Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ТУ3/2019/20/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 19
Показані документи з 1 по 19

Застосування автологічной плазми, збагаченої тромбоцитами, при лікуванні остеохондральних дефектів в експерименті на тваринах [Текст] / О. А. Бур’янов [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 7-17. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОХОНДРОЗ -- OSTEOCHONDROSIS (лекарственная терапия, терапия)
ПЛАЗМА -- PLASMA
РЕГЕНЕРАЦИЯ -- REGENERATION
ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION
Анотація: Застосування автологічної плазми, збагаченої тромбоцитами (PRP — platelet rich plasma) є перспективною та вельми популярною методикою, що використовується з метою покращання регенерації уражених тканин опорно-рухового апарату. Однак недостатня доказова база обумовлює необхідність проведення досліджень щодо ефективності даного методу лікування. Мета дослідження: в експерименті на 24 тваринах (кролі) шляхом морфологічних досліджень та морфометричного аналізу оцінити ефективність застосування PRP при лікуванні внутрішньосуглобових остеохондральних пошкоджень та дефектів. Матеріали та методи. Морфометричний аналіз препаратів, отриманих від 24 експериментальних тварин, які були розподілені на три групи (2 контрольні та 1 дослідна), проводили для визначення характеру та структури регенерату, його інтеграції до оточуючих тканин, оцінки вмісту клітинних структур та неклітинних елементів, що сформувалися в дефекті в різних серіях експерименту, з використанням модифікованої шкали S.W. O’Driscoll et al. та S.R. Frenkel et al. Результати. Аналіз результатів дослідження з використанням модифікованої шкали гістологічної оцінки показав, що гіаліновий хрящ був наявний тільки в регенераті дослідних тварин серії 3, у яких застосовували PRP. Істотного розшарування поверхні в цих тварин не виявлено, структурна інтегрованість була високою, щільність суглобового хряща навколо країв дефекту значно перевищувала показники контролю. Дегенеративні зміни хондроцитів переважали в контрольних тварин. Перебудова субхондральної кістки під зоною дефекту статистично відрізнялася в дослідній та контрольних групах тварин. При статистичному аналізі виявлено вірогідну різницю між дослідною та контрольними групами (P 0,001, t
The use of platelet-rich plasma (PRP) is a promising and very popular technique to improve the regeneration of the affected tissues of the musculoskeletal system. However, insufficient evidence base necessitates conducting researches to study the effectiveness of this treatment method. Purpose to assess the effectiveness of PRP in the treatment of intra-articular osteochondral injuries and defects in an experiment on 24 animals (rabbits) by morphological studies and morphometric analysis. Materials and methods. Morphometric analysis of preparations obtained from 24 experimental animals, which were divided into three groups (2 control and 1 experimental), was carried out to determine the nature and structure of the regenerate, its integration into the surrounding tissues, to assess the content of cellular structures and non-cellular elements formed in the defect in various series of experiment. A modified scale of S.W. O’Driscoll et al. and S.R. Frenkel et al. was used. Results. Analysis of study results using a modified scale of histological evaluation showed that hyaline cartilage was present only in the regenerate of experimental animals of series No. 3, in which PRP was used. Significant delamination of the cartilage surface was not detected in these animals, structural integration was high, the density of articular cartilage around the edges of the defect significantly exceeded the control values. Degenerative changes in chondrocytes prevailed in control animals. The rearrangement of the subchondral bone under the defect area was statistically different in the studied and control animals. The statistical analysis revealed a significant difference between the studied and control groups (P 0.001, t
Дод.точки доступу:
Бур’янов, О. А.
Лябах, А. П.
Дедух, Н. В.
Омельченко, Т. М.
Черновол, П. А.
Турчин, О. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Физиотерапия в комплексной реабилитации больных с переломами дистального метаэпифиза лучевой кости [Текст] / А. К. Рушай [и др.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 18-22. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ЛУЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- RADIUS FRACTURES (патофизиология, реабилитация)
ФИЗИОТЕРАПИИ МЕТОДЫ -- PHYSICAL THERAPY MODALITIES (использование)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы)
Анотація: Обобщен опыт консервативного лечения 36 больных с переломами дистального метаэпифиза лучевой кости. Проведение безболезненной коррекции, использование тракционного устройства, системы полужесткой фиксации позволили уже в раннем иммобилизационном периоде начать активные реабилитационные мероприятия — кинезо- и физиотерапию, пневмомассаж. Проводилась медикаментозная профилактика нейродистрофического синдрома. После снятия фиксирующей повязки продолжились интенсивные реабилитационные мероприятия, что позволило добиться хороших результатов у большинства больных
Узагальнено досвід консервативного лікування 36 хворих із переломами дистального метаепіфіза променевої кістки. Проведення безболісної корекції, використання тракційного пристрою, системи напівжорсткої фіксації дозволили вже в ранньому іммобілізаційному періоді почати активні реабілітаційні заходи — кінезо- і фізіотерапію, пневмомасаж. Проводилась медикаментозна профілактика нейродистрофічного синдрому. Після зняття фіксуючої пов’язки продовжувалися інтенсивні реабілітаційні заходи, що дозволило досягти добрих результатів у більшості хворих
The experience of the conservative treatment of 36 patients with fractures of the distal radial bone metaepiphysis was summarised. The painless correction, the use of traction device, semi-rigid fixation system made it possible to begin active rehabilitation in the early immobilization period using kineso- and physiotherapy and pneumomassage. Medications were used to prevent neurodystrophic syndrome. After removal of the fixing bandage, intensive rehabilitation measures continued, which made it possible to achieve good results in the majority of patients
Дод.точки доступу:
Рушай, А. К.
Климовицький, В. Г.
Богданова, Л. В.
Богданова, К. И.
Борзых, Н. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Профилактика венозной тромбоэмболии с использованием низкомолекулярных гепаринов при выполнении плановых операций эндопротезирования тазобедренного сустава: сравнение эффективности и безопасности начала профилактики в предоперационном и послеоперационном периодах [Текст] / N. Stebel [et al.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 23-31. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
ВЕНОЗНАЯ ТРОМБОЭМБОЛИЯ -- VENOUS THROMBOEMBOLISM (профилактика и контроль)
ГЕПАРИН НИЗКОМОЛЕКУЛЯРНЫЙ -- HEPARIN, LOW-MOLECULAR-WEIGHT (терапевтическое применение)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (профилактика и контроль)
Дод.точки доступу:
Stebel, N.
Prins, M.
Agnelli, G.
Buller, H. R.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Аналіз результатів хірургічного лікування переломів дистального відділу плечової кістки [Текст] / О. Є. Лоскутов [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 32-36. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES (патофизиология, хирургия)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (этиология)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование)
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
Анотація: Внутрішньосуглобові переломи дистального відділу плечової кістки, незважаючи на значну кількість різноманітних сучасних методів лікування, залишають високу питому вагу незадовільних результатів — 15–40 %, і хворі визнаються інвалідами у 18–20 % випадків. Консервативні методи лікування не дають можливості розпочати ранню функціональну активність у зв’язку з виникаючою нестабільністю уламків та сприяють розвитку контрактур у ліктьовому суглобі. Проведений ретроспективний аналіз результатів лікування хворих із переломами дистального відділу плечової кістки показав незадовільні результати, пов’язані з діагностичним, тактичними і технічними помилками, у 22 % хворих. Стабільно-функціональний остеосинтез переломів дистального відділу плечової кістки з можливістю активного раннього відновлення функції ліктьового суглоба сприяють зниженню термінів непрацездатності та дають позитивні результати в 78 % хворих
Intra-articular distal humerus fractures, despite a significant number of diverse modern treatments, lead to a high proportion of unsatisfactory results — 15–40 %, and patients are recognized as invalids in 18–20 % of cases. Conservative methods of treatment do not allow early functional activity in connection with the emerging instability of the debris and contribute to the development of elbow contractures. The retrospective analysis of treatment outcomes in patients with distal humerus fractures revealed unsatisfactory results associated with diagnostic, tactical and technical errors in 22 % of patients. The stable functional osteosynthesis of distal humerus fractures with the possibility of active early recovery of the elbow function contributes to a reduction in the incapacity period and yields positive results in 78 % of patients
Дод.точки доступу:
Лоскутов, О. Є.
Доманський, А. М.
Жердєв, І. І.
Лушня, С. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Математичне моделювання варіантів остеосинтезу переломів дистального метаепіфіза великогомілкової кістки типу С1 [Текст] / В. Л. Васюк [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 37-46. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БОЛЬШЕБЕРЦОВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- TIBIAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПРОВОЛОКА -- BONE WIRES (использование)
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
Анотація: Переломи пілона досить часто є компонентом політравми. Частота цих переломів у загальній структурі пошкоджень скелета становить 1–7 %. Переломи даної локалізації є лідерами за кількістю ускладнень (до 30 %) і незадовільних наслідків. Причинами такого становища виявляються у першу чергу порушення кровопостачання в зоні перелому та технічні проблеми при виконанні оперативного втручання. Мета: на математичній моделі вивчити механічні особливості різних варіантів остеосинтезу великогомілкової кістки з переломом дистального метаепіфіза типу С1 за класифікацією Асоціації осетосинтезу (АО). Матеріали та методи. Була розроблена математична модель дистальної частини нижньої кінцівки, що містила кісткові елементи гомілки та стопи, на якій моделювали переломи дистального метаепіфіза великогомілкової кістки типу С1 за класифікацією АО. Як контроль використовували моделі з фіксацією уламків накістковою пластиною. Також був промодельований комбінований варіант фіксації кісткових уламків при переломах дистального метаепіфіза великогомілкової кістки типу С1 за допомогою спиць та апарата зовнішньої фіксації (АЗФ) на основі стрижнів. Результати. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що за наявності перелому дистального метаепіфіза типу С1 за критерієм забезпечення мінімальних напружень в ділянці перелому при всіх типах навантаження метод комбінованого остеосинтезу спицями та АЗФ на основі стрижнів має перевагу над іншими методами фіксації уламків. Дослідження розподілу відносних деформацій у кістковому регенераті моделей з переломом типу С1 під навантаженням спереду назад також підтвердило перевагу комбінованого остеосинтезу над іншими за критерієм максимальних величин відносної деформації. Висновки. Дослідження напружено-деформованого стану моделей з переломом дистального метаепіфіза великогомілкової кістки типу С1 показало, що використання комбінованого остеосинтезу спицями та АЗФ на основі стрижнів забезпечує мінімальні напруження в кісткових елементах у ділянці перелому при всіх типах навантаження, а також дозволяє найбільш ефективно обмежити деформації кісткового регенерату серед всіх інших методів фіксації уламків
Pilon fractures are often a component of polytrauma. The frequency of these fractures in the overall structure of skeletal damage is 1–7 %. Fractures of this localization are leaders in terms of the number of complications (up to 30 %) and adverse effects. The causes of this situation are, first of all, disturbances of blood supply in the fracture zone and technical problems when performing surgical intervention. The purpose was to study the mechanical features of different types of osteosynthesis for distal tibial metaphyseal fractures type C1 according to the AO classification using the mathematical model. Materials and methods. A mathematical model of the distal part of the lower limb containing the bone elements of the tibia and foot was developed, on which distal tibial metaphyseal fractures type C1 according to the AO classification were modeled. As controls, mo-dels were used with fragment fixation by means of external plate. Also, a combined type of bone fragment fixation was modeled for distal tibial metaphyseal fractures type C1, with the help of wires and external fixation device (EFD) on the basis of rods. Results. The conducted study allows us to conclude that in the presence of distal tibial metaphyseal fractures type C1, according to the criterion of providing minimum stresses in the fracture site for all types of loads, the method of combined osteosynthesis with wires and EFD on the basis of rods has an advantage over other methods of fragment fixation. The study on the distribution of relative deformations in bone regenerate of models with type C1 fracture under anteroposterior loads also confirmed the advantage of combined osteosynthesis over the others according to the criterion of maximum values of relative deformation. Conclusions. The study of the stress strain state of models with distal tibial metaphyseal fractures type C1 showed that the use of combined osteosynthesis with wires and EFD on the basis of the rods provides minimal stresses in bone elements in the fracture site in all types of loads, and also the most effective restriction of bone deformation among all other methods of fragment fixation
Дод.точки доступу:
Васюк, В. Л.
Коваль, О. А.
Карпінський, М. Ю.
Яресько, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гур’єв, С. О.
Віково-статева характеристика постраждалих з інфекційними ускладненнями політравми в результаті ДТП [Текст] / С. О. Гур’єв, П. В. Танасієнко, І. В. Ковалишин // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 47-51. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (хирургия)
РАНЕВАЯ ИНФЕКЦИЯ -- WOUND INFECTION (патофизиология, эпидемиология)
ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- EPIDEMIOLOGIC STUDIES
Анотація: Визначення клініко-епідеміологічних характеристик, таких як вік, стать, обставини виникнення травми, її механізм, дозволяє науково обґрунтовано вказувати на їх роль у розвитку інфекційних ускладнень серед постраждалих із політравмою в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП). Для вирішення завдань нашого дослідження нами був сформований ретроспективний масив дослідження, в яке увійшли 196 постраждалих з інфекційними ускладненнями та політравмою через ДТП. Проведене дослідження вказало, що серед постраждалих із політравмою в результаті ДТП інфекційні ускладнення найчастіше розвиваються у чоловіків і жінок вікової категорії 21–30 років. Серед постраждалих з інфекційними ускладненнями політравми як в результаті ДТП, так і через інші причини, превалюють особи працездатного віку 20–60 років, що було виявлено у 80,0–84,3 % випадків. Найрідше інфекційні ускладнення політравми реєструвались у постраждалих вікової категорії понад 71 рік, однак в основній групі вони виявлялись у 1,8 раза рідше, ніж у контрольній
According to the World Health Organization recommendations, modern clinical studies should be based on standardized and unified evidence-based medical data. It is precisely this reason that the clinical and epidemiological characteristic of the phenomenon is one of the main ground for the formation of scientifically grounded protocols and standards for the provision of medical care to patients suffering from polytrauma. The definition of clinical and epidemiological characteristics, such as age, sex, the circumstances of the onset of trauma, its mechanism allows us to scientifically point out their role in the mechanisms of development of infectious complications among victims with polytrauma as a result of road accident. Materials and methods. To solve the problems of our study, we have formed a retrospective array of research, consisting of 196 victims with infectious complications and polytrauma as a result of road accident. For a more complete analysis of the research material, we divided the groups into subgroups according to the type of injury, namely: the first group — the main one (victims with infectious complications of polytrauma as a result of an accident), the second (control) group (patients with infectious complications of polytrauma due to other causes). The main group included 119 cases of infectious complications in the victims with polytrauma as a result of road accident, which was 60.7 % of the total array of the study. Seventy seven patients with infectious complications of polytrauma as a result of other causes were included in the control group; among them, domestic, criminal and mixed injuries prevailed. Results. To determine the influence of age and sex characteristics on the occurrence of infectious complications in the victims with polytrauma as a result of road accident, we carried out data analysis in the main array and conducted a comparison with the control array of observations. In the main array, there were 83 males (69.7 %) and 36 (30.3 %) females. Thus, victims aged 21–30 years prevailed among men. In the total array, there were 38.6 % of injured males in the age group of 21–30 years. Among women, patients aged 21–30 years also led, but they were registered 1.5 times less often. Least often, victims of the age group more than 71 years were registered among men. In this distribution, they met in 1.2 % of cases and ranked sixth. A similar situation was observed in the group of women, in which there were 2.8 % of patients of this age that is 2.3 times higher than in the group of men, and they ranked fifth. Data analysis indicated the distribution of patients by gender in age groups. Thus, in the group of men, victims aged 21–30 years prevailed. Patients of this age group were registered in 24.6 % of cases. In the group of women, there were 15.0 % of patients aged 21–30 years, which is 1.6 times less than in the group of men. Conclusions. In both main and control groups, infectious complications most often develop in men and women of the age group of 21–30 years. Among those suffering from infectious complications, polytrauma as a result of road accident, as well as other causes, persons of working age (20–60 years) prevailed (80–84.3 % of cases). The least infectious complications of polytrauma were recorded in the age group of more than 71 years, but in the main group they were detected 1.8 times less frequently than in the control group
Дод.точки доступу:
Танасієнко, П. В.
Ковалишин, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Стауде, В. А.
Мануальная терапия у больных с дисфункцией крестцово-подвздошного сустава [Текст] / В. А. Стауде, Е. Д. Карпинская // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 52-57. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
КРЕСТЦОВО-ПОДВЗДОШНОЕ СОЧЛЕНЕНИЕ -- SACROILIAC JOINT (патология)
ОРТОПЕДИЧЕСКАЯ МАНИПУЛЯЦИЯ -- MANIPULATION, ORTHOPEDIC (использование, методы)
Анотація: Ряд авторов считают, что дисфункция крестцово-подвздошного сустава (КПС) сопровождается появлением его асимметричной подвижности. Поэтому логично предположить, что технологии, направленные на восстановление подвижности этого сустава, будут способствовать восстановлению опороспособности КПС и давать хороший клинический эффект. Цель: исследование эффективности мануальной терапии у пациентов с дисфункцией КПС в зависимости от асимметрии ширины суставных щелей во фронтальной плоскости. Материалы и методы. Нами обследована группа из 56 пациентов с жалобами на длительные пояснично-тазовые боли. Возраст пациентов был от 18 до 71 года. Средний возраст составил 38,7 года. Больные обследованы клинически и рентгенологически по методике. На предыдущих этапах исследования пациенты с дисфункцией КПС были разделены на четыре рентгенометрические группы. Всем пациентам выполнялась мануальная терапия КПС 1 раз в неделю. До и после сеанса мануальной терапии у пациентов определялась интенсивность боли по визуальной аналоговой шкале (ВАШ) и проводились следующие провокационные тесты: Stork-тест и ASLR-тест. ASLR-тест измерялся от 1 до 5 баллов. Если после мануальной терапии пациент испытывал облегчение, сеанс повторяли через неделю. Проводили не более 2 сеансов мануальной терапии каждому больному. Если пациент отмечал обострение боли или отсутствие облегчения, то мануальную терапию больше не повторяли. Полученные данные были обработаны статистически. Результаты. Проведенный статистический анализ данных Stork-теста показал, что до лечения у всех больных тест был положительным, после лечения у 5 больных І группы (62,5 %) тест стал отрицательным, но у 3 (37,5 %) оставался положительным, что и обусловило незначительный результат лечения больных в этой группе. Во ІІ группе больных после лечения Stork-тест стал отрицательным у 18 больных (78,3 %), а положительный результат показали 5 (21,7 %) больных. Результат лечения был значимым. В ІІІ группе после лечения только у 3 (18,8 %) больных тест стал отрицательным, у 13 (81,2 %) остался положительным, состояние больных этой группы осталось на прежнем уровне. У больных IV группы результаты Stork-теста остались без изменения. Анализ результатов ASLR-теста показал, что у больных І и ІІ группы наблюдалось значимое улучшение состояния. У больных ІІІ группы наблюдались видимые, но незначительные улучшения. У больных IV группы результаты ухудшились, то есть если до лечения значение теста у больных было практически одинаковым, то после лечения наблюдалось значительное его увеличение. После лечения статистически было показано, что у больных І и ІІ группы наступило значимое уменьшение выраженности болевого синдрома в среднем на 26 ÷ 27 баллов. У больных ІІІ группы улучшение хотя и было значимым, однако среднее уменьшение болевого синдрома составило всего 6,3 ± 4,8 балла. У больных IV группы наступило значимое увеличение степени болевого синдрома с 55,8 ± 3,8 до 74,3 ± 6,2 балла — в среднем на 18,6 ± 5,3 балла. При этом до и после лечения интенсивность болевого синдрома в группах была статистически разной, но если до лечения показатель по ВАШ в III и IV группах был близким, то после лечения показатель по ВАШ IV группы уже статистически был хуже всех остальных групп. Выводы. Мануальная терапия является эффективной технологией лечения пациентов с дисфункцией КПС с большой асимметрией ширины суставных щелей в вентральном и медиальном отделах КПС и небольшой асимметрией ширины суставных щелей во всех отделах КПС. Мануальная терапия противопоказана пациентам с дисфункцией КПС с большой асимметрией ширины суставных щелей в дорсальных отделах суставных щелей КПС
Низка авторів вважають, що дисфункція крижово-клубового суглоба (ККС) супроводжується появою його асиметричної рухливості. Тому логічно припустити, що технології, спрямовані на відновлення рухливості цього суглоба, сприятимуть відновленню опороздатності ККС і будуть давати добрий клінічний ефект. Мета: дослідження ефективності мануальної терапії у пацієнтів з дисфункцією ККС залежно від асиметрії ширини суглобових щілин у фронтальній площині. Матеріали та методи. Нами обстежена група з 56 пацієнтів зі скаргами на тривалі попереково-тазові болі. Вік пацієнтів був від 18 до 71 року. Середній вік становив 38,7 року. Хворі обстежені клінічно та рентгенологічно. На попередніх етапах дослідження пацієнти з дисфункцією ККС були розподілені на чотири рентгенометричні групи. Всім пацієнтам виконувалася мануальна терапія ККС 1 раз на тиждень. До і після сеансу мануальної терапії у пацієнтів визначали інтенсивність болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) і проводилися такі провокативні тести: Stork-тест і ASLR-тест. ASLR-тест вимірювався від 1 до 5 балів. Якщо після мануальної терапії пацієнт відчував полегшення, сеанс повторювали через тиждень. Проводили не більше 2 сеансів мануальної терапії для кожного хворого. Якщо пацієнт відзначав загострення болю або відсутність полегшення, то мануальну терапію більше не повторювали. Отримані дані були оброблені статистично. Результати. Проведений статистичний аналіз даних Stork-тесту показав, що до лікування у всіх хворих тест був позитивним, після лікування у 5 хворих І групи (62,5 %) тест став негативним, але у 3 (37,5 %) залишався позитивним, що і зумовило незначущий результат лікування хворих в цій групі. У ІІ групі хворих після лікування Stork-тест став негативним у 18 хворих (78,3 %), а позитивний результат показали 5 (21,7 %) хворих. Результат лікування був значущим. У ІІІ групі після лікування тільки у 3 (18,8 %) хворих тест став негативним, у 13 (81,2 %) залишився позитивним, стан хворих цієї групи залишився на колишньому рівні. У хворих IV групи результати Stork-тесту залишилися без зміни. Аналіз результатів ASLR-тесту показав, що у хворих І та ІІ групи спостерігалося значне поліпшення стану. У хворих ІІІ групи спостерігалися видимі, але незначущі поліпшення. У хворих IV групи результати погіршилися, тобто якщо до лікування значення тесту у хворих було практично однаковим, то після лікування спостерігалося значне його збільшення. Після лікування статистично було показано, що у хворих І та ІІ групи настало значне зменшення вираженості больового синдрому в середньому на 26 ÷ 27 балів. У хворих ІІІ групи поліпшення хоча і було значущим, проте середнє зменшення больового синдрому становило всього 6,3 ± 4,8 бала. У хворих IV групи наступило значне збільшення ступеня больового синдрому з 55,8 ± 3,8 до 74,3 ± 6,2 бала — в середньому на 18,6 ± 5,3 бала. При цьому до і після лікування інтенсивність больового синдрому в групах була статистично різною, але якщо до лікування показник за ВАШ в III і IV групах був близьким, то після лікування показник за ВАШ IV групи вже статистично був гірше від всіх інших груп. Висновки. Мануальна терапія є ефективною технологією лікування пацієнтів з дисфункцією ККС з великою асиметрією ширини суглобових щілин в вентральному і медіальному відділах ККС і невеликою асиметрією ширини суглобових щілин у всіх відділах ККС. Мануальна терапія протипоказана пацієнтам з дисфункцією ККС з великою асиметрією ширини суглобових щілин в дорсальних відділах суглобових щілин ККС
Some authors believe that dysfunction of the sacroiliac joint (SIJ) is caused by asymmetric mobility of this joint. Therefore, it is logical to assume that technologies restoring SIJ mobility will contribute the restoration of SIJ support ability and will pride a good clinical effect. The purpose was to investigate the effectiveness of manual therapy in patients with SIJ dysfunction, depending on the asymmetry of joint space width in the frontal plane. Materials and methods. The group of 56 patients was examined, they had complaints of prolonged lumbar-pelvic pain. The age of patients was between 18 and 71 years. The average age was 38.7 years. Patients were examined clinically and radiologically. In the previous stages of the study, patients with SIJ dysfunction were divided into four X-ray clusters. All patients underwent manual therapy of SIJ once a week. Before and after the treatment, the pain was determined by the visual analog scale (VAS) and the following provocative tests were performed: Stork test and active straight leg raise test (ASLR) test. ASLR test was measured from 1 to 5 points. If after manual therapy the patient felt relief, the session was repeated in a week. There were conducted no more than 2 manual therapy sessions for each patient. If the patient noted an exacerbation of pain or a lack of pain relief, manual therapy was not repeated. The obtained results were statistically calculated. Results. The statistical analysis of Stork test showed that before the treatment, the test was positive in all patients; after the treatment, the test was negative in 5 patients in group I (62.5 %), but in 3 (37.5 %) persons it remained positive, which resulted in non-significant treatment outcome in this group. In group II of patients, after the treatment Stork test was negative in 18 (78.3 %) and positive — in 5 (21.7 %) patients. The result of treatment was significant. In group III, after treatment only 3 (18.8 %) patients had negative test, in 13 (81.2 %) persons it remained positive, the condition of patients in this group remained at the same level. In group IV, the results of Stork test were unchanged. An analysis of the results of ASLR test showed that patients in groups I and II had a significant improvement. Patients in group III experienced visible but non-significant improvements. In patients in group IV, the results deteriorated, that is, if before the treatment values of the test were almost identical, then after treatment, there was a significant increase. After treatment it was statistically shown that in patients of groups I and II, there was a significant decrease in pain syndrome by an average of 26 ÷ 27 points. In patients in group III, the improvement was significant, although the mean decrease in pain was only 6.3 ± 4.8 points. Patients in group IV experienced a significant increase in the degree of pain — from 55.8 ± 3.8 points to 74.3 ± 6.2 points, on average 18.6 ± 5.3 points. In this case, both before and after treatment, the severity of pain syndrome in the groups was statistically different, but if before treatment VAS scores in groups III and IV were close, then after treatment VAS score in group IV was statistically worse than in all other groups. Conclusions. Manual therapy is an effective technique for the treatment of patients with SIJ dysfunction, with a large asymmetry of joint space width in the ventral and medial sections of the SIJ and a small asymmetry of joint space width in all sections of the SIJ. Manual therapy is contraindicated to the patients with SIJ dysfunction, with a large asymmetry of the joint space width in the dorsal sections of articular cavities of the SIJ
Дод.точки доступу:
Карпинская, Е. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Результати лабораторних досліджень рідини з колінних та кульшових суглобів після ендопротезування для ранньої діагностики перипротезної інфекції [Текст] / В. А. Філіпенко [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 58-64. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОЛЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, KNEE (использование)
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
ПРОТЕЗОМ ОБУСЛОВЛЕННЫЕ ИНФЕКЦИИ -- PROSTHESIS-RELATED INFECTIONS (диагностика)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS
Анотація: Перипротезна інфекція є одним із найбільш тяжких ускладнень після тотального ендопротезування кульшових та колінних суглобів, тому визначення кількості лейкоцитів у синовіальній рідині при діагностиці перипротезної інфекції може зменшити кількість сумнівних результатів, що потребують додаткових досліджень. Мета дослідження — проведення клініко-мікроскопічного і біохімічного дослідження рідини, одержаної з колінних та кульшових суглобів після ендопротезування з подальшим визначенням діагностичної чутливості лабораторних показників для ранньої діагностики перипротезної інфекції. Матеріали та методи. Дослідження виконувалось на 53 пацієнтах, яким було проведено 61 оперативне втручання на колінному і кульшовому суглобах. Виконані ендопротезування колінного (n = 41) і кульшового (n = 14) суглобів, дебридмент (n = 6), із них первинних ендопротезувань — 42, ревізійних — 13. Чоловіків було 16, жінок — 37, вік хворих — від 35 до 79 років. Усіх хворих було розподілено на три групи: І група — пацієнти, яким було діагностовано перипротезну інфекцію в термін до 4 тижнів після операції (n = 7); ІІ група — пацієнти, в яких інфекцію було діагностовано при звернені в клініку, але післяопераційний період перебігав без ускладнень (n = 8); ІІІ група — пацієнти, у яких був нормальний перебіг післяопераційного періоду (n = 46). Одержану з колінних та кульшових суглобів рідину досліджували за такими показниками: цитоз, процент нейтрофілів, лімфоцитів, синовіоцитів та макрофагів, вміст загального білка, глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів, глюкози, гіалуронової кислоти, С-реактивного білка та інтерлейкінів (ІЛ-1β та -6). Діагностичну чутливість (ДЧ) лабораторних показників розраховували за формулою ДЧ = (ТП/Д) × 100 %, де ТП — істинно позитивні результати дослідження, Д — кількість хворих у групі. Результати. У хворих було встановлено зміни в рідині з колінного та кульшового суглобів за цитологічними та біохімічними показниками на всіх термінах спостереження в післяопераційний період. Висновки. У хворих І групи було встановлено поступове збільшення рівня цитозу та нейтрофілів, загального білка, глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів, зниження — лімфоцитів, глюкози і гіалуронової кислоти в післяопераційний період; у ІІ групі хворих рівень цитозу до операції був найвищим, проте після операції з 2-ї до 14-ї доби він суттєво зменшився, кількість нейтрофілів була збільшена до операції та в післяопераційний період; у ІІІ групі хворих рівень цитозу збільшився на 2-гу добу після операції та знизився на 7-му та 14-ту добу, кількість нейтрофілів збільшилась на 2-гу добу після операції, кількість синовіоцитів зменшилась порівняно з показником до операції; ДЧ була найвищою на 2-гу, 7-му та 14-ту добу після операції в показників цитозу, загального білка, С-реактивного білка, гіалуронової кислоти, хондроїтинсульфатів та інтерлейкінів
Periprosthetic infection is one of the most severe complications after total hip and knee replacement, so evaluation of synovial fluid white blood cell count when diagnosing periprosthetic infection can reduce the number of questionable results that require additional testing. The purpose of the study was to conduct a clinical, microscopic and biochemical study of the fluid from the knee and hip joints after arthroplasty, followed by the determination of the diagnostic sensitivity of laboratory parameters for the early diagnosis of periprosthetic infection. Materials and methods. The study included 53 patients who underwent 61 operations on the knee and hip joints. Knee (n = 41) and hip replacement (n = 14), debridement (n = 6) were performed, of them 42 primary endoprosthetics and 13 revision arthroplasties. There were 16 men and 37 women, the age of patients was 35 to 79 years. All patients were divided into three groups. Group I — patients who were diagnosed with periprosthetic infection within 4 weeks after surgery (n = 7); group II — patients whose infection was diagnosed when they went to the clinic, but the postoperative period was without complications (n = 8); group III — patients who had a normal course of the postoperative period (n = 46). The fluid from the knee and hip joints was studied for the following parameters: cytosis, neutrophil, lymphocyte, synoviocyte and macrophage count, the level of total protein, glycoproteins, chondroitin sulfates, glucose, hyaluronic acid, C-reactive protein, interleukins (IL-1β and IL-6). Diagnostic sensitivity (DS) of laboratory parameters was calculated according to the formula: DS = (TP / D) × 100 %, where TP is a truly positive study result, D is the number of patients in the group. Results. Patients had changes in the fluid from the knee and hip joint in terms of the cytological and biochemical parameters for all periods of observation in the postoperative period. Conclusions. Patients in group I had a gradual increase in the level of cytosis and neutrophils, total protein, glycoproteins, chondroitin sulfates, decrease in lymphocytes, glucose and hyaluronic acid in the postoperative period. In group II, the level of cytosis before surgery was highest, but after operation, from day 2 to day 14, it significantly decreased, the number of neutrophils was increased before surgery and during the postoperative period. In group III of patients, the level of cytosis increased on day 2 after operation and decreased on days 7 and 14, the number of neutrophils increased on day 2 after surgery, the number of synoviocytes decreased compared with that before operation. The DS of cytosis, total protein, C-reactive protein, hyaluronic acid, chondroitin sulfate and interleukin levels was the highest on days 2, 7 and 14 after surgery
Дод.точки доступу:
Філіпенко, В. А.
Марущак, О. П.
Леонтьєва, Ф. С.
Морозенко, Д. В.
Кузнєцова, Н. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особенности регенераторных реакций при заполнении дефектов костной ткани биостеклом в сочестании с аутологической плазмой, обогащенной тромбоцитами [Текст] / А. А. Бурьянов [и др.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 65-70. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
КОСТЬ И КОСТНЫЕ ТКАНИ -- BONE AND BONES (патология)
ПЛАЗМА -- PLASMA
КОСТНАЯ РЕГЕНЕРАЦИЯ -- BONE REGENERATION (действие лекарственных препаратов)
ОСТЕОГЕНЕЗ -- OSTEOGENESIS (действие лекарственных препаратов)
Анотація: Проведен сравнительный морфометрический анализ между показателями фиброретикулярной и костной ткани, сформировавшейся в дефекте кости после имплантации биостекла, а также биостекла с введением аутоплазмы, обогащенной тромбоцитами. В серии исследований с дополнительным введением аутогенной плазмы, обогащенной тромбоцитами, выявлено повышение в дефекте костной ткани на 9 % (P 0,001). Биостекло характеризуется остеокондуктивностью и остеоинтеграцией, материал биоактивен, что проявляется формированием на его поверхности активных остеобластов и костной ткани, частичной резорбции остеокластами. Вокруг частиц биостекла отсутствовали воспалительные проявления и аллергическая реакция, материал был совместим с костной тканью и костным мозгом. Деструктивных нарушений костного мозга вокруг частиц биоактивного стекла не зафиксировано. Локальное введение плазмы, обогащенной тромбоцитами, способствовало повышению остеоиндуктивных свойств биостекла в области травматического повреждения.
A comparative morphometric analysis was performed between the parameters of fibro-reticular and bone tissue formed in the bone defect after implantation of bioactive glass, as well as bioactive glass with the introduction of autoplasma enriched with platelets. In a series of studies with add-on introduction of autogenic plasma enriched with platelets the bone defect increased by 9 % (P 0.001). The bioactive glass is characterized by osteoconductivity and osteointegration, the material is biologically active, that manifests in formation of active osteoblasts and bone tissue on its surface, partial osteoclast resorption. Around the bioactive glass particles there were no inflammatory sings and allergic reaction; the material was compatible with bone tissue and bone marrow. Destructive bone marrow violations around bioactive glass particles were not recorded. Local administration of plasma enriched with platelets contributed to the improvement of osteoinductive properties of bioactive glass in the area of traumatic injury
Дод.точки доступу:
Бурьянов, А. А.
Чорний, В. С.
Дедух, Н. В.
Дубок, В. А.
Проценко, В. В.
Омельченко, Т. Н.
Вакулич, М. В.
Лянскорунский, В. Н.
Шаповалов, В. С.
Удей, А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Віддалені результати застосування остеотомії за L.S. Weil при хірургічному лікуванні метатарзалгії [Текст] / О. А. Турчин [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 71-75. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МЕТАТАРЗАЛГИЯ -- METATARSALGIA (патофизиология, хирургия)
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY (использование)
ПАЛЬЦЫ СТОПЫ -- TOES (патофизиология, повреждения, хирургия)
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
Анотація: Проаналізовані віддалені результати хірургічного лікування 61 пацієнта з метатарзалгією за допомогою застосування Weil-остеотомії. Мета роботи — аналіз віддалених результатів застосування остеотомії за L.S. Weil при хірургічному лікуванні метатарзалгії. Матеріали та методи. Був досліджений 61 пацієнт (88 стоп, 107 випадків) із метатарзалгією. Всі пацієнти були жінками, середній вік яких становив 50,71 ± 1,12 (20–74) року; середній індекс маси тіла — 25,65 ± 0,32 (18,36–34,93). Однобічну метатарзалгію діагностували в 34 хворих, двобічну — у 27. За локалізацією метатарзалгію розподілили так: під головкою другої плеснової кістки — 86 випадків, третьої плеснової кістки — 19 випадків, четвертої плеснової кістки — 2 випадки. Застосовували клініко-рентгенологічний, сонографічний та статистичний (середнє значення, різницю між середніми оцінювали за допомогою парного t-тесту для дисперсій) методи дослідження. Результати оцінювали за схемою AOFAS та ВАШ у строки 1–54 місяці (у середньому — 25,68 ± 1,92). Результати. Функція стопи до та після операції становила 56,79 ± 1,58/84,8 ± 0,67 (p 0,001), рівень болю — 5,75 ± 0,15/1,41 ± 0,04 (p 0,001). Результати хірургічного лікування за AOFAS: відмінні — 60,23 %, добрі — 36,37 %, задовільні — 3,4 %, поганих результатів не було. Ускладнення, які виникли після Weil-остеотомії: рецидив метатарзалгії — 5 пацієнтів; підвивих основної фаланги без клінічної симптоматики — 25 випадків. Незрощень місця остеотомії й асептичного некрозу головок плеснових кісток не було. В чотирьох випадках діагностували міграцію гвинтів. У 6 пацієнток утворився так званий floating toe. Висновки. Застосування Weil-остеотомії, спрямованої на адекватне укорочення плеснової кістки при метатарзалгії, забезпечує суттєве зменшення больового синдрому; дозволяє усунути дорсальне зміщення основної фаланги та девіацію пальця в поперечній площині. Покращує рівень функції за AOFAS (сегмент для 2–5-го пальців) до 84,80 ± 0,67 бала
Weil osteotomy is commonly used for the surgical treatment of metatarsalgia and is reliable among the various types of metatarsal osteotomy. Weil osteotomy is effective surgical procedure despite the complications, promotes significant pain relief and foot function improving. The purpose was to analyze the long-term results of Weil osteotomy in the surgical treatment of metatarsalgia. Materials and methods. Sixty one patients (88 feet, 107 cases) with metatarsalgia were examined. All patients were females. Their average age was 50.71 ± 1.12 (20–74) years; the average body mass index — 25.65 ± 0.32 (18.36–34.93) kg/m2. One foot was affected in 34 patients, both feet — in 27 patients. Metatarsalgia was detected under the head of the second metatarsals in 86 cases, third metatarsals — in 19 cases, fourth metatarsals — in 2 cases. The clinical, radiological, sonographic and statistic methods (the mean value, the significance of mean value was assessed by two-sample t-test) were used. Results were assessed by the American Orthopedic Foot and Ankle Score (AOFAS), visual analog scale within 1–54 months (mean 25.68 ± 1.92 months). Results. The function dynamics before/after operation was 56.79 ± 1.58/84.80 ± 0.67 (p 0.001), pain dynamics — 5.75 ± 0.15/1.41 ± 0.04 (p 0.001). The results of surgical treatment by AOFAS: excellent — 60.23 %, good — 36.37 %, satisfactory — 3.4 %, unsatisfactory — 0 %. Complication: recurrence metatarsalgia was diagnosed in 5 patients. Asymptomatic subluxation of the proximal phalanges was diagnosed in 25 cases. Non-union and aseptic necrosis were not diagnosed, migration of screws was in 4 cases. The floating toe was detected in 6 patients. Conclusions. Weil osteotomy was used for adequate shortening of the metatarsals in patients with metatarsalgia. It is effective surgical procedure, promotes significant pain relief and improvement of foot function by AOFAS (84.80 ± 0.67); allows correcting the dorsal subluxations of the proximal phalanges and deviation of the toes in the transverse plane
Дод.точки доступу:
Турчин, О. А.
Лазаренко, Г. М.
Пятковський, В. М.
Коструб, О. О.
Лябах, А. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Рентгенологічна оцінка функціонування наросткової зони після припинення її тимчасового двобічного блокування пластинами різних типів: експериментальне дослідження [Текст] / С. О. Хмизов [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 76-81. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТЕЙ НИЖНИХ НЕРАВНАЯ ДЛИНА -- LEG LENGTH INEQUALITY (рентгенография, хирургия)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES
БЕДРЕННАЯ КОСТЬ -- FEMUR (патология, рентгенография, хирургия)
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Анотація: Метод тимчасового двобічного блокування (ТДБ) наросткової зони (НЗ) пластинами широко застосовується при лікуванні помірної різниці довжини нижніх кінцівок у дітей. Структурно-функціональні зміни НЗ в умовах її ТДБ різними фіксаторами є предметом активних досліджень і мають науково-практичний інтерес. Особливості функціонування НЗ після припинення її ТДБ залишаються недостатньо вивченим питанням та потребують вирішення. Мета: визначення особливостей поздовжнього зростання дистальної НЗ стегнової кістки після припинення її тимчасового двобічного блокування різної тривалості із застосуванням пластин різних типів (неблокованих та блокованих) у експериментальних тварин. Матеріали та методи. Для експерименту відібрано 12 білих кроликів. Усім тваринам проведено ТДБ дистальної НЗ правої стегнової кістки пластинами з гвинтами. Залежно від типу використаних пластин тварини були поділені на групи: у групі 1 (6 кроликів) ТДБ проведено неблокованими пластинами, у групі 2 (6 кроликів) — блокованими пластинами. За допомогою визначення зміни відстані «спиця — щілина колінного суглоба» була проведена оцінка відновлення поздовжнього зростання кістки після припинення ТДБ. Отримані дані з дослідної кінцівки порівнювали з контрольною. Обробка та порівняння отриманих даних проводились за допомогою статистичних методів (t-критерій). Результати. Оцінка результатів вимірювань відстані «спиця — щілина колінного суглоба» показала поступове збільшення зазначеного параметра на дослідній та контрольній кінцівках у всіх кроликів обох груп на всіх термінах дослідження. Різниця середніх показників зміни відстані «спиця — щілина колінного суглоба» між дослідними та контрольними кінцівками кроликів обох груп, що вимірювалась протягом трьох тижнів після припинення ТДБ різної тривалості, була статистично незначимою. Висновки. Збільшення відстані «спиця — щілина колінного суглоба» на дослідній кінцівці в динаміці після припинення тимчасового двобічного блокування різної тривалості (5 та 7 тижнів) неблокованими та блокованими пластинами свідчить про відновлення функції дистальної НЗ стегнової кістки кроликів. Порівняння середніх показників зміни відстані «спиця — щілина колінного суглоба» в динаміці між дослідними та контрольними кінцівками свідчить про відновлення темпів поздовжнього зростання в обох групах тварин
The method of temporary bilateral blocking (TBB) of the growth plate (GP) is widely used for the treatment of moderate leg length discrepancies in children. Structural and functional changes of GP during its TBB with different types of fixators are the subject of active research and of practical and scientific interest. The functioning of the GP after the cessation of its TBB remains understudied issue and needs to be resolved. The purpose was to determine the features of the distal femoral GP longitudinal growth after cessation its temporary bilateral blocking of various duration using different types of plates (non-blocking and blocking) in experimental animals. Materials and methods. Twelve white rabbits were selected for the experiment. TBB of right femoral distal GR using plates with screws were performed in all animals. Depending on the type of plates used, the animals were divided into groups: in group 1 (6 rabbits), the TBB was conducted with non-blocking plates, in group 2 (6 rabbits) — with blocking plates. Using determination of the “pin-knee joint line” distance changes, the restoration of longitudinal bone growth was assessed after cessation of the TBB. The obtained data from the studied limb was compared with the control one. Comparison of the data obtained was carried out using statistical methods (t-test). Results. Evaluation of the results of measuring the “pin-knee joint line” distance showed a gradual increase of mentioned parameter on the studied and control limbs in all rabbits of both groups during all periods of the study. The difference in the mean changes in the “pin-knee joint line” distance between studied and control limbs in rabbits of both groups, which was measured for three weeks after TBB cessation, was not statistically significant. Conclusions. An increase of the “pin-knee joint line” distance of the studied limb in dynamics after cessation of temporary bilateral blocking of various duration (5 and 7 weeks) with non-blocking and blocking plates indicates the restoration of the distal femoral GP functioning in rabbits. Comparison of the mean changes in the “pin-knee joint line” distance in dynamics between studied and control limbs indicates a restoration of the longitudinal growth rates in both groups of rabbits
Дод.точки доступу:
Хмизов, С. О.
Рокутов, В. С.
Єршов, Д. В.
Македонський, І. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Структурні порушення колінного суглоба при моделюванні остеоартрозу [Текст] / П. В. Ткачук [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 82-87. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ КОЛЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, KNEE (патофизиология)
СУСТАВА КАПСУЛА -- JOINT CAPSULE (патофизиология, повреждения)
ХРЯЩ СУСТАВНОЙ -- CARTILAGE, ARTICULAR (патология, патофизиология)
Анотація: У статті досліджено структурні зміни капсули колінного суглоба, меніска й суглобової поверхні на моделі остеоартрозу. Встановлено кровонаповнення й стаз судин капсули й ворсинок синовіальної оболонки, загибель клітин ворсинок, дистрофічні зміни хондроцитів меніска й епіфіза кісток суглоба. Дефект суглобової поверхні й перетин хрестоподібної зв’язки позначилися на товщині хряща, редукції клітинного складу й резорбції субхондральної кістки. Зроблено висновок про участь судинного чинника в розвитку дистрофічних і деформаційних змін структурних утворень колінного суглоба при остеоартрозі
The article deals with the structural changes in the capsule of the knee joint, meniscus and articular surface on the model of osteoarthritis. Blood filling, stasis of the capsule vessels and synovial villi, villi cell death, dystrophic changes in the meniscal chondrocytes and the epiphysis of joint bones were established. Defect of the articular surface and cruciate ligament transection affected the thickness of the cartilage, reduction of the cellular composition and resorption of the subchondral bone. It was concluded that the vascular factor is involved in the development of dystrophic and deformational changes in the structural formations of the knee joint in osteoarthritis
Дод.точки доступу:
Ткачук, П. В.
Страфун, С. С.
Савосько, С. І.
Макаренко, О. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Дігтяр, А. В.
Експериментальне дослідження міцності кісткового цементу залежно від вмісту антибіотика [Текст] / А. В. Дігтяр, М. Ю. Карпінський, О. Д. Карпінська // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 88-92. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
ПРОТЕЗОМ ОБУСЛОВЛЕННЫЕ ИНФЕКЦИИ -- PROSTHESIS-RELATED INFECTIONS (лекарственная терапия, патофизиология, хирургия)
КОСТНЫЕ ЦЕМЕНТЫ -- BONE CEMENTS
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (терапевтическое применение)
ПОЛИМЕТИЛМЕТАКРИЛАТ -- POLYMETHYL METHACRYLATE
ПРОЧНОСТИ ТЕСТЫ -- HARDNESS TESTS
Анотація: Однією з найпоширеніших і складних проблем у травматологічній і ортопедичній практиці, зокрема при тотальному ендопротезуванні кульшового суглоба, є розвиток інфекційних ускладнень. Проблема ревізійного ендопротезування при інфекційних ускладненнях — одна з найбільш актуальних, частка подібних операцій досягає 15 %. На сьогодні золотим стандартом при глибокій перипротезній інфекції вважається двохетапне ревізійне ендопротезування. На першому етапі заміщення дефекту після видалення ендопротеза проводиться з використанням матеріалів, що не розсмоктуються, таких як кістковий цемент на основі поліметилметакрилату, що містить в собі антибіотик для ліквідації вогнища інфекційного процесу. На другому етапі відбувається видалення цементного спейсера і заміщення ендопротезом. Тому дослідження міцності різних комбінацій кісткового цементу з антибіотиками є актуальним. Мета дослідження: вивчити в експерименті залежність міцності кісткового цементу від вмісту антибіотика в суміші. Матеріали та методи. Для проведення експерименту були виготовлені зразки кісткового цементу з домішкою антибіотика в таких співвідношеннях: 100 % цементу; 80 % цементу + 20 % антибіотика (4 : 1); 75 % цементу + 25 % антибіотика (3 : 1); 67 % цементу + 33 % антибіотика (2 : 1); 50 % цементу + 50 % антибіотика (1 : 1). Усього було виготовлено по 5 зразків у кожній з пропорцій цементу з антибіотиком. Усі зразки виготовляли у вигляді куба розміром 5 × 5 × 5 мм. Під час експерименту здійснювали випробування зразків на міцність під впливом стискаючого навантаження. Результати. Межа міцності зразків кісткового цементу знижується зі збільшенням відсоткового вмісту антибіотика в суміші. Контрольні зразки із 100 % цементу показали найвищу міцність — 135,3 ± 19,6 МПа. Найслабшими виявились зразки з 50% вмістом антибіотика — 53,70 ± 8,16 МПа, що вдвічі нижче за аналогічні показники зразків із відсотковим співвідношенням цемент/антибіотик 80 : 20 — 119,7 ± 7,6 МПа. Спостерігається велика різниця межі міцності між зразками з відсотковим співвідношенням цемент/антибіотик 80 : 20 (119,7 ± 7,6 МПа) та зразками з відсотковим співвідношенням 75 : 25 (64,60 ± 8,46 МПа). Показники межі міцності зразків з вмістом кісткового цементу 50, 67 і 75 % не мають статистично значимих відмінностей між собою. Показники межі міцності контрольних зразків із 100 % цементу та зразків із відсотковим співвідношенням цемент/антибіотик 80 : 20 мали статистично значущі відмінності як між собою, так і із зразками з більшим вмістом антибіотика. Висновки. Межа міцності зразків кісткового цементу знижується більше ніж у 2 рази зі збільшенням відсоткового вмісту антибіотика в суміші. Збільшення часткового вмісту антибіотика в цементній суміші до 25 % і більше призводить до значного (більше ніж у 2 рази) зниження межі міцності зразків порівняно із зразками з чистого цементу та його суміші з антибіотиком у відсотковому співвідношенні 80 : 2
One of the most common and complicated problems in traumatology and orthopedic practice, in particular with total hip replacement, is the development of infectious complications. The problem of revision arthroplasty with infectious complications is one of the most urgent, the share of such operations reaches 15 %. To date, the gold standard in deep periprosthetic infection is considered to be a two-stage revision arthroplasty. At the first stage, the defect replacement after the removal of the endoprosthesis is carried out using non-dispersive materials, such as bone cement based on polymethylmethacrylate containing an antibiotic to eliminate the focus of infection. At the second stage, the removal of the cement spacer and the replacement of the endoprosthesis are performed. Therefore, the study of the strength of various combinations of bone cement with antibiotics is relevant. The purpose was to study in the experiment the dependence of the strength of bone cement on the antibiotic content in the mixture. Materials and methods. For the experiment, samples of bone cement with antibiotic admixtures were made in the following proportions: 100 % of cement; 80 % of cement + 20 % of antibiotic (4 : 1); 75 % of cement + 25 % of antibiotic (3 : 1); 67 % of cement + 33 % of antibiotic (2 : 1); 50 % of cement + 50 % of antibiotic (1 : 1). A total of 5 samples were prepared in each of the proportions of cement with an antibiotic. All samples were made in the form of a cube measuring 5 × 5 × 5 mm. During the experiment, samples were tested for strength under the influence of compressive loads. Results. The strength of bone cement samples decreases with an increase in the percentage of antibiotic in the mixture. Control samples of 100% cement showed the highest strength — 135.3 ± 19.6 MPa. The weakest samples contained 50 % of antibiotic — the strength limit was 53.70 ± 8.16 MPa, which is twice lower than the similar samples with cement/antibiotic percentage ratio of 80 : 20 — 119.7 ± 7.6 MPa. There is a large difference in the strength between samples with cement/antibiotic percentage ratio of 80 : 20 (119.7 ± 7.6 MPa) and 75 : 25 (64.60 ± 8.46 MPa). The strength of the samples with bone cement content of 50, 67 and 75 % has no statistically significant differences between them. Indicators of the strength limits of control samples made with 100% cement and samples with cement/antibiotic percentage ratio of 80 : 20 had statistically significant differences, both between themselves and samples with higher antibiotic content. Conclusions. The strength of bone cement samples decreases more than 2 times with an increase in the antibiotic content in the mixture. An increase in the partial content of the antibiotic in a cement mixture of up to 25 % or more results in a significant (more than 2-fold) decrease in the strength of the samples compared with samples made of pure cement and its mixture with antibiotics in a percentage ratio of 80 : 20
Дод.точки доступу:
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Бодня, А. И.
Малоинвазивный остеосинтез пяточной кости у больных пожилого и старческого возраста [Текст] / А. И. Бодня // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 93-97. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ПЯТОЧНАЯ КОСТЬ -- CALCANEUS (повреждения, хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES (использование)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, методы)
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Анотація: Тактика лечения повреждений пяточной кости у людей старше 60 лет недостаточно отработана и весьма противоречива, поэтому остается актуальной проблемой. Цель: оценить отдаленные результаты консервативного и оперативного лечения переломов пяточной кости у людей старшей возрастной группы. Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ результатов лечения 77 больных с переломами пяточной кости в возрасте от 60 до 87 лет. У всех пациентов выявлена сопутствующая патология (88,31 %) с преобладанием заболеваний сердечно-сосудистой системы (44,13 %). Консервативное лечение проведено 35 пациентам (группа сравнения), оперативное лечение (накостный и чрескостный остеосинтез) — 17 (группа сравнения), модифицированным способом закрытой инструментальной репозиции по Westhues — 25 (группа исследования). Результаты. Долгосрочные результаты лечения переломов пяточной кости изучены у 63 пациентов, срок наблюдения составил 5 лет. Выявлены недостатки и преимущества во всех клинических группах наблюдения. Так, отказ от репозиции пяточной кости и операции в первой группе стал причиной дегенеративных изменений в подтаранном суставе и показанием к корригирующему артродезу у 2 пациентов. Осложнения во второй группе составили 40 % (некроз кожи, контрактура, потеря угла Böhler’s). В третьей группе минимально инвазивная хирургическая тактика позволила восстановить угол Böhler’s (24,2 ± 6,1°) и сохранить объем движений в голеностопном суставе (62,7 ± 6,6°), подтаранные артрозные изменения отмечены в 19,05 % случаев. В первой группе сравнения функциональный результат по шкале Американского ортопедического общества стопы составил 67,3 ± 9,2 балла, во второй — 88,4 ± 7,1 и в третьей (группе исследования) — 92,6 ± 0,4 балла. Суммарная оценка положительных результатов в клинических группах сравнения составила соответственно 33,3 и 73,34 %, в основной группе исследования — 95,24 %. Выводы. Предлагаемый способ закрытой инструментальной репозиции переломов пяточной кости у лиц пожилого и старческого возраста позволяет получить лучшие долгосрочные функциональные результаты по сравнению с металлоостеосинтезом (накостным, чрескостным) и консервативным лечением
Treatment of calcaneus damages in people over 60 years of age is not worked out enough and is very controversial, so it continues to be an urgent problem. Despite a wide range of available treatments, the frequency of adverse outcomes remains high. The study was conducted to assess the long-term results of conservative and surgical treatment of calcaneus fractures in people of the older age group. Materials and methods. A retrospective analysis of treatment outcomes was conducted in 77 patients aged 60 to 87 years with calcaneus fractures. Among 50 males and 27 females, concomitant pathology was revealed (88.31 %) with predominance of cardiovascular diseases (44.13 %). Conservative treatment was performed in 35 patients (comparison group), surgical treatment (external and transosseous osteosynthesis) — in 17 (comparison group), modified method of closed instrumental reposition according to Westhues was used in 25 (study group) persons. The functional result was evaluated according to the scale of the American Orthopaedic Foot and Ankle Society. Results. Long-term results of treatment for calcaneus fractures were studied in 63 patients, the follow-up period was up to 5 years. All clinical groups showed their advantages and disadvantages. Thus, the refusal of calcaneus repositioning and operations in the first group became the cause of degenerative changes in the subtalar joint and indication for corrective arthrodesis in 2 patients. Complications in the second group made 40 % (skin necrosis, contracture, loss of the Böhler’s angle). Minimally invasive surgical tactics allowed achie-ving the restoration of the Böhler’s angle (24.2 ± 6.1°) and the vo-lume of movements in the ankle (62.7 ± 6.6°) in the third group in the shortest possible time, subtalar arthrosis changes were noted in 19.05 %. In the first comparison group, the functional result on the evaluation scale was 67.3 ± 9.2 points, in the second comparison group — 88.4 ± 7.1 and in the third (study group) — 92.6 ± 0.4 points. The total assessment of positive results in the clinical groups was 33.3 and 73.34 %, respectively, in the study group — 95.24 %. Two-year mortality after discharge from the in-patient department was 9.5 %. Conclusions. The proposed method of closed instrumental reposition of calcaneus fractures in elderly and senile age allows obtaining the best long-term functional results in comparison with minimally invasive osteosynthesis (external, transosseous) and conservative treatment
Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Гайко, Г. В.
Використання 3D-моделювання з виготовленням пластикового прототипу в травматології та ортопедії (клінічні приклади) [Текст] / Г. В. Гайко, О. А. Галузинський, С. В. Бурбурська // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 98-106. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION (использование)
МОДЕЛИ АНАТОМИЧЕСКИЕ -- MODELS, ANATOMIC
ПРЕДОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PREOPERATIVE PERIOD
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Проведено аналіз ефективності та оцінку діагностичної цінності використання адитивних технологій при доопераційній підготовці хворих із ортопедо-травматологічною патологією. Матеріалом дослідження було 3D-моделювання та виготовлення пластикових прототипів у лабораторії медичного 3D-друку ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» в 45 пацієнтів відповідного медичного профілю. Визначено високу діагностичну цінність 3D-моделювання та прототипування в доопераційній підготовці хворих із різною ортопедо-травматологічної патологією. Використання адитивних технологій дало можливість досягти добрих і відмінних функціональних результатів у всіх 45 обстежених хворих у ранньому післяопераційному періоді, що доводить високу ефективність 3D-моделювання та прототипування й може бути рекомендовано як незамінний метод при підготовці до складних реконструктивних ортопедо-травматологічних втручань
The analysis of the effectiveness and evaluation of the diagnostic value of the use of additive technologies in the preoperative preparation of patients with orthopedic and trauma pathology were carried out. Materials and methods. The research material was 3D modeling and production of plastic prototypes in the laboratory of medical 3D printing of the Institute of Traumatology and Orthopedics of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine in 45 patients of the corresponding medical profile. Results. The conducted research proves the high diagnostic value of 3D modeling and prototyping in the surgical preparation of patients with different orthopedic and traumatic pathology. The use of additive technologies has allowed achieving good and excellent functional results in all 45 patients in the early postoperative period, which proves its high efficiency and can be recommended as an indispensable method in preparing for complex reconstructive orthopedic and traumatic interventions. With regard to the prospects for the expansion of the spectrum of orthopedic pathology, where additive technologies are used, the urgent need is the production of plastic prototypes in the early stages of aseptic necrosis of the femoral head and the preparation for its tunneling, multiplane deformations of the limbs in preparation for osteotomy, etc. Conclusions. The conducted research has determined the high diagnostic value of the use of additive technologies in the surgical preparation of patients with different orthopedic and traumatic pathology. 3D simulation and manufacturing of a plastic prototype allows you to choose the optimal design of implants and determine their correct spatial location during the preparation for surgical intervention, reduce the time of surgical intervention, reduce the number of intraoperative complications. This technology can be recommended for implementation in the centers involved in revision and complex endoprosthetics, osteosynthesis and oncorthopedics
Дод.точки доступу:
Галузинський, О. А.
Бурбурська, С. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Фіксація перелому ключиці в пацієнтів із флотуючою грудною кліткою й політравмою [Текст] / А. Ю. Філь [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 107-110. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КЛЮЧИЦА -- CLAVICLE (повреждения, хирургия)
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA
ДЫХАНИЕ ИСКУССТВЕННОЕ -- RESPIRATION, ARTIFICIAL (использование)
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ФИКСИРУЮЩИЕ УСТРОЙСТВА НАРУЖНЫЕ -- EXTERNAL FIXATORS (использование)
Анотація: 10 % вікончастих переломів ребер трапляються в комбінації з переломом ключиці. Додаткова втрата функції ключицею веде до зростання дихальної недостатності. Мета: встановити показання для фіксації перелому ключиці, асоційованого з вікончастим переломом ребер і політравмою. Матеріали та методи. Дане дослідження проводилось на базі комунальної 8-ї міської клінічної лікарні м. Львова, у якій відділення інтенсивної терапії повністю забезпечене кваліфікованими травматологами й лікарями. Для відбору пацієнтів була використана лікарняна база даних з 2016 по 2018 рік. Результати. Перед призначенням 100% О2 в обох групах вимірювались SpO2 і частота дихальних рухів, суттєвої різниці між результатами вимірів не знайдено: середні значення — 83,70 ± 0,52 % і 43 дихальні рухи за хвилину відповідно. Після хірургічної стабілізації ключиці в групі 2 отримано такі результати: SpO2 зросла до 88,4 ± 0,7 %, частота дихальних рухів зменшилась до 27 за хвилину без підтримки О2. Після призначення 100% О2 SpO2 зросла до 98,3 ± 0,3 %, частота дихальних рухів зменшилась до 22 за хвилину. Середня тривалість проведення штучної вентиляції легень становила 9,67 дня в групі 1 і 5,34 дня — в групі 2, тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії для групи 1 — 15,72 дня, для групи 2 — 12,46 дня, середня тривалість перебування в лікарні для групи 1 становила 32 дні, для групи 2 — 22 дні. Пацієнти, які отримували оперативне лікування, на противагу пацієнтам, які отримували консервативне, не мали потреби в проведенні трахеостомії — 25 % (n = 2). Ми також помітили нижчу частоту ускладнень, асоційованих зі штучною вентиляцією легень: у групі 1 було зареєстровано 2 випадки пневмонії (25 %), у групі 2 не було зареєстровано жодного випадку. Летальність становила 12,5 % у групі 1 (n = 1), усі пацієнти, які отримували оперативне лікування, вижили. Для встановлення рівня значущості використовувався показник SpO2. Для статистичної обробки даних використовувалась програма Microsoft Excel, функція T.DIST.2T. Імовірність нульової гіпотези Н0 р 0,001. Висновки. У групі пацієнтів, які отримували хірургічне лікування, нижча летальність, менша тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії, тривалість перебування в лікарні, краща дихальна функція зі зменшенням надмірних зусиль. У цій групі також значно менша тривалість штучної вентиляції легень і, відповідно, менша частота пневмоній і потреби в трахеостомії. Ключицю можна назвати воротарем грудної клітки. Показання для фіксації перелому ключиці в пацієнтів із політравмою й вікончастим переломом ребер такі: критичний стан пацієнта, незадовільний стан м’яких тканин, наростаюча дихальна недостатність. Зовнішня фіксація є методом вибору, тому що вона забезпечує: мінімальний ризик інфікування, мінімальну крововтрату, мінімальне пошкодження джерел кровопостачання, контроль пошкоджень
Flail chest is accompanied by clavicle fracture in 10 % of patients. Additional loss of collarbone function causes increasing respiratory insufficiency. Objective: to establish indications for fixation of clavicle fracture associated with the flail chest and polytrauma. Materials and methods. The study had been conducted in Lviv Municipal Clinical Hospital No. 8, which is fully staffed with qualified trauma surgeons and intensive care unit physicians. The in-hospital database was used to identify patients for this study from 2016 to 2018. Retrospective cohort analysis has been conducted to compare two groups of patients with polytrauma, flail chest combined with collarbone fracture. The first group was treated conservatively, the second one — surgically. Both groups received O2. All adult patients (over 18 years) had polytrauma, flail chest combined with collarbone fracture. According to the accepted definition, flail chest is when 3 or more consecutive ribs are fractured in 2 or more places. Polytrauma is defined as the injury severity score being greater than 15 points. Characteristics included age, sex, injury severity score, mechanism of injury, management of clavicle fracture (surgical or conservative), length of stay in the intensive care unit, duration of mechanical ventilation, SpO2, length of in-hospital stay and mortality. Results. Before prescription of 100% oxygen in both groups, SpO2 and breathing rate were measured, and we have not found any significant differences: average values were 83.70 ± 0.52 % and 43 movements per minute, respectively. After surgical stabilization of the claviсle, we obtained the following results in group 2: SpO2 increased to 88.4 ± 0.7 %, breathing rate decreased to 27 movements per minute without O2 support. After prescribing 100% oxygen, SpO2 in group 2 increased to 98.3 ± 0.3 %, breathing rate decreased to 20 movements per minute. Mean duration of mechanical ventilation was 9.67 days in group 1 and 5.34 in group 2, length of stay in the intensive care unit was 15.72 days in group 1 and 12.46 days in group 2, mean length of in-hospital stay in group 1 was 32 days, in group 2 — 22 days. Operatively treated patients have no need of tracheostomy versus conservatively treated — 25 % (n = 2). We also observed the lower frequency of complications associated with artificial ventilation: in group 1, 2 cases of pneumonia (25 %) were detected, in group 2 there were no cases of pneumonia. Mortality was 12.5 % in group 1 (n = 1), all surgically treated patients survived. To establish the level of significance, SpO2 was used. For statistical data processing, Microsoft Excel was applied, with T.DIST.2T function. Null hypothesis possibility Н0 p 0.001. Conclusions. Patients who were treated operatively has the lower mortality rate, the length of stay in the intensive care unit, length of in-hospital stay, better respiratory functions with reduction of excessive efforts. Duration of artificial lung ventilation is significantly lower in this group, as well as the incidence of pneumonia and need of tracheostomy. The clavicle could be named as a gatekeeper of the thorax. Indications for clavicle fracture fixation in patients with the flail chest and polytrauma are: critical condition; poor state of soft tissues; increasing respiratory insufficiency. External fixation is the method of choice as it provides minimal infection risk, minimal blood loss, minimal damage to the blood supply, damage control
Дод.точки доступу:
Філь, А. Ю.
Левицький, Н. В.
Сенюк, Ю. І.
Валігурський, М. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Зазірний, І. М.
Погляд спортивного травматолога на біомеханіку кульшового суглоба [Текст] / І. М. Зазірний, Б. С. Рижков // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 111-119. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT (анатомия и гистология, физиология)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
Анотація: Як основна ланка між верхньою частиною тіла та нижньою кінцівкою кульшовий суглоб відіграє важливу роль у розвитку та передачі імпульсів сили під час виконання щоденних рутинних дій та спортивних вправ. Для цього суглоба характерний надзвичайно високий рівень природної кісткової стійкості, а особливості його кісткової структури значно впливають на його біомеханічні властивості. Ці біомеханічні принципи мають велике значення при встановленні діагнозу та показань до оперативного лікування структурних аномалій кульшового суглоба, а також для розуміння фізичних навантажень на кульшовий суглоб під час спортивних тренувань, які можуть призвести до травм або хронічних патологічних процесів
As the primary link between the trunk and the lower limb, the hip joint plays an important role in the generation and transmission of forces during routine activities of daily living and exercises. This joint is characterized by an extraordinary amount of inherent bony stability, with differences in osseous anatomy significantly impacting the biomechanical properties of the human hip. These biomechanical principles have important implications relative to the diagnosis and the surgical treatment of structural hip abnormalities, and the physical demands placed on the hip joint during athletic activities may predispose to the to injury or other chronic pathologic processes.
Дод.точки доступу:
Рижков, Б. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Новые возможности комплексной реабилитации больных с переломами дистального метаэпифиза лучевой кости при использовании системы полужесткой фиксации [Текст] / А. К. Рушай [и др.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 120-126. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ЛУЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- RADIUS FRACTURES (реабилитация, хирургия)
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ФИКСИРУЮЩИЕ УСТРОЙСТВА НАРУЖНЫЕ -- EXTERNAL FIXATORS (использование)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы)
ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА ЛЕЧЕБНАЯ -- EXERCISE THERAPY (использование)
Анотація: В работе проведено сравнение характеристик системы фиксации переломов дистального метаэпифиза лучевой кости гипсовой лонгетой и полужесткой полимерной системы фиксации Softcast/Scotchcast. Выявлен ряд преимуществ последней. Конструктивные особенности полимерной фиксации позволили снизить уровень вторичных смещений. Преимущества проведения реабилитационных мероприятий при использовании полимерной повязки заключались в оптимальных условиях сокращения мышц, увеличенном объеме движений пальцев пораженной конечности, позволили проводить кинезотерапию даже в раннем иммобилизационном периоде в расширенном объеме. Определена эффективность предложенных мероприятий
Distal metaphyseal radius fractures (DMRF) are most common in female population aged 60 years and above — up to 40 % of all fractures. The main points in the DMRF treatment are reposition of the fragments and keeping them in the right position. Plaster cast is the historical and the most ancient method, which has not been forgotten and remains relevant at the present time. The introduction of surgical stabilization methods allowed us to obtain significant percentage of good results in the observation. However, for a number of reasons (contraindications for surgery, economic characteristics, etc.), the conservative treatment is leading for DMRF. Application of new fixation materials improves the results of the conservative treatment. One of the options is using a semi-rigid polymeric fixation system — Softcast/Scotchcast. Characteristics of DMRF fixation systems were compared with those of a plaster cast and Softcast/Scotchcast semi-rigid fixation system. It identifies the number of advantages of the last one. The design features of Softcast/Scotchcast semi-rigid polymer fixation system have reduced the percentage of forearm tissue edema with the need to unclench the bandage and the incidence of secondary displacements. Good rehabilitation results can be achieved only with a comprehensive therapy. The standard components of rehabilitation are physical exercises, therapeutic massage and physiotherapy. It was noted the importance of prevention using drug therapy and thermal asymmetric index ΔT. Its value was determined with individual characteristics of the clinical observation. Combined therapy is aimed at preventing neurodystrophic disorders and the development of contractures, early and complete restoration of the hand function. The advantages of rehabilitation with the use of a polymer bandage consist in creating the quite optimal conditions for muscle contraction and increasing finger movement activity in the affected limb. Characteristics of semi-rigid fixation and the design features of the polymer cast allow extending volume of the kinesiotherapeutic methods at the early immobilization period. The functional activity elevation was not accompanied with an increase in the pain sensations level on the visual analog scale. An effectiveness of different fracture fixation systems was determined with the DASH scale dynamic indexes. It shows a high usual activities at the immobilization stage of the treatment (a self-care possibility)
Дод.точки доступу:
Рушай, А. К.
Богданова, Л. В.
Богданова, К. И.
Ставицкий, А. Б.
Соловьев, И. О.
Пастернак, Д. В.
Лыжин, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Остеоартроз кульшового суглоба. Клінічні та соціальні аспекти захворювання. Аналітичний огляд літератури. Частина 1. [Текст] / В. О. Фіщенко [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 127-134. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP (патофизиология, реабилитация, хирургия, этиология)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Серед численних форм суглобової патології найбільш поширеною є остеоартроз (ОА), від якого страждає кожен п’ятий житель земної кулі. За даними популяційних досліджень, частота та поширеність ОА збільшуються в 2–10 разів за період від 30 до 65 років. Остеоартроз виявляється у більшості осіб старше 65 років і практично у кожної людини після 75–80 років. У роботі розглядаються клінічні та соціальні аспекти остеоартрозу кульшових суглобів при тривалому перебігу захворювання. В історичному розрізі розглянуто розвиток методів консервативного та хірургічного лікування коксартрозу (КА). Через розгляд особливостей анатомічної будови пояса нижніх кінцівок описані концепції щодо причин розвитку захворювань кульшових суглобів, а також основні труднощі, що виникають при ендопротезуванні кульшових суглобів, і причини невдалих результатів артропластики. Відомо, що коксартроз можна розділити на такий, що швидко прогресує (асептичний некроз голівки стегнової кістки, перелом шийки стегна, посттравматичний коксартроз), і такий, що повільно прогресує (диспластичний та ідіопатичний коксартроз). Часто причиною виникнення КА вважають уроджене недорозвинення кульшового суглоба або його суглобових кінців. Факти прогресування процесу руйнування суглоба відомі, але більшість лікарів продовжують дотримуватися тактик очікування у лікуванні цих хворих, що приводить до зростання кількості тяжких форм захворювання на пізніх стадіях. Тяжкий коксартроз клінічно супроводжується сильним больовим синдромом. Це змушує людину щадити хвору кінцівку, скорочувати час опори на неї. З часом це призводить до патологічної ходьби. При відсутності адекватної медичної допомоги в передопераційному періоді у хворого розвиваються контрактури (м’язові спазми), що призводить до рефлекторного перекосу таза, викривлення хребта і збільшення асиметричності ходьби. У хворих спотворюються біомеханічні параметри кульшового суглоба, що проявляється в асиметрії вагових навантажень на стопи, прискоренні коливань загального центра ваги тіла, зменшенні довжини кроку, порушенні ритмічності ходьби та ін. При подальшому розвитку хвороби пацієнти вимушені використовувати додаткову опору — трості, милиці. Кульгавість стає не просто поганою звичкою, а пристосувальною реакцією організму. Операція ендопротезування спрямована на полегшення болю та відновлення діапазону рухів за рахунок перебудови або реконструкції дисфункціонального суглоба. Проте після хірургічного втручання у багатьох людей спостерігається анталгічний візерунок ходьби, або адаптована схема ходьби, через уникнення болю післяопераційного періоду відновлення, і хоча відновлення ходьби повинно відбутися через 6 місяців — 1 рік після операції, у багатьох хворих патологічність ходьби зберігається й надалі. Ця особливість ходьби не підходить для повноцінного функціонування ендопротезів і може значно зменшити їх термін служби та якість життя пацієнта. Грамотно проведені до- та післяопераційні заходи у хворих з коксартрозом є запорукою доброго результату ендопротезування. При недостатньо активному відновному лікуванні адаптація хворого після ендопротезування проходить повільно. Автори багатьох робіт підкреслюють важливість індивідуального підходу до реабілітації, в якій беруть участь фізіотерапевт, лікар лікувальної фізкультури, психотерапевт. Останніми роками за кордоном появилась ціла низка робіт, присвячених реабілітації після ендопротезування суглобів нижніх кінцівок, в яких автори наполягають не тільки на функціональній необхідності проведення періодичних реабілітаційних заходів, але й підкреслюють значну економічну ефективність таких заходів
Among the many forms of articular pathology, the most common is osteoarthritis (OA), which affects every fifth human. According to population surveys, the frequency and prevalence of OA increase 2 to 10 times in the age from 30 to 65 years. Osteoarthritis is manifested in most people over the age of 65 years and virtually in every person after 75–80 years. The paper considers the clinical and social aspects of hip OA during long-term course of the disease. Development of methods for conservative and surgical treatment of coxarthrosis is considered in the historical aspect. Through the consideration of the features of the anatomical structure of the lower limbs, the concepts of the causes of hip joint diseases, the main difficulties that arise during endoprosthetics and the causes of unfavorable outcomes of arthroplasty are described. It is known that coxarthrosis can be divided into rapidly progressive (aseptic necrosis of the femoral head, femoral neck fracture, posttraumatic coxarthrosis) and slowly progressive (dysplastic and idiopathic coxarthrosis). Often, the cause of coxarthrosis is congenital hyperplasia of the hip joint or its ends. The facts of the progression of the joint destruction process are known, but most doctors continue to adhere to expectant management that leads to an increase in the number of severe forms of the disease in advanced stages. Severe coxarthrosis is clinically accompanied by significant pain syndrome. This forces a person to spare the diseased limb, to shorten the time of support on her, with time it leads to pathological walking. In the absence of adequate medical care in the preoperative period, the patient develops contractions (muscle spasms), which leads to reflex pelvic distortion, curvature of the spine and increased walking asymmetry. Patients have worsened biomechanical parameters of the hip joint, which manifests itself in the asymmetry of weight loads on the foot, acceleration of oscillations of the general center of gravity of the body, reduced length of steps, disturbances of walking rhythmicity, etc. In further development of the disease, patients are forced to use additional support — canes, crutches. Lameness is not just a bad habit, but an adaptive response of the body. The endoprosthetic surgery is aimed at relieving pain and restoring the range of movements by rebuilding or reconstructing the dysfunctional joint. However, after surgery, many people have an antalgic gait, or an adapted walking pattern to avoid postoperative pain, and although the normalization of walking should occur 6 months — 1 year after the operation, many patients still have pathological walking. This peculiarity of walking is not suitable for the full functioning of endoprostheses and can significantly reduce their life and quality of patient’s life. Correctly conducted pre- and postoperative rehabilitation in patients with coxarthrosis is a guarantee of a good result of endoprosthetics. In the case of insufficiently active rehabilitation, the patient’s adaptation after the surgery is slow and may turn out to be incomplete. The authors of many papers stress the importance of an individual approach to rehabilitation, in which a physiotherapist, a doctor of physical therapy, and a psychotherapist take part. In recent years, a number of works on the rehabilitation after the lower limb joint replacements appeared abroad, in which the authors insist not only on the functional necessity of periodic rehabilitation, but also emphasize the significant economic efficiency of such activities
Дод.точки доступу:
Фіщенко, В. О.
Кириченко, В. І.
Яремин, С. Ю.
Браніцький, О. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)