Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ТУ3/2019/20/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 12
Показані документи з 1 по 12

Головач, И. Ю.
Остеоартрит и подагра: доказательства взаимосвязи и возможные терапевтические вмешательства [Текст] / И. Ю. Головач, Е. Д. Егудина // Травма. - 2019. - Том 20, N 3. - С. 5-16. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (лекарственная терапия, осложнения)
ПОДАГРА -- GOUT (лекарственная терапия, осложнения)
КОЛХИЦИН -- COLCHICINE (терапевтическое применение)
Анотація: В обзорной статье представлены новые данные о потенциальной взаимосвязи двух самых распространенных ревматических заболеваний и возможной роли мочевой кислоты в патогенезе остеоартрита (ОА). Остеоартрит — это дегенеративное заболевание суставов, приводящее к боли, снижению качества жизни и негативным социально-экономическим последствиям. Подагра является самой распространенной формой воспалительного артрита и следствием стойко повышенных уровней уратов и отложения провоспалительных кристаллов моноурата натрия в суставах. Давно установлена сходная локализация, предрасполагающие и генетические факторы для обоих заболеваний. Тем не менее взаимоотношения между этими двумя нозологиями до сих пор до конца не выяснены, в частности, влияние ОА на развитие подагры и влияние подагры на развитие ОА. Традиционные факторы риска ОА приводят к инициации хрящевого повреждения и продукции провоспалительных медиаторов, которые способствуют воспалению. В то же время гибель хондроцитов ведет к образованию уратов, и, если их концентрации достаточно высоки, это может способствовать отложению кристаллов на хряще на макроскопическом уровне, что потенциально может привести к вторичному механическому повреждению суставного хряща и способствовать дополнительному прогрессированию ОА. В условиях гиперурикемии синовиальная жидкость при ОА будет иметь более высокие фоновые уровни уратов, что может напрямую влиять на местные урат-опосредованные процессы ОА, увеличивая вероятность кристаллизации. Результатом будет порочный цикл, в котором прогрессирование ОА приводит к образованию уратов, а образование уратов способствует дальнейшему прогрессированию ОА. Представлены доказательства взаимосвязи подагры и ОА с особым акцентом на роль гиперурикемии при наличии или отсутствии подагры, проанализированы исследования, выясняющие возможные биохимические, механические и иммунологические соотношения при этих состояниях. Рассмотрены терапевтические возможности лечения ОА с применением традиционных уратснижающих препаратов и колхицина
The review article presents new data on the potential relationship between the two most common rheumatic diseases and the possible role of uric acid in the pathogenesis of osteoarthritis (OA). OA is a degenerative joint disease that leads to pain, reduced quality of life and negative social and economic consequences. Gout is the most common form of inflammatory arthritis and is the result of persistently elevated levels of urates and deposition of pro-inflammatory crystals of sodium monourate in the joints. Similar localization, predisposing and genetic factors for both diseases has long been established. However, the relationship between these two nosologies has not yet been fully clarified, in particular, the effect of OA on the development of gout and the effect of gout on the development of OA. Traditional risk factors for OA lead to the initiation of cartilage damage and the production of pro-inflammatory mediators that contribute to inflammation. At the same time, the death of chondrocytes leads to the formation of urates, and if their concentrations are high enough, this may contribute to the deposition of crystals on cartilage at a macroscopic level, which can potentially lead to secondary mechanical damage to articular cartilage and contribute to the additional progression of OA. In conditions of hyperuricemia, synovial fluid with OA will have higher background levels of urates that can directly affect the local urate-mediated OA processes, increasing the likelihood of crystallization. The result will be a vicious cycle in which the progression of OA leads to the formation of urates, and the formation of urates contributes to the further progression of OA. Evidence of the relationship between gout and OA is given, with particular emphasis on the role of hyperuricemia in the presence or absence of gout. Studies that clarify the possible biochemical, mechanical and immunological relationships of these states are analyzed. The therapeutic options in the treatment of OA with the use of traditional urate-lowering drugs and colchicine are considered
Дод.точки доступу:
Егудина, Е. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Копчак, О. О.
Головний біль напруження й цервікогенний головний біль: особливості клінічної картини, діагностики й лікувальної тактики [Текст] / О. О. Копчак // Травма. - 2019. - Том 20, N 3. - С. 17-22. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Тиоколхикозид

MeSH-головна:
ГОЛОВНАЯ БОЛЬ НАПРЯЖЕНИЯ -- TENSION-TYPE HEADACHE (диагностика, лекарственная терапия)
МИГРЕНОЗНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- MIGRAINE DISORDERS (диагностика, лекарственная терапия)
МИОРЕЛАКСАНТЫ ЦЕНТРАЛЬНОГО ДЕЙСТВИЯ -- MUSCLE RELAXANTS, CENTRAL (терапевтическое применение)
Анотація: У статті подані сучасні діагностичні критерії головного болю напруження й цервікогенного головного болю, висвітлено аспекти диференціальної діагностики й лікувальної тактики при обох видах головного болю. Розглянуто місце міорелаксантів (тіоколхікозиду) в комплексній терапії головного болю напруження й цервікогенного головного болю
The article presents modern diagnostic criteria for tension-type headache and cervicogenic headache. Modern aspects of differential diagnosis and therapeutic approaches to both types of headache are described. The place of muscle relaxant (thiocolchicoside) in the comprehensive therapy of tension-type headache and cervicogenic headache is considered
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рушай, А. К.
Реконструкція складних випадків септичних незрощень великогомілкової кістки [Текст] / А. К. Рушай, О. В. Борзих, О. О. Мартинчук // Травма. - 2019. - Том 20, N 3. - С. 23-28. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЕРЕЛОМЫ НЕСРОСШИЕСЯ -- FRACTURES, UNUNITED (диагностика, микробиология, хирургия)
СЕПСИС -- SEPSIS (диагностика, осложнения, патофизиология)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ -- RECONSTRUCTIVE SURGICAL PROCEDURES (использование, методы)
Анотація: У роботі обґрунтована реконструктивна тактика лікування складних випадків септичних незрощень кісток гомілки. Аналіз 31 спостереження дозволив сформулювати напрямки комплексного лікування — санації, пластики дефектів м’яких і кісткової тканин; створення оптимальних умов зрощення уламків. Використання сучасних оціночних систем дозволило об’єктивізувати тактику лікування й отримані результати
The paper substantiates the reconstructive treatment of complex cases of septic non-unions of the bones of the leg. Analysis of 31 observations allowed us to formulate directions of the comprehensive treatment — rehabilitation, plastics of soft and bone tissue defects; the creation of the optimal conditions for bone healing. The use of modern evaluation systems made impossible to objectify the tactics of treatment and the results obtained. The existing non-union assessment system, the Non-Union Scoring System (NUSS), was an effective tool for clarifying the scope of treatment. Comprehensive treatment of the complex septic non-unions of the tibia consisted in reconstructive surgical interventions, conservative therapy and rehabilitation measures. Surgical treatment of septic non-union of the tibia is resolved many of the existing problems. Not only the volume of interventions was of great significance, but also the order and sequence of their implementation. The primary task was to repair the site of inflammation. At the same time, the issues of plasty for defects of soft and bone tissue were solved; optimal conditions for the healing of the fragments (stimulation of bone regeneration) were created. Surgical treatment was multi-staged. Each previous one solved any of the existing problems, created conditions for the optimal performing of the next; all stages obeyed the general strategy — to restore maximally the function of the limb. The results obtained were evaluated as good using the evaluation scale of Karlstrom-Olerud (based on NUSS)
Дод.точки доступу:
Борзих, О. В.
Мартинчук, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Zippel, H.
Сравнение эффективности и безопасности внутривенных форм декскетопрофена трометамола и кетопрофена в менеджменте болевого синдрома после проведения ортопедической операции. Мультицентровое двойное слепое рандомизированное клиническое исследование в параллельных группах... [Текст] / H. Zippel, A. Wagenitz // Травма. - 2019. - Том 20, N 3. - С. 29-39. - Библиогр. в конце ст.

Рубрики: Декскетопрофена трометамол

MeSH-головна:
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ORTHOPEDIC PROCEDURES
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE
БОЛИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ -- PAIN, POSTOPERATIVE (диагностика, лекарственная терапия)
КЕТОПРОФЕН -- KETOPROFEN (терапевтическое применение)
ВВЕДЕНИЕ ЛЕКАРСТВ ВНУТРИВЕННОЕ -- ADMINISTRATION, INTRAVENOUS
РАНДОМИЗИРОВАННОЕ КОНТРОЛИРУЕМОЕ КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- RANDOMIZED CONTROLLED TRIAL
Анотація: Цель настоящего исследования сводилась к тому, чтобы оценить обезболивающую эффективность и безопасность декскетопрофена трометамола, нестероидного противовоспалительного средства, по сравнению с его исходным рацемическим соединением кетопрофеном (оба препарата вводили внутривенно) у пациентов с послеоперационной болью. Методы. Дизайн исследования носил многоцентровой рандомизированный двойной слепой параллельно-групповой характер. В общей сложности 252 пациента с умеренной и тяжелой болью после протезирования тазобедренного или коленного сустава, выполненного в условиях общей анестезии, были случайно распределены к получению декскетопрофена трометамола в дозе 50 мг или кетопрофена в дозе 100 мг. Оба препарата вводили внутривенно каждые 8 ч в течение 2 дней. Пациентов включали в исследование лишь в том случае, если интенсивность боли по 100-мм визуальной аналоговой шкале (ВАШ) была ≥ 40 мм. В ходе исследования была оценена интенсивность боли по ВАШ в разные отрезки времени после введения первой дозы тестируемых препаратов, после чего в качестве первичной переменной эффективности была рассчитана сумма разниц интенсивности боли (СРИБВ0–8 ч). Кроме того, была оценена необходимость в применении резервных обезболивающих средств, максимальная разница интенсивности боли (РИБmax), время до достижения РИБmax и безопасность применения тестируемых средств. Результаты. Средние (± станд. ошиб.) скорригированные значения СРИБВ0–8 ч в протокольной популяции составили 310,9 ± 19,2 и 326,3 ± 19,0 мм•ч в группах с декскетопрофена трометамолом и кетопрофеном соответственно. 95% доверительный интервал для разницы между обоими видами терапии (от –59,1 до 28,3) полностью находился в пределах диапазона эквивалентности (± 65,3 мм•ч). В ходе исследования не было обнаружено достоверных различий в отношении вторичных переменных. Необходимость в применении резервных обезболивающих средств оказалась высокой в обеих группах — у 81,3 % пациентов из группы с декскетопрофена трометамолом и у 87,1 % пациентов из группы с кетопрофеном. Время до достижения РИБmax после введения декскетопрофена трометамола и кетопрофена составило 284,7 и 308,5 мин соответственно. Побочные эффекты, непосредственно связанные с приемом тестируемых препаратов, наблюдались у 16 % пациентов из группы с декскетопрофена трометамолом и у 21,3 % — с кетопрофеном. Большая часть пациентов получала сопутствующую терапию низкомолекулярными гепаринами (94,4 %), при этом не было отмечено каких-либо геморрагических осложнений, связанных с перенесенной операцией. В ходе исследования не наблюдалось побочных эффектов, отражающих нарушение функции почек
Выводы. Оба тестируемых препарата были эквивалентны по обезболивающей активности при лечении послеоперационной боли после ортопедических вмешательств. Высокая частота использования резервных обезболивающих средств свидетельствует о необходимости применения мультимодального подхода к обезболиванию после данного типа операций. В ходе исследования была обнаружена тенденция к более лучшей переносимости декскетопрофена трометамола по сравнению с кетопрофеном
Дод.точки доступу:
Wagenitz, A.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Використання комп’ютерних технологій при розробці імплантату хребців для заднього спондилодезу у грудному відділі хребта [Текст] / М. О. Корж [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 3. - С. 40-48. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОЗВОНОЧНИКА БОЛЕЗНИ -- SPINAL DISEASES (хирургия)
ВЕРТЕБРОПЛАСТИКА -- VERTEBROPLASTY (использование, методы)
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION (использование)
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS
Анотація: Хірургія хребта потребує регулярного переосмислення підходів до вибору нових матеріалів, що використовуються при оперативних втручаннях. При вертебректоміях хребта використовуються переважно титанові імплантати як для заднього спондилодезу, так і для міжтілового. Для онкоконтролю використовуються не тільки лабораторні методи обстеження, але і КТ, МРТ. Тому імплантати окрім характеристик міцності та біосумісності повинні відповідати зазначеним вимогам при дослідженні МРТ та КТ. Спосіб вертебректомії «en blok» за Tomita дозволяє використання транспедикулярної фіксації та міжтілового спондилодезу із заднього доступу. Але, за даними літератури, міграція або пролабіювання титанового міжтілового імплантату у суміжні тіла хребців відбувається в 9,5 % випадків. Мета. Вирішення проблеми міграції міжтілового імплантату при вертебректомії грудного відділу із заднього доступу завдяки новим конструкційним рішенням. Матеріали та методи. Cтворена модель хребтового стовпа людини, в якій узяті до уваги всі сили, що м’язи викликають, і місця прикладання цих сил. Загальна кількість знімків хребтового стовпа одного пацієнта — 260, рознесених у 12 груп, кожна з яких має 35–40 знімків. Особлива увага приділялась місцям контакту між хребцями і переходу тіла хребця в його задню частину. Правильне взаємне розташування хребців забезпечувалося за вихідними кадрами томографії, які були розбиті на групи за приналежністю до конкретного хребця. Результати. Найкраще зчеплення імплантату з поверхнею сусідніх хребців забезпечується за допомогою рифлення. З’єднання вуглецевого циліндра і штанги здійснюється за допомогою титанового стрижня змінного профілю; така конструкція дозволила забезпечити мінімальне напруження і рівномірно розподілити його по всій конструкції. Для запобігання розкручуванню гайки запропоновано виготовляти різьбу з натягом, що у подальшому концентрує максимальне напруження в цьому місці, але є доступним, не перевищуючи 10 % від межі міцності для заданого матеріалу. Застосування такої конструкції дозволило максимально зменшити використання титану в цих операціях і частково замінити його на вуглець-вуглецевий композит (ВВК). Для використаних сплавів титану у розробленій конструкції допустимі навантаження в середньому σекв = 600 МПа, найбільше значення напруження становить 163 МПа. Максимальне робоче напруження дорівнює 20,318 МПа для металевих конструкцій та 1,1288 МПа для елементів із ВВК. Було створено три комплекти імплантатів із мінімальними, середніми та максимальними значеннями діаметра і відповідними «залежними» розмірами. Висновки. За результатами математичного моделювання, можливо і виправдано використання матеріалів на основі вуглецю, а саме ВВК. У нашій роботі показано зразок проектування імплантату зі вказаного матеріалу, а також конструкторське рішення, яке дозволяє вирішити проблему фіксації імплантату в хребті, що обумовлює спрощення проведення операції. Змодельована технологія отримання деталі з найскладнішою конструкцією в розробленій збірці — деталь «ендопротез»
Surgery of the spine requires a regular re-interpretation of approaches to the selection of new materials used in surgical interventions. In case of vertebrectomy, mainly titanium implants are used, both for posterior spine fusion and for interbody fusion. Oncological control is performed not only by laboratory me-thods, but also by CT, MRI. Therefore, implants, in addition to the durability and biocompatibility characteristics, must meet the above requirements in MRI and CT study. The method of vertebrectomy “en blok” by Tomita allows the use of transpedicular fixation and interbody spinal alignment with posterior access. But according to the literature data, migration or prolongation of the titanium intercostal implant in adjacent vertebral bodies occurs in 9.5 % of cases. The purpose was to solve the problem of migration of an intercostal implant in thoracic vertebrectomy with posterior access using new structural solutions. Materials and methods. A model of the human pectoral pillar was created, which takes into account all the forces that they cause and places of application of these forces. The total number of photos of the spine of the 1st patient is 260, divided into 12 groups, each of which has an average of 35–40 photos. Particular attention was paid to the places of contact between the vertebrae and the transition of the vertebral body to its posterior part. Correct mutual arrangement of the vertebrae was provided by the imaging tomography, which were divided into groups according to the specific vertebrae. Results. The best adhesion of the implant to the surface of the adjacent vertebrae is provided by riveting. The connection of the carbon cylinder and rod was carried out with the help of a titanium rod of variable shape, such construction allowed provide the minimum stresses and evenly distribute them throughout the structure. In order to prevent the unscrewing of the nut, it is proposed to make a thread with a tension, which in the future concentrates the maximum stresses in this place, but is available not exceeding 10 % of the strength of the specified material. Application of such construction allowed minimize the use of titanium in these operations and partially replace it with CCC (carbon-carbon composite). For titanium alloys, used in the developed constructions, permissible load is at average 600 MPa, the highest voltage value is 163 MPa. The maximum operating voltages are 20.318 MPa for metal structures and 1.1288 MPa for HVC elements. Three kits of implants with minimum, average and maximum diameters and relative “dependent” sizes were crea-ted. Conclusions. The results of mathematical modeling demonstra-ted that it is possible and grounded to use carbon-based materials, namely CCC. This article presents a sample of the implant construction made from the specified material, as well as a design solution that allows solving the problem of fixing the implant in the spine, that makes it easier to perform the operation. Simulated technology for obtaining a component with the most complex design in the deve-loped assembly — the chapter “Endoprosthesis”
Дод.точки доступу:
Корж, М. О.
Куценко, В. О.
Тимченко, І. Б.
Попов, А. І.
Геращенко, Я. М.
Бєлий, Є. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Биомеханические аспекты экспериментального исследования функционального лечения С-образной сколиотической деформации позвоночника [Текст] / М. Л. Головаха [и др.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 3. - С. 49-58. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
СКОЛИОЗ -- SCOLIOSIS (терапия)
ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА ЛЕЧЕБНАЯ -- EXERCISE THERAPY (использование, методы)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA (физиология)
ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНАЯ МЕДИЦИНА -- EXPERIMENTAL MEDICINE
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
Анотація: В нашей клинической практике был разработан комплекс физических упражнений, во главу которого были поставлены топические особенности деформации позвоночника. Цель работы: на основе математического моделирования обосновать эффективность физиофункционального лечения пациентов c C-образной деформацией позвоночника. Материалы и методы. В качестве экспериментального исследования мы использовали математическое моделирование, основой которого являлась математическая модель позвоночника, позволяющая изучить распределение внутренних напряжений в позвоночных двигательных сегментах при различных вариантах их нагружения. На данной математической модели были проверены 15 упражнений. Выводы. Исследование с помощью математической модели позволило изучить дифференцированное воздействие методов кинезитерапии на С-образную деформацию позвоночника в зависимости от ее вершины. Данное исследование позволило биомеханически обосновать показания и противопоказания для использования различных физических упражнений при лечении сколиотической болезни. Проведенное исследование позволило усовершенствовать методологический подход к разработке комплексов лечебной гимнастики с учетом топических особенностей деформации позвоночника
Background. Scoliotic disease is the object of nume-rous developments and studies of a wide variety of medical specialists. The multifaceted approach to one of the most difficult topics of orthopedics, vertebrology and pediatrics is absolutely justified. The data speak not only of an increase in the incidence of scoliosis as a whole, but also of an increase in the number of patients with severe deformities. Recently, in the treatment of this pathology, a surgical approach to correcting the deformation of the spine produces good results, while patient management actively includes in its program such a powerful factor as functional treatment of patients after surgery and patients who do not undergo surgical intervention. Many different methods of therapeutic gymnastics have been developed, but it is not always possible to evaluate all the proposed complexes subjectively. In our clinical practice, a set of physical exercises was developed, with topical features of the spinal deformity at its head. The purpose was to substantiate the effectiveness of physio-functional treatment of patients with C-shaped scoliotic disease based on mathematical modeling. Materials and methods. In the biomechanics laboratory of Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology, mathematical models of the spine with C-shaped scoliotic deformations were developed, they were used to analyze the stress-strain state. We were interested in the distribution of internal stresses in the model, and not in the magnitude of the stresses produced by this force, so in all cases the load was assumed to be 10 N. In cases of additional compensating forces associated with maintaining the trunk in the initial position, for example, in a one-leg standing, additional load equal to 2 N was applied. As an experimental study, we used mathematical modeling, the basis of which was the mathematical model of the spine that made it possible to study the distribution of internal stresses in vertebral motor segments under different loading patterns. In this mathematical model, 15 exercises were tested. Conclusions. The study with the help of a mathematical model allowed studying the differentiated effect of kinesitherapy methods on spinal deformities, depending on its apex. This study allowed biomechanical substantiation of indications and contraindications for the use of various physical exercises in the treatment of scoliotic disease. The study made it possible to improve the methodological approach to the development of therapeutic gymnastics, taking into account the topical features of spine deformity
Дод.точки доступу:
Головаха, М. Л.
Тяжелов, А. А.
Летучая, Н. П.
Суббота, И. А.
Карпинский, М. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кальченко, А. В.
Наш досвід застосування однополюсного ендопротезування при переломах проксимального відділу стегнової кістки в осіб похилого та старечого віку [Текст] / А. В. Кальченко // Травма. - 2019. - Том 20, N 3. - С. 59-65. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES (диагностика, хирургия)
АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT (использование, методы)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, методы)
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Анотація: Переломи проксимального відділу стегнової кістки безпосередньо пов’язані з віком: найчастіше вони виникають у похилому та старечому віці. До 2050 р. кількість осіб віком понад 65 років у багатьох розвинених країнах подвоїться та становитиме 2 млрд. Тому лікування переломів зазначеної локалізації продовжує залишатись актуальною проблемою клінічної медицини. Мета — покращити результати лікування осіб похилого та старечого віку з переломами проксимального відділу стегнової кістки шляхом застосування біполярної геміартропластики кульшового суглоба. Матеріали та методи. Проведено хірургічне лікування 43 хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки. Серед хворих було 14 чоловіків і 29 жінок. Переважали хворі старечого віку — 29 пацієнтів, похилого віку — 14 пацієнтів. Оцінка больового синдрому, статико-динамічної активності хворих, деформації та амплітуди рухів оперованої нижньої кінцівки проводилась з використанням шкали Харриса. Відкрита репозиція перелому, металостеосинтез проксимального відділу стегнової кістки пластиною, виконана 23 хворим. Середня тривалість перебування в стаціонарі становила 17–21 добу, далі хворих спостерігали амбулаторно, виконували контрольну рентгенографію через 2 міс. після перелому та через 4–6 міс. Однополюсне біполярне ендопротезування кульшового суглоба при переломах проксимального відділу стегнової кістки виконали 20 хворим. Уламки додатково фіксували спицями Кіршнера (патент України «Спосіб лікування уламкових переломів проксимального відділу стегнової кістки № 101594 від 25.09.2015»). Результати. Після ендопротезування кульшового суглоба встановлено, що відмінні та добрі результати отримано в 95 % хворих. Незадовільні результати отримано у 5 %. Після накісткового остеосинтезу добрий результат встановлений в 1 випадку, незадовільний — у 7 пацієнтів. Причинами незадовільних результатів лікування накістковою пластиною були: наявність скарг хворих на біль у зоні перелому та в зоні кульшового суглоба, наявність кульгавості та укорочення нижньої кінцівки до 1–1,5 см, використання милиць чи ходунків, наявні контрактури кульшового суглоба, вторинне зміщення кісткових уламків (25 %), асептичний некроз головки стегнової кістки (12,5 %). Висновки. У хворих старечого та похилого віку з вертлюжними переломами 3–5-го типів за класифікацією Evans доцільно проводити ендопротезування. Щоб зберегти довжину кінцівки, пропонуємо зберігати міжвертлюжний фрагмент та фіксувати його спицями на ніжці ендопротеза. За результатами лікування встановлено, що при ендопротезуванні суглоба після переломів 3–5-го типів за класифікацією Evans у хворих через 1,5–2 місяці і більше була відновлена функція пересування, яка наближалася до вихідного рівня. Після остеосинтезу довгий час відзначалися порушення у вигляді больового синдрому, обмеження рухів у суглобі, що суттєво впливало на функцію пересування
Proximal femur fractures are closely dependent on patient’s age. Most commonly, they are diagnosed in elderly and senile patients. To 2050 the number of people beyond 65 years in the developed countries will increase twice and account for 2 billion. That is why the importance of treatment of proximal femur fractures will rise even more than nowadays. The purpose was to improve outcomes in elderly patients with proximal femur fractures using bipolar hemiarthroplasty of hip joint. Materials and methods. Forty-three patients with proximal femur fractures were undergone surgery. Among them there are 14 men and 29 women. Twenty-nine patients were of senile age and 14 patients of eldery age. Pain, stato-dynamic activity, deformity and movement amplitude assessed using Harris Hip Score. The open reduction and internal fixation of proximal femur fracture with plate was chosen for 23 patients. Average duration of stay in hospital was from 17 to 21 days. Following, the patients were observed on outpatient basis. Control radiographs were conducted in 2 and 4–6 months after the fracture. Unipolar bipolar endoprosthe-tics was used for 20 patients with proximal femur fracture. Bone fragments were additionally fixed with K-wires (patent, Ukraine, «Method of treatment of comminuted proximal femur fractures No 101594 dated 25.09.2015»). Results. After hip endoprosthetics excellent and good results were obtained in 95 % of cases. Unsa-tisfactory results were obtained in 5 % of cases. After bone plate osteosynthesis good result was obtained in 1 case and bad results were obtained in 7 patients. The bad results in bone plate osteosynthesis were associated with pain complains, lower limb shortening to 1–1.5 cm, lameness, use of walkers and crutches, bone fragments secondary bias (25 %), aseptic femoral neck necrosis (12.5 %). Conclusions. It is better to perform endoprosthetics for elderly and senile patients with proximal femur fractures type 3, 4 and 5 according to Evans classification. We offer a fixation of intertrochanteric fragment to endoprosthetics shaft using the wires to avoid the lower limb shortening. The results demonstrate that patients who had undergone hip endoprosthetics after proximal femoral fractures type 3, 4 and 5 according to Evans classification locomotive function was restored to the initial level after 1.5–2 months and more. After bone plate osteosynthesis, the long-term movement restrictions, pain and locomotive function impairment were observed
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гістологічні особливості будови плантарної пластики капсули плеснофалангового суглоба [Текст] / О. А. Турчин [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 3. - С. 66-70. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МЕТАТАРЗАЛГИЯ -- METATARSALGIA (диагностика)
ПЛЮСНЕ-ФАЛАНГОВЫЙ СУСТАВ -- METATARSOPHALANGEAL JOINT (анатомия и гистология)
Анотація: Мета роботи: аналіз результатів гістологічного дослідження плантарної пластинки капсули плеснофалангового суглоба; виявлення особливостей будови, характерних для структури ентезису. Матеріали та методи. Досліджено 11 зразків тканин плантарної пластинки капсули 2–4-го плеснофалангових суглобів, шість із яких були взяті у двох свіжих травматичних ампутованих кінцівках. Інші п’ять зразків отримали при екзартикуляції другого пальця у пацієнтів із крайнім ступенем фіксованої молоткоподібної деформації. Середній вік пацієнтів становив 65,28 ± 10,32 (45–74) року, чоловіків було 3, жінок — 4. Для гістологічного дослідження відбирали фрагменти сухожильно-кісткового з’єднання, які проходили звичайну гістологічну обробку. Препарати досліджували в світлі, що проходить через систему лінз мікроскопа OLYMPUS CX-41. Градації вираженості морфологічних показників оцінювали згідно з візуальною аналоговою шкалою від низького до високого ступеня при збільшенні × 100. Результати. У досліджуваних зразках плантарної пластинки виявили характерні гістологічні ознаки, властиві для структури фіброзно-хрящового ентезису. У місці кріплення сполучної тканини до суглобової поверхні спостерігалась поступова трансформація фіброзної тканини в мінералізовану кісткову тканину, що мікроскопічно характеризувалось зональністю цього переходу. Ентезис плантарної пластинки мав чотири окремі зони: перша зона представлена щільною оформленою сполучною тканиною; друга зона — волокнистим хрящем без ознак звапнення; третя — мінералізованим волокнистим хрящем; четверта — власне кісткою. Висновки. Описана гістологічна будова ділянок кріплення плантарної пластинки капсули плеснофалангового суглоба до головок плеснових кісток відповідає типовій структурі фіброзно-хрящового ентезису, характерною ознакою якого є наявність волокнистого хряща, локалізація переважно біля епіфізів, обмеженість зони прикріплення
Background. Objective was to analyze the plantar plate histology results, to reveal the features of the plantar plate enthesis structure. Materials and methods. Eleven samples of metatarsophalangeal joint plantar plates were obtained for histology assessment: 6 plantar plates from fresh traumatic amputated limb, five after second toe exarticulation. Three persons were males, 4 — females, the average age of patients was 65.28 ± 10.32 years (range 45–74). Paraffin sections (5 microns) were analyzed with bright-field light microscopy (Оlympus CX41). Grades of severity of morphological signs were evaluated by the visual analogue scale from low to high grade, with 100×. Results. The characteristic histological signs were revealed in the structure of fibrocartilaginous enthesis. There was a gradual transformation of fibrous tissue into mineralized bone tissue that microscopically was characterized by the zonation of this transition. The plantar plate enthesis had four zones: zone 1 — dense connective tissue, zone 2 — non-calcified fibrous cartilage, zone 3 — calcified fibrous cartilage, zone 4 — the bone. Conclusions. The histological structure of the attachment of the plantar plate of metatarsophalangeal joint capsule to the heads of metatarsal bones corresponds to the typical structure of the fibrocartilaginous enthesis, the characteristic feature of which is the presence of fibrous cartilage, localization predominantly near epiphyses, and the limited attachment area
Дод.точки доступу:
Турчин, О. А.
Григоровська, А. В.
Коструб, О. О.
Лябах, А. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Король, П. О.
Аналіз діагностичної інформативності методів променевої візуалізації в діагностиці деформуючого остеоартрозу кульшових і колінних суглобів в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції [Текст] / П. О. Король, М. М. Ткаченко // Травма. - 2019. - Том 20, N 3. - С. 71-76. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ КОЛЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, KNEE (рентгенография, ультрасонография)
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP (рентгенография, ультрасонография)
ЧЕРНОБЫЛЬСКАЯ ЯДЕРНАЯ КАТАСТРОФА -- CHERNOBYL NUCLEAR ACCIDENT
ЗДОРОВЬЯ ИЗМЕНЕНИЯ ПРИ ВОЗДЕЙСТВИИ ИЗЛУЧЕНИЙ -- RADIOLOGIC HEALTH
Анотація: Мета: вивчити діагностичну інформативність основних методів променевої візуалізації в діагностиці деформуючого остеоартрозу (ДО) кульшових та колінних суглобів учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Матеріали та методи. В роботу включено 160 пацієнтів із ДО кульшових та колінних суглобів, із них 96 жінок та 64 чоловіки, віком від 48 до 85 років. Всім хворим проведено комплексне дослідження за допомогою основних методів променевої візуалізації: рентгенографії (РГ), термографії (ТГ), комп’ютерної томографії (КТ), ультразвукового методу (УЗД), магнітно-резонансної томографії (МРТ), трифазової остеосцинтиграфії (3-ф ОСГ). Результати. За даними аналізу діагностичної інформативності метод 3-ф ОСГ має більшу чутливість та точність (93,4 та 88,6 %), ніж методи РГ (62,5 та 65,8 %), УЗД (80,7 та 85,2 %), ТГ (83,2 та 74,3 %) відповідно. Однак методи КТ та МРТ мають більшу специфічність (92,1 та 94,6 %) порівняно з методом 3-ф ОСГ (83,3 %). Висновки. В диференціальній діагностиці ДО учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 3-ф ОСГ у комплексі з РГ та ТГ доречно застосовувати з метою стадіювання поширеності патологічного процесу в кульшових та колінних суглобах, а у комплексі з методами УЗД, КТ чи МРТ — для моніторингу динаміки патологічного процесу в післяопераційний період, а також для оцінки ефективності антибактеріального та оперативного лікування
Background. The purpose was to study the diagnostic informativeness of the basic methods of beam imaging in the diagnostics of deforming osteoarthrosis (DO) of the hip and knee joints in clean-up workers of Chornobyl accident. Materials and methods. The work included 160 patients with DO of the hip and knee joints (of which 96 women and 64 men), aged 48 to 85 years. All patients performed a comprehensive study using the basic methods of beam imaging: X-ray, thermography (TG), computed tomography (CT), ultrasound (US), magnetic resonance imaging (MRI), 3-fase bone scintigraphy (3f-BS). Results. According to the diagnostic informative analysis, the 3f-BS method has higher sensitivity and accuracy (93.4 and 88.6 %) than X-ray method (62.5 and 65.8 %), US (80.7 and 85.2 %) , TG (83.2 and 74.3 %), respectively. However, CT and MRI methods have higher specificity (92.1 and 94.6%) in relation to the 3f-BS method (83.3 %), respectively. Conclusions. In the differential diagnosis of DO participants in clean-up workers of Chornobyl accident 3f-BS in combination with X-ray and TG is appropriate for the purpose of studying the prevalence of the pathological process in the hip and knee joints, and in combination with the methods of US, CT or MRI - for monitoring the dynamics of the pathological process in the postoperative period, as well as to assess the effectiveness of antibacterial and surgical treatment
Дод.точки доступу:
Ткаченко, М. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Курінний, І. М.
Результати лікування хворих із переломами дистального епіметафіза плечової кістки та їх наслідками [Текст] / І. М. Курінний, О. С. Страфун // Травма. - 2019. - Том 20, N 3. - С. 77-84. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВАЯ КОСТЬ -- HUMERUS (повреждения, хирургия)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Переломи дистальної частини плечової кістки становлять лише 2 % від усіх переломів кісток скелета в дорослих та 30 % від усіх переломів ділянки ліктьового суглоба. Метою дослідження було проаналізувати результати лікування хворих із переломами дистального епіметафіза плечової кістки та їх наслідками залежно від тяжкості та давності перелому. Матеріали та методи. З 2011 по 2018 рік спостерігали 132 хворих із переломами дистального епіметафіза плеча. Середній вік пацієнтів становив 39,6 ± 15,1 року, чоловіків було дещо більше, ніж жінок (53,8 та 46,2 % відповідно). Усім хворим виконували відкриту репозицію та металоостеосинтез переломів плечової кістки пластинами з кутовою стабільністю. Віддалені результати лікування вивчені у 95 хворих, що становило 71,97 % від загальної кількості. Усіх пацієнтів ретроспективно розподілили на дві групи. Першу групу становили 44 (46,32 %) пацієнти зі свіжими переломами. Другу групу — хворі із застарілою травмою (більше 2 місяців), несправжніми суглобами та неправильно консолідованими переломами даної локалізації (51 пацієнт — 53,68 %). В середньому хворі з I групи були обстежені через 19,2 ± 7,1 місяця після операції, а в групі II — через 16,3 ± 5,2 місяця. Результати. Переважна кількість переломів та остеотомій ліктьового відростку зрослися рентгенологічно та клінічно (90,91% в першій групі та 86,27% в другій групі) без зміщень по рівню суглобової поверхні ( 2 мм) та без кутових деформацій ( 10˚). У більшості хворих із першої групи зрощення було констатоване протягом 4 місяців після операції, тоді як у хворих другої групи цей час у середньому становив 6 місяців. В обох групах спостерігали 26 ускладнень (27,37 %). Середній результат лікування за Mayo Elbow Performance Score (MEPS) становив 88,48 ± 15,12 бала в групі I та 83,94 ± 16,89 бала в II групі, а 86,36 % пацієнтів I групи та 78,43 % у II групі мали відмінні або добрі результати лікування. Якщо розглядати суб’єктивну оцінку оперативного втручання пацієнтами, то вона практично повністю збігається з результатами, отриманими за MEPS, — 76 хворих з обох груп (80,0 %) залишились задоволені оперативним втручанням. Висновки. Результати оперативного лікування у хворих із наслідками переломів дистального епіметафіза плеча не мали вірогідних відмінностей від свіжих випадків, проте залежали як від тяжкості попередньої травми, так і від наявної деформації, незрощення або ж ступеня вираженості згинально-розгинальної контрактури, що спостерігалася на початку лікування
Distal humerus fractures are only 2 % of all fractures of the skeletal bones in adults and 30 % of all fractures in the area of the elbow joint. The purpose of the study was to analyze the results of treatment in patients with fractures of the distal epimethaphysis of the humerus and their consequences, depending on severity of injury. Materials and methods. From 2011 to 2018, 132 patients with distal humerus fractures were observed. The average age of patients was 39.6 ± 15.1 years; there were slightly more men than women (53.8 and 46.2 %, respectively). All patients were operated with open reposition and osteosynthesis of humerus with angular stability plates. Long-term treatment outcomes were evaluated in 95 (71.97 %) persons. All patients were divided into two groups. The first group consisted of 44 individuals (46.32 %) with fresh fractures. The second group included patients with old trauma (more than 2 months), false joints and malunions of this localization (51 persons, 53.68 %). On average, patients in the first group were examined 19.2 ± 7.1 months after surgery, and in the second group — 16.3 ± 5.2 months after. Results. Most fractures and olecranon osteotomies consolidated clinically and radiologically (90.91 % patients in the first group and 86.27 % in the second group) without displacements along the articular surface ( 2 mm) and without angular deformations ( 10°). In the majority of patients of the first group, consolidation occurred within 4 months after the operation, while in patients of the second group, this time on average was 6 months. In both groups, 26 complications were observed (27.37 %). The average Mayo Elbow Performance Score was 88.48 ± 15.12 points in group I and 83.94 ± 16.89 points in group II; 86.36 % of patients in group I and 78.43 % in group II had excellent or good treatment results. Considering the subjective evaluation of the operation by patients, 76 persons from both groups (80.0 %) were satisfied with surgical intervention. Conclusions. The results of operative treatment in patients with the consequences of distal humerus fractures had no significant differences from fresh cases, but depended on the severity of the previous injury, the presence of deformation, nonunion or severity of elbow joint contracture, which was observed at the beginning of treatment
Дод.точки доступу:
Страфун, О. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Павлов, Б. Б.
Результаты лечения дискогенных поясничных радикулопатий методом радиочастотной холодноплазменной нуклеопластики [Текст] / Б. Б. Павлов, Я. В. Фищенко // Травма. - 2019. - Том 20, N 3. - С. 85-89. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
РАДИКУЛОПАТИЯ -- RADICULOPATHY (диагностика, хирургия)
ИМПУЛЬСНАЯ РАДИОЧАСТОТНАЯ ТЕРАПИЯ -- PULSED RADIOFREQUENCY TREATMENT (использование, методы)
РАДИКУЛИТ ПОЯСНИЧНЫЙ -- LOW BACK PAIN (диагностика, хирургия)
СПИНА, БОЛИ -- BACK PAIN (диагностика, терапия)
Анотація: Боль в нижней части спины c иррадиацией в нижние конечности продолжает оставаться серьезной медицинской проблемой. За последнее время минимально инвазивные чрескожные методы с использованием внутридискового подхода в лечении болей в спине приобретают все большую популярность. Нуклеопластика — процедура, при которой для декомпрессии диска используется радиочастотный биполярный электрод, генерирующий холодноплазменную энергию в процессе так называемой коблации. Основные преимущества этой внутридисковой технологии — отсутствие грубого теплового поражения обрабатываемой поверхности и мини-инвазивность. Цель исследования: оценить эффективность лечения болевого синдрома методом чрескожной радиочастотной холодноплазменной нуклеопластики (коблации) у пациентов, страдающих хроническими поясничными дискогенными радикулопатиями. Материалы и методы. В исследование включены 58 пациентов в возрасте от 29 до 55 лет (43,0 ± 4,6 года), проходивших лечение в 2017–2018 гг. в клинике «Нейромед» и отделении спинальной хирургии ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины» (г. Киев). Результаты. До лечения средний показатель уровня боли по визуальной аналоговой шкале (ВАШ) у обследуемых составил 7,9 ± 0,8 балла, после процедуры была отмечена позитивная динамика в пределах 3,44 ± 0,98 балла. Через месяц после манипуляции больные описывали свои ощущения как легкую, временами умеренную боль (ВАШ 1,83 ± 0,98 балла). При обследовании через 6 месяцев уровень боли в группе находился на отметке 1,3 ± 1,5 балла. Негативный результат отмечен у 4 пациентов. Выводы. Радиочастотная холодноплазменная нуклеопластика (коблация) может быть рекомендована как эффективный метод лечения дискогенных поясничных радикулопатий
Lower back pain with irradiation to the lower limbs continues to be a serious medical problem. Recently, minimally invasive percutaneous techniques using an intradisc approach are becoming increasingly popular in the treatment of back pain. Nucleoplasty is a procedure in which radiofrequency bipolar electrode is used for decompression of a disc that gene-rates cold plasma energy in the process of so-called coblation. The main advantages of this intradisc techniques are the absence of gross thermal damage to the treated surface and minimal invasiveness. The purpose of the study was to evaluate the effectiveness of pain syndrome treatment by percutaneous radiofrequency cold plasma nucleoplasty (coblation) in patients with chronic lumbar discogenic radiculopathy. Materials and methods. The study included 58 patients aged 29 to 55 (43.0 ± 4.6) years who were treated in 2017–2018 in “Neuromed” clinic in Kyiv and the Department of Spinal Surgery of the State Institution “Institute of Traumatology and Orthopedics of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine”. Results. Before treatment, the average level of pain by visual analogue scale (VAS) in patients was 7.9 ± 0.8 points, after the procedure, positive dynamics was observed in the range of 3.44 ± 0.98 points. One month after the manipulation, the patients described their feelings as “mild, sometimes — moderate pain” (VAS 1.83 ± 0.98 points). When examined after 6 months, the level of pain in the group was at the level of 1.3 ± 1.5 points. A negative result was observed in 4 patients. Conclusions. Radiofrequency cold plasma nucleoplasty (coblation) can be recommended as an effective method for the treatment of discogenic lumbar radiculopathy
Дод.точки доступу:
Фищенко, Я. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Дунай, О. Г.
Спосіб лікування деформацій проксимального відділу великогомілкової кістки [Текст] / О. Г. Дунай // Травма. - 2019. - Том 20, N 3. - С. 90-93. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БОЛЬШЕБЕРЦОВАЯ КОСТЬ -- TIBIA (аномалии, хирургия)
ИЛИЗАРОВА МЕТОД -- ILIZAROV TECHNIQUE (использование)
Анотація: Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів нижньої кінцівки досить поширені. Серед оперативних методів лікування, відповідно до стадії гонартрозу, корегуючі остеотомії проксимального відділу великогомілкової кістки (ПВВГК) займають важливе місце завдяки можливості перерозподілу навантаження в суглобі та подовженню терміну його функціонування. Мета: оцінка віддалених результатів лікування деформацій проксимального відділу великогомілкової кістки із застосуванням модифікованої нами методики Г.А. Ілізарова. Матеріали та методи. Спостерігали за 14 пацієнтами із деформацією ПВВГК, яким виконана корегуюча кортикотомія великогомілкової кістки з фіксацією в апараті Ілізарова за пропонованою нами методикою. Результати. Через 2 роки 10 із 14 прооперованих пацієнтів відзначали покращення стану суглоба: майже повністю зник біль, збільшилась амплітуда рухів, був відсутній синовіт. Через 10 років оглянуто 9 пацієнтів, які ще відносно активно користувалися прооперованою кінцівкою. Висновки. Запропонована нами методика кортикотомії великогомілкової кістки з подальшою фіксацією в апараті Ілізарова є досить ефективною при лікуванні деформацій ПВВГК завдяки малоінвазивності втручання, без необхідності застосування металевих фіксаторів та можливості корекції осі кінцівки в післяопераційному періоді. Крім того, немає потреби в кістковій пластиці та подальшому видаленні фіксатора
Degenerative-dystrophic diseases of the joints of the lower extremities are quite spread. Among the intervention methods of treatment, according to the stage of knee osteoarthritis, correcting osteotomies hold an important place due to the opportunity of load redistribution in the joint and prolong of the term of its functioning. Purpose: to evaluate the long-term results of treatment of the proximal tibia deformity using the modified method of Ilizarov Materials and methods. We observed 14 patients with deformities of the proximal tibia deformity, who underwent corrective corticotomy of the tibia with fixation in Ilizarov frame using our technique. Results. After 2 years, 10 out of 14 operated patients showed improvement in the knee joint functioning: the pain had almost relieved, the range of movements increased, there were no synovitis. After 10 years, 9 patients were examined who were still quite active in using the operated limb. Conclusions. The tibia corticotomy technique proposed by us with further fixation with Ilizarov frame is quite effective in preventing proximal tibia deformity due to intervention, without the need to use small invasive metal clamps, and the possibility of postoperative correcting the limb axis. In addition, there is no need for bone grafting and further removal of the clamp
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)