Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ТУ3/2018/19/5<.>

Загальна кількість знайдених документів : 18
Показані документи з 1 по 18

Головач, И. Ю.
Остеопороз у мужчин: состояние проблемы, факторы риска, диагностика, современные подходы к лечению [Текст] / И. Ю. Головач, Е. Д. Егудина // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 5-19. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, эпидемиология, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
МУЖЧИНЫ -- MEN
Анотація: Остеопороз (ОП) у мужчин — это гетерогенное заболевание, которому в настоящее время уделяется мало внимания. Традиционно ОП считался заболеванием, поражающим только женщин. Сформировавшееся отношение к мужскому ОП как к редкой патологии и отсутствие настороженности приводят к тому, что многие пациенты остаются без лечения. Однако в ходе исследований установлено, что треть всех переломов проксимального отдела бедра приходится на долю мужского населения, что обусловливает высокий уровень инвалидизации и преждевременной смертности. Проблема диагностики и лечения ОП в последние годы становится все актуальнее в связи со старением населения и теми осложнениями, которые характерны для этого заболевания. Частота ОП-ассоциированных переломов у мужчин аналогична частоте инфаркта миокарда и превосходит частоту карциномы легкого и рака предстательной железы. Исходы для мужчин-пациентов после перелома бедра выглядят удручающе: одна треть (32 %) умирает в течение первого года перелома бедра, и только 21 % способны самостоятельно жить в обществе через год после перелома. Эта проблема наиболее распространена у людей старше 70 лет. Этиология ОП у мужчин может быть идиопатической или вторичной вследствие гипогонадизма, дефицита витамина D и недостаточного потребления кальция, гормонального лечения рака предстательной железы, сопутствующей патологии, использования лекарственных препаратов, которые влияют на метаболизм костей. В настоящем обзоре на основе современных европейских и американских рекомендаций рассмотрены вопросы эпидемиологии ОП у мужчин, основные принципы диагностики заболевания, основанные на данных оценки клинических проявлений, анамнестических сведений, включая целенаправленный скрининг. Применение алгоритма FRAX позволяет начать лечение пациентам на этапе, когда показатели минеральной плотности костной ткани находятся в пределах остеопенических значений и присутствуют дополнительные факторы риска. Подробно описаны методы инструментального и лабораторного обследования пациентов. Подчеркнуты основные методы лечения, препаратами первого выбора для лечения ОП у мужчин являются бисфосфонаты (алендронат, ризендронат, золедроновая кислота) и терипаратид, второго выбора — стронция ранелат и деносумаб. Несмотря на то, что доказательная база по этим препаратам именно у мужчин недостаточная, современные данные не предполагают наличия гендерных различий результатов лечения при аналогичных значениях минеральной плотности костной ткани. Своевременная диагностика и профилактика ОП у мужчин могут способствовать более раннему его выявлению, позволят начать адекватную терапию и уменьшить число переломов у таких больных
Дод.точки доступу:
Егудина, Е. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Фіщенко, О. В.
Вплив зміни довжини важеля дій сил абдукторів стегна після ендопротезування кульшового суглоба на особливості ходьби пацієнтів (аналітичний огляд літератури) [Текст] / О. В. Фіщенко // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 20-26. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA (физиология)
ХОДЬБА -- WALKING
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Робота присвячена вивченню основних напрямків досліджень біомеханічних особливостей ходьби людини після тотального ендопротезування кульшового суглоба в історичному аспекті й сучасного стану проблеми. Особлива увага звертається на проблему несиметричності довжини важеля абдукторів стегна після протезування, а саме наслідки, до яких призводить ця помилка. Розглянуті методи досліджень біомеханіки ходьби людини, як теоретичні, зокрема математичне динамічне моделювання, так і апаратні. Аналіз літератури показав, що при тяжких дегенеративно-дистрофічних ураженнях кульшового суглоба у хворих відбувається тяжке спотворення біомеханіки ходьби, що виражається в зменшені часу опори на стопу, переносі ваги тіла на здорову чи порівняно здорову кінцівку, зменшенні довжини кроку через виражену контрактуру в кульшовому суглобі. У хворих спостерігається зростання асиметрії кроків, що робляться здоровою й хворою кінцівками, за різними параметрами. Часто спостерігається нестабільність параметрів від кроку до кроку. Ендопротезування кульшового суглоба приводить до позитивних зсувів параметрів ходьби, а саме збільшення довжини кроку, відновлення опори на протезовану кінцівку. Зростає швидкість пересування. Але в більшості хворих зберігається недостатність м’язового апарату, який під час перебігу захворювання втратив спроможність повноцінного функціонування. Крім того, проведене хірургічне втручання теж впливає на якість ходьби. За даними літератури було виявлено, що асиметрія довжини важеля абдукторів стегна відіграє свою негативну роль в уповільнені відновлення ходьби, особливо у віддалені періоди
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Король, П. О.
Позитронно-емісійна томографія/магнітно-резонансна томографія - нова ера гібридної візуалізації (огляд літератури) [Текст] / П. О. Король, М. М. Ткаченко // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 27-36. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТОМОГРАФИЯ ПОЗИТРОННО-ЭМИССИОННАЯ -- POSITRON-EMISSION TOMOGRAPHY (использование, история, методы)
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING (использование, методы)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: В огляді літератури розглянуто історичні аспекти та ключові питання клінічного застосування позитронно-емісійної томографії (ПЕТ)/комп’ютерної томографії як нового методу гібридної візуалізації. Ця оглядова робота аналізує проблеми, пов’язані з процесом злиття ПET з магнітно-резонансною томографією (МРТ) і розвитком даних систем протягом багатьох років. У роботі досліджуються діагностичні аспекти мультимодального зображення з корекцією ослаблення та методи реконструкції з метою отримання кількісного зображення. Розвиток ПЕТ/МРТ-візуалізації відіграє важливу роль у галузі нейрохірургії, онкології, опор-но-рухового апарату тощо, таким чином, може розглядатись як сучасний мультимодальний діагностичний метод додаткової гібридної візуалізації. Однак питання діагностичного застосування ПЕТ/МРТ-візуалізації і надалі потребує досліджень щодо інших можливих способів впровадження ПЕТ/МРТ для нових доклінічних і клінічних випробувань
Дод.точки доступу:
Ткаченко, М. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Martinez, J.
Руководство по профилактике венозной тромбоэмболии у пациентов с политравмами [Текст] / J. Martinez // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 37-40. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (осложнения, патофизиология)
ВЕНОЗНАЯ ТРОМБОЭМБОЛИЯ -- VENOUS THROMBOEMBOLISM (профилактика и контроль)
КЛИНИЧЕСКИЕ ПРОТОКОЛЫ -- CLINICAL PROTOCOLS
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Лазарев, І. А.
Біомеханічний розрахунок навантаження на структури ліктьового суглоба при його одномоментній мануальній редресації [Текст] / І. А. Лазарев, О. С. Страфун, М. В. Скибан // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 41-50. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT (патофизиология)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA (физиология)
КОНЕЧНЫЙ ЭЛЕМЕНТНЫЙ АНАЛИЗ -- FINITE ELEMENT ANALYSIS
Анотація: Критичні навантаження на структури ліктьового суглоба (ЛС) під час одномоментної мануальної редресації згинально-розгинальної контрактури обумовлюють актуальність досліджень у цьому напрямку з метою запобігання розвитку ускладнень та виникнення рецидиву контрактур. Для розрахунків напружено-деформованого стану структур ліктьового суглоба застосовували аналітичний метод (АМ) і метод скінченних елементів (МСЕ). Застосовували модифіковану комп’ютерну 3D-модель компанії Zygote Media Group, Inc. Розрахунки робили в умовах додаткового навантаження на ліктьовий суглоб зовнішньою силою 40 Н, необхідною для здійснення пасивного руху у напрямку розгинання у діапазоні від 30º до 20º до моменту блокування руху патологічно зміненою капсулою та для здійснення пасивного руху у напрямку згинання у діапазоні від 98º до 110º до моменту блокування руху патологічно зміненою капсулою. АМ: отримано максимальні значення напружень на суглобовій поверхні ліктьової кістки при згинанні — 4,09 МРа, при розгинанні — 5,1 МРа. МСЕ: при пасивному розгинанні максимальні показники напружень цілої моделі — σmax = 16,03 МРа, локалізовані позасуглобово у проксимальному відділі плечової кістки. Максимальні значення деформацій — εmax = 0,08 мм, локалізовані інтраартикулярно на хрящі суглобової поверхні ліктьової кістки. При пасивному згинанні максимальні показники напружень цілої моделі — σmax = 16 МРа, локалізовані позасуглобово у проксимальному відділі плечової кістки. Максимальні значення деформацій — εmax = 0,19 мм, локалізовані інтраартикулярно на хрящі суглобової поверхні ліктьової кістки. Виявлено високу збіжність в показниках розрахунків МСЕ та результатів АМ, що може свідчити про їх достатню точність. Спроба здолання обмеження рухів у ЛС при пасивному русі спричиняє зростання значень напружень, які можуть перевищувати границю міцності тканин у цій ділянці, особливо у хворих на регіонарний чи системний остеопороз. Збільшення прикладеного зусилля при спробі здолання обмеження рухів у ЛС під загальним знеболюванням дозволяє одномоментно усунути згинально-розгинальну контрактуру ЛС, але й збільшує навантаження на суглобові поверхні, зв’язковий апарат і патологічно змінену капсулу з можливим їх подальшим пошкодженням, прогресуванням контрактури та розвитком явищ остеоартрозу. Плечова кістка під час маніпуляції також приймає на себе значні навантаження на згинання, що може призводити до виникнення залишкових напружень на ній з появою дистрофічних розладів. Для запобігання виникненню додаткового пошкодження структур ліктьового суглоба оптимально процедуру редресації проводити під дією мінімальних навантажень, але збільшити їх час. Доцільно застосовувати систему дозованої статичної рухової реабілітації, яка дозволяє уникати перевантажень. При тяжких застарілих контрактурах із залученням в рубцевий процес великого обсягу сполучнотканинних структур (сухожилків, м’язів, бокових зв’язок і капсули суглоба) не слід вдаватися до одномоментної насильницької редресації на операційному столі, а розпочати лікування з хірургічної мобілізації
Дод.точки доступу:
Страфун, О. С.
Скибан, М. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Поворознюк, В. В.
Лікування остеопорозу у пацієнтів із хворобою Паркінсона [Текст] / В. В. Поворознюк, М. А. Бистрицька, Н. І. Балацька // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 51-56. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Ризедроновая кислота

MeSH-головна:
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS (лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ПАРКИНСОНА БОЛЕЗНЬ -- PARKINSON DISEASE (патофизиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (терапевтическое применение)
КАЛЬЦИЙ -- CALCIUM (терапевтическое применение)
Анотація: Моторні та немоторні прояви хвороби Паркінсона (ХП) збільшують ризик падінь, що у поєднанні з остеопорозом значно підвищує ризик переломів, зокрема переломів шийки стегнової кістки. Мета. Оцінка ефективності та безпечності комплексної терапії остеопорозу у пацієнтів із ХП. Матеріали та методи. Було обстежено 38 чоловіків і жінок віком 55–75 років із системним остеопорозом та ХП. Серед них 18 пацієнтів отримували комплексну терапію остеопорозу, 20 пацієнтів становили групу порівняння. Мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) визначали за методом двофотонної рентгенівської абсорбціометрії. Результати. Під час досліджень встановлено, що у пацієнтів групи порівняння втрата кісткової маси на рівні всього скелета була 1,8 ± 0,8 %, на рівні шийки — 4,5 ± 0,6 %, проксимального відділу стегнової кістки — 3,6 ± 1,1 % та на рівні нижніх кінцівок — 3,1 ± 1,2 %. Внаслідок проведеного лікування із застосуванням комплексної терапії, що включала препарати кальцію, вітаміну D та ризедронової кислоти, у пацієнтів групи І зареєстрована стабілізація МЩКТ на рівні всього скелета та нижніх кінцівок, збільшення МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта — на 4,0 ± 2,2, верхніх кінцівок — на 4,8 ± 2,1 %, шийки та проксимального відділу стегнової кістки — на 1,8 ± 0,8 % і 1,3 ± 0,7 % відповідно. Висновки. Застосування комплексної терапії остеопорозу у пацієнтів із ХП сприяє вірогідному збільшенню МЩКТ на рівні стегнової кістки, поперекового відділу хребта та верхніх кінцівок, а також стабілізації кісткової маси на рівні нижніх кінцівок і всього скелета, що зменшує ризик переломів
Дод.точки доступу:
Бистрицька, М. А.
Балацька, Н. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Эндотелиальная функция сосудов и реологические свойства крови при ожоговой травме [Текст] / Г. Е. Самойленко [и др.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 57-62. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ОЖОГИ -- BURNS (патофизиология)
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR (физиология)
ГЕМОРЕОЛОГИЯ -- HEMORHEOLOGY (физиология)
Анотація: Тяжесть ожоговой травмы отражает степень сосудистых повреждений c паравазальными изменениями, развитием нарушений функции эндотелиоцитов сосудов и эритроцитарно-тромбоцитарного звена реологических свойств крови. Цель исследования: изучить клинико-патогенетическую значимость эндотелиальной дисфункции сосудов и реологических свойств сыворотки крови при ожоговой травме. Материалы и методы. Под наблюдением находились 117 пострадавших от ожоговой травмы, среди которых было 83 % мужчин и 17 % женщин в возрасте от 14 до 79 лет (в среднем — 44 года). Срок обследования после получения ожоговой травмы составил до 7 суток (в среднем — 2 суток). Показатели эндотелиальной функции сосудов исследовали иммуноферментным методом, а реологию крови — физико-химическим методом формы осесимметричных капель. Результаты. У больных с ожоговой травмой показатели сосудистого эндотелиального фактора роста (VEGF) составили 465,0 ± 10,9 пг/мл, эндотелина-1 (ET1) — 5,0 ± 0,2 пг/мл, тромбоксана A2 (TxA2) — 12,0 ± 0,9 нг/мл, простациклина (PgI2) — 44,0 ± 4,2 нг/мл, поверхностной вязкости (SV) — 14,00 ± 0,23 мН/м, упругости — 43,0 ± 0,6 мН/м, модуля вязкоэластичности — 24,0 ± 0,8 мН/м, сурфактантного индекса — 48,0 ± 0,8 о.е. По сравнению с контрольной группой условно здоровых людей ожоги сопровождаются повышением содержания VEGF в 5,2 раза, ET1 — на 28 %, TxA2 — на 69 % при уменьшении уровня PgI2 на 35 % и SV на 12 %, что наблюдается соответственно в 98, 54, 27, 32 и 42 % случаев, а показатели коррелируют между собой (SV ↔ ET1, SV ↔ PgI2) и лабораторными критериями болезни, зависят от тяжести течения патологического процесса (параметров степеней респираторного ожога, интегральной тяжести травмы и шока), влияют на выживаемость пострадавших, а уровень VEGF обладает прогностической значимостью. Выводы. Нарушения эндотелиальной функции сосудов и реологических свойств сыворотки крови участвуют в патогенетических построениях ожоговой травмы
Дод.точки доступу:
Самойленко, Г. Е.
Колесник, А. И.
Синяченко, О. В.
Андреев, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гур’єв, С. О.
Клініко-нозологічна характеристика постраждалих, інвалідизованих внаслідок дорожньо-транспортних пригод в Україні [Текст] / С. О. Гур’єв, Д. М. Яровий // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 63-67. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (осложнения)
ИНВАЛИДНОСТИ СТЕПЕНИ ОЦЕНКА -- DISABILITY EVALUATION
СТАТИСТИКА -- STATISTICS
Анотація: Статтю присвячено проблемі інвалідизації постраждалих внаслідок дорожньо-транспортних пригод, проаналізована структура інвалідності в аспекті клініко-нозологічних характеристик пошкоджень. Розглянуто 219 випадків первинної інвалідності, яку постраждалі отримали внаслідок травм, що сталися в рамках дорожньо-транспортних пригод
Дод.точки доступу:
Яровий, Д. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Експериментальне моделювання туберкульозного спондиліту [Текст] / Г. Г. Голка [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 68-75. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СПОНДИЛИТ ТУБЕРКУЛЕЗНЫЙ -- TUBERCULOSIS, SPINAL (диагностика, патофизиология, рентгенография, хирургия)
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Анотація: Туберкульозний спондиліт (ТС) в структурі кістково-суглобового туберкульозу у дорослих займає провідне місце і досягає 40–61,5 %. Метою даної публікації є висвітлення процесу моделювання туберкульозного спондиліту і його особливостей у морських свинок для подальшого використання результатів експерименту у лікувальній та науковій практиці. Матеріали та методи. Експеримент ставився на 40 статевозрілих морських свинках. Моделювання туберкульозного спондиліту проводилось на основі розробленого нами способу (патент № 112423 (UА) Україна). Усі тварини були розподілені на чотири рівні групи: 1-ша — 3-тя групи (основні) — виконувалась ін’єкція 0,5 мл суспензії М.tuberculosis (0,1 мг сухої маси в 1 мл) в тіло хребця згідно з методикою; 4-та група — контрольна. Тваринам робилась ін’єкція стерильного фізіологічного розчину (0,9% — 0,5 мл) в тіло хребця. Група 1 (10 свинок) — лікування специфічними антибактеріальними препаратами (АБП) першого ряду (ізоніазид, стрептоміцин, рифампіцин). Група 2 (10 свинок) — лікування специфічними антибактеріальними препаратами другого ряду (амікацин, рифабутин, офлоксацин). Група 3 (10 свинок) — не проводилося лікування. За всіма тваринами проводилося динамічне спостереження з клінічними, рентгенологічними, патоморфологічними і лабораторними дослідженнями. Виведення експериментальних тварин з досліду проходило за раніше розробленим графіком — при виявленні ознак досліджуваних стадій туберкульозного процесу. Всім виведеним з експерименту тваринам проводилося патоморфологічне дослідження. При цьому основна увага приділялася вивченню патоморфології уражених специфічним процесом хребців. Результати. У результаті морфологічного дослідження встановлено наявність активного туберкульозного процесу в тілах хребців і паравертебральних тканинах у тварин із модельованим туберкульозом і лікуванням специфічним АБП першого ряду, а також у тварин, які не приймали специфічного лікування. Важливо зазначити, що ступінь вираженості деструктивних змін у вражених хребцях у тварин нелікованих і тих, які приймали АБП першого ряду, практично однаковий. У тварин, яким моделювали туберкульоз і лікували специфічним АБП другого ряду, виявлено пригнічення патологічного процесу з утворенням молодої кісткової та сполучної тканини різного ступеня зрілості та наявністю зони, що відмежовує вогнище запалення від здорової тканини в ранні терміни захворювання (один місяць). В результаті виконаної роботи вдалося простежити стадійність розвитку туберкульозного спондиліту у морської свинки та сучасні особливості клінічного, рентгенологічного та патоморфологічного перебігу. Виявлена ідентичність моделі основних клінічних форм туберкульозного спондиліту у морської свинки та людини. Висновки. Дане дослідження показало, що проведення сучасної інтенсивної специфічної антибактеріальної терапії в умовах експерименту дозволяє досягти відмежування деструктивного процесу в порівняно ранні терміни розвитку захворювання (4–5 тижнів). Отримані нові знання про патоморфологічні особливості перебігу туберкульозного спондиліту дозволяють проводити радикальні оперативні втручання на хребті без ризику генералізації туберкульозного процесу в більш ранні терміни
Дод.точки доступу:
Голка, Г. Г.
Веснін, В. В.
Фадєєв, О. Г.
Олійник, А. О.
Данищук, З. Н.
Новохатська, М. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Молекулы средней массы разных фракций и среднемолекулярные остеоассоциированные гормоны при подагрическом артрите [Текст] / О. В. Синяченко [и др.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 76-81. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
АРТРИТ ПОДАГРИЧЕСКИЙ -- ARTHRITIS, GOUTY (патофизиология)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
МУЖЧИНЫ -- MEN
Анотація: Подагричний артрит є найчастішим запальним захворюванням суглобів у чоловіків. Окрім порушень пуринового обміну, прозапальних цитокінів, матриксних металопротеїназ та ейкозаноїдів, в патогенезі захворювання можуть брати участь різні середньомолекулярні сполуки (гормони, пептиди, ліпіди), але їх значущість залишається невивченою. Мета дослідження: оцінити клініко-патогенетичну значущість молекул середньої маси (МСМ) різних фракцій і середньомолекулярних остеоасоційованих гормонів при подагричному артриті. Матеріали та методи. Під наглядом перебувало 105 хворих на первинну подагру, серед яких було 92 % чоловіків і 8 % жінок віком від 26 до 76 років (у середньому 51 рік), причому жінки були на 8 років старше. Середня тривалість захворювання становила 12 років. Першою ознакою подагри у 91 % від числа хворих був суглобовий криз, а в інших випадках — ниркова коліка. Співвідношення частоти інтермітуючої і хронічної форм артриту становило 2 : 1, латентний тип нефропатії мав місце в 66 % спостережень, уролітіазний — у 34 %, при цьому співвідношення I, II, III і IV стадій хронічної хвороби нирок було 4 : 2 : 1 : 1. Вивчали вміст в сироватці крові МСМ амінопептидної фракції (АФ), пептидної (ПФ), нуклеотидної (НФ), хроматофорної (ХФ) та інтегрального середньомолекулярного індексу (СМІ), а також середньомолекулярних остеоасоційованих гормонів (інсуліну (Ins), кальцитоніну (CT), остеокальцину (OC)). Використовували спектрофотометр СФ-46 (Росія), біоаналізатор Olympus-AU640 (Японія), комп’ютерний тензіометр МPT2-Lauda (Німеччина) та рідер PR2100-Sanofi diagnostic pasteur (Франція). Хворі були обстежені після загострення артриту. Результати. Первинна подагра перебігає з порушеннями метаболізму сечової кислоти, оксипуринолу, пуринових основ, ферментів обміну пуринів і пуринасоційованих мікроелементів, інтегральні зміни яких залежать від форми суглобового синдрому, наявності периферійних і кісткових тофусів, визначають кістково-деструктивні артикулярні ушкодження, при цьому прогнознегативним чинником щодо тяжкості артропатії є високий рівень в крові пуринових основ. Вірогідно зростають сироваткові концентрації АФ на 15 %, ПФ — на 16 %, НФ — на 31 %, ХФ — на 15 % і СМІ — на 10 %, що спостерігається відповідно у 67, 53, 64, 25 і 31 % від числа хворих, а вміст АФ тісно пов’язаний з тяжкістю перебігу суглобового синдрому, визначає ступінь звуження суглобових щілин і субхондрального склерозу, розвиток остеоузур та змін менісків, а показники МСМ різних фракцій мають кореляційні зв’язки з деякими параметрами пуринового метаболізму (сечовою кислотою, аденіном, гуаніном, ксантином, ксантиндезаміназою, аденозиндезаміназою, молібденом і свинцем). У хворих на подагру спостерігається вірогідне підвищення в крові концентрацій Ins на 92 % і ОС в 3 рази при зменшенні вмісту CT на 51 %, що встановлено у 53, 99 і 83 % відповідно від числа обстежених хворих, взаємопов’язано з тяжкістю суглобового синдрому, наявністю периферичних і кісткових тофусів, а при хронізації артриту зростають показники ОС, причому існують щільні взаємовідносини середньомолекулярних остеоасоційованих гормонів з кістково-деструктивними артикулярними змінами, з параметрами пуринового метаболізму та інтегральним рівнем МСМ різних фракцій, а значення Ins мають практичну значущість. Висновки. Вивчені середньомолекулярні сполуки беруть участь в клініко-патогенетичних побудовах подагричного артриту і мають прогностичну значущість
Дод.точки доступу:
Синяченко, О. В.
Федоров, Д. М.
Ермолаева, М. В.
Чистяков, Д. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Піонтковський, В. К.
Вплив сагітального попереково-тазового балансу на результати оперативного лікування гриж міжхребцевих дисків у людей старшої вікової категорії [Текст] / В. К. Піонтковський // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 82-86. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МЕЖПОЗВОНКОВОГО ДИСКА СМЕЩЕНИЕ -- INTERVERTEBRAL DISC DISPLACEMENT (патофизиология, хирургия)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
СТАТИСТИКА -- STATISTICS
Анотація: Проведено аналіз результатів хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта у 78 людей старшої вікової категорії з різними показниками попереково-тазового балансу. Виявлено тісний взаємозв’язок між попереково-тазовими параметрами: рelvic incidens (PI) — величиною нахилу таза, sacral slop (SS) — величиною нахилу верхньої поверхні S1 та global lumbar lordosis (GLL) — величиною глобального поперекового лордозу — та результатами хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта. Зменшення параметрів PI, SS і GLL сприяє збільшенню навантаження на передній опорний комплекс, що призводить до збільшення кількості рецидивів гриж та появи гриж у суміжних сегментах. Збільшення параметрів PI, SS і GLL веде до перевантаження заднього опорного комплексу, що клінічно проявляється процесами гіпертрофії фасеток і явищами стенозування
Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Стауде, В. А.
Влияние боли на функционирование мышц-стабилизаторов крестцово-подвздошного сустава у пациентов с дисфункцией этого сустава [Текст] / В. А. Стауде, Е. Б. Радзишевская, Д. Р. Дуплий // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 87-94. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
КРЕСТЦОВО-ПОДВЗДОШНОЕ СОЧЛЕНЕНИЕ -- SACROILIAC JOINT (патология, патофизиология)
ЭЛЕКТРОМИОГРАФИЯ -- ELECTROMYOGRAPHY (использование)
БОЛИ -- PAIN (патофизиология)
Анотація: Цель: изучить влияние стороны локализации боли на биоэлектрическую активность (БЭА) мышц-стабилизаторов крестцово-подвздошного сустава (КПС) и вертикальной позы у пациентов с дисфункцией КПС в зависимости от рентгенометрических параметров крестца и таза при двухопорном и одноопорном стоянии. Материалы и методы. Обследовано 50 пациентов с дисфункцией КПС. Критериями включения были: локализация боли в области posterior spinae iliaca superior, иррадиирующей в пах, ягодицы и бедро; анамнез боли более 3 месяцев; безуспешность предыдущего консервативного лечения; положительные 4 и более из 6 провокативных тестов. Критерием исключения было наличие только 1 или 2 положительных провокативных тестов. Пациентам проводили электромиографическое исследование мышц, обеспечивающих стабильность КПС при двухопорном и одноопорном стоянии (Stork тест). Все пациенты были обследованы рентгенологически. На полученных рентгенограммах измеряли: угол наклона краниальной пластинки крестца; угол наклона таза; угол ротации крестца; ширину суставных щелей КПС в трех отделах: вентральном, медиальном и дорсальном. Полученные результаты были обработаны статистически. Результаты. В результате кластерного анализа рентгенометрических параметров все пациенты были разделены на 4 кластера. У пациентов 1-го рентгенометрического кластера при двухопорном стоянии было повышение биоэлектрической активности m. Obliques abdominis externus на стороне, контрлатеральной стороне локализации боли. В положении стоя на одной ноге при локализации боли на опорной стороне наблюдалось повышение БЭА m. Gluteus medius на контрлатеральной стороне. БЭА m. Biceps femoris, m. Rectus femoris повышалась на стороне локализации боли. У пациентов 2-го кластера достоверно изменялась БЭА m. Erector spinae, m. Gluteus medius. Локализация боли на опорной стороне достоверно повышает БЭА этих мышц на этой стороне. Выводы. БЭА мышц-стабилизаторов КПС и вертикального положения тела зависела от стороны локализации боли у пациентов с дисфункцией КПС наиболее благоприятных 1-го и 2-го рентгенометрических кластеров. Локализация боли достоверно влияла на показатели БЭА m. Obliques abdominis externus, m. Gluteus medius, m. Biceps femoris, m. Rectus femoris у пациентов 1-го рентгенометрического кластера и m. Gluteus medius, m. Erector spinae у пациентов 2-го рентгенометрического кластера. У всех пациентов была асимметричная подвижность КПС. БЭА мышц-стабилизаторов КПС и вертикального положения тела не зависела от стороны локализации боли у пациентов с дисфункцией КПС наиболее неблагоприятных 3-го и 4-го рентгенометрических кластеров
Дод.точки доступу:
Радзишевская, Е. Б.
Дуплий, Д. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Результати тотального ендопротезування гомілковостопного суглоба за даними національних реєстрів: метааналіз [Текст] / Т. М. Омельченко [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 95-101. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГОЛЕНОСТОПНОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, ANKLE (использование, методы)
МЕТА-АНАЛИЗ -- META-ANALYSIS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Мета: провести систематичний огляд і метааналіз результатів тотального ендопротезування гомілковостопного суглоба за показниками виживаності різних конструкцій ендопротезів, часу й кількості ревізій, характеру ускладнень. Матеріали та методи. Використані дані відкритих національних медичних реєстрів країн Скандинавії (Норвегії, Швеції, Фінляндії), Нової Зеландії, Австралії та ін.; статті, наукові публікації в спеціалізованих фахових виданнях, реферати, відкриті електронні бази даних, бази даних Національної медичної бібліотеки США Medline за останні 15 років. Застосовувався статистичний аналіз з урахуванням оцінки виживаності й ревізій методом Каплана — Мейєра, дисперсійний аналіз, непараметричний аналіз рангової кореляції Спірмена. Результати. Загальні тенденції, що виявляються в проведеному дослідженні, вказують на прогнозовану можливість ревізії в 10–15 % пацієнтів до кінця 5-річного періоду і до 20–30 % — до кінця 10-річного періоду. Більшість досліджень розглядала ревізійне ендопротезування або артродез як кінцеву точку при обчисленні показників виживання. Проте якщо проміжок часу до ревізії розглядається як кінцева точка для негативного результату, то показники виживання ендопротеза ще більше знижуються. Крім асептичної нестабільності й інфекційних ускладнень, прогресуючий больовий синдром є ще однією проблемою, що може поставити під загрозу клінічні результати. Висновки. Трикомпонентні протези з мобільною поліетиленовою вставкою й безцементним типом фіксації дають кращі результати й характеризуються більшою виживаністю порівняно з протезами минулих поколінь. Ключовими елементами сучасного дизайну є мінімально можлива резекція кістки й покращене багатокомпонентне пористе покриття. При виборі тактики лікування важливо враховувати індивідуальні особливості пацієнта, такі як індекс маси тіла, статус куріння, коморбідність та інші змінні, що можуть допомогти прогнозувати результати й виживання імплантів. Крім того, вибір тактики лікування й протеза має бути зумовлений обізнаністю хірурга з конструктивними особливостями протезів, а також повинен враховувати їх наявність
Дод.точки доступу:
Омельченко, Т. М.
Бур’янов, О. А.
Лябах, А. П.
Котова, М. В.
Турчин, О. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Дослідження тривалості збереження жорсткості фіксації кісткових уламків біодеградуючими накістковими пластинами на основі полілактиду [Текст] / О. М. Хвисюк [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 102-109. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES (использование)
ПЕРЕЛОМА ЗАЖИВЛЕНИЕ -- FRACTURE HEALING
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Анотація: В ортопедії та травматології як гвинти та фіксаційні штифти, пластини, анкери, кейджі значне місце посідають полімерні матеріали, що резорбуються й розчиняються в біологічних рідинах. Перевагою таких імплантатів є їх повне розсмоктування, що позбавляє від необхідності операції з видаленням імплантату. Підвищити якість біоматеріалів на основі полілактидів можливо шляхом введення в їх склад керамічних матеріалів, зокрема гідроксіапатиту. Однак імплантати з різним відсотковим співвідношенням і складом керамічного матеріалу розрізняються властивостями міцності та поведінки в кістці. Мета. В експерименті на тваринах дослідити тривалість збереження стабільності фіксації кісткових уламків за допомогою накісткових пластин, виготовлених з біодеградуючих матеріалів на основі полілактиду. Матеріали та методи. Експеримент проводили на 20 кроликах-самцях віком 6 місяців. Усім тваринам моделювали перелом діафіза правої стегнової кістки в середній третині шляхом розпилу та виконували остеосинтез накістковою пластиною, виготовленою за допомогою 3D-друку з матеріалу на основі полілактиду з домішкою 20% трикальційфосфату та 10% гідроксіапатиту. Кроликів виводили з експерименту групами по 5 тварин через 1, 3, 6 та 12 місяців після початку експерименту. Після виведення з експерименту у тварин виділяли оперовану та контралатеральну стегнові кістки. Контралатеральні (неоперовані) кістки тварин вважали за групу конт-ролю. Всі препарати стегнових кісток кроликів випробували на міцність під впливом навантаження на згин. Згинаюче навантаження збільшували від 50 до 100 Н із кроком у 10 Н. При кожній величині навантаження вимірювали величину прогину препарату. Результати. В результаті проведених досліджень нами було отримано величини прогину препаратів стегнових кісток кроликів на різних термінах проведення експерименту під впливом згинаючих навантажень різної величини. Обробка даних за методами описової статистики дала можливість отримати середні значення та стандартне відхилення величини прогину в різних експериментальних групах, а також порівняти величини деформації препаратів між різними групами. Висновки. Накісткові пластини на основі полілактиду з домішкою 20% трикальційфосфату та 10% гідроксіапатиту забезпечують збереження своїх початкових механічних властивостей протягом усього терміну зрощення переломів стегнової кістки кроликів, що сприяло досягненню повного зрощення уламків кісток
Дод.точки доступу:
Хвисюк, О. М.
Павлов, О. Д.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Васюк, В. Л.
Закритий малоінвазивний остеосинтез епіметафізарних переломів дистального відділу кісток гомілки [Текст] / В. Л. Васюк, О. А. Коваль // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 110-121. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БОЛЬШЕБЕРЦОВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- TIBIAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES (использование)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Проблема хірургічного лікування переломів дистальної гомілки (сегментів 43 і 44 за АО) є актуальною, їй присвячена низка наукових робіт, в яких висвітлено різні технології лікування переломів дистального метаепіфіза великогомілкової кістки, у тому числі пілона, при цьому частота ускладнень і незадовільних результатів залишається високою. Метою роботи є покращання результатів хірургічного лікування переломів дистального метаепіфіза кісток гомілки шляхом розробки, обґрунтування і впровадження удосконаленої технології малоінвазивного остеосинтезу. Матеріали та методи. Удосконалена технологія малоінвазивного остеосинтезу переломів дистального метаепіфіза кісток гомілки полягає в тому, що репозицію здійснюють під загальною або провідниковою анестезією під контролем електронно-оптичного перетворювача. При цьому використовують принцип лігаментотаксису, розтягуючи відламки за допомогою дистрактора. Якщо окремі кісткові фрагменти не репонуються, використовують шило, однозубий гачок, яким користуються через окремі проколи шкіри. Кожний крок контролюється рентгентелевізійною апаратурою. Після усунення підвивиху і досягнення репозиції виконують фіксацію відламків, проводячи 3 спиці діаметром 2 мм із підошви в напрямку середини великогомілкової кістки, додатково фіксують окремі кісткові фрагменти спицями та гвинтами через проколи шкіри. Кінцівку іммобілізують за допомогою апаратів зовнішньої фіксації або гіпсової пов’язки. При цьому зводиться до мінімуму додаткове пошкодження періостального й ендостального кровопостачання. Результати. Обстежені 265 пацієнтів. Середній вік пацієнтів становив 45,15 ± 15,98 року (від 18 до 86 років). До І клінічної групи увійшли пацієнти, яким виконано малоінвазивний остеосинтез із використанням спиць та гвинтів (113 — 42,64 % від загальної групи). До ІІ клінічної групи увійшли пацієнти, яким виконано остеосинтез апаратами зовнішньої фіксації (36 — 13,58 %), та до ІІІ клінічної групи — пацієнти, яким виконано остеосинтез пластинами (116 — 43,77 % від загальної групи). Висновки. Аналіз застосування удосконаленої технології малоінвазивного остеосинтезу переломів дистальної гомілки порівняно з традиційними технологіями лікування даних пошкоджень при хірургічному лікуванні 265 пацієнтів трьох клінічних груп показав, що застосування закритої репозиції та удосконаленої технології малоінвазивного остеосинтезу призводить до покращання результатів та суттєвого зменшення вартості лікування порівняно з традиційним остеосинтезом
Дод.точки доступу:
Коваль, О. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Бець, І. Г.
Особливості лікування ушкоджень дистального метаепіфізу плечової кістки [Текст] / І. Г. Бець // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 122-128. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ЭПИФИЗЫ -- EPIPHYSES (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, методы)
Анотація: Серед ушкоджень дистальних метаепіфізів довгих кісток переломи дистальних відділів плечової кістки займають особливе місце, являючи одне з найбільш складних завдань лікування переломів. Становлячи досить значну частину всіх внутрішньосуглобових переломів (19 %), вони часто призводять до неможливості самообслуговування через вельми скромні функціональні результати лікування та високе число ускладнень, яких, за різними даними, налічувалося до 67 %. Ще в 50-х роках минулого століття спроби хірургичного відновлення анатомії дистального суглобового кінця плечової кістки при його багатоосколкових ушкодженнях вважалися приреченими на невдачу; функціональні результати лікування відповідали анатомічним. Значні зміни в цьому питанні пов’язані з явищем технологій накісткового остеосинтезу, розроблених АО: малоконтактні премодельовані пластини та гвинти з кутовою стабільністю радикально змінили прогнози хірургічного лікування в кращу сторону. Однак технології залишаються досить агресивними і травматичними, їх важко пов’язати з біологічними принципами лікування переломів, яким останніми роками приділяється так багато уваги тими ж розробниками АО. З цієї причини має місце значна кількість ускладнень, як ранніх (гнійно-некротичних), так і пізніх (пов’язаних із ненадійністю фіксації уламків і порушеннями регенерації). Ці обставини викликають необхідність ще раз переглянути можливості традиційних технологій (скелетного витягнення, іммобілізаційного методу та позавогнищевого остеосинтезу), чітко визначити їх роль і місце в лікуванні переломів дистального суглобового кінця плеча, тим більше, що, незважаючи на їх позірну архаїчність, вони і сьогодні реально застосовуються для цих цілей. Мета. Порівняльний аналіз ефективності реально застосовуваних технологій консервативного та хірургічного лікування і на його основі — уточнення тактико-технологічних принципів лікування переломів дистального метаепіфіза плечової кістки. Матеріали та методи. Матеріалом дослідження стали результати лікування 37 пацієнтів різної статі та різних вікових груп, при лікуванні яких застосовано відкриту репозицію і накістковий остеосинтез (n = 15), позавогнищевий остеосинтез (n = 11), скелетне витягнення (n = 5), фіксаційний метод (n = 6). Результати. Аналіз даних показав, що відмінних анатомічних і функціональних результатів можна досягти переважно методом накісткового остеосинтезу. Але використання відкритої репозиції із заднього хірургічного доступу з перетином ліктьового відростка та фіксація уламків за допомогою малоконтактних премодельованих пластин і гвинтів із кутовою стійкістю виправдані тільки тоді, коли цим реально досягається відновлення анатомії ушкодженого сегмента і можливість ранньої функції ліктьового суглоба за відсутності необхідної зовнішньої іммобілізації. В інших варіантах результати лікування не перевищують таких при використанні позавогнищевого остеосинтезу та скелетного витягнення та не виправдовують високої травматичності і високого ризику ускладнень накісткового остеосинтезу. Висновки. Позавогнищевий остеосинтез, скелетне витягнення та фіксаційний метод, незважаючи на гадану застарілість, можуть бути методами вибору при лікуванні ушкоджень дистального метаепіфіза плечової кістки за умови їх уважного і мотивованого використання
Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Хоменко, І. П.
Клінічно-організаційні особливості надання травматологічної допомоги пораненим із дефектами м’яких тканин при вогнепальних та мінно-вибухових ушкодженях кінцівок [Текст] / І. П. Хоменко, С. О. Король, Б. В. Матвійчук // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 129-133. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТИ ВЕРХНЕЙ ТРАВМЫ -- ARM INJURIES (патофизиология, хирургия)
КОНЕЧНОСТИ НИЖНЕЙ ТРАВМЫ -- LEG INJURIES (патофизиология, хирургия)
МЯГКИХ ТКАНЕЙ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- SOFT TISSUE INJURIES (патофизиология, хирургия, этиология)
МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ ОКАЗАНИЕ -- DELIVERY OF HEALTH CARE (использование, методы)
Анотація: Мета дослідження: покращити результати надання травматологічної допомоги пораненим із дефектами м’яких тканин на основі впровадження диференційованої хірургічної тактики закриття ран на етапах медичної евакуації (ЕМЕ). Матеріали та методи. Загальний масив дослідження становили 2051 поранений з осколковими, кульовими та мінно-вибуховими ушкодженнями кінцівок, що трапилися з квітня 2014 р. по вереснь 2016 р. Визначення хірургічної тактики закриття дефектів м’яких тканин здійснювали на основі метричної класифікації з урахуванням площі, обсягу й анатомічних зон ушкодження. Результати. Поєднання метричних характеристик ранових дефектів за площею, обсягом із локалізацією поранень в єдину класифікацію дозволило запропонувати комплексний підхід до сортування поранених на ЕМЕ і визначити подальшу хірургічну тактику закриття дефектів м’яких тканин. Відповідно до сортувально-евакуаційного призначення поранених із вогнепальними ушкодженнями стопи та кисті (третя зона ушкодження) лікували в спеціалізованих центрах ІІІ та IV рівнів. При середніх та великих ранах стегна, гомілки, плеча та передпліччя медичну допомогу надавали на ЕМЕ ІІ та ІІІ рівнів, при великих та надвеликих ранах означеної локалізації — в спеціалізованих клініках IV рівня. Висновки. Впровдження диференційованої хірургічної тактики в поранених із дефектами м’яких тканин дозволило покращити функціональні результати: збільшити питому вагу добрих — з 46,9 до 53,7 %, зменшити відносну кількість незадовільних — з 18,8 до 11,6 %
Дод.точки доступу:
Король, С. О.
Матвійчук, Б. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Визначення факторів ризику розвитку негативних результатів тотального ендопротезування кульшового суглоба із застосуванням трабекулярно-біонічної ніжки Physiohip [Текст] / О. М. Косяков [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 134-138. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (патофизиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Мета: визначення факторів ризику й оцінка їх негативного впливу на результати тотального ендопротезування кульшового суглоба із застосуванням трабекулярно-біонічної ніжки Physiohip. Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування 63 хворих із дегенеративно-дистрофічними захворюваннями кульшового суглоба після операцій тотального ендопротезування кульшового суглоба із застосуванням трабекулярно-біонічної ніжки Physiohip. Пацієнти були поділені на дві групи: І група (37 пацієнтів) отримувала лікування за стандартною методикою ведення й планування операції ендопротезування; у ІІ групі (26 пацієнтів) лікування відбувалося за удосконаленою методикою підбору показань для проведення операції ендопротезування й ведення пацієнтів після неї. Результати. Аналіз результатів лікування І групи дав змогу визначити фактори ризику розвитку негативних результатів ендопротезування й розрахувати відповідний ризик: вік — 0,58; індекс маси тіла — 0,63; знижена щільність кісток — 0,8; соматичні захворювання — 0,75; раннє навантаження — 0,32. Враховуючи отримані дані, до ІІ групи включили хворих більш молодого віку, з ідіопатичним коксартрозом і асептичним некрозом голівки стегна, без зайвої ваги (понад 120 кг), без вираженого остеопорозу й соматичних захворювань, що дозволило уникнути незадовільних результатів і збільшити кількість відмінних. Але, незважаючи на удосконалення методик, виявилося, що за наявності остеопорозу й соматичних захворювань ризик розвитку ускладнень не знижується. Висновки. Отримані дані щодо факторів, що можуть негативно впливати на результат ендопротезування кульшового суглоба при застосуванні ендопротезів із трабекулярно-біонічною ніжкою Physiohip, дають можливість оцінити ризик розвитку негативного результату майбутнього ендопротезування й уникнути його шляхом застосування спеціальних заходів
Дод.точки доступу:
Косяков, О. М.
Бур’янов, О. А.
Карпінська, О. Д.
Бондар, В. К.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)