Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ТУ3/2018/19/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 17
Показані документи з 1 по 17

Ранні результати відновлення морфологічної структури сідничного нерва з використанням засобів тканинної інженерії після його повного перетину в експерименті [Текст] / В. І. Цимбалюк [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 5-12. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES (осложнения, патофизиология)
ПЕРИФЕРИЧЕСКИХ НЕРВОВ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- PERIPHERAL NERVE INJURIES (этиология)
СЕДАЛИЩНОГО НЕРВА НЕВРОПАТИЯ -- SCIATIC NEUROPATHY (патофизиология, хирургия, этиология)
ТКАНЕВАЯ ИНЖЕНЕРИЯ -- TISSUE ENGINEERING (использование)
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Анотація: Травми опорно-рухового апарату, навіть незначні, можуть супроводжуватися ушкодженням периферичних нервів і призводити до часткової чи повної втрати функції кінцівок. Кількість таких пацієнтів з кожним роком зростає у зв’язку зі збільшенням кількості техногенних травм і складних поєднаних ушкоджень опорно-рухового апарату. Бурхлива урбанізація призводить до зростання загального нейротравматизму в середньому на 2 % на рік. У структурі травм опорно-рухового апарату ушкодження периферичних нервів становлять від 1,5 до 6 %, із них 90 % — верхньої кінцівки. Під час військових дій цей показник становить 12 % і спостерігається у 2,8–5 % пацієнтів із політравмою. Мета: дослідити ранні результати відновлення сідничного нерва щура з використанням тканинно-інженерного підходу після його повного перетину в експерименті. Матеріали та методи. Сформовано 4 експериментальні групи: група 1 — перетин сідничного нерва (невротомія) та негайна автонейропластика (n = 14); група 2 — невротомія та негайна пластика колагеновою трубкою, заповненою фібриновим гелем (n = 15); група 3 — невротомія та негайна пластика колагеновою трубкою, заповненою фібриновим гелем з вмістом мультипотентних стовбурових клітин — похідних нервового гребеня (n = 16); група 4 — несправжньооперовані тварини (n = 7). На 30-ту добу половину тварин з кожної групи (1-ша — n = 7, 2-га — n = 7, 3-тя — n = 7, 4-та — n = 3) виводили з експерименту шляхом тракції за ростральний кінець та для світлооптичної мікроскопії гістологічний матеріал (сідничний нерв оперований різними видами тканинно-інженерних підходів, що вказані вище) фіксували протягом доби в 10% розчині нейтрального формаліну, промивали зразки, зневоднювали у серії спиртів, поміщали їх у парафін та отримували зрізи товщиною 5 мкм на мікротомі. Потім зрізи депарафінізували у ксилолі та імпрегнували азотнокислим сріблом згідно з методом Більшовського, що дозволяє візуалізувати структурні елементи периферичної нервової системи. Результати. Після перетину сідничного нерва і автонейропластики в імплантованому у зону пошкодження тканинно-інженерному провіднику на 30-ту добу на тлі посиленого розростання волокнистої сполучної тканини спостерігалося формування коротких тяжів нервових волокон, а також упорядкування їх розміщення. Крім того, у регенераті формувалися тонкі перемички між ділянками тяжів нервових волокон, що призводило до утворення безперервного зв’язку між регенеруючими тяжами нервових волокон на різних рівнях зони пошкодження сідничного нерва. При застосуванні порожнистого колагенового провідника, заповненого фібриновим гелем для заміщення дефекту сідничного нерва, на 30-ту добу відмічалося формування незначної кількості тонких, хаотично розташованих нервових волокон і слабко виражене формування волокнистої сполучної тканини. При використанні тканинно-інженерного провідника в цей же часовий період відбувалося значне розростання нервових волокон, їх гіпертрофія і утворення розгалужень нервових волокон, орієнтованих у різних напрямках. Також при застосуванні інженерного провідника відмічено більш слабке формування волокнистої сполучної тканини порівняно з першою і другою експериментальними групами. Висновки. В результаті проведеного дослідження встановлено, що найбільшу подібність до архітектоніки сідничного нерва інтактних тварин має регенерат нервових волокон, що утворюється при застосуванні автонейропластики. У цьому регенераті утворювалися ділянки нервових волокон, що за своєю архітектонікою найбільш близько відповідали нервовим волокнам у нативному сідничному нерві. Крім того, у ділянці пошкодження формувалися тонкі відростки, що зв’язували ділянки регенеруючих нервових волокон на різних рівнях. При цьому спостерігалося посилене розростання волокнистої сполучної тканини. Найбільш виражено формування нервових волокон, а саме гіпертрофія нервових волокон і значне їх розгалуження з формуванням сітки, виявлено при застосуванні тканинно-інженерного провідника. При цьому в тканинно-інженерному провіднику на фоні гіпертрофії регенеруючих волокон відмічено слабке формування пухкої волокнистої сполучної тканини. Отже, для визначення переваг одного з двох тканинно-інженерних підходів, використаних для регенерації сідничного нерва, необхідно провести вивчення результату процесу регенерації в більш пізній часовій точці
Дод.точки доступу:
Цимбалюк, В. І.
Петрів, Т. І.
Медведєв, В. В.
Цимбалюк, Ю. В.
Кліменко, П. П.
Васильєв, Р. Г.
Татарчук, М. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Страфун, С. С.
Біомеханічні особливості ходьби хворих на коксартроз за даними системи GAITRite. Частина 2. Часові параметри ходьби [Текст] / С. С. Страфун, О. В. Фіщенко, О. Д. Карпінська // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 13-19. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP (патофизиология, хирургия)
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
ХОДЬБА -- WALKING (физиология)
Анотація: Робота є продовженням публікації, присвяченої розгляду геометричних параметрів ходьби хворих на коксартроз після ендопротезування за даними системи GAITRite. У роботі розглянуті часові параметри ходьби хворих на коксартроз — тривалість одного циклу кроку, одиночної опори, середня нормалізована швидкість і проведений аналіз інтегрованого показника якості ходьби FAP. Мета роботи: оцінити динаміку й особливості часових параметрів ходьби пацієнтів до та після тотального протезування кульшового суглоба при збереженні та зменшенні довжини плеча дії абдукторів стегна після протезування у віддаленому періоді спостереження. Матеріали та методи. Проаналізовані параметри ходьби хворих, у яких після протезування рентгенометрично була виявлена несиметрична довжина плеча дії абдукторів стегна. Проаналізовано дані 46 хворих на коксартроз, які були розподілені на 2 групи: І група (n = 26) — хворі, у яких рентгенометрично після протезування кульшового суглоба довжина дії абдукторів стегна не змінилася або різниця не перевищувала 1,0 см у бік зменшення, ІІ група (n = 20) — хворі, у яких після протезування рентгенометрично зменшення довжини плеча дії абдукторів стегна було більше ніж на 1,0 см. Обстеження проводили до, через рік після протезування та у віддалений період — від 5 до 7 років. Результати. За результатами проведеного статистичного дослідження було виявлено деякі закономірності для пацієнтів, у яких рентгенологічно після протезування було виявлено зменшення довжини плеча дії абдукторів (ІІ група хворих), та для хворих, у яких довжина плеча дії абдукторів стегна залишилася без зміни (І група хворих). До протезування групи за параметрами ходьби були однаковими, тобто у хворих простежувалися всі ознаки спотворення ходьби внаслідок дегенеративного захворювання кульшового суглоба. Протезування приводило до відновлення параметрів ходьби, хоча нормалізація параметрів і не досягала середньостатистичної референтної норми, але практично відновлювала симетрію ходьби. Через рік після протезування спостерігалося значне покращання параметрів ходьби. У віддаленому періоді, через 5–7 років, спостерігали погіршення параметрів ходьби, а в деяких хворих погіршення показників сягало значень до ендопротезування. Особливо це було помітно у хворих ІІ групи. Висновки. За результатами дослідження можна зробити висновки, що зменшення довжини плеча дії абдукторів стегна більше ніж на 1 см від контрлатерального у віддалені терміни спостереження призводить до втрати навичок ходьби, що хворі показували через рік після ендопротезування. Тобто тривале несиметричне навантаження м’язів призводить до втрати симетричності ходьби, зменшення опороспроможності протезованої кінцівки, що виражається зниженням часу опори на хвору кінцівку і зменшенням тривалості кроку здорової кінцівки. Наслідком цих змін є розвиток та поступове прогресування кульгавості
Дод.точки доступу:
Фіщенко, О. В.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Клініко-епідеміологічні характеристики постраждалих унаслідок АТО на сході України, яким було надано допомогу на догоспітальному (тактичному) та ранньому госпітальному етапі [Текст] / С. О. Гур’єв [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 20-23. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ ОКАЗАНИЕ -- DELIVERY OF HEALTH CARE (использование, методы)
ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- EPIDEMIOLOGIC STUDIES
ТЕРРОРИЗМ -- TERRORISM
СТАТИСТИКА КАК ТЕМА -- STATISTICS AS TOPIC
УКРАИНА -- UKRAINE
Анотація: У статті проведено аналіз клініко-епідеміологічних характеристик постраждалих внаслідок антитерористичної операції на сході України. Аналіз даних проводився відповідно до вимог і критеріїв доказової медицини за допомогою комп’ютерних технологій. Обсяг і характер досліджень дають можливість стверджувати, що дослідження має когортний характер з рівнем доказовості ІІb Oxford. Матеріали та методи. Для виконання завдання даного дослідження нами було визначено обсяг дослідження — 1030 хворих і постраждалих незалежно від їх клініко-нозологічних ознак, методами випадкових чисел і незворотної рандомізації. Результати. Переважна більшість постраждалих є особами чоловічої статі — 98,35 %. Розподіл за статевими та віковими ознаками вказує на те, що превалюють постраждалі віком 20–30 років (35,25 %) та 30–40 років (34,26 %); особи віком 20–40 років займають майже 70 % у загальному масиві постраждалих, що цілком зрозуміло. У вікових групах понад 50 років не зустрічається жінок; у групах пацієнтів віком 18–20 та 40–50 років показники розподілу за віковими ознаками близькі в обох групах і наближаються до показника загального масиву. Висновки. Дані клінічно-епідеміологічного дослідження повинні бути використані під час формування клінічних протоколів надання медичної допомоги
Дод.точки доступу:
Гур’єв, С. О.
Лисун, Д. М.
Максименко, М. А.
Кураченко, І. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Проспективное обсервационное исследование эффективности и безопасности бемипарина при введении его первой дозы через 6 ч после операции по эндопротезированию коленного или тазобедренного суставов [Текст] / J. I. Abad [et al.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 24-31. - Библиогр. в конце ст.

Рубрики: Бемипарин

MeSH-головна:
АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT (использование)
КОЛЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, KNEE (использование)
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
ТРОМБОЗ ВЕНОЗНЫЙ -- VENOUS THROMBOSIS (профилактика и контроль)
ПРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- PROSPECTIVE STUDIES
Анотація: По результатам клинических исследований, бемипарин (bemiparin) — эффективный и безопасный препарат для лечения пациентов после эндопротезирования коленного или тазобедренного сустава
Тромбопрофилактика бемипарином, начатая через шесть часов после операции и продолжающаяся в течение 5–6 недель после тотального эндопротезирования коленного или тазобедренного сустава, характеризуется низким уровнем венозных тромбоэмболий, серьезных кровотечений и других побочных эффектов в рутинной клинической практике. Тромбопрофилактика бемипарином через 6 часов после операции облегчает проведение нейроаксиальной анестезии, не понижая ее эффективность
Дод.точки доступу:
Abad, J. I.
Gomez-Outes, A.
Martinez-Gonzalez, J.
Rocha, E.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Малоконтактний багатоплощинний остеосинтез відламків і псевдоартрозів шийки стегнової кістки [Текст] / П. І. Білінський [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 32-36. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БЕДРА ШЕЙКИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL NECK FRACTURES (хирургия)
СУСТАВ ЛОЖНЫЙ -- PSEUDARTHROSIS (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, методы)
РЕНТГЕНОГРАФИЯ -- RADIOGRAPHY (использование)
Анотація: Проведений аналіз 42 випадків незадовільного остеосинтезу різними фіксаторами при переломах шийки стегнової кістки (ПШСК). Аналізувався вплив багатьох факторів на зрощення фрагментів: якість репозиції, травматичність оперативного втручання, початок і величина навантаження. Розроблений пристрій для остеосинтезу переломів проксимального відділу стегна (ПОППВС, пат. України № 22283). Він забезпечує самокомпресуючий ефект фрагментів, мінімально травмує їх, створює умови для зрощення. Запропоновані методики застосування ПОППВС при псевдоартрозах і ПШСК. Вони із позитивним результатом застосовані в 176 пацієнтів
Дод.точки доступу:
Білінський, П. І.
Коновал, А. М.
Андрейчин, В. А.
Дроботун, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Зазірний, І. М.
    Ефективність застосування препарату німедар в ортопедичній практиці [Текст] / І. М. Зазірний // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 39-45. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Нимедар

   Нимесил

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ КОЛЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, KNEE (лекарственная терапия)
ОСТЕОХОНДРОЗ ПОЗВОНОЧНИКА -- SPINAL OSTEOCHONDROSIS (лекарственная терапия)
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL (терапевтическое применение)
АНЕСТЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА ОБЩЕГО ДЕЙСТВИЯ -- ANESTHETICS, GENERAL (терапевтическое применение)
ПАРНЫЙ СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- MATCHED-PAIR ANALYSIS
Анотація: Мета дослідження полягала в оцінці ефективності й безпеки використання Німедару порівняно з німесилом при лікуванні пацієнтів з ранніми стадіями остеоартриту колінного суглоба, болю в нижній частині спини і в ранньому післяопераційному періоді після ендоскопічної хірургії коліна. Це клінічне дослідження було перспективним. Були сформовані 3 клінічні групи. Дослідження проводилося за участю 70 пацієнтів. 30 пацієнтів становили контрольну групу, 30 — групу дослідження, 10 — ретроспективну групу. Пацієнти в контрольній групі отримували німесил, в експериментальній групі — Німедар, хворі ретроспективної групи не отримували ніяких ліків. Результати проспективного клінічного дослідження продемонстрували ефективність застосування Німедару виробництва ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» при лікуванні пацієнтів з 1-ю стадією остеоартрозу колінного суглоба й болем у нижній частині спини без будь-яких неврологічних ознак і в післяопераційному періоді після артроскопічної часткової меніскектомії
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Король, П. О.
Діагностична роль остеосцинтиграфії й магнітно-резонансної томографії при ендопротезуванні кульшових суглобів хворих на деформуючий остеоартроз [Текст] / П. О. Король, М. М. Ткаченко // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 46-50. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP (диагностика, патофизиология)
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING (использование)
РАДИОНУКЛИДНОЕ ИЗОБРАЖЕНИЕ -- RADIONUCLIDE IMAGING (использование, методы)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
Анотація: На сьогодні з метою диференціальної діагностики дистрофічно-дегенеративних і запальних процесів кульшових і колінних суглобів у клінічній практиці активно використовують методи остеосцинтиграфії (ОСГ) і магнітно-резонансної томографії (МРТ). Мета: визначення діагностичної ролі остеосцинтиграфії й методу МРТ при ендопротезуванні кульшових суглобів хворих на деформуючий остеоартроз. Матеріали та методи. ОСГ здійснювали в сцинтиляційній гамма-камері «Тамара-301Т» за стандартним протоколом після внутрішньовенного болюсного введення 600–800 МБк 99mTc-метилендифосфонату. Природу кожного з вогнищ було чітко визначено за результатами застосування клініко-лабораторних методів і за допомогою магнітно-резонансної томографії, а також підтверджено повторними сцинтиграфічними обстеженнями. МРТ-дослідження здійснювалось на томографі Toshiba Vantage Elan, 1,5 тесла. Результати. З метою визначення діагностичної ролі ОСГ і МРТ було обстежено 65 хворих на деформуючий остеоартроз віком від 37 до 85 років. У 48 (74 %) пацієнтів при якісній оцінці знімків МРТ виявляли незначне звуження суглобової щілини й загострення суглобових країв за рахунок незначних кісткових розростань, локальні відкладення вапна у вигляді гіперденсних ділянок. За результатами кількісного аналізу ОСГ частка включення радіофармпрепарату (РФП) у ділянках підвищеного накопичення компонентів суглобів становила від +10 до +150 %. У 17 (26 %) хворих за результатами аналізу МРТ виявляли виражене звуження суглобової щілини, значний субхондральний склероз і крайові кісткові розростання, що розташовувались не лише на западині, а й на головці суглоба. За даними ОСГ частка включення РФП у вогнищах підвищеного накопичення компонентів суглобів становила від +151 до +400 %. Висновки. Дані методи можна застосовувати в діагностичному скринінгу пацієнтів із деформуючим остеоартрозом при ендопротезуванні кульшових суглобів. ОСГ може використовуватись при визначенні стадії поширеності патологічного процесу в кульшових суглобах, а в комплексі з МРТ — для моніторингу динаміки патологічного процесу після ендопротезування
Дод.точки доступу:
Ткаченко, М. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гайович, І. В.
Віддалені результати впливу клітинних технологій на регенерацію сідничного нерва при пластиці великого дефекту (експерементальне дослідження) [Текст] / І. В. Гайович, С. І. Савосько // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 51-60. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СЕДАЛИЩНОГО НЕРВА НЕВРОПАТИЯ -- SCIATIC NEUROPATHY (патофизиология, хирургия)
НЕРВА РЕГЕНЕРАЦИЯ -- NERVE REGENERATION (физиология)
ЖИРОВАЯ ТКАНЬ -- ADIPOSE TISSUE (патофизиология)
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Анотація: Автопластика при ушкодженні нерва не завжди призводить до задовільних результатів. Особливо це важливо враховувати при великих ушкодженнях нервів (більше 10 см), коли за час проростання аксонів до місця дистального шва відбувається фіброз зони дистального шва, що унеможливлює подальшу регенерацію нерва та призводить до незадовільних функціональних результатів. Метою дослідження було дослідити вплив аспірату кісткового мозку та суспензії жирової тканини на регенерацію нервів за умови пластики великих дефектів. Матеріали та методи. Експерименти проведені на 25 cтатевозрілих кролях. Тварини були розподілені на 5 експериментальних груп: 2 контрольні (у 1-й нерв залишався неушкодженим, у 2-й виконувалася лише автопластика дефекту), у 3-й групі застосовувалися автопластика нерва і трансплантація жирової тканини, у 4-й — пластика нерва із використанням суспензії кісткового мозку, у 5 — пластика нерва з комбінованим застосуванням клітинних суспензій. Результати. Через 1 та 3 місяці тварин виводили з експерименту та зразки досліджувалися гістологічно та морфометрично. Морфометричний аналіз через 1 місяць показав, що проростання аксонів через дистальний шов спостерігалося лише в групах, в яких застосовувався аспірат кісткового мозку, через 3 місяці в контрольній групі частка аксонів, що проросли, становила 49,7 %, в дослідних групах вона була значно вищою — до 64 % у групі, де застосовувалася комбінація жирової тканини й аспірату кісткового мозку. Біохімічні показники, такі як DT-діафораза, рівень дієнових кон’югатів, ТБА-активних продуктів, через 3 місяці були ближчими до норми в групах використання клітинної технології. Висновки. У результаті досліджень встановлено вірогідний позитивний вплив застосування клітинних технологій на регенерацію нерва, як на морфологічну структуру, так і на біохімічні процеси. Найкращі результати отримані в групі застосування комбінації аспірату кісткового мозку та жирової тканини
Дод.точки доступу:
Савосько, С. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Порівняльний аналіз змін напружено-деформованого стану на хрящі головки плечової кістки в умовах різних типів пошкодження суглобової губи лопатки [Текст] / І. А. Лазарев [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 61-69. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (патология, патофизиология, повреждения)
ХРЯЩ СУСТАВНОЙ -- CARTILAGE, ARTICULAR (патофизиология, повреждения)
РАСТЯЖЕНИЯ И ДЕФОРМАЦИИ -- SPRAINS AND STRAINS (патофизиология, этиология)
Анотація: Пошкодження суглобової губи лопатки є досить поширеною проблемою плечового суглоба. Локалізація в ділянці задньої порції суглобової губи залежно від типу її пошкодження значно збільшує навантаження на суглобовий хрящ, що призводить до розвитку та прогресування дегенеративних змін у плечовому суглобі, прискорення артрозу та реалізації задньої нестабільності плеча. Така ситуація націлює хірурга на визначення тактики оперативного втручання, спрямованої на розвантаження пошкодженої ділянки та усунення біомеханічного дисбалансу. Мета. Вивчення клінічно значущих пошкоджень суглобової губи лопатки залежно від типу її пошкодження на основі біомеханічного аналізу змін напружено-деформованого стану (НДС) хряща головки плечової кістки та обґрунтування тактики лікування цих пошкоджень. Матеріали та методи. Розрахунки НДС елементів плечового суглоба проведені методом скінченних елементів. На основі СКТ-сканів інтактного плечового суглоба за допомогою програмного пакета Mimics відтворена просторова геометрія плечового суглоба. Засобами Solid Works створені імітаційні комп’ютерні 3D-моделі інтактного плечового суглоба та суглоба з трьома типами пошкоджень суглобової губи. Показники НДС реєстрували на структурах плечового суглоба при різних значеннях кута відведення та ротації плечової кістки (нейтральне, відведення верхньої кінцівки на 0–20–40–60°, внутрішня ротація 0–20–40° та комбінація цих рухів). Критеріями оцінки НДС були контактні напруження за Мізисом і максимальні деформації. Результати. Усі типи пошкоджень суглобової губи при різних положеннях кінцівки в плечовому суглобі призводять до значного збільшення показників напружень і деформацій у контактній зоні. У нейтральному положенні кінцівки пошкодження суглобової губи І типу викликає збільшення напружень на головці на 20 %, ІІ типу — на 260 %, ІІІ типу — на 50 % порівняно з інтактною моделлю. У положенні відведення кінцівки до кута 60° та внутрішньої ротації 40° пошкодження суглобової губи І типу викликає збільшення напружень на головці на 23 %, ІІ типу — на 43 %, ІІІ типу — на 7 % порівняно з інтактною моделлю. Максимальні значення НДС на елементах плечового суглоба (суглобова губа, головка плечової кістки) спостерігаються в положенні відведення кінцівки до 60° та внутрішній ротації 40°. В умовах пошкодження суглобової губи ІІ типу відзначається екстремальне зростання показників напружень в усіх положеннях у плечовому суглобі, як на самій суглобовій губі (у 30 разів), так і на головці плечової кістки (у 2,7 раза). Найменше зростання НДС на елементах плечового суглоба спостерігається в умовах пошкодження суглобової губи ІII типу. Висновки. Виявлено, що найбільший дисбаланс стабілізуючих структур плечового суглоба виникає при відшаруванні суглобової губи та стає критичним при його комбінації з розривом, тоді як сам по собі ізольований розрив не призводить до критичних змін показників напружень і деформацій на структурах плечового суглоба. Доцільно проводити фіксацію відшарованої ділянки суглобової губи при виявленні цієї патології під час артроскопічного втручання, що дасть можливість збалансувати навантаження на структури плечового суглоба при здійсненні найбільш типових рухів. Ця процедура допоможе уникнути раннього розвитку артрозу та задньої нестабільності плечового суглоба
Дод.точки доступу:
Лазарев, І. А.
Ломко, В. М.
Страфун, С. С.
Скибан, М. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

    Наш перший клінічний досвід застосування біокомпозиту β-трикальційфосфат у складі гранул біомін ГТ mix при лікуванні переломів п’яткової кістки [Текст] / В. М. Шиман [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 70-73. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Биомин

   ?-трикальцийфосфат

MeSH-головна:
ПЯТОЧНАЯ КОСТЬ -- CALCANEUS (повреждения, хирургия)
ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES (патофизиология, хирургия)
Анотація: У структурі всіх переломів скелета людини переломи п’яткової кістки становлять від 2,0 до 5,7 %, а в структурі переломів кісток стопи — до 40–60 %, вони переважають у фізично активних осіб працездатного віку. Інтраартикулярними переломи п’яткової кістки бувають у 75–92 % випадків, вони мають імпресійний характер і можуть бути передумовою розвитку посттравматичного деформуючого остеоартрозу суглобів заднього відділу стопи. Утримується високий відсоток незадовільних результатів лікування — 13,0–27,3 %. Мета: дослідити та проаналізувати результати хірургічного лікування внутрішньосуглобових імпресійних переломів п’яткової кістки із застосуванням автокістки та біокомпозиту керамічного матеріалу голчастої структури на основі β-трикальційфосфату в складі гранул біомін ГТ mix. Матеріали та методи. У дослідження було включено 47 (100 %) хворих із внутрішньосуглобовими імпресійними переломами 50 п’яткових кісток, які лікувалися оперативним шляхом на клінічних базах кафедри загальної хірургії та травматології-ортопедії Ужгородського національного університету в період 2014–2018 рр. 10 пацієнтам проводили відкриту репозицію в поєднанні з опорною остеопластикою автотрансплантатом із гребеня крила клубової кістки і 37 хворим — з остеопластикою біоміном ГТ mix. Результати. Результати хірургічного лікування були вивчені в терміни 3, 6, 12 і 18 місяців та оцінені відповідно до шкали American Orthopedic Foot and Ankle Society Ankle Hindfoot Score. У 18 місяців відмінні результати досягнуті в 11 пацієнтів, добрі — у 18, задовільні — у 10, незадовільні — у 4 осіб. Висновки. Опорна остеопластика біоміном ГТ mix нарівні з використанням автокістки є ефективним способом кісткової пластики при хірургічному лікуванні внутрішньосуглобових імпресійних переломів п’яткової кістки
Дод.точки доступу:
Шиман, В. М.
Шерегій, А. А.
Меклеш, Ю. Ю.
Литвак, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Радченко, В. О.
Результати перебігу регенерації тіла хребця при хірургічному лікуванні вибухових переломів грудного та поперекового відділів хребта [Текст] / В. О. Радченко, К. О. Попсуйшапка, С. О. Тесленко // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 74-81. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОЗВОНОЧНИКА ПЕРЕЛОМЫ -- SPINAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ВЗРЫВЫ -- EXPLOSIONS
РЕГЕНЕРАЦИЯ -- REGENERATION (физиология)
РЕНТГЕНОГРАФИЯ -- RADIOGRAPHY (использование)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ВИНТЫ -- BONE SCREWS (использование)
Анотація: Вибуховий перелом тіла хребця — це травматичне ушкодження, при якому тіло хребця вибухає або вибухає зі зміщенням під впливом високоенергетичного осьового стискання та характеризується відцентровою екструзією фрагментів із проникненням кісткових фрагментів у превертебральні тканини або хребтовий канал, супроводжується розривом міжхребцевого диска, фрагменти якого потрапляють до тіла хребця й заважають зрощенню. Декомпресія нервових структур досягається завдяки ламінектомії або корпоректомії. При неускладнених ушкодженнях переважно виконується спондилодез транспедикулярними конструкціями різної протяжності. Мета. Провести аналіз перебігу регенерації тіла хребця, якості переднього і заднього спондилодезу після хірургічного лікування вибухових переломів грудного та поперекового відділів хребта. Матеріали та методи. Спостерігали 77 хворих із вибуховими переломами грудного та поперекового відділів хребта. Групу А становили 55 хворих, яким здійснювали задній спондилодез із восьмигвинтовою транспедикулярною фіксацією. До групи В увійшли 22 хворі, яким виконувався передньозадній спондилодез на 360°. На рентгенограмах хребта вимірювали кут кіфотичної деформації за Кобом і ступінь компресії тіла хребця. На комп’ютерних томограмах якісно оцінювали кісткове зрощення, наявність дефектів тіла хребця, періостального регенерату, заповненість міжхребцевої опори кістковим регенератом, формування заднього спондилодезу. Результати. В групі А у хворих без неврологічної симптоматики величина відновлення висоти тіла хребця становила 20 %, у хворих із неврологічною симптоматикою — 21,1 %. Величина кіфотичної деформації дорівнювала 17,8°. У хворих, які мали регенерацію тіла хребця внаслідок періостальної регенерації, ступінь компресії сягав 50,5 %. Ступінь компресії після хірургічного втручання — 29,2 %. У 29 хворих був наявний підзв’язковий крововилив із поширеністю на один або два суміжних міжхребцевих диски. У 19 хворих, які мали періостальний регенерат, був підзв’язковий крововилив. При кіфотичній деформації понад 30° у хворих відзначали ушкодження кісткових або лігаментозних структур заднього комплексу. При деформації від 12 до 20° у 64 % хворих було ушкодження заднього опорного комплексу. У 39 % хворих із деформацією до 12° було ушкодження заднього опорного кісткового або лігаментозного комплексу. У групі В величина кіфотичної деформації становила 19,7°. У більшості хворих відмічалась кісткова перебудова в міжхребцевій опорі. У 63 % хворих була регенерація видаленого тіла хребця. Міжхребцевий імплантат, заповнений кісткою, через тривалий термін мав кісткову будову. Висновки. При лікуванні вибухових переломів методом восьмигвинтової фіксації у 48 % хворих регенерація відбувається внаслідок комбінації періостальної та ендостальної регенерації тіла хребця. Наявність підзв’язкового крововиливу може бути фактором, який впливає на формування періостальної регенерації тіла хребця. Періостальна регенерація тіла хребця доповнює ендостальну і є важливим фактором, що впливає на збереження досягнутої корекції деформації. Відновлення висоти тіла хребця становить 20 %. При застосуванні комбінованого передньозаднього спондилодезу у 63 % хворих відбувається перебудова міжхребцевої опори на кісткову тканину. Обидва методи запобігають прогресуванню кіфотичної деформації внаслідок ендостальної і періостальної регенерації тіла хребця, перебудови міжхребцевої опори на кісткову тканину та формуванню заднього кісткового спондилодезу
Дод.точки доступу:
Попсуйшапка, К. О.
Тесленко, С. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Дооперационная подготовка пациентов к эндопротезированию тазобедренного сустава [Текст] / Р. В. Климовицкий [и др.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 82-90. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP (хирургия)
ПРЕДОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- PREOPERATIVE CARE (использование)
ПРЕДОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PREOPERATIVE PERIOD
СПИННЫЕ МЫШЦЫ -- BACK MUSCLES (патофизиология, физиология)
ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА ЛЕЧЕБНАЯ -- EXERCISE THERAPY (использование, методы)
Анотація: Проанализировано влияние мышц — стабилизаторов таза на сохранение постурального баланса у больных коксартрозом и выдвинута рабочая гипотеза, согласно которой позиционная адаптация компонентов эндопротеза тазобедренного сустава во время операции определяется состоянием этих мышц. Цель работы — разработка методики предоперационной лечебной физкультуры, положительно влияющей на состояние мышц — горизонтальных стабилизаторов таза, для оптимизации позиционной адаптации эндопротеза тазобедренного сустава во время операции. Материалы и методы. Разработана методика упражнений, выполняемых из облегченного исходного положения. Для увеличения силы мышц тазового пояса упражнения выполняют с противодействием максимальному сопротивлению при гравитационно разгруженном суставе. Для увеличения объема движений в тазобедренном суставе упражнения выполняют при гравитационной разгрузке сустава вытяжением или специальными эластичными тягами, используют маховые и пассивные упражнения. Повышенный тонус мышечных групп (аддукторы, флексоры) устраняют при помощи релаксирующих техник и пассивных упражнений. Тонус гипотрофичных мышц (абдукторы, экстензоры) повышают стимулирующим массажем. Болевой синдром снижаем путем экстензии нижней конечности за счет дозированного манжеточного вытяжения, также выполняем часть упражнений. Результаты работы апробированы на группе из 10 пациентов с односторонним коксартрозом, которым применялась разработанная нами методика дооперационного лечения. Результаты лечения и эффективность предлагаемой методики оценивали по разработанной нами методике оценки функции мышц, отвечающих за постуральный баланс. Результаты. Клиническая апробация разработанной методики предоперационного лечения показала, что после проведения курса лечебной физкультуры перед операцией некоторые пациенты отмечали снижение уровня боли, увеличение объема движений в больном тазобедренном суставе, субъективное улучшение опороспособности скомпрометированной конечности и улучшение качества жизни. Сравнение величины плеча силы абдукторов до операции и после выполнения эндопротезирования показало, что ни в одном случае не отмечено расхождение показателей более чем на 5 мм, что говорит о том, что позиционная адаптация компонентов эндопротеза тазобедренного сустава зависит от состояния мягких тканей, окружающих тазобедренный сустав. Это позволяет утверждать, что устранение мышечной контрактуры аддукторов и сгибателей бедра, а также восстановление эластичности и силы абдукторов и разгибателей бедра обеспечивают оптимальную позиционную адаптацию компонентов эндопротеза тазобедренного сустава. Выводы. Предварительные исследования показали, что у больных, получавших до операции специальный курс лечебной физкультуры, благодаря устранению мышечной контрактуры и восстановлению эластичности и силы абдукторов и разгибателей бедра обеспечивается оптимальная позиционная адаптация компонентов эндопротеза тазобедренного сустава, однако подтверждение достоверности исследований требует дальнейших наблюдений
Дод.точки доступу:
Климовицкий, Р. В.
Филиппенко, В. А.
Тяжелов, А. А.
Гончарова, Л. Д.
Стауде, В. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Бець, І. Г.
Тактико-технологічні особливості лікування ушкодження дистального метаепіфіза стегнової кістки [Текст] / І. Г. Бець // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 91-97. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЭПИФИЗЫ -- EPIPHYSES (повреждения, хирургия)
БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование)
ПОВЯЗКИ ГИПСОВЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ -- CASTS, SURGICAL (использование)
Анотація: Відомо, що тяжкі ушкодження дистального метаепіфіза стегнової кістки частіше виникають у двох категорій постраждалих: у молодих чоловіків внаслідок високоенергетичної травми або у жінок старших вікових груп на тлі остеопоротичних змін кісткової структури, при падінні на коліно з висоти зросту. Незважаючи на інтенсивний розвиток травматології та новітні розробки АО, аналіз інформаційних джерел свідчить про відсутність єдиної концепції лікування ушкоджень дистального метаепіфіза стегнової кістки, оскільки рекомендації щодо тактики і технологій лікування мають суперечливий характер. Ідеальні умови для отримання високих результатів лікування переломів дистального відділу стегна можуть бути створені методами внутрішньої фіксації, за умови відсутності в подальшому необхідності додаткової іммобілізації і створення умов для ранньої мобілізації колінного суглоба. Однак на практиці можливості для виконання ідеально оптимального і надійного заглибного остеосинтезу є далеко не завжди: тяжка травматична деформація суглобового кінця стегнової кістки (перелому типу С) і остеопоротичні зміни структурного стану кісткової тканини можуть істотно впливати на якість фіксації та вимагають використання більш гнучкоїй адаптивної тактики лікування в кожному конкретному випадку. Мета. Оптимізація тактики лікування переломів дистального метаепіфіза стегнової кістки. Матеріали та методи. Матеріалом для дослідження є результати лікування 44 пацієнтів із переломами дистальних відділів стегна, обох статей і різних вікових груп. У лікуванні використана внутрішня фіксація (16 випадків), позавогнищевий остеосинтез (14 випадків), скелетне витягування (9 випадків) і фіксаційний метод (5 випадків). Результати оцінювали за бальною системою, розробленою професором С.Д. Тумяном. Результати. Аналіз результатів привів до висновків про те, що в низці клінічних ситуацій (тяжкі травматичні деструкції суглобового кінця стегна й остеопороз) відсутні перспективи отримання добрих анатомічних і функціональних результатів використання внутрішньої фіксації, при високому ризику тяжких необоротних ускладнень. Методи позавогнищевого остеосинтезу значною мірою можуть бути альтернативою внутрішньої фіксації. Висновки. Архаїчні технології скелетного витягування та гіпсової іммобілізації до цього часу є затребуваними і знаходять своє місце в лікуванні переломів дистального метаепіфіза стегна на медичному просторі України
Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Рушай, А. К.
Корекція змін у сегменті у хворих із незрощенням кісток гомілки після переломів [Текст] / А. К. Рушай, А. Р. Бебіх // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 98-104. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
БОЛЬШЕБЕРЦОВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- TIBIAL FRACTURES (осложнения, патофизиология, хирургия)
ЛОДЫЖКИ ПЕРЕЛОМЫ -- ANKLE FRACTURES (осложнения, хирургия)
ПЕРЕЛОМЫ НЕСРОСШИЕСЯ -- FRACTURES, UNUNITED (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, ультрасонография)
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY (использование)
Анотація: Проблема лікування незрощень великогомілкової кістки не є повністю вивченою; не існує загальноприйнятих однозначних протоколів лікування. Незрощення є неоднорідною патологією, що вимагає індивідуальних підходів у кожному клінічному випадку, з певним обсягом і видом втручання. Неоднозначність підходів і високий рівень незадовільних результатів лікування, працездатний вік постраждалих обумовлюють медичну та соціальну актуальність лікування незрощень кісток гомілки. Найбільш перспективним напрямком поліпшення результатів нам здається вивчення порушень в ураженому сегменті й організмі постраждалих, формулювання на цій основі принципів комплексного лікування. Авторами встановлена мета — покращити результати лікування хворих із незрощеннями кісток гомілки після переломів на підставі вивчення судинних і обмінних змін у гомілці при незрощенні кісток після переломів на основі променевих досліджень, ультразвукової діагностики, вимірювання фаціального тиску та термоасиметрії. Запропоновано конкретний обсяг медикаментозної терапії у 24 хворих. Виявлено високу безпечність та ефективність запропонованого комплексного лікування у хворих із незрощеннями кісток гомілки після переломів. У 18 випадках (75 %) отримано задовільний і добрий результати при оцінці за шкалою Любошица — Маттіса — Шварцберга
Дод.точки доступу:
Бебіх, А. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

О возможности консервативного лечения травматических эпидуральных гематом [Текст] / А. В. Козинский [и др.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 105-108. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA (патофизиология, хирургия)
ГЕМАТОМА ЭПИДУРАЛЬНАЯ КРАНИАЛЬНАЯ -- HEMATOMA, EPIDURAL, CRANIAL (патофизиология, хирургия, этиология)
ДРЕНАЖ -- DRAINAGE (использование)
Анотація: Работа основана на анализе 35 наблюдений изолированных травматических эпидуральных гематом. Отмечено, что при наличии переломов в зоне проекции эпидуральной гематомы последняя может дренироваться через перелом в мягкие ткани черепа. Это дренирование настолько достаточно, что позволило добиться рассасывания эпидуральных гематом без оперативного вмешательства у 8 пострадавших. Кроме того, признаки дренирования гематом наблюдались у 6 оперированных больных с переломами в зоне проекции гематомы. Таким образом, дренирование гематомы имело место у 14 больных
Дод.точки доступу:
Козинский, А. В.
Селезнева, С. В.
Мельниченко, А. С.
Калач, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Ювенильный артрит: этиология, патогенез, современные аспекты (обзор литературы) [Текст] / О. Е. Чернышова [и др.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 111-117. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
АРТРИТ ЮВЕНИЛЬНЫЙ -- ARTHRITIS, JUVENILE (иммунология, патофизиология, эпидемиология, этиология)
ДЕТИ -- CHILD
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: У статті надані сучасні уявлення про етіологію, спадкову схильність, імунопатогенез ювенільного ревматоїдного артриту (ЮРА), одного з найбільш поширених і найбільш інвалідизуючих ревматичних захворювань, що зустрічаються у дітей. Етіологія захворювання в теперішній час остаточно не розшифрована, є лише ряд більш-менш обґрунтованих гіпотез. Привертають увагу персистуючі віруси. Артротропні персистуючі віруси — віруси Коксакі, Епштейна — Барр, цитомегаловірус, парвовіруси, віруси герпесу, що мають тропізм до тканин суглобів, здатні тривалий час в них персистувати і викликати імунне запалення на тлі імунологічних дефектів. Також є дані про зв’язок ЮРА з інфекцією, викликаною Mycoplasma pneumoniaе і Chlamydоphila pneumoniaе. У виникненні і розвитку ЮРА відіграють роль генетична схильність і особливості імунної системи. Є відомості про асоціацію генів гістосумісності HLA з ЮРА в цілому і з окремими варіантами захворювання. HLA А2, DR5, DR8 є маркерами олігоартриту в дівчаток, що мають увеїт, серопозитивних за антинуклеарним фактором. HLA В27 — маркер ризику розвитку ЮРА у хлопчиків з олігоартритом або обмеженим поліартритом, з ураженням переважно суглобів нижніх кінцівок, з наявністю ентезопатій у шкільному або підлітковому віці. HLA DR4, DR5, DRВ1-04 є маркерами ЮРА у дівчаток з ураженням дрібних симетричних суглобів кистей, серопозитивних за ревматоїдним фактором, з початком захворювання в старшому шкільному віці. Основу патогенезу ЮРА складають дефекти Т- і В-клітинних імунних реакцій, що призводять до гіперпродукції прозапальних цитокінів. Гіперпродукція прозапальних цитокінів лежить в основі пошкодження синовіальної оболонки суглоба, хряща, а також в основі розвитку системних проявів хвороби. Серед великої кількості прозапальних цитокінів у розвитку захворювання доведена важлива роль окремих цитокінів, а саме фактора некрозу пухлини a (ФНП-a), інтерлейкінів — ІЛ-6, ІЛ-1β. ФНП-a призводить до розвитку хронічного запалення, деструкції хряща й кістки. ІЛ-6 належить виняткова роль у генезі ЮРА із системним початком. Із його гіперпродукцією пов’язують такі позасуглобові прояви хвороби, як лихоманка, гіпохромна анемія, тромбоцитоз. ІЛ-6 стимулює продукцію гепатоцитами гострофазових білків, відіграє важливу роль у розвитку низки ускладнень, таких як остеопороз і амілоїдоз. Стан цитокінової мережі при різних варіантах ЮРА до кінця не вивчено. Деякі автори вказують на максимальне підвищення ІЛ-6 та ІЛ-1 при ЮРА із системним початком. Значне підвищення ФНП-α виявлено у пацієнтів із поліартикулярним варіантом ЮРА, особливо з високими значеннями ревматоїдного фактору. Рівень прозапальних цитокінів корелює з активністю запалення і відображає тяжкість захворювання, визначає подальший прогноз. У розвитку ревматичних захворювань у дітей істотну роль відіграє не абсолютна кількість утворення тих чи інших цитокінів, а дисбаланс про- та протизапальних цитокінів. Цей дисбаланс може виникнути під дією шкідливого чинника: бактеріальної або вірусної інфекції, переохолодження, інсоляції, профілактичних щеплень, травми суглобів, несприятливих екологічних чинників, хронічних психоемоційних стресів. Але в більшості дітей після ліквідації дії шкідливого чинника відновлюється нормальне співвідношення цитокінів, а в дітей із генетичною схильністю дисбаланс зберігається, що призводить до розвит-ку ревматичної патології
Дод.точки доступу:
Чернышова, О. Е.
Конюшевская, А. А.
Вайзер, Н. В.
Балычевцева, И. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Климовицкий, В. Г.
Перечень практических навыков студенческого курса по травматологии и ортопедии: дискуссионные вопросы и возможности оптимизации [Текст] / В. Г. Климовицкий, В. Ю. Черныш, Ф. В. Климовицкий // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 118-121. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ -- EDUCATION, MEDICAL (тенденции)
ТРАВМАТОЛОГИЯ -- TRAUMATOLOGY
ЗДРАВООХРАНЕНИЯ ИННОВАЦИИ И УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ -- HEALTH CARE REFORM (методы)
Анотація: В связи с происходящим в системе высшего медицинского образования Украины переходом к подготовке студентов уровня «магистр» и с процессом реформирования системы оказания помощи населению приобретает актуальность вопрос об уточнении содержания рабочих программ отдельных учебных дисциплин, в том числе перечня практических навыков. Цель работы — анализ перечня практических навыков, которыми должен овладеть студент в период обучения по специальности «травматология и ортопедия». Материалы и методы. Базой для анализа явился перечень практических навыков из программы специальности по травматологии и ортопедии (2012 г.). Указанные в ней практические навыки авторы разделили на 3 группы: 1) навыки, необходимые врачу любой специальности, исходя из потребностей оказания неотложной помощи и спасения жизни пациента; 2) навыки, соответствующие потребностям врача общей практики (семейного врача); 3) навыки, которые могут быть востребованы преимущественно специалистом ортопедом-травматологом. Результаты. К группе практических навыков, необходимых для врача любого профиля (группа 1), следует отнести выполнение временной остановки наружного кровотечения; анестезии места перелома диафиза длинной кости; обеспечение транспортной иммобилизации стандартными шинами. Освоение этих навыков необходимо для любого студента, поскольку их выполнение способствует сохранению жизни пострадавших, а указанные мероприятия входят в алгоритмы оказания неотложной помощи. Помимо указанных, для врача общей практики обязательным является умение обследовать пациента, установить предварительный диагноз и либо назначить базовую терапию, либо определить показания для направления на консультацию к ортопеду-травматологу. Это позволяет сделать применение навыков, которые в программе специальности формулируются как «обследование больных с повреждениями и заболеваниями системы опоры и движения» (группа 2). Согласно сложившейся в здравоохранении Украины практике, применение навыка группы 3, «выполнение лечебной иммобилизации несложными гипсовыми повязками (дистальный отдел верхней и нижней конечностей)», относится к компетенции ортопедов-травматологов и не входит в сферу прямых служебных обязанностей как врача общей практики, так и специалистов иного, не травматологического, профиля. Выводы. Авторы считают, что освоение выполнения лечебной (постоянной) иммобилизации следует перенести на последипломный период — в программу подготовки врача специальности «ортопед-травматолог», поскольку в практике врачей иных специальностей данный навык востребован не будет. Это позволит увеличить время на освоение действительно необходимых большинству врачей навыков групп 1 и 2, рационально использовать учебное время, выделяемое на студенческий цикл «травматология и ортопедия»
Дод.точки доступу:
Черныш, В. Ю.
Климовицкий, Ф. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)