Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ТУ3/2019/20/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 18
Показані документи з 1 по 18

Вітаємо Сергія Омеляновича Гур’єва! [Текст] // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 8

MeSH-головна:
МЕДИЦИНА КАТАСТРОФ -- DISASTER MEDICINE (кадры)
Дод.точки доступу:
Гурьев, Сергей Емельянович (1959-) \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Остеоартроз кульшового суглоба. Технічні засоби діагностики. Аналітичний огляд літератури. Частина II [Текст] / В. О. Фіщенко [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 9-15. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP (диагностика, хирургия)
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование, методы)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA (физиология)
ХОДЬБА -- WALKING (физиология)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Важливість вивчення результатів ендопротезування давно визначена як засіб оцінки стану пацієнта до операції та перебігу відновлення після неї. Для цього використовують багато різноманітних шкал та систем оцінки. Але завдяки клінічній суб’єктивності та відсутності універсального стандарту кількісне визначення хірургічних результатів та подальшого прогресу відновлення може бути складним. Кількісний аналіз параметрів ходьби визнається як об’єктивна оцінка хірургічного результату. Клінічне використання систем аналізу ходьби ефективне для визначення функціональних результатів коригувальних хірургічних операцій нижніх кінцівок завдяки їх здатності кількісно визначати просторово-часові параметри ходьби та забезпечити загальну оцінку фізичної здатності у відновленні пацієнтів. Мета роботи полягала у вивченні існуючих у світі технічних засобів й математичних методів вивчення біомеханіки ходьби людини та їх розвитку в історичному становленні. Незважаючи на широке різноманіття методів та засобів аналізу ходьби людини, вчені продовжують розробляти та впроваджувати нові методи та способи діагностики даного захворювання. Дослідники працюють над пошуком нових взаємозв’язків між параметрами ходьби та станом пацієнтів, розробляють нові алгоритми математичного аналізу, поєднуючи біомеханічні, міографічні, рентгенологічні, томографічні тощо дані для виробітки тактики лікування та прогнозування віддалених результатів лікування. Узагальнюючи отримані нами відомості, можна однозначно сказати, що аналіз ходьби людини несе більше корисної інформації щодо функціонального стану людини, ніж статичний огляд хворого, навіть за допомогою променевих методів діагностики
The importance of studying the results of arthroplasty has long been defined as a way to assess the patient’s condition before surgery, and the course of recovery after it. Many different scales and rating systems are used for this. But due to clinical subjectivity and the lack of a universal standard, quantifying surgical results and the further process of recovery can be difficult. A quantitative analysis of the parameters of walking gives an objective assessment of the surgical result. The clinical use of walking analysis systems is effective for determining the functional results of corrective lower limb surgeries due to their ability to quantify the spatial and temporal parameters of walking and provide an overall assessment of physical ability in patient’s recovery. The purpose of the work was to study the existing technical tools and mathematical methods for studying the biomechanics of human walking and their historical development. Despite the wide variety of methods and tools for analyzing a person’s gait, scientists continue to develop and introduce new methods and techniques of diagnosis. Resear- chers are working on finding new relationships between the parameters of walking and the state of patients, developing new algorithms for mathematical analysis, combining biomechanical, myographic, radiological, tomographic, etc. data to develop treatment tactics and predict long-term treatment outcomes. Summarizing the information we obtained, we can definitely say that the analysis of walk provide more useful information about the functional state of a person than a static examination of a patient, even with the help of radiation diagnostic methods
Дод.точки доступу:
Фіщенко, В. О.
Кириченко, В. І.
Яремин, С. Ю.
Браніцький, О. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особенности работы мышц тазового пояса до и после эндопротезирования тазобедренного сустава. Обзор литературы [Текст] / О. Г. Климовицкий [и др.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 16-22. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование, методы)
МЫШЦЫ -- MUSCLES (физиология)
ПОСТУРАЛЬНОЕ РАВНОВЕСИЕ -- POSTURAL BALANCE
Анотація: В статье на основе анализа литературы, посвященной эндопротезированию тазобедренного сустава, рассмотрены отдельные вопросы работы мышц тазового пояса, отвечающих за сохранение постурального баланса. Показано, что при длительно существующей сгибательно-приводящей контрактуре тазобедренного сустава мышцы-сгибатели и приводящие мышцы бедра остаются укороченными, а отводящие мышцы бедра — относительно перерастянутыми, амплитуда их перемещения и эластичность остаются сниженными, а сила сокращения и сократительная способность — уменьшенными. Такое состояние мышц влияет на позиционную адаптацию компонентов эндопротеза в процессе оперативного вмешательства, вынуждая хирургов подбирать имплантат, ориентируясь на состояние мышц. Такой вынужденный компромисс между силой натяжения абдукторов и стабильностью искусственного сустава сказывается не только на функции мышц, затрудняя в дальнейшем восстановление эффективной работы абдукционного механизма, но и может способствовать развитию целого ряда осложнений, в том числе вывихов головки эндопротеза, асептической нестабильности компонентов и другим осложнениям. Использование стабилографии как интегрального показателя функции мышц, обеспечивающих постуральный баланс, позволяет оценивать не только работу мышц в динамике, но и влияние отдельных факторов на работу мышц. Таким образом, изучение эффективности работы мышц тазового пояса до операции является актуальной задачей, решение которой позволит оптимизировать позиционную адаптацию компонентов эндопротеза и модернизировать методики оценки функции мышц, отвечающих за постуральный баланс
Based on the analysis of the literature on the issues of hip replacement, the certain issues of pelvic girdle muscles being responsible for maintaining postural balance are considered. It has been shown that with a long-existing flexion-adduction contracture of the hip joint, the flexor muscles and the adductor muscles of the thigh remain shortened, and the abductor muscles of the thigh remain relatively overstretched, their displacement amplitude and elasticity remain reduced, and the contractile force and contractility are decreased. This condition of the muscles affects the positional adaptation of endoprosthesis components during surgery, making surgeons to select the implant, focusing on the state of the muscles. Such a forced compromise between the tension of the abductors and the stability of the artificial joint affects not only the function of the muscles, making it difficult in the future to restore the effective ope-ration of the abduction mechanism, but can also contribute to the development of a number of complications, including dislocation of the endoprosthesis head, aseptic instability of the component and other complications. The use of posturography as an integral indicator of muscle function, providing postural balance, allows to evaluate not only the work of muscles in dynamics, but also the influence of individual factors on the work of muscles. Thus, the study of the effectiveness of pelvic girdle muscles before the operation is an urgent task, the solution of which will allow optimize the positional adaptation of the components of the endoprosthesis and to moderni-ze methods for assessing the function of the muscles responsible for postural balanc
Дод.точки доступу:
Климовицкий, О. Г.
Климовицкий, Р. В.
Тяжелов, А. А.
Гончарова, Л. Е.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Головач, И. Ю.
Расширение границ уратснижающей терапии: место фебуксостата в лечении подагры [Текст] / И. Ю. Головач, Е. Д. Егудина // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 23-34. - Библиогр. в конце ст.

Рубрики: Фебуксостат

MeSH-головна:
ПОДАГРА -- GOUT (диагностика, лекарственная терапия, моча)
ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA (диагностика, лекарственная терапия)
МОЧЕВОЙ КИСЛОТЫ ВЫВЕДЕНИЕ, ЛЕКАРСТВЕННЫЕ СРЕДСТВА -- URICOSURIC AGENTS (терапевтическое применение)
ПРОТИВОПОДАГРИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- GOUT SUPPRESSANTS (терапевтическое применение)
Анотація: Подагра — хроническое заболевание, требующее назначения постоянной уратснижающей терапии. Золотым стандартом такой терапии является аллопуринол. В течение последнего десятилетия был синтезирован и появился в арсенале врачей новый препарат — фебуксостат, селективный ингибитор ксантиноксидазы, а именно ксантинредуктазы. В статье проведен обзор литературы, посвященной основным клиническим исследованиям этого препарата, в которых была показана его эффективность, сопоставимая или превышающая эффективность аллопуринола, а также продемонстрировано возможное назначение его пациентам со сниженной функцией почек, с аллергической реакцией или резистентностью к аллопуринолу, что значительно улучшает прогноз. Для пожилых пациентов, пациентов с легкой или умеренной почечной недостаточностью (клиренс креатинина 30–89 мл/мин), при легкой и умеренной печеночной недостаточности не требуется коррекция дозы фебуксостата, что значительно расширяет возможности назначения этого препарата для достижения целевых уровней мочевой кислоты. В статье рассмотрена кардиобезопасность уратснижающей терапии, в первую очередь фебуксостата. Дана оценка последним известным исследованиям по изучению сердечно-сосудистой безопасности аллопуринола и фебуксостата. Представлены алгоритмы выбора препарата для стартовой терапии подагры в случае непереносимости аллопуринола, сердечно-сосудистых заболеваний, почечной дисфункции. Пациенты, которым противопоказан аллопуринол, должны начинать лечение с урикозурического препарата или фебуксостата, в соответствии с их сопутствующими заболеваниями. Если целевая урикемия не достигается после постепенного увеличения дозы до максимально допустимой, следует обсудить с пациентом комбинацию фебуксостата с урикозурическим препаратом
Gout is a chronic disease requiring the appointment of a permanent urate-lowering therapy. The gold standard of such therapy is allopurinol. Over the last decade, a new drug, febuxostat, a selective xanthine oxidase inhibitor, namely xanthine reductase, has appeared in the doctors’ arsenal. The article reviewed the literature on the main clinical studies of this drug, which showed its effectiveness, comparable or exceeding the effectiveness of allopurinol, and also demonstrated its possible appointment to patients with reduced kidney function, with an allergic reaction or resistance to allopurinol, that significantly improves the prognosis. Elderly patients, patients with mild or moderate kidney fai- lure (glomerular filtration rate 30–89 ml/min), mild and moderate hepatic insufficiency do not require febuxostat dose adjustment, which greatly expands the possibilities of using this drug to achieve the target levels of uric acid. The article discusses the cardio-safety of the urate-lowering therapy, first of all of febuxostat, as well as assesses the results of the last known researches on cardiovascular safety of allopurinol and febuxostat. The algorithms of choice of preparation for the starting therapy of gout in case of intolerance of allopurinol, cardiovascular diseases, renal dysfunction are presented. Patients with contraindications to allopurinol should start treatment with uricosuric agent or febuxostat, in accordance with their concomitant diseases. If the target uricemia is not achieved after a gradual increase in dose to the maximum permissible one, a doctor should discuss with the patient a combination of febuxostat with uricosuric agent
Дод.точки доступу:
Егудина, Е. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Король, П. О.
Рак метастазує до кісткового мозку, а не до кістки: час для зміни парадигми (огляд літератури) [Текст] / П. О. Король, М. М. Ткаченко // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 35-40. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
НОВООБРАЗОВАНИЙ МЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM METASTASIS (диагностика, терапия)
КОСТНОГО МОЗГА НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BONE MARROW NEOPLASMS (вторичный, диагностика)
ТОМОГРАФИЯ ПОЗИТРОННО-ЭМИССИОННАЯ -- POSITRON-EMISSION TOMOGRAPHY (использование, методы)
Анотація: В огляді розглянуто сучасні погляди на концепцію метастазування злоякісних пухлин у кісткову тканину (кістковий мозок). Метастази кісткового мозку є ранньою формою метастазів у скелет при злоякісних новоутвореннях. Застосування ранньої системної таргетної терапії в зазначених випадках може перешкоджати розвитку кісткових метастазів. Більш коректною є термінологічна інтерпретація «метастази в кістковий мозок» замість «метастази в кістки». Існує необхідність перегляду поточної технології непрямої променевої візуалізації та застосування з даною метою сучасних діагностичних методів, наприклад 18F ФДГ-ПЕТ/КТ, що відображають ступінь агресивності пухлинного процесу, забезпечують персоніфіковану оцінку поширення пухлинного процесу та спрямовані на ефективне лікування та оптимізацію клінічного прогнозу захворювання
The review considers modern ideas about the concept of bony malignant metastasis (bone marrow). Bone marrow metastases are an early form of skeletal metastases for malignant tumors. The use of early systemic targeted therapy in these cases may prevent the development of bone metastases. The terminological interpretation is more correct: “metastases in the bone marrow” instead of “metastases in the bone”. There is a need to revise the current technology of indirect radiation imaging and use of modern diagnostic methods for this purpose, such as 18F FDG-PET/CT, reflecting the degree of aggressiveness of the tumor process, providing a personalized assessment of the spread of the tumor process and aimed at effective treatment and optimization of the clinical prognosis of the disease
Дод.точки доступу:
Ткаченко, М. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Наблюдательное исследование бемипарина, в котором первая его доза вводилась через 6 часов после операции по эндопротезированию тазобедренного или коленного сустава [Текст] / J. I. Abad [et al.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 41-42

Рубрики: Бемипарин

MeSH-головна:
КОЛЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, KNEE (использование, методы)
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование, методы)
ПРЕДОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- PREOPERATIVE CARE (использование, методы)
Дод.точки доступу:
Abad, J. I.
Gomez-Outes, A.
Maeso, R.
Rocha, E.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Зазірний, І. М.
Біомеханічне моделювання у визначенні міцності фіксації різних видів імплантатів при лікуванні внутрішньосуглобових переломів дистального метаепіфіза променевої кістки за типом С3 (біомеханічне дослідження) [Текст] / І. М. Зазірний, А. В. Василенко // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 43-51. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES (хирургия)
ЛУЧЕВАЯ КОСТЬ -- RADIUS
ПРОТЕЗА ФИКСАЦИЯ -- PROSTHESIS RETENTION (использование, методы)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
Анотація: У статті наведено результати біомеханічного моделювання осьових навантажень на систему «імплантат — кістка» в умовах перелому дистального метаепіфіза (ДМЕ) променевої кістки (ПК) за типом С3. Проведено аналіз напруження та деформацій, які виникають при утворенні уламків ДМЕ променевої кістки та імплантату, під час реабілітації. Мета дослідження — покращення результатів лікування хворих із нестабільними, тяжкими, внутрішньосуглобовими переломами ДМЕ ПК за типом 23-С3. Завданням дослідження було визначення: залежності величини зміщення уламків від величини прикладеного навантаження при фіксації різними фіксуючими системами; стабілізуючих властивостей різних видів фіксації (спиці 2,0 мм, пластини без кутової стабільності, пластини з кутовою стабільністю та фіксованим кутом, пластини з поліаксіальною кутовою стабільністю) при моделюванні перелому ДМЕ ПК за типом С3; оптимального варіанта фіксації перелому ДМЕ ПК за типом С3
The article presents the results of the biomechanical modeling of axial loads on the “implant-bone” system in type C3 distal radius fracture. The analysis of stress and strains arising during the formation of fragments of the distal radius and implant at the time of rehabilitation has been carried out. The aim of the study was to improve the treatment outcomes in patients with unstable, severe, intra-articular type 23-C3 distal radius fractures. The task of the study was to determine the dependence of the value of fragment displacement on the magnitude of the applied load when fixing with different fixing systems; to evaluate the stabilization properties of different types of fixation (wires 2.0 mm, plates without angular stability, plates with angular stability and fixed angles and plates with polyaxial angular stability) when modeling type C3 distal radius fracture, to determine the optimal type of fixation for type C3 distal radius fracture
Дод.точки доступу:
Василенко, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мінеральна щільність кісткової тканини поперекового відділу хребта після проведення черезшкірної вертебропластики в пацієнтів з остеопорозом [Текст] / В. О. Радченко [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 52-60. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS (хирургия)
ВЕРТЕБРОПЛАСТИКА -- VERTEBROPLASTY (использование, методы)
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
КИФОПЛАСТИКА -- KYPHOPLASTY (использование, методы)
ПОЯСНИЧНО-КРЕСТЦОВАЯ ОБЛАСТЬ -- LUMBOSACRAL REGION (патология)
ДЕНСИТОМЕТРИЯ -- DENSITOMETRY (использование, методы)
Анотація: На сьогодні при остеопоротичних переломах тіл хребців найпоширенішими процедурами є черезшкірна вертебропластика й черезшкірна балонна кіфопластика. Кістковий цемент, який використовують для цих процедур, стабілізує тіло хребця з остеопоротичним переломом і сприяє підвищенню міцності. Мета: визначити мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) у тілах хребців, які прилягають до тіла хребця з вертебропластикою і суміжних, за даними обстеження пацієнток з остеопорозом на кістковому денситометрі. Матеріали та методи. На кістковому денситометрі Explorer QDR (Hologic) проведено дослідження МЩКТ хребців поперекового відділу хребта у 20 жінок постменопаузального періоду через 6 міс., 1 і 2 роки після проведення черезшкірної вертебропластики. Кістковий цемент вводили в тіла хребців із низькою МЩКТ за наявності компресійного перелому для його консолідації або маніфестного остеопорозу, встановленого за показниками рентгенографії, денситометрії, комп’ютерної й магнітно-резонансної томографії. Результати. Аналіз МЩКТ пацієнток з остеопорозом після черезшкірної вертебропластики, виконаної на 1–3 хребцях поперекового відділу хребта, показав, що за наявності компресійних переломів при призначенні антиостеопоротичної терапії показники МЩКТ не знижуються. Однак у всіх пацієнтів у хребцях без вертебропластики в різні строки дослідження (від 6 міс. до 2 років) зберігаються остеопоротичні прояви. Принципових відмінностей за показниками МЩКТ на рівні хребців, розташованих вище або нижче від хребця з кістковим цементом, а також між хребцями з вертебропластикою, не встановлено. Отримані дані слід враховувати при необхідності установки фіксуючих конструкцій у хребетних рухових сегментах. Висновки. Незалежно від рівня виконання вертебропластики в пацієнтів з остеопорозом при призначенні антиостеопоротичної терапії не відбувається істотних змін показників МЩКТ у хребцях, прилеглих до оперованих і суміжних з ними. Пацієнтам після вертебропластики необхідно призначати остеотропну терапію на тривалий період
Today, the most common procedures in case of osteoporotic vertebral body fractures are percutaneous vertebroplasty and percutaneous balloon kyphoplasty. Bone cement, which is used for these procedures, stabilizes the vertebral body after osteoporotic fracture and contributes to increasing of strength. The purpose of the study was to determine the bone mineral density (BMD) in the vertebral bodies adjacent to the vertebral body with vertebroplasty and adjacent, according to examination of patients with osteoporosis on a bone densitometer. Materials and methods. An Explorer QDR bone densitometer (Hologic) was used to study the lumbar spine BMD in 20 postmenopausal women 6 months, a year and two years after percutaneous vertebroplasty. Bone cement was injected into the vertebral bodies with low BMD in case of compression fracture for its consolidation or symptomatic osteoporosis established in terms of X-ray, densitometry, computed tomography or magnetic resonance imaging. Results. Analysis of BMD in female patients with osteoporosis after percutaneous vertebroplasty performed on 1–3 vertebrae of the lumbar spine showed that if there are compression fractures and anti-osteoporosis therapy, the indicators of BMD do not decrease. However, all patients in the vertebrae without vertebroplasty have osteoporotic manifestations for different periods of the study (from 6 months to 2 years). Fundamental diffe-rences in BMD indices at the level of the vertebrae located above or below the vertebra with bone cement, as well as between vertebrae with vertebroplasty, have not been established. The obtained data should be considered when it is necessary to install fixing structures in the vertebral body. Conclusions. Regardless of the level of performance of vertebroplasty in patients with osteoporosis, when prescribing anti-osteoporosis therapy, there are no significant changes in BMD indices in the vertebrae adjacent to the operated one and adjacent to it. Patients after vertebroplasty should be prescribed anti-osteoporosis therapy for a long period
Дод.точки доступу:
Радченко, В. О.
Піонтковський, В. К.
Попов, А. І.
Дєдух, Н. В.
Костерін, С. Б.
Мальцева, В. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Обоснование формы резьбового элемента вертлужного компонента эндопротеза тазобедренного сустава [Текст] / А. Е. Лоскутов [и др.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 61-69. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование, методы)
ПОВТОРНАЯ ОПЕРАЦИЯ -- REOPERATION (использование, методы)
Анотація: Ацетабулярная реконструкция с применением ввинчивающихся вертлужных компонентов представляется наиболее перспективной с позиции достижения длительной стабильности имплантата, в том числе в случаях сложных, нестандартных и ревизионных вмешательств. Однако причины развития нестабильности конструкции остаются недостаточно определенными, что свидетельствует об актуальности поиска решений в плоскости биомеханических исследований микровзаимодействий в зоне контакта «эндопротез/кость». Цель: определение рациональных параметров геометрии резьбового элемента ввинчивающейся чашки эндопротеза тазобедренного сустава. Материалы и методы. Построены конечноэлементные расчетные модели, отличающиеся формой и размерами резьбового элемента чашки эндопротеза, а также величиной угла наклона конуса чашки относительно вертикальной оси. Критерием эффективности резьбового элемента были выбраны величины максимальных напряжений в костном массиве. Исследование выполнялось в среде программного комплекса ANSYS. Результаты. Наиболее эффективной с точки зрения распределения локальных нагрузок в зоне контакта «эндопротез/кость» является модель резьбового элемента, поперечное сечение которого представлено в виде прямоугольного треугольника, опирающегося своим катетом на костный массив. Этот результат справедлив как при опоре корпуса чашки на кость, так и при ее отсутствии. Изменение угла наклона образующей чашки до 15° привело к разнонаправленному изменению напряженно-деформированного состояния в костном массиве — увеличению напряжений у моделей 2 и 3 и снижению у модели 1 (опора гипотенузой на костный массив). При оценке влияния величины угла наклона образующей (0–15°) на напряженно-деформированное состояние для модели 1 наименьшие пиковые нагрузки выявлены при 5–15° углах наклона. Представленная качественная картина напряженного состояния тазовой кости в ходе имплантации является неоднородной и требует дальнейших исследований. Выводы. Обоснование рациональной геометрии конструкции ввинчивающегося компонента эндопротеза следует реализовывать в плоскости оценки контактных взаимодействий узла «эндопротез/кость», что объективизирует биомеханическую картину в зоне контакта. Выявлено, что наиболее эффективной является модель резьбового элемента, поперечное сечение которого представлено в виде прямоугольного треугольника, опирающегося катетом на костный массив, что целесообразно учитывать при выборе конструкции имплантата
Acetabular reconstruction with threaded cups remains promising in achieving long-term stability of the implant both in cases of complicated and revision total hip replacements. Nevertheless, the causes of cup instability still remain unclear that makes biomechanical research of “endoprosthesis/bone” microinteractions of great interest. The purpose was to determine optimal parameters of threaded element geometry of threaded acetabular component of total hip endoprosthesis. Materials and methods. Finite element models were created, they varied in terms of cup threaded element geometry (model 1 — threaded element with right-angled triangle transverse section resting upon the bone with its hypotenuse; model 2 — threaded element with right-angled triangle transverse section resting upon the bone with its cathetus; model 3 — threaded element with isosceles triangle transverse section resting upon the bone with one of its equal sides) and cup cone inclination angle (with the angle range of 0–15°). Maximal tensile forces in bone were determined as the criteria for effectiveness. The research was conducted with ANSYS software package. Results. It was found that threaded element model with right-angled triangle transverse section resting upon the bone with its cathetus seems to be the most effective in terms of local tension distribution in “the cup/bone” interspace. This result is valid both for conditions when the cup cone is/isn’t resting upon bone. Increasing the cup cone inclination angle up to 15° led to multidimensional changes in bone stress strain state: increasing peak forces in model 2 and model 3 and decreasing in model 1 (the triangle leans on the bone with its hypotenuse). Additionally, the influence of the cup cone inclination degree on the stress strain state was evaluated for the model 1. So, the least peak forces for the threaded element with right-angled triangle transverse section res-ting upon the bone with its hypotenuse were assessed with cup cone inclination angles of 5–15°. Revealed qualitative patterns of pelvic bone stress strain state during implantation represent heterogeneity and require further research. Conclusions. Threaded cup geometry grounding should be implemented through the assessment of biomechanical interactions of “the cup/bone” interspace. It was found that threaded element model with right-angled triangle transverse section seems to be the most effective that is advisable to take into conside-ration when choosing acetabular components
Дод.точки доступу:
Лоскутов, А. Е.
Панченко, С. В.
Олейник, А. Е.
Ковбаса, Е. А.
Губарик, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Вибір засобів внутрішньої фіксації при надкісточкових корекційних остеотоміях дистального відділу великогомілкової кістки. Імітаційне комп’ютерне моделювання [Текст] / Т. М. Омельченко [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 70-77. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГОЛЕНОСТОПНЫЙ СУСТАВ -- ANKLE JOINT (хирургия)
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY (использование, методы)
ПРОТЕЗА ФИКСАЦИЯ -- PROSTHESIS RETENTION (использование, методы)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES (использование)
Анотація: Оцінка стабільності внутрішньої фіксації при виконанні різних видів надкісточкових корекційних остеотомій дистального відділу великогомілкової кістки шляхом дослідження жорсткісних параметрів біомеханічних моделей «фіксатор — кістка» при імітаційному комп’ютерному моделюванні методом скінченних елементів. Матеріали та методи. Дослідження включало створення солідних імітаційних комп’ютерних моделей біомеханічних систем «фіксатор — кістка» на базі програмного комплексу ANSYS з використанням контактних і 10-вузлових пірамідальних 3D SOLID187 СЕ. 3D-модель великогомілкової кістки створена на підставі комп’ютерного томографічного дослідження неушкодженої гомілки у здорової людини. У кожній моделі відтворено корекційну остеотомію в метаепіфізарній зоні дистального відділу великогомілкової кістки з подальшою фіксацією різними видами сучасних блокованих пластин з гвинтами. Проведено дослідження напружено-деформованого стану, визначені максимальні величини зусиль на стиск, згин та максимальні крутильні моменти за умови неперевищення переміщення 1,0 мм між кістковими фрагментами. Результати. Найбільш жорсткою та стабільною є біомеханічна система з передньолатеральною блокованою L-подібною пластиною, де допустимі зусилля на стиск і згин становлять 308 і 73 Н відповідно. При цьому ця система характеризується найбільшою величиною еквівалентних за Мізесом напружень у концентраторах гвинтів та пластини. Найменшу жорсткість на стиск (Pmax стиск = 151 Н), згин (Pmax згин = 19 Н) і кручення (Mmax = 2,46 Н/м) мала біомеханічна система, де застосовано медіальну блоковану пластину. Висновки. При плануванні медіальної корекційної надкісточкової остеотомії дистального відділу великогомілкової кістки з відкритим клином найбільшу стабільність та жорсткість фіксації забезпечує медіальна блокована пластина «puddi-plate», при плануванні медіальної остеотомії із закритим клином найбільшу стабільність при фіксації забезпечує медіальна блокована пластина з міні-гвинтами, а для латеральної корекційної остеотомії із закритим клином, передньої остеотомії та фокусної купольної корекційної остеотомії в даній анатомічній ділянці найкраще використовувати передньолатеральну L-подібну блоковану пластину
The purpose was to assess the stability of internal fixation when performing various types of supramalleolar corrective osteotomies of the distal tibia by examining the stif-fness parameters of biomechanical “fixator-bone” models during computer simulation using the finite element method. Materials and methods. The study included the creation of solid simulation computer models of biomechanical “fixator-bone” systems based on the ANSYS software using contact and 10-node pyramidal 3D SOLID187 element. The 3D model of the tibia was created on the basis of a computed tomography scan of a non-damaged lower leg in a healthy person. In each model, corrective osteotomy was recreated in the metaepiphyseal zone of the distal tibia, followed by a fixation using various types of modern locking plates with screws. A study of the stress-strain state was carried out, and the maximum values of the compressive, bending and maximum torques were determined under the condition when the displacement of the bone fragments did not exceed 1.0 mm. Results. Biomechanical system with an anterolateral L-shaped locking plate was the most rigid and stable, the allowable forces for compression and bending were 308 and 73 H, respectively. At the same time, this system is also characterized by the greatest equivalent von Mises stresses in the stress concentrator of the screws and the plate. Biomechanical system with medial locking plate had the lowest compressive stiffness (Pmax_compression = 151 H), bending stiffness (Pmax_bending = 19 H) and torsional stiffness (Mmax = 2.46 N/m). Conclusions. When planning medial supramalleolar corrective osteotomy of the distal tibia with an open wedge, the medial Puddu locking plate provides the greatest stability and rigidity of fixation, for lateral corrective osteotomy with a closed wedge, the greatest stability in fixing is provided by the medial locking plate with the mini screws, and for the lateral corrective osteotomy with a closed wedge, lateral osteotomy and focal dome corrective osteotomy in this anatomical region, it is best to use an anterolateral L-shaped locking plate
Дод.точки доступу:
Омельченко, Т. М.
Бур’янов, О. А.
Лябах, А. П.
Єщенко, В. О.
Турчин, О. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Кабацій, М. С.
Розвиток аваскулярного некрозу головки стегнової кістки при консервативному лікуванні дисплазії кульшового суглоба і вродженого вивиху стегна [Текст] / М. С. Кабацій, І. Г. Герцен, С. М. Марциняк // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 78-84. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БЕДРА ВЫВИХ ВРОЖДЕННЫЙ -- HIP DISLOCATION, CONGENITAL (осложнения, терапия)
БЕДРА ГОЛОВКИ НЕКРОЗ -- FEMUR HEAD NECROSIS (диагностика, рентгенография, этиология)
Анотація: Аваскулярний некроз головки стегнової кістки (АНГСК) є найтяжчим ускладненням і провідною причиною незадовільних віддалених результатів лікування вродженої дисплазії кульшових суглобів та вивиху стегна. Мета дослідження: покращити результати діагностики та прогнозування перебігу АНГСК у дітей та підлітків на основі консервативного лікування дисплазії кульшового суглоба й уродженого вивиху стегна. Матеріали та методи. Загальна кількість пацієнтів — 700. Серед них АНГСК було діагностовано у 133 хворих (39 хлопчиків та 94 дівчинки). Вік хворих коливався від 3 міс. до 8 років. Рентгенометрично в динаміці визначали: тип АНГСК, шийково-діафізарний кут (ШДК), артикуло-трохантерну дистанцію (АТД), індекс функціональної довжини шийки стегна (ІФДШ). Результати. АНГСК на ґрунті консервативного лікування вродженої дисплазії кульшового суглоба нами діагностований у 8 дітей (7 %), підвивиху стегна — у 49 дітей (36 %), вивиху — у 76 (57 %). При 1-му типі ураження проксимального відділу стегна (ПВС) в динаміці спостерігали відновлення рентгенометричних показників у всіх групах хворих. При 2-му типі ураження ПВС спостерігали формування незначного вальгусного нахилу головки стегнової кістки, що рентгенометрично супроводжувалось зменшенням АТД (0,900 ± 0,074 мм) і ІФДШ (1,70 ± 0,04), тоді як ШДК відповідав нормальним віковим значенням (138,0 ±± 3,1º). При 3-му типі відмічали вкорочення шийки стегнової кістки, вальгусний нахил головки, високе положення великого вертлюга, значне зменшення АТД (0,600 ± 0,082 мм) і ІФДШ (1,010 ± 0,001), тоді як ШДК відповідав нормальним віковим значенням (138,0 ± 3,1º). При 4-му типі відмічали формування симптоматичної варусної деформації ПВС зі значним зменшенням усіх рентгенометричних показників: АТД (0,500 ± 0,067 мм), ІФДШ (1,090 ± 0,007), ШДК (98,0 ± 3,1º). Висновки. Консервативне лікування дисплазії кульшових суглобів та вродженого вивиху стегна не запобігає виникненню та прогресуванню аваскулярного некрозу головки стегнової кістки. Дослідження способів консервативного лікування дітей з АНГСК на ґрунті дисплазії кульшового суглоба та вродженого вивиху стегна показало більші ступені асептичного ураження проксимального відділу стегна у пацієнтів із застосуванням жорстких засобів фіксації нижніх кінцівок
Avascular necrosis of the femoral head (AVNFH) is the most complicated and leading cause of unsatisfactory long-term results of treatment of congenital hip dysplasia and hip dislocation. Materials and methods. The total number of patients was 700. Among them, AVNFH was diagnosed in 133 patients (39 boys and 94 girls). The age of the patients ranged from 3 months to 8 years. Roentgenometry results in the dynamics demonstrated: type AVNFH, neck-shaft angle (NSA), articular trochanteric distance (ATD), index of functional length of the neck (IFLN). Results. AVNFH is diagnosed on the basis of drug treatment of congenital hip dysplasia in 8 children (7 %), hip subluxation — in 49 children (36 %), dislocation — in 76 (57 %) persons. At type 1 of proximal femur lesion, the dynamics of X-ray parameters in all groups of patients was observed. So, one year after diagnosis, a complete restoration of the hip head loop was detected. During the next 2 years, normalization of the NSA, ATD, IFLN was revealed. With type 2 of proximal femur lesion, the formation of a slight valgus inclination of the femoral head was detected, that was accompanied with X-ray ATD decrease, whereas the NDA was consistent with age-appropriate normalal values. In type 3, there were a shortening of the femoral neck, a valgus inclination of the head, a high position of the large sputum, a significant decrease in the ATD and IFLN, whereas the NDA met the age-appropriate normal values. For type 4, formation of symptomatic varus deformity of proximal femur with significant decrease of all X-ray parameters was noted: ATD (0.500 ± 0.067 mm) and IFLN (1.090 ± 0.007), NDA (98.0 ± 3.1°). Conclusions. Drug treatment of hip dysplasia and congenital hip dislocation does not prevent the occurrence and progression of avascular necrosis of the femoral head. The study of the methods for drug treatment of children with AVNFH associated with hip dysplasia and congenital hip dislocation revealed greater degrees of aseptic lesion of the proximal thigh in patients with the use of rigid fixations of the lower extremities
Дод.точки доступу:
Герцен, І. Г.
Марциняк, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Дослідження конструкції заднього спондилодезу при втраті опороздатності переднього комплексу грудного й поперекового відділів хребта [Текст] / В. О. Куценко [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 85-92. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОЗВОНОЧНИКА БОЛЕЗНИ -- SPINAL DISEASES (диагностика, хирургия)
ПЕРЕЛОМЫ СПОНТАННЫЕ -- FRACTURES, SPONTANEOUS (хирургия)
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
Анотація: Основними причинами нестабільності хребтового стовпа в пацієнтів із пухлинами хребта є патологічні переломи й міжтіловий дефект після резекції пухлини. При цьому хірургічна стабілізація рекомендується, якщо колапс хребта перевищує 50 % його висоти, при ураженні понад 50 % хребта, резорбції ніжки дуги або залученні всіх задніх елементів. Використання транспедикулярних пристроїв забезпечує стабільну фіксацію й стабільність сегментів хребта навіть при руйнуванні всіх трьох колон. Мета: на основі математичного моделювання визначити оптимальні варіанти заднього спондилодезу при втраті опороздатності переднього відділу хребта. Матеріали та методи. Математичне моделювання методом кінцевих елементів варіантів конструкції заднього спондилодезу при втраті опороздатності переднього комплексу додатково включає візуалізацію томограм, виділення тканин заданої щільності, створення тріангуляційної моделі з використанням програмного пакета 3D Slicer. Висвітлено задачі обробки хмари точок і отримання твердотільної моделі. Результати. Виконано розрахунок міцності для різних варіантів закріплення системи фіксації хребта при резекції хребців L1, L2, Th12, а також проведено аналіз результатів розрахунку. Розрахунки показали, що максимальне напруження в положенні нахилу назад виникає при повній резекції трьох хребців із закріпленням в одне суміжне тіло, воно становить 415 МПа, що значно перевищує міцність як кортикальної кістки, так і титану. Мінімальні значення внутрішніх напружень за критерієм Мізеса спостерігаються при повній резекції одного хребця й закріпленні в трьох суміжних хребцях. Напруження не перевищували 24 МПа, що дає понад 10-кратний запас міцності. Висновки. За результатами розрахунків визначено, що при резекції одного хребця достатньо проводити закріплення в одне тіло, при резекції двох хребців бажаною є фіксація в трьох тілах, але можливим є й закріплення у двох хребцях із трикратним запасом міцності. При вертебректомії трьох хребців можлива фіксація тільки в трьох або більше суміжних тілах. Фізичні моделі хребців людини дозволяють хірургу попередньо виготовляти конструкції під індивідуальну форму хребця пацієнта, планувати свої дії перед операцією, що значно скорочує час операції й втрати крові. Також це скорочує час на підготовку й навчання молодих хірургів, знижує ймовірність помилок під час операцій і, відповідно, зменшує кількість невдалих операцій. Це особливо важливо в унікальних випадках перебігу хвороби в пацієнта
The main causes of instability of the spinal column in patients with spinal tumors are pathological fractures and intervertebral defects after tumor resection. In this case, surgical stabilization is recommended by the authors, if the spine collapse exceeds 50 % of its height, if more than 50 % of the spine is affected, if there is a resorption of the pedicle of vertebral arch or an involvement of all the rear elements. The use of transpedicular devices ensures stable fixation and stability of the spine segments even with the destruction of all three columns. The purpose of the study: based on the mathematical modeling, to determine the optimal variants of posterior spondylodesis in the loss of the support ability of the anterior spine. Materials and methods. Mathematical modeling using finite element method of the variants of posterior spondylodesis design in case of the loss of the support ability of the anterior spine additionally includes tomograms, allocation of tissues of given density, creation of a triangulation model using the software package 3D Slicer. The problem of processing point clouds and obtaining a solid state model are covered. Results. The calculation of strength for various variants of attaching the spine fixation system during resection of L1, L2, and Th12 vertebras has been made, and the analysis of the calculation results has been carried out. Calculations have shown that the maximum tension in the tilt back position occurs in the complete resection of the three vertebrae with attachment to one adjacent body and accounts for 415 MPa, which significantly exceeds the strength of both cortical bone and the titanium. Minimum values of internal stresses by von Mises are observed in complete resection of one vertebra and fixing in three adjacent vertebrae. The stress did not exceed 24 MPa, which provides more than 10-fold safety factor. Conclusions. Results of the calculations showed that during resection of one vertebrae it is enough to fix one body, if two vertebrae are resected, fixation in three bodies is desirable, but it is possible to fix in two vertebrae with a threefold safety factor. In vertebrectomy of three vertebrae it is possible to fix only in three or more adjacent bodies. Physical models of human vertebras allow a surgeon to pre-make structures under the individual form of the patient’s vertebra, to plan their actions before surgery, which greatly reduces the time of surgery and blood loss. It also reduces the time required for the training of young surgeons, decreases the likelihood of errors during operations, and, accordingly, reduces the number of unsuccessful surgeries. This is especially important in the unique cases of the disease.
Дод.точки доступу:
Куценко, В. О.
Тимченко, І. Б.
Попов, А. І.
Корж, М. О.
Радченко, В. О.
Геращенко, Я. М.
Лисак, М. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Слынько, Е. И.
Качество жизни пациентов после вентрального субаскиального цервикоспондилодеза в отдаленном послеоперационном периоде [Текст] / Е. И. Слынько, А. С. Нехлопочин // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 93-100. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ШЕЙНЫЕ ПОЗВОНКИ -- CERVICAL VERTEBRAE (повреждения, хирургия)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
Анотація: Травма шейного отдела позвоночника является одним из наиболее тяжелых видов повреждения опорно-двигательного аппарата человека. Несмотря на значительные достижения современной вертебрологии, в настоящее время ряд вопросов, касающихся оптимизации технологии хирургического вмешательства, остается достаточно спорным. Качество жизни пациентов наряду со степенью регресса неврологических расстройств у пациентов с травмой шейного отдела являются базовыми критериями, определяющими эффективность проведенной терапии. Цель. Оценка качества жизни пациентов в отдаленном послеоперационном периоде, перенесших вентральные декомпрессивно-стабилизирующие хирургические вмешательства на субаксиальном уровне шейного отдела позвоночника ввиду травматического повреждения с применением различных методов фиксации. Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ результатов тестирования 53 пациентов с применением опросника SF-36. Все пациенты находились на стационарном лечении в отделении патологии спинного мозга ГУ «ИНХ НАМНУ» с 2013 по 2017 год в связи с травматическим повреждением шейного отдела позвоночника. Неврологический статус на момент госпитализации соответствовал ASIA D либо ASIA E. Тестирование проведено при контрольном осмотре в сроке 12 месяцев послеоперационного периода. В качестве систем стабилизации были использованы комбинация «Mesh + вентральная пластина» и телескопический телозамещающий имплантат. Анализировались трансформированные значения, не нормированные по популяционным показателям. Результаты. При сравнении групп пациентов с различными имплантированными системами для субаксиального спондилодеза отмечается убедительное преимущество применения моноконструкции по шкалам SF-36 «Физическое функционирование», «Ролевое функционирование, обусловленное физическим состоянием», «Интенсивность боли» и «Ролевое функционирование, обусловленное эмоциональным состоянием». По шкалам «Общее состояние здоровья», «Жизненная активность», «Социальное функционирование», «Психическое здоровье» разница показателей была статистически недостоверна. Выводы. Полученные результаты демонстрируют преимущество использования моноконструкции в качестве телозамещающе-стабилизирующей системы, обеспечивающей лучшие показатели качества жизни в сроке 12 месяцев после проведенного хирургического лечения
Cervical spine traumatic injury is one of the most severe types of human musculoskeletal system lesion. Despite the significant achievements of modern vertebrology, a number of questions concerning the optimal methods of surgical intervention remain quite controversial. The quality of life, along with patients’ neurological disorders regression level after cervical spine trauma, are the basic criteria to determine the effectiveness of the therapy. The purpose was assessment the quality of life of patients in the late postoperative period after anterior decompression-fusion surgery at the subaxial level of the cervical spine due to traumatic injury using various methods of fixation. Materials and methods. A retrospective analysis of the test results of 53 patients using the SF-36 questionnaire was conducted. All patients were hospitalized in the Spinal Cord Pathology Department of the State Institution “Romodanov Neurosurgery Institute of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine” in the period from 2013 to 2017 due to traumatic injury to the cervical spine. Neurological status at the time of hospitalization corresponded to ASIA D or ASIA E. The testing was carried out at the control examination in the period of 12 months of the postoperative period. A combination of “Mesh + ventral plate” and a telescopic vertebral body replacing implant were used as stabilization systems. We analyzed transformed values that were not normalized to population data. Results. When comparing groups of patients with various systems for subaxial fusion, convincing advantage of usage of single construction was determined on SF-36 scales: “Physical functioning”, “Role-Physical Functioning”, “Bodily pain” and “Role-Emotional Functioning”. The scales “General health”, “Vitality”, “Social functioning”, “Mental health” did not show statistically significant difference. Conclusions. The obtained results demonstrate the advantage of mono-construction as a vertebral body replacing and fusion system, providing the better level of quality of life in the time of 12 months after surgical treatment
Дод.точки доступу:
Нехлопочин, А. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Етіологічна діагностика туберкульозного спондиліту [Текст] / Г. Г. Голка [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 101-106. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СПОНДИЛИТ ТУБЕРКУЛЕЗНЫЙ -- TUBERCULOSIS, SPINAL (диагностика, микробиология, этиология)
БАКТЕРИОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- BACTERIOLOGICAL TECHNIQUES (использование, методы)
ПОЛИМЕРАЗНАЯ ЦЕПНАЯ РЕАКЦИЯ -- POLYMERASE CHAIN REACTION (использование, методы)
Анотація: Однією з основних умов успішного лікування туберкульозного спондиліту є своєчасна діагностика цього захворювання до початку розвитку таких грізних ускладнень, як неврологічний дефіцит, напливні абсцеси, нориці, деформація хребта тощо. Мета: підвищення ефективності діагностики хворих на туберкульозний спондиліт. Матеріали та методи. Клінічним матеріалом даної публікації стали протоколи клініко-рентгенологічного обстеження, аналіз результатів дослідження й лікування 30 пацієнтів з активним туберкульозним спондилітом. Середній вік пацієнтів становив 38,2 ± 9,6 року. У переважній кількості спостережень відмічено ураження тіл двох хребців: 25 (83,25 %). Найбільш часто уражається грудопоперековий відділ хребта. Слід зазначити, що при локалізації деструктивного специфічного процесу в грудному відділі хребта залучення в запальний процес трьох тіл хребців відмічалося частіше. Результати. Бактеріологічне підтвердження діагнозу нами отримано у 12 (39,96 %) хворих, з них у 6 (19,98 %) хворих мікобактерії туберкульозу (МБТ) виділені тільки методом посіву, в інших — тільки методом бактеріоскопії, у 2 (6,72 %) випадках позитивні результати були отримані двома методами. Аналіз інформативності різних патологічних матеріалів показав, що найбільша кількість позитивних результатів, як методом посіву, так і бактеріоскопічним, отримана з вмісту абсцесів — у 9 (30 %) хворих, гній на тампонах і виділення з нориць дали суттєво менш знахідок — 2 (6,66 %) хворих. Також була низькою частота виділення МБТ з операційного матеріалу, включно з грануляціями й казеозними масами, — 5 хворих (16,65 %). Біопсійним дослідженням із застосуванням хірургічних методик діагноз туберкульозного спондиліту в досліджуваній групі був підтверджений у 30 хворих. Діагноз пухлини хребта був встановлений у 9 хворих, ще 7 пацієнтам був встановлений діагноз неспецифічного спондиліту. Пункційна біопсія напливних абсцесів дала позитивний результат в 11 хворих (52 %). Пункційна біопсія дозволила в одному випадку діагностувати метастаз раку тіла хребця, у трьох випадках — первинні пухлини хребта, у 9 хворих — туберкульоз і в 4 — неспецифічний остеомієліт хребта. За відсутності ефекту при пункційній біопсії виконували черезшкірну трепанобіопсію тіл хребців. Цим методом у 5 хворих діагностовано туберкульозний спондиліт, в одного — первинну пухлину хребта, ще в одного — метастаз раку. У жодному випадку використання пункційної й трепанаційної біопсії не було будь-яких ускладнень. Трепанобіопсія виконувалася за допомогою електронно-оптичного перетворювача заднім доступом через корінь дуги ураженого сегмента. Висновки. Проведений аналіз результатів бактеріологічного дослідження пацієнтів засвідчив порівняно низьку ефективність бактеріологічних методів діагностики при туберкульозному спондиліті й високу ефективність полімеразної ланцюгової реакції. Результати проведених біопсійних досліджень свідчать про високу ефективність і доцільність проведення етіологічної діагностики з обов’язковим дослідженням чутливості МБТ до антибактеріальних препаратів. Удосконалення етіологічної діагностики туберкульозного спондиліту є важливим фактором покращення результатів лікування даного захворювання
One of the main conditions for successful treatment of tuberculous spondylitis is the timely diagnosis of this disease before the development of such severe complications as neurological deficiency, congestive abscesses, fistulas, spinal deformation, etc. The purpose of the study was to improve diagnostic efficiency in patients with tuberculous spondylitis. Materials and methods. The protocols of clinical and radiological examination, assessment of the findings and treatment of 30 patients with active tuberculous spondylitis served as clinical materials for this article. The average age of patients was 38.2 ± 9.6 years. The vast majority of patients had lesions of two vertebral bodies: 25 (83.25 %). Thoracolumbar spine was the most often affected area. It should be noted that when destructive specific process was located in thoracic part of the spine, three bodies of vertebrae were involved in the inflammation more often. Results. Bacteriological confirmation of the diagnosis was obtained in 12 (39.96 %) patients, of whom Mycobacterium tuberculosis were identified only by culture in 6 (19.98 %), in others — only by bacterioscopy and in 2 (6.72 %) cases, positive results were obtained by both methods. Assessment of information content of different pathological material showed that the highest number of positive results, both by culture and bacterioscopy, was obtained from the abscess contents — 9 (30 %) cases, pus in tampons and secretion from the fistulas were detected significantly less frequently — only in 2 (6.66 %) patients. Moreover, the frequency of Mycobacterium tuberculosis detection in the operating material, including granulations and caseous masses, was low — 5 cases (16.65 %). Biopsy using surgical techniques was applied to confirm tuberculous spondylitis in 30 patients in the study group. The diagnosis of spine tumors was established in 9 persons, and other 7 patients were diagnosed with nonspecific spondylitis. Fine-needle aspiration of congestive abscesses was positive in 11 patients (52 %). Fine-needle aspiration allowed diagnosing metastasis of the vertebral cancer in one case, the primary tumor of the spine in three cases, tuberculosis in 9 patients and non-specific vertebral osteomyelitis in 4 cases. If puncture biopsy was ineffective, percutaneous core-needle biopsy of the vertebral bodies was performed. This method allowed diagnosing tuberculous spondylitis in 5 patients, primary tumor of the spine in one and cancer metastasis in another patient. The use of fine-needle and core-needle biopsy did not result in any complications. Core-needle biopsy was performed under electronic image converter guidance in posterior approach through the root of the arc of the affected segment. Conclusions. The conducted analysis of bacteriological findings in patients showed a relatively low effectiveness of bacteriological methods of diagnosis in tuberculous spondylitis and high efficiency of polymerase chain reaction. The results of biopsy studies indicate the high efficiency and expediency of etiological diagnosis with obligatory research of Mycobacterium tuberculosis sensitivity to anti-bacterial agents. Improvement of etiological diagnosis of tuberculous spondylitis is an important factor in improving the treatment outcomes in this diseas
Дод.точки доступу:
Голка, Г. Г.
Веснін, В. В.
Олійник, А. О.
Фадєєв, О. Г.
Ханик, Т. Я.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Лоскутов, А. Е.
Профилактика вывихов при эндопротезировании больных с диспластическим коксартрозом [Текст] / А. Е. Лоскутов, О. А. Лоскутов, В. Н. Рыбка // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 107-112. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP (диагностика, хирургия)
БЕДРА ВЫВИХ -- HIP DISLOCATION (профилактика и контроль)
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование, методы)
Анотація: При эндопротезировании тазобедренного сустава (ЭТС) у больных с диспластическим коксартрозом (ДК) частота ревизионных операций достигает 32–58 %, при этом частота вывиха эндопротеза (ЭП) колеблется, по данным литературы, от 5 до 11 %. Цель работы: провести анализ методов профилактики вывихов эндопротеза при ЭТС модульными системами ОРТЭН у больных с ДК. Материалы и методы. Под нашим наблюдением находилось 322 больных с ДК, которым выполнено 394 ЭКС. В 361 (91,6 %) случае использованы модульные эндопротезы ОРТЭН преимущественно с бесцементным методом фиксации, в том числе в 329 (89,5 %) случаях — чашки с резьбой, а в 51 (12,9 %) — запрессовываемые чашки. Результаты. Проведена оценка результатов ЭТС у больных с ДК с учетом факторов риска вывиха эндопротеза и анализ методик их профилактики на этапах предоперационной подготовки, проведения операции, выбора чашки и лайнеров с 10°, 20° навесом и фиксированной сферы, а также разработки системы индивидуальной послеоперационной реабилитации больных. В 170 (48,3 %) случаях были использованы лайнеры с 10° и 20° навесом, преимущественно при II, III и IV степенях ДК. В 12 случаях у больных с сопутствующим расстройством нервно-мышечной системы и детским церебральным параличом использованы лайнеры с фиксированной сферой, что обеспечило профилактику вывиха при этом виде лайнера во всех случаях. Для устранения гипермобильности в узле трения ЭП использовали головки с разной длиной шейки — от –3 до +12 мм. При проведении функциональных проб обращали внимание на наличие импиджмента головки ЭП с лайнером и параартикулярными оссификатами, которые удаляли. Использовали дифференцированные индивидуальные программы реабилитации с восстановлением тонуса мышц и чередованием активной и пассивной ЛФК с помощью мотошин. В зависимости от объема реконструктивного эндопротезирования полную нагрузку позволяли через 4–12 недель после операции. В 7 (1,8 %) случаях наблюдали вывихи ЭП, в 2 — на раннем послеоперационном этапе в связи с нарушением режима и в 5 — на этапах поздней реабилитации. Во всех случаях вывих вправляли и временно до 3 недель фиксировали коленный сустав ортезом для предупреждения убыточных движений. В 3 случаях проведена ревизия чашек с изменением их положения и установлением лайнера с 20° навесом, а в 1 случае с рецидивирующим вывихом установлен лайнер с фиксирующей сферой. Выводы. Риск вывиха ЭП после ЭТС у больных с ДК связан с грубыми анатомическими изменениями тазобедренного сустава и наличием факторов риска, которые необходимо тщательно анализировать и учитывать. Дооперационная подготовка к ЭТС больных с ДК предусматривает проведение комплекса реабилитационных процедур восстановления тонуса мышц и навыков поведения в послеоперационном периоде. Среди интраоперационных факторов профилактики вывиха ЭП следует обратить внимание на снижение травматичности вмешательства, сохранение анатомических структур и их восстановление, дифференцированный выбор ацетабулярного компонента, его позиции и использование 10°, 20° лайнеров или лайнеров с фиксированной сферой. Особую роль играют индивидуальные программы реабилитации больных после операции
During hip replacemnt (HR) in patients with dysplastic coxarthrosis (DC), the frequency of revision surgery reaches 32–58 %, and according to literature data, frequency of dislocation of the endoprosthesis varies from 5 to 11 %. The purpose was to analyze the methods of prophylaxis of endoprosthetic dislocations, with HP modular ORTEN systems, in patients with DC. Materials and methods. The study involved 322 patients with DC, undergone 394 HP. In 361 cases (91.6 %), modular endoprosthesis ORTEN were used mainly with non-cement fixation method, including 329 (89.5 %) cases of screwed cups, and in 51 (12.9 %) cases — pressed cups. Results. The results of HR in patients with DC were evaluated taking into account the risk factors for endoprosthetic dislocation. There were analyzed the methods of their prophylaxis at the stages of preoperative preparation, operation, selection of cups and 10°, 20° roof and fixed areas as well as the development of the system of individual postoperative rehabilitation of patients. In 170 (48.3 %) cases, liners with 10° and 20° roofs were used, primary in DC II, III and IV. In 12 cases in patients with concomitant neuromuscular disorders and cerebral palsy, fixed-line liners were used that ensured the prevention of dislocation in this type of liner in all cases. To eliminate hypermobility in the friction unit of the HR, we used heads of different length of the neck from –3 to +12 mm. When performing functional tests, attention was drawn to the presence of an imprint of the head endoprosthesis with a liner and para-articular ossificates have been removed. We used differentiated individual rehab programs to restore muscle tone and alternate active and passive exercise therapy with motorcycle. Depending on the volume of reconstructive endoprosthetics, full load was allowed after 4 to 12 weeks after surgery. In 7 (1.8 %) cases, there were dislocation of the HR, in 2 — in early postoperative perod in connection with regime violation and in 5 — at late rehabilitation stage. In all cases, the dislocations were corrected and temporarily up to 3 weeks fixed the knee joint with an orthesis to prevent decrease movements. In three cases, a revision of cups was conducted with the change of their position and installation of a liner with 20° roof, and in one case with a recurrent dislocation, a liner with a fixing sphere was installed. Conclusions. The risk of dislocations of endoprosthesis after HR in patients with DC associated with gross anatomical changes and the presence of risk factors require careful analysis and examination. Preoperative preparation for HR in patients with DK involves a complex of rehabilitation procedures for the restoration of muscle tone and behavioral skills in the postoperative period. Among intraoperative factors of prophylaxis of endoprosthetic dislocation, attention should be paid to reducing traumatic interference, preservation of anatomical structures and their restoration, differentiated choice of acetabular component, its position and use of 10°, 20° liners or fixed liners. Particular role belongs to individual programs of rehabilitation of patients after surgery
Дод.точки доступу:
Лоскутов, О. А.
Рыбка, В. Н.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Страфун, С. С.
"Нещаслива тріада" плеча. Проблеми діагностики [Текст] / С. С. Страфун, А. С. Лисак, О. Ю. Сухін // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 113-117. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧА ВЫВИХ -- SHOULDER DISLOCATION (диагностика, терапия)
ПЛЕЧА ВРАЩАТЕЛЬНАЯ МАНЖЕТА -- ROTATOR CUFF (повреждения)
Анотація: Найбільш часта травма плечового суглоба — це вивих плеча. Частота вивихів плеча, за даними літератури, становить 2 % від усіх видів травм населення світу. «Нещаслива тріада» плеча зустрічається в 9–18 % випадків серед передніх вивихів плеча. Мета роботи: створення алгоритму діагностики «нещасливої тріади» плеча для покращання результатів лікування цієї патології. Матеріали та методи. У ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» в період із 2000 по 2018 рік було проведене лікування 492 пацієнтів із вивихом плеча, серед них у 28 була діагностована «нещаслива тріада» плеча. Усі пацієнти були оглянуті клінічно, виконана мануальна оцінка функції дельтоподібного м’яза й чутливості еполетної зони, рентгенографія, комп’ютерна томографія, ультразвукове дослідження (УЗД), магнітно-резонансна томографія (МРТ) і електронейроміографія. Результати. При підозрі на передній вивих плеча мануально оцінюємо функцію дельтоподібного м’яза й чутливість в еполетній зоні. Під загальним знеболюванням виконуємо вправлення вивиху. У подальшому проводимо контроль оцінки функції дельтоподібного м’яза й чутливості еполетної зони. У разі порушення — оцінюємо функцію кисті. Виконуємо УЗД або МРТ плечового суглоба (а за необхідності — МРТ плечового сплетення). Візуалізація на УЗД або МРТ розриву ротаторної манжети плеча в комбінації з порушенням функції дельтоподібного м’яза дає нам підстави до встановлення діагнозу «нещасливої тріади» плеча. Висновки. «Нещаслива тріада» плеча — тяжка травма плечового суглоба, що призводить до тривалої втрати працездатності, а в деяких випадках — і до інвалідизації хворих. Діагностика «нещасливої тріади» плеча пізніше від 8 тижнів із моменту травми значно погіршує результати подальшого лікування цієї патології. Розроблений нами алгоритм діагностики «нещасливої тріади» плеча дозволяє поставити діагноз у ранні терміни після травми, що дає можливість розраховувати на більш повне відновлення функції
The most common shoulder injury is shoulder dislocation. Frequency of shoulder dislocation, according to the literature, is about 2 % of all types of injuries in the world. The incidence of terrible triad of the shoulder is 9–18 % of cases of anterior shoulder dislocation. The purpose of our work is to create an algorithm for terrible triad of the shoulder diagnosing, and to improve the results of the treatment of this pathology. Materials and methods. In the SI “Institute of Traumatology and Orthopaedics of the NAMS of Ukraine”, from 2000 to 2018, 492 patients with shoulder dislocation were treated, among them 28 were diagnosed with terrible triad of the shoulder. All patients were examined clinically, a manual assessment of the function of the deltoid muscle and the sensitivity of the epaulette area, radiography, computed tomography, ultrasound, magnetic resonance imaging (MRI), and electroneuromyography were performed. Results. In case of anterior shoulder dislocation, we manually evaluate the function of the deltoid muscle, and sensitivity in the epaulette area. Under general anesthesia, we carry out reduction of dislocation. Then we control deltoid muscle function and sensitivity of epaulette area. In case of violation, we evaluate the function of the hand, perform ultrasound or MRI of the shoulder joint (and, if necessary, MRI of the brachial plexus). Visualization by ultrasound or MRI of rotator cuff tear combined with deltoid muscle dysfunction gives us reason to diagnose terrible triad of the shoulder. Conclusions. Terrible triad of the shoulder is a severe trauma of the shoulder joint leading to prolonged disability. The diagnosis of terrible triad of the shoulder in a period of more than 8 weeks from the moment of injury significantly impairs the results of further treatment. We have developed diagnostic algorithm for the terrible triad of the shoulder, which enables to diagnose it early after injury, and makes possible a more complete function restoration
Дод.точки доступу:
Лисак, А. С.
Сухін, О. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Можливості фіксатора та кісткової пластики в лікуванні переломів і псевдоартрозів шийки стегнової кістки [Текст] / П. І. Білінський [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 118-123. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БЕДРА ШЕЙКИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL NECK FRACTURES (диагностика, хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ -- FRACTURE FIXATION (использование, методы)
СУСТАВ ЛОЖНЫЙ -- PSEUDARTHROSIS (диагностика, хирургия)
Анотація: Здійснений аналіз 46 випадків незадовільного остеосинтезу різними фіксаторами при переломах шийки стегнової кістки. Аналізувався вплив гвинтів, традиційних і блокуючих фіксаторів на зрощення фрагментів. Запропонований пристрій для остеосинтезу переломів проксимального відділу стегна
Recently, the number of elderly people has been growing, and consequently, the number of femoral neck fractures (FNF) has increased. Despite the fundamental development of science and medicine, in particular, the use of high-tech techniques, good results in treating these fractures are observed only in 50 % cases, when the pseudoarthrosis occurs in 33 % of cases. In this regard, endoprosthetics are widely used in patients with FNF. The purpose was to optimize the results of treatment of patients with FNF by developing a biomechanically based method of osteosynthesis and fixator for implementation of these methods. Materials and methods. Forty-six cases of unsatisfactory use of traditional fixators in patients with FNF were analyzed. In particular, the results of osteosynthesis with compression screws, L-shaped 130° plate and DHS-fixators were studied. In addition, X-rays of patients who were operated on with PFN and G-rod and structures with blocking screws were analyzed. We studied the dependence of the results of treatment on the quality of fragments reposition, the morbidity of surgical intervention. And also, time of beginning and dosed of full load, their effect on the accretion of fragments were studied. The state of fragment edges, the amount of resorption in the contact zone depending on the dose and time of the load, the fixator design, the correctness of placement of a cervical component, the length of its threaded part and its relation to the fracture line were analyzed. It is noted that biomechanically incorrect holding of screws and plates in the femoral neck, premature load, undone autoplasty if necessary lead to unsatisfactory results. The analysis revealed the flaws of the existing designs for osteosynthesis of FNF. It served as the basis for the development of a device for osteosynthesis of fractures of the proximal femur (DOPFF patent of Ukraine No. 22283). The working core of the device has a figured T-shaped cut, which is fixed in a short plate with a through groove. Such rod with width of 9 millimeters minimally injures the femoral neck; it has a vertical shelf, which gives a derotation effect with a minimum volume. The design provides self-compression of fragments under the action of muscle strength. The small size of the rod increases the possibilities of its placement in the femoral neck, which greatly facilitates the surgical intervention. Our fixator was used in 19 patients with complicated fractures and pseudoarthrosis of femoral neck. Results. A detailed analysis of the factors leading to the development of dysregeneration indicate the importance of preoperative planning, the selection of the most optimal fixative and the application methods in every case. The developed fixator for FNF osteosynthesis and the minimally invasive technique of its use allow operate patients aged 90 years and older. It can be used in the presence of compensated somatic pathology. This simultaneously prevents the deterioration of a patient’s condition after minimally invasive intervention. Hip endoprosthetics, which is traditionally performed in elderly, is much more life-threatening intervention. Analysis of unfavorable factors of FNF and processes at the junction of fragments indicate that our fixator, the method of its application are the most biomechanically grounded. They provide fusion of fragments even in difficult situations. Due to subjective and objective factors, very few authors in modern conditions use bone plastics, which optimizes the course of reparative regeneration that significantly improves the clinical outcome. In case of unsuccessful reposition, inveterate fractures, pseudoarthrosis of the femoral neck, open reposition of fragments, osteosynthesis with DOPFF, bone autoplasty is indicated. Currently, DOPFF with a positive result was used in 182 cases with FNF. In 19 cases open reposition of fragments with bone autoplasty was used with a positive result in patients with pseudoarthrosis and complicated FNF. Conclusions. Designed DOPFF has derotation effect, minimally injuring fragments. It provides functional self-compression, optimal conditions for their fusion. The fixator in combination with cortical autoplasty is indicated in case of complicated fractures and pseudoarthrosis of the femoral neck. This technique provides the fusion of fragments, makes the patient mobile, improves the quality of his life. Osteosynthesis with DOPFF is a less life-threatening, traumatic intervention compared to endoprosthetics and can be recommended for widespread use
Дод.точки доступу:
Білінський, П. І.
Андрейчин, В. А.
Волянін, В. І.
Войтичук, І. А.
Дорожовець, І. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Бець, І. Г.
Власний досвід лікування ушкоджень дистальних метаепіфізів кісток передпліччя [Текст] / І. Г. Бець // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 124-130. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПРЕДПЛЕЧЬЯ ТРАВМЫ -- FOREARM INJURIES (диагностика, хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ -- FRACTURE FIXATION (использование, методы)
Анотація: Ушкодження дистальних метаепіфізів кісток передпліччя (ДМЕКП) залишається актуальною медико-соціальною проблемою внаслідок великої кількості (15 % переломів у дорослих) і значного числа ускладнень їх лікування (30 % і понад). Найбільш тяжкі ускладнення (ранні інфекційно-некротичні та пізні порушення регенерації) характерні для технологій відкритої репозиції і накісткового остеосинтезу. Це відбувається через необґрунтоване розширення показань на ті клінічні ситуації (наприклад, масивні внутрішньосуглобові травматичні деструкції), при яких досягнення анатомічної репозиції і надійної фіксації уламків за допомогою пластин і гвинтів видається дуже проблематичним. Для подібних ситуацій методом вибору можуть бути технології позавогнищевої фіксації. Крім того, вимагають уточнення критерії, що розмежовують показання до консервативного і хірургічного лікування. Мета. Шляхом аналізу клінічних результатів лікування 93 пацієнтів з ушкодженнями ДМЕКП об’єктивізувати критерії вибору технологій лікування, за рахунок чого поліпшити його результати. Матеріали та методи. Базою для розробки раціональної тактики лікування ушкоджень ДМЕКП можуть бути критерії нестабільності ушкоджень, на підставі яких із достатньою коректністю можливо розмежувати показання до консервативного та хірургічного лікування. Накістковий остеосинтез, як травматичну і небезпечну щодо ускладнень технологію, слід застосовувати лише в тих випадках, коли інші методики видаються неспроможними (наприклад, при ушкодженнях Бартона). Застосовувати їх слід лише після детального клініко-рентгенологічного аналізу конкретної ситуації, за наявності високого ступеня ймовірності досягнення цілей внутрішньої фіксації. Результати. В результаті застосованих технологій консервативного лікування (35 пацієнтів), зовнішньої фіксації (43 пацієнти) і внутрішньої фіксації (15 пацієнтів) отримано 72 % добрих результатів, 22 % задовільних і 6 % незадовільних (отриманих при консервативному лікуванні). Висновки. Концентрація уваги на класифікаційних ознаках, критеріях нестабільності та індивідуальних особливостях конкретних ушкоджень призвела до значного звуження показань до накісткового остеосинтезу, одночасно підвищивши його результати, що свідчить про обґрунтованість цієї тенденції. Позавогнищевий остеосинтез, що також показав високу ефективність, видається гідною і біологічно виправданою альтернативою занурювальній фіксації. Наявність відчутної кількості негативних результатів консервативного лікування вимагає розширення показань до позавогнищевого остеосинтезу на ті клінічні ситуації, при яких фіксаційний метод виявився неспроможним
Forearm distal metaphyseal (FDM) fractures remains an actual medical and social problem due to a large number (15 % of fractures in adults) and a significant number of complications following their treatment (30 % and over). The most severe complications (primarily infections and late regeneration defects) are typical for open reposition technologies and internal fixation. This is due to the unjustified expansion of indications for those clinical situations (for example, massive intra-articular traumatic destruction), in which the anatomical reposition and stabile fixation of fragments using plates and screws are very problematic. For such situations, the external fixation technique can be the method of choice. In addition, the criteria for conservative and surgical treatment are to be specified. The purpose was to objectify the criteria for the treatment techniques, improve the treatment results by analyzing the clinical results of treatment of 93 patients with FDM fractures. Materials and methods. The rational treatment tactics and designating of indications for conservative and surgical treatment can be chosen based of damage instability criteria. Internal osteosynthesis, as traumatic and dangerous in relation to complications technology, should be used only in cases when other techniques seem to be untenable (for example, in case of Barton injuries). They should be used only after a detailed clinical and radiological analysis of a specific situation, in the presence of a high degree of probability of achieving the goals of internal fixation. Results. As a result of the applied technologies of conservative treatment (35 patients), external fixation (43 patients) and internal fixation (15 patients), 72 % of good results were obtained, 22 % were satisfactory and 6 % were unsatisfactory (obtained by conservative treatment). Conclusions. Focusing on classification signs, criteria for instability, and individual characteristics of specific injuries led to a significant reduction in the indications for internal osteosynthesis, while increasing its results. This indicates the validity of this trend. External osteosynthesis, which also showed a high efficiency, seems to be a worthy and biologically justified alternative to internal fixation. The presence of a significant number of negative results of conservative treatment requires an extension of the indications for external osteosynthesis for those clinical situations in which the fixation method was found to be untenable
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)