extremities, improving the results of the femoro‑popliteal (distal) alloshunting in the remote observation period (up to 4 years). When diagnosing the retrograde blood flow to the popliteal artery less than 60 ml/min, the patient has a high risk of thrombosis of the femoro‑popliteal (distal) alloshunt in the first year of observation. The use of the «Gincor Forte» drug can effectively reduce the manifestations of secondary lympho‑venous insufficiency on the background of reperfusion syndrome in 85 % of patients after the femoro‑popliteal (distal) alloshunt
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ткачишин, О. В.
Зміна показників добового моніторування артеріального тиску під впливом лікування у пацієнтів із гіпертонічною хворобою, ускладненою геморагічним інтультом, після раннього відновного періоду [Текст] / О. В. Ткачишин // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 40-51. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КРОВЯНОГО ДАВЛЕНИЯ МОНИТОРИНГ АМБУЛАТОРНЫЙ -- BLOOD PRESSURE MONITORING, AMBULATORY (использование, методы)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, лекарственная терапия)
ИНСУЛЬТ -- STROKE (диагностика, лекарственная терапия)
Анотація: Мета роботи — порівняти показники добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) у хворих на гіпертонічну хворобу через ≥ 6 міс після геморагічного інсульту до та після лікування комбінацією амлодипіну, валсартану, гідрохлортіазиду (за потреби) і магнію оксиду моногідрату. Матеріали і методи. До основної групи залучили 33 хворих, до групи порівняння — 13. У першій групі офісний артеріальний тиск (АТ) — 140/90 мм рт. ст. і більше, у другій — менше. Групи були порівнянні за основними показниками. Особам основної групи проведено ДМАТ двічі (до та після лікування), а пацієнтам групи порівняння — одноразово. Результати та обговорення. В основній групі до лікування та після середній систолічний АТ (САТ) становив відповідно вдень (110,1 ± 16,0) та (102,3 ± 12,6) мм рт. ст., вночі — (102,6 ± 17,3) і (83,9 ± 8,1) мм рт. ст., за добу — (109,7 ± 15,7) та (96,3 ± 11,9) мм рт. ст. (p 0,05). Максимальний САТ удень в основній групі був більшим до лікування ((169,3 ± 18,4) мм рт. ст., p 0,05). Величина середньоквадратичного відхилення для САТ і пульсового АТ зменшилася після лікування (p 0,05). Значення середньої реальної варіабельності САТ в основній групі до лікування становило (11,27 ± 2,73) мм рт. ст., після — (9,74 ± 1,84) мм рт. ст. (p 0,05). Показник Diurnal index САТ в основній групі до лікування — (4,95 ± 9,67) %, після лікування — (11,44 ± 5,43) %. Висновки. Лікування хворих на гіпертонічну хворобу, котрі перенесли геморагічний інсульт ≥ 6 міс тому і в яких офісний АТ становив ≥ 140/90 мм рт. ст., комбінацією амлодипіну (5 — 10 мг/добу), валсартану (80 — 160 мг/добу), гідрохлортіазиду в дозі 12,5 мг (за потреби) на основі хронотерапевтичного підходу та магнію оксиду моногідрату в дозі 456 мг/добу впродовж 1 міс дає змогу досягти контролю АТ за даними ДМАТ у 73 % хворих та статистично значущо зменшити короткотермінову варіабельність АТ, зокрема середньоквадратичне відхилення в усіх часових інтервалах і середню реальну варіабельність для САТ
The aim — to compare the indices of diurnal blood pressure monitoring (DBPM) in patients with essential hypertension (EH) іn ≥ 6 months after hemorrhagic stroke (HS) before and after treatment with combination of amlodipine, valsartan, hydroclorothiazide (if necessary) and magnesium oxide monohydrate. Materials and methods. The main group included 33 patients, the comparison group comprised 13 persons. In the first group the office blood pressure (BP) was і 140/90 mm Hg, in the second one it was lower. The groups were matched by main indicators. DBPM was performed twice (before and after treatment) for the main group of patients, and once for the comparison group patients. Results and discussion. In the main group, before and after treatment the mean systolic blood pressure (SBP) was 110.1 ± 16.0 mm Hg and 102.3 ± 12.6 mm Hg, respectively, at daytime, 102.6 ± 17.3 and 83.9 ± 8.1 mm Hg at night, 109.7 ± 15.7 and 96.3 ± 11.9 mm Hg (p 0.05) per day. The maximum SBP at daytime in the main group was higher before the treatment (169.3 ± 18.4 mm Hg, p 0.05). The value of the standard deviation of SBP and pulse BP decreased after treatment (p 0.05). The value of the mean real variability of SBP in the main group was 11.27 ± 2.73 mm Hg before treatment and 9.74 ± 1.84 mm Hg (p 0.05) after it. Diurnal index of SBD in the main group was 4.95 ± 9.67 % before treatment and 11.44 ± 5.43 % after it. Conclusions. The treatment of patients with EH, who had suffered HS ≥ 6 months before and had office BP ≥ 140/90 mm Hg, with combination of amlodipine (daily dose 5 — 10 mg), valsartan (daily dose 80 — 160 mg), hydroclorothiazide (12.5 mg if necessary) on the basis of chronotherapy approach and magnesium oxide monohydrate (456 mg daily during 1 month period) permits achieving the control of BP according to DBPM data in 73 % of patients. This treatment also permits statistically significant decreasing of short‑term BP variability, in particular, the standard deviation in all time intervals and the average real variability of SBD
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Бабинкін, А. Б.
Результати ендоваскулярних втручань при гострій ішемії нижніх кінцівок [Текст] / А. Б. Бабинкін, В. В. Бойко, О. І. Пітик // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 52-55. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA (диагностика, хирургия)
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ПЕРИФЕРИЧЕСКИХ БОЛЕЗНИ -- PERIPHERAL VASCULAR DISEASES (диагностика, хирургия)
ЭНДОВАСКУЛЯРНЫЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ENDOVASCULAR PROCEDURES (использование, методы)
КАТЕТЕРИЗАЦИЯ ПЕРИФЕРИЧЕСКАЯ -- CATHETERIZATION, PERIPHERAL (использование, методы)
ТРОМБЭКТОМИЯ -- THROMBECTOMY (использование, методы)
Анотація: Мета роботи — проаналізувати результати застосування ендоваскулярних методів реваскуляризації при гострій ішемії нижніх кінцівок, спричиненій тромбозами або емболіями артерій нижніх кінцівок. Матеріали і методи. Проведено оцінку безпосередніх результатів реваскуляризації за допомогою ендоваскулярних втручань у 108 пацієнтів з гострою ішемією нижніх кінцівок, зумовленою гострими тромбозами або емболіями. Залежно від методу лікування пацієнти були розподілені на дві групи. В першу групу було залучено 78 (72,2 %) пацієнтів, яким проводили внутрішньоартеріальний катетер‑керований тромболізис, у другу групу — 30 (27,8 %) осіб, котрим виконували перкутанну аспіраційну або механічну тромбектомію. Якщо після тромболізису або перкутанної тромбектомії залишалися резидуальні гемодинамічно значущі стенози артерій, які спричинили тромбоз, то виконували балонну ангіопластику або стентування. Результати та обговорення. Технічний успіх тромболізису досягнутий у 73 % пацієнтів. У 45 % хворих, окрім тромболізису, були виконані ендоваскулярні або хірургічні втручання. Частота періопераційних ускладнень становила 27 %, з них геморагічних ускладнень — 14 %, зокрема інтракраніальних крововиливів — 3 %. Частота великих ампутацій нижніх кінцівок становила 21 %, летальність — 8 %. Технічний успіх аспіраційної тромбектомії при емболії — 83 %, механічної тромбектомії — 100 %. У більшості випадків для усунення резидуальних стенозів потрібні були додаткові ендоваскулярні або хірургічні втручання. Висновки. Ендоваскулярна реваскуляризация — ефективний метод лікування гострої ішемії нижніх кінцівок. У більшості пацієнтів після проведення тромболізису та перкутанної тромбектомії виявляють резидуальні стенотичні ураження артерій, які спричинили тромбоз і потребують додаткового ендоваскулярного або хірургічного лікування
The aim — to analyze the results of the use of endovascular revascularization methods for acute lower limb ischemia (ALLI) caused by thromboses or embolisms of the lower limb arteries. Materials and methods. An evaluation of the results of revascularization with the use of endovascular interventions in 108 patients with ALLI was performed. Depending on the treatment method, patients were divided into two groups. The first group included 78 patients who had intra‑arterial catheter‑directed thrombolysis, the second group included 30 patients after percutaneous aspiration or mechanical thrombectomy. If hemodynamically significant residual stenoses of arteries which caused thrombosis remained after thrombolysis or percutaneous thrombectomy, balloon angioplasty or stenting were used. Results and discussion. Technical success was achieved in 73 % of patients who underwent thrombolysis. Endovascular or surgical interventions in addition to thrombolysis were performed in 45 % of patients. The number of perioperative complications was 27 %, of which hemorrhagic — 14 %, including intracranial hemorrhages — 3 %. The number of larger amputations was 21 %, mortality — 8 %. The technical success of aspiration thrombectomy was 83 %, mechanical thrombectomy — 100 %. In most cases additional endovascular interventions were required to eliminate residual stenoses. Conclusions. Endovascular revascularization is an effective method for the treatment of acute lower limb ischemia. Majority of patients after thrombolysis and percutaneous thrombectomy have residual stenotic lesions of arteries which caused thrombosis and require additional endovascular or surgical treatment
Дод.точки доступу:
Бойко, В. В.
Пітик, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Целуйко, В. Й.
Чинники, пов’язані з ризиком смерті після гострого коронарного синдрому у віддалений період, у пацієнтів з фібриляцією передсердь [Текст] / В. Й. Целуйко, Салем Ф. Бен, О. Е. Матузок // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 56-62. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ -- ACUTE CORONARY SYNDROME (диагностика, смертность)
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (диагностика)
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
Анотація: у хворих із гострим коронарним синдромом (ГКС) та фібриляцією передсердь (ФП) у віддалений період (понад 2 роки). Матеріали і методи. Обстежено 125 хворих із ГКС. Через 26 (18; 40) міс зібрано інформацію щодо вітального статусу. Дані отримано для 67 осіб, у 22 (32,8 %) з них у гострий період захворювання вперше в житті розвинувся пароксизм ФП; 11 (16,4 %) мали ФП до розвитку ГКС; 34 (50,8 %) хворих не мали вказівок на ФП в анамнезі та протягом госпіталізації. Зразки крові для визначення рівня N‑термінального фрагмента мозкового натрійуретичного пептиду (NT‑proBNP) методом імуноферментного аналізу забирали в першу добу захворювання. Результати та обговорення. Протягом періоду спостереження померли 14 осіб. Летальність становила 20,9 %. Летальність серед хворих, у яких на тлі ГКС вперше розвинулася ФП, була вище, ніж серед пацієнтів без ФП (36,4 та 11,8 %, відповідно; р = 0,033; відношення шансів 4,29 (95 % довірчий інтервал 1,08 — 14,62). Летальність серед чоловіків становила 12,5 %, серед жінок — 33,3 % (р = 0,040). Частка осіб, котрі палили, була статистично значущо вищою серед хворих, котрі вижили (р = 0,007). Частота анемії серед хворих, які вижили, становила 11,3 %, серед тих, хто помер, — 57,1 % (р = 0,0001). Хворі, які померли, мали вищий рівень NT‑proBNP (р = 0,016), глікемії (р = 0,008), С‑реактивного білка (р = 0,005) при надходженні до стаціонару. Методом ROC‑аналізу встановлено, що ризик смерті був асоційований з кількістю еритроцитів ≤ 4,09 · 1012 /л (р = 0,0004), рівнем гемоглобіну ≤ 117 г/л (р = 0,0008), глікемії 6,6 ммоль/л (р = 0,002), С‑реактивного білка 24 мг/л (р = 0,0008), NT‑proBNP 1788 пг/мл (р 0,0001). Висновки. Летальність хворих, котрі перенесли ГКС, становила 20,9 % протягом 26 (18; 40) міс. Летальність серед хворих, у яких на тлі ГКС вперше в житті розвинувся пароксизм ФП, становила 36,4 %, що статистично значущо вище, ніж серед пацієнтів без ФП. Серед померлих хворих було статистично значущо більше жінок, хворих з анемією та осіб, які не палили. Методом ROC‑аналізу встановлено значення лабораторних показників, асоційовані з ризиком смерті
The aim — to evaluate the predictive significance of clinical, instrumental and laboratory parameters regarding the mortality of patients with acute coronary syndrome (ACS) and atrial fibrillation (AF) at long‑term follow‑up (over 2 years). Materials and methods. We examined 125 patients with ACS. In 26 (18; 40) months, the information regarding the vital status was collected. The data was available for 67 patients. 22 (32.8 %) of them developed new‑onset AF during the acute disease phase; 11 (16.4 %) had AF before ACS; 34 (50.8 %) had no signs of AF in their medical history and during hospitalization. Blood samples for determination of N‑terminal fragment of brain natriuretic peptide (NT‑proBNP) were taken during the first 24 hours of the disease by enzyme immunoassay. Results and discussion. 14 patients died during the follow‑up period, the mortality rate was 20.9 %. Mortality in patients who developed new‑onset AF on the background of ACS was higher than mortality in patients without AF (36.4 % vs 11.8 %, respectively; р = 0.033); odds ratio was 4.29 (95 % confidence interval — 1.08 — 14.62). Mortality in men was 12.5 %, in women — 33.3 % (р = 0.040). Percentage of smokers was statistically significantly higher in patients who survived (р = 0.007). Prevalence of anemia was 11.3 % in patients who survived and 57.1 % in patients who died (р = 0.0001). Patients who died had higher levels of NT‑proBNP (р = 0.016), glycemia (р = 0.008) and C‑reactive protein (р = 0.005) at admission. ROC‑analysis showed that the risk of death was associated with red blood cell count ≤ 4.09 · 1012/l (р = 0.0004), hemoglobin level ≤ 117 g/l (р = 0.0008), glycemia 6.6 mmol/l (р = 0.002), C‑reactive protein 24 mg/l (р = 0.0008), NT‑proBNP 1788 pg/ml (р 0.0001). Conclusions. Mortality of patients after ACS at 26 (18; 40) month follow‑up was 20.9 %. Mortality in patients who developed new‑onset AF on the background of ACS was 36.4 %, which was statistically significantly higher than mortality in patients without AF. Female patients, patients with anemia and non‑smokers were more likely to die. ROC‑analysis established laboratory test indices associated with the death risk
Дод.точки доступу:
Бен, Салем Ф.
Матузок, О. Е.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Роль однонуклеотидного поліморфізму Т786С гена ендотеліальної NO-синтази після інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST [Текст] / О. В. Петюніна [та ін.] // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 63-72. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (генетика)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
Анотація: Мета роботи — вивчити можливі асоціації між однонуклеотидним поліморфізмом Т786С гена ендотеліальної NO‑синтази (eNOS) і клінічними подіями у гострий період інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST (STEMI) та через 6 міс спостереження. Матеріали і методи. У дослідження, проведене із січня 2016 р. до липня 2018 р., було залучено 177 пацієнтів зі STEMI, з них 139 (78,5 %) чоловіків та 38 (21,5 %) жінок (середній вік — (61,73 ± 9,44) року). Первинне перкутанне коронарне втручання з використанням металевого стента (bare‑metal sent (BMS)) виконано в 133 пацієнтів, у решти — попередньо проведено системний тромболізис. У всіх пацієнтів вдалося досягти відновлення кровотоку на рівні TIMI III. Для визначення поліморфізму Т786С гена eNOS використовували полімеразну ланцюгову реакцію з електрофоретичною схемою детекції результату в режимі реального часу. Аналізували комбіновану кінцеву точку (повторна госпіталізація, серцева недостатність de novo, стенокардія, серцево‑судинна смерть, які виникли через 6 міс після виписки зі стаціонару). Результати та обговорення. Комбіновану кінцеву точку спостерігали у 24 носіїв генотипу 786TT гена eNOS, у 23 осіб з генотипом 786TC та 25 пацієнтів з генотипом 786CC. Криві Каплана — Мейєра продемонстрували, що пацієнтам зі STEMI‑носіями генотипу 786СС притаманна більша частота виникнення комбінованої кінцевої точки, ніж особам з генотипами 786TC та 786TT через 6 міс спостереження. Мультиваріантний логістичний регресійний аналіз виявив, що поліморфізм 786СС гена eNOS є незалежним предиктором несприятливих клінічних подій через 6 міс після STEMI. Висновки. Поряд з традиційними чинниками ризику (індекси SYNTAX, TIMI, абдомінальне ожиріння) поліморфізм 786СС гена eNOS є незалежним предиктором виникнення несприятливих серцево‑судинних подій через 6 міс після успішного перкутанного коронарного втручання у хворих зі STEMI
The aim — of research was to investigate possible associations between single nucleotide T786C polymorphism of endothelial NO‑synthase (eNOS) gene and clinical events in acute period of myocardial infarction with ST segment elevation (STEMI) and after 6 months of follow‑up. Materials and methods. 177 patients with acute STEMI (139 (78.5 %) males and 38 (21.5 %) females) at average age 61.73 ± 9.44 years that were included to the study between January 2016 and July 2018 were examined. Primary percutaneous coronary intervention using bare‑metal stent (BMS) was performed in 133 patients. In 44 patients system thrombolyses were previously performed. All patients were able to achieve recovery of blood flow at TIMI III level. To determine the T786C polymorphism of the eNOS gene, polymerase chain reaction was used with an electrophoretic scheme for detecting the result in real time. The combined endpoint (repeated hospitalization, de novo heart failure, angina pectoris, cardiovascular death, which occurred 6 months after discharge from the hospital) was analyzed. Results and discussion. The combined endpoint was observed in 24 carriers of 786TT genotype of eNOS gene, in 23 individuals with the 786TC genotype and in 25 patients with 786CC genotype. Kaplan‑Meier curves showed that patients with STEMI carriers of 786CC genotype had a higher incidence of a combined endpoint than individuals with the 786TC and 786TT genotypes after 6 months of follow‑up. Multivariate logistic regression analysis revealed that the 786CC polymorphism of eNOS gene is an independent predictor of adverse clinical events 6 months after STEMI. Conclusions. Along with traditional risk factors (SYNTAX score, TIMI score, abdominal obesity) 786СС polymorphism of eNOS gene was found as an independent predictor for adverse cardiovascular events in 6‑month observation period after successful primary percutaneous coronary intervention in STEMI patients
Дод.точки доступу:
Петюніна, О. В.
Копиця, М. П.
Березін, О. Є.
Бабічев, Д. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Журавльова, Л. В.
Застосування стандартного протоколу трансторакальної ехокардіографії в клінічній практиці [Текст] / Л. В. Журавльова, О. О. Янкевич // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 73-82. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (диагностика)
ЭХОКАРДИОГРАФИЯ -- ECHOCARDIOGRAPHY (использование, методы)
КЛИНИЧЕСКИЕ ПРОТОКОЛЫ -- CLINICAL PROTOCOLS
Анотація: Нині трансторакальна ехокардіографія є потужним і гнучким інструментом, який забезпечує якісне лікування пацієнтів з кардіоваскулярними захворюваннями. Розвиток нових технологій і збільшення кількості ехокардіографічних розрахунків потребує уніфікованого підходу до дослідження та презентації отриманих даних. Щоденна практика демонструє значну варіабельність ехокардіографічних протоколів, які використовують у різних лікувальних закладах. Ці розбіжності ускладнюють інтерпретацію отриманих даних. У 1980 р. Американське товариство з ехокардографії (ASE) опублікувало перші рекомендації з проведення ехокардіографічного дослідження. Пізніше було запропоновано нові ультразвукові методи (безперервнохвильова, імпульсна, тканинна допплерографія, стрес‑ехокардіографія, крізьстравохідна ехокардіографія, контрастне дослідження, технологія відстеження міток) і ехокардіографія стала ще складнішою. В 2011 р. експертами ASE були опубліковані детальні рекомендації щодо обладнання ехокардіографічної лабораторії, вимог до кваліфікації медичного персоналу, ретельного відбору хворих, протоколу дослідження і презентації результатів. У 2019 році рекомендації щодо послідовності проведення ехокардіографії та отримання даних були запропоновані ASE для широкого використання. Інша організація — Європейська асоціація кардіоваскулярної візуалізації (EACVI) сфокусувала увагу на проблемі презентації даних. У 2017 р. EACVI опублікувала пропозиції експертів щодо стандартизації ехокардіографічного рапорту.
Recently, transthoracic echocardiography has become a powerful and flexible diagnostic tool providing high quality management of patients with cardiovascular diseases. Development of new technologies and growing number of echocardiographic quantifications require a unified approach to the study and presentation of obtained data. Meanwhile, daily practice demonstrates significant variability of echocardiographic reports which are in use in different hospitals. This discrepancy makes the interpretation of obtained data difficult. In 1980, American Society of Echocardiography (ASE) published first recommendations for performing echocardiographic study. Later, some new ultrasound methods were developed (continuous wave, pulse wave, tissue doppler, stress‑echocardiography, transesophageal echocardiography, contrast study, speckle‑tracking technology) and echocardiography became even more complicated. In 2011, detailed recommendations for an echocardiographic laboratory equipment, medical stuff qualification, careful selection of patients, study reports and results presentation were published by ASE experts. In 2019, recommendations for step‑by‑step performance of echocardiography and data collection were proposed for wide use by ASE. Another organization — European Association of Cardiovascular Imaging (EACVI) focused attention on the problem of data presentation. In 2017 EACVI published expert consensus for standardization of echocardiographic reporting.
Дод.точки доступу:
Янкевич, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Егудина, Е. Д.
Клинико-диагностическая характеристика биомаркеров периферической васкулопатии при системной склеродермии [Текст] / Е. Д. Егудина, И. Ю. Головач // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 83-92. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
СКЛЕРОДЕРМИЯ СИСТЕМНАЯ -- SCLERODERMA, SYSTEMIC (диагностика, осложнения, патофизиология)
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ БОЛЕЗНИ -- VASCULAR DISEASES (диагностика, этиология)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS
Анотація: Ураження судин є відмітною ознакою системної склеродермії (ССД). Васкулопатія має місце у кожного пацієнта із ССД. Вона може бути найраннішим клінічним виявом або спричиняти основні загрозливі для життя ускладнення захворювання, і таким чином визначати захворюваність та смертність. При ССД судинне ушкодження, яке прогресує, характеризується постійною активацією/пошкодженням і апоптозом ендотеліальних клітин, потовщенням інтими та звуженням судин, що призводить до облітерації просвіту. Ремоделювання судин спричиняє порушення їх тонусу і зниження капілярного кровотоку з подальшою ішемією тканини та хронічною гіпоксією. Ці явища часто супроводжуються зміненими рівнями судинних факторів. Із найбільш значущих біомаркерів васкулопатії при ССД з найбільшою доказовою базою слід виділити анти‑AT1R і анти‑ETAR, молекули розчинної міжклітинної адгезії (sICAM‑1), розчинні молекули адгезії ендотеліальних клітин, плацентарний фактор росту (PlGF), проангіогенний ангіопоетинподібний білок‑3 (ANGPTL‑3), апелін, хемокіни (CXCL5), галектин‑3, Е‑селектин, тканинний калікреїн, інтерлейкіни‑13 і ‑33, фактор росту ендотелію судин (VEGF165b), матриксну металопротеїназу‑12, ендотелін‑1, вузлові молекули адгезії, які асоціювалися або з розвитком дигітальних виразок, або з типовими для ССД змінами на відеокапіляроскопії, що свідчить про їх активну роль у патогенезі ССД, особливо при маніфестації цього захворювання. Наведено дані щодо найбільш значущих судинних біомаркерів та основних зв’язків між судинними біомаркерами і капіляроскопічними параметрами та/або наявністю дигітальних виразок при ССД. Судинні біомаркери можуть стати прогностичними чинниками судинного ушкодження при ССД, що дає змогу провести ранню імплементацію лікування судинних ускладнень
Vascular lesion is a hallmark of systemic scleroderma (SS). Vasculopathy occurs in every patient with SS. It can be the earliest clinical manifestation or cause the main life‑threatening complications of the disease, and thus determine morbidity and mortality. In SS, progressive vascular damage is characterized by constant activation/damage and apoptosis of endothelial cells, intimal thickening and vasoconstriction, leading to the lumen obliteration. Vascular remodeling leads to a violation of their tone and a decrease in capillary blood flow, followed by tissue ischemia and chronic hypoxia. These phenomena are often accompanied by altered levels of vascular factors. Among the most significant biomarkers of vasculopathy in SS with the greatest evidence base we define anti‑AT1R and anti‑ETAR, soluble intercellular adhesion molecules (sICAM‑1), soluble molecules of adhesion of thrombocyte endothelial cells, placental growth factor (PlGF), pro‑angiogenic angiopoietin‑like protein‑3 (ANGPTL‑3), apelin, chemokines (CXCL5), galectin‑3, E‑selectin, tissue kallikrein, interleukins (IL)‑13 and ‑33, vascular endothelial growth factor (VEGF165b), matrix metalloproteinases‑12, endothelin‑1, nodal adhesion molecules which are associated with the development of either digital ulcers or changes on videocapillaroscopy typical for SS. This shows their active role in the pathogenesis of SS, especially during the disease manifestation. Data is presented on the most significant vascular biomarkers and the main connections between vascular biomarkers and capillaroscopic parameters and/or the presence of digital ulcers in SS. Vascular biomarkers can become prognostic factors of vascular damage at SS, which allows early treatment of vascular complications
Дод.точки доступу:
Головач, И. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Троян, В. И.
85 лет со дня рождения профессора Николая Леонтьевича Володося [Текст] / В. И. Троян, А. В. Чинилин // Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 93-95

MeSH-головна:
СОСУДИСТЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- VASCULAR SURGICAL PROCEDURES (кадры)
Дод.точки доступу:
Чинилин, А. В.
Володось, Николай Леонтьевич (1934-2016) \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)